Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.11.02
20:59
Розкажи всім, Конотопе,
Як москалів товк ти,
Як облудливій тій чвані
Зробив Іван Канни,
Де уславлена кіннота
Борсалась в болоті.
Як в доспіхах дорогих
Із золота й сталі
Як москалів товк ти,
Як облудливій тій чвані
Зробив Іван Канни,
Де уславлена кіннота
Борсалась в болоті.
Як в доспіхах дорогих
Із золота й сталі
2026.11.02
20:38
Над світом білим почорніли тучі
і любуватися немає чим...
збувається пророче й неминуче,
пооживали фюрери і дуче
і виїдає очі рідний дим.
ІІ
Одні й останні воїни у полі
і любуватися немає чим...
збувається пророче й неминуче,
пооживали фюрери і дуче
і виїдає очі рідний дим.
ІІ
Одні й останні воїни у полі
2026.11.02
16:24
Поплач дощем, журливий листопаде!
За спогади про вересень пробач!
Твої пісні - не світлі серенади...
Покриєш сумом втомлені левади...
А я - єдиний вдячний твій глядач.
Забувши про весни легку браваду,
Поплач!
За спогади про вересень пробач!
Твої пісні - не світлі серенади...
Покриєш сумом втомлені левади...
А я - єдиний вдячний твій глядач.
Забувши про весни легку браваду,
Поплач!
2026.11.02
14:31
Тепер він частий гість у цьому місці,
У краю суму, болю і молінь.
Ніхто не подарує добрі вісті,
Мов шлейфи від минулих поколінь.
Схиляються тополі міднодзвонно.
Щось клени прошепочуть у пітьмі.
І спогади, немов сумні ікони,
У краю суму, болю і молінь.
Ніхто не подарує добрі вісті,
Мов шлейфи від минулих поколінь.
Схиляються тополі міднодзвонно.
Щось клени прошепочуть у пітьмі.
І спогади, немов сумні ікони,
2026.11.02
12:44
Виглядала обрій матіола,
Голосила: «Де вони, руді,
Ті, що рай знайшли за видноколом
У густій розлогій лободі?!»
Може, доручити будякові,
Він зазвичай вищий, ніж усі,
Виглядати радісне довкола,
Голосила: «Де вони, руді,
Ті, що рай знайшли за видноколом
У густій розлогій лободі?!»
Може, доручити будякові,
Він зазвичай вищий, ніж усі,
Виглядати радісне довкола,
2026.11.02
12:18
Пальцями тонкими стукав дощ у шибу.
Набридав настирно: може, я зайду?
Рама відчинялась, озивалась рипом,
У нутро впускала віхолу руду.
Засипало мокре листя підвіконня:
Цю ніч роздягалось гілля догола.
Дощ зайшов до хати й оголилась повня —
Лиш тума
Набридав настирно: може, я зайду?
Рама відчинялась, озивалась рипом,
У нутро впускала віхолу руду.
Засипало мокре листя підвіконня:
Цю ніч роздягалось гілля догола.
Дощ зайшов до хати й оголилась повня —
Лиш тума
2026.11.02
09:59
Війна привнесла в наше життя нові реалії. Майже щодня відчуваєш подих смерті, адже у будь-яку мить шалений дрон чи ракета можуть зупинити твоє земне буття.
Сьогодні життя і смерть, як ніколи, - поруч. Життєсмерть, як сказав поет…
У День пам'яті помер
Сьогодні життя і смерть, як ніколи, - поруч. Життєсмерть, як сказав поет…
У День пам'яті помер
2026.11.02
05:58
З гарячою чашкою кави
В руці я, звільнившись від сну,
Пригадую очі ласкаві
І повну цвітіння весну.
Пригадую співи пташині
І губи солодкі, як мед, -
І ночі небачено сині
Від зблисків хвостатих комет.
В руці я, звільнившись від сну,
Пригадую очі ласкаві
І повну цвітіння весну.
Пригадую співи пташині
І губи солодкі, як мед, -
І ночі небачено сині
Від зблисків хвостатих комет.
2026.11.02
01:34
Сонце нікуди не поспішає, ні,
Воно просто дарує промені мені.
Куди ти біжиш?- Зупинися, постій,
Відчуй цей момент: він повністю твій.
Позитивний вайб, сонячний ранок,
Любов на вечерю, любов на сніданок.
Годинник цок-цок, та мені все одно,
Воно просто дарує промені мені.
Куди ти біжиш?- Зупинися, постій,
Відчуй цей момент: він повністю твій.
Позитивний вайб, сонячний ранок,
Любов на вечерю, любов на сніданок.
Годинник цок-цок, та мені все одно,
2026.11.01
23:35
така мандрівка
такий пасьянс
у декадансі
такім осіннім
наступний поїзд
минає станцію
ми теж могли бути
пасажирами
такий пасьянс
у декадансі
такім осіннім
наступний поїзд
минає станцію
ми теж могли бути
пасажирами
2026.11.01
22:49
Антологія драматичних містерій Середньовіччя,
Відродження та епохи Бароко)
І. ЕПОХА СЕРЕДНЬОВІЧЧЯ: Містика віри та вигнання.
«ФРАНЦИСК АССІЗЬКИЙ: ХВАЛА МОЇМ СЕСТРАМ-ПТИЦЯМ»
Відродження та епохи Бароко)
І. ЕПОХА СЕРЕДНЬОВІЧЧЯ: Містика віри та вигнання.
«ФРАНЦИСК АССІЗЬКИЙ: ХВАЛА МОЇМ СЕСТРАМ-ПТИЦЯМ»
2026.11.01
22:06
На вигоні влітку молодь постійно збиралась,
Ледь не до самого ранку на нім «тирлувалась».
Веселились, жартували і пісні співали,
Історії десь почуті переповідали.
Історії то веселі, то до серця в п‘ятах.
Чулось часом, як від страху охають дівчата.
Х
Ледь не до самого ранку на нім «тирлувалась».
Веселились, жартували і пісні співали,
Історії десь почуті переповідали.
Історії то веселі, то до серця в п‘ятах.
Чулось часом, як від страху охають дівчата.
Х
2026.11.01
17:44
Не чуємо, що пізно говорити
як в’януть вуха, а свої роти
пороззявляли на чуже корито
лукаві воріженьки і брати.
Зійшли зі сцени головні ґаранти
безпеки, миру, дружби і добра
і настає обіцяна пора
як в’януть вуха, а свої роти
пороззявляли на чуже корито
лукаві воріженьки і брати.
Зійшли зі сцени головні ґаранти
безпеки, миру, дружби і добра
і настає обіцяна пора
2026.11.01
15:33
Цей важливий ковток, ніби чашу цикути,
Я прийму перед стратою, в лати закутий.
І у нім я розкрию великі сонати
Перед тим, як піти у небесні пенати.
В цім важливім горнятці відкрию поеми,
Неповторні трактати, рядки, теореми.
Я прийму перед стратою, в лати закутий.
І у нім я розкрию великі сонати
Перед тим, як піти у небесні пенати.
В цім важливім горнятці відкрию поеми,
Неповторні трактати, рядки, теореми.
2026.11.01
13:03
Чотиривірш - строфа, що складається з чотирьох рядків і зазвичай має закінчену думку, має французьку назву: катрен.
А чому не українську? Чотири рядки - чотирик!
Синиця на підвіконні -
добра прикмета.
Це як баховська Чакона
після ракети.
А чому не українську? Чотири рядки - чотирик!
Синиця на підвіконні -
добра прикмета.
Це як баховська Чакона
після ракети.
2026.11.01
07:41
Не квітнуть верби, сохнуть лози
Уздовж піщаних берегів, -
Вода в Дніпрі гірка, як сльози
Убитих горем матерів.
Вже кожен камінь тихо плаче
І криком сходить німота
Від хвиль, що плещуть нетерпляче:
Біда, біда, біда, біда...
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Уздовж піщаних берегів, -
Вода в Дніпрі гірка, як сльози
Убитих горем матерів.
Вже кожен камінь тихо плаче
І криком сходить німота
Від хвиль, що плещуть нетерпляче:
Біда, біда, біда, біда...
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2026.07.18
2025.05.15
2025.04.24
2024.04.01
2023.11.22
2023.02.21
2023.02.18
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Іван Потьомкін (1937) /
Публіцистика
Раббі Менахем Мендель з Вітебська (з добірки "У простоті, у щирості, у вірі")
«Далеко йти в Межереч аж із Білорусі»-
Поскаржились Великому Магіду кілька хасидів,-
А без учителя – непросто жити на цім світі».
«Віднесіть оцей ось пояс і посох цадику Менделю у Вітебськ,
І вам не доведеться більше трудити ноги».
Та дивна дивина: ніхто не зна у Вітебську раббі такого.
«Менделів у нашім місті вистача,- сказала котрась з жінок.-
Ось і мого зятя так звати...»
Ввійшли хасиди в господу й одразу здогадались:
Це саме той Мендель, котрого вони шукали.
А вже як підв’язався поясом і посох взяв у руку,
То страхом пойняло їх душі.
І ось уже громада Мінська кличе раббі до себе:
«Святому цадику і світочу священному»,-
Писали навіть ті, кому годився він в сини.
І пише раббі Мендель їм в одвіт:
«Чудовий документ, якби в нім йшлося
Про когось зо світу Істини. Я ж не такий.
І тому-то радий почути правду про себе
Бодай від одного хасида.
Слова його вагоміші для мене будуть,
Ніж сотні захвалювань оцих.
Яка мені од цього користь».
P.S.
Хасиди, котрі вивчали Тору в раббі з Любавича, перед читанням запалювали свічки, а, закінчуючи, гасили їх, лишаючи горіти тільки одну, й ділилися оповідями про цадиків. Якось увійшов раббі й спитав:
«Про кого це зараз іде мова?»
«Про раббі Менделя з Вітебська».
«Вам слід запалити всі свічки, бо коли раббі Мендель говорив, із його серця щезало «Я», і нечистій силі нізащо було зачепитись. Отож, оповідаючи про нього, щоразу запалюйте всі свічки. Начебто вчите святу Тору».
---------
Менахем Мендель з Вітебська (1730-1788) – глава хасидів Білорусії та Литви. Разом зі своїм учнем Шнеуром Залманом із Ляд здійснив подорож до раббі Еліягу, Віленського гаона, щоб пояснити тому справжню суть хасидизму і припинити ворожнечу хасидів і мітнагдім. Щоправда, гаон відмовився від розмови. Разом із групою свох учнів виїхав у Землю Ізраїлю. Містик та інтелектуал, раббі Менахем був відомий своєю схильністю оповідати про таємниці Тори. Своє вчення відтворив у книгах «Прі га-арец» («Плід землі») – коментар до Пятикнижжя, «Прі га-ец» («Плід дерева»), «Лікутей амарім» («Зібрання висловлювань»), «Ец прі аль-га-Тора» («Плодове дерево для Тори).
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Раббі Менахем Мендель з Вітебська (з добірки "У простоті, у щирості, у вірі")
«Далеко йти в Межереч аж із Білорусі»-
Поскаржились Великому Магіду кілька хасидів,-
А без учителя – непросто жити на цім світі».
«Віднесіть оцей ось пояс і посох цадику Менделю у Вітебськ,
І вам не доведеться більше трудити ноги».
Та дивна дивина: ніхто не зна у Вітебську раббі такого.
«Менделів у нашім місті вистача,- сказала котрась з жінок.-
Ось і мого зятя так звати...»
Ввійшли хасиди в господу й одразу здогадались:
Це саме той Мендель, котрого вони шукали.
А вже як підв’язався поясом і посох взяв у руку,
То страхом пойняло їх душі.
І ось уже громада Мінська кличе раббі до себе:
«Святому цадику і світочу священному»,-
Писали навіть ті, кому годився він в сини.
І пише раббі Мендель їм в одвіт:
«Чудовий документ, якби в нім йшлося
Про когось зо світу Істини. Я ж не такий.
І тому-то радий почути правду про себе
Бодай від одного хасида.
Слова його вагоміші для мене будуть,
Ніж сотні захвалювань оцих.
Яка мені од цього користь».
P.S.
Хасиди, котрі вивчали Тору в раббі з Любавича, перед читанням запалювали свічки, а, закінчуючи, гасили їх, лишаючи горіти тільки одну, й ділилися оповідями про цадиків. Якось увійшов раббі й спитав:
«Про кого це зараз іде мова?»
«Про раббі Менделя з Вітебська».
«Вам слід запалити всі свічки, бо коли раббі Мендель говорив, із його серця щезало «Я», і нечистій силі нізащо було зачепитись. Отож, оповідаючи про нього, щоразу запалюйте всі свічки. Начебто вчите святу Тору».
---------
Менахем Мендель з Вітебська (1730-1788) – глава хасидів Білорусії та Литви. Разом зі своїм учнем Шнеуром Залманом із Ляд здійснив подорож до раббі Еліягу, Віленського гаона, щоб пояснити тому справжню суть хасидизму і припинити ворожнечу хасидів і мітнагдім. Щоправда, гаон відмовився від розмови. Разом із групою свох учнів виїхав у Землю Ізраїлю. Містик та інтелектуал, раббі Менахем був відомий своєю схильністю оповідати про таємниці Тори. Своє вчення відтворив у книгах «Прі га-арец» («Плід землі») – коментар до Пятикнижжя, «Прі га-ец» («Плід дерева»), «Лікутей амарім» («Зібрання висловлювань»), «Ец прі аль-га-Тора» («Плодове дерево для Тори).
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
