
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2025.07.14
22:13
Хто я?
Яке із моїх облич
справжнє?
У човні часу
так легко втратити себе,
стерти своє обличчя.
Так легко втратити голос,
замість якого лунатимуть
Яке із моїх облич
справжнє?
У човні часу
так легко втратити себе,
стерти своє обличчя.
Так легко втратити голос,
замість якого лунатимуть
2025.07.14
19:52
Не бережи на завтра завше те,
що може легко скиснути сьогодні,
і пам’ятай про правило просте –
усе потоне у часу безодні.
Згорить усе, розчиниться як дим,
спливе весняним цвітом за водою –
ніхто не буде вічно молодим,
що може легко скиснути сьогодні,
і пам’ятай про правило просте –
усе потоне у часу безодні.
Згорить усе, розчиниться як дим,
спливе весняним цвітом за водою –
ніхто не буде вічно молодим,
2025.07.14
19:50
Народився експромт.
Він був і Дефлоратором,
І фалоімітатором,
Ким тільки вже не був наш Самослав!
Пустинником, Пустельником,
Аж раптом став Смиренником -
Невдало сам себе дефлорував.
Він був і Дефлоратором,
І фалоімітатором,
Ким тільки вже не був наш Самослав!
Пустинником, Пустельником,
Аж раптом став Смиренником -
Невдало сам себе дефлорував.
2025.07.14
14:22
Катальпа, туя, барбарис,
черешенька, розарій —
тут ніби всесвіт зупинивсь,
щоб викурить сигару.
І споглядає на красу
затишного обійстя;
як сонце струшує росу
черешенька, розарій —
тут ніби всесвіт зупинивсь,
щоб викурить сигару.
І споглядає на красу
затишного обійстя;
як сонце струшує росу
2025.07.14
05:53
Не хизуйся пишним станом
І волоссям золотим, –
Не майструй собі придане
Та не думай про калим.
Не надійся на удачу,
Бо це справа не свята,
Раз діваха ти ледача
І обманщиця ще та.
І волоссям золотим, –
Не майструй собі придане
Та не думай про калим.
Не надійся на удачу,
Бо це справа не свята,
Раз діваха ти ледача
І обманщиця ще та.
2025.07.14
00:55
Вночі наш двір оживає,
він пам’ятає все:
кожне хатнє вікно
ще бачить Твоє лице,
тепле черево стежки
відчуває Твою ходу
і червоніє черешня
для Тебе у цім саду…
він пам’ятає все:
кожне хатнє вікно
ще бачить Твоє лице,
тепле черево стежки
відчуває Твою ходу
і червоніє черешня
для Тебе у цім саду…
2025.07.13
23:19
Хилитає вітер тую
Сонце зникло, не сія.
Так сумую, так сумую
За тобою, мила я.
З-під вечірньої вуалі
І гіркої самоти --
Від печалі, від печалі
Сонце зникло, не сія.
Так сумую, так сумую
За тобою, мила я.
З-під вечірньої вуалі
І гіркої самоти --
Від печалі, від печалі
2025.07.13
22:09
Я шукаю істину в травах,
я хочу почути голос трави,
я шукаю у травах
подробиці минулих епох,
я шукаю голоси,
які засипала земля часу,
які сховалися під пилом архівів,
але їх неможливо почути,
я хочу почути голос трави,
я шукаю у травах
подробиці минулих епох,
я шукаю голоси,
які засипала земля часу,
які сховалися під пилом архівів,
але їх неможливо почути,
2025.07.13
19:02
Ранкове червневе Сонце встигло зазирнути у всі куточки вічного міста Риму і примудрилось навіть торкнутися днища завжди каламутного (але не сьогодні) Тибру. Марк залишив позаду свою інсулу (як залишають в минулому порвані сандалії) і крокував бруківкою, т
2025.07.13
16:10
Сльозами й кров'ю стелиться дорога,
Немає порятунку вже ніде.
Гуде в містах повітряна тривога -
Та як вона по-різному гуде!
По всій країні - обстріли ворожі.
Допомагає крізь цей жах пройти
Несамовитий шепіт: "Боже! Боже!
Немає порятунку вже ніде.
Гуде в містах повітряна тривога -
Та як вона по-різному гуде!
По всій країні - обстріли ворожі.
Допомагає крізь цей жах пройти
Несамовитий шепіт: "Боже! Боже!
2025.07.13
13:55
В часи, коли ще і Січі не було в помині.
Як тяглося Дике поле ледве не до Росі.
А козацтво у степах тих хоч і завелося,
Та ватагами ховалось в байраках, долинах
Та у плавнях. Отаманів собі вибирали,
А про гетьманів козацьких ще тоді не чули.
Хоробрі
Як тяглося Дике поле ледве не до Росі.
А козацтво у степах тих хоч і завелося,
Та ватагами ховалось в байраках, долинах
Та у плавнях. Отаманів собі вибирали,
А про гетьманів козацьких ще тоді не чули.
Хоробрі
2025.07.13
12:12
Дружина - запашна троянда
Та оберіг від самоти.
Пуста без неї отча хата,
Життя спливає без мети.
А я живу не пустоцвітом,
Жар-птицю маю у руках.
В думках жовтогаряче літо,
Та оберіг від самоти.
Пуста без неї отча хата,
Життя спливає без мети.
А я живу не пустоцвітом,
Жар-птицю маю у руках.
В думках жовтогаряче літо,
2025.07.13
08:31
Звідкіль з’являється мовчання?
Навіщо й що його жене?
Чому ця тиша первозданна
Тепер пригнічує мене?
Переживаннями повитий,
Щодня томлюсь на самоті, –
Зі мною справ не мають діти,
А друзі – збилися з путі.
Навіщо й що його жене?
Чому ця тиша первозданна
Тепер пригнічує мене?
Переживаннями повитий,
Щодня томлюсь на самоті, –
Зі мною справ не мають діти,
А друзі – збилися з путі.
2025.07.12
22:06
Після невдалої операції на очах
чоловік став утрачати зір,
світ став поринати в темряву,
береги стали губитися,
навколо панував океан пітьми.
Як побачити знайомі
і такі дорогі обриси?
Як насолодитися картинами
чоловік став утрачати зір,
світ став поринати в темряву,
береги стали губитися,
навколо панував океан пітьми.
Як побачити знайомі
і такі дорогі обриси?
Як насолодитися картинами
2025.07.12
14:16
А літо виставляє слайди:
гаряче сонце та асфальт гарячий;
із льодом склянку і мохіто...
Лиш думкою несешся в мандри.
Суцільна спека нині влітку,
а дощ, як зваба, вдалині маячить.
У нас ні краплі, лиш сушарка
гаряче сонце та асфальт гарячий;
із льодом склянку і мохіто...
Лиш думкою несешся в мандри.
Суцільна спека нині влітку,
а дощ, як зваба, вдалині маячить.
У нас ні краплі, лиш сушарка
2025.07.12
13:54
в очах моїх ти
в очах моїх ти
в очах моїх ти ще на порозі
нумо зайдім іще для чогось
іще для чогось іще для чогось
в очах моїх ти
в очах моїх ти
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...в очах моїх ти
в очах моїх ти ще на порозі
нумо зайдім іще для чогось
іще для чогось іще для чогось
в очах моїх ти
в очах моїх ти
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів

2025.04.24
2024.04.01
2023.11.22
2023.02.21
2023.02.18
2022.12.08
2022.02.01
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Автори /
Іван Потьомкін (1937) /
Публіцистика
Раббі Менахем Мендель з Вітебська (з добірки "У простоті, у щирості, у вірі")
«Далеко йти в Межереч аж із Білорусі»-
Поскаржились Великому Магіду кілька хасидів,-
А без учителя – непросто жити на цім світі».
«Віднесіть оцей ось пояс і посох цадику Менделю у Вітебськ,
І вам не доведеться більше трудити ноги».
Та дивна дивина: ніхто не зна у Вітебську раббі такого.
«Менделів у нашім місті вистача,- сказала котрась з жінок.-
Ось і мого зятя так звати...»
Ввійшли хасиди в господу й одразу здогадались:
Це саме той Мендель, котрого вони шукали.
А вже як підв’язався поясом і посох взяв у руку,
То страхом пойняло їх душі.
І ось уже громада Мінська кличе раббі до себе:
«Святому цадику і світочу священному»,-
Писали навіть ті, кому годився він в сини.
І пише раббі Мендель їм в одвіт:
«Чудовий документ, якби в нім йшлося
Про когось зо світу Істини. Я ж не такий.
І тому-то радий почути правду про себе
Бодай від одного хасида.
Слова його вагоміші для мене будуть,
Ніж сотні захвалювань оцих.
Яка мені од цього користь».
P.S.
Хасиди, котрі вивчали Тору в раббі з Любавича, перед читанням запалювали свічки, а, закінчуючи, гасили їх, лишаючи горіти тільки одну, й ділилися оповідями про цадиків. Якось увійшов раббі й спитав:
«Про кого це зараз іде мова?»
«Про раббі Менделя з Вітебська».
«Вам слід запалити всі свічки, бо коли раббі Мендель говорив, із його серця щезало «Я», і нечистій силі нізащо було зачепитись. Отож, оповідаючи про нього, щоразу запалюйте всі свічки. Начебто вчите святу Тору».
---------
Менахем Мендель з Вітебська (1730-1788) – глава хасидів Білорусії та Литви. Разом зі своїм учнем Шнеуром Залманом із Ляд здійснив подорож до раббі Еліягу, Віленського гаона, щоб пояснити тому справжню суть хасидизму і припинити ворожнечу хасидів і мітнагдім. Щоправда, гаон відмовився від розмови. Разом із групою свох учнів виїхав у Землю Ізраїлю. Містик та інтелектуал, раббі Менахем був відомий своєю схильністю оповідати про таємниці Тори. Своє вчення відтворив у книгах «Прі га-арец» («Плід землі») – коментар до Пятикнижжя, «Прі га-ец» («Плід дерева»), «Лікутей амарім» («Зібрання висловлювань»), «Ец прі аль-га-Тора» («Плодове дерево для Тори).
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Раббі Менахем Мендель з Вітебська (з добірки "У простоті, у щирості, у вірі")
«Далеко йти в Межереч аж із Білорусі»-
Поскаржились Великому Магіду кілька хасидів,-
А без учителя – непросто жити на цім світі».
«Віднесіть оцей ось пояс і посох цадику Менделю у Вітебськ,
І вам не доведеться більше трудити ноги».
Та дивна дивина: ніхто не зна у Вітебську раббі такого.
«Менделів у нашім місті вистача,- сказала котрась з жінок.-
Ось і мого зятя так звати...»
Ввійшли хасиди в господу й одразу здогадались:
Це саме той Мендель, котрого вони шукали.
А вже як підв’язався поясом і посох взяв у руку,
То страхом пойняло їх душі.
І ось уже громада Мінська кличе раббі до себе:
«Святому цадику і світочу священному»,-
Писали навіть ті, кому годився він в сини.
І пише раббі Мендель їм в одвіт:
«Чудовий документ, якби в нім йшлося
Про когось зо світу Істини. Я ж не такий.
І тому-то радий почути правду про себе
Бодай від одного хасида.
Слова його вагоміші для мене будуть,
Ніж сотні захвалювань оцих.
Яка мені од цього користь».
P.S.
Хасиди, котрі вивчали Тору в раббі з Любавича, перед читанням запалювали свічки, а, закінчуючи, гасили їх, лишаючи горіти тільки одну, й ділилися оповідями про цадиків. Якось увійшов раббі й спитав:
«Про кого це зараз іде мова?»
«Про раббі Менделя з Вітебська».
«Вам слід запалити всі свічки, бо коли раббі Мендель говорив, із його серця щезало «Я», і нечистій силі нізащо було зачепитись. Отож, оповідаючи про нього, щоразу запалюйте всі свічки. Начебто вчите святу Тору».
---------
Менахем Мендель з Вітебська (1730-1788) – глава хасидів Білорусії та Литви. Разом зі своїм учнем Шнеуром Залманом із Ляд здійснив подорож до раббі Еліягу, Віленського гаона, щоб пояснити тому справжню суть хасидизму і припинити ворожнечу хасидів і мітнагдім. Щоправда, гаон відмовився від розмови. Разом із групою свох учнів виїхав у Землю Ізраїлю. Містик та інтелектуал, раббі Менахем був відомий своєю схильністю оповідати про таємниці Тори. Своє вчення відтворив у книгах «Прі га-арец» («Плід землі») – коментар до Пятикнижжя, «Прі га-ец» («Плід дерева»), «Лікутей амарім» («Зібрання висловлювань»), «Ец прі аль-га-Тора» («Плодове дерево для Тори).
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію