У статті висвітлено особливості творчого шляху американського письменника Джека Лондона

Творчість видатного американського письменника Джека Лондона є перлиною світового літературного процесу кінця ХІХ ст. Непростий життєвий шлях цієї непересічної творчої особистості розпочався 12 січня 1876 року в Сан-Франциско. Мати письменника - Флора Уеллман - походила із заможної уель¬ської родини, була розумною і начитаною дівчиною, яка закінчила коледж, навчалася музиці, але мала нервовий характер зі швидко мінливим настроєм. У двадцять років вона перехворіла на тиф і після хвороби, за свідченнями біографів, у неї залишилося деяке «сум'яття в голові». Це призвело до того, що все своє життя Флора була дуже своєрідною жінкою, захоплювалась гаданням, спіритизмом і не приділяла належної уваги вихованню сина. Материнські обов'язки були Флорі не до душі. Їй ніколи було стежити за хлоп¬чиком. Скориставшись порадою лікаря, родина переїхала в сільську місцевість. Годувальницею Джека стала негритянка Дженні Прентіс, яка нещодавно втратила дитину. Вона була не просто годувальницею, а при¬йомною матір'ю майбутнього письменника і всю свою невитрачену любов дарувала маленькому білому хлопчиккові. Джек завжди з теплотою і ніжністю згадував свою чорну матір.
Дитинство Джека минуло в Сан-Франциско. Він багато читав, уявляючи себе героєм пригодницьких романів, став постійним відвідувачем місцевої публічної бібліотеки. Кожну книгу він читав із захопленням, присвятивши все своє дозвілля улюбленому заняттю.
Одного разу, помітивши, що Джек мовчить, учителька відправила його до директора. Була довга і серйозна розмова, в результаті якої директор відіслав хлопчика назад до класу з запискою, у якій зазначалося, що мож¬на звільнити учня Лондона від співу, але замість того Джек пови¬нен був писати твори щоранку, поки інші учні співали хором. Пізніше Джек Лондон приписував цьому пока¬ранню свою здатність писати щоранку тисячу слів, що, можливо, стала своєрідним поштовхом до майбутньої письменницької діяльності.
Закінчивши початкову школу у віці 13 років, Джек не мав змоги здобути середню освіту, бо у родини не було грошей, щоб платити за на¬вчання. Через два роки майбутній письменник був змушений працювати на фабриці, щоб матері¬ально забезпечити родину, бо вітчим отримав травму, потрапивши під потяг.
Враження цих років - постійне недосипання, втому й бажання хоч одно¬го ранку відпочити і не піти на остогидлу роботу, письменник проникливо змальовує згодом, в оповіданні «Відступник», герой якого після місяців тяжкої праці, що перетворила його майже на тварину, бунтує і за¬мість димного цеху йде у поле, лягає у траву й вперше за довгий час зустрічає схід сонця.
Дослідники зазначають, що юність Лондона припала на часи економічної депресії і без¬робіття, матеріальне становище родини все гіршало. До двадцяти трьох років він опановував та змінював багато занять: був інспектором рибальського патруля; матро¬сом на шхуні «Софі Сазерленд», де брав участь у полюванні на морських котиків; робітником на джутовій фабриці; його заарештовували за жебракування; брав участь у поході безробітних на Вашингтон; був золотошукачем на Алясці під час «золотої лихо¬манки». Болючі спогади цього періоду, що спонукали до змужніння і набуття життєвого досвіду, знаходять відображення у його творчості в процесі подальшої літературної діяльності.
У 1893 році автор взяв участь у літературному конкур¬сі газети «Сан-Франциско колл». Його нарис «Тайфун біля бе¬регів Японії» посів перше місце й приніс перший успіх та перший гоно¬рар - 25 доларів. Саме тоді автор вирішує присвятити своє життя письменству, бо доходить висновку, що фізичною працею важко, а інколи зовсім неможливо досягти успіху в житті, на відміну від розумової праці, яка з роками не виснажу¬ється, а набуває розквіту, духовного розвитку. Для досягнення бажаної мети він займа¬ється самоосвітою, складає вступні іспити до Каліфорнійського університету й навіть успішно вчиться упродовж одного семестру (на більше не вистачало коштів).
Подальше життя талановитого юнака пов'язане з інтенсив¬ною самоосвітою і нещадною творчою роботою, спрямованою на опанування нелегкої письменницької діяльності, вироблення особистого стилю. Складні перепетії тих часів висвітлено у автобіографічному романі «Мартін Іден», писа¬ти який Лондон розпочав під час своєї подорожі південними мо¬рями на шхуні «Снарк» з дружиною
Події 1896 року кардинально змінили життя Джека Лондона: на Алясці зна-йдено золото, починається так звана золота лихоманка, в якій бере участь і молодий письменник. Йому так і не судилося знайти золото після кількох років виснажливої праці, але справжнім скарбом для художньої майстерності стають особисті враження і досвід цього своєрідного краю, що отримав назву в подальших творах - «Біла Безмовність». Він створює особистий, незрівнянний світ важких випробувань, суворих природних умов, де поряд із психологічними драмами існують справжня дружба та любов, що долають будь-які перешкоди. Так звані північні опо¬відання принесли славу молодому автору.
У 1900 році виходить перша збірка оповідань «Син вовка», потім друга «Бог його батьків» (1901) і, нарешті, - роман «Дочка снігів» (1902). Джек Лондон стає всесвітньовідомим письменником зі своїм особливим стилем, неповторною манерою письма, оригінальною проблематикою. Впродовж наступних сімнадцяти ро¬ків він випускав по дві, навіть, по три книги на рік. Секрет над¬звичайної популярності Джека Лондона полягає, за словами ві¬домого американського літературознавця Вана Віка Брукса, у тій «свіжій, життєствердній інтонації» його творів, що «так контр¬астувала з загальною сентиментальною спрямованістю тодішньої американської літератури» і була викликом «ретельно процідженому, підсолодженому молочку життєвих ілюзій», яким пригощали публіку автори масової белетристики».
На той час письменник захоплюєть¬ся працями Г. Спенсера і Ф. Ніцше, був одним з найвизначніших соціалістів Сполучених Штатів початку XX століття, проте залишався інди¬відуалістом. Відлуня поглядів Лондо¬на відчуваємо на сторінках роману «Мартін Іден» насичених політичними, філософськими та літературни¬ми дискусіями. Він створив образи простих мужніх людей , оспіву¬вав стійкість «білих золотошукачів» у сутичках з «Білою Безмов¬ністю» Аляски. Його перу належать і насичені справжнім поди¬хом життя романи і повісті, іноді з присмаком расистських теорій. І все ж спостереження Лондона того періоду свідчать про глибоке розуміння творчої своєрідності різних письменників, вміння аналізувати та дуже глибоко осмислювати стан сучасної йому американської літератури та суспільства.
Слід наголосити, що найкращими серед анімаліс¬тичних творів, безумовно, є «Поклик предків» (1903), «Біле ікло» (1906), «Майкл, брат Джеррі» (1917). Саме собаки та вовки є найулюбленішими тва¬ринами Джека Лондона (свій великий будинок у Місячній долині письменник назвав «Будинком Вовка»).
Значним явищем американської літератури початку XX сто¬ліття став роман «Морський вовк» (1904), що, з одного боку, розкриває зацікавленість письменника «сильною особис¬тістю» (яким є капітан Вульф Ларсен), з другого боку, є найвиразнішою критикою і розкриттям згубності самої ідеї «сильної особистості» як антисоціальної.
Результатом активної громадянської позиції і соціалістичних уподобань Джека Лондона була знаменита «Залізна п'ята» (1907) - роман-утопія, роман-попередження. Написаний у формі рукопису, знайденого у п'ятому столітті «Ери Братства людей» і присвяченого подіям 1912—1932 рр. Головний герой - Ернест Евергард -така ж сильна, мужня, вольова людина, як і герої «північних опо¬відань», але з революційними прагненнями й демократичними ідеями. У романі автор виступає з відкритим попередженням мож¬ливого фашистського майбутнього людства.
Слід зазначити, що Одним з найкращих творів Джека Лондона вважається роман «Мартін Іден» (1909), присвячений долі талановитої особистості в суспільстві. Автобіографічний образ Мартіна Іде¬на стає прикладом великих здібностей людини з народу. Простий матрос, завдяки наполегливості й природному та¬ланту, стає відомим письменником. Роман є своєрідним гім¬ном творчим можливостям людини.
Проблеми втечі з міст — носіїв соціальних кон¬фліктів, повернення до землі, до сільськогосподарської праці на¬бувають сили й художнього відтворення у найкращому романі пізнього періоду «Місячна долина» (1913).
Наприкінці життя Лондон тяжко хворіє на уремію і для змен¬шення болів приймає морфій, щоразу підвищуючи дозу. У ніч на 22 листопада 1916 року його знайшли мертвим у сво¬єму кабінеті в маєтку в Глен-Еллен (штат Каліфорнія). На нічно¬му столику було знайдено ліки й папірець з розрахунками нової, більш сильної дози морфію, яка виявилась смертельною. Питання, що це було - трагічна випадковість чи усвідомлений крок важкохворої людини - залишається нез’ясованим і варте подальших наукових досліджень, але якщо згадати роман «Мартін Іден» і останній вчинок головного героя, то можна з певною вірогідністю міркувати про самогубство великого письменника, творчий спадок якого займає гідне почесне місце у скарбниці світової літератури.

15.06.2010