Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.09.17
23:52
атож до чого ми прийшли
чого сягнули ми
в пасивному замилуванні
чи що рятує восени
від безпробудної війни
крізь плин
і неможливості
і нереальності так само
чого сягнули ми
в пасивному замилуванні
чи що рятує восени
від безпробудної війни
крізь плин
і неможливості
і нереальності так само
2026.09.17
21:49
Ти моя спрага -
Весь час пульсує, тріпоче стиха…
Ти моя втіха,
Щоб щемна спрага не всохла з лиха…
Як прохолодний
Ковток живильний
До насолоди
І божевілля...
Весь час пульсує, тріпоче стиха…
Ти моя втіха,
Щоб щемна спрага не всохла з лиха…
Як прохолодний
Ковток живильний
До насолоди
І божевілля...
2026.09.17
19:28
Ти йдеш в осінню світлу казку ранку,
Складаєш сонця пазли залюбки.
А красень – день під руку, як панянку,
Веде у танець неба нешвидкий.
Танцюють клени вальс тепла останній.
Каламчить дзвоник пташки десь вгорі.
Ця осінь – чарівна, привітна пані.
Складаєш сонця пазли залюбки.
А красень – день під руку, як панянку,
Веде у танець неба нешвидкий.
Танцюють клени вальс тепла останній.
Каламчить дзвоник пташки десь вгорі.
Ця осінь – чарівна, привітна пані.
2026.09.17
19:19
Скільки було тих «героїв» всілякого штибу,
Що вважалися від чогось українці, ніби.
То Хрущова українцем москалі вважали,
Через нього Україні Крим «їхній» віддали.
Брєжнєв також «українець», бо там народився.
Хоча б хтось у його паспорт просто подивив
Що вважалися від чогось українці, ніби.
То Хрущова українцем москалі вважали,
Через нього Україні Крим «їхній» віддали.
Брєжнєв також «українець», бо там народився.
Хоча б хтось у його паспорт просто подивив
2026.09.17
16:48
Цей светрик червоний я бачу у снах,
В душі потайних переливах –
Так, ніби щасливих подій альманах,
Гортаю у смутку тужливім.
Хоч пам’ятний образ – звичайне вбрання,
Чому він запав отак в душу,
Що погляд уявно на ньому щодня?..
В душі потайних переливах –
Так, ніби щасливих подій альманах,
Гортаю у смутку тужливім.
Хоч пам’ятний образ – звичайне вбрання,
Чому він запав отак в душу,
Що погляд уявно на ньому щодня?..
2026.09.17
15:22
Згадай мене у білосніжнім січні,
Послухай, як мовчить холодний рай.
Благаю, збережи старий наплічник,
В якому залишається навічно
Моїх надій незібраний врожай...
Поезію у світі прозаїчнім
Згадай...
Послухай, як мовчить холодний рай.
Благаю, збережи старий наплічник,
В якому залишається навічно
Моїх надій незібраний врожай...
Поезію у світі прозаїчнім
Згадай...
2026.09.17
12:57
Жінка завжди дивиться на обрій,
Виглядає лицаря із тьми,
Та чомусь героїв завжди обмаль
У оскалі лютої зими.
Жінка завжди дивиться за обрій,
У майбутнє, ніби дивний сад.
У розрусі і безумстві оргій
Виглядає лицаря із тьми,
Та чомусь героїв завжди обмаль
У оскалі лютої зими.
Жінка завжди дивиться за обрій,
У майбутнє, ніби дивний сад.
У розрусі і безумстві оргій
2026.09.17
11:16
У 2026 р. світ побачили нові пісні на вірші Сергія Губерначука на платформі URockBallads (https://www.youtube.com/@URockBallads/featured). URockBallads на своєму YouTube каналі представляє рок-версії поетів-класиків (Т. Шевченко, І. Франко, Л. Українка),
2026.09.17
10:39
Я жодної ілюзії у світу не просив,
Бо ілюзії — це срібні драхми,
Які Прометей збирав у шкіряну торбу
І дарував жителям острова мрій,
Де поклонялися клишоногому Поліфему,
Що знав вогонь і стеріг овець.
Я жодної ілюзії не цінував,
Бо ілюзії — це срібні драхми,
Які Прометей збирав у шкіряну торбу
І дарував жителям острова мрій,
Де поклонялися клишоногому Поліфему,
Що знав вогонь і стеріг овець.
Я жодної ілюзії не цінував,
2026.09.17
08:51
хто бачив світ, примружуючи очі,
той не забуде, як згасає день,
коли його пополудні лоскоче
сліпа нудьга, співаючи пісень.
давно все передбачено за нас
в минулому... тепер... і повсякчас.
той не забуде, як згасає день,
коли його пополудні лоскоче
сліпа нудьга, співаючи пісень.
давно все передбачено за нас
в минулому... тепер... і повсякчас.
2026.09.17
06:19
Втекти б звідсіль від обстрілів щоденних,
Втекти б скоріш і не іти назад
У ці місця здавен благословенні
Громами безкінечних канонад.
Податися б кудись і пережити
Біду поодаль в тиші та теплі,
А не страхатися несамовито
Тут стогонів стражденної зем
Втекти б скоріш і не іти назад
У ці місця здавен благословенні
Громами безкінечних канонад.
Податися б кудись і пережити
Біду поодаль в тиші та теплі,
А не страхатися несамовито
Тут стогонів стражденної зем
2026.09.16
23:43
заманулося приблуді
прогулятися між люди
чи змінилося щось раптом
інший тренд аспект
чи фактор
хто просунувся на моді
хто зашився на городі
хто просвітлення зазнавши
прогулятися між люди
чи змінилося щось раптом
інший тренд аспект
чи фактор
хто просунувся на моді
хто зашився на городі
хто просвітлення зазнавши
2026.09.16
21:49
Спека безглузда розпечене місто тримає в лещатах.
Дихати нічим і нікуди бігти — нудьга неминуча.
Втрата свободи, надії й дороги до відступу втрата
Сенсів нових набуває й висвітлює правду разючу.
Час витікає крізь пальці, для вічності лиш нескінченни
Дихати нічим і нікуди бігти — нудьга неминуча.
Втрата свободи, надії й дороги до відступу втрата
Сенсів нових набуває й висвітлює правду разючу.
Час витікає крізь пальці, для вічності лиш нескінченни
2026.09.16
18:50
А вересень, мов злодій,
зайшов у літній ліс.
У пазусі
рапсодій
журних сюди приніс.
Міняти колір кронам
намірився тихцем.
Не стрівши заборони,
зайшов у літній ліс.
У пазусі
рапсодій
журних сюди приніс.
Міняти колір кронам
намірився тихцем.
Не стрівши заборони,
2026.09.16
17:31
Дубова карета та пара волів —
Куди ми втечем з осередку ланів?
Кому сповідаємось в ніч серед зір,
Як сонце сховає себе межи гір?
Вози при дорозі, краватки коней,
Чи стрінеться нам на шляху Апулей*
В часи полохливі непевних мірил,
Куди ми втечем з осередку ланів?
Кому сповідаємось в ніч серед зір,
Як сонце сховає себе межи гір?
Вози при дорозі, краватки коней,
Чи стрінеться нам на шляху Апулей*
В часи полохливі непевних мірил,
2026.09.16
16:34
І
Закони – альфа і омеґа
конституційності, однак
вони виконуються як
дитячі іграшки у лєґо
у клоунаді про барdак.
Та не сміємося наразі,
бо наші буки та ази:
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Закони – альфа і омеґа
конституційності, однак
вони виконуються як
дитячі іграшки у лєґо
у клоунаді про барdак.
Та не сміємося наразі,
бо наші буки та ази:
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2026.06.11
2026.04.09
2026.02.11
2025.11.29
2025.04.24
2025.01.25
2024.08.04
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Іван Потьомкін (1937) /
Поеми
Дорога в Ерец-Ісраель (за оповіданням Ш.-Й. Агнона)
1
Старий був немічний, заходивсь кашлем аж до крові.
«Тільки молоко козине спроможне врятувать од смерті»,-
Одностайна рада лікарів.
Куплено козу, поставлено в загін.
На ранок кинулись, а рятувальниці – нема.
Туди-сюди. Наче крізь землю провалилась.
Та ось по кількох днях прийшла сама.
Вим’я мaло не торкається землі.
Хворий скуштував і враз начебто помолодів.
«Смак меду з райського саду!- п’є-не нахвалиться.-
Відкіль це молоко, цікаво б знати?»
«Здається, я знаю,- син йому по хвилі.-
До хвоста кози прив’язать вірьовку та й піти за нею».
2
І ось уже парубок простує за козою.
В печеру довгу-предовгу входять.
Бозна, скільки потемки йшли.
Та ось нарешті заясніло. Замекала коза.
Вийшли з печери й опинились серед гір.
На пагорбах – небачені доти дерева.
Довкола пахощі медові, аж забиває дух.
Наїлась коза плодів дерева рожкового,
Припала до джерельної води...
Розглянувсь парубок і бачить перехожих.
Всі в білому вбранні, в руках – цитрусове віття...
«Скажіте, люди добрі, де я ?»- пита прибулець.
«В Ерец-Ісраель. Побіля Цфата».
Звів очі хлопець в небо, здійняв обидві руки:
«Благословенна будь, Ерец-Ісраель!
Хвала Всевишньому, що бачу вимріяну землю!»
Нараз почувся голос, що скликав у синагогу.
«Не встигну додому до настання шабату,-
Подумав молодик.- Напишу листа батькам».
Відломив патичок з чорнильного горішка
І розповів на папері про все, що бачив.
Згорнув його учетверо і всунув у козине вухо:
«Йди, люба, та приведи з собою тата й маму!»-
Сказав і відпустив вірьовку, а сам попростував у синагогу.
3
А вдома батько й мати зрання до вечора стоять
І виглядають сина. Бачать козу нарешті...
Може, невдовзі з’явиться і їх любий єдинчик?..
Видивили очі, а його нема й нема...
«Мабуть, звірюка хижий розтерзав»,-
Не сказали, тільки подумали і залились сльозами.
І не подоєна коза їм стала ненависна.
Різника батько покликав. Знімають шкуру...
Раптом з-під вуха... скотилась папірчина.
Читає батько і пада з одчайдушним криком:
«Ой, що ж я наробив? Не бачить тепер ні сина,
Ні дороги в Ерец-Ісраель!..»
Р.S.
Як часто поспіх у важливій справі
Зводить її в помилку непоправну.
--------------
Ерец-Ісраель - Країна Ізраїлю (Палестина).
Шмуель-Йосеф Агнон (Чачкес) – 1888-1970. Народився в Східній Галіції. Лауреат Нобелівської премії.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Дорога в Ерец-Ісраель (за оповіданням Ш.-Й. Агнона)
1
Старий був немічний, заходивсь кашлем аж до крові.
«Тільки молоко козине спроможне врятувать од смерті»,-
Одностайна рада лікарів.
Куплено козу, поставлено в загін.
На ранок кинулись, а рятувальниці – нема.
Туди-сюди. Наче крізь землю провалилась.
Та ось по кількох днях прийшла сама.
Вим’я мaло не торкається землі.
Хворий скуштував і враз начебто помолодів.
«Смак меду з райського саду!- п’є-не нахвалиться.-
Відкіль це молоко, цікаво б знати?»
«Здається, я знаю,- син йому по хвилі.-
До хвоста кози прив’язать вірьовку та й піти за нею».
2
І ось уже парубок простує за козою.
В печеру довгу-предовгу входять.
Бозна, скільки потемки йшли.
Та ось нарешті заясніло. Замекала коза.
Вийшли з печери й опинились серед гір.
На пагорбах – небачені доти дерева.
Довкола пахощі медові, аж забиває дух.
Наїлась коза плодів дерева рожкового,
Припала до джерельної води...
Розглянувсь парубок і бачить перехожих.
Всі в білому вбранні, в руках – цитрусове віття...
«Скажіте, люди добрі, де я ?»- пита прибулець.
«В Ерец-Ісраель. Побіля Цфата».
Звів очі хлопець в небо, здійняв обидві руки:
«Благословенна будь, Ерец-Ісраель!
Хвала Всевишньому, що бачу вимріяну землю!»
Нараз почувся голос, що скликав у синагогу.
«Не встигну додому до настання шабату,-
Подумав молодик.- Напишу листа батькам».
Відломив патичок з чорнильного горішка
І розповів на папері про все, що бачив.
Згорнув його учетверо і всунув у козине вухо:
«Йди, люба, та приведи з собою тата й маму!»-
Сказав і відпустив вірьовку, а сам попростував у синагогу.
3
А вдома батько й мати зрання до вечора стоять
І виглядають сина. Бачать козу нарешті...
Може, невдовзі з’явиться і їх любий єдинчик?..
Видивили очі, а його нема й нема...
«Мабуть, звірюка хижий розтерзав»,-
Не сказали, тільки подумали і залились сльозами.
І не подоєна коза їм стала ненависна.
Різника батько покликав. Знімають шкуру...
Раптом з-під вуха... скотилась папірчина.
Читає батько і пада з одчайдушним криком:
«Ой, що ж я наробив? Не бачить тепер ні сина,
Ні дороги в Ерец-Ісраель!..»
Р.S.
Як часто поспіх у важливій справі
Зводить її в помилку непоправну.
--------------
Ерец-Ісраель - Країна Ізраїлю (Палестина).
Шмуель-Йосеф Агнон (Чачкес) – 1888-1970. Народився в Східній Галіції. Лауреат Нобелівської премії.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
"Дощі у нашім краї, мов звані гості..."
• Перейти на сторінку •
"Рахель "Покладу на олтар також і тебе""
• Перейти на сторінку •
"Рахель "Покладу на олтар також і тебе""
Про публікацію
