Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.02.12
11:59
Я піду крізь дощ, і град, і бурі.
Я піду крізь болі лихоліть.
Я піду крізь снігу кучугури,
Щоб пізнати глибину століть.
Я пройду випробування світу,
Пастку сатани, вогонь проклять,
Продерусь крізь зарості і віти,
Я піду крізь болі лихоліть.
Я піду крізь снігу кучугури,
Щоб пізнати глибину століть.
Я пройду випробування світу,
Пастку сатани, вогонь проклять,
Продерусь крізь зарості і віти,
2026.02.12
10:31
Мила подруго, сестро чи мамо старенька й недужа
У холодному домі, де зимно від вікон і стін,
У замерзлому місті, де небо тривогами тужить,
Там усе, що ти мала, поставила доля на кін.
Найрідніші твої опинились у кроці до прірви.
А усе, що бажалос
У холодному домі, де зимно від вікон і стін,
У замерзлому місті, де небо тривогами тужить,
Там усе, що ти мала, поставила доля на кін.
Найрідніші твої опинились у кроці до прірви.
А усе, що бажалос
2026.02.12
09:18
Тужать не дужі… очі нужденних…
Боже, байдужі… гори консервних
Дико прикуті, зморені горем.
Прадід забутий без обговорень.
В сходах безсмерття панство панує,
А у конвертах старість сумує…
Тужаться дужі… тож небезпека?
Боже, байдужі… небом лелеки…
Боже, байдужі… гори консервних
Дико прикуті, зморені горем.
Прадід забутий без обговорень.
В сходах безсмерття панство панує,
А у конвертах старість сумує…
Тужаться дужі… тож небезпека?
Боже, байдужі… небом лелеки…
2026.02.12
09:03
Нині в класі про прикмети
Завели розмову:
Що це значить, як знайдеш ти
Враз стару підкову?
Всі мовчать. Один сміється:
- Певно, хитрість є там.
Бо мені чогось здається, -
Завели розмову:
Що це значить, як знайдеш ти
Враз стару підкову?
Всі мовчать. Один сміється:
- Певно, хитрість є там.
Бо мені чогось здається, -
2026.02.11
22:42
Зима шаліла - її лютий половинив,
прохожі куталися, ковзали і грузли,
а ми щасливі у тенетах хуртовини
стояли осторонь від всіх.
Землею
Тузли.
З твоїх очей на білий сніг летіли іскри.
прохожі куталися, ковзали і грузли,
а ми щасливі у тенетах хуртовини
стояли осторонь від всіх.
Землею
Тузли.
З твоїх очей на білий сніг летіли іскри.
2026.02.11
19:48
Он засяяв сніг за віконечком,
Пішли іскорки у танок,
Народилося ясне сонечко –
Молодесенький Божич - Бог.
І надворі вже дні погожії,
Знову більшає білий день.
Прибуває нам сила Божая,
Пішли іскорки у танок,
Народилося ясне сонечко –
Молодесенький Божич - Бог.
І надворі вже дні погожії,
Знову більшає білий день.
Прибуває нам сила Божая,
2026.02.11
12:29
Арчі —
мій малий читирилапий друг —
завершив свій ранковий ритуал
на газоні біля під’їзду.
Потім він подивився на мене
цими вологими очима,
у яких —
і любов, і виклик,
мій малий читирилапий друг —
завершив свій ранковий ритуал
на газоні біля під’їзду.
Потім він подивився на мене
цими вологими очима,
у яких —
і любов, і виклик,
2026.02.11
11:23
Про ідеал, мій друже, не пишіть —
дурман ілюзій в полисках звабливих.
Немає цвіту в змореній душі,
це Вам здалося, що я особлива.
То Ви мене намріяли з пісень,
зліпили із фантазій феєричних.
А я скажу відверто Вам, лишень,
дурман ілюзій в полисках звабливих.
Немає цвіту в змореній душі,
це Вам здалося, що я особлива.
То Ви мене намріяли з пісень,
зліпили із фантазій феєричних.
А я скажу відверто Вам, лишень,
2026.02.11
10:18
Чи може бути
обличчя мовчання?
Обличчя у того,
у чого його не може
бути за визначенням.
Обличчя мовчання -
це лице пустки,
це хмара накуреного диму
обличчя мовчання?
Обличчя у того,
у чого його не може
бути за визначенням.
Обличчя мовчання -
це лице пустки,
це хмара накуреного диму
2026.02.11
03:35
Невиліковний біль уже не вщухне.
Всі вірші, від початку до кінця, -
Естетика прокуреної кухні
Та сповідь непочутого мерця.
Метафора - мов порція отрути,
А цілий твір - отруєне вино.
Спостерігає чорним оком лютий,
Всі вірші, від початку до кінця, -
Естетика прокуреної кухні
Та сповідь непочутого мерця.
Метафора - мов порція отрути,
А цілий твір - отруєне вино.
Спостерігає чорним оком лютий,
2026.02.11
02:24
На кухні маленькій сиділа зима,
І в спальні, в вітальні... Усюди
Така безпардонна, здавалося аж,
Що в гості прийшли саме люди
Та як без ключів і без дозволу та
В будинки вкраїнські проникла?
Яка ціль візиту, причина, мета?
І в спальні, в вітальні... Усюди
Така безпардонна, здавалося аж,
Що в гості прийшли саме люди
Та як без ключів і без дозволу та
В будинки вкраїнські проникла?
Яка ціль візиту, причина, мета?
2026.02.10
21:20
Із Леоніда Сергєєва
Наречена:
Зійди мерщій з фати, підкидьку божий,
не міг взуття почистити до дна!
А я, дурна, проґавила Серьожу,
там хоч свекруха звір, зате одна.
Наречена:
Зійди мерщій з фати, підкидьку божий,
не міг взуття почистити до дна!
А я, дурна, проґавила Серьожу,
там хоч свекруха звір, зате одна.
2026.02.10
19:23
Між нами - тільки тиша і тепло.
Така тонка, прозора невагомість.
Все, що до тебе в серці зацвіло,
переросло сьогодні у свідомість.
Я п'ю твій погляд, наче джерело,
В якому небо відбиває зорі.
І як би нас далеко не несло,
ми два вітрила в золотому
Така тонка, прозора невагомість.
Все, що до тебе в серці зацвіло,
переросло сьогодні у свідомість.
Я п'ю твій погляд, наче джерело,
В якому небо відбиває зорі.
І як би нас далеко не несло,
ми два вітрила в золотому
2026.02.10
18:53
Зло, не покаране належне за життя,
Спроможне мстити навіть з того світу.
В далекому минулім Ірод,
В нашу епоху біснуватий Гітлер
Керує помислами всіма із того світу
Пройдисвітів сьогоднішніх безпросвітних,
Готових на будь-яке зло, навіть на яде
Спроможне мстити навіть з того світу.
В далекому минулім Ірод,
В нашу епоху біснуватий Гітлер
Керує помислами всіма із того світу
Пройдисвітів сьогоднішніх безпросвітних,
Готових на будь-яке зло, навіть на яде
2026.02.10
15:13
А ми існуємо іще
по два боки одної долі...
ти у полоні, я на волі,
попри жалі, душевний щем
до мене линеш ти дощем,
а я до тебе вітром в полі.
ІІ
по два боки одної долі...
ти у полоні, я на волі,
попри жалі, душевний щем
до мене линеш ти дощем,
а я до тебе вітром в полі.
ІІ
2026.02.10
14:09
У замкнутім колі несемось галопом.
Сил оглянутись бракує чомусь.
І кожен виток засмокчує мохом…
Вигода значить з галопу комусь.
І смокче так липко… Смокчи! — запевняє,
Інакше порвем, розтопчем у слизь…
Народжених в колі — коло кохає
Тому, що навіки
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Сил оглянутись бракує чомусь.
І кожен виток засмокчує мохом…
Вигода значить з галопу комусь.
І смокче так липко… Смокчи! — запевняє,
Інакше порвем, розтопчем у слизь…
Народжених в колі — коло кохає
Тому, що навіки
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2025.11.29
2025.04.24
2024.08.04
2023.12.07
2023.02.18
2022.12.19
2022.11.19
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Іван Потьомкін (1937) /
Поеми
Дорога в Ерец-Ісраель (за оповіданням Ш.-Й. Агнона)
1
Старий був немічний, заходивсь кашлем аж до крові.
«Тільки молоко козине спроможне врятувать од смерті»,-
Одностайна рада лікарів.
Куплено козу, поставлено в загін.
На ранок кинулись, а рятувальниці – нема.
Туди-сюди. Наче крізь землю провалилась.
Та ось по кількох днях прийшла сама.
Вим’я мaло не торкається землі.
Хворий скуштував і враз начебто помолодів.
«Смак меду з райського саду!- п’є-не нахвалиться.-
Відкіль це молоко, цікаво б знати?»
«Здається, я знаю,- син йому по хвилі.-
До хвоста кози прив’язать вірьовку та й піти за нею».
2
І ось уже парубок простує за козою.
В печеру довгу-предовгу входять.
Бозна, скільки потемки йшли.
Та ось нарешті заясніло. Замекала коза.
Вийшли з печери й опинились серед гір.
На пагорбах – небачені доти дерева.
Довкола пахощі медові, аж забиває дух.
Наїлась коза плодів дерева рожкового,
Припала до джерельної води...
Розглянувсь парубок і бачить перехожих.
Всі в білому вбранні, в руках – цитрусове віття...
«Скажіте, люди добрі, де я ?»- пита прибулець.
«В Ерец-Ісраель. Побіля Цфата».
Звів очі хлопець в небо, здійняв обидві руки:
«Благословенна будь, Ерец-Ісраель!
Хвала Всевишньому, що бачу вимріяну землю!»
Нараз почувся голос, що скликав у синагогу.
«Не встигну додому до настання шабату,-
Подумав молодик.- Напишу листа батькам».
Відломив патичок з чорнильного горішка
І розповів на папері про все, що бачив.
Згорнув його учетверо і всунув у козине вухо:
«Йди, люба, та приведи з собою тата й маму!»-
Сказав і відпустив вірьовку, а сам попростував у синагогу.
3
А вдома батько й мати зрання до вечора стоять
І виглядають сина. Бачать козу нарешті...
Може, невдовзі з’явиться і їх любий єдинчик?..
Видивили очі, а його нема й нема...
«Мабуть, звірюка хижий розтерзав»,-
Не сказали, тільки подумали і залились сльозами.
І не подоєна коза їм стала ненависна.
Різника батько покликав. Знімають шкуру...
Раптом з-під вуха... скотилась папірчина.
Читає батько і пада з одчайдушним криком:
«Ой, що ж я наробив? Не бачить тепер ні сина,
Ні дороги в Ерец-Ісраель!..»
Р.S.
Як часто поспіх у важливій справі
Зводить її в помилку непоправну.
--------------
Ерец-Ісраель - Країна Ізраїлю (Палестина).
Шмуель-Йосеф Агнон (Чачкес) – 1888-1970. Народився в Східній Галіції. Лауреат Нобелівської премії.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Дорога в Ерец-Ісраель (за оповіданням Ш.-Й. Агнона)
1
Старий був немічний, заходивсь кашлем аж до крові.
«Тільки молоко козине спроможне врятувать од смерті»,-
Одностайна рада лікарів.
Куплено козу, поставлено в загін.
На ранок кинулись, а рятувальниці – нема.
Туди-сюди. Наче крізь землю провалилась.
Та ось по кількох днях прийшла сама.
Вим’я мaло не торкається землі.
Хворий скуштував і враз начебто помолодів.
«Смак меду з райського саду!- п’є-не нахвалиться.-
Відкіль це молоко, цікаво б знати?»
«Здається, я знаю,- син йому по хвилі.-
До хвоста кози прив’язать вірьовку та й піти за нею».
2
І ось уже парубок простує за козою.
В печеру довгу-предовгу входять.
Бозна, скільки потемки йшли.
Та ось нарешті заясніло. Замекала коза.
Вийшли з печери й опинились серед гір.
На пагорбах – небачені доти дерева.
Довкола пахощі медові, аж забиває дух.
Наїлась коза плодів дерева рожкового,
Припала до джерельної води...
Розглянувсь парубок і бачить перехожих.
Всі в білому вбранні, в руках – цитрусове віття...
«Скажіте, люди добрі, де я ?»- пита прибулець.
«В Ерец-Ісраель. Побіля Цфата».
Звів очі хлопець в небо, здійняв обидві руки:
«Благословенна будь, Ерец-Ісраель!
Хвала Всевишньому, що бачу вимріяну землю!»
Нараз почувся голос, що скликав у синагогу.
«Не встигну додому до настання шабату,-
Подумав молодик.- Напишу листа батькам».
Відломив патичок з чорнильного горішка
І розповів на папері про все, що бачив.
Згорнув його учетверо і всунув у козине вухо:
«Йди, люба, та приведи з собою тата й маму!»-
Сказав і відпустив вірьовку, а сам попростував у синагогу.
3
А вдома батько й мати зрання до вечора стоять
І виглядають сина. Бачать козу нарешті...
Може, невдовзі з’явиться і їх любий єдинчик?..
Видивили очі, а його нема й нема...
«Мабуть, звірюка хижий розтерзав»,-
Не сказали, тільки подумали і залились сльозами.
І не подоєна коза їм стала ненависна.
Різника батько покликав. Знімають шкуру...
Раптом з-під вуха... скотилась папірчина.
Читає батько і пада з одчайдушним криком:
«Ой, що ж я наробив? Не бачить тепер ні сина,
Ні дороги в Ерец-Ісраель!..»
Р.S.
Як часто поспіх у важливій справі
Зводить її в помилку непоправну.
--------------
Ерец-Ісраель - Країна Ізраїлю (Палестина).
Шмуель-Йосеф Агнон (Чачкес) – 1888-1970. Народився в Східній Галіції. Лауреат Нобелівської премії.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
"Дощі у нашім краї, мов звані гості..."
• Перейти на сторінку •
"Рахель "Покладу на олтар також і тебе""
• Перейти на сторінку •
"Рахель "Покладу на олтар також і тебе""
Про публікацію
