З історії латини

Non est doctrina sine lingua Latina – Немає науки без латинської мови.

Латинська мова належить до італійської гілки індоєвропейської сім'ї мов. Вона називається «латинською», тому що нею говорили Латини - одне з племен давньої Італії, що населяли невелику область Лацій (Latium), розташовану в нижній течії річки Тібр. Центром цієї області у VIII ст. до н. е. (В 753 р., як вважають стародавні історики) стало місто Рим (Roma \ тому жителі Лація називали себе також «римляни» (Romani). На північний захід від римлян жили етруски-народ давньої і високорозвиненої культури. Про взаємовідносини римлян та етрусків майже не збереглося історично достовірних відомостей, проте відомо, що з 616 по 509 рр.. до н. е.. в Римі правили етруські царі. Отже, протягом певного періоду своєї історії Рим був залежним від могутнього сусіда і лише з 509 р. став незалежною республікою. Етруски мали значний вплив на культурний розвиток всієї Італії, особливо Риму.
Розвиток архаїчної латини тривав від перших збережених письмових пам'яток до початку I в. до н. е.. Найдавніші пам'ятки датуються приблизно VI ст. до н. е.., і їх дуже небагато. Це уривок сакрального напису на уламках чорного каменю, знайдений в 1899 р. при розкопках Римського форуму; напис на так званій пренестінскій фібулі (золотий застібці, знайденій в 1871 р. в місті Пренесті, недалеко від Риму) '; напис на глиняному посуді, відомий, як напис Дуеноса. Значно зростає кількість пам'яток, починаючи з III ст. до н. е.. Це пов'язано зі зростанням могутності Риму, що підкорив у цей час більшу частину Італії. Завоювання грецьких міст на півдні Італії призвело до проникнення в римське суспільство елементів грецької культури та освіченості, що сприяло виникненню літературних творів латинською мовою. Зачинателем цього процесу дослідники вважають Лівія Андроніка, полоненого згодом вільновідпущеного грека, який переклав на латинську мову «Одіссею» Гомера. З латинських авторів цього періоду нам відомі уривки з творів драматурга і письменника Гнея Невія, поета і драматурга Квінта Еннія, комедіографів Тита Макція Плавта, Публія Теренція.
Період класичної латини представлений блискучою плеядою авторів. У ораторській прозі це, Марк Туллій Цицерон (106-43 до н. е..). Тоді творили визначні поети Горацій, Вергілій, Тит Лукрецій Кар; В історичній прозі- Гай Юлій Цезар (100 - 44 до н. е..). В I - II ст. н. е. в період після класичної латини писали філософ, поет і драматург Сенека, історик Апулей та багато інших
Пізня латинь (III—VI століття н.е.) не відрізняється величними працями в науці, зокрема медицині, хоча в цей період з'явились різні популярні твори написані здебільшого у віршованій формі, де існували поради , різноманітні рецепти для лікування тварин та людей.
У 395 р. н.е. Римска імперія розпалась на дві імперії — Східну та Західну. У Східній, Візантійскій імперії домінула грецька мова, а в Західній — державною мовою залишалася латинська.
Незважаючи на те, що латинська мова зараз не розвивається і належить до так званих «мертвих мов», вона має вагоме значення у медицині, біології, та інших галузях наукового пізнання. Вона виробила цілу словотворчу систему. Також латинська мова є засобом для утворення наукової , технічної та інших термінологій. До наших днів дійшли численні крилаті вислови, в яких збережено велич та мудрість древнього народу:
Ubi Victoria, ibi Concordia –Там перемога, де згода;
Tabula rasa –Чиста дошка;
Scientia -potentia est –Знання – сила;
Contra spem spero — без надії сподіваюсь (Леся Українка);
Fama est –Чутка є;
Historia est magistra vitae – Історія є вчителька життя;
Vivere est cogitare – Жити – мислити;
Vivere est militare –Життя –боротьба;
Cogito ergo sum –Мислю, отже існую (Сократ)
Qui quaeririt, reperit –Хто шукає, той знаходить;
Festina lente! –Поспішай помалу!
Nota Bene! –Зверни увагу!
Home homini amicus est –Людина людині друг;
Homo sapiens – Людина розумна;
Quot capita tot sententiae – Скільки голів, стільки думок;
Repetitio est mater studiorum – Повторення мати навчання;
Patriae decori et educandis civibus –Для окраси батьківщини і виховання громадян (девіз Львівського національного університету імені Івана Франка);
Dies diem docet –День в день вчись;
Est modus in rebus –Є міра в речах;
Aurea mediocritas – Золота середина;
Per aspera ad astra –Крізь терні до зірок;
Carpe diem –Лови день;
Dies uventutis similes diebus verisunt –Дні юності подібні дням весни;
Mea culpa – Моя провина;
Pulhra facies non semper est speculum bena –Гарне обличчя не завжди є дзеркалом доброї душі;
Finita est comedia! – Комедію закінчено!
Alea jacta est –Жереб кинуто (Гай Юлій Цезар)
Lupus in fibula – Вовк у байці;
Terra incognita –Земля невідома;
Veni, vidi, vici –Прийшов, побачив, переміг; (Гай Юлій Цезар)
Post factum – Після дії;
Post scriptum – Після лінії;
Fiat lux –Привіт, світло;
Persona grata –Приємна особа;
Ars longa vita brevis –Мистецтво вічне, життя коротке;
Mens sano in corpora sano –В здоровому тілі –здоровий дух;
Soli deo honor et Gloria –Єдиному Богу честь і хвала; (Напис перед входом у Домініканський собор у Львові)
Lapsus linguae – Робота мови;
Que seribit, bis legit –Який писар двічі читає;
Alma mater – Живильна мати;
Fructus arber cognoscibus –Дерево пізнається по плоду;
Manus manum levat –Рука руку миє;
Usus est opimus magister - Досвід – найкращий вчитель.
А в старовинному місті Лева, яке справедливо називають музеєм під відкритим небом, культурною столицею західної України, безцінні перлини древньої мудрості, можна побачити просто прогулюючись центральними площами. Численні написи латиною є на величних будівлях легендарного міста. То ж кожен гість шляхетного, гостинного Львова, матиме змогу торкнутись до «живої історії», отримає незабутні враження та багато позитивних емоцій, які спонукатимуть повертатися сюди знову.

Використані джрела
//www.liveinternet.ru/users/dorothea/post59562736/
Культура Древнього Риму. М.: Освіта, 1985.- 289 с.

15.08.2011