ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Артур Сіренко
2026.03.22 01:23
Карjєра асистента Мороки
Йшов Час – невблаганний як сама Галактика (а може ще більш невблаганніший). Асистент Морока Анатолій продовжував працювати на кафедрі фітопатології – у його свідомості ця кафедра була єдиним можливим світом буття. Думки в нього роїлися навколо жуків-скрип

Ігор Терен
2026.03.21 22:05
Сюр-реалії дійсності
                  І
Вертаюся в часи нічні
у нереальні сни,
коли були щасливі дні
і не було війни,
аби забутися на час
або відволіктись
від потойбічного колись

Юхим Семеняко
2026.03.21 16:58
Вільні хліба
Підтримуючи аналітичну практику "пиріжкарень", напишу про "сирітський" вірш на своїй сторінці. На ній і забезпечу свій допис відповідними гіперпосиланнями, технологія створення яких відома нашим штатним співробітникам. Природно, що видалити її зможу

Борис Костиря
2026.03.21 13:12
Дорога крізь сон
Продираюсь крізь сон, мов крізь ліс несходимий і вічний,
Крізь шторми, і буран, і прозрінь запізніле вино.
Між дерев прокидаються зрілості вигаслі свічі,
Як біблійні волхви, як зупинене давнє кіно.

Продираюсь крізь ліс із його чагарями й кущами

Охмуд Песецький
2026.03.21 09:24
Сирітське
Загасли зірки за холодним вікном,
Зажевріла обрію смужка рум'яна.
Будильник ось-ось – і озвучить підйом,
Сьогоднішній день зачинається зрана.

Панує пронизливий ранішній бриз,
Упорали небо пошарпані хмари.
Святкує сімейство моє Науриз,

Тетяна Левицька
2026.03.21 08:31
Торнадо
Про щастя: арії, пісні,
тремкі балади,
та вітер виє у мені
гучним торнадо.
Йду по стерні до забуття
дороговказом.
Навіщо вірні почуття,
коли не разом?

Віктор Кучерук
2026.03.21 07:06
* * *
Співучими струмочками
Тече поміж горбочками
До пінистої річечки вода, -
Під сонцем і під зорями
Наспівує прискорено,
Щоб у путі не мучила нуда.
Про весняне піднесення
Співає гучно й весело

Ольга Олеандра
2026.03.20 21:02
***
Вечір палко вдивляється в очі весні,
до зими обернувши затінену спину.
Зорі сяють в його пелехатій чуприні,
як далекі й досяжні вітальні вогні.

Вони звуть її, – Весно, і вказують шлях
крізь пошерхлі брудними торос

Олена Побийголод
2026.03.20 19:41
1936. Партизан Железняк
Михайло Голодний (1903-1949)

В степу під Херсоном
попасище коням,
в степу під Херсоном курган.
Лежить під курганом,
повитим туманом,
матрос Железняк, партизан.

Іван Потьомкін
2026.03.20 18:36
***
Ти поспішаєш...
Ну, скажи на милість,
Куди летиш, що гнуться закаблуки?
Забула праску вимкнуть?
Вередували діти?
По пиятиці чоловік ні кує-ні меле?..
...Просто мусиш поспішать...
Бо ти - Жінка...

Юрко Бужанин
2026.03.20 16:16
***
Земле предків, Правіри, ти свята є по праву.
Як витримуєш, рідна, цю злочинну державу,
Цей цинічний, жорстокий механізм геноциду,
Цей ерзац-суверенний анахтемський гармидер?

Хмарочоси, котеджі, полігони військові -
Нема доброг

Сергій Губерначук
2026.03.20 15:21
Чивелінрок
То – двері з очком,
зле старе призволяще,
яке мертві гноми зіжруть.
То хворе на все!
Не простиме ні за що –
крадіжками суще! Хай мруть
його осоружні думки небувалі
і стогони після розлук.

Борис Костиря
2026.03.20 11:47
* * *
Зазирни в мої сни, ти побачиш простори безкраї,
Де цвітуть анемони і родить калина густа.
Зазирни в мої сни, ніби в очі самого розмаю,
Де відкриється совість та істина зовні проста.

Зазирни в мої сни, у буремні, бурунні століття,
Де зіткнулись

Юхим Семеняко
2026.03.20 10:16
На вільних хлібах
Подвійне, а з назвою – і потрійне "кохаю і люблю" виглядає таким, ніби автор у бажанні бути почутим виконав повтор, який переданий майже сигналом бідства на той випадок, якщо раптом хтось погано ловить. Далі – "ніколи не порівняну ні з ким" – і в цьом

Охмуд Песецький
2026.03.20 08:23
Кохаю
Кохаю і люблю, моя кохано,
Ніколи не порівняну ні з ким,
Тебе одну - натхненно й полум'яно
Своїм чуттям, високим і святим.

Живу тобою, дихаю, вмираю,
Відроджуюсь, як блискавка і грім,
Крізь віддаль неокреслено безкраю,

Віктор Кучерук
2026.03.20 07:55
* * *
Цілу зиму нею снили,
Виглядали з дня на день,
А вона лиш пахла мило
Після стужі де-не-де
На відкритих сонцю схилах
Невисоких наших круч,
Мов не мала зовсім сили
Віднайти потрібний ключ
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів


Поетичні Майстерні



 Нові автори (Іншомовна поезія):

Павло Інкаєв
2025.11.29

Гіпсофіл Підсніжнюк Євгеній Кузьменко Павло
2024.11.26

Ігор Прозорий
2024.05.17

Владислав Город
2023.04.01

Чоловіче Жіноче
2022.03.19

Ольга Буруто
2022.01.12

Любов Ю
2021.12.22






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія





  Вірші, проза, аналітика, огляди
Автори / Олександр Олехо (1954) / Іншомовна поезія

 Брошенный дом
Разворочено, распотрошено
и под ноги осколками брошено,
лишь на окнах надежда сколочена
с грязных досок чуть криво и скошено.
С ржавых петель стекает оскомина
по забытому, словно не жившему,
дому старому времени Сталина
сиротливо тоскливо застывшему.
Дух былого живого обжитого
давно выгнан ветрами холодными.
Счастья прежнего, нитками шитого,
не вернуть, ведь мы стали свободными.

• Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.



    •   Можлива допомога "Майстерням"


• Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter
• Про оцінювання     • Зв'язок із адміністрацією     • Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)



Про публікацію
Дата публікації 2013-09-22 10:01:58
Переглядів сторінки твору 3249
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг 0 / --  (5.265 / 5.51)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (5.319 / 5.61)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.728
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Конкурси. Теми Російською мовою *
Автор востаннє на сайті 2026.01.16 14:45
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Богдан Манюк (М.К./М.К.) [ 2013-09-22 12:38:33 ]
Олександре, як на мене, вірш дуже глибокий! А закінчення - феноменальне!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Олехо (Л.П./М.К.) [ 2013-09-22 13:19:50 ]
Щиро вдячний. Ваша оцінка мені більш ніж приємна, хоча і розумію, що схвальні слова - не гарантія успішності в поезії. Але зате з'являється надія, що не усе так безнадійно, як інколи здається в час зневіри і розпачу, а без цих негативних емоцій, на мою думку, не варто займатися будь-якою творчістю.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Алексий Потапов (Л.П./М.К.) [ 2013-09-22 20:09:33 ]
"Очарована, околдована,
С ветром в поле когда-то повенчана,
Вся ты словно в оковы закована"

и т.д. по тексту. Прекрасная мелодия, глубочайшей лиричности песня.

Ее мелодия, похоже, ложится на строки Вашего текста.
Это в поэзии, по-моему, стихотворения, а в песенном деле, диктантах и пр. - тексты.
Наверное, правильнее "из грязным досок". А правильнее всего "досо́к". Ударным является последний слог.
Я бы "оскомину" заменил "окалиной". Причин этому - 2. Описывать их не стану.
"Ржавых" а не "ржавих".

Хоть бы кто-нибудь увидел и сказал. А, может быть, они зрят дальше и глубже. Но начинать-то следует с начал.

Как читатель принимаю Ваше стихотворение стоя.
В смысле - аплодируя :)

Всяческих благ.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Олехо (Л.П./М.К.) [ 2013-09-23 10:18:15 ]
Спасибо за комментарий, "досок" не переделаю(затруднительно), опечатку исправил, а относительно оскомины скажу так: окалина - это пожар, пепелище, а здесь брошенный опустевший дом и оскомина несет в себе не столько вкусовые качества, как память о них, воспоминание остроты ощущений былого и, как параллель, воспоминание о жизни, о времени. Поэтому "оскомина" лучше. Благодарю за хороший отзыв. Удачи и вдохновения!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Алексий Потапов (Л.П./М.К.) [ 2013-09-23 10:23:41 ]
Оскомина со Сталиным плохо рифмуется.
И оскомина - это ощущение вяжущей, терпкой кислоты во рту. А вот и цитата:
"И было ко мне слово Господне: зачем вы употребляете в земле Израилевой эту пословицу, говоря: "отцы ели кислый виноград, а у детей на зубах оскомина"? Иезекииль, 18:1-2


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Алексий Потапов (Л.П./М.К.) [ 2013-09-23 10:32:49 ]
В просторечии можно, наверное, и "с грязных досок".
А я предлагал "из грязных".
Но литература и просторечие как-то не всегда совместимы. Вы же не описываете какое-то событие устами селянина, скажем, из Тамбовщины.
Впрочем, Вам виднее.
Но Украина удаляется к Европе, и пора бы браться за английский :))
Этот значок означает smile (улыбку, но не насмешку).


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Олехо (Л.П./М.К.) [ 2013-09-23 10:49:56 ]
Чтоб ощутить терпкий вкус во рту, не обязательно есть кислый виноград. Достаточно подумать об этом и память(жизненный опыт) сама спровоцирует его появление. Поэтому оскомина жизни - это память прошлого. Наверное так.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Алексий Потапов (Л.П./М.К.) [ 2013-09-23 10:56:28 ]
Безусловно.
Кто не держал во рту ржавую петлю, тот не поймет :)

Дискуссию, видимо, прекращаем.