Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.05.08
17:03
Останній вірш, то все тому віддам.
Нехай із крапкою, готовий.
Звіряюся написаним листкам,
Кому не зміг сказати слова.
Шкодую, що невчасно загубив,
Коли на полі звівся серпень.
Невже напередодні довгих злив
Нехай із крапкою, готовий.
Звіряюся написаним листкам,
Кому не зміг сказати слова.
Шкодую, що невчасно загубив,
Коли на полі звівся серпень.
Невже напередодні довгих злив
2026.05.08
14:33
За небокраєм першим і наступним,
і скільки би їх не нарахував,
не знайдеться людей, яких шукаєш,
бо там лише – ілюзія нова.
Для неї виглядаєш ти так само,
Водночас – і немовби й на землі,
а дригом догори, а ти не далай-лама,
і скільки би їх не нарахував,
не знайдеться людей, яких шукаєш,
бо там лише – ілюзія нова.
Для неї виглядаєш ти так само,
Водночас – і немовби й на землі,
а дригом догори, а ти не далай-лама,
2026.05.08
13:30
За цю реальність і гроша не дам я!
Хай промовчить оратор-демагог.
Удвох на кухні, я і світла пам'ять,
Створили нескінченний діалог.
Для мене порятунок - тільки втеча,
І щоб нікого не було навстріч!
Навколо мене - чорна порожнеча,
Хай промовчить оратор-демагог.
Удвох на кухні, я і світла пам'ять,
Створили нескінченний діалог.
Для мене порятунок - тільки втеча,
І щоб нікого не було навстріч!
Навколо мене - чорна порожнеча,
2026.05.08
13:02
Сильний вітер історії дише
У потилицю пеклом лихим.
І напружилась м'язами тиша,
І напружився голосом дим,
Увібравшись в небачені вірші.
Сильний вітер змітає людину
І непевний, фальшивий плакат.
У потилицю пеклом лихим.
І напружилась м'язами тиша,
І напружився голосом дим,
Увібравшись в небачені вірші.
Сильний вітер змітає людину
І непевний, фальшивий плакат.
2026.05.08
11:35
Сьогодні день пам’яті мами, омитий дощами.
І небо захмарене плаче над нами за нами…
Та квітне бузок, наливаються трунком тюльпани,
І образ малюють далекої юної панни –
То спогад-відлуння, то хміль чи видіння, а може…
То сміх дзвінкострунний рясний, н
І небо захмарене плаче над нами за нами…
Та квітне бузок, наливаються трунком тюльпани,
І образ малюють далекої юної панни –
То спогад-відлуння, то хміль чи видіння, а може…
То сміх дзвінкострунний рясний, н
2026.05.08
11:29
Що таке війна?
Це коли весна,
неба свіжа блакить…
А в труні - юнак,
наче просто спить.
Що таке війна?
Це коли весна,
Це коли весна,
неба свіжа блакить…
А в труні - юнак,
наче просто спить.
Що таке війна?
Це коли весна,
2026.05.08
10:15
Знай!- за восьмим не завжди приходить сьоме,
Не тривке, марке, зманіжене, кошлате,
Тихо-мирно, проникати в підсвідоме
Тріскотінням довгим вправної цикади.
Дні друїдів ефемерні і тривожні,
Німфи Фів миліши нам за кола в ЦЕРНі*,
Є крихке передчуття,
Не тривке, марке, зманіжене, кошлате,
Тихо-мирно, проникати в підсвідоме
Тріскотінням довгим вправної цикади.
Дні друїдів ефемерні і тривожні,
Німфи Фів миліши нам за кола в ЦЕРНі*,
Є крихке передчуття,
2026.05.08
09:57
сьогодні був хороший день
а завтра буде ліпший
і я співатиму пісень
на пересічні вірші
чи споглядатиму усе
здійнявшись трішки вище
бо травень і кудись несе
природа ідентичність
а завтра буде ліпший
і я співатиму пісень
на пересічні вірші
чи споглядатиму усе
здійнявшись трішки вище
бо травень і кудись несе
природа ідентичність
2026.05.08
08:37
Я б тебе в юрбі пізнала
серед тисячі облич.
Чом же на воротах раю
просиш «Богу помолись»?
Нащо ті псалми читати
з помислом пустих благань?
Перед образом розп'ятим —
серед тисячі облич.
Чом же на воротах раю
просиш «Богу помолись»?
Нащо ті псалми читати
з помислом пустих благань?
Перед образом розп'ятим —
2026.05.07
19:50
Коли війна ця, врешті, закінчиться,
Повернуться додому українці,
Які по закордонах рятувались,
Дітей порятувати намагались?
Питання багатьох сьогодні мучить.
Я думаю, історія научить,
Як це питання треба розглядати,
Щоб відповідь на нього точну да
Повернуться додому українці,
Які по закордонах рятувались,
Дітей порятувати намагались?
Питання багатьох сьогодні мучить.
Я думаю, історія научить,
Як це питання треба розглядати,
Щоб відповідь на нього точну да
2026.05.07
19:40
Сів Василь під образами,
Умивається сльозами.
Увіходить в хату мати,
Давай сина розпікати:
"Знов думками у вдовиці?
Бодай їй вже утопиться.
Не позволю вдову брати,
Вдова вміє чарувати..."
Умивається сльозами.
Увіходить в хату мати,
Давай сина розпікати:
"Знов думками у вдовиці?
Бодай їй вже утопиться.
Не позволю вдову брати,
Вдова вміє чарувати..."
2026.05.07
18:11
Сліди, сліди... О , скільки їх стежками!
Таких несхожих, як самі стежки.
Коли ходила, що по них шукала?
Куди спішила ними навпрошки?
Вони то вдалині, то за порогом,
Вкриваються то в сніг, то в жовтий лист,
То радо розбігаються на боки,
Таких несхожих, як самі стежки.
Коли ходила, що по них шукала?
Куди спішила ними навпрошки?
Вони то вдалині, то за порогом,
Вкриваються то в сніг, то в жовтий лист,
То радо розбігаються на боки,
2026.05.07
13:44
Летять роями —
через брук, асфальти, ями,
виють гальма, ниють шини —
машини, машини, машини.
Переходи, світлофори —
потвори, потвори, потвори.
Вже майже дикі —
через брук, асфальти, ями,
виють гальма, ниють шини —
машини, машини, машини.
Переходи, світлофори —
потвори, потвори, потвори.
Вже майже дикі —
2026.05.07
13:41
По вулиці моїй який вже рік
Лунають кроки, — друзі йдуть від мене.
Загублений тим втратам з часом лік,
Та темрява їх знає поіменно.
Там справи всі запущені давно.
В оселях зникли музика і співи.
Лише Дега, дівчатка, все одно
Лунають кроки, — друзі йдуть від мене.
Загублений тим втратам з часом лік,
Та темрява їх знає поіменно.
Там справи всі запущені давно.
В оселях зникли музика і співи.
Лише Дега, дівчатка, все одно
2026.05.07
13:16
собак простих із передмістя
ми пам’ятаємо усіх
як обривалися з ланців
як викупляли їх від гицлів
у них була правдивість що
згальмовувала твою гідність
і всяку дійсність теж і тож
при паркані довкіл обійстя
ми пам’ятаємо усіх
як обривалися з ланців
як викупляли їх від гицлів
у них була правдивість що
згальмовувала твою гідність
і всяку дійсність теж і тож
при паркані довкіл обійстя
2026.05.07
12:27
Де я здобуду свій нічліг,
Паломник без мети й дороги?
Прийшло, мов звір-єдиноріг,
Прозріння посеред тривоги.
Я ліг і зразу занеміг.
Хитаються святі триноги.
Яка вакханка уночі
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Паломник без мети й дороги?
Прийшло, мов звір-єдиноріг,
Прозріння посеред тривоги.
Я ліг і зразу занеміг.
Хитаються святі триноги.
Яка вакханка уночі
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2026.04.09
2026.02.11
2025.11.29
2025.04.24
2025.01.25
2024.08.04
2023.12.07
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Микола Дудар (1950) /
Поеми
Сьогодні про поезію ні слова
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Сьогодні про поезію ні слова
1. Рими
Сьогодні про поезію ні слова...
Сьогодні за поезію – дуель!
Стаціонарна сьогосвітня змова:
На чорнобривцях пахне від "шанель"
Було б нічо, вже кілька літ блокади -
Мелодія уявна щодо рим...
У потойбіччя зникли моцні кадри
На "еЛ", на "Де" і , Боже мій, на "им"…
Прийди, поглянь, як діє Діє-слово
Кав'ярню змалювали під "трактір"
І житній хліб печуть з муки-полови
Ні –ні, не в нас, а зокрема - повір
А ми, як ті... заряджені пістолі
На відстані, приблизно, з десяти -
Ба-бах, ба-бах – римуємо поволі
У ті рядки, чим живляться Святі…
А де святе – зубасті браконьєри...
Відомі нам їх успіхи здавен
Ти спробуй відчини дубові двері
Осліпнеш враз відразу од знамен...
Ні, ти прийди, поглянь на ту свободу
У них своє і Право і Печать:
У кожну ніч гризе наш тил зі споду
А щоб йому… а щоб його… і зчах
Ні, краще заспівай про "чорнобривців"…
"Два кольори мої - два кольори"
А після щоб з відерцем й до криниці
Поезія на дворі. Вся із рим...
Сьогодні про поезію ні слова
Ні навіть натяку. Дуель! Дуель!
Стаціонарна сьогосвітня змова:
На чорнобривцях пахне від « шанель»
Довірився було Свободолюбцям
А як без них? хіба що, навмання
Ні слуху – а ні духу, а корупція…
Де рими – де корупція… фігня
Ми не таке долали на сніданки!
Буденну суть мокали в кожен зміст
Від білої до чорної буханки
У супроводі танцю
звісно - Твіст…
…сьогодні про поезію не модно
Ні паю, а ні слави -- самостріл
Ти сім разів вимірював Свободу
І лише раз у темряві набрів…
А в ніч завжди чекаєш бомбардиру
Ось так, – зненацька хором прямо в пах
І знов паролі, явки, і квартири
І знов пістоль… і спалахи: «ба-бах»
Шрапнелі збоку, зверху теж шрапнелі
Це, так би мовити, - «стріляй по втікачах»…
Огризкам - в стрій, вернутися в шинелі!
І чудно посміхатись до дівчат…
Ні, ти прийди, поглянь на цих придурків
Що по ночах римують все підряд
А в Музи справ... і Образи похмурі
Підряд сифонить весь страждальний ряд
Буває - і молитви задля фарсу
І вчинками в Ісусі не зійтись…
А розклад перевтілень , прийшлим часом,
Навідує із лісу хитрий лис
..та є одне: творити – й забувати
Хай настрій вже й не кращий за коньяк
Навстоячки поетам краще спати
Диви: як сонях, морква і буряк
Живо - тріпощуть!!! в кожному стихія…
І сонця там… не поступками в зась
Коли і чим, кому і що? - навіє…
Устигнути б прийняти з поля пас
2. Чарівна сімка
.. сьогодні про поезію ні слова
Чи краще вже: «приший кобилі хвіст»?!
Застрянуть там: і сіно, і полова
А, все одно. Через неділю Піст
Сорокаденний термін терміново
Пройдуть не всі, по переду багно
Окраєць чорного, відколотий мінором,
Розкаже всім, що буде і було
Ти теж блукав у місті як в пустелі
Де сім разів було од страху зяб
Це павутиння повзає під стелю
А ти змія і трішечки од жаб …
Навчалися мовчати і терпіти
Пісками задивлятись до води
черствіти і страждати - і хотіти –
Розкаже вам – Хто сорок день водив...
У всьому Піст, тому він білозубий.
Але ж і рот нічийний.. відгадай:
Спокуси світу скупчились на губи
( це якщо в тіло - кілька зайвих «свай» )…
І всесвіт зверху схилить свої зорі
Візьми одну, а лишку поверни.
Веселощам на вихід ще не скоро
Бо сорок діб ходитимеш за Ним… /порох/
… ні гаряче, ні холодно поету -
у довбні залишатися хрестом
На сотню літ загубишся в чернетках.
Пізніше хтось охрестить «ремеслом»
(..достань себе із тої горловини
Із лави магнію - як зникне все земне -
Вернутися до себе ще повинен.
До сьомих неб прозріння не мине...)
..ти - Літера творіння братолюбства
В однім законі – Господи, це ж я!?
І сонце опускається і густо…
І тихо - тихо так… одна сім'я
Де старші ще найменьшиньких жаліють
І знову в путь за право чорнобривць
Ніхто на світі м'яти їх несміє
Слова нараз - найкращі серед вбивць
З Майбутнім спілкуватися не смішно.
Чому ж так боляче і гірко нам усім???
Ти не спіши, рядочки не розвішуй
Бо ще коли назріє цифра «Сім»?!..
3.Римуй про того, в кім сидиш…
Це хтось із нас виборював шевченків...
Це хтось із нас змальовував Дніпро…
Це в "межигір'я" спішать пузаті «бенклі» -
Пристанище собі подібних тло
А ось про «віп», не скажеш що чужинське
"сердючки і мавродії» - аванс
І всюди-сущі «фелікси дзержинські» -
Диви – дивись: висвічується «фас»!
Куди не глянь - бариги і міняйли
А бідному поету знову «брись»
І ти зповзеш зі столика у файли
А псевдо "топ" прогавиш, то й не злись
Бо ще сусід, чи просто третє око
Із курсу позбиває ті рядки.
А в них не заховаєшся глибоко
Поети і поетки не ставки…
І верби навіть вже не верболози
О дивина, що кошики плетуть
На кожному із них засохлі сльози
Останнє, що лишилося… товчуть
І може верб, калин і трохи неба
Ти ще застанеш.. треба, не доспиш
Хіба душа твоя не з Рими скресла?
Тоді римуй про того, в кім сидиш
Сьогодні про поезію занадто
Перепочине світ від лютих сказ
Воно, дитя, навпроти сяде: - Тату,
Ходи сюди… хутесенько пролазь
Ой щезнемо... і ти таке побачиш
За все життя, не буцім .. ой тримай!!
Диви, татусю: Світло світлом плаче…
А рими.. рими.. рими.. світло-грай.
24 - 28. 03.2012.
Сьогодні про поезію ні слова...
Сьогодні за поезію – дуель!
Стаціонарна сьогосвітня змова:
На чорнобривцях пахне від "шанель"
Було б нічо, вже кілька літ блокади -
Мелодія уявна щодо рим...
У потойбіччя зникли моцні кадри
На "еЛ", на "Де" і , Боже мій, на "им"…
Прийди, поглянь, як діє Діє-слово
Кав'ярню змалювали під "трактір"
І житній хліб печуть з муки-полови
Ні –ні, не в нас, а зокрема - повір
А ми, як ті... заряджені пістолі
На відстані, приблизно, з десяти -
Ба-бах, ба-бах – римуємо поволі
У ті рядки, чим живляться Святі…
А де святе – зубасті браконьєри...
Відомі нам їх успіхи здавен
Ти спробуй відчини дубові двері
Осліпнеш враз відразу од знамен...
Ні, ти прийди, поглянь на ту свободу
У них своє і Право і Печать:
У кожну ніч гризе наш тил зі споду
А щоб йому… а щоб його… і зчах
Ні, краще заспівай про "чорнобривців"…
"Два кольори мої - два кольори"
А після щоб з відерцем й до криниці
Поезія на дворі. Вся із рим...
Сьогодні про поезію ні слова
Ні навіть натяку. Дуель! Дуель!
Стаціонарна сьогосвітня змова:
На чорнобривцях пахне від « шанель»
Довірився було Свободолюбцям
А як без них? хіба що, навмання
Ні слуху – а ні духу, а корупція…
Де рими – де корупція… фігня
Ми не таке долали на сніданки!
Буденну суть мокали в кожен зміст
Від білої до чорної буханки
У супроводі танцю
звісно - Твіст…
…сьогодні про поезію не модно
Ні паю, а ні слави -- самостріл
Ти сім разів вимірював Свободу
І лише раз у темряві набрів…
А в ніч завжди чекаєш бомбардиру
Ось так, – зненацька хором прямо в пах
І знов паролі, явки, і квартири
І знов пістоль… і спалахи: «ба-бах»
Шрапнелі збоку, зверху теж шрапнелі
Це, так би мовити, - «стріляй по втікачах»…
Огризкам - в стрій, вернутися в шинелі!
І чудно посміхатись до дівчат…
Ні, ти прийди, поглянь на цих придурків
Що по ночах римують все підряд
А в Музи справ... і Образи похмурі
Підряд сифонить весь страждальний ряд
Буває - і молитви задля фарсу
І вчинками в Ісусі не зійтись…
А розклад перевтілень , прийшлим часом,
Навідує із лісу хитрий лис
..та є одне: творити – й забувати
Хай настрій вже й не кращий за коньяк
Навстоячки поетам краще спати
Диви: як сонях, морква і буряк
Живо - тріпощуть!!! в кожному стихія…
І сонця там… не поступками в зась
Коли і чим, кому і що? - навіє…
Устигнути б прийняти з поля пас
2. Чарівна сімка
.. сьогодні про поезію ні слова
Чи краще вже: «приший кобилі хвіст»?!
Застрянуть там: і сіно, і полова
А, все одно. Через неділю Піст
Сорокаденний термін терміново
Пройдуть не всі, по переду багно
Окраєць чорного, відколотий мінором,
Розкаже всім, що буде і було
Ти теж блукав у місті як в пустелі
Де сім разів було од страху зяб
Це павутиння повзає під стелю
А ти змія і трішечки од жаб …
Навчалися мовчати і терпіти
Пісками задивлятись до води
черствіти і страждати - і хотіти –
Розкаже вам – Хто сорок день водив...
У всьому Піст, тому він білозубий.
Але ж і рот нічийний.. відгадай:
Спокуси світу скупчились на губи
( це якщо в тіло - кілька зайвих «свай» )…
І всесвіт зверху схилить свої зорі
Візьми одну, а лишку поверни.
Веселощам на вихід ще не скоро
Бо сорок діб ходитимеш за Ним… /порох/
… ні гаряче, ні холодно поету -
у довбні залишатися хрестом
На сотню літ загубишся в чернетках.
Пізніше хтось охрестить «ремеслом»
(..достань себе із тої горловини
Із лави магнію - як зникне все земне -
Вернутися до себе ще повинен.
До сьомих неб прозріння не мине...)
..ти - Літера творіння братолюбства
В однім законі – Господи, це ж я!?
І сонце опускається і густо…
І тихо - тихо так… одна сім'я
Де старші ще найменьшиньких жаліють
І знову в путь за право чорнобривць
Ніхто на світі м'яти їх несміє
Слова нараз - найкращі серед вбивць
З Майбутнім спілкуватися не смішно.
Чому ж так боляче і гірко нам усім???
Ти не спіши, рядочки не розвішуй
Бо ще коли назріє цифра «Сім»?!..
3.Римуй про того, в кім сидиш…
Це хтось із нас виборював шевченків...
Це хтось із нас змальовував Дніпро…
Це в "межигір'я" спішать пузаті «бенклі» -
Пристанище собі подібних тло
А ось про «віп», не скажеш що чужинське
"сердючки і мавродії» - аванс
І всюди-сущі «фелікси дзержинські» -
Диви – дивись: висвічується «фас»!
Куди не глянь - бариги і міняйли
А бідному поету знову «брись»
І ти зповзеш зі столика у файли
А псевдо "топ" прогавиш, то й не злись
Бо ще сусід, чи просто третє око
Із курсу позбиває ті рядки.
А в них не заховаєшся глибоко
Поети і поетки не ставки…
І верби навіть вже не верболози
О дивина, що кошики плетуть
На кожному із них засохлі сльози
Останнє, що лишилося… товчуть
І може верб, калин і трохи неба
Ти ще застанеш.. треба, не доспиш
Хіба душа твоя не з Рими скресла?
Тоді римуй про того, в кім сидиш
Сьогодні про поезію занадто
Перепочине світ від лютих сказ
Воно, дитя, навпроти сяде: - Тату,
Ходи сюди… хутесенько пролазь
Ой щезнемо... і ти таке побачиш
За все життя, не буцім .. ой тримай!!
Диви, татусю: Світло світлом плаче…
А рими.. рими.. рими.. світло-грай.
24 - 28. 03.2012.
• Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.
Дивитись першу версію.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
