1. Рими
Сьогодні про поезію ні слова...
Сьогодні за поезію – дуель!
Стаціонарна сьогосвітня змова:
На чорнобривцях пахне від "шанель"
Було б нічо, вже кілька літ блокади -
Мелодія уявна щодо рим...
У потойбіччя зникли моцні кадри
На "еЛ", на "Де" і , Боже мій, на "им"…
Прийди, поглянь, як діє Діє-слово
Кав'ярню змалювали під "трактір"
І житній хліб печуть з муки-полови
Ні –ні, не в нас, а зокрема - повір
А ми, як ті... заряджені пістолі
На відстані, приблизно, з десяти -
Ба-бах, ба-бах – римуємо поволі
У ті рядки, чим живляться Святі…
А де святе – зубасті браконьєри...
Відомі нам їх успіхи здавен
Ти спробуй відчини дубові двері
Осліпнеш враз відразу од знамен...
Ні, ти прийди, поглянь на ту свободу
У них своє і Право і Печать:
У кожну ніч гризе наш тил зі споду
А щоб йому… а щоб його… і зчах
Ні, краще заспівай про "чорнобривців"…
"Два кольори мої - два кольори"
А після щоб з відерцем й до криниці
Поезія на дворі. Вся із рим...

Сьогодні про поезію ні слова
Ні навіть натяку. Дуель! Дуель!
Стаціонарна сьогосвітня змова:
На чорнобривцях пахне від « шанель»

Довірився було Свободолюбцям
А як без них? хіба що, навмання
Ні слуху – а ні духу, а корупція…
Де рими – де корупція… фігня
Ми не таке долали на сніданки!
Буденну суть мокали в кожен зміст
Від білої до чорної буханки
У супроводі танцю
звісно - Твіст…

…сьогодні про поезію не модно
Ні паю, а ні слави -- самостріл
Ти сім разів вимірював Свободу
І лише раз у темряві набрів…

А в ніч завжди чекаєш бомбардиру
Ось так, – зненацька хором прямо в пах
І знов паролі, явки, і квартири
І знов пістоль… і спалахи: «ба-бах»
Шрапнелі збоку, зверху теж шрапнелі
Це, так би мовити, - «стріляй по втікачах»…
Огризкам - в стрій, вернутися в шинелі!
І чудно посміхатись до дівчат…
Ні, ти прийди, поглянь на цих придурків
Що по ночах римують все підряд
А в Музи справ... і Образи похмурі
Підряд сифонить весь страждальний ряд
Буває - і молитви задля фарсу
І вчинками в Ісусі не зійтись…
А розклад перевтілень , прийшлим часом,
Навідує із лісу хитрий лис
..та є одне: творити – й забувати
Хай настрій вже й не кращий за коньяк
Навстоячки поетам краще спати
Диви: як сонях, морква і буряк
Живо - тріпощуть!!! в кожному стихія…
І сонця там… не поступками в зась
Коли і чим, кому і що? - навіє…
Устигнути б прийняти з поля пас

2. Чарівна сімка
.. сьогодні про поезію ні слова
Чи краще вже: «приший кобилі хвіст»?!
Застрянуть там: і сіно, і полова
А, все одно. Через неділю Піст
Сорокаденний термін терміново
Пройдуть не всі, по переду багно
Окраєць чорного, відколотий мінором,
Розкаже всім, що буде і було
Ти теж блукав у місті як в пустелі
Де сім разів було од страху зяб
Це павутиння повзає під стелю
А ти змія і трішечки од жаб …
Навчалися мовчати і терпіти
Пісками задивлятись до води
черствіти і страждати - і хотіти –
Розкаже вам – Хто сорок день водив...
У всьому Піст, тому він білозубий.
Але ж і рот нічийний.. відгадай:
Спокуси світу скупчились на губи
( це якщо в тіло - кілька зайвих «свай» )…
І всесвіт зверху схилить свої зорі
Візьми одну, а лишку поверни.
Веселощам на вихід ще не скоро
Бо сорок діб ходитимеш за Ним… /порох/

… ні гаряче, ні холодно поету -
у довбні залишатися хрестом
На сотню літ загубишся в чернетках.
Пізніше хтось охрестить «ремеслом»
(..достань себе із тої горловини
Із лави магнію - як зникне все земне -
Вернутися до себе ще повинен.
До сьомих неб прозріння не мине...)

..ти - Літера творіння братолюбства
В однім законі – Господи, це ж я!?
І сонце опускається і густо…
І тихо - тихо так… одна сім'я
Де старші ще найменьшиньких жаліють
І знову в путь за право чорнобривць
Ніхто на світі м'яти їх несміє
Слова нараз - найкращі серед вбивць
З Майбутнім спілкуватися не смішно.
Чому ж так боляче і гірко нам усім???
Ти не спіши, рядочки не розвішуй
Бо ще коли назріє цифра «Сім»?!..

3.Римуй про того, в кім сидиш…

Це хтось із нас виборював шевченків...
Це хтось із нас змальовував Дніпро…
Це в "межигір'я" спішать пузаті «бенклі» -
Пристанище собі подібних тло
А ось про «віп», не скажеш що чужинське
"сердючки і мавродії» - аванс
І всюди-сущі «фелікси дзержинські» -
Диви – дивись: висвічується «фас»!
Куди не глянь - бариги і міняйли
А бідному поету знову «брись»
І ти зповзеш зі столика у файли
А псевдо "топ" прогавиш, то й не злись
Бо ще сусід, чи просто третє око
Із курсу позбиває ті рядки.
А в них не заховаєшся глибоко
Поети і поетки не ставки…
І верби навіть вже не верболози
О дивина, що кошики плетуть
На кожному із них засохлі сльози
Останнє, що лишилося… товчуть
І може верб, калин і трохи неба
Ти ще застанеш.. треба, не доспиш
Хіба душа твоя не з Рими скресла?
Тоді римуй про того, в кім сидиш

Сьогодні про поезію занадто
Перепочине світ від лютих сказ
Воно, дитя, навпроти сяде: - Тату,
Ходи сюди… хутесенько пролазь
Ой щезнемо... і ти таке побачиш
За все життя, не буцім .. ой тримай!!
Диви, татусю: Світло світлом плаче…
А рими.. рими.. рими.. світло-грай.

24 - 28. 03.2012.