ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Іван Потьомкін
2026.07.21 19:22
Чотирнадцять боїв вигравав гетьман, бо покладався не тільки на свою вдачу, а й на силу та одвагу козаків-запорожців. А цього разу довелося діяти в супрязі з господарем Молдавії Івоном, котрий запросив допомогти проти ненаситних турків. Все складалося так

Роксолана Вірлан
2026.07.21 18:35
Нічого немає - усе лише функції й коди -
усе лиш тотальне обчислення сотень доріг.
Тому, просто грай, бо воно, взагалі, не зашкодить:
нудьгуй чи твори, чи сурми у золочений ріг.

Усе все одно, бо і є все одним без обмежень -
а тільки тоненька мемб

Артур Сіренко
2026.07.21 17:51
Місто, в якому цвіте енотера,
Нагадує лаковану віолончель:
Граки-музики і коти диригенти
(Добре, хоч не хвостаті директори
Урбаністичної директорії вулиць)
Готують музичну виставу – елегію
Мені – глядачу, читачу й слухачу.
А я то думав, що все ба

Борис Костиря
2026.07.21 12:45
Стійкий мороз, стійка ворожа тундра
Бере у свій нав'язливий полон,
Мов споконвічна і небесна туга,
Яка не має лику і погон.
Вона повзе, як велетенські тури,
Не знаючи надійних перепон.

Я у морозі загубив надію,

хома дідим
2026.07.21 11:53
перебираючи зневіри
куди податися куди
немов на кінчику рапіри
товчеться рій думок пустих
чиїсь оселі невеселі
ще вітер через них свистить
порожні вранішні мотелі
бензоколонки блокпости

Віктор Кучерук
2026.07.21 10:06
Принишкли в темряві дороги,
В пітьмі сховалися стежки, -
Лиш пнеться з мороку нічного
Чийсь пес надміру говіркий.
Ляскучий гавкіт серед ночі,
Немов з ясного неба грім, -
Цікаво, що сказати хоче
Собака гавкотом своїм?

Вячеслав Руденко
2026.07.21 10:00
Хрущі у квітні завжди привітні,
І їхні піддані доречні -
Передавайте ж цей блиск на міді
В сади безпечні.

Час, наче річка-тече в нікуди -
Води ні краплі, ні краплі сенсу ,
На кого ж погляд Дажбог спрямує

Тетяна Левицька
2026.07.21 07:15
Чим ближче, тим важче, чим далі, тим гірше —
Уже не рятують від сутінок вірші.
Та спогади світлі, герань на терасі,
Гіркий шоколад у крихкому фаянсі.
Альтанка затишна, любисток під плотом
І ті небеса, що плекають двохсотих.
Не радує літо і тиша у

Ірина Вовк
2026.07.21 07:01
Розділ ІІ: Битва біля мису Акцій. Вежа «Тімоніон» Друге вересня тридцять першого року до нашої ери видалося гарячим і штильовим. Море біля мису Акцій виглядало як застигле скло, на якому у загрозливому мовчанні завмерли дві величезні армади. Клеопат

Ірина Вовк
2026.07.21 06:58
ЧАСТИНА ТРЕТЯ: ГАЙ ОКТАВІАН. Химерне плетиво павутини «Зачиняються ворота підземелля, і темрява ковтає світло дня. Ті, що кричали про свою силу, стають тінню на стіні. Тільки Ніл тече вічно, не знаючи імен нових господарів». (З написів на піра

Володимир Бойко
2026.07.21 02:58
На відомий завод у Немирові
Флібустьєри заїхали фірою,
Розвели на бухло
За фальшиве бабло –
Тільки й бачили їх у Немирові..

Подались поступати до Вінниці
Провінційні дівулі-відмінниці.

Паб Лімерик
2026.07.20 22:45
Розглядались державні вакансії
Під мостами клошарами Франції.
А не в офісах десь.
Ви чого боїтесь
І без розглядів брати вакансії?

Непогане життя у Валенсії –
У народу є пільги та пенсії.

С М
2026.07.20 22:22
тебе люблю найкращу
ліпшу зо всіх інакшу
тебе люблю найкращу
ліпшу зо всіх інакшу

зустріч наша у тім літі
індіанським літі

Борис Костиря
2026.07.20 15:43
Брати приїхали на рідну батьківщину,
У вигасле село, якого вже нема.
Багато хто забув їх, ніби днину
Минулого життя, що прожите дарма.

Десь юність відшуміла первозданна
На тихих вулицях, у цих місцях.
Лиш тиша пронесеться, ніби панна,

Артур Курдіновський
2026.07.20 13:43
Шопена вальс... Шопена вальс (с)
Зарано став скорботним маршем.
Хоча й не був я сином Вашим, -
Мою дорогу на Парнас,
Таку правдиву, без прикрас,
Благословили Ви сонетом...
Від Вас приймаю естафету!
Холодний квітень... В серце - ніж.

Охмуд Песецький
2026.07.20 12:40
О роздуми, укупі й поодинці,
Розсипані, як сіль, горох чи кеш'ю,
Ловлю я з вами майже в кожній жінці
Печаль мою – сьогоднішню й прийдешню.

Ви зайвими буваєте тимчасом,
Коли я з ними вас позбутись радий,
Щоб не тривожили мене провісним гласом,

Світлана Пирогова
2026.07.20 11:16
Насіялось стільки...Насіялось маку.

Червоним розлилось під спекою морем.

Розлізлась ненависть, розсипала горе.

В тривозі розплакана світиться мапа.

Ірина Вовк
2026.07.20 10:31
Розділ ІІІ: Ціна однієї перлини Римські генерали вміли рахувати золото мішками, але вони не вміли рахувати розкіш. На другий вечір бенкету Антоній сидів на парчевих подушках, розхристаний, з масним від печеної дичини підборіддям і затуманеним поглядом

хома дідим
2026.07.20 09:43
літо йде
через окремий холод свій
і спеку звичайно
літо ж
червень липень
глипнути навіть не вспів
сліпучі майдани
розжарені вулиці

Тетяна Левицька
2026.07.20 09:30
Ярослав Олегович Чорногуз — видатний поет, патріот України, людина з вразливим серцем, щедрою душею та самобутнім гумором був моїм наставником, найкращим другом, який завжди мене підтримував, надихав та вселяв віру в свої можливості. Серед його учнів бул

Віктор Кучерук
2026.07.20 07:33
Море хвилями дзвінкими
Б'є об скелі мовчазні
І мені назустріч линуть
Любі здавна позивні.
Рвійний вітер хвилі гонить
Без вагання та зусиль, -
Невгомонні та солоні
Всюдисущі бризки хвиль.

М Менянин
2026.07.20 01:30
Вода солона на столі
як символ сліз в чужій землі.
Гірка трава, і не одна,
як згадка рабського вона.

Сумною б трапеза була,
та ось рух ангела крила
дає надію на життя

Паб Лімерик
2026.07.19 20:36
Після кожного виступу Кіо
Продавались направо й наліво
Дефіцитні кролі,
Невеличкі й малі
З комбінату в циліндрі у Кіо.

Довела до тюрми лотерея
Одного з дідусів Гемінґвея.

Кока Черкаський
2026.07.19 18:53
Мені було лиш дев'ятнадцять,
А їй більше двадцяти трьох,
Вона мене дуже кохала,
І нам було добре удвох.

Вона була дуже гарна,
В мене аж виростали крила
Поруч з нею,

Вячеслав Руденко
2026.07.19 16:47
Хто збирав шовковицю,
Згадує й за хліб.
В ступах пил в косовицю
Проситься в політ.
Бийся дощик в озеро,
В хату Лукаша.
Там де ранком росяно,
Знайдеш слід вужа,

Євген Федчук
2026.07.19 15:45
Ніч на землю опустила чорне покривало.
В небі зорі, наче маку хтось по нім розсипав.
Ароматом неймовірно п‘янким пахне липа
І виспівують цикади вечірні хорали.
Жебонить ледь чутно річка, вербам миє коси.
А над річку невелике вогнище палає.
Розсілася

Борис Костиря
2026.07.19 14:36
Бунт посередностей - це бунт юрби гнилої,
Що розпинає завжди на горі,
Це фарисеї в масках і елої,
Вовки в овечих шкурах, трунарі.
Бунт посередностей змете усе на світі,
Що має лик, а не лише мурло.
Так паразити на веснянім цвіті
Повзуть настирливо,

Ірина Вовк
2026.07.19 13:56
Розділ IІ: Аромат мирри на річці Кідн Тарс задихався від спеки. Марк Антоній сидів на ринковій площі на судейському кріслі, оточений своїми легіонерами. Він був роздратований. Цариця Єгипту запізнювалася вже на тиждень. Раптом з боку річки донісся д

Ірина Вовк
2026.07.19 13:48
ЧАСТИНА ДРУГА: МАРК АНТОНІЙ. Тінь під деревом граната «Прийди до мене, о Володарю Сили, бо серце моє відкрите для твого заліза. Твій рев чути серед народів, але в моєму домі ти знайдеш свій спокій і своє золото». (З написів на стінах храму Ха

Володимир Бойко
2026.07.19 12:36
Шахраї під Малими Загайцями
Торгували зіпсутими яйцями
Збунтувався народ,
Упіймав тих заброд
І позбулись яєць під Загайцями.

В ресторані у Богодухові
Подавали котлети із мухами.

Іван Потьомкін
2026.07.19 11:43
Я думав, Десно, не тутешня ти,
Бо ж так несешся-рвешся по рівнині,
Так безнастану крутиш течію свою
І береги нещадно крушиш.

Я думав, Десно, десь з далеких гір,
Коли ще на Землі дива вершились,
Ти вийшла якось на слов’янський слід,

хома дідим
2026.07.19 10:23
оздоблений словами
належними чи ні
як-небудь умирав би
на дні або вві сні
відкинутий з заграви
розбитих літніх днів
із самого із краю
життя сяйливих див

Віктор Кучерук
2026.07.19 07:18
Земля затряслася, хитнулися стіни,
Шибки забриніли і ляк розпочавсь
За тих, що заклякли в гарячих руїнах
І просять у Бога про поміч в цей час.
Горять і димляться дерева й споруди,
Ізнову не маєм спокійного сну, -
Налякані вибухом, дивляться люди
Н

Роксолана Вірлан
2026.07.18 20:56
Ібрагіме, світ не справедливий -
світ не справедливий, Ібрагі...
Ти хіба не сам ту правду зриму,
вчив мене, стискаючи круги

надовкіл моїх непевних кроків
і навколо щойно зійшлих сил.
Паргали, гречине сяйноокий,

Юрій Лазірко
2026.07.18 17:24
Life stops… where silent e’s are craggy.
Define a quota for the sky and squint.
Make clouded music free and shaggy
by blowing out the note, a key imprint.

An obit finds in me a cover.
Am I a globe for lovers to be spun?
If there can be no way to h

Борис Костиря
2026.07.18 16:58
Навіщо я поглянув на цей сніг,
Що спопеляє блиском потойбічним
До глибини душі й кладе до ніг
Дари небес у сяйві споконвічнім?

Я щось важливе загубив на нім,
Пощезнули нюанси і відтінки.
Так слово сяє, як величний німб,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори на сторінці:

Ольга Садкова
2026.07.18

Анна Марчук
2026.07.12

Паб Лімерик
2026.07.12

Тетяна Нєтьосіна
2026.07.04

Інна Момотюк
2026.07.04

Володимир Кириленко
2026.06.20

Боговик Владислав Боговик Владислав
2026.06.18






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




 
 
Поезія


  1. Уляна Яресько - [ 2015.07.12 09:59 ]
    Переродження
    На зітканому з неба полотні
    Душа лежить, утомлена від битви.
    Свої земні забувши ночі-дні,
    Вона рядки шепоче із молитви.
    Зажили рани - плід людських образ,
    Спинили біг шалені сірі будні.
    Лишивши на землі німий каркас,
    Душа чекає на години судні.
    Пройшла життя назначені щаблі,
    Полинула голубкою до неба.
    Усепрощення мовчазне, без слів -
    Нічого більше їй уже не треба.


    Рейтинги: Народний -- (5.48) | "Майстерень" -- (5.48)
    Коментарі: (5)


  2. Марія Дем'янюк - [ 2015.07.08 18:50 ]
    Небесне
    Умилася душа сльозами,
    Та засміялась, мов дитина,
    І я відчула: серце - ціле,
    А думала...вже половина.
    Засяяло тендітне, ніжне,
    І чисте, наче немовля,
    На білих крилах тихий спокій
    Несе до мене Янголя...


    Рейтинги: Народний -- (5.46) | "Майстерень" -- (5.44)
    Прокоментувати:


  3. Олена Красько - [ 2015.07.06 01:02 ]
    Так хочеться в стареньку церкву
    Так хочеться
    В стареньку церкву
    Забитися – і на коліна...
    Не образам дивитись в очі –
    Крізь куполи, на небо синє.
    Летіть де зорі та галактики,
    Вдихнуть весь Всесвіт!..
    І затамувати подих...
    Ні, Отче, я прийшла не плакати –
    А пити щастя,
    Як джерельну воду!
    11.10.2003


    Рейтинги: Народний -- (5.25) | "Майстерень" -- (5.25)
    Прокоментувати:


  4. Галина Михайлик - [ 2015.07.04 11:46 ]
    Седзару?*
    «Не промовляй», «не слухай», «не дивись».
    Сѝріч – «не дій»? Неправедність – розруйна.
    Усе тобі сторицею колись –
    животворяща крапля, чи отруйна…

    Не знати зла – чи то вже є добро?
    Чи навпаки: зло – то добра відсутність?
    Душа – мов глек: коли доверху дном –
    утрачено її первíсну сутність.

    Промов, послухай, подивись: відкрий
    свої чуття, впусти у серце Бога!
    Роби добро, причасного налий
    у глек душі. Тоді – і від порога...



    Рейтинги: Народний 5.5 (5.64) | "Майстерень" -- (5.79)
    Коментарі: (8)


  5. Віктор Фінковський - [ 2015.07.03 23:12 ]
    Хто
    І вони не покаялись
    У численних своїх беззаконнях,
    І вони не повірили,
    Хоча знаків було як тих зір...
    А вони,
    як засліплені,
    І неначе ходили спросоння,
    І прийшов до них злодієм
    Передрічених час Терезів.

    І вони не спинилися,
    Хоч давно загорілось червоне,
    І вони не прислухались,
    Хоча Голос ішов з початків...
    А вони,
    як зачерствіли
    До пророків,
    до Слова,
    Закону...
    І вони не покаялись...
    А ми думаєм:
    хто ж то такі?
    2012


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  6. Віктор Фінковський - [ 2015.07.03 22:20 ]
    Правда
    І правда уся у тому,
    що анголи й демони - люди,
    І правда уся у тому,
    що зло і добро в нас самих,
    І той, хто відкине правду
    за срібло чи злото - Юда,
    А ще будь готовий чути:
    чому ти це відав й застиг?

    І правда уся у тому,
    що Кай у палаці із льоду
    Складає ту кляту
    ВІЧНІСТЬ,
    а
    ВІЧНІСТЬ - не тлінного скарб.
    А той, хто відкине правду,
    до неї,
    насправді,
    є гордим,
    Хоч кожен від малку знає:
    По правді:
    дорога вузька.
    2012


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Коментарі: (7)


  7. Сонцедар Печерник - [ 2015.07.02 18:49 ]
    Печерник
    Це моя мала ода смерті!

    1
    Ні, не вмерти,
    лише майнути до початку початків.
    Посеред безоглядної німоти,
    печерної пустоти
    вихід до волі єству найти .

    2
    Вряди-годи
    серця кволий стук
    і здавлений повітря ковток у горлі,
    промінь в зіницях ще не стух
    Його зародок жевріє в жерлі.

    3
    Волога, сира стеля.
    Не марним стане мій відхід.
    Відійти хочу до вищих сфер,
    скористатися нагодою світанку,
    очистити свідомість у лоні печер.

    4
    І творячи легенду,
    Прагну змінити світ,
    Спадок предків возз'єднати воєдино,
    Щоб зродився новий міт,
    Нині себе старого я покину.

    5
    Непохований навік,
    себе не прирік на погибель.
    Звільнитися би від печерних кайданів
    Долаючи варни щабель...
    Чи стрітить святитель із кола рахманів?

    6
    На брунатно-зеленому мохові
    Присів межи галасу , крякоту.
    Дамся чути воронові,
    Най витягне з печерного мороку,
    Обміняю волю на мідний гріш…

    Вороне, віднеси мою сутність мерщій, скоріш…


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  8. Віктор Фінковський - [ 2015.06.30 19:37 ]
    Небо
    Небо - краса,
    невід'ємна від серця,
    незбагнена,
    Небо -
    домівка для духу й престол Бога Вишнього...
    Денне,
    ранкове,
    вечірнє
    і...
    сповнене чарами...
    Хмарами,
    маревом,
    заревом,
    краплями чистими...

    Небо - величне,
    далеке і близьке для кожного:
    Небо і серце
    з давен оспівали
    безмежністю.
    Славнями всепіднесними і
    діями гожими
    Небо,
    красиве і щире,
    хай в серці оселиться.
    2012


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  9. Віктор Фінковський - [ 2015.06.30 18:13 ]
    ***
    А найперше чистилище - це земне,
    А найважча дорога - дорога праведна,
    І існує краса, яка не мине,
    Хоч кусає її по початку згаданий.

    А найбільша сльоза, та, яку проллєш,
    Як зашкалює жаль, чи без міри весело...
    А найперша любов - це любов без меж,
    І немає у ній низькоти тілесного.
    2012


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  10. Віктор Фінковський - [ 2015.06.29 20:41 ]
    ***
    Порожньо мені, порожньо... -
    Пишу по дюнах літерами,
    Вкотре пісок розвіяно,
    Дує хурдельно вітер, а ми,
    Ми вже й не знаєм хто то є
    Наші боги і демони...
    Тільки Земля все всотує...
    Рухами чимраз терплими...

    Мріяно мені, мріяно
    Ткане з душі звеличити...
    Поле пусте, засійся ж но!
    Скільки ж тобі назичено!
    Порожньо мені, порожньо...
    Думаю, що не сплутаєш чи
    Може ще хто терпіти так?
    Бути у вас, все стукаючи...
    2012


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати: | ""


  11. Петро Дем'янчук - [ 2015.06.29 09:41 ]
    Молитва
    Ти воїн на своїй землі
    Ти захисник сім'ї , родини
    Даруєш дітям мирні сни
    Щоб не образили кровини

    Ти став учасником війни
    Яку ведуть жреці - тирани
    Ти обраний сюди прийти
    Щоб відстоять свої кордони

    Заблудші душі трударів
    У зашмарку чуми - омани
    Їх зневажає бич хачів
    Що цупить , і руйнує храми

    Дістало їх , і нас , і всіх
    Ця безталанність ненажерства
    Для них це символ для утіх
    Для нас - національна жертва

    Тримайтеся , за вами світ
    За вами правди постулати
    Поборемо підступний гніт
    Зухвалого зруйнуєм плани

    Низький уклін тобі від нас
    Подяка щира , благовісна
    Хай береже тебе всяк час
    Молитвою - вся Україна.
    2015р.


    Рейтинги: Народний -- (4.91) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:


  12. Богдан Манюк - [ 2015.06.24 22:40 ]
    *****
    У колах перстнів янголяти плечі,
    а згодом личко світле над фатою
    поміж завчасним окликом лелечим
    і пізньою любові наготою...

    Весільна сваха - перша скрипка свята
    зуміє небу клаптик доточити -
    хай Бог ним пеленатиме дитятко,
    що матір’ю у розпачі не вбите.

    2015р.


    Рейтинги: Народний -- (5.63) | "Майстерень" -- (5.77)
    Коментарі: (13)


  13. Петро Дем'янчук - [ 2015.06.12 19:32 ]
    Моменти
    Лунає саксофону блюз
    Спокійне узбережжя моря
    Схід сонця ніжиться від іскр
    Романтика бажань довкола

    Крик чайки потривожив ритм
    Погладив хвилю теплий вітер
    Я віддаюсь в полон харизм
    Окутаний в туману бісер

    Прострація де тільки ти
    З думками власними в розмові
    У невагомості краси
    Один в оточенні любові

    Цей ритуал немов ода
    Мов таємнича епопея
    Як грішне для святого гра
    У вірності душа лілея

    Я цим всим завжди дорожу
    Моментами вітань з собою
    Я так кохаю , так живу
    Забудусь , тай пливу рікою.
    2015р.


    Рейтинги: Народний -- (4.91) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:


  14. Анна Віталія Палій - [ 2015.06.11 21:09 ]
    У вирій
    Поникли шляхами із вирію
    Далекі світи.
    Ще яму дорогою вириє,
    Світи-не-світи,
    Біле сонце розп’яте…
    На ката
    Хто може піти?

    Знайти
    Нам себе у Всевишнього
    На ложах журби
    У шатах і білих, і вишитих
    Жалями… Люби…

    То час наступає на п’яти,
    Снаги, як води
    Проси
    Тобі дати.
    Сльозами
    Себе ороси…
    У світлі ходи,
    Бо у чистім –
    Начало краси.

    До тебе
    І небо
    На зустріч іде…
    А де
    Наші коні
    Червоні
    І золоті? –
    В путі.

    Із вирію йдеш, чи до вирію –
    Вирішуєш сам.
    До себе, чи Господа вибрав ти, –
    Записано там,
    У небі твоїм, у синах твоїх,
    Де гени твої…
    О, шати, і білі, і вишиті! –
    У русі – строї…

    2015


    Рейтинги: Народний -- (5.47) | "Майстерень" -- (5.48)
    Коментарі: (12)


  15. Петро Дем'янчук - [ 2015.06.07 00:34 ]
    Біль
    Такими різними були
    Мої до тебе сподівання
    Так високо вони пливли
    Перетворились на картання

    Було багато намагань
    Зусиль потрачених даремно
    Поділено важких страждань
    Не попереджено завчасно

    Зустрітих ранків самота
    Мені все більше догоджає
    Ця тиші виткана ріка
    Від всього криє , колихає

    Мені приємно зберігать
    В собі змиритися з собою
    Я мав можливість так кохать
    Що залишаюсь вірним болю

    Дві половинки , дві душі
    Два голоси одної ноти
    Розділені життям роки
    Дві постаті по різні боки.
    2015р.


    Рейтинги: Народний -- (4.91) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:


  16. Петро Дем'янчук - [ 2015.06.06 12:47 ]
    Досвід
    Не знаю я , не знаєш ти
    Яке майбутнє нас чекає
    Які готуються пастки
    Де мимо йде , де попадає

    Не оминуть , і не збагнуть
    Де висміють а де забудуть
    З чим поспішають , а де йдуть
    Де в почестях , де бити будуть

    Такий життєвий феєрверк
    І ми у ньому лотерея
    Хто тягне віз , хто просто клерк
    Така практичності ідея

    Так крутимося в вирі цім
    Комусь цікаво , комусь нудно
    Десь світить сонце , гримить грім
    У цьому нас гартує кратно

    Любіть життя , любіть із дня
    Коли з'являєтесь як діти
    Любіть від зла , любіть з добра
    Що матимем тим будем крити.
    2015р.



    Рейтинги: Народний -- (4.91) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:


  17. Анна Віталія Палій - [ 2015.05.26 18:19 ]
    Блаженні засмучені
    Слабкосте болісна, ти
    Волею стань.
    Світлом у інші світи
    Здійметься рань.

    Болем засіяно лан, –
    Вийшли рістки.
    Вирвано паростки зла
    Серцем з руки.

    Сльози зволожили край,
    Час – благодать.
    Зійде нам бажаний рай –
    Неба вода.

    Ви, мої згірклі уста,
    Пили полин.
    Будете пити нектар
    Синіх долин.

    Ти, найцілюща з гіркот,
    Сила твоя
    Вкаже дорогу висот
    Іншого дня.
    2015


    Рейтинги: Народний 5.08 (5.47) | "Майстерень" -- (5.48)
    Коментарі: (5)


  18. Марія Дем'янюк - [ 2015.05.24 19:19 ]
    А Господу болить
    А Господу болить, коли ми грішимо.
    А Господу пече, як слово кривдне, чорне.
    Хоч біль його ярить і рани, мов мечем,
    Та він завжди любовю нас огорне.
    І плаче Бог, коли палає гордині пломінь,
    Й благодать дощу з очиць його
    І чується: прощу, пробачу...
    І в покаянні з Господом я плачу:
    Прости, Господь, мені страждання ті,
    Які ти терпиш через мене на хресті...


    Рейтинги: Народний -- (5.46) | "Майстерень" -- (5.44)
    Прокоментувати:


  19. Марія Дем'янюк - [ 2015.05.21 21:36 ]
    Совість
    Совість спала удень, як сова,
    Прокидалась вночі та гугикала,
    Знаю, пісня оця не нова,
    Багатьох вона в темряві кликала.

    І червоне вино-сльоза,
    Із кришталю фужер.Так до зарева.
    Та прийом цей не вартий гроша:
    Не позбутися совісті марева.

    Умостилась в широкому кріслі-
    Дивна панна, розкішне волосся,
    І читає думки наші, мислі:
    Чи без неї прожити вдалося?

    Ну а далі, ледь чутно шепоче,
    Та відлуння не має меж:
    Не вдалося, а тільки здалося,
    Уявлялося,що живеш...


    Рейтинги: Народний 5.25 (5.46) | "Майстерень" 5.25 (5.44)
    Коментарі: (4)


  20. Марія Дем'янюк - [ 2015.05.18 09:25 ]
    ***
    І називають совість... рудиментом...
    Ні, еволюції вона є елементом.
    Немає совісті - немає простору для руху,
    немає запитань для діалогу духа.
    Що, видається совість марний комплекс?
    Але вона - це життєдайний компас:
    Мигає стрілка -іспит на гуманність,
    Плекай її, бо то від Бога даність..


    Рейтинги: Народний -- (5.46) | "Майстерень" -- (5.44)
    Коментарі: (6)


  21. Ігор Шоха - [ 2015.05.17 21:17 ]
    Духовні побратими
    Не маючи прописки у раю,
    не знаю еволюції із глини,
    а вірю в телепатію людини.

    Як інші громадяни, визнаю
    єдину, неділиму Україну –
    нехай мою, так само, як твою.

    Об’єднані духовно і незримо,
    тримаються на лінії вогню
    одноосібні душі-побратими.

    Це є коріння нації моєї,
    яка іде дорогою своєю,
    виконуючи місію свою.

    Нас є багато і не подолати
    ніколи і нікому силу мас.
    Гуртує душі і гартує час.

    Уміння наодинці виживати
    у боротьбі супроти супостата
    у дні пришестя об’єднає нас.

                                  2015


    Рейтинги: Народний -- (5.57) | "Майстерень" -- (5.93)
    Коментарі: (8)


  22. Олена Малєєва - [ 2015.05.16 22:23 ]
    Коли ти уб'єш надію
    Коли ти уб’єш надію
    Почнеться нова епоха.
    Ти більше не будеш просити
    Ні в чорта її, ні в Бога.
    Ти більше не будеш благати,
    А тому, що є, радіти.
    Ти більше не будеш вмирати…
    Твій шлях лиш один: це жити.
    «Надія вмирає остання!» -
    Вважають духом убогі
    І несуть хрести сподівань,
    Щоб звести їх на Гологофі…
    Та тільки на тій Голгофі
    Вмирають дарма нараз.
    Воскреснути можуть боги -
    Людина живе лиш раз.
    Насправді є більш важливе,
    Ніж сотні пустих надій.
    Щоб бути в житті щасливим
    Ти краще надію вбий!
    14.05.2015 р.



    Рейтинги: Народний -- (5.38) | "Майстерень" -- (5.34)
    Прокоментувати:


  23. Галина Михайлик - [ 2015.05.07 15:39 ]
    Осяяння
    О, Музико! Як добре, що ти є!
    На віях янгола бринять блаженства миті,
    ці нотки-сльози терпко-соковиті
    виповнюють ущерть єство моє…

    Поезіє! О, музико зі слів,
    у ритми серця із небес улита
    в сакральний час від сутіні до світла
    десь на межі свідомості і снів.

    Вплітаючи у музики красу
    коштовності словесних інкрустацій,
    гармонією надтонких вібрацій –
    о, Пісне! – ти портал у Божу суть...


    Рейтинги: Народний -- (5.64) | "Майстерень" -- (5.79)
    Коментарі: (17)


  24. Петро Дем'янчук - [ 2015.04.26 08:54 ]
    Звони істини
    Хто розуміє - той чує
    Хто сліпий - той прозріє
    Коли мовиться слово поминальне моє
    Всі відкиньте образа
    Всі забудьте омани
    Світлом божим огорне откровення земне
    Не цурайтеся зливи
    Що з очей витікає
    То молитви мотиви , то сердець перезвін
    Душу спокій колише
    Спогад рідних всих кличе
    Ви прийдіть , завітайте , подивіться на все
    Сонце світ опікає
    Про народжених дбає
    Все від матері , батька чадам рідним своїм
    В щасті , злагоді , мирі
    Ви своє проспівайте
    А про тих хто покинув - звоном істина б'є...
    2015р


    Рейтинги: Народний -- (4.91) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:


  25. Петро Дем'янчук - [ 2015.04.25 21:47 ]
    Драма
    В її літа , в її світа
    Прийшли глибокі сподівання
    Її любов , її весна
    Тече у руслі до визнання

    Вона сама , вона одна
    Все тільки в мріях оживала
    Вона для нього пелина
    Проста , звичайна мелодрама

    Так рік за роком і плили
    Найпотаємніші картання
    Вітри пісками замели
    А час не визнавав благання

    У незасвідчених словах
    І погляд ніжний бірюзою
    У не почутих загадках
    Сезон дощів - іде й зимою...
    2015р.


    Рейтинги: Народний -- (4.91) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:


  26. Петро Дем'янчук - [ 2015.04.25 11:54 ]
    Часопис
    Криштальна чистота простору
    Велична висота небес
    Краса природи не повторна
    Нас спонукає до чудес

    Весна завжди приносить радість
    П'янку колиску почуттів
    Серцям блаженним добра звістка
    Мотив повінчаних вітрів

    Як літо променем ласкає
    У ніжності тендітних рук
    То голуб голуба вітає
    Не знаючи розлуки мук

    Барвиста осінь підсумує
    Сплете гармоніям вінок
    Одне для одного врятує
    Постелить при потребі шовк

    Зима зустріне , все остудить
    Збере у коло всю рідню
    Онук спитає , син обійме
    Піднімем люба - за сім'ю.
    2013р.


    Рейтинги: Народний 4.5 (4.91) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:


  27. Петро Дем'янчук - [ 2015.04.25 05:57 ]
    Прірва
    Поцілунок - стривожений шепіт
    Відсторонений погляд чужий
    Безнадійність , і шлях цей суворий
    Сива молодість - гомін людський

    Хто ти є ? Де причин перехрестя ?...
    Де вином замаскований біль ?...
    Не стелися під жорнами злата
    Не пускай волелюбності змій

    Витривалість - твоя запорука
    Сів терновий спонтанних надій
    Прийде час , і заграє сопілка
    Поведе нас у полум'я мрій...
    2012р.


    Рейтинги: Народний -- (4.91) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:


  28. Василь Кирилюк - [ 2015.04.23 22:59 ]
    Уміти прощати
    УМІТИ ПРОЩАТИ

    Я щасливий тому, що навчився прощати,
    Не тримаю в душі ні злоби, ані зла.
    Через те уночі можу добре я спати,
    І у серці моїм завжди повно тепла.

    Від думок в голові я ніяк не страждаю.
    Якщо часом вони заважають мені,
    Я усіх їх докупи тоді запрягаю
    І верну, куди хочу, немов на коні.

    Я прощаю усім і завжди всі образи,
    Відплатити за них намагаюсь добром.
    Тому щастя до мене приходить щоразу,
    І на друзів в житті мені теж повезло.

    Бог старається всім нам гріхи відпускати,
    Бо в цім світі не можна безгрішному буть.
    Я щасливий тому, що умію прощати,
    Тільки деякі речі – не вмію забуть.

    2014


    Рейтинги: Народний 5 (5) | "Майстерень" -- (0)
    Коментарі: (1)


  29. Петро Дем'янчук - [ 2015.04.19 09:38 ]
    Попередження
    Прилетіли дикі птахи
    В'ють гнізда , кружляють
    Про майбутнє покоління
    Хвилюються , дбають

    Позбиралися у гурт
    Щебечуть , співають
    Якщо бачать десь загрозу
    В мить застерігають

    Людям нашим розуміти б
    Це природи диво
    Щоб не виживали діти
    Кинуті відкрито

    Погубили стид , і срам
    Оголені скачуть
    Подуріли від свавілля
    А невинні плачуть

    Зупиніться , придивіться
    До чого довчились
    Від наруги над собою
    До сіри скотились

    Чи терпітиме земля ? -
    Ці сирітські сльози...
    Дуже близько гнів отця
    Готуйте корони.
    2015р.


    Рейтинги: Народний -- (4.91) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:


  30. Петро Дем'янчук - [ 2015.04.19 09:18 ]
    Дорога до дому
    Залізні колії вокзалу
    Нічний перон , старий вокзал
    У темряві гудок сигналу
    Тікаю від буденних чвар

    Хвилин секунди час рахують
    Навколо гомін , метушня
    Під стук коліс , гарячу каву
    Мене колише дрімота

    Дощ гладить скло , пора осіння
    Приємний спокій огорта
    У небі хмарою зітхає
    Моя родини сторона

    Я привітаю край батьківський
    Дитинства роки пригорну
    Усих провідаю найблищих
    Могилам квіти покладу

    Яка це радість - все згадати
    Надать польоту почуттям
    У думці всій рідні сказати
    Щоб серцем - вибачали нам

    Просить пробачення з душею
    Що вчасно десь не встиг сказать
    Як я люблю їх , і як важко
    Без них у спогадах літать

    Залізні колії вокзалу
    Всих зустрічає ранок дня
    Я не барюся , поспішаю
    Домівка кличе - сирота.
    2012р.


    Рейтинги: Народний -- (4.91) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:


  31. Юрій Кисельов - [ 2015.04.12 23:01 ]
    Великоднє
    Так, як задавна розп'яли Христа,
    донині розпинають Україну
    іуди та пилати неспроста,
    бо правда очі коле безупину

    про те, що москалі нам - не брати,
    і навіть не молодші - де там старші.
    Праправнуки Івана Калити
    укотре на загарбницькому марші.

    Похмурий прокуратор у Кремлі.
    Снує орда. Лютують азіати.
    Брехню і зраду сіють по землі
    і в наші дні іуди та пилати.

    Та як воскрес для всіх людей Христос,
    і Україна встане з попелища
    всіх воєн, мору й демонських погроз.
    Лиш треба нам до Бога бути ближче.


    10-11.04.15


    Рейтинги: Народний -- (5.46) | "Майстерень" -- (5.42)
    Коментарі: (10)


  32. Анна Віталія Палій - [ 2015.04.10 10:04 ]
    На Голгофі
    Уста затиснуті від болю
    І надпроникливість в очах.
    І хто тоді з нас був з Тобою?
    Ми всі - у видимих речах.

    Нам над усе боліло тіло,*
    Тобі одному - вороття.*
    Над чорним полем - небо біле,
    А вище смерті - наджиття.

    А час заліг за горизонтом,
    Стеріг кінець одного дня.
    Вогненний хрест
    незримим фронтом
    Планету міцно обійняв.
    2008р.

    *Усякий поступок має свою невидиму духовну ціну. Ціною мук Христа було уможливити повернення людства до Отця Небесного.


    Рейтинги: Народний -- (5.47) | "Майстерень" -- (5.48)
    Коментарі: (6)


  33. Олексій Мазурак - [ 2015.04.08 00:49 ]
    Сліпа невдячність
    Йдеш ти по вулиці,
    щось тебе спиняє.
    Ще би два кроки -
    й ось тебе немає...

    Тяжка каменюка,
    з будівлі фасаду,
    в повітря пірнула:
    "Знайду і попаду!"

    Поштовх у груди,
    подих завмирає.
    Гранітне ядро
    асфальт пробиває.

    Голод холодний
    міць пожирає.
    Тріщини глибокі
    на землі лишає.

    "Везіння! Удача!" -
    думки в голові.
    А білі крила
    знов не помічені...

    Робота ангела
    тяжко минає.
    Про неї так ніхто
    і не згадає.

    Коли все погано -
    молимо й благаєм,
    а як тільки добре -
    себе восхваляєм.

    Та щастя такого
    в житті не буває.
    Ти або щасливчик,
    або сам за все відповідаєш.

    Янгола погляд
    тебе стереже,
    щодня і щоночі
    від бід береже.

    Вдячність лиш твоя
    серце зігріє.
    Барв невдоволення -
    на шмаття розірве.

    Ніч на 30 березня 2015 року — Львів


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0) | Самооцінка 5
    Прокоментувати:


  34. Ігор Роїк - [ 2015.04.05 23:49 ]
    Відчуття
    Ця мить, що варта всього дня,
    Ці кілька проміжків в секунди,
    Коли вливався жар у скули
    Штрихом мого серцебиття.

    Коли шипшині прямо в груди
    Вживляв заради почуття
    Прищеп троянд нове буття,
    Коли цей біль стояв усюди.

    Коли дерева стисли зуби,
    І видавало скреготіння
    Омел підступних їх терпіння -
    Навіть коли любов так згубна.

    І трав невиразне тремтіння,
    І мов не їх, чуже веління
    Знеболило повітря муку.

    І вітер, тихо, суголосно
    Сховав від болю відголоски
    І зник, пустивши мою руку.

    2012


    Рейтинги: Народний 4.5 (4.88) | "Майстерень" 4.5 (4.88)
    Коментарі: (6)


  35. Петро Дем'янчук - [ 2015.04.01 10:43 ]
    Рай
    Любов'ю сіяні слова
    Вирощують жнива родючі
    Пишаються землі края
    Де мир у злагоді квітучі

    Блакиті віддана краса
    У світлі розсипами ниви
    Дитячий сміх , і теплота
    Збираються в пташині співи

    Тут материнський оберіг
    Рушник у витканих соборах
    Опіка старших поколінь
    Сумлінно зрощена у дзвонах

    Надія , Віра , і Любов
    Є перламутрами кохання
    Тут ми творилися з основ
    Руками зібраного щастя...
    2008р.


    Рейтинги: Народний -- (4.91) | "Майстерень" -- (5.13)
    Коментарі: (1)


  36. Вадим Бойко - [ 2015.03.31 20:05 ]
    Finale
    Затроне за душу примхлива сльоза,
    Душа заболить запалає,
    Лебідки додому летять з далека,
    Та моя любов відлітає.

    Нестримно крокую я в небуття,
    В безмежні незвідані далі,
    У Бога просити за все каяття,
    Розвіяти туги й печалі.

    Вже виплакав очі й душа вже німа,
    У ній порожнеча клекоче,
    Закінчилось все-відіграв вже оркестр,
    Та за навіс закриватись не хоче.
    2015 рік.


    Рейтинги: Народний -- (5.25) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  37. Петро Дем'янчук - [ 2015.03.31 19:03 ]
    Ненька
    Несуться хмари мовчазні
    Лист шелестить з вітрами
    Потоком з неба у дощі
    Пронизує - думками

    Усе про тебе я несу
    Молитву у проханні
    Щоб він беріг любов твою
    Не ранив - у чеканні

    Залишу сумнівів букет
    Прильну струмком гарячим
    Побудував надійний тил
    Він нами буде - гарний

    У вірі - вірно бережу
    Надією палаю
    Всього себе тобі веду
    Щоб не впустить - злітаю

    А ти як завжди - милосердна
    Невтомним поглядом гориш
    Коли невірні ображають
    Наставиш , втішиш , поболиш

    Несуться у молитві щирій
    Слова мов крила - в височінь
    Прозріння неба надихає
    Сумлінний подвиг - матерів
    2001р.


    Рейтинги: Народний -- (4.91) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:


  38. Петро Дем'янчук - [ 2015.03.31 19:42 ]
    Обраним
    Не порахуєш , не пощитаєш
    В якому місці себе підставиш
    За що найбільше відповідаєш
    Винагороду - найменшу маєш

    Один кордон - закони різні
    Загублять десь , все спишуть грізні
    Де вовк лякає - хазяїн має
    Жебрак останній кусок ламає

    Хто більше має - той правду краде
    У очі щиро брехню розкаже
    Такий жаргон татуювання
    За кадром мат - без покаяння

    Гребуть уміло , кінці ховають
    Питання знайдеш - відповідають
    Піймать за руку - одкусять зразу
    Рахунок виставлять за зраду

    Верхи живуть , низи в омані
    Усі тверезі - насправді п'яні
    За димом , чадом - в сирих підвалах
    В елітних клубах , пузатих хатах

    Усі живуть , усі вмирають
    Усі в народженні страждають
    Водою хрестять , благословляють
    У сповідь статус - не включають...
    2011р.


    Рейтинги: Народний -- (4.91) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:


  39. Петро Дем'янчук - [ 2015.03.31 10:17 ]
    Прохання
    Не плач зозуле , не тужи
    Моє кохання помирає
    З любов'ю серце відпусти
    Воно між хмарами - літає


    У тих очах його притулок
    У тих словах - любов життя
    Коли ламають людям крила
    Їх вабить неба висота

    Та самота їх колискова
    Єдина сповіді сівба
    Та нагорода - що приводить
    Душі блаженство до митця

    Не плач зозуле , не тужи
    Я чесним буду до кінця
    Готуй мені - митарств вітрила
    Іду дорогами творця...
    2014р.


    Рейтинги: Народний -- (4.91) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:


  40. Ігор Роїк - [ 2015.03.28 02:12 ]
    Простота
    Мов кисень, загнаний в куток,
    Непримиримий з неприроднім станом,
    І в душу б удихнути кип’яток –
    Повітря ж обертається кристалом.

    В очах, що без води сльозять
    Затягнута у голку нитка –
    Єднання двох чужих понять –
    Нестерпна біль й усмішка.

    І суть, яка усьому мулька
    Вмістила зміст один – людина -
    Летить за вітром мильна кулька –
    Їй душу віддала дитина.

    2012


    Рейтинги: Народний -- (4.88) | "Майстерень" -- (4.88)
    Прокоментувати:


  41. Ігор Роїк - [ 2015.03.26 23:55 ]
    Театр на колесах
    Театр на колесах
    крізь ями колії без тями,
    дні, вистави й так віками
    Нам здається, все несеться. Ні.

    Все – у причалі наднебесся,
    І світло в милості аж гнеться –
    В сплетінні променів, вузлами
    Тримає човен на колесах.

    Лиш ми мчимо і вже ривками,
    Вперед грудьми – летять клаптями
    Стрічки. Ти думав вже, що там кінець є…
    За ними ж новий біг почнеться.

    2012


    Рейтинги: Народний -- (4.88) | "Майстерень" -- (4.88)
    Прокоментувати:


  42. Петро Дем'янчук - [ 2015.03.26 20:56 ]
    Віче
    Його біль так кричав -
    Що горіла земля
    Його біль так мовчав -
    Що кипіло життя

    А за цим всим стояв -
    В чорній схимі монах
    На весь люд заявляв -
    Від війни тільки прах

    Бережіть світла міць -
    Заучіть щоб уміть
    Не убий , не образь -
    Бог так свідчив - беріть...
    2015р.


    Рейтинги: Народний -- (4.91) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:


  43. Ігор Роїк - [ 2015.03.26 19:40 ]
    Розпиляємось
    Розпиляємось… Ми єдиним
    Многособієм прикидаємось,
    Виставляємось одним цілим,
    А у кількостях розсипаємось.

    У невинності розпиляємось,
    Викидаючи в очі вину.
    Не збиваємось в груд, не каємось,
    Розтираємось в пилину.

    Ми невтримними розливаємось,
    У невичерпному струмку –
    Висихаємо, розщепляємось
    І вдихаємося в пусту.

    Розпиляємось, не єднаємось,
    Замикаємось за замками,
    Не плечима ми віддаляємось,
    Розділяємося думками.

    Ми злітаємо, приземляємось,
    Ніби крила й не розправляли.
    Не об небо ми розбиваємось,
    А стираємось в тротуари.

    Випурхаємо й озираємось,
    Скільки ще розпилилось з нами.
    Ми секундами розпиляємось,
    А зціляємося віками.


    2012







    Рейтинги: Народний -- (4.88) | "Майстерень" -- (4.88)
    Прокоментувати:


  44. Петро Дем'янчук - [ 2015.03.26 10:57 ]
    Туга
    Ти запитуєш крізь час -
    Чи тривожить пам'ять нас ?..
    Чи збираються у коло -
    Чи самотня винятково ?..

    Загубився щастя ключ -
    Десь в минулому між круч
    Висотою , над горою -
    Спогадом пішов з бідою...

    Деколи мене хвилює -
    Хоче судить , хоче чує
    Інколи колючим терном -
    Емоційним , буйним сплеском

    Обірвалось в голосах -
    Втратилося в міражах
    Всі гуртом із співчуттями -
    Тільки я - ховав роками

    Знає ніч і знає день
    Де у збірці зміст пісень
    Як чекаають , пам'ятають
    Найдорожче зберігають.
    2011р.


    Рейтинги: Народний -- (4.91) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:


  45. Ігор Роїк - [ 2015.03.25 23:57 ]
    ***
    Коли в висках безсилих
    Тріщали думок звуки,
    Здавалось, оніміло
    Їм відміряли рухи.

    А там в саду у вишні
    Весною мерзли бруньки.
    Вони мов сохли й никли,
    Від їх пустої думки.

    Повітря звали киснем,
    Все задихалось в муках
    І на шляху до листя
    Вбирало з ним сполуки.

    А листя, листя в небо
    Дивилось ридма в жилах -
    Тепер живий зелений
    Вже зветься хлорофілом.

    А був всього лиш кисень…
    Лише зелене листя…
    Ніхто не знав таємних
    Всього лиш бруньок істин.

    2013


    Рейтинги: Народний -- (4.88) | "Майстерень" -- (4.88)
    Прокоментувати:


  46. Ігор Роїк - [ 2015.03.25 23:20 ]
    След
    Не обязуясь найти, отныне
    Я побегу по молчанью лет
    Не выбирал бы пути такие,
    Если б на них не увидел след.

    Наверняка и Они не знали,
    Где быть падению, где летать,
    Но неспроста раскаленной сталью
    Мчалась их кровь в сердца остывать.

    И неспроста сквозь века страданий
    Не научились рубить по корню
    Даже иссякших, сухих буревалин.
    Нет неспроста им лежать на ветру.

    Не от тяжелых тебе преданий
    Ты полусогнут сегодня бредешь.
    Лишь от простудных, ненужных миндалин
    Нам помогает зажим и нож.

    Если решишься бросать переправы,
    Ты подыми ее временный свод
    Там, где следы неспроста утопали
    Переходящих все реки вброд.

    Если обиды за век навязались,
    Выпей взахлеб из кувшина воды
    С кем не напрасно не пересекались –
    Перетоптались дедов следы.

    2015


    Рейтинги: Народний -- (4.88) | "Майстерень" -- (4.88)
    Прокоментувати:


  47. Петро Дем'янчук - [ 2015.03.25 10:19 ]
    Людяність
    Трепітна отча сторона
    Моя вина , моя провина
    Як часто ніжиться душа
    Коли насниться мати - сива

    Не розмінять , не замінить
    Не втамувати того суму
    Як хочеться туди спішить
    Де в перше чув від батька - сину...

    Цей божевільний ритм життя
    Нам наспіває з часом пісню
    Де ще невинне немовля
    Так любить дорогу - родину

    Така швидка стрімка вода
    Вона завжди безповоротна
    Та поки пам'ять в нас жива
    Ти називаєшся - людина.
    2013р


    Рейтинги: Народний -- (4.91) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:


  48. Петро Дем'янчук - [ 2015.03.25 10:43 ]
    Зміни
    Ти так на довго забарилось
    Ти в іншім світі зацвіло
    Моєю долею загралось
    Терпляче в пам'яті - жило

    Все відпускати не хотіло
    Від інших потай берегло
    Тільки ночами шаленіло
    Сумлінно вабивши - його

    Минуле все минало тяжко
    Ледь - ледь трималось на плаву
    Воно з тобою спочивало
    Розрадою було - жалю

    На цьому тлі я не зцілився
    Я відродився в чистоті
    Тому хто знов мені судився
    Я розпишу - на полотні

    Узлісся полем , низиною
    Під пагорбом біжить ріка
    Домівки сад , любов з любов'ю
    Одна для одної душа...
    2010р.


    Рейтинги: Народний -- (4.91) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:


  49. Карп Юлія Курташ - [ 2015.03.24 13:43 ]
    Поезія
    Камін згортає полум'я у грань.
    Не ніч, не вечір - присмак напівтону,
    мов сповивальна магія бутону
    крихкої тиші поміж інь і янь.

    Розчахнув безмір непрозорість стін.
    Вогненна плоть, порізана на дрова, -
    пильнує порух звільненого Слова
    із самоти задуманих вершин.

    Котрась із яблунь припаде до шиб
    (гріховний плід - пожива стародруків):
    "Яке ж воно - це житіє онуків,
    довершене в макулатурний триб".

    Камін згортає пелюстки тепла -
    вдихнувши Всесвіт в клапті манускрипту.
    Чолом святих, вмурованих у крипту, -
    скрипить перо, прикутих до стола.

    Холодний торк зволожених долонь,
    звитає поруч ще когось з наївних...
    Поезія, як штука депресивна,
    Сторожить пильно "божистий вогонь".


    Рейтинги: Народний -- (5.23) | "Майстерень" -- (5.31)
    Коментарі: (8)


  50. Петро Дем'янчук - [ 2015.03.20 07:28 ]
    Душогуби
    Його так просто покарали
    На плечі вішали ярмо
    Не слухали , і не питали
    Їм як за свято все було

    Не зупинила кров невинна
    Благання матері , рідні
    Їх розвела нечиста сила
    Що прижилася на землі

    Вони себе завжди вважали
    Пророком обраний - народ
    А між собою воювали
    Бо розу потурав їм жлоб

    Уміють вчасно приписати
    Віднять , додати , поділить
    Не випадково їх і звати
    Жиди - народжені винить

    У бога раса , колір шкіри
    Не мають значення прикмет
    Для нього головне - людина
    Що сіє безкорисність благ

    Збирайте віру по пісчині
    Тримайте миром , і діліть
    Не послужіть чужим оманам
    Можливість бачити - просіть...
    2010р.





    Рейтинги: Народний -- (4.91) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:



  51. Сторінки: 1   ...   12   13   14   15   16   17   18   19   20   ...   37