ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Олеся ніжна
2026.04.11 23:45
Самотність.
Вона зсередини з'їдає,
так непомітно забирає,
усе.
Втрачають барви почуття.
Ця пустота не має дна.
На відбивну засипле градом.
Готуючи, снодійним ядом

Іван Потьомкін
2026.04.11 22:04
Ірод Антипа (подумки):
«Так ось який він.
(уголос): Бачу, не дуже гостинно прийняв тебе Пілат.
Не повірив, що ти цар юдейський?
Мав рацію: навіть я поки що не цар .
Чекаю на благословення Риму.
А ти вдостоївсь титулу цього від кого?
Від народу? Але

хома дідим
2026.04.11 16:01
у цьому світі пів прозорім
чи парадизові земнім
небесний батьку дрібку солі
мені спаси і сохрани
я грішний у своїм позорі
і я страхаюся пітьми
але земна ця дрібка солі
мені потрібна мовби смисл

Борис Костиря
2026.04.11 15:58
Монотонне бурчання води
Відраховує миті, секунди,
Мов клепсидра святої біди,
Мов несплачені давні рахунки.

Монотонний і вигаслий ритм
Відраховує миті до старту,
Мов народження первісних рим,

Олена Побийголод
2026.04.11 13:28
Яків Бєлінський (1909-1988; народився в Україні)

Тільки дуже вперті соні
сплять уранці зайвий час;
ми встаєм – ледь сонця промінь
залоскоче в ліжку нас!

    Підіймайся на зарядку,

Іван Потьомкін
2026.04.10 21:34
І, вийшовши звідти, Ісус відійшов
У землі тирські й сидонські
Євангелія від св.Матвія. 15:21
На північ попростував Ісус із учнями своїми.
З гори на гору од Гінасерету прослався шлях
З гори на гору... Під спекотним сонцем.
Треба ж одвідати усіх юдеїв

Мирон Шагало
2026.04.10 21:25
Десь там, за рогом — велике місто,
трамвай дзеленьком зупинки мітить,
крізь невгамовне щоденне дійство
кочують юрби туди і звідти —
турбот потоки
(десь там, за рогом).

Давно не ходять сюди туристи,

Світлана Пирогова
2026.04.10 19:54
Вітаю щиро з книгою новою —
Вона, мов птах, злетіла в височінь.
У кожнім слові — серце із тобою,
У кожному рядку —слів глибочінь.

Нехай її читають і відчують
Те одкровення, що в душі зростив.
Нехай слова торкають і чарують,

хома дідим
2026.04.10 18:44
цвіте форзиція
на форзаці квітневому
дехто байдужий звичайно
ще дехто у власній
нейропетлі
мало що помічає
хлопчик і дівчинка
років семи чи восьми

Костянтин Ватульов
2026.04.10 18:22
Уткнешся в кістляве плече та безслівно
Заснеш і на вигляд здасися святою.
Я знову по тілу відчую тремтіння
Від того, що поруч вляглася зі мною,

Від того, що все поміж нами серйозно,
Неначе невидима ниточка божа,
Що квітами митого вранці волосся

Володимир Ляшкевич
2026.04.10 18:02
Тремкі сніжинки, радощі зими,
старого і нового пеленання,
провулкового ліхтаря гойдання
у повні теракоти й білини.

Колядки хвилі з-за віконних рам,
гул в небі над святковими свічками,
тривога над вітальними ладами -

Юрій Лазірко
2026.04.10 16:49
наснилося мені
все місто у вогні
бо небо розцвіло
в гучних салютах
і радість на очах
і смуток у свічах
сирен і голосінь
давно не чути

С М
2026.04.10 14:08
В лапці у киці – криця
Хірургічний ніж – яскриться
Параноя з-за дверей токсичних

Твій шизоїде 21-й вік

Дріт колючий – дерті нари
Грець політики на палі

Юхим Семеняко
2026.04.10 11:51
У цій промовистій поезії чується голос автора, який не пропагуючи, створює власний метафоричний "дим" – дим внутрішнього бачення. Це не наркотичний ефект, а спосіб модерністського самовідсторонення. Спираючись на таку метафору як "оптика двох незамар

Борис Костиря
2026.04.10 11:44
Осінні дні ідуть, як мудрі старці
Із посохами, кашлем, у плащах.
Комусь, напевно, випадає трясця,
Як нагорода по сумних дощах.

Старі пророки рухають Усесвіт,
Потік ідей і круговерть часів.
Коли настане Ера Милосердя

Артур Курдіновський
2026.04.09 21:35
Зачиняються двері
У минуле моє.
А в прямому етері
Час, цинічний круп'є

Презентує новини,
Вщент усе розтрощив...
Кожна з них - домовина

Євген Федчук
2026.04.09 19:53
Кажуть, був їх Іван Третій скупердяй страшний.
Аж білів, коли копійку діставав з мошни.
Хоч багатства мав чимало: вже і сам надбав
Та й від предків своїх скупих теж чимало мав.
І країну мав безмежну, і багатства в ній.
Та сидів на тих багатствах, нач

Іван Потьомкін
2026.04.09 18:53
Узяв з собою Петра та Зеведеєвих синів.
Трохи відійшли од дому,
Став під оливою Ісус і каже:
«Млосно мені на серці якось.
Побудьте тут одні. Невдовзі повернуся».
Десяток кроків не пройшов – упав
І став молитися й благати Бога:
«Отче мій, якщо можли

М Менянин
2026.04.09 17:36
А для вас, хто
Ймення Мойого боїться,
зійде Сонце Правди… Мал. 4:2

Ілля прибув на Україну,
Блага є вість початку Дня –
єднає серце батька й сина
і зцілена в краях рідня.

Охмуд Песецький
2026.04.09 17:27
Дивитись крізь оптику двох незамараних скелець,
І бачити світ у серпанку з вогнями пожеж,
І визнавати, що ти не хазяїн життя, а лише поселенець,
І не владарюєш, а в мареннях так і живеш.

Ти іноді куриш "траву", і затим забуваєшся в димі,
На довгі

Тетяна Левицька
2026.04.09 14:37
Дорогі друзі, хочу вам повідомити, що вчора на 62 році життя помер мій найкращий друг, наставник, людина з Великої Літери Ярослав Чорногуз.
Член НСПУ, журналіст, талановитий поет, співак, композитор, чуйний, добрий, емоційний, справедливий. Величезна вт

Борис Костиря
2026.04.09 13:36
Осінні дощі невгамовні й протяжні
Ідуть невмолимо, як військо звитяжне.

Вони проспівають відомі псалми,
В яких загубитися зможемо ми.

Осінні дощі все бринчать на гітарі
В своєму столітньому репертуарі.

Юрко Бужанин
2026.04.09 12:50
В моменти втрат оголюються нерви -
Аж хочеться, від відчаю, завити.
Живе ж на світі довго різне стерво,
А кращі і на Небі в дефіциті.

9.04.2026

В Горова Леся
2026.04.09 12:01
Розчахнута акація цвіте.
Щосили гонить живоносні соки
По знівеченім стовбуру високім -
Медовий дух летить в село пусте.

Там гулко-говірливі зазвичай
Зніміли вулики в траві, Сірком примятій.
Під ґанком спаленим буяє густо м'ята,

Федір Паламар
2026.04.09 11:48
Попивав сивуху зо червоним перцем
(Ох, мені погано – принесіть відерце),
Весело гуляли на весільнім герці:
Стрелив з арбалета тамаді у серце.

хома дідим
2026.04.09 09:01
фак оф алле
але нормально взагалі
пасхальний зайчик
білий кролик
що усього всього
ворожого на тлі
не треба рими
почервонілі очі голубі

Віктор Кучерук
2026.04.09 06:00
Безликий день без місяця й числа, -
Без запахів, без звуків і без зблисків, -
Лише сіріє непроглядна мла
І всюди мокро та підступно слизько.
Мов сонний сум весь простір оповив
І тишу заколисує навмисно,
Щоб понад лугом не лунав мотив
Веснянками за

Артур Курдіновський
2026.04.09 03:50
Холодний квітень розриває душу.
І сіра злива - в серце арбалет.
Ну як же так, мій незамінний Друже?
Зарано обірвався Ваш сонет!

Поставити питання зараз мушу:
Якщо не Ви, то хто ж тоді - Поет?
Хай заздрість чорна сяде у калюжу

Борис Костиря
2026.04.08 20:03
Хлопець біг крізь дощі невідомо куди,
Навмання, без призначення, цілі,
Крізь безмежне нашестя стрімкої води,
Крізь епох навісні заметілі.

Хлопець біг крізь калюжі, яруги, рови,
Крізь Освенцими й Хіросіми.
І над ним виростали фатальні гриби

хома дідим
2026.04.08 19:30
покинуті тексти
що їх
фоліанти
та я
записую далі
слово за словом
на кухні чи
сидячи на унітазі

Артур Курдіновський
2026.04.08 17:10
ЯРОСЛАВ ОЛЕГОВИЧ ЧОРНОГУЗ
(20.07.1963 - 08.04.2026)

ДРУЖЕ! ВЧИТЕЛЮ! МІЙ ЛІТЕРАТУРНИЙ БАТЬКУ! Яяяяяяяяяяяяяяяяяк?

Пішов із життя Поет, який подарував цьому світу справжнє світло кохання. А мені - подарував мене! Колись представники акторської профес

Костянтин Ватульов
2026.04.08 16:11
Західний вітер на згарищах сонної вулиці,
Кіт повернувся у пошуку крихти тепла.
Врешті до мене з надією ледве притулиться,
Вмоститься близько десь зліва і біля ребра.

Шкірою треться, а кігті розбиті та стомлені,
Зовсім промерзли худенькі на тілі кі

Юрій Гундарів
2026.04.08 11:14
Укотре бюся об залізобетонну стіну байдужості. Та не можна захаращувати Вибране пересічними і не завжди елементарно вичитаними текстами Олександра Сушка! По-перше, Вибране - це обличчя порталу, який не варто перетворювати на міжсобойчик. А отже, це облич

Віктор Кучерук
2026.04.08 08:21
Якби не рвався навпростець
І оминав горби й баюри,
То був би вже давно кінець
Ходою зродженій зажурі.
Якби дослухався порад
Людей досвідчених і мудрих,
То не вертав би вік назад
Ні на зорі, ні пополудні.

Артур Курдіновський
2026.04.08 06:03
Я не хочу рятувати світ,
Лізти на пекельну амбразуру.
Вже на аркуш ліг мій заповіт,
Він для більшості - макулатура.

Я не буду бігти навздогін
Тим, хто переміг і дні, і ночі.
Світ, неначе той невтомний млин,

Світлана Пирогова
2026.04.07 22:03
К-оли туман в ярах, як дим застиг,
В-она приходить босоніж по росах,
І-промені її вплелися в коси.
Т-римає Муза в пальцях вітру сміх.
Н-е кличе, а веде за небосхил.
Е-дем і тиша там такі незвичні,
В-она диктує рими фантастичні,
А кожен біль стає зе
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори на сторінці:

всеволод паталаха
2026.04.09

Костянтин Ватульов
2026.04.02

Іванна Сріблицька
2026.03.31

Олеся ніжна
2026.03.31

Майя М
2026.03.29

Олег Богдан
2026.03.28

Андрій Людвіг
2026.03.27






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




 
 
Поезія


  1. Петро Дем'янчук - [ 2015.04.01 10:43 ]
    Рай
    Любов'ю сіяні слова
    Вирощують жнива родючі
    Пишаються землі края
    Де мир у злагоді квітучі

    Блакиті віддана краса
    У світлі розсипами ниви
    Дитячий сміх , і теплота
    Збираються в пташині співи

    Тут материнський оберіг
    Рушник у витканих соборах
    Опіка старших поколінь
    Сумлінно зрощена у дзвонах

    Надія , Віра , і Любов
    Є перламутрами кохання
    Тут ми творилися з основ
    Руками зібраного щастя...
    2008р.


    Рейтинги: Народний -- (4.91) | "Майстерень" -- (5.13)
    Коментарі: (1)


  2. Вадим Бойко - [ 2015.03.31 20:05 ]
    Finale
    Затроне за душу примхлива сльоза,
    Душа заболить запалає,
    Лебідки додому летять з далека,
    Та моя любов відлітає.

    Нестримно крокую я в небуття,
    В безмежні незвідані далі,
    У Бога просити за все каяття,
    Розвіяти туги й печалі.

    Вже виплакав очі й душа вже німа,
    У ній порожнеча клекоче,
    Закінчилось все-відіграв вже оркестр,
    Та за навіс закриватись не хоче.
    2015 рік.


    Рейтинги: Народний -- (5.25) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  3. Петро Дем'янчук - [ 2015.03.31 19:03 ]
    Ненька
    Несуться хмари мовчазні
    Лист шелестить з вітрами
    Потоком з неба у дощі
    Пронизує - думками

    Усе про тебе я несу
    Молитву у проханні
    Щоб він беріг любов твою
    Не ранив - у чеканні

    Залишу сумнівів букет
    Прильну струмком гарячим
    Побудував надійний тил
    Він нами буде - гарний

    У вірі - вірно бережу
    Надією палаю
    Всього себе тобі веду
    Щоб не впустить - злітаю

    А ти як завжди - милосердна
    Невтомним поглядом гориш
    Коли невірні ображають
    Наставиш , втішиш , поболиш

    Несуться у молитві щирій
    Слова мов крила - в височінь
    Прозріння неба надихає
    Сумлінний подвиг - матерів
    2001р.


    Рейтинги: Народний -- (4.91) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:


  4. Петро Дем'янчук - [ 2015.03.31 19:42 ]
    Обраним
    Не порахуєш , не пощитаєш
    В якому місці себе підставиш
    За що найбільше відповідаєш
    Винагороду - найменшу маєш

    Один кордон - закони різні
    Загублять десь , все спишуть грізні
    Де вовк лякає - хазяїн має
    Жебрак останній кусок ламає

    Хто більше має - той правду краде
    У очі щиро брехню розкаже
    Такий жаргон татуювання
    За кадром мат - без покаяння

    Гребуть уміло , кінці ховають
    Питання знайдеш - відповідають
    Піймать за руку - одкусять зразу
    Рахунок виставлять за зраду

    Верхи живуть , низи в омані
    Усі тверезі - насправді п'яні
    За димом , чадом - в сирих підвалах
    В елітних клубах , пузатих хатах

    Усі живуть , усі вмирають
    Усі в народженні страждають
    Водою хрестять , благословляють
    У сповідь статус - не включають...
    2011р.


    Рейтинги: Народний -- (4.91) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:


  5. Петро Дем'янчук - [ 2015.03.31 10:17 ]
    Прохання
    Не плач зозуле , не тужи
    Моє кохання помирає
    З любов'ю серце відпусти
    Воно між хмарами - літає


    У тих очах його притулок
    У тих словах - любов життя
    Коли ламають людям крила
    Їх вабить неба висота

    Та самота їх колискова
    Єдина сповіді сівба
    Та нагорода - що приводить
    Душі блаженство до митця

    Не плач зозуле , не тужи
    Я чесним буду до кінця
    Готуй мені - митарств вітрила
    Іду дорогами творця...
    2014р.


    Рейтинги: Народний -- (4.91) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:


  6. Ігор Роїк - [ 2015.03.28 02:12 ]
    Простота
    Мов кисень, загнаний в куток,
    Непримиримий з неприроднім станом,
    І в душу б удихнути кип’яток –
    Повітря ж обертається кристалом.

    В очах, що без води сльозять
    Затягнута у голку нитка –
    Єднання двох чужих понять –
    Нестерпна біль й усмішка.

    І суть, яка усьому мулька
    Вмістила зміст один – людина -
    Летить за вітром мильна кулька –
    Їй душу віддала дитина.

    2012


    Рейтинги: Народний -- (4.88) | "Майстерень" -- (4.88)
    Прокоментувати:


  7. Ігор Роїк - [ 2015.03.26 23:55 ]
    Театр на колесах
    Театр на колесах
    крізь ями колії без тями,
    дні, вистави й так віками
    Нам здається, все несеться. Ні.

    Все – у причалі наднебесся,
    І світло в милості аж гнеться –
    В сплетінні променів, вузлами
    Тримає човен на колесах.

    Лиш ми мчимо і вже ривками,
    Вперед грудьми – летять клаптями
    Стрічки. Ти думав вже, що там кінець є…
    За ними ж новий біг почнеться.

    2012


    Рейтинги: Народний -- (4.88) | "Майстерень" -- (4.88)
    Прокоментувати:


  8. Петро Дем'янчук - [ 2015.03.26 20:56 ]
    Віче
    Його біль так кричав -
    Що горіла земля
    Його біль так мовчав -
    Що кипіло життя

    А за цим всим стояв -
    В чорній схимі монах
    На весь люд заявляв -
    Від війни тільки прах

    Бережіть світла міць -
    Заучіть щоб уміть
    Не убий , не образь -
    Бог так свідчив - беріть...
    2015р.


    Рейтинги: Народний -- (4.91) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:


  9. Ігор Роїк - [ 2015.03.26 19:40 ]
    Розпиляємось
    Розпиляємось… Ми єдиним
    Многособієм прикидаємось,
    Виставляємось одним цілим,
    А у кількостях розсипаємось.

    У невинності розпиляємось,
    Викидаючи в очі вину.
    Не збиваємось в груд, не каємось,
    Розтираємось в пилину.

    Ми невтримними розливаємось,
    У невичерпному струмку –
    Висихаємо, розщепляємось
    І вдихаємося в пусту.

    Розпиляємось, не єднаємось,
    Замикаємось за замками,
    Не плечима ми віддаляємось,
    Розділяємося думками.

    Ми злітаємо, приземляємось,
    Ніби крила й не розправляли.
    Не об небо ми розбиваємось,
    А стираємось в тротуари.

    Випурхаємо й озираємось,
    Скільки ще розпилилось з нами.
    Ми секундами розпиляємось,
    А зціляємося віками.


    2012







    Рейтинги: Народний -- (4.88) | "Майстерень" -- (4.88)
    Прокоментувати:


  10. Петро Дем'янчук - [ 2015.03.26 10:57 ]
    Туга
    Ти запитуєш крізь час -
    Чи тривожить пам'ять нас ?..
    Чи збираються у коло -
    Чи самотня винятково ?..

    Загубився щастя ключ -
    Десь в минулому між круч
    Висотою , над горою -
    Спогадом пішов з бідою...

    Деколи мене хвилює -
    Хоче судить , хоче чує
    Інколи колючим терном -
    Емоційним , буйним сплеском

    Обірвалось в голосах -
    Втратилося в міражах
    Всі гуртом із співчуттями -
    Тільки я - ховав роками

    Знає ніч і знає день
    Де у збірці зміст пісень
    Як чекаають , пам'ятають
    Найдорожче зберігають.
    2011р.


    Рейтинги: Народний -- (4.91) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:


  11. Ігор Роїк - [ 2015.03.25 23:57 ]
    ***
    Коли в висках безсилих
    Тріщали думок звуки,
    Здавалось, оніміло
    Їм відміряли рухи.

    А там в саду у вишні
    Весною мерзли бруньки.
    Вони мов сохли й никли,
    Від їх пустої думки.

    Повітря звали киснем,
    Все задихалось в муках
    І на шляху до листя
    Вбирало з ним сполуки.

    А листя, листя в небо
    Дивилось ридма в жилах -
    Тепер живий зелений
    Вже зветься хлорофілом.

    А був всього лиш кисень…
    Лише зелене листя…
    Ніхто не знав таємних
    Всього лиш бруньок істин.

    2013


    Рейтинги: Народний -- (4.88) | "Майстерень" -- (4.88)
    Прокоментувати:


  12. Ігор Роїк - [ 2015.03.25 23:20 ]
    След
    Не обязуясь найти, отныне
    Я побегу по молчанью лет
    Не выбирал бы пути такие,
    Если б на них не увидел след.

    Наверняка и Они не знали,
    Где быть падению, где летать,
    Но неспроста раскаленной сталью
    Мчалась их кровь в сердца остывать.

    И неспроста сквозь века страданий
    Не научились рубить по корню
    Даже иссякших, сухих буревалин.
    Нет неспроста им лежать на ветру.

    Не от тяжелых тебе преданий
    Ты полусогнут сегодня бредешь.
    Лишь от простудных, ненужных миндалин
    Нам помогает зажим и нож.

    Если решишься бросать переправы,
    Ты подыми ее временный свод
    Там, где следы неспроста утопали
    Переходящих все реки вброд.

    Если обиды за век навязались,
    Выпей взахлеб из кувшина воды
    С кем не напрасно не пересекались –
    Перетоптались дедов следы.

    2015


    Рейтинги: Народний -- (4.88) | "Майстерень" -- (4.88)
    Прокоментувати:


  13. Петро Дем'янчук - [ 2015.03.25 10:19 ]
    Людяність
    Трепітна отча сторона
    Моя вина , моя провина
    Як часто ніжиться душа
    Коли насниться мати - сива

    Не розмінять , не замінить
    Не втамувати того суму
    Як хочеться туди спішить
    Де в перше чув від батька - сину...

    Цей божевільний ритм життя
    Нам наспіває з часом пісню
    Де ще невинне немовля
    Так любить дорогу - родину

    Така швидка стрімка вода
    Вона завжди безповоротна
    Та поки пам'ять в нас жива
    Ти називаєшся - людина.
    2013р


    Рейтинги: Народний -- (4.91) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:


  14. Петро Дем'янчук - [ 2015.03.25 10:43 ]
    Зміни
    Ти так на довго забарилось
    Ти в іншім світі зацвіло
    Моєю долею загралось
    Терпляче в пам'яті - жило

    Все відпускати не хотіло
    Від інших потай берегло
    Тільки ночами шаленіло
    Сумлінно вабивши - його

    Минуле все минало тяжко
    Ледь - ледь трималось на плаву
    Воно з тобою спочивало
    Розрадою було - жалю

    На цьому тлі я не зцілився
    Я відродився в чистоті
    Тому хто знов мені судився
    Я розпишу - на полотні

    Узлісся полем , низиною
    Під пагорбом біжить ріка
    Домівки сад , любов з любов'ю
    Одна для одної душа...
    2010р.


    Рейтинги: Народний -- (4.91) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:


  15. Карп Юлія Курташ - [ 2015.03.24 13:43 ]
    Поезія
    Камін згортає полум'я у грань.
    Не ніч, не вечір - присмак напівтону,
    мов сповивальна магія бутону
    крихкої тиші поміж інь і янь.

    Розчахнув безмір непрозорість стін.
    Вогненна плоть, порізана на дрова, -
    пильнує порух звільненого Слова
    із самоти задуманих вершин.

    Котрась із яблунь припаде до шиб
    (гріховний плід - пожива стародруків):
    "Яке ж воно - це житіє онуків,
    довершене в макулатурний триб".

    Камін згортає пелюстки тепла -
    вдихнувши Всесвіт в клапті манускрипту.
    Чолом святих, вмурованих у крипту, -
    скрипить перо, прикутих до стола.

    Холодний торк зволожених долонь,
    звитає поруч ще когось з наївних...
    Поезія, як штука депресивна,
    Сторожить пильно "божистий вогонь".


    Рейтинги: Народний -- (5.23) | "Майстерень" -- (5.31)
    Коментарі: (8)


  16. Петро Дем'янчук - [ 2015.03.20 07:28 ]
    Душогуби
    Його так просто покарали
    На плечі вішали ярмо
    Не слухали , і не питали
    Їм як за свято все було

    Не зупинила кров невинна
    Благання матері , рідні
    Їх розвела нечиста сила
    Що прижилася на землі

    Вони себе завжди вважали
    Пророком обраний - народ
    А між собою воювали
    Бо розу потурав їм жлоб

    Уміють вчасно приписати
    Віднять , додати , поділить
    Не випадково їх і звати
    Жиди - народжені винить

    У бога раса , колір шкіри
    Не мають значення прикмет
    Для нього головне - людина
    Що сіє безкорисність благ

    Збирайте віру по пісчині
    Тримайте миром , і діліть
    Не послужіть чужим оманам
    Можливість бачити - просіть...
    2010р.





    Рейтинги: Народний -- (4.91) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:


  17. Петро Дем'янчук - [ 2015.03.20 07:02 ]
    Гладіатор
    Я хочу жити , вірить , знать
    Тримать натхнення висоту
    На гранях пошуку стояти
    Служити вірному добру

    Мій світ - коловорот емоцій
    Де заважають і цькують
    Не розуміють , заздрість сочить
    Моменти підбирають , ждуть

    Серед юрби я бачив диво
    Один із ста - долає гніт
    На їхні плечі мир лягає
    Тримається на прірві - пліт

    Сувора гра на виживання
    Шляхи спасіння одиниць
    Цілющі надра постачання
    На зламі - під потреби жриць

    Така сувора дійсність часу
    На горизонті диму пил
    Спішать гінці , спішать крилаті
    До тих - хто йде з останніх сил...
    2010р.


    Рейтинги: Народний -- (4.91) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:


  18. Петро Дем'янчук - [ 2015.03.20 07:30 ]
    Інший
    Він стільки мав , зразок тримав
    Дні ночами повстали
    Він так хотів - що сам згорів
    Скорились урагани

    Нутром збирав , дощем змивав
    Для щастя по краплині
    Себе в негоду виганяв
    Не знаючи - родини

    Знайшли , повісили ярмо
    Втішаються зухвалі
    Чи знати їм - яким пером
    Підписуються драми

    Він стільки знав , себе повчав
    Цей камінь не підняти
    На тілі білім - показав
    Як гояться стигмати

    Свій розум світлий опікав
    Був іншим - серед інших
    За те що у блакить пірнав
    Прозвали просто - грішним.
    2007р.


    Рейтинги: Народний -- (4.91) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:


  19. Петро Дем'янчук - [ 2015.03.19 21:38 ]
    Моя осінь
    Зів'яле листя - шелест , шепіт
    На вербах іній , царство сна
    Для осені пора цвітіння
    Покрилась золотом земля

    Навколо соковитий присмак
    Червоний , жовтий , медовий
    Все гладить - посипає дрібно
    Грайливий , дощовий , п'янкий

    Я чую як курличуть , кличуть
    В політ з собою журавлі
    Питають як шукав пораду
    Чи боляче - простить собі

    А я вагаюсь , сторонюся
    Всі почуття мої - твої
    По осені до них тулюся
    Стою на їхній стороні

    Вони кружляючи благали
    А я їм долю дарував
    Прийде той час , помруть печалі
    Зустріну все - що так кохав.
    2012р.


    Рейтинги: Народний -- (4.91) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:


  20. Петро Дем'янчук - [ 2015.03.19 10:02 ]
    Опіка
    У компліментах сліпить розум
    У звабливості - чари зла
    Слабкий відразу все попросить
    Сильніший спробує - питва

    Дурман трава - пороку зілля
    Сік ароматний на губах
    Завжди дає дари багаті
    Оманам служить - за дарма

    Наївні душі - полохливі
    Хмільні стрибають у потік
    Закрутить , оббере , розчавить
    Роками потім не зібрать

    Не перший я , і не останній
    Хто вірив солодам гріха
    Попав в капкан зневаги , зради
    Дозволив сам себе - розп'ять

    Розплющив очі , дивувався
    Не стало сили сліз тримать
    Зображення свого злякався
    Так випили , дали зів'ять

    Скрізь засуха , все дим і попіл
    Горить повітря і земля
    У світі іншім мати прсить
    Пробач їм боже - за життя...
    2009р.


    Рейтинги: Народний -- (4.91) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:


  21. Світлана Моренець - [ 2015.03.17 19:54 ]
    Тиха молитва
    Коли поблякне сяйво кольорів,
    то не зітри, мій Боже, всю палітру...
    І пломінь серця та душі порив
    не заморозь на лід... Залиш хоч іскру.

    Якщо затихне музика в мені,
    замовкнуть скерцо й переможні марші
    погоджусь на мінорні, на сумні,
    на pianissimo... лише без фальші.



    22.05.2014р.


    Рейтинги: Народний 5.19 (5.19) | "Майстерень" 5.25 (5.25)
    Коментарі: (7)


  22. Вадим Бойко - [ 2015.03.13 21:30 ]
    Прощаємо
    Просте життя, і ми прості,
    Прощаємо всі зради,
    Всім тим кого кохаєм ми,
    Життя, за його ради.


    Рейтинги: Народний -- (5.25) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  23. Петро Кулько - [ 2015.03.13 00:42 ]
    Поле
    Роззувшись, я пішов по сонячному полю,
    там де пшениця в пояс виросла мені.
    Можливо там знайду щасливу долю.
    Набридло вже шукати відповідь в своїй вині.

    Чи не запізно я шукаю?
    Той ключ, що двері відімкне моїх думок.
    Якщо знайду себе, ніхто мене вже не впізнає.
    Лише одна людина, здатна відчинити цей замок.

    Втомившись впав на золотисте хлібне поле.
    І все життя перед очима, як кіно пройшло,
    пройшло життя налите нескінченним болем.
    За чорну хмару сонечко моє зайшло.

    Заплющив очі, в себе я питаю:
    «Чого мені так дурно? Що зробив не так?»
    Та як силач, душі залізні двері відриваю.
    Я думав там король, а там сидить жебрак.

    Він каже: «Як так вийшло? Що ти робиш?
    За що спалив в вогні свою ти чесну душу?
    Ногами по святій землі навіщо ходиш?
    Чи довго слухати твої слова бридливі мушу?»

    Так стало мені соромно, від слів його правдивих.
    І зрозумів я, як цю славу з себе змити.
    Як полишити вчинки всі жахливі,
    без роздумів я маю себе вбити…

    Бескрайне поле - це моя дуель самим з собою.
    В руках моїх рушниця – так я дуелянт!
    На вічності курок натисну тишею німою.
    Замовлення готово, смерті я офіціант.


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0) | Самооцінка 4
    Прокоментувати:


  24. Володимир Мартиник - [ 2015.03.12 16:11 ]
    Не рони сльозу
    Не рони сльозу

    Ось настали не спокійні ночі
    небо пахне вже свинцем
    і щоб до світанку до тягнути
    сьогодні ночуватимемо в окопі.

    В грязі, голоді і холоді
    на брата хоч півлітра
    в руках подружка АК-47
    в кишені біблія біля серця.

    На посту буду першим
    і сну чекаю я з нетерпінням
    бо ти приходиш до мене у снах
    і це єдина радість в цей скрутний час.

    Крізь сон тихо прошепочу,
    пробач кохана!
    я сьогодні до дому не прийду
    не поцілую, не обійму.

    Пробач за образи,
    за те,що так рідко говорив теплі слова
    пробач, я не зі зла
    і по скроні побіжить сльоза.

    Нас окружать по різним сторонам
    накриють непреривним вогнем
    і у кого в грудях серце ще б'ється
    лиш позавидує тим, хто вже десь там.

    Все життя пробіжить під дулом автомата,
    а в руках зіжата фотографія твоя
    в останнє загляну в очі сипаратиста
    як взагалі носить таких земля?.

    Якщо в кімнаті заворушиться фіранка
    чи раптом відчиняться дверчата
    ти будь ласка, не лякайся!
    це до тебе прийшла,душа моя...

    Автор: Володимир Мартиник
    11.01.2015 р.


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0) | Самооцінка 5
    Прокоментувати:


  25. Петро Дем'янчук - [ 2015.03.08 07:54 ]
    Хрип
    Лебедина вірність , лебединий плай
    Лебедину пісню скрипкою заграй
    Про любов минулу , про кохання рай
    До останніх крапель у мені вмирай

    Долюби до краю , докохай до сліз
    Щоб так часто більше не ввижалось скрізь
    Засуди за думку - спогади мої
    Або тут дай спокій , або кинь землі

    Ти такий далекий , і такий близький
    Став чомусь сторонній , у ві сні чужий
    Я в собі замкнувся , біль замаскував
    Тіло власне грішне - просто вибачай

    Відійду від всього , відійду навік
    Забере від світу осуду потік
    Пригорнуся ніжно , припаду до ніг
    Тільки б бути поряд - топить мене гніт

    Тут моє безумство , тут моя весна
    Тут моя пропаща по тобі сльоза
    Це мій біль нещасний - душу сповідав
    Це мій крик до неба - хмари розривав...
    2006р.


    Рейтинги: Народний -- (4.91) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:


  26. Ігор Шоха - [ 2015.03.02 21:11 ]
    Заціплені мотиви
    Є окаянні і мізерні теми,
    які не красять наші імена.
    І темні розуміють, що таємно
    на рівні душ таки іде війна.

    Здається, що достатньо і цієї,
    що маємо – звірячої різні.
    Не доведи нас, Боже, до ідеї
    і за своє горіти у вогні.

    І проситься, і колеться явити
    достойне фарисея житіє.
    Та лячно і туману напустити,
    і лоба надубасити всує.

    Не видивиш духовної подоби,
    що бринькає на струнах почуття.
    Мелодія зіркової хвороби
    монетою розмінює життя.

    Іудушку одна молитва гріє,
    що іншого розшиє на взірці.
    Останньою залишиться надія
    сміятися у самому кінці.

    Нічого не буває випадково.
    Минуле повертає знову й знову
    у програне сьогодні майбуття...

    І зціпивши беззубості до крові,
    втрачаємо нажите поступово
    одного разу і на все життя.

                                  02.2015


    Рейтинги: Народний -- (5.57) | "Майстерень" -- (5.93)
    Коментарі: (18)


  27. Петро Дем'янчук - [ 2015.03.02 09:31 ]
    Не спіть...
    До запитання , без адреси
    Відправлений надії лист
    Мовчання тиші - не перечить
    Прохання безутішний - крик

    Твій відчай робить знову - спробу
    Знайти , утримать , відродить
    Розставити по ходу крапки
    Збережене - у світ пустить

    На різдоріжжі не блукати
    З'єднать розлучені - мости
    Без примусу любить , кохати
    Знайти затоптані - сліди

    У колосі , красі калини
    Букетах буйних - запашних
    У мраморі в вінках стояти
    Дві пам'яті - гербом мети

    Як приведуть тебе , не згублять
    Побачищ пращурів мету
    Там плачуть квіти щастя - градом
    Сміються плаями - журби

    Вітри у хороводах ходять
    Лебідка ластівці - своя
    У небо кличе - білий голуб
    Просніться ! Райдуга зійшла.
    2011р.


    Рейтинги: Народний -- (4.91) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:


  28. Петро Дем'янчук - [ 2015.03.01 15:48 ]
    Настанова
    Коли в душі твоїй хтось хоче
    Дать раду слову , і думкам
    Ти стань подумай : Чи потрібно ?...
    Відкрити світ своїх бажань

    У кожного вона є різна
    У неповторності своїй
    Тому і є настільки цінна
    Іде за неї вічний бій

    Рости у ній добра щедроти
    Не спокушай її гріхом
    Віддай у вир , в такі турботи
    Щоб праведне не стало злом

    Будь вірним вчинку , обіцянці
    Шануй нужденних , і батьків
    Шлях свій пройди в такому темпі
    Щоб стати гордістю синів.
    2008р


    Рейтинги: Народний -- (4.91) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:


  29. Петро Дем'янчук - [ 2015.03.01 15:51 ]
    Ознаки
    Любов - то є природи потяг
    Кохання вірного знання
    Єднання чистих душ , причастя
    Благословення від творця

    Любов то врода грацій тіла
    Блаженства злет , кристал добра
    Кохання - велич перед богом
    Де гріх існує без гріха

    Там два стають суцільним цілим
    Там не роздільним є ніщо
    Там клятва з'єднує до віку
    І сіється - в одне руно...
    2009р.


    Рейтинги: Народний -- (4.91) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:


  30. Петро Дем'янчук - [ 2015.02.24 15:41 ]
    Перше кохання
    Гаряча юність пригощала
    Грайливий молодості флірт
    У невагомості вивчала
    Різноманітний вражень зміст

    Небесна манна вибухала
    Мелодій , пахощів квартет
    У самоцвітах розставала
    Сплітаючись в один букет

    Взаємні визнання мотиви
    Вітаючи весняний бум
    Любов'ю дива підпускали
    Кохання - благодатний сум

    Це був початок для стосунків
    Вершина ваших відкриттів
    Перші штрихи значних здобутків
    Хоч ви - ще діти для батьків.
    2012р.


    Рейтинги: Народний -- (4.91) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:


  31. Петро Дем'янчук - [ 2015.02.24 13:41 ]
    Сторони , береги
    Полохлива , метушлива , провірена часом
    Обережна і дбайлива - осипана градом
    По воді , по суші пилом - усе не встигає
    Так за інших без перерви - каміння збирає

    Білі ноги почорніли , обвітрене тіло
    Мозолями руки стали - запущене діло
    Не радіє , не знаходить утіху в мирському
    По ночам у бога просить - не маючи дому

    Хто ти є ? Чия кровина ? Кому щиро годиш ?
    За які такі гріхи - себе вперто гробиш
    Чи за вітром , чи навпроти усе зволікаєш
    Доробивши добрі справи крокуєш , тікаєш

    За труди свої , роботу не просиш окладу
    Тільки хліб , і чисту воду береш за оплату
    Дозволяєш себе бити нечистим на совість
    У придачу все ховаєш - неписану вроду

    Сам не бачив , були свідки , між людей розмови
    Тільки тиші і відома відвертість промови
    Хто за чорним , хто за білим картає дозвілля
    Хто від бога , хто від злого - збирає спасіння.
    2007р.


    Рейтинги: Народний -- (4.91) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:


  32. Петро Дем'янчук - [ 2015.02.19 06:41 ]
    Попередження
    Проснися лагідна зоря
    Знайди доречність у промові
    Допоможи збагнуть слова
    Такі не звичні , виняткові

    До мене доторкнувся світ
    Таких незнаних ілюстрацій
    Там скрізь панує благовіст
    Сократних , сповідальних грацій

    Куди не глянь... Така краса
    Що подих майже не помітний
    Там стільки щастя , і тепла
    Неначе знов душа воскресла

    Зустрів тут всю свою рідню
    Яку давним давно не бачив
    Там чути звони хрусталя
    І хтось у образі зазначив

    Запам'ятай усе що чув...
    Все що побачив , що відкрило
    І передай ... Ти бачив рай
    Який своїм усе призначив

    Тут місце тих хто заслужив
    Прийняв життя як і належне
    Хто гордість предків боронив
    Помер у вірі за найкраще

    Хай богу вірять , мудрецям
    Що моляться за них у схимах
    Тлумачте дітям , і панам
    Вже близько час, іде в годинах...
    2013р.


    Рейтинги: Народний -- (4.91) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:


  33. Петро Дем'янчук - [ 2015.02.17 22:52 ]
    Терен
    У травах жагучих , солодких , пекучих
    Засну заворожений тінями дня
    Вітром обласканий , втомою вкутаний
    Огорнутий ніжністю віщого сна

    Такого покою , такого простору
    Ніяк не збагнути , ніяк не пізнать
    Де сам на одинці ти зможеш відчути
    Яка сила міці у слові земля

    То батько і мати поєднані разом
    Первинний , не знаний одвічний талант
    Усе що навколо тобі допоможе
    Зцілити , загоїть образи життя

    Бажання , спокута , благання , розлука
    Піднесення духу , прощення творця
    Межа перетнута , молитва почута
    Із вірою в серці свята простота...
    2009р.


    Рейтинги: Народний -- (4.91) | "Майстерень" -- (5.13)
    Коментарі: (1)


  34. Вадим Бойко - [ 2015.02.17 19:57 ]
    Шепіт
    Вітром колише березу у полі,
    Над яром глибоким калина цвіте,
    Шепочуть вони між собою насущне,
    Прожите минуле, насущне й святе.


    Рейтинги: Народний -- (5.25) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  35. Вадим Бойко - [ 2015.02.17 18:44 ]
    Чудова мить
    Захмарене небо спустилось на землю,
    Дощем по душі моїй вбитій іде,
    Далеке і близьке, що так було поруч,
    За гори високі мов сонце зайде.

    І вже не сміятись, не гратись базікать,
    У погляді скутім душа помира,
    У камні гранітнім відблиском світить,
    Відлуння що тихо мене забува.

    В полоні печалі-безвихідь залежна,
    Скувала мене мов ранкова роса,
    В просторім краєві Дніпром і Десною,
    У даль простяглася річкова коса.

    Красою на згадку мене чарувала,
    Манила до себе чудова та мить,
    Де голосом диким зозуля кувала,
    Куди я приходив водиці попить.
    2015


    Рейтинги: Народний -- (5.25) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  36. Вадим Бойко - [ 2015.02.17 18:10 ]
    Душа
    Злюдніла мить, і погляд твій,
    І вічна в них розлука,
    Печаль і заздрість самоти,
    Така вже в них сполука.

    Натхнення бути в самоті,
    І в вічному блуканні,
    Між віражів і міражів,
    І жити мов в останнє.

    Не признавати чистих сліз,
    Не вірити у сутність,
    Шукати нове не своє,
    Чинити нову глухість.

    Наврочних мить розлук твоїх,
    Вулкан нових амбіцій,
    Творити поперек душі,
    Не для своїх емоцій.

    Душа загублена моя,
    Твою завжди шукає,
    Серед пліток у самоті,
    Туманом осідає.
    2015


    Рейтинги: Народний -- (5.25) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  37. Петро Дем'янчук - [ 2015.02.17 09:19 ]
    Досвід
    У минуле пішов , твої роки знайшов
    Де твоє проминало дитинство
    Обереги твої боронив , опікав
    Зайвий раз - щоб могла посміхатись

    Ти цвіла , ти росла , набиралася сил
    У обіймах кохання кружляла
    Готувалася нам дарувати життя
    А на зустріч - ішло розставання

    Ти покинула все і родину , і дім
    У образах тонули надії
    В ситуації цій ти на все спромоглась
    Повернулась у відчаї , вірі

    Ми росли на руках - де одна тільки ти
    Була поряд у наших потребах
    Віддавала усе материнське тепло
    Ніковіючи - в вічних проблемах

    Поросли , розійшлись , по науках пройшлись
    Вже залишені вами на сутнє
    Та ще хочеться так повернуть , осягнуть
    Вам подякою солодом - злаком

    Всі творіння земні не прості , не складні
    У повазі при пам'яті - маки
    Хто ти є ? Де твій дім ? Де коріння твоє
    Для батьків діти - долі стигмати...
    2006р.


    Рейтинги: Народний -- (4.91) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:


  38. Вадим Бойко - [ 2015.02.16 18:33 ]
    Стою один
    Стою один на чужині,
    В руках сорочка полотняна,
    В дворі метелиця гуде,
    Хода моя вже хмільно п'яна
    Всі відвернулись від мене,
    І рідні й близькі і чужі,
    Тримаю у руках себе,
    А під ногами той рушник,
    Що мама мені вишивала,
    У путь дорогу провела,
    Заслабла ненька і пропала,
    Не світить сонце днями вже,
    І місяць блідний заховався,
    В душі мороз пропаща тьма,
    Ось так я в одинці остався,
    Не так, не те,
    Не ті й не ці,
    Лиш пустим місцем був повсюди,
    Судили мене язики,
    Ненависні безликі люди,
    За правду, за добро і честь,
    Що я дарив тепло повсюди,
    Той відцурались і зреклись,
    Прості проклятії паскуди,
    Стою один на чужині,
    Вуста німіють, тіло й руки,
    Я полечу у небеса,
    До БОГА, янголів-повсюди.


    Рейтинги: Народний -- (5.25) | "Майстерень" -- (0)
    Коментарі: (3)


  39. Тетяна Добко - [ 2015.02.14 13:22 ]
    Громадяни-біженці
    В Україні вже мільйон біженців.
    Кожен п’ятидесятий, –
    Я серед сорока дев’яти.
    Матінко, рідна земле,
    За все горе ти нас прости,
    За знищені села і долі,
    За пісню, що йде за край,
    Що робимо все поволі, –
    Війна обпалила наш край.
    Небо блакитне щезає,
    Гинуть діти, місто горить,
    Ворог межі не знає,
    Ми мусим його зупинить!
    Так довго тиші чекали,
    Серця огортає страх…
    «Біженецями» ураз стали,
    Німе запитання в очах:
    На що життя витрачати,
    Блукать по чужих світах?
    О, Боже, Владико небесний,
    Спини скоріше цей жах!
    Знову тополі в зажурі, –
    Ховають найкращих синів,
    Матері сивіють від горя,
    Як багато у нас матерів…

    Світ створено для любові,
    Для радості, не для журби,
    Добро є життя основою,
    Гідними будьмо людьми…

    Господи, сили пошли…

    2015


    Рейтинги: Народний -- (5.38) | "Майстерень" -- (5.38)
    Прокоментувати:


  40. Петро Дем'янчук - [ 2015.02.13 08:39 ]
    Обраний
    Тріумф , фанфари , залп гармат
    Усим цікаво - що за гвалт
    Кому присудять перемогу ?
    За що ? - отримав нагороду

    Дві постаті , і дві доктрини
    Когось підносять , іншій схлипи
    По різні боки - не ті турботи
    Одну в пошану , другій стоки

    Лавровий лист у позолоті
    Нове вбрання , увесь в почоті
    Вінець терновий , і кнутами
    На руки , ноги - гвіздком кайдани

    Йде пир , все в розпалі , в дурмані
    Звенить застілля , багаті страви
    Губи змочили , обличчя втерли
    Із ран глибоких - відкриті нерви

    Осяжність висоти падіння
    Терпимість прощення , сумління
    Любов до лютих ворогів
    Над величчю гріхів - прозрів.
    2008р.


    Рейтинги: Народний -- (4.91) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:


  41. Анна Віталія Палій - [ 2015.02.07 09:58 ]
    Строфи
    Земле моя пекельна, страху безодне,
    Слизько ногам стояти, зносить до краю.
    Раю безмежний, раю, де тебе взяти?
    Прірва надсота кличе, магма безводна.

    Серце своє обріжу лезом тоненьким,
    Щоби у нім лишилась лиш середина.
    В мене нема нічого, світе маленький,
    Я – юродива в тебе, горе-причинна!

    Хочеш, то смійся, тільки пильно послухай:
    Того ти відкидаєш, хто тебе любить…
    Ворог же заливає солод у вуха,
    Розум твій убиває, зводить у згубу.

    Очі твої короткі сльози не ронять.
    Ними людей не бачиш, тільки одежу.
    Сліпо уста цілуєш чорні ворожі.
    Плаче небесне Око, плаче і стежить…

    Ангели заридали, то над тобою.
    В землю оперли крила: бачать прийдешнє.
    Світе, широким шляхом сунеш юрбою.
    Поки вузький віднайдеш, в горі впадеш ти.

    Лізе, на світло лізе темрява люду.
    Поки не зрозумієш, де ми і хто ми,
    Доти не знайдеш щастя, доти в добрі не будеш,
    Матимеш світла доти, доки і втоми.

    А коли зрозумієш, битимешся з собою,
    З тим у собі, що смутку Богові додає.
    Той переможе долю, хто не боїться болю.
    Той всім надбає щастя, хто віддає своє.

    Ти, мій народе, чуєш, будеш світити
    Іншим народам, перший вийдеш із тьми.
    Вчися любити ближніх – будеш себе любити.
    В Бога нема окремих, в Бога – всі ми.

    Чують майдани Волі голос мій юродивий.
    Знають причину болю, знають причину втрат.
    Богу себе посвятиш, світе ти мій правдивий.
    Стане найближчим другом братові брат.

    06.02.2013р. – 10.09.2013р.

    Перемогу України пророкував український християнський містик Йосип Тареля.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.47) | "Майстерень" -- (5.48)
    Коментарі: (6)


  42. Петро Дем'янчук - [ 2015.02.07 08:41 ]
    Намисто
    Намисто зібране руками
    Яскравим світлом - мерехтить
    Нанизане у ряд зірками
    Для інших - з завидна горить

    Моя людська чутлива гідність
    Сопрано правильних - думок
    Вибаглива у справах честі
    Тримає тонус - на ривок

    Ще з малку вивчена - стояти
    Творити , вірити , любить
    За слово відповідь давати
    Без користі - у людях жить

    Доріг наповнені вітрила
    Збиває з курсу , і штормить
    В кінці кінців стихає буря
    Дається час - щоб відпочив

    Потужні плани , перспективи
    Багаж набутих знань , умінь
    Дають натхнення , і мотиви
    Всі промахи - проколи крить

    Мій стержень - насторога часу
    Де править віроломне зло
    Нести у справах - слово боже
    Стелить намистом - на добро.


    Рейтинги: Народний -- (4.91) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:


  43. Вадим Бойко - [ 2015.02.05 22:42 ]
    Ти моя втіха
    Тривала мить і ми одні,
    Лиш ти і я у двох у долі,
    Кохана мить-завмерлий рух,
    Розгублені немов у полі.

    Тобі клонюсь, тебе люблю,
    Ти моя врода, віра втіха,
    З тобою тихо у віках,
    Я пронесусь неначе віха.

    2015


    Рейтинги: Народний -- (5.25) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  44. Петро Дем'янчук - [ 2015.02.05 19:56 ]
    Мати
    Білим птахом , синім небом -
    поспішала мати
    Де за вітром , де на впроти -
    до своєї хати

    Заслужила , заробила -
    провідати діток
    Хоче бачить , хоче чути -
    чи вміють радіти...

    Чи сумують у скорботі ? ,
    чи ще пам'ятають ?
    Чи про неї не забули -
    в своїй гіркій втраті

    Сіла з краю на подвір'ї
    діточки радіють
    Всі біжать , усі по черзі -
    пташечку вітають

    А найменьшенький найперший -
    упізнав сердешну
    Усміхається , і плаче -
    повірив у казку

    Любувалась , милувалась -
    омила сльозою
    Як могла так обігріла -
    своєю душою

    Білим птахом , синім небом -
    відлітала мати
    Де за вітром , де на впроти -
    журбу колихати...
    2014р.


    Рейтинги: Народний -- (4.91) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:


  45. Петро Дем'янчук - [ 2015.02.05 19:14 ]
    Молитва
    На розсипаних колом просторах
    Колосяться безкраї поля
    Сам стою - серед жита живого
    Надихає родюча земля

    Підніму свої руки до неба
    Розступіться небес міражі
    Подаруйте - кохання палкого
    Що не бачили душі людські

    Буду камнем , рікою , і сонцем
    Понесу все що зможу піднять
    Ви є спільники - щастя у долі
    Тож дозвольте частиною стать

    Я не знаю якими словами
    Донести вам прохання своє
    Заповітом пісень , чи сльозами
    Де той колокол звонами б'є

    Прочитайте життєву палітру
    Зголосіться покровом своїм
    Ми плоди ваші - діти любові
    Розумінням прийдіть у наш дім.
    2010р.


    Рейтинги: Народний -- (4.91) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:


  46. Петро Дем'янчук - [ 2015.02.05 13:40 ]
    До матері
    У зелених гаях , у широких ланах
    У безмежних просторах неба
    Я плекав , я жадав , у надіях зростав
    Віру в бога черпав лиш від тебе

    Цвіте гай , цвіте сад , все навколо буя
    Народилось в душі сподівання
    Віру в щастя людське ти вростила в мене
    У турботах завжди опікала

    Я вінок з квіточок одягну на тебе
    Вмию ноги твої , і обличчя
    Рідна мамо моя я прохання твоє
    Ти поглянь на усе з потойбіччя

    Своє серце тобі розгорну , покажу
    Щоб могла ти його сповідати
    Хай розкаже своє , як без тебе живе
    Що для нього є біль , і є втрати

    Причасти , захисти від зневаги і зла
    Від людської напасті , жадоби
    Научи як мені захищати себе
    У самотності дати всім ради

    Будь зі мною , будь поруч , мене надихай
    Не лишай сам на сам із юрбою
    Без підтримки твоєї розірвуть пополам
    Не поділять ніяк між собою

    Не журись я прошу , зможу я донести
    Все що ти не пройшла - подолаю
    Подивись , усміхнись , я дитя є твоє
    Чуєш мамо свіча ще палає

    Мати сину життя , кров від крові сльоза
    Серце в серці душа не роздільна
    Допиваю до дна я причастя твоє
    Вірю мамо , я мушу , я знаю...
    2005р.


    Рейтинги: Народний -- (4.91) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:


  47. Володимир Сірий - [ 2015.02.04 19:53 ]
    Перша збірка.
    Серпом торкаючи крила,
    Мов не до речі,
    Буття ворота відкрива
    В літа старечі.
    Хоч тиші вишній супокій
    Стократ миліший,
    Як читача душі живій
    Доладні вірші,
    Та тим, хто прозою просяк
    Земної суті,
    Ліризм небес не просто так
    І осягнути
    Та хоч би раз дарує мить
    Живому вздріти,
    Як небо славою блищить
    У вічнім світі.
    Тому й не страшно на межі,
    Що медом згіркла,
    Бо це життя, яке прожив, -
    Лиш перша збірка.
    04.02.15.


    Рейтинги: Народний 5 (5.53) | "Майстерень" -- (5.55)
    Коментарі: (4)


  48. Анна Віталія Палій - [ 2015.02.03 17:41 ]
    У повноту
    Любов до земного прости мені.
    Відкину усе, що є стимулом.
    Піду одиноко отак собі,
    не братиму навіть кота свого.

    Вміщається все у малу мить, у дух.
    За Книги Життя повнотою йду,
    від формального вже відтятою.
    Вабить, Отче мій, чистота Твоя.
    2015р.


    Рейтинги: Народний 5.25 (5.47) | "Майстерень" -- (5.48)
    Коментарі: (6)


  49. Петро Дем'янчук - [ 2015.01.31 18:27 ]
    Шлях
    Збиті ноги мої , рани руки мої
    Йду за покликом власного серця
    По сухій , по землі - по росі , по грозі
    Дочекаюсь його - пригорнеться

    Біль нестерпний трима - сила духу одна
    Не дає зупинитись , спочити
    Поки мрія жива , не дрімає душа
    Буду йти - своє щастя шукати

    Докладу всих зусиль - щоб себе зберегти
    Не розвіять свої всі таланти
    Щоб для тебе цвісти , у тобі прорости
    Щоб допить до кінця - всі світанки

    Ти на мене чекай , на мій біль не зважай
    Жертва ця не даремна - в науку
    Щоб беріг як дійшов , щоб цінив що знайшов
    Тільки так - оминають розлуку...
    2013р



    Рейтинги: Народний -- (4.91) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:


  50. Петро Дем'янчук - [ 2015.01.31 16:20 ]
    Правда
    Між холодним і гарячим
    Між чорним , і білим
    Десь між небом і землею
    Була - непомітним

    Десь на дотик неприємна
    Комусь - як видіння
    Десь стороняться мов горя
    А мені - прозріння

    Виставляє потаємні
    Людські страху - мантри
    Відкриває моногамні
    Відвертості - карми

    Гнітить совість - тим хто має
    Покірності учить
    Приструняє де ламає
    Нелюдяність - мітить

    Прикро , сумно розуміти
    Гнучке покоління
    Якщо й мають право знати
    Усе їм - прислів'я.
    2014р


    Рейтинги: Народний -- (4.91) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:



  51. Сторінки: 1   ...   12   13   14   15   16   17   18   19   20   ...   37