ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Ольга Олеандра
2024.02.26 10:51
Вручає доля квіти. Із вогню.
Вогняні квіти на весь обшир неба.
І хочеться відмовитись – не треба!!!
Але дарунки долі – то святе.

Палає всесвіт. Вогненний букет
заповнює і смажить поле зору.
Розпалює супротив чи покору –

Юрій Гундарєв
2024.02.26 10:32
Сніг, ніби срібне рядно.
Один. Самота.
Біле, як ватман, вікно.
Один. Саме ти.

Весь світ замело…
Навіщо ж сюди прийшов?
Щоби нести тепло.

Володимир Каразуб
2024.02.26 09:56
А справа в тім,
Що я і не приховував
Ні власний подив, ні холодних слів,
Ні пристрасті, що сходилась з іронією,
Ні те, що світ – один великий міф
З його бажанням діяти, як бачиш
Настільки хутко, щоб ніхто не зміг
Затямити його поточні риси,

Світлана Пирогова
2024.02.26 09:20
Зима. Глінтвейн. Скляні квадратики вікна.
Сплітає лютий макроме морозне.
Бузку засохлому наснилася весна,
Неначе хтось несе його з-за рогу,

А поки в фоліанті - пил і духота.
Хоч заглядає часом хуртовина,
Розлук далеких в'ється стигла глухота.

Леся Горова
2024.02.26 08:50
Всю ніч у вікно несподіваний дощ побивався.
Так гулко й настирно, що сон мій наляканий втік.
Здіймалися хвилями згадки, спліталися станси.
Було щось забуте, тремтливо-хвилююче в тім.

Як в деку кленову, бажаючу звук відродити,
Вдаряли краплини у скл

Микола Соболь
2024.02.26 06:42
Мовчить знесилена Вітчизна.
Знекровлений тече Дніпро.
Хто справить по загиблих тризну?
Якщо не ми, то вже ніхто.
Відмиють руки московити,
коли стече з багнетів кров
і стануть вчити нас любити,
і, що нацисти – полк «Азов».

Віктор Кучерук
2024.02.26 05:28
А навколо – ні сміху, ні крику,
Ні овацій, ні лаянь нема, -
Мов істоти глухі й без’язикі
Навмання поглядають сліпма.
Мов попереду зводяться тіні
Від нестерпно скрипучих стільців, –
Збайдужіло нове покоління
До творінь усіляких митців.

Олексій Могиленко
2024.02.25 20:35
Десять років чекаємо миру,
Але чуємо страшне:війна.
Ми в полоні новин із етеру
А в полоні хтось знову вмирав.
Щохвилини сивіють дружин
Сивину чорна хустка схова...
Не вернути вже брата чи сина,
Тата в діток забрала війна.

Микола Дудар
2024.02.25 20:05
Не смітять нотами… Лікують ними
В семи поборнім колі від недуг.
Є інколи й свої для цього рими
І кілька сот хвилиних вірних слуг…
А що вже там казати про ефектність,
Коли все оживає навкруги!?
Хоча й усі ми в цьому світі смертні,
Я б краще, як на

Євген Федчук
2024.02.25 16:32
Вертались чумаки в погожий день із Криму.
Воли повільно йшли, вози важкі тягли.
Розімлілі чумаки не поганяли ними.
Знайомий добре шлях, вже в котрий раз ішли.
Вже недалеко їм лишалося й додому.
Ідуть понад Дніпром, вже й Хортицю видать.
Спинилися на

Іван Потьомкін
2024.02.25 14:19
«Ти плачеш, Йоно? І за чим?
За цим кущем, який ти не садив?»
«Ні, не за цим, мій Боже».
«А за чим же?»
«Плачу, а варто б скорше вмерти, аніж далі жити...
Іще тоді, коли в китовім череві
Три дні й три безсонні ночі
Я пристрасно моливсь, щоб Ти мене

Світлана Пирогова
2024.02.25 14:11
Не вщухають пташині арії,
Вже літає пух тополиний.
Мабуть, пише весна нам сценарій,
Бо душею до тебе лину.

Світить сонце бурштином в зіниці,
Вабить травня квітучий дотик.
Ти сердечна моя таємниця,

Іван Низовий
2024.02.25 12:55
Сірооке моє дивенятко.
Хочеш,
Я розкажу тобі,
Чому
Я назвав тебе іменем Леся?

На Поліссі,
В дрімучому лісі,

Леся Горова
2024.02.25 09:26
Хто вам сказав, що я слабка,
що я корюся долі?
Хіба тремтить моя рука
чи пісня й думка кволі?
Ви чули, раз я завела
жалі та голосіння, –
то ж була буря весняна,
а не сльота осіння.

Володимир Бойко
2024.02.25 08:54
Краще незадоволений геній, ніж задоволений ідіот. Російськими цінностями вимощена дорога до пекла. Колись противника обкладали матом, нині – компроматом. Вираз «Можем повторить» - відлуння московитських запойних традицій. Диванні стратеги укр

Віктор Кучерук
2024.02.25 06:52
За вікнами сходить світання
І спішно яскравим стає,
А в дзеркалі видно згасання
Нестримно печальне моє.
За вікнами далеч безкрая
І ранку упевнений крок,
А в дзеркалі сутінню зяє
Близький і глибокий куток.

Микола Соболь
2024.02.25 05:50
Що ти плачеш? На тобі перо,
паперовий лист, чорнила трохи…
Опиши, як заревів Дніпро.
Чи, то ковбик так після гороху?
Читачу подобається драйв,
трохи сексу, бо без нього пісно,
він шепне на вушко: «It's My Life»,
і вона віддасться йому, звісно.

Ігор Шоха
2024.02.24 19:56
Диявола не бачили ні разу,
але усюди є його рука
у вигляді зеленої зарази.
Воно і тут у ролі віршомаза
ще удає із себе козака.

***
Поети є реальні, і ніякі,

Тетяна Левицька
2024.02.24 14:56
Лебідкою густий туман
над озером розправив крила.
Злетів у вирій фіміам
з родючої землі кадилом.

Світанок небо засліпив,
сховав за обрієм почвари,
і сонця фотооб'єктив

Артур Сіренко
2024.02.24 11:49
Що ховається в глибині троянди
У сокровенній серцевині пелюсток?
Ніщо.
Порожнеча, з якої виникло все.
І в якій все тоне і розчиняється,
Запитую в цієї пишної квітки:
Ти пам’ятаєш про що я снив?
Пам’ятаєш мої блукання

Віктор Кучерук
2024.02.24 05:17
Ще час не вивітрив з кімнати
Парфумів пахощі хмільні
Тієї жінки, що багато
Дарила радощів мені.
А ти вже брязкаєш ключами
І швидко робиш звичний вдих,
Та на балкон прямуєш прямо,
Де я розгублено затих.

Роксолана Вірлан
2024.02.23 20:13
Кажете - любити ворогів?
Що ж: тоді, ненавиджу з любов'ю
і з любов'ю - свідками Боги-
меч встромляю ворогу між брови.

І нема провини і гріха,
що рука піднята не здригнеться
вивільнити з зайди прілий хлам,

Іван Потьомкін
2024.02.23 18:28
Як крик того, кому зламали руку,
Так ти кричиш в моєму серці, деревце.
Ще ж тільки вчора раділи ми з тобою
Новим листочкам, що творили крону...
Не байдуже мені, бо ж мало що лишилось
З райського саду, в який Адама поселив Господь.
Мало що зродилось

Леся Горова
2024.02.23 09:08
Мідне замружене сонце скотилось до краю,
Хмари бровастої тяжістю стиснулось ніби.
Кожного вечора небо мені розквітає,
На горизонт одягаючи сяючі німби.

Заходу фарби чарують, згасаючи миттю.
В чому і ще швидкоплинність така і мінливість?
Сковзує со

Світлана Пирогова
2024.02.23 08:53
Очі у журбі, думки снують далеко.
І ніяк не вгамувати щем сердечний,
Не забути його людськість, давню ґречність,
Погляд в мирне небо і політ лелечий.

Обстріли і згарища ...- скрізь небезпека.
Волі хочеться, мов пташці, як раніше.
Десь пропала в пр

Віктор Кучерук
2024.02.23 05:22
Врізалася клином
Зграя журавлина
В почорніле скупчення хмарин, -
Розчахнула сміло
Нерозривно ціле,
Ні на мить не стишуючи плин.
Подалася далі
Над моїм причалом

Сергій П'ятаченко
2024.02.22 22:08
беззоряно-чорне знов небо знов мапа країни червона
недремне вночі потойбічне чигає по той бік кордону
від мокрого снігу ці ночі стають більш важкі і вологі
зустрілися на перехресті нічному нічні дві тривоги

у першої голос журливий він душу до денця

Євген Федчук
2024.02.22 20:01
Давним-давно посеред Кримських гір
Сугдея незалежна ще стояла.
В ній, кажуть, Феодора царювала.
Хоча пройшли віки уже з тих пір
Та й досі люди згадують про то,
Яка була красива й справедлива.
Як люди почувалися щасливо
В її правління. Не жалівсь ні

Ігор Деркач
2024.02.22 17:44
А у юрби немає серця.
Таке буває де-не-де,
коли здається,
що ідеться
про те, чого нема ніде.

***
А на війні до перемоги

Олена Побийголод
2024.02.22 15:52
Із Володимира Войновича

Тягла бабуся кіш
з городніми речами,
щоб всю сім’ю скоріш
нагодувати щами:

капусточки качан,

Ярослав Чорногуз
2024.02.22 12:38
Німіють щастя висі неозорі,
Ніяких поміж них нема розмов.
Неначе звуки із консерваторій,
Вібрують тонкострунно, бо любов

Як дама у кокетливім капорі* --
Тремтлива, ніжна, витончена мов --
Нечутний навіть стук її підборів -

Леся Горова
2024.02.22 11:28
Несмілий березень грозиться снігопадом,
Стерніють ще незорані поля,
Синички розтеленькалися радо,
І раптом - чутно пісню солов'я.

Звідкіль так рано? Де взялась, пташино?
Зима не встигла за поріг піти,
А люба серцю пісня ніжно лине

Тетяна Левицька
2024.02.22 09:38
Поки вірю тобі, як собі — берегтиму
те, що небо в дари нам послало.
Бо закохана жінка — душі берегиня,
а бездушна — загострене жало.

Спрагле серце болінням виснажують думи,
і нема їм кінця, а ні краю.
Відстань вивітрить шлейфи солодких парфумів,

Світлана Пирогова
2024.02.22 08:57
Малюєш в пам*яті графітом
П*янку зимову жінку-вишню,
Подарував би самоцвіти,
Але ж чомусь тобі не втішно.

Натхненно лінії виводиш,
Вишневий післясмак зимою.
До серця б знати усі коди,

Віктор Кучерук
2024.02.22 05:33
Немає більше що казати,
Та й чи потрібно говорить,
Якщо можливість є поспати
Цієї тужної пори.
Блукає тиша по кімнаті
І морок хату затопив, –
Немає більше що казати,
Крім побажання: Мирно спи!..

Сергій Губерначук
2024.02.21 20:43
Моя кохана пахне часником
і убиває всі мої мікроби,
я злизую, мов з миски язиком,
з її натертих ніг пітний доробок.

Вона солона, ніби океан.
Вона недраяна, як темні ночви.
Її боїться кожен мій фаланґ.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори на сторінці:

Ярослав Бих
2024.02.14

Меланія Дереза
2024.02.08

Галина Украйна
2024.02.02

Ґадза Володимир
2024.01.31

Рікардо Лаер
2024.01.15

Котенко Вадим Бойко
2024.01.10

В Дольний Віктор Дольний
2024.01.10






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




 
 
Поезія


  1. Леся Горова - [ 2024.02.16 08:09 ]
    Колінопреклонна
    Колінопреклонна молитва
    Бурульками плаче.
    Під вікнами зболені сльози
    Збігають лозою,
    Де знову застигнуть, неначе
    КриштАлем відлиті,
    В поклоні проллються сльозою,
    Що зцілення просить.

    Бо крапати може не лИшень
    Розтала водиця.
    То наша поранена вЕсна
    Тріпоче, як птаха.
    Поглянь-но, Він там, у небесній
    Залишив нам висі
    Змальовані променем знаки,
    Що знову воскресне.
    03.2023.


    Рейтинги: Народний 6 (5.67) | "Майстерень" 6 (5.9)
    Коментарі: (4)


  2. Марія Дем'янюк - [ 2024.01.29 12:30 ]
    ***
    Хто ми такі, щоби судити?
    Ми всі для Бога Його діти.
    Нам треба Заповіт читати,
    Навчитись щиро пробачати,
    Щосили світ цей полюбити
    І зним у мирі далі жити.
    Смиренно дякувати Богу
    За обрану для нас дорогу:
    Він наш Творець. Він добре знає -
    Опісля ночі Сонце сяє,
    Й молитва чується гучніше,
    Коли читається тихіше...


    Рейтинги: Народний -- (5.45) | "Майстерень" -- (5.41)
    Прокоментувати:


  3. Леся Горова - [ 2024.01.29 10:33 ]
    Водохреща ранок
    Водохреща ранок погожо іскриться,
    На сніг розіллятий із чистої сині.
    На срібнім хресті завмирає водиця,
    І скроплює рясно у вірі та силі.

    Торкає чола і цілує повіки,
    Сльозою смиренно стікає щоками.
    Дай, Боже, з тобою прожити до віку,
    Щоб захисту більше ніде не шукала!

    Дай Боже спромоги Водохреща ранок
    Стрічати у мирі на многая літа.
    Святою водою загоєним ранам
    У мирі зігрітися і відболІти.


    Рейтинги: Народний 6 (5.67) | "Майстерень" 6 (5.9)
    Коментарі: (2)


  4. Мамутова Кістка - [ 2024.01.23 03:30 ]
    Квітка Н.
    Романтизм героїв з прочитаних віршів
    Вони ідеальні, вони за нас чищі
    У них є мотиви і спротив режиму
    У зла нема шансів, добро є красивим
    Стою проти дзеркала з середини ночі
    Торкаюся шкіри, закручую коси
    Хіба лиш наблизитись ненароком губами
    Та я і не вартий себе обійняти
    Вийшов в пустелю засипану пилом
    Не тутешні ці люди, чого поруч із ними
    Чого маю плутатись лабіринтом на рівних
    Дайте пароль до невидимих дверей
    Де за ними, нарешті, буде все як по-маслу
    Індуїзм би прийняв мене у вищую касту
    Прокинься в трамваї, пробий свій квиток
    Поринути в мрії - повітря ковток
    Зібратися, вийти, навіть всміхатись
    Годин вісім у рабстві, достойно триматись
    Не зважати на тих хто нижче за класом
    Планую вікенд цього тижня з начальством.
    І ось я у дома, мовчанка, почуй
    .
    .
    .
    .
    .
    Ну ти хочаб спробував, не зважай що не вийшло
    Не всі індивіди здатні відчути
    Здатні поринути в музику тиші.
    Тут все як треба, кожна дрібничка на місці
    Речі розкладені за алфавітом
    Тут моє місце, фортеця, планета
    Де я закон і вибухова комета
    Дістаю свій рукопис - молитовник і біблію
    Де мною сказано у прозі і віршах
    Там усе правильно, як має бути
    Я на вершині плебейного світу
    Тут я викопую моря до ядра
    А насипом створюю гори і скелі
    Тут я пускаю вітри у поля
    Тут я зливаю дощі на пустелі.
    Гортати сторінки власних історій
    Торкатись себе там де не можна
    Горе самотності мені не знайомо
    Я сам собі - товариство найвище.

    2024


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  5. М Менянин - [ 2024.01.22 13:26 ]
    Алилу́я в Україні
    Господньої волі настав мабуть час,
    прийшов як волхви, слів вогонь цих до нас,
    за чистих сердець, які проти війни,
    віщують про це Давидові псалми.
    Алилуя
    Алилуя
    Алилуя
    Суспільство дійшло до такої межі
    де слуги безбожних уже в мережі.
    Нема серед праць їх, лиш гноблять людей,
    своє благоденство творять кожен день.

    Знедоленим зійде хай щастя зоря,
    дай Боже достойному статус царя,
    чекаємо вже чоловіка того,
    щоб правду чинив згідно плану Твого.
    Алилуя
    Алилуя
    Алилуя
    Тобі завдяки він зупинить війну
    та прийме сусідніх країн данину,
    вшанують його милосердя вони
    і стануть разом між морями як ми!
    Алилуя
    Алилуя
    Алилуя
    І будуть зерно дарувати поля,
    розквітне життям Українська земля
    як вишні-черешні в веснянім саду
    і кожен отримає щастя в роду!
    Алилуя
    Алилуя
    Алилуя

    22.01.2024р. Чернігов


    Рейтинги: Народний -- (5.19) | "Майстерень" -- (5.38)
    Прокоментувати:


  6. Леся Горова - [ 2024.01.07 13:42 ]
    Різдво
    Дощового Різдва обсипаються краплями сльози.
    Скільки бачив Ти, Боже, своїх нерозумних дітей,
    Що вгрузали у війни, в примарне болото ідей,
    Забували Твоє - світло чисте і вічно святе,
    У порочних бажаннях мерцями осліплими повзать.

    Дощового Різдва затягнулося небо печаллю.
    Боже Правий, прости, покаяння гарячі прийми!
    Не спіши розливати волання своєї сурмИ
    Над знедоленим світом, що став небезпечно німим,
    Лише мовою зброї зневолює й хижо повчає .

    Розлилися під хмарами дзвони Різдвяного свята,
    У молитві зливається стукіт мільйонів сердець:
    Миру й світла, як хліба насущного, просимо днесь!
    Родить Сина Марія, й віддасть під терновий вінець ,
    Щоб у Нього просили ми захисту від супостата .


    Рейтинги: Народний -- (5.67) | "Майстерень" -- (5.9)
    Коментарі: (2)


  7. Тата Рівна - [ 2024.01.01 17:15 ]
    моя колядка на 2023 Різдво
    у ранах і гематомах — час звузився до хвилин
    тривога відміна удома не вдома — твої?
    в окопах чи в покривалі блискучому наче лати
    ми знову воюєм
    Боже —
    ми вмієм в ці ігри грати
    своєї чужої волі навʼязані схеми патерни
    ми
    сука
    кіногерої примати і діти Праматері

    дзвіночки дитячих голівоньок тремтять ніби тнуть мелодію
    і кача пливе понад вічністю
    над кожним Сашком та Володьою
    Сірожкою Анькою — нашими
    голодними та холодними
    колишніми одноклашками
    смішними колись і модними
    над рідними над нерідними — старими чи зовсім ніжними
    це
    Боже
    погана історія —
    нам
    Боже
    давно не смішно вже

    навіщо ти катакомбами
    крізь море крові та пороху
    ведеш нас до свого берега
    або до нового мороку
    до чого ведеш?
    признаєшся?
    вкладаєш детальки в пазики?
    доводиш?
    виводиш?
    граєшся? —
    складаєш якісь там пазлики

    ми — дивний народ в оточенні
    зневірені знеохочені
    у темних водах історії оплутані та обточені
    усе хазяйнуєм клопочемось —
    усе бʼємось як заведені
    сусіди ж облизують збочено
    немовби намазано медом їм

    сусіди навколо — зрадники
    а — наші двори —
    бойовища
    вже третя війна вигарцьовує —
    комусь —
    видовища —
    а нам — підземелля сховища непевні часи та згарища
    навчилися бути у пеклі й гасити пожарища
    і все безкінечно боремось з ріднею фальшивою й дикою
    столикою бездуховною двоязикою

    так тяжко ходити в темряві
    у мороку невідомості
    де свічкою править тонесенька нитка свідомості
    горить і тікає в безвісти
    ледь жевріє тихо міниться
    століттями ми виживаємо —
    коли це нарешті зміниться

    чи на світовім полóтнищі
    в твоїм казані бездонному
    народ наш дарами жертовними
    священною гекатомбою
    щоразу тобі приноситься
    кладеться офірою щедрою
    а світ закриває очі та
    виспівує нашого «Щедрика»

    і ти приймаєш —
    Божечко —
    і ти всім киваєш —
    божечки
    і мило їм усміхаєшся
    прислужникам-сороконожечкам
    береш наші діти вбитими
    береш наші землі вмитими
    священною кровʼю нашою
    слізьми матерів підлитими

    ще скільки триватиме
    Божечко
    ця дивна любов з гематомами
    коли наш нарід приноситимуть
    у жертву тобі гекатомбами
    до ста вівтарів — ще трошечки —
    міста наші й села димляться

    куди твої янголи
    Божечко
    Юрко та Михасик дивляться?

    зроби вже нарешті паузу
    на років хоча б що триста
    дай нам прорости і вирости
    і трон свій посісти —

    щокожній ясній родинонці
    у домі своєму чистому
    дай смертю своєю скінчитися
    і знов прорости та вирости

    у ранах страхах прокльонах —
    час звузився до хвилин

    ти хочеш щоб з українців
    лишився лиш ти один?

    (С) Тата Рівна / Tata Rivna, 2023


    Рейтинги: Народний 4.5 (5.4) | "Майстерень" -- (5.39)
    Прокоментувати:


  8. М Менянин - [ 2023.12.31 23:06 ]
    Українцям
    Культура – спадщина народу –
    дає натхнення, силу, вроду;
    ріка років – терен походу –
    несе її, як спраглим воду...

    Міцні сім’єю душа в душу,
    вітати хочу вас і мушу;
    народе мій, мої кровинки –
    Отця хвилюють наші вчинки…

    Здорова будь, моя сестричко,
    тримай красивим своє личко,
    стерпи і цю останню нічку,
    неси до Бога свою свічку.

    Щасти тобі, мій юний брате,
    дай Бог життя достойне мати,
    в країні ж зникне все пихате,
    та буде Син і Його Мати!

    02.09.2023р.


    Рейтинги: Народний -- (5.19) | "Майстерень" -- (5.38)
    Прокоментувати:


  9. Леся Горова - [ 2023.12.26 11:55 ]
    Радуйся, Діво Маріє
    Радуйся Діво, Маріє Пречиста!
    Пісня до Тебе лунає в віках!
    Сліз наших спОвідних добре намисто
    Ніжно тримаєш в Своїх Ти руках.

    Крепким надійним покровом накрила...
    Кожному вибір- заходь, не спіши!
    Сліз не соромся, бо сльози- то сила,
    Шанс ще омити гріхи із душі.

    Кожна сльоза - то молитва до Тебе,
    Слід покаяння на мокрій щоці.
    І піднімаю я очі до неба
    Стиснувши хрестик натільний в руці.
    2021


    Рейтинги: Народний 6 (5.67) | "Майстерень" 6 (5.9)
    Коментарі: (6)


  10. Світлана Пирогова - [ 2023.12.26 08:04 ]
    Син Божий народився


    Різдвяна нічка. Урочисте небо.
    Сіяє ясна зіронька вгорі.
    І сніжність чиста, ця землі потреба.
    Розкрила ніжно крила чарівні.

    І чути дзвони, радісно дзвенять.
    Мереживо на склі із блиском срібла.
    А в хаті затишно й смачна кутя,
    І за столом зібралися всі рідні.

    Син Божий народився від Марії.
    Лунає благодатний неба спів.
    Нехай Любов, Надія й сильна Віра
    Не гаснуть у житті вовік віків!


    Рейтинги: Народний 6 (5.69) | "Майстерень" 6 (5.9)
    Коментарі: (6)


  11. Леся Горова - [ 2023.12.25 13:01 ]
    Щоби не здавались ночі темними
    Щоби не здавались ночі темними,
    Зерном пломінким
    У вечірні хмари недаремно ми
    Сіємо зірки,

    Й стамувавши подих виглядаємо:
    Буде угорі
    Сяяти небесними скрижалями
    Світло наших мрій.

    Зірко, ти, надією запалена ,
    Ранок наближай!
    Недаремно сіємо у хмари ми
    Зерна із бажань.


    Рейтинги: Народний 6 (5.67) | "Майстерень" 6 (5.9)
    Коментарі: (2)


  12. Ігор Шоха - [ 2023.12.24 18:11 ]
    Різдвяне розчарування
    Ріку життя не оминає горе,
    поза якою ще іде війна
    і невідомо, хто кого поборе,
    якщо воює біс і сатана.

    А їй немає ні кінця, ні краю.
    Хоча за волю точаться бої,
    та волі, як такої, не буває,
    якщо за неї нищити її.

    Якщо Марія народила Сина
    на покаяння за чужі гріхи,
    то явно винувата й Україна
    ота, яку спокушує лихий.

    Немає як на долю нарікати,
    що кармою прикуті на віки
    до легкої ворожої руки...
    корупція оточує ґаранта,
    тому і руку нікому подати
    у течії життєвої ріки.

    12.2023


    Рейтинги: Народний -- (5.56) | "Майстерень" -- (5.91)
    Коментарі: (1)


  13. Юрій Гундарєв - [ 2023.12.15 09:05 ]
    Віддзеркалення
    У сірій калюжі, відчуваючи сморід,
    можна розгледіти гній.
    А можна побачити срібні зорі,
    що відбиваються в ній.

    Можна в картині розгледіти фарб
    лиш загрунтовані льони.
    А можна побачити духовний скарб -
    якщо це Шагал чи Чюрльоніс.

    Можна у вірші розгледіти слів
    лиш побудову строгу.
    А можна - просто ридати від сліз,
    наче спілкуєшся з Богом.

    Можна в очах розгледіти скло -
    кришталик чи круглу зіницю.
    А можна там прочитати любов -
    бездонну і чисту криницю.

    У сірій калюжі, відчуваючи сморід,
    можна розгледіти гній.
    А можна побачити срібні зорі,
    що відбиваються в ній.

    Автор: Юрій Гундарєв
    2023 рік


    Рейтинги: Народний -- (5.49) | "Майстерень" -- (5.47)
    Прокоментувати:


  14. Леся Горова - [ 2023.12.13 08:30 ]
    Світлішими здаються вечори...(квартон)
    Світлішими здаються вечори.
    Засніжені, в Різдва Твого чеканні.
    Гарячі розливає кольори
    Холодне сонце у смерканні раннім.

    А в білій далині- відрадно й чисто,
    Світлішими здаються вечори,
    Незайманим покровом обрій вистлав,
    Як ніби сопух чорний докорив.

    Чудесний світ, Ти, Боже, сотворив!
    Різдвяні переддні- вже сіно в яслах.
    Світлішими здаються вечори,
    Бо зірка десь запалюється ясна!

    Молитвам щирим явиться підмога-
    Колядками різдвяної пори.
    З благаннями у Тебе Перемоги
    Світлішими здаються вечори.

    Сòпух- сморід, кіптява.


    Рейтинги: Народний 6 (5.67) | "Майстерень" 6 (5.9)
    Коментарі: (4)


  15. Леся Горова - [ 2023.12.02 08:07 ]
    Слова
    Мої слова - то шурхіт очеретів,
    Ріка, що з небом змішана тече.
    Відбиток в ній купальниці відвертий,
    Дивися, не здіймаючи очей .

    На плесі - брижі, значить слово вітер.
    Під берегом пісок - то слово час.
    Верба у воду мочить пару літер-
    Любов і Ласку день мені припас .

    Слова злітають пухом лебединим,
    Тоді в терновий падають байрак.
    Слова малюють на щоці краплини
    Дощу чи сліз, я пробую на смак.

    Слова зі страху, що й не повторити.
    Вони як тінь, я їх не обмину,
    Плетуться вслід, й лише слова молитви
    Розвіюють ту чорну пелену .

    Бувають і тверді слова, то - кремінь,
    Й легкі, як пил, що струшений із ніг.
    Та жодне не написано даремно,
    Бо всі вони зродилися в мені .



    Рейтинги: Народний 5.5 (5.67) | "Майстерень" -- (5.9)
    Коментарі: (4)


  16. Юрій Гундарєв - [ 2023.11.02 19:14 ]
    Той, хто сіє розбрат
    Ось такі, як Тополь, сіють розбрат:
    клин вбивають люто поміж нами, -
    зарядив платівку, наче робот:
    «Чую, знов запахло москалями!»

    Не існує в світі мов поганих.
    І не мови винні. Винні - люди…
    Слід не мови бити нам, а хамів,
    що міняють флюгер, мов Іуди.

    Автор: Юрій Гундарєв
    2023 рік


    Рейтинги: Народний -- (5.49) | "Майстерень" -- (5.47)
    Коментарі: (5)


  17. Юрій Гундарєв - [ 2023.10.26 12:59 ]
    Квітка
    Де Ви, Рильський?
    Де Ви, Тичина?
    Де ви, крила?
    Де ви, мужчини?
    Де ви, поети і лицарі?
    Чому мене залишили
    з Тополями й Кушками -
    хтивцями і хамами?
    Але чую Ваш голос, Максиме!
    Але чую Ваш голос, Павле!
    Підтримайте свого сина,
    щоб вистояв і не впав -
    щоб людям ніс світло,
    як квітку.

    Автор: Юрій Гундарєв
    2023 рік


    Рейтинги: Народний -- (5.49) | "Майстерень" -- (5.47)
    Коментарі: (9)


  18. Юрій Гундарєв - [ 2023.09.21 19:50 ]
    Юркодар - 45

    Враження від нарису Олександра Сушка «Релігія та знання»


    В оці огидні хвилини
    соромно, що ти - читач…
    Повільно стаю на коліна:
    «Пречиста Діво, пробач!»

    Автор: Юрій Гундарєв
    2023 рік


    Рейтинги: Народний -- (5.49) | "Майстерень" -- (5.47)
    Коментарі: (1)


  19. Сергій Губерначук - [ 2023.08.29 12:44 ]
    Спас
    Країна протухлих яєць!
    Мов хлам перекопаних вулиць!
    Смерди собі, хай тобі ґрець!
    Мов риба, яка задихнулась!

    О, Господи, я отруївсь!
    Ковтнув-таки ртутного пару!
    Мов з трупів отрути наївсь
    у вигляді Божого дару!

    Мерщій на повітря! на Спас!
    під церкву хоча б яку-не́будь!
    Молитва врятує в той час,
    як все́ це́ Всевишній угледить!

    6 серпня 1995 р., Київ


    Рейтинги: Народний 0 (5.76) | "Майстерень" -- (5.87)
    Коментарі: (2) | "«Перґаменти», стор. 179"


  20. Світлана Пирогова - [ 2023.08.19 07:05 ]
    Серце довіряєш
    Роки злітають, як пожухле листя.
    Оголеність душі осінньою порою
    Мінор стискає, вітер рве намисто
    Калини, що схилилась низько над водою.

    Вуаль фотографічна поглинає,
    Туманом прикриває золота сусальність.
    Здається інколи: дійшов до краю,
    Але веде осіння мудрість у реальність.

    І серце довіряєш тільки Богу,
    Тебе не зрадить, не розтрощить вітром сильним.
    І по життєвій ти ідеш дорозі,
    І не зважаєш на осінні заметілі.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.69) | "Майстерень" -- (5.9)
    Коментарі: (4)


  21. Леся Горова - [ 2023.08.11 08:53 ]
    Вірші
    Для мене вірші- біль і насолода,
    Захоплення, відраза, гнів і лють,
    Смирення тихе, впертість і погорда.
    Я ними і прощаюсь і люблю.

    Вони для мене розливають фарби
    Обох заграв, вони- відбиток снів,
    Чарівна музика, яку зіграти мав би
    Той, хто чомусь зненацька онімів.

    Вони нагадані у лініях долоні ,
    У відблисках чисельних амальгам,
    Холодна ніч і спЕкотне осоння,
    Вони - той кварц, що словом витікав.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.67) | "Майстерень" -- (5.9)
    Коментарі: (4)


  22. Юрій Гундарєв - [ 2023.08.03 19:39 ]
    Народження
    Коли щось бринить уві сні,
    присмАк на губах солоний,
    коли шепочуть якісь голоси,
    і аж пітніють долоні…

    Готуйся пологи приймати,
    напевно, уже не спиш…
    У ці хвилини ти - мати:
    народжуєтся вірш…

    Тож лясни його по сідниці
    і відштовхни від грудей -
    хай світло своє зірницею
    мерщій несе до людей!

    Автор: Юрій Гундарєв
    2023 рік


    Рейтинги: Народний -- (5.49) | "Майстерень" -- (5.47)
    Коментарі: (3)


  23. Руслан Баркалов - [ 2023.07.26 12:17 ]
    До неба і вниз
    Карти всі скинуті давно
    Гра не належить вже тобі.
    В голову б’є червоне вино...
    І ти залишаєш двері відкритими.
    З ночі до ранку чорними,
    Лякливими фарбами втілені -
    Ми були такими різними.
    А залишились… двері відкритими.
    Кроки в північ чути твої -
    Це не наші слова, не наші думки -
    Ми просто маскуємось.
    Але вони все одно – вперед чи назад.


    До неба і вниз – в нічній темноті:
    Орлиний політ, мов дикий ведмідь
    Ти загнаний тут – малюєш свій світ.
    У безліч зірок – до неба і в низ.
    До неба і в низ – без часу ця мить,
    Ти йдеш на пролом та сили не ті.
    Мов осінній листок у шаленій грі
    Летиш до небес і падаєш в низ.


    Відкинено в пам’яті історії
    І тобі уже сказати нічого.
    Змінено усі в світі теорії
    І з богами всіма покінчено.
    В наших серцях вогонь -
    Відчуй самоту серед людей.
    Почуття що зійшли на нуль,
    В мозку нема нових ідей.
    Кроки в північ чути твої -
    Це не твої слова, не твої думки
    Ти просто лише існуєш.
    Але сенсу нема – вперед чи назад.


    Опір по крихті зломлено - ти один
    Жах огортає душу – це час навпаки.
    Чекаєш коли прийде новий день -
    Він розірве коло це на шматки.
    2014


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  24. Леся Горова - [ 2023.07.24 08:22 ]
    Верховіття
    Я руки піднімаю, щоб злетіти,
    Але не пташка, і тому не можу.
    Чому ж мене бездонне верховіття
    Щораз бентежить, манить і тривожить?

    Хоча би зачепитися за хмари
    Немов рукою поглядом, і линуть...
    І так не зможу, завше бо тримали
    Причеплену корінням бадилину:

    Молитва, місце зліва по наОсу,
    Біля вікна, де в сонячні потоки,
    Простягує розлога абрикоса
    То цвіт, то плід, то гілля, голе поки;

    Любов тримає тепла і безмежна,
    Турботи і бажання, обіцянки,
    До батьківських дверей тримає стежка,
    Дзвінки, яких щодня чекаю зранку.

    Тому і птахи на старезних вербах
    Радіють, що вернулись щебетати,
    Й наспівують - мені нема потреби
    У висі тій, вона для них, крилатих.
    2023.04.


     


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.67) | "Майстерень" -- (5.9)
    Коментарі: (1)


  25. Леся Горова - [ 2023.07.19 14:10 ]
    Розрада
    Угрузла стежка, вимощена батьком,
    Земля її укрила споришем,
    Беззахистна під вітром і дощем
    Лускою фарбу осипає хатка.

    Старезних яблунь витяглося гІлля,
    Шкребе лишайник, що заліз на дах,
    Трутовиками затінок пропах,
    І стовбури кошлатяться струпінням.

    Чорніють мітлами кущі, колись медОві,
    І ранять ноги дотики сухі,
    Поріг встелився ковдрою мохів,
    Сумує дім дитинства і любові

    Вікониці розсохлі цідять світло,
    Здається, груба вичахла лишень,
    Табак прянИть із батькових кишень,
    І вишивки над образами квітнуть.

    На діл хододний боса хочу стати
    Прощення попросити в білих стін
    За морок, пил і неминучий тлін.
    Та з покуті взирає Божа Мати.

    Між маків дивних осяває ніжність-
    Пробився в шибку промінець тонкий
    На Нього, хто припав Її руки,
    І обіцяє, як завжди , утішить.


    Рейтинги: Народний -- (5.67) | "Майстерень" -- (5.9)
    Прокоментувати:


  26. Леся Горова - [ 2023.07.17 08:47 ]
    Молитвоколискова

    Маленькі ангели, незримі,невагомі,
    Злітають в небо на зачатках крил.
    М'яку постІль ніхто їм не стелив,
    І їхні ноги не пройшлись по дому.

    Вони, нелюбі, стали на заваді .
    Їм не співали лагідних пісень,
    І ні один не розпочався день
    Життя того, були б якому раді.

    Бо не дозволив хтось у світі бути.
    Тамують спрагу з Божої роси.
    Хто перед ними прОщення просив?
    Без імені , і майже всі забуті.

    Та хто їх взмозі до кінця оплакать
    Молитвоколисковою для сну.
    Пелюшкою назавжди огорнув
    Їх неба синій невеличкий клапоть.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.67) | "Майстерень" -- (5.9)
    Коментарі: (2)


  27. Сергій Губерначук - [ 2023.07.12 09:37 ]
    Це ще липень…
    Це ще липень.
    Оскар Уайльд ще не мав на увазі
    леді Уїндермір;
    крила багатьох космонавтів
    ще не готові до таких далеких перельотів;
    Бахчисарайський фонтан ще працює;
    сусідка ще не чула,
    що її чоловік герой нашого часу;
    мені ще не сказали,
    що я "поганий стіхотворець";
    для багатьох троячка ще гроші;
    ще не вмерла Україна;
    бурхливі оплески ще можливі;
    температура повітря
    ще не досягла критичної відмітки;
    терор ще буде оголошено окремо;
    я ще люблю тебе;
    по телевізору ще не сказали:
    закрийте кватирки;
    ще є порох у порохівницях;
    продовження роману, де всі багаті
    плачуть, ще буде далі;
    ваші очі ще не дійшли
    до наступного рядка; –
    а тільки Бог усе уже Його знає.

    25 грудня 1992 р., Київ




    Рейтинги: Народний -- (5.76) | "Майстерень" -- (5.87)
    Прокоментувати: | ""Перґаменти", стор. 117"


  28. Леся Горова - [ 2023.07.12 08:45 ]
    Одна на всіх
    Обсипається сад у віхолі,
    Примхи вітер свої не стримує,
    Викладає пелЮстки- пікселі
    На картину трави килИмної.

    Підрожевлює і підбілює,
    Де лиш доторком , де заметами,
    Випадковість рукою вмілою
    Вистеляє стежину ведами.

    Я читатиму непізнавану
    Сама- веду утаємничену,
    Вітер стишений поміж травами
    "НамаскАр" пелюстками вишиє.

    Бо одною для всіх оселею
    Колисає Земля в незвідане,
    Голубим і зеленим встелена.
    Так для чого на ній горіти нам?


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.67) | "Майстерень" 5.5 (5.9)
    Коментарі: (4)


  29. Руслан Баркалов - [ 2023.07.11 15:37 ]
    Я встану рано
    Я встану рано, на світанку,
    Пройдуся полем по росі,
    Послухаю спів жайворонка в небі,
    Побачу красу рідної землі.

    Піду у гай, де соловей щебече,
    Вдихаючи на повні груди.
    Стрічатиму біля потічка сонце
    Й відчую пробудження природи.

    І кожен кущик до мене озветься,
    Кожна травинка з ранком привітає.
    У піднебесся пісня пташина ллється –
    Це рідна земля новий день стрічає.

    20.11.2021


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  30. Анастасія Коноваленко - [ 2023.07.07 09:38 ]
    Не плачте по мні
    Не плачте по мні, мамо.
    Не крайте свого серця.
    Нехай вона для внуків ще
    Шалененько поб'ється.

    Не плате по мні, таточку.
    Чого вам горювати?
    Он іще, брата мого
    Треба научати.

    Не плач по мні, подруго,
    Якщо була такая.
    Тобі заповідаю я
    Свої духовні дбання.

    Чого ж вам плакать за мною?
    Що я собі надумала?
    Ви лиш радіти будуте,
    Коли мене не збудете.

    Чого вам побиватися?
    Нащо всім тужити?
    Ви, краще, поскоріше
    Весілля отгуліте.

    А мою душу темную.
    Мене давно померлую
    Забудьте.

    Живіть собі щасливенько.
    Живіть, поки живеться.
    Радійте дням усяким,
    І що серденько б'ється.

    04/03/2023


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0) | Самооцінка 3
    Прокоментувати:


  31. Юрій Гундарєв - [ 2023.06.28 11:24 ]
    Фортеця
    У Кам‘янці-Подільському є фортеця,
    що належить до семи чудес України.
    Саме тут був заточений український Робін Гуд -
    легендарний Устим Кармалюк…


    Кожен шукає під небом
    місце, до Бога найближче,
    там, де кричати не треба -
    не личить…

    Пагорб фортеці поруч.
    Дух Кармалюків там…
    Праворуч - хрест, а ліворуч -
    Святого Георгія храм.

    Ось тут синьооким ранком
    молитву мою Він почув,
    загоїв безболісно рани
    і запалив свічу.

    Вогонь закриваю руками -
    може, зігрію ще когось -
    стійко, як Муракамі,
    подібний до йога.

    Кожен шукає для себе
    місце, до Бога найближче…
    Там відзеркалює небо
    в світлих сльозах обличчя.

    Автор: Юрій Гундарєв
    2023 рік


    Рейтинги: Народний -- (5.49) | "Майстерень" -- (5.47)
    Прокоментувати:


  32. Юлія Щербатюк - [ 2023.06.16 13:01 ]
    Каяття
    По хащам життєвого спліну
    За нею повзло каяття.
    Штовхало у згорблену спину,
    Гортало сторінки життя.

    Схилялась ще нижче додолу
    Під натиском щемних думок,
    Вплітала п'янку матіолу
    В тугий поминальний вінок,

    По душам, загубленим рано,
    Іще ненароджених, втім
    Ятрили глибокії рани,
    Провина, заповнила дім.

    ЇЇ не подіти нікуди!
    Благати в моліннях гірких
    Хоч краплю тієї спокути,
    Що ні, не прощення за гріх,

    А тільки дарунок надії...
    Господь що полегшить той біль
    Душі, що давно не уміє
    Радіти й співать... Звідусіль

    Лунає промовистий гомін
    Вирує весна навкруги...
    А в неї, задавнена втома,
    У неї на серці сніги.


    27.03-08.04.2020 року


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.5) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (8)


  33. Юлія Щербатюк - [ 2023.06.13 13:09 ]
    Сину
    Є. із любов'ю мама...

    Не приходь самота на поріг,
    Не гніти серце щемом печалі.
    На узбіччі життєвих доріг
    Залишаю чарівні скрижалі.

    Я тобі, сину мій дорогий,
    Моя перша кохана перлинка.
    Хай дістане таланту й снаги
    З честю вийти з усіх поєдинків

    Тих, що Вишній призначить тобі,
    На теренах свавільної долі...
    Не встрягай в трясовину журби,
    Не впади до злоби у неволю.

    Ту надійність, що є у тобі,
    Благородство, і відданість дружбі,
    На шляху непростім не згуби,
    Як було б у житті не сутужно.

    Наполегливо йди до мети,
    Ковалем свого щастя, не бійся!
    Ти все зможеш, здолаєш завжди
    Хай буяє синок, твоя дійсність!

    Світлу душу свою вбережи,
    Ти від помислів чорних прокляття.
    Не зважай на круті віражі,
    І зневірі не дай та сум'яттю

    Керувати собою хоч мить...
    Наостанок. В житті швидкоплиннім
    Дар великий так вміти любить
    Хай ніколи тебе не покине!


    9 лютого 2019 року


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.5) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (4)


  34. Анна Авокінреч - [ 2023.06.12 14:56 ]
    ***
    Ще не вмерла
    І ніколи не вмре.
    Що ти робиш на нашій землі, стерво?
    На своїй тобі зле?
    Ти прийшов сюди наказ виконуючи
    Твоє майбутнє - це роздуми щодо права вибору
    В українській землі гниючи.
    Осягне така участь увесь ваш збрід,
    А ми будемо дивитись
    на лани широкополі
    і Дніпро, і кручі.
    Будемо Богу молитись
    В сімʼї вольній, новій.
    І кожного героя не забудем помʼянути
    Незлим тихим словом.
    Бо той Дух, що тіло рве до бою,
    Рве за поступ, щастя й волю, —
    Він живе, він ще не вмер.
    І ніколи не вмре.
    СМЕРТЬ ВОРОГАМ !
    СЛАВА УКРАЇНІ !

    12.06.2023


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  35. М Менянин - [ 2023.06.07 01:11 ]
    Антикорупційне
    Від трьох хрестів дві тіні –
    то Бог-Отець у Сині.
    З часів Русі понині
    живем з ним в Україні.
    Але не все так просто,
    хтось заздрить цьому росту
    Господньої країни –
    Христа Русі, Вкраїни.
    Чиїх синів загони
    на службі у мамони?
    вони по всьому світі
    сплели мережі-сіті.
    І гноблять, гноблять вдачу
    жіночу та козачу
    у справах не ледачу,
    на негаразд терплячу.
    Зелених кленів віти* –
    країв козацьких діти,
    нащадки ви еліти.
    То ж годі вже терпіти!

    * все полегле козацтво.


    01 – 05.06.2023р.


    Рейтинги: Народний -- (5.19) | "Майстерень" -- (5.38)
    Прокоментувати:


  36. Юрій Гундарєв - [ 2023.06.04 11:01 ]
    Благословение
    Храм не построить на слезах и крови,
    влагой окропи лежащего плашмя.
    Господи, благослови
    мя.

    Нерв оголи, на ход провидь,
    встань, даже если смят.
    Господи, благослови
    мя.

    Я в ожидании вечном любви,
    руки воздев, стою стоймя.
    Господи, благослови
    мя.

    Автор: Юрий Гундарев
    2023 год


    Рейтинги: Народний -- (5.49) | "Майстерень" -- (5.47)
    Коментарі: (6)


  37. Юрій Гундарєв - [ 2023.05.27 13:52 ]
    Софийская площадь
    Тебя приветствует заснеженной булавой
    Богдан на площади январским вечером.
    Сияют золотом прямо над головой
    Софии куполов зажжённые свечи.

    Снежинок поцелуи ловишь губами.
    Ресницы бьются, как крыльями мотыльки.
    И легким дыханием прадревняя память
    касается озябшей до боли щеки.

    Ты — счастлив.
    Ты — вечен.
    Ты — светел, как снег.
    Мгновение останавливается, почти
                    как у Гёте.
    И снова время продолжает свой бег
    по писанным Богом нотам.


    Автор: Юрий Гундарев
    2018 год


    Рейтинги: Народний -- (5.49) | "Майстерень" -- (5.47)
    Прокоментувати:


  38. Юрій Гундарєв - [ 2023.04.24 19:43 ]
    Боль



    Юрию Тригубенко,
    харьковскому поэту и архитектору











    Знаете, когда кровь стынет,
    когда даже жить не хочется?
    Это когда ты теряешь сына,
    воя от одиночества…

    Это когда твой город любимый,
    который ты намечтал и вычертил,
    бомбили,
    бомбили,
    бомбили,
    с карты жизни пытаясь вычеркнуть…

    А утром, как обычно, кофе завариваешь…
    Вдруг
    творческий луч как причастие -
    и пишешь кровью, а стихи раздариваешь
    да просто так -
    на счастье!

    Автор: Юрий Гундарев
    2023 год


    Рейтинги: Народний -- (5.49) | "Майстерень" -- (5.47)
    Прокоментувати:


  39. Юрій Гундарєв - [ 2023.04.21 10:45 ]
    Юркодар - 12
    Василеві Буколику

    Есеї Василя Буколика вражають духовністю,
    глибиною і любов‘ю до їхніх видатних героїв…

    Про кожну мить титанів дбає,
    в них розчиняє власне его:
    і знов долаєш шлях Абая,
    і бачиш сум в очах у Цвейга…

    Автор: Юрій Гундарєв
    2023 рік


    Рейтинги: Народний -- (5.49) | "Майстерень" -- (5.47)
    Коментарі: (1)


  40. Юрій Гундарєв - [ 2023.04.17 22:06 ]
    Володимир Сосюра
    Якось студенти попросили Володимира Сосюру прочитати вірш
    «Так ніхто не кохав». Після хвилинної паузи поет відповів, що не
    зможе цього зробити, бо буде плакати…


    Та нехай серце вкрилося лАтками,
    все ж кохатиму - навіть без сил…
    Зуби стисну, щоб не заплакати,
    й кров візьму замість мертвих чорнил.

    Автор: Юрій Гундарєв
    2023 рік


    Рейтинги: Народний -- (5.49) | "Майстерень" -- (5.47)
    Прокоментувати:


  41. Анна Авокінреч - [ 2023.04.16 00:28 ]
    Без назви
    Гарний оратор -
    Рідко добра людина.
    Як на мене кращий синонім - диктатор
    Це підтверде не одна країна.
    1939-1945 - шоа..
    Стільки людей полягло, а за що?
    За мир за свободу, у бій - кричали вони!
    Люди йшли, вмирали, та не їх сини..
    Памʼятате це, коли дивитесь ефір,
    черговий оратор:
    - я готовий їх знищувати, вбивати
    - Добровольцем чому не пішли?
    - багатодітна сімʼя - не маю права воювати
    - А ваші старші сини, чому їх не віддали?
    - та не українці ж вони. Громадянство Америки мають мої сини
    А що це за тема з донатами,
    футбольним коментаторам на росії?
    Кому ви служите меценатами?
    Тим хто живе в автократії?
    Ви це серйозно!!!?
    Країни вводять санкції для рашки,
    щоб задушити їх народ.
    Вони і так повільно діють,
    а через вас недочикатись нам переворот..
    Грошей багато, нікуди дівати?
    Так пожертвуй їх нужденним!
    Тим хто пішов країну захищати,
    Тим хто лишився без домівки,
    хто тяжко ранений, дитині без сімʼї,
    кого до нитки обібрали, що їсти вже нема чого..
    Цей список безкінечно можно продовжувати,
    але не буде тут тих, хто лишив нас домівки.
    Тих хто свої права в нашій країні вздумав диктувати.
    Для таких у нас лише свинець та гармати!
    - та наша влада не свята! - скажеш ти.
    - Так не свята, правда вона завжди гірка.
    Кожен строк новий президент,
    а корупція була і є.
    І серце розривається, кровʼю обливається,
    Що у наших людей в такий час
    рука грабувати підіймається.
    Що плаче над труною мати.
    - Ніякі гроші мені не повернуть мою дитину..
    А наша влада: -хм, тоді ми вам нічого не винні.
    Але країна починається із тебе -
    Змінись, навчи кращому свою дитину.
    А я почну із себе -
    І навчу добру свою родину!

    15.04.2023


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  42. Ігор Деркач - [ 2023.04.15 20:00 ]
    Перед воскресінням
    Наче, тихо... нібито – субота...
    свято заглядає за поріг...
    сяє сонце... та не для усіх.
    У Отця і Сина є робота –
    покарати юду-ідіота
    і за тайний, і за явний гріх.

    А земля прощає за минуле,
    за добро не розпинає зло,
    напуває молоде зело,
    ну, а ми гріхи свої забули
    і здається, наче, оминули
    п’ятницю й тринадцяте число.

    04/23


    Рейтинги: Народний -- (5.41) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (3)


  43. Юрій Гундарєв - [ 2023.04.14 11:30 ]
    Страта
    Мене на площу привели для страти,
    я ледь дійшов з розбитими ногами…
    У вічі пильно подивився кату,
    і відповідь отримав батогами.

    Навколо раптом все зареготало,
    коли із натовпу каміння полетіло…
    Одразу сонце зовсім чорним стало,
    неначе в небі вирили могилу.

    На мене насувався подих зламу -
    розчавили, принизили, зламали…
    Але я відчував флюїди мами -
    в її обійми заповзав, як равлик.

    А потім все замовкло, оніміло -
    хтось вимкнув регіт бісових симфоній!
    Мов човен, пропливало мертве тіло
    в калюжі теплій і такій червоній…

    Та раптом дівчинка - руда, як сонце,
    питає тихо, чи я буду пити,
    так очі світяться, неначе два віконця…
    Я зрозумів, що буду далі жити.

    Але тягар образ з плечей я скинув -
    вони ж не знали, що було робити…
    Засяє знову сонце в небі синім,
    щоб просто жити…
    Жити і любити.

    Автор: Юрій Гундарєв
    2023 рік


    Рейтинги: Народний -- (5.49) | "Майстерень" -- (5.47)
    Коментарі: (2)


  44. Юрій Гундарєв - [ 2023.04.13 19:22 ]
    Моя душа
    Летить душа
    за небокрай -
    у тихий рай…
    Не поспішай!

    Моя душа,
    як на хресті, -
    на самоті…
    Не залишай!

    Моя душа
    ковтає жаль
    чужих страждань…
    Не зневажай!

    Кричить душа
    від тих заграв -
    червоних справ…
    Ні, не прощай!

    Летить душа,
    за небокрай -
    у тихий рай…
    Не поспішай!

    Не поспішай…
    Не поспішай…
    Не поспішай…

    Автор: Юрій Гундарєв
    2023 рік


    Рейтинги: Народний -- (5.49) | "Майстерень" -- (5.47)
    Прокоментувати:


  45. М Менянин - [ 2023.04.08 15:26 ]
    Зустрінь Господа
    Стоять і манять тенета,
    це теж стежина, та не та.
    В останні хоч живеш літа,
    але Життя твоя мета.

    Відчуй в собі Єрусалим,
    щасливим можеш бути з Ним,
    твоя ж бо місія проста –
    зустрінь в душі, прийми Христа.

    08.04.2023р. 4ст.


    Рейтинги: Народний -- (5.19) | "Майстерень" -- (5.38)
    Коментарі: (6)


  46. Анна Авокінреч - [ 2023.04.07 16:25 ]
    ***
    -Ніколи не відпущу
    -А я завжди буду тебе кохати
    Говорили вони один одному щоночі
    І не було причин брехати

    2023


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  47. Анна Авокінреч - [ 2023.04.04 16:06 ]
    ***
    Як хочеться прокинутися
    та у твоїх обіймах.. тонути..
    Я готова тобою захлинутися,
    завжди поруч бути.
    Бо ти моє життя,
    дякую, що поруч - це щастя!

    2023


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  48. Анна Авокінреч - [ 2023.04.01 21:57 ]
    Моє життя
    Життя доросле це постійне потрясіння
    Розчарування й пустота..
    Коханий, твій погляд на мені - спасіння
    І не хвилює більше вся та суїта.

    Я хочу бути поруч кожну мить, хвилину
    І чути тихий подих твій.
    Колись побачить світ нашу дитину.
    Й нечаятимо ми душі у ній.

    Цей лист до тебе - як спогад лине
    У кожний рядок кохання я вплітаю
    Ти маєш знати - ти єдиний
    Кого так сильно я кохаю..


    2023


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  49. Ігор Шоха - [ 2023.03.01 04:44 ]
    Земна обитель
    ІНемає істини тієї,
    що буде правдою одною,
    і за оказії такої
    немає правди однієї.

    У кожного своя дорога,
    аж поки однієї миті
    усім засяє у зеніті
    стезя до Отчого порога
    всього одна у цьому світі.

    ІІНе поклоняюся чужому,
    лукаві душі оминаю
    і на амвоні золотому
    у мене ідола немає.

    Ані свободи, ані волі
    не продаю і не міняю.
    Герої однієї долі
    і воїн, що один у полі,
    і одинак у хаті скраю,
    і перехожий у юдолі.

    ІІІМинаючи земні тенета,
    долаючи тяжіння, втому,
    усі полетимо додому,
    у всіх одна обитель – Лета,
    де не прощається нікому
    обман, гординя і вендета.

    02.2023


    Рейтинги: Народний -- (5.56) | "Майстерень" -- (5.91)
    Прокоментувати:


  50. Сергій Губерначук - [ 2023.02.28 19:40 ]
    Одинадцятий Перґамент
    Заносить наді мною меч мойого страху
    сатана.
    А дух мій – меч в руці мойого
    Бога.
    Я – син двобою доброго добра і злого зла,
    дитина сутичок в нутрі себе самого.

    Новонароджуюсь з ударів гострих я
    розпеченої криці двох оружжів.
    Що́ ж голова ця котиться щодня
    у танцях битв, чий дзенькіт зосоружнів.

    Так покаяння сходить боляче на ум,
    який порозставляв по всіх своїх куточках
    раптових ідолів, які над Богом чинять глум,
    з’їдають жертви з вогником у хитрих о́чках.

    О, душе мій, не сумнівайся в Божому собі,
    возненави́дь це ідолопоклонство.
    По полю пролетів автомобіль.
    Так в’їде сатана в своє господство.

    31 серпня 1995 р., Київ


    Рейтинги: Народний -- (5.76) | "Майстерень" -- (5.87)
    Коментарі: (3) | ""Перґаменти", стор. 55"



  51. Сторінки: 1   2   3   4   5   ...   33