ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Іван Потьомкін
2026.10.26 18:59
Як плинуть сльози, хустинкою їх витирають,
Як кров тече, з губками поспішають,
Але як дух сочиться під тиском,
Не біжать одразу з рукою щирою,
Допоки Господь сам не витре
Блискавки блиском.
-Тоді лиш допіру.

Борис Костиря
2026.10.26 18:21
Коли поїду я із цих країв,
Залишу три сльозини в чистім полі,
Залишу смуток луків і роїв,
Рубці і шрами довгої неволі.
Поїду в невідомість назавжди.
Від спогадів розірвані валізи.
Поїду від руйновища, біди,
Від жесту неповторної маркізи.

Артур Курдіновський
2026.10.26 16:51
Перетвори мій вірш на попіл чорний,
Розвій рядки над містом кам'яним.
Нехай і далі резонують горни
Зі скрипками тонкими. Псевдонім
Здається недоречним і потворним
У порівнянні з іменем моїм.

Плювати на часи важкі, буремні!

Борис Костиря
2026.10.26 13:45
Лягаючи о третій ночі,
Уже не виспишся ніяк,
Вдивляючись у сни пророчі,
Шукаючи чужий маяк.

Подивишся у лик безсоння,
В його пропечене чоло,
Шукаючи в гаю осоння

Вячеслав Руденко
2026.10.26 12:19
Хвилі справа, хвилі зліва,
Як цукерки льодяні.
Нам казали: правда — сила
У коханні навесні.

І запал витав у гривах
Між смарагдових тіней.
Як тут жити нещасливо,

Ігор Шоха
2026.10.26 08:57
Коли народ очолюють балбеси,
то владі і народу гріш ціна,
не буде ні зростання, ні прогресу
і не питай-те, – а чия вина...
а згадуй-те, що «раяв сатана
на лісапеті» і віщала преса,
яким баригам вигідна війна.
А в кого меркантильні інтерес

Віктор Кучерук
2026.10.26 06:35
Мете по вулиці безлюдній
Опале листя вітровій,
А те лише шурхоче нудно,
В сумній покірності своїй.
І так від рання до смеркання
Кружляє, шурхає, мигтить, -
Не рветься в сутінках туманних
Осіннього прощання мить.

Володимир Бойко
2026.10.25 23:51
У російському місті Коврові
Є фанати сергія лаврова.
Там виводять щодня
В сквер сумного коня
І корову у місті Коврові.

Монумент спорудили в Ростові,
Президенту московському вові.

Віктор Насипаний
2026.10.25 23:05
Хапає знов мене дорога, наче здобич.
Кудись штовхає час - думок сліпий погонич.
Хоч вороння пророчить нині зимну днину,
Ховаю острах, наче спійману рибину.
Ялин зелені дзвони сум хитають в серці,
А шлях, як сильна течія, мов нервів скерцо.
Гойдає не

С М
2026.10.25 21:34
Плач, бейбі, плач
Матінка пробачить
Вона старіша й певніша
Король у Меріґолді куховарить
До сніданку королеві
А королева в залі
Грає на фортепіано для дітей

Ігор Лубкевич
2026.10.25 18:20
Сьогодні пропоную подумати над тим, хто може вас замінити.
Ворожі обстріли почастішали, і може трапитися непередбачуване.
Щоб не переривати робочі процеси, колеги мають підхопити один одного.
Мають зробити вашу відсутність непомітною..

Я сам намагаю

Олена Кіс
2026.10.25 17:20
На краю акварельного синього тла,
де вечір згасав у сльозі кольоровій,
стояла душа, як загусток тепла –
у шепоті згадок, у згаслій розмові.

І прийшов Синій Птах із нічних берегів,
з очима, як вітер, без назви, без межі,
в оперенні яснім – танок та

Артур Курдіновський
2026.10.25 15:28
Віконниці минулого забиті.
За ними - щастя, перед ними - біль.
Розірвані такі важливі ниті,
І виписаний чорний апостиль.

Мій сон дає мені уявний захист...
Проте, і в ньому я завжди один.
На вікнах скотч наклеєний хрест-навхрест,

Борис Костиря
2026.10.25 14:48
Я жду листа, немов благої вісті
З-за океану чи ошатних хмар,
Немов картину проривного змісту
З могутністю недовідомих чар,
Мов пролісок на буйному узліссі,
Вогонь у безнадійності примар.

Я жду листа, що нині заспокоїть,

Євген Федчук
2026.10.25 14:40
Москалі постійно інших підлістю вражали.
Свого слова, як належить, вони не тримали.
Якщо нині ти потрібний – вони тобі раді,
А, як завтра непотрібний – то миттєво зрадять.
Й не важливо, чи то просто чесне слово дали,
Чи то договір із кимось вони підп

хома дідим
2026.10.25 14:00
що кому
до чиєїсь безмежності
чиєїсь ніжності
чи розпачу
хіба що поетам
хоча поети бувають
теж усілякі
декотрі опікуються

Світлана Пирогова
2026.10.25 12:48
Дощ вицокує гами небесні,
Звуки срібні гомінко дзвенять.
Застрибала грайливая рать.
Хлющ із перстю зійшлися у квесті.

Ніби дивним казковим експресом
Враз знімає журливу печать.
Дощ вистукує гами небесні,

Віктор Кучерук
2026.10.25 07:16
Перевтомлена працею мати
Йде повільно назустріч мені,
Щоб одразу міцніш обійняти
І забути про змучені дні.
І веде за собою до хати,
Де зажурою пахне полин,
Починає всього цілувати,
Ніби я ще малесенький син.

Борис Костиря
2026.10.24 21:29
Що значить зачинені двері
До серця чийогось навік?
Риплять, ніби голос тетері,
У фокусі дальніх повік.
І Вертер пустелю долає,
Читає рядки будяків.
На овидах світлих розмаю
Почуємо шепіт віків.

Іван Потьомкін
2026.10.24 20:57
Супами пахне околиця моя єрусалимська,
Смачними, мало не з усього світу…
Скуштував чимало їх, але на думці зазвичай
З дитинства нічим не замінимий борщ український.
Кажуть, що кухар подав Хубілаю, онуку Чингіс-хана,
Супів найкращих в світі список

В Горова Леся
2026.10.24 18:15
Розгулявся північний, та так уже кріпко і пристрасно!
Ось мою абрикосу в обіймах за ніч роздягнув.
Зняв сукЕнку, порвав і бруківку спідницею вистелив.
Загорнулась калюжа в оборку її осяйну.

Іздаля - ніби бісером жовтим обочина вишита.
Посвітліли і

Тетяна Левицька
2026.10.24 16:02
Сприймаю за жарти,
не скиглю від болю,
та більш ображати
себе не дозволю!
Незламна, правдива,
тверда, наче криця,
пекуча жалива,
стрімка блискавиця.

Борис Костиря
2026.10.24 13:54
Птахи на хижім переніссі
Вільготно направляють гнів,
Такі потужні, наче Ніцше,
В нестримнім сяєві вогнів.

Вони жорстокі і примхливі,
Розумні, злобні і сумні,
У нескоримому напливі

хома дідим
2026.10.24 10:38
благочинність
твереза така
ледь-ледь поведена
немовби мати тереза
при кінці
місяця осіннього другого
причетна до будь-чого
і не провинна ні в чому

Віктор Кучерук
2026.10.24 09:08
В голосі плинної осені
Чується шелест і свист, -
Вітер захекано носиться,
Падає зірваний лист.
В голосі тім інтонації
Лагідні, гнівні, смішні:
Листя шепоче про грації,
Вітер горланить пісні.

Марія Дем'янюк
2026.10.23 21:29
Стукає промінчиком сонце у віконечко:
— Вставай з ліжечка мерщій, подивись на сонечко!

Вже прокинулись Карпати і хмаркам всміхаються,
Клени, буки та вільха у жовте вдягаються.

Он ялинка і смерека, золотаві шишки,
Білки в гості поспішають на смачн

Юрій Лазірко
2026.10.23 17:23
Із очима як пусті вокзали,
Наше місто ожива.
Світлом дихають благі квартали,
Пісня рветься на слова.

Приспів:
У мелодіях давно забутих,
Нам хотілося усе збагнути,

Ігор Терен
2026.10.23 17:21
З березня до вересня не узріли літа ми,
ось і жовтень хмарою лине в далину.
Синій день за вікнами прикрашає квітами
путь останню осені ранню і сумну.

А ми лише напередодні
зими лихої до весни
помітили, що на сьогодні

Вячеслав Руденко
2026.10.23 14:20
Мілини мліли,
Піском білили.
У тінях сосен
Граки ходили.
Ховався лебідь —
Самотній, босий —
Біліший лілей
У тінях сосен.

Борис Костиря
2026.10.23 12:22
Переломи епох так лякають людей,
Залишаючи шрами болючі.
Тектонічні розлами, розриви сітей.
Голос неба ніхто не озвучив.
Розповзаються тріщини в душах, і страх
Запускає глибоке коріння.
Розбивається амфора. Здавнений крах
Розпускає потворні пагіння

Юрій Гундарів
2026.10.23 11:29
Корінь слова «гуманізм» - «людяний».
Але у деяких політиків дивне уявлення про це поняття…

Гуманізм - це що означає?
Це загиблі вагітні жінки,
це мости і лікарні розчавлені,
це зруйновані вщент дитсадки…

Артур Сіренко
2026.10.23 11:02
Буденність відходить
Наче покірна валіза,
Яку несуть в руках
Подорожні вічного шляху,
Затискаючи пальці до щему,
До синяви під нігтями,
Які шкрябали в двері самотності
Дому, що стоїть на вулиці Сліз

Віктор Кучерук
2026.10.23 05:36
А дощ іде і обмиває вікна,
Змиває пил і спогади старі, -
Ніяк лише з душі печаль не зникне,
Ніщо її не звільнить від жури.
Стікають краплі, наче дні за днями,
Холоне у горнятку теплий чай, -
Утомлений нудьгою і думками,
Боюся нині впасти у відчай.

Олена Балера
2026.10.22 23:06
Оманні сумніви, коли лювов
Свободу втратити зродила страх.
Двох душ єднання навзамін свобод —
Чарівні узи, де ніхто не раб.
Кохання справжнє — в путах не скара,
Воно довік не принесе біди:
Тендітній пташці й клітка — не жура,
Бо спів її солодкий —

Олексій Могиленко
2026.10.22 21:16
Квартонель


Холодами гартована босими,
Зацілована райдужно кольором,
Після Літечка - Осені з грозами,
Хризантема хизується гонором.

Іван Потьомкін
2026.10.22 21:12
Щоб вирватись із лещат бідноти, пішов у гладіатори Шимон бен Лакіш. На розвагу імператору й вельможам із криком «Аve Caesar! morituri te salutant!» не раз ходив юдей і сам на смерть, завдавши смерть товаришу. Зрештою, набридло юнакові це ремесло І б
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори на сторінці:

Оксана Стемковська
2026.10.19

Йа Власне
2026.10.17

Єгор Мельниченко
2026.10.12

Олег Гелолев
2026.10.08

Михайло Укран
2026.10.08

Ольга Береза
2026.09.08

Ярина Діброва
2026.08.07






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




 
 
Поезія


  1. Серго Сокольник - [ 2014.10.25 01:24 ]
    Гражданская война
    Гражданская война

    Неба черную слизь луч рассвета рассек.
    Обагренная высь истекает в песок.
    Это ангелов трубы исторгают свой глас.
    Это сжатые губы стонут песню о нас.
    Это демоны ныне исполняют зарок-
    Разорвать Украину за свободы глоток.
    Напряженью разрыва есть предел и ответ
    Разпрямленной пружины. И в огне брода нет.
    Это наше былое разлетелось во прах.
    Это время героев и мерзавцев в слезах.
    И в прицел панорамы сквозь бредовые сны
    Виден жутко-кровавый лик гражданской войны.

    адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=503509
    рубрика: Гражданская лирика
    дата поступления 06.06.2014
    автор: Сокольник


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  2. Ігор Шоха - [ 2014.10.14 20:36 ]
    Мандрівочки Покрови
                                  І
    Жовтень усміхнувся на прощання.
    День погас, і вечір догорів.
    Одягає чорне одіяння
    веселкова гама кольорів.

    Чумакує осінь до упаду.
    Устеляє жовті килими
    стежкою під ноги листопаду,
    щоб дійти до білої зими.

                                  ІІ
    Укриває омофор Покрови
    шати недосяжні палачу.
    І ридає Діва. І до кро́ві
    закусила губи від плачу.

    О, Пречиста, що ти подаруєш
    воякам на вічному посту?
    Може спиниш кулю на льоту?

    Поки ти висотами мандруєш,
    чи побачиш їх, і чи почуєш,
    хто узяв останню висоту?
                                  14.10.2014



    Рейтинги: Народний 6 (5.57) | "Майстерень" 6 (5.93)
    Коментарі: (5)


  3. Мерсі Флай - [ 2014.10.09 21:37 ]
    Натхнення не впасти
    Невже так тяжко - вірити в Добро?
    Невже так просто - втратити надію?
    Стикаючись із диким холодом,
    Несемо в світ дитячу мрію.
    Вітри гуляють в наших головах,
    Для сумніву в нас двері привідкриті.
    Нечуєм слів - в нас діє тільки страх.
    Забули й те, чиї ми діти.

    ...Впізнавши у собі Велику міць,
    Здолавши сумніви і біль тілесний, -
    Підем туди, де Батьківський поріг,
    Де жде нас всіх Отець Небесний.

    Усмішку злу зітри з лиця свого,
    Це незнання, це страх - це не дорога!
    Христос прийшов, - чи слухали його?
    Він мир приніс, посіяв у нас Слово...

    Любов'ю ми народжені у світ,
    Любов'ю в світі будем виживати.
    Прийнявши все - підем де та Зоря!
    Щоб щирим серцем Небо покохати.


    Рейтинги: Народний -- (5.25) | "Майстерень" -- (5.25)
    Коментарі: (3)


  4. Владислав Лоза - [ 2014.10.09 16:10 ]
    Мойсей
    Ворони кружляли над стовбурами у висі,
    дими точилися з позаміських заплав.
    Хтось містом блукав у домашньому светрі й джинсах,
    підходив до перехожих
    і промовляв:

    "Я часто міняю локації перебування,
    в кишенях своїх несучи пустоту важку.
    У цій широті дорогі ресторани й книгарні.
    Мене звідусіль виганяють у сутінь міську.

    Вкажи мені місце невизначеної ролі,
    де плескають не по крилах, а по плечу,
    і де усі двері без пластику й фейс-контролю,
    і де чоловіку в светрі наллють борщу."

    Але не було йому ні від кого вказівки,
    лише перехожі, пірнаючи у пітьму,
    усі відверталися якось однаково стрімко,
    одними губами
    посміхнувшись йому.

    Убивче каміння й думки про невірний вектор,
    убивчі не ті серця й не ті ліхтарі,
    але у провулку завжди знайдуться узбеки,
    володарі забігаловок
    та шампурів.

    І він полетів - під вивісками чи понад,
    минаючи моноліти пустих машин,
    і в`язнем за ґратами бігала кров у скронях
    од запаху м`яса та
    тугих лавашів.

    Один із узбеків запорався біля пательні,
    а інший замовлення взяв і кудись побіг,
    і наш подорожній заговорив наскельні
    слова, що зовсім трохи
    злякали їх:

    "Я стопи оббив об меридіани й ліги,
    та ось де оаза... Ось вона! Ось вона!" -
    й зі светру його, неначе з ламкої криги,
    скресали у темінь скрижалі
    та письмена.

    А потім досяг він ліній метрополітену,
    скрижалями женучи із тунелів жах,
    і сів на потяг, наривши жетона в кишені,
    але і досі тримаючи все в руках.

    Він вийшов посеред вагону і став кричати,
    і кожен в його присутності був німий,
    і голови повернули міські сурогати,
    каліки, вагітні та пасажири з дітьми.

    Настінна реклама одсвічувалась на клунки,
    цікаві гніздились, мовби птахи на стерні,
    шепочучи:

    "Він втюхує нам піґулки
    від болю в суглобах
    чи ще від якоїсь херні."
    08.10.14


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.33) | "Майстерень" 5.5 (5.42) | Самооцінка 5
    Коментарі: (10)


  5. Ігор Шоха - [ 2014.10.06 22:07 ]
    Сенс небезпечного життя
    Аби високі почуття
    не виглядали майже смішно,
    усі шукають сенс життя –
    як жити праведно і грішно…
                   …і вірити у чудеса.
                   Чого надіятись даремно?
                   Адже відомо, що напевне
                   на землю рухнуть небеса.
    Напевно це не поетично,
    коли нечуване – логічне.
                   Але лишається – іти
                   із вірою в добро космічне,
                   аби наосліп –
                                  до мети.
    З одного боку – це дилема.
    Якби знаття, куди ідемо,
    усі упали б на ходу.
    А з іншого – яка проблема?
    Немає винних, що помремо
    усі пропащим на біду.
                   Свої заслуги й нагороди
                   отримаємо на війні.
    А ні, то ми і так ще горді,
    що всі живучі – на білборді,
    а ми із мріями – одні.
                   Мине усе – і ми, і мова.
                   Війна мине, як злий урок.
                   І вічністю запахне знову.
    А що тоді, якщо не Слово
    веде крізь терни до зірок?
                   Усі кінці і всі начала
                   намотують одну спіраль,
    Ніхто не знає, що там далі
    на другій стороні медалі,
    чи переповниться Ґрааль,
    чи вічне колесо печалі
    зруйнує написи скрижаль.
                   Минає віра у майбутнє.
    Надія діє як наркоз.
                   І хоч любов така могутня,
                   наука не дає прогноз,
                   коли є бомба і безпутне
                   у себе має бомбовоз.
    Самі для себе небезпечні,
    як мавпи в ранзі Ліліпуть
    навпомацки шукають суть
    і забезпечені, і чесні...
                   ...приречені, але безсмертні
                   у рай немислимий ідуть.
    ……………………………
    Нічого кращого у долі
    не випросиш, як без ідей
    померти воїном у полі,
    і залишити стіни голі –
                   ані рідні, ані дітей.
    Піти як мисляча людина
    і вимести у серці геть
    все, що заповнює ущерть
    і мучить, як твоя провина,
    що так пручається невинне,
                   але приречене на смерть.

                                  10.2014


    Рейтинги: Народний -- (5.57) | "Майстерень" -- (5.93)
    Коментарі: (4)


  6. Володимир Сірий - [ 2014.10.06 22:12 ]
    Життя коротке
    Життя коротке, мов тире
    Між невідомих дат,
    І навіть той колись умре,
    Хто в Бога має блат.
    Та незважаючи на те,
    До Нього треба йти,
    Ану, із віри проросте
    Уславлений пунктир.

    07.10.14


    Рейтинги: Народний -- (5.53) | "Майстерень" -- (5.55)
    Коментарі: (7)


  7. Юрій Лазірко - [ 2014.10.06 06:46 ]
    Боже коли можеш
    Боже
    коли можеш
    вборони
    від обійм
    скаженої війни
    від мерзотних
    і солодких душ
    відверни від мене
    Господи
    біду
    не давай
    вмирати марно
    дням
    вибачай
    мою бездарність
    я
    як умію
    так лелію
    і несу
    у словах
    і вчинках
    голос Твій
    і суть

    Боже
    коли можеш
    відведи
    як не напасть
    у Твої сади
    у Тобі
    зневіритись
    то гріх
    Бог
    коли забутий
    біль на всіх
    той
    кого не чути
    помира
    зароста
    його стежина
    в Отчий храм

    Боже
    коли можеш
    стань мені
    студінню
    в пекельному вогні
    ралом
    для весінніх піль
    билом
    на слова
    і біль
    важелем
    для янголів
    з плечей
    морем сліз
    куди любов
    тече
    сивиною дня
    золою тьми
    Боже
    коли можеш
    між людьми
    розділи подушно
    Світ Святий
    освіти
    світи
    світи

    8 Вересня, 2014


    Рейтинги: Народний -- (5.68) | "Майстерень" -- (5.76)
    Коментарі: (10)


  8. Володимир Сірий - [ 2014.09.29 13:05 ]
    /*/*/
    Немає перехресних тут доріг, -
    Одна, - або вперед, або назад.
    У спину дихає убивчий гріх,
    В лице всміхається Едемський сад.
    І треба йти крізь тернище і твань
    Із точки А до неземного пункту Б,
    Не дивлячись на біль і кількість ран,
    Щоб віднайти у вічності себе.

    30.09.14.


    Рейтинги: Народний 5.25 (5.53) | "Майстерень" 5.25 (5.55)
    Коментарі: (4)


  9. Доріана Любарт - [ 2014.09.24 22:07 ]
    Вкраїна - переможе!
    Чи ж ми одну війну пережили?
    Чи мало крові пролили за всю історію?
    Чи один раз нас друзі продали?
    Чи за свободу вмерти не готові ми?
    Чи ж не бороли ми в собі раба,
    Йдучи на смерть, щоб тільки не схилятися,
    Чи ж не триває наша боротьба,
    Щоб на своїй землі собою зоставатися?
    Нащадки сильних, сонячних богів,
    Ми – діти світла, арії, титани –
    Переживем сезон «градових» злив,
    І дати відсіч сил нам завжди стане!
    Нас бережуть і руни, і Христос,
    За нас – усе, що зветься справедливість!
    Нас не поглине відчай і хаос,
    Ми не чекаєм на ворожу милість!
    Ми – не раби. Тож гавкай, ниций пес!
    До вовка шавка кидатися може,
    От тільки вища воля у небес:
    Вовк не впаде! Вкраїна – переможе!


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  10. Галина Михайлик - [ 2014.09.23 10:14 ]
    Прихиливши коліна
    Вдячне

    Яке то щастя – славити Творця
    з подякою за все, що тільки маю…
    Мій скарб скарбів: у мирнім сні дитя.
    Молюсь, радію, мрію, засинаю…

    17-18.11.2013


    Материнське

       Виростеш ти, сину. Вирушиш в дорогу…
              В.Симоненко

    Твоє майбутнє – там, на барикадах,
    де воскреса народ наш щохвилини.
    Моя молитва – безперервна. Правди!
    Не кривди всує… Виростай же, сину…

    "Виростеш ти, сину..." Рушиш у дорогу...
    Хай Тобі не вадять на шляху тривоги…
    А як доведеться - станеш захищати
    гідність України. Як сьогодні тато…

    20.12.2013


    Молитва подяки

    За ранок і сонце, за тиху годину,
    за усмішку мужа й дитяти,
    за «хліб наш насущний», мій Боже єдиний,
    не втомлюсь подяку складати.

    За спокій в державі, за творчий неспокій,
    за працю до сьомого поту,
    щоби на шляху до скрижалей високих
    позбутись куколю й осоту -

    молитва прохання… Молитва подяки…
    Офіри і сльози зворушень…
    Молитва за тих, хто пішов за світанки…
    Молитва за всіх нині сущих…

    12-15.09.2014




    Рейтинги: Народний -- (5.64) | "Майстерень" -- (5.79)
    Коментарі: (15)


  11. Ігор Шоха - [ 2014.09.21 14:35 ]
    Молитва Пречистої України
    Великий Боже, Ти живий єси?
    В ім’я Марії і святого Сина
    спини оцю руйнацію краси.
    Невже майбутнє звіру віддаси,
    а я у дикій оргії загину?

    Одвічний охоронцю доброти,
    убережи від зла своє творіння.
    Не випробовуй нації терпіння,
    яка сьогодні, Господи прости,
    визбирує розкидане каміння.

    Прости за нами скоєні гріхи
    у пелені дарованої волі.
    Не цінували те, за що віки
    стояли наші вої-козаки
    і у бою, і ратаєм у полі.

    Всесильний повелителю небес,
    візьми на прив’язь спущеного змія,
    пошли пророка, ангела, месію,
    аби цей світ лукавого воскрес
    любов’ю віри і вернув надію.
    Урозуми розпусницю Росію.

                                  09.2014


    Рейтинги: Народний -- (5.57) | "Майстерень" -- (5.93)
    Коментарі: (7)


  12. Володимир Сірий - [ 2014.09.16 20:39 ]
    Меча двосічне лезо
    Не зафіксовано утеч
    Із краю смертних тіней,
    Тому ладнаю віри меч
    У дні мої осінні,
    Аби у остраху стіні
    Вікно ним прорубати
    Туди, де в шафі неземній
    Душі біліють шати.
    І поки зір очей не згас,
    Із серця ритм не щезнув,
    Гострю молитвою всякчас
    Меча двосічне лезо.


    Рейтинги: Народний -- (5.53) | "Майстерень" -- (5.55)
    Коментарі: (5)


  13. Анна Віталія Палій - [ 2014.09.09 10:57 ]
    Нерв
    Оголеним нервом є серце розкрите, мій Боже,
    Очима дитини дивлюся беззахисно в світ.
    Що можу змінити? А світ що змінити не може?
    Дай, Боже, прожити ще довгих три тисячі літ.

    Щоб каменем стати, дійшовши до світу для Тебе,
    Приступкою ніг, опертям по дорозі у час.
    Б`ють дзвони небесні, запалені свічі із неба
    Молитвою кличуть, чекаючи кожного з нас.

    Пульсуюча вічність збирає до себе незримо,
    Любов`ю скликає натомлених шляхом синів.
    Вже нині забуті одвічні дороги до Риму...
    Бо Римом Небесним є Церква Оновлених Днів!

    20.07.2011р.


    Рейтинги: Народний -- (5.47) | "Майстерень" -- (5.48)
    Коментарі: (20)


  14. Валентина Попелюшка - [ 2014.08.28 14:31 ]
    А Господь рятує білий світ...
    Пізно уночі і рано-вранці
    Злий павук сіткú брехнí снує.
    А Господь сидить на білій хмарці
    І вплітає праведне, Своє.

    Має Він роботу нині часто -
    Злий павук наплів багато бід.
    А Господь залатує дірчасте
    І щодня рятує білий світ...


    Рейтинги: Народний -- (5.52) | "Майстерень" -- (5.54)
    Коментарі: (10)


  15. Ігор Шоха - [ 2014.08.27 15:38 ]
    У нижніх шарах ноосфери
    Все сказане знічев’я, спроквола
    не додає у дебет на рахунку
    ані добра, ані лихого зла,
    а несказанне, Богові хвала,
    у душах сколихне високу думку.
    Не намалюєш свіжості роси,
    яким би не прославився талантом.
    Епітети для опису краси
    достойні бути тільки плагіатом.
    Але у поті власного чола
    ми ліпимо гладущики і свищик,
    і навіть Йову доля не дала
    в очах Творця піти від нього вище.
    Творіння Ягве – і добро, і зло,
    замішане на явище із глини.
    Як не хвали гончарне ремесло, –
    що – на віки́, не зробиш за хвилину.
    Як не пильнуй, а зло не промине.
    І Люцифер трудився біля храму.
    Тому у нас походження складне:
    одні – від мавпи, інші – від Адама.

    Пройшли віки, які змінили світ.
    Народжуються карлики й гіганти
    виконувати Божий заповіт:
    одні – творити, інші – руйнувати.
    Навіяне із товщі вишніх сфер,
    і дольному послужить за науку.
    Лихе мине, якщо живий помер,
    аби минуле історичних ер
    служило й неживим для порятунку.
    Містичний дух відточує стило
    покликаних страждати щохвилини
    за наших ближніх – винних і невинних.
    Радари душ уловлюють тепло
    думок, які лягають на крило
    нових ідей у всесвіті людини.

                                  2012


    Рейтинги: Народний -- (5.57) | "Майстерень" -- (5.93)
    Коментарі: (7)


  16. Володимир Сірий - [ 2014.08.26 18:00 ]
    Люди наче хмари
    Люди наче хмари
    По життю пливуть.
    Аж за обрій-старість
    Простяглася путь.
    Білі та грайливі,
    З вітром тет-а-тет,
    Не затінить ниви
    Їх веселий лет.

    Темні плинуть низько
    У грузькій юрмі,
    Над ланами виснуть
    До часу німі.
    А коли між ними
    Тісно , що й не пнись,
    Вигуками злими
    Сповнюється вись.

    Благо, є затишшя, -
    Веселковий стрій,
    Світиться Всевишній
    У красі своїй...


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.53) | "Майстерень" -- (5.55)
    Коментарі: (25)


  17. Світлана Костюк - [ 2014.08.10 20:31 ]
    ***
    Спасибі, Вседержителю святий,
    За щастя мить, за одержиму мрію...
    За біль душі - пекучий і густий,
    За те, що всім і вся прощати вмію...
    В овечих шкірах друзям, ворогам
    (А втім, я їх такими не вважаю...)
    Я просто йду, а ідучи згораю
    І вірую високим небесам...
    Не визнаю хвалебних одкровень,
    Лукавства й лицемірства не приймаю...
    Сама собі звітую кожен день,
    Сама себе самотністю караю...
    Від фальші вибухає кожен нерв,
    Від підлості струна душі німіє...
    Бо що нас порятує всіх тепер,
    Як не любові світла літургія...
    Від прірви і від воєн вбереже
    Лиш лик Христа, що був за нас розп`ятий,
    Уміння розуміти і прощати
    Сьогодні...
    тут...
    з молитвою...
    уже.


    Рейтинги: Народний -- (5.86) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (21)


  18. Вікторія Осташ - [ 2014.07.19 22:04 ]
    Не... нео... ново...
    нові герої із не-ново-світу...
    новодоганить не-героїв світ...
    недовго й переплутати – кульбітить
    не—нео—ново... випадковий міт

    стару сувору нитку нео-Парка
    тримає у відновленій руці –
    летить крізь час ховається у шпарку
    уявна доля і бредуть старці

    і картотеку образів гортають
    кийками... а з-під ніг мов з-під коліс
    викочуються голови – й гортанні
    тривають монологи не на біс

    коли вони припинять хто їм стане –
    залізний? – на заваді... доки нас
    чекатиме Господь затисши рани
    німий – від наших зойків і гримас





    Рейтинги: Народний -- (5.92) | "Майстерень" -- (5.82)
    Коментарі: (2)


  19. Катинський Орест - [ 2014.06.22 17:40 ]
    Не зникне світ...
    *********

    Не зникне світ,
    Коли згубився хтось,
    При дні —
    У вимір новий
    Поверне дорога,
    Щоби колись
    Я зупинивсь в собі,,
    Коли знайду,
    У завтрашньому,
    БОГА...
    Як світ мені
    Відкриється у тім,
    Що втрату оросили
    Щастя сльози,
    Де у новім пізнанні
    Нових слів
    Не потребують
    Знайденого,
    Може...
    ------------------------------------------
    2013; PARIS (Palais Royal Musee du Louvre)
    ------------------------------------------


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0) | Самооцінка 5
    Прокоментувати:


  20. Катинський Орест - [ 2014.06.22 17:33 ]
    За життя треба триматись...
    *************


    За життя треба триматись -

    Особливо,

    Коли маєш ціль -

    Боротись і боротись...

    Не давай собі поблажки -

    Твердість поспіль...

    До своєї цілі -

    Прагнення

    Необхідне,

    Як стремління...

    До неї треба:

    - Бігти,

    - Йти,

    - Повзти...

    І навіть,

    Коли вже не можеш

    Стояти -

    Тоді,

    Хоть,

    Лежати,

    В напрямі її -

    Щоби твердість

    В переконанні мати,

    Що вірні твої

    Дії...
    ------------------------------------
    2012; PARIS (Alesia)
    -----------------------------------


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  21. Анна Віталія Палій - [ 2014.06.20 12:09 ]
    * * *
    Нащо слова, коли нема любові?..
    Христові сльози докором течуть.
    Є міра змісту в кожнім звичнім слові --
    Одвічна суть.

    Є міра болю в дефіциті волі.
    І в дефіциті ласки -- суєта.
    Тому й чужі поволі граєм ролі.
    На постаменті слів -- чужі уста.

    Нащо слова, коли нема любові?..

    До 2005р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.47) | "Майстерень" -- (5.48)
    Коментарі: (8)


  22. Анна Віталія Палій - [ 2014.06.14 13:29 ]
    Про вітер, вітряк і пшеницю
    На попутних вітрах,
    що породжують страх,
    дехто добре живе...
    Серед інших отак
    розкрутився вітряк,
    бо хвалив все нове...
    Спересердя спитався вітряк
    у стеблиночки слів:
    – Скільки в тебе вітрів?
    – Хоч стеблина мала,
    та у душах зросла
    надвисоких людей...
    От вітри гнуть мене,
    та міцніша стаю
    у любові ідей.
    І негода мине,
    дощ напоїть мене,
    у пшеницю зросту.
    Ти ж стоїш на посту –
    чи не диво із див? –
    І розмахуєш страшно руками, скрипиш,
    хазяйнуєш, керуєш, караєш, не спиш,
    щоб зробити придатною Тому мене,
    Хто мене посадив!

    03.05.2014р.


    Рейтинги: Народний -- (5.47) | "Майстерень" -- (5.48)
    Коментарі: (5)


  23. Богдан Манюк - [ 2014.06.09 00:32 ]
    *****
    За червоні буйки суєти –
    невмолимим,
    не дослухавши скрипки
    і скриньки Пандори,
    де не хрестяться вірші,
    здіймаючи рими,
    і ховає мелодію віщу
    валторна.

    За червону печаль
    неприкаяних маків,
    поневолених лукою
    легко й надовго,
    що допили дощу
    засекречені знаки
    від миттєвого помислу
    й поруху Бога.

    За аркан
    з божевільної крові
    червоний,
    до руки невмолимого
    полум’ям зайди,
    захищаючи грона
    святі калинові
    від навислого граду
    холодної зради.


    За червоне під вечір
    небесне забрало
    перед янгольські очі –
    вітрища одвічні,
    щоб затоптану душу
    тобі відшептали
    до прозорих начал
    на стезі потойбічній.

    2014р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.63) | "Майстерень" -- (5.75)
    Коментарі: (18)


  24. Олександр Обрій - [ 2014.06.04 17:58 ]
    У пошуках душі
    Бездушним сьогодні мене називали,
    Сказали, що мало душі в моїх віршах,
    Душа моя гірше усіх сміттєзвалищ,
    Я черства людина - куди уже гірше?

    А черствих, як правило, здалека видно,
    Тікайте з грудей моїх жваві синиці,
    Не місце в пустелі вам, спритні єхидни,
    Тікайте, релікти, і хай вам насниться

    Домівка нова, де хазяїн добріший,
    Там шир океану торують дельфіни,
    Там тіло голублять мусони і брижі,
    Тікайте, а я уже бачу, де фініш...

    Я кану в безодню старим ламантином,
    Чи тихо опаду, мов квітка, відцвівши,
    Кантата душі, що втрачала мотиви,
    Востаннє знекровленим випурхне віршем.

    Життя стало сірим, повільно-комфортним,
    Буденність, мов плівку, його зажувала, -
    З такого не вичавиш більше офорти,
    Не виліпиш образів юних, жилавих.

    Глибо́ко пірну на борту батискафа,
    На себе погляну крізь ілюмінатор -
    Туди, де раніше ще не натискав я,
    В місця, що раніше волів оминати.

    "А там нічогенько, - для себе з'ясую, -
    Частіше б сюди з головою пірнати,
    На душу свою наговорюю всує,
    Бо обрис її поетично пернатий".

    "Хоч є і глибини, - з'ясую для себе,
    Що краще би їх не чіпати ніколи".
    Тож ще посмакую утіхи плацебо,
    Мов залишки темряви тиша ранкова...


    Рейтинги: Народний -- (5.34) | "Майстерень" -- (5.36) | Самооцінка 5
    Коментарі: (2)


  25. Володимир Сірий - [ 2014.06.03 09:52 ]
    ***
    Не зумів журавля доторкнутись,
    Хоч синичку частенько тримав...
    Це життя - щемних спогадів жмутик,
    Вхід і вихід,, і більше нема...

    Щоб і плакати тут, і радіти,
    Жити в правді і коїти гріх,
    На долоні печального світу
    Безліч ліній прямих і кривих.

    Та без галасу зайвого хочу,
    Не виляючи, йти навпростець,
    Щоб підняти засмучені очі,
    Як зустріне мене мій Отець.

    Я щоденно, неначе у плащ ,
    Зодягаю свій дух в "Отченаш".

    03.05.14


    Рейтинги: Народний -- (5.53) | "Майстерень" -- (5.55)
    Коментарі: (6)


  26. Анна Віталія Палій - [ 2014.05.28 12:55 ]
    Осердя
    Ти - невловимий. Ти - безпристрасний,
    Все вже померкло світське дочасно.
    Ти - незворушний, серце - вразливе.
    В озеро ночі сплакали зливи.
    В озеро споду світло проникло,
    Полиском болю спало і зникло.
    Серце - безодня світла і болю.
    Спалено одіж. Душам на волю
    Велено вийти. Крила - огненні.
    Втрачено скільки? - Все. Безіменно.
    Скільки вціліло? - Все у єдинім.
    Сила - у немочі, Божа людино.
    2014.


    Рейтинги: Народний -- (5.47) | "Майстерень" -- (5.48)
    Коментарі: (8)


  27. Богдан Манюк - [ 2014.04.21 13:59 ]
    *****
    Довкола церкви обруч молитов –
    розкручений, аж відблиски за обрій.
    І хай сюди статечним підійшов,
    тут янголям тобі рости хоробрим,
    вітри ловити і сріблястий день,
    весні на плечі бубон завдавати
    і дзвін, і світло кликати за тин,
    де їх підхопить місто вайлувате,
    що знову хоче стрункості та струн
    і на долоні правди від підкови,
    і від мистця таких гарячих рун,
    щоб зашарілись полум’я і слово.
    Вгадай на цьому ярмарку весни,
    коли святому розпростерти плечі,
    а потім крильця янгольські верни
    і йди під Богом, як завжди, - статечним.

    2014р.


    Рейтинги: Народний 5.75 (5.63) | "Майстерень" 5.75 (5.75)
    Коментарі: (18)


  28. Володимир Сірий - [ 2014.04.18 22:37 ]
    *****
    на моє існування подальше
    покарання намул не стече
    від потопу тотальної фальші
    побудую надійний ковчег
    із євангельських матеріалів
    вірні розміри стиль і каркас
    і потоки неправди зухвалі
    розіб"ються об істини м"яз
    уподібнившись древньому Ною
    на одвічний зійду материк
    і плодами Едему загою
    злом омани прошитий язик


    Рейтинги: Народний 6 (5.53) | "Майстерень" 6 (5.55)
    Коментарі: (10)


  29. Володимир Сірий - [ 2014.04.10 20:33 ]
    Капітал
    У світі цім втрати духовні
    Стаються під натиском хиб,
    Погане спливає назовні,
    А добре стікає углиб.
    Хороше оцінюють тано,*
    За зло із лихвою дають.
    Як не заощаджуй старанно,
    Твій титул незмінний: банкрут.
    Отож багатітиму небом,
    Молитви зберу капітал,
    Бо вкладнику більше не треба,
    Аніж потебує фінал.



    Рейтинги: Народний 5.5 (5.53) | "Майстерень" 5.75 (5.55)
    Коментарі: (12)


  30. Богдан Манюк - [ 2014.04.08 13:45 ]
    Сповідь
    З небом нині, мамо.
    В небі нині, мамо,
    дерев’яна церква,
    де душа прозора.
    Купол наді мною
    болю кругозламом
    і святі обабіч
    розігнали морок.

    Одежини слОва
    ловлять не пилюку,
    а обрубки буднів
    на вогні священнім,
    і старенький парох,
    що легкий на руку
    і важкий на серце, -
    світло сокровенне.

    Вимолю у світлі
    в Бога завіконня
    й за гріхом – очима,
    за прощенням – серцем.
    Обійняли Божа і моя – жертовні

    матері, з котрими,
    жду небесних терцій.

    2014р.


    Рейтинги: Народний -- (5.63) | "Майстерень" -- (5.75)
    Коментарі: (16)


  31. Олександр Обрій - [ 2014.04.05 22:34 ]
    Останній сіяч антирозуму
    Зсунулись розуму терези
    В сторону антирозуму,
    Точить планету хробак-паразит,
    Лишаючи пил та ерозію.

    Вбогий Акрополь камінних руїн
    Був мальовничим урочищем.
    Скільки ще тве́рді ковтне короїд,
    Скільки гектарів захоче ще?

    Певно, й себе скоро з'їсть...

    Дрібнішають брили до щебня та гравію,
    Природа стирається в мелену тирсу,
    Натруджений день вкотре ніччю змінився,
    Мільйонною вилившись в небо загравою, -

    Надвечір, а вдень же, як правило...

    Ковш величезний, як паща голодного монстра,
    Спрагло ковтає потрощені ребра землі,
    Знов авантюру пряде черговий Каліостро,
    Знову збирай, каменяре, плоди-мозолі.

    Вщент розпанахана, стогне праматінка Гея,
    Важко хрипить, як старий загарпунений кит,
    Котрому ріжуть під корінь спинні плавники -
    Рештки краси, що за безцінь пішла на конвеєр.

    Хто вас руйнації вчив, хробаки?..

    Ваш мозок, суцільно пробурений шашіллю,
    Приховує моторошні лабіринти,
    Бо встигла вам шашіль наскрізь пробурити
    Здорового глузду тримаючі важелі.

    Тому ви - сама "врівноваженість"...

    Ка́м'яний молот годинника
    Б'є
    В серце сталевим відбійником,
    В серці моєму тріщить гранкар'єр,
    Щебінь та гравій відбірні там.

    Серце, о, клапан свободи, пробач
    За те, що земля під загрозою,
    Доки не зникне людинохробак, -
    Останній сіяч антирозуму!


    Рейтинги: Народний -- (5.34) | "Майстерень" -- (5.36) | Самооцінка 5
    Коментарі: (2)


  32. Володимир Сірий - [ 2014.04.03 20:27 ]
    Не знає молодість
    Не знає молодість, що скоро
    Промчать комоні літ баских
    І плоть квітучу в тлінний порох
    Розмиють немочі мазки.

    Та не запитується фатум
    Про неприємність знань гірких,
    Бере життя, немов заплату,
    Нещадним помахом руки.

    І хай ми проти дум отих,
    Що знати молодість не хоче, -
    Приходить час, щоб хтось затих,
    А хтось живий промовив: "Отче..."

    02.04.14


    Рейтинги: Народний -- (5.53) | "Майстерень" -- (5.55)
    Коментарі: (4)


  33. Володимир Сірий - [ 2014.03.28 08:27 ]
    Сповідь
    Рядків графоманних
    Нікчемний баласт
    Навряд розворушить
    Юрбу різноперу.
    Словами згрішивши,
    Міксую контраст
    На вічному полі
    Сумного паперу.
    Та гірше було
    На душі, ще коли
    Її не живила
    За римою туга.
    Обличчя Отця -
    Чистий аркушів лик,
    А сповідь моя -
    То строфа недолуга.

    27.03.14


    Рейтинги: Народний -- (5.53) | "Майстерень" -- (5.55)
    Коментарі: (3)


  34. Шон Маклех - [ 2014.03.24 22:59 ]
    Кров брата
    «Не знаю я де брат мій. Ну, не знаю!
    Не сторож я оцьому пастуху.
    Я маю право. І на землю цю
    І на врожай, на поле й плуг.
    То все моє. Якщо і є у мене друг –
    Це право сили. А мій брат…
    Хіба ж я сторож? Може десь пішов.
    А може просто зрадив мене і мій звичай.
    Я Каїн. Головний. Я перший.
    Спадкоємець. Первісток.
    І просто – я старший брат.
    Володар і засновник народів всіх.
    Про брата згадка викликає сміх.»

    «Що чиниш ти? Невже не чуєш,
    Як кров руда волає із землі?
    Ти брата вбив - отямся, схаменись,
    Невже тобі землі не досить – озирнись!
    І подивись на пустку цю –
    Розкинулась безкрайньо
    Аж від пустель жарких
    До вічних білих холодів німих.
    Ти ж вибрав шлях грабунку!
    Проклинаю! Тепер одвічно
    Будеш ти чужим,
    І до Страшного Суду
    Із тавром тобі блукати,
    Ховати погляд і брехати
    Собі, нащадкам, родакам,
    Тваринам, і камінню, і вікам.
    Тепер іди – неси з собою
    Не серце – камінь із душею злою…»

    Примітки:
    * - І сказав Господь: «Що ти зробив? Кров брата твого взиває до мене з землі…» (Книга Буття. 4.10.) (лат.)


    Рейтинги: Народний -- (5.57) | "Майстерень" -- (5.53)
    Коментарі: (1)


  35. Ростислав Бодзян - [ 2014.03.24 13:52 ]
    ***
    Поспати б солодко, і разом
    Переписати щось з життя,
    Розмалювати дії - з часом
    Назвати виставку "сім'я".

    І вмонтувати ніч з кострами,
    Переінакшити чуття,
    Переплітатись навіть снами,
    Рікою плисти до кінця.

    Віддатись вітру і соломі,
    Списати борг за всі слова,
    Відчути знову пульс у скроні -
    Молилась Господу вдова...


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  36. Олександр Обрій - [ 2014.03.24 10:03 ]
    Розмова з людиною
    Втеча від себе - то вірна загибель,
    Ба, не врятує і маска.
    Ріже самотність мій стрижень на скиби,
    Коли говорити нема з ким.

    Стрілкою рубить безжальний будильник
    Тижні в нервовім стакато.
    Знаєш, що де б ти не була, людино,
    Тебе буду вічність чекати?!

    Нащо гризеш ти супокою глибу,
    Плоть її рвеш, самотино?
    Знаєш, як ми погуторить могли би
    Удвох - тільки я і людина?

    Мово напроти, безцінно ти линеш
    В серденько метеоритом,
    Рвися душа, наче спрагла стеблина
    З людиною поговорити!


    Рейтинги: Народний -- (5.34) | "Майстерень" -- (5.36) | Самооцінка 5
    Прокоментувати:


  37. Володимир Сірий - [ 2014.03.22 09:38 ]
    Як дух небес
    Як дух небес із аналою
    Тече і творить все нове,
    Так слово лірики живої
    У душу римою пливе.
    Як сонця промені яскраві
    Крізь хвиль прозорість, аж до риб, -
    У слова храм плавцями слави
    Рядки занурюються вглиб,
    Де словокопи й фразороби,
    Катренолюбці осяйні
    Гірке життя солодким роблять,
    Маразму зла говорять: "ні".
    І я там тихою строфою
    Зимовий сум весняно гою.

    21/03/14


    Рейтинги: Народний -- (5.53) | "Майстерень" -- (5.55)
    Коментарі: (9)


  38. Олександр Обрій - [ 2014.03.22 00:40 ]
    Моя турбініада
    Мені відкрились обрії нові,
    І муза принесла в торбині радість,
    Заграла дробом, наче буревій,
    В душі моїй палка турбініада.

    Та манною з небес вона не йшла -
    До цілі шлях лежав крізь голки терну,
    В артеріях пульсуючий аншлаг -
    Дарунок за очищення від скверни.

    Під шум насосів, гул і грім турбін,
    В гучному клекотанні труб і масла
    Відчув живильні сили я в собі,
    Що серця смолоскип від них не згасне.

    Гарячий пар, як пристрасний юнець,
    Відпрацювавши, йде на конденсатор,
    А я пишу - не стримати мене!
    І, більше того, - не переписати!


    Рейтинги: Народний 5.25 (5.34) | "Майстерень" -- (5.36) | Самооцінка 5
    Коментарі: (8)


  39. Олександр Обрій - [ 2014.03.17 12:15 ]
    Мій кисень волі
    Тебе не проміняв би ні на кого,
    О, Воле, - кисень мій молодцюватий!
    Та доки ти цвітеш буйноголово,
    Хто в змозі вітер цей поцілувати?


    Рейтинги: Народний -- (5.34) | "Майстерень" -- (5.36) | Самооцінка 5
    Прокоментувати:


  40. Владислав Зима - [ 2014.03.15 20:27 ]
    Весняний день
    Весняний день, буяють квіти,
    А небо синє і м'яке,
    Бетонний вулик, люди, гамір,
    А сонце тепле і близьке.


    І ось летить із неба янгол,
    По ньом стріляють звідусіль,
    Всі люди дивляться, радіють,
    А в серці Бога зараз біль.

    Очей не зводять, це ж вистава,
    Вмирає янгол, капа кров,
    Коли іще таке побачиш,
    Коли побачиш таке знов?

    Летить униз весь в сяйві сонця,
    А сльози капають з очей,
    Любов у серці неосяжна ,
    В очах туга як сто ночей.

    Хотів побачити усмішки,
    На сірих лицях у людей,
    Хотів почути сміх веселий
    Що лине щиро від дітей,

    Та бачить лиш усмішки люті
    Звіриний оскал на вустах,
    Для всих той янгол лиш миттєвість,
    Та плачуть гірко в небесах.


    Він не жалкує про загибель,
    Він сам ішов, він знав про смерть
    Хотів лиш трохи щастя внести
    У повсякденну круговерть.

    Так швидко крила обстріляли,
    Прибрали з неба назавжди,
    Бо для людей він не потрібен,
    Для них важлиий дух вражди.

    Весняний день, буяють квіти,
    Бетонний вулик, біль й туга,
    А з крові янгола, у небі,
    Розквітла чорна райдуга...

    15.03.2014


    Рейтинги: Народний -- (5) | "Майстерень" -- (5)
    Прокоментувати:


  41. Олександр Обрій - [ 2014.03.13 16:14 ]
    Бульдозер Часу
    Навстіж свідомості резервуар
    Відчинено на заповнення,
    Розум Від Кривди протер вуаль
    Погляду псевдодуховного.
    Догмам облуди - оревуар!

    Звивини мозку - гадюки слизькі,
    Брудом з боків обростали,
    Зміям на зміну прийдуть колись ті,
    Хто осідлав кобру сталі,
    Їхнє лице - добрий Сталін...

    Істини промінь, немов маячок,
    Дефекти ретельно вивірить,
    Серце, скажи мені, кров моя чом
    По трубам тече навиворіт?

    Гніву бутони порожевіли.
    Все ж таки, зійде у когось,
    Стерши у порох погрози і вили,
    Сивої мудрості колос.

    Розбрати стихнуть, грізні, шалені,
    Виросте мрія Тараса,
    Там, де лежить розпанаханий Ленін,
    Встелиться волі тераса.

    Скажеш:
    - Ідея, що збудувала?
    - Вільну для дум альтанку,
    Простори замість тісних будуарів.
    Стане бузком сталь танку.

    Все перемелить часу бульдозер,
    Висохнуть чорні калюжі,
    Розум отримає, наче куль дозу,
    Той, хто вбивав і паплюжив.

    Все перемелить часу бульдозер,
    Чхати, хто "проти", а хто "за"!


    Рейтинги: Народний -- (5.34) | "Майстерень" -- (5.36)
    Прокоментувати:


  42. Володимир Сірий - [ 2014.03.10 17:29 ]
    я так хочу додому до себе
    я так хочу додому до себе
    до загублених мрій в споришах
    до обтрушених зрілістю стебел
    на яких розквітала душа
    продираюся втомленим летом
    поміж хмарами болісних втрат
    і вигукую віршами: де то
    що ніколи не прийде назад?
    затуманило сумом довкілля
    у печаль світ глибоко погруз
    не врятують ні чари ні зілля
    лиш Ісус
    лиш Ісус
    лиш Ісус


    Рейтинги: Народний -- (5.53) | "Майстерень" -- (5.55)
    Коментарі: (10)


  43. Олександр Обрій - [ 2014.03.10 16:24 ]
    Зірки не вмирають!
    У розпуці,
    Підбитою птахою
    Падала зірка,
    Мов хмизинка тендітна,
    Згорала в багатті небес,
    А, натомість,
    Гидким павуком
    Підкрадалася дірка,
    Щоби іклами гризти
    Свічада палкий Еверест.
    Попрохаю про диво тоді
    В чаклуна Понеділка:
    - Чисте сяйво життя Зоряниці,
    Прошу, збережи.
    - Не померла Вона,
    Стала юним дівчатком -
    і тільки! -
    Підморгнуть
    На нічній скатертині
    Стрункі Терези.
    - Згасла зірка тепер -
    Наречена тобі, личком біла, -
    Чиста мрія твоя
    Побувала у дива в гостях.
    Я зведу вас, як прийде мій час, -
    Відповів Понеділок, -
    Бо зірки не вмирають,
    А мріям дарують життя.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.34) | "Майстерень" -- (5.36) | Самооцінка 5
    Коментарі: (2)


  44. Володимир Сірий - [ 2014.03.06 09:19 ]
    Душа людська, немов маля
    Душа людська, немов маля,
    Відлучене від мами,
    У небо дивиться здаля
    Псалмами - молитвами.

    І нахиляється воно,
    Як неня до дитяти.
    Блаженний той, кому данó
    У вись його пірнати.

    06.03.14


    Рейтинги: Народний -- (5.53) | "Майстерень" -- (5.55)
    Коментарі: (2)


  45. Володимир Сірий - [ 2014.03.02 20:17 ]
    *-*-*
    Пораднице, поезіє печалі,
    Яка висока глибина твоя!
    Ти мрії оживляєш підупалі,
    Як гай весною пісня солов"я.
    Береш на руки зранену самотність,
    Даруєш певність на наступні дні.
    Нехай вони такі безповоротні,
    Але з тобою зовсім не сумні.
    На терезах розхристаної долі
    Ти протиставиш злу чіткий контраст,
    О зодягни у спокій нерви голі,
    Поезіє, допоки твій ще час.
    Любити кожен ближнього повинен,
    Бо й сам з любові випурхнув у світ.
    Поезіє, молися у людині,
    Аби насилля подолати гніт.

    02.03.14


    Рейтинги: Народний -- (5.53) | "Майстерень" -- (5.55)
    Коментарі: (12)


  46. Олександр Обрій - [ 2014.03.02 11:46 ]
    Два блакитні вогники свободи
    В час, коли зірки по небу ходять,
    Бавлячись у темряві нічній,
    Два блакитні вогники свободи,
    Сяючи, наснилися мені.

    Сяяли теплом солодким очі,
    Воля з них дивилася палка,
    Утоплю в них думи парубочі,
    В тих очах-бо ніжності ріка.

    Очі ті з незнаної причини
    Кликали мене в свої світи ,
    З них мені всміхалася дівчина,
    Я ж не міг висот її сягти.

    Ціль, проте, все ближчою ставала,
    Та дійшов кінця зненацька сон,
    Зникло і зіркове покривало,
    Сонце запалило горизонт.

    Нащо вкрав навіки в мене спокій
    І безслідно зник в пітьмі нічній?
    Погляд уві сні блакитноокий,
    Повернись, стань долею мені.


    Рейтинги: Народний -- (5.34) | "Майстерень" -- (5.36) | Самооцінка 5
    Прокоментувати:


  47. Олександр Обрій - [ 2014.03.02 11:03 ]
    Правда у кожного різна
    Вчорашні думки - вже безправні,
    Їх мудрість поїдена тліном,
    Життя чергова переправа
    Знов ліпить тебе з пластиліну.

    Знов істина вилетить віршем -
    Запалить нові ор'єнтири,
    Та вчора іще - наймудріша,
    За мить відлітає у вирій.

    О, скільки ще з'явиться істин,
    Що прийдуть оманам натомість?
    На піці душі кожен виступ
    Ховає нову аксіому.

    Хтось ціль не знайде аж до тризни,
    А інший здолає вершину,
    Бо правда у кожного різна,
    Лиш істина світу - єдина.


    Рейтинги: Народний -- (5.34) | "Майстерень" -- (5.36) | Самооцінка 5
    Коментарі: (2)


  48. Олександр Обрій - [ 2014.03.02 11:44 ]
    Той самий поет
    Розірвись на мільйони частин,
    Щоб рядками торкнутися висі -
    Та не бути поетами тим,
    Хто поетами не народився.
    Можна слів підібрати мільярд,
    Перебрати мільярд комбінацій,
    Та поет - це не тільки ім'я,
    Це не тільки виснажлива праця,
    Дар поета - то слово живе,
    Що зчаровує палкістю серце,
    Що розливши тепло поміж вен,
    В закуточках душі відгукнеться!
    Дух поета - то думка ясна,
    З-під кресала небесного іскра,
    Мов стежина, що стелиться в снах,
    Мов усмішка твоя пломениста.
    Повелитель зірок і планет,
    Хто цей світла палкий охоронець?
    Він - той самий, величний поет,
    Скромний Бог, тільки сяючий зовні.


    Рейтинги: Народний -- (5.34) | "Майстерень" -- (5.36) | Самооцінка 5
    Прокоментувати:


  49. Вадим Косьмін - [ 2014.02.27 11:27 ]
    Молитва
    Скільки пройдено доріг –
    озирніться.
    Всі ведуть на цей поріг -
    помоліться.
    Душі в синій далині –
    голубами
    Хай біда вогнем горить!
    Бог із вами.
    Щоб життя не загубить
    у безодні -
    Ви позбудьтеся журби
    вже сьогодні
    Наливається земля
    колосками,
    Усміхаються поля
    пелюстками.
    Прокладаються мости
    полинами,
    Щоб до серця донести:
    Бог із вами.
    2009


    Рейтинги: Народний -- (5.42) | "Майстерень" -- (5.38)
    Коментарі: (4)


  50. Олександр Обрій - [ 2014.02.21 18:33 ]
    Затісно для Нього
    Затісно в стінах пишного чертога,
    Мов заклик, ллється в небо мідний марш.
    Говорять тут присутні всі про того,
    Кого, насправді, в залі цій нема.

    Усі зайшли: і грішні, і духовні,
    І ті, що носять праведні хрести,
    Його ж, що їх чекать лишився зовні,
    Забули усередину впустить.


    Рейтинги: Народний -- (5.34) | "Майстерень" -- (5.36) | Самооцінка 5
    Коментарі: (6)



  51. Сторінки: 1   ...   16   17   18   19   20   21   22   23   24   ...   38