Спадають сонячні каскади
До русел зоряних морів.
Нема ні греблі, ні завади.
Неначе всесвіт погорів.

І острови його, безлюдні
З часів космічної чуми,
Лежать в галактиці, як трутні.
А серед них і той, де ми.

Спадають сонячні каскади
На наш останній з островів.
Він – символ божої відради.
Нам Бог цей острів заповів.

(2012)

Ти проведи мене за руку
По перетоптаних дорогах.
Чи освіти, чи ехом звуку,
По тих шляхах геть не пологих.
Хоча би напрямок, вказівку,
Хоча би натяк на погожість.
Мою облегшивши мандрівку,
Мою пробачити негожість.
А може я найбільше вірю
І найправдивіше у тебе,
Що разу, борячись зі звіром
У дисбалансі тверді й неба.
Пробач й прости, не ображайся.
Пролий на серденько надію.
Тебе чекаю, повертайся
І сили дай на нову мрію.

Важко жити у вині таємній.
Ниє совість у кутку душі.
Не дають покою убієнні,
Взяті на словесні палаші.

Хто врятує з дум безмилосердних,
Дасть відраду сплаканим очам?
Плем’я людське непомітно твердне, -
Жах смертельний осьдечки і там.

Став на тропи світових релігій,
Може там звітріє біль гріха,
Та потрапив у інакше іго:
Розкіш, пожадливість і пиха.

Боже мій, надіє Ти остання,
Прощенням потіш із вишини,
Жити поверни мені бажання,
Торжеством синівства огорни.

30.06.12.

Преклоняю колени пред Тобой,
Господь Эль Мория,
Когда вхожу в цветущий сад.
Радость пылает в моих глазах,
Душой вкушая ангельского хлеба,
Учусь в напряжении духа.
Познаю бесконечно, ибо нет конца.
В бесконечности СВЕТ,
И целые века сияют,
Как нить жемчуга.
2012г.

Початок - це пророцтво про кінець...

Ми, любимо життя,
Мріємо про щастя.
Ночами спати варто,
Ми споглядаємо в вікно.
Море позіхає важко.
Вранці дибиться туман,
Із нього виринає сивий пан...
Мою нитку бесцінних перлин
Ти тримаєш в руках.
Життя твоє — також нитка,
Перлинами лічимо час...
Читаємо разом молитви:
О небесні сили Господні!
Скоро зустріч з Новим...
Ти приготувалася, я готовий.
2012р.

Мой день прошел в молитве.
Теперь сижу в вечерней темноте.
Жизнь, мгновенье за мгновеньем,
Пролетает в бытейной суете.
***
Твой сонет любви мне сердце жжет,
Им обожжен на сотню лет вперед.
Просишь —помолчи, придет пора,
Мак огнецветный жарко расцветет...
***
Дышит солнце огнем в ночи.
Луна от него собирает лучи.
Свет любви по природе своей бесконечен,
Но извечен и мрак — в этом мудрость найди...
2012г.

Мать — она женщина,
Подруга и жена.
С утра до поздней ночи
В движении ритмов она.
В детском шуме кавардак,
И как добрая волшебница
Укрощает соры и обиды.
Ее на всех хватает,
Учит, кормит и играет,
Дарит всем радость жизни.
Для нее все возможно,
Потому что она все любит,
А любимое, всегда, приятно.
Казалось би, что она
Заботами, переутомлением
Должна быть раздавлена.
Но она всегда свежа,
Светла и вникнуть готова
В каждую радость и горе.
Откуда берется такая сила?
Из вечного источника — Любви,
Святой обители пламенного Сердца Матери.
2012г.

На білий світ прийшли усі ми, щоб
Діла чинити якнайвищих проб,
Невдалі ж хай навік накриє
Любові Усевишнього потоп.

31.05.12

Глибокостей непізнаних високий дух,
Сторонній вельми і водночас вірний друг,
Захований у слові, явлений у тілі,
Умерлий і воскреслий цар царів і слуг.


26.05.12

Найменша тривога, найменший неспокій
Порушують стан рівноваги,
Чи сан твій маленький, чи сан твій високий
А світу для щастя замало.

Замало є квітів у світі прекрасних,
Замало життя насолодам,
Замало є тіла людського для щастя,
Замало у світі свободи!

Я прагну довіри, довіри до Бога!
І чуйності в наших стосунках,
Тож серце відкрию для Духа Святого,
Бо хочу Його подарунків.

Єдине бажання, що в серці не в’яне,
Бажання, що стержень гартує –
Це відданим бути, навіки коханим,
Прийняти, що Бог приготує.

03.04.2012 р.Б.

Ха-ха! Я думав, мужики не плачуть!
Чому ж тоді течуть хлопчачі сльози?
Чом по лиці біжать униз гарячі?
І падають завзято так додолу?

Великими я літерами пишу,
Втираю сльози іншою рукою,
СПАСИБІ, ЩО МЕНЕ ТИ НЕ ЗАЛИШИВ
МІЙ ЯНГОЛЕ- ХРАНИТЕЛЮ ЛЮБОВІ!

Пробач, мій Господи, мене малого
За мою гордість, мій самообман,
Прийми в обійми Свої сина Твого,
Я блудний син і грішний, як Адам.

Це чудо я ніколи не забуду,
Ти – сила, щит і міць моя усюди!!!

21.09.2011р.Б.

Шукаю в подиху повітря,
Не бачу в погляді очей,
Із друзями я, мов самітник,
Боюсь, що самота втече.

Боюся бути самолюбом,
Боюсь не врятувати світ,
Боюсь, що світ мене погубить,
А ще, його любити слід.

Придурки лиш дурноту люблять,
Здається, світ – це марнота:
Тусовка в супернанічклубі –
Це вся сьогоднішня мета.

Понтова марка «пофігісти»
Скликає всіх у нанічклаб,
І я цей бруд весь маю їсти?
Прийняти стиль «гріховий раб»?

«О, ні! Які раби? Ми вільні!
Життя зі списком заборон
У вас, ви мудачки наївні, -
Спасе усіх цар Макарон!»

Така надсмішка тупо груба.
Кохаються насмішники
В надсмішках своїх, в наніч клубах
І хваляться, що грішники.

Всі хочуть щастя і свободи,
Бо світ тримає у клітках,
А тіло спокуша нагода,
Якщо за щастя марнота…

Чи є за що його любити?
Чому любить сказав Господь,
Як був ним до хреста прибитий?
Заради слави й нагород?

Чи просто ця любов реальна?
Любов, сильніша, аніж смерть,
І світ для нас – посмертна тайна,
В якій живемо вже тепер?

Можливо, варто припинити
Шукати те, чого шукав
І лиш довірливо любити
Все те, що Бог мій покохав..

І сильний той, хто в тайну вірить,
Син Божий просто її знав,
Тому і світ цей переміг Він
І при житті ще покохав.

2012 р.Б.

Віще Слово - духовний нектар.
Бути з Ним - вище кредо.
Моє серце - бджола.
Бог - бджоляр.
А душа - рамка з медом…

17.05.12

Человек, который во всём замечен,
Нервно прячется от обнов.
В человеке несколько женщин,
Несколько городов.
Изнутри он чем-то таким простужен.
Изнутри он, кажется, очень сложен.
Если нужно, неприхотливо слажен.
Как пионер, готов.

Приглядевшийся знает,
Чего он хочет.
У него в груди - неприступный кречет.
Он один вовсю никогда не плачет,
И оттого слеза
У него щепой застревает в коже.
Но те, кто в два раза его моложе,
Смеются ему в глаза.

2012

Ніч місячна, тиха — чарівна...
Молю милосердного Господа,
Поєднайтесь люблячі долі
Шляхом безмежного щастя.
2012р.

Святковий злагоджу обід
І бідарів покличу:
- Прийдіть, зі мною споживіть,
Як у Христовій притчі.
Хліб на мережаний обрус
Поставлю у надії,
Що в їх подобі сам Ісус
Мій дім теплом зігріє .

Сплітаємо з кульбабок вінки,
Збігають струмками роки...
Ідем з другом в житті,
Ідем і будем іти,
Не збочимо ніде,
Бо непохибно до мети
Нас Господь веде.
2012р.

Душа не звір і з нею так не можна:
полохано, відчужено, ніяк…
Або ти прірва, або ти маяк -
у Всесвіті це знає атом кожен.

Або в тобі спасаються, або
зникають у безоднях на століття…
Ти темрява кромішня або світло,
з якого промовля не раб, а Бог.

Зі спини світанок темний,
Винуватий без вини
Світло сіє надаремно -
Я не бачу зі спини.

Зі спини даремний погляд
Й серед тисячі дзеркал,
У яких не видно , хто я,
Хоч би скільки не шукав.

Зі спини відчутно подих,
Що теплом проходить в шкіру...
Подих змученого друга
Чи голодний подих звіра?

Зі спини себе не бачу
І знімаю всі роки
Сльози щастя, сльози плачу
Плащаницею руки.

Будеш йти або тікати,
Допивати день до дна,
Поки спереду - не грати,
А позаду - не стіна.

Твои медовые уста исторгли тепло любви...
И не страшна мне никакая боль,
Даже ежель бы порезали...
Свято признанье, тех кто чист душой.

Сквозь века брели наши тени одиночества ,
Ми всегда вдвоем, только мысленно.
Позови, когда тебе наскучит мучаться,
Если будешь уверена: ты стоишь этого...

За одинокие дни и непробудные минуты,
Косы расплету ночной порой,
Сольемся в пламени полета огня свечи,
Чтобы стать душою – Все–Единой.
2012г.

Є поєти і юної музи ніжний квіт,
Люблять мир і вірують в Бога світ.
Все в собі вони вміщають
І в поміжліттях лету духмяніє їх сваговий слід.
2012г.

Дивлюся серцем в точку "нуль".
Тебе немає. І нікого.
Земна орбіта наче руль
В руках задуманого Бога.
Безодня – простір. Час – гальмá.
Ще не об’явлена година
Рушати. Ще тебе нема,
Та знаю, - ти прийти повинна.
Мій сон міцний. Не чую я,
А кість моя стає тобою.
Найперша пісня солов’я
Найпершу рану людства гоїть.
Зі мною ти. В щасливу путь.
Шипить якась мара в гілляччі.
Грімниці б’ють. Вітри гудуть.
Христос в Єрусалимі плаче…

02.05.12

Провадь нас стежками Своїми, Господи.
Дороги любові Твоєї дай нам пізнати.
Щоб зійти закоханим серцям на гору Твою,
І віками на святому місці стояти.
2012р.

Есть молитва у меня одна:
Да будет вечно ограждена
Моя жрица красоты Любви
От бед и злого умысла.
2012г.

Наш удел – Царство Небесное Любви,
И мы имеем его– у себя внутри.
Это цветок нашего сердца,
Вечный источник радости – зеркало жизни...
2012г.

Поэзия Твоя – это музыка любви.
Торжественны пассажи высших порывов души...
Ты уверенна в обладании любимым,
Магически творя полное развитие Целомудрия – Любви.
2012г.

Христиане – Соль Земли!
Миру свет в ночи.
Верим мы в Его любовь.
Солидарность – молитва в кротости – спасение Земли.
2012г.

худ. Я Саландяк


Пухнасті хмарки паперові
і просині небесної шовковість...
І там...не джміль,
і не оса -
ах! - з деревини
карагани
АНГЕЛОМОБІЛЬ –
така краса!
Він возить дерев’яні діаманти...на небеса.
2012

Здійнялася в грудях тепла хвиля,
Тебе серцем покохала я.
Боже, ти любиш дуже ніжно мене,
Подумала...І пухнасто зашарілася...
2012р.

в обхід, чи навпрошки?
на шляху до Тебе я - роки.
Мій сніг на скронях - безмежне...
Якщо вартий любові серцем - ТО люби...
2012г.

В Любові - все життя, мов пісня.
в'яжуться думки і магічні почуття,
Що в серці маю - із Тобою
Сонцевісна днина кличе до просторів і глибин життя...
2012р.

Перввозданно постає перед нами - Сонце!
Буяння квітів і трав весняніє.
Серед незайманих просторів спалануло кохання,
Надщесерцеве, - життя ще одне...
2012г.

плыву в сплетении мыслей реки
я всегда в Твоей жизни
предутренний стелится пар
и душистый предвиденья сладостный дар...
эта встреча была не случайной
в груди истомлено запел встречи паром
обнимает волною нежности ком..
в сердце радость
наша Любовь - твердыня, вовеки веков.
2012г.

Нет ничего вечного на Земле, кроме Любви и Мира.
Жизнь без Любви - эта сила греховна.
Поройся, народ, в своих лахмотьях,
Белая одежда всем готова.
2012г.

Безвісти, нарізно в терпінні,
Чекати, сидіти і сивіти? - Ні.
Ти, гори і море, хлюпають хвилі.
Дива трапляються в житті,
Воно вносить корективи свої.
Намагаюсь бути готова до всього, завжди.
Іду по гірній духовній стежині.
Ця кам'яниста стежина веде
Крізь чудесні квітучі луги.
Вона стала для мене
Найпрекраснішою дорогою Землі,
Найсвітліші серцю досягаю вершини.
Щира дяка за все,
Що даєш чи забираєш Ти,
Слава Тобі, Господи!
2012г.

Зайшов на серця головне меню,
Аби довідатися про платню
Небес, які не раз мене корили
За недохват душевного вогню.

21.04.12

Я в тебе - мы всегда вдвоем.
Ты и я - в одном,
Это магический ритуал -
Ты во мне, Живой Воды родником...
2012г.

Твоя любов оживляє мене в душі,
Вона - Джерело Живої Води.
Трагічна доля чекає тих,
Хто зраджує чистоту святості її.
2012р.

Цінуй лиш мить. Ти не цінуй роки.
Бо лиш в одну хвилину можна пережити
солодкий біль і радість від сльози,
навік зустріти і назавжди відпустити.
Роками відміряють тільки вік -
життя ж складається із кожної секунди.
Бездумно ми рокам ведемо лік,
а поміж тим вже мить не повернути.
2012

Не манна небесна, а тіло і кров
Господнього Сина із дому людського.
Ти їх споживати сьогодні прийшов,
знайшовши себе і знайшовшись у Нього,
бо тіло святиться, як їжа правдива,
і кров - як одвічно правдивий напій.
Сприйми це належно, і станеться диво:
ти в Ньому, а Він - у подобі твоїй.

2007р.
Художник Ярослав Саландяк.

Любовь сотворила жизнь на небесах,
Обитель Бога в радости прекрасна,
Строений нежных кружева так удивительны,
Что несравненны в чудесах...
2012г.

Ти такий, як тоді. Що ж, часи-бо подібні завжди.
Декорації змінні. А в тебе (ти ба!) і незмінні.
Ти скажи, цьогоріч зацвітуть гетсиманські сади?
Ти скажи, а чи зможе коріння рости без насіння?
Тільки око мигне – і не року – століття нема.
На хребтах у дерев наростають скоцюрблені кільця.
Скільки добрих новин для дітей твоїх просто обман
І живої вологи вони занечистили скільки?
Стіни твого плачу, там уперті глухі прохачі.
Твої гори оливні для них дотепер еверести.
Їм би руки погріти і мати в торбині харчі,
І молитись за звичкою завчено на перехресті.
2012

Сияньем света неземного
Живет во мне любовь Христова, -
В шкафу души на полке сердца
Труды немеркнущего Слова.

15.04.12.

Обвите погребальними бинтами
Лежало тіло в склепі кам’янім,
А дух зійшов туди, де пекла брами
Пускали іскри , блискавки і грім.
Втікала варта – Дух Господній дужий
Трощив заслону, відбирав ключі
Від смерті, пекла, думань осоружних…
- Радійте, істин Божих сіячі!

Три дні і ночі три звіщав Спаситель
Доісторичним жителям землі,
Що вірою у Нього будуть жити
Убогі люди й славні королі.
Іще на гробі камінь і печаті,
У смутку учнів погляди блищать,
А Він іде смертельні пута рвати,
Подати світу Божу благодать.

14.04.12

з глибин карооких вербове світле знамення - будьте з Богом!
Молочна яса сьогодення спливатиме творчим литвом -
Воскреснуть веселкові доли,
Любов у світлі хрестним шитвом...
2012р.

Те сяйво, що Христос –
Любов!
В Нім велич усього
І ти міг бути в Нім.
Готовий? –
Розіп’яте життя
Своє пройти в юрбі
Без нарікань
В покорі.

То, не приходит, что умеет летать.
Крылья - парусом счастья - благодать...
А умом сердца - Божья любовь, приди,
Я свободен внутри - Божей Волею стать!
2012г.

А що між ними? Що для них?
Весілля вільний ріст
і шість посудин кам’яних,
в яких нестатків шість,
і розпач:
- Ой, вина нема!
Це ж сороміцтва шлях...
І втіха:
- Слово хтось піймав,
мов піднебесся птах,
і ним... натхненно ллє вино
в посудини старі.
І сумнів:
- Бог! Йому дано...
Чи звабник на порі?
Як знати? Як?
І гул затих.
Завмер і дивний гість,
бо що між ними? Що для них?
Весілля слів і сліз...

2007р.


Художник Ярослав Саландяк.

По Воле Небес и пришедшего срока
Нам открыты Жизни врата.
Суждения дерзких пылают вокруг...
Но мы - дети Света, свободные от пут...
Пусть там где находимся мы,
Сияние света любовью растворяет мрак тьмы.
Свой совершенный труд Господь вершит нами в любви,
Радость возвращая нам ту, что мы века искали.
Пусть мантия Бога, покрывая планету, осушит слезы мира.
Покров Его - доспехи мудрости, щит знания и меч истины.
2012г.