Зі спини світанок темний,
Винуватий без вини
Світло сіє надаремно -
Я не бачу зі спини.

Зі спини даремний погляд
Й серед тисячі дзеркал,
У яких не видно , хто я,
Хоч би скільки не шукав.

Зі спини відчутно подих,
Що теплом проходить в шкіру...
Подих змученого друга
Чи голодний подих звіра?

Зі спини себе не бачу
І знімаю всі роки
Сльози щастя, сльози плачу
Плащаницею руки.

Будеш йти або тікати,
Допивати день до дна,
Поки спереду - не грати,
А позаду - не стіна.

Твои медовые уста исторгли тепло любви...
И не страшна мне никакая боль,
Даже ежель бы порезали...
Свято признанье, тех кто чист душой.

Сквозь века брели наши тени одиночества ,
Ми всегда вдвоем, только мысленно.
Позови, когда тебе наскучит мучаться,
Если будешь уверена: ты стоишь этого...

За одинокие дни и непробудные минуты,
Косы расплету ночной порой,
Сольемся в пламени полета огня свечи,
Чтобы стать душою – Все–Единой.
2012г.

Є поєти і юної музи ніжний квіт,
Люблять мир і вірують в Бога світ.
Все в собі вони вміщають
І в поміжліттях лету духмяніє їх сваговий слід.
2012г.

Дивлюся серцем в точку "нуль".
Тебе немає. І нікого.
Земна орбіта наче руль
В руках задуманого Бога.
Безодня – простір. Час – гальмá.
Ще не об’явлена година
Рушати. Ще тебе нема,
Та знаю, - ти прийти повинна.
Мій сон міцний. Не чую я,
А кість моя стає тобою.
Найперша пісня солов’я
Найпершу рану людства гоїть.
Зі мною ти. В щасливу путь.
Шипить якась мара в гілляччі.
Грімниці б’ють. Вітри гудуть.
Христос в Єрусалимі плаче…

02.05.12

Провадь нас стежками Своїми, Господи.
Дороги любові Твоєї дай нам пізнати.
Щоб зійти закоханим серцям на гору Твою,
І віками на святому місці стояти.
2012р.

Есть молитва у меня одна:
Да будет вечно ограждена
Моя жрица красоты Любви
От бед и злого умысла.
2012г.

Наш удел – Царство Небесное Любви,
И мы имеем его– у себя внутри.
Это цветок нашего сердца,
Вечный источник радости – зеркало жизни...
2012г.

Поэзия Твоя – это музыка любви.
Торжественны пассажи высших порывов души...
Ты уверенна в обладании любимым,
Магически творя полное развитие Целомудрия – Любви.
2012г.

Христиане – Соль Земли!
Миру свет в ночи.
Верим мы в Его любовь.
Солидарность – молитва в кротости – спасение Земли.
2012г.

худ. Я Саландяк


Пухнасті хмарки паперові
і просині небесної шовковість...
І там...не джміль,
і не оса -
ах! - з деревини
карагани
АНГЕЛОМОБІЛЬ –
така краса!
Він возить дерев’яні діаманти...на небеса.
2012

Здійнялася в грудях тепла хвиля,
Тебе серцем покохала я.
Боже, ти любиш дуже ніжно мене,
Подумала...І пухнасто зашарілася...
2012р.

в обхід, чи навпрошки?
на шляху до Тебе я - роки.
Мій сніг на скронях - безмежне...
Якщо вартий любові серцем - ТО люби...
2012г.

В Любові - все життя, мов пісня.
в'яжуться думки і магічні почуття,
Що в серці маю - із Тобою
Сонцевісна днина кличе до просторів і глибин життя...
2012р.

Перввозданно постає перед нами - Сонце!
Буяння квітів і трав весняніє.
Серед незайманих просторів спалануло кохання,
Надщесерцеве, - життя ще одне...
2012г.

плыву в сплетении мыслей реки
я всегда в Твоей жизни
предутренний стелится пар
и душистый предвиденья сладостный дар...
эта встреча была не случайной
в груди истомлено запел встречи паром
обнимает волною нежности ком..
в сердце радость
наша Любовь - твердыня, вовеки веков.
2012г.

Нет ничего вечного на Земле, кроме Любви и Мира.
Жизнь без Любви - эта сила греховна.
Поройся, народ, в своих лахмотьях,
Белая одежда всем готова.
2012г.

Безвісти, нарізно в терпінні,
Чекати, сидіти і сивіти? - Ні.
Ти, гори і море, хлюпають хвилі.
Дива трапляються в житті,
Воно вносить корективи свої.
Намагаюсь бути готова до всього, завжди.
Іду по гірній духовній стежині.
Ця кам'яниста стежина веде
Крізь чудесні квітучі луги.
Вона стала для мене
Найпрекраснішою дорогою Землі,
Найсвітліші серцю досягаю вершини.
Щира дяка за все,
Що даєш чи забираєш Ти,
Слава Тобі, Господи!
2012г.

Зайшов на серця головне меню,
Аби довідатися про платню
Небес, які не раз мене корили
За недохват душевного вогню.

21.04.12

Я в тебе - мы всегда вдвоем.
Ты и я - в одном,
Это магический ритуал -
Ты во мне, Живой Воды родником...
2012г.

Твоя любов оживляє мене в душі,
Вона - Джерело Живої Води.
Трагічна доля чекає тих,
Хто зраджує чистоту святості її.
2012р.

Цінуй лиш мить. Ти не цінуй роки.
Бо лиш в одну хвилину можна пережити
солодкий біль і радість від сльози,
навік зустріти і назавжди відпустити.
Роками відміряють тільки вік -
життя ж складається із кожної секунди.
Бездумно ми рокам ведемо лік,
а поміж тим вже мить не повернути.
2012

Не манна небесна, а тіло і кров
Господнього Сина із дому людського.
Ти їх споживати сьогодні прийшов,
знайшовши себе і знайшовшись у Нього,
бо тіло святиться, як їжа правдива,
і кров - як одвічно правдивий напій.
Сприйми це належно, і станеться диво:
ти в Ньому, а Він - у подобі твоїй.

2007р.
Художник Ярослав Саландяк.

Любовь сотворила жизнь на небесах,
Обитель Бога в радости прекрасна,
Строений нежных кружева так удивительны,
Что несравненны в чудесах...
2012г.

Ти такий, як тоді. Що ж, часи-бо подібні завжди.
Декорації змінні. А в тебе (ти ба!) і незмінні.
Ти скажи, цьогоріч зацвітуть гетсиманські сади?
Ти скажи, а чи зможе коріння рости без насіння?
Тільки око мигне – і не року – століття нема.
На хребтах у дерев наростають скоцюрблені кільця.
Скільки добрих новин для дітей твоїх просто обман
І живої вологи вони занечистили скільки?
Стіни твого плачу, там уперті глухі прохачі.
Твої гори оливні для них дотепер еверести.
Їм би руки погріти і мати в торбині харчі,
І молитись за звичкою завчено на перехресті.
2012

Сияньем света неземного
Живет во мне любовь Христова, -
В шкафу души на полке сердца
Труды немеркнущего Слова.

15.04.12.

Обвите погребальними бинтами
Лежало тіло в склепі кам’янім,
А дух зійшов туди, де пекла брами
Пускали іскри , блискавки і грім.
Втікала варта – Дух Господній дужий
Трощив заслону, відбирав ключі
Від смерті, пекла, думань осоружних…
- Радійте, істин Божих сіячі!

Три дні і ночі три звіщав Спаситель
Доісторичним жителям землі,
Що вірою у Нього будуть жити
Убогі люди й славні королі.
Іще на гробі камінь і печаті,
У смутку учнів погляди блищать,
А Він іде смертельні пута рвати,
Подати світу Божу благодать.

14.04.12

з глибин карооких вербове світле знамення - будьте з Богом!
Молочна яса сьогодення спливатиме творчим литвом -
Воскреснуть веселкові доли,
Любов у світлі хрестним шитвом...
2012р.

Те сяйво, що Христос –
Любов!
В Нім велич усього
І ти міг бути в Нім.
Готовий? –
Розіп’яте життя
Своє пройти в юрбі
Без нарікань
В покорі.

То, не приходит, что умеет летать.
Крылья - парусом счастья - благодать...
А умом сердца - Божья любовь, приди,
Я свободен внутри - Божей Волею стать!
2012г.

А що між ними? Що для них?
Весілля вільний ріст
і шість посудин кам’яних,
в яких нестатків шість,
і розпач:
- Ой, вина нема!
Це ж сороміцтва шлях...
І втіха:
- Слово хтось піймав,
мов піднебесся птах,
і ним... натхненно ллє вино
в посудини старі.
І сумнів:
- Бог! Йому дано...
Чи звабник на порі?
Як знати? Як?
І гул затих.
Завмер і дивний гість,
бо що між ними? Що для них?
Весілля слів і сліз...

2007р.


Художник Ярослав Саландяк.

По Воле Небес и пришедшего срока
Нам открыты Жизни врата.
Суждения дерзких пылают вокруг...
Но мы - дети Света, свободные от пут...
Пусть там где находимся мы,
Сияние света любовью растворяет мрак тьмы.
Свой совершенный труд Господь вершит нами в любви,
Радость возвращая нам ту, что мы века искали.
Пусть мантия Бога, покрывая планету, осушит слезы мира.
Покров Его - доспехи мудрости, щит знания и меч истины.
2012г.

Вдивляюся в ікону –
О_ Красівська Маріє
Красою споконвічна –
СупОкій душ до скону
Тиха
Любове досконала
Іделічна
Моя відради мрія

Ось у човні –
Глибинами
Твоїх очей
Несуся в потойбіччя
Де величають
Твою честь
І славу - архангели
І херувими хором
Ласкаво
Днесь і передвічно

Благодатна!
Воліла я зостатися
Спостерігати вічно…

По вулицях старого міста,
Без рими, без октави і без слів,
Душа блукала піаніста,
Немов мелодія забутих днів.

Колись вона під ноти дужі,
Творила музику на біс,
А зараз перелічує калюжі,
Людських не виплаканих сліз.

По вулицях старого міста,
Де простяглась вузька дорога.
Душа блукала атеїста,
Що у пітьмі шукала Бога.

Колись вона повчала досить,
Усіх на власне розуміння,
А зараз милостині просить,
На спокій власного сумління.

По вулицях старого міста,
Котре оспівував поет,
Душа блукала журналіста,
По між рядків прочитаних газет.

Колись вона боролись словами,
О скільки в ній було ідей і тем,
А зараз проливається сльозами
Над містом стомленим дощем.

(Валі Савелюк)


В очах
життєва сила
не згоря,
Якщо ці очі
звернуті
угору.
Не йде тут мова про
німу покору –
То все у грудях та
душа-зоря!
Я, знаєте,
з цікавості горю:
Душі в очах
не видно й
при потребі,
Як днем
не видно зір
на чистім небі,
Однак…
є спосіб
бачити
зорю
Не в ніч.
Не в ніч!
Душа –
зоря з імли,
То світанкове сяйво,
як поблажка!
Пробитись
на поверхню
дуже
важко,
Коли ніхто не відає коли…
Така гучна,
як срібло на росі,
Настільки тиха,
як Велика Берта…
Це саме та
субстанція
відверта,
Яку ми так приховуємо всі.
А знаєте, от що таке
душа?
То совість,
чи,
скоріше,
засторога
Від грішного,
щоби боятись Бога?..
Чи,
може,
це багатство без гроша
Єдиного?
Бо зірку у імлі
В криниці й днем
побачиш
у глибокій…
Бо тільки та душа пізнає спокій,
Яка неспокій знала на землі.

06.04.2012 р.

Для мудрого есть реальное знание.
Ты - во мне, я в Тебе.
Я ЕСМЬ - мой Бог.
Уединясь беседуют они в тишине.
Я люблю тебя. Ты вечна.
Пою с Тобою. Мы Всегда вдвоем.
Ты - Мудрость Жизни - Любовь.
Ты для меня вечно - Матерью-Отцом.
2012г.

Допоки тут –
Не варто зазирати
За грані ті, людині незбагнені.
Допоки кров тече по наших венах
Ми рвемо ґрати
Облуд потворних і йдемо' крізь темінь
На Вищий суд.

Осердя душ
Гартуєм у звитягах.
Нехай ніщо не вищербить душі
В боях за правду, хай весни дощі
Омиють стяги
Від кривавих стигм. Лише війни ножів
Уже не руш!

У сяйві зір
Втопім свою журбу,
В нас вибір є – до світла, правди, волі.
Прийшла пора у руки брати долю,
Лише не будь
Рабом, ні тим, хто дух людський неволить,
У себе вір!

Зрікаймось пут,
Які скували душу,
Любім цей світ – найбільша це потреба!
Сліпих душею Татко наш із Неба
Вже не відпустить -
Пробачить всім, прийме усіх до себе…
Та док' ми тут –
Несімо світло-суть!

Мудрая Женщина появилась в его мире совсем неожиданно
И поведала сердцем о самой важной жизненной истине:
- На свете никогда небыло
Нет и небудет ничего сильнее, чем щедрое,
Бескорыстное сердце и неукрощенная душа чистой любви.
Он поверил, полюбил искренне Ее
И самим счастливым днем в его жизни будет тот день,
Когда обняв, прижмет Ее к своей груди,
И слившись в единое, они будут вечно счастливы.
2012г.

Я вже іду,
Здіймаючи угору
Незримі крила, прагнучі увись,
Підношу погляд в небо неозоре,
Де янгол білий крилами огорне
Мене колись…

А ти будуй
Свій Храм душі і світла,
Вимощуй шлях до правди і добра.
Допоки тут – хай в серці твому квітне
Любов ясна, що стане ліком світу,
Виточуй рай!

Жени біду,
Залиш усі тривоги,
Хай тінь образ розчинить сяйво зір.
Бурхливий плин чекає за порогом,
Ти ж не впускай у душу лиш одного –
Гірких зневір.

Дощі пройдуть,
Душі зміцніють крила -
Для нових злетів, звершень і звитяг.
Усі образи світу я простила,
І ніжно так несе мене на хвилях
Ріка життя…

Привычный круг забот
И дня бурлит водоворот
Птице вешней радуюсь с утра
Весна мне сладко улыбнулася
Бывает тепло и холодно
Хочется взгляда взгляда родного
Мыслей хороводы в узоры сплетаются
А мир любви ведь так многоголос
Он полон нежности и грез...
Кружит целебный дух - божественная Весна
Я люблю тебя - холодом сладкая...
2012г.

Колись давно, коли розходилось панам*
про велич польської держави,
рівнялися Підгайці до Варшави,**
і граф Потоцький там
себе похоронити,
наказав в костелі...

Та мури цегляні - не скелі
і розсипаються й камінні плити,
як тільки гонор польський вивезли... з панами,***
упали стелі...

Мій дід-прадід... у тім костелі
до Неба говорили з сумраку святого...
Тепер веселі
берізки й небо
зазирають в нього.

*Місцевою говіркою у значенні: зачіпало інтереси поляків.
**У жовтні 1667 року поблизу Підгайців відбулася битва між польським військом польного коронного гетьмана Яна Собеського і козацького гетьмана Петра Дорошенка, що закінчилася поразкою українців і укладенням договору, відомого в історії як Підгаєцька угода (Підгаєцькі статті).
***Акція «Вісла» тривала з 28 квітня до 12 серпня 1947 року.
2012

чистый напиток нежной любви
пью с ладоней сердца души
в перекрестке дыхания потоком
бесконечно пульсируют сладкие нити вечности...

2012г.

Ілюстрація Ольги Карої.

Як духом радості
Душі розлоги
З висот нараз огорне, -
Щезає смутку біль убогий,
Гріха підґрунтя чорне.
Усесвіт весь їй замалий - любити.
Геть, почуття понурі!
Із кривдою душа сьогодні квити,-
Бриз на морській лазурі.

19.03.12

на шахматной доске безпредельная сложность бытия
подводные камни гордыни и опасные рифы тщеславия
лишь чистое сердце постигнет глубины мудрости Учителя
и может выдержать марафон - испытания...
2012г.

Немає вічного нічого на землі.
Ідуть убогі. Переходять королі.
Вино і хліб - їхні супутники незмінні -
Нових подорожан чекають на столі.

18.03.12

столик в саду камертона
весны тишина
вхожу в тебя нежностю
ты во мне растворилася
2012г.

радість казкова
донечка спить
ти відчуваєш
тиша скрипить...
2012р.

грають в тиші терном зірки
срібним солом збігають роки
серця сплітають віночки мрій з тюльпанів
мереживом сонячного світла Божої любові
2012р.

в сердце корабля хранится тайна...
посторонним вход - запрещается...
она в огненном цветке любви...
где два тюльпана змеями переплетаются...
2012г.

я так давно искала тебя
вся жизнь на это ушла моя
у нас так много еще впереди
у нас
ты права
у нас
это Любовь
это судьба
2012г.