ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Артур Сіренко
2026.10.26 22:33
Був день: я зрозумів, що він нічий
Неначе щось відібрано в епохи,
Так нам дано: позичили тепло,
А бог вогню — веселий Агні
Загаявся чи забарився трохи.
Крізь мене йдуть століття і роки,
Повзе базікало-тисячоліття,
І хворий день намарно промайне,

хома дідим
2026.10.26 19:13
що ви читаєте
мій принце
слова слова слова
а зрештою чому би
не читати
звичайніші
чи зовсім непрості
пригоди слів

Борис Костиря
2026.10.26 18:21
Коли поїду я із цих країв,
Залишу три сльозини в чистім полі,
Залишу смуток луків і роїв,
Рубці і шрами довгої неволі.
Поїду в невідомість назавжди.
Від спогадів розірвані валізи.
Поїду від руйновища, біди,
Від жесту неповторної маркізи.

Артур Курдіновський
2026.10.26 16:51
Перетвори мій вірш на попіл чорний,
Розвій рядки над містом кам'яним.
Нехай і далі резонують горни
Зі скрипками тонкими. Псевдонім
Здається недоречним і потворним
У порівнянні з іменем моїм.

Плювати на часи важкі, буремні!

Борис Костиря
2026.10.26 13:45
Лягаючи о третій ночі,
Уже не виспишся ніяк,
Вдивляючись у сни пророчі,
Шукаючи чужий маяк.

Подивишся у лик безсоння,
В його пропечене чоло,
Шукаючи в гаю осоння

Вячеслав Руденко
2026.10.26 12:19
Хвилі справа, хвилі зліва,
Як цукерки льодяні.
Нам казали: правда — сила
У коханні навесні.

І запал витав у гривах
Між смарагдових тіней.
Як тут жити нещасливо,

Ігор Шоха
2026.10.26 08:57
Коли народ очолюють балбеси,
то владі і народу гріш ціна,
не буде ні зростання, ні прогресу
і не питай-те, – а чия вина...
а згадуй-те, що «раяв сатана
на лісапеті» і віщала преса,
яким баригам вигідна війна.
А в кого меркантильні інтерес

Віктор Кучерук
2026.10.26 06:35
Мете по вулиці безлюдній
Опале листя вітровій,
А те лише шурхоче нудно,
В сумній покірності своїй.
І так від рання до смеркання
Кружляє, шурхає, мигтить, -
Не рветься в сутінках туманних
Осіннього прощання мить.

Володимир Бойко
2026.10.25 23:51
У російському місті Коврові
Є фанати сергія лаврова.
Там виводять щодня
В сквер сумного коня
І корову у місті Коврові.

Монумент спорудили в Ростові,
Президенту московському вові.

Віктор Насипаний
2026.10.25 23:05
Хапає знов мене дорога, наче здобич.
Кудись штовхає час - думок сліпий погонич.
Хоч вороння пророчить нині зимну днину,
Ховаю острах, наче спійману рибину.
Ялин зелені дзвони сум хитають в серці,
А шлях, як сильна течія, мов нервів скерцо.
Гойдає не

С М
2026.10.25 21:34
Плач, бейбі, плач
Матінка пробачить
Вона старіша й певніша
Король у Меріґолді куховарить
До сніданку королеві
А королева в залі
Грає на фортепіано для дітей

Олена Кіс
2026.10.25 17:20
На краю акварельного синього тла,
де вечір згасав у сльозі кольоровій,
стояла душа, як загусток тепла –
у шепоті згадок, у згаслій розмові.

І прийшов Синій Птах із нічних берегів,
з очима, як вітер, без назви, без межі,
в оперенні яснім – танок та

Артур Курдіновський
2026.10.25 15:28
Віконниці минулого забиті.
За ними - щастя, перед ними - біль.
Розірвані такі важливі ниті,
І виписаний чорний апостиль.

Мій сон дає мені уявний захист...
Проте, і в ньому я завжди один.
На вікнах скотч наклеєний хрест-навхрест,

Борис Костиря
2026.10.25 14:48
Я жду листа, немов благої вісті
З-за океану чи ошатних хмар,
Немов картину проривного змісту
З могутністю недовідомих чар,
Мов пролісок на буйному узліссі,
Вогонь у безнадійності примар.

Я жду листа, що нині заспокоїть,

Євген Федчук
2026.10.25 14:40
Москалі постійно інших підлістю вражали.
Свого слова, як належить, вони не тримали.
Якщо нині ти потрібний – вони тобі раді,
А, як завтра непотрібний – то миттєво зрадять.
Й не важливо, чи то просто чесне слово дали,
Чи то договір із кимось вони підп

Світлана Пирогова
2026.10.25 12:48
Дощ вицокує гами небесні,
Звуки срібні гомінко дзвенять.
Застрибала грайливая рать.
Хлющ із перстю зійшлися у квесті.

Ніби дивним казковим експресом
Враз знімає журливу печать.
Дощ вистукує гами небесні,

Віктор Кучерук
2026.10.25 07:16
Перевтомлена працею мати
Йде повільно назустріч мені,
Щоб одразу міцніш обійняти
І забути про змучені дні.
І веде за собою до хати,
Де зажурою пахне полин,
Починає всього цілувати,
Ніби я ще малесенький син.

Борис Костиря
2026.10.24 21:29
Що значить зачинені двері
До серця чийогось навік?
Риплять, ніби голос тетері,
У фокусі дальніх повік.
І Вертер пустелю долає,
Читає рядки будяків.
На овидах світлих розмаю
Почуємо шепіт віків.

Іван Потьомкін
2026.10.24 20:57
Супами пахне околиця моя єрусалимська,
Смачними, мало не з усього світу…
Скуштував чимало їх, але на думці зазвичай
З дитинства нічим не замінимий борщ український.
Кажуть, що кухар подав Хубілаю, онуку Чингіс-хана,
Супів найкращих в світі список

В Горова Леся
2026.10.24 18:15
Розгулявся північний, та так уже кріпко і пристрасно!
Ось мою абрикосу в обіймах за ніч роздягнув.
Зняв сукЕнку, порвав і бруківку спідницею вистелив.
Загорнулась калюжа в оборку її осяйну.

Іздаля - ніби бісером жовтим обочина вишита.
Посвітліли і

Тетяна Левицька
2026.10.24 16:02
Сприймаю за жарти,
не скиглю від болю,
та більш ображати
себе не дозволю!
Незламна, правдива,
тверда, наче криця,
пекуча жалива,
стрімка блискавиця.

Борис Костиря
2026.10.24 13:54
Птахи на хижім переніссі
Вільготно направляють гнів,
Такі потужні, наче Ніцше,
В нестримнім сяєві вогнів.

Вони жорстокі і примхливі,
Розумні, злобні і сумні,
У нескоримому напливі

Віктор Кучерук
2026.10.24 09:08
В голосі плинної осені
Чується шелест і свист, -
Вітер захекано носиться,
Падає зірваний лист.
В голосі тім інтонації
Лагідні, гнівні, смішні:
Листя шепоче про грації,
Вітер горланить пісні.

Марія Дем'янюк
2026.10.23 21:29
Стукає промінчиком сонце у віконечко:
— Вставай з ліжечка мерщій, подивись на сонечко!

Вже прокинулись Карпати і хмаркам всміхаються,
Клени, буки та вільха у жовте вдягаються.

Он ялинка і смерека, золотаві шишки,
Білки в гості поспішають на смачн

Юрій Лазірко
2026.10.23 17:23
Із очима як пусті вокзали,
Наше місто ожива.
Світлом дихають благі квартали,
Пісня рветься на слова.

Приспів:
У мелодіях давно забутих,
Нам хотілося усе збагнути,

Ігор Терен
2026.10.23 17:21
З березня до вересня не узріли літа ми,
ось і жовтень хмарою лине в далину.
Синій день за вікнами прикрашає квітами
путь останню осені ранню і сумну.

А ми лише напередодні
зими лихої до весни
помітили, що на сьогодні

Вячеслав Руденко
2026.10.23 14:20
Мілини мліли,
Піском білили.
У тінях сосен
Граки ходили.
Ховався лебідь —
Самотній, босий —
Біліший лілей
У тінях сосен.

Борис Костиря
2026.10.23 12:22
Переломи епох так лякають людей,
Залишаючи шрами болючі.
Тектонічні розлами, розриви сітей.
Голос неба ніхто не озвучив.
Розповзаються тріщини в душах, і страх
Запускає глибоке коріння.
Розбивається амфора. Здавнений крах
Розпускає потворні пагіння

Юрій Гундарів
2026.10.23 11:29
Корінь слова «гуманізм» - «людяний».
Але у деяких політиків дивне уявлення про це поняття…

Гуманізм - це що означає?
Це загиблі вагітні жінки,
це мости і лікарні розчавлені,
це зруйновані вщент дитсадки…

Віктор Кучерук
2026.10.23 05:36
А дощ іде і обмиває вікна,
Змиває пил і спогади старі, -
Ніяк лише з душі печаль не зникне,
Ніщо її не звільнить від жури.
Стікають краплі, наче дні за днями,
Холоне у горнятку теплий чай, -
Утомлений нудьгою і думками,
Боюся нині впасти у відчай.

Олена Балера
2026.10.22 23:06
Оманні сумніви, коли лювов
Свободу втратити зродила страх.
Двох душ єднання навзамін свобод —
Чарівні узи, де ніхто не раб.
Кохання справжнє — в путах не скара,
Воно довік не принесе біди:
Тендітній пташці й клітка — не жура,
Бо спів її солодкий —

Олексій Могиленко
2026.10.22 21:16
Квартонель


Холодами гартована босими,
Зацілована райдужно кольором,
Після Літечка - Осені з грозами,
Хризантема хизується гонором.

М Менянин
2026.10.22 20:59
Є край, що зовуть Україна,
а так це і є Свята Русь,
по світу подіями лине –
коли ще сюди повернусь?

Мав кожен будинок чи хату
і рідні міста чи село,
раділи йому батько й мати

С М
2026.10.22 20:18
У пітьмі
Де лихоманковий цвіт
А чи під водою
Де катран булькотить
Або вранці
Біля радіо
Стіни сходяться щоби задушити
І друзів катма

Юрко Бужанин
2026.10.22 18:31
В інституті алкогольнім,
У лікеро-горілчанім,
Завершився монотонно
Семестр очного навчання.

Ось прийшов спудей на іспит,
Викладач повідомляє: -
Будем визначати вмісти

Євген Федчук
2026.10.22 16:44
Старий дідусь сидів переді мною,
Борідку сиву нетерпляче м‘яв,
Немов слова потрібні підбирав
Й не міг знайти. І паузою тою
Мене все більш і більш інтригував:
Що ж саме хоче мені розказати,
Чого би я іще не можу знати?
А я ж був певен, що багато зна
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори на сторінці:

Оксана Стемковська
2026.10.19

Йа Власне
2026.10.17

Єгор Мельниченко
2026.10.12

Олег Гелолев
2026.10.08

Михайло Укран
2026.10.08

Ольга Береза
2026.09.08

Ярина Діброва
2026.08.07






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




 
 
Поезія


  1. Іван Редчиць - [ 2011.10.07 14:11 ]
    ГРАНИСЛАВ
    УРОКИ СОЛОМОНА

    25

    “Не сварися з людиною дармо,
    якщо злого вона не вчинила тобі.”

    Відпусти почуттів своїх армію,
    Бо потоне у річці злоби.




    Рейтинги: Народний -- (5.49) | "Майстерень" -- (5.46)
    Прокоментувати:


  2. Іван Редчиць - [ 2011.10.06 21:54 ]
    ГРАНИСЛАВ
    УРОКИ СОЛОМОНА

    43

    “Прокляття Господнє на домі
    безбожного,
    а мешкання праведних Він
    благословить."

    Хто в Господа вірує – непереможний, –
    блаженний і праведний той,
    хто Христовий.



    Рейтинги: Народний -- (5.49) | "Майстерень" -- (5.46)
    Прокоментувати:


  3. Іван Редчиць - [ 2011.10.06 09:50 ]
    ГРАНИСЛАВ
    УРОКИ СОЛОМОНА

    47

    “Чи буде людина ходити по вугіллю
    розпаленому,
    і не попаляться ноги її?”

    А коли почуття твої геть усі
    перепалено,
    висихають – і їх ручаї.



    Рейтинги: Народний -- (5.49) | "Майстерень" -- (5.46)
    Прокоментувати:


  4. Іван Редчиць - [ 2011.10.05 22:13 ]
    ГРАНИСЛАВ
    УРОКИ СОЛОМОНА

    49

    “Вода крадена – солодка,
    і приємний прихований хліб.”

    А душа, ця духовна банкротка, –
    полетить не вгору, а вглиб.



    Рейтинги: Народний -- (5.49) | "Майстерень" -- (5.46)
    Коментарі: (3)


  5. Богдан Манюк - [ 2011.10.05 17:13 ]
    Без назви
    ***
    Де предвічний базар не стиха,
    де лукавство облич і століть,
    киньте каменем, хто без гріха,
    в ту, що мовби у золоті мідь.
    Киньте каменем, словом немов.
    і, насупившись, геть відійдіть.
    Що повії безвольної кров?
    У божественнім золоті мідь.
    Каменуйте її, як Мойсей,
    або думку, як церкву, зведіть:
    хто у золоті цноти з людей?
    Тільки мідь...
    2007р.


    Рейтинги: Народний -- (5.63) | "Майстерень" -- (5.75)
    Коментарі: (5)


  6. Іван Редчиць - [ 2011.10.03 11:00 ]
    ГРАНИСЛАВ
    УРОКИ СОЛОМОНА

    31

    “Без п р о р о ч и х видінь люд розбещений,
    коли ж стереже він Закона – блаженний.”
    Якщо Духом Святим ти охрещений,
    повік-віку будеш Його сувереном.
    2011


    Рейтинги: Народний -- (5.49) | "Майстерень" -- (5.46)
    Прокоментувати:


  7. Богдан Манюк - [ 2011.10.02 15:00 ]
    ХРЕЩЕННЯ НА ЙОРДАНІ
    Ще не прозріння - сивоплин Йордану,
    але й не сумнів - усміхнувсь Йоан,
    і кожен душу грів, як гріють рану
    в заграві ран.
    І кожен бачив хрещення зіниці
    і той Ісусів поступ од зими,
    де крок за кроком вічністю святився
    ген під крильми
    Святого Духа в голубинім леті
    лиш до одвічно дужого плеча...
    І кожен відрізнив життя од смерті,
    і замовчав.


    Рейтинги: Народний -- (5.63) | "Майстерень" -- (5.75)
    Коментарі: (3)


  8. Іван Редчиць - [ 2011.10.02 14:21 ]
    ГРАНИСЛАВ
    УРОКИ СОЛОМОНА

    7

    “Страх Господній – початок премудрости,
    а перед славою – скромність іде.”
    Як не хочеш ти обезлюдніти,
    не спокушуй, світе, людей.



    Рейтинги: Народний -- (5.49) | "Майстерень" -- (5.46)
    Коментарі: (5)


  9. Іван Редчиць - [ 2011.10.01 20:47 ]
    ГРАНИСЛАВ
    УРОКИ СОЛОМОНА

    11

    “Заплата покори і страху Господнього, –
    це багатство, і слава, й життя.”
    Не віриш? Ну що ж, балансуй над безоднею,
    з якої, ти знаєш, нема вороття.



    Рейтинги: Народний -- (5.49) | "Майстерень" -- (5.46)
    Коментарі: (1)


  10. Анонім Я Саландяк - [ 2011.10.01 16:11 ]
    ЩОСЬ ІЗ ЖИТТЯ САМОТНІХ
    Якщо ще маєш апетит
    і трошки грошей,
    і зубів,
    а ще й
    маленьку радість захотів...
    тепер, який завгодно « дефіцит»
    тобі життя запропонує.
    О! Щасливий одинокий,
    аж поки
    ще існує,
    хоч і однобокий,
    той вічний інтерес –
    напасти живота...
    Але вже скис
    й сумуєш...
    Гіркота! –
    їда лише голодному смакує,
    а ти сумуєш,
    рідненької душі голодний...

    І горілиць лягаєш
    над безодню
    на долівці
    і чекаєш,
    що прийде Бог
    й погладить по голівці.

    до 2006


    Рейтинги: Народний -- (5.38) | "Майстерень" -- (5.25)
    Прокоментувати:


  11. Іван Редчиць - [ 2011.10.01 14:30 ]
    ГРАНИСЛАВ
    УРОКИ СОЛОМОНА

    1

    “Своє серце зверни до навчання,
    а вуха свої – до розумних речей.”
    Щоб у небі чужому літа не ячали,
    не летіли у безвість осінніх ночей.



    Рейтинги: Народний -- (5.49) | "Майстерень" -- (5.46)
    Коментарі: (1)


  12. Володимир Сірий - [ 2011.09.27 09:48 ]
    Добро і зло
    Пізнав я зраду і кохання,
    Удари долі й благодать,
    І смерті був я майже зять,
    І ще не збувся існування.

    Спішать роки, немов летять
    Ланами трепетною ланню,
    А я, віддавшись віршуванню,
    Закрив минуле під печать.

    Добро і зло мене навчили
    Вже не боятися могили, -
    Свобода це з печальних уз.

    Морями сонячного світла
    Пливе душа моя розквітла
    У дивний з Господом союз.

    27.09.11.


    Рейтинги: Народний -- (5.53) | "Майстерень" -- (5.55)
    Коментарі: (4)


  13. Валерій Хмельницький - [ 2011.09.26 14:08 ]
    А ви стрічались з Сатаною?..
    А ви стрічались з Сатаною?..
    Не зустрічалися? Та ну!
    Тоді вважайте новиною –
    Ви ж не впізнали Сатану!

    А він є всюди, де про Бога
    Не пам’ятають кожну мить,
    Де не шкодують слова злого,
    Де неба чистого блакить

    Не помічають… Де ув о́чах
    Не сяють зорі й сонця диск,
    Там, де добра і запах вичах,
    А є лиш зла колючий спис…

    Там, де коньяк, текілу, віскі
    Без міри й понад міру п’ють,
    Де не шанують рідних й бли́зьких,
    Де не любов панує – лють…

    А ви – не там?.. Тоді – вітаю!
    Ви – досконалі в чистоті!
    Лиш зазирніть углиб, до краю
    Собі у душу… Як, святі?..


    26.09.2011


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.42) | "Майстерень" -- (5.44)
    Коментарі: (36)


  14. вадим сед - [ 2011.09.25 20:36 ]
    ніколи
    талими водами принесений я
    заходжу тут хворі серця
    я не знаю що ти зробила зі мною
    але це більше ніж правда
    це більше ніж горе…
    старий завод не лікує рани
    завтра – неясне жить нецікаво
    і в тінь тікаємо радо…


    Рейтинги: Народний -- (5.25) | "Майстерень" -- (5.25)
    Прокоментувати:


  15. вадим сед - [ 2011.09.25 20:43 ]
    я - невичерпний
    я - невичерпний
    лиш ти дай мені стимул
    я кожен
    і в кожному свій
    дай лише біль чи простягнется в силу
    бажання і відблиску мрій?
    1911


    Рейтинги: Народний -- (5.25) | "Майстерень" -- (5.25)
    Прокоментувати:


  16. вадим сед - [ 2011.09.25 20:35 ]
    Дощ із мільйону мертвих метеликів
    І
    дощ із мільйону холодних снів,
    жар рветься сюди в темноту
    бо уста твої кажуть тиху молитву
    словами що гострі як бритва
    ІІ
    на твоєму обличчі
    я вирізблив гнів
    …як не ти то хтось зроду знайомий
    залиши за бортом пустотливих туманів сміх
    і вскрий своє тіло для болю…
    1911


    Рейтинги: Народний 5.25 (5.25) | "Майстерень" 5.25 (5.25)
    Коментарі: (1)


  17. вадим сед - [ 2011.09.25 20:51 ]
    тихо
    тихо торкнутись посмію
    шорохом дерева блідне волосся
    бідному - просто...
    розрізати хвилькою від руки у тумані
    ось меред мною
    вже гляну - немає
    обриси тіла у тіні грайливо
    хитаєшся вільно.....
    1910


    Рейтинги: Народний -- (5.25) | "Майстерень" -- (5.25)
    Прокоментувати:


  18. вадим сед - [ 2011.09.25 20:03 ]
    без назви
    девять днів восьму ніч восьмий вірш
    я присвячую тій що не знаю...
    в році четвертім знайду у човні
    в тихому в тому тумані
    човен човном її чорне волосся
    сумне і заплакане тишу закриє
    настільки бліда - я посивів до дна
    в місяці ночі й морозу
    губ доторкнутись - тріснуте молоко
    а коли вона гляне...
    зараз із нею в очах запах меду
    змогла…
    1911


    Рейтинги: Народний -- (5.25) | "Майстерень" -- (5.25)
    Прокоментувати:


  19. Богдан Манюк - [ 2011.09.25 14:45 ]
    без назви
    Якщо ти від Бога, якщо ти для Бога,
    якщо тобі бути таким дано,
    сховай свою душу від кодла лихого,
    бо знає про неї диявол давно,
    що квіткою мовби, махне п’ятірнею,
    й обличчя людські облетять, наче цвіт,
    а замість – хто вовком, хто псом, хто змією
    у твій увірвуться стривожений світ.
    І будуть мінятись одежами згуби,
    і мук твоїх сяйво вкривати рядном.
    Хтось в серце ужалить, хтось вискалить зуби,
    а ти їм простиш усе знову і знов.
    Хтось стане брехнею, хтось підлістю стане.
    Поглянеш - без просвіту долі покров.
    Лиш звірі від крові твоєї багряні,
    а ти їм простиш усе знову і знов.
    Хтось вийде судити тебе знавісніло
    на зборищі вічнім кликів і підків
    і хтось розіпне твоє зболене тіло,
    а ти їм простиш усе знову й без слів.
    А згодом - тоді, коли будеш вмирати
    на пограниччі любові й пітьми,
    зуміє душа твоя тих розпізнати,
    що стали від мук твоїх знову людьми.
    2007р.


    Рейтинги: Народний -- (5.63) | "Майстерень" -- (5.75)
    Коментарі: (3)


  20. Анонім Я Саландяк - [ 2011.09.23 10:34 ]
    без назви
    Ходить Ісусик ― босі ноженята.
    Тай мені по спині,
    тай по між лопаток,
    а Мати Божа за ручку тримає,
    і біль вщухає, зникає... зникає...
    куди й не знати.
    Господи-Ісусе,
    жива твоя справа!
    Господи-Ісусе,
    завжди буде так!
    Господи-Ісусе,
    про це знає всяк:
    Твоя сила, слава!
    2010
    художнє оформлення Ольга Кара - сторінки кн.Кольорами серця


    Рейтинги: Народний -- (5.38) | "Майстерень" -- (5.25)
    Прокоментувати: | "http://storinka-m.kiev.ua/product.php?p_id=9768"


  21. Анонім Я Саландяк - [ 2011.09.23 09:47 ]
    без назви
    Будинок будую і камінь ламаю,
    а метал,
    мов пластилін я, вигинаю.
    І все мені мало...
    І все мені мало...
    Задумливо стану ―
    далечінь, куди не гляну,
    і краю немає.
    А однак
    морського дна руками не дістану,
    і не спиню дощу...
    І сумнів роздирає.
    Перед високим небом трепещу
    і бачу знак:
    Хай буде так!
    Як Господь знає!


    Рейтинги: Народний -- (5.38) | "Майстерень" -- (5.25)
    Прокоментувати:


  22. Анонім Я Саландяк - [ 2011.09.21 10:05 ]
    О! ЗАРВАНИЦЬКА БОЖА МАТИ!
    І сплю-люблю,
    і прокидаюся-люблю,
    й щасливий я на землю стати.
    О! Рідний краю!
    О! Зарваницька Божа мати!
    Твоїх джерел устами досягаю,
    хоч добре знаю,
    що спраги не здолати,
    й до дна не випити води святої,
    і не наїстись ягід твоїх,
    і босими ногами
    по святих росах не на крокуватись…
    Тулюсь до тебе, мов до мами,
    й сліз радості не буду я ховати.
    О! Рідний краю!
    О! Зарваницька Божа мати!
    2010


    Рейтинги: Народний -- (5.38) | "Майстерень" -- (5.25)
    Прокоментувати:


  23. Олександр Високий - [ 2011.09.17 23:36 ]
    ТИ І Я
    ТИ НАХИЛИЛАСЬ І МЕНЕ ПОЦІЛУВАЛА.
    У ЦЕЙ МОМЕНТ З НЕБЕС СКОТИЛАСЯ ЗОРЯ.
    ТА БІЛЬШ НІЧОГО ВЖЕ ДЛЯ НАС НЕ ІСНУВАЛО
    В ЦЮ ТЕПЛУ ЛІТНЮ НІЧ - ЛИШ ТИ І Я.

    ТВОЇ ВУСТА МЕНЕ ГОЛУБИЛИ ТАК НІЖНО,
    ВІД НАСОЛОДИ ПОДИХ Я ЗАТАМУВАВ.
    І МИ ПЛИВЛИ НА ХВИЛІ ПРИСТРАСТІ НЕСПІШНО,
    МОВ ОДИНОКИЙ ОКЕАНСЬКИЙ ПАРОПЛАВ.

    КОЛИ Ж НАД ОБРІЄМ З'ЯВИЛИСЬ СВІТЛІ ПЛЯМИ
    І СИНІЙ РАНОК У ВІКНО ПРОШЕЛЕСТІВ,
    МИ ЗАСИНАЛИ ЗІ ЩАСЛИВИМИ ДУМКАМИ
    ПРО ДИВНУ СИЛУ НАШИХ ПОЧУТТІВ.
    2011


    Рейтинги: Народний 0 (5.25) | "Майстерень" -- (5.25)
    Коментарі: (1)


  24. Володимир Сірий - [ 2011.09.11 16:27 ]
    Дороги
    Прийдіть до мене , всі дороги,
    Що у житті я перейшов,
    Іще ведіть мене в любов,
    Іще мої цілуйте ноги.

    Ви доторкались підошов
    Моїх то лагідні, то строгі,
    І наші з вами діалоги
    Я оновити хочу знов.

    За горизонтом зріє путь,
    Якою люди всі ідуть
    На іспит совісті своєї.

    Дороги, ви - мої трофеї,
    І мій до вічної дебют
    У щирім золоті алеї.

    11.09.11.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.53) | "Майстерень" -- (5.55)
    Коментарі: (24)


  25. Василь Світлий - [ 2011.09.11 13:51 ]
    Погожої днини тобі, Україно !
    Погожої днини тобі, Україно,
    і мудрості сивих віків.
    Воістину радий, по-правді щасливий,
    що тут тебе, нене, зустрів.
    Блакитної долі і сонця любові,
    і праведних дум та чинів.
    Хай день цей прийдешній засяє у тобі
    й усіх спопелить ворогів.

    Зустрінемось, рідна, колись ще, удруге,
    повір, я б так цього хотів,
    Як в день особливий під дзвін перемоги
    своїх позбираєш синів.
    Погожої днини тобі, Україно,
    терпимості в розмаху крил,
    Бо світ цей лукавий, а час полохливий,
    Господь хай додасть тобі сил.


    11. 09. 11


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.47) | "Майстерень" -- (5.39)
    Коментарі: (25)


  26. Юрій Матевощук - [ 2011.09.09 01:36 ]
    10
    Ну що тут сказати, йдемо до кінця –
    Твій Каїн розмножив усіх нас доволі,
    І скніє душа на тілесних рубцях
    Не в змозі вернути на праведну сповідь.
    Кому ж тут потрібні книжок повні стоси,
    Збагачені мудрістю тих, що нема?
    На кожне твоє анімоване «досить»
    Цей світ накриває гріховна пітьма.
    Де повісті відчай німої не згас,
    Ми всі зрозумілі – нічого святого,
    І шепіт повторень «Христос серед нас»
    У наших молитвах пусті монологи.
    А що ж Ти хотів – залишаємось ми.
    Посеред дороги розтоптана віра.
    Сурми, мій блаженний, до людства сурми,
    Буди стародавні у серці наспіви.

    08.09.11


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.41) | "Майстерень" -- (5.25)
    Коментарі: (4)


  27. Василь Світлий - [ 2011.09.04 16:38 ]
    Прохання про зустріч
    Торкнувся до скелі черствості,
    байдужості стелітової.
    Завмер – від зневаги погляду,
    застиг від озлоби лютої.
    І лезом стальної гордості
    на дріб’язки був посічений,
    Розпеченим рогом заздрості
    останки були скалічені.
    Подрібнений , понівечений,
    на тисячі розшматований.
    Утиснутий в рів безвиході,
    усмоктаний в став безбожності.
    Ні ясності не торкнутися,
    ні світлом не похвалитися.
    І більше щоб не воскреснути,
    навіки в пітьми лишитися.
    Де Твої, о Боже, ангели?
    Де сурмів акорди сяючі?
    Рятунок де Твій, о Господи?
    Де подих Твоєї радості?
    Чом помста Твоя затрималась,
    для ворога найлютішого?
    Прийди, не барись, мій Господи!
    Дозволь ще хоч раз зустрітися.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.47) | "Майстерень" -- (5.39)
    Коментарі: (15)


  28. Вікторія Осташ - [ 2011.09.03 22:24 ]
    голосіївські голоси
    голосієво… голоси
    нерозбірливо – між дерев
    а ми віримо в землю – сіль…
    із яких напувать джерел
    твоє сонечко спокій твій
    з райдуг райдугу зі словес
    Слово виснажене до мрій
    зійшле спогадами з небес
    в голосієвому – свята
    не музейні – живі й… живи!
    душ омілія і свята
    жде Аліпія – покровú




    Рейтинги: Народний -- (5.92) | "Майстерень" -- (5.82)
    Коментарі: (10)


  29. Кобринюк Ірина Айлен - [ 2011.08.23 23:49 ]
    Незалежна Україна
    - Мамо, почитай мені, будь ласка, казочку із цієї книжечки, - попросила маленька дівчинка у своєї матусі діставши із полиці «Історю України».
    Жінка взяла книгу до рук, полистала декілька сторінок і сказала:
    - Усе читати, донечко, я тобі не буду. Але розкажу коротенького віршика про те, що в цій книзі розповідається:

    Біля гір високих і моря блакиті,
    Біля верб плакучих під цвітом калини
    Народилася прекрасна маленька дитина

    І зростала між полями й густими лісами
    І зростала краса її днями і ночами

    Стала дівкою чудною ця мала дитина,
    І про неї слава йшла по інших країнах.

    Й не боялася дівчина жодної роботи
    Працею вона долала життєві турботи

    Та й сусіди всі давно були вже не діти
    От і кожен став бажати нею володіти

    З всіх сторін її гнобили забирали волю,
    Шарпали і руйнували щасливу долю

    Скільки болю і принижень прийшлося стерпіти
    Хоч і в бруд її кидали, в душі цвіли квіти

    І нікому не вдалося зламати дівчину
    Бо носила вона горде ім’я Україна

    Хоча волю свою довго вона здобувала
    Незалежною таки Україна стала

    І лишається одне лиш у Бога молити
    Щоб на ноги встати їй помогли Ви - діти

    Бо за довгий час неволі, болю і страждання
    Важко будувати добробут, щастя і кохання…


    - Мамо, мамо. А я зможу допомогти Україні встати на ноги? – милі і щирі оченята із надією на позитивну відповідь поглянули на усміхнену жінку.
    - Так, донечко, адже ти родилася у вільній державі і саме твоє покоління навчить жити Україну по справжньому незалежно.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.26) | "Майстерень" -- (5.17)
    Прокоментувати:


  30. Василь Світлий - [ 2011.08.21 14:20 ]
    По-осінньому, брате, зодягнемо душі у злато.

    По-осінньому, брате,
    зодягнемо душі у злато.
    Проведемо у злуці,
    в родинному колі пісень.
    Бо сьогодні те рідке,
    згори подароване свято
    І такий особливий,
    осяяний радістю день.

    Поворкуємо, друже,
    бо спільних у нас тем багато.
    Пронесемося з вітром
    на сонячних крилах думок.
    Протаранимо злісне,
    нависле над нами закляття.
    І зустрінемо небо,
    в мрійливому гурті зірок.

    Попрощаємось, рідний,
    зворушимо чашу мовчання.
    Бо минувшість в майбутність
    розлукою знову гряде.
    Закарбуємо в серці
    на згадку це пізнє зітхання,
    І тоді та блакить вже
    надовго поглине тебе.

    По-осінньому, брате,
    зодягнемо душі у злато...


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.47) | "Майстерень" -- (5.39)
    Коментарі: (20)


  31. Володимир Сірий - [ 2011.08.19 18:38 ]
    Діло віри
    Ми б душі вилили дощами
    У сиву млу земних тривог,
    Якби забули, що над нами
    Є милосердя повен Бог.

    Ми б розум кинули в безодню
    Нечистих помислів ураз,
    Якби святу любов Господню
    Лукавий взяти міг від нас.

    Ми б серце витовкли об тління
    Безщастя гордої скали,
    Якби не сила воскресіння,
    Що ми в Ісусі осягли.

    Не проминає віри діло -
    В порядку дух, душа і тіло.


    19.08.11.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.53) | "Майстерень" -- (5.55)
    Коментарі: (14)


  32. Наталка Ліщинська - [ 2011.08.19 09:55 ]
    І вийшов день...
    І вийшов день,
    вклонився Богові,
    тоді
    злічив гріхи, роздавши на горіхи:
    зчорніли небеса - палали стріхи.
    А Бог мовчав,
    писав,
    нікого не судив,
    та думав про нових,
    коли в зіницях
    зірниці гасли
    і поволі гасло все…
    А Він мовчав.
    Ні… не судив…
    Писав есей –
    короткий звіт про вкотре ницих
    дітей…

    2011


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.5) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (15)


  33. Магдалена Чужа - [ 2011.08.18 19:33 ]
    Як заклик
    Напевно, світ вже зовсім знавіснів
    В шаленості свого круговороту.
    І кожен день, то день, як на війні,
    Де світле «за» вбиває чорне «проти».

    І мрії мруть, як скошена трава,
    Слізьми зайшовся шурхіт падолисту.
    Усе життя ми ділимо на два:
    Що було «до», і що буд́е «опісля».

    А там, диви, і виходу нема,
    І знов крутись у плесі швидкоплиннім,
    Всміхаючись крізь сльози, й надарма
    Плазуючи на стовчених колінах.

    Чи то й усе, що маємо – плисти
    Без спину за німою течією,
    І ставити промовисті хрести
    На інших по дорозі за трофеєм?..


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.5) | "Майстерень" 5.5 (5.44)
    Коментарі: (1)


  34. Павло ГайНижник - [ 2011.08.13 10:41 ]
    ЧИ ВИЙДУТЬ ЛЮДИ З НАС, ЧИ НІ
    * * *

    Чи вийдуть Люди з нас, чи ні?
    Чи будуть душі наші чисті?
    Чи стануть за дідів сини,
    Щоб згинуть разом за Вітчизну?

    Чи ще достане на мій вік
    Узріти диво-пожари́ще,
    Як кров вирує та бурлить,
    Зусюди люди трутнів тиснуть.

    Чи буде прагнення в народі
    Утратити в скупім житті
    Усе, що є, за подих волі,
    Крім української землі.

    Чи на очах моїх постане:
    Коли розкормлена “свиня”
    У юшці врешті забагряне,
    Злeтить із неї голова.

    Скажи, Провидець, чи настане,
    Прийдe коли нова доба,
    Й жебрацький дух наш Край зміняє
    На Дух незламця-бунтаря?

    Павло Гай-Нижник
    20 травня 1990 р.



    Рейтинги: Народний -- (5.25) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  35. Іван Франко - [ 2011.08.04 19:43 ]
    Притча про віру
    На Цейлоні святому
    Є кипарис високий,
    Розкішний, тисячлітній,
    У світі одинокий.
    Журчить з його коріння
    Малесенький поточок,
    Ніхто не тямить, щоб він
    Зронив один листочок.
    Як перший лист ізронить,
    То твердо вірять люде,
    Хто з'їсть отой листочок,
    Той вічно жити буде.
    І довгі вже століття
    Побожнії буддисти
    Стоять під кипарисом,
    Читають акафісти.
    Звернувши очі вгору,
    Перебирають чотки
    І ждуть, аж з кипариса
    Впаде той лист солодкий.
    І ждуть собі безсмертя,
    І мруть один за одним, -
    Нові приходять з серцем,
    Прагнущим і голодним.
    І ждуть того листочка -
    Ніяк не відірветься!
    І ждуть, і мруть в тій вірі,
    Що хтось його діждеться.


    Рейтинги: Народний -- (5.92) | "Майстерень" -- (6)
    Коментарі: (8)


  36. Василь Світлий - [ 2011.07.28 15:24 ]
    Блаженні миротворці!!!
    Недобрий, брате, вибрав час.
    З’явився у негожу днину.
    Дармо лупаєш цю рутину.
    Господь бо помочі не дасть.
    На марноту завзяття це,
    Бо ж на чужій працюєш ниві.
    Тут колоски лякливі, хтиві.
    Між бур'янами де-онде.
    На вітер висієш свій труд...
    Ти би приліг хоч на хвилину,
    Чи працював наполовину.
    Не викладався так отут.
    Та з рук не випустиш серпа.
    З цим не погодишся ти, брате.
    І будеш клято працювати.
    Мені тебе проте шкода.


    Рейтинги: Народний -- (5.47) | "Майстерень" -- (5.39)
    Коментарі: (26)


  37. Анонім Я Саландяк - [ 2011.07.28 11:06 ]
    Без Бога...
    Здавалося мені,
    що кам'яна пустеля, ─ тут…
    духом кам’янистим непорушно спала…
    Хотілося мені аби було так вічно.
    Але ж ні!
    Одної миті слова кам’яні
    зрушили магічно
    простори неозорі ті,
    і вже…на кам’яному лузі, ─ тут,
    квіти кам’яні чудові
    рухнув вітер кам’яний і заблистіли краплі крові
    червоно-кам’яні.
    І от
    над тлом,
    й понад усім
    замерехтіло число
    один і… три, і сім…
    і звук некам’яний, і світло…
    і не здавалось – є!
    Все це
    некам’яне. Некам’яною,
    як запече сльозою,
    що аж нестерпним болем корчить кам’яне лице
    моє…

    Некам’яному Богу
    відтепер волання
    це:
    чому покинув Він мене в ваганнях
    одного,─
    одиноким камінцем
    у кам’яній пустелі, ─ тут,
    між кам’янистих Своїх лиць…
    насититись не дав і не дає
    ні хлібом кам’яним, ані вином ─
    велить жити духом-сном
    поміж його відбитків від кам’яних дзеркал і таємниць,
    де співом, золотом і сріблом
    славиться щодня
    словом не кам’яним
    в пустелі кам’яній
    Його Вічне Ім′я!
    2010р.



    Рейтинги: Народний 5.5 (5.38) | "Майстерень" 5.5 (5.25)
    Прокоментувати: | "http://storinka-m.kiev.ua/product.php?p_id=9750"


  38. Тіна Рагас - [ 2011.07.17 16:44 ]
    Маркетинг
    Споконвіків велося в світі:
    Птахи вклонялись небу, кріт – землі,
    Могутніх крил боялись сіті,
    Підземні рили нори – у душі сліпі.

    Змістилась вісь земної кулі,
    Болото небу мстить тепер затято,
    Багаті та високі душі
    Збагнули – відлік честі вже відтято.

    Маркетинг всюди в нас помітний,
    Рекламний щит ціну душі диктує,
    Талант, любов – кому потрібні?
    Купцеві ринок всі скарби дарує.

    Яка ж брутальна діє сила,
    Закон буття такий гряде сьогодні:
    Коли безкрилі носять крила,
    Птахи рятують гідність у безодні.


    Рейтинги: Народний -- (5.33) | "Майстерень" -- (5.25)
    Коментарі: (1)


  39. Іван Добруцький - [ 2011.07.06 18:46 ]
    По лезу ножа
    Я крокую по лезу ножа,
    Чорно-біла у мене душа,
    Що горить каганцем зі свічі,
    Ангел з демоном є на плечі.
    Ризикуючи втратити все,
    Я пливу, куди річку несе,
    Серед радостей, меду і втіх
    Причаївся мій ще один гріх.
    Совість мучить, часи не стоять,
    Нерви листям з дерев шелестять,
    Як дізнатись де вірний мій шлях?
    Хто готує рукам моїм цвях?
    Де ховається в морі думок,
    Серед вчинків терновий вінок?
    Хто зі мною сьогодні поїв,
    А кого я ще не напоїв?
    Ангел з демоном б’ються завжди,
    Кому з них віддаю я сліди?
    Хто сьогодні в бою переміг
    За відбитки стопи моїх ніг?
    Важко вгледіти цю тонку грань,
    Серед сумнівів, вчинків, вагань,
    Як щодня ночі змінюють дні,
    Ангел з демоном є у мені.
    2011р.


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0) | Самооцінка 6
    Прокоментувати:


  40. Ірина Людвенко - [ 2011.07.05 20:32 ]
    ЗНІМУ ЖИТЛО
    Зніму житло на сім десятиліть.
    Здають на менше? І на менше згода.
    Ви вже завдатку в інших не беріть,
    Я це візьму - на нього саме мода.

    Євроремонт? То копійчаний зиск -
    Своє в чужі стандарти заганяти!
    Комусь пасує звабний штучний блиск.
    Мені простіше - лиш вікно кімнати

    У небо прямо, без віконних штаб.
    Ні, договір оренди не порушу!
    ... я тлінну ту будівлю берегла б
    До часу, поки Бог окрилить душу...


    Умань 05.07.11


    Рейтинги: Народний -- (5.46) | "Майстерень" -- (5.42)
    Коментарі: (10)


  41. Наталія Крісман - [ 2011.07.02 23:02 ]
    ДУША ЗНАЙДЕ ДОРОГОВКАЗ!
    Дорога стелиться безкрая,
    Згубився десь дороговказ...
    За мить до прірви - мов торкає
    Крилом незримим янгол нас.

    У прірву рано ще зриватись,
    Допоки в серці є вогонь,
    Зринають рими в нім крилаті
    І дух не знає перепон.

    Хоч від біди ідеш до скрути,
    Гірчить реальність, як і сни,
    Твої слова ми хочем чути,
    Як звуки лагідні весни!

    Душа, що поруч, озоветься,
    Своїм поділиться теплом,
    Аби ще довго твоє серце
    Тебе по світу цім вело!

    Нерозумінням світ карає,
    Лишає в серці біль образ...
    Та в вічнім прагненні до раю
    Душа знайде дороговказ!


    Рейтинги: Народний -- (5.46) | "Майстерень" -- (5.38)
    Коментарі: (8)


  42. Марія Гончаренко - [ 2011.07.02 00:38 ]
    звиклі до смирення і каяття
    ***
    ми всі – безкінечне тіло Христа
    розіп’яте на дорогах революцій
    звиклі до смирення і каяття
    спокутуємо зваб власних ілюзій
    о гіркота цього почуття

    ми всі – безкінечне тіло Христа



    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (13)


  43. Нико Ширяев - [ 2011.06.29 13:23 ]
    Ещё до зимы
    Ура! Повернуло на осень.
    Преодолевать не спеши
    Веселое многоголосье,
    Точеную точность души.

    Прохладой дрожат занавески,
    Забавный колышется свет,
    Как будто на этом отрезке
    Ты вынул счастливый билет.

    И, вхожие в оное царство,
    О чем-то простом, как в дыму,
    Сказать собираются астры.
    А что? - Я и впрямь не пойму.

    И разве найдешь расчудесней
    Свечение, складывать чтоб
    И руки крест-накрест, и песни,
    И веры соломенный сноп.

    2010




    Рейтинги: Народний -- (5.47) | "Майстерень" -- (5.38)
    Коментарі: (3)


  44. Оксана Воркун - [ 2011.06.28 18:49 ]
    СТЕЖКА ДО БОГА
    СТЕЖКА ДО БОГА
    Йшов широким шляхом подорожній,
    Йшов давно, не знаючи мети.
    І невтомно при зупинці кожній,
    Всіх питав, де щастя віднайти.

    Часто він в дорозі спотикався
    І збивав кістляві ноги в кров.
    Та зусиллям волі підіймався
    І долав свій шлях крізь сльози знов.

    Він блукав не день і не годину,
    Йшов цим шляхом все своє життя.
    Іноді не схожий на людину
    Поринав у п’янства забуття.

    Потім знов з багнюки вибирався,
    Гордовито плечі розправляв.
    На шляху широкім він зостався,
    Ним повільно далі ковиляв.

    Та бували і щасливі миті,
    Коли в серці ожива любов.
    Згадував тоді він дні прожиті,
    Зазирав в минуле знов і знов.

    Тішився, що підростають діти.
    Рідні поруч, вже й онуки є.
    Тільки б жити і життю радіти…
    Щось душі спокою не дає.

    Вже й сивина закралась у волосся
    І непомітно старість підійшла.
    Йому ж ніяк і досі не вдалося
    Знайти дорогу, що у рай вела.

    Широким шляхом йшов усе життя,
    Лиш на обриві довгої дороги
    Збагнув незмінну істину буття:
    Вузенька стежка – справжній шлях до БОГА!

    2011р.


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  45. Марія Гончаренко - [ 2011.06.27 19:43 ]
    каміння
    ***
    Уже час розчарувань
    дивлюся на тебе
    дивлюся тихо
    на нещадного
    дивлюся віддано
    на зрадливого
    збираю каміння
    може не мною кинуте
    каміння
    охололого тепла
    забутих прихильностей
    посмутнілих надій

    Уже час розчарувань
    *


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (10)


  46. Роман Голіней - [ 2011.06.26 07:46 ]
    ***
    Домагатися ненамогливо,
    Добиватися не в бою.
    Не зведу почуття із мовою,
    Мов апострофом розведу.

    Ти мені довіряєш погляди
    Дієслівні, в них усміх суть,
    І прикметні такі в них здогади,
    Й наче крапка – зіниці ртуть.

    Так довірливо з недовірою,
    Так причетно до слова: „Ще”
    Подивися на мене вірною
    І схились на моє плече.


    Рейтинги: Народний -- (5.44) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (6)


  47. Ірина Людвенко - [ 2011.06.24 17:06 ]
    ТИША
    Немає слів. Буває - бракне їх.
    Що я скажу тобі, смішна і тиха,
    Як стомлена щаслива солов'їха,
    По вильоті з гнізда пташат дзвінких?

    У тишу цю вростає мото-рик,
    І їй не шкодить. Змовкну на півслові.
    Я просто той далекий материк,
    Де, певно, і погости веселкові.

    Залізний кінь гарячий і чудний.
    Він довго мчав тебе заради миті
    Цієї тиші. Білий Посильний
    На двох одну світлину нам залишить.


    Умань 2011


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.46) | "Майстерень" -- (5.42)
    Коментарі: (12)


  48. Олександр Григоренко - [ 2011.06.21 07:54 ]
    Родзинки душі
    до дому пливу до рідноґо джерела
    перлинка - лебідка там і росинка донька
    Едина сім'я - кирниця любові
    втамує спрагу дивоясного легінь-Місяця

    завібрують гори Карпат від щастя
    сонечко посміхнеться в рясному дощі
    меду цілющого з пелюсток нап'юся
    Любов - святе джерело бальзаму вічності

    Я плюс Ти - це МИ назавжди
    донька ти і я - щаслива сім'я
    в горах небес ця пісня луна
    вам любі родзинки мої
    2011р.


    Рейтинги: Народний -- (5.43) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:


  49. Роман Голіней - [ 2011.06.20 08:11 ]
    Вдовиця
    Побілила вдовиця хату,
    Рятувала світ від біди,
    Рятувала, щоб все ще кохати,
    І якщо не людей, то сади.

    Люди скажуть: „Білила горе!”
    Люди скажуть: „Білила біль!”
    Тільки в неї,
    в саду як,
    волосся чорне,
    А у хати,
    як в неї,
    скроні бліді.

    Побілила вдовиця хату,
    Бозна де ще знайшла тих сил,
    Мов сходила борг віддавати
    Тим, хто в парі поміж могил.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.44) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (18)


  50. Магдалена Чужа - [ 2011.06.19 19:10 ]
    Повстанцю
    Не можу, брате, вибрати слова,
    Тому доречно гірко промовчати.
    Тобі до скронь хилилася трава
    Й передзвін куль божився гартувати.

    Ти не просив для себе світлих днів,
    Хоча весна розквітла у рамена.
    І пригорщ сліз сховають матері,
    Й солодких фраз не скаже наречена.

    Лише пройде відгомін сих тополь,
    І в тихім сні свою побачеш хату.
    І скільки вас, війною вбитих доль,
    Чи хтось колись насмілиться сказати?..


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (5.44)
    Коментарі: (2)



  51. Сторінки: 1   ...   26   27   28   29   30   31   32   33   34   ...   38