ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Юрій Гундарів
2026.05.12 21:19
…Поки спите ви, стану Осінніми світаннями. На травах порозкладую мільярди сувенірів. Будинки підрожевлю, вмию тротуари, Підкину ще жарину в парків багаття І заспанії канни на руки площ подам... Коли йому було лише чотири роки, почалася війна. Пот

Костянтин Ватульов
2026.05.12 19:53
Залетіла в буденне життя без вагань, самочинно.
Я не думав насправді про наслідки, дії, причини…
Бо упевнений: доля старанно минуле відводить.
Ця новенька крута, де нема у програмі відмови.

І прожогом відчув поривання на кожній клітині.
Так дбайлив

Борис Костиря
2026.05.12 13:49
Коли впаду в твої обійми,
В іржавих латах бурний принц,
Відчую ласку провидіння
І глибину твоїх зіниць.

Лише у єдності з тобою
Відчую повноту буття,
Мов чашу, сповнену любов'ю,

Тетяна Левицька
2026.05.12 12:37
Не дивись на мене хтивими очима,
чоловіче ласий до принадних втіх.
Я була дев'ятим царством пілігрима
і того, хто вранці з подругою втік.

Чарівний романтик Музу в мені бачив,
а художник Єву з яблуком спокус.
Я зривала мальви зоряних побачень,

Світлана Пирогова
2026.05.12 11:33
Світ розколовся, то що ж він приніС?
Правду сьогодні крихку. Ллється кроВ.
Всупереч світлу, любові й веснІ,
Дехто годує війни чорний роТ.

Між берегами потвора косаР
Косить життя і вже ставить таврО.
Бога забули? - Поширює скаЗ.

Юрій Гундарів
2026.05.12 10:24
травня славетний український художник Іван МАРЧУК зустрічає свій 90-літній ювілей.
Вітаємо!

Унікальний митець потрапив до британського рейтингу «Сто геніїв сучасності», створивши неповторний стиль у живопису, що сам жартома назвав «пльонтанізм» - від

Вячеслав Руденко
2026.05.12 09:57
Забери-но від мене байдужості сіль-
Розсипати позаду, чи сіяти поруч -
Ось росте конюшина під ноги праворуч
І горобчик ховається ранком у хміль ,
Щоби легше було витягати зі скронь
Думку довгу марку у зростаючій болі ,
Наче казку для тих, що шукають

хома дідим
2026.05.12 08:20
віршики
бігали за мною
мов ті цуценята за сукою
яка їм поставила світ
їх не було забагато
ні разу
їх було саме доста
вони були трохи різні

Ірина Вовк
2026.05.12 07:14
Відкрий цю сповідь пам’яті, де літери викувані зі сталі та напоєні хмелем соковитих прибережних трав, де за кожним рядком літопису б’ється живе, неспокійне серце. Це не буденна оповідь про князів та їхні престоли. Це мова про шлях людини, яка вчилася бути

Віктор Кучерук
2026.05.12 05:59
Сповита тишею імла
Село зусюди облягла
І стишилися вулиці, й двори,
І звично місяць виглянув згори
На опустілий швидко шлях,
Що пилом давнішнім пропах,
А зараз в теплій куряві принишк,
Бо, певно, сон усім приносить зиск...

Кока Черкаський
2026.05.12 01:09
Я так хочу з тобою зустрітись,
Я так хочу тебе обійняти!
Та у тебе маленькі діти,
Й тобі потрібно їх вкласти спати.

А вранці ти їх везеш до школи,
І забираєш їх по обіді,
Ми ж не стрінемось так ніколи,

Володимир Бойко
2026.05.12 00:23
Скільки москаля Європою не годуй, а він усе одно в Азію дивиться. Насильна дружба гірша за ворожнечу. Сильних історія навчає, слабких – повчає. Коли Україна в небезпеці, хтось рятує Україну, хтось рятує свою шкуру, а хтось непогано заробляє і на

Оксана Алексеєва
2026.05.11 21:55
Ми йшли за возами, зорі сяяли блякло.
Розпечену магму палила у надрах журба.
І степ нас поглинув, і поклав на ковадло,
на сонцесяйне ковадло, на ковилових горбах.

Нашу плоть, шкарубку від жаги степової,
болючим дотиком майстер натхненний плекав,
і

С М
2026.05.11 20:20
Як на Сайпрес Авеню
Ускочивши в дитячу наче маячню
Обцасів цокання бруківкою
Форд і Фіцрой, і мадам Жорж
І солдат, собі крокує сном
У капелюсі, у літах, пиє вино
І солодкий ток парфума віє крізь
Ночей холодний шалімар

Юрій Гундарів
2026.05.11 19:49
…Ніколи не буває таке близьке до землі сонце, як у січні, коли воно, запалюючи сріблястим сяйвом зірки інею на стежках і деревах і обертаючи сніг в блискучу білу емаль, холоне в білих просторах засніжених полів. У п'ятнадцятиступневий мороз, блукаючи по

Костянтин Ватульов
2026.05.11 16:53
Довго тримав у секреті
Звичку свою непросту.
Хочу сказати відверто
Мамі про ознаку ту.

Тільки не знаю, як буде:
Радісно чи у жалю.
Слів для розмови бракує,

Артур Курдіновський
2026.05.11 13:55
Відлуння віршів, тихе та пісенне -
Присвята осені, шляхетній дамі.
У пошуках розради і натхнення
Пливе душа осінніми шляхами.

У вересні тепла ще буде вдосталь...
Цей спадок від усміхненого літа
Зігріє серце... Тільки болем гострим

Борис Костиря
2026.05.11 12:42
Забута стежка заростає
Важким солідним лопухом.
Забута стежка, як питання
Чи у житті різкий надлом.

Забута стежка вкрита мохом,
Травою, пилом забуття.
Не заростуть чортополохом

хома дідим
2026.05.11 11:56
мою печаль художник
намалював як міг
він не ван гог на бога
але ж і я не з тих
від мойого порога
пустир відомий всім
а хто хотів ван гога
згубилися між цін

Тетяна Левицька
2026.05.11 09:30
На дворі розігралася спека —
травень в літа позичив жарінь.
Сироїжки із чорного дека
витягає засмучена лінь.

Вечір виснажив тіло лелече,
відбирає красу у наяд,
і вагомих нема заперечень

Іван Потьомкін
2026.05.11 09:03
Ані синиці,ні тим паче журавля
Так і не вдалось мені спіймати.
Може, тому,, що все звелося до життя,
Аби йому якесь облаштування дати.
Щасливі ті, хто не картав себе,
Кому життя саме під ноги слалось,
Кому немов в дитинство вороття,
Мені ж у прикри

Вячеслав Руденко
2026.05.11 09:02
Ні мідні дзвони, ні масні макітри
Нам не наврочать шлях вузький за межі,
Де хрест новий звели нейромережі
Над рештками природної палітри.

І не марнОта! Лише пересуди -
Ковтай вареник пійманий в сметані,
Рятуй від спраги березня тюльпани,

Віктор Кучерук
2026.05.11 07:00
Спалахнула блискавка на сході
І невдовзі докотився грім, -
Підганяло торжество негоди
Якнайшвидше втрапити у дім.
Ударяли в спину, наче кулі,
Перші краплі сильного дощу
І гудів на вітрі, ніби вулик,
Дім мені, як завше: Упущу...

Охмуд Песецький
2026.05.11 01:47
Нема чого прибріхувати про вік, а що треба, то це голитись, щоб не виглядати старшим. На четвертак неголеним не тягнеш, з тобою охоче знайомляться, гадаючи що ти при бабках, і можеш зійти за папіка не дозріваючого, а бутона. А тебе цим часом тільки п

Володимир Бойко
2026.05.10 23:12
«Час кохати» – шепотять світила,
Вабить вечір до інтимних справ.
На крайнебі зіронька умліла –
Місяченько бісики пускав.

Євген Федчук
2026.05.10 15:05
Москалі уже віддавна люблять похвалятись,
Як їх предки з ворогами уміли справлятись.
Як усіх перемагали не числом, а вмінням,
Тому-то й непереможна Московія й нині.
Можна було б про ті брехні говорить багато,
Прикладів наводить сотні, як їх предки кл

Борис Костиря
2026.05.10 13:30
Я жду новин, живильної води,
Мов листя з позачасся, позасвіття.
Так огортають спокій холоди,
Немов опале і сухе суцвіття.

Я жду листів з минулої доби,
Померлих жестів, вицвілих мелодій,
Прадавніх, ніби заклик "Полюби...",

Вячеслав Руденко
2026.05.10 10:40
Рясніла правда апріорі,
ЇЇ тепло було в мінорі,
Текло у простір, наче спів,
Де зло, добро і поготів,
Де світ осяяний ховався,
Як віл на конику катався
І реготався між ковил,
Змітав хвостом небесний пил.

хома дідим
2026.05.10 09:59
поспівай
мені радо
за соняхи
що цвітуть
замість
житніх полів
і невидимі зорі
і подихи

Тетяна Левицька
2026.05.10 07:45
Рахує годинник нестримні хвилини
твого неймовірного соло;
аж луснуло небо на дві половини,
коли у душі захололо.

Розсипався град на долівку природи
намистом із Божого раю.
Губами лови льодяну прохолоду,

Віктор Кучерук
2026.05.10 06:47
Пережив багато
Зморений дідусь, -
Працював завзято,
Крився від спокус.
Вікував несито, -
Тяжко й сумно жив,
І на Божім світі
Щастю був чужий.

Охмуд Песецький
2026.05.10 00:00
Дошкуляє запах димового нікотину, який осів на шторах ще не твоєї квартири, але ти знаєш, що багато чого є тимчасовим, і кинеш палити, як тільки отримаєш запрошення – ні, не до пульмонолога, а до берега зустрічей і прогулянок - ні, не там, де тусуєть

Кока Черкаський
2026.05.09 21:45
Атман танцює в TikTokсамсарі,
Карма лайкає пост про Шиву,
Брахман сміється в WiFiмарані,
Йога в сторіз — без альтернативи.

Крішна з кавою — mood на ранок,
Прана бурлить, як Red Bull, у венах,
Мантра звучить крізь Bluetoothекрани,

С М
2026.05.09 20:29
нумо вимкни світло геть
вимкни зовсім
ей світломайстре
чи вже вимкнув би свої лампи нє
я не жартую маєш вимкнути світло
о почуй!

до чого оце . . . .

Іван Потьомкін
2026.05.09 19:11
Як захочеться дізнатись,
Відкіля взялись п’яниці,
То не Лота пригадаймо,
Але праведного Ноя.
Звісно, що після потопу.
Посадив спасенний Богом
Виноградник із синами.
Сатана тут нагодився.

Роксолана Вірлан
2026.05.09 17:42
Не я то чую - Незвід чує мною:
крадливі кроки здовженої тіні,
розхвиль осінніх огняні прибої,
гілок врізання гостре в небо синє,

Він бачить мною - я його зіниця -
як в ятір часу наловилось листя.
В'юнкий лебедик озеру божиться,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори на сторінці:

Андрій Стельмахер
2026.04.29

Дитячої Творчості Центр
2026.04.29

Ян Вікторія А Вікторія
2026.04.23

Макс Катинський
2026.04.22

Лія Ланер
2026.04.18

Оксана Алексеєва
2026.04.14

всеволод паталаха
2026.04.09






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




 
 
Поезія


  1. Юра Товмач - [ 2013.04.06 16:35 ]
    Невпізнаний летючий об'єкт
    Пливу…тобою марю

    Іду…тобою марю

    Що

    Зімною сам незнаю

    Їду…твій образ на узбіччі

    Твої кришталики зіниць

    Спрямовані

    У мо’ї вічі

    Мить…

    Ти

    НЛО

    Попереду

    Цього

    Авто

    А

    Далі…

    Тисну я по гальмах…

    Кермо спрямоване

    В зворотній відлік часу’

    Мій плямистий леопард

    Від несподіванки

    Вилітає

    На зустрічну полосу

    Вітер в скронях

    Серце ожило

    Й

    Прокинулось

    І

    Через

    Що

    Задумалось

    Але,

    Мабуть було

    Вже

    Байдуже

    І

    Навкруги

    Все райдужне

    Від

    Паніки

    Й

    Гідравліки

    Керма

    Й

    Ребра

    І

    Пошматованого

    Ремня

    Безпеки

    Де

    Ж

    Ви

    Мої

    Лелеки-

    Швидкої допомоги

    й

    беззвучні монологи…

    Лиш

    Спалахи

    В прожекторах

    Очей

    Тих

    Хрестиків червоних

    Медсестер

    Що

    Зашарілись

    На крилах побажання

    Твойого сподівання

    Й

    Відвантажили

    Твої думки

    Із

    Попелу

    Отого

    ДТП

    Мить…

    І

    Ти

    Є

    Не

    В

    Авто

    А,

    В

    МРТ

    Тієї машинерії

    Мить…

    І

    Ти - прокинувся…

    Домашнє ліжко…

    І

    За вікном

    Той

    Місяць-пан

    Зорі-панянці

    Нірвану

    Грає

    На сопілці…

    Зимовий сад Карпат…

    Камін...

    Оніміння пальців на руці

    На якій

    Тепло

    І

    Вічно-Твоє

    Ніжне

    НЛО…


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  2. Юра Товмач - [ 2013.04.06 16:19 ]
    Дніпровська Ніагара
    ЇЇ коханка

    Філіжанка

    А

    Ще

    Чорнява

    Шоколядка

    Її

    Вуста цукати

    Бажання

    Вічність там блукати

    Вона

    То є

    Солодкі муки

    Прийняла

    Якось вона

    Руки

    З коридорів влади

    Тієї слави

    Химери стимулятора

    Антропоанотатора

    У шлунку алігатора

    Що

    Мешкають

    В дніпровських заводях

    І хвилях - хвилюючих обіймів

    Тих разючих

    Та осінніх

    Сплесків прохолоди

    Й

    Пірнає в струни

    Мелодій снів

    Чарівних

    Теплих

    Ніжних

    і

    Трішки

    Ідеальних

    Але

    По справжньому

    Не справжніх

    А

    Трішки

    Ідеальних

    і

    Вайлуватим присмаком

    Смакує

    Доти

    Доки

    Буде імпульс насолоди

    Той

    Роздаватись

    В

    Ділянці

    Скроні

    і

    Наближатись

    В

    Ділянку

    Псевдо – Мандельброта

    Тії

    Абстракції сердець

    На полотні уяви

    Взаємності

    Де переплітаються

    Вони

    Системи рівноцінні

    Нервово дихальні

    Й судинні

    що

    Заряджають

    Вічний

    Той двигун

    Життя

    і, мов

    Рятують від агонії

    Прописаний

    Аптекопекарем

    Рецепт

    Від меланхолії

    Тієї

    Втоми

    Дурниць

    і

    Маячні

    Тієї…

    Рецепт

    Тобою

    Зветься

    З

    Семи тих літер

    Тії

    Абетки

    Й

    Джоконди репродукції

    і

    Методом дедукції

    Само

    То

    Випливає

    Дніпро…

    Дніпровська хвиля…

    Тиха гладь води…

    Дніпровська переправа…

    Рясний той дощ…

    Погода невблаганна…

    і

    Ти

    Дніпровська Ніагара


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  3. Юра Товмач - [ 2013.04.06 16:24 ]
    Сон
    Я з радістю розділю тепло крила
    І зможемо разом все подолати
    Фізичну втому в спекотні ті жнива
    А ще солодкі паляниці споживати
    ***
    Я з радістю заручу'сь із небесами
    Не дивлячись на сліпоту і німоту
    І пестити усю твою красу вустами
    Волосся з злата цілувати, леліючи у зорю
    ***
    Я з радістю зітру з лиця землі все-все
    Залишимось ми на одинці, більш нікого
    На острові кохання ти пізнаватимеш мене
    Рай у насолоді ми створимо для цього
    ***
    Портрет для тебе я намалюю на воді
    Як корабель він попливе морями
    На палубі ми будем лиш одні
    Безсоромно переплітаючись тілами
    ***
    Ми час загубим десь у океані
    Нічна зоря із сонцем поміняються місцями
    І знову й знову нас накриє насолода із цунамі
    І час від часу дельфіни з чайками літатимуть над нами
    ***
    І все ж це знову сон
    Який бере в полон і знову в кандалах
    Нічні метаморфози із піска і корабля
    І лиш приємна згадка на моїх – твоїх вустах...


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  4. Юра Товмач - [ 2013.04.06 16:04 ]
    У нічному полоні
    Зелен сад за тво’їм парканом
    Бачу у снах я щоночі
    Свіжістю трав твого аромату
    Зорі розсипані у патлах волосся
    Подихом вітру відчуваю флюїди
    Тіла твойого сонного в ліжку
    Крила створила нічна та чарівність
    Злетів я із даху мов птаха у пошуках квітки
    Літав я по закутках безхмарного міста
    Випадково зламавши крило об граніт обеліска
    І впав я камінням додолу з розгону
    Під ліжко похилого дому Подолу
    Проспав я півночі на схилах Дніпрових
    Прокинувся в снах від холоду двору
    З шаленим запалом пірнув я у воду
    Щоб сплеском емоцій потрапити в твою діброву
    Діброва зеленого саду природи
    Ніколи не зрів такої я вроди
    Лежиш на перині і щічка на голій долоні
    Дивлюся твій сон і повнівстю в твоїм полоні…


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  5. Юра Товмач - [ 2013.04.06 15:57 ]
    Не’Бо
    Не свердли мене своїм крижаним поглядом

    Зазираючи в глибину підсвідомості

    Не розбещуй моє бачення вульгарним доглядом

    Осягаючи збудники рефлекторної заподатливості

    ***

    Не жери мене язиками аморфними

    Підкидаючи вуглинки зрадливої асиміляції

    Не зваблюй мої зіниці протеже оманливими

    Декламуючи бажання псевдо анотації

    ***

    Не виставляй моє табу на ідеальні утопії

    Балансуючи інтереси соцмереж архівованих

    Не плекай ти прагматизму в антифілософії

    Колапсуючи на грані в мовах поміркованих

    ***

    БО РОЗІБ’Ю ТВОЮ ГЛИБУ В ТРИВІАЛЬНИЙ ДРІБ’ЯЗОК

    РЕЛАКСУЮЧИ СТРАХ У НАДСВІДОМОСТІ

    БО НАДЕРУ ТВОЮ ДУШУ В АСТРАЛЬНИЙ БІ-ЗВ’ЯЗОК

    КОМПЛЕКСУЮЧИ ЛІБІДО МОВ ТВОЄЇ БАНАЛЬНОСТІ


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  6. Юра Товмач - [ 2013.04.06 15:33 ]
    Парасолька
    За вікном вікно у небеса…

    Чистота…

    Спонтанності

    Тієї…

    Твоєї

    самовідданості

    за стиль життя…

    Який

    ти

    осягла…

    І

    відбираючи

    із натовпу

    метеликів,

    що

    налітавшись в небесах

    спочити

    забажають

    від

    втоми

    життєвої рутини

    на розмаїтті

    магії

    тієї парасолі

    й

    лілії

    афродизіака…

    Дяка,

    за ті

    зухвалі

    вії…

    Які,

    все

    безсоромно

    пускаючи

    ті феромони

    насолоди

    небесного

    добра…

    В віконні

    брами,

    а далі

    в

    небеса…

    З

    яких біжить роса…

    Й

    яка

    полює

    завжди на метеликів

    тих,

    що

    приручила…

    Давши сховок

    на вустах

    солоних…

    Від сліз

    морських…

    що,

    створили небеса…

    Роса…

    Твоя коса

    уквітчана у чудеса…

    І

    парасолька

    в небеса…

    А

    ще,

    твоя рука…

    Що,

    правцю мою обвила

    як омела

    з

    троянд,

    прозоро-білосніжних

    ніби ніжних…

    Але,

    наразі

    червоно-темних

    в

    колір

    води

    з

    артерії

    небесних водоспадів

    пелюсток крил

    метеликів-титанів

    яких

    ти налякала

    у

    клапанах

    свойого серця

    з шипів

    небесно-білосніжної

    троянди

    з парасольки…


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  7. Юра Товмач - [ 2013.04.06 15:55 ]
    Твій дотик шоколяду
    Добрий день!
    Я олень?
    Чому тремтиш?
    Рука чому холодна…давай зігрію?
    Рукавичку можу дати?
    Скажи чи можу взнати?
    Чи можу я згадати?
    Чи просто вирвати з грудей я плятку шоколяду?
    І з’їсти, навіть не жувати, а проковтнути?
    На очах твоїх і тих,
    Хто
    Звик слюну ковтати
    Гірку, від шоколядоцельофану
    Всі заздрять мні.
    Ні
    Не мні – А нам
    Червоні губи на морозі,
    Твої липкі
    І
    Чорні,
    І со’лодкогі’ркі
    Від того
    Цельофаношоколяду
    Так,
    Я це відчув…
    В своїх губах із снігу
    Що,
    Потекли і полилися
    Струмочком гіркошоколяду…
    І вимазав твої я губи
    В свої сніги
    Із шоколяду…


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  8. Тата Рівна - [ 2013.04.01 17:27 ]
    у потязі "Південному"
    У потязі «Південному» лежачою драбиною
    повільно відповзатиму до степу й до моря
    де пахне вітер соснами трояндами й глиною, де
    Бог на варті мліє у невтомному дозорі

    там чай травою м’ятною нагадує про бабине
    там всі цілунки струнами у серці ще бринять
    побіленою хатою фіранкою із блямбами
    шовковими червоними у серці пломенять

    деньки моєї юності прибоями напоєні
    находжені стежинами між теплих каменюк
    що виростають квітами і рани непогоєні
    від їх тепла південного загоюються тут

    я буду доторкатися до гарбузів та персиків
    до сивих слив старого, застарілого садка
    я буду бавить песика онука того песика
    що м’ячика блакитного ховав у будяках

    а ми з ногами босими шукали та сміялися
    і знали що не м’ячика – шукаємо земне
    чуття яке у поїзді спітніло та пом’ялося
    і втратило тебе а потім втратило й мене

    у потязі «Південному» із пляшкою котлетами
    з малим дитям кросвордами із псом на повідку
    чи зможу я піднятися злетіти понад Летою
    розправити крилята повернути на віку?

    чи насмічу у пам’яті ступивши в недозволене
    прибоями розмите і засипане піском?
    моє минуле зтоншане спресоване зпрозорене
    накрите всим життям неначе чорним баняком

    чого шукати? істинно. хіба той пес загавкає?
    хіба воскресне бабине у кружці кип'ятку?
    я повідком й кросвордами прив'язана під лавкою
    і крилами не годна вже перелетіти ріку...

    а ми з ногами босими шукали і сміялися
    і знали що не м’ячика – шукаємо земне
    чуття яке у поїзді спітніло та пом’ялося
    і втратило мене та знову втратило мене
    я буду доторкатися до гарбузів і персиків
    до сивих слив старого застарілого садка
    і буду бавить песика онука того песика
    що м’ячика блакитного ховав у будяках

    у серці будуть спомини недогорілі залишки
    розтертий тлін колишнього між теплих каменюк
    що обросли вже квітами.. і тільки мильні бульбашки
    на радість мого песика та сина будуть тут

    25.02.2013


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.4) | "Майстерень" -- (5.39)
    Коментарі: (6)


  9. Олександр Козинець - [ 2013.03.19 19:25 ]
    ***
    Перекрикую ніч крізь цупку непроглядну тканину.
    Мій прихований світ розливається світлом уперше.
    Я живу в тому домі – з волошок і цвіту калини.
    Там я чую молитви в гудінні старого шершня.
    Моє дерево давнє, гілками до неба – цілує.
    Загортаюся в плед, запах ладану зцілює тіло.
    Я мотаю клубки, коли вітер у мене ночує,
    А як стихне – лишаю. Хай іній підбілить.
    Між словами – живу, грішу, індульгую...
    Розмальовую час, вішаю, мокрий, під стелею.
    Навіть чую, як квіти про нього пліткують,
    Заціловують вікна й милуються ніжно оселею.


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (4)


  10. Анонім Я Саландяк - [ 2013.03.16 11:50 ]
    Мить

    худ. Я Саландяк – композиція на тему… (фотошоп)2013р.


    Рейтинги: Народний -- (5.38) | "Майстерень" -- (5.25)
    Коментарі: (16) | "http://storinka-m.kiev.ua/product.php?p_id=11091"


  11. Семен Санніков - [ 2013.03.09 20:35 ]
    до світлого дня
    гаплик


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.5) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (16)


  12. Володимир Сірий - [ 2013.03.06 19:02 ]
    Вже грає увертюру сік беріз
    Із ревним палом ярий березоль
    Зими афіші рве на темні клапті,
    І потічками їх у доли квапить,
    Вихлюпуючи: до, ре, мі, фа, соль!

    Старенька натягла на очі каптур,
    В кутку гримерки крекче на юдоль,
    Закінчилась її морозна роль,
    Вона сьогодні геть іде з театру.

    Інакші декорації на сцені ,
    І, хоч куліси зовсім не зелені,
    Вже грає увертюру сік беріз,

    І глядачів помалу зазиває,
    Де дійство життєрадісно - безкрає , -
    Актриси молодої бенефіс.

    06.03.13


    Рейтинги: Народний -- (5.53) | "Майстерень" -- (5.55)
    Коментарі: (22)


  13. Анонім Я Саландяк - [ 2013.03.02 07:50 ]
    Фіолетта* (шматки римованого тексту)
    дерла, перла - на дерть** стерла,
    пухкими перинами дооколо стеле…
    *
    Покинув, мов порожний келих,
    в розкішнім ложі невеселу…
    білу стелю розглядати…
    *
    ти думаєш: уже не вибирати -
    все станеться само, не вийти з кола,
    кабанчики порохкують довкола…
    і… знаєш все, що маєш знати.
    *
    ілюзії – реальність, життя і смерть
    в її житті змололися на дерть…
    лишилася… віч-на-віч там, де пусто,
    а гола правда доторкнула голих пліч…
    і Фіолетта, не молившись наніч…
                   пішла у дім розпусти.

    худ. Я Саландяк – композиція на тему… (фотошоп)
                Концепція Фіолетти

        Розглядаючи варіанти, зупинився на «змололося на дерть – борошно грубого млива для годівлі тварин». Це є проза.

                Спрощена кольорова схема

        Коли відтінок наповнив простір, то основні (червоний-синій) стали відтінками? Так, в межах квадрата, форму якого набирає тієї ж миті цей простір, очевидно, відтінками відтінку…Ситуація ускладнюється до стану абсурду (реальності). Фіолетовий фрагмент, той, що червоніший, стає червоним (основним), а той, в якому більше синього – синім… В ситуації, коли «новий синій» опиняється у фіолетовому, ще синішому, фрагмент(«новий синій» ) робиться червоним…
        Але, зрештою, якщо цьому простору хоч на мить задати форму прямокутника (глянути вліво, право, вверх, вниз кольорового спектру) - однак сірим!
    не 2012


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.38) | "Майстерень" -- (5.25)
    Коментарі: (12) | "http://storinka-m.kiev.ua/product.php?p_id=11076"


  14. Анонім Я Саландяк - [ 2013.02.23 07:47 ]
    Giulietta (шматки римованого тексту)
    і гарні, й погані у сірім тумані -
    затьмарена свідомість позіхає сито…
    *
    а чорне жорно золоте живе зерно
    все меле, меле на білу мукУ,
    і крізь дрібненьке сито…
    *
    усі-усі, великі і малі,
    відбувши мУку покори-злості,
    у чорну землю свої білі кості…
    насправді – сірі у сирій землі.
    *
    …так грубо тре – змеле на дерть*,
    нюансами наповнить дооколо вщерть –
    любов червона топиться у морі фіолету,
    що аж ховається Джульєтта
    за чорно-білу смерть.

    * Дерть – борошно грубого млива для годівлі тварин.

    худ. Я Саландяк – композиція на тему… (фотошоп)
            Концепція Джульєтти

        Цей антураж так грубо дре, що аж все змелеться на дерть, нюансами наповнить дооколо вщерть – любов червона топиться у морі фіолету, що аж…ховається Джульєтта за чорно-білу смерть.

           Спрощена кольорова схема…

        … передбачає червоний (любов), синій (ненависть) та жовтий (золото), а в ахроматичній схемі чорний (зло) і білий (добро). Відтінки ускладнюють (урізноманітнюють) композицію (логіку), коли компонуються з трьома основними…
        Коли окремий відтінок намагається наповнити собою простір, це рівнозначно нівелюванню змісту у невизначенність – вже не червоний, але ще не синій, що рівнозначно поняттю сірий… Так і в поезії без основоположних любові й ненависті…
        Зрештою, хтось скаже, що море могло би бути синім…Очевидно, так воно й було, на початку, але синій і червоний при змішуванні завжди дають фіолетовий…


    Рейтинги: Народний -- (5.38) | "Майстерень" -- (5.25)
    Коментарі: (13) | "http://storinka-m.kiev.ua/product.php?p_id=11062"


  15. дмитро атасов - [ 2013.01.22 23:50 ]
    Зима
    ЗИМА
    Зима… З морозом уночі
    Гуляє люта хуртовина.
    Сховався місяць за хмарину,
    З ялинами танцює сніг…
    А вітер дме у срібний ріг!..
    І все ,що дихає мовчить.
    Ба.Навіть сич не прокричить
    Цієї крижаної ночі.
    Сніг скаженіє й сліпить очі!
    В наметах білих грузнуть ноги!
    Не видно жодної дороги!..
    Дрижання й скутість у плечах.
    В ногах-утома.
    В серці-страх.

    5 січня 2002р.


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  16. Володимир Сірий - [ 2013.01.12 18:44 ]
    Зима знов аркуш білий стелить
    Зима знов аркуш білий стелить
    Під сонця райдужну снагу,
    І, наче віршики веселі,
    Блищать іскринки на снігу.

    Радію санному рядочку,
    Замету тішусь, як дитя,
    І сам уже творити хочу
    Подібну лірику життя.

    Як стануть думи чисті - чисті,
    Мов цей зимовий білий лист,
    У слів божественне намисто
    Себе загорне серця хист,

    Я напишу осанну митям,
    Що срібним пахнуть морозцем,
    І, дзвоном сонячним налиті,
    Бринять перед моїм лицем…

    12.01.13


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.53) | "Майстерень" -- (5.55)
    Коментарі: (22)


  17. Анонім Я Саландяк - [ 2013.01.02 11:08 ]
    Якби янгол могла...

    худ. Я Саландяк – композиція на тему… (фотошоп)


    Рейтинги: Народний -- (5.38) | "Майстерень" -- (5.25)
    Коментарі: (2) | "http://storinka-m.kiev.ua/product.php?p_id=10965"


  18. Анонім Я Саландяк - [ 2012.12.26 11:11 ]
    Омоні(зи)ми
    Зима звелась на крила
    і снігом, що мука,
    та білістю, що біль,
    накрила
    той біль, що мука.
    2012

    худ. Саландяк – композиція на тему… (фотошоп)


    Рейтинги: Народний -- (5.38) | "Майстерень" -- (5.25)
    Прокоментувати: | "http://storinka-m.kiev.ua/product.php?p_id=10955"


  19. Ольга Будзан - [ 2012.12.22 15:59 ]
    Білі лебеді з білого саду...
    Білі лебеді з білого саду
    прилетіли у білу ніч.
    Залишивши тепло позаду,
    ми за ними у білу січ.

    Чарівна і пречисто біла
    наречена стоїть - земля.
    Їй торкнулись душі і тіла
    білих ангелів два крила.

    2012


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.31) | "Майстерень" -- (5.18)
    Коментарі: (2)


  20. Анонім Я Саландяк - [ 2012.12.14 07:46 ]
    Зима
    Є зима…
    ...та сама, та сама, та сама…
    А немає як літо!.. І нема, і нема…
    грудень 2012 р.

    худ. Я Саландяк - композиція на тему... (фотошоп)


    Рейтинги: Народний -- (5.38) | "Майстерень" -- (5.25)
    Прокоментувати: | "http://storinka-m.kiev.ua/product.php?p_id=10946"


  21. Ольга Будзан - [ 2012.12.05 10:59 ]
    Незабаром весна.
    Господи, яка кругом краса
    і які ясні у небі зорі.
    Біла розпласталася зима
    у однім незайманім узорі.
    Холод сосен, скованість дубів.
    Велич неприступної цариці.
    І по серцю, наче спів чи плач -
    завивання вовка і вовчиці.
    Та якщо у Всесвіті зима
    десь і є така ж з чиєїсь волі,
    то весни подібної нема,
    як земна у сонячному колі.
    Хай біліють навкруги сніги,
    й холодом проймають зледеніння,
    паростки майбутньої весни
    вже ось-ось покажуться з насіння!

    2012


    Рейтинги: Народний -- (5.31) | "Майстерень" -- (5.18)
    Прокоментувати:


  22. Ольга Будзан - [ 2012.12.04 13:17 ]
    Мій сад.
    Колише осінь на своїх гіллях
    пожовкле листя.
    Лунає тихо ледь відчутний звук -
    осіння пісня.
    Погойдуються стиглі і важкі,
    солодкі "Бере".
    А вишивку в гарячих кольорах
    вдягнули клени.
    Он барбарису ягоди рясні,
    за ними - "Йони".
    Вічнозелені у кутку стоять
    рододендрони.
    Мій сад - моє життя увесь
    полумяніє,
    а серце і душа від щастя
    мліє, мліє.

    2012


    Рейтинги: Народний -- (5.31) | "Майстерень" -- (5.18)
    Прокоментувати:


  23. Валерій Хмельницький - [ 2012.11.28 17:26 ]
    Чкаловський пляж (remix)
    В café-chantant влетіла в «mini»,
    Що тіло тісно облягло.
    - Я б пригостив тебе "Martini"...
    Знайомі будьмо: я - Павло.

    А як твоє ім'я?.. Послухай,
    У тебе вигляд - вищий клас!..
    (Я закохався враз по вуха
    І уявив у ліжку нас).

    - Батьки і друзі кличуть Звінка...
    - О, як незвично! Це не жарт?
    (Ти засміялась щиро й дзвінко.
    Почервонів я, наче рак).

    - А гордовита, як принцеса -
    Не підступитися!
    - Та де!
    Сьогодні вперше я в Одесі
    І чула, тут є "дикий" пляж.

    Я на такому засмагала,
    Як приїздила в Коктебель...
    - А, є такий... Назвали - «Чкалов»...
    Спускайся схилами до скель.

    А знаєш, я не проти, діво,
    Й сам провести тебе туди -
    Ми там, немов Адам і Єва,
    Позасмагали б... Згодна ти?..


    28.11.2012


    * Звінка (наголос на першому складі) - зменшувальне від Звенислава.


    Рейтинги: Народний 0 (5.42) | "Майстерень" -- (5.44)
    Коментарі: (65) | "Чкаловський пляж"


  24. Ольга Будзан - [ 2012.11.19 11:56 ]
    На перехресті.
    До перехрестя трьох доріг
    дійшла я в пошуках нового.
    Самотній стовп сліди зберіг
    письма далекого, чужого:
    "Підеш направо, то тоді
    загубиш грішне своє тіло,
    наліво підеш - у пітьмі
    навіки втратиш горді крила,
    а якщо прямо ти підеш -
    швиденько будеш на вершині.
    Тільки сама, повік сама,
    єдина лишишся в родині."
    Я зважувала, як оцю
    дилему краще розв'язати;
    і вирішила з манівців
    назад додому повертати.



    Рейтинги: Народний 5.5 (5.31) | "Майстерень" -- (5.18)
    Коментарі: (1)


  25. Володимир Сірий - [ 2012.11.18 20:48 ]
    Білим лебедем неначе
    Білим лебедем неначе
    Вісник холоду майнув.
    Я сьогодні зранку бачив
    Гаю першу сивину.
    Він - як я ще духом юний,
    І у спогадах - такий,
    Лиш мотив на сонця струни
    Вже лягає не палкий.
    Помужнів , змудрів за літо,
    Не злякався днів зими,
    Ще змахне, як я у квітні,
    Він зеленими крильми.
    Хай у вітті нині голо,
    Віє інею печаль,
    Гай зими морозне коло
    Вже долати розпочав…

    17.11.12


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.53) | "Майстерень" -- (5.55)
    Коментарі: (13)


  26. Ольга Будзан - [ 2012.11.16 13:55 ]
    Я, наче воду, міряла життя.
    Я, наче воду, міряла життя:
    ось по коліна, далі, попід груди...
    І раптом мене повінь понесла
    так швидко, що жахнулись люди.
    Я, наче воду, міряла життя.

    Минала я знайомі береги.
    Покинула рожеві сподівання.
    На гребені надій пливла туди,
    де вірила, що там живе охання.
    Минала я знайомі береги.

    Усяка буря з часом промине.
    Вода велика пошумить й спадає.
    В країні мрій - кохання промайне.
    В реальнім світі - просто не буває.
    Усяка буря з часом промине.

    2012


    Рейтинги: Народний -- (5.31) | "Майстерень" -- (5.18)
    Прокоментувати:


  27. Анонім Я Саландяк - [ 2012.11.15 19:46 ]
    Про цю осінь...

    худ Я Саландяк - композиція на тему... (фотошоп)


    Рейтинги: Народний -- (5.38) | "Майстерень" -- (5.25)
    Коментарі: (2) | "http://storinka-m.kiev.ua/product.php?p_id=10895"


  28. Віть Вітько - [ 2012.11.06 13:45 ]
    ПОДІЛЕНЕ ЯБЛУКО
    Мати, мати, материнка,
    пів’яблука – половинка.

    Пів’яблука мого –
    половинка твого.


    Рейтинги: Народний 5.25 (5.44) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати: | "Звізуалений штиб (Сайт Віктора Могильного)"


  29. Анонім Я Саландяк - [ 2012.11.05 09:07 ]
    ТАМАРА ГАНЕНКО - ВИШНЯ (переспів)
    З ТАМАРИ ГАНЕНКО - ВИШНЯ
    (переспів з російської мови)

    Вишня в снігу - квіткою білою…
    Тішусь тобою єдиною-милою,
    топлюся-тону в очей глибині,
    руку торкаю, але… мов у сні.

    Хвилини минають і дні,
    і над нами не владні – о ні!
    А мій усміх назустріч рокам:
    -Не від-дам!
    2012


    Тамара Ганенко

    **Вишня расцвела между нами в снегах.
    Должны ли мы обламывать ей ветки.
    Сердце щемит от морозного свиста времени**

    Вишня светится в белом снегу...
    Надышаться тобой не могу
    И наплаваться в глаз глубине, -
    Наяву, а не только во сне.

    Проплывают минуты и дни,
    И не властны над нами они.
    Улыбаюсь навстречу годам:
    - Не отдам!..



    Рейтинги: Народний -- (5.38) | "Майстерень" -- (5.25)
    Коментарі: (6) | "http://storinka-m.kiev.ua/product.php?p_id=10855"


  30. Віть Вітько - [ 2012.11.04 22:38 ]
    ВІТРЯЧОК
    Деревляний хлопчик
    видерся на стовпчик.

    Сюди вітер –
    туди вітер!

    Червень,
    травень.
    квітень.



    Рейтинги: Народний 5.5 (5.44) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати: | "Звізуалений штиб (Мистецька сторінка)"


  31. Тетяна Роса - [ 2012.11.01 23:48 ]
    "Осіння"
    Ах, зачем же ты, девочка, в осень
    Так спешишь, споря с ветром гривастым?
    Убегаешь из августа босо,
    Зачерпнув по дороге ненастья.

    Ох, шальная тростинка-девчонка!
    Заколдованный алый цветочек
    не растёт, где, лучисто и звонко,
    обрываются краешки строчек…

    Что ж ты, милая, в тоненьком платье,
    босиком гололёду навстречу?
    Ах, как жаль, что тебя удержать я
    не смогу и накинуть на плечи

    шаль, что сердцем усталым согрета…
    Там, вдали, поседевшие тучи.
    Ну зачем же ты ищешь край света,
    разобиженный солнечный лучик?

    Оглянись. Видишь, лис на дорожке,
    средь порхания солнечных листьев?
    Пусть глаза и лукавы немножко,
    но добра его мордочка лисья.

    Как он ждёт твоего возвращенья,
    словно песню – забытая нота.
    Может, всё твоё спешное рвенье –
    это страх ожиданья полёта?

    Не спеши, безрассудная, в осень,
    Ведь туда ни к чему торопиться.
    Может, небо звезду тебе бросит…
    Открывают тому, кто стучится…


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (12)


  32. Богдан Манюк - [ 2012.10.29 11:10 ]
    *****
    Ми скорилися
    спогаду й осені,
    де величному –
    стрілки секундні.
    Нам, попутнице, -
    дні відбатожені,
    сотня круків
    на долі та груди.

    Час розгойдає
    титри затьмарені,
    вже своїми
    назвати їх варто.
    Віджонглюймо
    одвічними карами,
    щоб не взятись
    за мічені карти.

    Відшукали прожилками
    втрачене,
    ну а жилам –
    ворожі вігвами.
    Сто монахів
    між нашими втечами,
    сто без гАбітів -
    Божого краму.

    Сто імен
    поміняли на блискавки,
    запізнілі,
    як полум’я Крішни.
    Ніби поруч,
    мов янголи, близько ми,
    а майбутнє –
    загубленим віршем…

    Ми скорилися…

    2012р.

    Художник Ярослав Саландяк.


    Рейтинги: Народний -- (5.63) | "Майстерень" -- (5.77)
    Коментарі: (26) | "http://storinka-m.kiev.ua/product.php?p_id=9645"


  33. Тетяна Флора Мілєвська - [ 2012.10.22 11:17 ]
    Не моя...
    Не моя вина -
    Не твоя вона.
    Від торкань струна
    Не звучить, німа…

    Розірву струну -перейду стерню!
    Принесу вогню!..

    Не моя вина,
    Що любов земна...
    Не твоя вина,
    Що мене нема.

    І струни нема, і стерні нема,
    У житті зима...

    2012.10.21.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.51) | "Майстерень" 5.5 (5.58)
    Коментарі: (19)


  34. Володимир Сірий - [ 2012.10.21 17:58 ]
    Радість
    Очима жадібно вберу
    Красу гаїв барвистих.
    Під їх мелодію стару
    Так гоже серцем плúсти
    В пахучі шерехи дібров,
    Грибного царства простір,
    Де, в бік який би не ішов, -
    Тепла янтарний постріл.
    Там сонця входять промінці
    Межи лапату хвою,
    І пролітають горобці
    Строкатою юрмою;
    Вітрець намотує на вус
    Легеньке павутиння,
    І стелить ніжності обрус
    На крони далеч синя;
    Завзято білочка горіх
    Пошукує у листі,
    І кришталевий сиплять сміх
    Росинки променисті…


    21 жовтня


    Рейтинги: Народний -- (5.53) | "Майстерень" -- (5.55)
    Коментарі: (18)


  35. Анонім Я Саландяк - [ 2012.10.20 17:24 ]
    ПЕРЕПЕТІЇ “ЧОРНОГО” КВАДРАТА 2
    Спочатку він повикидав
    всі чорні букви,бо чорні…
    А як прийшла зима, повитирав
    всі сині, бо холодні.
    А як зробилося нестерпно тепло, -
    всі жовті і червоні.
    Лишилися лише зелені й тло…
    Хіба то я трава!?
    І зостались непорушними права
    лиш білої суті аркуша паперу,
    що без звуку
    волала: БУКВУ!

    ***
    Тонкий-рожевий профіль панував
    на синім тлі холодного квадрата,
    а скромний усміх винувато:
    а я красива!.. вав.

    ***
    Текст чорний чорною рукою
    написав.
    Ніяк не налюбується «святою» чорнотою,
    лиш білий проміжок між букви
    дратував…
    Так бракувало повноти для чорних відчутів -
    перелетів на чорне тло, мов крук…
    О!...
    і пропав…
    2012

    худ. Ярослав Саландяк - Перепетії "чорного" квадрата 2.


    Рейтинги: Народний -- (5.38) | "Майстерень" -- (5.25)
    Коментарі: (3) | "http://storinka-m.kiev.ua/product.php?p_id=10836"


  36. Валерій Хмельницький - [ 2012.10.18 12:25 ]
    Черешневе намисто
    У село я приїхала з міста
    І, "врубавшись у фішку" "на раз",
    Одягла черешневе намисто -
    Цю смачну і найкращу з прикрас.

    Із соломи сплела капелюшка,
    Із ромашок, волошок - вінок,
    А сережки із вишень на вушка
    Почепила - й пішла на ставок.

    Засмагала в самому намисті
    (Навкруги був густий очерет)
    І збирала з латаття і листя
    Запашний і духмяний букет.

    Уявляла, що я - Greta Garbo,
    А коханий (нехай буде!) - Brad.
    У болоті про щось дуже гарно
    Кумкав жабок маленьких дует.

    Я їх слухала досить прихильно
    І кричала: "Bravissimo!", "Віs!" -
    На овації й оплески сильні
    В очерет враз хлопчина прибіг

    Несміливий, наївний... Юначе,
    Ще не бачив такої краси?..
    Підвелась - ненароком неначе
    Доторкнувся моєї коси...

    Подала йому руку: "Я - Катя!" -
    Зашарівся і поряд приліг...
    З очерету дивились булькаті
    Оченята двох жабок малих.


    18.10.2012


    Рейтинги: Народний -- (5.42) | "Майстерень" -- (5.44)
    Коментарі: (23) | "Уляна Дудок Cільська замальовка II"


  37. Тетяна Флора Мілєвська - [ 2012.10.14 12:34 ]
    Маки засіяли...
    Маки засіяли поле.
    Болем.
    Тихо ховалися зерна:
    Терни…
    Сонячно небо сльозило.
    Било.
    Поле атласно горіло,
    Мліло:
    Душу ховало свою
    Уміло.







    Рейтинги: Народний -- (5.51) | "Майстерень" -- (5.58)
    Коментарі: (22)


  38. Богдан Манюк - [ 2012.10.13 15:46 ]
    ВЕЧЕРЯ З БОГИНЕЮ НЕБА ЕМОЦІЙ
    Вечеря з богинею
    неба емоцій
    на відстані світла…
    О, так – світлова!..
    В такому, як пекло,
    фатальнім потоці
    в сапфіри й на друзки
    окличні слова.

    Не сховано гОлови
    в писану тайстру,
    ласкітками зорі,
    одягнено стиль,
    хоч нам і богам
    ще миритись завчасно,
    бо вибухи…вибухи…
    в колі світил.

    Сьогодні нас тішать
    небесні вертепи,
    щасливого місяця
    перший анфас,
    а вчора, жагуча,
    жбурляла комету,
    вогненні дощі
    оживляла нараз!

    А вчора додолу
    політ рукавички
    і схрещені шпаги
    на захід і схід,
    допоки із неба
    усміхнене личко
    і зуби дракона
    у рабство боліт…

    Корсет і кольчугу
    послабити можна,
    і очі сторонні
    спочинуть нехай.
    Галактики наші
    півднЯ не ворожі,
    А я вже…
    А мною…
    віднайдено рай.
    2012р.


    Художник Ярослав Саландяк "Діва-войовниця", двп, олія.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.63) | "Майстерень" -- (5.77)
    Коментарі: (18) | "http://storinka-m.kiev.ua/product.php?p_id=9657"


  39. Олександр Козинець - [ 2012.10.05 22:07 ]
    ***
    Не заперечу присутності наших тіл.
    Скапаю воском тихо і буде тепло.
    Можеш молитися плакати. Всі святі
    Чують тебе сторінками Бібліо_теки.
    Вийди з води. Берег чекає тебе.
    Можна кохатися тихо, стиснувши пальці.
    Можна відтяти Адамові кілька Re:бер
    Чи називати його (не)найкращим коханцем.
    Мокра і п’яна, гойдаєшся ти, мов тінь.
    Запах від тебе наче від аромолампи…
    Не заперечу себе в кожному з наших тіл.
    Не заперечу… Але й не спростую
    …жартом.


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (5)


  40. Валерій Хмельницький - [ 2012.09.24 09:12 ]
    а в тумані
    а
    в тумані
    ані ані
    ані полі
    ані тані
    ані мані
    ані гані
    ані пана
    ані пані
    ані йоржиків
    в сметані
    тане тане
    все в тумані
    ані ані
    ані ані
    ані
    ан
    і
    а


    21.09.2012


    Рейтинги: Народний -- (5.42) | "Майстерень" -- (5.44)
    Коментарі: (4) | " Анонім Я Саландяк МАНДРИ В КОСМОСІ 31. ЕМІЛЬ БОЄВ: а в тумані (вибрані тексти Поетичних Майстерень)"


  41. Олександр Обрій - [ 2012.09.20 23:30 ]
    КРАСУНЯ ОСІНЬ
    Тремтить червоно-жовтим падолистом,
    Пробуджена зі сну, красуня осінь,
    Замріяно-розпатлана, барвиста,
    Мов дівчина, звабливо-жовтокоса.

    У вікна заглядає, як примара,
    Лишає по собі холодну просинь,
    Впускає в настрій суму товсті хмари,
    Що вчора ще співав дзвінкоголосо.

    Ковток тепла прощально-життєдайний, -
    Миттєвий подих бабиного літа
    Для дум лишає простори безкрайні,
    Пускає павутиння оксамити.

    Ковтками вересневого повітря
    Пори нової поглинаю чари,
    Очима барв вбираючи палітру
    В душі напівпусті резервуари.

    Шукаю спокій в листя шарудінні,
    Що в серці занотується пластами.
    І слабкістю наповнене проміння
    Востаннє п’ю я спраглими вустами…


    Рейтинги: Народний 5.25 (5.34) | "Майстерень" 5.25 (5.36)
    Прокоментувати:


  42. Володимир Сірий - [ 2012.09.20 15:37 ]
    Вересень
    Зо́лота перуку
    Торсає вітрець.

    Ниву сухоруку
    Залишає жнець.

    Щедро сіють щиглі
    Спів у вись бліду.

    Падають достиглі
    Яблука в саду.

    Літепло втікає
    Долом навмання.

    Осінь оббирає
    Капустину дня…

    20.09.12



    Рейтинги: Народний 5.5 (5.53) | "Майстерень" 5.5 (5.55)
    Коментарі: (17)


  43. Володимир Сірий - [ 2012.09.11 17:22 ]
    Вересень

    Йде поміж садиби з оборогами
    Вересень отавами вологими

    З яблуками в пазусі рум’яними,
    З повними туманів чемоданами,

    Із весільною до столу піснею,
    З бабцею в лазурі славнозвісною,

    В душі заглядає ледь присмучені,
    Що прийшли до нього стати учнями

    Научатись рясно плодоносити
    В час нежданої своєї осені…

    11.09.12


    Рейтинги: Народний -- (5.53) | "Майстерень" -- (5.55)
    Коментарі: (14)


  44. Володимир Сірий - [ 2012.09.06 09:47 ]
    *-*-* /я думав .../
    Я думав, що осінь – то літо у масці,
    Яке не бажає безслідно пропасти.
    Торкнувся отави, гілок бурштинових –
    Це ж панна розкішна, багата, прекрасна!

    06.09.12


    Рейтинги: Народний -- (5.53) | "Майстерень" -- (5.55)
    Коментарі: (5)


  45. Максим Холявін - [ 2012.09.03 15:55 ]
    Дари зорі досвітньої
    Зоря досвітня повертає світ
    на кут примруженого ока,
    погляд вдалечінь,
    понад степи,
    понад могили,
    понад себе.
    І Сонце обіцяє світло
    назавжди,
    допоки є,
    допоки ти,
    допоки рух
    кільця не спинить
    промінь червоний.

    Воно вертає небокрай,
    і ти багатший за богів,
    одна твоя така безкрайність
    ріки життя без берегів,
    блаженне око
    в центрі неба –
    відвертість болю
    та любов.


    Рейтинги: Народний -- (5.31) | "Майстерень" -- (5.25)
    Прокоментувати:


  46. Ірина Чайка - [ 2012.08.31 10:22 ]
    ...Мерехтливість у спалахах літа
    Мерехтливість у спалахах літа
    розсипає п/янкі кольори,
    невагомістю доторку вкрита
    виціловує ночі і дні

    І непрощена ..і непрощЕнна-
    ходить містом спекота сумна
    Розмальовує небо-..зеленим -
    сіє втому серпнева імла

    Місто спить наїжаченим струмом,
    різнобарв\ям подій і людей
    Екліптичноасфальтовотлумним
    перехрестям провулків..аллей

    В краплях спокою ніжаться зорі,
    усміхаючись відлунням мрій
    Все мине..все минає..поволі-
    мерехтливістю стулених вій.


    12.08.2011


    Рейтинги: Народний 5.25 (5.38) | "Майстерень" 5.25 (5.38)
    Прокоментувати:


  47. Ярослав Чорногуз - [ 2012.08.28 12:02 ]
    ХВИЛЯ-МРІЯ (із циклу «Морські акварелі»)
    Море тихе і майже без піни,
    Легкий бриз у лице повіва.
    Хвиля ніжно до берега лине,
    Мов ласкаві шепоче слова.

    І в уяві породжує мрію
    І картину таку виклика –
    Ніби пестить мене і леліє
    Твоя лагідна, мила рука.

    8.08.7520 р. (Від Трипілля) (2012)



    Рейтинги: Народний -- (6.99) | "Майстерень" -- (7)
    Коментарі: (11)


  48. Ярослав Чорногуз - [ 2012.08.27 12:23 ]
    ДАРУНОК (із циклу «Морські акварелі»)
    Захід сонця – піврубін чарівний,
    Диск його внизу закрила мла,
    Так немов заморська королівна
    Перстень золотавий одягла.

    Ти також далеко там, за морем,
    Ой за морем, ще і не одним.
    Тож прийми, моя Богине-Зоре,
    Перстень цей і цей сяйливий німб.

    З.08. 7520 р. (Від Трипілля) (2012)



    Рейтинги: Народний -- (6.99) | "Майстерень" -- (7)
    Коментарі: (6)


  49. Ярослав Чорногуз - [ 2012.08.25 00:32 ]
    * * * (із циклу "Морські акварелі")
    Обрій накинув хустку -
    Плечі вкрив яснині,
    Хмари - як болю згустки –
    Бліднуть напівсумні.

    Небо здригнулось віщо –
    Сутінками рябе.
    В серці - укол(!): навіщо
    Знов згадало тебе?

    Вітер дмухнув сильніше.
    Враз - від його зусиль –
    Мов засвітилась ніша
    І розсмоктався біль.

    2.08. 7520 р. (Від Трипілля) (2012)


    Рейтинги: Народний -- (6.99) | "Майстерень" -- (7)
    Коментарі: (12)


  50. Алина ВеснянаКиця - [ 2012.08.24 13:30 ]
    любові дзвін
    пірнаеш вустами у росяні вії,
    мої очі щемливо
    зорять у розлучній завії.
    горить лебедине вино...

    ця полум*яна віри мрія
    золотом променів облита:
    дивлюся на зведення небес блакиті,
    мені вічність з тобою прожити...

    наш шляхетний дзигар "Бернардин"
    завжди поспіша на п*ять хвилин.
    в ніжній вечора позолоті
    радість людям дарує - любові дзвін...
    2012 рік


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:



  51. Сторінки: 1   ...   6   7   8   9   10   11   12   13   14