ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Віктор Кучерук
2026.03.04 06:06
Зітхання матері й відбитки
Її повік невтомних ніг,
Чутно донині й добре видко
В дворі, на полі, вздовж доріг.
Їх не убило всяке горе
І болі знищить не змогли, -
Вони, мов плетиво узорів
Діянь і прагнень на землі.

Артур Курдіновський
2026.03.04 01:18
Весно! Мила чарівнице!
З льоду робиш ти водицю,
З неба синього казково
Ллється дощик іграшковий!

Весно! Радісна панянко!
Розфарбовуєш альтанку
В ніжні кольори зелені

Ігор Терен
2026.03.03 22:23
                    І
Сьогодні що не авгур, то поет.
І як не засміятися на кутні,
вичитуючи опуси майбутні,
де що не автор, то авторитет,
і що не геній, то анахорет
окремої і запашної кухні.

Світлана Пирогова
2026.03.03 18:57
В-есна і жінка, звісно, неподільні.
Е-(Є) в кожній усмішка від Лади.
С-іяє сонце, дихається вільно.
Н-ароджують життя, рулади.
А як в романтику цілком пірнають!

І тануть всі сніги навколо.

Микола Дудар
2026.03.03 12:32
Забути все, не значить все!
Лишились: Пам’ять, Душа, Тіло
Одне питанняко просте:
А що, у прощі не скрипіло?
Хіба, що в Пам’ять хтось заліз…
Хіба, що в снах Душа блукала…
Хіба, що Тіло між коліс…
Хіба, що того було мало.

Борис Костиря
2026.03.03 10:32
На блошиних ринках пустоти
Вловиш ти ніщо, німу безглуздість.
У палкій гонитві до мети
Здійсниться спектакль хиткого тлуму.

На блошиних ринках віднайдеш
Відчай, небуття, відсутність сенсу,
Книги із безоднею без меж

Віктор Кучерук
2026.03.03 07:01
Великий Віз
Вночі привіз
Яскраве світло, -
Світінь вогні,
Неначе в сні,
Блищали й квітли.
Зникала ніч
Побіля віч

Микола Дудар
2026.03.02 20:05
І бабця на лавці…
І вікна в цеглині…
Зустрінуться вранці
В своїй порожнині…

А подруги вийдуть
І всядуться поруч,
Торкаєшся, з виду

С М
2026.03.02 18:06
Дозвольте мені представитися
Маю смак володію грішми
І я прожив довге-довге життя
Викрадаючи душі грішників
Був я там де Ісус Христос
Обертався до сумніву й болю
Зробив усе щоби Пилатус
Вимив руки звершивши долю

Іван Потьомкін
2026.03.02 14:30
Що ти таке вчинила там, царице,
Що лютістю Ахашвероша скинута з трону?
Такою, що переважила і змови недругів,
І зненависть підкорених держав...
Ти, найвродливіша з усіх жінок!

***
По третім році, як засів на троні в Сузах,

Борис Костиря
2026.03.02 10:26
Так не хочеться спати лягати.
Ти з важливого щось не здійснив.
Ти прорвеш огорожі та ґрати,
Проповзеш крізь поля з усіх сил.

Щось назавжди потоне в намулі
І осяде на дно небуття.
Так воскресне в майбутнім минуле,

Віктор Кучерук
2026.03.02 05:59
Коли лоза цвіла на схилах
І не минали гожі дні,
Мені шалено пощастило -
Тебе зустріти навесні.
І стерти відстань поміж нами,
І розбудити почуття, -
І говорити тільки прямо
Про рух вперед без вороття.

Микола Дудар
2026.03.01 23:47
Повернемось до дрібниць,
До її глибин - дрібничок…
Відсторонимо лисиць
І братів, і їх сестричок…
А ще кума і куму.
Хресних діток позашлюбних,
І ага… і те — угу,
Що відклеїлось з розумних.

Артур Курдіновський
2026.03.01 23:35
Горить камін. Давно замовкли грози.
Новий ноктюрн виконує рояль.
О, зимо! Всі мої гарячі сльози
Чи зможуть розтопити твій кришталь?

Безмежний білий колір в синій тиші.
Підходжу вранці знову до вікна.
Тут візерунками поему пише

Ігор Терен
2026.03.01 22:54
А ми повиростали на гірчиці,
пили цикуту, їли полини,
тому і злиться
те, що нас боїться
не між людей, а поміж очмани.

***
А словники міняти не на часі,

Микола Дудар
2026.03.01 20:58
зайшов на сторінку Сонце-Місяця... перечитав кілька разів. Підтримую. Незабаром і я залишу ПМ. Давно предавно тут було затишнно і цікаво. Нині тут гниє і попахує...

Сонце Місяць
2026.03.01 19:44
видить Бог, я намагаюся спілкуватися із ким завгодно
і як завгодно, і з усіма
проблематика в іншому, в тому, наскільки завсідники ПМ
здатні взагалі до якогось спілкування

(тим самим обґрунтовую попередню власну відмову від коментів на своїх сторінка

Володимир Невесенко
2026.03.01 18:01
Колише ранок траву шовкову,
в долині блякло мигтить ромен
і гонить вітер імлу ранкову,
і сходить сонце уже ген-ген.

Палає обрій вогнем мосяжним*,
стікає сяйва густе вино.
Здається небо таким досяжним,

Євген Федчук
2026.03.01 16:06
У корчмі, що біля Січі нині велелюдно,
Зібралося за столами козаків багато,
Усі вдягнуті розкішно, адже нині свято.
Корчмареві за шинквасом сьогодні не нудно.
То тут, то там: «Іще налий!» - кожен раз лунає,
Наймити ледве встигають розносити кухлі.
Л

Володимир Бойко
2026.03.01 15:33
«Русскіє» - нація-фальсифікація. Культ вождя – споконвічна і невід’ємна частина московської культури. Категорія ворогів набагато стабільніша, ніж категорія друзів. Велика політика починається там, де закінчується правда. Кожна персональна мая

Володимир Мацуцький
2026.03.01 13:26
Вже до нас летять лелекі,
а у нас – війна і в вЕсну
долі нам несе не легкі
від убивців і інвесторів.
Ті інвестори, як рани:
знову ділять Україну,
і в долЯх орди-орави
кожен прагне половину.

Борис Костиря
2026.03.01 11:40
Я вклонюся вечірній траві.
І на небі з'являються зорі,
Миготливі і ледве живі,
Ніби замисли Бога прозорі.

Бог дає тріпотливим стежкам
Дар натхнення, наснаги і волі.
Так спочинок похилим вікам

Микола Дудар
2026.03.01 10:51
Немитої болотної глибинки…
Абстрактно викорчоване з могил,
Розмножує воно свої личинки
З усіх запропонованих мірил…
Отримують по смерті (сміх) автівку
Дай боже, своєрідний інтелект…
І тут не обійтися без горілки —
У цьому й світостворення, й секре

Віктор Кучерук
2026.03.01 06:01
Немає іскорки кохання
В пітьмі недоспаних ночей, -
Надворі вітер безнастанно
З листків полотна знову тче.
Бубнить, всміхається і плаче,
І далі стелить килимок, -
Бракує пестощів гарячих
Тієї, що не йде з думок.

С М
2026.02.28 21:23
прожогом уперед моєї
автівки ~ твоя
хоча дев’яносто в годину
я їду звичай
ти мовиш се гаразд
трохи болю ~ не проблема
казала мала би настрій ти
в’їхати у драйв

Ігор Шоха
2026.02.28 20:36
Коротшає дорога до безодні.
Переживаю у самотині
цей вирок долі. Я у западні
рокованої миті і, природно,
уже не уявляється мені,
як їду я на білому коні
минулої епохи у сьогодні.
Судьба перетасовує пасьянс

Володимир Невесенко
2026.02.28 18:12
Згорта в сувої вітер хмари,
і небо кутається в синь,
а в тиші никнуть крутояри,
лиш десь цеберко – дзинь та дзинь!

Дзюрчить ручай в густих осоках
між верболозів і купин.
Село на пагорках високих

Ірина Вовк
2026.02.28 16:10
Я народилася там, де небо спирається на плечі Ай-Петрі, що велетенською тінню зависає над бірюзою моря. Пам’ятаю маму – молоду, ясну, вродливу, з тонким грецьким профілем, ніби висіченим із античного мармуру самим сонцем. Вона тримає в руках важкий дзбан,

Борис Костиря
2026.02.28 11:24
Я вмию очі у росі,
Вклоняюся сонцю й буйним травам,
Скупаюсь в первісний красі,
Де потонув миттєвий травень.

Побачу крізь росу дива,
Картини, сховані від ока.
В них відкриваються слова,

Ірина Вовк
2026.02.28 10:50
І. Мама
Грецький профіль на тлі небесної сині.
У дзбані – прохолода гірських джерел.
В її усмішці – сонце, що ніколи не заходить.

ІІ. Ай-Петрі
Кам’яна корона над моєю колискою.
Вдень – варта свободи,

Юрій Гундарів
2026.02.28 09:35
Перший доброволець, якому прижиттєво присвоєно звання "Герой України".
Навчався в Івано-Франківському ліцеї на художника. Його позивний "Да Вінчі" пов'язаний саме з талантом — він гарно малював.
Для нього найголовнішими у житті були — перемога і ко

Віктор Кучерук
2026.02.28 06:13
Творчості години світанкові
Раз у раз, немов найперший спів, -
Поріднився з музою і в слові
Збагатився, виріс, помужнів.
Стало розлучитися несила
З тим, що вабить чарами щомить, -
З тим, що серцю дороге і миле,
І нічим ніколи не тяжить.

Тетяна Левицька
2026.02.27 21:53
Навіщо, скажіть, молоді соколята,
тікаєте з дому на ситу чужину?
Нам разом боротись, або помирати
за рідну, стражденну, святу Батьківщину!

Куди ж ви лякливі? Не можна від себе
втекти не лишивши у хаті сльозини.
Кривава зоря заливає пів неба,

Ігор Шоха
2026.02.27 21:17
                    І
Ми і не юрба, і ніби, люди,
що забули, де існує знов
росіянське чудо і любов,
воля на тарілці і приблуди...
а тепер б’ємо себе у груди, –
не хотіли ми, він сам прийшов!

Іван Потьомкін
2026.02.27 19:44
«Слухай, дівчинко!» Вона не слуха…
«Цей день білий, це містечко…»
Немає містечка, нема живого духу,
По руїнах біга гола, руда Рівка,
Дитина тринадцяти років.

Проїжджали грубі німці в танку
(Тікай, тікай, Рівко!),

Юрій Лазірко
2026.02.27 15:39
так мало статися
хай кажуть люди
серденько птахою
збилося в грудях

збилося вибилось
та не на волю
ніби все вицвіло
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори на сторінці:

Ноктюрн Ноктюрн
2026.02.26

Арсеній Літванин
2026.02.25

Богдан Райковський Райко
2026.02.25

Мілана Попова
2026.02.24

Стейсі Стейсі
2026.02.14

хома дідим
2026.02.11

Дарій Стрілецький
2026.02.05






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




 
 
Поезія


  1. Юра Товмач - [ 2013.04.06 16:35 ]
    Невпізнаний летючий об'єкт
    Пливу…тобою марю

    Іду…тобою марю

    Що

    Зімною сам незнаю

    Їду…твій образ на узбіччі

    Твої кришталики зіниць

    Спрямовані

    У мо’ї вічі

    Мить…

    Ти

    НЛО

    Попереду

    Цього

    Авто

    А

    Далі…

    Тисну я по гальмах…

    Кермо спрямоване

    В зворотній відлік часу’

    Мій плямистий леопард

    Від несподіванки

    Вилітає

    На зустрічну полосу

    Вітер в скронях

    Серце ожило

    Й

    Прокинулось

    І

    Через

    Що

    Задумалось

    Але,

    Мабуть було

    Вже

    Байдуже

    І

    Навкруги

    Все райдужне

    Від

    Паніки

    Й

    Гідравліки

    Керма

    Й

    Ребра

    І

    Пошматованого

    Ремня

    Безпеки

    Де

    Ж

    Ви

    Мої

    Лелеки-

    Швидкої допомоги

    й

    беззвучні монологи…

    Лиш

    Спалахи

    В прожекторах

    Очей

    Тих

    Хрестиків червоних

    Медсестер

    Що

    Зашарілись

    На крилах побажання

    Твойого сподівання

    Й

    Відвантажили

    Твої думки

    Із

    Попелу

    Отого

    ДТП

    Мить…

    І

    Ти

    Є

    Не

    В

    Авто

    А,

    В

    МРТ

    Тієї машинерії

    Мить…

    І

    Ти - прокинувся…

    Домашнє ліжко…

    І

    За вікном

    Той

    Місяць-пан

    Зорі-панянці

    Нірвану

    Грає

    На сопілці…

    Зимовий сад Карпат…

    Камін...

    Оніміння пальців на руці

    На якій

    Тепло

    І

    Вічно-Твоє

    Ніжне

    НЛО…


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  2. Юра Товмач - [ 2013.04.06 16:19 ]
    Дніпровська Ніагара
    ЇЇ коханка

    Філіжанка

    А

    Ще

    Чорнява

    Шоколядка

    Її

    Вуста цукати

    Бажання

    Вічність там блукати

    Вона

    То є

    Солодкі муки

    Прийняла

    Якось вона

    Руки

    З коридорів влади

    Тієї слави

    Химери стимулятора

    Антропоанотатора

    У шлунку алігатора

    Що

    Мешкають

    В дніпровських заводях

    І хвилях - хвилюючих обіймів

    Тих разючих

    Та осінніх

    Сплесків прохолоди

    Й

    Пірнає в струни

    Мелодій снів

    Чарівних

    Теплих

    Ніжних

    і

    Трішки

    Ідеальних

    Але

    По справжньому

    Не справжніх

    А

    Трішки

    Ідеальних

    і

    Вайлуватим присмаком

    Смакує

    Доти

    Доки

    Буде імпульс насолоди

    Той

    Роздаватись

    В

    Ділянці

    Скроні

    і

    Наближатись

    В

    Ділянку

    Псевдо – Мандельброта

    Тії

    Абстракції сердець

    На полотні уяви

    Взаємності

    Де переплітаються

    Вони

    Системи рівноцінні

    Нервово дихальні

    Й судинні

    що

    Заряджають

    Вічний

    Той двигун

    Життя

    і, мов

    Рятують від агонії

    Прописаний

    Аптекопекарем

    Рецепт

    Від меланхолії

    Тієї

    Втоми

    Дурниць

    і

    Маячні

    Тієї…

    Рецепт

    Тобою

    Зветься

    З

    Семи тих літер

    Тії

    Абетки

    Й

    Джоконди репродукції

    і

    Методом дедукції

    Само

    То

    Випливає

    Дніпро…

    Дніпровська хвиля…

    Тиха гладь води…

    Дніпровська переправа…

    Рясний той дощ…

    Погода невблаганна…

    і

    Ти

    Дніпровська Ніагара


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  3. Юра Товмач - [ 2013.04.06 16:24 ]
    Сон
    Я з радістю розділю тепло крила
    І зможемо разом все подолати
    Фізичну втому в спекотні ті жнива
    А ще солодкі паляниці споживати
    ***
    Я з радістю заручу'сь із небесами
    Не дивлячись на сліпоту і німоту
    І пестити усю твою красу вустами
    Волосся з злата цілувати, леліючи у зорю
    ***
    Я з радістю зітру з лиця землі все-все
    Залишимось ми на одинці, більш нікого
    На острові кохання ти пізнаватимеш мене
    Рай у насолоді ми створимо для цього
    ***
    Портрет для тебе я намалюю на воді
    Як корабель він попливе морями
    На палубі ми будем лиш одні
    Безсоромно переплітаючись тілами
    ***
    Ми час загубим десь у океані
    Нічна зоря із сонцем поміняються місцями
    І знову й знову нас накриє насолода із цунамі
    І час від часу дельфіни з чайками літатимуть над нами
    ***
    І все ж це знову сон
    Який бере в полон і знову в кандалах
    Нічні метаморфози із піска і корабля
    І лиш приємна згадка на моїх – твоїх вустах...


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  4. Юра Товмач - [ 2013.04.06 16:04 ]
    У нічному полоні
    Зелен сад за тво’їм парканом
    Бачу у снах я щоночі
    Свіжістю трав твого аромату
    Зорі розсипані у патлах волосся
    Подихом вітру відчуваю флюїди
    Тіла твойого сонного в ліжку
    Крила створила нічна та чарівність
    Злетів я із даху мов птаха у пошуках квітки
    Літав я по закутках безхмарного міста
    Випадково зламавши крило об граніт обеліска
    І впав я камінням додолу з розгону
    Під ліжко похилого дому Подолу
    Проспав я півночі на схилах Дніпрових
    Прокинувся в снах від холоду двору
    З шаленим запалом пірнув я у воду
    Щоб сплеском емоцій потрапити в твою діброву
    Діброва зеленого саду природи
    Ніколи не зрів такої я вроди
    Лежиш на перині і щічка на голій долоні
    Дивлюся твій сон і повнівстю в твоїм полоні…


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  5. Юра Товмач - [ 2013.04.06 15:57 ]
    Не’Бо
    Не свердли мене своїм крижаним поглядом

    Зазираючи в глибину підсвідомості

    Не розбещуй моє бачення вульгарним доглядом

    Осягаючи збудники рефлекторної заподатливості

    ***

    Не жери мене язиками аморфними

    Підкидаючи вуглинки зрадливої асиміляції

    Не зваблюй мої зіниці протеже оманливими

    Декламуючи бажання псевдо анотації

    ***

    Не виставляй моє табу на ідеальні утопії

    Балансуючи інтереси соцмереж архівованих

    Не плекай ти прагматизму в антифілософії

    Колапсуючи на грані в мовах поміркованих

    ***

    БО РОЗІБ’Ю ТВОЮ ГЛИБУ В ТРИВІАЛЬНИЙ ДРІБ’ЯЗОК

    РЕЛАКСУЮЧИ СТРАХ У НАДСВІДОМОСТІ

    БО НАДЕРУ ТВОЮ ДУШУ В АСТРАЛЬНИЙ БІ-ЗВ’ЯЗОК

    КОМПЛЕКСУЮЧИ ЛІБІДО МОВ ТВОЄЇ БАНАЛЬНОСТІ


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  6. Юра Товмач - [ 2013.04.06 15:33 ]
    Парасолька
    За вікном вікно у небеса…

    Чистота…

    Спонтанності

    Тієї…

    Твоєї

    самовідданості

    за стиль життя…

    Який

    ти

    осягла…

    І

    відбираючи

    із натовпу

    метеликів,

    що

    налітавшись в небесах

    спочити

    забажають

    від

    втоми

    життєвої рутини

    на розмаїтті

    магії

    тієї парасолі

    й

    лілії

    афродизіака…

    Дяка,

    за ті

    зухвалі

    вії…

    Які,

    все

    безсоромно

    пускаючи

    ті феромони

    насолоди

    небесного

    добра…

    В віконні

    брами,

    а далі

    в

    небеса…

    З

    яких біжить роса…

    Й

    яка

    полює

    завжди на метеликів

    тих,

    що

    приручила…

    Давши сховок

    на вустах

    солоних…

    Від сліз

    морських…

    що,

    створили небеса…

    Роса…

    Твоя коса

    уквітчана у чудеса…

    І

    парасолька

    в небеса…

    А

    ще,

    твоя рука…

    Що,

    правцю мою обвила

    як омела

    з

    троянд,

    прозоро-білосніжних

    ніби ніжних…

    Але,

    наразі

    червоно-темних

    в

    колір

    води

    з

    артерії

    небесних водоспадів

    пелюсток крил

    метеликів-титанів

    яких

    ти налякала

    у

    клапанах

    свойого серця

    з шипів

    небесно-білосніжної

    троянди

    з парасольки…


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  7. Юра Товмач - [ 2013.04.06 15:55 ]
    Твій дотик шоколяду
    Добрий день!
    Я олень?
    Чому тремтиш?
    Рука чому холодна…давай зігрію?
    Рукавичку можу дати?
    Скажи чи можу взнати?
    Чи можу я згадати?
    Чи просто вирвати з грудей я плятку шоколяду?
    І з’їсти, навіть не жувати, а проковтнути?
    На очах твоїх і тих,
    Хто
    Звик слюну ковтати
    Гірку, від шоколядоцельофану
    Всі заздрять мні.
    Ні
    Не мні – А нам
    Червоні губи на морозі,
    Твої липкі
    І
    Чорні,
    І со’лодкогі’ркі
    Від того
    Цельофаношоколяду
    Так,
    Я це відчув…
    В своїх губах із снігу
    Що,
    Потекли і полилися
    Струмочком гіркошоколяду…
    І вимазав твої я губи
    В свої сніги
    Із шоколяду…


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  8. Тата Рівна - [ 2013.04.01 17:27 ]
    у потязі "Південному"
    У потязі «Південному» лежачою драбиною
    повільно відповзатиму до степу й до моря
    де пахне вітер соснами трояндами й глиною, де
    Бог на варті мліє у невтомному дозорі

    там чай травою м’ятною нагадує про бабине
    там всі цілунки струнами у серці ще бринять
    побіленою хатою фіранкою із блямбами
    шовковими червоними у серці пломенять

    деньки моєї юності прибоями напоєні
    находжені стежинами між теплих каменюк
    що виростають квітами і рани непогоєні
    від їх тепла південного загоюються тут

    я буду доторкатися до гарбузів та персиків
    до сивих слив старого, застарілого садка
    я буду бавить песика онука того песика
    що м’ячика блакитного ховав у будяках

    а ми з ногами босими шукали та сміялися
    і знали що не м’ячика – шукаємо земне
    чуття яке у поїзді спітніло та пом’ялося
    і втратило тебе а потім втратило й мене

    у потязі «Південному» із пляшкою котлетами
    з малим дитям кросвордами із псом на повідку
    чи зможу я піднятися злетіти понад Летою
    розправити крилята повернути на віку?

    чи насмічу у пам’яті ступивши в недозволене
    прибоями розмите і засипане піском?
    моє минуле зтоншане спресоване зпрозорене
    накрите всим життям неначе чорним баняком

    чого шукати? істинно. хіба той пес загавкає?
    хіба воскресне бабине у кружці кип'ятку?
    я повідком й кросвордами прив'язана під лавкою
    і крилами не годна вже перелетіти ріку...

    а ми з ногами босими шукали і сміялися
    і знали що не м’ячика – шукаємо земне
    чуття яке у поїзді спітніло та пом’ялося
    і втратило мене та знову втратило мене
    я буду доторкатися до гарбузів і персиків
    до сивих слив старого застарілого садка
    і буду бавить песика онука того песика
    що м’ячика блакитного ховав у будяках

    у серці будуть спомини недогорілі залишки
    розтертий тлін колишнього між теплих каменюк
    що обросли вже квітами.. і тільки мильні бульбашки
    на радість мого песика та сина будуть тут

    25.02.2013


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.4) | "Майстерень" -- (5.39)
    Коментарі: (6)


  9. Олександр Козинець - [ 2013.03.19 19:25 ]
    ***
    Перекрикую ніч крізь цупку непроглядну тканину.
    Мій прихований світ розливається світлом уперше.
    Я живу в тому домі – з волошок і цвіту калини.
    Там я чую молитви в гудінні старого шершня.
    Моє дерево давнє, гілками до неба – цілує.
    Загортаюся в плед, запах ладану зцілює тіло.
    Я мотаю клубки, коли вітер у мене ночує,
    А як стихне – лишаю. Хай іній підбілить.
    Між словами – живу, грішу, індульгую...
    Розмальовую час, вішаю, мокрий, під стелею.
    Навіть чую, як квіти про нього пліткують,
    Заціловують вікна й милуються ніжно оселею.


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (4)


  10. Анонім Я Саландяк - [ 2013.03.16 11:50 ]
    Мить

    худ. Я Саландяк – композиція на тему… (фотошоп)2013р.


    Рейтинги: Народний -- (5.38) | "Майстерень" -- (5.25)
    Коментарі: (16) | "http://storinka-m.kiev.ua/product.php?p_id=11091"


  11. Семен Санніков - [ 2013.03.09 20:35 ]
    до світлого дня
    гаплик


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.5) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (16)


  12. Володимир Сірий - [ 2013.03.06 19:02 ]
    Вже грає увертюру сік беріз
    Із ревним палом ярий березоль
    Зими афіші рве на темні клапті,
    І потічками їх у доли квапить,
    Вихлюпуючи: до, ре, мі, фа, соль!

    Старенька натягла на очі каптур,
    В кутку гримерки крекче на юдоль,
    Закінчилась її морозна роль,
    Вона сьогодні геть іде з театру.

    Інакші декорації на сцені ,
    І, хоч куліси зовсім не зелені,
    Вже грає увертюру сік беріз,

    І глядачів помалу зазиває,
    Де дійство життєрадісно - безкрає , -
    Актриси молодої бенефіс.

    06.03.13


    Рейтинги: Народний -- (5.53) | "Майстерень" -- (5.55)
    Коментарі: (22)


  13. Анонім Я Саландяк - [ 2013.03.02 07:50 ]
    Фіолетта* (шматки римованого тексту)
    дерла, перла - на дерть** стерла,
    пухкими перинами дооколо стеле…
    *
    Покинув, мов порожний келих,
    в розкішнім ложі невеселу…
    білу стелю розглядати…
    *
    ти думаєш: уже не вибирати -
    все станеться само, не вийти з кола,
    кабанчики порохкують довкола…
    і… знаєш все, що маєш знати.
    *
    ілюзії – реальність, життя і смерть
    в її житті змололися на дерть…
    лишилася… віч-на-віч там, де пусто,
    а гола правда доторкнула голих пліч…
    і Фіолетта, не молившись наніч…
                   пішла у дім розпусти.

    худ. Я Саландяк – композиція на тему… (фотошоп)
                Концепція Фіолетти

        Розглядаючи варіанти, зупинився на «змололося на дерть – борошно грубого млива для годівлі тварин». Це є проза.

                Спрощена кольорова схема

        Коли відтінок наповнив простір, то основні (червоний-синій) стали відтінками? Так, в межах квадрата, форму якого набирає тієї ж миті цей простір, очевидно, відтінками відтінку…Ситуація ускладнюється до стану абсурду (реальності). Фіолетовий фрагмент, той, що червоніший, стає червоним (основним), а той, в якому більше синього – синім… В ситуації, коли «новий синій» опиняється у фіолетовому, ще синішому, фрагмент(«новий синій» ) робиться червоним…
        Але, зрештою, якщо цьому простору хоч на мить задати форму прямокутника (глянути вліво, право, вверх, вниз кольорового спектру) - однак сірим!
    не 2012


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.38) | "Майстерень" -- (5.25)
    Коментарі: (12) | "http://storinka-m.kiev.ua/product.php?p_id=11076"


  14. Анонім Я Саландяк - [ 2013.02.23 07:47 ]
    Giulietta (шматки римованого тексту)
    і гарні, й погані у сірім тумані -
    затьмарена свідомість позіхає сито…
    *
    а чорне жорно золоте живе зерно
    все меле, меле на білу мукУ,
    і крізь дрібненьке сито…
    *
    усі-усі, великі і малі,
    відбувши мУку покори-злості,
    у чорну землю свої білі кості…
    насправді – сірі у сирій землі.
    *
    …так грубо тре – змеле на дерть*,
    нюансами наповнить дооколо вщерть –
    любов червона топиться у морі фіолету,
    що аж ховається Джульєтта
    за чорно-білу смерть.

    * Дерть – борошно грубого млива для годівлі тварин.

    худ. Я Саландяк – композиція на тему… (фотошоп)
            Концепція Джульєтти

        Цей антураж так грубо дре, що аж все змелеться на дерть, нюансами наповнить дооколо вщерть – любов червона топиться у морі фіолету, що аж…ховається Джульєтта за чорно-білу смерть.

           Спрощена кольорова схема…

        … передбачає червоний (любов), синій (ненависть) та жовтий (золото), а в ахроматичній схемі чорний (зло) і білий (добро). Відтінки ускладнюють (урізноманітнюють) композицію (логіку), коли компонуються з трьома основними…
        Коли окремий відтінок намагається наповнити собою простір, це рівнозначно нівелюванню змісту у невизначенність – вже не червоний, але ще не синій, що рівнозначно поняттю сірий… Так і в поезії без основоположних любові й ненависті…
        Зрештою, хтось скаже, що море могло би бути синім…Очевидно, так воно й було, на початку, але синій і червоний при змішуванні завжди дають фіолетовий…


    Рейтинги: Народний -- (5.38) | "Майстерень" -- (5.25)
    Коментарі: (13) | "http://storinka-m.kiev.ua/product.php?p_id=11062"


  15. дмитро атасов - [ 2013.01.22 23:50 ]
    Зима
    ЗИМА
    Зима… З морозом уночі
    Гуляє люта хуртовина.
    Сховався місяць за хмарину,
    З ялинами танцює сніг…
    А вітер дме у срібний ріг!..
    І все ,що дихає мовчить.
    Ба.Навіть сич не прокричить
    Цієї крижаної ночі.
    Сніг скаженіє й сліпить очі!
    В наметах білих грузнуть ноги!
    Не видно жодної дороги!..
    Дрижання й скутість у плечах.
    В ногах-утома.
    В серці-страх.

    5 січня 2002р.


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  16. Володимир Сірий - [ 2013.01.12 18:44 ]
    Зима знов аркуш білий стелить
    Зима знов аркуш білий стелить
    Під сонця райдужну снагу,
    І, наче віршики веселі,
    Блищать іскринки на снігу.

    Радію санному рядочку,
    Замету тішусь, як дитя,
    І сам уже творити хочу
    Подібну лірику життя.

    Як стануть думи чисті - чисті,
    Мов цей зимовий білий лист,
    У слів божественне намисто
    Себе загорне серця хист,

    Я напишу осанну митям,
    Що срібним пахнуть морозцем,
    І, дзвоном сонячним налиті,
    Бринять перед моїм лицем…

    12.01.13


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.53) | "Майстерень" -- (5.55)
    Коментарі: (22)


  17. Анонім Я Саландяк - [ 2013.01.02 11:08 ]
    Якби янгол могла...

    худ. Я Саландяк – композиція на тему… (фотошоп)


    Рейтинги: Народний -- (5.38) | "Майстерень" -- (5.25)
    Коментарі: (2) | "http://storinka-m.kiev.ua/product.php?p_id=10965"


  18. Анонім Я Саландяк - [ 2012.12.26 11:11 ]
    Омоні(зи)ми
    Зима звелась на крила
    і снігом, що мука,
    та білістю, що біль,
    накрила
    той біль, що мука.
    2012

    худ. Саландяк – композиція на тему… (фотошоп)


    Рейтинги: Народний -- (5.38) | "Майстерень" -- (5.25)
    Прокоментувати: | "http://storinka-m.kiev.ua/product.php?p_id=10955"


  19. Ольга Будзан - [ 2012.12.22 15:59 ]
    Білі лебеді з білого саду...
    Білі лебеді з білого саду
    прилетіли у білу ніч.
    Залишивши тепло позаду,
    ми за ними у білу січ.

    Чарівна і пречисто біла
    наречена стоїть - земля.
    Їй торкнулись душі і тіла
    білих ангелів два крила.

    2012


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.31) | "Майстерень" -- (5.18)
    Коментарі: (2)


  20. Анонім Я Саландяк - [ 2012.12.14 07:46 ]
    Зима
    Є зима…
    ...та сама, та сама, та сама…
    А немає як літо!.. І нема, і нема…
    грудень 2012 р.

    худ. Я Саландяк - композиція на тему... (фотошоп)


    Рейтинги: Народний -- (5.38) | "Майстерень" -- (5.25)
    Прокоментувати: | "http://storinka-m.kiev.ua/product.php?p_id=10946"


  21. Ольга Будзан - [ 2012.12.05 10:59 ]
    Незабаром весна.
    Господи, яка кругом краса
    і які ясні у небі зорі.
    Біла розпласталася зима
    у однім незайманім узорі.
    Холод сосен, скованість дубів.
    Велич неприступної цариці.
    І по серцю, наче спів чи плач -
    завивання вовка і вовчиці.
    Та якщо у Всесвіті зима
    десь і є така ж з чиєїсь волі,
    то весни подібної нема,
    як земна у сонячному колі.
    Хай біліють навкруги сніги,
    й холодом проймають зледеніння,
    паростки майбутньої весни
    вже ось-ось покажуться з насіння!

    2012


    Рейтинги: Народний -- (5.31) | "Майстерень" -- (5.18)
    Прокоментувати:


  22. Ольга Будзан - [ 2012.12.04 13:17 ]
    Мій сад.
    Колише осінь на своїх гіллях
    пожовкле листя.
    Лунає тихо ледь відчутний звук -
    осіння пісня.
    Погойдуються стиглі і важкі,
    солодкі "Бере".
    А вишивку в гарячих кольорах
    вдягнули клени.
    Он барбарису ягоди рясні,
    за ними - "Йони".
    Вічнозелені у кутку стоять
    рододендрони.
    Мій сад - моє життя увесь
    полумяніє,
    а серце і душа від щастя
    мліє, мліє.

    2012


    Рейтинги: Народний -- (5.31) | "Майстерень" -- (5.18)
    Прокоментувати:


  23. Валерій Хмельницький - [ 2012.11.28 17:26 ]
    Чкаловський пляж (remix)
    В café-chantant влетіла в «mini»,
    Що тіло тісно облягло.
    - Я б пригостив тебе "Martini"...
    Знайомі будьмо: я - Павло.

    А як твоє ім'я?.. Послухай,
    У тебе вигляд - вищий клас!..
    (Я закохався враз по вуха
    І уявив у ліжку нас).

    - Батьки і друзі кличуть Звінка...
    - О, як незвично! Це не жарт?
    (Ти засміялась щиро й дзвінко.
    Почервонів я, наче рак).

    - А гордовита, як принцеса -
    Не підступитися!
    - Та де!
    Сьогодні вперше я в Одесі
    І чула, тут є "дикий" пляж.

    Я на такому засмагала,
    Як приїздила в Коктебель...
    - А, є такий... Назвали - «Чкалов»...
    Спускайся схилами до скель.

    А знаєш, я не проти, діво,
    Й сам провести тебе туди -
    Ми там, немов Адам і Єва,
    Позасмагали б... Згодна ти?..


    28.11.2012


    * Звінка (наголос на першому складі) - зменшувальне від Звенислава.


    Рейтинги: Народний 0 (5.42) | "Майстерень" -- (5.44)
    Коментарі: (65) | "Чкаловський пляж"


  24. Ольга Будзан - [ 2012.11.19 11:56 ]
    На перехресті.
    До перехрестя трьох доріг
    дійшла я в пошуках нового.
    Самотній стовп сліди зберіг
    письма далекого, чужого:
    "Підеш направо, то тоді
    загубиш грішне своє тіло,
    наліво підеш - у пітьмі
    навіки втратиш горді крила,
    а якщо прямо ти підеш -
    швиденько будеш на вершині.
    Тільки сама, повік сама,
    єдина лишишся в родині."
    Я зважувала, як оцю
    дилему краще розв'язати;
    і вирішила з манівців
    назад додому повертати.



    Рейтинги: Народний 5.5 (5.31) | "Майстерень" -- (5.18)
    Коментарі: (1)


  25. Володимир Сірий - [ 2012.11.18 20:48 ]
    Білим лебедем неначе
    Білим лебедем неначе
    Вісник холоду майнув.
    Я сьогодні зранку бачив
    Гаю першу сивину.
    Він - як я ще духом юний,
    І у спогадах - такий,
    Лиш мотив на сонця струни
    Вже лягає не палкий.
    Помужнів , змудрів за літо,
    Не злякався днів зими,
    Ще змахне, як я у квітні,
    Він зеленими крильми.
    Хай у вітті нині голо,
    Віє інею печаль,
    Гай зими морозне коло
    Вже долати розпочав…

    17.11.12


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.53) | "Майстерень" -- (5.55)
    Коментарі: (13)


  26. Ольга Будзан - [ 2012.11.16 13:55 ]
    Я, наче воду, міряла життя.
    Я, наче воду, міряла життя:
    ось по коліна, далі, попід груди...
    І раптом мене повінь понесла
    так швидко, що жахнулись люди.
    Я, наче воду, міряла життя.

    Минала я знайомі береги.
    Покинула рожеві сподівання.
    На гребені надій пливла туди,
    де вірила, що там живе охання.
    Минала я знайомі береги.

    Усяка буря з часом промине.
    Вода велика пошумить й спадає.
    В країні мрій - кохання промайне.
    В реальнім світі - просто не буває.
    Усяка буря з часом промине.

    2012


    Рейтинги: Народний -- (5.31) | "Майстерень" -- (5.18)
    Прокоментувати:


  27. Анонім Я Саландяк - [ 2012.11.15 19:46 ]
    Про цю осінь...

    худ Я Саландяк - композиція на тему... (фотошоп)


    Рейтинги: Народний -- (5.38) | "Майстерень" -- (5.25)
    Коментарі: (2) | "http://storinka-m.kiev.ua/product.php?p_id=10895"


  28. Віть Вітько - [ 2012.11.06 13:45 ]
    ПОДІЛЕНЕ ЯБЛУКО
    Мати, мати, материнка,
    пів’яблука – половинка.

    Пів’яблука мого –
    половинка твого.


    Рейтинги: Народний 5.25 (5.44) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати: | "Звізуалений штиб (Сайт Віктора Могильного)"


  29. Анонім Я Саландяк - [ 2012.11.05 09:07 ]
    ТАМАРА ГАНЕНКО - ВИШНЯ (переспів)
    З ТАМАРИ ГАНЕНКО - ВИШНЯ
    (переспів з російської мови)

    Вишня в снігу - квіткою білою…
    Тішусь тобою єдиною-милою,
    топлюся-тону в очей глибині,
    руку торкаю, але… мов у сні.

    Хвилини минають і дні,
    і над нами не владні – о ні!
    А мій усміх назустріч рокам:
    -Не від-дам!
    2012


    Тамара Ганенко

    **Вишня расцвела между нами в снегах.
    Должны ли мы обламывать ей ветки.
    Сердце щемит от морозного свиста времени**

    Вишня светится в белом снегу...
    Надышаться тобой не могу
    И наплаваться в глаз глубине, -
    Наяву, а не только во сне.

    Проплывают минуты и дни,
    И не властны над нами они.
    Улыбаюсь навстречу годам:
    - Не отдам!..



    Рейтинги: Народний -- (5.38) | "Майстерень" -- (5.25)
    Коментарі: (6) | "http://storinka-m.kiev.ua/product.php?p_id=10855"


  30. Віть Вітько - [ 2012.11.04 22:38 ]
    ВІТРЯЧОК
    Деревляний хлопчик
    видерся на стовпчик.

    Сюди вітер –
    туди вітер!

    Червень,
    травень.
    квітень.



    Рейтинги: Народний 5.5 (5.44) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати: | "Звізуалений штиб (Мистецька сторінка)"


  31. Тетяна Роса - [ 2012.11.01 23:48 ]
    "Осіння"
    Ах, зачем же ты, девочка, в осень
    Так спешишь, споря с ветром гривастым?
    Убегаешь из августа босо,
    Зачерпнув по дороге ненастья.

    Ох, шальная тростинка-девчонка!
    Заколдованный алый цветочек
    не растёт, где, лучисто и звонко,
    обрываются краешки строчек…

    Что ж ты, милая, в тоненьком платье,
    босиком гололёду навстречу?
    Ах, как жаль, что тебя удержать я
    не смогу и накинуть на плечи

    шаль, что сердцем усталым согрета…
    Там, вдали, поседевшие тучи.
    Ну зачем же ты ищешь край света,
    разобиженный солнечный лучик?

    Оглянись. Видишь, лис на дорожке,
    средь порхания солнечных листьев?
    Пусть глаза и лукавы немножко,
    но добра его мордочка лисья.

    Как он ждёт твоего возвращенья,
    словно песню – забытая нота.
    Может, всё твоё спешное рвенье –
    это страх ожиданья полёта?

    Не спеши, безрассудная, в осень,
    Ведь туда ни к чему торопиться.
    Может, небо звезду тебе бросит…
    Открывают тому, кто стучится…


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (12)


  32. Богдан Манюк - [ 2012.10.29 11:10 ]
    *****
    Ми скорилися
    спогаду й осені,
    де величному –
    стрілки секундні.
    Нам, попутнице, -
    дні відбатожені,
    сотня круків
    на долі та груди.

    Час розгойдає
    титри затьмарені,
    вже своїми
    назвати їх варто.
    Віджонглюймо
    одвічними карами,
    щоб не взятись
    за мічені карти.

    Відшукали прожилками
    втрачене,
    ну а жилам –
    ворожі вігвами.
    Сто монахів
    між нашими втечами,
    сто без гАбітів -
    Божого краму.

    Сто імен
    поміняли на блискавки,
    запізнілі,
    як полум’я Крішни.
    Ніби поруч,
    мов янголи, близько ми,
    а майбутнє –
    загубленим віршем…

    Ми скорилися…

    2012р.

    Художник Ярослав Саландяк.


    Рейтинги: Народний -- (5.63) | "Майстерень" -- (5.77)
    Коментарі: (26) | "http://storinka-m.kiev.ua/product.php?p_id=9645"


  33. Тетяна Флора Мілєвська - [ 2012.10.22 11:17 ]
    Не моя...
    Не моя вина -
    Не твоя вона.
    Від торкань струна
    Не звучить, німа…

    Розірву струну -перейду стерню!
    Принесу вогню!..

    Не моя вина,
    Що любов земна...
    Не твоя вина,
    Що мене нема.

    І струни нема, і стерні нема,
    У житті зима...

    2012.10.21.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.51) | "Майстерень" 5.5 (5.58)
    Коментарі: (19)


  34. Володимир Сірий - [ 2012.10.21 17:58 ]
    Радість
    Очима жадібно вберу
    Красу гаїв барвистих.
    Під їх мелодію стару
    Так гоже серцем плúсти
    В пахучі шерехи дібров,
    Грибного царства простір,
    Де, в бік який би не ішов, -
    Тепла янтарний постріл.
    Там сонця входять промінці
    Межи лапату хвою,
    І пролітають горобці
    Строкатою юрмою;
    Вітрець намотує на вус
    Легеньке павутиння,
    І стелить ніжності обрус
    На крони далеч синя;
    Завзято білочка горіх
    Пошукує у листі,
    І кришталевий сиплять сміх
    Росинки променисті…


    21 жовтня


    Рейтинги: Народний -- (5.53) | "Майстерень" -- (5.55)
    Коментарі: (18)


  35. Анонім Я Саландяк - [ 2012.10.20 17:24 ]
    ПЕРЕПЕТІЇ “ЧОРНОГО” КВАДРАТА 2
    Спочатку він повикидав
    всі чорні букви,бо чорні…
    А як прийшла зима, повитирав
    всі сині, бо холодні.
    А як зробилося нестерпно тепло, -
    всі жовті і червоні.
    Лишилися лише зелені й тло…
    Хіба то я трава!?
    І зостались непорушними права
    лиш білої суті аркуша паперу,
    що без звуку
    волала: БУКВУ!

    ***
    Тонкий-рожевий профіль панував
    на синім тлі холодного квадрата,
    а скромний усміх винувато:
    а я красива!.. вав.

    ***
    Текст чорний чорною рукою
    написав.
    Ніяк не налюбується «святою» чорнотою,
    лиш білий проміжок між букви
    дратував…
    Так бракувало повноти для чорних відчутів -
    перелетів на чорне тло, мов крук…
    О!...
    і пропав…
    2012

    худ. Ярослав Саландяк - Перепетії "чорного" квадрата 2.


    Рейтинги: Народний -- (5.38) | "Майстерень" -- (5.25)
    Коментарі: (3) | "http://storinka-m.kiev.ua/product.php?p_id=10836"


  36. Валерій Хмельницький - [ 2012.10.18 12:25 ]
    Черешневе намисто
    У село я приїхала з міста
    І, "врубавшись у фішку" "на раз",
    Одягла черешневе намисто -
    Цю смачну і найкращу з прикрас.

    Із соломи сплела капелюшка,
    Із ромашок, волошок - вінок,
    А сережки із вишень на вушка
    Почепила - й пішла на ставок.

    Засмагала в самому намисті
    (Навкруги був густий очерет)
    І збирала з латаття і листя
    Запашний і духмяний букет.

    Уявляла, що я - Greta Garbo,
    А коханий (нехай буде!) - Brad.
    У болоті про щось дуже гарно
    Кумкав жабок маленьких дует.

    Я їх слухала досить прихильно
    І кричала: "Bravissimo!", "Віs!" -
    На овації й оплески сильні
    В очерет враз хлопчина прибіг

    Несміливий, наївний... Юначе,
    Ще не бачив такої краси?..
    Підвелась - ненароком неначе
    Доторкнувся моєї коси...

    Подала йому руку: "Я - Катя!" -
    Зашарівся і поряд приліг...
    З очерету дивились булькаті
    Оченята двох жабок малих.


    18.10.2012


    Рейтинги: Народний -- (5.42) | "Майстерень" -- (5.44)
    Коментарі: (23) | "Уляна Дудок Cільська замальовка II"


  37. Тетяна Флора Мілєвська - [ 2012.10.14 12:34 ]
    Маки засіяли...
    Маки засіяли поле.
    Болем.
    Тихо ховалися зерна:
    Терни…
    Сонячно небо сльозило.
    Било.
    Поле атласно горіло,
    Мліло:
    Душу ховало свою
    Уміло.







    Рейтинги: Народний -- (5.51) | "Майстерень" -- (5.58)
    Коментарі: (22)


  38. Богдан Манюк - [ 2012.10.13 15:46 ]
    ВЕЧЕРЯ З БОГИНЕЮ НЕБА ЕМОЦІЙ
    Вечеря з богинею
    неба емоцій
    на відстані світла…
    О, так – світлова!..
    В такому, як пекло,
    фатальнім потоці
    в сапфіри й на друзки
    окличні слова.

    Не сховано гОлови
    в писану тайстру,
    ласкітками зорі,
    одягнено стиль,
    хоч нам і богам
    ще миритись завчасно,
    бо вибухи…вибухи…
    в колі світил.

    Сьогодні нас тішать
    небесні вертепи,
    щасливого місяця
    перший анфас,
    а вчора, жагуча,
    жбурляла комету,
    вогненні дощі
    оживляла нараз!

    А вчора додолу
    політ рукавички
    і схрещені шпаги
    на захід і схід,
    допоки із неба
    усміхнене личко
    і зуби дракона
    у рабство боліт…

    Корсет і кольчугу
    послабити можна,
    і очі сторонні
    спочинуть нехай.
    Галактики наші
    півднЯ не ворожі,
    А я вже…
    А мною…
    віднайдено рай.
    2012р.


    Художник Ярослав Саландяк "Діва-войовниця", двп, олія.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.63) | "Майстерень" -- (5.77)
    Коментарі: (18) | "http://storinka-m.kiev.ua/product.php?p_id=9657"


  39. Олександр Козинець - [ 2012.10.05 22:07 ]
    ***
    Не заперечу присутності наших тіл.
    Скапаю воском тихо і буде тепло.
    Можеш молитися плакати. Всі святі
    Чують тебе сторінками Бібліо_теки.
    Вийди з води. Берег чекає тебе.
    Можна кохатися тихо, стиснувши пальці.
    Можна відтяти Адамові кілька Re:бер
    Чи називати його (не)найкращим коханцем.
    Мокра і п’яна, гойдаєшся ти, мов тінь.
    Запах від тебе наче від аромолампи…
    Не заперечу себе в кожному з наших тіл.
    Не заперечу… Але й не спростую
    …жартом.


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (5)


  40. Валерій Хмельницький - [ 2012.09.24 09:12 ]
    а в тумані
    а
    в тумані
    ані ані
    ані полі
    ані тані
    ані мані
    ані гані
    ані пана
    ані пані
    ані йоржиків
    в сметані
    тане тане
    все в тумані
    ані ані
    ані ані
    ані
    ан
    і
    а


    21.09.2012


    Рейтинги: Народний -- (5.42) | "Майстерень" -- (5.44)
    Коментарі: (4) | " Анонім Я Саландяк МАНДРИ В КОСМОСІ 31. ЕМІЛЬ БОЄВ: а в тумані (вибрані тексти Поетичних Майстерень)"


  41. Олександр Обрій - [ 2012.09.20 23:30 ]
    КРАСУНЯ ОСІНЬ
    Тремтить червоно-жовтим падолистом,
    Пробуджена зі сну, красуня осінь,
    Замріяно-розпатлана, барвиста,
    Мов дівчина, звабливо-жовтокоса.

    У вікна заглядає, як примара,
    Лишає по собі холодну просинь,
    Впускає в настрій суму товсті хмари,
    Що вчора ще співав дзвінкоголосо.

    Ковток тепла прощально-життєдайний, -
    Миттєвий подих бабиного літа
    Для дум лишає простори безкрайні,
    Пускає павутиння оксамити.

    Ковтками вересневого повітря
    Пори нової поглинаю чари,
    Очима барв вбираючи палітру
    В душі напівпусті резервуари.

    Шукаю спокій в листя шарудінні,
    Що в серці занотується пластами.
    І слабкістю наповнене проміння
    Востаннє п’ю я спраглими вустами…


    Рейтинги: Народний 5.25 (5.34) | "Майстерень" 5.25 (5.36)
    Прокоментувати:


  42. Володимир Сірий - [ 2012.09.20 15:37 ]
    Вересень
    Зо́лота перуку
    Торсає вітрець.

    Ниву сухоруку
    Залишає жнець.

    Щедро сіють щиглі
    Спів у вись бліду.

    Падають достиглі
    Яблука в саду.

    Літепло втікає
    Долом навмання.

    Осінь оббирає
    Капустину дня…

    20.09.12



    Рейтинги: Народний 5.5 (5.53) | "Майстерень" 5.5 (5.55)
    Коментарі: (17)


  43. Володимир Сірий - [ 2012.09.11 17:22 ]
    Вересень

    Йде поміж садиби з оборогами
    Вересень отавами вологими

    З яблуками в пазусі рум’яними,
    З повними туманів чемоданами,

    Із весільною до столу піснею,
    З бабцею в лазурі славнозвісною,

    В душі заглядає ледь присмучені,
    Що прийшли до нього стати учнями

    Научатись рясно плодоносити
    В час нежданої своєї осені…

    11.09.12


    Рейтинги: Народний -- (5.53) | "Майстерень" -- (5.55)
    Коментарі: (14)


  44. Володимир Сірий - [ 2012.09.06 09:47 ]
    *-*-* /я думав .../
    Я думав, що осінь – то літо у масці,
    Яке не бажає безслідно пропасти.
    Торкнувся отави, гілок бурштинових –
    Це ж панна розкішна, багата, прекрасна!

    06.09.12


    Рейтинги: Народний -- (5.53) | "Майстерень" -- (5.55)
    Коментарі: (5)


  45. Максим Холявін - [ 2012.09.03 15:55 ]
    Дари зорі досвітньої
    Зоря досвітня повертає світ
    на кут примруженого ока,
    погляд вдалечінь,
    понад степи,
    понад могили,
    понад себе.
    І Сонце обіцяє світло
    назавжди,
    допоки є,
    допоки ти,
    допоки рух
    кільця не спинить
    промінь червоний.

    Воно вертає небокрай,
    і ти багатший за богів,
    одна твоя така безкрайність
    ріки життя без берегів,
    блаженне око
    в центрі неба –
    відвертість болю
    та любов.


    Рейтинги: Народний -- (5.31) | "Майстерень" -- (5.25)
    Прокоментувати:


  46. Ірина Чайка - [ 2012.08.31 10:22 ]
    ...Мерехтливість у спалахах літа
    Мерехтливість у спалахах літа
    розсипає п/янкі кольори,
    невагомістю доторку вкрита
    виціловує ночі і дні

    І непрощена ..і непрощЕнна-
    ходить містом спекота сумна
    Розмальовує небо-..зеленим -
    сіє втому серпнева імла

    Місто спить наїжаченим струмом,
    різнобарв\ям подій і людей
    Екліптичноасфальтовотлумним
    перехрестям провулків..аллей

    В краплях спокою ніжаться зорі,
    усміхаючись відлунням мрій
    Все мине..все минає..поволі-
    мерехтливістю стулених вій.


    12.08.2011


    Рейтинги: Народний 5.25 (5.38) | "Майстерень" 5.25 (5.38)
    Прокоментувати:


  47. Ярослав Чорногуз - [ 2012.08.28 12:02 ]
    ХВИЛЯ-МРІЯ (із циклу «Морські акварелі»)
    Море тихе і майже без піни,
    Легкий бриз у лице повіва.
    Хвиля ніжно до берега лине,
    Мов ласкаві шепоче слова.

    І в уяві породжує мрію
    І картину таку виклика –
    Ніби пестить мене і леліє
    Твоя лагідна, мила рука.

    8.08.7520 р. (Від Трипілля) (2012)



    Рейтинги: Народний -- (6.99) | "Майстерень" -- (7)
    Коментарі: (11)


  48. Ярослав Чорногуз - [ 2012.08.27 12:23 ]
    ДАРУНОК (із циклу «Морські акварелі»)
    Захід сонця – піврубін чарівний,
    Диск його внизу закрила мла,
    Так немов заморська королівна
    Перстень золотавий одягла.

    Ти також далеко там, за морем,
    Ой за морем, ще і не одним.
    Тож прийми, моя Богине-Зоре,
    Перстень цей і цей сяйливий німб.

    З.08. 7520 р. (Від Трипілля) (2012)



    Рейтинги: Народний -- (6.99) | "Майстерень" -- (7)
    Коментарі: (6)


  49. Ярослав Чорногуз - [ 2012.08.25 00:32 ]
    * * * (із циклу "Морські акварелі")
    Обрій накинув хустку -
    Плечі вкрив яснині,
    Хмари - як болю згустки –
    Бліднуть напівсумні.

    Небо здригнулось віщо –
    Сутінками рябе.
    В серці - укол(!): навіщо
    Знов згадало тебе?

    Вітер дмухнув сильніше.
    Враз - від його зусиль –
    Мов засвітилась ніша
    І розсмоктався біль.

    2.08. 7520 р. (Від Трипілля) (2012)


    Рейтинги: Народний -- (6.99) | "Майстерень" -- (7)
    Коментарі: (12)


  50. Алина ВеснянаКиця - [ 2012.08.24 13:30 ]
    любові дзвін
    пірнаеш вустами у росяні вії,
    мої очі щемливо
    зорять у розлучній завії.
    горить лебедине вино...

    ця полум*яна віри мрія
    золотом променів облита:
    дивлюся на зведення небес блакиті,
    мені вічність з тобою прожити...

    наш шляхетний дзигар "Бернардин"
    завжди поспіша на п*ять хвилин.
    в ніжній вечора позолоті
    радість людям дарує - любові дзвін...
    2012 рік


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:



  51. Сторінки: 1   ...   6   7   8   9   10   11   12   13   14