ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Вячеслав Руденко
2026.11.18 14:49
Під шерех листя верб мені співало в гливах
Одне, мов з лісу, довге і густе,
А інше — ніби у раптових зливах,
Як згадка про минуле і пусте…

Лунало гучно, як стара бандура,
В потоках звуків між пожовклих крон,
Чи чумака забутого натура

Віктор Кучерук
2026.11.18 07:16
Хоч завтра вітер хмари розведе
І зацвіте колись побите поле -
Від горя не сховатися ніде
І болю не позбутися ніколи.
На серці будуть видимі рубці,
Повік душа чорнітиме від туги, -
Це мрію не утримати в руці,
Коли їй тісно в межах виднокругу.

М Менянин
2026.11.18 02:21
Прокинулась в цей час застава –
до зброї кожен богатир,
палає обрію заграва,
а потім бою страшний вир.

Повільно повстають до справи
дружини цих чоловіків,
бо захист краю – їхнє право

Світлана Пирогова
2026.11.17 20:44
Огорни мене скоріш любов'ю,
Бо без тебе сіро все і мрячно.
Лілії цвіли - торкалось слово.
Озеро кохання вже у рясці.

Тихе-тихе, мовчазне уранці.
Квіти-поцілунки - спогад помарнілий.
Не загоїть серпня вечір рани.

хома дідим
2026.11.17 19:59
розчулення найзначущіші
чому би і не омани
ґатунки найзолотіші
така собі маячня
коли огортає холод
болить порожніючий шлунок
у сутіні цій безпутній
полуді наступного дня

Борис Костиря
2026.11.17 18:58
Я ніколи туди не вернусь,
У простори довіри і болю.
Я могилам святим не вклонюсь,
Не ввійду у величні собори.

Я ніколи уже не піду
Сизим степом у ніжнім смерканні.
Я упав на слизькому льоду

В Горова Леся
2026.11.17 11:10
Свіжа рілля запахтіла корінням і дизелем.
Сита ворона з бенкету злетіла нарешті.
Сонце латунне до обрію хмара притиснула.
З крони високої дня доливаються рештки.

Ще до зими кілька кроків, ще трохи осіннього
Полудня в затишку листям сухим зарудіє.

Ірина Вовк
2026.11.17 07:34
«МІКЕЛАНДЖЕЛО: СЕРЦЕ БІЛОГО КАМЕНЮ»
(Драматичний есей-містерія на три дії з прологом)

Дійові особи:
Мікеланджело Буонарроті – 26-річний скульптор, одержимий красою, закоханий у досконалість людського духу.
Голос Каррарської Брили (Гіганта) – поран

Віктор Кучерук
2026.11.17 05:47
Синє небо й жовте поле
Маю споконвік -
Не хитнути силу волі
Ані в жоден бік.
Бо тепер громи сердиті
Падають згори
І щодня несамовито
Гримає: "Умри!.."

С М
2026.11.16 23:58
дідусь був мореходом
поплавав між льодів
у цього китобоя
на колінах я сидів
чувши «синку я на березі
вмираю із нудьги
мені би із друзяками
зайти в чужі піски»

Ігор Терен
2026.11.16 17:21
А влада пшеків дещо пойняла
стосовно українського ґаранта,
бо довела –
від білого орла
не більше толку як від номінанта.

***
А бомонд богемі помагає

Борис Костиря
2026.11.16 16:53
Не хочу квітку я зривати,
Бо я порушу у житті
Якусь важливу рівновагу
У космосі й серцебитті.

Краса проб'ється через вінця,
Крізь огорожі і мейнстрим.
Краса проб'ється через віно,

хома дідим
2026.11.16 16:00
можливо я повторююсь
та це малосуттєво
повторюється всяко
усілякий
не треба апології
оскільки я не жертва
можливо навпаки
це стилістична якість

Кока Черкаський
2026.11.16 13:43
Водії не люблять пішоходів,
Пішоходи ненавидять водіїв,
Фермери клянуть суху погоду,
А турист кляне сезон дощів.

Всякий віднайде якусь причину
Щоб образити, обматюкать тебе,
Бо всередині у кожної людини,

Паб Лімерик
2026.11.16 08:34
Вчителі в кабінеті завпеда
Освятили закон Архімеда.
А завгосп не святив.
Отакий колектив
Згуртувався навколо завпеда.

Розповів театральний бариста
Про симфонії Ференца Ліста.

Віктор Кучерук
2026.11.16 07:04
Під шелест опалого листя
Забави продовжує осінь -
Одягнута в шати багристі,
Повсюди тиняється боса.
Тумани сплітає в мережку,
Гойдає оголені віти
І сипле на вимиту стежку
Дарунки від себе чи літа.

Борис Костиря
2026.11.15 18:29
Не зупинятися у слові,
Коли сягнеш глибин, вершин.
Слова спочинуть охололі.
На слово сяде херувим.
Не зупинятися в розгоні,
В польоті до далеких зір,
Здолати мури й перепони
У прагненні забутих вір.

Євген Федчук
2026.11.15 17:40
Гортаю в Інтернеті сторінки,
Новини і погоду розглядаю,
Чогось собі цікавого шукаю
І, зокрема, якісь нові книжки.
На сайтах їх багато викладають.
Дивлюся, що читають москалі.
Вже й не дивуюсь їм узагалі,
То просто дикість, що вони читають.

Юрій Гундарів
2026.11.15 09:14
Його серце зупинилося 27 березня на Слов’янському напрямку. Прощання відбулося у Вербну неділю. Траурний кортеж розтягнувся через увесь Київ — від Майдану Незалежності до Лівого берега, де він жив.
На Троєщині та Лісовому масиві люди виходили з машин, ст

Ірина Вовк
2026.11.15 07:43
«ДЖОРДАНО БРУНО: Попіл нескінченності, або Ніч на площі Квітів»
(Драматичний есей-містерія на три дії з прологом)

Дійові особи:
Джордано Бруно (Ноланець) – філософ-домініканець, мандрівний мислитель-пантеїст, якому належить теорі

Віктор Кучерук
2026.11.15 07:07
Ні зорі, ні душі, ані тіні -
Тільки тиша й пітьма навкруги,
Тож в уяві малюю видіння
Місць отих, де іти до снаги.
Не буває там темряви й тиші,
І відсутні тривожні думки,
І хмарини там вітер колише ,
І світіння торкає щоки.

Володимир Бойко
2026.11.15 01:14
Людожерам непогано вдаються ролі людинолюбців. Хтось демократією живе, хтось нею грається. Політик – це особа, яка однією рукою будує державу, а іншою її руйнує. Навіть наймізернішим людцям доступні цукерки «Гулівер» в асортименті. Криводушн

Віктор Насипаний
2026.11.14 23:50
З молитви проростаєм до життя.
Комусь шляхи чи стежка невеличка.
А весни, як горобчики, летять.
Міліє, висихає люд, як річка.


Щодня кудись мчимо, як хитрий грак.
І враз, як тінь, в землі минаєм поспіль.

С М
2026.11.14 22:44
Безконечний дощ зі слів ллє в паперовий келих
Током, досхочу свавільним, сковзаючи крізь усесвіт
Сум водойм і хвилі втіх поймають мій відкритий розум
Осяюючи, пестячи

Jai Guru Deva Om
Світ незмінний, хай би що
Світ незмінний, хай би що

Світлана Пирогова
2026.11.14 22:03
Вуалями туманними вкриває листопад.
Мокріють і сиріють вулиці навколо.
Не залишилось майже осені чудних принад.
І сонця барва виглядає досить кволо.

Застигли сумно голі клени в сірому ряду.
Лапате листя застелило легко стежку,
(Нахаба вітер враз й

Ігор Шоха
2026.11.14 21:48
Лише у пам’яті спливає
дуга над плесами води
і сум за веселковим краєм.
На тому березі за плаєм
лишилися мої сліди.

У лузі, де росла калина
і де-не-де чортополох,

Іван Потьомкін
2026.11.14 21:34
«Йдучи до жінки, -Ніцше говорив,- треба брать батіг з собою». І ось він укупі з приятелем- філософом запряжені тягнуть віз, А підганяє обох їх батогом нічим, здавалося б, невиразна жінка. Обом судилось невблаганне «НІ» від неї,як мова заходила

хома дідим
2026.11.14 18:51
присіла ґава на димар
при іншій думці нерозкритій
який-сякий еміль верхарн
кому його державні ритми
старий єврей біля дверей
в його руках сезонні квіти
у нього власний апогей
він відає про смак амрити

Артур Курдіновський
2026.11.14 14:46
Кричить мені осінь захоплене "браво",
Дарує римовані оплески з листя.
Себе відчуваю воскреслим артистом -
Та вже нема сил на реакцію жваву.

Ні з ким у житті не співав я в октаву.
За те, що не змерз у порожньому місті
Кричить мені осінь захоплен

Артур Сіренко
2026.11.14 13:30
У 1895 році після завершення навчання в Київському інституті шляхетних дівчат доля закинула мене в одне подільське містечко N., де були білі хати-мазанки з солом’яними горобцевими стріхами, де круторогі корови та нечемні гуси ходили просто вулицями, де с

В Горова Леся
2026.11.14 13:04
То так сумно, як знову торкається подихом
Неминуча зима, що почином бентежила,
Як губилася поміж циклонними межами,
Снігу мокрого в ніч насипаючи потайки,
Щоб вернути мене за зимовими мештами
Від порогу, де біле узрію я з подивом.

То так прикро,

Борис Костиря
2026.11.14 10:30
Не віриться, що зараз травень
Отак неждано підійшов.
І музика крізь свіжі трави
Вливається крізь біль і шок.

Нові надії пробивають
Жорсткі заслони небуття.
Зупиниться новітній варвар

Віктор Кучерук
2026.11.14 08:39
Сиротливо слову на папері,
Поки інші бродять у думках, -
Варто, може, прочинити двері
Та вказати на потрібний шлях?
Щоб слова злетілися, мов птиці,
В рими повні, в речення стрункі, -
Хочу з серця, наче із криниці,
Вичерпати строфи гомінкі.

Софія Кримовська
2026.11.13 20:39
Я втішена тобою, я втишена тобою,
Як світ після відбою усіх земних тривог.
У нас з тобою, ні, кохання не запоєм,
А тихі почуття, розділені на двох.
Так юність не змогла б, у неї інша вдача -
Шаленство та азарт і ще сліпі дощі.
І хто б тоді зумів? І

Ігор Шоха
2026.11.13 13:49
Недремні очі у сліпої власті
і особливо пильні при вогні.
Розпалює суґестія у масці
зеленої і крапленої масті
вендету судочинства і брехні,
та намагання викурити трясця,
задіяне у внутрішній війні
супроти новоявлених династій,

Вячеслав Руденко
2026.11.13 10:23
Тут важлива місія —
Та, що вабить збуджене
Ранками алюзії
Біля скла повздовжнього,
В колі із мережива,
Сутінках напружених,
Біля знов відроджених
В боротьбі за розуми.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори на сторінці:

Олександра Маківка
2026.11.16

Ярослав Ковальчук
2026.11.12

Петро Бончицький
2026.11.08

Віталій Татленко
2026.10.28

Микось Діденко Сухоцвіт
2026.10.27

Оксана Стемковська
2026.10.19

Йа Власне
2026.10.17






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




 
 
Поезія


  1. Любов Бенедишин - [ 2010.10.12 13:10 ]
    ***
    А небеса насуплено мовчать...
    Чекають свята вулиці безлюдні.
    І ледь тремтить берізка, мов свіча,
    На тлі холодних безнадійних буднів.

    Все тихне, завмирає, відліта...
    Усе навколо - в стадії згасання.
    І плаче, ніби посестра альта,
    Любов моя осіння і остання.

    Колись відплаче. Грудень замете
    жалі й турботи, болі і тривоги.
    Я осені вклонюсь хоча б за те,
    Що ця берізка світить край дороги.

    17.10.2003


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (11)


  2. Ігор Рубцов - [ 2010.09.29 08:50 ]
    Жарти з приводу бабиного літа
    Звідки-б? Тепло після ранку холодного.
    Навіть в сорочці зігрітись вдалося.
    Бабине літо? Непереконливо!
    Краще кажіть "нерозсерджена осінь".

    Звідки-ж тепло є? Бува, не з Чорнобилю?
    Хмарка срібляста промацує просинь.
    Крики знадвору: "Капуста!!! Картопля!!!"
    Тихше, кажу! Не розбурхайте осінь.

    17.10.2007


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.46) | "Майстерень" -- (5.46)
    Коментарі: (14)


  3. Тетяна Роса - [ 2010.09.26 15:08 ]
    Картина каплями воды
    Течёт широкая река,
    Над нею лес дремучий,
    Под лёгким вздохом ветерка
    Трава свисает с кручи.

    Но кроны вспыхнули, и вот,
    То пламя отражая,
    Во весь простор широких вод
    Зарделась гладь речная.

    Пылает лес. И дым бело
    Гривастится на сини.
    Но ветра лёгкое крыло
    Огонь потушит ныне.

    Сдвигая пену облаков
    От солнечной глазури,
    Художник-ветер вновь готов
    Сменить сюжет в лазури.

    Течёт широкая река,
    Над нею лес дремучий.
    А кто-то видит облака
    Да сизо-белы тучи.


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (10)


  4. Тетяна Роса - [ 2010.09.24 00:27 ]
    Вечір над морем
    Автор сам відкрива завіси.
    Знов прем’єра.
    І ми у залі.
    Феї-хмари – нові актриси,
    пишні сукні, ажурні шалі.
    Сцена:
    вільний танок із вітром.
    Вітер – майстер своєї справи.
    Тиша скрипкою за пюпітром
    серед хвиль-оркестрантів.
    «Браво!» -
    зал весь подумки прошепоче,
    зачарований диво-грою.
    Незабаром вже вихід ночі.
    Ну а поки для нас з тобою
    сонце серце своє гаряче
    опускає у глиб безодні.
    І феєрія фарб,
    неначе
    у заграві весь світ сьогодні.


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (13)


  5. Наталія Крісман - [ 2010.09.11 23:09 ]
    НІЧ У ЛЬВОВІ
    Годинник ратуші дванадцять відбиває,
    На вулицях снують казкові тіні,
    Човном по небі місяць пропливає,
    Нам сни свої нашіптує осінні.

    Над Львовом ніч застигла, наче хмара,
    Виблискують свічки в душних кав’ярнях.
    Це осінь випускає свої чари,
    Неначе сонми постатей примарних.

    Ось Опера стоїть собі поважно,
    Невидимий оркестр Шопена грає.
    На Ринку леви - лицарі відважні,
    Крізь вир століть мрійливо поглядають.

    Церкви й цукерні тихо засинають,
    Закутавшись у шаль мелодій ночі.
    Лише з пітьми самотньо виринають
    Вогні машин, немов лякливі очі.

    Опале листя кольору бажання,
    Потомлених компаній гамір хмільний,
    І вічні зорі, мов ліхтарики кохання,
    І міста дух – нескорений і вільний!...
    2001р.


    Рейтинги: Народний -- (5.46) | "Майстерень" -- (5.38)
    Коментарі: (2)


  6. Валерій Хмельницький - [ 2010.09.10 09:44 ]
    Шалене літо
    Любов, гаряча і безтямна, пірнала з берега у річку -
    Була оголена і п’яна, струнка і гарна, як смерічка.
    Пірнула в хвилі водограю, зблиснувши білим ніжним тілом -
    Удалину, за виднокраї, шалене літо відлетіло.


    10.09.2010


    Рейтинги: Народний 5 (5.42) | "Майстерень" -- (5.44)
    Коментарі: (22)


  7. Ярослав Чорногуз - [ 2010.09.04 21:34 ]
    ВЕРЕСНЕВА СУТІНЬ
    День такий: ні холодно, ні жарко,
    День байдужий, мов ні те, ні се.
    Заглядає вітер в неба шпарку
    Й непахучий дим по нім несе.

    Лиш в зеленій лісовій безодні
    Чуть різкі воронячі слова:
    - У свічаді вересня холоднім
    Ще купається якийсь дивак.

    Потьмяніло в лісовій алеї,
    Скоро сутінь у гілки вросте...
    Тільки перстень золотий лілеї
    На лататті озера цвіте.

    4.09.7518 р. (Від Трипілля) (2010)


    Рейтинги: Народний -- (6.99) | "Майстерень" -- (7)
    Коментарі: (16)


  8. Ярослав Чорногуз - [ 2010.09.03 21:04 ]
    ВЕРЕСНЕВИЙ ВЕЧІР
    Легкий дим на озері од вітру
    Ніжно плесо хмарою гойднув,
    Стомлено на дзеркало зітхнув...
    Промінь сонечка печаль ту витре,

    Завібрує ледь тремтливим сяйвом,
    Бризкаючи злотом з-поміж віт,
    Мов глибинам темним шле привіт,
    І в небесний океан пірнає.

    3.09.7518 р. (Від Трипілля) (2010)



    Рейтинги: Народний -- (6.99) | "Майстерень" -- (7)
    Коментарі: (17)


  9. Володимир Ляшкевич - [ 2010.09.01 10:51 ]
    Старе фото. Із вдячністю М.П.
    Я пригадав оці розчулені уста -
    ціною в злитках, починаючи зі ста, -
    вони зривали з мене безтурботно дах,
    тому і з грішми був я першим із невдах.

    А потім ті, хвилясті, вивершення губ,
    де значно більше за юнацький перехлюп -
    щоденне виверження у вірші, хвала...
    Невже тому, що своєчасно не дала?

    Я був останнім, що цікавило її,
    тож і конав із мадригалу в рубаї -
    стакан портвейну і гадаю - „де” і „як”.
    Але руки її не втішив би й коньяк.

    А що, здавалося, би вміст її руки.
    І, нібито, нічого від Луки,
    а скільки я не пригортався: "Ні!", та й "Ні!".
    Не помічала навіть пристрасть у мені.

    А чорнота відьмацька хвилі на плечі,
    де стільки вже шукало нестяму ключі?
    А я би пробував губами вушка смак,
    бо це найближче до повік, що мовлять „так!”…

    І досі бачу обриси її грудей,
    чиї зіниці не жадали мого „play”,
    І думаю, невже ота дівоча гра
    була лише пальним для вічності пера?

    2010


    Рейтинги: Народний -- (5.6) | "Майстерень" -- (5.62)
    Коментарі: (20)


  10. Богданка Борисова - [ 2010.08.28 21:03 ]
    Sierpniowy P.S.
    Серпнева усмішка - лагідна і прощальна
    Літні пост скриптуми, щедрість і щирість
    Відлітають з вітром думки печальні
    Журавлині ключі, а я з Тобою не наговорилась…

    Стежками юності, босоніж травами теплими
    Дихати, п’яніти, у невагомості поцілунків
    Пити з вуст твоїх дикий мед, зливатися римами
    Право на миттєвість, нам час – подарунок.

    Купатися в зорепадах серпневих красивих мажень
    Вітер щоранку приносить рідний запах твого волосся
    Життя починається восени - вона нам іще розкаже
    Як здійснити все, що не збулося.

    Ти бродитимеш слідом містом вишневого цвіту
    теплі спогади світлої юності даруватимеш
    І колись ми знайдемо в дитячих долоньках літа
    Те, що в старості нас на землі триматиме ще…

    Серпнева усмішка - лагідна і прощальна
    Вогні потягів, вечора втомлений спокій
    Проводжаю літо, до зустрічі на вокзальній
    станції мого міста дитинства наступного року…

    28. 08. 2010


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.2) | "Майстерень" -- (5.06)
    Прокоментувати:


  11. Володимир Ляшкевич - [ 2010.08.27 09:46 ]
    Його прощання
    • •
    І сонцем тане у багряній піні
    його бездомний човен - вдалину,
    дівча у прихистку змарнілих піній
    всміхається кохання убранню,
    та Одіссея друг - осінній вітер,
    уже здуває позолоту літер,
    зі скель у море сипле: „я люблю!..”


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.6) | "Майстерень" 5.5 (5.62)
    Коментарі: (13) | "Його повернення"


  12. Рудокоса Схимниця - [ 2010.08.25 22:39 ]
    УБИТИ ДРАКОНА?
    Коні розтріпані,
    Розхарапуджені
    Випили небо без лишку, до дна.
    Чорна сторожа десь
    Сонно і знуджено
    Брязнула зброєю. Панна одна.

    Плаче Принцеса ридма безупинно –
    Шкіру повік вже роз’їло слізьмИ…
    Ніч обеззорена – дівка причинна,
    Тіло неторкане: на ось – візьми!

    Сплакана свічкою,
    Зранена стигмою,
    Так прирікає тобі Зодіак.
    Лицарі немощні,
    П’яно-нестримані
    Топлять в браваді липкий переляк.

    Холодно в замку. Вростає каміння
    В Панни дівоцтво, що вже відбулось.
    Льоля наситилась запахом тління,
    Ну ж бо, Драконе, глянь – жертвенна – ось!

    Нафіміамлено,
    Навстіж відчинено,
    Нікуди бігти Принцесі німій…
    Вітер не вистудить,
    Сонце не вигоїть,
    Знаки офіри обмежують: Стій!

    Глянцем прописано днесь риму тіла,
    Голим по білому… їжа богів.
    Це для Дракона в сто років офіра…
    Дівич північний з розпуки згорів.

    Чарами згублена,
    Вироком скривджена,
    Шрам амальгами як слід заборон…
    Погляд приречений
    Птахом у дзеркало:
    …З срібного глянцю всміхався Дракон…

    25.08.2010


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.6) | "Майстерень" 5.5 (5.7)
    Коментарі: (38)


  13. Рудокоса Схимниця - [ 2010.08.17 22:28 ]
    МІСЯЧНА ЕКСПРЕСІЯ
    Танцювала на вістрі місяця
    Дивна і боса.
    Перестиглі суниці ще й ця
    Ноша волосся.

    Всі суцвіття натужно-зоряні
    Скрапують в тіло,
    Лиш стокротки марнІ і німі
    Білим-на-біло.

    Танцювала на лезі місячнім
    Стигла і дика,
    Зачудована в неба полин
    Фея безлика.

    У долонях приспала лебедя,
    Стишила в осінь.
    Нерозсміяна в щастя іде
    Легко й назовсім.

    Танцювала у шалі радіснім
    Місячна Панна.
    Залишала сліди в дивосні,
    Так довгожданно.

    Малювала отак розхристано,
    Впилася небом.
    Їй гірчило багряне вино
    Вділене Фебом.

    Танцювала у шатах вітряних,
    Кликала диво.
    Недосяжно далека для них –
    Надто щаслива!

    17.08.2010.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.6) | "Майстерень" 5.5 (5.7)
    Коментарі: (30)


  14. Тетяна Левицька - [ 2010.08.17 20:08 ]
    Вечірня
    Затримайся, вечір,
    Корицю на плечі
    Мені поклади.
    Лілеї на спинки
    Напнули косинки
    Зі шовку-води.
    Вербички патлаті
    Лякають в лататті
    Вертлявих вертух.
    Набігався світом
    Паливода-вітер,
    Приліг на лопух.
    Пилком через сито
    Повітря розмито,
    Ефірно парить.
    А вечір міліє,
    В землиці на віях.
    На тропах орбіт
    Ніде не шелесне.
    Довкілля небесне
    Цілує вуста.
    У душу пірнає
    Посланниця раю -
    Зоря золота.


    Вечерняя

    Побудь еще, вечер,
    Корицу на плечи
    Мои положи.
    Надели кувшинки
    На нежные спинки
    Платки с органзы.
    Кудрявые ивы
    Пугают в заливе
    Вертлявых стрекоз.
    Набегался светом
    Шалун – вольный ветер,
    Прильнул к щечкам роз.
    Пыльцою, сквозь сито,
    Весь воздух пропитан,
    Эфирно парит.
    А вечер клонИтся
    Земле на ресницы.
    На тропах орбит
    Покой повсеместно,
    В просторе небесном
    Кулон с янтаря.
    В душе замирает
    Посланница рая -
    Златая заря.


    2010 г.


    Рейтинги: Народний 5.5 (6.27) | "Майстерень" 5.5 (6.36)
    Коментарі: (16)


  15. Віктор Цимбалюк - [ 2010.08.13 17:24 ]
    ЯК ТЕБЕ ЗВАТИ?
    ...В тайному Імені - стержень:
    Небо... з Води...

    ...В тайному Імені - Твердо:
    Двадцять Один...

    ...Шість переходить у Десять,
    П'ять гріє П'ять...

    - Як же ви довго вчитеся...
    В Імені - Я!...

    ...Цар, у Одному - Триликий:
    БОГ...
    Суть числа йому несть...

    ...РОД, Триєдино-Дволикий:
    "І", далі - "Єсть",
    Знову "Єсть"...

    ...А поміж ними -"Зело"...
    Вогник, малесенька .... "Фіта..."
    Райдуга понад селом...
    Спраглого виведе Світло...

    ...Меч - відсікає,
    Меч - первоРОДного ріже:

    - Вісімка - Вічність...
    "Іже"-Або... Або-"Іже"...

    ...Світ, що тебе не впіймав...
    Змій, що хвоста свого зловить...

    - Божа Душа, що ж ти мав?...
    Плоть, (помираючи):

    - С_Л_О_В_О!...

    Примітка: (той, хто шукає, най знайде)
    БОГ: 70; 3 - 1 ("Аз")
    РОД: 100; 70; 4 - 3 ("Глаголь")
    IESE: 10; 5; 6; 5 - 8 ("Іже" )
    МЕЧ: 40; 5; 90 - 9 ("Фіта")
    СЛОВО: 200; 30; 70; 2; 70 - 3 ("Глаголь")

    Кумпала Вір, 12.08.2010 року,
    м. Хмельницький


    Рейтинги: Народний -- (5.38) | "Майстерень" -- (5.36)
    Коментарі: (4)


  16. Галантний Маньєрист - [ 2010.07.23 14:29 ]
    Природа жінки

    * * *
    Здригнулася її стривожена душа,
    піїта стрівши неземного, без гроша…

    * * *
    Чому така, хто достеменно знає?
    Та ледь не завше - знає, а питає!

    * * *
    На довгожданий помах голови
    шепоче досвід - інший сенс лови!

    * * *
    Віддайся п'янко, вчасно і доречно -
    жаданою не будеш безкінечно!

    * * *
    Забудьмо, мила, про усі "але ж",
    належ мені, ще трішечки належ!


    * * *
    Чому би й ні - замріяно впадаю в небо, -
    помилка, марево, красуня - це ж одне бо?

    * * *
    І ви - не скеля, ах який шарман!
    Ви - Божий дар! І в чому ж бо обман? :(

    .....................



    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" 5.5 (5.5)
    Коментарі: (34)


  17. Галантний Маньєрист - [ 2010.07.12 20:11 ]
    Це вушко...
    Ця світлина мої осяватиме стіни...
    Буду жити і надихатися! З піни
    літа жаркого спрагло тягнутися вгору -
    до усмішки чуттєвої, чудного зору,

    до руки, що волосся відводить для міни:
    - "За слова, що на душу лягатимуть ніжно -
    всі плоди, що донині чекали безгрішно..."

    2010


    Рейтинги: Народний -- (5.49) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (3)


  18. Валерій Хмельницький - [ 2010.05.17 11:27 ]
    Ейяф'ятлайокудль (Eyjafjallajokull)
    Планета палаючих скал:
    Розпечені плити базальту
    І вітру скаженого шал,
    І сполохи з-за горизонту.

    Розлючені надра ревуть,
    Уверх вивергають каміння,
    І лава кипляча, як ртуть,
    Пливе із жахливим шипінням.

    День білий змінився на ніч:
    Ні сонця, ні неба, ні барви…
    І попіл летить зусібіч -
    У сутінках все і у хмарах.

    Оце так зустріла весна:
    Вогонь - замість маю-розмаю...
    Картина прекрасна й жахна -
    Мо', й пекло отак виглядає?

    Вулкану пекельного піч -
    Як грішникам засторога:
    Дивіться - і вже не грішіть!..
    Ідіть - й пам'ятайте про Бога...


    16.05.2010


    Рейтинги: Народний 5.25 (5.42) | "Майстерень" -- (5.44)
    Прокоментувати:


  19. Світлана Майя Залізняк - [ 2010.01.01 16:52 ]
    Алеєю Яготинського парку



    У сумці чаїться квиточок.
    Прощаюся з парком без свідків.
    Не братиму звідси листочків,
    А з клумби у центрі - нагідки.

    Ген плесо Супою іскриться...
    Злітаю у вранішню просинь.
    Відтінків шарлату і криці
    Стило із цикорію просить.

    Алеєю жовтого суму
    Шевченко ходив до Супою.
    Над цими вербами думи
    Пливли у прийдешність – рікою...

    З незрушної древньої кручі
    Вдивляються в осінь Панфили.
    Чебрець тут високий, пахучий.
    Немає магнолій, кизилу...

    Поїду шукати - до моря.
    Всотаю ці пахощі в груди –
    І вирушу
    в путь -
    коридором,
    З якого виходять у люди.

    2001
    ----------------------------------------
    плануванням парку над Супоєм займався садівник Пельц.
    У 1820 році Олексій Розумовський подарував Яготин дочці Варварі,
    дружині князя Рєпніна-Волконського.
    Княгиня Варвара відома, як близький друг та покровитель Тараса Шевченка.
    В Яготині він написав кілька творів.
    ----------------------------
    прохання вірш НЕ оцінювати.


    Рейтинги: Народний -- (5.77) | "Майстерень" -- (5.89)
    Прокоментувати:


  20. Володимир Ляшкевич - [ 2008.03.08 15:10 ]
    Містерія
    Як дивоптахи на осонні плит,
    сидять, леткі вигойдуючи ритми,
    жінки, закутані у золотисту,
    хвилясто-ніжну храмову тканину.

    На головах прозорі чаші з газу -
    із жовтих ден у сяєво проміння
    стікає запашна ріка парфумів.

    Під монотонні завивання флейти
    жінки співають, плещуть у долоні,
    хвалу богам возносять, у молитві
    посланцям просять доброї дороги, -
    гойдаються на хвилі кам'яній,
    неначе лине в таїні обряду
    флотилія царева кораблів.

    Молодші в танці зображають поряд,
    як те усе повинно далі бути.
    Як у протягнуті богам долоні
    безцінні падають дари, і повнять
    уміло виконані, вбрані цвітом,
    убрані у коштовності чани.

    Окрім тонкого поясу й намиста
    нічого більше на вабливих дівах.
    Розпущене, у кучерях волосся -
    немов нитками чорне полотно
    прострочене небесно-голубим
    і білим - у золочених віночках.

    Тоненькі пальці, човники долонь,
    понад покірним нахилом голів.
    Гнучкі, в браслетах золотих, зап'ястя.
    Яскраво виділені очі й губи.
    Спокусливі, у звабному гойданні,
    такі доречні промовлянню тіла,
    напружені соски на юних грудях.

    Підступна м’якість живота у плавнім,
    жаданім оку розмиканні стегон,
    поміж якими стрічки течія
    блакитно покриває таємничу,
    таку, щоразу іншу, вищу звабу.

    П'янке кружляння досконалих тіл,
    що злагодою руху схожі з плином
    у чистих водах Річки зграйки рибок...

    - Подобається? І богам також.
    За день вони танцюють в храмі тричі.
    Завчасно, до світанку, будять бога.
    А по обіді різно розважають.
    А там і спати ложать - із усім,
    що знано і богам - як "ніч і жінка"…
    ...............................
    ...............................


    2001


    Рейтинги: Народний 6 (5.6) | "Майстерень" 6 (5.62)
    Коментарі: (9) | "СВЯТИЛИЩЕ АМОНА Гл.6. Ч II. КІНЕЦЬ ДРЕВНОСТІ"



  21. Сторінки: 1   ...   10   11   12   13   14