ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Світлана Пирогова
2026.11.20 21:11
Осіння ніч
примчала на колісниці,
зупинилась…
п'є чашу темряви
до самого дна.
Ловить крізь тишу звуки -
гучно…
гучно…

хома дідим
2026.11.19 22:57
мла імлиться
ще хтось її не боїться
ані в політичному сенсі
ані в релігійному смислі
хтось не звертає уваги
яка насправді різниця
але бувають інші
завше бувають інші

хома дідим
2026.11.12 23:32
дощ пішов по обіді
цей нудний листопадовий дощ
листопад без дощу проти правил
нехай би неписаних
стукотить несміливо в шибку
мов останній із найбідніших родичів
ми стрічали їх
усі ці південні північні західні східні

Артур Сіренко
2026.11.12 22:33
Пророкам було велено воскресати
В країні, де собори будують з ясенів,
Зрізуючи їхні ще живі стовбури,
Як зрізують свічки залізними ножицями
Біля закіптюжених портретів апостолів,
Коли циферблати
вічнопоспішаючих годинників
Перетв

Борис Костиря
2026.11.12 20:24
Мені не дасть спокою цей плач,
плач із середини лісу,
із його гущавини.
Плач дитини чи невідомого пророка,
плач сторіччя,
плач незбагненності,
невизначеності.
Плач, який переходить

хома дідим
2026.11.11 08:58
вона і він
пишуть навзаєм одне одному
якусь маячню
бо це їхнє уміння саме у цім моменті
ще щось писати
тут головне навязливо
увійти у ритм
зовсім необовязково

Кока Черкаський
2026.11.04 11:26
Деякі автори такі кумедні
блокують доступ до свої нєтлєнок
Відкрию їм страшенну таємницю
Їх твори є доступні анонімно

Завжди їх можна прочитати
посміятись
рецензію щоправда не напишеш

хома дідим
2026.11.03 23:42
ясно і зрозуміло що не спасуться всі-всі
і сам я не претендую повірте
бо кінець і наступний початок
чогось-там типу-якщо-б
є незмінним а саме
із небес щось потужно шарахне
а тому вочевидь
люблю обіймаю хочу вірити кожен

хома дідим
2026.10.31 23:04
жовтнева девальвація
завершується
майже релігійно
ясно у всякого власна релігія
погода міняється
тьмариться передобіднє світло
крізь холодну вогкість
сорка у громіздкому

Іван Потьомкін
2026.10.31 18:48
Люблю людей, у кого, як-то кажуть, руки золоті,
За що не візьмуться, усе у них гаразд,
Легко й мовби без зусиль надмірних.
Це в побуті. Навдивовижу, і в майстерні духа
Є також наділені даром отаким.
…У знаній в Парижі кав’ярні «Режанс»
Франс

хома дідим
2026.10.29 23:32
музика пробивається
через усякі синоніми перепон
зринає і пробирає
у місцях несподіваних
мовби світло що
переливається через тріщини
в оболонках
рухомих і нерухомих

Іван Потьомкін
2026.10.29 17:55
Ще донедавная їх не помічав,навіть вряди-годи
Перескакував і підіймався без будь яких зусиль .
Тільки тепер, як стала ковінька продовженням руки,
Не те що помічаю, а ворогую щоденно з ними.
Заздрю тим, у кого їх нема чи ,може, тимчасово й обмаль,
А в

Артур Сіренко
2026.10.26 23:08
Ніщо не намарне.
Я здогадався про це,
Але мовчав,
Бо осінь надто відверта,
Бо бронзовий ніж жовтня
Розтинає хлібину парадоксів,
Шал теплих днів
Холоне скипілим чайником

Ігор Лубкевич
2026.10.25 18:20
Сьогодні пропоную подумати над тим, хто може вас замінити.
Ворожі обстріли почастішали, і може трапитися непередбачуване.
Щоб не переривати робочі процеси, колеги мають підхопити один одного.
Мають зробити вашу відсутність непомітною..

Я сам намагаю

хома дідим
2026.10.25 14:00
що кому
до чиєїсь безмежності
чиєїсь ніжності
чи розпачу
хіба що поетам
хоча поети бувають
теж усілякі
декотрі опікуються

хома дідим
2026.10.24 10:38
благочинність
твереза така
ледь-ледь поведена
немовби мати тереза
при кінці
місяця осіннього другого
причетна до будь-чого
і не провинна ні в чому

Артур Сіренко
2026.10.23 11:02
Буденність відходить
Наче покірна валіза,
Яку несуть в руках
Подорожні вічного шляху,
Затискаючи пальці до щему,
До синяви під нігтями,
Які шкрябали в двері самотності
Дому, що стоїть на вулиці Сліз

Артур Сіренко
2026.10.15 16:58
Були часи Троянові,
Були часи трояндові,
А були часи ковили,
Коли печаль міняли на шмати
Волової шкіри шляхетної втоми,
Коли печаль заплітали в загубленість,
А тихим землям привозили дзвони -
Посріблені, зі знаком сокола

Борис Костиря
2026.10.13 14:44
Він прокидався в лісі,
у покинутому будинку
і дивився у туманну даль,
виглядаючи майбутнє
чи нових, небачених потвор
і привидів минулого.
Він жив у своєму
гармонійному світі.

Тетяна Левицька
2026.10.10 11:21
Закортіло бабці втіхи,
Тож говорить чоловіку:
— Поки ми іще не в раю,
Буйну молодість згадаєм.
Що для неї літні роки? —
Одягла нові панчохи.
Чаклував дід так і сяк,
Та не впоратись ніяк.

Артур Сіренко
2026.10.08 17:02
Я продаю тишу
Дірявими шотландськими міхами,
Я міняю тишу
На мідні крейцери,
Карбовані в країні глиняній.
Купіть хоч трохи тиші
Ви, погоничі білих верблюдів -
Альбіносів пустелі необачності.

Іван Потьомкін
2026.10.06 22:32
Не зуздрився,як Сталіна і Арафата пережив,
Не кажучи уже про Леніна та Гітлера.
Хотілося б і Путіна-народовбицю пережить…
До віку Черчілля, знаю, не додризать.
Тим паче з дозою коньяка чи віскі
У ґроні товариськім, звісно.
Та хочеться, аби в життєву

Ольга Садкова
2026.10.06 22:14
Наснився поетові недописаний вірш. Щербатий, той вештався околицями. Ніде його не приймали, бо недовершений. Знесилений притулявся до брудних стін, грівся після безхатьків біля невичахлих вогнищ, котився за вітром невідь-куди. Страждав і мріяв про білосні

Іван Потьомкін
2026.10.04 13:28
Мокрого , як кажуть, не залякать дощем,
А деревам дощі і радість, і винагорода,
І з-поміж них калині чи не найбільша втіха –
Мов навесні, продовжує цвісти і радувати око…
Сховалось в передчутті негоди птаство невгамовне,
У шпарки позалазили його п

Ольга Садкова
2026.10.01 11:24
Розірвеш тенета власного страху,
зробиш перший крок —
і починають рости крила.
І ширшає обрій,
бо ти вже — над собою колишнім.

Треба лише втримати напрямок польоту,
аби вітри спокус

Артур Сіренко
2026.10.01 00:42
Глиняні люди
Марять свої глиняні сни
В тій безпорадності — безнадії ріки.
Глиняні люди,
В яких забули вдихнути душу,
Яких не захотіли випалити
(Бо вони ж не глечики,
І не шматок гіркого лісу -

Іван Потьомкін
2026.09.26 13:33
Судилось їм нести перший дощ Святій Землі.
Тож поки в куренях з галуззям замість даху
Юдеї згадують минуле свого дому,
Долаючи і біль, і неймовірну втому,
Крильми гуртують птахи хмари.
Щороку виряджає їх Всевишній,
Щоб пораділи праведні і грішні.

Ольга Садкова
2026.09.22 12:19
Опинившись посеред гармидеру,
з відчаю розсипаєшся на клаптики.
Не відразу отямишся
і силою волі зберешся до купи.
Заметушишся тоді:
там підбереш, там посунеш,
щось поставиш, щось перекинеш,
припасуєш, зірвеш, викинеш, притиснеш…

Тетяна Левицька
2026.09.19 22:20
Дзвонить донька, плаче: «Мамо,
Лишенько, мені погано!
Мій Василь поїхав зранку
На Десну, десь на рибалку.
Я хвилююсь наперед,
Бо мобілку не бере.
Може, вже завів коханку,
А сам бреше про рибалку?!»

Артур Сіренко
2026.09.19 12:39
Сонце рудою хвостатою білкою
Стрибає по крислатому дереві Всесвіту,
Збирає зірки-горіхи і гриби-туманності,
Ховає в дуплі Порожнечі, в прихистку войдів,
А тим часом сумна ворожка Істина
Фарбує виднокрай чорною фарбою
(Бо осінь, бо верес цвіте на паг

Артур Сіренко
2026.09.17 10:39
Я жодної ілюзії у світу не просив,
Бо ілюзії — це срібні драхми,
Які Прометей збирав у шкіряну торбу
І дарував жителям острова мрій,
Де поклонялися клишоногому Поліфему,
Що знав вогонь і стеріг овець.

Я жодної ілюзії не цінував,

Артур Сіренко
2026.09.10 22:51
Деметра на коні вороному
Скаче нашим миршавим Всесвітом:
Підкови майстровані не Гефестом -
Меркурієм — власником білих сандалів
Та сандалового капелюха.
Важкі підкови цвяховані безнадією -
Відсутністю останнього нещастя,
Дзенькають дукатами Бартоло

хома дідим
2026.09.08 20:53
сни все не йдуть
бажається
віри / майни / верлібрів
необовязково зіркових
необовязково печаль або
зрада це
просто буває часом
у всьому завше

Іван Потьомкін
2026.09.07 20:44
Чому із звідусюд далеких
Ми добиваємось в забуті Богом села
І припадаємо грудьми до споришу,
До груші тулимось щокою?
Невже, коли літам ощадливий наводиш лік,
Так болісно бракує частки,
Що зветься отроцтвом?
Невже і справді життєве коло

Кока Черкаський
2026.09.06 00:04
ти прийшов до лікаря,
він тебе оглянув
запитав як завжди
чому не прийшов раніше
виписав якісь пігулки
по дві штуки під час їжі
тричі на день
одужуйте

Кока Черкаський
2026.09.05 13:20
був ліс

несправжній але ліс
були дерева кущі
непролазні хащі
дикий виноград плющ
була вереснева шипшина
були птахи зайці
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори на сторінці:

Олександра Маківка
2026.11.16

Ярослав Ковальчук
2026.11.12

Петро Бончицький
2026.11.08

Віталій Татленко
2026.10.28

Микось Діденко Сухоцвіт
2026.10.27

Оксана Стемковська
2026.10.19

Йа Власне
2026.10.17






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




 
 
Інша поезія


  1. Х Ґалаґан - [ 2012.09.23 22:27 ]
    *200912*
    цілий день ллє дощ
    і темрява бароко
    калюжами капкани дощ
    і хвилі по калюжах
    узбіччями каштани дощ
    і небо перламутропавутина
    цілий день ллє дощ
    парасольки мокро
    калюжами каштани ти
    узбіччями капкани дощ
    і небо в павутині перламутру

    Ґалаґан, 2012


    Рейтинги: Народний -- (5.06) | "Майстерень" -- (4.88)
    Прокоментувати:


  2. Х Ґалаґан - [ 2012.09.23 22:03 ]
    *210912*
    ти умебльована панна
    з характером анаконди
    про тебе всі казали
    ангелоподібна Ганна
    а виявляється
    скринька Пандори
    ти може хороша
    десь глибоко і любиш
    не тільки єдину себе
    та в силу своїх
    нарцисичностей
    не дивишся в низ
    еге ж

    Ґалаґан, 2012


    Рейтинги: Народний -- (5.06) | "Майстерень" -- (4.88)
    Прокоментувати:


  3. Алина ВеснянаКиця - [ 2012.09.22 16:52 ]
    Радость моя
    Привет!!!
    Ты представь, сейчас,
    Как я ждала тебя.
    Твой знак — молчать...
    Молчала и, как сумашедшая,
    В мольбе кричала!..
    Как ты?!
    (Слава Богу - живой.)
    Где ты?
    Милый мой!!!!!!!!!!!!!!

    2012г.


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  4. Алина ВеснянаКиця - [ 2012.09.21 22:50 ]
    в казочках радість
    життя виправдовує
    всі сподівання
    закохує в себе
    кожної миті
    і любов дарує
    ніжне кохання
    всі найкращі казки
    Що є в цьому світі...
    2012р.


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  5. Алина ВеснянаКиця - [ 2012.09.11 21:42 ]
    Єнергія думок

    Сповненою рікою теплих мрій
    Энергія думок твоїх
    протікає крізь мене...
    Торкає. Іграє...


    Думками твори тільки добро,
    Якщо серце, твоє,
    Щастя вірності жадає,
    Мир любить і кохає...
    "012рік





    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  6. Алина ВеснянаКиця - [ 2012.09.11 07:56 ]
    ***
    Читаю твого листа.
    Серденько щемить.
    Дивлюся в очі. Зорепадом
    Осіння журба.Сама...
    Ти далеко і поряд.
    Не треба журитися, прошу!
    Ми робимо те,
    Що потрібно робити.
    Я дуже тебе кохаю.
    Цілую, чекаю.
    2012р.



    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  7. Алина ВеснянаКиця - [ 2012.09.10 07:50 ]
    Ти в Серці
    Світ вічний в бескінечності.
    Серце живе вірою і надією.
    В Серці народжується майбутнє...
    Я люблю Тебе!
    2012р.


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  8. Николай Малый - [ 2012.09.08 23:35 ]
    Творчество (полендром)
    А зачем меча за
    Нос он
    Онес? Сено
    Вор в ров?!

    Он лыбу был, но
    Уму, ого, ого, уму,
    Ого, - лил! Ого!

    2010


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  9. Николай Малый - [ 2012.09.08 23:17 ]
    Уже как ежу (полендром)
    Уже как ежу.
    Я делал едя
    Горе, но не рог!

    Те все - свет
    Да как ад.
    Меня коробит. Ибо рок. Я нем.

    Меч в нём! Имён в чем
    ли? Духи, как быть? Ты б каких удил?

    - Дядя, - яд, яд!

    2010


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  10. Уляна Ностальгія - [ 2012.08.30 15:43 ]
    Любила любити
    Здавалося, що любила і люблю,
    Любила вірші і ще більше ненавиділа.
    Любила тебе, але слова виграли.
    Слова і тепер вбивають,
    Все по манівцю.
    Любила і люблю.
    Все зненавиділа.
    Зненавиділа всі вірші.
    Міняю їх на тебе.
    Міняю на нещастя.
    Міняю на спогади.
    Підборами розчавлюю наші серця,
    А ти дебіл, вірив що на щастя?
    Тепер же гляди…
    Неоглянувся, а вже не твоя.
    Тримав, пускав, розчавлював.
    А я любила.
    Любила більше, ніж вірші…
    А вони чогось варті?
    Варті моєї зіпсутої любові?
    Ти вирішив горщик збирати
    розбитий, зі скла…
    і ціле моє життя
    вкрилося павутиною спогадів.
    Тебе любили вірші,
    А ти їх нечитаючи зненавидів.
    А ти тепер би скло плавив,
    Стелив не мені,
    Вбивав любов у мені.
    Згрішили разом,
    Ще коли любов
    ненароджену вбили
    тоді…
    2012 р.


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  11. Алина ВеснянаКиця - [ 2012.08.19 20:54 ]
    Ми едины
    О, вздох Творца!
    Жизни дуновение нетленное.
    Восторга узор великолепен
    В таинстве творения...

    Дыханием радостно колеблем тьму
    И светлым мир творим.
    Красный сандал течет с руки
    Во благо мира и любви.
    2012 г.


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  12. Алина ВеснянаКиця - [ 2012.08.19 20:57 ]
    Чудо единения
    Совсем необязательно мне
    Покорять самую высокую
    Вершину Гималаев,
    Сколотить огромное состояние.
    Подобно легкоатлету,
    Совершенствуя свое мастерство,
    Не закрепляю планку
    На слишком большую высоту...
    Но цель жизни вижу,
    Это радостью для меня -
    Вершина Града счастья!
    Преображение - чудо единения,
    Трепетная встреча...
    Дух света! Дух мудрости!
    Вы здесь, в моем сердце души.
    Путь предо мной.
    Каждый получает то, что выбирает.
    Выбираю - жить.
    Я достойна любви...
    2012г.


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  13. Алина ВеснянаКиця - [ 2012.08.08 19:26 ]
    До тебе лечу
    До тебе, із чарівним привітом,
    Прибуду із невіданих світів.
    Заколисаю килима омріяної миті,
    Веселкою, барвами величності шляхів...

    Я лечу, наче на крилах вітру.
    Прилечу. Ніжністью сонячно прилину.
    Розтинаю журавлинно Вічності тишу:
    "Коханий, Янголе мій - тебе кохаю!"
    2012р.


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  14. Олександр Григоренко - [ 2012.07.28 21:27 ]
    Медитация
    Горловой звук «А»,
    Он в гортани зарождается.
    Чтобы правильно «У» произнести,
    Вперед вытягиваю губы.
    И вот сжимаются они,
    «М» , — это резонирующий тон,
    Подобный жужжанию пчелы.
    АУМ — сокровенное слово...
    Его вселенная включает
    Все именования и формы.
    2012г.


    Рейтинги: Народний -- (5.43) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:


  15. Олександр Григоренко - [ 2012.07.14 23:42 ]
    Лелеки
    Серце покотилося далеко
    Бадилля тремтить на горбі
    Покотилося до хати
    Там друзів повно було
    Розлетілись наче лелеки вони
    І стоять наче вдови
    Зажурені хати
    2012р.


    Рейтинги: Народний -- (5.43) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:


  16. Олександр Григоренко - [ 2012.06.09 10:37 ]
    В суботу
    Сияет в небесах Господень свет,
    И ярче ничего на свете нет.
    Приветствую Владыку эпохи Водолея:
    Сен–Жармен, старинный друг,
    Ты почтил меня своим присутствием!
    Позволь мне познать пламя космической чести,
    Пронизанное золотыми и фиолетовыми нитями,
    В то время как элементалы
    Сплетают венок Рыцарю–Командору моего сердца.
    2012г.


    Рейтинги: Народний -- (5.43) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:


  17. Олександр Григоренко - [ 2012.06.04 10:34 ]
    Свет блистающий
    В изумрудной глубине
    виден кораловый лес,
    между ветками которого
    пробираются донные струи,
    тревожа множество разноцветных раковин.
    На ясном небе вдали
    виден парус
    остроконечной формы.
    На его светло–оранжевом фоне
    под светлыми лучами солнца
    ясно вырисовываются разноцветные пятна,
    от светло–желтых до кроваво–красных.
    Меня обнимают бесконечность,
    Всеобщность и вечность.
    2012г.


    Рейтинги: Народний -- (5.43) | "Майстерень" -- (5.13)
    Коментарі: (2)


  18. Олександр Григоренко - [ 2012.06.03 19:16 ]
    Освобождение
    Когда человек вступает на путь,
    Кладет он свое сердце на крест...
    Конечная цель его путишествия —
    Это смерть всего того,
    Что имеет лишь относительное бытие:
    Все ценности должны быть обесценены,
    Все идеалы уничтожены,
    Все кумиры свержены!
    Когда сердце и крест сольются в одно,
    Тогда он достиг своей цели...
    2012г.


    Рейтинги: Народний -- (5.43) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:


  19. Олександр Григоренко - [ 2012.06.02 19:17 ]
    Магическое желание
    Ювелирная рапсодия
    Природы ее желания —
    Быть настоящей богиней,
    Женщиной СЧАСТЬЯ!
    2012г.


    Рейтинги: Народний -- (5.43) | "Майстерень" -- (5.13)
    Коментарі: (3)


  20. Олександра Ілона - [ 2012.05.29 18:16 ]
    Троянда і щастя
    Любов, як — небо, воно безкрає.
    Живе у серці і бентежно грає.
    Її голос — наче спів дощу,
    Сонячні промінчики радісно п*ю.
    Так зростає щастя моє,
    Бо серце, як троянда, пити хоче...
    2012р


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  21. Алина ВеснянаКиця - [ 2012.05.20 08:39 ]
    «Т»
    Перед горою Богодосягнення стоїш на пересіченні.
    Вибери для себе, кому служити нині?
    Чи направо чи наліво підеш від «Т».
    А гора «Т» і є «ти»...
    2012р.


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  22. Олександра Ілона - [ 2012.05.20 04:20 ]
    Вільному — воля
    Мрії капітана кружляють до неба
    І за обрій заглядають оком.
    «Що бачиш там вершино зряча?»
    І відповідь: « Там обрій бачу.»
    Усмішка «Перлини» вітрильно сяйнула капітану .
    Пролунало: «Вперед, за обрій і до краю...»
    2012р.


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  23. Максим Холявін - [ 2012.05.17 13:33 ]
    ...
    Відкрий мені дива свої й усі гріхи свої, Європо!
    Твої рівнини й гори, пляжі та ліси, пожовклі сторінки
    твого довічно нестаріючого тіла, широкі груди й стегна-береги,
    потоки сліз і насолоди гук у співі крихітних пташок на сході Сонця,
    твоїх безсмертних мертвих і живих, великих і малих,
    несправедливість і великодушність, нещирість і за правду на вогонь
    маленький крок – для людства і недолюдства у вічність…
    Скажи, скажи, не треба більше таємниць, не треба дурощів,
    бо надто вже старі з тобою ми, твої загублені облудні діти,
    пасинки твої, ще замолоду сиві… жертви і боги, по правді – гумус,
    пелюстки квіток коротких весняних, підсічений під корінь колос…
    То може, буде хліб? Пали вогонь, налий вина собі, та розкажи,
    хоча ні час, ні місце не підходять аж ніяк на сповідальню,
    проте коли те буде, вже коли, як у твоїх соборах ґвалт невинних,
    ти розкажи, ти розкажи, і стане легше нам, зомлілим,
    із ночі сходитиме день, ж бо вічно так ісходить сходом,
    ти розкажи, і буде хліб, і буде щастя невимовне,
    коли помре тягар із літ, заліза змішаного з кров’ю,
    ти розкажи, ти заспівай, проти вогню свого безсила,
    як в пекло падатиме рай, як рай народиться із пекла,
    як хвилі ляжуть на пісок, на мармур, на папір, на шкіру,
    зітруть війну, і мир зітруть, і заберуть усе в могилу,
    залишать тільки пару лун від фресок і посеред тріщин,
    вона летітиме все вище, допоки стане сторінок…
    ці крихти віддамо птахам – нехай летять понад руїни,
    не вберегти нам наше тіло, то хай у них воно – горить…


    Рейтинги: Народний -- (5.31) | "Майстерень" -- (5.25)
    Прокоментувати:


  24. Олександра Ілона - [ 2012.05.06 13:34 ]
    Юнь —перлина Бога.
    Вітер степів юнь у медах купає.
    Він, той, хто тебе кохає...
    Заглибившись у велич очей
    До твого серця закликає:
    Твоє серденько у Вогні палає
    Жадає зустріти щастя дуже-дуже,
    Слухаєш пісні, читаєш вірші
    І твоє тіло легшим, легшим стає.
    Ти чарівна і дуже сильна
    І хочеш щоб поряд був той,
    Хто любить, серцем Бога ніжно кохає...
    2012р.


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  25. Олександра Ілона - [ 2012.04.30 09:19 ]
    Законне
    Весна травніє своє законне.
    З тобою ніщо не зрівняється.
    Божественний іспит приходить у свій час
    До кожної людини.
    Він чекав і чекатиме тебе.
    Бачиш - руки у небо здіймаються.
    Він говорить: Чашу, що Я її пью,
    ви питимете, і хрещенням, що Я ним хрищусь,
    и ви охриститеся.
    2012р.


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  26. Тетяна Флора Мілєвська - [ 2012.04.15 19:51 ]
    * * *
    вікно потішити хотіло,
    прислало промінь -
    не зігріло...


    Рейтинги: Народний 0 (5.51) | "Майстерень" -- (5.58)
    Коментарі: (22)


  27. Олександр Григоренко - [ 2012.04.14 14:58 ]
    ***
    Теперь я знаю точно: все оставленное за мостами прошлого, -
    не стоит того, чтобы о нем плакать.
    Храм для меня - сиянее сердца человека.
    Радостноприятно это сознавая созерцать...
    2012г.



    Рейтинги: Народний -- (5.43) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:


  28. Тетяна Флора Мілєвська - [ 2012.04.07 23:00 ]
    ти - небо..
    Не можливо прожити,

    І тебе відпустити,

    Та ти - небо..

    Так треба..

    Ти небо...

    Так далеко і близько,

    Аж до болю

    Так близько,

    Та далеко.

    Ти - небо.

    Пробач...


    Рейтинги: Народний 5.25 (5.51) | "Майстерень" -- (5.58)
    Коментарі: (6)


  29. Володимир Сірий - [ 2012.04.04 22:26 ]
    певно
    лелека в нас на заробітках
    у теплий край літає на курорт

    04.04.12


    Рейтинги: Народний -- (5.53) | "Майстерень" -- (5.55)
    Коментарі: (13)


  30. Тетяна Флора Мілєвська - [ 2012.04.01 02:33 ]
    ***
    подивись у нічне вікно
    тільки вічності неба слід
    пролетів і жариною згас
    та ще я у вікні одна



    Рейтинги: Народний 5.25 (5.51) | "Майстерень" -- (5.58)
    Коментарі: (8)


  31. Василь Роман - [ 2012.03.27 23:38 ]
    Моно-тексти 5. Паліндромони.
    «...Поніс дань
    опер Омелько,
    морпехить: бити люд до ран…
    Ні гуртів, ні доль! Овруч!
    Відвал у роти «Два Вітьохи»
    ти хотів, авдитор?
    У лав дів - чур володінь!
    Вітру гін, народ - юлити б
    тихе промокле море
    понад СіноП!»

    «...Ладна сіромаха,
    червлена Шанель в речах
    Амор і сандаЛ!»

    "...Мантри псів ідолам –
    Мало діві.
    Спирт нам!"






    Рейтинги: Народний -- (5.53) | "Майстерень" -- (5.45)
    Прокоментувати:


  32. Василь Роман - [ 2012.03.26 22:27 ]
    Моно-тексти 4. Паліндромони.
    «...Мартові коти - рок на даху - заказуха!
    дань – корито. ківот раМ»

    «...Тупак і даль. вила до пуза в кукурудзі…
    здуру Кук – в азу подали. владі – капуТ!»

    «...Престол оман від хама.
    замах дів на молот - серП»

    «...Страдник,
    в кубик чотири точки букв,
    кинь дартС!»

    «...Я і рот Сірку закирпанив!»
    унищ вік, "табачнік"!
    вороняччя норов
    кінча батьківщину…
    вина? приказ – укр. історіЯ!!!»


    Рейтинги: Народний -- (5.53) | "Майстерень" -- (5.45)
    Прокоментувати:


  33. Василь Роман - [ 2012.03.25 16:57 ]
    Моно-тексти 3. Паліндромони.
    «Давить воші – переділ?
    і лад?
    вівтар комедії
    і «демократ»
    вів далі…
    лідере! пішов ти в аД!»

    «Ти вор!коли шкуру
    на барабан – у рук
    шило кровиТь!»

    "Ад нала – бандур бандура!
    марудна брудна баландА…»

    «Он «лібе добкін" є нік,
    бо дебільнО»

    «Мо’ до ран залив ази ребром дуба.
    будьмо! бери вила з народоМ!»


    Рейтинги: Народний -- (5.53) | "Майстерень" -- (5.45)
    Коментарі: (2)


  34. Василь Роман - [ 2012.03.25 00:44 ]
    Моно-тексти 2. Паліндромони.
    "...Іллі коваль і не вздибав.
    забаві журавель несе весен лева ружі.
    ваба зваби дзвеніла в окіллІ."

    "...І вин гомін ладану
    висушить тишу сиву
    на дальнім огнивІ."

    "...І розмір – гак місяця – сімка.
    грім... зорІ..."

    "...Сили лома. зима.щомиті діяти раби!
    сибарит я? і діти мощами замолилиСь?"

    "...Едіп боров - хліб ти мав од учителя.
    лети чудова мить. біль хвороб підЕ."

    "Не чув учень…"











    Рейтинги: Народний -- (5.53) | "Майстерень" -- (5.45)
    Коментарі: (2)


  35. Василь Роман - [ 2012.03.24 16:51 ]
    Моно-тексти. Паліндромони.
    "...Кинь в очі:
    до вола - ріллі рало,
    воді - човниК!"

    «...Оксамитна бутель.
    пісок. в косі плету
    банти, маскО!»

    «...Оду чарівника забудь
    і дуба закинь.
    віра – чудО!»

    "... Оре зорі в яру –
    васильки никли...
    Савур... явір... озерО."

    "...Не мрак орд на сцені!
    кінець, Сандро, «КармеН»!






    Рейтинги: Народний 6 (5.53) | "Майстерень" -- (5.45)
    Коментарі: (7)


  36. Василь Роман - [ 2012.03.23 15:26 ]
    У млі фільму. Паліндромон.
    А дно?
    і вони мудрі там!
    а дурні та хитрі там?
    …муз оракул: зорі.
    на жаб ворони лили воду
    і даленіла повня...
    не той ліг на муть
    («вік вовків»!) туман -гільйотен.
    Ян в опалі - не ладі.
    удови лили норов бажань!
    і розлука – розум…
    матір тиха - тінь руда.
    матір - думи нові-
    однА.


    Рейтинги: Народний -- (5.53) | "Майстерень" -- (5.45)
    Коментарі: (5)


  37. Катерина Ляшевська - [ 2012.03.02 23:05 ]
    Твоя молитва...
    Андрію Мироховичу*

    твоя молитва – тиша над сонним містом
    в конвульсіях ліхтарного світла:
    така ж проста і багатозначна, мов дівчина
    після теплого душу, що скидає перед тобою
    свій шовковий халатик і дивиться,
    ЩО… ТИ… РОБИТИМЕШ… (?)
    така ж тривожна, мов серце пташеняти
    перед першим польотом з твоїх безпечних долонь…
    така ж…
    ТУК-ТУК… ТУК-ТУК… ТУК-ТУК, -
    мов прибуваючий потяг, котрий дає надію на рух вперед,
    і той, на який вже запізнився,
    і той, котрого більше ніколи в житті не буде…
    твоя молитва…
    скажи мені, кому ти молишся, стоячи на своєму карнизі,
    над сонним містом в конвульсіях ліхтарного світла,
    коли не знаєш, чи вона прокинеться,
    чи взагалі хтось прокинеться поряд твОїх грудей,
    коли не знаєш, чи хочеш, аби хтось колись прокидався
    В ТВОЄМУ СОННОМУ МІСТІ… (?)

    В МОЄМУ СОННОМУ МІСТІ
    я б ніколи не подумала, що ще хтось молиться…


    *навіяне «чашою генуя без комплектації»

    2012р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.48) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (1)


  38. Тетяна Роса - [ 2012.02.02 00:43 ]
    Жінці на картині
    Мій величний драконе, дванадцяти років чекання
    достатньо для жінки, бо сонячний вітер вбиває бажання злетіти,
    і коріння росте, доростаючи суті - пізнанням
    вплітає мене в полотно, що сувоєм згорнеться в минулості світу.

    Світ шукає той звук, у якому відтвориться світло,
    себе загубивши в безмежжі своїх віддзеркалень. Тут погляду тісно,
    і усе, що я знаю – очима побачене титло
    над тим, що свічадо окреслених слів не відтворить ні нині, ні прісно.

    Мандрівний мій драконе, сузір’я відкрили портали -
    і ти повернувся у душу схололу. Зникають кордони означень –
    я обличчям до ночі на крил твоїх порух чекала,
    і шлях мій віднині собі я дозволю, а іншим весь біль мій пробачу.

    Пробачати так просто… Забути пробачене важко.
    Забулось не те, що хотіла насправді забути: відкинуті тіні
    шарудять у пітьмі, наче хижі потворні комашки,
    моїми чуттями з очей визирають зустрічних - і прісно, і нині.

    Ніч приходить зі сходу, мій мудрий і сивий драконе,
    і сукні її із леткого шифону до вічності плину дотичні.
    Об’єктивна реальність: душа є окрема від крони
    краплинка того, що не вхопиш і словом. Хронічно

    Хронос мрії стинає: без них легше входити в Лету.
    Бажання свої відпускати не хочу на радість скелястим теренам.
    Маю промінь Селени - і дивних видінь силуети
    на стежці моїй, переплетеній з сонцем і вітром, чатують на мене.

    Я, вростаючи в землю корінням, навчилась літати.
    Коріння і крила однаково душам важливі. Мій вільний драконе,
    безборонна любов – найміцніші у всесвіті грати:
    кармічно об’єднані крони сплітаються в німби, у лози і грона.

    За кордонами слова ніколи не зникне дорога,
    тому не тримай, розімкни зачароване коло – і підемо далі.
    Кожен має можливість зігріти долонями Бога
    у вічному «зараз», у тлінному храмі, у кожнім зустрічнім Граалі.


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (11)


  39. Ірво Таллі - [ 2012.01.30 22:37 ]
    Тонкий шелк слез

    Вот так вот, тихонечко
    Льется вечер талыми струями воды.
    Тянется тоненькой ниточкой серебристого шелка,
    Ложится мягким небом
    На твои волосы,
    Стекает музыкой
    В плавный узор твоего тела.
    Смотришь, дрожишь, плачешь.
    Я просто вытру твои слезы,
    Никогда не спрошу почему,
    Но сделаю все, что б это не повторилось


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (0) | Самооцінка 6
    Прокоментувати:


  40. Сніжана Тимченко - [ 2012.01.17 23:27 ]
    *******************
    Крилаті свічі летіти не можна, загасне вогонь.
    Летіти? Горіти?


    Рейтинги: Народний -- (5.16) | "Майстерень" -- (5.17)
    Прокоментувати:


  41. Сніжана Тимченко - [ 2012.01.17 23:29 ]
    А навчали мене малювать
    Мене учили малювать поети.
    Сепії сипали в сонети
    Учили правду сотворять,
    Але не той, хто коле очі правдою воскресне,
    А той,
    Хто поєднає день народження
    І Царство Небесне!


    Рейтинги: Народний -- (5.16) | "Майстерень" -- (5.17)
    Прокоментувати:


  42. Анонім Я Саландяк - [ 2011.12.05 10:14 ]
    СТРАШНИЙ - НЕ СТРАШНИЙ, АБСУРДНИЙ БІЛИЙ ВІРШИК.
    Текст під зображенням.

    Ітимеш владно до мети,
    аж поки не упрешся головою в запитання.
    Уперто відповідь шукатимеш і відповідь найдеш,
    та сотня нових запитань заступить шлях,
    і сотня сотень відповідей-запитань...
    Тобі ж не терпиться,
    хочеш іти і бачити, і розуміть...
    Ось ти візьмеш сокиру
    і з легким серцем порубаєш вузол той,
    та не побачиш анічого,
    окрім порубаних кінців, що кровоточать.
    І пропаде бажання йти,
    і запитаєш знов, і відповідь даси,
    і сотня нових запитань заступить,
    і сотня сотень відповідей-запитань...
    Сокиру знов візьмеш, щоб порубати...
    Але!..
    Попробуєш відтяти голову собі,
    щоб вже без тіла...
    Коли ж тобі це вдасться,
    то сокиру зможеш брати лиш зубами...
    І , зрештою,
    як розрубаєш голову свою навпіл
    і вже не матимеш сокиру чим узяти, –
    тобі відкриється той загадковий світ,
    який катастрофічно множить запитання,
    якщо знаходиш відповідь
    бодай хоч на одне із них.

    Це...
    Луг квітучий,
    де кожна квіточка, лише торкнись,
    тієї ж миті розпукне сотнею квіток -
    таких чарівно-загадкових...
    і в мить одну потонеш в морі
    запашних квіток, і раптом усвідомиш:
    ти є маленький та щасливий джмелик!
    До 2000


    Рейтинги: Народний -- (5.38) | "Майстерень" -- (5.25)
    Коментарі: (4) | "http://storinka-m.kiev.ua/product.php?p_id=9707"


  43. Оксана Максимишин - [ 2011.10.17 19:47 ]
    ПРОЩАЛЬНИЙ МОТИВ ОСЕНІ
    Вже не чути прощального тужіння птахів, не шумлять дерева золотовогненною кроною, рідко усміхається сонце з-за темних і важких хмар і не радує теплом... Осінь іде на спочинок. Віддавши людям всі свої дари і красу, вона хоче передати чарівний посох білокосій посестрі. Бо що, крім дощу, мряк і похмурості, зможе дати змалілим дням ? Та цариця-природа заперечує, бо всьому свій час і пора... І гуляє вітер пустими ланами, котить перекотиполе, шугає над лісом, що вже дрімає і не хоче загравати з ним. Туман сизою габою оповиває ранки і деколи сміється мжичкою, зрошує зелені килими озимини. А вони – ніби вікно у весну крізь сніжні заметілі та морози. Сади смутком зітхають і вже не манять червонобокими плодами, лише шипшина і калина цвітуть яскравою красою. А ще наречені, весілля, на які теж багата осінь, скрашують листопад. Музика, сміх, веселі пісні линуть над землею і серпанково-прозорим маєвом щастя й радості тріпоче фата на тендітних плечах, а серця п’ють цілющий напій кохання, що струмує з очей, з дотику губ, з усмішок.
    І осінь з листопадом у парі підносять молодим у подарунок на голубому тарелі неба відібрані у хмар сонячні промені, які так личать до їхнього щастя, і першу паморозь на оголених вітах. А вже й сніжинки перші закружляли в лихому танку на одному з весіль і з морозяним скрипом відчинили ворота у зиму – неповторно-прекрасну пору тиші, чистого повітря і чарівної білизни.
    2005р.


    Рейтинги: Народний -- (5.38) | "Майстерень" -- (5.25)
    Коментарі: (2)


  44. Оксана Максимишин - [ 2011.10.04 12:26 ]
    У МАМИ КОСИ БІЛІ, НАЧЕ СНІГ
    Я прокинулась від дотику до мого чола лагідних, як осінній серпанок уст.
    Розплющила очі й побачила маму...Чиста й свіжа, як ранок, вона сиділа на краю ліжка і гладила своєю шорсткою рукою мої коси.
    - Уставай, доню.
    Голос у мами тихий, ласкавий, як шелест осіннього листя в саду.
    Я беру мамину долоню у свої, підношу до уст: вона пахне росою, настояною на опалому осінньому листі. І мені чомусь здається, що осінь схожа на мою маму - така ж тиха й привітна, щира й добра, а інколи й сувора. Про осінь, як про маму, співають пісні, присвячують вірші...
    Лише одним відрізняється осінь від мами - косами.
    В осені коси жовто-червоні, як заграва, а в мами - білі-білі, наче сніг.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.38) | "Майстерень" -- (5.25)
    Коментарі: (6)


  45. Кока Черкаський - [ 2011.09.29 13:34 ]
    ПАЛІНДРОМОН-4
    ПАЛІНДРОМОН-4

    Зажди-ть!
    Но-морд, ні-лап? -Ві!
    Но– теж,ура!– пазурів?-Ві!!
    Тхір ??
    Оп-о….
    Голод,Ісус, тамуй,
    Учневі вір: я– ліпак!
    Мо’, рада?-
    Раба! Жаба!!
    Радаром капілярів і вен чую:
    «Мат, сусідо Лог!
    О порі хтів Віру за пару жетонів?»
    Паліндромон, ти – джаз!


    Рейтинги: Народний -- (5.33) | "Майстерень" -- (5.29)
    Прокоментувати:


  46. Кока Черкаський - [ 2011.09.28 22:54 ]
    ПАЛІНДРОМОН-10
    ПАЛІНДРОМОН-10

    А доніс Ян на директорок:
    ЗАРВАЛИСЯ!!
    Є учені?
    Крадун на жінок і ананаси – пан!
    А баба, написана на іконі,
    Жанну Д’Арк і не чує :
    «Я – сила!».
    Враз–
    коротке ридання.
    Сіно.
    Да-а...


    Рейтинги: Народний -- (5.33) | "Майстерень" -- (5.29)
    Коментарі: (4)


  47. Кока Черкаський - [ 2011.09.28 10:32 ]
    ПАЛІНДРОМОН-5
    ПАЛІНДРОМОН-5

    Козак, аки Тео, плаче понуро,
    То лозина пужа: но, мені два мечі!
    Сопів – і нич,
    Руту нюхав–ах!– юну.
    Турчинів і посічем,
    а вдінемо на жупани золото-руно!
    …печаль-поетика казок.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.33) | "Майстерень" -- (5.29)
    Коментарі: (5)


  48. Кока Черкаський - [ 2011.09.25 17:02 ]
    ПАЛІНДРОМОН-14
    ПАЛІНДРОМОН-14

    Осел п’є ель – гуркіт!
    О! Лобан – пенальті –мимо!!
    Лосі!!!
    Зим дівую вальс;
    Кіно – онікс – «лав’ю»…
    У відьми зі соломи мітла.
    НЕП на болоті –
    круглеє плесо.


    Рейтинги: Народний -- (5.33) | "Майстерень" -- (5.29)
    Коментарі: (3)


  49. Кока Черкаський - [ 2011.09.25 16:17 ]
    ПАЛІНДРОМОН-7
    Море пала – кит умре!
    Псів 'Орквемада – ай, вон!
    Забудь, Вадику, мотодів-дрокер’янок,
    Їх поре Антон!
    Яр глибок– шрам.
    Марш кобил грай, нотна еро!
    Пхі, коня рекорд :
    Від–ото– муки дав дуба!
    Знов я, Адаме, в кров і сперму
    Тикала пером…

    1991-1992


    Рейтинги: Народний -- (5.33) | "Майстерень" -- (5.29)
    Коментарі: (5)


  50. Кока Черкаський - [ 2011.09.24 23:48 ]
    ПАЛІНДРОМОН-17
    Я– політ.
    Сон–то маскарад Алсу:
    Киркоров– тазик,
    мелодія ледаря– табу!

    Роток у тебе…
    Салдат Алсі в морду– суд!
    Ром, Вісла…
    Та для себе ту,
    котору Батяр…
    - Аделаїдо!!
    Лемки:
    затвор,
    окрик….
    Услада– рак самотності.
    Лопай…


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.33) | "Майстерень" -- (5.29)
    Коментарі: (9)



  51. Сторінки: 1   2   3   4