ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Борис Костиря
2025.07.06 22:08
Я радію молодій траві.
Хай народяться мрії живі!

Ця трава пробилась до нас
Крізь зими ворожий спецназ,

Крізь зими надійну тюрму,
Крижану, жорстоку, німу.

Світлана Пирогова
2025.07.06 18:51
Заквітчали мальви літо
біля хати й на городі.
Сонцем лагідним зігріті
обереги - на сторожі.
У шорсткому листі квіти
фіолетові, лимонні
і червоні (пестить вітер)
і рожеві - без шаблону.

Євген Федчук
2025.07.06 16:14
Хто не знає Олександра, що Невським прозвався?
В Московії його славлять і святим вважають.
Правду про його «геройства» чути не бажають.
Але зовсім не про нього я писати взявся,
А про батька Ярослава – в кого син і вдався.
Ба, ще й, навіть, переплюнув

Олександр Сушко
2025.07.06 10:12
Кармічні завитки бувають різні,
В одних любов'ю світяться, добром.
А в інших, наче зло у парадизі,
Води мутної на столі цебро.

Тотеми, знаки - у квітках, клечанні
Та щебеті травневім солов'їв.
Душа моя - після дощу світанок,

Віктор Кучерук
2025.07.06 05:16
Серед знайомих є така,
Що на співучу пташку схожа, –
Весела, жвава, гомінка
В негожий час і пору гожу.
Вона іскриться, мов ріка
У надвечірньому промінні, –
Її хода дрібна й легка,
А стан тонкий – прямий незмінно.

Борис Костиря
2025.07.05 21:59
Подзвонити самому собі -
що це означає?
Подзвонити в невідомість,
достукатися до власного Я,
якщо воно ще залишилося
і не стерлося
нашаруваннями цивілізації,
умовностями, законами,

Юрій Лазірко
2025.07.05 19:45
стало сонце в росах на коліна
птахою молилося за нас
там за полем виросла в руїнах
недослухана померлими луна

підіймає вітер попелини
розбиває небо сни воді
то заходить в серце Батьківщина

С М
2025.07.05 10:14
дім червоний ген за пагорбом
бейбі мешкає у нім
о, дім червоний ген за пагорбом
і моя бейбі живе у нім
а я не бачив мою бейбі
дев’яносто дев’ять із чимось днів

зажди хвилину бо не теє щось

Віктор Кучерук
2025.07.05 06:36
На світанні стало видно
Подобрілому мені,
Що за ніч не зникли злидні,
Як це бачилося в сні.
Знову лізуть звідусюди
І шикуються в ряди,
Поки видно недоїдок
Сухаря в руці нужди.

Борис Костиря
2025.07.04 17:34
Ти закинутий від усього світу,
ніби на безлюдному острові.
Без Інтернету і зв'язку,
тобі ніхто не може
додзвонитися, до тебе
не долетить птах відчаю чи надії,
не долетить голос
волаючого в пустелі,

Віктор Кучерук
2025.07.04 16:53
До побачення, до завтра,
До повернення cюди,
Де уже згасає ватра
Біля бистрої води.
Де опівночі надію
Залишаю неспроста
На оте, що знов зігрію
Поцілунками уста.

Віктор Насипаний
2025.07.04 12:09
Сторожать небо зір одвічні світляки,
Де ночі мур і строгі велети-зірки.
У жорнах світу стерті в пил життя чиїсь.
Рахують нас вони, візьмуть у стрій колись.
Свої ховаєм тайни в них уже віки.
Вони ж як здобич ждуть, неначе хижаки.
І кличе Бог іти у м

Ярослав Чорногуз
2025.07.04 06:37
Шаліє вітрове гліссандо
На струнах віт жага бринить,
І усміхаються троянди,
І золотава сонця нить

Нас пестить ніжністю, кохана,
У твій ясний, чудовий день.
І літо звечора й до рана

Євген Федчук
2025.07.03 21:54
Як не стало Мономаха і Русі не стало.
Нема кому князів руських у руках тримати.
Знов взялися між собою вони воювати,
Знов часи лихі, непевні на Русі настали.
За шмат землі брат на брата руку піднімає,
Син на батька веде військо, щоб «своє» забрати.

Іван Потьомкін
2025.07.03 21:10
По білому – чорне. По жовтому – синь.
Та він же у мене однісінький син".
Муарова туга схиля прапори.
А в танку Василько, мов свічка, горить.
Клубочаться з димом слова-заповіт:
«Прощайте, матусю...Не плачте...Живіть!..»
По білому – чорне. По жовтому

С М
2025.07.03 10:35
поки ти сковзаєш за браму снів
іще цілунка би мені
осяйний шанс в екстазові
цілунок твій цілунок твій

у дні ясні та болю повні
твій ніжний дощ мене огорне
це безум утікати годі

Юрій Гундарєв
2025.07.03 08:50
У ніч на 29 червня під час відбиття масованої повітряної атаки рф на літаку F-16 загинув
український льотчик Максим Устименко.
Герою було 32 роки. Без батька залишився чотирирічний син…

Вдалося збити сім повітряних цілей,
відвести від населених пу

Віктор Кучерук
2025.07.03 05:38
Ще мліє ніч перед відходом
І місяць замітає слід,
А вже в досвітній прохолоді
Забагровів утішно схід.
І небосхил узявся жаром,
І трохи ширшим обрій став, –
І роси вкрили, ніби чаром,
Безшумне листя сонних трав.

Борис Костиря
2025.07.02 21:58
Чоловік ховався у хащах мороку,
у глибинній воді ненависті,
він поринав без батискафа
у водорості підсвідомості,
у зарості алогічних питань,
у зіткнення, контрапункт
нерозв'язних проблем буття,
у війну світу й антисвіту,

Юрій Лазірко
2025.07.02 17:34
На кого лишив Ти, гадe?
Повні груди, пишний заде -
Літру назбирала сліз,
В бульбашках забило ніс.

Сповідаласі три рази,
Щоб позбутисі зарази.
Як мене поплутав біс,

Віктор Кучерук
2025.07.02 05:30
Як ґрунт підготувати,
Щоб мати врожаї, –
Розказують вдвадцяте
Учителі мої.
Відомо їм достоту,
Коли пора якраз
Уже іти полоти,
Чи підгортати час.

Юрій Лазірко
2025.07.02 03:14
Залишайсі на ніч - мій Сірко
Відхлепоче ті з рук мольоко,
Схочуть кури курчати "ко-ко"
На підстилках у стиль ро-ко-ко!

Я тебе на руках донесу,
Прополощу в миднице красу,
Покрою нам на двох кубасу,

Федір Паламар
2025.07.01 23:57
Розхожими були Патерики
Про кельників німих і бісогонів –
Тоді миряни різні залюбки
Рівнялись показово на канони.

Опісля настає період хронік:
Походи, розкоші, повстання мас,
Прославлені в суспільній обороні –

Леся Горова
2025.07.01 22:02
На екватор вмощені небесний
Зір липневих квітнуть едельвейси.
Космосу похитує їх вітер.
Там десь паленіє Бетельгейзе.
В Оріоні - зоряна імпреза!
Наднова народжується світу!

Багрянисто зірка догорає,

Борис Костиря
2025.07.01 21:47
Багато людей думають:
куди зник поет?
Куди він дівся
із літературного поля?
Його немає в соцмережах,
у "Фейсбуці", "Телеграмі",
його телефон
не відповідає.

Данько Фарба
2025.07.01 21:21
Якщо ти хочеш проковтнути це -  вперед. 
Я краще все перетворю на сміх і попіл. 
Забуду ключ від усіх своїх дверей. 
Розмножу гнів неприйняття на сотні копій.

Закриюся від натовпу плащем. 
Пройду як ніж через вершкове масло. 
Залишуся заручни

Іван Потьомкін
2025.07.01 13:52
Хоч було вже пізно,
В крайню хату до ворожки
Якось Чорт заскочив:
«Розкажи, люба небого,
Тільки правду щиру,
Що говорять тут про Бога
І про мене, звісно?
Прокляли, мабуть, обох

Віктор Кучерук
2025.07.01 12:27
Далеч безкрая синіє, як море,
Мліючи тихо в принаднім теплі, –
Жайвір щебече здіймаючись вгору
І замовкає, торкнувшись землі.
Змірюю поглядом світле безмежжя,
Хоч не збираюся в інші краї, –
Подуви вітру привітно бентежать
Ними ж оголені груди мої

Світлана Пирогова
2025.07.01 10:14
Густішає, солодшає повітря,
немов саме говорить літо,
пахуча розквітає липа.
- Це дерево душі, - шепоче вітер.
Цілюща магія, любов і ніжність,
бо до землі торкнулась Лада,
і все в цім дереві до ладу:
деревина легка і цвіту цінність.

С М
2025.07.01 09:09
Заявишся опівночі і мовиш ‘Ніч не видно’
Бо через тебе я засліп, і я боюся світла
Кажу тобі, що я сліпий, а ти показуєш мені
Браслети, що я оплатив давно

Назовні усміхаюсь, але на серці холод
Хоч кажеш, ти є поруч, я знаю щось не то

Тетяна Левицька
2025.07.01 08:05
Двічі не ввйдеш в рай,
у вертоград* розкішний,
бо не тобі в розмай
кров'ю писала вірші.
Небо і два крила –
в сонячному катрені,
ДНК уплела
в райдужні гобелени.

Борис Костиря
2025.06.30 21:47
Аритмія в думках, аритмія у вірші.
Ми шукаємо ритми, що розламують ніші.

Ми шукаємо сенсу у грудах каміння.
У стихії шукаємо знаків творіння.

У безликості прагнем побачить обличчя.
І порядок у хаосі, в темряві - свічі.

Козак Дума
2025.06.30 10:42
Смакую червня спілий день останній
раюючи, бо завтра утече,
а з абрикос медових спозарання
гарячий липень пироги спече.

Посушить стиглі яблука і груші
на бурштиново-запашний узвар,
задухмяніє пелюстками ружі

Богдан Манюк
2025.06.30 09:12
Частина друга Жовч і кров 1930 рік Потяг Львів-Підгайці на кінцеву станцію прибув із запізненням. Пасажир у білому костюмі та капелюсі упродовж усієї мандрівки звертав увагу на підрозділи польських військових, які й затримували рух потягу, сідаючи в

Тетяна Левицька
2025.06.30 08:21
На подвір'ї, біля хати,
в кропиві та бузині
дозрівають пелехаті
чорнобривці запашні.

На порозі чорний вужик
примостився спочивать.
Квітнуть мальви, маки, ружі —

Віктор Кучерук
2025.06.30 05:48
Закохані до згуби
Лише в своїх дружин, –
Дбайливі однолюби
Додому йдуть з гостин.
Хоч ген затишна гавань,
А тут – низенький тин, –
Наліво, чи направо,
Не зверне ні один.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори на сторінці:

Сергій Святковський
2025.06.27

Равлик Сонний
2025.06.25

Рембрі Мон
2025.06.07

Чорний Кугуар
2025.05.27

Анет Лі
2025.05.16

Федір Паламар
2025.05.15

Валерія Коновал
2025.05.04






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




 
 
Поезія


  1. Серго Сокольник - [ 2014.10.26 00:16 ]
    Абсолютное зло
    Абсолютное зло

    Это бремя страны. Долго нам не везло.
    Но сегодня пришло АБСОЛЮТНОЕ ЗЛО.
    Погляди в этот тупо-звериный оскал.
    Это злоба и ложь. Это воет шакал
    По тебе, по земле, по отчизне твоей.
    Он вползает в твой дом. Он, гиены подлей,
    Изнутри разрывает страну на куски.
    Оглянись. Это злоба сжимает виски
    За семью, за детей, за поруганный кров.
    Оглянись. И услышь в тишине этот зов.
    Это раненый крик Украины твоей.
    Сохрани! Защити! Стань сильней и умней.
    И уже никогда не позволь темной мгле
    Править бал Сатаны на Родимой Земле!



    адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=494289
    рубрика: Гражданская лирика
    дата поступления 22.04.2014
    автор: Сокольник


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  2. Серго Сокольник - [ 2014.10.26 00:35 ]
    Чорна піхота. Синам україни. Пісня смутку
    Чорна піхота ( Синам України. ПіІСНЯ СМУТКУ )

    Червоне зле сонце сіда за болотом,
    І смерть невблаганно перелік загиблим веде.
    То чорна піхота, то чорна піхота
    В цивільній одежі в останню атаку іде.

    Заплач бідна мати, заплач бідна мати,
    Бо сина свого ти уже не побачиш повік.
    Йде чорна піхота в останню атаку
    З одною гвинтівкою на п"ятдесят чоловік.

    Заплач, Україно. Заплач, Україно!
    Навіщо садочки, навіщо дівчата тепер, солов"ї?
    Це розум твій гине! Це розум твій гине!
    Це кров"ю гіркою вмиваються діти твої.

    Заплачеш, дівчино. Заплачеш, дівчино,
    Бо нікому буде довіку тебе боронить-
    Бо вже ні сім"ю ти собі, і ні дитину,
    Із Нації Сином ніколи не зможеш створить.

    Іди помолися. Іди помолися!
    Покайся за те, що колись обдурили себе ми самі.
    Це плата за вибір. За те, що здалися-
    Здались на загин більшовицькій кривавій чумі.

    адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=471471
    рубрика: Лірика
    дата поступления 10.01.2014
    автор: Сокольник


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  3. Серго Сокольник - [ 2014.10.25 23:14 ]
    Вуж та Чапель. Байка
    Вуж та Чапель (Байка. Таке ви ще не читали)

    Хитрющий- прехитрющий Вуж
    Схотів, пролізши крізь болото,
    Залізти в хату, та чимдуж
    Затято взятись до роботи-

    Перекусати хазяїв,
    Наїстись сала у коморі,
    Спалити наостанок хлів...
    Коротше, наробити горя.

    Та поки дурень радо ліз,
    Від щастя закотивши очі,
    Під"ївся Чапель- довгий ніс,
    Його сковтнувши серед ночі.

    Мабуть, прийшов мені гаплик-
    Подумав Вуж, та все ж поліз
    Поміж кишками до сідниць,
    Щоб вилізти, неначе Глист.

    Та файний Чапель- мудрагель
    (як довгий ніс, то й довгий розум!)
    Сідниці деревом підпер-
    А ну, вилазь, якщо ти в змозі!

    Так лазив Вуж, туди- сюди,
    Аж поки весь перетравився.
    І тільки бачили Глисти,
    Як Вуж дурний занапастився.
    ....... ....... ....... .......
    Побачить можем паралель-
    Коли в чужу залазять хату,
    То цих непроханих гостей
    Назад не можна випускати!


    адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=494760
    рубрика: Байка
    дата поступления 24.04.2014
    автор: Сокольник


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  4. Ігор Шоха - [ 2014.10.25 00:51 ]
    Нації без агітації
    Народе, схаменись,
                   на тебе уповають
    і моляться підчас,
                          і приміряють суть
                   небесного буття,
                          і всю надію мають,
    коли у боротьбі за тебе умирають,
    а в час випробувань і душі віддають.
                   Безсмертний ти єси і гіллям, і корінням,
                   а доля на вагу не варта п’ятака.
                   І тільки й того є, що золоте терпіння
                   та воля над усе у ролі кріпака.
    То чом же і тепер не думаєш за себе,
    угоднику дурний воюючим чинам,
    що тикаєш свій перст навпомацки у небо
    і воза із багна усе тягаєш сам?
                   Купуєшся на міф ідеї комунізму,
                   і продаєш своїх онуків і дітей,
                   заради торжества чужого егоїзму
                   на згарищі палких обвуглених ідей.
    Віками у ярмі вела тебе Росія.
    За Крим і Рим її – твоя пролита кров.
                   І пам’ять ще жива,
                   і тліє ще надія,
                   що у твоїй душі ще дух не охолов.
    Козацький дух навчить,
                   як він один уміє,
                   що ні чужий орел, ані своя «месія»
                   не обере тобі за тебе ні любов,
                   ані свободи заповітну мрію.

                                  24.10.2014


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.56) | "Майстерень" -- (5.91)
    Коментарі: (5)


  5. Любов Долик - [ 2014.10.24 16:00 ]
    Володимиру Орищуку
    Менестрель-журавлик,
    кароокий лицар,
    сяє щира правда,
    доброта з обличчя.

    Записався в осінь
    першим новобранцем
    мандрівний філософ
    зоряних дистанцій.

    Золотавих істин
    справжній охоронець.
    В погляді іскристім
    вже... кохана тоне!

    Хай же твої крила
    завжди небо кличе,
    Хай дівчина мила
    дивиться у вічі -

    хай же усміхнеться,
    як щаслива доля,
    хлопцю – менестрелю
    рідного Подолля!

    18.10.2014


    Рейтинги: Народний -- (5.6) | "Майстерень" -- (5.67)
    Коментарі: (6)


  6. Любов Долик - [ 2014.10.24 16:49 ]
    Віоліні Ситнік
    О, пані Віоліно!
    Напевно, Ви – царівна,
    що з кам’янецьким сонечком*
    прийшла з легенди дивної...

    О, пані Віоліно!
    У Вашому промінні –
    від поглядів смарагдових
    враз оживе.. каміння,

    де таємниці давньої
    прозорий сум видзвонює
    і гіркотиння сивого
    невихололий слід.

    Крізь осінь, тиху, лагідну,
    під золотими кронами
    зітхне, як Слово праведне –
    і осінить блакит...

    18.10.2014


    Рейтинги: Народний -- (5.6) | "Майстерень" -- (5.67)
    Коментарі: (5)


  7. Олександр Олехо - [ 2014.10.24 09:27 ]
    Йдемо вибирати
    Йдемо укотре владу вибирати,
    йдемо у час осінньої сльоти.
    Не дай нам, Боже, опісля казати:
    - Хотіли краще, вийшло, як завжди…

    Зарано сніг упав на чорні плечі.
    Зима торкає землю і людей.
    Є форс-мажор і є буденні речі,
    що упованням рвуться із грудей.

    А що, наш рід – обранець у недолі?
    Чому весь вік усе у нас не так?
    Чи ми свої людські забули ролі
    і граємо в театрі казна-як?

    Аби та гречка розуму лишилась.
    А тих, що гречкосії – у дурдом!
    У міх жадоби не сховаєш шила,
    бо там уже перелік із котом.

    Так хочеться дороги-магістралі.
    Узбіччя не пасує козакам.
    Позичити би духу у Грааля
    та вдарити безчестя по зубам.

    Шануймося, народе, бо ми варті
    ні осуду, ні сміху – гордих днів.
    Постав сумління у душі на варті
    і буде так, як Бог усе хотів.

    24.10.2014


    Рейтинги: Народний -- (5.51) | "Майстерень" -- (5.61)
    Коментарі: (9)


  8. Валентина Попелюшка - [ 2014.10.23 16:17 ]
    Тато-герой
    Підійду до тата,
    обійму за шию.
    Він мене підняти
    аж до неба вміє.
    В нього сильні руки
    і волосся русе.
    У часи розлуки
    я за ним журюся.
    Повернувся з бою
    тато мій недавно.
    Він за нас з тобою
    і життя віддав би.
    За Вкраїну-неньку,
    за поля й дороги,
    за дитя маленьке,
    дідуся старого,
    за дуби і клени,
    за мурашку навіть
    Він – герой у мене,
    хай усі це знають!


    Рейтинги: Народний -- (5.52) | "Майстерень" -- (5.54)
    Коментарі: (10)


  9. Любов Долик - [ 2014.10.22 15:32 ]
    Осінь
    Ця осінь – як любов,
    печальна і прекрасна,
    як час для молитов,
    як незбагненність щастя.

    Молитви золоті
    шурхочуть під ногами,
    як тисячі життів
    у вирії – над нами.

    Іще не листопад -
    а вигіркли отави.
    І небу так болять
    землі пекельні справи.


    17.10.2014


    Рейтинги: Народний -- (5.6) | "Майстерень" -- (5.67)
    Коментарі: (16)


  10. Наталя Мазур - [ 2014.10.21 22:21 ]
    Кіборги
    Ця війна змінила багатьох,
    Ця війна змінила Україну.
    Кіборги. Донецьк. Аеропорт,
    Що перетворився на руїну.

    Трупний запах, порох і вогонь,
    Смерть приносять гради, міни, танки.
    Піт із чорних, випалених скронь…
    Глина, гільзи, попіл і уламки…

    Та стоять:
    Дев`ятий, Ворон, Гном,
    Абрикос, Богема, Маршал, Цезарь…
    А над ними – небо полотном,
    А у них життя на вістрі леза.

    То чиїсь батьки, брати, сини
    З Харкова, із Києва, зі Львова.
    Шахтарі, таксисти… В час війни
    Кіборгами стали тимчасово.

    Каска, бронник, берці, автомат,
    Друг надійний, що прикриє спину.
    Доброволець, патріот, солдат,
    Наш Герой і гордість України!

    21.10.2014р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.53) | "Майстерень" -- (5.6)
    Коментарі: (16)


  11. Любов Долик - [ 2014.10.21 16:00 ]
    Галактика Осені
    Сяють галактики яблунь
    у космосі
    осені.
    Листя пливе ...кометами
    золотохвостими.
    Срібні ракети-авта
    креслять
    орбіти.
    Я без скафандра
    хочу
    в осінь летіти...

    17.10.2014


    Рейтинги: Народний -- (5.6) | "Майстерень" -- (5.67)
    Коментарі: (14)


  12. Олександр Олехо - [ 2014.10.21 12:59 ]
    Ти знаєш, що таке війна?
    Ти знаєш, що таке війна?
    Не приведи, не треба, друже.
    Це тричі проклята карга.
    Її принади – плем’я суче.

    Це кров і піт, коли без сил,
    коли надія утікає,
    а привид смерті між могил
    для тебе спочиву шукає.

    Це очі вбитого бійця
    і жах стальними пазурами
    здирає шкіру із лиця,
    життя випалює вогнями.

    Це бруд і холод. Наче склеп –
    над головою шар накату.
    На сотні метрів – чорний степ
    від засівання залпів «Граду».

    А ще цигарка, що на двох.
    А ще плече і лікоть друга.
    І побажання, щоби здох
    великох…йлівський катюга.

    Ти знаєш, що таке війна?
    Не із книжок, з реалій яви?
    Не приведи… вона…вона
    зіркової не варта слави.

    Бо кожна слава – це герой,
    його оплакане безсмертя.
    Свіча горить – іде АТО,
    вбиває клин в живе осердя.

    21.10.2014


    Рейтинги: Народний -- (5.51) | "Майстерень" -- (5.61)
    Коментарі: (12)


  13. Олександр Олехо - [ 2014.10.17 19:59 ]
    Повертайтесь живими...
    Повертайтесь живими, бо убиті мовчать.
    На вустах убієнних – слів гарячих печать.
    Хто розкаже про свято на цій грішній землі,
    де у кожного ката персональні вогні?
    Хто розкаже про розпач тих кривавих ночей,
    де засіяна нива болем тисяч людей?
    Хто розкаже про миті, що заповнили світ,
    де живі, ще не вбиті, шлють з екрану привіт?
    Хто розкаже про правду без табу-деліте,
    де помпезне і пишне є насправді пусте?
    Повертайтесь живими! Вас чекає рідня,
    сонце ясного неба, праця мирного дня.

    29.09.2014


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.51) | "Майстерень" -- (5.61)
    Коментарі: (15)


  14. Любов Долик - [ 2014.10.14 16:10 ]
    Вічне
    Сяють галактики яблунь
    у космосі
    осені...

    14.10.2014


    Рейтинги: Народний 6 (5.6) | "Майстерень" 6 (5.67)
    Коментарі: (16)


  15. Ігор Шоха - [ 2014.10.14 13:12 ]
    Омофор нації
    Одні ізгої б’ють у тулумбаси.
    Історія дає урок на час...
    Все розчинилось у потоках часу,
    а що в осадку, – не питайте нас.

    Майбутня наша, суща і билинна –
    золочений і посивілий край.
    Стоїть на роздоріжжі Україна
    тай подумки звертається до сина:
    – А ти мене у серці пошукай.

    Не чують пісню вирослі синочки.
    Не добачають матір з висоти.
    Стоїть на кручі ненька-одиночка
    тай подумки звертається до дочки:
    – А ти порадь, куди мені іти.

    Просніться, діти. Відкривайте очі,
    куди веде осатаніла рать –
    у світло дня, а чи у темінь ночі?
    Чи нам і очевидне не під стать?

    Яка краса, яке земне багатство
    на кожній п’яді рідної землі,
    та скільки і біди, і святотатства
    нав'язують іще у лоні братства
    пани великі і пани малі.

    Усе, що суперечить Україні,
    потрібно з хати вимітати скрізь,
    де йде на користь рядовій людині
    всеукраїнський націоналізм.

    Якщо ми етнос, нація, держава,
    то час прийшов стояти до кінця
    за нашу волю, кожну спільну справу,
    яка єднає душі і серця.

    Одні ізгої б'ють у тулумбаси.
    Чи так було в історії колись,
    щоб яничарам не сказали, – брись, –
    як хоче Україна й цього разу?
    Все розчинилось у потоках часу,
    а що в осадку, – встань і подивись.

    Шикується і молодь по порядку,
    і барабани слухають діди.
    Щоб так було в історії завжди
    і щоб не стало на душі осадку, –
    під стяг УПА!
                        З Покровою!
                                               Іди.

    Жовто-блакитні, підняті на руки
    з червоно-чорним високо сплелись.
    Йде Україна по дзвінкому бруку
    тай подумки звертається до внуків:
    – А ви мене згадаєте колись?

                                  2013


    Рейтинги: Народний -- (5.56) | "Майстерень" -- (5.91)
    Коментарі: (7)


  16. Юрій Кисельов - [ 2014.10.13 02:13 ]
    Кацапам
    Пуйло ваш хутін. Ясно і дитині,
    Хто він такий і з чим його їдять,
    І те, що п’яна промосковська рать
    Витворює з народом нашим нині.

    Задумайтесь, кацапи (суки, гадь!!!) –
    Що ваші діти роблять в Україні.
    Чи їм знамена наші жовто-сині
    Поперек горла кісткою стоять?!

    Чи ви придурки, чи звичайне чмо? –
    А як іще вас називати? – Мо,
    Вам невтямки, і хата ваша з краю?

    У вибухах триклятої війни
    Вкраїнці гинуть. Ваші теж сини,
    Та тільки їм нема шляху до раю.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.46) | "Майстерень" -- (5.42)
    Коментарі: (28)


  17. Любов Долик - [ 2014.10.12 13:28 ]
    Вчора
    Возила себе
    в осінь
    учора
    до небосхилу.
    Там буки летіли,
    граби – співали.
    І такі лагідні-
    лагідні
    трави…

    Слухала тишу вітру.
    Пила ясне гіркотіння
    жовтого-жовтого листу…
    Сосні
    притулилась
    в обійми.

    Кора у сосни –
    тепла
    стара сухенька долонька.
    Ось тут,
    на краєчку неба,
    дізналась,
    що я – її донька.


    11.10.2014


    Рейтинги: Народний -- (5.6) | "Майстерень" -- (5.67)
    Коментарі: (24)


  18. Серго Сокольник - [ 2014.10.07 02:01 ]
    Коричнева пляма (сюрреалістична байка)
    Коричнева пляма (дуже сучасна сюрреалістична байка)

    Якось сімейка одна дуже мила
    Дачку під ключ в передмісті купила.
    Батько в міськраді провадив афери...
    Гроші водились в корупціонера.

    От вся сімейка за стіл посідала...
    Дивляться- Боже! На стелі зростала
    З кожною миттю коричнева пляма...
    Від переляку скінчалася мама.

    Що ж тут поробиш? ЇЇ поховали.
    Тільки за стіл опісля посідали-
    Пляма на стелі нова, як на грець!
    Батьку настав з переляку капець...

    Хлопчик- мажор залишився один.
    Як же то житиму?- думає він-
    З горя повішусь!- вірьовку узяв,
    Та й на горище поліз, бо ж як знав-

    Гак там на стелі міцнючий такий...
    З горя повіситись- шлях не важкий.
    Виліз, та чує- "мур-мур" у кутку.
    Глянув- картину побачив таку-

    Он на підлозі сидить кошеня.
    Там воно... пісяє... кожного дня...
    ..... ..... ..... .....

    Знаєм "гаранта" одного тепер,
    Що від яйця якось мало не вмер.
    Зведений згодом народом на пси,
    Втік, загубивши червоні труси.

    А на трусах тих коричневі плями...
    Так і пішов... до чортячої мами...
    То ж перед тим, як добряче злякатись,
    Може, сходи з кошеням... прогулятись?


    адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=491066
    рубрика: Байка
    дата поступления 08.04.2014
    автор: Сокольник


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  19. Серго Сокольник - [ 2014.10.07 02:48 ]
    Балакучі хомяки (байка)
    Балакучі хомяки ( така собі цікава байка )

    У одній країні милій-
    Здогадайся сам, якій-
    На прилавках раз з"явились
    Балакучі хом"яки...
    Та такі ж іще драйвові-
    Що не скажеш, наче в сні-
    Все незмінно, слово в слово,
    Переказують мені...
    Невідомо, як це стало,
    Що слова у хом"яків
    Трансформуючись, міняли
    Те, що ти сказать хотів.
    Якось дивно відтворилось-
    З чиїсь легкої руки
    Мова хазяїв змінилась
    В виконанні хом"яків.
    Згодом- хочеш, чи не хочеш,
    А- скачи вже, бісів враже!-
    Хом"яки собі белькочуть
    Не своє, сусідське кажуть.
    А під ту сусідську мову,
    Що її не чуєш суть,
    Інші тихо-хом"яково
    Все несуть, несуть, несуть...
    Не помітили, як сало,
    Неприховане на горе,
    Під шумок перетягали
    До сусідів у комору.
    Поки гнати їх на весну
    Роздивилися, нажаль,
    З балачками перенесли
    До сусідів весь врожай.
    Врешті-решт, як роздивились,
    Почали до біса гнати-
    Повтікали до сусідів,
    Ще й грозяться покусати.
    ..... ..... ..... .....
    То ж до того, як ви спати
    Полягаєте на лавку,
    Перш сходіть порозглядати,
    Що з"явилось на прилавку.

    адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=490170
    рубрика: Байка
    дата поступления 04.04.2014
    автор: Сокольник


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  20. Любов Долик - [ 2014.10.07 00:33 ]
    Про любов
    Цей тихий вечір обійняв… хмарину!
    Вона, як жінка, стерпла від обіймів,
    така жива, така палка, нестримна,
    розплакалась від щастя…
    Чуєш, гримнув

    десь грім далекий, блискавка зійшла
    у запалі небесного кохання…
    І хмарка падає дощем… така імла
    прекрасна, ніжна, тиха й безталанна…

    Чи є від тої пристрасті хоч слід,
    на березі хвилястого узлісся?
    З лісів заплаканих так м’яко, наче кіт,
    туман ступає, гладить мокре листя.

    Довірся небу! З чорної пітьми.
    з гіркої і вологої задухи
    дощ народився!Хочеш? Ось, візьми
    краплину в руки – про любов послухай!

    06.2008


    Рейтинги: Народний -- (5.6) | "Майстерень" -- (5.67)
    Коментарі: (16)


  21. Любов Долик - [ 2014.10.06 21:55 ]
    Звичайний
    Цей чоловік присів у електричці
    тут, біля мене. Не казав ні слова.
    Спокійний і засмаглий, темнолиций.
    Коротка стрижка. Густо чорні брови.

    Йому розмов дорогою не треба.
    Присів. Проїхав. Мовчки тихо вийшов.
    Звичайний, як уся земля і небо.
    А ти про нього написала вірші.


    06.2008


    Рейтинги: Народний -- (5.6) | "Майстерень" -- (5.67)
    Коментарі: (19)


  22. Любов Долик - [ 2014.10.06 12:12 ]
    Зміїна шкіра
    Сплелися змії у тугий клубок.
    І не ворушаться, бо холодно тим зміям.
    Лежить чорнезне кодло тих думок,
    які я думати у відчаї посміла.

    Був довгий шлях. Я їх везла сюди –
    у дивний світ самотності німої.
    А тут – так людно. Люди – між людьми,
    і всі – самотні! Зимно!
    Я спиною
    холодночорною
    вбираю блиск очей,
    і балачки сторукі, стоязикі.
    Крізь чорне скло тонованих людей –
    повзу – та хто б зігрітися покликав?

    Тоді я вибухнула – в ніч!
    Висока ватра,
    крізь чорні жала
    гнала кров у жилах!
    Зміїна шкіра
    впала,
    як прокляття.
    І світ засяяв.
    Бо сама – змінилась.

    06.2008


    Рейтинги: Народний -- (5.6) | "Майстерень" -- (5.67)
    Коментарі: (4)


  23. Любов Долик - [ 2014.10.04 17:12 ]
    Гарбузи
    Руді десантники, хоробрі гарбузи,
    розсілися, немов вони – тузи,
    з усіх городів – у подвір’я і двори
    за тихої осінньої пори.

    І щирять пики – радісні, руді
    (засмага їхня – сонечком налита!)
    З’їдять їх люди – стануть молоді,
    щасливі будуть до нового літа!

    2008


    Рейтинги: Народний -- (5.6) | "Майстерень" -- (5.67)
    Коментарі: (6)


  24. Любов Долик - [ 2014.10.04 01:44 ]
    Руті Вітер
    «Made in Ukraine»

    1.
    Чому двоїтись стала Рута Вітер?
    «Made in Ukraine» співав «Зелене жито»

    Краса дівоча – ніжна і чудова,
    відьмацькі очі, пісня чорноброва.

    Тремтить душа, немов зіниця свічки –
    Лиш не загинь, дівчино невеличка!
    ( не впади)

    2
    Таку подвійність навіває дим,
    він дихає мені в лице зі сцени.

    Як страшно й добре
    бути молодим
    Ох, як це боляче,
    як гарно і даремно


    3
    Птахо сизокрила,
    не кохай так біло,
    не чаруйся світом
    журавлиних слів

    Той скрипаль не знає
    сонячного раю
    туги золотої –
    не тобі цей спів…


    ***

    Тобі
    не доведеться
    постаріти.
    Бо ти –
    весна і
    розкіш літа!
    Бо ти –
    навічно –
    Рута Вітер!


    06.2008


    Рейтинги: Народний -- (5.6) | "Майстерень" -- (5.67)
    Коментарі: (10)


  25. Любов Долик - [ 2014.10.03 22:10 ]
    Медові часи
    Густі і прозорі меди
    наливає осінь
    в цілющі
    і справжні такі
    сповідальні часи.
    Розкрилося небо.
    Дерева пішли на прощу...
    Себе віднайди,
    у землі попросивши сил.
    Бо тут, на землі,
    починається навіть небо
    і правди гіркої
    медові осінні річки.
    Шукаючи світло -
    згаси невситиме еґо,
    в медові часи -
    переплав
    у медові свічки...

    2008


    Рейтинги: Народний -- (5.6) | "Майстерень" -- (5.67)
    Коментарі: (14)


  26. Устимко Яна - [ 2014.10.01 13:07 ]
    час присипляти каміння
    черкни мені вересню кріпості білим пером
    пером золотим не питаючи в осені дозволу
    рятуй від безсилля недосвітів кінськими дозами
    бреши що(б) зі сходу смертельних надій не привозили
    на мій забинтований лжеперемир’ям перон

    черкни мені вересню залпами по глухоті
    і димом зайди під повіки як чиниш для вибраних
    хай в’їдливі сумніви у макрокосмос не вибродять
    хай серце прийме тимчасово до себе їх – вибраком
    хай думка затерпне й не вибухне до холодів


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (12)


  27. Любов Долик - [ 2014.09.29 17:10 ]
    Пастель
    Пошерхли соняхи коричневими снами,
    сумує в небі сивий чуб хмарин.
    Прожовклими і висохлими днями
    край вітру ми шукаємо причин –

    чому у вирій плине тепле літо,
    чому нема у неба більше сил?
    Маленьке сонце вивчилось ходити –
    і постарів блакитний небосхил.


    2008


    Рейтинги: Народний -- (5.6) | "Майстерень" -- (5.67)
    Коментарі: (12)


  28. Любов Долик - [ 2014.09.25 17:38 ]
    Кіт пішов
    Пародія

    Кіт пішов. І не просить їсти.
    І кімната уже не та.
    І в його улюбленім кріслі,
    як у серці моїм, – пустота.

    Обступили, напевне, киці,
    тож емоції – через край!
    Кіт сусідський дістав по пиці,
    дико нявкнувши «Прощавай!»

    Не сховати любов за грати,
    хоч котяча – а все ж любов.
    Кіт не міг перед нею встояти.
    Кіт пішов, кіт пішов, кіт пішов…

    Тепла шерсть зігрівала долоні –
    скільки ж ніжності і тепла!
    А тепер – тільки біль у скронях:
    де ж та киця його завела?

    Я вже знаю, що далі буде:
    серенади такі гучні,
    ми живем у котячих Бермудах,
    тож сусідам – всю ніч пісні!

    Час не йде, а летить на конях.
    Скоро буде котячий рай!
    Кошеняток смугасто-чорних –
    вибирай собі, вибирай!

    19.09.2014


    Рейтинги: Народний 6 (5.6) | "Майстерень" 6 (5.67)
    Коментарі: (7)


  29. Доріана Любарт - [ 2014.09.24 22:07 ]
    Вкраїна - переможе!
    Чи ж ми одну війну пережили?
    Чи мало крові пролили за всю історію?
    Чи один раз нас друзі продали?
    Чи за свободу вмерти не готові ми?
    Чи ж не бороли ми в собі раба,
    Йдучи на смерть, щоб тільки не схилятися,
    Чи ж не триває наша боротьба,
    Щоб на своїй землі собою зоставатися?
    Нащадки сильних, сонячних богів,
    Ми – діти світла, арії, титани –
    Переживем сезон «градових» злив,
    І дати відсіч сил нам завжди стане!
    Нас бережуть і руни, і Христос,
    За нас – усе, що зветься справедливість!
    Нас не поглине відчай і хаос,
    Ми не чекаєм на ворожу милість!
    Ми – не раби. Тож гавкай, ниций пес!
    До вовка шавка кидатися може,
    От тільки вища воля у небес:
    Вовк не впаде! Вкраїна – переможе!


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  30. Ніна Марія - [ 2014.09.23 18:00 ]
    Завжди пишаюсь тим, що українка!
    Завжди пишаюсь тим, що українка!
    Що на прекрасній цій зросла землі,
    Де мова ллється, наче гра сопілки
    А як же на весні тут щебечуть солов’ї

    Я в ці краї закохана з дитинства
    У росяні ранкові спориші
    У цвіт калини в мами на причілку,
    Що до сих пір живе в моїй душі

    В ті мальви під вікном, такі рожеві,
    Що ранками всміхалися мені
    І ті дівочі мрії і надії,
    Які приходили до мене у вісні.

    А та розкіш кольорів багряно-жовтих,
    Що килимом стелилася до ніг,
    І відчуття ті, радісного щему,
    Коли переступала батьківський поріг

    Ти, Україно, найгарніша в світі!
    Тобою дихаю, тобою я живу
    І поки серце в грудях моїх б’ється
    Молитимусь за доленьку твою!

    20 травня 2014 р.


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (1)


  31. Любов СЕРДУНИЧ - [ 2014.09.22 20:53 ]
    "Перед чистим аркушем"
    ПЕРЕД ЧИСТИМ АРКУШЕМ

    Мене – нема ще. Ані слів, ні зору –
    Нічого. Лиш… сумління ломота…
    Є зав'язь думки, місячно-прозора.
    Чуття пульсують, серце виліта.

    Цей аркуш п'ятитисячний – як перший.
    Стосотий біль, як вперше, проживу.
    Спішать слова, голодні і не пещені.
    Вони – ще безлад. Їх… ніяк не звуть.

    І слів нема. Та є чуття! І тільки.
    Колючі та уперті, мов… з ялин.
    Нема мене, ні думки й рими-втіхи.
    Лиш зав'язь-загадка. І біло-чистий лист.



    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  32. Серго Сокольник - [ 2014.09.22 02:35 ]
    Байка про Гієну
    Одна Гієна- "Круть і верть",
    Підліш трусливого шакала,
    "Свята та божа", ніби смерть,
    Над тілом Лева завивала-

    О горе, горе! Як болить!-
    Не прислухАлись! Я ж казала-
    Не можна спротиву чинить-
    От бачите, що з Левом стало?

    Сидів би тихо у кущах-
    Не огризався на мисливців,
    Все б тамував у серці страх-
    Не згинув би. Живим лишився.

    У зоопарку б тихо жив,
    Поміж гієн й бридких шакалів.
    Всім посміховиськом служив,
    І пальці в нього всі б тикАли!..

    З бридкої пащі линув гній,
    Коли Гієна завивала.
    Заслухалась на власний вий...
    І тіло Лева розтерзала.
    ... ... ... ...
    Коли країна у вогні-
    Не слухай підлих "пацифістів".
    Борись на смерть. Скажи їм- НІ!!!
    Не слухай іх продажну пісню.


    адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=485551
    рубрика: Байка
    дата поступления 13.03.2014
    автор: Сокольник


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  33. Устимко Яна - [ 2014.09.21 20:49 ]
    часи. чорна земля
    сіяли солдатами
    поміж лободи
    перший рік був латаним
    другий був худим
    а на третій ніч зійшла
    костомаха-ніч
    намолола борошна
    витопила піч
    піч вогнями гавкала
    кашляла на піл
    роздирала гаками
    дух порожніх сіл
    і зійшли солдатики
    замість лободи
    зрощені не знати ким
    темні як один
    лобода у засіках
    в язиках кукіль –
    луб’яні івасики
    родом нівідкіль


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (18)


  34. Валентина Попелюшка - [ 2014.09.21 15:03 ]
    З Днем Батька!
    Чи ми дорослі, чи маленькі, -
    Є дві опори у житті:
    Коханий тато, люба ненька...
    Вони для нас - немов святі.

    Матусям лагідним багато
    Віршів присвячено, пісень...
    А нині нам кого вітати?
    Це ж татусів святковий день.

    Немає кращої науки,
    Ніж тата приклад повсякчас.
    Його любов і сильні руки
    До неба підіймають нас.

    Не довго іноді до лиха,
    Що може діток збити з ніг...
    Суворість батька - то не примха -
    Від хибних кроків оберіг

    Якщо ж біда, не дай нам Боже,
    Він гідно прийме виклик цей,
    І захистити батько зможе
    Вітчизну, матір і дітей.

    Отож несіть не тільки в свято
    Йому любов, тепло своє
    І Богу дякуйте за тата,
    Бо не у кожного він є.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.52) | "Майстерень" 5.5 (5.54)
    Коментарі: (8)


  35. Любов Долик - [ 2014.09.17 15:44 ]
    Підсумок
    І тільки біль породжує насправді
    ту істину, те світло, те знання,
    з якими ти збагнеш
    Господню правду
    і радість волі...
    Долю – навмання
    уже не пустиш
    попасом,
    у дебри.
    Ти маєш сонце!
    Сонце ж – у тобі!
    Мій Боже, Господи
    мій милостивий,
    добрий!

    Дай з болю
    вирости –
    у неба
    голубінь!

    13.09.2014


    Рейтинги: Народний -- (5.6) | "Майстерень" -- (5.67)
    Коментарі: (12)


  36. Олександр Обрій - [ 2014.09.15 10:53 ]
    Вовку боятися - в Крим не ходить
    Вовку боятися - в Крим не ходить, -
    Ствердно при цьому кивне ваххабіт.
    Страхополохів не терпить доба,
    Вовку боятись - не йти на Донбас.

    Ствердно кивнуть і прибалт і абхаз -
    Вовка з обіймами братніми пхавсь,
    Тільки шкода - не оцінений він...
    Вовка краї обіймає нові.

    Скільки тебе не годуй, Вальдемар
    Ти на чужий заглядаєш димар,
    Час би тобі вгамувать апетит, -
    Пане, бери черевик на патик.

    Знову вдягнеш ти каптанець багатий,
    Тільки з проріхи посиплеться вата.
    Марно ти в шкурі овечій приходиш -
    Матимеш, Вовче, на дупу пригоди.

    Вовку терпіти - у Крим не ходить, -
    Хай до Аллаха кричить ваххабіт,
    Знищить нахабство сучасна доба,
    Вовку терпіти - не йти на Донбас.


    Рейтинги: Народний -- (5.34) | "Майстерень" -- (5.36) | Самооцінка 5
    Коментарі: (2)


  37. Олександр Олехо - [ 2014.09.14 09:04 ]
    Померла весна
    Ледве чутними тихими кроками
    Обережними хвилями-рухами
    Крізь тумани з ярами і хащами
    Хтось шукає померлу весну
    Відміряє невдачі уроками
    Вибухає вселенськими звуками
    І розкручений думами-пращами
    Повертається знов у війну

    де скривавлені зоряні обрії
    закодовані брехні і помисли
    між своїми ховаються недруги
    і лунає кирпатої сміх
    де при владі безликі не обрані
    і панують над явою домисли
    де торгують уроздріб вже мертвими
    хто раніше подумати міг

    14.09.2014


    Рейтинги: Народний -- (5.51) | "Майстерень" -- (5.61)
    Коментарі: (4)


  38. Юрій Кисельов - [ 2014.09.13 16:50 ]
    Солдатові
    Мов козак, упевнено і хвацько
    Бився, хоч мав двадцять юних літ…
    В муках ти помер під Іловайськом.
    Клята куля вцілила в живіт.

    Жити б міг, кохати і творити
    У любові й вірності сім’ю.
    Не судилось… Мов метеорити,
    Падають солдати у бою.

    Ти – на фронт, бо відібрали хату
    В друга, що на східнім рубежі…
    Вся в сльозах, враз посивіла мати.
    У скорботі – рідні і чужі.

    Ти – один із сотні, що не згасла,
    Хоч у лютій битві полягла.
    Знову – Крути. Знову – давні гасла
    Про свободу й смерть. Сумні діла…


    Вересень 2014


    Рейтинги: Народний -- (5.46) | "Майстерень" -- (5.42)
    Коментарі: (21)


  39. Олександр Олехо - [ 2014.09.13 15:57 ]
    А свято буде?...
    А свято буде? Звісно, буде…
    на цій згорьованій землі –
    єдиний Бог нас не забуде,
    слов’янські духи теж не злі.

    Та тільки люди – вовкодави.
    Оті, що грають Руський Мір
    у ненаписаній виставі
    в кривавім світлі фрезо-зір,

    в угарі п’яної свободи,
    коли дозволено усе,
    коли АКа шукає згоди,
    а не знайшовши, чергу шле.

    Закінчать демони гулянки –
    з вуалі диму і вогню
    устануть людяні світанки
    і правда часу в стилі «ню».

    І свято буде! Перебуде
    скорбота болю, ниці лик.
    Спаде з очей мошва облуди,
    а ще корона із владик.

    13.09.2014


    Рейтинги: Народний 5.25 (5.51) | "Майстерень" -- (5.61)
    Коментарі: (8)


  40. Валентина Попелюшка - [ 2014.09.11 21:23 ]
    Про місто юності моєї
    Проспекти, парки та алеї,
    Бульвари, сквери і мости –
    То місто юності моєї,
    Йому повік не відцвісти.

    Приходять в сон із днів минулих,
    Мов знову все – тепер і тут,
    І гуртожиток, наче вулик,
    І наш гірничий інститут.

    Тримаю в серці контрамарку
    Як ностальгічний сувенір:
    До Севастопольського парку
    На дискотеку в літній двір.

    У дорогі приємні миті
    Стежинка пам’яті веде.
    Такого, як тоді в «Орбіті»,
    Нема морозива ніде…

    Вагончик першого трамваю
    За три копійки довезе.
    Тривог і сумнівів немає,
    І ще попереду усе:

    Обновки модні - на Озерці,
    Ііз лекцій втеча - до «Сачка»…
    Ношу ці спогади у серці,
    Що й досі зустрічі чека.

    Переживу печалі й біди,
    Із ними всяк не раз боровсь, –
    І на побачення приїду
    У місто мрій - Дніпропетровськ.

    Роки – мов коні норовисті,
    Не зупинити їх ніяк.
    А сама тут, у цьому місті
    Лишилась молодість моя.

    Не зможу я її забрати,
    Як нездійсненних давніх мрій…
    Дніпропетровську, друже, брате,
    Візьми собі і не старій!



    Рейтинги: Народний 5.5 (5.52) | "Майстерень" -- (5.54)
    Коментарі: (8)


  41. Валентина Попелюшка - [ 2014.09.11 14:04 ]
    Не дай нам, Боже, звикнути до втрат
    Коли потокам сліз немає краю,
    І біль душі помножився стократ,
    Іще я про одне Тебе благаю:
    Не дай нам, Боже, звикнути до втрат.

    В нерівній битві правди проти кривди
    Щодня у вічність воїни ідуть.
    Нехай болить за кожним, як за рідним,
    Відгукується серце на біду.

    Не дай від болю нам закам'яніти,
    Аби, пройшовши нетрями пітьми,
    Ми, чуйні і вразливі, наче діти,
    І далі залишалися людьми!


    Рейтинги: Народний -- (5.52) | "Майстерень" -- (5.54)
    Коментарі: (12)


  42. Ніна Виноградська - [ 2014.09.08 22:34 ]
    Після війни
    Яке страшне оце спекотне літо
    Для всіх родин, в які прийшли гроби.
    Та кукситься вгорі псевдоеліта,
    Бо - бузина, а бачиться - дуби.

    І зраджують вони у нашій Раді,
    Бо їхні діти десь, не на війні.
    Цвіте їх бізнес, а усій громаді -
    Повістки, похоронки льодяні.

    Є вірус у народу від майдану.
    Повернуться всі воїни з війни -
    Із Ради весь бур,ян, неначе з лану,
    Навіки вирвуть, виполють вони.

    І прийде мир і спокій в Україну,
    Бо щеплення війною всі пройшли.
    І мова, вже не наймичка, єдина,
    В країні рідній вийде з кабали.

    І розцвіте від миру всім багата
    Згорьована, відроджена земля.
    Народиться майбутнє в кожній хаті
    І українцем буде, не хохлям.
    05.08.14


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.53) | "Майстерень" -- (5.77)
    Коментарі: (6)


  43. Тетяна Флора Мілєвська - [ 2014.09.08 17:55 ]
    До хмар
    Ми з вами різні:
    Нам поряд тісно, -
    Небесне дійство
    Увись гука.

    Розмови кислі
    На землю тиснуть
    Дощем без мислі -
    Одна вода.

    05.09.2014


    Рейтинги: Народний -- (5.51) | "Майстерень" -- (5.58)
    Коментарі: (12)


  44. Світлана Костюк - [ 2014.09.07 15:47 ]
    ***
    Мене для цього світу вже нема -
    Я вигоріла, вицвіла, німа...
    Несуть мене - спустошену, розп`яту,
    З "двохсотим вантажем" у кожну хату...
    Душа моя - ранима, безборонна-
    Відлунює в усіх церковних дзвонах...
    Над ними дух Спасителя витає...
    Для інших же нема мене.
    Немає.


    Рейтинги: Народний -- (5.86) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (16)


  45. Валерій Хмельницький - [ 2014.09.07 12:04 ]
    Блуд (лімерики)
    У донецьких степах випадково
    Заблукали десантники Пскова.
    Отаке "западло".
    Їх аж десять було -
    Заблукалих десантників Пскова.

    А на Леніна площі в Донецьку
    Чути мову ямало-ненецьку.
    Українську Донецьк
    Не хотів - хай їй грець!
    Краще вчити ямало-ненецьку.

    Збудували французи "Містралі" -
    Та замовники їх не дістали.
    Каже Олланд: "Та ну!
    Не віддам на війну.
    Знадобляться удома "Містралі"."

    В Україні на Чорному морі
    Починають навчання військові.
    Їх злякався Шойгу.
    Мо', втече у тайгу?
    Спільні з НАТО навчання військові.


    07.09.14


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.42) | "Майстерень" -- (5.44)
    Коментарі: (16) | "В Україні з понеділка починаються спільні з НАТО військові навчання "


  46. Олександр Олехо - [ 2014.09.06 16:37 ]
    А десь є місце на землі
    А десь є місце на землі, де тиша миру
    і бог війни зарив у схов свою сокиру.
    Там скачуть коні у степах, ковильно-сонних.
    В душі немає почуттів, лілово-чорних.
    І не шукають ворогів, бо їх так мало,
    що пальців на одній руці і то би стало.
    А у героїв без борні ржавіє зброя,
    і височіє у віках антична Троя.
    А десь є місце на землі(чи серце мріє?),
    де ходить янгол між людей і згоду сіє…

    06/09/2014


    Рейтинги: Народний -- (5.51) | "Майстерень" -- (5.61)
    Коментарі: (18)


  47. Олександр Олехо - [ 2014.09.06 08:48 ]
    Дві яви
    Дві яви, немов паралельні світи.
    У першому – пиво, робота, кохання…
    А з іншого цинкові їдуть гроби,
    заховані решти земного страждання.

    У першому – миру комп'ютерна гра.
    Кому пощастило – тим бонуси долі.
    У іншому світі бракує добра,
    зате досхочу є лихої сваволі.

    У першому – тиша із сонячних днів
    і небо бездонне як зоряна мрія.
    У іншому – лики пекельних вогнів.
    І кулі убивчі – буденна подія.

    Дві яви, два боки одного життя,
    міняють уяву про вартісні суті.
    Неначе людина – небесне дитя,
    а Божі завіти безбожно забуті…

    05.09.2014


    Рейтинги: Народний -- (5.51) | "Майстерень" -- (5.61)
    Коментарі: (9)


  48. Устимко Яна - [ 2014.09.05 22:24 ]
    дорога
    у наметі до жил просяклому солонавим літнім дощем
    і з пропаленою полярною зіркою на пакунку із кровоспинними
    тих яких бракувало й бракує та потрібно іще і ще
    сплять медбрати обіпершись одне до одного спинами
    сон не йде до них якось був один але вчора в окопі щез

    дві вантажні з важкими та ношами_півтора_ на убитих _трьох
    не відправлено
    розпеклася дорога до червоного і сичить пунктирами
    скоро досвіт проріжеться гострим зубом крізь пилюжне її нутро
    сорок чорних тополь санітарці із ночі здадуться мирними
    а хвилин за десять вона знову бинтами замовлятиме кров

    прийде лікар що звик до попелу і до мідної ковили
    знов проситиме не кричати до сходу аби сонце не витекло
    скаже « глянь за обрій десь там наосліп до раю хлопчика повели»
    і розділить замість сніданку останнє у цьому році літепло
    і на хвилю посивіє поглядом адже довше нема коли


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (10)


  49. Валентина Попелюшка - [ 2014.09.04 22:35 ]
    Я молюся за тебе, солдате
    Я не жінка тобі і не мати,
    І не рідна сестра чи дочка,
    Та молюся за тебе, солдате,
    При запалених в серці свічках.

    Кожне слово розтопленим воском
    Розтікається, душу пече
    І до тебе летить відголоском,
    Оберегом, щитом і плащем.

    Ой, тяжка нам судилась година,
    Чашу болю п’ємо не одну…
    Ти тепер – моя рідна людина,
    Бо й за мене пішов на війну.

    Одягнув маскувальне зелене,
    У минуле нема вороття.
    За моїх діточок і за мене
    Ти готовий віддати життя.

    Що я можу натомість віддати,
    Щоб відчув - ми і справді рідня?
    Як сестра, як дружина, як мати
    Я за тебе молюся щодня.


    Рейтинги: Народний -- (5.52) | "Майстерень" -- (5.54)
    Коментарі: (6)


  50. Світлана Костюк - [ 2014.09.03 20:47 ]
    ***
    засмучена Марія на іконці
    сльоза пекуча скрапує з повіки
    і плине світ- маленький і великий
    як іграшка в космічній оболонці
    а ми в своїх бажаннях ще й смішні
    натхненні то піснями то боями
    заблудлі на шляху до ТОЇ БРАМИ
    поживу підкидаємо війні...
    десь мрія нерозпізнана німа
    схиляється у гречному поклоні
    і плачуть янголята безборонні
    та сліз нема
    і слів
    уже
    нема..


    Рейтинги: Народний -- (5.86) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (34)



  51. Сторінки: 1   ...   12   13   14   15   16   17   18   19   20   ...   29