ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Микола Дудар
2026.03.02 20:05
І бабця на лавці…
І вікна в цеглині…
Зустрінуться вранці
В своїй порожнині…

А подруги вийдуть
І всядуться поруч,
Торкаєшся, з виду

С М
2026.03.02 18:06
Дозвольте мені представитися
Маю смак володію грішми
І я прожив довге-довге життя
Викрадаючи душі грішників
Був я там де Ісус Христос
Обертався до сумніву й болю
Зробив усе щоби Пилатус
Вимив руки звершивши долю

Іван Потьомкін
2026.03.02 14:30
Що ти таке вчинила там, царице,
Що лютістю Ахашвероша скинута з трону?
Такою, що переважила і змови недругів,
І зненависть підкорених держав...
Ти, найвродливіша з усіх жінок!

***
По третім році, як засів на троні в Сузах,

Борис Костиря
2026.03.02 10:26
Так не хочеться спати лягати.
Ти з важливого щось не здійснив.
Ти прорвеш огорожі та ґрати,
Проповзеш крізь поля з усіх сил.

Щось назавжди потоне в намулі
І осяде на дно небуття.
Так воскресне в майбутнім минуле,

Віктор Кучерук
2026.03.02 05:59
Коли лоза цвіла на схилах
І не минали гожі дні,
Мені шалено пощастило -
Тебе зустріти навесні.
І стерти відстань поміж нами,
І розбудити почуття, -
І говорити тільки прямо
Про рух вперед без вороття.

Микола Дудар
2026.03.01 23:47
Повернемось до дрібниць,
До її глибин - дрібничок…
Відсторонимо лисиць
І братів, і їх сестричок…
А ще кума і куму.
Хресних діток позашлюбних,
І ага… і те — угу,
Що відклеїлось з розумних.

Артур Курдіновський
2026.03.01 23:35
Горить камін. Давно замовкли грози.
Новий ноктюрн виконує рояль.
О, зимо! Всі мої гарячі сльози
Чи зможуть розтопити твій кришталь?

Безмежний білий колір в синій тиші.
Підходжу вранці знову до вікна.
Тут візерунками поему пише

Ігор Терен
2026.03.01 22:54
А ми повиростали на гірчиці,
пили цикуту, їли полини,
тому і злиться
те, що нас боїться
не між людей, а поміж очмани.

***
А словники міняти не на часі,

Микола Дудар
2026.03.01 20:58
зайшов на сторінку Сонце-Місяця... перечитав кілька разів. Підтримую. Незабаром і я залишу ПМ. Давно предавно тут було затишнно і цікаво. Нині тут гниє і попахує...

Сонце Місяць
2026.03.01 19:44
видить Бог, я намагаюся спілкуватися із ким завгодно
і як завгодно, і з усіма
проблематика в іншому, в тому, наскільки завсідники ПМ
здатні взагалі до якогось спілкування

(тим самим обґрунтовую попередню власну відмову від коментів на своїх сторінка

Володимир Невесенко
2026.03.01 18:01
Колише ранок траву шовкову,
в долині блякло мигтить ромен
і гонить вітер імлу ранкову,
і сходить сонце уже ген-ген.

Палає обрій вогнем мосяжним*,
стікає сяйва густе вино.
Здається небо таким досяжним,

Євген Федчук
2026.03.01 16:06
У корчмі, що біля Січі нині велелюдно,
Зібралося за столами козаків багато,
Усі вдягнуті розкішно, адже нині свято.
Корчмареві за шинквасом сьогодні не нудно.
То тут, то там: «Іще налий!» - кожен раз лунає,
Наймити ледве встигають розносити кухлі.
Л

Володимир Бойко
2026.03.01 15:33
«Русскіє» - нація-фальсифікація. Культ вождя – споконвічна і невід’ємна частина московської культури. Категорія ворогів набагато стабільніша, ніж категорія друзів. Велика політика починається там, де закінчується правда. Кожна персональна мая

Володимир Мацуцький
2026.03.01 13:26
Вже до нас летять лелекі,
а у нас – війна і в вЕсну
долі нам несе не легкі
від убивців і інвесторів.
Ті інвестори, як рани:
знову ділять Україну,
і в долЯх орди-орави
кожен прагне половину.

Борис Костиря
2026.03.01 11:40
Я вклонюся вечірній траві.
І на небі з'являються зорі,
Миготливі і ледве живі,
Ніби замисли Бога прозорі.

Бог дає тріпотливим стежкам
Дар натхнення, наснаги і волі.
Так спочинок похилим вікам

Микола Дудар
2026.03.01 10:51
Немитої болотної глибинки…
Абстрактно викорчоване з могил,
Розмножує воно свої личинки
З усіх запропонованих мірил…
Отримують по смерті (сміх) автівку
Дай боже, своєрідний інтелект…
І тут не обійтися без горілки —
У цьому й світостворення, й секре

Віктор Кучерук
2026.03.01 06:01
Немає іскорки кохання
В пітьмі недоспаних ночей, -
Надворі вітер безнастанно
З листків полотна знову тче.
Бубнить, всміхається і плаче,
І далі стелить килимок, -
Бракує пестощів гарячих
Тієї, що не йде з думок.

С М
2026.02.28 21:23
прожогом уперед моєї
автівки ~ твоя
хоча дев’яносто в годину
я їду звичай
ти мовиш се гаразд
трохи болю ~ не проблема
казала мала би настрій ти
в’їхати у драйв

Ігор Шоха
2026.02.28 20:36
Коротшає дорога до безодні.
Переживаю у самотині
цей вирок долі. Я у западні
рокованої миті і, природно,
уже не уявляється мені,
як їду я на білому коні
минулої епохи у сьогодні.
Судьба перетасовує пасьянс

Володимир Невесенко
2026.02.28 18:12
Згорта в сувої вітер хмари,
і небо кутається в синь,
а в тиші никнуть крутояри,
лиш десь цеберко – дзинь та дзинь!

Дзюрчить ручай в густих осоках
між верболозів і купин.
Село на пагорках високих

Ірина Вовк
2026.02.28 16:10
Я народилася там, де небо спирається на плечі Ай-Петрі, що велетенською тінню зависає над бірюзою моря. Пам’ятаю маму – молоду, ясну, вродливу, з тонким грецьким профілем, ніби висіченим із античного мармуру самим сонцем. Вона тримає в руках важкий дзбан,

Борис Костиря
2026.02.28 11:24
Я вмию очі у росі,
Вклоняюся сонцю й буйним травам,
Скупаюсь в первісний красі,
Де потонув миттєвий травень.

Побачу крізь росу дива,
Картини, сховані від ока.
В них відкриваються слова,

Ірина Вовк
2026.02.28 10:50
І. Мама
Грецький профіль на тлі небесної сині.
У дзбані – прохолода гірських джерел.
В її усмішці – сонце, що ніколи не заходить.

ІІ. Ай-Петрі
Кам’яна корона над моєю колискою.
Вдень – варта свободи,

Юрій Гундарів
2026.02.28 09:35
Перший доброволець, якому прижиттєво присвоєно звання "Герой України".
Навчався в Івано-Франківському ліцеї на художника. Його позивний "Да Вінчі" пов'язаний саме з талантом — він гарно малював.
Для нього найголовнішими у житті були — перемога і ко

Віктор Кучерук
2026.02.28 06:13
Творчості години світанкові
Раз у раз, немов найперший спів, -
Поріднився з музою і в слові
Збагатився, виріс, помужнів.
Стало розлучитися несила
З тим, що вабить чарами щомить, -
З тим, що серцю дороге і миле,
І нічим ніколи не тяжить.

Тетяна Левицька
2026.02.27 21:53
Навіщо, скажіть, молоді соколята,
тікаєте з дому на ситу чужину?
Нам разом боротись, або помирати
за рідну, стражденну, святу Батьківщину!

Куди ж ви лякливі? Не можна від себе
втекти не лишивши у хаті сльозини.
Кривава зоря заливає пів неба,

Ігор Шоха
2026.02.27 21:17
                    І
Ми і не юрба, і ніби, люди,
що забули, де існує знов
росіянське чудо і любов,
воля на тарілці і приблуди...
а тепер б’ємо себе у груди, –
не хотіли ми, він сам прийшов!

Іван Потьомкін
2026.02.27 19:44
«Слухай, дівчинко!» Вона не слуха…
«Цей день білий, це містечко…»
Немає містечка, нема живого духу,
По руїнах біга гола, руда Рівка,
Дитина тринадцяти років.

Проїжджали грубі німці в танку
(Тікай, тікай, Рівко!),

Юрій Лазірко
2026.02.27 15:39
так мало статися
хай кажуть люди
серденько птахою
збилося в грудях

збилося вибилось
та не на волю
ніби все вицвіло

Микола Дудар
2026.02.27 10:43
То спиш... не спиш... Душа болить…
Собі чужий… ще крок до втрати,
А поруч, глядь, чатує гидь…
Хтось пропонує заспівати:
Фелічіта… Fe-li-ci-ta
Ритмічно, настрою у тему…
Я знаю, пісня то крута,
Але чи вирішить проблему?

Борис Костиря
2026.02.27 10:26
Прокидаєшся зранку крізь марення снів.
Продираєш заслону тугу і ворожу,
Прориваєшся крізь артилерію днів,
Крізь загони військових і задуми Божі.

Прокидаєшся зранку, народжений знов
Для звитяги і совісті, честі й наснаги.
І тобою керує богиня

Віктор Кучерук
2026.02.27 06:11
Шум старої яворини,
В тиші зоряних ночей, -
То вповільнено прилине,
То прискорено втече.
Звук, послаблений роками,
Чуйне серце не мина, -
Ходить досі поміж нами
Почуттів палких луна...

Володимир Бойко
2026.02.27 00:26
Всі імперії трималися на війнах, але всі імперії врешті пішли туди, звідки прийшли. Окрім однієї. Якби всі народи заходились повертати все, що колись комусь належало протягом тисячоліть, історія людства скінчилась би швидко і назавжди. Фальсифікації

Ігор Терен
2026.02.26 22:19
А Україна жирний пиріжок
і кожному смакує укусити
хоч би кусок
у жадібний роток,
гамуючи звірячі апетити.

***
А ми поперек горла глитаям

С М
2026.02.26 20:53
одягнись зі смаком
ідучи до танцю
лети ковзаючи
із трепетом літака
ув алмази плечей
усади троянди
швидкі авто і
люди ніби у снах

Володимир Невесенко
2026.02.26 20:38
Місто щулиться, мов шкарбан ,
в мряці киснуть пусті двори,
а у лузі такий туман –
не продивишся, як не зри.

Тане простір – за п’яддю п’ядь,
мла звисає рядном до ніг.
Ніби в засвіти – в непроглядь
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори на сторінці:

Ноктюрн Ноктюрн
2026.02.26

Арсеній Літванин
2026.02.25

Богдан Райковський Райко
2026.02.25

Мілана Попова
2026.02.24

Стейсі Стейсі
2026.02.14

хома дідим
2026.02.11

Дарій Стрілецький
2026.02.05






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




 
 
Поезія


  1. Сергій Вертіль - [ 2023.02.12 20:34 ]
    Народні мотиви
    Ой, росте в полі зелена цибуля,
    Ой, росте в полі зелена цибуля.
    В молодого юнака влучила куля,
    Влучила куля.
    А він лежить, бідний лежить,
    А турок дивиться з вежі.
    Ой, дивиться з вежі...
    Світить Місяць над полем,
    І молодий вітер віє з півночі.
    Вмер хлопчик з тяжким болем,
    Який перейшов в його очі...


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  2. Олена Лоза - [ 2023.02.06 09:01 ]
    Характерник
    Потріскує гілля, палаючи у вогні .
    Заварює зілля в чавунному казані
    Відунка стара - волосся, мов
    Сизий дим.
    Полин і кора - цілюще бува гірким.
    Загрозливі тіні звиваються уночі.
    Різким хихотінням лякають руді сичі.
    Страшна моровиця збирає рясний врожай.
    Кому там не спиться?
    Ховайся або тікай!
    Прозорий пергамент шкіри
    В рясних візерунках рун.
    Вітри продувають діри, на бантині кіт Мовчун.
    Подалі від злого ока захована хижа ця,
    Скаженого людововка і найманого ловця.
    У хижі під кволим дахом
    Чекають, що принесе
    Того, хто позбувся страху,
    Чи може утратив все .
    Бо тільки такі сміливці, які без царя живуть,
    Зі словом, твердішим криці,
    Тернистий торують путь.
    Когось таки та й наверне
    Молитва з усіх-усюд.
    - Він обраний, характерник, -
    Врятований мовить люд.
    О.Л.
    Лютий 2023 рік


    Рейтинги: Народний -- (5.46) | "Майстерень" -- (5.45)
    Прокоментувати:


  3. Ірина Вовк - [ 2023.01.28 08:39 ]
    Січень. Війна. Свіча, як сльоза.
    Січень. Війна.
    Свіча, як сльоза – черлена…
    Серце від болю вижбухує,
    Дев’ятим валом – нена́висть…
    Хата затаєно слухає –
    Устя грає Шопена…
    Сладосте незбагненна,
    Вічна любовна парость…

    Темне вино пролите
    В зойках розлук необачних.
    Тінь у Саду Гетсиманськім –
    Чаша скорбот відпита…
    Хто заборонить любити
    В цих міріадах плачних,
    В цім безголоссі крику –
    Хто заборонить любити!!

    Томно душі… черлено…
    Тане свіча на покутті,
    Вірші, з ланців розкуті –
    Хочеться жить шалено!
    В хаті, в зими на розпутті
    Устя грає Шопена –
    Вічна любові парость,
    Сладосте незбагненна…

    27.01.2023


    Рейтинги: Народний -- (5.66) | "Майстерень" -- (5.8)
    Коментарі: (5)


  4. Олег Герман - [ 2023.01.28 01:43 ]
    ... коли війна
    Минають в тривозі і ночі, і дні.
    Спустошені землі, у небі вогні…
    Не віримо досі,
    Що лихо це з нами.
    Нена́висть та сльози, -
    На жаль, так буває.

    Хтось іще не награвся в війну,
    Хтось життя загубив серед поля.
    Дехто досі кричить: «Не піду!»
    Чи за безцінь вже душу свою
    Продав чорту «за мір» у неволі.

    Покинуті села, згорілі міста…
    Де правду шукати? Чи правди нема?
    Течуть ріки крові,
    Смерть ходить слідами.
    А сироти, вдови –
    Чому так буває?

    Чи зітліла в серцях доброта?
    Чи емпатія й людяність стерті?
    І дітей забирає війна…
    Не поможуть тим людям слова,
    Хто не жив ще, а вже бачив сме́рті?

    Не розрадить ніщо й не утішить
    Ні вдову, ні заплакану маму.
    Їм сказав би: «Буває і гірше»,
    Тільки гірше уже не буває…



    2014р.; 2022р.


    Рейтинги: Народний 0 (5.59) | "Майстерень" -- (5.66)
    Коментарі: (2)


  5. Сергій Вертіль - [ 2023.01.27 20:42 ]
    Повстанська пісня
    Гей, що ж за шум стався,
    Що хлопці пішли до повстанців.
    Пішли наші хлопці до повстанців,
    Щоб прогнати голоту з України.
    Гей, лунає пісня долиною,
    Лунає за горою, за рікою.
    Це йдуть повстанську полки
    На захист батьківщини.
    Лиш почув недобру звістку,
    Відразу записалися в військо.
    Щоб воювати за волю рідного краю,
    Пішли відразу після студентських лав,
    Нас власний дух до боротьби схиляв,
    Бо той хто захищає, ніколи не вмирає!!!


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  6. Сергій Вертіль - [ 2023.01.16 17:28 ]
    Народні мотиви
    Ой, ростуть червоні помідори,
    Ой, ростуть зелені огірки.
    Найстрашніше горе,
    Коли дітей хоронять батьки...


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  7. Сергій Вертіль - [ 2023.01.15 22:43 ]
    На даний час
    На даний час, зовсім інші стандарти -
    І те що було раніше, втратило актуальність.
    Але за щастя боротися варто,
    Тому треба йти на крайність!..


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  8. Сергій Вертіль - [ 2023.01.14 23:39 ]
    Присвята
    Привіт, Пеппі довгі панчохи,
    Що тримає троянду в руці.
    Якби я міг передати хоч трохи
    Красу твого обличчя - (в коробці
    Цього повідомлення)
    То ти відразу би зрозуміла,
    Що кожне дзеркало криве.
    І скоріше за все попросила,
    Показати обличчя твоє.
    І була би вдоволена.
    Бо твій облік - ясніше за Сонце,
    А в твоїх очах стільки перла.
    Що навіть на іншому боці
    Галактики, людина вмерла
    Побачив тебе. Бо такої краси
    Немає в жодній космічній області.
    Квітнуть ромашки на твоїх нігтях,
    І полум'ям горять волосся.
    І сказав би кожен: "як міг ти
    Не зустрітися з нею досі?..".
    Її очі, немов канали в Венеції.
    Її зіниці неначе байдарки,
    Що пливуть по таємниці,
    Шукаючи береги п'янкі.


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  9. Сергій Вертіль - [ 2023.01.14 21:55 ]
    Митець і Кохання
    Вкрили Дніпро грудневі криги,
    І перший сніг випав на кручі.
    В житті зовсім немає інтриги,
    Коли Амур стрілою влучить.
    Зимовий вечір. Снігопад.
    Місячний ріг буцає хмари.
    Проходячи центральний сад,
    Юнак милою марив.
    Вона і була відображенням зими,
    Білосніжнє волосся, блакитні очі.
    І її уста, німі,
    Снилися йому кожної ночі.
    Праві були поети, а він не вірив,
    Що грудневі романи - найкоротші
    З усіх романів... Лише небо сіре
    Нагадує про неї, в зимовій тиші.
    Він лише хотів тебе поцілувати,
    Скажи, невже це злочин?
    І закарбувати зустрічі дату,
    В самому серці ночі!


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  10. Сергій Вертіль - [ 2023.01.13 22:51 ]
    Істина
    Поки молодий,
    Доти спритний.
    А як постарієш,
    Вже не бігаєш!


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  11. Сергій Вертіль - [ 2023.01.13 18:31 ]
    ****
    Це ж скільки треба мати зусиль,
    Щоб знову і знову сходило Сонце?..
    Скажу лише тобі,
    Не приховуючи жодних емоцій.
    Я настільки гарної не бачив,
    Навіть не міг уявити в уяві.
    Це якась космічна вдача,
    Що зустрів твій облік ласкавий.
    І Місячні проміння на схилах Дніпра,
    Напевно хотіли відпочити в річці.
    І знову виявляється, що я прав,
    Що моє Щастя в цій таємниці.
    Гомін, гомін по діброві,
    Від мого серцебиття.
    Якби я вивчив всі мови,
    То не висловив свої почуття!..
    І знову реве та стогне Дніпро,
    І сердитий вітер завива.
    Палає неземним полум'ям кров,
    І відчувається, що душа жива.


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  12. Сергій Вертіль - [ 2023.01.12 23:56 ]
    «Триптих на день памяті Володимира Сосюри»
    Ні, не другий Єсенін,
    А Володимир Миколайович Сосюра!
    Своє Ім'я кров'ю написав
    На Крижалях української літератури.
    Лірик від Бога,
    Людські душі турбував.
    Невже такий талант на землі бува?..
    Ви завдали нові поетичні форми,
    Ваша поезія поєднання космосу
    З народними піснями, і чути вдома
    Вірші ваші з дитячих вуст.
    Вже поїхала гордовита осінь,
    На своєму баскому коні.
    Груднева наречена на порозі,
    Тримається за осінні долоні.
    Бо не зможе сама блукати
    В цьому дивному світі.
    Бо немає жодної підтримки,
    І ніхто з сучасних піїтів,
    Не візьме її в свою інтимну лірику,
    Так як брали ви, ніжно і пристрасно.
    Хоча й на короткому, своєму віку...
    Вже не буде світло поезії таким ясним.
    Як це було при вас. Бо сьогодення
    Вже не потребує вашої сили слова.
    Майбутнє не зрозуміє зітхання клена,
    З вашою ніжністю і любов'ю!
    ****
    Роздвоєння в душі поета - є стихією природною,
    Але коли зникає межа реальності у нього -
    Він молиться, він благає спокою у бога...
    Бо неможливо бути цілісною людиною
    У світі спокус, коли в поет душа відкрита
    До всього, що було, що є, що буде на світі.
    Невже серце чорною печаткою вкрите,
    І тому немає щастя в своєму житті?..
    Неможливо довго бути в бою
    Із самим собою.
    Рано чи пізно прийде життєва криза.
    І Минулим своє серце порізав,
    Навмисно, щоб відчути душу свою...
    *****
    Ви можете не вірити поетам,
    Читаючи їх вірші і поеми.
    Але існує в світі прикмета,
    Коли зацвітають хризантеми
    То разом з ним квітне любов
    В серцях людей. Маячня? Брехня?
    Можливо, але після знайомств,
    Повірять, відчув кохання того дня.


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  13. Іван Іван - [ 2023.01.12 20:43 ]
    Будні війни очима дитини
    Рідна мати Україна,
    Скільки ж років ти живеш!
    Скільки всього потерпіла,
    Во рогів було без меж
    Всім земель наших хотілось,
    Бо свої,бач,не такі.

    Йдуть на нас,щоб визволяти,
    А на ділі,щоб вбивати..
    Наш народ їм не по силі,
    Разом нас їм не здолать,
    Разом мі велика сила,
    Нас не вийде розламать!

    Хай сидять в своїх халупах,
    Бо всі зляжуть по трунах!
    Скільки ж крові пролилося
    Із сердець наших вояк?
    Ми за них, всі молимося,
    Вдячні їм,неабияк!

    Наші вільні громадяни,
    Йдуть туди,в без вороття..
    Боронити нас хотіли,
    Щоб могли спокійно спать.
    Скільки ж всього натворили,
    Орки, злії, як вовки?

    Стільки ж років наврочили
    Мук й страждань самим собі!
    Хай вмирають,із не жалко,
    Вони знали,на що йдуть.
    Ми не любимо їх палко,
    Нас вони не покладуть!

    Та чого ж свого замало,
    Тим скотам,що йдуть на нас?
    Дивляться вони зухвало,
    Корчуть різних нам гримас
    В нас тут їм ніхто не радий!
    Нас не треба визволять!

    Залишають слід кривавий,
    Взять би іх,та й розстрілять!
    Хай ідуть на свої землі,
    Й не чіпають більше нас,
    Хай згорять в своєму Кремлі,
    І щоб їх ніхто не спас!

    Ми же знову заживемо,
    Як колись без жили,
    Рідну маму пригорнемо,
    І щоб довго пожили!

    2023


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0) | Самооцінка 5
    Прокоментувати:


  14. Марія Дем'янюк - [ 2023.01.11 20:53 ]
    ***
    "Паляниця! Паляниця!
    Вимовляю як годиться.
    Попри відстань, попри втому
    Ми приїхали додому.
    Будем тата тут чекати
    Й ЗСУ допомагати.
    Чи потрібна вам підмога?
    Зроблю все для перемоги!
    Я дорослий. Я вже зможу.
    Я вам гарно допоможу.
    Підставлятиму плече
    Коли холодно й пече!"
    Усміхнувся прикордонник:
    Підростає оборонник!


    Рейтинги: Народний -- (5.46) | "Майстерень" -- (5.44)
    Прокоментувати:


  15. Валерія Ворона - [ 2023.01.06 22:27 ]
    Водиця
    Заплава тиха,
    подих волі.
    І дума Лиха
    шепоче мимоволі.
    Пісня лине,
    у небо порина.
    Пташина гине
    на ранок, вдосвіта.
    Довго літала
    понад тополі,
    щастя шукала
    в пекельному колі.
    Козаченько йде,
    уважно ступає,
    хатину мине,
    та слід залишає.
    Маленький крок,
    іде поволі.
    За ним — пророк
    і вісник долі.
    Підходить до водиці
    попід гілля,
    а голос з криниці
    йому промовля;
    «Упийся досхочу,
    умийся журбою
    до тебе кажу —
    упийся та й мною!»
    Послухав хлопчина,
    жебраком схилився,
    карими очима
    на себе задивився.
    Із височенної трави
    хтось спостерігає.
    Кепські справи —
    мавка виринає.
    До його тулиться
    дівчина мала,
    із ним голубиться,
    словами заклика:
    «Не йди, Василю,
    у дорогу тяжку.
    Забрати осилю
    тугу летку.
    Тривоги покинь
    на бентежне життя.
    У кохання поринь,
    не в гірке каяття!»
    Погледів молодик
    на коси біляві,
    вона ж — нічичирк
    про вилиці мляві.
    Заходяться сміхом
    вузенькі вуста.
    Регоче і звіром
    біжить, та втіка.
    Козак умивався
    водою з болота.
    У глибокій втопився,
    приставши до бога.


    Рейтинги: Народний -- (5.25) | "Майстерень" -- (5.25)
    Прокоментувати:


  16. Ірина Вовк - [ 2022.12.30 17:10 ]
    Новорічне (і Різдвяне водночас)
    ...І Новий Рік, і це Різдво --
    як остроги́... як остороги...
    Нехай Рожденне Божество
    веде нас всіх до ПЕРЕМОГИ!

    Дорогі побратими і посестри по перу, нехай Рік, що приходить, осяє нас всіх променями СПРАВЕДЛИВОЇ ПОМСТИ ворогам і мирної творчої праці на благо України!

    Сили, наснаги, здоров'я і божої присутності над усіма нами і нашою рідною землею.


    Рейтинги: Народний -- (5.66) | "Майстерень" -- (5.8)
    Прокоментувати:


  17. Марія Дем'янюк - [ 2022.11.25 10:57 ]
    Лист Святому Миколаю
    Принеси мені ліхтарик, Святий Миколаю!
    Не цукерки й шоколадки, я тебе благаю,
    Щоби світло було завжди і вночі, і нині,
    Щоби затишно було у нашій хатині.

    Попрошу у тебе ще буржуйку та пічку,
    Щоб малесенька сестра не мерзла у нічку.
    Теплу ковдру для матусі попрохаю в тебе,
    Я до мами пригорнуся і промовлю небу:
    Хай Архангел Михаїл теж нам допоможе -
    ЗСУ і ППО славно переможе!


    Рейтинги: Народний -- (5.46) | "Майстерень" -- (5.44)
    Прокоментувати:


  18. Марія Дем'янюк - [ 2022.11.10 11:45 ]
    Чекає в Херсоні
    Моє піаніно сумує в Херсоні,
    І ночі у нього самотні й безсонні.

    Моє піаніно так любить Шопена...
    Ні звуки тривоги...Ні звуки сирени...

    Моє піаніно шепоче: "Аліса,
    З країни чудес у Херсон повернися,
    Як пальці твої доторкнуться до мене
    Мелодія вальсу проллється натхненно
    І сяйвом проникне в притихлі оселі...
    Звучатимуть ноти...Сумні та веселі...

    Моє піаніно чекає в Херсоні,
    І я привезу йому світло в долоні...


    Рейтинги: Народний -- (5.46) | "Майстерень" -- (5.44)
    Коментарі: (2)


  19. М Менянин - [ 2022.11.09 22:33 ]
    УМ. До дня пам'яті Преподобного Нестора Літописця Київської Русі
    УМ (Українська Мова)

    Слід святого слова
    Аж до океану
    Несе наша мова —
    Стрижень Індостану,
    Крізь віки терпіння
    Радість несе дітям
    І дає натхнення
    Творити молитви.

    13.04.2003 Чернігов


    Рейтинги: Народний -- (5.25) | "Майстерень" -- (5.42)
    Прокоментувати:


  20. Сергій Губерначук - [ 2022.11.01 10:30 ]
    На Київ – гроза…
    На Київ – гроза.
    Але сліз не чекай.
    Наш Бог тихо хтивить розтріскані душі.
    Нам Ганс розказав,
    як розкаявся Кай.
    А ми – сміємо́ся на клаптику суші.

    На Київ – печаль.
    Але ми замалі
    для траурних маршів, для сонних процесій.
    Нам гра – зазвича́й.
    Нам життя – на землі.
    Нам – вибір великий дорослих професій.

    На Київ – війна.
    Але Київ – один,
    засіяний весь золотими хрестами!
    Його таїна
    герцем наших родин
    рятує наш рід і святить між містами!

    ~ 2008 р.


    Рейтинги: Народний -- (5.75) | "Майстерень" -- (5.85)
    Коментарі: (1) | "«У колисці мрій», с. 112"


  21. Валерій Хмельницький - [ 2022.10.12 17:40 ]
    Актуальне
    Генерал-лейтенант Складновимовити
    За два дні запустив (тобто вимів)
    Зо дві сотні крилатих ракет,
    Підірвавши військовий бюджет.

    Половину з них збили ПС,
    Півдесятка потрапили в РЕС,
    Ну, а інші - куди попало.
    ВКС відрапортувало,

    Що усі вони влучили в ціль.
    Ім збрехати - хоч падай, хоч стій -
    Як два пальці об чорний асфальт.
    Не вилазять із білих пальт

    І кричать на трибунах ООН,
    Що напав на них батальйон
    І 100500 солдат
    Польських найманців й інших НАТ.

    12.10.22


    Рейтинги: Народний -- (5.42) | "Майстерень" -- (5.44)
    Прокоментувати:


  22. Юрко Бужанин - [ 2022.10.06 16:25 ]
    Ми – полігон для їхніх технологій
    Ми – полігон для їхніх технологій,
    Ми алілуємо чужинським зайдам,
    Наш компас збився десь на півдорозі,
    Своїх Богів могил тепер не знайдем.

    У наших мізках медіа – клоака,
    Приборкать грантом модно наше Слово,
    З книгарень Гарі Потер - вурдалака
    Врікає солов’їну нашу мову.

    Наш побут : зомбоящика ми бранці;
    Родини переймають серіали;
    Веселі і кмітливі обрізанці
    Прайм – тайми засмітили всіх каналів.

    За прізвищем шляхетним чи козацьким
    Єрусалимський козачок сховався;
    Маніпулює виборцями хвацько,
    У коридори владні затесався.

    Допоки оті чорні вражі сили
    На нашім жируватимуть добрі?
    Постань, Дажбоже праведний, з могили
    І потопи всю нечисть у Дніпрі!

    2009.


    Рейтинги: Народний -- (5.9) | "Майстерень" -- (5.93)
    Коментарі: (2)


  23. Наталія Твердохліб - [ 2022.09.25 20:50 ]
    Колискова солдатки
    Лягла у теплу за тобою постіль,
    Чекаю, як закінчиться війна.
    Тебе чекаю… не на мить, не просто в гості.
    Додому - в ковдрі замерзатиму одна.


    Лягла у теплу за тобою постіль.
    Вона, як я, тримає дотик твій, парфум.
    Лежатиму одна всі ночі поспіль -
    Минай мене, безладний, сонний тлум.

    Лягла у теплу за тобою постіль,
    Своїм теплом триматиму твоє.
    Ти ж обіцяй, благай у Бога осінь:
    Останню, що з війною заграє.

    Лягла у теплу за тобою постіль...
    Бодай здалося, хай же марю я!
    Чи то лунає в серці моїм Постріл?
    Чи то холодна стала постіль вже моя?


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  24. Галина Кучеренко - [ 2022.08.24 08:49 ]
    З Днем відродження!
    Щоночі тебе убивають,
    Щоранку ти знову в бою,
    Не скиглиш ти і не волаєш,
    Солоних все ж сліз не ховаєш,
    Боронячи долю свою.

    Вітрами степними напнута,
    Промінням просякнута вщерть,
    Розп’ята та вже не закута,
    Свободна від рабства й отрути
    Вітрилом на волю крізь смерть…

    Твій опір запалює зорі,
    У спротиві зміцнюєш дух,
    Йдеш обраним шляхом до волі
    На власній землі і на морі…
    Не стримати праведний рух…


    Рейтинги: Народний -- (5.38) | "Майстерень" -- (5.41)
    Коментарі: (1)


  25. Сергій Губерначук - [ 2022.08.17 15:02 ]
    Місто
    Страшни́й Дракон за горизонтом спить,
    сопе у трубні ніздрі й дим пускає.
    Пожежу загасила ніч на мить,
    бо вже ось ранок поблизу блукає.

    День – брат Дракона, друг його очей, –
    розплавивши язик свій полум’яний,
    полизує йому брудне плече –
    той просинається – і все довкілля в’яне.

    Йдуть чорні хмари на моє село,
    на зело з вітру пил свинцевий сипле,
    вже падає не дощ, а бите скло
    на людство це, на намертво прилипле.

    Воно Драконові в пожертву шле дітей,
    жбурляє в шахту їх, на кран чіпляє.
    Земля відбилася від рук своїх людей –
    без рук своїх людей земля гуляє.

    На цвинтарі – утричі більш села.
    А до Дракона ж – кожна ця родина
    безмежним гладіолусом цвіла,
    бо батько вчив цінити землю сина.

    Лилося справжнє біле молоко
    з домашніх глечиків у ту купіль дитинства,
    з якої виростав один закон –
    закон землі і всьо́го українства.

    Колись драконами лякали нас
    лише в казка́х чудесних чужоземних,
    аж ось прийшов урбаністичний час
    піти з землі і жити в шахтах темних.

    Я вишкрябаю пригорщу зерна,
    на жорнах борошна змелю, вмішаю тісто –
    і колобочка, розуму сповна́,
    спечу й відправлю в найстрашніше Місто.

    20 липня 1996 р., Богдани́



    Рейтинги: Народний -- (5.75) | "Майстерень" -- (5.85)
    Коментарі: (1) | ""Перґаменти", стор. 67"


  26. Ірина Залюбовська - [ 2022.08.07 10:09 ]
    Килина-колаборантка
    Чорний відчай бідне серце стиснув:
    пісню Цоя лайкнула, та ще й
    учинила акт сепаратизму,
    майже зраду: наварила щєй.

    Є картопля, морква, капустина,
    зарядили капосні дощі,
    неохота йти до магазину,
    буряка немає – ось і щі.

    Білий гриб морожений для сма́ку,
    на засмажку пара цибулин –
    «руський мір» здіймається в атаку,
    «руський дух» повзе з усіх щілин.

    Видиш, Боже, як я ся встидаю,
    Україно-ненько, вибачай:
    лупить злива, буряка немає,
    лиш картопля, морква і качан.

    Справа честі – милий допоможе,
    вріжу сала, чарочку наллю –
    ліквідую вариво вороже
    до кінця, нещадно, без жалю!

    Серпень 2022



    Рейтинги: Народний -- (5.51) | "Майстерень" -- (5.65)
    Коментарі: (2)


  27. Олександр Козинець - [ 2022.07.30 22:00 ]
    Панельні будні
    Наші панельні будні
    Від спеки рятує душ.
    А розмови нічні
    Стали, мов вірші-верлібри.
    Поки достатньо дощів.
    Море тепер — калюжі,
    Бо на море зараз не слід.
    Ми туди й не поїдемо.
    Однак відпочити треба,
    Трохи набратись сил.
    Злегка себе перемкнути,
    Простір змінити також.
    Маємо спільну мрію —
    Чесний суцільний мир,
    В якому немає прильотів
    Й відсутні різні атаки.
    В якому немає тривог:
    Повітряних та панічних.
    У небі — планові рейси,
    Літають птахи й комахи.
    Під синьо-жовтим стягом
    Ми творимо нашу вічність,
    Де кожен смакує життя
    З насолодою вільного сма́ку.


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (3)


  28. Марія Дем'янюк - [ 2022.07.20 12:26 ]
    Відбудуємо
    Відбудуємо будинок,
    Тут моя кімната,
    І вітальня, де збирались
    Я, матуся й тато.

    Кухня пахла пиріжками -
    Мама готувала,
    Ми з сусідами разом
    Смачно ласували.

    Ось татусева кімната...
    Те, що залишилось...
    Стіни, пройми без віконець
    Попелом покрились.

    Он великий коридор,
    Вчився тут ходити,
    Пам'ятаю, як вдалося
    Матінку зустріти.

    Як раділа вона щиро,
    Плескала в долоні,
    Цілувала теплоніжно
    Мої щічки й скроні.

    Перші кроки - незабутні,
    Сяяла, мов зірка...
    Мамо, глянь, горіла навіть
    З металу одвірка.

    Мам, ходімо в вашу спальню,
    Що? Її немає?
    Не зронила ні сльозини,
    Лиш рашистів лає.

    Раптом мама усміхнулась:
    Глянула на сина -
    У малечі в рученятах
    Велика цеглина.

    Дуже вправний гоподар
    Своєї країни,
    Буде сонячне майбутнє
    В Неньки-України!


    Рейтинги: Народний -- (5.46) | "Майстерень" -- (5.44)
    Прокоментувати:


  29. Ольга Олеандра - [ 2022.07.19 18:42 ]
    Наша прекрасна Україна
    Яка ж прекрасна наша Україна.
    Тендітна й сильна. Бореться, живе.
    Її земля родюча і гостинна –
    над жовтим житом небо голубе.

    Сади в квітках, плодами вкриті віти.
    Лелеки звили гнізда на даху.
    Цим болісним, бідою битим літом
    знов відсіч мусить дати ворогу.

    Над рідними квітчастими ланами
    вже вкотре суне хмара вороння,
    безжальними звірячими кігтями
    що трощить все навколо навмання.

    По собі залишає попелище –
    обвуглене, сплюндроване ніщо
    у розгулі болящого величчя
    георгіївських варварських стрічок.

    І все ж прекрасна наша Україна
    зуміє нечисть цю перемогти.
    Відновиться – квітуча, солов’їна,
    продовжить вільно жити та цвісти.

    18.07.22


    Рейтинги: Народний -- (5.51) | "Майстерень" -- (5.58)
    Коментарі: (1)


  30. Панасюк Ірина Осінній_місяць - [ 2022.07.11 13:34 ]
    Богиням
    Скільки нас тут?
    Андромеди, Цирцеї,
    дівчата - ікони,
    дівчата-лілеї.
    Дівчата - конвалії, кровця-отрута.
    Дівчина - м‘ята і дівчина-рута.

    Всю свою гордість зростаючи взяли.
    Ти, моя земле, горююча мати.
    Всі хто у тебе лягав - проростає.
    Знову і знову,
    і краю немає
    дівчатам - волошкам,
    дівчатам - колоссю.
    Макам кривавим у русім волоссі.
    Нічого немає у першому світі,
    а в іншому світі світанки літні,
    і роси на косах пахнуть майбутнім,
    там дівчина - щастя і дівчина - мудрість.

    А в третьому світі дівчина - мужність,
    ладнає щити для смертного мужа,
    малює на них лямди
    і пише:
    «хто ляже на нього, а хто з ним задише».
    Оживить це древо у дівчину-волю.
    В четвертому світі здійснить свою долю.

    І вернеться все до початку початків,
    де дівчина - дівчинка, стАриця, мати.
    Де Жива і Слава і так тому бути.
    Ніхто не забутий.
    Ніщо не забуте.

    06,07,22


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.5) | "Майстерень" 5.5 (5.5)
    Коментарі: (1)


  31. Галина Кучеренко - [ 2022.07.02 12:34 ]
    ***
    Кати не ймуть віри - ти досі живий!
    Спотворюють вимір проклятих подій,
    У злобі скаженій рвуть небо на шмаття,
    Лишають по собі криваві багаття…

    Черговий день світла руйнується жахом,
    Насіяно в житі кривавого маку.
    Мордують тебе ненажерно й запекло,
    Не відають ще: твоя кров - їхнє пекло.

    В тім пеклі немає вже стін і підлоги,
    Прямують у прірву стежки і дороги,
    Не чути там звуків, не видно світання…
    Тебе не займатиме їхнє скавчання:

    Дорогу в майбутнє прошиєш мостами,
    Водою життя розіллється містами,
    Пшеницею зійде политеє кров’ю,
    Війною розбите відродиш любов’ю…


    Рейтинги: Народний -- (5.38) | "Майстерень" -- (5.41)
    Коментарі: (1)


  32. Ірина Вовк - [ 2022.06.02 12:29 ]
    А нам ще много жита треба вижати…
    …а нам ще много жита треба вижати…
    …а нам ще в цьому пеклі треба вижити…
    Перемолоть сто пу̀дів, сто – ізжить.
    …А нам… а нам… перемагать і жить.

    А нам стрічать лелечок з лелечатами.
    А нам ще забавлятись з онучатами:
    Дівчаток пестить, хлопчиків мужнить…
    А нам…а нам… перемагать і жить.

    А нам ще мальви під вікном леліяти,
    А нам ще дим од згарищ перевіяти,
    Допоки Часу річечка біжить…
    А нам.. а нам… перемагать і жить.

    А нам іще любити небо з хмарами
    І поминати рідних над Стожарами,
    А кості вражі в порох спорошить –
    А нам… а нам… перемагать і жить.

    А нам ще зводить мир над Україною,
    Могучою спільнотою-родиною
    Плекати мови калино́ву віть –
    А нам… а нам… ПЕРЕМАГАТЬ І ЖИТЬ!

    2 червня, імпровізація.


    Рейтинги: Народний -- (5.66) | "Майстерень" -- (5.8)
    Прокоментувати:


  33. Ольга Олеандра - [ 2022.05.30 09:38 ]
    Блакить і жовтий
    Блакить, що лине вдалину, торкаючись пестливо неба.
    І жовтий килим в данину твоїм очам, з скарбниці Феба.

    Чудові світлі кольори, їх поєднання гріє душу.
    У них гомонять хутори, огорнуті у жнив кожушок,
    У них сміються дітлахи, босоніж бігаючи садом,
    У вітті тьохкають птахи, голубить сонце світлопадом.

    Врожаю щедрої землі і вітру волі доторкання,
    Хатинок в квітному зелі покоєм зморене дрімання,
    Серпневий шепіт колосків, балачка трав і листя в гаю,
    Відлуння рідних голосів від краю нив до небокраю.

    Блакить морської глибини і жовті квіти, скелі, поле
    Питаються із давнини, яка на них чекає доля.

    24-25.05.22


    Рейтинги: Народний -- (5.51) | "Майстерень" -- (5.58)
    Коментарі: (1)


  34. Сергій Губерначук - [ 2022.05.22 21:26 ]
    Індиґо
    На іклах ветхих лисих жриць
    пронумеровано народи.
    А наші люди – в морі птиць
    Свободи!

    Рушаймо, браття, на Майдан,
    де пророста́є горде слово!
    Точімо плуг зорати лан,
    панове!

    Проріжмо путь на вільний шлях!
    За нами наші діти йтимуть.
    Єдино-український стяг
    нестимуть!

    Зламаймо владу на нову –
    неперевершено і дико!
    Ми – світла раса! Клич: живу –
    в індиґо!

    28 липня 2008 р., Богдани́



    Рейтинги: Народний -- (5.75) | "Майстерень" -- (5.85)
    Коментарі: (1) | ""Поезії розбурханих стихій", стор. 23"


  35. Ярослав Чорногуз - [ 2022.05.20 08:51 ]
    Марш морської піхоти
    Гелікоптер піднявся, наче сокіл,
    А поруч і розвідувальний дрон.
    Уже наводять он гармати хлопці --
    Більш не берем кацапів у полон.

    Горить земля в рашистів під ногами,
    Морська піхота вирушила в бій.
    Співає вітер їм бадьорі гами
    І сонце сяє в висі голубій.


    ПРИСПІВ:
    Засмаглі орли і орлиці,
    Шугають, як блискавки, вниз.
    Від жаху тремтить блідолиций
    Москаль — гвалтівник-горлоріз.


    На море глянь, ракетами ціляє
    Десантний корабель наш орків знов.
    Ворожий флот, його бандитські зграї -
    Горять і пачками ідуть на дно.

    І прапор наш — на острові Зміїнім,
    І Кримський міст розбомблений димить.
    Все буде, браття й сестри, Україна --
    Херсон, Донбас і Крим одіб’єм ми.


    ПРИСПІВ:
    А Збройним силам нашим слава,
    Хай живе вона у віках.
    А Московитська зла держава
    Нехай розсиплеться у прах!

    20 травня 7530 р. (Від Трипілля) (2022)


    Рейтинги: Народний 7 (6.99) | "Майстерень" 7 (7)
    Коментарі: (4)


  36. Наталія Твердохліб - [ 2022.05.19 20:17 ]
    Розлилися кров’ю наші вишиванки
    Розлилися кров’ю наші вишиванки,
    Тугою омились вечори і ранки.
    На погрудді нашім вже давно ятріє
    Візерунок волі, той що серце гріє.

    Темна нитка в себе болі всі ввібрала,
    Лиха злого пам’ять нам заколисала.
    А червона - символ крові україни,
    Кров не та, що льється - та, що в жилах стигне.

    Стигне не від страху, а від завмирання,
    Коли луки пахнуть з вечора до рання.
    Коли вітер листя підіймає вгору,
    Коли хліб заносять у жнива в комору.

    Коли дух спиняє в місті звук бруківки,
    Коли в скрині пошти бажані листівки,
    Коли скрипнуть двері, що ведуть додому,
    Коли рухать межі не дамо нікому.

    І нехай сьогодні не спокійно спиться,
    Є у вишиванці спокою криниця.
    Адже в її коді шифр простий, мій друже, -
    Бог, Земля і Матір люблять тебе дуже.


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  37. Ігор Шоха - [ 2022.05.19 19:41 ]
    Прогулянка
    Іду на моціон як і щоранку,
    коли ще не розведені мости
    між миром і війною... з висоти
    гадаю, хто зуміє вишиванку,
    як подобає нині, одягти.

    Сьогодні усміхається фортуна
    і китаянка юна... у соку, –
    хельо, – вітає... ба', яка розумна!
    Вивчаю дойче, –
                «мона, коли нуно»,
    і це не зайве на моїм віку.

    І вільно тут, і затишно укропу,
    хоча і чую іноді здаля
    язик заматерілий москаля...
    і думаю, – очистимо Європу,
    тай буде українською земля..

    Війна уб'є росію-ідіотку...
    у мене є у цьому інтерес,
    бо якось затягнули цю мороку.
    Коли навіки оніміють орки,
    тоді і я забуду, – er, sie, es.

    А нині ні на кого не зважаю
    і до колін підкочую штани...
    іду собі як іноді пани
    по березі широкого Дунаю
    і діла, ну ніякого, не має
    до мене...
               він, вона, воно, вони.

    19.05.2022


    Рейтинги: Народний -- (5.55) | "Майстерень" -- (5.85)
    Прокоментувати:


  38. Віолетта Лі - [ 2022.05.18 22:47 ]
    Мама
    Кров'ю залито мою землю,
    Кулями пробито мою душу.
    Але я знову, усе, сте́рплю,
    Хоча б заради тебе мушу.

    Сердце рветься в бій кривавий,
    Боронити рідну неньку.
    Але ж як тобі без мами,
    Мій маленький козаченьку?

    Я вбережу тебе від взривів,
    Що все вбивають на шляху.
    Що через них наш татко сивів,
    Нас обіймаючи в льоху.

    Своїми крилами закрию,
    Не дам тобі я горя знать.
    Бо ж про одне я зараз мрію,
    Твою бабусю обійнять.

    Якою б не була година,
    Чи добра вона,чи лиха.
    Та кожна мріє все ж дитина,
    До мами, з нею й біль втиха.

    Як буде наше небо, вільне,
    І вже впитає кров, земля.
    Підем руїнами повільно,
    Лише б зібралась вся сім'я..

    2022


    Рейтинги: Народний 5.25 (5.25) | "Майстерень" -- (0)
    Коментарі: (1)


  39. Віолетта Лі - [ 2022.05.18 17:45 ]
    Засинай
    Засинай на моїх руках.
    Захистить тебе моя ніжність.
    Ти побачиш в мрійливих снах.
    Яка сильна моя є вірність.

    Засинай у моїх долонях.
    Поруч з серцем, яке кохає.
    І нехай тепер в наших долях.
    Вогонь щастя не загасає.

    Засинай і не бійся сину.
    Ті снаряди вже так далеко.
    Я ж за тебе й сама загину.
    Я так кохаю тебе,лелеко.

    Засинай, засинай хлопчино,
    Міцно спи у моїх обіймах.
    Я пізніш розкажу дитино,
    Про перемогу в бездушних війнах.

    Про відбудову нового світу,
    І про людей які мають волю.
    Проте як лізли з бетону квіти,
    І про нову, вже щасливу долю..
    2022


    Рейтинги: Народний -- (5.25) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  40. Іван Григорків - [ 2022.05.18 13:37 ]
    «Не забувайте...»


    Не забувайте, хто ви є,
    Не забувайте вашу мати,
    Де прожили життя своє,
    Де є тепло рідної хати.

    Не забувайте землю сво!ю,
    Не забувайте батьківщину,
    За цю я землю, любу мо!ю,
    Без вагань у полі згину.

    Не забувайте рідну мову,
    Те чорне море, міць гірську,
    Покажіть, благаю, знову,
    Всю українську ту красу...

    Хай ворон в небі підло зве,
    І холод вже торкає рук.
    Я не забуду, все ж, тебе,
    Видаючи останній звук ...

    І по щоці блисне сльоза,
    За весь той біль, за ті страждання,
    Що стільки ти перенесла,
    За всі ті муки, ті знущання.

    За голод, за війну, за смерть,
    За зазіхання на свободу,
    Ми встоїмо, катів тих геть!
    На шию камінь і у воду.

    Вспалахнуть москви болота,
    Та вітер попіл рознесе.
    Свого гнилого вона рота
    Собі сама і роздере.

    А ми зітхнем, і легше буде,
    Той ворог вже навік засне,
    Додому вернуться всі люди,
    І ця зима урешт мине...

    Не забувайте небо синє,
    Те жовте поле, що під ним,
    Хай українська пісня лине,
    У кожну душу, кожен дім.

    17.05.2022


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  41. Ярослав Тищенко - [ 2022.05.10 23:24 ]
    За Україну!
    Ну що, ви втомилися, хлопці?
    Я чесно кажучи так.
    Вже зорі смеркають на небі,
    А цей покидьок ще не дохляк.

    Кожен день щось трапляється з нами,
    Білий шум то є музика душі.
    Прометей би давно зламався,
    Та наші - найкращі за всіх.

    Ми чули, як трощать будівлі
    Кляті орки, непрохані злодії.
    Ми чули, як плачуть за дітьми
    Матері янголів новообраних.

    Мій дім коханий, місто Марії,
    Вже нагадує груду бетону.
    Але люди, що там є - безсмертнії воїни,
    Що чинитимуть опір до скону.

    Тільки ж війни тривають роками,
    Масштабу подій не має кінця.
    Хлопчик незломлений ворогами,
    Воїн постмодернізму, янгол життя.

    Багато тих, хто тільки отримав життя,
    Багато тих, хто ввімкнули свідомість,
    Багато тих є героїв, що не носять плащі,
    І Україна-матінка нараховує мільйони.

    Та немало таких, що забирають наші життя,
    Вважають себе якимись то богами.
    Вважають, що відправлять нас у небуття,
    Та не так просто, українці - незламні.

    Фото Бучі, Маріуполя, Бородянки
    Переповнено в інформаційному потоці.
    Нам достатньо навіть і трикрапки.
    Ну що, ви втомилися, хлопці?

    Прошу вас, ні кроку назад.
    Ви - єдина наша надія,
    Хто боронить наш сон, і нашу свободу.
    Без вагань, трощачи ворога вміло.

    Війна іде на кількох фронтах,
    І я не тільки про велич кордонів.
    Україна то є велика сім'я,
    Яку не розділять ніколи.

    Військові, політики, волонтери,
    Пожежні, програмісти, сапери,
    Авіація, комунальні, кур'єри,
    Громадяни - всі браття наші й сестри.

    Ворог зробив велику помилку,
    Тепер ми не сваримо один одного.
    Він об'єднав усю країну,
    Хай не дивується нашою перемогою.

    Та не тільки громадяни,
    За Україну молиться весь світ.
    Не вірю я в Бога тільки,
    Але не соромно робити для своїх.

    За Україну не сором працювати,
    Не втомляться наші козаченьки.
    За Україну не соромно вмирати,
    Тільки живи надалі, наша ненька.

    Наша мати буде цвісти й пахнути,
    Замість тієї червоної смерді.
    Тепер Україна - символ незламності,
    А не «щось там біля росії».

    Україна то є велика земля,
    Вона має славетну історію.
    Наші луги квітчасті і поля
    Не є власністю нашого ворога.

    Тож хай наша природа міцна
    Допоможе пройти всі урагани.
    А ми будемо просити за вас,
    За уроком бабусі Ярославни.

    Виконаємо нарешті наш Заповіт,
    Розкриємо безмежні крила,
    Житимемо з надією до самого кінця,
    Ми - незламні каменярі, ось наша сила.

    Будемо пам'ятати всі вірші й пісні,
    Кінофільми, поеми, твори.
    Будемо пам'ятати нашу історію завжди
    Та введемо справедливі закони.

    Україна ще змінить весь світ так,
    Що забудемо всі локальні конфлікти.
    Українців за це будуть величати,
    Та не за це боролися наші діти.

    Побудуємо толерантні спілки,
    Де всі будуть завжди чемні,
    Та простити ніколи не зможуть українці
    Того москаля нікчему.

    А до того нас ще чекають зльоти й падіння,
    Кризи, відбудова, зміна правління.
    Війну ще закінчити треба, хлопці,
    Тож не здавайтесь ні в якому році.

    Воюйте допоки не буде перемога,
    Ми теж не здамося ніколи.
    Будемо вірити один в одного так,
    Що Україна стане символом волі.

    У тому і є наш дух український,
    Що попри всі перепони,
    Будемо вставати і говорити:
    За Україну не здамося ніколи!

    2022


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  42. Єлена Задорожня - [ 2022.05.04 14:46 ]
    Весняний ранок
    Сонце прокидається від сну,
    Й бадьорить все довкола.
    Дарує світу ту ясну
    весняну теплу пору.
    Умивається росою
    соковитая травичка.
    Милується красою
    Малесенька синичка.
    Розкриваються кульбабки
    розкриваються барвінки,
    заскреготіли в річці жабки
    Запахтіли на деревах квіти.
    Настав весняний теплий ранок,
    Навколо природа давно не спить.
    заскочив півень вже на ганок
    Тепер і люди будуть гомоніть.
    04.05.2022






    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  43. Єлена Задорожня - [ 2022.05.01 19:24 ]
    Зірка вечірня сія над селом
    Зірка вечірня сія над селом,
    Вітер легенький повіяв.
    Дмухнув неначе  крилом,
    Кульбаби по полю розвіяв.
    Широкі простори степу і лану
    Видніються переді мною.
    Волошок блакитних як океану
    Окутали світ земною красою.
    Інгул стиха шумить
    Лелека поряд клекоче.
    Природа вся гомонить
    І калина вогнем палахкоче.
    29.04.2022


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  44. Наталія Твердохліб - [ 2022.04.29 12:42 ]
    Генофонд України
    Калини віття
    Через століття
    Кров українську для нас берегли,
    Щоб пропри зради й чесності вади
    Гени козацькі не полягли.

    Є ДНК українське в колоссі,
    Що на розлогих полях вироста,
    І у дівчати малого в волоссі,
    Що українську косу запліта.

    Слід його знайдено і в попелищі,
    Що залишилось від хати дідів,
    В квітів пучечках, які на горищі
    Там, де очіпок бабусин висів.

    Навіть у річці, десь там за горою,
    В кожній краплині її й на містку
    Сховано гени, щоб злою ордою
    Не утоптали нам волю хистку.

    Наш генофонд в чорнобривцях і мальвах,
    У кропиві, споришу, бузині
    В крилах лелечих, у сутінків барвах,
    В співі птахів у садах на весні.

    І віття верби -
    То народу герби,
    Що споконвіку карбують скарби
    Нашого роду - любов і свободу,
    Щоб й наші діти все це берегли.


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  45. Ігор Шоха - [ 2022.04.28 22:48 ]
    Буремний час
    Іде весна у маєві розмаю...
    іде війна, якій немає краю.
    Які ж бо несумісні ці світи!
    Мине весна і, може, після цього
    мине війна.. і наша перемога
    засяє як зоря із висоти.

    А поки-що – за пеленою часу
    історія про те, як мужні аси
    кують її в горнилі бойовім –
    і кіборги летовища земного,
    і привиди, і ангели від Бога,
    і воїни у пеклі вогнянім.

    Конає лиховісне перепуття,
    та за своє утрачене майбутнє
    ще не одна душа утре сльозу...
    ....................................................
    аби лише минулися напасті,
    аби у цьому герці не упасти
    і вистояти очисну грозу.

    04.2022


    Рейтинги: Народний -- (5.55) | "Майстерень" -- (5.85)
    Прокоментувати:


  46. Тата Рівна - [ 2022.04.17 12:57 ]
    Вірш на Вербну Неділю останньої війни
    від Сіверського Донця до Батурина
    як виявилось — короткий шлях
    морем — через порт Маріуполя
    сушею — через ліси Бучі
    нація дозріває могилами на полях
    та все ніяк не засвоїть, ніяк не доучить
    уроку
    єдиного у зашурганій, а — новизні
    у смерті священній
    у боротьбі та ґарті —
    не можна вірити псевдо пророкам
    звірятися псевдо рідні
    і довіряти ординській варті
    не можна скидати князя щоб мати царя
    не буде козаччини де козаки не в славі
    отара овець не вартує й одного коня
    населення не дорівнює державі
    без мови немає мовця — тільки свита й хор
    хто вірить і не боїться — того не збити
    хто знає свій шлях — той іде назирцем, як хорт

    лежав у Бучі Христос убитий
    у Маріуполі плащаниця
    біля Чернігова руки й ноги
    в Харкові дихання зупинилось
    у Сіверськдонецьку серце стало —
    несли вінки йому й ранні квіти
    осиротілі налякані діти
    якщо придивитися — неспроста
    на мапі нагадує хреста
    моя золота країна

    уперше Христос воскрес коли Сагайдачний встав
    удруге Христос воскрес
    на четвертий Універсал
    утретє Христос хотів і майже піднявся та
    ударила по хребту змосковщена гопота

    на віко поклали діти броню автомата й каску
    у Бучі Христос убитий лежав як живий

    молилася Україна —
    могили копаючи
    ріллю засіваючи
    вимішуючи паски —
    за тиждень Пасха, Боже
    за тиждень воскресни, Боже
    за тиждень останній шанс — твій!

    (с) Тата Рівна / Tata Rivna, 2022


    Рейтинги: Народний -- (5.4) | "Майстерень" -- (5.39)
    Прокоментувати:


  47. Ярина Грошева - [ 2022.03.30 18:08 ]
    Чудова ти, природа України!
    * * *
    Чудова ти, природа України!
    Ромашки, розквітаюча земля...
    Природа, тільки ти даруєшь крила,
    Щоб творча пісня линула моя!

    * * *
    Берізки білі, сестри жовтокоси,
    Дивлюсь на вас і пісні серце просить.
    Малюю осінь, світлі почуття...
    І лине дух від радости життя!

    * * *
    Скарбниця творчості- краса моєї Вкраїни.
    Милує душу килим з пелюстків...
    Хмаринки білі і ромашки білі...
    Краса Відчизни- то духовний хліб.

    * * *
    Березень. Неба блакить.
    Диво- повітря прозоре.
    Казка у серці бринить-
    Спрага весни і любові.


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  48. Ярослав Чорногуз - [ 2022.03.26 17:10 ]
    Воїни світла (пісня)
    Ти пройди крізь вогонь і очистись,
    Хай же страх твій у грудях скона.
    Стисни зброю в руках променисто –
    Йде на сході священна війна.

    Світла воїне, глянь, за тобою –
    Україна, як палець, одна.
    Уставай до смертельного бою –
    Йде на сході священна війна.

    Ти для Путіна вирий могилу,
    То в подобі людській – Сатана.
    За тобою – і правда і сила,
    Йде на сході священна війна.

    Обіймімось, брати, в нашій міці –
    Москалю – непоборна стіна.
    Стане в гніві сильніша за крицю –
    Йде на сході священна війна.

    Кожен дужий, ненависть не стримуй,
    Щоб нечистих – за межі прогнав.
    Геть, собаки, з Донбасу і Криму –
    Йде на сході священна війна.

    Мамо, рідна, не плач, як загину.
    Не хили у журбі голови.
    Я іду воювать за Вкраїну,
    Вір у краще і благослови.

    Найдорожча, пресвітла кохана,
    Огорни на прощання крильми.
    Ще настане весна і світанок,
    І з тобою обнімемось ми.

    Йдем ординців вогнем випікати,
    Хай забудуть дорогу сюди.
    Кожен сильний, незборний, завзятий.
    Вирушаймо. Перуне, веди.

    22.01.7522 р. (Від Трипілля) (2015)


    Рейтинги: Народний 7 (6.99) | "Майстерень" 7 (7)
    Коментарі: (4)


  49. Сергій Губерначук - [ 2022.03.26 16:14 ]
    Боже, благослови Україну…
    Боже!
    Благослови Україну.
    Благослови моїх рідних.
    Благослови всіх дітей.
    Благослови батька й неньку.
    Благослови мою землю.
    Благослови навіки.

    ~ 1988 р.


    Рейтинги: Народний -- (5.75) | "Майстерень" -- (5.85)
    Прокоментувати: | ""Дай, я буду таким, як хочу...", стор. 11"


  50. Віталій Григорків - [ 2022.03.26 04:24 ]
    Поцілую тебе на прощання
    Поцілую тебе на прощання
    І піду захищати все те,
    Що створили ще прадіди здавня.
    Земля наша же нас і спасе!

    І настане же час покарання:
    Усіх тих, хто на нас нападе.
    Ми здолаємо всіх до остання.
    Кожен ворог на землю впаде!

    Бережи наших сина і доцю.
    Я кохаю вас більш над усе.
    Не пройти нас, ми духом і міццю
    Ще покажем, хто в світ той піде!

    А якесь же було колись щастя…
    Грали з дітками ми у дворі.
    Вони бігають, щиро сміються…
    Нащо зараз їм жити в огні?

    Якщо ви вже взялися до зброї,
    То від неї ваш світ і впаде!
    Не злякають численні побої,
    Ради миру ми стерпимо все!

    Нам та є, за що поборотися!
    А чого саме хочете ви?
    Що дало нам це ваше оточення?
    А до вас уже їдуть гроби…

    Не потрібно нам ваше «спасіння»
    Воно тільки руйнує усе.
    Хай настане все час розуміння,
    Утікайте з Вкраїни і все!
    2022 р.


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:



  51. Сторінки: 1   2   3   4   5   6   7   ...   29