ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Борис Костиря
2025.07.12 22:06
Після невдалої операції на очах
чоловік став утрачати зір,
світ став поринати в темряву,
береги стали губитися,
навколо панував океан пітьми.
Як побачити знайомі
і такі дорогі обриси?
Як насолодитися картинами

Олег Герман
2025.07.12 18:15
Постійне прагнення контролювати все — від найменших дрібниць до невизначеного майбутнього — насправді є величезним тягарем. Це не просто неефективно, а й трагічно. Уявіть: ви безперервно виснажуєте себе занепокоєнням, мозок постійно прокручує найгірші сце

Світлана Пирогова
2025.07.12 14:16
А літо виставляє слайди:
гаряче сонце та асфальт гарячий;
із льодом склянку і мохіто...
Лиш думкою несешся в мандри.
Суцільна спека нині влітку,
а дощ, як зваба, вдалині маячить.

У нас ні краплі, лиш сушарка

С М
2025.07.12 13:54
в очах моїх ти
в очах моїх ти
в очах моїх ти ще на порозі
нумо зайдім іще для чогось
іще для чогось іще для чогось

в очах моїх ти
в очах моїх ти

Іван Потьомкін
2025.07.12 12:38
Нехай мене Зоська про вірш не просить,
Бо коли Зоська до вітчизни верне,
То квітка кожна вірш проголосить,
Зіронька кожна заспіває напевне.
Допоки квітка розквітне,
Допоки зіронька в леті,
Слухай, бо то щонайкращі поети.
Зірки блакитні, рожеві квіт

Юрій Гундарєв
2025.07.12 10:12
Якось незрозуміло… Ось він ще зовсім маленький хлопчик. Утім, відчуває себе центром Всесвіту, навколо якого обертаються тато, мама, бабуся і навіть пухнастий песик Віскі… Вони живуть у сивому будинку в самісінькому центрі чарівного міста. Оточують його

Юрій Гундарєв
2025.07.12 09:50
річний український воїн Костянтин втратив на війні обидві ноги…
Але саме там знайшов своє кохання - Ірину.
Миру і любові молодому подружжю!

Війна - це свіжі хрести,
це сльози, біль і руїни…
Ірина і Костянтин,
Костянтин та Ірина.

Артур Курдіновський
2025.07.12 07:39
В Парижі люди слухають Бізе,
У Римі носять вітчизняні кеди.
А в мене вже давно інакше все -
Четвертий рік я слухаю "шахеди".

Хоча відвідувати хочу теж
Борделі дорогі, кафе гостинні.
Базікають експерти з соцмереж:

Віктор Кучерук
2025.07.12 05:15
Хоч задум розумом відхилений
Бував разів, напевно, п’ять, –
Думки, надіями окрилені,
В одному напрямку летять.
Здійснити хочеться задумане
І врешті вирушить мені
До облюбованої Умані
На швидкоплинні вихідні.

Борис Костиря
2025.07.11 21:58
Він писав сценарії для тупих серіалів,
а вночі мріяв про справжню прозу.
Ці мрії були як утрачена Атлантида,
як підземна течія, непомітна назовні.
І ось він відчув, як його талант
стирається, як він перестає
бути самим собою, митець
уже не здат

Юрій Лазірко
2025.07.11 18:19
Ти наступила, як наступає на крила метелика вітер.
Легкість приборкана. Попіл весни у спалених дотиках квітів.
Місячним сяйвом до спраглої згуби намокла цнотливість паперу,
чайною хаткою серце чекає ходи церемонної. Ще раз

сад розібрався, він вивчив

Віктор Кучерук
2025.07.11 06:20
Прохолодні туманності
Повсякденних світань, –
Відчуття первозданності
Вберегла глухомань.
Відчуття безконечності
Найглухіших боліт,
Де від всіх суперечностей
Ізольований світ.

С М
2025.07.11 05:53
Метушня й штовхання ліктем
У кольоровій веремії
Явиться на зламі блиском
Інша сцена за хвилину

В темній самоті зійшло
Був ключем калейдоскоп

Володимир Бойко
2025.07.11 00:03
Кожне світило вважає, що світ має обертатися довкола нього. Де ванька напаскудив – там і «русскій дух». Велика брехня – спосіб реалізації великої політики. Ті, що не зупинили зло, так само за нього відповідальні. Велич у спадок не передається,

Борис Костиря
2025.07.10 21:40
Опадає цвіт безнадійно,
Опадає цвіт, як любов.
Опадає цвіт, як події,
Що хитають твердині основ.

Опадає цвіт прямо в серце
І кривавий лишає слід.
Поцілунком цвіт озоветься,

Козак Дума
2025.07.10 14:10
Стара Планина – лісом криті гори,
лунає мило поряд… саксофон.
До горизонту тепле, синє море
і раптом – голос скрипки їм у тон!

Легенький вітер пестить сосен віти,
метелики вальсують поміж крон…
У розпалі гаряче мирне літо,

Тетяна Левицька
2025.07.10 13:42
Мені уже двічі по віку Христа,
то що я від інших ще хочу?
Пора вже туди, де зоря золота
завершує долю пророчу.

Де Бог заколисує тишу небес
утомленим сонцем в зеніті,
де праведний порох в час тління воскрес

Віктор Кучерук
2025.07.10 08:11
Кришталем іскряться зорі
І холоне літня ніч, -
Десь, невидимо для зору,
Підвиває хижий сич.
Тишу різко ріже сплеском
На ставку, мабуть, карась, -
Від водойми безшелесно
Потяглася тінь якась.

Борис Костиря
2025.07.09 22:40
Я хочу заплутатись у твоєму волоссі,
немов у ліанах,
я хочу крізь нього пізнати
сутність світу.
Твоє волосся - як джунглі
із несходимими шляхами.
У ньому так легко заплутатись
і неможливо вибратися.

Ярослав Чорногуз
2025.07.09 12:20
Куди ведеш, дорого чарівна?
Де хмари - міст - між берегами лісу.
Чи до Олімпу здійметься вона?
Чи заведе в смурні обійми біса?

Не відаю, та знаю - поруч ти.
Це -- божевільно серце окриляє.
Бо є іще увись куди рости,

Ольга Олеандра
2025.07.09 09:25
Не розтискати рук.
Взаємно не розтискати.
Серця воркуючий звук –
Кохати!
Кохати!!
Кожну сумісну мить.
Є лиш вона і тільки.
Щастям душа бринить.

Тетяна Левицька
2025.07.09 08:10
Біла хмара, наче гребінь,
і дорога в синє небо
від порога пролягла.
Відчиняю навстіж хвіртку...
без хлібини йду в мандрівку,
сіль змахнувши із чола.
Оминаю: ріки, доли,
переліски, житнє поле,

Віктор Кучерук
2025.07.09 06:33
Хоч ще від сутіні до світу
Пташки співають там і тут,
Та вже на спад звертає літо
І дні коротшими стають.
Крокує літо безупинно
І не збивається з ходи, –
То кличуть ягоди в малинник,
То в сад запрошують плоди.

С М
2025.07.09 04:09
Не знав я що мені потрібна ти
Не бачив я що ти чекала
Когось хто поряд би сприяв
Своє співати хай вже як
І я мінявся
Бачу все тебе
Знаю є у мене ти

М Менянин
2025.07.09 01:03
Назва.......................................................................Стор.

1 Кращим людям Землі ........................................... 3
2 За щастя однодумців ............................................ 4
3 Українцям ....................

Борис Костиря
2025.07.08 21:39
Поет поселився у далекому лісі
і зарився листям.
Він зрозумів марнотність слави,
йому не потрібні
жодні визнання, жодні премії.
Його основними рецензентами
є птахи, а істориками літератури -
ведмеді. Він укривається

Іван Потьомкін
2025.07.08 21:03
Прощай, Росіє! Хай буде це назавше,
Аби твоє буття зійшло на небуття.
Прощай і без прощення йди у міфологію,
Аби Вкраїна й світ тебе забули назавжди.
Нам буде з ким розмовлять по-людськи:
Народів тьми і тьми, зневажених тобою,
Уже готують словники

Ярослав Чорногуз
2025.07.08 20:28
Сказала ти: до всього я готова,
Той -- кращий світ, чому б і не піти?!
Бо цей дарує дрібку лиш любові,
Зіткався ледь не весь із гіркоти.

До кого більш прихильним буде небо?
Один раз - так, а другий буде ні?!
Це ми зі смертю б'ємося за тебе...

Віктор Кучерук
2025.07.08 05:18
Як з усмішкою помру
На порозі хати,
Навіваючи журу
Стануть причитати.
Щоб нічого не утнув
Ще неохололий,
Покладуть мене в труну
І обступлять колом.

Борис Костиря
2025.07.07 21:54
Любов - шматок самої вічності,
мить єднання з абсолютом,
це шматок меду,
але він може бути згірклим.
У любові ми перебуваємо
у невагомості, але можемо
болісно впасти на землю.
У коханні ми відчуваємо

Олександр Сушко
2025.07.07 13:17
А коси жінки - висріблений ліс,
А усмішка, як гляну - гірко, сумно...
Вона ж шепоче: - Муже, не журись!
І наяву, і в снах для тебе юна!

І пахну, як трояндові поля!
Обійми ніжні, а думки - про тебе!
Тобі служу весь вік - не королям,

Віктор Кучерук
2025.07.07 08:14
Додала лише печалі
Перевтомленій душі, –
Несподівано сказала,
Що ми люди вже чужі.
Що мені пора забути
Про все те, що відбуло
І тоді не сяде смуток
На похилене чоло.

Борис Костиря
2025.07.06 22:08
Я радію молодій траві.
Хай народяться мрії живі!

Ця трава пробилась до нас
Крізь зими ворожий спецназ,

Крізь зими надійну тюрму,
Крижану, жорстоку, німу.

Світлана Пирогова
2025.07.06 18:51
Заквітчали мальви літо
біля хати й на городі.
Сонцем лагідним зігріті
обереги - на сторожі.
У шорсткому листі квіти
фіолетові, лимонні
і червоні (пестить вітер)
і рожеві - без шаблону.

Євген Федчук
2025.07.06 16:14
Хто не знає Олександра, що Невським прозвався?
В Московії його славлять і святим вважають.
Правду про його «геройства» чути не бажають.
Але зовсім не про нього я писати взявся,
А про батька Ярослава – в кого син і вдався.
Ба, ще й, навіть, переплюнув

Олександр Сушко
2025.07.06 10:12
Кармічні завитки бувають різні,
В одних любов'ю світяться, добром.
А в інших, наче зло у парадизі,
Води мутної на столі цебро.

Тотеми, знаки - у квітках, клечанні
Та щебеті травневім солов'їв.
Душа моя - після дощу світанок,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори на сторінці:

Сергій Святковський
2025.06.27

Равлик Сонний
2025.06.25

Рембрі Мон
2025.06.07

Чорний Кугуар
2025.05.27

Анет Лі
2025.05.16

Федір Паламар
2025.05.15

Валерія Коновал
2025.05.04






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




 
 
Поезія


  1. Ігор Шоха - [ 2016.04.02 21:19 ]
    Стара закваска нового посолу
    Донбас палає. Море – у крові.
    Росія багатіє. Мало миру
    і братії, і їхньому кумиру.
    Не вистачає їм по булаві.
    Немає ні царя у голові
    у мафії, ні міри, ані віри.

    Усі бажають бути при ділах –
    і автори, і діячі розколу.
    Ленініана падає додолу,
    але немає істини в устах
    і ніби остовпіли на часах
    оратори кисільного посолу.

    Уже на жито орана стерня,
    на сіяння нового урожаю,
    а ще на рубежі чужого раю
    гряде без роду-племені рідня –
    наївна і нахабна кацапня,
    якої тут і кореня немає.

    Немає й іскри Божої в тобі,
    мій окаянний кате-супостате.
    Умієш грабувати, убивати
    і воювати на чужім горбі.
    Але запам’ятай, що у юрбі
    тебе карає Україна-мати.

    Усі сини боронять ще її,
    а пасинки сидять у хаті скраю,
    чекаючи у маї короваю.
    А до корита лізуть глитаї.
    Агей, Союзе, а за що бої?
    Кому Надія жити заважає?

    Угоди попираючи старі,
    не тямиш, як ужитися у мирі.
    Усе ще уповаєш на вампіра.
    І володіють нами упирі
    на сідалі, на шиї, угорі
    з високої трибуни лицеміра.


    Рейтинги: Народний 5.75 (5.56) | "Майстерень" 6 (5.91)
    Коментарі: (8)


  2. Лариса Пугачук - [ 2016.03.23 17:49 ]
    Де ти, єдиний…
    Моє ти сонце, моє ти небо, моя ти зоре,
    Моя ти пiсне, ти мiй єдиний – моя ти доле.

    Як ми радiли, як ми спiвали, як ми кохали!
    Завжди над нами барвистим сяйвом веселка грала.

    Побрались любо, хотiли щастя, чекали дiток –
    Та чорна хмара закрила небо над нашим лiтом.

    Iз тої хмари злетiла куля, як блискавиця, –
    I темна хустка лягла на плечi – я удовиця.

    I круки чорні принесли звiстку, що ти, коханий,
    Лежиш у полi, розкинув руки, вже бездиханний.

    Якби я знала, якби могла я, якби лiтала –
    З тобою разом на тому полі на землю впала.

    Із того жита, де кров гаряча лилась із тiла,
    Червоним маком у небо синє душа злетiла.

    Ой, де ти, пiсне… Де ти, єдиний… Ой, де ж ви, зорi?!
    Не стало неба. Не стало сонця. Не стало долi…


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" 5.5 (5.55)
    Коментарі: (8)


  3. Ігор Шоха - [ 2016.03.01 19:40 ]
    У петлі зрадливої долі
    Даруйте, лицарі відваги,
    і не омиті бідолахи,
    що ви лежали горілиць,
    коли одні не впали ниць
    перед атаками убивць
    і розбишаками ватаги.

    Даруйте, роти і полки,
    і українці-командири,
    що не ганьбили честь мундира,
    коли пішли бойовики,
    а от у Раді – навпаки,
    позасідали дезертири.

    Що ви зі смертю візаві
    утримали Савур-могилу,
    у камені окопи рили,
    робили рейди бойові,
    і поверталися живі,
    коли «орлу» карнали крила.

    Коли кубанські «кізяки»
    (і аж ніяк не козаки)
    явили Каїна уміння
    і відтяли своє коріння,
    рубаючи у дві руки
    живої нації насіння.

    Коли виходили з «котла»,
    а вас «перемагали наші» –
    херої-найманці із Раші
    із автоматами ор*ла,
    і убивали з-за вугла
    «шахтёры»-урки із параші.

    Чекайте кари, парвеню,
    кубло московської зарази,
    що облапошило Чечню.
    Ніхто тобі і за платню
    уже не вилікує сказу.
    Кирдик – опудалу Кавказу,
    що заведе і цього разу
    «велике Пу» у западню.

    * – відомо кого. 2015


    Рейтинги: Народний -- (5.56) | "Майстерень" -- (5.91)
    Коментарі: (1)


  4. олександр квітень - [ 2016.02.29 23:07 ]
    Ветеранам великої вітчизняної війни
    Ветеранам Великої Вітчизняної Війни

    На руїнах забутої слави
    За похмурими злиднів стінами ,
    Небо чисте а сонце яскраве ,
    То на землю весна полинула
    ••••••••••••
    Прилітали птахи із вирію
    Поверталися вранці завидно ,
    Не впізнали країни милої
    Тут поплутали грішне з праведним
    ••••••••••••
    Ворожнеча і зло затлілися
    Не почути і слова ввічливо ,
    Що-ж напевне птахи забарилися
    Розминулись пернаті з вічністю
    ••••••••••••
    Ті забутої слави перлини
    Ветерани лиш вік пам"ятатимуть
    Як у Празі Вашаві Берліні
    Зустрічали весну сорок п"ятого
    ••••••••••••
    Як сміялись раділи і плакали
    Освятивши життя перемогами ,
    Як фашистів знамена падали
    На бруківку сміттям під ноги їм
    ••••••••••••
    Як в боях у шалених наступах
    Розбивали ворожі полчища
    Лиш не всім посміхнулося щастя
    Полягли на полях урочищах
    ••••••••••••
    Ветерани війни-визволителі
    Ви Європу від рабства позбавили
    Обеліски усипані квітами
    Імена Ваші вічною славою


    Олександр Квітень
    25 квітня 1995 року
    м.Харків


    Рейтинги: Народний -- (5.29) | "Майстерень" -- (5.29)
    Прокоментувати:


  5. олександр квітень - [ 2016.02.29 23:07 ]
    Ветеранам великої вітчизняної війни
    Ветеранам Великої Вітчизняної Війни

    На руїнах забутої слави
    За похмурими злиднів стінами ,
    Небо чисте а сонце яскраве ,
    То на землю весна полинула
    ••••••••••••
    Прилітали птахи із вирію
    Поверталися вранці завидно ,
    Не впізнали країни милої
    Тут поплутали грішне з праведним
    ••••••••••••
    Ворожнеча і зло затлілися
    Не почути і слова ввічливо ,
    Що-ж напевне птахи забарилися
    Розминулись пернаті з вічністю
    ••••••••••••
    Ті забутої слави перлини
    Ветерани лиш вік пам"ятатимуть
    Як у Празі Вашаві Берліні
    Зустрічали весну сорок п"ятого
    ••••••••••••
    Як сміялись раділи і плакали
    Освятивши життя перемогами ,
    Як фашистів знамена падали
    На бруківку сміттям під ноги їм
    ••••••••••••
    Як в боях у шалених наступах
    Розбивали ворожі полчища
    Лиш не всім посміхнулося щастя
    Полягли на полях урочищах
    ••••••••••••
    Ветерани війни-визволителі
    Ви Європу від рабства позбавили
    Обеліски усипані квітами
    Імена Ваші вічною славою


    Олександр Квітень
    25 квітня 1995 року
    м.Харків


    Рейтинги: Народний -- (5.29) | "Майстерень" -- (5.29)
    Прокоментувати:


  6. олександр квітень - [ 2016.02.28 18:38 ]
    Выход из Дебальцево
    Выключив радиостанции ,
    Приняв последний бой ,
    Мы выходили с Дебальцево
    С гордо поднятой головой
    ;;;;;;;;;;;;;;;;;;;;;;
    Дым и огонь с копотью
    Крики и лязг гусениц
    Тени надежды крохотной
    Что наши надежды сбудутся
    ;;;;;;;;;;;;;;;;;;;;;;
    А грады с небес падали
    Крыли с высот танками
    И воронье армадами
    Над мертвецов останками !
    ;;;;;;;;;;;;;;;;;;;;;;
    Врозь небольшими колоннами
    Через Донбасса прерии
    Уходили непобежденными
    Чтобы вернуться первыми !

    Олександр Квітень
    23 березня 2015 року
    М.Мукачево


    Рейтинги: Народний -- (5.29) | "Майстерень" -- (5.29)
    Прокоментувати:


  7. Галина Кучеренко - [ 2016.02.20 22:42 ]
    Пораненим Захисникам Батьківщини присвячується
    …Ворожа сталь вогнем палає в тілі,
    Нестерпний біль сльозою підступає,
    Перед очима потойбічні тіні,
    Незмога рухатись… І відчуття зникають….

    Та зуби стиснуті і скивиці в судомах,
    І серця стук – життя єдиний свідок…
    І тільки думка втримує свідомість –
    За виживання дням почато відлік….

    Допоки дихаєш – твій бій іще триває….
    Допоки мислиш – доти ти непереможний…
    Борись й живи! Сильнішого немає,
    Ніж воля до життя в людині кожній.

    ©19.02.2016


    Рейтинги: Народний -- (5.38) | "Майстерень" -- (5.41)
    Прокоментувати:


  8. Мірлан Байимбєков - [ 2016.02.20 00:08 ]
    Заповіт
    На берегах Дніпра - буде моя воля.
    Буде там життя і буде моя доля.
    А в могилі тісно та в могилі поряд
    Хробаки мерзенні і духу там неволя.
    Волію я літати по країні милій,
    Все спостерігати.Вона — той самий Вирій,
    Де я врешт спочину тілом,та не духом.
    А решті вояків — земля най буде пухом.


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0) | Самооцінка 4
    Прокоментувати:


  9. Мірлан Байимбєков - [ 2016.02.19 23:47 ]
    Український спец.признач.
    Український спец.признач. -
    Вороги від нас всі в скач!
    Ти в АТО і я в АТО!
    Не замінить нас ніхто!
    Я в строю і ти в строю -
    Ворогів я всіх уб'ю!
    Підем швидко по слідах!
    І навієм на них страх!
    Най поплачуть і скавчать -
    Матимуть тавро-печать!
    Ненько наша Україна!
    Спец.признач цінуй,як сина!
    Будьмо неньку боронить
    Ворогів розіб'єм вмить!
    10 лютого 2016


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0) | Самооцінка 6
    Прокоментувати:


  10. Вікторія Торон - [ 2016.02.14 06:25 ]
    І Львів не той, і Київ спить
    І Львів не той, і Київ спить,
    нервовим спазмом перейнятий.
    «Попса» з динаміків хрипить —
    і ти боїшся щось сказати.

    Про тих боїшся нагадать,
    що десь лежать -- очима в порох --
    в степах, де вибухом дзвенять
    серця, розгойдані на сполох.

    Цим не збентежити краян —
    «непробивних» півукраїнців,
    самодостатніх «хуторян»,
    напівсвоїх-напівчужинців.

    І ти дивуєшся землі,
    що між людьми- чагарниками
    ще родить сосни чималі
    й виносить кронами за хмари.

    2016


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.46) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (13)


  11. Вікторія Торон - [ 2016.02.06 03:27 ]
    Коли свою земну закінчать путь
    Коли свою земну закінчать путь,
    нехай святяться, Боже триєдиний,
    солдати, що, мов діти, упадуть
    в засмаглі теплі руки України.

    З космічною любов’ю в унісон
    співатимуть загиблі у любові.
    Останній бій, немов жахливий сон,--
    і мир, немов зітхання по розмові...

    Юначе тіло в болю задзвенить,
    за націю пройшовши крізь горнило,
    у думці сивим птахом пролетить
    спокійне й вмиротворене «здійснилось».

    І хтось для них рукою розійме
    границі цього світу і сполуки,
    і вічна Україна їх збере,
    як хлопченят, у материнські руки.

    2014


    Рейтинги: Народний -- (5.46) | "Майстерень" -- (5.5)
    Прокоментувати:


  12. Олександр Олехо - [ 2016.02.02 18:34 ]
    Не все відразу
    Не все відразу. Крок за кроком
    приходить черга за всіма,
    і хтось з невивченим уроком
    іде у тартар: слів нема…

    Але ж були – палкі разючі,
    коловорот поснулих мрій.
    Як обіг часу: дні п’янючі,
    і подвиг вбивць, і честь повій.

    З колін устали? Зорепади,
    осколки ниці і мани…
    Усі навколо – юди, гади,
    пекельні діти сатани.

    Оце і є спасіння миру ?
    З похміллям вічним на лиці
    несе в кишені дурень гирю.
    За ним - безумці і мерці.

    Бояться в світі одержимих
    (чи Шікельгрубер, чи "Пуйло").
    Народ і вождь – альянси зримі:
    оглушне «Біс!» – кульгаве зло…

    02.02.2016


    Рейтинги: Народний -- (5.51) | "Майстерень" -- (5.61)
    Коментарі: (2)


  13. Валентина Попелюшка - [ 2016.01.26 17:58 ]
    Жінко, чому ти сива?

    – Жінко, чому ти сива?
    Зморщок нема на личку.
    Коси – розкішна грива –
    Сріблені… Так незвично!
    Очі – сумні оливи,
    Заволокла волога.
    Жінко, чому ти сива?
    Чим прогнівила Бога?
    Глянула – і здалося
    Згусток страждань в зіницях.
    – Колір мого волосся…
    Боже, яка дрібниця!
    Мала я щастя-долю,
    Пісню й кохання крила,
    Тільки в далекім полі
    Рай мій вогнем накрило.
    Затишок мала в хаті,
    Чашу любові повну.
    Хто ж то спромігся вбрати
    Вовка в овечу вовну?
    Щастя сльоза втопила,
    Думала, що осліпну.
    Хата – немов могила,
    Згасло навіки світло.
    Більше не буде дива,
    І ні весни, ні літа…
    Думаєш, просто сива?
    Я ж – і жива, та вбита…


    Рейтинги: Народний -- (5.52) | "Майстерень" -- (5.54)
    Коментарі: (7)


  14. Вікторія Торон - [ 2016.01.20 10:39 ]
    Ті перші*
    Ті перші, що стали на захист країни,
    яка розгубилась, завмерла, змаліла,
    розпачливо очі руками закрила,
    прощала, благала губами сухими,
    ті перші, що прапор-- двоколірний, скромний--
    в раптовій відвазі життям захищали,
    і, кинуті в ріки, навік замовкали—
    порізані, биті, незрячі, притомні,
    подружжя святе, що розстріляне в полі
    (лишилась машина убивцям для фото)—
    в місцях, де колись гуркотіла кіннота—
    козацька, махновська, потоплена в крові
    в умисно забутім звитяжному морі,
    де степ ковиловий летить з-під копита...
    О як незворотньо утробного схлипу
    підняла їх хвиля й вознесла під зорі!

    *Присвячується світлій пам’яті депутата В.І.Рибака,
    студента Юрія Поправко, подружжя Олени Куліш
    та Володимира Альохіна та інших,
    які опинились сам-на-сам
    із машиною тваринної ненависті і смерті.

    2016


    Рейтинги: Народний -- (5.46) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (4)


  15. Вікторія Торон - [ 2016.01.15 03:59 ]
    Ми з нею подруги--сто літ
    Ми з нею подруги—сто літ, і двісті літ вона-- киянка,
    і розмовляли ми завжди російською, як мало бути,
    а нині з двох кінців землі прийшли на Скайпову стоянку
    і все петляємо довкіл, щоб у розмові не схибнути.


    У неї морщиться чоло, і полум’Янішає погляд:
    “Да я б уже давным-давно язык укрАинский бы знала,
    но ведь укрАинцы со мной всегда на русский переходят,
    лишь только я заговорю, не затруднив меня нимало!”


    Ми зустрічалися сто літ, і у догідливім припадку,
    лиш відкривала вона рот, я поспішала знову й знову
    так запопадливо (чому?) вдавати з себе акробатку
    і переходити стрибком на (кому з нас?) зручнішу мову.


    І що мені їй відказать в новітній простір віртуальний?
    До мене вперше вона так із пильним докором зверталась.
    І вкотре знала я, що ми у легкодухості фатальній
    себе зневажили самі, Росія тільки скористалась.

    2015


    Рейтинги: Народний -- (5.46) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (2)


  16. Ігор Шоха - [ 2016.01.10 22:33 ]
    Джерела терору
                   Не з розуму хапаються за кий,
                   коли бояться смаленого зайця.
                   Але сичить лукавий та лихий:
               – Свій свого бий, аби чужий боявся.
    І б’ють, аж пір’я сиплеться з обох.
    Лиха біда, коли дурний початок.
    Керує сатана, та бачить Бог –
    війна розпочинається з палаток.
                   Війна за вибір чи добра, чи зла –
                   дурного чи розумного владики.
                   І де та доля, що уберегла
                   хоча б одного разу щось велике?
    І як терпіти і уберегти
    в собі самому праведну людину,
    коли яріють стезі до мети
    якщо не словом, то ножем у спину?
                   І як сідати за одні столи,
                   коли ті самі застують почвари
                   повірити, що праведні були,
                   а не за гроші бились яничари?
    І як далеко до святих ідей,
    коли оці кремлівські мухомори
    мерзотників ховають за людей.
                   І лізе як до себе у комору
                   інвазія убивчого терору
                   загравами опалених ночей.

    2015


    Рейтинги: Народний -- (5.56) | "Майстерень" -- (5.91)
    Коментарі: (2)


  17. Вікторія Торон - [ 2016.01.06 11:43 ]
    То змін нема, а то багато

    То змін нема, а то багато—
    різноголосся, біль і страх.
    Гелгоче в синь вселенська хата,
    і час тривогою пропах.

    Мов з гір, зсувається лавина—
    сплетіння доль, народів, мов.
    Лунає слово «Україна»,
    це значить—час її прийшов.

    Її зсудомить, перестудить,
    долиє холоду у зір,
    вона такою вже не буде,
    якою була до цих пір.

    Ще не одна поблякне стьожка,
    заглухнуть дзвони голосів,
    ще не одна проляже зморшка,
    і на льоту зітнеться спів,

    ще не одне життя схитнеться
    і в інший світ перетече,
    і криком битиметься серце
    в холодне другове плече,--

    аж доки той, хто всі до йоти
    дерзання зважує й діла,
    відкриє плетені ворота:
    «Ви заплатили вже сповна».

    2015


    Рейтинги: Народний 5.25 (5.46) | "Майстерень" 5.25 (5.5)
    Коментарі: (6)


  18. олександр квітень - [ 2015.12.28 09:47 ]
    Українським воїнам загиблим в совєтських окупаційних війнах
    Блакитним полумям вітрів
    похмурий світ спалила спека
    як заздрили вони лелекам
    згадавши друзів і батьків
    -------------------------
    І рідний край - повинність клята
    змарніла молодість в пісках
    сліпі раби, німі солдати
    то в щиру юність вбитий цвях
    ----------------------------
    Страждання кривди і тривоги
    розлуки, розпачу, війни
    бажали іншої дороги,
    чекали іншої дороги,
    не мали іншої дороги,
    загиблі в армії сини
    --------------------
    Хто бачив біль на їх обличчі
    неспокій, смукток, горе, страх
    вогонь в душі, шалений відчай
    гіркі прокляття на вустах,
    гарячі материнські сльози
    на горем скраяних очах
    ----------------------
    тінь смерті в цинкових обіймах ,
    вінчання з кулями в боях,
    в нікому не потрібних війнах,
    -------------------------------
    Афганістан і Карабах
    ви підкоряли безнадійно
    серця заалишивши в пісках!!!!
    ____________________________
    Блакитним полумям вітрів
    похмурий світ спалила спека
    як заздрили вони лелекам
    згадавши друзів і батьків

    Олександр Квітень

    14 КВІТНЯ 1994 РОКУ


    Рейтинги: Народний -- (5.29) | "Майстерень" -- (5.29)
    Коментарі: (1)


  19. Вікторія Торон - [ 2015.12.26 11:02 ]
    Ця дівчинка в червонім сарафані
    Ця дівчинка в червонім сарафані—
    вона хотіла, щоб її любили,
    розшукувала тих, кому погано,
    давала свої іграшки задурно,
    лише за похвалу собі прилюдну,
    за дружбу і за відданість—до гробу.
    В душі вона невпевненість ховала
    і все ж втрачала друзів по одному,
    тікали вони--потай чи відкрито--
    і недалеко юрмились, невдячні.
    Здавалось їй—сміються вони з неї,
    із щедрості великої кепкують,
    звертаються до решти, хто лишився,
    на зраду їх так само підбивають.
    І ось уже остання з її подруг—
    ота, що з нею бавилась найдовше,
    із тих, що так звикаєш-присихаєш,
    що бачиш їх додатком безголосим
    до себе, що завжди при тобі буде,--
    для затишку, і кпинів, і престижу—
    й вона убік почала поглядати,
    до гурту потягнулася чужого,
    зробила крок у сторону несміло,
    два береги схотівши поєднати.
    У дівчинки в червонім сарафані
    в очах, мов серед бурі, потемніло,
    опора під ногами подалася,
    в свідомості крутилося «це зрада»,
    і все в ній збунтувалося панічно,
    як зранена тварина, скавуліло,
    у череві росло бажання помсти,
    жорстокої покари за образу.
    Ця подруга—остання, найвірніша—
    ще довго дивувалася : «за віщо?
    чому мене катовано найтяжче,
    розтерзано, обідрано, побито?
    Чи ж мушу в добровільному союзі
    розплачуватись кров’ю за свободу
    розширювати коло своїх друзів,
    розвідувати берег невідомий?»


    Величний світ, немов старезний батько,
    засвідчував могутністю мовчання
    в космічну даль задивленого сфінкса,
    що колисав зорю цивілізацій:
    не з гострих протиріч непримиренних
    ростуть апокаліпсису почвари—
    а з ревності , розгубленості, страху,
    щенячого тонкого скавуління...

    2014





    Рейтинги: Народний -- (5.46) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (2)


  20. Петро Дем'янчук - [ 2015.12.25 19:14 ]
    Оберіг
    Здраствуй друже , привіт брате
    Пише тобі місто власне
    Незабаром прийде свято
    Стіл накриється багато

    Чуєш - я тебе вітаю
    Твою мужність обіймаю
    Зігріваю твоє серце
    Наймужніше , вірне , чесне

    Я все добре пам*ятаю
    Як ти ріс у ріднім краю
    Як ходив ти тут по парку
    Як любив свій дім із малку

    Я за тебе тут молюся
    Ти є тим - ким я горжуся
    У душі ми всі з тобою
    Ти сльоза моя покою

    І тобі , й товаришам
    Звоном шлю привіт всім вам
    З вами правда , з вами бог
    З нами - оберіг чеснот.


    Рейтинги: Народний -- (4.91) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:


  21. Вікторія Торон - [ 2015.12.24 14:16 ]
    Не буде С ЛЁГКИМ ПАРОМ у цю ніч
    Не буде «С лёгким паром» у цю ніч.
    «Служебного романа» теж не буде*.
    Вже більше не зворушує м’який
    блакитноокий шарм інтелігентів.
    Уся тепер іронія тонка
    порожньою здається, а «душевність»—
    вже знаєш—неспроможна подолать
    інфантилізм в обіймах у безумства.

    Стрічки минулі—фільми для малят,
    із сонмом ненав’язливих героїв,
    що нібито цінують над усе
    людську порядність, скромність і правдивість.
    При них опустить очі «вічний хам»,
    і стихне море збурених інстинктів,
    в якім низькі амбіції і страх
    намул із дна виносять на поверхню.

    Ми їх колись любили, та в той рік,
    коли щербата дійсність посміхнулась,
    дорослішання вимостило путь
    крізь низку усвідомлених обманів.
    Розбився чарівний калейдоскоп,
    і у душі розпався образ друга—
    це лиш фігура з кольорових скельць,
    помножена уміло дзеркалами.

    Не стану фільм дивитися...І що?
    Від того їм ні гаряче, ні зимно,--
    кажу собі—отим, хто до цих пір
    упевнені, що в ньому—їх подібність.
    То в чому твій здобуток?—Ні у чім,
    хіба що в новознайденій скорботі
    із тих, які приносить нам знання,
    як повелось з часів царя Давида.

    ...А, може, диво станеться якраз,
    як це було в «Обыкновенном чуде»,
    й закляття озвірілості спаде,
    в момент, коли утрачено надію?

    2014

    *Вибачаюсь перед світлої пам'яті Е. Рязановим та Л.Ахеджаковою, яких глибоко поважаю.



    Рейтинги: Народний -- (5.46) | "Майстерень" -- (5.5)
    Прокоментувати:


  22. Олександр Олехо - [ 2015.12.24 10:29 ]
    Якщо десь осяння убуде
    Якщо десь осяння убуде,
    те місце накриє пітьма:
    чи завтра, якого не буде.
    чи нині, тягуча зима…
    І люди із «богом» у серці
    і люди з тавром «не убий»
    стикаються знову у герці –
    хто більше за Папу святий.
    А святість спливає криваво,
    маліє у світі добро,
    в сухому остатку – не право,
    а правди своєї зеро.
    Та іншого шляху немає,
    допоки це гноїще «гнів»
    не витече горем із рани
    народів, кумирів, часів…

    23.12.2015


    Рейтинги: Народний -- (5.51) | "Майстерень" -- (5.61)
    Коментарі: (4)


  23. Олександр Олехо - [ 2015.12.22 10:18 ]
    Коли закінчиться зима
    Коли закінчиться зима
    і потепліють сни і доли,
    сіяч зрадіє – вже весна,
    орати піде чорне поле.

    А там засіяні плачі
    і ненароджених, і вбитих.
    Ржавіють сльози і мечі
    на небесах, любов’ю вмитих.

    У теплій хаті не пече
    морозом ярим. За стіною
    затятий світ своє рече.
    Стоять сізіфи під горою…

    Угору поступ… суєта…,
    а тупцювання – також кроки?
    І смолять байкою вуста
    скоробагатьки і пророки.

    І котять торбу з вишини
    назустріч долі і терпінню
    сини святої кабали.
    Найважчий бій – життя із тінню.

    Коли закінчиться зима,
    настане ера уповання,
    що щастя більшого нема,
    аніж війни ламке мовчання.

    21.12.2015


    Рейтинги: Народний -- (5.51) | "Майстерень" -- (5.61)
    Коментарі: (6)


  24. Петро Дем'янчук - [ 2015.12.21 20:58 ]
    Грім
    Плекала стомлена земля
    Суцвіття макове покровом
    Героя праведна душа
    Долала смерть із болем

    Він бачив бій своїх братів
    Які як він злітали в небо
    Лукавий оскал ворогів
    Що так ганьбились вперто

    В вікні заплакана рідня
    Десь серце матері відчуло
    Дружина , й рідне немовля
    Що так ще вірить в диво

    Я не жалкую , я за вас
    Склав голову , загинув
    За вибір наш , в цей смутку час
    Я з неба громом лину.
    2015р.


    Рейтинги: Народний -- (4.91) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:


  25. Валентина Попелюшка - [ 2015.12.20 01:03 ]
    Бійці ДУК ПС вітають діточок з Днем святого Миколая
    Мій синку, ти чекаєш свята…
    Воно вже йде до нас у хату.
    Ти написав – я добре знаю –
    Листа святому Миколаю.
    Планшет, а може – ноутбук…
    Ти в мене здібний до наук,
    То ж не для ігор, для навчання.
    Вже скоро збудеться бажання.
    А ще в кінці того листа
    Дитяча мрія є проста.
    Ти попросити не забувся,
    Щоб я додому повернувся…

    Моя кохана рідна донько!
    Ти обвела свою долоньку…
    Я той листочок у клітинку
    Завжди ношу, моя дитинко.
    Мене рятує він щодня –
    Твій оберіг – моя броня.
    Ти й досі віриш у дива,
    тож буде суконька нова.
    Як тільки зіронька засяє,
    Чекай, маленька, Миколая.
    Я повернуся скоро з бою,
    Щоб завжди бути вже з тобою.

    Мій братику! Моя сестричко!
    Моя сусідко невеличка!
    Мій незнайомий юний друже!
    Моє серденько небайдуже!
    Ти почекай – вже небагато,
    До всіх нас прийде справжнє свято.
    Я теж писав до Миколая,
    А він нікого не минає.
    Комусь він принесе дубця
    І серце замість гаманця,
    повернеться до когось розум,
    серед зими затихнуть грози.
    А хтось – отримає наказ,
    Згадає хтось вгорі про нас…
    І куля обмине солдата…
    І прийде мир у кожну хату…
    І кожен з вас діждеться тата…

    Усе під силу Миколаю!
    люблю… цілую… обіймаю…


    Рейтинги: Народний -- (5.52) | "Майстерень" -- (5.54)
    Коментарі: (6)


  26. Вікторія Торон - [ 2015.12.18 10:53 ]
    Як везли назад його, мертвого
    Як везли назад його, мертвого,
    голова тряслась на вибоїнах,
    а повіки його не рухались
    і мовчали вуста його зціплені.
    Як везли його знов до селища,
    То дівчата вклякали по вулицях,
    Стаючи у багно колінами,
    Дехто знав його, дехто вперше чув.
    І портрет його, перехрещений
    У кутку однім, навскіс, стрічкою,
    Всім показував, що за парубок,
    Що за син він був, ледь усміхнений.
    І такі ж були там, під Крутами,
    Як і він, лягли білим холодом,
    Безневинними-винуватими
    Послужили жертовним келихом,
    І вкладають у землю келихи
    За одним один, за одним один...
    В небі сірому каламутиться
    І благає зір, геть заплаканий:
    Душе, ти лети, вже відірвана,
    І знайди в гаях, нам не видимих,
    Побратимів тих, що їх згублено
    Через той вогонь, що й в тобі горів.
    Ти продовж отам свою молодість,
    На землі жорсткій занапащену,
    Немиловану, покалічену,
    Як у тих, хто жив Україною
    До останнього свого подиху.

    2015


    Рейтинги: Народний -- (5.46) | "Майстерень" -- (5.5)
    Прокоментувати:


  27. Сніжана Козачка - [ 2015.12.13 22:59 ]
    Мандрівка революцією
    Стареньке вело «Україна»
    Мене катало вулиця́ми,
    Які закутала калина,
    Червоно-чорними руками.
    Понагинали спини верби,
    А на коліна не присіли,
    І реготять ромашки небу,
    Хоч злодії по них ходили.
    Покошена трава запахла,
    Ще більше, ніж жива, радіє −
    Так більша слава їй і шана,
    Вона ж накормить і зігріє.
    ……………………………..
    Між барикадами кермую,
    Бачу там гасло «Банду геть!»
    А пацифісти галасують:
    «До провокацій не підем!»
    Лякають зміни радикальні
    Системи власної усіх
    Лунають співи на майдані,
    З повстання роблять просто сміх.
    Але шістнадцятого січня
    Після законоухваля́нь
    Почув люд націоналістів
    Й пішов за ними до повстань.
    Там, на «Грушевського» події
    Розставили крапки над «і» −
    Все ж можна розгортати дії
    В революційній течії́…
    Вдалося Віктора прогнати
    У лютому лиш через те,
    Що більшість наших демонстрантів
    Пішли за правими уже.
    Однак, система надто сильна..
    Російська банда, що прийшла
    Повстань процес призупинила
    І бандюків уберегла.
    Політики у перемозі,
    Народ ні з чим так і зоставсь
    Ціною жертв героїв сотні,
    Формат у владі іншим став.
    Та не пора «складати зброю»:
    Корупція іще жива,
    Вбивці «Небесної» на волі,
    В політиці ідуть дива..
    Реформ суттєвих не поча́лось,
    У економіці обвал,
    Люстрація, частково, стала
    Формальною тепер, нажаль.
    Майдан не був спокійним, тихим,
    Та позитив приніс гучний,
    Бо хто зна, скільки злодій лиха
    За рік правління б начворив.
    Напевно, Янукович взявся б
    Виборювати новий строк.
    Звичним шляхом фальсифікацій
    Здобув свавільну владу б знов.
    Для нас величним є здобутком
    Консолідація людей,
    Нові патріотичні рухи,
    Та розвиток благи́х ідей.
    Проте, лишається факт фактом:
    Не переміг іще майдан
    Треба докласти сил багато
    Щоб вирватися з тих оман.
    І з пострадянським злим минулим,
    Скінчити раз і назавжди,
    Де всяка людяність заснула,
    З яким жили ці двадцять три…
    Ми знаєм, що не зруйнувавши
    Олігархічний кримінал
    Не буде вільної держави,
    Життя не буде знову нам.
    Війна агресорів Росії
    Боротись заважає теж
    Та очевидне розумієм:
    Розформувати треба все ж
    В державнім механізмі сфери.
    Країні зміни треба вкрай.
    Нехай полишуть мародери
    Мій найдорожчий рідний край.
    ………………………………
    Я хочу їхати і далі,
    І роздивлятись краєвид...
    Он сходить сонечко медаллю,
    Ми здобуваєм знову мир…
    Козачка Сніжана Репеченко
    2015р


    Рейтинги: Народний -- (5.25) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  28. Сергій П'ятаченко - [ 2015.12.13 21:33 ]
    Каштани і гільзи
    Ти ідеш розриваючи навпіл повітряні маси
    восени вони мають крихкий і знервований стан
    ти ідеш відділяючи простір собою від часу
    і в шпарини між ними летить за каштаном каштан

    і блищать наче гільзи чи мідні прикраси жіночі
    за одним нагинаєшся й міцно стискаєш в руці
    десь на розі Соборної і швидкоплинної ночі
    яка стежить печально за нами в оптичний приціл

    і здається печаль за сестру свою радість точніша
    розуміння цього уповільнює врешті твій крок
    зупиняєшся ти потім час і у просторі тиша
    ти свій палець кладеш на каштан хтось кладе на курок

    наближається ніч піднімається вітер зі сходу
    крізь шпарини і пальці просочиться всюди і скрізь
    і в осіннє повітря цих вулиць додасть трохи згодом
    запах прілого листя і запах відстріляних гільз
    01.11.15


    Рейтинги: Народний -- (5.48) | "Майстерень" -- (5.56)
    Коментарі: (2)


  29. Ігор Шоха - [ 2015.12.13 20:07 ]
    Караул!!?
    Ой не тому, що ми пілоти,
    руйнує рать родную Русь.
    Але розборкою польотів
    прийдеться ще – колись… комусь…

    Коли анексія – не мито,
    на часі є воєнний стан.
    Расєя хоче закусити.
    У лугандонії – корито,
    а у Криму – Афганістан.

    Не діє, – слава Курултаю!
    Гібридний молох сарани
    із-за границі виповзає
    змією іга і війни.

    Немає миру без нагана.*
    Велить устав іти у бій,
    але у розпалі подій
    умили руки отамани,
    на абордаж ідуть погани
    і не стріляє вартовий.

    Коли мурло ішло у хату,
    не запитали, – хто іде!?
    Не попередили, – стояти!
    А не уміє – зупиняти,
    бо не зупиниться ніде.

    І за окраїнами краю,
    де буйна наволоч пішла,
    червоне пір'я у орла
    на всі боки летіти має.

    То на війні – як на війні.
    А тут іде орда несита
    усе украдене ділити...
    І «иже с ними», а чи ні
    огидні покручі на дні,
    а воля вимагає, – бити!

    2015


    Рейтинги: Народний -- (5.56) | "Майстерень" -- (5.91)
    Коментарі: (2)


  30. Вікторія Торон - [ 2015.12.13 04:30 ]
    Жорсткі свободи правила учить
    Жорсткі свободи правила учить--
    неначе в крижану ступати воду,
    перетинати течію без броду,
    коли душа у паніці кричить;
    у невідому вирушивши путь,
    не знати, чи далеко до нічлігу,
    знесилено, засапавшись від бігу,
    боятись, що тебе переженуть;
    щомиті відриватися від мрій
    на поклик прозаїчної задачі,
    коли в очах темніє від невдачі—
    себе лиш винуватити у ній;
    забути про поезію зітхань,
    безвиході, всерівності, покори...
    Ти сам в своїм житті долаєш гори,
    ти—архітектор шансів і бажань.
    Це страшно—від тривоги знемагать
    і хід життя усталений ламати…

    Та хто дозволив демонів призвати
    і на мечі свій страх перекувать?

    2015


    Рейтинги: Народний -- (5.46) | "Майстерень" -- (5.5)
    Прокоментувати:


  31. олександр квітень - [ 2015.12.13 00:04 ]
    Волки в овечьей шкуре
    В лживых законах ПУТИНСКИХ приставов
    Сладкая ЛЕСТЬ-отрава
    РОССИЯНЕ-не становитесь ФАШИСТАМИ
    Нет у фашизма правды
    ;;;;;;;;;;;;;;;;;;;;;;
    ГОРЬКАЯ ПРАВДА в словах МАКАРЕВИЧА
    Поперек горла стала
    Тем чья в овечьей шкуре блеючи
    Волчая пасть с оскалом
    ;;;;;;;;;;;;;;;;;;;;;;
    КТО разжигает междуусобицу
    В ДУМЕ цитируя ГЕББЕЛЬСА
    ЗВЕРЬ в православной церкви МОЛИТСЯ
    Перед ИКОНОЙ крестится
    ;;;;;;;;;;;;;;;;;;;;;;
    НЕТУ ИУДЫ в нашем ОТЕЧЕСТВЕ
    Есть на РУСИ изменники
    Ночью взывает палач к человечности
    Утром на трупах ценники…….
    ;;;;;;;;;;;;;;;;;;;;;;
    Вечером ОДЫ во славу величия
    Днем воронье в наградах
    РОССИЯНЕ нету денег у нищего
    У ОККУПАНТОВ правды

    «Олександр Квітень»
    м.Мукачево
    2 червня 2014 року


    Рейтинги: Народний -- (5.29) | "Майстерень" -- (5.29)
    Прокоментувати:


  32. олександр квітень - [ 2015.12.12 16:56 ]
    Россияне опомнитесь
    РОССИЯНЕ ОПОМНИТЕСЬ!!

    Не судите не судимы будете
    Не зовите милостью разбой
    Не молитесь на иконы Путина
    Дьявол он не может быть святой
    ---------------------------------------------
    Как не может армия опричников
    Видеть слезы наших матерей
    Нет и тени Русского величия
    В волчьей стае "вежливых людей"
    -----------------------------------------------
    Как и нету тени у сомнения
    Что без крови нет глубоких ран
    Нету у вражды благословения
    Нет России больше у славян!!!
    Олександр Квітень 15 липня 2014 року


    Рейтинги: Народний -- (5.29) | "Майстерень" -- (5.29)
    Прокоментувати:


  33. олександр квітень - [ 2015.12.12 16:33 ]
    Посланіє путлєру і його москальським фарисеям з мукачево або ( запамятай тиран)
    Прийдешній час немов чиєсь прокляття
    Колись сусіди , нині вороги….
    Москва війни розпалює багаття
    Лихим тиранам війни до снаги
    •••••••
    Давно ходили Римські легіони
    Землі було їм мало і рабів
    Людські життя , чиїсь чужі закони
    Зникали під ударами мечів
    •••••••
    Проходив час , ось варвари зміцніли
    Розтяли Рим як кволе каченя
    Запамятай тиран !!! Немає сили
    у люті
    Як і нема її в піснях
    Що іх співають вірні фарисеї
    «про велич нації» « чудовий руський світ»
    Той світ- жебрак голодний невеселий
    З протягнутою шапкою стоїть
    •••••••
    А пам’ятаєш орди Чингиз-хана
    Завзято підкоряли племена
    І як стогнали триста літ Славяни
    Під ношею татарського ярма
    •••••••

    А де ж тепер імперія монголів ???
    Розпалася в брудних сухих степах !!!
    Запамятай тиран !!! Що вітер волі
    Не зупинити в тюрмах ,таборах
    •••••••
    І дух свободи неможливо вкрасти
    Спалити , як ти вже спалив Донбасс
    І пам’ятай !!! Що не у владі щастя
    А у КОХАННІ …Що живе у нас
    У ВІРІ В БОГА !
    У УСМІШЦІ СИНА !
    У КРАЄВИДАХ РІДНОЇ ЗЕМЛІ !
    Ще пам’ятай
    НЕ ВМЕРЛА УКРАЇНА
    Хоч як не намагались москалі !!!!
    •••••••
    А може хочеш славу Бонапарта
    І величі російського царя
    І влади Тамерлана……..
    ОЙ не варто !!!
    Бо БОГУ не залишиш хабаря
    Коли ВСЕВИШНІЙ запитає стиха
    Тебе !!!
    За душу що занапастив
    За кров за ворожнечу і за лихо
    Йому не знайдеш відповісти слів
    •••••••


    Не зможеш відповісти і за долі
    Загиблих і скалічених синів
    За покликом російської сваволі
    На теренах гібридної війни
    •••••••
    Свої гріхи ти не відмолиш з часом
    А злочинам не буде забуття
    За КРИВДУ НА РОЗДЕРТОМУ ДОНБАССІ !!!
    За сльози і загублені життя !!!


    ОЛЕКСАНДР КВІТЕНЬ
    30 листопада 2015 року
    М. Мукачево –смт Городок (Макарів -1)


    Рейтинги: Народний -- (5.29) | "Майстерень" -- (5.29)
    Прокоментувати:


  34. Олександр Олехо - [ 2015.12.09 08:56 ]
    На кінчику миті
    На кінчику миті, на відстані слова
    навколо країни танцює війна.
    Минулося віку, і знову тривога
    малює заграви на шибах вікна.

    Софітами небо і сцена – планета.
    У світі притомних достатньо жури.
    У світі без даху – жахіття балету
    і джокери люті смертельної гри.

    У вимірі часу, серцевого ритму,
    наповнена кров’ю аорта «любов»:
    за юшку пісненьку, за наволоч ситу,
    за золото чорне і царський остов.

    Танцює скажена сліпа балерина
    на кінчику жерла під «Біс!» сатани,
    а десь, поза кадрами, плаче дитина:
    овація болю в театрі війни.

    В руїни і попіл – півсвіту, півнеба…
    Тримайся за Бога, людино землі,
    бо вийдуть до сонця тарган і амеба,
    тебе залишивши в убивчій імлі…

    12.2015


    Рейтинги: Народний 6 (5.51) | "Майстерень" 6 (5.61)
    Коментарі: (14)


  35. Ігор Шоха - [ 2015.12.06 13:40 ]
    Сповідь добровольця
    Я пам’ятаю озеро Хасан,
    і не забуті – « ...холода, тревоги».
    Веду у бій.
                   Жадаю перемоги.
    І дідові – « пилюка та туман»,
    і бісові Ічкерія й Афган –
    « мої сумні і радісні дороги».

    І батько знав дорогу не одну
    з Монголії рікою Халхін-Голу
    і аж до макі* армії де Голля.
    Я забуваю пекло на Дону,
    але у цьому Дантовому колі
    я повертаю
                   у його
                                 війну.

    Як білофіни всипали червоним,
    Росія забуває як на зло.
    Тоді не до історії було,
    коли і він командував загоном,
    який до бою був чисельно повним,
    а після бою... майже не було.
    На перекличці кожен з новобранців
    вигукував професію свою :
    – Поет!
                   Поет!
                              Поети – це уранці...
    А ввечері – трикутники-скитальці**
    ще понесуть печаль-журу свою.
    Їх із походу вже і не чекали.
    А на руках принесли трьох бійців...
    « Развєдка боєм» – так це називали.
    Були поети й безвісті пропали.
    І де вони? У воду – всі кінці.

    Із краю і до краю еСеСеРу
    зібрали їх у чоту-батальйон.
    Були це і червоні, і есери,
    і українці – знані як бандери,
    яких поляже не один мільйон.
    Історія забула Маннергейма -
    як воював і армію беріг.
    Якби і ми по лінії до Сейму
    єдналися у націю окрему,
    то й нас би сатана не переміг.

    А я усе пригадую забуте:
    веселий під гітару менует,
    і татове суворе, ледь почуте
    і риторичне, – що́ із тебе буде?
    А я візьми і вимови, – поет.
    І зводячи усі кінці з кінцями,
    коли за цими сивими роками
    і наді мною грянула гроза,
    я розумію, чом у мого тата,
    який ніколи не казав багато,
    одна-єдина
                   капнула
                                  сльоза.



    Рейтинги: Народний -- (5.56) | "Майстерень" -- (5.91)
    Прокоментувати:


  36. Вікторія Торон - [ 2015.12.06 03:44 ]
    Земля питає збурена--коли

    Земля питає збурена—коли,
    душа питає зболена—коли,
    а ті, хто впали, зраджено мовчать,
    не дочекавшись чесного одвіту.
    Екран рябіє зранку від новин,
    від жовчі і киплячих бризок слин,
    зневагу, як розжарену печать,
    прикладено до пійманого світу.

    І ми співаєм дужче, бо болить,
    бо знов чужая воля в нас волить,
    співаєм, як співалося в віках,
    коли безвихідь в вічі заглядала.
    І шовком одягаються світи,
    над прірвами здіймаються мости,
    й ми хочемо забутися у снах,
    що ткалися, як мати колисала.

    А в світу є тверде алмазне дно,
    а світові, здається, все одно,
    чи їх багато, скошених, лягло,
    чи ми іще співаєм, чи зітхаєм,
    бо в світі помирає кожен сам,
    мудрішає й міцніє кожен сам,
    віддаючи наївності тепло
    за сум прозріння вигнаних із раю.

    Без твердості основи-- нас нема,
    без стійкості будови-- нас нема.
    Нехай шалені кручені вітри
    тонкі верхівки, сердячись, ламають,
    та дерево тримається за грунт,
    у різьблену вдягається кору,
    усі нещастя не перемогти--
    з них впевнено і вперто виростають.

    2015


    Рейтинги: Народний -- (5.46) | "Майстерень" -- (5.5)
    Прокоментувати:


  37. Вікторія Торон - [ 2015.12.03 13:34 ]
    Невидимі
    Навколо нас не дихають, стоять
    громадою згуртовано-німою,
    в сорочках полотняних і хустках,
    тримаючи дітей своїх прозорих...
    У вицвілих колодязях очей—
    мовчання потойбічного опори,
    в обрубаних, обірваних життях —
    непрощення, вкорінене стіною.

    Ні скарги, ані докору у них,
    до дна допита чаша не тривожить,
    минулися життєва боротьба,
    очікування й страх нічного гостя.
    У петербурзьких чорних болотах
    лежать козацькі вибілені кості
    провісниками свіжих поколінь,
    що їх цілунок Дракули знеможить...

    В селянських брилях, з сапкою, серпом,
    мовчать вони -- у чоботах і босі,
    і діти, що навчилися ходить,
    тримаються за мамині спідниці.
    До вечора було їм не дожить,
    щоб вирости у дівчину-зірницю,
    у парубка, що струсить, ідучи,
    холодної трави блискучі роси.

    На світі не лишилося слідів
    від геніїв, учених, музикантів.
    Пішли у гурті Плужник, Хвильовий
    і Соловків розстріляні етапи,
    усі «хахли», «бандери», «куркулі»,
    кого на муку породила мати,
    хто тільки за провину, що живий,
    пожбурений у круг пекельний Дантів.

    Вони нас не покинули самих —
    їх душами заповнені узбіччя.
    Без ліку -- незагойних порожнин
    в розтоптаній грибниці генофонду.
    За кожним із віднайдених облич—
    уривки пошматованого роду,
    і клини убієнних поколінь
    пронизують скривавлені сторіччя.


    2015



    Рейтинги: Народний -- (5.46) | "Майстерень" -- (5.5)
    Прокоментувати:


  38. Ігор Шоха - [ 2015.12.01 13:59 ]
    Із пекла війни
    І дим, і порох, і тумани,
    і маячня, і чудеса,
    і недописані романи...
    І я свої не дописав
    у тихій радості і в горі.
                   Тепер іду на висоту.
                   І у бою, і у дозорі
                   я буду вічно на посту.
    Ми народились диваками
    і рвалися у ті бої,
    де впали сотні і рої,
    оточені бойовиками.
    У нас були реальні мрії –
    у мирній гавані причал...
    Мені не снився генерал,
    який розтопче всі надії.
    Та ця макака не зуміє
    зійти, як я, на п’єдестал.
                   Я був убитий в коридорі,
                   який дають бойовики
                   у підлий час memento mori…
                   Я залишаюсь у дозорі,
                   на те і є ми – козаки.
    Ніхто ніде не прочитає
    мої досьє: « Іду на фронт»,
    хоча і так Єдиний знає,
    що я і є отой народ,
    який свободу захищає.
    Коли палає хата скраю,
    у ній згорає патріот
    і не рятує ідіот,
    який історії не знає.

    2015


    Рейтинги: Народний -- (5.56) | "Майстерень" -- (5.91)
    Коментарі: (6)


  39. Вікторія Торон - [ 2015.11.25 13:39 ]
    Я--зло, яке вміє чекати ((монолог лідера)
    Я --зло, яке вміє чекати
    і бачити шанс у нагоді.
    Я тихо всміхаюся, знаючи ціну,
    людській міопічній природі.

    Мене не лякають прокльони;
    енергія, втрачена вами,
    набігши на голос мій тихий, мертвіє
    й січеться лускою-словами.

    Я весь — невибагливо-скромний,
    як вайпер, вичікую звично,
    заляжу на дно, та як треба напасти,
    розкручу петлю блискавично.

    Я чую, як сила зростає,
    свій погляд безбарвний уперши
    у простір холодної люті, й повільно
    знекровлюю ворога першим.

    Сусідів тримати в покорі
    для серця російського —свято,
    і сильна рука, як тілець на престолі,
    у золоті буде стояти.

    2014


    Рейтинги: Народний -- (5.46) | "Майстерень" -- (5.5)
    Прокоментувати:


  40. Богдан Сливчук - [ 2015.11.23 20:45 ]
    Запізнілі грози
    Воїнам- афганцям, борцям за волю присвячую

    Я повернуся… Ти мене чекай…
    Коли затихнуть запізнілі грози…
    Поліг мій друг за весь наш рідний край,
    В думках його я зрадити не можу.

    Я повернуся, люба, підожди.
    Як жовтий лист впаде на твої коси,
    З твоїх долонь нап’юся ще води…
    Чекай, як ти мене чекала досі.

    Я повернуся… Тільки ти не плач.
    Сльоза безцінна, золото – це камінь.
    А ти за цю сльозу мене пробач,
    За мить розлуки, що є поміж нами.

    Я повернуся, сонце… Не згаса,
    Не гасне віра в нашу перемогу.
    Так часто сняться наші небеса
    І три тополі ген окрай дороги.

    Я повернуся…Вір, ти просто вір.
    Бо віра є сильнішою від кулі.
    Знов срібним місяченьком з-поміж зір
    Листа відправлю, як колись з Кабулу.

    Я повернуся, мила, пам’ятай,
    Що тільки ти умієш так чекати.
    Ніхто нас не здолає, ти це знай,
    Бо ти умієш вірити й кохати!

    Я повернуся, люба, підожди…

    Я повернувся……
    2015


    Рейтинги: Народний -- (5.4) | "Майстерень" -- (5.37)
    Коментарі: (2)


  41. Ігор Шоха - [ 2015.11.23 17:02 ]
    Гадання на гущі часу
    У вояка на летовищі
    нема правиці і ноги.
    Немає як летіти вище.
    Не наурочили боги.

    А він у долі інше просить:
    – не дай упасти, допусти
    додому дотягнути босим,
    або на спині доповзти.

    А він і віршувати вміє,
    але писати не з руки,
    що проклинає він Росію
    на всі немислимі віки.

    А він співає про калину,
    аби дійшло і до дідів,
    що він за вільну Україну
    як всі поети всіх часів:

    – заворожи мені, Пегасе,
    мої минаючі літа,
    аби не гаснули до часу
    надії, мрії і мета.

    Напророкуй мені дорогу
    у переселені світи.
    Але реально, ну, їй-Богу,
    іще не хочеться іти.

    Є меркантильні інтереси.
    Лягає карта. Стюардеси –
    чи усміхаються, чи ні,
    але лишаються на серці
    чуприни наші, оселедці –
    делікатеси на війні.

    2015


    Рейтинги: Народний -- (5.56) | "Майстерень" -- (5.91)
    Прокоментувати:


  42. Вікторія Торон - [ 2015.11.23 11:29 ]
    Мати й син (Україна й Росія в аспекті історичному та космічному)

    Як лава--з гарячих відкритих ротів,
    І як не своя--Україна.
    О ні, не змагання тут рівних братів—
    Трагедія матері й сина.

    Він в вічі сміється, він з хати краде,
    Від нього тікати несила.
    Ти втратила славу, свободу, себе--
    Як світ йому білий відкрила.

    Так в небі віщує міжзоряний струм,
    Так лінії йдуть на долоні,--
    Що вирослий син ще підніме на глум
    Тебе, що носила у лоні.

    Йому докучатимуть мова і спів,
    Гіркі твої сльози і крила,
    І та неошатність твоїх рубежів,
    які ти так щедро ділила.


    Він піде у світ і знайде гіркоту,
    І прийде до твого порогу,
    І він заголить твою неміч святу,
    І хустку зіб’є на дорогу.

    Країни—як люди, є кращі на взір,
    Та доля твоя, Україно,--
    Досвітня історія всіх матерів,
    Що мають невдячного сина.

    2014


    Рейтинги: Народний -- (5.46) | "Майстерень" -- (5.5)
    Прокоментувати:


  43. Марія Черешньовська - [ 2015.11.22 19:52 ]
    На улице так пасмурно, уныло...
    На улице так пасмурно, уныло...
    И даже солнца не видно уж совсем.
    Как вдруг так ярко небо засветилось
    И комнату залило светом тем.

    А дочка маму спросит перепугано:
    Почему тот свет гримит как будто гром?
    Но мама просто бросит взгляд в окно:
    К сожалению пришла война в наш дом...

    Но ты не бойся, солнышко, не плачь,
    Все это скоро ведь закончиться.
    Ведь это просто время неудач,
    Я помолюсь, и сразу жить захочется.

    Буду молиться сколько сил есть
    За наших воинов в броне.
    За их отвагу, доблесть, честь...
    Они за нашу жизнь сражаются в огне!


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0) | Самооцінка 4
    Прокоментувати:


  44. Вікторія Торон - [ 2015.11.19 08:35 ]
    А може, легше померти?
    А може, легше померти? Надіятись на воскресіння?
    Священний Грааль безсмертя хто впевнений, що заслужив?
    Чи хтось воскреса насправді? Чи смерть принесе спасіння?
    Не був ти ангелом Божим і як Іісус не жив.
    Коли закидає ворог минулі твої провини,
    Поклавши руку на серце, не скажеш, що все—брехня.
    Жили як могли, старались,виборювались, єдине—
    Не чванились, бо у Бога найменший народ—горня.
    Найменше горня щербате—кохане дитя у Бога,
    Не будь перед кимось вищим й дороги не переходь.
    Чи нам зарахує Всесвіт моральну цю перемогу
    Й врятує тих українців, залишених, кров і плоть?
    «The South will rise!” But it didn’t. Не кожний пройде під пресом
    І оживе, і встане, а вибору в нас нема.
    Сьогодні ми всі у полі--зухвалець, що снить прогресом,
    Убивця з очима страху і ангелів зла сурма.

    2015


    Рейтинги: Народний -- (5.46) | "Майстерень" -- (5.5)
    Прокоментувати:


  45. Олександр Олехо - [ 2015.11.18 14:31 ]
    * * *
    Пожухло сонце, постаріла осінь.
    Імлою посивіли небеса.
    На сході трави у іржавих росах.
    Багряний місяць низько нависа.

    Статистика – незаперечна штука:
    сімох убито вчора на АТО –
    гуляє кирпа, біснувата сука.
    Ну хто її пристрелить, Боже, хто?

    Життя-мара сидить на чемоданах,
    і кожна ніч – натягнута струна.
    Ось блисне небо, заяріє рана
    і змусить болю випити до дна.

    Пожухло сонце, помирає осінь.
    Немов пухлина множиться печаль.
    В уставі згуб немає слова ДОСИТЬ!
    Катам за нього не дають медаль…

    2015


    Рейтинги: Народний -- (5.51) | "Майстерень" -- (5.61)
    Прокоментувати:


  46. Вікторія Торон - [ 2015.11.18 01:21 ]
    Камінь
    Зрухнувся сірий камінь, покотився
    з крутої, непривітної гори,
    і гуркіт несподівано зронився
    в долину, що мовчала до пори.
    Він нісся по землі затвердлих грудях,
    ламаючи дерева, ще живі,
    котився він по сім’ях і по людях --
    масні лишались смуги на траві.
    Здвигнувши язика гаряче ложе,
    сказав би глухо голос кам’яний:
    «Вбиваю я тому лише, що можу,
    а не тому, що вірю, що правий».
    Душа людська від каменя твердіша
    й, зірвавшись, стрімко скочується вниз,
    здається їй в падінні, що вільніша
    стає вона, аж доки той Сізіф
    знов не почне викочувати камінь,
    зболілим підпираючи плечем,
    на місце, що призначене богами,
    і звідки, все ламаючи ущент,
    покотиться він з гуркотом і струсом,
    лишивши слід уламків і кісток,
    і в тому кругообігу безумства
    є таємничий християнський Бог...
    Хто вижили — ті кажуть, що відкрили
    його спасенну руку на чолі
    в придонні найчорнішої зневіри,
    на клаптику нічийної землі.
    ...Та доки ми живем по вертикалі,
    раз-по-раз у свинцевій хмарі гріз
    в чиїйсь душі зриватиметься камінь
    і сліпаком котитиметься вниз...

    2015


    Рейтинги: Народний -- (5.46) | "Майстерень" -- (5.5)
    Прокоментувати:


  47. Любов СЕРДУНИЧ - [ 2015.11.17 00:13 ]
    раSSєї ВІРИТИ НЕ МОЖНА!
    раSSєї ВІРИТИ НЕ МОЖНА!!!
    Вкраїнські витязі, герої,
    Ви – із крутянами тотожні.
    Не подолати зло без зброї!
    РаSSєї вірити не можна.

    Ти вже й десятому закажеш,
    Чи атеїст, ачи набожний,
    Чи рідновір, чи християнин:
    РаSSєї вірити не можна!

    Московія – держава диких
    Головорізів і ординців,
    Дрімучих нелюдів тайожних.
    РаSSєї вірити не можна!!

    Що московин – не брат нам зовсім,
    Те знає в нас й дитина кожна.
    Не будь байдужим, сплячим зомбі!
    РаSSєї вірити не можна!!!

    У рідній хаті – власне щастя.
    Не вір казкам чужинським ложним.
    Як заповіт, скажи нащадкам:
    раSSєї ВІРИТИ НЕ МОЖНА!!!
    (© Любов СЕРДУНИЧ).


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (2)


  48. Вікторія Торон - [ 2015.11.16 23:55 ]
    О ти, у кому тиша і любов!
    О ти, у кому тиша і любов!
    Цю землю обіймаєш ти до втоми;
    в твоїх руках є вітер, що піски
    перебирає пальцями худими;
    перебирає насипи людей,
    цивілізацій, етносів, народів,
    і щось він залишає на землі,
    а інше в часі гине незворотньо...

    Ми в повний зріст сьогодні стоїмо,
    тому що нам вказали—наша черга;
    і невідомо, що чекає нас,
    у серці ми стуляємо відвагу.
    Скажи йому, щоб тих не загубив,
    не поховав під безліччю уламків,
    хто стали, мов заслона, під удар—
    вони увесь наш золотий запас!..
    2014


    Рейтинги: Народний -- (5.46) | "Майстерень" -- (5.5)
    Прокоментувати:


  49. Вікторія Торон - [ 2015.11.16 09:40 ]
    Смерть, пританцьовуючи, суне по землі
    Смерть, пританцьовуючи, суне по землі, у дзеркальці милуючись собою
    (гніздовища людей під каблуками тріщать, немов горіхові шкарлупи),
    закручує розірвані спідниці і зрить, простоволоса, як до бою
    нестримно линуть голови гарячі—зірвать ядучий цвіт і все забути.

    Утішно огляда свою фігуру і кожної хвилини робить селфі,
    з-під лоба спозирає володіння умів, які для сумнівів закриті,
    гидливо обминає ріки крові, стуляє сльози в мерехтливі персні
    і спалахи свідомості останні—в вінки із трав судомної блакиті.

    Дешева, ніби золото фальшиве, готова кожний подих обірвати,
    байдужа до причин і до провини, і кожній стороні надавши певність,
    вона все дозволяє, все прощає, як та нерідна і лукава мати,
    яка в усмішці потурає дітям, скеровуючи їх в холодну безвість.

    2014-2015


    Рейтинги: Народний -- (5.46) | "Майстерень" -- (5.5)
    Прокоментувати:


  50. Вікторія Торон - [ 2015.11.16 02:33 ]
    В останні хвилини
    В останні хвилини їм зла не бажай.
    Їх крики брутальні, і звужені очі,
    і пафос фальшивий відійдуть за край
    твоєї свідомості в час передночі.

    Хай все, що збагнув ти і все, що любив,
    з тобою уклінно прийде попрощатись,
    дитинство з далеких примчить островів
    і стане як стій біля тебе на чати.

    І вся недоспівана юність твоя
    хай білим цвітінням незнаного саду
    в чуттях твоїх вибухне—й гляне земля,
    як ти до небесного ступиш параду.

    Під вражий брудний розперезаний сміх,
    розп’ятий-- на фарса і зла перехресті,-
    в останню хвилину не думай про них—
    не дай їм такої сподобитись честі!
    2014


    Рейтинги: Народний -- (5.46) | "Майстерень" -- (5.5)
    Прокоментувати:



  51. Сторінки: 1   ...   13   14   15   16   17   18   19   20   21   ...   23