ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Роксолана Вірлан
2026.07.21 18:35
Нічого немає - усе лише функції й коди -
усе лиш тотальне обчислення сотень доріг.
Тому, просто грай, бо воно - взагалі не зашкодить:
нудьгуй чи твори, чи сурми у золочений ріг.

Усе все одно, бо і є все одним без обмежень -
а тільки тоненька мемб

Борис Костиря
2026.07.21 12:45
Стійкий мороз, стійка ворожа тундра
Бере у свій нав'язливий полон,
Мов споконвічна і небесна туга,
Яка не має лику і погон.
Вона повзе, як велетенські тури,
Не знаючи надійних перепон.

Я у морозі загубив надію,

хома дідим
2026.07.21 11:53
перебираючи зневіри
куди податися куди
немов на кінчику рапіри
товчеться рій думок пустих
чиїсь оселі невеселі
ще вітер через них свистить
порожні вранішні мотелі
бензоколонки блокпости

Віктор Кучерук
2026.07.21 10:06
Принишкли в темряві дороги,
В пітьмі сховалися стежки, -
Лиш пнеться з мороку нічного
Чийсь пес надміру говіркий.
Ляскучий гавкіт серед ночі,
Немов з ясного неба грім, -
Цікаво, що сказати хоче
Собака гавкотом своїм?

Вячеслав Руденко
2026.07.21 10:00
Хрущі у квітні завжди привітні,
І їхні піддані доречні -
Передавайте ж цей блиск на міді
В сади безпечні.

Час, наче річка-тече в нікуди -
Води ні краплі, ні краплі сенсу ,
На кого ж погляд Дажбог спрямує

Тетяна Левицька
2026.07.21 07:15
Чим ближче, тим важче, чим далі, тим гірше —
Уже не рятують від сутінок вірші.
Та спогади світлі, герань на терасі,
Гіркий шоколад у крихкому фаянсі.
Альтанка затишна, любисток під плотом
І ті небеса, що плекають двохсотих.
Не радує літо і тиша у

Володимир Бойко
2026.07.21 02:58
На відомий завод у Немирові
Флібустьєри заїхали фірою,
Розвели на бухло
За фальшиве бабло –
Тільки й бачили їх у Немирові..

Подались поступати до Вінниці
Провінційні дівулі-відмінниці.

Паб Лімерик
2026.07.20 22:45
Розглядались державні вакансії
Під мостами клошарами Франції.
А не в офісах десь.
Ви чого боїтесь
І без розглядів брати вакансії?

Непогане життя у Валенсії –
У народу є пільги та пенсії.

С М
2026.07.20 22:22
тебе люблю найкращу
ліпшу зо всіх інакшу
тебе люблю найкращу
ліпшу зо всіх інакшу

зустріч наша у тім літі
індіанським літі

Борис Костиря
2026.07.20 15:43
Брати приїхали на рідну батьківщину,
У вигасле село, якого вже нема.
Багато хто забув їх, ніби днину
Минулого життя, що прожите дарма.

Десь юність відшуміла первозданна
На тихих вулицях, у цих місцях.
Лиш тиша пронесеться, ніби панна,

Артур Курдіновський
2026.07.20 13:43
Шопена вальс... Шопена вальс (с)
Зарано став скорботним маршем.
Хоча й не був я сином Вашим, -
Мою дорогу на Парнас,
Таку правдиву, без прикрас,
Благословили Ви сонетом...
Від Вас приймаю естафету!
Холодний квітень... В серце - ніж.

Охмуд Песецький
2026.07.20 12:40
О роздуми, укупі й поодинці,
Розсипані, як сіль, горох чи кеш'ю,
Ловлю я з вами майже в кожній жінці
Печаль мою – сьогоднішню й прийдешню.

Ви зайвими буваєте тимчасом,
Коли я з ними вас позбутись радий,
Щоб не тривожили мене провісним гласом,

Світлана Пирогова
2026.07.20 11:16
Насіялось стільки...Насіялось маку.

Червоним розлилось під спекою морем.

Розлізлась ненависть, розсипала горе.

В тривозі розплакана світиться мапа.

хома дідим
2026.07.20 09:43
літо йде
через окремий холод свій
і спеку звичайно
літо ж
червень липень
глипнути навіть не вспів
сліпучі майдани
розжарені вулиці

Віктор Кучерук
2026.07.20 07:33
Море хвилями дзвінкими
Б'є об скелі мовчазні
І мені назустріч линуть
Любі здавна позивні.
Рвійний вітер хвилі гонить
Без вагання та зусиль, -
Невгомонні та солоні
Всюдисущі бризки хвиль.

М Менянин
2026.07.20 01:30
Вода солона на столі
як символ сліз в чужій землі.
Гірка трава, і не одна,
як згадка рабського вона.

Сумною б трапеза була,
та ось рух ангела крила
дає надію на життя

Паб Лімерик
2026.07.19 20:36
Після кожного виступу Кіо
Продавались направо й наліво
Дефіцитні кролі,
Невеличкі й малі
З комбінату в циліндрі у Кіо.

Довела до тюрми лотерея
Одного з дідусів Гемінґвея.

Кока Черкаський
2026.07.19 18:53
Мені було лиш дев'ятнадцять,
А їй більше двадцяти трьох,
Вона мене дуже кохала,
І нам було добре удвох.

Вона була дуже гарна,
В мене аж виростали крила
Поруч з нею,

Вячеслав Руденко
2026.07.19 16:47
Хто збирав шовковицю,
Згадує й за хліб.
В ступах пил в косовицю
Проситься в політ.
Бийся дощик в озеро,
В хату Лукаша.
Там де ранком росяно,
Знайдеш слід вужа,

Євген Федчук
2026.07.19 15:45
Ніч на землю опустила чорне покривало.
В небі зорі, наче маку хтось по нім розсипав.
Ароматом неймовірно п‘янким пахне липа
І виспівують цикади вечірні хорали.
Жебонить ледь чутно річка, вербам миє коси.
А над річку невелике вогнище палає.
Розсілася

Борис Костиря
2026.07.19 14:36
Бунт посередностей - це бунт юрби гнилої,
Що розпинає завжди на горі,
Це фарисеї в масках і елої,
Вовки в овечих шкурах, трунарі.
Бунт посередностей змете усе на світі,
Що має лик, а не лише мурло.
Так паразити на веснянім цвіті
Повзуть настирливо,

Володимир Бойко
2026.07.19 12:36
Шахраї під Малими Загайцями
Торгували зіпсутими яйцями
Збунтувався народ,
Упіймав тих заброд
І позбулись яєць під Загайцями.

В ресторані у Богодухові
Подавали котлети із мухами.

Іван Потьомкін
2026.07.19 11:43
Я думав, Десно, не тутешня ти,
Бо ж так несешся-рвешся по рівнині,
Так безнастану крутиш течію свою
І береги нещадно крушиш.

Я думав, Десно, десь з далеких гір,
Коли ще на Землі дива вершились,
Ти вийшла якось на слов’янський слід,

хома дідим
2026.07.19 10:23
оздоблений словами
належними чи ні
як-небудь умирав би
на дні або вві сні
відкинутий з заграви
розбитих літніх днів
із самого із краю
життя сяйливих див

Віктор Кучерук
2026.07.19 07:18
Земля затряслася, хитнулися стіни,
Шибки забриніли і ляк розпочавсь
За тих, що заклякли в гарячих руїнах
І просять у Бога про поміч в цей час.
Горять і димляться дерева й споруди,
Ізнову не маєм спокійного сну, -
Налякані вибухом, дивляться люди
Н

Роксолана Вірлан
2026.07.18 20:56
Ібрагіме, світ не справедливий -
світ не справедливий, Ібрагі...
Ти хіба не сам ту правду зриму,
вчив мене, стискаючи круги

надовкіл моїх непевних кроків
і навколо щойно зійшлих сил.
Паргали, гречине сяйноокий,

Юрій Лазірко
2026.07.18 17:24
Life stops… where silent e’s are craggy.
Define a quota for the sky and squint.
Make clouded music free and shaggy
by blowing out the note, a key imprint.

An obit finds in me a cover.
Am I a globe for lovers to be spun?
If there can be no way to h

Борис Костиря
2026.07.18 16:58
Навіщо я поглянув на цей сніг,
Що спопеляє блиском потойбічним
До глибини душі й кладе до ніг
Дари небес у сяйві споконвічнім?

Я щось важливе загубив на нім,
Пощезнули нюанси і відтінки.
Так слово сяє, як величний німб,

хома дідим
2026.07.18 11:10
розжарені піски балі
обвуглені тубільні пальми
тобі не сяяли ні разу
ти в курсі звісно і без мене
доступний вітчизняний ром
з карибським смаком
ну хімічним
а що лишилося до втіхи

Віктор Кучерук
2026.07.18 07:18
Ординських дій скривавлені сліди
Моїй землі несила приховати, -
Лежить повсюди дух гіркий біди,
Я досі сплю в чужій гостинній хаті.
Вгортаючись у ковдру не свою,
До сну заплющить намагаюсь очі,
Але, в безсонні маючись, не сплю,
Лише думками голову

Іван Потьомкін
2026.07.17 21:38
У жодну віру не вкладається життя.
Усі вони – лиш скалки мудрості Всевишнього.
Усі вони – одне лиш каяття
За скоєні й нескоєні гріхи супроти Істини.

***
Як поєднать здоровий глузд із вірою,
Аби лишилася ще й шпарка на дива,

Марія Дем'янюк
2026.07.17 18:48
Місяць золотою щукою
Упірнув в Неккар,
Бризки розлетілись зорями —
Дивоночі дар.

Замок — синьоокий велетень —
Задививсь на міст,
Вітер награє мелодію:

В Горова Леся
2026.07.17 16:19
Червона макова пелюстка. Де взялася?
Злетіла, як метелик до руки.
Цей літній вітер - до легкого ласий,
Таку тендітність, бавлячись, образив:
Зірвав і кинув порухом хвиським
В подвійний спін повітряного вальсу.

А може піддалася на поталу

С М
2026.07.17 16:15
Частина I: Стрибок Закоханого

Рухаючись вітальнею
Я вимикаю телевізор
Дивлюсь на тебе
Усівшися напроти
Поки звук автомоторів
Щеза в нічну мить

Борис Костиря
2026.07.17 13:36
Він тікав у далеку місцевість,
Кігті рвав, ніби загнаний звір.
І жадана мета, ніби церква,
Все манила кудись від зневір.

Сподівався в далекому місті
Збудувати кар'єру і дім.
Та не виліпиш генія з тіста

хома дідим
2026.07.17 11:40
богемний сплін любов і ницість
протанцювали й шо тепер
вікно відбите у зіницях
вечірні сутінки
четвер
заводитись немає смислу
писати тексти ні про що
не надихають стіл ні крісло
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори на сторінці:

Ольга Садкова
2026.07.18

Анна Марчук
2026.07.12

Паб Лімерик
2026.07.12

Тетяна Нєтьосіна
2026.07.04

Інна Момотюк
2026.07.04

Володимир Кириленко
2026.06.20

Боговик Владислав Боговик Владислав
2026.06.18






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




 
 
Поезія


  1. Серго Сокольник - [ 2014.10.26 03:39 ]
    Знакомство
    Знакомство

    Дождь осенний в окно стучит...
    Листьев вихрь по аллеям парка...
    Вспоминаю, как шли в ночи
    Мы с тобой, как нам было жарко

    От любви... Теплым воздух был,
    По аллеям темным струился...
    Я увидел тебя и забыл,
    Куда шел, и остановился...

    Ирреально сочился свет
    С фонаря... Ты под ним стояла
    В летнем платье, в руке жакет,
    Прядь волос лицо обрамляла...

    Я задал глупейший вопрос.
    Ты ответила просто и смело,
    Что одна, что коль черт принес...
    Познакомиться захотела...

    Говорили мы обо всем,
    Упражняясь в ума остротах...
    Летний парк, как уютный дом,
    Покрывал нас своей заботой...

    И струился фонарный свет
    Сквозь листву молодой чинары...
    И, обнявшись, встречать рассвет
    Уходила влюбленных пара...

    адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=472591
    рубрика: Лирика любви
    дата поступления 15.01.2014
    автор: Сокольник


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  2. Серго Сокольник - [ 2014.10.26 03:13 ]
    Квіти
    Квіти

    Ми просто квіти, зрошені росою,
    І наше щастя всім вам прислужитись.
    Не зачепи ногою нас босою,
    Чи взутою- ми просто, просто квіти...

    Нам прикро, як для смутку нас купують.
    Роса стіка, як сльози по загиблим...
    Як на останню зустріч, ми сумуєм,
    Зірвати нас вважають за потрібне...

    Ми горді, як нас дарять юбіляру-
    Його життєвий шлях ми прикрашаєм...
    Політ шалений гордості пізнаєм,
    Коли артистів нами закидають...

    Для цього ми ростем, це наша доля,
    Нічого проти цього ми не маєм,
    Але найбільше любим мимоволі,
    Коли коханці нас друг другу дарять...

    І як же наші стебла затріпочуть,
    І як бутони наші розійдуться,
    Як ми побачим, що блищать кохані очі...
    Як ми побачим, що тіла зіллються...

    адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=473152
    рубрика: Лірика кохання
    дата поступления 17.01.2014
    автор: Сокольник


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  3. Серго Сокольник - [ 2014.10.26 03:50 ]
    Осінній настрій
    Осінній настрій

    Осіннім парком ми йдемо.
    За руки, наче діти,
    Одне одного беремо.
    В руках осінні квіти...

    Злітає листячко з дерев,
    Ти, мов дитя, ним граєш.
    Долоні повні набереш,
    Мене ним осипаєш...

    Сміється сонечко ясне...
    Ти, наче сонце, сяєш!
    Бажання шал бере мене,
    Як ти із листям граєш.

    Така гарненька, молода,
    Сучасна і худенька.
    Самозакохана- біда!
    І в мене- чималенько...

    Як я кохаю чарівну
    Тебе!.. Прийдем до хати,
    Нараз під каву роздягну,
    І буду милувати...

    А за вікном кружляє лист,
    У вікна заглядає...
    Злітай в віконце, і дивись,
    Як я тебе кохаю!..

    адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=475666
    рубрика: Лірика
    дата поступления 29.01.2014
    автор: Сокольник


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  4. Серго Сокольник - [ 2014.10.26 03:28 ]
    Літній настрій
    Літній настрій

    Літній дощ веселий, ніжний, сонячний...
    В сяйві світла, ніби вся оголена,
    Ти мандруєш в сонячному промені
    у прозорість платтячка огорнута.

    Струмінь сонця з неба б"є напружено...
    Літній настрій... У себе закохана,
    Ти зняла сандалі. Між калюжами
    Ти стрибаєш ніженьками босими...

    Ти всим тілом рвешся на побачення,
    Вся легка, мов пташка наполохана.
    Зачекався під дощем, та бачу я-
    Боже, як же я в тебе закоханий!..

    адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=472916
    рубрика: Лірика
    дата поступления 16.01.2014
    автор: Сокольник


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  5. Серго Сокольник - [ 2014.10.26 03:52 ]
    Расставание
    Расставание

    В сером мареве автовокзал...
    Я уехал, а ты осталась...
    Где-то в сердце больном печаль
    Острой раною отозвалась.

    Нам не свидеться никогда.
    Все, что было- неповторимо.
    Ирреальные города
    Не спеша проплывают мимо...

    Ты сама эти дни сполна
    Разделила с моей судьбой.
    Так скажи, в чем моя вина?
    Это боль, это просто боль...

    адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=481746
    рубрика: Лирика любви
    дата поступления 25.02.2014
    автор: Сокольник


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  6. Серго Сокольник - [ 2014.10.26 02:35 ]
    Воспоминание (одной... крымчанке)
    Воспоминание (одной… крымчанке)

    А ты одна идешь вдоль моря мокрым парком...
    Твой "новый"- да, таки неплох... неплох... как муж...
    Но... Вспомнив встречи, где я был твоим подарком,
    О нем подумаешь- объелся бы ты груш!..

    Как ни пытайся, но забудешь ты едва ли
    Тот старый шкаф, где в темных зеркалах
    Слиянья тел мы наших часто наблюдали,
    Взмывая в небо в эротично-сладких снах...

    Той старой комнаты таинственные звуки,
    Когда в ночи ты вся испуганно во сне
    В меня вжималась... И невидимые руки
    Теней узоры рисовали на стене...

    Вовек из памяти не вырвешь, не забудешь
    Слова любви, что нежно в ушко говорил,
    И любовался, как в постели кушать будешь
    Тот теплый супчик, что на ужин я варил...

    Конечно- кончено. Полет видений темных...
    Но навсегда, пускай придет наш смертный час,
    Те наши образы извечно будет помнить
    Старинный парк, который верно любит нас...

    адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=496053
    рубрика: Лирика любви
    дата поступления 01.05.2014
    автор: Сокольник


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  7. Серго Сокольник - [ 2014.10.26 01:51 ]
    Предательство
    Предательство

    Мы разошлись- нет, ты не умерла...
    Но ты свой выбор сделала умело.
    Костер погас, весь выгорев дотла...
    И вот мы врозь... Но нет, не в этом дело...

    Ты предала- да сложно ли продаться
    Когда сменила ты того, кто всех дороже,
    И неустроенность, и жизнь в движеньи танца
    На теплосладкое супружеское ложе.

    Да уходи- да мне уж нечего терять!..
    Остыло все, и стали дни короче...
    В покое пошлом будешь долго вспоминать
    Безумства страсти- наши огненные ночи...

    Так что ж теперь? Тебя уж больше нет.
    И на столе стоит с цикутой чаша...
    Она- как избавление от бед...
    Она- как продолженье жизни нашей...

    адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=473527
    рубрика: Лирика любви
    дата поступления 19.01.2014
    автор: Сокольник


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  8. Серго Сокольник - [ 2014.10.26 00:02 ]
    Ухожу...
    Ухожу…

    Да пошло все к чертям!
    Этот город чужой.
    Это лампы вольфрам-
    Солнца свет неживой.
    Город детства ушел
    Убываньем тепла...
    Как фантомная боль,
    Детства память ушла...
    Этот город исчез,
    Как скрипящий паркет
    Довоенных домов-
    Память прожитых лет.
    Из "стекляшек" пустых
    Мегатонных громад
    Лица "зайдов" чужих,
    Словно рыбы, глядят.
    Холодами сквозит
    С высоты эстакад...
    Прожит жизни кульбит.
    Цикл замкнулся. Назад
    Вход закрыт на запор.
    Это рана в судьбе-
    В детства радостный двор
    Не вернуться тебе.
    Да гори все огнем!
    Все равно, как уйти...
    Сумрак ночи и днем
    Сердце может нести...
    Кончен бал. Ухожу
    Мимо рыбовитрин
    В мира нового жуть,
    Безнадежно один...

    адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=502102
    рубрика: Лирика
    дата поступления 30.05.2014
    автор: Сокольник


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  9. Серго Сокольник - [ 2014.10.25 14:33 ]
    Минута встречи
    Минута встречи

    В эпоху, когда рушатся миры,
    И мера жизни слишком коротка,
    И на пороге чУмные пиры,
    Минута встречи- как же ты сладка!..

    И ожиданье встречи сквозь тебя
    Пройдет, как "дней связующая нить",
    И из последних сил крепишь себя
    Желанием единственным- дожить.

    Дожить, чтоб из протянутой руки
    Испить любви короткой звездопада.
    Мы наших тел сплетенные венки
    Наденем друг на друга, как награду

    За все, за все, что испытали мы
    Идя дорогою тернистой к этой цели.
    Она, как свет среди кромешной тьмы-
    Для этого мы только уцелели.

    адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=481505
    рубрика: Лирика любви
    дата поступления 24.02.2014
    автор: Сокольник


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  10. Серго Сокольник - [ 2014.10.25 13:42 ]
    Ніч у готелі (16+)
    Ніч у готелі ( 16+ )

    Ми танемо в томному мороці.
    Ми злилися двоє в одне.
    В скуйовджених локонів порослі
    Обличчям покрила мене

    Ти, в вигині ніжного, спраглого,
    Чарівного тіла лежиш,
    І в місячну повінь одягнута,
    Уся від бажання тремтиш.

    Чарівно, і солодко, солодко
    Я тіло твоє обійму,
    І, в шалі від доторку голого,
    Беззахисно-палко візьму.

    Яка ж ти красива, коханочко!..
    Венерою на полотні
    Ти сяєш від ночі до раночку,
    Коли віддаєшся мені...

    На справі кохання ми знаємось,
    І в подиху коко шанель
    Так лагідно нам усміхається
    Старий таємничий готель...



    адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=485587
    рубрика: Лірика кохання
    дата поступления 14.03.2014
    автор: Сокольник


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  11. Серго Сокольник - [ 2014.10.25 13:33 ]
    Мы не знакомы (16+)
    Мы не знакомы ( 16+ )

    Мы не знакомы. Я не помню
    Ни цвета глаз, ни вкуса губ.
    Стриптиз передо мной исполнив,
    Ни платьев цвет, ни мягкость шуб
    Мне не почувствовать, не видеть
    Прохладной тела белизны...
    Мне Вас изменой не обидеть
    В несмелом трепете весны.
    Я не познаю, как несмело,
    Остатки гордости храня,
    Мне подарив нагое тело,
    Вы вся, надевшись на меня
    В любовном сладостном дурмане,
    Себя пронзив стрелой любви,
    Мне отдадитесь. Сам я ранен
    Мечтой... Не ранен. Се ля ви...
    Из непреложенных усилий,
    Фантазий, не осуществив
    Своих желаний, Вы незримы,
    Как домик карточный сложив,
    Своим мечтаньям потакая.
    Мы не знакомы. Я поник.
    Порыв желаний истекает,
    Как влагу поглотил родник.
    Вы не приложите усилий
    Ко встрече. Но порой ночной,
    Явившись в звезд небесной сини,
    Во снах Вы будете со мной,
    Пройдя прохладой темных комнат...
    И я готов Вам обещать-
    Я Вас не помня буду помнить...
    Не зная буду познавать...

    адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=485803
    рубрика: Лирика любви
    дата поступления 15.03.2014
    автор: Сокольник


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  12. Серго Сокольник - [ 2014.10.25 13:47 ]
    Капля ртути
    Капля ртути

    Каплей ртути легла ты на чью-то ладонь...
    Капля ртути... Ее удержать ты попробуй...
    Ты в сверканьи ее ядовитом не тронь.
    Но ронять погоди, поиграй с ней немного...

    Так ярка... Так подвижна... Как отблеск луны
    Отражен в этом взгляде, игриво- холодном...
    Ты прохладой зовешь в эротичные сны,
    Оставаясь при том отрешенно- свободной...

    Капля ртути... Красой неживою своей
    Ты играешь судьбою желанья живого...
    Не стекай по ладони! Останься на ней!
    Капля ртути... Ты ядом отравишь любого!..

    адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=513177
    рубрика: Лирика любви
    дата поступления 24.07.2014
    автор: Сокольник


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  13. Серго Сокольник - [ 2014.10.25 13:47 ]
    Ще кохай
    Ще кохай!. .

    Ще кохай мене! Ще кохай,
    Поки небо розкидало зорі!
    Не віддай мене! Не віддай
    На самотністю перчене горе.

    Поки час іще, поки час
    Наш не вийшов- цілуй, кохана!..
    Поміж нас уже, поміж нас
    Причаїлась розлуки рана...

    Забери мене, забери!..
    Зацілуй, закохай до ранку!
    До зорі кохай, до зорі,
    До світання, як до останку.

    Тож візьми мене, тож візьми,
    Закохай у шаленстві ночі!..
    Що в коханні не вічні ми-
    Серце вірити все не хоче...


    адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=505442
    рубрика: Лірика кохання
    дата поступления 16.06.2014
    автор: Сокольник


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  14. Серго Сокольник - [ 2014.10.25 04:18 ]
    Встреча поэтов (16+)
    Встреча поэтов. ( 16+ )

    Судьбой нам дарована встреча, моя поэтесса,
    И воздух пронизан желаньем познанья процесса
    Слияния душ, упоенных поэзии силой...
    И голову счастье кружит в ожидании милой...

    Скажу я тебе, словно оду желанью слагая-
    Ты неповторима, в любви совершенно другая,
    Я женщин знавал, все же как ты на них непохожа!
    И в сердце, как пазлы, сложилось желание... Боже!..

    Извечность желаний себе мы исполнить поможем.
    Нам станет степною травою любовное ложе.
    В поля побредем мы одетые в солнечный ветер,
    Вдвоем, затерявшись для всех на огромной планете...

    Чтоб ласково солнце нагие тела целовало,
    И где-то вдали за холмами гроза бушевала,
    И сладко-тревожные песни нам ветры шептали,
    Играя травою, примятой от наших сандалий...

    И в страстном порыве, почти истязая друг друга,
    И яду испив в невозможности выйти из круга,
    Тебя целовать, словно ведьму в горниле огня,
    И слушать в истоме о том, как ты любишь меня.

    И громом вулкана взорвется гроза за горою,
    И с неба потоком дождя исступленье омоет...
    Причина ли, следствие- что есть явление это-
    Природы каприз, или все же слиянье поэтов?..

    адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=500217
    рубрика: Лирика любви
    дата поступления 20.05.2014
    автор: Сокольник


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  15. Серго Сокольник - [ 2014.10.25 04:45 ]
    Жіноча роздвоєність (16+)
    Жіноча роздвоєність ( 16+ )

    Жіноча роздвоєність- ніжна чутливість,
    Завзята жагою бажання буремною.
    І поряд настраханість зради, вразливість,
    Засліплена тою підозрою темною-

    Це все у природі будови жіночої.
    Мабуть недаремно Природа створила
    Той розріз красивий між ніжок дівочих...
    Така вже будова жіночого тіла...

    адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=475743
    рубрика: Лірика
    дата поступления 29.01.2014
    автор: Сокольник


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  16. Серго Сокольник - [ 2014.10.25 03:26 ]
    Путники
    Путники

    Мы за счастьем идем по горящей земле.
    Мы забыты. Отпеты. Петляем во мгле.
    Нас травили. Пугали. Сбивали с пути.
    Мы в пути. Мы устали. Нам трудно идти.
    Только нас не собьешь с шага мерного вспять.
    Далеко? НедалЕко? Шагать и шагать...
    Мы вгрызаемся в землю. Встаем и идем.
    Зову сердца лишь внемля. С пути не сойдем.
    Нас не тронь. Мы ответим. Уже не простим.
    Мы дойдем до рассвета сквозь пламя и дым.
    Мы как факел несем в сердце Веру свою.
    И достойно займем наше место в строю.


    адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=520757
    рубрика: Лирика
    дата поступления 01.09.2014
    автор: Сокольник


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  17. Серго Сокольник - [ 2014.10.24 00:02 ]
    Кохання в нічній хаті (16+)
    Кохання в нічній хаті ( 16+ )

    Дівчино моя, іди до мене!
    В напівтемній хаті нишкне хіть...
    Ти тремтиш, тендітна і шалена,
    Солодко п"ючи єднання мить...

    Я в тобі... Гладенько і чуттєво
    Випиваю всю тебе до дна.
    Ми одні у хаті... Наче Єва,
    В цілім світі ти моя одна...

    Місяць хату міря крізь фіранку...
    Таємниче сипле срібний пил...
    Ми кохатись будем до світанку...
    Тільки на зорі не стане сил,

    І тоді в ранковій прохолоді
    Ми, тілами сплетені, поснем...
    В місячного світла насолоді,
    Випещені зоряним дощем...


    адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=522907
    рубрика: Лірика кохання
    дата поступления 12.09.2014
    автор: Сокольник


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  18. Серго Сокольник - [ 2014.10.22 00:14 ]
    Нічна дорога в нікуди
    Нічна дорога в нікуди

    В тумани сиві пірнають фари...
    За борт хапають нічні кошмари...
    Куди я їду? Куди мій шлях?
    Спитай у крука в нічних полях...

    Це зустріч? Мара? П"янке видіння?
    На зов Мольфара нічне створіння?
    Лиш звук сопілки... Чи вітру свист...
    По-між світами ажурний міст...

    Що я покинув? Що я отримав?
    Де я щасливий- чи там, чи нині?
    Совиний стогін в питаннях цих
    На перехрестях нічних доріг...

    Чимало знаю. Чимало бачив.
    За шал кохання чим я віддячу?
    Куди прямує мій корабель?
    Пливу до неї... Можливо-в Хель...

    адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=478447
    рубрика: Лірика кохання
    дата поступления 10.02.2014
    автор: Сокольник


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  19. Серго Сокольник - [ 2014.10.22 00:19 ]
    Страсти по Аэлите
    Страсти по Аэлите

    В железной скорлупе... Все ближе, ближе, ближе!..
    В иллюминатор красным глазом Марс блистал..
    Какие тайны, мятежи, события увижу,
    Рукою алчущей сквозь мрак тебя достав?

    Сквозь ночи мглу, дрожащий холодом забвенья,
    Тужуркой кожаной укутав свой озноб,
    Влекомый силой притяженья- вдохновенья,
    Тянусь рукой к тебе, земной озябший сноб,

    В твоих согреться зыбко- призрачных долинах,
    Познать хрустальный блеск твоих вершин,
    Припасть к немым сакральным тайнам властелинов
    Былых эпох, изведать мощь твоих машин...

    Кружиться в вихре перманентных революций,
    Пьянящий пить поток твоих кровавых вин,
    Проверить прочность неземных твоих конструкций
    Лечу... Во всей вселенной я один, совсем один...

    И будет встреча... Кем-то выписан мне литер
    Познаний таинства космической любви...
    Меня ты темным ангелом увидишь, Аэлита!..
    Встречай же падшего, и им одним живи...

    Испить мне дай эзотерических познаний,
    И в нежность женственности крови свежей влить
    На пике жажды эротических желаний,
    И дай Надежду революции вершить...

    На торможенье!.. Дрожью мелкой бьет ракету,
    Как от экстаза... Аэлита! За тобой
    Я прилетел! Аз есмь! О, где ты? Где ты? Где ты?
    Я приземлился!.. Где же ты, любовь?..

    адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=506774
    рубрика: Лирика любви
    дата поступления 23.06.2014
    автор: Сокольник


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  20. Ярослав Чорногуз - [ 2014.10.21 00:44 ]
    Сивая береза*
    Ледь торкнувши лезом
    Лагідну блакить
    Сивая береза
    У гаю стоїть.

    Ніжністю своєю
    Світиться вона,
    Облітає з неї
    Жовта сивина.

    Приспів:

    Сивая береза
    В золоті обнов.
    Ти – кохання безум,
    Пізняя любов. Двічі.

    Сон уже змагає
    Небо голубе,
    Як прийду до гаю –
    Обніму тебе.

    Пахощами безу
    Пестить душу вись.
    Ясен і береза
    Вітами сплелись.

    Приспів:

    Сивая береза,
    В золоті обнов.
    Ти – кохання безум,
    Пізняя любов. Двічі.

    7521 р. (Від Трипілля) (2013) Конча Озерна під Києвом.


    Рейтинги: Народний -- (6.99) | "Майстерень" -- (7)
    Коментарі: (10)


  21. Серго Сокольник - [ 2014.10.16 01:05 ]
    Одиночество (16+)
    Одиночество ( 16+ )

    В полночный час
    Танцуешь в комнате
    Во мраке ночи...

    Ты мне сейчас,
    как кукла голая,
    Отдаться хочешь.

    Обнажена,
    Движенья плавные,
    И ты одна...

    Ты влюблена...
    Мотив печальный...
    Бокал вина...

    Я далеко.
    Но расстояния
    Нам не преграда.

    Мне нелегко,
    Но ожидание-
    Моя отрада...

    И до тебя
    В своих мечтаниях
    Я дотянусь.

    Рукой тепла,
    Рукой желания,
    Тебя коснусь.

    Я дотянусь-
    И ты почувствуешь...
    И вздрогнет тело...

    Исчезнет грусть.
    В изгибе чувственном
    Ты вся несмело

    Сама возьмешь
    Себя изысканно...
    И при луне

    Оргазма стон,
    Живой и искренний,
    Подаришь мне.

    Умолкнет стон...
    Умолкнет музыка...
    Ты голышом

    Стихи любви
    Напишешь памяти
    Карандашом.

    И ляжешь спать.
    И в утомлении
    Окончишь вечер...

    Ты будешь ждать.
    И будешь верною.
    И будет встреча.

    адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=475872
    рубрика: Лирика любви
    дата поступления 30.01.2014
    автор: Сокольник


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  22. Серго Сокольник - [ 2014.10.13 00:37 ]
    Нудистка (16+)
    Нудистка (16+)

    Оголена дівчина, вигнувши спинку,
    Стоіть по коліна в воді,
    А море ласкаве, за хвилькою хвилька,
    Змива на пісочку сліди...

    Оголеність дівчини, ніжно-цнотлива,
    Приваблює погляд людей,
    І поза її, соромливо-грайлива,
    І зваба маленьких грудей,

    І ніжки стрункі, і оголеність лона,
    На спину волоссячко впало....
    Неначе скорившись одвічним законам
    Природа шедевр написала....

    Стоїть і милується з власного тіла.
    Всим видом показує, що
    Лиш морю та сонцю віддатись хотіла б-
    Юначе, тобі- ні за що!..

    адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=470340
    рубрика: Лірика кохання
    дата поступления 05.01.2014
    автор: Сокольник


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  23. Тетяна Флора Мілєвська - [ 2014.10.10 20:48 ]
    Я вас забувала
    Я вас забувала… і вдруге, і втретє.
    У тиші кімнати в уявнім портреті
    Зникали всі рисочки, ямки… А очі
    Я просто не бачила. Кожної ночі
    Я вас забувала малюнком бароко,
    Ви зникли нарешті... Здавались пророком,
    А нині в уяві лиш пляма далека:
    На серці ні холоду вже, ані спеки.

    10.10.2014


    Рейтинги: Народний -- (5.51) | "Майстерень" -- (5.58)
    Коментарі: (18)


  24. Галантний Маньєрист - [ 2014.09.07 12:44 ]
    Ах ...
    *
    О ніжне жіноче безсоння,
    надтонкощі, сутінне дійство,
    уява, що змінює світ, і
    вже світ, що заводить уяву
    до пастки - рука провидіння,
    точніше, жіночі обійми,
    земному несуть деміургу
    натхнення реалій новітніх,
    які, втім, не спинять уяви...

    **
    Жінки - це манкИ попереду
    бажань чоловічого гурту,
    що впряжений, кажуть богами,
    у спраглий возитися світ.

    Найближчі манки - на вечерю,
    а ті, що далеко, ночами
    безсонні вийматимуть душі
    оголеним сяйвом своїм.

    Така вже природа жадання:
    Її - за новим сьогоденням,
    Його - за душевним покоєм,
    як мить
    понад полум'ям сексу.


    Рейтинги: Народний -- (5.49) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (5)


  25. Ярослав Чорногуз - [ 2014.09.02 00:08 ]
    Вересень
    Завересніло вже, завересніло,
    Стоїть природа матінка сумна.
    В її зелене листя знавісніло
    Вплітається вже перша жовтизна.

    У води, що тепла набрали в літі,
    Неначе підкидає хтось льодок.
    У землю і повітря розігріті
    Змією заповзає холодок.

    І дощ у душу налива печалі,
    І монотонність навіва хандру,
    Немов мені уже не жити далі,
    Немов би я ось-ось уже помру.

    Мов зачинилися ворота раю,
    І вся в сльозах похилена верба...
    Не я, це знов природа помирає,
    І знов на душу наляга журба.

    Київщина, Конча Озерна 7510 р. (Від Трипілля) (2002)


    Рейтинги: Народний -- (6.99) | "Майстерень" -- (7)
    Коментарі: (6)


  26. Ілона Перепротілароне - [ 2014.08.24 10:43 ]
    ...
    В очах
    Без дна
    Без не
    Без хочу
    Без дій
    Без плач
    Без слів
    Тебе

    2010


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.5) | "Майстерень" -- (0)
    Коментарі: (1)


  27. Ігор Шоха - [ 2014.08.19 21:00 ]
    І не хочеш, то мусиш
    А у мене така поезія,
    що не кожному у дорогу.
    Ще далеко до Полінезії,
    до Гогена і до Ван-Гога.

    І все ближчає до історії,
    і даліє від істерії.
    Запитаєте нині, – хто ми є?
    Може, пасинки у Марії?

    Розпинають нас, убивають нас,
    і бажають в огні горіти
    і не перший раз, і в останній раз,
    а ми все-таки Божі діти.

    І махновці ми, і петлюрівці,
    і бандерівці ми погані,
    коли вулиця йде на вулицю,
    коли гонять нас окаянні.

    Нам приписують і чужі гріхи,
    і свої прищепляють гени,
    ми воли-бики,ми і дурники,
    ну а ми таки все блаженні.

    Нас і мінами, і гранатами,
    ну а ми усе – кулаками.
    Воїн задники не лизатиме
    ні чужим братам, ні своїм панам...
    То не гнівайтесь і пробачте нам,
    як піднімемось козаками.

                                  08.2014


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.57) | "Майстерень" -- (5.93)
    Коментарі: (8)


  28. Мирослав ГончарукХомин - [ 2014.08.04 08:32 ]
    Приємна сутінь / Нарочито існуючі
    Приємна сутінь огортатиме тіло її невагоме,
    Вокзальні птахи замовкатимуть над її домом,
    І тільки зорі пастельно криваві і місяць у повні
    Проводжатимуть її до межі анексованої власним мороком.

    Вона ще не знає, що втіха довкола неначе зима ефемерна,
    Що люди, як ріки сплітаються крізь каміння,
    Що це насправді жнива, що вона ще жива – не вмерла,
    Що дощі в останнім вагоні повертають сумирно з півдня.

    Ти ще не знаєш нічого, ти ховаєш обличчя у землю,
    А все навкруги – демонтує у тобі тугу,
    Тривала розлука корінням гіркого ревеню
    Лікує чаями твою передчасну застуду.

    Так народжуються думки, а поміж ними – слова,
    Терпіння – найвища освіта з невизнаним атестатом,
    І сходить на землю сріблястим дощем їхня ангельська стройова,
    І глушить сезонні убивства мобільний їх оператор.

    Бачиш, дівчинко, двері, що завжди по тобі закриті,
    Нарочито існуючі, тривко в тобі живучи,
    Такі ж невідомі, як осінь загублена в житі,
    До якої щодня будуть тягнутись руки.


    2014 р.


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  29. Опанас Драпан - [ 2014.07.14 14:20 ]
    баймо про своє
    кінець

    '2014


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.5) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (6)


  30. Ярослав Чорногуз - [ 2014.07.05 23:55 ]
    Липнева акварель
    Гай у надвечір`ї ген затих
    У пригаслім сонечку – краса є,
    І зоря так ніжно нависає
    Відсвітом печалей золотих.

    І човна притомлене крило
    Завмирає у останнім змаху…
    Хмару, наче мрію, понесло
    Аж до тебе, на південний захід.

    5.07. 7522 р. (Від Трипілля) (2014)


    Рейтинги: Народний -- (6.99) | "Майстерень" -- (7)
    Коментарі: (22)


  31. Ярослав Чорногуз - [ 2014.07.01 00:05 ]
    Сповідь-молитва
    Я ходив із іншими жінками,
    Не була стосунків то краса.
    Ти одна стоїш понад віками,
    Як Богиня світла в небесах.

    Ти – моя Лаура, Беатріче,
    Сонцесяйво в холод і зиму,
    Лиш тебе прощатися покличу
    Я на одрі смертному свому.

    Ти одна затьмарила собою
    Міріади зір в ясній красі -
    Ніби розчинилися усі –
    В мареві планети голубої.

    Голос твій – солодкий спів сирени*,
    І цілюща сила у очах,
    Джерело моє ти Гіппокрени**
    І політ Пегаса в небесах.

    І печаль, і радощі, й натхнення,
    І проміння сонця поміж хмар,
    Задуми велично-дерзновенні,
    Серця мого пристрасного жар.

    Бути в щасті піснею твоєю –
    О якби судив мені так Бог! –
    Дай мені летіть понад Землею,
    Сяєва торкатися твого!
    *Сирена – міфічна птаха у Греції, яка зачаровувала своїм співом.
    **Джерело Гіппокрени – у грецькій міфології - джерело натхнення для поетів.

    24.06.-30.06.7522 р. (Від Трипілля) (2014)
    Київ, Конча Озерна (півострів Печалі, дача).


    Рейтинги: Народний 7 (6.99) | "Майстерень" 7 (7)
    Коментарі: (18)


  32. Ярослав Чорногуз - [ 2014.01.22 23:42 ]
    Осіння дефіляда*
    Дощ осінній крапа де-не-де,
    Витискає хмару немалую,
    Струнконога кралечка іде,
    По Хрещатикові дефілює.

    ПРИСПІВ:
    У стовпа заїхав «Мерседес»,
    Як побачив змійками панчохи,
    Київ замовкає враз увесь,
    Тільки чуть навколо «ахи» й «охи».


    Світ не бачив ще тебе таку –
    Чарівну, звабливу Люсю-Мусю,
    Наче песик той на ланцюжку,
    До твоєї тіні прив`яжуся.

    ПРИСПІВ:
    Ти поміть у натовпі мене,
    За тобою йти, повір, я мушу,
    Над тобою - диво осяйне -
    Парасолькою одкрию душу.

    О моя любов, моя Лю-Лю,
    Хай сипнеш з очей у мене перцем –
    На калюжу плащ я простелю –
    Ніжкою ступай мені на серце.

    ПРИСПІВ:
    Хай презирливий почую сміх,
    Але знай, чарівна диво-Ладо,
    Я вже, я вже біля ніг твоїх,
    Ти моя осіння дефілядо!

    30.09.-1.10.7521 р. (Від Трипілля) (2013)



    Рейтинги: Народний -- (6.99) | "Майстерень" -- (7)
    Коментарі: (2)


  33. Галина Михайлик - [ 2013.11.12 09:28 ]
    Зелений світлофор або Незнайомець
    Високий, гарний-чорнобривий-молодий,
    летка хода, упевнена постава,
    і профіль - точено-карбовано-чіткий:
    андро-брюнетна мить-моновистава.

    Син, брат, онук... мабуть,- коханий,батько,муж:
    реальні амплуа, гіпотетичні…
    Зелене світло перехресного шляху
    і… кожен у свої буденні притчі…

    28.10.2013


    Рейтинги: Народний -- (5.64) | "Майстерень" -- (5.79)
    Коментарі: (26)


  34. Зеньо Збиток - [ 2013.09.20 06:15 ]
    Цьом-цьом
    Цьом-цьом, лялюнь! Як в тебе справи?
    Чим Лондон дихає, Париж?
    Сідай, примощуйся до кави.
    Куди так, Сонечко, летиш?

    Абзацно кажеж? Це цікаво!
    Розводиш круто мудаків!
    Ти п’єш без цукру? Не гіркаво?
    ...вони, батяри, всі такі...

    Ой, знаєш, я вже прибалділа —
    обзавелася пацючком,
    висить на ньому трохи тіла,
    зелені лапаю сачком.

    У нього в статусі коханок
    поважні шльондри, не відпад.
    Він має масу забаганок —
    конкретні перса, вправний зад.

    Що є — то є, платить — то й любить,
    то заслуговує бонжур.
    А як цілує класно в губи...
    В які — дай вушко — розкажу...

    Жах не люблю скупих занудок,
    мій попередній — саме з них.
    Йой бідувала, то паскуда —
    в спідничці маминій жених.

    Летиш на шопінги, як бджілка?
    А на масаж? На два, чи в три?
    Давай, папулечки. То в скільки?
    Як щось — до мене набери.

    19 Вересня 2013


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.33) | "Майстерень" -- (5.27)
    Коментарі: (14)


  35. Марія Романченко - [ 2013.08.19 20:13 ]
    Жінка, що розчісує волосся
    Хвилясте, позолочене волосся
    Ти білосніжним гребнем розчесала
    І мармурова ручка укладала
    Ті пасма золоті, немов колосся.

    І кожне пасмо хвилею вилося,
    Твій гребінь кожний локон відділяв,
    А бог кохання хвилі ці збирав.
    І між собою все переплелося.

    Це золотисте море хвилювалось,
    Пливло у бурі серденько моє.
    Воно до смерті хутко наближалось.

    Я – мавр, я потонув. І серце вже моє
    У цьому морі золотім скупалось
    І втратило пусте життя своє.

    1614


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Коментарі: (1)


  36. Зеньо Збиток - [ 2013.08.03 05:32 ]
    То нiчого
    — Як розлого тут у вас,
    як цікаво.
    Ну й гніздечко –
    то атас!
    — Прошу,
    кава.
    — Вікна дивляться у парк,
    на дорогу.
    То нічого,
    що я так –
    без нічого..?
    — То нічого.
    — Де не глянь –
    один музей
    і добротність.
    Вашій кралечці везе…
    — Я самотній.
    Прошу завітати в бар.
    Вам налити?
    — Я не п’ю,
    вино хіба…
    оте біттер.
    — Є канапки
    і м’ясне
    в стилі тапас.
    Прошу пані,
    он десерт,
    ось канапа.
    — Ой, як смачно –
    просто шарм,
    рветься серце.
    Ви така тонка душа...
    — Сіль за перцем.
    — Більш не наливайте, вау –
    це вже шоста…
    Де лазничка тут у вас?
    — Вліво й просто.
    Що поставити для вух?
    — Щось класичне…
    — Ван Бетховена?
    Ау!
    — Патетичну…
    — Ви такі –
    хоч на панно,
    в царське крісло.
    Вам до міні
    йде вино…
    в рамках стислих.
    — На канапі тіснота –
    не підлога.
    То нічого,
    що я там…
    без нічого?
    — То ніч…ого…
    — Чи на все ви так мастак?
    Шусть між ноги…
    — То нічого,
    що я так,
    без нічого..?
    — То нічого.
    Ой, як солодко у вас
    кавувати –
    йде по колу голова,
    ноги –
    вата.
    Я метелик –
    не літак,
    ніч за рогом.
    — То нічого
    що за так..?
    — Забуваєшся,
    чи як?
    Як нічого?!!

    31 Липня, 2013


    Рейтинги: Народний -- (5.33) | "Майстерень" -- (5.27)
    Коментарі: (15)


  37. Семен Санніков - [ 2013.06.28 12:42 ]
    Моє

    Барелі правдивої води
    Викуплю у брокера на біржі.
    Нею лікуватиму сади,
    Де брехня заїла чесні вірші.

    Балії солодкої води
    Виберу собі у спа-салоні.
    Нею орошатиму сади,
    Де зростають віршики солоні.

    Іноді збиратиму росу -
    Вірші омивать, що тлінь поїла.
    Кращі - до друкарні віднесу.
    А до гірших я не маю діла.

    Бо люблю свої. Причина є.
    Рейтинги, дарма, що не найбільші,
    І нема алюзій - все моє.
    Це Поезія. Це неповторні вірші.

    (2013)


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.5) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (21)


  38. Віталій Попович - [ 2013.04.27 02:03 ]
    моя Знахідка
    І поки ти посміхаєшся мені -
    В світлі надходять дні…

    Журба не може бути й на відстані пострілу -
    Я стану повітрям твого простору,
    Стежкою простелюся під твоєю ходою,
    Триматиму тінь твого тіла собою.

    Нестиму кожне твоє слово дбайливо,
    Не пропускатиму жодний твій рух,
    Житиму тобою, поки це можливо,
    Ловитиму миті переплетіння рук.

    Блукатиму в пошуках для порятунку
    У безкінечності осіннього трафіка,
    Шукатиму ліки найвищого ґатунку
    І зрозумію, що ти – моя знахідка

    2012


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  39. Юра Товмач - [ 2013.04.06 19:29 ]
    Ти - хто це? Я вгадав – Леся Українка...



    Ти сиділа біля мене у вечірнім платті
    І дивилася на сцену Київ.Драм.Театру
    Театралів слухала і позіхала в такті
    Малюючи в ню долонях тату – мантру
    ***
    Я в цей час літав і кудись косився
    І кричав я бути там де ти сиділа
    Довго я на це молився, - аж втомився
    Помічаючи що відчував, що і ти цього хотіла
    ***
    Я не я - від театрального контакту
    Ти не ти - під кінець третього антракту
    І ми удвох в екстазі обравши нашу карму
    Авансцена й душі наші в драмі шарму


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  40. Юра Товмач - [ 2013.04.06 17:31 ]
    Ти не прийшла, а я чекав
    Рондо Л.ван Бетховена , звін -акустика
    Твої руки обійняли деко скрипки
    Ця симфонія від С. Прокоф’єва
    Ти моя мелодія – стикання нитки

    Смокінг, фортепіано - клавіші
    Ми в дуеті творим рай із Ріхард Штрауса
    Мої пальці пересортовують Йоганнес Брамса
    Ти немов би я - ідилія релакса


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  41. Наталя Мазур - [ 2013.04.05 00:06 ]
    Заворожи
    Заворожи мене!
    Заговори!
    Ти ж володієш магією слова!
    Скажи про почуття,
    Що до пори
    У вічності жили позачасово.
    Про білі орхідеї розкажи,
    Які вони тендітні, ніжні, гожі.
    Як щойно ти їх обирав межú
    Десятків інших,
    Бо на мене схожі.
    Навколишній зникає міста звук,
    Повільно доторкаючись до стебел.
    Заворожи!
    Не розмикай лиш рук, -
    Несила відірватися від тебе...

    04.04.2013р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.53) | "Майстерень" -- (5.64)
    Коментарі: (24)


  42. Олег Славчин - [ 2013.03.12 18:05 ]
    Не надо слов
    Не надо слов они здесь лишние,
    Ты хоть молчишь , но я слышу,
    Слышу сердца биения , стук,
    И нежное тепло твоих рук,
    Хочу в глазах твоих я утонуть,
    Пускай меня там не найдут,
    Пускай вообще меня не ищут,
    Не надо слов они здесь лишние….

    лютий 2011


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0) | Самооцінка 3
    Прокоментувати:


  43. Галантний Маньєрист - [ 2013.03.04 16:42 ]
    Її танок
    Ти дивовижна у платті легкому -
    моди високої жінка - по кому
    очі, додолу опущені, втому
    серця тамують – усім невагому?

    Плечі на руки, як небо на крила,
    у надвечірній журбі опустила,
    білістю сміла, і північчю зріла,
    зваблюєш не діамантами тіла.

    Місяць до ніг твоїх чари збирає.
    Крає гітара безсоння безкрає.
    Подиху тепло-солоного, мріє,
    подив у плетиві струн паленіє.

    Мов зі свого обертання зірниця
    в тебе зійшла: не зоря - танцівниця,
    мовби і далі видіння не сниться.
    Наче лише до зіниці зіниця…


    2013


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" 5.5 (5.5)
    Коментарі: (14)


  44. Нико Ширяев - [ 2013.02.12 17:10 ]
    Чокъ гузель
    Женщины - заманчивые люди.
    Как же мы их любим, как их любим!
    Каждая - отдельный водоём,
    Каждая - о важном, о своём.

    Ирочка в своей основе - рейтинг.
    Вика элегична, хоть убейте.
    Аська - это пламенный зигзаг,
    Подравнять который вам никак.

    Вас построят Маша или Таня.
    Жени спросят, кто из них желанней.
    От вниманья расцветают Нина,
    Любочка, Алина, Валентина.

    Всё о том, что песенка не спета,
    Вам напомнит Жанна или Света.
    Если вы не вовсе инвалид,
    Алла вас легко расшевелит.

    Лена - это жаркая подмышка.
    Анна - электрическая вспышка.
    Юля - это тайный леопард.
    Даша - это три колоды карт.

    Вера - мандариновая долька.
    То ли дело, то ли тело - Ольга.
    Ольга выплывает, как луна,
    Всею полнотой разрешена.

    2012


    Рейтинги: Народний -- (5.47) | "Майстерень" -- (5.38)
    Коментарі: (4)


  45. Нико Ширяев - [ 2013.01.27 12:53 ]
    Взаблизко
    О сколько нам открытий жизни чудной
    Готовит нежно пьяный парадокс.
    Любовь и власть от века неподсудны,
    Вот так уж с ними как-то повелось.

    Сплошная жизнь - роскошная путина,
    Сожмёшь и долго смотришь, что в горсти.
    Дойдёт улов до самой сердцевины,
    До самой страсти может довести.

    Ломайтесь, тайте, крепкие объятья,
    И снова замыкайтесь в свой черёд.
    В былых объятьях был не виноват я,
    Пойдём, посмотрим, как ещё попрёт.

    Какое счастье падать спелой грушей
    В заоперно большую жизнь твою.
    Ну что тебе? Мой саундтрек послушай,
    Тебе я песню новую спою.

    Во исполненье песенки недальней
    Металл готов послушно лечь в тетрадь.
    И молот из него, и наковальня -
    Чему не быть, того не миновать.

    Над ним сомкнулись крепкие объятья...

    2012


    Рейтинги: Народний -- (5.47) | "Майстерень" -- (5.38)
    Коментарі: (4)


  46. Оксана Галузкевич - [ 2012.12.11 17:05 ]
    ти - мій вірш
    Рука відчуває серце,
    а мрія - тремке крило.
    Як нетля, летить на світло
    твій зір у моє вікно.

    Напевне, це дуже важко
    тримати собою світ
    і рвати ймовірну казку
    на клаптики "love_привіт".

    Твої амберже навіки
    влилися в мої струмки,
    а ті напувають ріки,
    що вхожі у наші сни.

    Як новоосміла хвиля,
    як вивільнене "today",
    вростаю душею знову
    у відтінь твоїх очей.

    Ти - лицар ув обладунках,
    з уміло зримованих лат.
    Як душу мені довіриш -
    віддячу тобі стократ.

    2012


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.44) | "Майстерень" -- (5.25)
    Коментарі: (5)


  47. Алекс Север - [ 2012.11.07 19:03 ]
    То як без них, панове, жити?
    Тебе кохаю до нестями,

    Це почуття не має меж,

    Жбурляє в жар воно місцями,

    Стискає груди, але все ж



    Душа співає і радіє -

    Нема у зиму вороття,

    Весна іде, вона вже діє

    Не лиш на одяг та взуття.



    Її серцева аритмія -

    Немовби допінг чи наркоз.

    Весна, хитрюга, розуміє:

    Вона - бажань апофеоз.



    Буває, все в очах тьмяніє,

    Не знаєш навіть, що робити.

    Хто не кохав - не мав надії,

    То як без них, панове, жити???

    2012р.


    Рейтинги: Народний 4.25 (4.19) | "Майстерень" 5.5 (5.38)
    Коментарі: (28)


  48. Семен Санніков - [ 2012.10.08 11:49 ]
    перешкоди

    У баговинні ханжеських боліт
    Куди не стань - етичні перешкоди.
    А потяг до інтимної свободи
    Мене веде за помислами вслід
    У той нецензурований політ,
    Де пишеться про плотські насолоди,
    Бо притомив сезонний пустоцвіт -
    Про осінь та гриби сльозливі оди.

    Мине ця осінь, і зима мине,
    Забудуться ті оди та присвяти,
    А вірші про тілесне та хмільне
    Не будуть, як осінні, присипляти
    Ні читачів якихось, ні мене.
    Усі кохаймось - навіть варіяти.

    (2012)


    (2012-2016)


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.5) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (22)


  49. Тата Рівна - [ 2012.09.21 16:06 ]
    … с неизменной сигарой и чашечкой кофе…

    От Бодлера и до Прокофьева
    Среди пира, мира, среди чумы
    С неизменной сигарой и чашечкой кофе..
    Рождаемся — Мы..

    Не поэты, не прозаики — конформисты
    Убегающие от Морфея с морфием
    Нигилисты души. Отчаянные анархисты...
    Неизменны — сигара и чашечка кофе.

    Нас топили в шампанском, нас водочкой дурманили
    Охаживали веничком, кнутом, пантофлей
    Но ведь душу окаянную не сожгли — не
    Залили пламенем. — Бесов круг. — Мы рождаемся. — Мы —
    С неизменной сигарой и чашечкой кофе…

    Не мужчины, не женщины — только личности,
    Отличает нас стоуверенность, гордость профиля..
    Изменяема траектория баллистичности..
    Но неизменны и сигара, и чашечка кофе...

    В замке тусклом замки отчаянно заржавевшие
    У принцесс одни грехи, у Бодлера с Прокофьевым
    Зарождаемся
    Не по детски маски надевшие...
    С неизменной сигарой и чашеч...

    2000


    Рейтинги: Народний -- (5.4) | "Майстерень" -- (5.39)
    Коментарі: (4)


  50. Галантний Маньєрист - [ 2012.08.05 10:17 ]
    Поет (пародія)
    До півсотні дійшовши, поет одягає фрак.
    Повній залі найближчих в зіниці метнувши смак,
    декламує безсмертя, убране в хорей і ямб,
    але сяєво слова вбиває мигтіння ламп.

    Та натхнення, гартоване досвідом, ожива!
    І вона вже у залі! І палахкотять жнива
    де її щедрий образ, хоча й не цінує слів,
    і приписує зойків кошторисам трудоднів!

    Та у ліжку і справді нелегко у п’ятдесят,
    і не дивно, бо стільки було вже отих менад.
    І поет закликає до милості, і щедрот,
    і на мить замовкає, зирнувши на музи рот.

    А вона, ну як завше, всміхається, та кому!
    І поет про безцінне заводить, що на кону.
    Бо ніщо не минає безкарно... Та менше з тим,
    ось «Шевченківську» візьме – і знайде куди, і з ким.

    І поет пропонує любити іще живих,
    оминаючи зором прихильниць немолодих.
    А ота нічогенька, що збірку трима в руці, -
    усміхається твердо, не проти іти в митці.

    На чолі у поета рождається благодать,
    він цитує себе, аж на вікнах шибки дрижать:
    - до краси не вглядатись, дійти до її основ!
    Пропонує новенькій, аж нагло холоне кров...

    Це настирне видіння, де він вже конечно стих.
    На світлині тому і гарніший, ніж бути міг.
    А портрет серед зали, де сі́яв, було, й сія́в, -
    де безсмертний один тільки дух поминальних страв.

    І поету недобре, до виходу мчить мерщій,
    хоч і жив, як припало, та не сторонився дій!
    І біжить, як ніколи нізвідки ще не тікав!
    Та новенька спиняє - мов куля,
    як рибу став...


    2012


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" 5.5 (5.5)
    Коментарі: (10)



  51. Сторінки: 1   ...   7   8   9   10   11   12   13   14   15   16