ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Вячеслав Руденко
2026.05.21 16:00
У сьогодні про тишу прошу -
Знак згори мені–чапля північна,
Світ давно у знемозі двобічній,
Двері в пекло відкриті дощу.

Заплети довгі коси весні!
Вже закінчене справжнє минуле,
Деградує лискуче поснуле,

Артур Курдіновський
2026.05.21 13:39
Пісня моєї душі -
Щирі мінорні ронделі.
Ранок відтінків пастелі
Тихо шепоче: "Пиши!"

Січень мене залишив
Жити у вічній дуелі.
Пісня моєї душі -

Сергій Губерначук
2026.05.21 12:48
Замов мені,
що побажаєш.
Я
виконаю те.

На – серце це,
котреє краєш,
бо знаєш –

Борис Костиря
2026.05.21 12:45
Все той же самий одинокий шлях
І та стежина у пригаслім полі,
Як музика, забута у полях,
На маргінесі пам'яті й недолі.

Самотній інок стрінеться тобі,
Як відповідь на болісні питання,
Немов стрибок у мисленній плавбі,

Юрій Гундарів
2026.05.21 09:41
Сьогодні - Всесвітній день вишиванки

На кістках тривають бісові танці,
ракетний удар залишає руїни…
Я сьогодні у вишиванці,
адже я — українець!

По ночах небо геть червоне,

Ірина Вовк
2026.05.21 09:06
Тут спочиває Той, хто зводив храми на руїнах власного серця. Князь, що тримав небо над Руссю, поки його власна земля йшла з-під ніг у глибини річкові. Ліворуч від нього – Любава, тиха течія його юності, що втопила в собі його перші сни. Вона – жива

С М
2026.05.20 20:20
Раптом одчуєш як минає це життя
Порух рук моторніше за усвідомлення
Ті ґенерації моїх непережитих мрій
Що я надіюся зустріти поки рухи не зносив
І жити щоби видіти світання на зорі

Ми двигалися задля ожвавлення картини
В напрузі й незнатті що відч

Костянтин Ватульов
2026.05.20 17:04
Щастя — найневизначеніша і найдорожча річ у світі.
Просто хоча б сісти в перерві за каву, помріяти.
Дивно, але б я кинув роботу, квартиру машину і друзів.
Кому це потрібно, коли є любов у Парижі з тобою?
Неспішна вечеря, романтика, запітнілі вікна і

Вячеслав Руденко
2026.05.20 16:36
В довгій тиші - відьми,миші,
У глибинах чути хор,
Акцептовані масони
Варять з цинком мельхіор …

Ллється світло недіяння -
Будить вранішній етер,
Спить свідомість… У чеканні

Ірина Вовк
2026.05.20 12:04
БІЛИЙ САРКОФАГ: НІЧ НА СТРІТЕННЯ ДЛЯ КНЯЗЯ ЯРОСЛАВА На схилі віку, коли вишгородські вітри стали надто холодними, Ярослав сів на березі свого життя, де зустрілися дві стихії: Любов і Мудрість. Перед його внутрішнім зором, мов у мутних водах Дніпра,

Борис Костиря
2026.05.20 11:33
О першій ночі я не сплю.
Шукаю в темнім океані
Величну і нову зорю,
Думки і почуття жадані.
У магмі ночі віднайду
Мінливу трепетну жар-птицю,
Яка народжена з вогню,
Яка мені колись наснилась.

Тетяна Левицька
2026.05.20 10:42
Розілляла ніч каву розчинну
на долівку вугільних небес.
Ти не бійся, моя серпантинна,
обіцяю, тебе не покину...
Знову лячно? Нехай йому грець!

Та хіба ти не звикла до струсів,
потрясінь і ударів судьби?

Артур Сіренко
2026.05.19 18:03
Люди запилених перехресть
Замовили в ковалів залізних снів
Трохи гострих апострофів.
Вони ще не знали,
Що сухий ясен торішнього
Втопився в прозорому Озері Сліз*,
А на поверхні того спокійного ставу,
Яку не може збурити

Артур Курдіновський
2026.05.19 16:26
Навколо - тепло, а у серці - темно.
Стискають горло помилки, гріхи.
Неначе, травень... І давно сніги
Завершили історію буремну...

Хіба ще актуальна пісня щемна
Для простору ледачої нудьги?
Бо навесні всі тьмяні береги

Оксана Алексеєва
2026.05.19 13:41
На перевалі торохкотять закіптюжені авто.
Кам’яними стежками блукають туристи,
смакують осінь, мов вистояне вино,
купують каву, сендвічі, кожушки і намиста.

Видряпавшись на вершину, вигукують: «Боже!
Онде гори, наче льодяники кольорові.»
Летять на

Кока Черкаський
2026.05.19 13:38
Одні кажуть: життя, як колесо,
Інші кажуть: життя – то лайно.
Треті живуть собі і не чешуться,
Життя пролітає повз них, як кіно.

Одні переймаються гривнею кожною,
Та що там гривнею-копійкою,
Інші вносять за Єрмака мільйони,

Борис Костиря
2026.05.19 11:30
Колишня спалена епоха
Ущент, навіки і дотла.
В снах Єремії та Єноха
Говорить немічна зола.

Епоха німо заговорить
Про дні звитяги і борні,
Здійнявши суєтливий ворох

Вячеслав Руденко
2026.05.19 11:14
Тихше-но, рак-ліцемір, вуса повільні і довгі
Дошкам плотів піднеси … качуру справжніх утіх,
Вірити хутряним снам личить братам ротоногим* -
Тож у каміння упрись, наче чилім на весні.

Вітер блаженний знайди, шлях пустотливому птаху,
Спіриту, хвилі

Світлана Пирогова
2026.05.19 09:42
Фіолетовий вибух травневого дня,
ніби хмара, що впала у сад.
Оксамитова, пишна, густа вишина
Залишає п'янкий аромат.
В кожнім гроні - маленькі сузір'я зірок,
таємничий приховують світ.
Заглядає в обличчя весняний бузок,
вабить душу пахучий цей кв

Тетяна Левицька
2026.05.19 05:54
Янголе світлий! Солодких видінь.
Обіймаю тебе ніжним серцем.
Хай насниться тобі неземна голубінь,
біля лісу прозоре озерце.
В нім хлюпочеться рибка надій золота,
якщо хочеш, задумай бажання.
Хай гойдає на крилах тебе висота
і моє незбагненне коханн

Кока Черкаський
2026.05.19 01:45
садок із сакур коло хати,
прилетіли джмелі - а вишень нема
- не будем ми гудіти над сакурами!-
полетіли геть

Володимир Бойко
2026.05.19 00:14
Навіть найлихіші лиходії неминуче відходять у минуле. Якщо росія – антисвіт, то й світ – антиросія. Силам зла бракує сили, але не бракує зла. Герої варті свого народу, але чи вартий народ своїх героїв? Золота середина була заповнена посередніс

Олена Побийголод
2026.05.18 19:57
Іван Хемніцер (1745-1784)

Один сумлінний батько вчув,
що за кордон дітей учитись відправляють,
і що того, хто десь за морем був,
від не-бувалого – й на вигляд відрізняють.

І от, не пасти задніх щоб,

Артур Сіренко
2026.05.18 19:24
Ми граємо
На бусурманській лютні дощу,
Ми танцюємо
Божевільні танці пролісків,
Що цвітуть лише у вигадках
Їжаків маленького лісу
Вчора.
Ми креслимо

Охмуд Песецький
2026.05.18 15:29
Почутого про подвиги трьохсот троянців
Замало, якщо ти серйозний ерудит,
Для написання навіть прози.
Хоча про Ксерокса ти можеш розповісти
Не тільки уривками службових розмов.

І пишеш вірша про своє – про зустрічі,
Природно, що не для баталій,

хома дідим
2026.05.18 14:02
усі збираються за стіл
від діда і до каті
щоби поїсти на обід
сякої благодаті
дід переважно мовчазний
триндіти не привиклий
тут батько по 50 розлив
бере із нього приклад

Ірина Вовк
2026.05.18 13:36
ВИШГОРОД: ЗИМОВИЙ СОН КНЯГИНІ ІРИНИ Коли осінь 1050 року позолотила кручі над Дніпром, велика княгиня відчула, як у її жилах стихає шторм північних морів – материнське серце, що тримало на собі дипломатію цілої Європи, почало втомлюватися. Вона об

Юрій Гундарів
2026.05.18 13:05
Сонячний ранок
вітає ласкаво:
ось львівський пряник,
каша і кава.

Ось почуття й думки найсвітліші,
це тобі радість прямо спросоння -
сяючі вірші,

Володимир Невесенко
2026.05.18 12:50
Звід небесний зірками іскрився...
Боже, зглянься, зійди і годи нам!
Друг мій взяв автомата і скрився,
а я ждав і складав лік годинам...

Скільки літ нами разом прожито
ще з дитинства, де мрії прозорі...
Він любив так співати про жито,

Артур Курдіновський
2026.05.18 11:41
Атестат КДБ, наперекір та попри,
Проніс крізь життя швидкоплинне.
Історія - "задовільно"
Комунізм науковий - "добре"
Провокаторська справа - "відмінно".

Борис Костиря
2026.05.18 11:32
Я іду в невідомість, забувши дорогу.
І додому назад вже нема вороття.
В пащу звіра іду, відганяючи втому,
У жаданні нового-старого буття.

Я іду у туман, я долаю тяжіння
Всіх минулих кайданів, тіней і проклять.
Я іду крізь полон і зірок мерехтіння

Іван Потьомкін
2026.05.18 11:02
Силкуюсь з’єднати розірване коло,
Та, видно, не вдасться з’єднати ніколи:
Не бачу кількох, з ким колись довелося
Вінчать цілину із пшеничним колоссям:
Летять їхні душі в простори надземні,
А я все шукаю отут надаремне.
Та все ж на часину розраджує

Вячеслав Руденко
2026.05.18 09:22
Відчувши як сяє травневий півмісяць,
Як глину чортяки під явором місять ,
Сполоханий пугач минає узлісся
І голосом вченим співає… В Сумах
Наглядач за волею ставить «Сто тисяч».
Актори із шкіри вздовж фабули лізуть.
Глядач недолугий кляне закулісу

Тетяна Левицька
2026.05.18 09:16
Благословенних видно по ясних очах —
вони: смарагдові, блаватні, пречудові.
Їм певно сняться зорі світанкові,
жар-птиці дивні на Мальдівських островах.

Щасливі люди розчиняються в добрі,
у мандрах водять білі каравели;
а раптом в чуйнім серці зах

Віктор Кучерук
2026.05.18 06:16
Звуки засинають уночі,
Боязко ховаючись повсюди
Від отих, кому час ніпочім,
Що мрійливо до світанку блудять.
Тиша уляглася на стежках
І таїться в темені глибокій,
Поки двох тих не проймає страх,
Поки землю укриває спокій...

Володимир Бойко
2026.05.18 02:38
Чи не кожен шнурок уявляє себе великим змієм. Насвинячити здатна лише людина. У собачої радості людське обличчя. Не все те зелень, що у салаті. Ціна питання зняла питання ціни. Від зайвої чарки ніхто не застрахований. Гірше за погану гор
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори на сторінці:

Аліса Бєздєтна
2026.05.14

Сак Юлия Сак Юлия
2026.05.13

Андрій Стельмахер
2026.04.29

Дитячої Творчості Центр
2026.04.29

Ян Вікторія А Вікторія
2026.04.23

Макс Катинський
2026.04.22

Лія Ланер
2026.04.18






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




 
 
Поезія


  1. Ігор Середа - [ 2009.12.17 18:58 ]
    Тварина
    Я сенсу не бачу далі боротись,
    померла надія і віра моя...
    Мені ти сказала, що будеш поруч
    та всеодно відійшла в забуття
    Неварто тобі було мене покидати,
    наодинці самого полишати
    і тепер Я безсердечна скотина,
    Негідник, Сволота і просто Тварина.


    Рейтинги: Народний -- (4.75) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  2. Валерій Голуб - [ 2009.12.17 12:47 ]
    З ПОГОРДИ

    Ми вражено дивимось, що наробили:
    Знічев’я, з погорди і марних образ
    Кохання своє, наче вазу, розбили—
    Таке, що приходить один тільки раз.

    Осколки кохання, останнє причастя,
    Осколки кохання гостріші ножа.
    Ти легко ступила до нового щастя –
    Зосталась моя босонога душа.

    Прийди, повернись в наші дні осіянні.
    Кохання ж було в нас!? Таке, що ого!
    А ти посміхнулась: яке там кохання.
    Минуща захопленість, тільки й того…

    *
    …Чорне сонце. Дикий вітер свище.
    Б’є у груди. Палить спориші.
    А бридкий лапатий павучище
    Смокче кров з метелика душі.



    Рейтинги: Народний 5.5 (5.48) | "Майстерень" -- (5.48)
    Коментарі: (5)


  3. Марина Полоні - [ 2009.12.11 01:53 ]
    Осінній сніг
    Звабливо-чарівливе щастя...
    Осінній сніг ,чи просто казка?
    Мені дарована тобою,
    Твоєю ніжною журбою.
    В очах завмерло запитання
    Про нерозгадане кохання,
    Про неприборкану надію,
    Про вічно-миготливу мрію...
    Прикрито білосніжним дивом
    Усе сумнівне ,все зрадливе,
    Непевний дотик мого слова,
    Твоя промовчана промова...
    Чуттєвий присмак-сміх і сльози,
    Моя душа в твоїй облозі,
    Усі нездійснені бажання
    Збулися так ,наче востаннє...
    Осінній сніг...Чи просто примха?
    Реальність вкриє гостроверху...
    Магічний блиск в моїх долонях,
    Хоча б на мить ,хоча б сьогодні...


    Рейтинги: Народний 5.42 (5.38) | "Майстерень" 5.5 (5.38)
    Коментарі: (2)


  4. Шумахєр Ілько Біленко - [ 2009.12.09 16:48 ]
    * * * (Могили, вітряки, дороги та кургани...)"
    Могили, вітряки, дороги та кургани –
    Все стeмніло, втікло з наших очей.
    За дальньою межею загас захід рум’яний,
    Та не знімає ще напруги природа із своїх плечей.

    І от вона іде, Степoва Ніч, зі сходу…
    За нею морок нивами встає…
    На гаснучий захід, сумна, одна і згорду
    Вона задумливо серед хлібів іде.

    Вповільнює в межах і слухає мовчанку…
    І зиркає д’ зорі, де в примарній далi
    Ще видно колосків сумну бовтанку
    І ледь жевріє світло над темінню землі.

    І погляд її повен, таємний та журливий,
    Великого сумир’я та думи вікової
    Про те, що відають лише могили,
    Степ мовчазний та зіркові покої.

    Іван Бунін - 1894 рік
    перекладено 15.10.05


    Рейтинги: Народний -- (4.5) | "Майстерень" -- (4.25)
    Прокоментувати: | ""


  5. Роман Бойчук - [ 2009.12.09 09:48 ]
    З ДНЕМ РІЧНИЦІ ВЕСІЛЛЯ
    Спільно прожитих два щасливих роки…
    Неначе вчора, пам’ятаю: я і ти;
    Той ніжний трепет в серці, твої руки,
    Сповнені ласки і твій погляд-доброти.

    Стою навпроти, - серце шаленіє!
    Воно і зараз б’ється, як тоді:
    В ту мить, коли всміхаємось, радієм,
    Коли щасливі разом – назавжди.

    Я сповнений безмежною любов’ю;
    Словами важко передати почуття…
    Хай Господь Бог дарує нам здоров’я,
    А щастя ми візьмемо від життя!


    Рейтинги: Народний 5.38 (5.38) | "Майстерень" 5.25 (5.25)
    Коментарі: (2)


  6. Світлана Майя Залізняк - [ 2009.12.08 08:24 ]
    Просто неба

    1

    Ліс вигорів. Попід мостом текла...
    Цитриново... Рожево... Сіро.... Чорно.
    Хтось у долоні в мить надламу взяв,
    Проклав широке русло. Ніби вольна.
    Праворуч - відбудовані церкви.
    Ліворуч- ресторан, вокзал, блукальці...

    Не зманюйте ...зі спокою текти!
    У Вас, маестро...делікатні пальці.

    2

    А Ви б зуміли плин мій - на слова -
    І... розплескати до верхів"я сосен?
    Я так зміїсто, сонно протекла...
    Живила кущ калини,
    верболози, латаття,
    лепеху, спориш, полин...

    Тополі пух вже осіда на скроні...
    Весна, маестро!
    Ваш натхненний лик...
    А може, Ви і справді...надлюдина?

    3

    Таке зморозила... Ви - владник віолін.
    Учора тут носив дивак волинку.

    Ви...грайте! Мо", розвіється Ваш сплін.
    Я дудок не люблю... динь перестиглих...



    2009


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.77) | "Майстерень" 5.5 (5.89)
    Коментарі: (2)


  7. Міла Матей - [ 2009.12.07 14:10 ]
    Дует
    Ти знову був... Я знов Тебе відчула
    Та ти не мій . я цього не забула.
    І ще прийдеш - наповнювати душу
    Та ти не мій. Забути Тебе мушу

    І буде День. Чи будемо в нім разом?
    Чи сплетемось наперекір образам ?
    Не знати цього. Я того не знаю...
    Від цих думок в мені щось загасає....
    Гнітить .. Тривожить... Знову оживає!
    Ні сил ... Ні гордості.... Лиш дар любові маю -

    Щоранку з ним народжуюсь ...

    Щоночі помираю ...


    Рейтинги: Народний 5.38 (5.43) | "Майстерень" 5.25 (5.25)
    Коментарі: (3)


  8. Валерій Голуб - [ 2009.12.05 17:13 ]
    * * *

    У тиші нічній, до господи
    В єдинім небеснім строю
    Безсмертна душа мого роду
    Приходить у пам’ять мою.

    Я чую грядущого рокіт,
    І предків далекий мотив.
    Орійці мої світлоокі,
    Де нині ваш плуг золотий?

    Орійці, і скити, і руси –
    Ви різні у назвах лишень –
    Стривоженим поглядом Буса
    Вдивляєтесь в нинішній день.

    А буйні вітри не вщухають,
    Жбурляють сніги з верховіть.
    Супроти бандитської зграї
    Народ на Майдані стоїть.

    Плечима підіпремо небо!
    В минуле нема вороття.
    І нашу Вкраїну для мене, для тебе
    Вкарбуємо в Книгу Буття.

    Нам буть сіячами довіку.
    Новий розвидняється день.
    - Дай Боже вам повні засіки -
    Ледь чутно лунає з давен.

    28. 12. 04.




    Рейтинги: Народний 5.5 (5.48) | "Майстерень" -- (5.48)
    Коментарі: (3)


  9. Марія Дем'янюк - [ 2009.12.03 15:32 ]
    Спогади про Товтри
    Сатанів смарагдовим сатином
    дивиться озерними очима.
    Дістає верхівкою до хмари
    гріммівська задумлива ялина.
    Клен збудила пісня солов"їна,
    що в долині Медобори ллється,
    і метелик маків цвіт лоскоче,
    що ось-ось здається засміється.
    Сонечко- корундова прикраса,
    в пелюстках кульбаби заблукало.
    Золотиста бджілка-крапля меду,
    запашним нектаром ласувала...





    Рейтинги: Народний -- (5.46) | "Майстерень" -- (5.44)
    Коментарі: (9)


  10. Марія Дем'янюк - [ 2009.11.29 19:24 ]
    Карпатський мотив
    А Карпати мають очі-
    Темно-сині,грайливі,мов метелики,
    Визирають з верховин.
    А Карпати мають коси-
    Ніжно-зелені,зі стрічками різнотрав"я,
    Що сягають до низин.
    А Карпати мають вуста-
    Джерельні озера з перламутром-ластовинням,
    Чистим подихом глибин.
    А Карпати мають душу-
    Нічне небо,застібнуте на зоряні гудзики
    Розміром з долоню велетня,
    Замріяного від сопілкової музики...


    Рейтинги: Народний 5.38 (5.46) | "Майстерень" -- (5.44)
    Коментарі: (5)


  11. Янка Яковенко - [ 2009.11.27 13:23 ]
    Зустріч
    Сьогодні Бог довірився мені...
    Схиливши голову на груди,
    Дріма, а в мене від напруги
    Кожна клітинка аж бринить.

    Не розбудити. не стривожить,
    Лихої думки не пустити.
    Душею й тілом я що миті
    Оберігаю спокій Божий.

    Набрали вже небесні спиці
    І перший крик, і перший подих,
    Він у життя лише заходить,
    І тягне ротика до циці.

    Сьогодні Бог довірився мені...

    2009


    Рейтинги: Народний 5.25 (5.25) | "Майстерень" -- (5.1)
    Коментарі: (3)


  12. Карен Рамосова - [ 2009.11.26 15:06 ]
    Рішення
    Рішення вибрала я не останнє,
    просто так легше було, в моїй спальні
    квіти цвітуть, співають птахи.
    Хочеш дивитись? Так не йди !

    Холодно? Можу закрити вікно.
    Ні, це ж холод серця твого.
    Більше не гріє воно моє тіло.
    Сам відпустив, я й полетіла!

    Позбав мене розуму і почуття,
    почни все з початку, почни все з нуля!
    Не муч мою душу і серця не край,
    а як я тікаю ти не доганяй.

    Тихо підеш, може навіть покинеш.
    Знатимеш де, як схочеш приїдеш.
    Чекати не буду –сум наганяє,
    а може забудеш, я не нагадаю.

    Сидітиму я, біля дороги,
    мені все одно, не можу без болі.
    А ти будь далеко, не повертайся,
    і як я наснюся ти не вибачайся.

    Київ
    2008 Р.


    Рейтинги: Народний -- (5.13) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:


  13. Карен Рамосова - [ 2009.11.24 21:46 ]
    Якби я знала
    Повітря в горлі комом застрягло,
    мене ніби назавжди забрали,
    з собою на небо, усі мої мрії,
    як солодко я з ними злетіла.

    Розвіяв вітер ілюзії , мрії,
    усе. Ніби ніж гострий в спину.
    Розтануло щастя, розвіялись сни.
    Лишився лиш біль. Це вже не ми!

    Якби я знала, що я втрачала,
    то краще б двері свої зачиняла.
    Якби я знала кого в душу пускала,
    То може б зразу замки поміняла.

    Так хочеться крила, але і навіщо?
    Куди вже літати? Кайдани набиті.
    Всміхаюсь брехливо, продам свою душу,
    куди мені з нею? Все стало байдужим.

    Якби я знала, що станеться з нами,
    бракує поваги, мене вже не стало.
    Якби хтось сказав, порадив, чи що?
    То може б не влізла я в це лайно.

    Відкриваю очі я,
    та без тебе я сліпа,
    що ж робити маю я?
    Вибираю каяття.

    Київ
    2009 р.


    Рейтинги: Народний 5.25 (5.13) | "Майстерень" 5.25 (5.13)
    Прокоментувати:


  14. Юрко Пантелеймон - [ 2009.11.24 13:50 ]
    Пустота
    Чомусь пече,
    Чомусь болить
    І ниє серце.
    Пустота - це страждання серця.
    Ти пішла,
    Як же я буду без тебе?
    Радість, щастя, спокій -
    Цим жило серце
    Доки ти була поруч.
    А зараз залишилась
    Тілька пустота,
    Бо ти пішла...
    Вчасно чи не вчасно?-
    Яка тепер уже різниця
    Коли сум полонив серце.
    І лише надія
    Тут ще жива.
    Надія..
    Вона завжди вмирає остання.
    Надія..
    Вона завжди піднімається перша.
    Коли прийдеш?
    Хоча, не відповідай.
    Але довірся і надійся -
    Все найкраще стається несподівано...

    2009


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Коментарі: (1)


  15. Марта Гурин - [ 2009.11.23 18:16 ]
    Запах
    Цей запах мені проникає крізь шкіру,
    Здається, не можу надихатись ним.
    Я в нього, як в магію древню, вірю,
    Я в нього вростаю мозком спинним.

    І раптом звідкись беруться сили,
    І я ступаю землі на груди...
    Запах трави, яку щойно скосили,
    Звідси мене переносить в нікуди.



    Рейтинги: Народний -- (5.29) | "Майстерень" -- (5.2)
    Коментарі: (1)


  16. Валерій Голуб - [ 2009.11.21 12:34 ]
    Ти ж мене підманула - XXl ст.
    Без тебе я - в анабіозі.
    Без тебе – летаргічний сон!
    Стою з букетом на порозі
    У косметичний твій салон.

    Ти неприступна недоторка,
    Незмінно модна, от кутюр.
    Наводиш кожного вівторка
    Свій манікюр і педикюр.

    Тебе вигулює ротвейлер.
    А ми збиралися гульнуть…
    І я, багатий, мов Рокфеллер,
    У кулаці півсотні мну.

    Біжу, пришпорюю планету.
    Ти знову зникла, як міраж!
    Телефоную:
    -Де ти? Де ти-и-и?
    -Привіт! Я тут. Приходь на пляж.

    До тебе підпливаю брасом,
    В душі співаючи пісні.
    А ти… пірнула із Тарасом!
    Вже в аквалангах десь на дні!

    Ах ти чудовисько лохнеське!
    Чому ти дражнишся на зло?
    Сама ж писала есемеску,
    Що буде краще, ніж було.

    Але ж були колись моменти…
    Серця забились в унісон,
    Й мені казала компліменти:
    «Ти приставучий, мов гудрон»!

    В мені вібрує кожен атом.
    Молю тебе сказати «так»!
    Ти знову клацнеш дипломатом:
    -Ну, я пішла. Пока, дивак!

    А за вікном летять лелеки,
    І малюків комусь несуть…
    К бісам! Іду на дискотеку,
    Пора спізнать жіночу суть.

    А там знайомі: Зойка й Настя.
    Кричу: «Бон жур! Парле франсе?»
    Та Зойка зойкнула від щастя,
    Сказала:
    - Згодна я. На все.

    Та незборимі твої чари…
    Я долю взяв на абордаж.
    Хто там сказав, що ми не пара?
    Я ідеальний твій типаж!

    І знай, примхливая чаклунко,
    Відчую губ твоїх дюшес!
    І в безкінечнім поцілунку
    Удвох полинем… до небес!

    2009


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.48) | "Майстерень" -- (5.48)
    Коментарі: (23)


  17. Ярослав Чорногуз - [ 2009.11.19 23:25 ]
    * * *
    із циклу "У всесвіті серця"

    Ну, прочитаєте мій вірш,
    На хвильку стане Вам приємно,
    Та я відчую - все даремно,
    Вам лиш приємно і не більш.

    Я схвилювався так дарма,
    Давноминула і сучасна
    Ви, як зима оця, прекрасна,
    Але й холодна, як зима.

    Ну, усміхнетеся на мить,
    Ще й заперечите: "Ну що Ви?"
    Та однокрилий птах любові
    Ніколи в небо не злетить.

    7495 р. (від Трипілля) (1987)


    Рейтинги: Народний -- (6.99) | "Майстерень" -- (7)
    Коментарі: (11)


  18. Віктор Цимбалюк - [ 2009.11.17 16:46 ]
    Потяг до Львова
    …Цей потяг везе нас до Львова,
    Із осені в зиму…
    Від жовтого листя
    До справжніх різдвяних снігів…
    На білих полях, під наметами
    Пріють озимі,
    Змикається круг,
    Один з безкінечних кругів…

    …Природа кружляє,
    Збагни: де кінець, де початок…
    За скельцем вагонним,
    То міст, то людина, то кінь…
    У когось народяться хлопці,
    А в когось – дівчата…
    Зникають в тумані сліди
    Все нових поколінь…

    …А потяг везе нас,
    Немов провидіння чи доля…
    Вже й Орест втомився
    Писати
    І риску підвів:
    «Зустрінемось знову?..»
    «Аякже… На все ж – Божа Воля…»
    Наступна зупинка –
    Покритий Покровою Львів…


    Кумпала Вір,
    м. Хмельницький - м. Львів, 15.10.09р.





    Рейтинги: Народний -- (5.38) | "Майстерень" -- (5.36)
    Коментарі: (3)


  19. Валерій Голуб - [ 2009.11.16 12:26 ]
    Край лісу
    І. Ю.

    Край лісу притулилася хатина.
    Дубки там перелазять через тин.
    В зеленім царстві тім живе дівчина,
    А очі в неї – мов аквамарин.

    Там ластів’я вигулькує з-під стріхи,
    Троянди пломеніють гаряче,
    І білочки, експерти по горіхах
    Спускаються з ялини на плече.

    Квітують там Любов, Добро і Віра,
    У царстві королеви лісу й вод.
    А солов’ї заливчастим клавіром
    Для неї шлють вінки веселих од.

    Я вирвуся з бензинового чаду,
    Поставлю хрест на метушні й ділах.
    Прощайте друзі і міські принади,
    Я до дівчини проторую шлях.

    Примчу до її царства проти ночі,
    Кордони нелегально перетну,
    Загляну в ті бездонні сині очі,
    І впевнюсь, що люблю її - одну.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.48) | "Майстерень" -- (5.48)
    Коментарі: (2)


  20. Тамара Ганенко - [ 2009.11.16 03:17 ]
    Дощ
    Розридався дощ у жовтень,
    дощ,
    золоті стежки полоще
    дощ,
    золоте твоє волосся -
    ні! -
    цілувать не довелось
    мені,
    то неправда, що проходить
    все -
    кожна думка у собі
    несе
    твого імені святого
    звук
    і магнітне притягання
    рук.


    (Збірка "Тече Раставиця", 1992)


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (28)


  21. Тамара Ганенко - [ 2009.11.15 05:11 ]
    * * *
    Осінній день
    себе втопив у дощ.
    І хто йому, сіромі, допоможе?
    Застиглий погляд і вбрання негоже,
    Й немає потім, все збулося до...

    Я знаю серце, трепетне й гаряче...
    Але цей дощ, оцей холодний дощ,
    Безмовний день, покреслений уздовж,
    І всі бажання юрмляться незрячі...

    Озвися, серце, трепетне й гаряче...



    (Збірка "Із тернами в серці", 2003)


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (8)


  22. Тамара Ганенко - [ 2009.11.15 05:33 ]
    Я на шматочки...
    Я на шматочки згадку рву,
    Аби й не сміть про ту хвилину...
    Жовтить осіння ніч траву,
    розносить вроду тополину.

    Осіння ніч. Все так давно.
    Не повернути найясніше.
    Весна дихнула у вікно.
    І зупинилась.
    Білим віршем.

    Збірка "Із тернами в серці", 2003


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (5)


  23. Вячеслав Ткачук - [ 2009.11.15 01:06 ]
    Перед сном
    Опустилось солнце за твоим окном,
    притаились звуки, словно перед сном.
    День собрал букеты запахов цветов,
    только не заметил, что не все есть в нем.

    Так, не мог он разобраться,
    стал тобою любоваться,
    приходил он каждой ночью,
    что б увидеть свой цветочек,
    утолить дневной каприз.

    Приоделось небо в красочный наряд,
    столько красок вместе о любви молчат.
    День рассыпал ночью звездные огни,
    в сумерках полночных всё плывут они.

    Так, не мог он разобраться,
    стал тобою любоваться,
    приходил он каждой ночью,
    что б увидеть свой цветочек,
    утолить дневной каприз.


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  24. Вячеслав Ткачук - [ 2009.11.15 01:53 ]
    Пылали звезды
    Я видел, как пылали звезды
    и, задыхаясь, канули во мгле,
    в которой вечность возрождается,
    да так, что не узнать мне их.

    Я знаю, мне поверить сложно,
    но так близки орбиты раненых планет,
    где каждый ищет и находит
    ровно то, в чем смысл есть.

    Постой, не стоит суетиться,
    забудь, какими раньше были мы,
    там, где покрыто мраком, дышат звезды,
    и что-то тянет мою душу к ним.

    Не плач, я только на минутку,
    мне интересно знать, тепло ли им,
    живет в мечтах моих песочный фикус,
    и свет, в котором вечно холодно.

    Давай простимся понарошку,
    я не уйду, мне так легко с тобой,
    но я увидел, как пылают звезды,
    я потерял в них навсегда покой.


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (0)
    Коментарі: (3)


  25. Марія Дем'янюк - [ 2009.11.13 20:22 ]
    Пісня хмаринки
    В небі синім намандрувалася,
    Різним цвітом намилувалася,
    Захотіла у віночку гуляти
    Та не можу я квітів нарвати.

    Синьоока волошка всміхається,
    В білу сукню ромашка вдягається,
    А там посмішки сонця-кульбабки,
    Вже потроху пухнастіють шляпки.

    Та до них мені не дістатися,
    Лише можу на небі гойдатися,
    З прудким вітром у хованки грати
    І сльозинками мрію вмивати.

    Зазирнула журливо в озерце:
    білі квіти в блакитному серці...
    Зупинилася зачаровано,
    Затремтіла від щастя здивовано,
    Бо побачила, що увінчана
    Білим цвітом, мов юна дівчина.


    Рейтинги: Народний -- (5.46) | "Майстерень" -- (5.44)
    Коментарі: (2)


  26. Ярослав Чорногуз - [ 2009.11.13 18:42 ]
    ТУМАН
    Хмари сполотнілою юрбою
    По гаях, дібровах розбрелись,
    Вкрили річку ковдрою пухкою,
    Віддзеркаливши поблідлу вись.

    Місяць, закуривши понад лісом,
    Упірнув у сизу пелену,
    І пустивши димову завісу,
    Сивиною гілля огорнув.

    Наче хвору, деревину горду -
    Молоком і медом напував,
    І людьми поранену природу
    З ватою так ніжно бинтував.

    12.11.7517 р. (від Трипілля) (2009)


    Рейтинги: Народний 5.88 (6.99) | "Майстерень" 7 (7)
    Коментарі: (22)


  27. Юлія Меланович - [ 2009.11.12 21:35 ]
    Чому ти йдеш?
    Чому ти йдеш?
    Чому йдеш саме ти?
    Хіба тобі набридло наше щастя?
    Ти хочеш перетнути всі світи,
    а на дорозі лиш одне нещастя.
    Ти хочеш все відразу,
    та пробач, нікому не дано це зрозуміти.
    Чому ти йдеш?
    І смуга знов невдач,
    не можу я ні дихати, ні жити.
    "Пробач мені" - луною в небуття,
    "Пробач" - та вже занадто пізно.
    І память знов прокручує життя
    немов стару, давно забуту пісню.
    А ти ідеш... Куди ідеш, скажи?!
    Куди тебе несе холодний вітер?
    А може, ти це дійсно заслужив,
    а я - твої жалючі сірі квіти.


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0) | Самооцінка 3
    Прокоментувати:


  28. Валерій Голуб - [ 2009.11.11 22:55 ]
    Предивний сон...

    Предивний сон!
    Такий чудний спочатку:
    Був день ясний,
    І річка чиста-чиста.
    І я, малий,
    Стрімляв у воду рученятка,
    І обіймала їх
    Вода іскриста.

    Та враз роки
    Димами промайнули,
    І та вода вже
    Обпікає руки.
    Бо в ній сліди
    Чорнобильського мулу.
    Бо в ній важкі
    Ціанисті сполуки.

    Я плакав у ві сні
    Від того болю,
    В отруті
    Захлинаючись поволі.


    Рейтинги: Народний -- (5.48) | "Майстерень" -- (5.48)
    Коментарі: (3)


  29. Оринка Хвилька - [ 2009.11.11 17:26 ]
    на Землі
             Иду, иду… Чуть звякает нога. 
             Снега – снега… Снега – снега – снега… 
                    І. Северянин, «На Сіріусі» (грудень 1909 р.) 

    сніги сніги сніги сніги сніги
    іду іду рипить із-під ноги
    ні то не сніг – то спогади крислаті…
    під ноги! – плаче текст без берегів

    іду іду іду іду іду
    рипить рипить читай читай читай
    крижинку сенсу кинуто – на чай
    нетанучий відбиток на льоду…

    листопад 2009 р.


    Рейтинги: Народний -- (5.44) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (2)


  30. Микола Левандівський - [ 2009.11.11 13:06 ]
    Nоsтальgія
    Безмежні сни,
    немов світи
    молочно просяться
    у вени
    бракує в серці
    лиш весни,
    яку віддав
    заради неба.
    2009



    Рейтинги: Народний 5.5 (5.36) | "Майстерень" -- (5.25)
    Коментарі: (6)


  31. Валерій Голуб - [ 2009.11.10 21:47 ]
    Що життя?..
    Що життя?
    Гра випадку, гра долі,
    Гра природи,
    наслідок жаги...

    ...Літня ніч
    і запах матіоли.
    Сплять дива,
    закутані в стоги.


    Рейтинги: Народний 5.38 (5.48) | "Майстерень" -- (5.48)
    Коментарі: (6)


  32. Віктор Цимбалюк - [ 2009.11.10 16:24 ]
    Романс, пофарбований в блюз
    (Для Вас, моя Панно)

    …Нам із Вами зустрітись судилося,
    Коли осінь співала романс…
    Нам у вічі Весна подивилася,
    Що у Вічності вигріла нас…

    ...Що я можу?... Сховаю між строфами,
    Ту Зорю, що вибілює нас…
    В тридцять сім я у вас знов закохуюсь,
    В Світі тільки Любов понад час…

    …Бог вимірює Всесвіт епохами,
    Час у Вічність, як листя, летить…
    Тільки ми, пара юних, закоханих,
    В поцілунку спиняємо мить…

    …І не змити ніякими зливами
    Наших душ триєдине: «Люблю!...»
    Нам судилось зустрітись щасливими –
    Наш романс, пофарбований в блюз…

    …Я у Вас, моя Панно, закохуюсь…
    Знов за вікнами осені блюз…
    Я ж в очах ваших весни відкопую –
    І люблю…
    І люблю…
    І люблю…

    16.11.2008 року,
    м. Хмельницький


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.38) | "Майстерень" -- (5.36)
    Коментарі: (4)


  33. Данчак Надія Мартинова - [ 2009.11.10 12:16 ]
    ОСІННІЙ НАСТРІЙ
    Зриває вітер осінній, жовтий лист,
    Та завиває похмура, сіра осінь,
    І не збагнеш, який у неї хист -
    То холодно, то вітряно, то так морозить...

    Чого осінній теплий подих,
    Перетворився в морок, дощ,
    А настрій відлетів , на подив,
    Накрив всю душу, смуток - хвощ...

    Підкралась лінь,обійняла тіло,
    Не хочеться творити, говорити,
    І смуток лізе в душу так уміло,
    Боротися із ним - так надоїло...

    То сніг зривається, то дощ колючий,
    Пориви вітру кидають з ніг.
    Кусає холод, такий болючий,
    Дрож тіла, утихомирити не міг...

    Знову сонце виглядає і тепло так,
    Стає, осінній промінь гріє, грає...
    Вся смута враз зникає, радість -
    Тепло охоплює та тіло накриває...

    Співає радісно душа, вона щаслива,
    І літає, тепло своє природі, людям,
    Віддає і зігріває, а навкруги осінь -
    Така мінлива - то сонця жар, зими пориви...


    Рейтинги: Народний -- (5.19) | "Майстерень" -- (4.88)
    Прокоментувати:


  34. Ярослав Клочник - [ 2009.11.09 11:57 ]
    Гострота у прекрасному
    Крапля вина на ніж упала,
    Прекрасним діамантом,
    На гострому, металі стала,
    Холод з теплом та ніжністю,
    Створив шедевр, неймовірний,
    Між багатством та бідністю,
    Між війною та миром,
    Красою й бідою,
    Між чорним та білим,
    Крапля вина на ножі,
    Між живим, та мертвим
    Між світлом та тьмою,
    Один діамант, на гострому лоні,
    Створив цілий світ у моїй долоні.


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  35. Ярослав Клочник - [ 2009.11.09 11:41 ]
    Єдиній
    Коли до неба залишається пів кроку,
    А до зірок ще день пливти,
    Тоді то тебе я прийду кохана,
    Будемо разом крокувати до мети.

    Без болю в серці, в день натхнення,
    І думки теж літають в самоті.
    Для мене сонце в день ясний на небі,
    Приносить стільки ж щастя скільки й ти.

    Із року-в-рік нам посміхається свобода,
    Та підніматись й далі йти,
    Мені допомагає твоя врода.
    Любов до тебе в серці та в душі.


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  36. Володимир Свідзінський - [ 2009.11.08 14:30 ]
    Збирає ранок
    Збирає ранок
    Тонкі полотна туману.
    Пахне черешня,
    Біла черешня.

    До дому, дому
    Садами в’ється дорога...
    Як твої очі
    Юно світились.

    Іду садами,
    А пам'ять повна тобою.
    Пахне черешня,
    Біла черешня.


    Рейтинги: Народний 6 (5.8) | "Майстерень" 6 (5.78)
    Коментарі: (2)


  37. Володимир Свідзінський - [ 2009.11.08 14:02 ]
    Спи. Засни.
    Спи. Засни.
    Повертались на берег рибальські човни.
    Хмарка по хмарці спадає до сходу,
    Як по листку листок.
    Два верхівці під’їжджають до броду:
    Сивий кінь поклав копита в воду,
    Вороний – на пісок.
    Чуєш, дівчина темнокоса
    Грає в сопілку червоним рибкам,
    Щоб червоні рибки заснули –
    I вони засипають.
    Чуєш, по звуку звук
    Поглинає морок недобрий.
    Дальній міст тремтить, як протятий павук,
    Будяки підіймають шпаги на обрій
    I тануть. В’яжуться гронами
    Зорі, пускають віти увіч.
    Спи, колихнула запонами
    Ніч.

    1932


    Рейтинги: Народний 6 (5.8) | "Майстерень" 6 (5.78)
    Коментарі: (1)


  38. Валерій Голуб - [ 2009.11.06 19:30 ]
    * * *


    Твоє ймення - відлуння варязьких дружин -
    Від норвегів прийшло в наші землі.
    Юних предків твоїх між холодних крижин
    Нібелунги купали в Ульгемлі.

    Твої очі - мов сполох зірниці вночі.
    Недосяжні, й такі мені любі.
    Ніжним шалом любові в полон беручи,
    Залишають в сум’ятті і згубі.

    Твої губи - троянди в едемських садах.
    Так гріховно жадають кохання.
    Я до тебе лечу, наче з вирію птах:
    -Чи ти любиш? ... Мовчання... Мовчання.


    Рейтинги: Народний 5.33 (5.48) | "Майстерень" 5.5 (5.48)
    Коментарі: (6)


  39. Валерій Голуб - [ 2009.11.03 13:11 ]
    ЕЛЕГІЯ


    Темна ніч, наче тінь фантастичного птаха,
    Силует вітряка при дорозі накрила.
    І легкий вітерець, мов останній невдаха,
    Все хотів покрутить його стомлені крила.

    Та закуті вони ланцюгами розрухи,
    В круговерті століть зупинили свій порух...
    Проти ночі, тримаючись ніжно за руки,
    Ми скрадались по сходах, збиваючи порох.

    Блудник-місяць сміявся тихенько, беззвучно,
    А зірки підглядали, відверто і хтиво.
    Наші губи злились, як вода, нерозлучно.
    Наші руки сплелися в гарячім пориві…


    Рейтинги: Народний -- (5.48) | "Майстерень" -- (5.48)
    Прокоментувати:


  40. Костянтин Хмара - [ 2009.10.29 21:38 ]
    Зацілуй,,,
    Зацілуй мене тишею,
    Світлих дум полонезами,
    Що, мов соком березовим,
    Рядна сонця розвішують.
    Заколиш мене колосом,
    Стиглим небом вечірніх див,
    Щоб я знов воскресав і жив
    У всесвітньому голосі.


    Рейтинги: Народний -- (5.31) | "Майстерень" -- (5.33) | Самооцінка 6
    Коментарі: (4)


  41. Костянтин Хмара - [ 2009.10.29 21:03 ]
    Твої листи
    Я так люблю твої листи,
    Бо в них твого тепла частина,
    Це – найдорожче, це – безцінне,
    Це вириває з самоти.
    Я так люблю твої слова,
    За ними – теплота безмежна,
    Гортаю тихо, обережно
    Листи, і серце ожива.
    Вдягнувшись вітром, мов свята
    Душа, мов сонця наречена
    Коли ти думаєш про мене -
    Промінь краплини у листах.
    Моє джерельце, я люблю
    Ту воду, що тече з потоків
    Небес твоїх, святих, високих,
    Я в нім печаль свою топлю.
    І оживає небокрай,
    Навіть коли життя безбарвне,
    Сонце засмучене, негарне,
    У цих листах живе мій рай.


    Рейтинги: Народний 5.25 (5.31) | "Майстерень" -- (5.33) | Самооцінка 6
    Коментарі: (3)


  42. Костянтин Хмара - [ 2009.10.28 21:34 ]
    Він, а не вона
    Так, біль – це він, а не вона…
    І річ не в тому, що то – мова…
    Ніяких втом, лише умови,
    Що не образа - то стіна
    На згадку спільний водограй
    Лишиш, і знову – до шпаківні,
    Та я собі удам все рівно,
    Що то був рай,… та що за рай?
    Пашіє сонце у очах …
    Я так молив, я так молився,
    Все злив, і сам на себе злився,
    Лиш тінь тримаючи в руках.
    Я в тебе душу переклав,
    Але його! щоразу очі…
    Я забуваю, що я хочу,
    І хто мене в тобі тримав.
    Я б загубився у очах
    Твоїх, щоб вічно там лишитись,
    Аби щораз промінням литись
    До рук, що на твоїх плечах.


    Рейтинги: Народний -- (5.31) | "Майстерень" -- (5.33) | Самооцінка 6
    Коментарі: (1)


  43. Чорна Рілля - [ 2009.10.28 12:54 ]
    Щось таке...
    Якщо уважно поспостерігати в світі
    за , так би мовити, людською поведінкою -
    закономірність ясниться одна :
    Усе, що споконвіку робить чоловік,
    спрямоване на те, аби заволодіти жінкою!....

    Сьогодні ж світ став догори ногами :
    Жінки рівняються в званнях й правах з чоловіками,
    Чоловіки стають манірними й тендітними жінками.....
    Чи є ще якась сила в нас над головами,
    щоб розрівняти існування це горбате??
    Чи ж незабаром вже почнем родитися
    не в лоні мами, а із тата??

    Для чого ж світу демагогії,
    священні війни, ієрархії, чини?...
    Втрачають суть тоді усі ідеології,
    якщо із Космосом не звязані вони!!!

    Космічні Всесвіту закони
    Свідомості розширюють кордони
    Тоді стають реальними і ельфи, і русалки, і дракони
    І правильно у тілі в нас формуються гормони...
    Важливо зрозуміти лиш одне :
    Величній Матері Природі є не потрібні наші слізні молитви й рясні поклони...
    Якщо досягнем розуміння правди совісті і чистоти.

    2009


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.25) | "Майстерень" -- (0)
    Коментарі: (1)


  44. Марта Гурин - [ 2009.10.27 14:16 ]
    ***
    Втікаєш від світу,
    А він вже далеко попереду.
    Здивовані квіти
    Зів’януть з тобою у середу.
    І сонячні ворони,
    Білі, як ти, заридають,
    Задивлені в сторону,
    Де ще на тебе чекають.


    Рейтинги: Народний 5.38 (5.29) | "Майстерень" 5.25 (5.2)
    Коментарі: (3)


  45. Світлана Луцкова - [ 2009.10.25 23:18 ]
    "Я так люблю осінні кольори!.."
    Я так люблю осінні кольори,
    Старих тополь стрімкі брунатні вірші,
    Казки вільшини... ( Що не говори,
    Ми восени і кращі, і мудріші).

    Оголюється серце. О, коли б
    По-справжньому зуміла змалювать я
    Вогонь осінній і дими колиб,
    І нас - дітей кленового багаття,

    І щастя вимір, що палахкотить
    На грані болю - присмерку між нами.
    Я так люблю!.. Бо знаю: тільки мить, -
    І упадуть хиткі осінні брами.

    На згадку взяти хочеться мені
    З коси калини пурпуровий гребінь.
    ... У синьому горітиму вогні
    Твоїх очей, неначе сонце - в небі...

    2009


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (41)


  46. Чорнява Жінка - [ 2009.10.24 23:33 ]
    У фотографии
    Под тонким шёлком на лунно-покатых плечах
    её кожа просвечивала жемчужным зовом
    того, чья ещё неоформленная печаль
    клубилась в воздухе и рассыпалась снова.

    Его бледная непролетарски-тонкая рука
    искала спасения у выгнутой спинки стула,
    он хотел осмелиться, но не знал – как,
    и вибрация рёбер в висках отдавалась гулом.

    Через год он будет болтаться на фонаре,
    она выйдет замуж за эмигранта в Париже,
    и вспомнит вдруг между брютом и фруктовым пюре,
    как ей хотелось тогда придвинуться ближе.


    Рейтинги: Народний 5.63 (5.6) | "Майстерень" 5.75 (5.61)
    Коментарі: (51)


  47. Іванна Голуб'юк - [ 2009.10.24 01:33 ]
    ***
    твої долоні - на запах яблука
    краплини меду по всьому тілі
    стаю я схожа собі на равлика
    плоди збираю, що вже доспіли

    вечірнє небо як сині води
    торкнусь рукою - і вже моє
    а осінь злота дахами ходить
    і спати, спати нам не дає

    і сіє прянощі в постіль білу
    і сипле сутінки у вікно
    і невагоме й прозоре тіло
    стає солодким густим вином

    з тобою зовсім ми захмеліли
    мене цілуєш жагуче й п'янко
    краплини меду по всьому тілі
    твоя навіки покірна бранка

    а осінь ходить дахами, гарна
    твої долоні терпкі й гарячі
    і не тривожся собі намарне
    щасливі люди від щастя плачуть



    Рейтинги: Народний 5.5 (5.36) | "Майстерень" -- (5.26)
    Коментарі: (3)


  48. Тамара Ганенко - [ 2009.10.22 05:56 ]
    Я видела радугу
    **Я видела радугу в начале января...
    Утреннее небо было розовым, с лохмотьями седыx туч.
    Такая радуга стоит сейчас между нами...

    **Моей нежностью
    можно плавить лед.
    А ты спрашиваешь,
    Хочу ли я тебе неприятностей...

    **Вишня расцвела между нами в снегах.
    Должны ли мы обламывать ей ветки.
    Сердце щемит от морозного свиста времени


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (13)


  49. Тамара Ганенко - [ 2009.10.22 03:48 ]
    ВЕДМІДЬ-ГОРА БІЛЯ ГУРЗУФА,
    Або Повість Про Вічну Любов

    За кримсько-татарською легендою, Ведмідь палко покохав полонянку ведмежого сімейства. Та дівчина втекла з юнаком у море. Коли Ведмідь став наздоганяти їх по мілководдю, юнка у розпачі заспівала свої прекрасні пісні. І Ведмідь пожалів дівчину, відпустив її, а сам застиг каменем од печалі.


    Сумний бескид, аж сивий, свою печаль повість нам,
    Давно закам"яніла сльоза Ведмідь-аги.
    А море б"є у груди живим відлунням пісні,
    тієї, що у небо зривала береги.

    Який жагучий голос! Невпинно спомин блудить
    У розсипах мелодій - гірського кришталю...
    Щодень старіє тіло... Бо гори теж, як люди...
    - Чи ж В І Н її так любить,
    ЯК Я ЇЇ ЛЮБЛЮ?

    Ведмідь ступає в хвилю, даремно відгук ловить
    (Усе ж на світі знають, але мовчать моря...)
    Ведмідь вікам шепоче напівзабуте слово
    І слухає, як чайка те слово повторя...

    (80-ті роки. Збірка "Із тернами в серці", 2003)


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (12)


  50. Тамара Ганенко - [ 2009.10.20 02:07 ]
    * * *
    З тобою в нас - тільки сьогодні,
    Хоч наші минулі хвилини
    Вплелися уже у роки...

    Нам солодко скраю безодні,
    А світ, коли сходиться клином,
    бува полиново гірким...





    ------------------
    * * *

    С тобой у нас - только сегодня,
    Хоть наши былые минуты
    Вплетаются вже у года...

    У бездны нам сладко с тобою,
    Но свет, когда сходится клином,
    Полынным бывает на вкус.




    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (9)



  51. Сторінки: 1   ...   102   103   104   105   106   107   108   109   110   ...   122