ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Юрій Гундарів
2026.10.05 09:36
Спи, мій любий
хлопче буйночубий,
поки мовчить сирена
у небі смиреннім,
набирайся сил
для своїх вітрил!

Зрости одним махом,

Тетяна Левицька
2026.10.05 09:35
Я без щастя — безпорадна,
мов незряча сирота
на краєчку водоспаду,
за перилами моста,
за печальною нудьгою
та безсоннями думок,
де цнотливою любов'ю
огортає душу Бог.

Володимир Мацуцький
2026.10.05 09:23
Слава Богу грім гримить
і не гримлять ракети.
Шаную в громі кожну мить…
Всесвітній громе, де ти!?
Пролийся гасником-дощем
на війни-вогнища планети,
всі людські війни знищи вщент…
Всесвітній громе, де ти!?

Віктор Кучерук
2026.10.05 07:46
За зорями звіряюся вночі,
А вдень завжди за сонцем курс тримаю, -
В моїй душі палає дві свічі -
Любов до мами і любов до краю.
Вони горять, як предків заповіт,
Вони для мене - крила і коріння, -
З любов'ю тою я прямую в світ
Попереду нового поко

Софія Кримовська
2026.10.05 06:21
Колиска ця вигойдує печаль
Щасливих сподівань короткі миті.
Ще ріки чисті, кров'ю не залиті
Ліси й поля. Ще світла синя даль.
Ще у траві є місце для суниць,
Іще довкола тихо, навіть гречно.
Ще бігти полем легко і безпечно,
І падати знічев'я горіл

хома дідим
2026.10.04 23:02
вітрисько вщух
запала тиша
мов стороння дивна
поети люблять тишу
як-от звук
а ще негоду і свободу
в риму
бо приязне

Мирон Шагало
2026.10.04 21:27
Незбагненна таємниця,
ти і правда, й небилиця.
Сум у снах,
сміх в очах —
лиця, лиця, лиця, лиця.

Різнолика таємниця,
тут оса, а там — вже киця.

Володимир Бойко
2026.10.04 21:12
Заблукали в фіордах Норвегії
Футболісти варшавської «Легії».
Переплутали все
На шляху до Тромсе –
Тьмарить розум природа Норвегії.

У колишній Чехословаччині
Було все до кінця передбачено.

Вячеслав Руденко
2026.10.04 18:40
Марно думкою здіймаю
Вогке кволої бджоли.
Незручні та незугарні
З матіоли постоли.

Сік нектару — незборимий
У відрі на дні добра.
Дно на око — невловиме,

Євген Федчук
2026.10.04 15:23
Як піднявся Хмель і крикнув, що пора настала,
Україна тої ж миті уся запалала.
І козаки, і селяни за зброю взялися.
Пани-ляхи з України в страху подалися.
Жовті, Корсунь і Пилявці наснаги додали.
Вже й литвини не стерпіли, зброю в руки взяли.
Покоза

Іван Потьомкін
2026.10.04 13:28
Мокрого , як кажуть, не залякать дощем,
А деревам дощі і радість, і винагорода,
І з-поміж них калині чи не найбільша втіха –
Мов навесні, продовжує цвісти і радувати око…
Сховалось в передчутті негоди птаство невгамовне,
У шпарки позалазили його п

Борис Костиря
2026.10.04 13:03
Танцюючий блазень прийшов потішати
Холодну, жорстоку, неситу юрбу.
Прийшов у дранті і лахмітті, не в шатах.
Усмішка крива вперезала судьбу.

До кого промовить танцюючий блазень?
Він бачить байдужість і ницість в очах.
Навряд чи це хворе суспільство

Ірина Вовк
2026.10.04 10:55
СОН ДОВЖИНОЮ У ВІЧНІСТЬ (замість Післямови) Минуло майже дві тисячі років. Вулкан, який колись за лічені години стер з обличчя землі одне з найбагатших міст імперії, давно заспокоївся і покрився новим шаром зелені. Але під цим товстим, багат

Тетяна Левицька
2026.10.04 10:54
В юрбі знайти його не можу,
У інтернетних чатах теж.
Скажи мені, далекий Боже,
Де віднайти могильний хрест?
Можливо, син спочив у гаю
Чи на заплавині ріки?
Я полечу і позбираю
Його стражденні кісточки.

Віктор Кучерук
2026.10.04 07:14
Ключ журавлиний у небі курличе,
Мов за собою гукає мене
В край, де в озерах життя таємниче
Обігріває світіння ясне.
Там невідомо нічого про осінь
І не буває ніколи зими, -
Звідти весною тепло нам приносить
Птаство, якому радіємо ми.

хома дідим
2026.10.03 22:37
ось побіжний віршик
зліплений експромтом
без використання
інструментів ші
щось подібне пишуть
радше у вівторок
тексти для суботи
вишуканіші

Артур Курдіновський
2026.10.03 20:45
Прожилки в листочках - неначе дієзи,
Що літо палке підняли на пів тону.
По-іншому дихає осінь червона,
Замовкли фокстроти. Звучать полонези.

Високі тополі, тендітні берези
Приміряли зрілості жовту корону.
Прожилки в листочках - неначе дієзи,

Катерина Савельєва
2026.10.03 17:05
Ховаючи свої веснянi роси,
Блукаючи у лабiринтi сну,
Душа губила свої довгi коси
I випадково вiднайшла луну.

Гудуть навколо голосами оси
Та свою ложку меду облизну.
З усiх сторiн летять чутки, доноси

Борис Костиря
2026.10.03 13:57
Коли ж відбудеться отой стрибок,
Що рівновагу зірве і порушить?
Розплутається бісівський клубок,
І розвінчається мораль дворушна.
Замість мистецтва ницість і лубок
Панують, наче пісня дроворуба.

Пишу, пишу життя, немов роман,

Іван Потьомкін
2026.10.03 13:29
Одна хмара – за Йордан,
Друга на Єгипет.
Хай і сусідським деревам
Буде що напитись.
Хай і в них росте трава
Тричі на покоси...
Господь Бог не забува
Хто помочі просить.

С М
2026.10.03 12:50
як у дитини печалі дрібні
усе, що захочеш, я куплю тобі
грай кокетку, та знай мила все ж
між рук мені, легко, не утечеш
навіть коні не відтягнуть мене
шалені коні не відтягнуть мене

я помічав твій біль неясний

Тетяна Левицька
2026.10.03 12:33
Рядки лягають на папір
легким курсивом,
творю з думок чутливий вірш
у ніч вразливу.
Заповнюю шрифтами лист,
тло порожнечі —
цвяхами у блокнот вп'ялись
сюжети речень.

Ірина Вовк
2026.10.03 10:17
КАРЛ БРЮЛЛОВ: полотно «ОСТАННІЙ ДЕНЬ ПОМПЕЇ» або «…остання мить ПОМПЕЇ…» …І в цю останню, найстрашнішу хвилину Помпеї перестали бути містом окремих людей. Вулкан за мить змив різницю між золотом патриціїв і лахміттям бідняків, між вірою в Христа та с

Мирон Шагало
2026.10.03 09:42
Вже тиша в саду цвіткунами сюрчить,
в павутинці сріблястій — зупинена мить,
вже втому шепоче вечірня зоря
і мене милота обіймає твоя.

А завтра вже бабине літо — привіт! —
буйнобарвного світла крізь місто політ.
І знов ми відчиним для казки вікно,

Віктор Кучерук
2026.10.03 06:17
Давай поговоримо чесно і щиро
Про те, що найбільше хвилює обох:
Чому в дні прийдешні втрачаємо віру
І де у мовчанні ховається Бог?
Можливо, Всевишній втомився від криків
Та наших шалених і злих молитов, -
Чи, може, не бачить крізь темряву віку
Тих

Артур Курдіновський
2026.10.03 00:51
Ми одне від одного далеко.
Сон змінився на ранковий крах.
Ти очолюєш бібліотеку
Кращу за усі - на Небесах.

Дивиться на місто біла хмара,
І спостерігає добрий Бог,
Як старанно пишеш формуляри

В Горова Леся
2026.10.02 21:55
Ще не торкнула сивина осіння
Брюнета-осокора темних скронь ,
Рудої вільхи не горить вогонь
І соковиті під вербою тіні.
Смиренне у прощальнім омовінні
Росою, що тримається до півдня,
Стихає літо в царині осонь.

хома дідим
2026.10.02 21:13
гуляє вася
пожувавши тирси
а що ото лишається робити
йому
життя зужита пісня
звісна
слова ті й самі із тих самих літер
він випив би

Володимир Мацуцький
2026.10.02 20:34
Свобода як усвідомлення неминучості («Пробудження») У вірші [«Добрий Кабанчик»] Володимира Мацуцького філософський підтекст свободи є центральним стрижнем усього твору. Попри «дитячу» форму казки про тварин, автор порушує глибокі екзистенційні питання,

Ольга Садкова
2026.10.02 20:19
У садочку світлячки
сяють, ніби зірочки.

Я їх кілька вніс у хату.
«Подивись, — гукаю, — тату!»

А у жменьці лиш жучки.
Де поділись світлячки?

Вячеслав Руденко
2026.10.02 16:50
Оброблений канвою золотою,
Тримав він лише тишу до пори,
У зорях марився корою під горою,
Здіймаючись у церкві на хори!

У норові доконаних івентів,
Де попід небом парить Кант нудний,
Облудний розум пестив компліментом,

Борис Костиря
2026.10.02 13:39
Я відчуваю борг святий, несплатний
Перед полями і перед людьми.
Я - ніби лицар у залізних латах,
Вкриваю вічність сильними грудьми.
Я світові явлю слова закриті,
Слова, заховані у тайниках,
Слова, що небесами оповиті
Там, де ширяє нескоримий птах.

Тетяна Левицька
2026.10.02 10:34
Не знаю, чи кохав мене завжди,
чи розважався у жазі нестримній,
спиваючи із губ моїх меди,
солодкі, наче ночі лебедині.
Напевно, хто б там що не говорив,
для тебе я була палким натхненням,
веселкою посеред теплих злив,
п'янким дурманом, сло

Ірина Вовк
2026.10.02 10:04
ЯК СОТВОРИЛА ТЕБЕ МАМА"

(переспів італійської музичної класики)

„Цей ворожби старий мотив
схитрився я відкрить,
як мамі вдалося твоїй
цю вроду сотворить!”

Віктор Кучерук
2026.10.02 06:11
В життєвім ломбарді припали вже пилом
Залишені мною фрагменти надій,
Які нещодавно служили вітрилом
Для судна, що згинуло в гущі подій.
Десь там, під водою, і компас, і карта,
І пляшка зелена сухого вина, -
Утрачене мною чогось, певно, варте,
Коли

хома дідим
2026.10.01 23:54
осяяно вітражний
фірмовий день осінній
оспіваний у римах
стрункіших за мої
засипаний плодами
а поруч – все у квітах
яких ти не купляєш
і я так само ні
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори на сторінці:

Ольга Береза
2026.09.08

Ярина Діброва
2026.08.07

Анастасія Ехо
2026.08.01

Фел Ходак
2026.07.22

Ольга Садкова
2026.07.18

Анна Марчук
2026.07.12

Паб Лімерик
2026.07.12






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




 
 
Поезія


  1. Серго Сокольник - [ 2014.10.25 23:06 ]
    Сомнения
    Сомнения

    Мы по темному лесу-
    Как по отчему дому.
    И знакомы все бесы.
    И все страхи знакомы.

    Нам не спрятаться, скрыться
    От минувших напастей.
    И нельзя изумиться
    Неожиданно счастью.

    За любовью порою
    Нелюбовь не видна,
    Словно яд, растворенный
    При наливе вина.

    Этот лес- неизменен.
    Этот лес- наши души.
    Искушенный сомненьем,
    Голос сердца послушай-

    Как загадано в Книге,
    Все исполнено будет
    Искаженьем интриги
    От несыгранных судеб.

    адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=490453
    рубрика: Философская лирика
    дата поступления 05.04.2014
    автор: Сокольник


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  2. Серго Сокольник - [ 2014.10.25 14:33 ]
    Минута встречи
    Минута встречи

    В эпоху, когда рушатся миры,
    И мера жизни слишком коротка,
    И на пороге чУмные пиры,
    Минута встречи- как же ты сладка!..

    И ожиданье встречи сквозь тебя
    Пройдет, как "дней связующая нить",
    И из последних сил крепишь себя
    Желанием единственным- дожить.

    Дожить, чтоб из протянутой руки
    Испить любви короткой звездопада.
    Мы наших тел сплетенные венки
    Наденем друг на друга, как награду

    За все, за все, что испытали мы
    Идя дорогою тернистой к этой цели.
    Она, как свет среди кромешной тьмы-
    Для этого мы только уцелели.

    адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=481505
    рубрика: Лирика любви
    дата поступления 24.02.2014
    автор: Сокольник


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  3. Серго Сокольник - [ 2014.10.25 14:48 ]
    Відьма. Спокута. Поміж часів
    Відьма. Спокута. Поміж часів.

    Ти ходила нічними ярами
    В Чарі Дійства прогоркло-солоній,
    І нічні наполохані трави
    Лоскотали оголене лоно...

    Ти літала нічними містами
    І кропила їх кров"ю сердець,
    Щоб в пожежних вогнях вихорАми
    Легковірність звести нанівець...

    І у шалі пізнань ексцентричних
    Ніч, торкнувши тебе, тріпотіла,
    Наче подруга зваб еротичних,
    Обійнявши оголене тіло...

    Ці знання, що від Темряви Ночі,
    Від закритої іншому Брами,
    Жаром вогнища жалять охоче...
    Закрутились на тілі цепами...

    Час не той... І не та нині Ера,
    Щоб у клубах гламурно "світитись"...
    Середвіччя примхлива Химера-
    Доведеться за все розплатитись...

    І "бомонду" образи відчуєш...
    І плебейське шипіння незгодних...
    І Епоха Майбутня парує.
    І "зіркове" те вогнище модне.

    Тільки раз. За долоню узявшись,
    Ту, що нею ти Коло обводиш,
    Мов на подіум стрімко піднявшись,
    Ти, як Зірка, на вогнище сходиш.

    Ти вся гола стоїш перед ними...
    Вже вогонь доторкнувся до тіла...
    Тільки раз у житті є хвилини...
    Це-твоє. Ти сама так схотіла.

    Лине крик твій останній, мов пісня...
    У Майбутнє Рука волохата
    Душу тягне, в Минулім завислу...
    Жменя попелу. Стомленість ката...





    адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=525681
    рубрика: Лірика
    дата поступления 25.09.2014
    автор: Сокольник


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  4. Серго Сокольник - [ 2014.10.25 13:42 ]
    Ніч у готелі (16+)
    Ніч у готелі ( 16+ )

    Ми танемо в томному мороці.
    Ми злилися двоє в одне.
    В скуйовджених локонів порослі
    Обличчям покрила мене

    Ти, в вигині ніжного, спраглого,
    Чарівного тіла лежиш,
    І в місячну повінь одягнута,
    Уся від бажання тремтиш.

    Чарівно, і солодко, солодко
    Я тіло твоє обійму,
    І, в шалі від доторку голого,
    Беззахисно-палко візьму.

    Яка ж ти красива, коханочко!..
    Венерою на полотні
    Ти сяєш від ночі до раночку,
    Коли віддаєшся мені...

    На справі кохання ми знаємось,
    І в подиху коко шанель
    Так лагідно нам усміхається
    Старий таємничий готель...



    адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=485587
    рубрика: Лірика кохання
    дата поступления 14.03.2014
    автор: Сокольник


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  5. Серго Сокольник - [ 2014.10.25 13:33 ]
    Мы не знакомы (16+)
    Мы не знакомы ( 16+ )

    Мы не знакомы. Я не помню
    Ни цвета глаз, ни вкуса губ.
    Стриптиз передо мной исполнив,
    Ни платьев цвет, ни мягкость шуб
    Мне не почувствовать, не видеть
    Прохладной тела белизны...
    Мне Вас изменой не обидеть
    В несмелом трепете весны.
    Я не познаю, как несмело,
    Остатки гордости храня,
    Мне подарив нагое тело,
    Вы вся, надевшись на меня
    В любовном сладостном дурмане,
    Себя пронзив стрелой любви,
    Мне отдадитесь. Сам я ранен
    Мечтой... Не ранен. Се ля ви...
    Из непреложенных усилий,
    Фантазий, не осуществив
    Своих желаний, Вы незримы,
    Как домик карточный сложив,
    Своим мечтаньям потакая.
    Мы не знакомы. Я поник.
    Порыв желаний истекает,
    Как влагу поглотил родник.
    Вы не приложите усилий
    Ко встрече. Но порой ночной,
    Явившись в звезд небесной сини,
    Во снах Вы будете со мной,
    Пройдя прохладой темных комнат...
    И я готов Вам обещать-
    Я Вас не помня буду помнить...
    Не зная буду познавать...

    адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=485803
    рубрика: Лирика любви
    дата поступления 15.03.2014
    автор: Сокольник


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  6. Серго Сокольник - [ 2014.10.25 13:47 ]
    Капля ртути
    Капля ртути

    Каплей ртути легла ты на чью-то ладонь...
    Капля ртути... Ее удержать ты попробуй...
    Ты в сверканьи ее ядовитом не тронь.
    Но ронять погоди, поиграй с ней немного...

    Так ярка... Так подвижна... Как отблеск луны
    Отражен в этом взгляде, игриво- холодном...
    Ты прохладой зовешь в эротичные сны,
    Оставаясь при том отрешенно- свободной...

    Капля ртути... Красой неживою своей
    Ты играешь судьбою желанья живого...
    Не стекай по ладони! Останься на ней!
    Капля ртути... Ты ядом отравишь любого!..

    адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=513177
    рубрика: Лирика любви
    дата поступления 24.07.2014
    автор: Сокольник


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  7. Серго Сокольник - [ 2014.10.25 13:47 ]
    Ще кохай
    Ще кохай!. .

    Ще кохай мене! Ще кохай,
    Поки небо розкидало зорі!
    Не віддай мене! Не віддай
    На самотністю перчене горе.

    Поки час іще, поки час
    Наш не вийшов- цілуй, кохана!..
    Поміж нас уже, поміж нас
    Причаїлась розлуки рана...

    Забери мене, забери!..
    Зацілуй, закохай до ранку!
    До зорі кохай, до зорі,
    До світання, як до останку.

    Тож візьми мене, тож візьми,
    Закохай у шаленстві ночі!..
    Що в коханні не вічні ми-
    Серце вірити все не хоче...


    адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=505442
    рубрика: Лірика кохання
    дата поступления 16.06.2014
    автор: Сокольник


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  8. Серго Сокольник - [ 2014.10.25 04:18 ]
    Встреча поэтов (16+)
    Встреча поэтов. ( 16+ )

    Судьбой нам дарована встреча, моя поэтесса,
    И воздух пронизан желаньем познанья процесса
    Слияния душ, упоенных поэзии силой...
    И голову счастье кружит в ожидании милой...

    Скажу я тебе, словно оду желанью слагая-
    Ты неповторима, в любви совершенно другая,
    Я женщин знавал, все же как ты на них непохожа!
    И в сердце, как пазлы, сложилось желание... Боже!..

    Извечность желаний себе мы исполнить поможем.
    Нам станет степною травою любовное ложе.
    В поля побредем мы одетые в солнечный ветер,
    Вдвоем, затерявшись для всех на огромной планете...

    Чтоб ласково солнце нагие тела целовало,
    И где-то вдали за холмами гроза бушевала,
    И сладко-тревожные песни нам ветры шептали,
    Играя травою, примятой от наших сандалий...

    И в страстном порыве, почти истязая друг друга,
    И яду испив в невозможности выйти из круга,
    Тебя целовать, словно ведьму в горниле огня,
    И слушать в истоме о том, как ты любишь меня.

    И громом вулкана взорвется гроза за горою,
    И с неба потоком дождя исступленье омоет...
    Причина ли, следствие- что есть явление это-
    Природы каприз, или все же слиянье поэтов?..

    адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=500217
    рубрика: Лирика любви
    дата поступления 20.05.2014
    автор: Сокольник


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  9. Серго Сокольник - [ 2014.10.25 04:45 ]
    Жіноча роздвоєність (16+)
    Жіноча роздвоєність ( 16+ )

    Жіноча роздвоєність- ніжна чутливість,
    Завзята жагою бажання буремною.
    І поряд настраханість зради, вразливість,
    Засліплена тою підозрою темною-

    Це все у природі будови жіночої.
    Мабуть недаремно Природа створила
    Той розріз красивий між ніжок дівочих...
    Така вже будова жіночого тіла...

    адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=475743
    рубрика: Лірика
    дата поступления 29.01.2014
    автор: Сокольник


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  10. Серго Сокольник - [ 2014.10.25 04:18 ]
    Ночь любви в поле (16+)
    Ночь любви в поле ( 16+ )

    Эта дивная ночь так тревожно-сладка...
    Несозревшая рожь шелестит у виска...
    Мы с тобою лежим да на грешной земле,
    И любовь нам двоим дарят звезды во мгле...

    Было таинство дня, и вечерний закат...
    И безумство огня, словно пламенный ад...
    Охладила порыв вездесущая мгла....
    Ты коснулась меня... Словно в душу вошла...

    Мы нагие лежим да на поле ржаном...
    Я в тебе недвижим... И движим... А потом
    За разрывом-травой потянулась рука,
    И дрожит свет ночной, словно жилка виска...

    адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=479572
    рубрика: Лирика любви
    дата поступления 15.02.2014
    автор: Сокольник


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  11. Серго Сокольник - [ 2014.10.25 03:26 ]
    Путники
    Путники

    Мы за счастьем идем по горящей земле.
    Мы забыты. Отпеты. Петляем во мгле.
    Нас травили. Пугали. Сбивали с пути.
    Мы в пути. Мы устали. Нам трудно идти.
    Только нас не собьешь с шага мерного вспять.
    Далеко? НедалЕко? Шагать и шагать...
    Мы вгрызаемся в землю. Встаем и идем.
    Зову сердца лишь внемля. С пути не сойдем.
    Нас не тронь. Мы ответим. Уже не простим.
    Мы дойдем до рассвета сквозь пламя и дым.
    Мы как факел несем в сердце Веру свою.
    И достойно займем наше место в строю.


    адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=520757
    рубрика: Лирика
    дата поступления 01.09.2014
    автор: Сокольник


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  12. Опанас Драпан - [ 2014.10.24 11:04 ]
    осінні плачі
    кінець
    '2014


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (31)


  13. Серго Сокольник - [ 2014.10.24 00:02 ]
    Кохання в нічній хаті (16+)
    Кохання в нічній хаті ( 16+ )

    Дівчино моя, іди до мене!
    В напівтемній хаті нишкне хіть...
    Ти тремтиш, тендітна і шалена,
    Солодко п"ючи єднання мить...

    Я в тобі... Гладенько і чуттєво
    Випиваю всю тебе до дна.
    Ми одні у хаті... Наче Єва,
    В цілім світі ти моя одна...

    Місяць хату міря крізь фіранку...
    Таємниче сипле срібний пил...
    Ми кохатись будем до світанку...
    Тільки на зорі не стане сил,

    І тоді в ранковій прохолоді
    Ми, тілами сплетені, поснем...
    В місячного світла насолоді,
    Випещені зоряним дощем...


    адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=522907
    рубрика: Лірика кохання
    дата поступления 12.09.2014
    автор: Сокольник


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  14. Серго Сокольник - [ 2014.10.24 00:12 ]
    Эксгибиционистка (16+)
    Эксгибиционистка ( 16+ )

    На камне девушка лежала
    Изящно спинку изогнув,
    Совсем нагая. Чуть дрожала
    Воды поверхность. Я, нырнув,

    И вынырнув чуть-чуть подале,
    Ей любовался из воды.
    Пришел ее любимый парень...
    Я, словно путая следы,

    На камень загорать соседний
    Неловко лег... Ну а она,
    Одетая лишь в ветер летний,
    Вдруг подошла. И на меня

    Глядела как-то странно очень...
    Затем вернулась к пареньку,
    И предо мною, днем, не ночью,
    Ему отдавшись, на боку

    В изгибе спинки, и со стоном
    Совокуплялась на виду,
    И все глядела, как с укором,
    Ну почему, мол, не иду

    Я третьим к ним... Оцепеневши,
    Смотрел я, затаивши дух...
    Все кончилось. Собрали вещи...
    Уходят... И услышал вдруг-

    Ты извини, конечно, парень-
    Сказала, платье теребя-
    Я виновата... Как в угаре...
    Вся возбудилась... От тебя...


    адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=487031
    рубрика: Лирика любви
    дата поступления 20.03.2014
    автор: Сокольник


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  15. Володимир Сірий - [ 2014.10.22 21:47 ]
    Перейшли літа неначе сон
    Перейшли літа неначе сон,
    Як розмова тиха задушевна,
    Заніміли серцю в унісон
    У дощі освячені дерева,
    Стало небо глибше й вище хмар,
    Поріднило душу із собою…
    Золота журба - останній дар
    Радості поквапної земної…

    22.10.14


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.53) | "Майстерень" -- (5.55)
    Коментарі: (8)


  16. Галина Михайлик - [ 2014.10.22 18:25 ]
    Етюд
    Замислено бреду крізь поріділий парк,
    знайома білочка запитує про Тебе…
    Хмарками затягло враз посіріле небо,
    бо Ти не тут, і все тепер не так…

    Звірятко миле, дякую тобі,
    що так довірливо береш оті горішки!..
    Промінчик сонця натяком усмішки -
    у верховіття хвостиком рудим…

    … (ред. 2014)


    Рейтинги: Народний -- (5.64) | "Майстерень" -- (5.79)
    Коментарі: (26)


  17. Антоніна Спірідончева - [ 2014.10.22 09:42 ]
    Дама серця
    Стояла із мамою й татом під віттям вільшаним
    У тихому затінку дівчина – вродою мила.
    Волосся дрібні завитки, мовби гроно каштанів,
    Лягали на плечі холодні і сяюче білі.

    В червоному платті, що срібною ниткою шите.
    Трояндою квітне, сердечний ховаючи трепет,
    І в рицаря, що свій шолом при арені залишив,
    Очима стріляє так тонко, немов з арбалету.

    А в того біляве волосся, як топлене млеко,
    Яке під шоломом змокріло й взялось завитками,
    І очі блакитні, і усмішка лущена, терта,
    І в серці гарячому – легкість померти за даму.

    Недавно посвячений в рицарі, знатного роду,
    Прибув на турнір – одиночка, сміливець, зухвалець!
    А ввечері, пил обтрусивши із ніг, її – горду –
    Посміє, припавши коліном, просити на танець.

    Він виклик прийняв, обернувшись і глянувши косо.
    Прекрасна! Але зосередитись слід перед герцем!..
    І мріє вона відмовляти йому цілу осінь,
    Щоб стати по тім загадковою дамою серця…

    Вона така юна, сміється з розмов про заміжжя.
    А в замку холодному сіро. І хочеться дуже,
    Щоб рицар розвіював сум її тиждень за тижнем,
    Допоки їй батько не знайде достойного мужа.

    Один нещодавно добивсь – цілував її руку,
    Співав серенаду в саду, як цвіркун осмілілий.
    Розгніваний татко зіскочив із лави і хутко
    З мечем вибіг в браму й обтяв тому рицарю крила.

    А цей, – панна стримує подих в тугому корсеті
    І трохи збентежено соває пальці в перчатках, –
    Молодший з синів, майоратом до нитки обдертий,
    Він – рицар без спадку, якому нема що втрачати.

    2014 р.


    Рейтинги: Народний -- (5.25) | "Майстерень" -- (5.25) | Самооцінка 5
    Прокоментувати:


  18. Серго Сокольник - [ 2014.10.22 00:14 ]
    Нічна дорога в нікуди
    Нічна дорога в нікуди

    В тумани сиві пірнають фари...
    За борт хапають нічні кошмари...
    Куди я їду? Куди мій шлях?
    Спитай у крука в нічних полях...

    Це зустріч? Мара? П"янке видіння?
    На зов Мольфара нічне створіння?
    Лиш звук сопілки... Чи вітру свист...
    По-між світами ажурний міст...

    Що я покинув? Що я отримав?
    Де я щасливий- чи там, чи нині?
    Совиний стогін в питаннях цих
    На перехрестях нічних доріг...

    Чимало знаю. Чимало бачив.
    За шал кохання чим я віддячу?
    Куди прямує мій корабель?
    Пливу до неї... Можливо-в Хель...

    адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=478447
    рубрика: Лірика кохання
    дата поступления 10.02.2014
    автор: Сокольник


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  19. Серго Сокольник - [ 2014.10.22 00:19 ]
    Страсти по Аэлите
    Страсти по Аэлите

    В железной скорлупе... Все ближе, ближе, ближе!..
    В иллюминатор красным глазом Марс блистал..
    Какие тайны, мятежи, события увижу,
    Рукою алчущей сквозь мрак тебя достав?

    Сквозь ночи мглу, дрожащий холодом забвенья,
    Тужуркой кожаной укутав свой озноб,
    Влекомый силой притяженья- вдохновенья,
    Тянусь рукой к тебе, земной озябший сноб,

    В твоих согреться зыбко- призрачных долинах,
    Познать хрустальный блеск твоих вершин,
    Припасть к немым сакральным тайнам властелинов
    Былых эпох, изведать мощь твоих машин...

    Кружиться в вихре перманентных революций,
    Пьянящий пить поток твоих кровавых вин,
    Проверить прочность неземных твоих конструкций
    Лечу... Во всей вселенной я один, совсем один...

    И будет встреча... Кем-то выписан мне литер
    Познаний таинства космической любви...
    Меня ты темным ангелом увидишь, Аэлита!..
    Встречай же падшего, и им одним живи...

    Испить мне дай эзотерических познаний,
    И в нежность женственности крови свежей влить
    На пике жажды эротических желаний,
    И дай Надежду революции вершить...

    На торможенье!.. Дрожью мелкой бьет ракету,
    Как от экстаза... Аэлита! За тобой
    Я прилетел! Аз есмь! О, где ты? Где ты? Где ты?
    Я приземлился!.. Где же ты, любовь?..

    адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=506774
    рубрика: Лирика любви
    дата поступления 23.06.2014
    автор: Сокольник


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  20. Олександр Олехо - [ 2014.10.21 10:25 ]
    А осінь різна...
    А осінь різна – молода,
    із полум’яними вустами,
    п’янка, чарівна, золота
    гендлює жаром-почуттями.

    А осінь різна – в зрілий час
    ховає хіть у жовті ріки,
    кохає як в останній раз
    заради плотської утіхи.

    А осінь різна – в скло очей
    уже тікає ніч бажання
    і сад порожній – не трофей,
    а символ мертвого кохання.

    21.10.2014


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.51) | "Майстерень" -- (5.61)
    Коментарі: (8)


  21. Ярослав Чорногуз - [ 2014.10.21 00:44 ]
    Сивая береза*
    Ледь торкнувши лезом
    Лагідну блакить
    Сивая береза
    У гаю стоїть.

    Ніжністю своєю
    Світиться вона,
    Облітає з неї
    Жовта сивина.

    Приспів:

    Сивая береза
    В золоті обнов.
    Ти – кохання безум,
    Пізняя любов. Двічі.

    Сон уже змагає
    Небо голубе,
    Як прийду до гаю –
    Обніму тебе.

    Пахощами безу
    Пестить душу вись.
    Ясен і береза
    Вітами сплелись.

    Приспів:

    Сивая береза,
    В золоті обнов.
    Ти – кохання безум,
    Пізняя любов. Двічі.

    7521 р. (Від Трипілля) (2013) Конча Озерна під Києвом.


    Рейтинги: Народний -- (6.99) | "Майстерень" -- (7)
    Коментарі: (10)


  22. Опанас Драпан - [ 2014.10.20 13:25 ]
    колишні
    кінець

    '2014


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.5) | "Майстерень" 5.5 (5.5)
    Коментарі: (8)


  23. Серго Сокольник - [ 2014.10.20 00:52 ]
    Беспилотник
    Беспилотник

    Беспилотник кружит, беспилотник...
    Взгляд суровый, как око грозы.
    Беспристрастный такой и холодный,
    Весь рельеф разложив на азы,

    Безучастный к страданью и боли,
    Как размеренный звездный предел,
    Выявляя падение воли,
    Все заметил. Учел. Улетел...

    Тихий связи канал. Стонет ветер...
    Вызвал бурю. И бурей накрыл.
    Или- не доложил. Не заметил...
    Тихо в мире. Не вызвал... Простил.


    адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=530181
    рубрика: Лирика
    дата поступления 15.10.2014
    автор: Сокольник


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  24. Ярослав Чорногуз - [ 2014.10.19 22:48 ]
    Буде це востаннє...
    Осене, царице світла суму,
    Чарівливим вкутана плащем.
    Пріле листя – то твої парфуми,
    Що в душі солодкий будять щем.

    Облітає тихо по спіралі,
    Мов літа із дерева життя…
    Золотою вгорнута печаллю,
    Прагнеш ти в любові забуття.

    Певно, знаєш, буде це – востаннє.
    Сивина багряна – біля скронь.
    Шаленіє барвами кохання
    Фантастичний осені вогонь.

    19.10.7522 р. (Від Трипілля) (2014)


    Рейтинги: Народний -- (6.99) | "Майстерень" -- (7)
    Коментарі: (21)


  25. Олександр Олехо - [ 2014.10.19 14:16 ]
    І знову осінь за вікном
    І знову осінь за вікном розмила далі,
    втікає настрій із душі у колір сталі.
    Пливе і крутиться Земля навколо Сонця.
    Малює дощ її круги на склі віконця.
    Комусь – зажура і печаль, комусь – відрада.
    Для когось осінь – листопад, для когось – зрада.
    Це навіжений Герострат утік із Риму
    і палить землю, небо, сад – чатує зиму.
    І певно вибору нема: сирі світанки –
    це не задуха в літню ніч, не жар коханки.
    Немає сили у вогні, немає палу –
    ану піди, а ну знайди жадану пару.
    І, осоромившись, мовчить душа піїта,
    ще на поверхні почуттів принади літа.
    Гуляє полем вітер мар, жагу розносить
    та заплітає в тихий шум змарнілі коси.
    І знову осінь за вікном – не дивне диво,
    ярами стелиться туман помпезно-сиво.

    19.10.2014


    Рейтинги: Народний -- (5.51) | "Майстерень" -- (5.61)
    Коментарі: (21)


  26. Серго Сокольник - [ 2014.10.19 04:40 ]
    Ракушке
    Ракушке

    У ног моих пенится Черное море.
    В краю, где не знаешь понятия "горе"
    Сижу в ресторане, пьянею туманно,
    И подали мне шашлыки из Рапаны...

    Красивая ракушка, в нежном покое
    Царевной морскою на дне ты жила,
    Покуда ныряльщика жадной рукою
    Из панциря вырвана с мясом была...

    Не видел никто, как ты млела от боли...
    Как раны твои замочили в рассоле...
    Убита. Насажена крепко на ось...
    Хотела ты жить, только жить не пришлось.

    Не съем я тебя, я к тебе не притронусь.
    Лишь выпью вина, расплачусь я и тронусь
    В дорогу. Свободой наполню карман.
    Гори он огнем, этот ваш ресторан!..

    адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=472163
    рубрика: Лирика
    дата поступления 13.01.2014
    автор: Сокольник


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  27. Серго Сокольник - [ 2014.10.18 01:15 ]
    Боль разлуки
    Боль разлуки

    Отблеск свечи, отраженный в окне,
    Мечется серая тень по стене...
    В душу змеей заползает тоска-
    Ты от меня далека... Далека...

    В памяти ярче опять и сильней
    Солнце тобой очарованных дней.
    Неба разлуки холодный оскал...
    Что я сказал... И чего не сказал...

    В пропасть забвения годы летят,
    Рвется струна- кому рай, кому ад...
    Вспомню я, в бездну сходя с высоты
    Рай, что на миг подарила мне ты.

    Пламя в ночную тоску истечет.
    Ветер развеет и прочь унесет
    Пепел бессмысленно прожитых дней...
    Боже! Когда же мы будем умней?..

    адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=467625
    рубрика: Лирика любви
    дата поступления 22.12.2013
    автор: Сокольник


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  28. Богдан Манюк - [ 2014.10.17 11:49 ]
    *****
    Незахищена муза.
    Підніжжя.
    Підніжки.
    А спіткнеться – одразу нестямно на діл.
    Той напише портрет її снігом торішнім,
    той оцінить дешевше од кіл на воді
    божевільні пориви, що в обрисі птиці
    дарувала завулкам, котрі до небес.
    Незахищеній можна і гріш у правицю
    співчутливо,
    прощально.
    ЗимИ полонез
    незахищену вкриє і вітром, і сміхом,
    і сипне сліпоти з-під поли білизни.
    Затихає…
    й нараз, як відірваний віхоть,
    у безмежжя, у простір…
    Ніхто не спинив!

    2014р.


    Рейтинги: Народний 6 (5.63) | "Майстерень" 6 (5.75)
    Коментарі: (21)


  29. Серго Сокольник - [ 2014.10.16 01:05 ]
    Одиночество (16+)
    Одиночество ( 16+ )

    В полночный час
    Танцуешь в комнате
    Во мраке ночи...

    Ты мне сейчас,
    как кукла голая,
    Отдаться хочешь.

    Обнажена,
    Движенья плавные,
    И ты одна...

    Ты влюблена...
    Мотив печальный...
    Бокал вина...

    Я далеко.
    Но расстояния
    Нам не преграда.

    Мне нелегко,
    Но ожидание-
    Моя отрада...

    И до тебя
    В своих мечтаниях
    Я дотянусь.

    Рукой тепла,
    Рукой желания,
    Тебя коснусь.

    Я дотянусь-
    И ты почувствуешь...
    И вздрогнет тело...

    Исчезнет грусть.
    В изгибе чувственном
    Ты вся несмело

    Сама возьмешь
    Себя изысканно...
    И при луне

    Оргазма стон,
    Живой и искренний,
    Подаришь мне.

    Умолкнет стон...
    Умолкнет музыка...
    Ты голышом

    Стихи любви
    Напишешь памяти
    Карандашом.

    И ляжешь спать.
    И в утомлении
    Окончишь вечер...

    Ты будешь ждать.
    И будешь верною.
    И будет встреча.

    адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=475872
    рубрика: Лирика любви
    дата поступления 30.01.2014
    автор: Сокольник


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  30. Серго Сокольник - [ 2014.10.14 02:09 ]
    Охота (16+)
    Охота ( 16+ )

    Как и я, ты охотиться любишь.
    Ты со мной, ты в меня влюблена...
    В эту ночь ты охотиться будешь
    На меня! На меня! На меня!

    Ружья наши стоят в турникете...
    Ты со мною- и это не сон!..
    Мы одни в эту ночь на планете
    Отворили охоты сезон...

    Огоньки по болотам блуждают...
    Тени тьмы паутину плетут...
    Мы с тобою в палатке и знаем-
    Силы зла нынче нас не найдут.

    Ты ко мне влажным телом прижалась,
    И в истоме любовной горя,
    Обреченно со мной целовалась
    До утра! До утра! До утра!

    Ветер кроны деревьев колышет...
    Догорает костер у реки...
    Мы единым желанием дышим,
    И желанье сжимает виски...

    Завтра мы этот остров покинем.
    Завтра нас разлучат города...
    Только в памяти сердца отныне
    Мы останемся здесь навсегда...

    адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=473957
    рубрика: Лирика любви
    дата поступления 21.01.2014
    автор: Сокольник


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  31. Серго Сокольник - [ 2014.10.13 01:05 ]
    Молотовский коктейль любви (16+)
    Молотовский коктейль любви ( 16+ )

    Рушится прошлое на площадях.
    Рушится, рушится все в головах.
    Ночи пронизаны снежною мглою...
    Мы в эту ночь не замерзнем с тобою.
    Сладковозвышенно в мир влюблены,
    Видим вдвоем Революции сны.

    Здесь, в уголке потаенных желаний,
    Мы отогреемся в неге слияний.
    Родина время нам даст отдохнуть,
    Просто согреться любовью чуть-чуть...
    В жажде любовной измята постель...
    "Молотовский" изготовим "коктейль"...

    Этот рецепт в совершенстве познали.
    Кровь площадей в свое тело впитали.
    В жажде познанья вхожу я в тебя,
    В ушко желанья шепчу я, любя -
    Рушится прошлое на площадях,
    Кружится, кружится мед в головах...

    Родине нашей сейчас мы поможем.
    Ингредиенты смешаем, умножим
    Страсть первобытную с дрожью сольем,
    Трепетом наши тела обовьем,
    Девичью гордость сольем с униженьем
    Поз утонченных.. Глубоких вхождений...

    Этой энергии темная сила
    В сладкой истоме нас соединила...
    Мы отогреемся, мы отдохнем,
    И леденеющий мир подожжем!!!
    Рушится прошлое на площадях...
    Кружится счастье у нас в головах...



    адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=475024
    рубрика: Лирика любви
    дата поступления 26.01.2014
    автор: Сокольник


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  32. Серго Сокольник - [ 2014.10.13 00:37 ]
    Нудистка (16+)
    Нудистка (16+)

    Оголена дівчина, вигнувши спинку,
    Стоіть по коліна в воді,
    А море ласкаве, за хвилькою хвилька,
    Змива на пісочку сліди...

    Оголеність дівчини, ніжно-цнотлива,
    Приваблює погляд людей,
    І поза її, соромливо-грайлива,
    І зваба маленьких грудей,

    І ніжки стрункі, і оголеність лона,
    На спину волоссячко впало....
    Неначе скорившись одвічним законам
    Природа шедевр написала....

    Стоїть і милується з власного тіла.
    Всим видом показує, що
    Лиш морю та сонцю віддатись хотіла б-
    Юначе, тобі- ні за що!..

    адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=470340
    рубрика: Лірика кохання
    дата поступления 05.01.2014
    автор: Сокольник


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  33. Владислав Лоза - [ 2014.10.09 16:10 ]
    Мойсей
    Ворони кружляли над стовбурами у висі,
    дими точилися з позаміських заплав.
    Хтось містом блукав у домашньому светрі й джинсах,
    підходив до перехожих
    і промовляв:

    "Я часто міняю локації перебування,
    в кишенях своїх несучи пустоту важку.
    У цій широті дорогі ресторани й книгарні.
    Мене звідусіль виганяють у сутінь міську.

    Вкажи мені місце невизначеної ролі,
    де плескають не по крилах, а по плечу,
    і де усі двері без пластику й фейс-контролю,
    і де чоловіку в светрі наллють борщу."

    Але не було йому ні від кого вказівки,
    лише перехожі, пірнаючи у пітьму,
    усі відверталися якось однаково стрімко,
    одними губами
    посміхнувшись йому.

    Убивче каміння й думки про невірний вектор,
    убивчі не ті серця й не ті ліхтарі,
    але у провулку завжди знайдуться узбеки,
    володарі забігаловок
    та шампурів.

    І він полетів - під вивісками чи понад,
    минаючи моноліти пустих машин,
    і в`язнем за ґратами бігала кров у скронях
    од запаху м`яса та
    тугих лавашів.

    Один із узбеків запорався біля пательні,
    а інший замовлення взяв і кудись побіг,
    і наш подорожній заговорив наскельні
    слова, що зовсім трохи
    злякали їх:

    "Я стопи оббив об меридіани й ліги,
    та ось де оаза... Ось вона! Ось вона!" -
    й зі светру його, неначе з ламкої криги,
    скресали у темінь скрижалі
    та письмена.

    А потім досяг він ліній метрополітену,
    скрижалями женучи із тунелів жах,
    і сів на потяг, наривши жетона в кишені,
    але і досі тримаючи все в руках.

    Він вийшов посеред вагону і став кричати,
    і кожен в його присутності був німий,
    і голови повернули міські сурогати,
    каліки, вагітні та пасажири з дітьми.

    Настінна реклама одсвічувалась на клунки,
    цікаві гніздились, мовби птахи на стерні,
    шепочучи:

    "Він втюхує нам піґулки
    від болю в суглобах
    чи ще від якоїсь херні."
    08.10.14


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.33) | "Майстерень" 5.5 (5.42) | Самооцінка 5
    Коментарі: (10)


  34. Світлана Костюк - [ 2014.10.08 20:33 ]
    ***
    ***
    ми з осінню зіграєм в дві руки
    цю увертюру для стрімкого падолисту
    і для життя позбавленого змісту
    на темних колах світлої ріки...
    зіграємо зіграємо "на біс"
    для жолудів опалих і каштанів
    для почуттів невидимих фонтанів
    для всіх земних акторів і актрис...
    ми мріяли зіграти так удвох
    надривно_тихо ніби на прощання
    мелодія буває теж остання
    у ній фінальні ноти пише Бог...
    уявимо що скоро вже фінал
    що спалюєм себе на попелищі
    І звуки підніматимуться вище
    понад підмостки сцени понад зал
    так грають на межі або у сні
    без партитури і аплодисментів
    задля любов`ю зцілених моментів...
    ти підіграєш осене мені ?..


    Рейтинги: Народний -- (5.86) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (23)


  35. Опанас Драпан - [ 2014.10.07 15:46 ]
    незабутнє
    кінець
    '2014


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (22)


  36. Світлана Ковальчук - [ 2014.10.06 16:50 ]
    Ностальгійне


    Кульбабковий світ
    запитає про ирій,
    злетить...
    - Не зима, не зима, не зима...

    Малий павучок
    іще ткати не вміє.
    І суму нема, ще нема, ще нема...

    Лиш так
    парашутиком склались долоні.
    А руки - дороги, канати, вітри.

    Ми - обрієм, обрієм, ми - парасольні.
    Гей-гой! - проминально -
    кульбабні світи.


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (5.52)
    Коментарі: (3)


  37. Василь Кузан - [ 2014.10.04 21:31 ]
    Журавлина колискова

    Співає мама колискову,
    А журавлі: «Курли-курли…»
    Вертають у дитинство знову,
    Де ми щасливими були.

    Танцюють птахи в піднебессі,
    Тужлива пісня долина…
    На вирію прозорім плесі
    Гойдає хвилі далина…

    Я їхню пісню проводжаю,
    Чи ніжні мамині слова?
    Дитиною біжу до гаю,
    Гортаю спогади, сумна.

    Але крізь смуток усміхаюсь,
    Із журавлями летячи…
    Дитячого шматочок раю
    Впіймаю, мамочко. А чи

    Щемливу мить продовжить пісня,
    Та колискова: «Люлі, спи…»?
    Вже я її співаю слізно,
    А журавлі: «Курли-курли…»

    04.10.14


    Рейтинги: Народний -- (5.54) | "Майстерень" -- (5.7)
    Коментарі: (1)


  38. Анна Віталія Палій - [ 2014.10.03 08:47 ]
    * * *
    Дерево жовте серед зелених
    Жалем листочки тягне до мене.
    От зупинилось тут на хвилинку:
    Музика лине з неба будинку.
    Осінь із літа вийшла строкато,
    Зачарувала ритмом токати.
    Позолотила, наче медами.
    Перестелила свіжими снами.
    Приколисала вітром у груди.
    Не відпустила більше нікуди.
    22.10.07.


    Рейтинги: Народний -- (5.47) | "Майстерень" -- (5.48)
    Коментарі: (8)


  39. Богдан Манюк - [ 2014.09.27 10:44 ]
    *****
    Розкрутили вітри каруселі афіш,
    і світлин
    між долонями осені
    відцуралися усмішки,
    й долі на гріш
    у летючих додолу запросинах.
    Не почуті поет, богослов і скрипаль
    заблукають у тиші під люстрою.
    Не тікала б, афішо,
    а може, й тікай,
    не зведи з молодими прокрустами,
    бо старих переміряно світлом ікон,
    і до міста вогнями прив’язано.
    Не шкодує настирлива осінь долонь,
    затуляє минуле з обрАзами
    і афішну тираду в калюжах,
    і сміх
    ще не збитого яблука – з острахом.
    Відчуваєш долоні її на своїх,
    позолочені тліном у поступі.
    Підіймаєш афішу – розмоклий папір,
    на розмитих обличчях – не промені!
    Ну і як після цього в осіннє не вір,
    ну і як не минати стороннього…
    2014р.


    Рейтинги: Народний -- (5.63) | "Майстерень" -- (5.75)
    Коментарі: (22)


  40. Серго Сокольник - [ 2014.09.22 02:42 ]
    :Жертве аборта
    Красивая женщина в сладкой истоме
    Любви предавалась судьбы на изломе.
    Змеей извиваясь, в изыске маня-
    Ты любишь? Ты любишь? Ты любишь меня?

    Зачатое в брызжущей неге, шутя,
    Под сердцем теплом согревалось дитя.
    Резвясь, ожидало урочного дня-
    Вы ждете? Вы ждете? Вы ждете меня?

    Холодных ланцетов чеканная сталь.
    Вопрос без ответа. Былого не жаль.
    Холодное сердце. Душа, как броня...
    Спасите! Спасите! Спасите меня!...

    Горячего тела кровавый комок
    В эмалевый таз у ее стройных ног
    Был выброшен, жизни тепла не храня.
    За что вы? За что вы? За что вы меня?..

    В поту просыпаюсь в ночи и хриплю-
    Люблю я тебя? Нет... Уже не люблю...
    И сердце горит, как свеча от огня-
    Простите. Простите. Простите меня...

    адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=466110
    рубрика: Лирика любви
    дата поступления 15.12.2013
    автор: Сокольник


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  41. Опанас Драпан - [ 2014.09.21 10:50 ]
    мої перелоги
    кінець
    '2014


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (30)


  42. Світлана Костюк - [ 2014.09.20 12:14 ]
    ***
    мила дівчинко кіски навсібіч
    кулька справжня ця не повітряна
    ельфи вимерли клич а чи не клич
    дуже холодно дуже вітряно...
    люба дівчинко ці твої синці
    на колінцях печать реальності
    лінії жорсткі стиснеш у руці
    хочеш справжності хочеш справжності
    дівчинко моя фея чарівна
    піднесе тебе та не винесе
    у земнім раю кожен день війна
    чи почує хто коли гине ВСЕ
    дівчинко моя довго вчилась ти
    набивати на серці гулі
    ці смішні твої в нікуди листи
    ніби схлип мовчазної зозулі...
    бачиш дівчинко долі шкереберть
    на догоду чужих апетитів
    це життя земне то повільна смерть
    гра нечесна слизьких космітів
    люба дівчинко як же зберегти
    дивний острів що ти створила
    ...і летять листи
    в нікудИ листи
    як обрізані
    білі
    крила...
    2014


    Рейтинги: Народний -- (5.86) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (19)


  43. Олександр Олехо - [ 2014.09.18 23:19 ]
    * * *
    Ілюзія щастя. За обрієм – тиша
    і сите марою життя.
    Сумління нічного уїдлива миша
    гризе червоточину дня.

    Час потерпає - утіха печалі
    наповнює згодою дні.
    Яблунь осінніх солодкі коралі
    вбирають ще сонця вогні.

    Серце поета вишукує слово
    осяяти тлінну любов,
    вигнану Богом із райського лона
    в розбурхану мрією кров.

    2011


    Рейтинги: Народний 5.25 (5.51) | "Майстерень" -- (5.61)
    Коментарі: (14)


  44. Ярослав Чорногуз - [ 2014.09.17 20:39 ]
    Вечір надворі *
    Вечір надворі, ніч наступає,
    Вийди, дівчино, серце бажає,
    Чистеє небо зіроньки вкрили,
    Вийди до мене, дівчино мила.

    Дай подивитись в яснії очі,
    Стан твій обняти гнучкий, дівочий,
    Глянути в личко - біле, чудове,
    На коси довгі, на чорні брови.


    Рейтинги: Народний -- (6.99) | "Майстерень" -- (7)
    Коментарі: (12)


  45. Галина Михайлик - [ 2014.09.17 18:36 ]
    …з раною в серці
    Дитина із серцем навпіл,
    з очима суму по вінця…
    - Ну що ж ви, батьки? Схаменіться!.. –
    Благає білявий янгол.

    І пурха від мами до тата
    у гості, на свято, на тиждень.
    Великдень. Різдво. Рік. Десяток...
    А просвітку так і не видно…

    Немов соляними стовпами
    затялись у впертому герці.
    Ви – крила його! Тату й Мамо…
    … янгола з раною в серці…

    15.09.2014


    Рейтинги: Народний -- (5.64) | "Майстерень" -- (5.79)
    Коментарі: (16)


  46. Марися Лавра - [ 2014.09.15 22:44 ]
    третя князівна
    у далекім тінистім заліссі
    візерунком устелене листя
    на узліссі барвиста хатинка
    і живе у ній осіння краплинка

    чароводу збирає цеберцем
    забавляється диволюстерцем
    жовтодинне намисто вдягає
    синьонебо у балці купає

    у волосся уплітала коралі
    на обличчі усмішка у прялі
    і уста калиновочервоні
    білоквіти весільні у короні

    милозвучно виводила трелі
    чарувала м'які акварелі
    і співала пісні місяцівна
    світу Божого третя князівна


    2014








    Рейтинги: Народний -- (5.47) | "Майстерень" -- (5.46)
    Коментарі: (4)


  47. Олександр Олехо - [ 2014.09.14 07:27 ]
    О, осене...
    О, осене, твої ясні мотиви
    звучать прозоро в синіх небесах.
    А задощить – і куполи сонливі
    сховають сонце під вологий дах.

    І день за днем кульгає в узах часу,
    мов караван в пустелі міражів.
    Несе снагу, до позолоти ласу,
    і розкидає куриво вогнів.

    А потім тло жовтяве посіріє
    від погляду грядущої зими
    і стужа-круговерть крупу засіє,
    щоб щедро уродилися сніги.

    14.09.2014


    Рейтинги: Народний -- (5.51) | "Майстерень" -- (5.61)
    Коментарі: (9)


  48. Володимир Сірий - [ 2014.09.12 13:05 ]
    *-*-*
    Сів на лоні юності моєї
    Бриз осінній мовчки на спочин,
    Витягнув нев"янучі ідеї
    Зі своїх золочених торбин.
    На проміння сонячні розвішав
    Крапельки свяченої води,
    Щоб зростали з музикою вірші,
    Наче саду райського плоди.
    Заховав жалі в тумани ранні
    І хандру в імлисту мряку теж,
    Дав снагу на успіх у коханні,
    На невдачу - в справі ворожнеч.
    Все візьму від нього, як належне,
    Хай за ним зима і все таке,
    І мене направду не бентежить
    Саду позолочення стрімке.

    13.09.14


    Рейтинги: Народний -- (5.53) | "Майстерень" -- (5.55)
    Коментарі: (16)


  49. Мірлан Байимбєков - [ 2014.09.11 01:37 ]
    Думки
    Осточортіло все
    І нецікаві фільми,
    І ніц ми радість не несе,
    Серце розірвали кіньми.

    Не хцу я бачити нікого,
    Не хцу і говорить ні з ким,
    Її кохав та толку з того?
    Мабуть і помру з коханням тим.

    Як тяжко нести кляту ношу
    Шипів романтики і пофігізму,
    О,серце! Заспокойся,прошу!
    Та як зламати пекла призму?

    Я маю йти крізь ті думки,
    Що житиму лиш раз торкнувшись неба.
    Я маю йти крізь ті думки,
    Що житиму без тебе...


    11.09.2014


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  50. Ярослав Чорногуз - [ 2014.09.09 21:18 ]
    Максим Славинський В`ється стежка* (романс)
    В"ється стежка поміж житом,
    Поросла травою,
    Там колись щовечір літом
    Я ходив з тобою.

    Грає вітер колосками,
    Нахиля їх долі,
    Я прийшов сюди із сльозами
    Тяжкої недолі.

    Стану землю цілувати,
    Що ти походила,
    Стану плакати, ридати
    За тобою, мила.

    В"ється стежка поміж житом,
    Поросла травою.
    Ходжу, броджу, нуджу світом
    Тяжко за тобою.


    Рейтинги: Народний 7 (6.99) | "Майстерень" 7 (7)
    Коментарі: (17)



  51. Сторінки: 1   ...   59   60   61   62   63   64   65   66   67   ...   124