Любов в любові розцвіла
Та й сліпить ясно світу
Ченцям упертим довела
Зміст розуміння - вічно...

Над поворотами шляхів
Крутими берегами
Кожен народ собі привів
Учителів пошани

Кляніться обраним царям
Цілуйте риз плетіння
Підтримуйте його устав
За все не знайте злісне

Уся ментальність ця гірка
Розбившись у падінні
Їх свора так вже допекла
Горланить нам - ви грішні...

Так хочеться одним кнутом
Прибить цю зграю дику
Беріть свою шпану , і вон
Ідіть конайте з стиду

А ми хоч бідні та свої
Усім знайдем пораду
Ми Українці , ми є ті
Що знаєм вади гладу...
2015р.

Ти над законом насміхався
Свого народу зацурався
Забув хто ти , і звідки ти
Як крав з знедолених шапки

В своїй нахабі забрехався
У ноші краденій зламався
Утік Іуда - бо злякався
Із зверзністю не поквитався

Все гавкаєш немов собака
Ламаєш ручки казнокрада
Придворним став царю у цапа
Які ж ви схожі... два гніт - ката

Змарнів , зчмирів , похудла пика
Оскал від рис - звірюка хижа
Прокляття меч тебе карає
Кацап могилу засипає

Це є початок , не кінець
Для тебе і твоїх овець
Ще по живому знімуть шкуру
Зі всіх - хто цю затіяв смуту

В вогні горіти ворогам
Чужим і власним паничам
Тобі і Вові , і Дмитру
Готують в пеклі жар - смолу...
2015р.

На полі битви не сьогодні
Інформаційної війни
З'явились дикі і голодні -
Назвались тролями вони.

Жеруть кого і як завгодно.
Ані жінок, ані старих
Не пошкодують - це не модно.
Та й лихо з ними - толку з них!

Пожежі змусять запалати,
Лайном поллють не навмання -
Вони із шостої палати,
Де проживає і рідня.

Тупі й зелені підло й тихо
Замінять грішне на святе -
Язик, як меч іржавий, з піхов -
І з-поза пліч - через плече.

Ні леді ані джентльмени,
Їм плюй у очі, скажуть - дощ!
Ані із лона ні із члена -
З помийних ям базарних площ!..


26.04.2015

Посперечався і поспорив -
Все зарікався , і прохав
Усим знайомим він доводив -
Що більш дотепно він вбачав

Довів її до самолюбства -
Своїм настирним навчанням
Звів на нівець її прозріння -
До інших поглядів привчав

І бачиться їй візуально ,
І чується квартет - кларнет
І любиться їй віртуально -
Такий танцюється балет

Вже молодість їй не окраса ,
Мов мрамор - воскове лице
Її оточення блефує -
Усе дратується уже

Коли став хворий , неспроможний -
І попросив подать води
Вона не зрушивши із місця ,
Сказала - не зважай , терпи...

Бутафорія навколо
Де не глянь - ажиотаж
Розмальовані вітрини
Іномарки перший клас...

Олігархи під прицілом
Телебачення , газет
Пахнуть брендами Парижу
Лейби сяють мов алмаз...

Всі вальяжні , епатажні
Голівуд їм не рівня
Бо каратів стільки мають
Оскар - просто пил з плеча...

І освіти покупляли
Начіпляли орденів
Селікон понадували
І вважають - що це стиль...

Прізвища усі відомі
Бізнес , влада , шоу - біз
Тільки от таланту мало
От проблема , що за біс...

Так народжуються міфи
Українських блеф - еліт
Тільки б знали їхні глузди
Як сміється з них - весь світ...
2014р.

Під вікнами гучно хвилюється море
І б’ється об камінь,
Гуркоче в під’їзді і по коридору -
Бува, не цунамі?

Я очі розплющив і ковдру відкинув -
У вічко дивлюся,
А там за дверима палають очима
Фригідні бабусі.

Із вірша про них десь по радіо вчора
Лунали цитати.
Зібрались найближчі сусідки довкола
Мене лінчувати.

І я відчинив їм броньовані двері,
Закликав до зали -
Аж тут відсахнулись фригідні мегери,
Перила зламали.

Летіли по сходах униз безупину,
Неначе на крилах,
Хоч я і кричав їм схвильовано в спину:
«Спиніться, куди ви?»

Забув геть, нещасний, хоч це і негоже,
Що з ліжка до дам я
Устав, як і спав - по-медичному - голий.
Ага, без піжами.


06.04.2015

Фригідні бабусі блукають по місту,
Фригідні бабусі.
Голублять онуків, замішують тісто -
І все в тому ж дусі.

Фригідні бабусі тому і фригідні -
І це очевидно,
Що сексом займатись в поважному віці
Вважають огидним.


03.04.2015

Ой, леле! Не узрів події.
Алє! Алло! Хе*ло?
Пропала Рашії надія.
Украло еНеЛО.

Немає день. Минає п’ятий.
Аж тіпає страну.
Але нарешті на десятий
вернули сатану.

Завила вовкулача зграя,
почувши вожака.
Із пекла сіркою воняє
на паперті совка.

Свинота Марса суне рило
у наший огород.
Попи задмухують кадила.
Кабаша свинку уродила!
Але закушує вудила
плюгавенький сексот.

.....................................
Ой, леле! Нині перше квітня!
Давайте – на парад!
Бо знову Рашія вагітна.
І це уже не жарт.

                              01.04.2015

Не порахуєш , не пощитаєш
В якому місці себе підставиш
За що найбільше відповідаєш
Винагороду - найменшу маєш

Один кордон - закони різні
Загублять десь , все спишуть грізні
Де вовк лякає - хазяїн має
Жебрак останній кусок ламає

Хто більше має - той правду краде
У очі щиро брехню розкаже
Такий жаргон татуювання
За кадром мат - без покаяння

Гребуть уміло , кінці ховають
Питання знайдеш - відповідають
Піймать за руку - одкусять зразу
Рахунок виставлять за зраду

Верхи живуть , низи в омані
Усі тверезі - насправді п'яні
За димом , чадом - в сирих підвалах
В елітних клубах , пузатих хатах

Усі живуть , усі вмирають
Усі в народженні страждають
Водою хрестять , благословляють
У сповідь статус - не включають...
2011р.

Завалив чергову спробу
Напустив туману - дим
Наражав усе на пробу
Залишився штику - хтив

Відвернулися всі друзі
Зацуралася рідня
Все зібралося до кучі
Все посипало - сміття

Не судилося йому
Далеко їхать на брехні
Не тьохкотіти солов'ями
Навколо в зграї - горобці

Вже сміються , і хохочуть
Так над ним усі регочуть
На жадобі так попався
З переляку - застидався

Думав що розумний ! - заць..
Пузирем був авангард
На дрібниці упіймався
Не утік той страх - від жаха

Думав на горбу чужому
Втримати свою корону
Видумками , і байками
Собі нору рив у яму

А тепер пишайся , жри
Подавившись вже не жди
Щоб давали , позичали
Твої нюні витирали...
2014р.

Найзапекліший процес
Визнавати в собі - стрес
Сторонитися від пресс
Де все знають - без адрес

Ворогам завжди аншлаг...
Коли цідять муті - мрак
Володіє їми маг
Він дотепний - мов ішак

Витривалість твоя міць
Твій характер - домінік
Постуди їм так мізки...
Щоб лякались - мов чуми

Вони щирі марнотрати
Їм би мати нюх - собаки
Бо полаять , поскавчать
Це для них - можливість знать

Ти їм маком сип , і сіллю
Допусти до сиру з цвіллю
Коли стануть жадно брать
Кинь сокиру - відрубать

Віджени за сині хмари
Хай там гадять - хтиві шмари
Не жалкуй , застережи
Щоб побачили - хто ти...

Коли сорок років маєш
З посмішкою - це читаєш
Як виводить у житті
Хто на поверхні , хто в багні...
2011р.

Поверни , поверни - так не віддаляйся
Ти до мене пригорнись - більше не вагайся
Сторонись , бережись - від того падіння
Ти не перша , я не перший - хто врачав коріння

Зелен сад , зелен сад - по весні буває
Не усіх , не завжди - перший раз вражає
Кому цвіт , кому плід - а кого й минає
Кого з молоду голубить - кого забуває

Не спіши , не картай - ще стане від чого
Більше щиро віддавай - час минає скоро
Не міняй на ходу - підкову гнідого
Поспішить , утече - що матимеш з того

Приструняй , зупиняй - сприймай як належне
Де із богом , де без нього - вивчай протилежне
Поверни , поклонись - все буде почуте
Як поставишся до кого - від того і буде...
2014р

Щебече пташка за вікном
Світанок ранку щось шепоче
Мене тримає ніжний сон
Від себе - відпускать не хоче

Бузок рахує пелюстки
Шукає школярам п'ятірку
У пам'яті стрімкі роки
Як хвилювався - за оцінку

Неначе вчора це було
І перший звоник , і останній
Життя нас з вірою вело
У загадковий світ - дзеркальний


Нам сподівалося , знайшлось
В суспільстві значуща придатність
Та часто кидалось , плелось
Заполонила радчих - жадність

Але живем , і живемо
Хоч б'ють нас , брешуть , обіцяють
Латаємо своє руно
Серед злиденних нас - не знають.
2014р.

В собі відкрив межу зусиль
І вирушив в дорогу
Спочатку підібрав свій стиль
Всю відігнав підлоту

Тривалий час спостерігав
Вивчав усі прийоми
Роками вміння шліфував
Повчав бичів - кнутами

Тепер стоїш в облозі ти
Тобі позаздрив досвід
Призупинив твій ритм ходи
В цій участі - пройдисвіт

Вони вже мали на меті
Розпнути твою мрію
У більшості своїй кроти
Знайшли собі - мессію

Вже був замовлений кортеж
В знаменах комісари
Не спрацював їх блиску - блеф
Оман покривсь прищами

Тепер кусають собі хвіст
І лають мов скаженні
Прийдеться знов приймати піст
Ще й запивать все - щямі

А наш герой дійде до тих
Хто вірним був Майдану
Хто із народу , із простих
Хто вже в хресті - за правду...
2014р.

До Києва прибув дід… афіші читає…
Магазинів, Боже ж мій… з продуктом шукає.
Бачить гарний магазин «Київські ковбаси»
Зайшов туди навпростець, до самої каси.

І культурно в продавця привітно питає:
- Скажіть, ваша ковбаса якусь назву має?
Коли її привезли... і коли робили?...
Боюся я, щоб мої внуки не втравились.

І почув дідусь таке… О, бодай не слухав,
Від вчутої розмови, аж пов’яли вуха…
- Всьо по рускі , дєд, скажі, бо нє понімаю,
Что хотітє от меня, нічего нє знаю?

Тут не витримав дідусь сказав своє слово,
Вже він слухати не міг, як калічать мову.
- В Україні живете і не вчите мови?...
Це ж така ж сама проблема в моєї корови,
Коли їсти дуже хоче – язик висуває,
Але й слова не промовить, бо мови не знає…

Наварила жінка їсти і кличе Степана:
- Сідай їсти, дорогенький! - Є борщ і сметана!
Налила у тарілку, а він густий як каша.
Не може ложки вийняти із борща Наташа.

Степан як глянув на цей борщ, вже їсти не хоче.
Насупив брови і під ніс щось собі "белькоче".
А жінка на нього кричить: - Все з"їж! - Дуже смачний!
- Новий рецепт! - Він має бути,- як каша густий!

- Борщ на перше і надруге! - Рецепт: "ДВА В ОДНОМУ!"
- Якщо сім літрів ти не з"їж,- не вийдеш із дому!
- Я дуже хочу "Лексус" й " xummer", а собі купиш " КАМАЗ".
- Тому від нині економлю я, Степане, газ."

- Раз на тиждень я тепер варити буду їсти.
- Нам давно уже пора на цю дієту сісти.
- З норки шубу мені купиш, вона сниться у сні.
- П'ять років тепер у нас будуть розгрузочні дні.

"Крутий пацан" на село в жовті штани вбрався.
В клуб сільський на дискотеку Микола подався.
Це село дуже велике, а в селі дві хати.
Не має з ким у клубі цім Микола гуляти.

Зустрів Микола біля клубу сосіда Гаврила,
Якого жінка за пиятство вчора залишила.
Сусід пита : - Де йдеш, Миколо?...- Нікому не скажу?
Микола каже:- Штани жовті йду в клубі покажу!

- Тепер модний жовтий колір...- Про це не пам'ятаєш?
- Я наймодніший у селі!... - Скоро про це взнаєш!
- Я "крутий" на все село, а в селі дві хати.
- Про це треба всім в селі добре пам'ятати.

- Ровер вже собі купив, щоб дівок возити,
- Та, щоб не скучно у селі було мені жити.
- На ньому їхати не вмію... що робити маю?
- Ланцюг від нього в руці держу, а ровер я пхаю.

- Дивись, яку круту мобілку і планшет тримаю!
- Тільки як включити їх... я не доганяю?
- Шикарну "тачку" я купив...щоб міг відвезти гній.
- Як схочуть дівки покататись... повезу на ній.

- Тачка ця колесо має і ще є дві ручки,
- На ній повезу я кохану купляти обручки.
- Будуть мене усі дівки у селі любити,
- Бо я зможу на цій тачці дівок повозити.

- Ще придбав магнітофон, щоб всі люди знали,
- Що я "крутий чувак в селі", ...Що би поважали.
- Але цей магнітофон,.. не хоче зовсім грати,
- Як включити продавщиця... забула сказати.

- На всі кнопки нажимав я, а воно не грало,
- Гримнув зверху молотком ... щось там запищало.
- І у жодній вже майстерні його не приймали,
- Казали, що таких клієнтів ... вони ще не мали.

- А на новому мотоциклі їхати не вмію,
- Ключик згубив, на що тиснути - ніц не розумію.
- Хотів я здати на права, та їх мені не дали,
- Бо я заїхав в магазин...взамін ще хату взяли.

- Сказали,..з таким інтелектом.. права не видають,
- Що мене на моїй "тачці"... й без прав повезуть.
- Я найкрутіший хлопець в селі .. і про це всі знають,
- Село велике, аж дві хати... мене всі поважають.
2015 рік

Лист невідомому адресату…

Ми були коханцями у минулому житті. І ми кохали…
Кохали без обручок і чужих благословень,
наперекір усім правилам і законам.Але ти заборонив мені любити іще когось, крім тебе. І тому я буду самотня… і в цьому житті, в і наступному…
Мене оточують тисячі безликих створінь, порожніх душ, брудних думок і бажань.
І я хочу пройти осторонь цього світу, який мені чужий і огидний… Мені байдуже, що там кричать за спиною – від заздрості, дурощів чи власного безсилля…
Мені байдуже, хто страждає через мене.
Навіщо мені усе це, коли у мене є Ти?..
Ти – безмежний океан неземної радості, ти – неприборкана стихія і тиха гавань, в якій не чути звуків злого світу.У тобі є все…

Ти – частина мого серця, шалено-пульсуюча артерія.Ти – сенс мого існування, тобою заповнений весь простір Всесвіту і моєї свідомості.Без тебе мене не існувало ніколи. Як і тебе без мене.Я не пам’ятаю, ким ми були, але нам усі заздрили…А можливо, ми уже безсмертні…Ми вросли у землю нескореним духом свободи, розіслали свої мрії сотнями білих голубів, спустили свої думки на землю зливою, що змивала світ від бруду…
Нас уже не розлучити.Ніколи.Я не проміняю на дорожню куряву наш світлий політ.Я берегтиму наші крила глибоко в душі.Вони такі пошарпані і стомленні, але рідні…І хай я уже не зможу полетіти, щоб тебе знайти, але я завжди буду поруч.Я буду усім, що тебе оточує – теплим днем, тихою ніччю, радістю і вірою.І я залишу на твоєму столі перо. В мочене у кров натхнення.Те, що не згорає у вогні неправди.Дане мені із неба. Бережи його. І поки ти його берегтимеш, житиму і я.
Щоб у наступному житті знову закохатися.Лише у тебе.І у небо.Ми - безсмертні…

Один ішов , один знайшов
Тобі дістанеться і здача
Був слухачем чужих промов
Отримана - від них подяка

Закономірностей прикол
Де блати - там і компліменти
Де праця , практика , закон
Мажори - папірці , і мати

Все рвуть від іншого собі
Обманом - кращу половину
Самі і вабляться тоді
Павліни - їм ласкають спину

Живем усі як горобці
Шукаємо - даремну здобич
Побільшеб працювали всі
Тодіб - і не впадали в кому

Найпопулярніша у нас
Є звісно жаба - щей рапуха
Весь інформує резонанс
Доносить рупором - до уха

Нетреба мудрості томів
Багато знати , і вивчати
Чим ти живеш ? Який твій дім ?
Твої заслуги , і розтрати.
2014р

Ланшафт заплутаних ідей
Мозаїка - моральних блазнів
Розгубленість сліпих людей
Під лозунги - грайливих фанів

Найкраще втілена брехня
Безпосередністю - вражає
Веде зухвалого царя
Народ - який його не знає

Потік болючих нарікань
Все трощить - у старому руслі
Усе що двір собі придбав
Закладено - швейцаром честі

А тим хто голі , і дурні
Все мітинги , і дуелянти
Вбивають з приписом - старці
Тут суд , а там законні блати.
2009р

Дід і баба біля річки -
наловили риби
Стали думати , гадати -
що з нею робити

Дід кричить що на базар -
продати і крапка
Баба верещить - не дам ,
нажарю до свята

Почали одежу рвать -
стоять на своєму
А тим часом кіт Мурко -
сочив за всим з тину

Поки вони сперечались -
лаялись , плювались
Він перевернув відро -
що з краю стояло

Покотилося воно -
тай прямо у воду
Повтікала уся риба -
отримавши змогу

Зеленів від люті дід ,
посиніла баба
Кіт від ляку дременув -
ось така засада.
2011р

Візьму за основу почуту розмову
Не вірити більше - солодким пісням
Не стану ділити гарячу промову
Скажу прямо в очі - своїм авторам

Не кидайте камінь , згадайте пророцтво
Ніхто не втрачає - якщо не придбав
Рахунки свої для себе виставляйте
Мені не цікаво - я їх не щитав

Для всих не можливо - прожити щасливо
У колір один не фарбують вітрин
Ми різні тенденції , ширма , і мода
Для кожного знайдуться - терна рутин.
2012р

"Ненила нендзорі зненацька мовить:
- Ненатля - ти не в курсі, що за слово?
І нендзорі, заскочений, готовий:
- Ненаське теє слово - стопудово!

Чи, може, ненатленне, у натурі?
- Та ні, ненатле, - їй ненила хмуро..." -

Вправляються поети в екзерсисах
І зводять з розуму, коли подібне пишуть.


18.01.2015

Цукерки шелестять обгортками,
Мені смакують, скотиняки!
Ой! Не умію бути гордою,
Про вибір? Вибір – повна с..ка.

Жую і думаю про живлення,
Про задоволення і смак.
Слабка душа. Дух – не двожильний.
Цукерок авторство – до с..ки.

Обгорток наскладала купу.
Конвертувати б у валюту.
Але ж Йому, мабуть, до дупи,
Що злидні – ворог честі лютий.

Однак цукерки ще досяжні,
Тому за щоки й закладаю,
Панове совісті присяжні,
Не грайте, я про вас все знаю.

Мій намір – їсти, с..ти, їсти.
Це моя акція протесту.
Гей! Патріоти! Сепаратисти!
Цукерки – не контрольні тести.

Мене відтак винити ні в чім.
Цукеренка не вибирала.
А він чи батько, а чи вітчим.
Для кого як. Та краще б – сала…

14 січня 2015 року

Ходить Надя по дохторах майже ціле літо, -
Довгий час чомусь в родині в них немає діток.
Вася - муж, як хмара, ходить. Є ж проблема, дійсно.
Купа грошей, нервів, ліків. І паперів, звісно.
Люди радять – їдь в столицю. Хай професор скаже.
В чому річ, у чім проблема? Врешт - життя покаже.
Та з села у Київ їде. Там дохтори ліпші.
Стос паперів їм привезла. Може, ті мудріші.
Лікар все оглянув добре: - Так буває часом.
Краще б ви прийшли обоє. З чоловіком разом.
Може, справа з чимось іншим. Тут не бачу лиха.
А який у Васі резус? – враз питає стиха.
Надя змовкла, зчервоніла. Щось собі гадає:
- Резус той слабенький трохи. Має те, що має.
Лікар їй: - Детальніш прошу! Резус у мужчини?
Мушу знати, що й до чого. В чім ото причина?
Взяла та себе у руки: - Що ж стидатись ниньки?
Резус має муж не дуже. Кволий та дрібненький…

Ваша черга мене пригощати
Наливайте питво у бокал
Ваша черга мене вгамувати
Можу гнуть , та я паузу взяв

Запросіть ,пропонуйте , вітайте
Я не гордий - відпустку візьму
Всим своїм лицемірством сіяйте
З задоволенням - кайф цей вдихну

Всі під вас підберу роверанси
Підбадьорю - акторський талант
Ніч освітять досвідчені чари
Наче премії - Оскару гвалт

Над застіллям свистять феєрверки
Брільянтіни - дешевих прикрас
Від задухи вологі шпалери
Зупинився - збентежений час

Злидень фарс вже вилазить на гору
Набивається - казус примар
Спазм спиняє нестерпну ікоту
Гумор в розкоші - рулить базар.
2008р

За своїм постійним спіхом
У заручниках проблем
Все звертаєм , забуваєм
Хто ми є ? І що нас жде ?

Потураєм найдорожче
Топчем власні почуття
Зазвичай одне дивує
Наше полум'я - вода

Той направо , той наліво
Хто вперед , а хто назад
Розділяються і рвуться
Тільки серцю - біль утрат

Розійшлися в дві дороги
Розійшлися в два шляхи
Заметілі засипають
Слід один - у дві стопи

А на старість гірко стане
Защемить , і заболить
Все ціну у світі має
От взаємність - не купить...
2013р

Не такі ми уже й модерні.
Як Пилипи із конопель,
оживають Дем’яни Бєдні,
і на ребуси незбагнені
насобачився менестрель.

Впали генії. І з досади,
мов гієни геєнний рик,
емісари із вертограду
оголили двоглаву правду,
викопилюючи язик.


Рими пишуться косо-криво,
як осінні дощі в полях.
А оцінює юродиве, –
чи являється ексклюзивом
непомітне у їх очах?

І посипавши сіллю рани,
поки місія є така –
миє руку своя рука,
і оцінюється незнане
бухгалтерією совка.

Опечалені трубадури
оперіщені батогом
приналежності до халтури.

І не знає ніхто, чого
у осадку – жерці культури
у останній графі –
                           в с ь о г о.

                              12.2014

Ти для кого беріг ? - все приніс на поріг
Відкривався , благав , зарікався
Чи ти впевнений був ? Чи минуле те знав ?
Що так щиро у всьому признався

Не спіши , не хвали - поки свіжі мазки
Не гони у галоп , зупинися
Ти не перший такий - хто вступив , хто сліпий
Хто тікаючи звідси - хрестився

Вона з роду була - чепурна і проста
У розмовах відверта , і щира
Та талант там один - за рахунок чужий
Відібрати , присвоїть для блага

Та коли станеш ти - їй перечить гребти
Переступить , розмаже , обгадить
Зробить так що це ти - будеш винен завжди
Тут злорадства панує - подяка.
2012р

Так уже повелось - хто прораб , а хто лось
У життя досить різна подача
Різні правила гри - тут пани , тут раби
Ризикова ця штука - удача.

Яка аудиторія!
Нема де впасти міні.
Велике Пу настоює,
що Рашія homini.

Заціплює іронія
сутягу журналіста.
Тушується агонія
ужимками фашиста.

Осатаніли клоуни
від гумору й харизми.
І як же ясно, хто вони –
сугестії рашизму.

Диявол ізгаляється,
а їм по барабану.
Рахітик насміхається, –
Усё іде по плану.

Аукається долару,
ікається Обамі.
Пакують у триколори
рубель вперед ногами.

Упоєна опричнина
Донецької руїни,
і кримське триязичіє
рятує Україну.

Зобидили ведмедика
і він бере на кпини
історію Америки
і хартію людини.

Обілює за акції
ічкерика-холопа,
і за кусючі санкції
очорнює Європу.

Осоловіла Рашія
безтямно аплодує.
Опутеніла нація!–
Диявола віншує.

                              19.12.2014

Упрігшись у тяжке ярмо,
рішили* отамани, –
злощасне шість не віддамо
поету-графоману.

ПееМ хай буде ГеПеУ,
аби не помічали,
хто з пошанівком лізе у
весільні генерали.

І ад’ютантам завдяки
по правилу простому
скасуємо усі крапки
і анулюєм кому.

Великі літери й тире
забудемо навіки.
Хай інь у янь їх забере
на славу чоловіку.

І запанує укро-сюр,
ла-ла-ла-ла і проче.
І несучасний Епікур
запіє, – аве, Отче!

Долой і рими, і хорей,
якими сочиняли
запретні оди для царей
нащадки Ганнібала.

І уявляється така
олією картина –
прозора!!! І без мастака,
який у Лету згине.

І заридають читачі
від нео-публікацій.
Дайош за два рядочки – шість!!!
Чекаємо овацій???

                              16.12.2014

У тому східному лайні
живуть і люди:
розумні, добрі, хитрі, злі –
такі, як всюди.

Та на усіх біда одна –
Володя Путін.
От не сказали ПеНеХа
і мають сутінь.

Не просто сутінь – РосТеБе:
заб'є вам баки,
що хунта ПСів у бій веде,
за ними Псакі.

Совок як фенікс не згора,
допоки Раша
в уяві донів як гора…
Де факто – лажа.

У тому східному лайні
блукають люди.
І на війні, як на війні –
свої і юди.

21.11.2014

Бернард казав, що всі ми ідіоти.
Ми прагнемо угору, туди де смолоскип.
Минаємо усі життєві перешкоди,
але бік форд уже горить.
Не помічаємо задишки і тривоги.
У серці біль і плевра шелестить.
Запалення бронхіти і саркоми.
А ти гадав що він недогорить?
Нажаль горить палючим сірим димом.
Що ти його з легень так часто видихав.
Тепер ти зрозумів, що нам Бернард заповідав?
Та пізно друже дертися у гору.
Ти ж розумієш це остання мить.
Упавши ти не встанеш вже ніколи !
Бікфордів шнур усе горить, горить !

Позорище. У світу на виду,
осміяні царями цього світу,
утішені горила й какаду,
що прийняли макаку до еліти.

Чекає лаври Лаврик у Кремлі.
Усі путі закриті Ліліпуті.
Горилу і макаку на землі
у чорну книгу пишуть майдануті.

А у червону – сущих запасних
то пишуть, то викреслюють усіх,
навернуті із вірою у Раду.

Там і макака все іще свята,
і куряча вражає сліпота
не тільки плем’я homo-колорадо.

                              21.11.2014

Капають сльози Мальвіни.
З півночі йде Карабас.
Люди усе ще наївні.
Владу взяли Буратіни,
що не бояться за нас.

Затужавіла на кро́ві
Рашія плодить калік.
Кожному є черевик.
Не усміхається мові
взути ворожий язик.

Ямби кусають хореї.
Цілить у вояка
гола до пояса Гея.
Сіла на сонце Корея,
Рашія – на їжака.

Пише диктант Буратіно.
Правила дуже старі.
Силу диктує країна,
де зберігається міна
кожного в програній грі.

І воювати не проти
«ново-» і неосім’я.

За потойбічне ім’я
гинуть бійці-патріоти.

А, учепившись на дроті,
ляльками смикає, – Я!

                              11.2014

Відпочивай, захекана житухо.
Я мрію розкладаю на склади –
і усмішка від вуха і до вуха,
і погляд очманілий: то куди?

Туди, дружок, де поспіху немає
і хай би що та абияк усе,
надія із кишені визирає
і вимисли в реалії несе.

Аби так жити, щоби не тужити,
усяке лихо зводити в ніщо,
і по землі без клопоту ходити,
і не питати в талану: за що?

Аби так жити, як у казці дурень –
щоб на печі, в сметані карасі,
цибуля, шинка, солонини кусень
і оковита в ранішній росі.

А ще красуня, що завжди під боком,
її очей спокусливих жага –
так цілий вік крокує рік за роком,
а казочка і досі ця жива.

Бо маячня ніколи не вмирає
і дурнів не маліє топ-число.
А може, так: ледащо спочиває,
бо видумав для інших колесО?

05.11.2014

«купила мама коника
а коник без ноги»
йому вчепила дзвоника
ходи туди сюди
а коник хоче гопати
за обрій за межу
та може тільки човгати
і то для куражу
а думали що сядемо
нагай броня хорти
та маємо що маємо
алюр під три чорти
юрбою дехто порізно
усяк у різний бік
де лагідно де болісно
медяник і батіг
а ті що пересмішники
кепкують вйо назад
там геї і потішники
а тут великий брат
а в того міць без розуму
із ранньої весни
бажає миру конику
і плодить зло війни
ой конику ой конику
несе тебе лиха
уже дивився в соннику
а там сама шульга

ось купить мама кізочку
а може і вівцю
чекаємо на зірочку
повіримо слівцю
овечка любить ласощі
усякому своє
сьогодні лиха радощі
а завтра – СВЯТО Є!?

30.10.2014

Якщо кінчаються запаси грогу,
то після всіх уроків - не брешу -
в учительській закрившись, педагоги
педагогічно курять анашу.

Все виважено в нашому сторіччі,
і організаційно теж ніштяк:
засміяний фізрук інформатичці
п`ятнадцятий закручує косяк,

бо чесна праця завжди неласкава,
бо дим думки непевні зупиня,
бо працівник освіти має право
розслабитись після важкого дня!
29.10.2014

Цікава байка про Вибори і вибір

Я звусь Байкар (хоча й не Байкер.
А був же Байкером колись...)
От розкажу я зараз байку,
А ти на себе подивись...
..... ..... ..... ..... .....
В усіх Птахів велике свято-
День Виборів (а може- ніч...)
Найкращий серед кандидатів-
З хвостом розпушеним- Павич.

Птахи! Погляньте, що за красень!
Життя почнеться чарівне,
Коли у творчому екстазі
Хвоста свого він розгорне!

Всі згодились. Та ось Ворона
Питає хрипко- Wery well !
То що, хвостом нас оборонить
Павич, як нападе Орел?
..... ..... ..... ..... .....
Краса нічим не допоможе
В борні досягнення мети.
Лише могутня сила може
У боротьбі допомогти.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=513378
рубрика: Байка
дата поступления 25.07.2014
автор: Сокольник

Лисиця та Півень. Слово і дія. ( філософська байка )

Людина хоче буть почута.
Навести розуму мости,
І слово, в панцир не закуте,
Хоч на останок донести...

Така на світі чудасія...
Бажання слухати нема-
Хоч будь Пророк ти, хоч Месія,
Що не кажи- усе дарма...

Ну що ж... Як слухати не хочуть-
Станцюєм бойовий гопак!..
Та це не зараз... Не до ночі...
То байку розповім, чи як?
....... ....... .......
Схопила Півня раз Лисиця.
Вже зібралась посмакувать,
Та якось теє... Не годиться
Без приводу життя лишать...

Вона йому- ти на світанку
Нікому спати не даєш!
А він- то я буджу щоранку,
Щоб щастя не проспали вже ж!

Йому Лисиця- ти, поганцю,
Перетоптав усіх сестер!..
А він- то щоб зносили яйця,
І з голоду ніхто не вмер!

В Лисиці нерви "на порозі"-
То що ж тепер мені робить,
Коли відмовками ти в змозі
Мене вечері полишить?

Що не скажу- на все ти маєш
Розумну відповідь давно.
От вуха я позатикаю,
І з"їм тебе усе одно!
....... ....... .......
Ото ж. Якщо лихої ночі
Тебе зберуться грабувать,
І слухати тебе не хочуть-
Слова навіщо витрачать?

Що слово, як воно не діє?
На бій бери ангажемент.
Не слово, а конкретність дії-
Найкращий буде аргумент.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=511246
рубрика: Байка
дата поступления 14.07.2014
автор: Сокольник

Тому, кто не был

Как всегда, стоишь в стороне.
Век сменился, но ты все тот же.
Ты не враг. И не друг ты мне.
Но с чего ты решил, что можешь

С убежденным видом лица,
Обо всем со знанием дела,
Тошнотворно и без конца
Извергать убедительно-смело

Водопады изысканной лжи?
Вроде, так. Но вот незадача-
Прежде, чем все охаять, скажи,
Что ты сделал, чтоб было иначе?

Так и сгинешь ты, не познав,
У экрана на простыни белой,
Как мороз до кости продирал,
Как земля под врагом горела,

Как мы шли к основе основ...
Твой мирок до щели был сужен,
И в вершеньи судьбы миров
Никому ты здесь не был нужен.

И поэтому я спросил,
Отделяя зерно от плевел,-
Мне не важно знать, ГДЕ ТЫ БЫЛ.
Я скажу тебе, ГДЕ ТЫ НЕ БЫЛ.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=493091
рубрика: Лирика
дата поступления 17.04.2014
автор: Сокольник

Страшна зброя (потішу вас, бо щось ви всі сумні)

Брязкіт дзенькає в небо
Стародавніх щитів.
Що ж тій армії треба?
Бойових хом"яків!
Що прямують сердито
З войовничим "ХРУМ-ХРУМ"!
Що скарають бандита
На поталу і глум!
Ці відважні солдати
Вдачу мають таку-
Ворогів волохатих-
Та куди ж???... ЗА ЩОКУ!!!...
І коханці- самиці
Отого хом"яка
У коханні згодиться
Диво-зброя- ЩОКА...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=504061
рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 09.06.2014
автор: Сокольник

Пізнання жінки ( наукове дослідження 16+ )

Жінко- що ти є? Серденько моє,
Розкажи на запитання, що життя дає,
Хто ж ти- каламуть?... Чи рухлива ртуть?
Так же ж бажано пізнати всю жіночу суть...

Броунівський рух?.. Парфумерний дух?..
Мушля равлика підкаже- приклади до вух...
Це жіноче тіло без кінця грішило...
Все ж я знаюсь на цій справі-неодмінний нюх.

От цнотлива ця. Дивишся- вівця...
А приділиш їй увагу- затріпоче вся...
Річки беріжки- ніжки дві стрункі...
Камінь шалу у вологе- теми, ще й які...

Твій кохання шал- пара чи душа?
Ти створіння ентропії- хаосу межа.
У кохання ти наведеш мости,
І нараз щасливим шлюбом зможеш розвести...

Чи дитя, чи мати- як тебе пізнати?
Цю оголеність чутливу прикривають шати
Правди і брехні... Розкажи мені
Ти секрети ці жіночі... Ні? -Ідемо спати!..

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=479768
рубрика: Лірика кохання
дата поступления 16.02.2014
автор: Сокольник

Ироничный вопрос ( 16+ )

Скажи, ну когда ты наелась любви?
Ленивы и вялы движенья твои,
Прохладного тела холодный ожог,
И "вялотекущи" движения ног.

Ленива прохлада твоих поцелуев,
Живот не дрожит в предвкушении страсти...
Под "телик" лежишь ты без жара в крови...
Когда ты успела наесться любви?

Так сельский, откормленный гостем котяра
Всю ночь от еды не отходит угара.
Он "Вискасом" пузо набьет до ушей,
И ловит мышей... И не ловит мышей...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=468267
рубрика: Лирика любви
дата поступления 25.12.2013
автор: Сокольник

Вівця та Вовк. Прадавня дуже притча

В Прадавній Греції здавна
Філософи писали притчі.
Сподобалась мені одна...
Оця... Жіночо-чоловіча...

...Струнка Овечка молода
Раз Вовка хижого зустріла,
І ну тікати, бо шкода,
Як в пащі згине юне тіло.

Та все кричала на ходу-
Рятуйте! Ме... Рятуйте! Мамо!..
І от, на щастя чи біду,
Забігла в огорожу храму.

Спинився Вовк. В святі місця
Йому дорога перекрита.
Промовив він- Моя Вівця!
Одначе будеш ти убита.

Якщо не з"їм, то жрець тебе
Хоч як, та принесе у жертву!
Відповіла Вівця на те-
Усе одно мені, де вмерти!

Їй Вовк- Який меркантилізм!
Яка вузька в Вас точка зору!
Вам все одно, та не мені-
Я їсти хочу, як на горе!..





адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=497369
рубрика: Байка
дата поступления 07.05.2014
автор: Сокольник

Агрессивная тупость ( ликующим )

Вы играли словами,
Тупо веря в награду в Раю.
Вы махали флажками,
Агрессивно шагая в строю.

Звездам верили глупо.
Дождались. У дверей грянул гром.
Агрессивная тупость,
Как змея, заползает в ваш дом.

Агрессивная тупость-
Теперь вне тебя вам не жить.
Агрессивная тупость-
Что можешь ты им предложить?

Черно-белости мира
Своего в разноцветьи миров?
Сожжены все клавиры-
Пусть свирепствует скрип сапогов!

Агрессивная тупость-
Все в колоннах, в шеренгах, в строю.
Агрессивная тупость-
Всем диктуешь ты волю свою,

Эту волю неволи,
Безголовой толпы сладкий грех,
И бездарные роли,
И одна ты решаешь за всех.

Агрессивная тупость-
И восстал Кривоногий Кумир.
Агрессивная тупость-
Что ты можешь подать в этот мир?

Полусдавленный гений,
В час, когда все решают скоты?
И талантов, и мнений
Молчаливо закрытые рты?

Агрессивная тупость-
Этот выбор для вас- приговор.
Агрессивная тупость-
И свободу похитил не вор.

Это сами свободу
Променяли себе без затей
На бесправья породу,
Обрекая проклятьем детей.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=489297
рубрика: Лирика
дата поступления 31.03.2014
автор: Сокольник

Заздрісники. Така собі прадавня притча

Великий стародавній Бог
Раз вирішив порозважатись.
Заздрісників одразу двох
Призвав, і став пропонувати-

Просіть, що хочеться кому!
Не забувайте лиш одного-
Я рівно вдвічі дам тому
Хто другим буде. Слово Бога

Міцніше сталі. Тут-таки
Заздрісники давай гадати,
Що попросити, допоки
Від заздрощів не постраждати.

От каже зрештою один-
Мій Боже! Вибий мені око!
Замисливсь Бог... Питає він-
Навіщо дурість ця жорстока?

Ага- сміється заздрісник-
Хоч від цього зазнаю болі,
Та втішусь, іншому коли
Повибиваєш ти обоє!


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=497316
рубрика: Байка
дата поступления 07.05.2014
автор: Сокольник

Аварія? Війна? У Швеції – тривога.
Чорнобилем пашить підводна «булава».
Іде через Гольфстрім Донбасу допомога.
– У нас усе о’кей! – передає Москва.

Не визнає Ла-ла, що, наче кіт, нашкодив,
і оніміло теле-радіо, але
поширює ефір овації народу
і аплодує світ, – оле-оле-оле!

Але у еФеСБе по горло є роботи.
Засмоктує «Біду», а Врунгель* – у Кремлі.
І радіоефір у Рашії не проти,
що діють у льоду пірати Сомалі.

Передається SOS – така радіограма.
У шефа є прийом на цей сигнал біди:
– Маркіза! Всё о’кей!
А далі – телеграма:
– Стояти до кінця або і назавжди...
Занурюйтесь у мул чи заривайтесь,
а головне – живими не здавайтесь,
якщо уже нема повітря і води…

І екіпаж до подвигу готовий.
Усе одно усім – не знести голови…
І капітан «Побєди» рапортує, «стоя»,
що лежачи на дні, загине під вагою
не ядерної, а тяжкої булави.

А карли у Кремлі і щирі, і відверті.
Двосотенний баласт занурили у мул…
Пішли усі у рай. А там у караул
і рапорт подадуть: «Ты чё не знаєшь, Петя,
мы вытащили всё – и водку, и ракеты,
а экипаж «Беды» «узял и утонул»**.

                              10.2014

Беспилотник

Беспилотник кружит, беспилотник...
Взгляд суровый, как око грозы.
Беспристрастный такой и холодный,
Весь рельеф разложив на азы,

Безучастный к страданью и боли,
Как размеренный звездный предел,
Выявляя падение воли,
Все заметил. Учел. Улетел...

Тихий связи канал. Стонет ветер...
Вызвал бурю. И бурей накрыл.
Или- не доложил. Не заметил...
Тихо в мире. Не вызвал... Простил.


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=530181
рубрика: Лирика
дата поступления 15.10.2014
автор: Сокольник

Забуті гасла величаві
за вільну працю, і за мир.
Москві давай союзне право.
У ній ожив біблійний звір.
               Росії треба володіти
               як не народом, то хамлом.
               У неї всі – « совєцькі» діти,
               а особливо за бугром.
І скільки не було утопій,
а захлинається земля.
Усе ще бродить по Європі
примара Карла і Кремля.
               Владика Авгієвих стаєнь,
               богему люблячий кумир
               на камені не лишить камінь
               у боротьбі за вічний мир.
Але Росії цього мало.
До неї «горнеться» Китай…
А їй давай дешеве сало...
І України щоб не стало...
І, – Раша – браво!
               Путя – хайль!
               І, – слава Мойші карапузу!
               І Рим – це Раша і Союз!
               А до «таёжного союзу» –
               давай Британію і Русь*!
Карає манія тирана
і тисне жаба до сих пір,
що він і досі не емір.
               Не відає хайло** Османа –
               і у тайзі піймали хана,
               і Алітет*** іде із гір.
І мало хліба і видовищ,
аби конати за язик,
який освоює католик,
і іудей, і «друг калмик»****.
               Приспа́ний ум, убита совість.
Породжує юрму чудовищ
сон розуму***** її владик.

                              10.2014