ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Артур Курдіновський
2025.10.18 04:38
Шановна Редакція Майстерень! Наш видатний покидьок (ой, вибачте) автор Самослав Желіба під черговим ніком продовжує робити гидоту авторам. На цей раз він образив нашу чудову поетесу Тетяну Левицьку. На її вірш "Щенячий" він написав таку рецензію (текст

Володимир Бойко
2025.10.17 23:05
Вже ні чарів, ні спокуси,
Ні цілунку в темноті.
Навіть спогаду боюся,
Бо і спогади не ті.

А гулялось - так гулялось,
Наче буря - вглиб і вшир,
Нижче пояса дістало

Борис Костиря
2025.10.17 21:50
Із тиші комори,
набитій різним мотлохом,
лунає голос віків.
Він губиться в шумі,
як у брудних водах.
Його так легко заглушити.
Голос віків тендітний,
як шелест листя,

Віктор Насипаний
2025.10.17 21:49
Так буває, вір не вір,
Я від щастя сам не свій.
Бо мені таки щастить:
Моя вдача – то є ти.

Приспів:
Круглий світ, як не крути,
Мов клубочок непростий.

Віктор Кучерук
2025.10.17 16:29
Щоб не пускати дим у очі
Заради зниклої краси,
Які слова почути хочеш
У найсуворіші часи?
Куди нестерпну правду діти,
Аби від сліз уберегти, -
І як я маю говорити,
Щоб усміхалась звично ти?

Марія Дем'янюк
2025.10.17 15:14
Коли тобі сняться рожеві сни,
Чи неймовірно яскрава картина,
Це мами молитва летить в небесах,
Бо ти завжди її люба дитина.

Коли на ранок усміхаєшся дню,
В душі плекаєш передчуття свята,
То це кружляє в височині

Ірина Білінська
2025.10.17 13:56
І велелюдно,
і пустельно -
у плетиві людських орбіт.

Шматує сни
гудок пекельний,
мов апокаліптичний біт, -
ламається у хату, душу:

С М
2025.10.17 12:29
На порозі волоцюга
Їсить без турбот
Метильований сендвіч
Сам – ходячий гардероб
Ось іде дочка єпископа
Із іншого кута
Йому так ніби заздрить
Її гнали все життя

Ігор Терен
2025.10.17 11:13
А косо-око-лапих не приймає
деінде неугноєна земля,
та удобряє
де-не-де, буває,
війна тілами їхніми поля.

***
А балом правлять люди-тріпачі

Світлана Майя Залізняк
2025.10.17 10:44
Вийшов друком альманах сучасної жіночої поезії "Розсипані зорі", 50 поетес.
Примірники альманаху отримала. Зміст подаю на фейсбуці, дехто цікавився.
Видавництво "Терен", м. Луцьк. Вдячна видавцям та упоряднику за запрошення.
Ціна 300, для інформ

Борис Костиря
2025.10.16 22:36
Зникнути в невідомості,
розчинитися у просторі,
розпастися на частинки,
перетворитися на пил.
Пил стає господарем доріг,
найбільшим повелителем,
німим оракулом,
який віщує істини.

Татьяна Квашенко
2025.10.16 20:33
Її хода здавалася легкою.
Під стукіт крапель, наче каблучків,
Між скелями стежиною вузькою
Свою руду коханку жовтень вів.

Від чар її немає порятнку.
Смарагди-очі, серце-діамант,
А на вустах мелодія цілунку

Євген Федчук
2025.10.16 20:04
Які лиш не проживали з тих часів далеких
У Криму народи: таври, скіфи, поряд греки,
І сармати, й печеніги, половці, хозари,
Візантійці, готи й турки, накінець, татари.
Генуезці і вірмени торгували крамом.
Москалі, якщо і були, то лише рабами.
Та і

Тетяна Левицька
2025.10.16 16:30
На відліку дванадцять час спинився —
прочитана сторінка ще одного дня.
Осіння мла, порожня годівниця
не нагодує з рук замерзле цуценя.

Хтось викинув дружка... Іди до мене,
зігрію серцем, хоч сама тепер, як ти
тремчу від холоду листком червленим

Артур Сіренко
2025.10.16 10:43
Шпак з довгим хвостом,
За який зачепилась веселка,
Лишивши на ньому фіолетову пляму,
Прилетів до міста кам’яних провулків
В якому нічого не відбувається.
По радіо так і сказали:
«У цьому місті нічого не відбувається…»
А Бог дивиться

Ірина Білінська
2025.10.16 10:30
Дівчинко,
пірнай в мої обійми!
Притулись міцніше і пливи
у любов мою,
як в інший вимір,
молитовним шепотом трави…

Я тобі в цій вічності побуду

Віктор Кучерук
2025.10.16 06:41
Чому вслухаюся уважно
У співи птиць і шум комах, -
Чому стає гуляти страшно
Уздовж річок та по гаях?
Чому бажаного спокою
В душі утомленій нема, -
Чому за світлістю тонкою
Надій лежить зневіри тьма?

М Менянин
2025.10.15 23:15
Не знають що творять потвори,
несуть хоч на шиях хрести,
цікавлять їх наші комори
та з наших країв нас знести.

Ми діти еліти,
настав вже наш час.
Нам жити й радіти,

Борис Костиря
2025.10.15 22:39
Почесний директор прийшов
до свого колишнього кабінету,
але його ніхто не помічає.
Паркет скрипить,
мов клавіатура рояля.
У кабінетах віє
вітер минулого,
ледь колишучи штори

Іван Потьомкін
2025.10.15 21:57
Міріади доріг на землі пролягло.
Вже у космос лаштуються діти.
А мене тільки й тягне, що в рідне село.
Кажуть – так починають старіти...
Боже ж, як тут змаліло все.
Навіть шлях до Дніпра скоротився.
Я прибульцем стою і тамую щем.
Щем гіркий, що під

Юрій Лазірко
2025.10.15 15:10
висить ябко, висить -
Єву жаба дусить.
ходь но ту Адаме, ходь но ту Адаме
змій ті не укусить.

Єво ж, моя Єво,
най Господь бороне -
казов не чіпати, казов не чіпати

С М
2025.10.15 14:44
Вона пройшла через паркан
Казала: ‘Ось тобі дурман
Коштовна поміч аби міг
Звільнитися страждань усіх’
На відповідь: ‘Тобі це зась’
Вона пійма мої зап’ястя
Мене жбурляє навзнаки
Забити щоб у колодки

Ольга Олеандра
2025.10.15 12:16
Поки що не жовтий.
Поки що зелене
пишне листя кленів.
Накрапає дощик
умиває площі,
укриває блиском
трав’яне намисто.

Борис Костиря
2025.10.14 22:07
Мертва сторінка
у соціальній мережі,
із якої випарувалося життя.
Вона похована під брилами
гігабайтів інформації,
під мотлохом, шумом,
фейками, мемами,
хейтами, хештегами.

Віктор Кучерук
2025.10.14 21:34
В час ранковий зникли зорі
І розтанула імла, -
І від сну звільнилась скоро
Сонцем збуджена земля.
І промінням обігріті,
Вмиті росами усі, -
Перед зором стали квіти
Дивовижної краси.

Олександр Буй
2025.10.14 20:47
«Хто Ви такий?», – спитає «Берліоз» –
І, ніби Майстер, я зніяковію,
Бо іноді сам думаю всерйоз,
Що визнання – у повній безнадії...

У «Массолітах» захопили все
«Лавровичі», «Латунські», «Оремани»...
Тож не протиснутись моїм «есе»

Ірина Білінська
2025.10.14 19:51
Слова, слова, слова —
пустелі слів…
Душа німує вгкими пісками.
Ти сам їй оніміти повелів,
кидаючи у сад квітучий —
камінь.

Небажані

Володимир Бойко
2025.10.14 12:25
Конгломерат відмороженого люду на болотах гордо іменують нацією. Малоцінні персони ціни собі ніяк не складуть. Злі генії добре вміють прикидатися добрими. Мистецтво брехні, як і будь-яке мистецтво, має і таланти, і шанувальників. Імідж благод

Іван Потьомкін
2025.10.14 10:55
Дерево рубав побіля річки чоловік.
І чи втомився, чи так собі про щось подумав,
Сокира вислизнула з рук й шубовснула у воду.
«Ой, що ж мені теперечки робить?
Вона ж у мене одна в господі!»-
Отак ось лементує чоловік, та хто ж почує...
Раптом з води

Микола Дудар
2025.10.13 23:22
Чекаю відповідь… Конкретно:
Коли і хто пірне у Осінь?..
І щоб з розгону на портрети…
Але не всі, у кого досвід.
Ніяких видумок з майбутнім.
Минуле хай, вже начудили…
І кожен щоб очнувся в Грудні —
Бо саме Він додасть вам сили…

Тетяна Левицька
2025.10.13 22:48
Три роки промайнуло, як жура
прийшла у дім, мов грім посеред ночі.
І обілляла осінь із відра
холодними жалями дні пророчі.

Сестричко, люба, не зійдеш з небес,
моя печаль — повітряна сирена.
На кладовищі дерев'яний хрест

Борис Костиря
2025.10.13 22:32
Увечері завжди здається,
що часу катастрофічно
не вистачає, що земля
вислизає з-під ніг.
Залишилися лічені хвилини.
Увечері ти опиняєшся
над прірвою.
Над прірвою життя,

Юрко Бужанин
2025.10.13 20:33
Едемський сад. Пташки щебечуть.
Буяє все в саду навколо.
Підкрався непомітно вечір –
Вже чути соловейка соло.

Так гармонійно, безтурботно –
Здавалося б,чого бажати…
І ніби добре так достоту.

С М
2025.10.13 06:56
світанок помер і
день услід
мене вітає сам-один
місяць-оксамит
власну самотність осягну в цей день
що трохи більше аніж досить
щоби кинути все й кинутися геть
палай північний

Юрій Лазірко
2025.10.13 04:09
Привіт усім приятелям і приятелькам!
Ідея цього Альбому - озвучити деякі мої тексти в стилі із присмаком іспанських ритмів.
Я вибрав 10-ть з них і помістив в одному відео. Надіюсь, що вони принесуть естетичне задоволення...
Відео просте, лише для перес

Борис Костиря
2025.10.12 22:29
Чи можна зробити
фотографію для вічності?
Фотографію, яка не пожовкне,
яку не зітре час.
Чи багатьом із фотографій
удалося подолати
навалу віків?
Від них збереглися
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори на сторінці:

Федір Александрович
2025.10.01

Ірина Єфремова
2025.09.04

Сергій СергійКо
2025.08.31

Анелла Жабодуй
2025.08.19

Одександр Яшан
2025.08.19

Анастасія Волошина
2025.08.13

Василь Пастернак
2025.08.04






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




 
 
Поезія


  1. Флора Генрик - [ 2013.01.28 17:28 ]
    Другу
    Так долго длился разговор,
    что человек, по сути вор,
    я не смолчала, не по мне,
    не знала, - «истина в вине».

    Но вдруг, мой друг увидел –я -
    главарь сей банды воронья,
    и…промолчала, ведь вина,
    была не друга, а вина.

    отныне твердо буду знать,
    с вином – ни-ни – не воевать!


    Рейтинги: Народний -- (5.47) | "Майстерень" -- (5.42)
    Коментарі: (9)


  2. Володя Криловець - [ 2013.01.26 14:51 ]
    ***
    Баба Люда – наче сойка:
    Скільки крику, скільки зойку!
    Як прийдЕ до нас у гості,
    То риплять у неї кості.

    26 січня 2013 року


    Рейтинги: Народний -- (5.44) | "Майстерень" -- (5.25)
    Коментарі: (1)


  3. Іван Низовий - [ 2013.01.26 01:22 ]
    * * *
    Лукава ж ти!
    А з вигляду – ласкава.
    У гості запросила недарма.
    Димить цигарка і парує кава,
    І пес за мною стежить крадькома.
    Ведеш розмову з досвідом, уміло,
    Немов капкани ставиш і сильця,
    І демонструєш перестигле тіло,
    Його інтимно-звабливі місця.
    Біліє ліжко, мовби кучугура,
    А ти на ній – мов баба снігова…
    Така натура – справдішня халтура
    Й мене із пантелику не збива.
    Жаліючи, тебе я не втішаю,
    Пірнати в кучугуру не спішу –
    Твоє гніздо холодне полишаю,
    Пообіцявши: «Скоро напишу…»
    Червоні плями на щоках – ознака
    Твого розчарування: «Що ж, іди…»
    Несамовито гавкнула собака,
    Пустивши цівку на мої сліди.
    Я геть втікаю, хряснувши дверима,
    Вдовині ігноруючи «права»…
    Моя душа, стійка і незборима,
    Вдихнувши волі,
    Плаче і співа.


    18.10.1997


    Рейтинги: Народний 6 (6.53) | "Майстерень" -- (5.79)
    Коментарі: (17)


  4. Анонім Я Саландяк - [ 2013.01.25 11:12 ]
    Дощ
    (розмови з О.М.)

    А жорна літні...
    й жнива амбітні,
    та на душі сльота
    і небо лиє воду,
    і янгол не літа-є
    в таку погоду.

    Досягнута мета,
    і сталось, що хотів.
    Посеред літа
    у вирій янгол відлетів.
    І самота…

    Десь тут чи там
    лишився сам на сам
    з ш-м-а-тком свойого тіла,
    і поміж інших тіл,
    і поміж різних діл
    поміж буттям і грою...
    тепер вже знаю,
    що янголи не повертаю-ться
    зимою.

    2007-січень не 2012р.


    Рейтинги: Народний -- (5.38) | "Майстерень" -- (5.25)
    Коментарі: (2)


  5. Мирослав Артимович - [ 2013.01.24 19:44 ]
    СОН (іронічне)
    Якось вночі, в тихомареві сну
    Я споглядав мізансцену чудну:

    Бачу — роденівську пластику тіл,
    Злитих у танці палких почуттів,
    Тіло до тіла — у відблиску свіч,
    Плотська жага струменіє із віч,
    Від поцілунків опухли вуста —
    Пара знеможено входить в екстаз...
    Двоє на ложі — рука у руці,
    В неї з утіхи — сльоза на щоці,
    Пахне волосся, усе в завитках,
    Втома блаженна застигла в очах...

    Я придивляюсь до рис їх облич:
    Чи зустрічались ми десь віч-у-віч?
    Сон же мені недаремно наснивсь —
    Може цю сцену я бачив колись?
    Думка напружено б’ється — не спить:
    З іншої повісті вкрадено мить –
    Та ж героїня, і та ж її роль,
    В повісті іншій — лиш інший герой —
    Вже не коханець і не любий друг,
    А офіційно_ «законний_ супруг».
    Право його захищає закон
    На почуття, на стосунки, на… сон,
    Навіть на жінку, що молить: «Не спи…»,
    Ну, а «законний»… сумирно хропить,
    Або, навушники вклавши до вух,
    Ніжністю слів не засмічує слух.
    Хто ж кого зраджує в повісті цій?..
    Двоє на ложі — рука у руці,
    Втома блаженна застигла в очах,
    Пахне волосся, усе в завитках…

    Сон забирає героїв моїх,
    Я вже змирився — не знаю я їх.
    Думка нараз осінила мене :
    Я приглядаюсь і бачу… себе!
    Лиш не второпаю в тім одного —
    Хто я в цій сцені, у ролі кого:
    Може, коханця, любого друга,
    Чи, не дай Боже, такого «супруга»?!


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.63) | "Майстерень" -- (5.7)
    Коментарі: (12)


  6. Флора Генрик - [ 2013.01.23 21:50 ]
    ніч
    Тиха ніч увсебіч
    Розкидає зірки з пліч:
    - Шал вогню зупиню, -
    Холод тіла – не стерпіла,
    У калюжі утопила,
    - Не весна, а навісна,-
    Гірко плаче вже сама
    Льоду ніжна бахрома…


    Рейтинги: Народний -- (5.47) | "Майстерень" -- (5.42)
    Коментарі: (10)


  7. Василь Буколик - [ 2013.01.20 02:53 ]
    Rhymeless Poetry
    “Are rhymes completely dead?”
    A thought came into my head.
    “Of course, they may die indeed –
    But not with a cosmic speed…” 



    Basil Bucolic


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  8. Володимир Сірий - [ 2013.01.15 16:59 ]
    Досить, поети, сонце хвалити
    Досить, поети, сонце хвалити,
    Славу віддайте льоду!
    Ці кришталево - прозорі плити
    Тягнуть найменш на оду.

    Рихлять їх щільні викиди диму, -
    Звична байдужість люду.
    Скоро забудемо сніг і зиму,
    І холодок забудем.

    Роблять лілейні шапки планети
    Гарну для нас погоду.
    Сонце хвалити досить! Поети,
    Славу віддайте льоду!

    Хай снігова королева, браття,
    Дух незворушний дасть нам,
    Щоб нам самим себе не скарати
    Цим світовим нещастям,

    І, відповідно, щоб можновладці
    Мали уми холодні.
    В році дві тисячі плюс тринадцять
    Славу віддайте льоду!

    02.01.13


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.53) | "Майстерень" -- (5.55)
    Коментарі: (11)


  9. Нико Ширяев - [ 2013.01.13 13:17 ]
    Там, только там...
    Есть такой заоблачный Камелот -
    Девочка словесная там живёт.
    Парусом пульсирует у виска,
    Строит меру времени из песка.

    Веки всё смежает, а то прочтут.
    Красками играет в свою мечту.
    Пробует лицо из десятков лиц,
    Ловит свет ловушками из ресниц.

    Где там опрощенье! Куда там злость!
    Там стряслось "ах если бы что стряслось".
    Не угласт, не част, никого не сдаст
    Там ещё какой-нибудь новый пласт.

    Приняла мечтательный мультивит,
    В небе заблудилась -
    И там не спит.
    У неё мирок и в своём мирке
    Всё гадает месяцу по руке.

    2012


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.47) | "Майстерень" -- (5.38)
    Коментарі: (4)


  10. Наталя Чепурко - [ 2013.01.12 22:57 ]
    Василий.

    Морозный день. Дымок струится...
    В избе потрескивает печь.
    На старый Новый год родится,
    Пожалуй, сын, а может, дочь...
    Василий или Василиса? 14января.
    Муж- на войне! Далече милый.
    Иваном нарекли не зря:
    Ему врага "гонять по силам"!
    А Марья тоже рвется в бой:
    Давай! Давай! Еще немного!
    -"Ну, где же ты, любимый мой,
    Сегодня мне нужна подмога?"
    Раскинув руки "в головах",
    Она в бреду перебирает
    Святых и грешных-страх в глазах,
    Контроль над разумом теряет...
    Еще усилье над собой-толчок!
    И, разразившись криком,
    В сердцах поведала:"Сынок",-
    И, силы потеряв, поникла...
    Василий, увидавший свет,гарланил!
    Что ему?- на воле!!!
    Отец врага трощил и ранил,
    Заботясь о сыновьей доле...
    Отцу посвящается.


    Рейтинги: Народний -- (5.46) | "Майстерень" -- (5.42)
    Прокоментувати:


  11. Нико Ширяев - [ 2013.01.08 14:11 ]
    Офицерам флота
    Простим себе и всем предметные ажуры,
    Пристайность, внешний вид, все сны и все слова.
    Как слабый элемент большой литературы,
    Невольный парафраз - поэта голова.

    Вот руки хороши - ни в чём и не трясутся.
    Сбиваешь с рукава какую-нибудь тлю.
    Вот так, своей тоской, выходишь из присутствий,
    А уж в спине торчит нескромное "люблю".

    Печали всё растут подлёдно и подспудно,
    Их не пережевать - их просто пить и есть.
    Подводной голове выдумывать нетрудно -
    Отсеками полна и рубок в ней не счесть.

    В ней краешки мечты уходят грузом двести
    И там, где два шага, высокопарен слог.
    Ведь в энской голове всё не вполне на месте,
    Как зыбкость женских рук,
    Что цепкость женских ног.

    2012


    Рейтинги: Народний -- (5.47) | "Майстерень" -- (5.38)
    Прокоментувати:


  12. Василь Буколик - [ 2013.01.05 00:55 ]
    Замість епіграми
    Сидить замислена людена,
    немовби статуя Родена;
    стоять задуманії люде
    й клопочуться: що з нього буде ? :)


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  13. Іван Низовий - [ 2013.01.03 08:47 ]
    Працюю, як віл...
    I
    Їй-богу, я вірші пишу не для слави,
    Тим паче, клянусь, не заради гроша –
    В годину тяжку
    Для розради-забави
    Вигадує вірші душа…

    Без цього пропав би на світі, я знаю,
    Чи спився б, чи руки на себе наклав,
    Доведений відчаєм-болем до краю,
    Всіляких позбавлений прав.

    Пишу… І мене не бентежать "акценти"
    Закоханих в себе амбітних колег…
    Я сам – у собі,
    А всі вірші мої – дисиденти,
    Породження інших бентег!


    II
    Скромний віршописець сьогодення,
    На високий ранг не претендую,
    Разом із народом голодую,
    В річці буднів черпаю натхнення.

    Кажуть, я занадто плодовитий...
    Ні, я – не лінивий. Ні до чого:
    Борщ варю, перу... А після всього
    Ще й пишу, пишу, коли – сердитий.

    А коли веселий – то читаю,
    Людям і собакам посміхаюсь,
    Жартома з жінками женихаюсь,
    Наче б і не в’яну – розцвітаю.

    В інших слави я не відбираю:
    Я – не геній, хата моя – скраю.


    III
    Зарікався віршувати. Відрікався
    Від уже написаних речей...

    Та в безсонні згаяних ночей
    За писанням віршів знудьгувався,
    А крім того, місяць заповзявся
    Зазирати в глиб моїх очей...

    Знов римую. Не німую. Не німію.
    Знов сміюся, знову плачу і кричу,
    Чому світ мене сприйма, коли мовчу,
    Я ж його, коли мовчить, сприймать не вмію,
    Таємниць його святих не розумію
    І відчаююсь до крику і плачу.


    IV
    Годі вже нидіти – дні пречудові,
    Та й перспектива манлива така!
    Грішно замовкнути на півслові,
    Не дописати рядка.
    Інше все – дріб’язок. Від сигарети
    В сутінках танучий сивий димок...
    Мусять за будь-яку ціну поети
    Свій дописати рядок!


    V
    Три зірочки, три цятки, три сніжинки
    Над віршем, що народжується в муках...
    Які ж покоси будуть та обжинки
    На нивах, потом зрошених, і луках?
    Три мітки, три краплиночки, три крапки
    На фініші, перед новим заїздом...
    Занадто не страждай. Якщо потрафить,
    То стане життєздатним організмом
    Твій вірш, бо не для втіхи був рожденний
    В час неспроможний надто, злобуденний.


    VI
    До книги рекордів Гіннесса
    Не впишуть моє ім’я.
    Бо навіть в Полтавах і Вінницях
    Достоту не знають, що я
    Спромігся книжок написати
    Вже понад вісімдесят –
    Це важче, ніж випасати
    Вісімдесят поросят!

    Ніякого ж я гонорару
    (Про премії не говорю)
    Не маю: кістки для навару
    Купую і зупу варю.

    Картоплю, цибулю і крупи
    Село презентує... Овва,
    Як після злиденної зупи
    Натхнення моє прибува!

    Зварив би і риб’ячу юшку,
    Що зветься в Росії "уха",
    Та Ющенко, мабуть, в усушку
    Мої перспективи упхав...

    Працюю, як віл, на терені
    Духовнім – довкола туман,
    І чуються в нім теревені
    Про те, що Іван – графоман.


    VII
    Відтоді, як сміюсь
    Я над самим собою,
    Нічого не боюсь –
    Клянуся головою!
    Я сам собі – в ціні –
    Кажу про це відкрито.
    Що критика мені
    Опісля самокритик?!

    Я сам собі і пан,
    І служка одночасно:
    Упав і не пропав,
    Тож буде все прекрасно!

    Якщо ж колись комусь
    Мій образ – не до шмиги,
    Я тільки посміюсь,
    Мов сонце в час відлиги!


    VIII
    Розпалюю кострище вранці рано.
    Рукописи горять! І непогано.
    Слова кричать з вогню:
    "Та ти ж духовність
    Бездумно нищиш!".
    Ні, свою я повість
    Оцінюю критично,
    І практично
    Папір використовую –
    Незвично,
    Зате оригінально...
    Хто вже вміє
    Косити бур’яни, що здуру сіє
    Бездумний розум?!
    Вогнище палає
    Яскраво і промовисто,
    Мов знає,
    Що добру справу робить:
    Марну славу
    Пуска за вітром в непровидь пістряву.


    IX
    Сідай до столу з чистими руками,
    Аби не насмітити між рядками.
    І не спіши – людей не насміши –
    Правдиві й чесні вірші напиши!

    Дасть Бог, настане час, і чесний люд
    Потягнеться до тебе звідусюд,
    Де не вродила правда. Й під кінець
    Свого життя відчуєш: ти – творець!


    X
    Народжуюсь удосвіта щоранку
    І проживаю день, мов цілий вік,
    Спиваючи спочатку й до останку
    Жаги життя гірко-солодкий сік.

    Все глибше загрузає в землю корінь,
    Вже з кроною зрівнявсь у довжину –
    Відтворюються пагони повторень
    У межиріччі дійсності і сну.

    Можливо, ще на мить якусь прикинусь
    Задивленим у завтра... "На добра…", –
    Скажу рідні; засну… і не прокинусь,
    Не потягнусь рукою до пера…



    2003 - 2010



















    Рейтинги: Народний 6.5 (6.53) | "Майстерень" -- (5.79)
    Коментарі: (9)


  14. Нико Ширяев - [ 2013.01.02 21:19 ]
    Зима в иллюминаторе видна...
    Зверь в норе, зима в бреду.
    Что-то слов я не найду.
    Неказистый весь, неловкий,
    Соль земли на общем льду.

    Ничего не говоря,
    Снег идёт из января.
    Я стою на остановке
    С пошлым видом главаря,
    Мерзло думаю о планах.
    Рисовал нас Старший Кранах -
    С месяц нам до Грабаря.

    Пересыпанный мукой,
    Холод снимет, как рукой.
    Через время я растаю,
    Агрегатный весь такой.

    Но покуда есть, чем нет,
    Компостирую билет.
    Хоть не женщина простая, -
    Тоже так себе поэт.

    2012


    Рейтинги: Народний -- (5.47) | "Майстерень" -- (5.38)
    Прокоментувати:


  15. Анонім Я Саландяк - [ 2013.01.02 11:08 ]
    Якби янгол могла...

    худ. Я Саландяк – композиція на тему… (фотошоп)


    Рейтинги: Народний -- (5.38) | "Майстерень" -- (5.25)
    Коментарі: (2) | "http://storinka-m.kiev.ua/product.php?p_id=10965"


  16. Устимко Яна - [ 2012.12.31 16:26 ]
    новорічне олів’є
    новорічна ніч на «носі»
    пахне олів’є
    вуйко місько цьмаґу носить
    але ще не п’є

    в телевізорі белькоче:
    «сльохкімпаром жень»
    вуйна витріщила очі –
    наливайте вже

    зараз чільний дядя вітя
    скаже: «дорогі..»
    забаламкає над світом
    заволає гімн

    під попсу завиє тузік
    з нашого двора
    назюзюкаємся друзі –
    новий рік!
    ура!


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (16)


  17. Анонім Я Саландяк - [ 2012.12.30 14:58 ]
    …брехня (розмови з О.М.)
            Кажуть: не буває правди без брехні,
            кажуть: заримоване слово - найщиріше…
            Кажуть, ще кажуть і ще кажуть…
            Знаю: десь там, в душі, є така межа,
            за якою уже не збрешеш!
                    Кажуть - знаю…

    Серед матерії єси -
    поміж машин, будинків, ковбаси…
    А моє слово – об стіну горох
    (не було напочатку і не було - Бог),
    лиш звук – і-ієрогліф начерканний…
    І хоч я радий несказанно,
    здається… вдало так його заримував! -
    чи ж не збрехав?

    О так! Я не брехав останній раз,
    коли ще був в утробі мами…
    Мій перший крик, мій перший глас,
    хоч не були словами,
    були брехнею, бо ж не знати,
    чи то я мав причину
    так голосно кричати…
    верещати безупину?

    А далі підсумую, брешучи,
    мовляв, життя - театр шикарний,
    і то такий сценарій…гарний…
    а чи наївненько лепечучи,
    що світ- поезія незрима
    і такі рими,
    або ще тисяча причин і оправдань..

    О ясноликий! На місце моє стань
    і не гнівися,
    коли я щось кажУ –
    то щирий… Так мені здається…

    О, як же щиро я брешУ!
    2007 - 2012


    Рейтинги: Народний -- (5.38) | "Майстерень" -- (5.25)
    Коментарі: (2)


  18. Нико Ширяев - [ 2012.12.30 13:45 ]
    Шаги
    Шаг вперёд
    И, по принципу левизны,
    Три шага назад.
    То есть попадаешь в позицию бальную.

    Мы заблудились,
    Мы даже не можем сказать -
    Кухня у нас это
    Или спальня.

    Мелкие, беспристрастные овощи чистим,
    Чищу,
    Силясь не знать,
    Что делаем.

    Что-то вполне пригодное в пищу,
    Что-то ещё незрелое.

    Самоосознающего существования
    Мелко режем лобию.
    Это просто по образу и подобию.

    Попеременно из себя извергаешь то жизнь,
    То стаканы фильтрата жизни.

    2012


    Рейтинги: Народний -- (5.47) | "Майстерень" -- (5.38)
    Прокоментувати:


  19. Василь Кузан - [ 2012.12.29 14:12 ]
    Новорічне (2013) повзуче
    Повзе змія тринадцятого року
    Зелена, мудра, сповнена надій,
    Покращення благеньке лізе збоку,
    А кажуть: то повзе зелений змій!

    29.12.12


    Рейтинги: Народний -- (5.54) | "Майстерень" -- (5.7)
    Коментарі: (8)


  20. Устимко Яна - [ 2012.12.27 21:49 ]
    акварель (зі скрипкою без оркестру)
    ні душі
    заснула скрипка
    у футлярі снів
    йде скрипаль стікає липко
    місяць по стіні

    там де плющ повзе доземно
    з поручнів косих
    березневий кіт мерзенний
    тишу розкусив

    і розсипалися зорі
    в серці скрипаля
    аж футляр злетів угору
    сточуючи «.ля»

    бив тим «ля» столунні вікна
    дзвони калатав
    стало ясно що не звикне
    до рулад кота

    а навпроти весь у шоку
    від батальних дій
    привідкрив лупаті ока
    опель сам не свій

    довелося конячині
    жовтим ляском фар
    заганяти «ля» причинне
    у старий футляр




    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (3)


  21. Оксана Галузкевич - [ 2012.12.11 17:05 ]
    ти - мій вірш
    Рука відчуває серце,
    а мрія - тремке крило.
    Як нетля, летить на світло
    твій зір у моє вікно.

    Напевне, це дуже важко
    тримати собою світ
    і рвати ймовірну казку
    на клаптики "love_привіт".

    Твої амберже навіки
    влилися в мої струмки,
    а ті напувають ріки,
    що вхожі у наші сни.

    Як новоосміла хвиля,
    як вивільнене "today",
    вростаю душею знову
    у відтінь твоїх очей.

    Ти - лицар ув обладунках,
    з уміло зримованих лат.
    Як душу мені довіриш -
    віддячу тобі стократ.

    2012


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.44) | "Майстерень" -- (5.25)
    Коментарі: (5)


  22. Кока Черкаський - [ 2012.12.09 14:58 ]
    Квадратура коня
    Не спросоння, не сп’яну,-
    Серед білого дня
    Я подумав чомусь про
    Квадратуру коня.

    Враз мені нецікавою
    Стала культура,
    А на думці одна лиш
    Кінська квадратура!

    Всі думки відкотились
    На задній план,-
    Квадратура коня
    Стисла мозок в капкан!

    Телевізор, ноутбук,-
    Це дитячі цяцьки,
    Не рятують мене
    Й стриптизерок цицьки,

    Бо я бачив питання
    В очах цих дівчат:
    Як вписати коня
    У квадратний квадрат?

    Я дзвонив в інститути,
    В сільгоспакадемії,
    Аби допомогли
    Розв’язать цю проблему мені.

    Та даремно було
    Допомоги чекати,
    Бо не вірив ніхто
    У конячі квадрати.

    І лише коли Землю
    Темна ніч оповила,
    І коли заіржала
    Квадратна кобила,-

    Виніс я на балкон
    Свою біомасу,
    А в темнім небі зоріла
    Квадратура Пегаса.

    09.12.2012


    Рейтинги: Народний -- (5.29) | "Майстерень" -- (5.25)
    Коментарі: (5) | "Квадратура кола"


  23. Український Мораліст - [ 2012.12.07 20:26 ]
    Ціна майбутньої війни...
    Ціна майбутньої війни,
    і ти і я - всі вже в облозі,
    стій і пручайся, чи впади,
    змінити щось ми ледве в змозі.

    Не чуєм дзвін минулих літ,
    І милості ждемо із неба,
    А от пустити кров і піт,
    Такого щастя нам не треба.

    Замінює все гаманець,
    порядність, людяність і щирість,
    За драний гріш стадо овець,
    Покаже свою справжню гнилість.

    Забутий справжній зміст життя,
    Всі виживають хто як може,
    В кого за це болить душа,
    А хто дере як й скільки зможе.

    Та кожен чесно хай собі,
    Загляне глибоко у серце.
    Бо скоро сипане усім
    На голі рани сіллю й перцем.

    2012 р.


    Рейтинги: Народний 5.25 (5.25) | "Майстерень" 5.25 (5.25)
    Прокоментувати:


  24. Нико Ширяев - [ 2012.12.05 16:32 ]
    Одной простоквашенной
    (исповедь)


    Вот сижу я, вот сижу я,
    Нет, ну вот сижу я и плачу я...
    Чем покрою-то недостачу я?
    Разлила масло Аннушка вброд ходячая,
    Словно незрячая.

    Надо бы мне, Аньке-дуре,
    Закрыться б на переучёт.
    Мой милок был да вышел,
    Да весь не тот.
    А кто на него упадёт,
    Тому недолёт.

    Я простаиваю
    И сама себе удивляюсь,
    До чего это я простая.
    В теннис я не играю,
    Головой о рельсы не бьюсь,
    Каждому поезду потакая.
    Эти мне Каренины, Вронские...
    Я совсем не такая...
    Только малость икаю...

    Полечу я зегзицей, еврейским плачем,
    Только бы каждый плач
    Был не зря потрачен
    И от рурского быта
    Было побольше сдачи.

    На Днепре климат поганый -
    Дышу небрежно, пишу насилу.
    Но когда я подключаюсь
    К какому-нибудь светилу,
    Из меня прут паронимы -
    Будто пар из локомотива.

    Сколько всяких имён я знаю:
    Девчонки, бомжи да аники-воины.
    Все стихи именнЫе, Именные, поимённые,
    А в роли рамки
    Опять прозябают
    Рамы мои оконные.

    Дома ждёт меня
    Ворох стирок тире примочек.
    В офисе мой начальник
    То ли хочет, то ли не хочет.
    В воздухе - никотин и болезни почек.

    В воздухе, чем дальше, тем геморрои.
    Мы, чем далее, тем более
    Одной с ними крови.
    Вывернуты наизнанку мои герои.

    Все поэты мира хотят и злагоды.
    Все поэты приходят с Невы да с Ладоги.
    А я, понимаешь,
    Хочу только личной карманной радуги.
    Вынь да положь. Сплошь.

    И ещё, господь бог мой карманный,
    Не опали меня.
    А я зову Сашу,
    Чьего я имени:
    Дай мне, о Саша, скорей приложиться
    К твоему державному вымени.

    Слышится малость Федя Сваровский,
    Но это лажа.
    Слышишь ли ты меня,
    Мой любезный,
    Мой Пушкин Саша?!
    Все мгновенья чуднЫ,
    Я твоя Анна Грифель, -
    Шышишь меня? -
    Я Ваша.

    2012


    Рейтинги: Народний -- (5.47) | "Майстерень" -- (5.38)
    Коментарі: (4)


  25. Богдан Манюк - [ 2012.12.02 16:44 ]
    *****
    …І раптово
    останнього бісика
    слід,
    що екзотику
    духу і слова
    творив…
    Над минулим,
    а може (ох, виміри!) й під
    не волхвами
    принесені з ночі дари –
    одсвітили мені
    від журби до вікна,
    де з’являлись обличчя –
    коханої й муз.
    Небо з рогу-багрянця
    за мене - до дна!
    Бо, здавалося, вже
    об печаль
    не спіткнусь…
    Бо з-за хмари
    скотились
    чумацькі вози
    у весільні пісні
    й барвінкові круги.
    Бо…
    А у долі
    назавше
    свої терези,
    а у мене
    і в Бога
    одвічні борги,
    а вікно
    заслонили
    сутулі літа,
    а…
    Ти, бісику,
    знову і знову
    сліди,
    у мені
    й наді мною
    витай і витай,
    хай…
    О, благо
    відчути себе
    молодим!

    2012р.


    Рейтинги: Народний -- (5.63) | "Майстерень" -- (5.77)
    Коментарі: (10)


  26. Тетяна Флора Мілєвська - [ 2012.11.26 22:42 ]
    Спам-життя
    вітряно дихав день,
    плутає ранок-ніч,
    світло хвилинних ідей -
    нам би тебе, Фарадей.

    вітряно на душі,
    розум вагань не зна.
    кидає-підкида,
    кидає-відкида.

    вітряно дихає ніч,
    тисячний чую спіч,
    гра у картковий «біс!»,
    падає хатка вниз...

    вітер мене гойдав,
    кидав і підкидав…

    страусом, журавлем...
    краплею чи дощем,
    спогадом чи життям -
    спамово-тихий злам...

    вітер тебе гойдав,
    кидав і відпускав…


    вітряно диха ніч,
    зоряний всюди кіч,
    світло хвилинних ідей -
    де ти, новий Гемінґвей!


    Рейтинги: Народний 6 (5.51) | "Майстерень" -- (5.58)
    Коментарі: (10)


  27. Володимир Сірий - [ 2012.11.22 09:19 ]
    Утішливий вердикт
    Нікому ще фортуною не стало
    Владарювання хтиве ремесло.
    Правителів у світі є чимало,
    А скільки вже у вічність відбуло!

    Чи місто візьмемо, а чи село, -
    Ніхто сьогодні вже не є васалом,
    Але турбує всяку душу зло,
    Що з владного олімпу поспадало.

    Усе ж мені утішливий вердикт,
    Від Бога даний - вірний і твердий,
    Що лиш Господнє царство справедливе,

    А це - земне не явить крихти дива,
    Хіба що лицемірної води
    Наллє у серце підло і красиво.

    22.11.12


    Рейтинги: Народний -- (5.53) | "Майстерень" -- (5.55)
    Коментарі: (14)


  28. Нико Ширяев - [ 2012.11.21 17:56 ]
    Коллективное фото
    Мир невелик и сенокосен.
    Как бы на фото у реки,
    Нетвёрдой жимолостью сосен
    Мы так пространно далеки.

    Четвёртый справа я на фото.
    На архаичном, цифровом
    Мы в ожидании полёта
    В немую складчину живём.

    Сластёны знают, сколь же сладко
    В шагах от счастья без пяти
    Запачкать снежную тетрадку, -
    Что в реку новую войти.

    Поймать, заглядывая робко, -
    Ведь мир не смыслит ничего -
    В сачок, в картонную коробку
    Себя и, кажется, его.

    И заповедано, вестимо,
    В конурках жизни пусть не мне -
    Ведь я всегда был светлым дымом -
    Сгореть на внутреннем огне.

    2012


    Рейтинги: Народний -- (5.47) | "Майстерень" -- (5.38)
    Прокоментувати:


  29. Нико Ширяев - [ 2012.11.18 15:08 ]
    Творительный падеж
    На перекрёсток всех своих путин
    Я опоздал, и в этом не один.
    Жизнь хороша в автомобильной пробке
    Стабильной медитацией машин.

    Мне всё-то интересно (на беду!),
    Откуда вышел и куда иду?
    Простой вопрос выносится за скобки
    В какой-нибудь надмирный Катманду.

    Мой звукоряд несётся, в чём богат,
    На волю из трёхкомнатных палат.
    Пишу, что вижу и о чём не вижу,
    Надеюсь на словесный аппарат.

    Вне всех причин,без шляпы, без пальто,
    Обычно заходя инкогнито,
    Главнейшее увязнет в мутной жиже,
    А после, если вспомнишь, - нет, не то.

    2012


    Рейтинги: Народний -- (5.47) | "Майстерень" -- (5.38)
    Коментарі: (1)


  30. Кока Черкаський - [ 2012.11.17 09:53 ]
    Лібідо
    Хоч я вже майже старий дідо,
    Але ж в мене таке лібідо!!

    2012


    Рейтинги: Народний -- (5.29) | "Майстерень" -- (5.25) | Самооцінка 6
    Коментарі: (7)


  31. Анонім Я Саландяк - [ 2012.11.15 19:46 ]
    Про цю осінь...

    худ Я Саландяк - композиція на тему... (фотошоп)


    Рейтинги: Народний -- (5.38) | "Майстерень" -- (5.25)
    Коментарі: (2) | "http://storinka-m.kiev.ua/product.php?p_id=10895"


  32. Нико Ширяев - [ 2012.11.15 15:15 ]
    Посередине
    Собою становясь несмело,
    Давным-давно, давным-давно
    Ты внутренним подтекстом пела
    И собиралась быть кино.

    К прямому счастью путь окольный.
    Радушных линий благодать.
    Бывало сладко или больно
    Сбываться и принадлежать.

    Почти что песня, просто птичка.
    Воздушна даже без вина,
    С годами ты вошла в привычку -
    Привычка свыше нам дана.

    Теперь ты ходишь на работу,
    Воюешь с нервами и с ней.
    А всё в тебе, а было что-то,
    Что неба всякого родней.

    2012


    Рейтинги: Народний -- (5.47) | "Майстерень" -- (5.38)
    Коментарі: (1)


  33. Тетяна Флора Мілєвська - [ 2012.11.13 21:53 ]
    не буде польоту
    У тебе немає
    ні свята, ні пісні…
    «…куди не оберне -
    завіса, завіса...

    Роки здивувань
    і обшарпаних рук,
    пилюки, болота,
    забутих вже мук…»

    Засніжене поле,
    калюжа під снігом,
    ти падав обличчям,
    підтримка із сміхом,
    ти думаєш - боляче,
    хтось, так і треба,
    щоб знову у небо
    лелека, лелеко!…

    Нога на припоні-
    мотузка не ріже:
    зніми і до мрії!

    Та думка колише:
    а,може, не треба,
    а раптом болото,
    під снігом,
    і білим
    обличчям?

    Скорботно…

    Зачинені двері
    у душу й кімнату,
    не буде польоту,
    не треба вітати…


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.51) | "Майстерень" -- (5.58)
    Коментарі: (23)


  34. Нико Ширяев - [ 2012.11.07 13:42 ]
    Этюд с изменениями
    Невиннолицый первородный атом,
    Ты в бирюзовом или розоватом
    Была другим дарована, как милость.
    Не то, чтобы совсем, но испарилась

    Какая-то девическая лёгкость,
    Какая-то в тебя прокралась окись.
    И веки, что века. Что створки ставен.
    Какой-то уголок тебя потравлен.

    Калой-то уголок тебя потрачен.
    Ты хороша, но несколько иначе,
    Пуста собой, исполнена собою,
    Одетая в невзрачно-нелюбое.

    А ты всегда была такая малость,
    А ты вся изменялась, извинялась,
    А я тебя любил первоначальной,
    Смешной, а не такой первопечальной.

    2012


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.47) | "Майстерень" -- (5.38)
    Коментарі: (2)


  35. Нико Ширяев - [ 2012.11.01 15:57 ]
    Попытка
    Не зря задумчивые ланчи,
    По ходу для хоть что плесни.
    Вдруг я дорос, как одуванчик,
    До поэтической тусни.

    Малютка-жизнь дозрела тоже,
    В которой каждый был таков:
    То в тёмном днище спит и гложет,
    То зажигает светляков.

    Она в своём особом вкусе
    Идёт-бредёт из пяди в пядь.
    Обычных жизненных перкуссий
    Суть произвола не видать.

    Себя снимая, как рукой ить,
    В любом коленце жизнь права.
    Мне ж бередить и беспокоить
    К чему усталые слова?

    Пойду смолчу. А хочешь - брызнет
    Кромешных слов сплошная ложь?
    Хоть неуверенностью в жизни
    Я на Кенжеева похож.

    2012


    Рейтинги: Народний -- (5.47) | "Майстерень" -- (5.38)
    Коментарі: (4)


  36. Нико Ширяев - [ 2012.10.30 16:48 ]
    Пробуждение
    Напротив бухают и Ней, и Даву -
    Такой вот, простите, Ваграм.
    Я с небом играюсь, в совдепе живу
    И вижу себя по утрам.

    Из зеркала смотрит поверх ерунды
    Не слишком знакомый кацо:
    Следы от подушки, от пива следы,
    Немного чужое лицо.

    С утра ни пробора, что и не проси,
    С утра образуется лёд.
    Мы - новые птицы, нам в этой связи
    С рожденья пора в перелёт.

    Упасть бы невзрачным на мартовский снег
    Под взгляды досужих зевак -
    А вот ведь в подкладке стучит дровосек
    И не исчезает никак.

    2012


    Рейтинги: Народний -- (5.47) | "Майстерень" -- (5.38)
    Коментарі: (3)


  37. Анонім Я Саландяк - [ 2012.10.20 17:24 ]
    ПЕРЕПЕТІЇ “ЧОРНОГО” КВАДРАТА 2
    Спочатку він повикидав
    всі чорні букви,бо чорні…
    А як прийшла зима, повитирав
    всі сині, бо холодні.
    А як зробилося нестерпно тепло, -
    всі жовті і червоні.
    Лишилися лише зелені й тло…
    Хіба то я трава!?
    І зостались непорушними права
    лиш білої суті аркуша паперу,
    що без звуку
    волала: БУКВУ!

    ***
    Тонкий-рожевий профіль панував
    на синім тлі холодного квадрата,
    а скромний усміх винувато:
    а я красива!.. вав.

    ***
    Текст чорний чорною рукою
    написав.
    Ніяк не налюбується «святою» чорнотою,
    лиш білий проміжок між букви
    дратував…
    Так бракувало повноти для чорних відчутів -
    перелетів на чорне тло, мов крук…
    О!...
    і пропав…
    2012

    худ. Ярослав Саландяк - Перепетії "чорного" квадрата 2.


    Рейтинги: Народний -- (5.38) | "Майстерень" -- (5.25)
    Коментарі: (3) | "http://storinka-m.kiev.ua/product.php?p_id=10836"


  38. Наталя Чепурко - [ 2012.10.19 21:23 ]
    Неординарная развязка.
    Набор заумных слов и фраз
    Меня не трогают сейчас.

    И скоро эта блажь пройдет,
    Коль слово смысл обретет.

    Сим трелям псевдосоловья
    Уже не удивляюсь я...

    И, обретя такой позор,
    Я в состояньи дать отпор!

    Боюсь, что в этом "сумасброде"
    "Одета я не по погоде"...

    Я в образ постараюсь "влезть"-
    И смысл обрести и честь!

    Неординарная развязка:
    Ошибка- и слетела маска!

    Душа не стала оголяться,
    Хотя могла...Чего стесняться?

    Но мне противен этот ход,
    Да и событий поворот!..

    Прибегну к силе медитации-
    Переживу позор в прострации...

    А там, гляди, в плену гламура
    Сразит меня стрела Амура!


    Рейтинги: Народний -- (5.46) | "Майстерень" -- (5.42)
    Прокоментувати:


  39. Наталя Чепурко - [ 2012.10.19 21:42 ]
    Дамский угодник.
    Такая сладкая липкая лесть
    Вползает змеей ядовитой...
    Но что-то гнусное в этом есть
    Хоть ощущенья- "трембитой"!

    Дамский угодник -это диагноз!
    А,может, предназначенье?
    Не привлекает такой прогноз.
    Даже само изреченье...


    Рейтинги: Народний -- (5.46) | "Майстерень" -- (5.42)
    Прокоментувати:


  40. Володимир Сірий - [ 2012.10.19 19:09 ]
    Девіз
    Ні, би порадитись з тишею,
    Вдарити суті печать, -
    Пишемо, пишемо, пишемо!
    Тирсою вірші летять!

    Часом обтяжені віршики
    Гнітом безглуздих ідей.
    Завтра ми станемо іншими,
    Нині – йдемо до людей.

    Хай у майстерні вовтузиться
    Рим визначних віртуоз, -
    Вийдем зі словом на вулиці,
    Поки ще пишеться щось.

    19.10.12


    Рейтинги: Народний -- (5.53) | "Майстерень" -- (5.55)
    Коментарі: (17)


  41. Нико Ширяев - [ 2012.10.18 11:33 ]
    Рецепт
    Обзаведись на досуге какой Наташею.
    Береги нервы.
    Это не должна быть совсем уж мания.
    Нужно своего рода бесстрашие,
    Своего рода увереннность,
    Что ты первый
    На острие сознания.
    А иначе оно не везёт, не везёт.
    И вокруг возникает не кислород,
    А один азот.
    Курская магнитная аномалия
    Непременно
    Должна быть у тебя в груди.
    Геоизбранность - и не менее.
    И тогда тебе скажут:
    Знаешь что, погоди,
    Что-то есть в тебе,
    Так и быть уж,
    Прочти нам стихотворение.

    2012


    Рейтинги: Народний -- (5.47) | "Майстерень" -- (5.38)
    Коментарі: (2)


  42. Наталя Чепурко - [ 2012.10.17 21:11 ]
    Обещанья.
    Не наступай на пятки мне-
    Я все равно не спотыкнусь!
    Лишь на фатальной глубине
    Меня одолевает грусть...
    Я преисполнена желанья
    Плести основу бытия.
    Я не нуждаюсь в оправданьях:
    По жизни- линия своя!
    Мужским вниманьем благодатно
    Со всех сторон окружена.
    Идей и мыслей нестандартных,
    И женских прелестей полна!
    Ты выбрал (не сомневался):
    "Окучивал", "подогревал"...
    Ты обещаний не стеснялся-
    Час отвечать за них настал!
    И тут...твой образ исказился:
    Ты- шаг вперед, и два-назад!
    Кораблик в "тыкву" превратился,
    И резко поменялся взгляд!
    А где обещанные блага?
    Где настоящих чувств флюиды?
    Вердикт мужской "под белым флагом"?
    Иль стиль мужской- "Аппортеиды"?


    Рейтинги: Народний -- (5.46) | "Майстерень" -- (5.42)
    Коментарі: (2)


  43. Тетяна Флора Мілєвська - [ 2012.10.17 16:51 ]
    Моя душа на дотик
    Моя душа на дотик ледь шершава,
    їй право,
    Вона уперто слухатись не хоче,
    муркоче,
    То десь летить, а світ в моїх очах -
    о, жах!
    То вляжеться і мріє, мріє, мріє,
    де дії?!
    А їй байдуже, бачте, там картинки!
    Зу-пин-ку!!!

    Моя душа замучила і розум
    прогнозом.
    Кальяну він не пробував, одначе,
    вже плаче:
    Робуста чи арабіка – дрібниця:
    він – криця!
    Його п’янять її чудові мрії -
    до дії!!!










    Рейтинги: Народний -- (5.51) | "Майстерень" -- (5.58)
    Коментарі: (21)


  44. Ростислав Бодзян - [ 2012.10.17 15:06 ]
    28.10.2012
    Розбита вщент душа країнця,
    Він як чорнобильська земля,
    Все в шрамах серце українця,
    І глузд наївного маля.

    І правда вся Солодка як Даруся,
    І сліпо віриш ти в це все,
    І я скажу й не помилюся
    Господь плекав любов'ю не таке!

    Тому коли до вибору прийдеться,
    Ви ту цукерку як Даруся не беріть,
    Бо біле чорним розійдеться,
    Й поринемо в війну століть...


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  45. Флора Генрик - [ 2012.10.16 10:30 ]
    Іронічне №2
    Герою мій, твоє обличчя
    Не полишають блиски браві,
    Щодень, хвилину ти в забаві:
    Із себе ліпиш... сам не знаєш?
    Кого? Можливо, Че Гевару?

    На жаль, не Рама ти. Логічно:
    Усе тобі, в тобі, для тебе,
    Дружина... Вже забув далебі?
    А Крісло? Тільки під тобою?
    Піди з двобою.

    Ти не з містерії явився?
    Озіріс тупо так вселився!
    Чи, може, поряд свій платон
    Наказ від нього і закон?

    Вертай додому. Там Ізіда,
    Живе надією зігріта.

    Ти мріяв, думав - Олександр!
    Насправді, стільки саламандр
    Розвів пообіч крісла.Боже!
    Аїд давно вже на сторожі...

    Ну, не зіграв, не став ти "примом"!
    То ж скільки б не набралось гриму -
    Тебе не коронують, милий!
    Один Нерон - і він із Риму!

    * * *

    Дай сісти в крісло.Недалеко
    Від тебе он стоїть Сенека!


    Рейтинги: Народний -- (5.47) | "Майстерень" -- (5.42)
    Коментарі: (9)


  46. Тетяна Флора Мілєвська - [ 2012.10.14 12:34 ]
    Маки засіяли...
    Маки засіяли поле.
    Болем.
    Тихо ховалися зерна:
    Терни…
    Сонячно небо сльозило.
    Било.
    Поле атласно горіло,
    Мліло:
    Душу ховало свою
    Уміло.







    Рейтинги: Народний -- (5.51) | "Майстерень" -- (5.58)
    Коментарі: (22)


  47. Флора Генрик - [ 2012.10.14 10:52 ]
    Іронічне №1
    О, мій герой, твоє обличчя
    Не полишають блиски браві,
    Щодень, хвилину ти в забаві:
    Із себе ліпиш... сам не знаєш?
    Кого? Можливо, Че Гевару?
    Та скільки б не набралось гриму -
    Нерон у Римі.


    Рейтинги: Народний -- (5.47) | "Майстерень" -- (5.42)
    Коментарі: (8)


  48. Вадим Гаращук - [ 2012.10.10 11:38 ]
    А політичність?
    Вистачає сумнівів, щоб не піддатися збоченню
    Ти вириваєш квіти з корінням, мов злочини
    висмикують на допиті з рецидивіста
    В тобі є все – і начинка, і тісто,
    Але воно, як репутація, трохи підмочено

    Ти виринаєш із прапором на демонстрації
    Усюди політики – вони прагнуть люстрації
    І твій прапор схожий на піратський стяг
    А гасло у відповідь їм - просто “fuck”
    І ти знаєш – політику врятує кастрація.

    Ти хочеш прозорості і, принаймні, відвертості -
    Декларації давно не відображають чесності.
    Демократія, євро-ліві чи націоналізм
    Байдуже. Аби не цей дибілізм
    Що рветься до куполу під видом гротескності.

    Ви хочете Латвію, Польщу чи Грузію –
    громадянське суспільство? Це наші друзі…-
    у мріях ще вистачить місце ось цьому.
    Та кадри по «ящику» набивають оскому
    Реальність жорсткіша, ніж наші ілюзії.

    На жаль, Твоя Європа ще далеко дуже
    Ані комісари, ані УЄФА – її не наблизять
    Не сподівайся на тих, хто від нас туди їздить
    Бо Азія у нас самих засіла, друже.


    Рейтинги: Народний -- (5.12) | "Майстерень" -- (5.04)
    Прокоментувати:


  49. Юлія Вітер - [ 2012.10.09 11:41 ]
    Дракониды летят!
    Совсем домовой обезумел,
    дерзит и бояться забыл,
    и вроде же не полнолунье,
    откуда мальчишеский пыл?

    «Я сплю,– говорю,– между прочим!»,
    Но ровно без четверти пять
    мне сонную пятку щекочет:
    «Смотри, Дракониды летят!»*

    И строит невинные глазки,
    и дразнится исподтишка...
    за что и попал без огласки
    в герои простого стишка.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" -- (5.44)
    Коментарі: (10)


  50. Флора Генрик - [ 2012.10.06 15:32 ]
    Екранна обоя
    Я на столі робочому обоя,
    Комусь наснага, для когось зброя.
    Насмішок переповнені кишені,
    А сам лиш жменя… мене мішенню.
    Буває так...
    А ще мене миттєво - і в корзину!
    Бо не живу, - і вічну вже сльозину,
    Для настрою, раптово, на жоржину.
    Воно б нехай, сльоза ж - моя частина…
    Та не живу… я не живу?... Людино?!...


    Рейтинги: Народний -- (5.47) | "Майстерень" -- (5.42)
    Коментарі: (6)



  51. Сторінки: 1   ...   26   27   28   29   30   31   32   33   34   ...   46