ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Тетяна Левицька
2026.03.04 19:34
Хто збирав металобрухт
і макулатуру
у того кремезний дух,
здатен зрушить фуру.

Комсомольці, піонери
в наші сімдесяті,
ніби справжні мародери

Татьяна Квашенко
2026.03.04 17:03
В небе на Дерибасовской
белая чайка кружит.
Эта весна начинается
от ланжероновских плит.

Солнце искрит в отражениях
серых досужливых луж.
Март начинает движение

Ігор Шоха
2026.03.04 16:41
                    І
На Україну зазіхає світ
і майже вся орда її вважає
своєю територією від
правобережжя Дону до Дунаю.

                    ІІ
Ми сіяли історію одні,

С М
2026.03.04 11:29
Ти – вінець сотворіння
Ти – вінець сотворіння
Але уже нікуди йти

Онде стабільність, якої ви прагнули
У єдиний гарантований спосіб
Серед артефактів лишених від нас

Юрій Гундарів
2026.03.04 10:39
Російські окупанти офіційно стверджують, що б'ють лише по військових об'єктах…
Унаслідок чергової нічної масованої атаки на Київ загинула 12-річна Олександра Поліщук, учениця 7-Б класу.

Знов військові об'єкти — діти!
Витягують з-під завалу
юну зо

Борис Костиря
2026.03.04 10:15
Засуваю ворота від лих і нещасть,
Та даремна ця спроба нічого не варта.
Зачиняюсь від хаосу, лютих ненасть.
Догорає у серці невтілена ватра.

Засуваю ворота від битв і нашесть,
Від знущань, катувань, безнадії та мору.
Від епохи збираю небачен

Віктор Кучерук
2026.03.04 06:06
Зітхання матері й відбитки
Її повік невтомних ніг,
Чутно донині й добре видко
В дворі, на полі, вздовж доріг.
Їх не убило всяке горе
І болі знищить не змогли, -
Вони, мов плетиво узорів
Діянь і прагнень на землі.

Артур Курдіновський
2026.03.04 01:18
Весно! Мила чарівнице!
З льоду робиш ти водицю,
З неба синього казково
Ллється дощик іграшковий!

Весно! Радісна панянко!
Розфарбовуєш альтанку
В ніжні кольори зелені

Ігор Терен
2026.03.03 22:23
                    І
Сьогодні що не авгур, то поет.
І як не засміятися на кутні,
вичитуючи опуси майбутні,
де що не автор, то авторитет,
і що не геній, то анахорет
окремої і запашної кухні.

Світлана Пирогова
2026.03.03 18:57
В-есна і жінка, звісно, неподільні.
Е-(Є) в кожній усмішка від Лади.
С-іяє сонце, дихається вільно.
Н-ароджують життя, рулади.
А як в романтику цілком пірнають!

І тануть всі сніги навколо.

Микола Дудар
2026.03.03 12:32
Забути все, не значить все!
Лишились: Пам’ять, Душа, Тіло
Одне питанняко просте:
А що, у прощі не скрипіло?
Хіба, що в Пам’ять хтось заліз…
Хіба, що в снах Душа блукала…
Хіба, що Тіло між коліс…
Хіба, що того було мало.

Борис Костиря
2026.03.03 10:32
На блошиних ринках пустоти
Вловиш ти ніщо, німу безглуздість.
У палкій гонитві до мети
Здійсниться спектакль хиткого тлуму.

На блошиних ринках віднайдеш
Відчай, небуття, відсутність сенсу,
Книги із безоднею без меж

Віктор Кучерук
2026.03.03 07:01
Великий Віз
Вночі привіз
Яскраве світло, -
Світінь вогні,
Неначе в сні,
Блищали й квітли.
Зникала ніч
Побіля віч

Микола Дудар
2026.03.02 20:05
І бабця на лавці…
І вікна в цеглині…
Зустрінуться вранці
В своїй порожнині…

А подруги вийдуть
І всядуться поруч,
Торкаєшся, з виду

С М
2026.03.02 18:06
Дозвольте мені представитися
Маю смак володію грішми
І я прожив довге-довге життя
Викрадаючи душі грішників
Був я там де Ісус Христос
Обертався до сумніву й болю
Зробив усе щоби Пилатус
Вимив руки звершивши долю

Іван Потьомкін
2026.03.02 14:30
Що ти таке вчинила там, царице,
Що лютістю Ахашвероша скинута з трону?
Такою, що переважила і змови недругів,
І зненависть підкорених держав...
Ти, найвродливіша з усіх жінок!

***
По третім році, як засів на троні в Сузах,

Борис Костиря
2026.03.02 10:26
Так не хочеться спати лягати.
Ти з важливого щось не здійснив.
Ти прорвеш огорожі та ґрати,
Проповзеш крізь поля з усіх сил.

Щось назавжди потоне в намулі
І осяде на дно небуття.
Так воскресне в майбутнім минуле,

Віктор Кучерук
2026.03.02 05:59
Коли лоза цвіла на схилах
І не минали гожі дні,
Мені шалено пощастило -
Тебе зустріти навесні.
І стерти відстань поміж нами,
І розбудити почуття, -
І говорити тільки прямо
Про рух вперед без вороття.

Микола Дудар
2026.03.01 23:47
Повернемось до дрібниць,
До її глибин - дрібничок…
Відсторонимо лисиць
І братів, і їх сестричок…
А ще кума і куму.
Хресних діток позашлюбних,
І ага… і те — угу,
Що відклеїлось з розумних.

Артур Курдіновський
2026.03.01 23:35
Горить камін. Давно замовкли грози.
Новий ноктюрн виконує рояль.
О, зимо! Всі мої гарячі сльози
Чи зможуть розтопити твій кришталь?

Безмежний білий колір в синій тиші.
Підходжу вранці знову до вікна.
Тут візерунками поему пише

Ігор Терен
2026.03.01 22:54
А ми повиростали на гірчиці,
пили цикуту, їли полини,
тому і злиться
те, що нас боїться
не між людей, а поміж очмани.

***
А словники міняти не на часі,

Микола Дудар
2026.03.01 20:58
зайшов на сторінку Сонце-Місяця... перечитав кілька разів. Підтримую. Незабаром і я залишу ПМ. Давно предавно тут було затишнно і цікаво. Нині тут гниє і попахує...

Сонце Місяць
2026.03.01 19:44
видить Бог, я намагаюся спілкуватися із ким завгодно
і як завгодно, і з усіма
проблематика в іншому, в тому, наскільки завсідники ПМ
здатні взагалі до якогось спілкування

(тим самим обґрунтовую попередню власну відмову від коментів на своїх сторінка

Володимир Невесенко
2026.03.01 18:01
Колише ранок траву шовкову,
в долині блякло мигтить ромен
і гонить вітер імлу ранкову,
і сходить сонце уже ген-ген.

Палає обрій вогнем мосяжним*,
стікає сяйва густе вино.
Здається небо таким досяжним,

Євген Федчук
2026.03.01 16:06
У корчмі, що біля Січі нині велелюдно,
Зібралося за столами козаків багато,
Усі вдягнуті розкішно, адже нині свято.
Корчмареві за шинквасом сьогодні не нудно.
То тут, то там: «Іще налий!» - кожен раз лунає,
Наймити ледве встигають розносити кухлі.
Л

Володимир Бойко
2026.03.01 15:33
«Русскіє» - нація-фальсифікація. Культ вождя – споконвічна і невід’ємна частина московської культури. Категорія ворогів набагато стабільніша, ніж категорія друзів. Велика політика починається там, де закінчується правда. Кожна персональна мая

Володимир Мацуцький
2026.03.01 13:26
Вже до нас летять лелекі,
а у нас – війна і в вЕсну
долі нам несе не легкі
від убивців і інвесторів.
Ті інвестори, як рани:
знову ділять Україну,
і в долЯх орди-орави
кожен прагне половину.

Борис Костиря
2026.03.01 11:40
Я вклонюся вечірній траві.
І на небі з'являються зорі,
Миготливі і ледве живі,
Ніби замисли Бога прозорі.

Бог дає тріпотливим стежкам
Дар натхнення, наснаги і волі.
Так спочинок похилим вікам

Микола Дудар
2026.03.01 10:51
Немитої болотної глибинки…
Абстрактно викорчоване з могил,
Розмножує воно свої личинки
З усіх запропонованих мірил…
Отримують по смерті (сміх) автівку
Дай боже, своєрідний інтелект…
І тут не обійтися без горілки —
У цьому й світостворення, й секре

Віктор Кучерук
2026.03.01 06:01
Немає іскорки кохання
В пітьмі недоспаних ночей, -
Надворі вітер безнастанно
З листків полотна знову тче.
Бубнить, всміхається і плаче,
І далі стелить килимок, -
Бракує пестощів гарячих
Тієї, що не йде з думок.

С М
2026.02.28 21:23
прожогом уперед моєї
автівки ~ твоя
хоча дев’яносто в годину
я їду звичай
ти мовиш се гаразд
трохи болю ~ не проблема
казала мала би настрій ти
в’їхати у драйв

Ігор Шоха
2026.02.28 20:36
Коротшає дорога до безодні.
Переживаю у самотині
цей вирок долі. Я у западні
рокованої миті і, природно,
уже не уявляється мені,
як їду я на білому коні
минулої епохи у сьогодні.
Судьба перетасовує пасьянс

Володимир Невесенко
2026.02.28 18:12
Згорта в сувої вітер хмари,
і небо кутається в синь,
а в тиші никнуть крутояри,
лиш десь цеберко – дзинь та дзинь!

Дзюрчить ручай в густих осоках
між верболозів і купин.
Село на пагорках високих

Ірина Вовк
2026.02.28 16:10
Я народилася там, де небо спирається на плечі Ай-Петрі, що велетенською тінню зависає над бірюзою моря. Пам’ятаю маму – молоду, ясну, вродливу, з тонким грецьким профілем, ніби висіченим із античного мармуру самим сонцем. Вона тримає в руках важкий дзбан,

Борис Костиря
2026.02.28 11:24
Я вмию очі у росі,
Вклоняюся сонцю й буйним травам,
Скупаюсь в первісний красі,
Де потонув миттєвий травень.

Побачу крізь росу дива,
Картини, сховані від ока.
В них відкриваються слова,

Ірина Вовк
2026.02.28 10:50
І. Мама
Грецький профіль на тлі небесної сині.
У дзбані – прохолода гірських джерел.
В її усмішці – сонце, що ніколи не заходить.

ІІ. Ай-Петрі
Кам’яна корона над моєю колискою.
Вдень – варта свободи,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори на сторінці:

Ноктюрн Ноктюрн
2026.02.26

Арсеній Літванин
2026.02.25

Богдан Райковський Райко
2026.02.25

Мілана Попова
2026.02.24

Стейсі Стейсі
2026.02.14

хома дідим
2026.02.11

Дарій Стрілецький
2026.02.05






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




 
 
Поезія


  1. Юрій Лазірко - [ 2009.06.20 05:19 ]
    Сонет IV
    Кисневий голод, зі словами – туго,
    коли атлантам руки оніміли
    по спинах мокрих оповзла кольчуга
    хмарини грозової. Небо сіло

    і рясно пересіювало тугу,
    жадаючи до ласк земного тіла.
    Те тіло, що лежало недолуго,
    здригалося у стогоні щосили,

    по краплі розпускалося у лоні
    та хвилювало спрагу берегами.
    Так прагнуть музики до рим балади,

    так чути відмирання тембру дзвону.
    В ковшах конвалії цей день зів`янув.
    Не сон – сонет на світла перепадах.

    20 Червня 2009


    Рейтинги: Народний 6 (5.67) | "Майстерень" -- (5.75)
    Коментарі: (6)


  2. Юрій Лазірко - [ 2009.06.19 20:36 ]
    Сонет III
    Сонет забити у підошву неба,
    навхрест плести шнурівкою комети
    крізь чорні діри сонячинй молебень
    та розходити всесвіту штиблети.

    Несуть, цвіркочуть сходи до ґазебо*,
    де смерті янголи на парапетах.
    Вудки позакидалися на тебе,
    у кожному відрі хлюпоче гетто.

    Ледь вище – дах із тих, кому дісталось...
    як не по повному, то по заслугах.
    А на чубку керує вітром флюгер.

    Роздув новини, трохи ясно стало
    на кого тінь впаде. Не видно пругу,
    кисневий голод, зі словами – туго.

    19 Червня 2009

    *ґазебо - це бельведер


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.67) | "Майстерень" 5.5 (5.75)
    Коментарі: (4)


  3. Юрій Лазірко - [ 2009.06.18 17:07 ]
    Сонет II
    Думки, немов коліна, перебито
    і дух у сонячнім сплетінні в`язне.
    Усі дороги болю перекриті,
    а між бровами розгубилась ясність.

    Де тая святість, щоби окропитись,
    напитись досхочу і доки гасну?
    Благословенно відлітають миті
    у щось первинне, та не власне.

    Парад планетний переходить в оці,
    а сходини у душу – до любові,
    до вкраєного світла і до себе.

    Я мічений, бо пташка в лівім боці.
    Час вибиратися на сушу в слові,
    сонет забити у підошву неба.

    18 Червня 2009


    Рейтинги: Народний -- (5.67) | "Майстерень" -- (5.75)
    Коментарі: (12)


  4. Юрій Лазірко - [ 2009.06.17 20:14 ]
    Сонет І
    Звикаючи до слів, як до темниці,
    зворушений, мов попіл у горнилі,
    мій спомин огортає плащаниця
    паперу білого. Думки в чорнилі.

    Вони розлізлися у повитицях,
    в рядках лягли, мов шкіра на копиллі.
    І може серцю вже відсиротиться,
    коли зайти сулиці стане в силі.

    Скидають небу гамівну свитину
    та голос виривається знайомий.
    І ним я приголублений аж ситий

    стікаю неспинимо у сльозинах,
    розгублено мов бісер, невагомо.
    Думки, немов коліна, перебито.

    17 Червня 2009


    Рейтинги: Народний 6 (5.67) | "Майстерень" -- (5.75)
    Коментарі: (8)


  5. Микола Левандівський - [ 2009.06.17 12:14 ]
    Нічна тополя
    Нічна тополя так шумить,
    Та ви не знаєте ці звуки,
    А я ловлю щасливу мить
    І нещасливу мить розлуки.

    Нічна тополя так бринить,
    І сльози падають на листя,
    Кохана в пальцях затремтить,
    Як у руках моїх намисто.

    Вночі тополя – дивина,
    Вона шепоче тихі звуки,
    Така прекрасна і сумна,

    Як і кохана в мить розлуки,
    Коли приходять осені жнива,
    Тополі листя падає на руки.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.36) | "Майстерень" -- (5.25)
    Коментарі: (6)


  6. Сергій Корнієнко - [ 2009.04.19 09:29 ]
    ГЛОБУС
    …що є істина?
          Пілат

    Всемилостивий – не грозив перстом.
    Усюдисущий – не манив нікуди.
    Лише обрав на другу роль Іуду,
    І розіп’яв тривимірність хрестом.

    А як ішов у вічність на престол,
    Залишив нам світлинку для спокути.
    Плече в плече, єдиним ланцем скуті
    Ідуть на ній Іуда із Христом.

    Нові часи – старий театрик «Глобус».
    В нових фасонах – старосвітські ролі.
    В гламурній свитці нудиться король…

    А як набридне п’єска – голий опус,
    І в глибині куліс заграє промінь,
    «Плече в плече» – твоя спокутна роль.

    Пече в плече…


    Рейтинги: Народний 5.42 (5.39) | "Майстерень" 5.5 (5.42)
    Коментарі: (2)


  7. Іван Світличний - [ 2009.04.08 16:49 ]
    Провина
    Великий гріх на серці я ношу. В.Стус
    Я винен, браття. Всі ми винні.
    Наш гріх судитимуть віки
    За беріїв, за Соловки,
    За чорні, зганьблені, злочинні

    Перегвалтовані роки,
    За куці істини нізчимні
    За те, що унтери причинні
    Нам кастрували язики,

    За довбані в катівнях ребра,
    За реабілітанські жебри,
    За небо гратами рябе,—

    Судіть мене. Судіть без знижки
    Судіть — я винен — хоч до "вишки",
    Мене, а заодно й себе.


    Рейтинги: Народний 6.5 (5.71) | "Майстерень" 6 (5.67)
    Коментарі: (3)


  8. Іван Світличний - [ 2009.04.08 16:24 ]
    Моя свобода
    Свободу не втікати з бою,
    Свободу чесності в бою,
    Любити те, що сам люблю,
    А не підказане тобою,

    Свободу за любов мою
    Хоч і накласти головою,
    А бути все ж самим собою, —
    Не проміняю на твою,

    Ліврейську, жебрану, ледачу,
    Вертку, заляпану, як здачу,
    Свободу хама й холуя.

    Несу свободу в суд, за грати,
    Мою від мене не забрати —
    І здохну, а вона — моя.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.71) | "Майстерень" 5.5 (5.67)
    Коментарі: (1)


  9. Віктор Цимбалюк - [ 2009.03.14 23:48 ]
    Сонет моїх бажань
    О, мій сонет, сонет моїх бажань!
    Заспраглому б дійти до джерела,
    Де хочу я пізнати корінь знань,
    Де ти, Людино, вже колись була…

    Схилити голову, мов полохлива лань –
    І пити, щоб розвіялась імла!
    Підставити під чисті струї длань –
    І спраглу душу вмити добіла!

    І ніби знаю я, де є те джерело,
    Яке від Світла ключ живий взяло…
    І я до нього стежкою іду…

    Круг озера сидять сім мудреців,
    І шмат пергаменту у кожного в руці…
    І я неквапно з кожним бесіду веду…

    30.08.2006 року, м. Хмельницький


    Рейтинги: Народний -- (5.38) | "Майстерень" -- (5.36)
    Прокоментувати:


  10. Віктор Цимбалюк - [ 2009.03.14 22:41 ]
    Осінній сонет
    Курличе в небі журавлиний сірий клин...
    Вже зібрано в снопи густе колосся...
    І не спинити нам з тобою часу плин...
    Скінчилось літо, за порогом – сива осінь...

    І я дивуюсь: в мене вже дорослий син...
    Яке ж пахуче і густе його волосся...
    Роса очей і брів погідний згин...
    А в мене в серці – щем, нуга і млосність...

    А журавлиний клин, вгорі, знай, все курличе...
    І осінь з неба дощ на землю кличе...
    А ми з тобою в даль бредемо вдвох...

    А жито, зібране в снопи, шепоче й дихає...
    Я обійму тебе за плечі: “Чуєш, тихо як?...”
    Наш син – весна, а ми – суть осінь... Хліб... Жнива...

    Кумпала Вір,
    14.08.2007 року, м. Хмельницький


    Рейтинги: Народний -- (5.38) | "Майстерень" -- (5.36)
    Прокоментувати:


  11. Віктор Цимбалюк - [ 2009.03.13 23:45 ]
    Сонет надії
    Хай хтось скаже мені, що держави у мене – нема...
    Хай сміється в лице, як почує, що предок мій – арій...
    Хай глузує, мовляв, у історії нашій – пітьма...
    Нас віками товкли – москалі, німчура, чи татари...

    Але я не боюсь, я впрягаюся в упряж ярма...
    І зі мною, мій Бог, ми навік з ним обоє у парі...
    Ця Земля нам дана саме тут, на хресті, не дарма...
    Саме тут те коріння, з якого зросте жито яре...

    І тоді я візьму й відділю жовті зерна від плевелів...
    І тоді я роздую вогонь, що в печі ледве жевріє...
    Свіже вимішу тісто й на черені випечу хліб...

    І тоді, на обжинках, за стіл сяде дружна родина...
    Від святої Аратти, Трипілля, Русі – до Вкраїни...
    Й перевтілене тіло моє знов впізнає душа...

    Кумпала Вір, 19.08.2007 року,
    м. Хмельницький – с. Іванківці


    Рейтинги: Народний 5.33 (5.38) | "Майстерень" -- (5.36)
    Коментарі: (7)


  12. Віктор Цимбалюк - [ 2009.03.12 16:06 ]
    Сонет про коня
    Не хочу нічого – коня подаруй мені, Боже!...
    Такого коня, щоби мав в крупі теплому крила...
    Такого коня, що на Небо здійнятися зможе,
    Й Карпати покаже мені, мов малесеньку брилу...

    Не хочу нічого – коня подаруй мені, Боже!...
    Такого коня, щоби мав межи жил своїх силу...
    Такого коня, що в галопі спинитися не зможе,
    І на Синю гору донесе, там живе моя мила...

    А на шпилі гори, коло ґражди, той кінь дибки стане,
    І підковами срібними гребеня Сонця дістане...
    І зарже, ніби грім, новину сповіщаючи їй...

    Обернеться Земля, над Карпатами спуститься вечір...
    Рипнуть двері твої, я тебе приголублю за плечі...
    Тріпне радісно гривою в лузі стриножений кінь...

    Кумпала Вір,
    17.10.2007 року, м. Хмельницький



    Рейтинги: Народний 5 (5.38) | "Майстерень" -- (5.36)
    Коментарі: (4)


  13. Наталя Радкевич - [ 2009.03.07 19:46 ]
    Прости....
    Ти сказав над цим потрібно подумать,
    а на наступний день "ні" сказав ти
    і на останок слів добавив ти "Прости"...
    хотіла я тоді інакше бажання задумать....

    На душу камінь кинув ти жорстоко,
    і сказав мені, що чесно все було....
    скажу лише - що було то вже прошло,
    і обернулось все мені тривогою....

    Ти не бійся, я забуду свої почутття,
    і не залишиться нічого, ти повір,
    мені ти душу не довірив, то хоч думку довір,
    і ось знову перевернулося моє життя....

    Але я справлюся і буду знову гарно жить,
    без тебе....без думок ніколи не тужить....


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  14. Микола Левандівський - [ 2009.02.24 19:23 ]
    Осіння соната
    Заще́мить груди. Осінь золота
    Мені простягне мідні руки,
    Ти не чекай, цілуй уста
    І не пускай до серця муки.

    Заще́мить груди. Листя золоте
    Впаде на тво́ї білі руки,
    Ти не зважай на листя те
    Зважай на серця ніжні муки.

    У грудях щем. А листя золоте
    Кружляє з вітром вальс осінній,
    Ти не зважай на листя те,

    Зважай на щем, бажання тлінні,
    Кохання наше розцвіте
    Пелю́стками троянд на тілі.
    2005-2009


    Рейтинги: Народний -- (5.36) | "Майстерень" -- (5.25)
    Прокоментувати:


  15. Олександр Єрох - [ 2009.02.14 10:27 ]
    Сонет 13 Чорному морю
    За обрій розстелилася блакить
    Безмежною, одвічною красою,
    Вітрило біле чайкою летить
    Над тишею та величчю морською.

    У позолоті сонячного дня
    Лазурний погляд вабить, спокушає,
    А хвиля, мов Венера чарівна,
    На берег срібні краплі розсипає.

    У тихий день, в негоду, в час нічний
    Чи в грізний шторм любуюсь я тобою,
    Усмішкою твоєю чарівною,
    Чи гнівом, що здіймає буревій.

    Ти вродою затьмариш все земне –
    Моя любов до тебе не мине.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.16) | "Майстерень" -- (5.15)
    Коментарі: (4)


  16. Олександр Єрох - [ 2009.02.14 10:13 ]
    Сонет 12
    Про долю я твою не розповім
    Ні по малюнках ліній на долоні,
    Ні по зірках, яскраво-золотих,
    Хоч сніг вже вкрив мої русяві скроні.

    На роздоріжжі з тисячі доріг
    Я не скажу, яка з них довша й краща,
    Де сяє сонце, де гроза чи сніг,
    Де чисте поле, де чорніє хаща.

    Та бачу я в очах твоїх палких –
    Нова зоря на сході запалала,
    Вона мені дорогу показала,
    Одну-єдину з тисячі доріг.

    Через пустелі, гори та моря
    Вперед мене веде моя зоря.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.16) | "Майстерень" -- (5.15)
    Коментарі: (4)


  17. Микола Левандівський - [ 2009.02.03 18:31 ]
    Я мрію про тебе...
    Я мрію про тебе і твій аромат
    Хай стане п’янкою лозою,
    Хай пустить коріння і виросте сад
    Уста хай покриє росою.

    Ти знаєш пахнуть літні вечори
    Вологим і зіпрілим сіном,
    Зайди в траву і побіжи, –
    Роса застигне на твоїх колінах.

    Прийди до теплої, осінньої води,
    Торкни осінню прохолоду,
    Піщаним берегом іди

    І не дивись в осінню воду,
    Лиш по коліна ти зайди,
    Люби свою чудову вроду.


    Рейтинги: Народний -- (5.36) | "Майстерень" -- (5.25)
    Прокоментувати:


  18. Галина Косович - [ 2009.02.01 17:57 ]
    ***
    Яка нестерпна мряка і сльота!
    Холодний дощ спинитися не хоче.
    Десь небо зникло. Замість нього клоччя
    Брудний туман на очі наверта.

    Як хочеться, щоб сірий дощ ущух,
    і недоречність ця в житті минула,
    Бо все одно тебе я не прощу,
    образу я так швидко не забула.,

    Та ось моя рука в руці твоїй.
    Зустрілись очі під благанням вій
    І в глибині бездонній потонули.

    І дощ тепер вже, як вода жива,
    І тулиться туман до рукава...
    Хоч би життя ніколи не минуло!


    Рейтинги: Народний 5.25 (5.41) | "Майстерень" -- (5.39)
    Коментарі: (3)


  19. Микола Левандівський - [ 2009.01.30 15:09 ]
    Чутно шепіт лаванди...
    Чутно шепіт лаванди вночі,
    Монотонно поїзд гуркоче,
    Сиве небо сльози ллючи,
    Твої плечі пестити хоче.

    В твої очі нестямно закоханий
    Ніжно торкнуся щоки, -
    Тільки дощ, наче гість непроханий,
    Знов цілунком впаде до руки.

    Чутно шепіт лаванди вночі…
    Моє серце занурене в звуки,
    Мов лелеки, в одному ключі,

    Полетім, втечемо від розлуки.
    Одинокий лиш дощ уночі
    Буде пестити в’янучі луки.


    Рейтинги: Народний -- (5.36) | "Майстерень" -- (5.25)
    Прокоментувати:


  20. Галина Косович - [ 2009.01.30 08:03 ]
    ***
    Чи в дорозі я, чи в тривозі,
    Все ти знаєш, люба, про мене,
    Хоч у сні, а стоїш на порозі,
    Люба мамо, невтомна нене.

    У твоєму маленькому серці
    Цілий всесвіт любові й тривоги,
    І здається, лихо здринеться,
    Та й піде з моєї дороги.

    Скільки раз тобі говорили:
    Бережи своє серце, мила,
    Та не вміє воно берегтися...

    А неспокій твій і невтома,
    Кличе нас до рідного дому,
    Щоб ніколи його не зректися.


    Рейтинги: Народний -- (5.41) | "Майстерень" -- (5.39)
    Прокоментувати:


  21. Галина Косович - [ 2009.01.29 20:15 ]
    ***
    Зеленим, жовтим і червоним
    Спалахують в душі у нас
    Якісь неписані закони,
    Що за межею слів і фраз.

    І на життєвих перехрестях,
    У підсвідомій глибині
    Як світлофор людської честі
    Горять по черзі ті вогні.

    Стій! Зачекай! Іди сміливо!
    Вони підказують. О диво.
    Ми підкоряємось без слів.

    І дай нам милості, о Боже!
    Щоб ту підказку мав би кожен
    З простих людей і королів.


    Рейтинги: Народний -- (5.41) | "Майстерень" -- (5.39)
    Прокоментувати:


  22. Микола Левандівський - [ 2009.01.29 16:16 ]
    Хтось напише для тебе...
    Хтось напише для тебе поему,
    Хтось присвятить тобі вірші,
    Та мої, лиш мої сонети,
    Несміливі для тебе гінці.

    Ти сумуєш без них і плачеш, -
    І радієш від них без кінця,
    Але в римах моїх пoбачиш
    Вираз суму і радість лиця.

    Хтось напише для тебе поему,
    Та нудотна проза життя,
    Лиш мої, лиш мої сонети

    Змінять вираз сумного лиця,
    Лиш в душі і у серці моєму,
    Буде радість твого митця.



    Рейтинги: Народний -- (5.36) | "Майстерень" -- (5.25)
    Прокоментувати:


  23. Олександр Єрох - [ 2009.01.20 15:19 ]
    Сонет 11
    Як дивно змінює все час:
    Надії, мрії, сподівання,
    Що вчора вабили так нас
    Сьогодні нам несуть страждання.

    Зима минає, і весна
    Похмуру землю прикрашає,
    Снігів змарнілих сивина
    У ніжних пролісках засяє.

    І оживає все живе –
    Цвіте під сонцем насолода,
    Щоб листопадова негода
    У серце впала знов моє.

    Незмінна неба лиш блакить,
    Що над Вкраїною летить.


    Рейтинги: Народний 4.63 (5.16) | "Майстерень" 0 (5.15)
    Коментарі: (6)


  24. Алісія Пардус - [ 2008.12.15 15:07 ]
    Туга
    У ніч, яку оспівують поети,
    У час натхнення, марення, видінь
    Ізнову подумки питаю, де ти?..
    Чи згадуєш мене, коли один?

    У ніч, яку оспівують поети,
    Полишила тебе я назавжди,
    І тугою дзвенять тепер сонети,
    А між рядків привиджуєшся ти.

    У ніч, яку оспівують поети,
    З'являєшся раптово уві сні,
    Нагадуючи про щасливі дні.

    Та хоч стискає серденько печаль,
    Я стерплю біль і затамую жаль,
    І тільки тугою дзвенять сонети...


    Рейтинги: Народний 5 (5.15) | "Майстерень" 5 (5.15) | Самооцінка 5
    Коментарі: (3)


  25. Алісія Пардус - [ 2008.12.14 11:58 ]
    Краплинка в океан
    Я не поет, а поки що аматор,
    Вірші - мої - краплинка в океан.
    В них - споглядання, мій душевний стан,
    І книгозбірня - моя Альма-матер.

    Проте не лишу мрій та сподівань,
    В думках уже - майбутній літератор.
    Навчуся тріолет, сонет писати -
    Лиш дайте час, щоб більше було знань!

    Лиш дайте час... а час летить за сонцем,
    Що загляда до мене у віконце,
    На Сході піднімаючись угору...

    Та що таке епохи і століття
    Для того, хто життя дарує слову,
    Хто за перо віддасть усе на світі?..


    Рейтинги: Народний 5 (5.15) | "Майстерень" 5 (5.15) | Самооцінка 5
    Коментарі: (4)


  26. Олександр Єрох - [ 2008.12.11 11:15 ]
    Сонет 10
    Вона заснула, мов дитина
    Підперши щічки кулачком
    Втомилася – чи це провина?
    Ось і лікує втому сном.

    В Європі німець гордовитий
    Сном спокій серця береже,
    Не спить напившись, як убитий,
    А спить – бо спати треба вже.

    Дитина спить – всміхнеться мати,
    Крізь сон всміхається маля
    І мати дивиться здаля
    Як щастя спить її у хаті.

    Крізь сон всміхнись, всміхнись мені
    Даруй усмішки чарівні.



    Рейтинги: Народний -- (5.16) | "Майстерень" -- (5.15)
    Прокоментувати:


  27. Олександр Єрох - [ 2008.11.12 10:26 ]
    Сонет 9
    Чи є поезія в віршах моїх,
    Чи правда є в словах віршів журливих?-
    У квітах непомітних, польових
    Краса зростає для очей вродливих.

    Я не змагаюсь із майстрами слів,
    Іду в життi стежиною своєю
    Та, як поет, натхненний Музи спів
    Я розумію серцем та душею.

    І в чистоті джерельних слів живих
    Дбайливо мові шану я складаю,
    Мов діаманти сяючі шукаю
    У справах поетихних та земних.

    Слова приходять з глибини віків
    У оксамиті щирих почуттів.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.16) | "Майстерень" 5.5 (5.15)
    Коментарі: (4)


  28. Іван Світличний - [ 2008.09.27 10:17 ]
    Жалісний сонет
    Умій суддю свого жаліти,
    Тяжкі гріхи йому прости,
    Та ж він людина, як і ти:
    У нього дома жінки, діти,

    Їм треба грошей принести,
    І треба - ніде правди діти -
    З лайна собачого зуміти
    Державний злочин довести.

    Хотів би ти в тій шкурі бути?
    В дугу свій горб і совість гнути?
    Собача доля! Зрозумій

    І не топчи багно в болото.
    Жалій суддю свого достоту,
    Як ми жаліємо повій.


    Рейтинги: Народний -- (5.71) | "Майстерень" -- (5.67)
    Прокоментувати:


  29. Іван Світличний - [ 2008.09.27 10:00 ]
    Тюрма
    Ми серцем голі догола Тарас Шевченко
    В тюрмі, за гратами, в неволі
    Мені приснилася ... тюрма.
    Але не ця. Ні грат нема,
    Ні варти. І всього доволі.

    І світ - ідилія сама.
    І люди - стовпище моголів
    З кокардами, а серцем голі:
    Кричать, а мова в них німа.

    Полуда очі заступила,
    На світ їм глянути несила,
    Всі ждуть... початку чи кінця?

    Відпущення гріхів чи страти?
    І гупають об ребра-грати
    Безвинно-заячі серця.


    Рейтинги: Народний -- (5.71) | "Майстерень" -- (5.67)
    Прокоментувати:


  30. Іван Світличний - [ 2008.09.10 20:49 ]
    Вечірня містерія
    Обсіли мороки-химери,
    Снується сутінь спроквола...
    Тужавіє драглиста мла.
    Принишкли камери-печери.

    І раптом - вічність ожила!
    Здригнулися небесні сфери,
    Й зоря достотністю Венери
    Над телевежею зійшла.

    А потім - друга... п'ята... сота...
    Хорали Баха! На висотах,
    На рівні Божих партитур!

    А поміж нами ліг облогом
    Забутий сферами і Богом
    Облуплений тюремний мур.


    Рейтинги: Народний -- (5.71) | "Майстерень" -- (5.67)
    Прокоментувати:


  31. Іван Світличний - [ 2008.09.08 11:31 ]
    * * *
    - Ну хто ти проти влади? Гнида.
    Хотів основи потрясти!
    - А ти? - питаю я. - Хто ти,
    Що правиш іншим панахиди

    І тешеш мари і хрести?
    Основи? Хто тобі їх видав
    В оренду? Хто їх так загидив,
    Що вже не змить, ні зішкребти?

    Мовчиш? Заціпило? Ні слова?
    Мов квочка, всівся на основах,
    За право взявши власний бзик,

    Та й кидаєш слова на вітер.
    Та ти, між іншим, не Юпітер.
    І я, між іншим, теж не бик.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.71) | "Майстерень" -- (5.67)
    Прокоментувати:


  32. Іван Світличний - [ 2008.09.08 11:57 ]
    * * *
    Не ті, сержанте, вже шмонали,
    Ти проти них шмаркач єси,
    Спецнатреновані носи
    Винюхували кримінали,

    Редактори - сановні пси -
    І цензори, старі шакали,
    Не в заді, в задумах шукали,
    А ще й аматори краси

    В цивільному... Та шкода й праці.
    Собачий труд під хвіст собаці.
    А може... там бацил нема.

    І нас на понт беруть даремне.
    Бо що як скажуть: "Діло темне,
    І служба йде, і тут тюрма".


    Рейтинги: Народний 4.75 (5.71) | "Майстерень" -- (5.67)
    Коментарі: (1)


  33. Іван Світличний - [ 2008.09.08 11:23 ]
    Шмон
    Шукайте і знайдете.(Святе Письмо)

    Стою — як мати народила:
    Без трусикiв, без панталон.
    Точнiсенько, як Аполлон,
    Безличний. А сержант без мила

    Полiз у рот, у афедрон.
    Пильнує, стерво, щоб бацила
    Антирежимності не звила
    Гнiзда крамоли. Шмон є шмон.

    Сержант шмонає по порядку
    I кожну латку, кожну складку,
    I кожен рубчик, кожен шов,

    Штани, труси, матню, холошi,
    Немов — пардон — шукає вошi,
    Та чорта пухлого знайшов.


    Рейтинги: Народний 6 (5.71) | "Майстерень" -- (5.67)
    Коментарі: (4)


  34. Іван Світличний - [ 2008.09.08 10:35 ]
    Випадковий сонет
    Я – випадок. Я із закону випав
    І впав у винятковість, як у сон.
    Але не любить винятків закон.
    Хоча – хіба це вибрик? виклик? випад?

    І все ж я, випаденець, під замком
    Сиджу собі, некондиційний виплід,
    Складаю іспит на циганський випіт
    (Колись би вже….. корова язиком).

    Бо що як всі захочуть випадати?
    Хто зможе випадущім раду дати?
    Ніхто. Ніде. Ніколи. Далебі!

    Невесело величині зникомій
    У світі строгих регул і законів.
    І все ж я – випадок. Сам по собі.


    Рейтинги: Народний 5.75 (5.71) | "Майстерень" 5.5 (5.67)
    Коментарі: (1)


  35. Володимир Ляшкевич - [ 2006.12.25 23:39 ]
    Різдвяний сонет
    На “раз” - кінець, на “два” - початок.
    І нібито одне і те ж:
    крові первогріховний спадок,
    і серця прагнення без меж...
    І дивовижні царські очі,
    що споглядають, вкотре, світ:
    Зорю, вертеп, вогні урочі,
    бучно-гучний волхвів прихід...

    На раз і два. А поміж ними -
    і ти, і я; минулий день,
    і день майбутній; літа, зими,

    різдвяна злагода пісень;
    де все, що варто нам і знати:
    Отець-Любов, Дитя і Мати.

    2000


    Рейтинги: Народний 5 (5.59) | "Майстерень" 5 (5.6)
    Прокоментувати:



  36. Сторінки: 1   ...   13   14   15   16   17