ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Ярослав Чорногуз
2025.07.04 06:37
Шаліє вітрове гліссандо
На струнах віт жага бринить,
І усміхаються троянди,
І золотава сонця нить

Нас пестить ніжністю, кохана,
У твій ясний, чудовий день.
І літо звечора й до рана

Євген Федчук
2025.07.03 21:54
Як не стало Мономаха і Русі не стало.
Нема кому князів руських у руках тримати.
Знов взялися між собою вони воювати,
Знов часи лихі, непевні на Русі настали.
За шмат землі брат на брата руку піднімає,
Син на батька веде військо, щоб «своє» забрати.

Іван Потьомкін
2025.07.03 21:10
По білому – чорне. По жовтому – синь.
Та він же у мене однісінький син".
Муарова туга схиля прапори.
А в танку Василько, мов свічка, горить.
Клубочаться з димом слова-заповіт:
«Прощайте, матусю...Не плачте...Живіть!..»
По білому – чорне. По жовтому

С М
2025.07.03 10:35
поки ти сковзаєш за браму снів
іще цілунка би мені
осяйний шанс в екстазові
цілунок твій цілунок твій

у дні ясні та болю повні
твій ніжний дощ мене огорне
це безум утікати годі

Юрій Гундарєв
2025.07.03 08:50
У ніч на 29 червня під час відбиття масованої повітряної атаки рф на літаку F-16 загинув
український льотчик Максим Устименко.
Герою було 32 роки. Без батька залишився чотирирічний син…

Вдалося збити сім повітряних цілей,
відвести від населених пу

Віктор Кучерук
2025.07.03 05:38
Ще мліє ніч перед відходом
І місяць замітає слід,
А вже в досвітній прохолоді
Забагровів утішно схід.
І небосхил узявся жаром,
І трохи ширшим обрій став, –
І роси вкрили, ніби чаром,
Безшумне листя сонних трав.

Борис Костиря
2025.07.02 21:58
Чоловік ховався у хащах мороку,
у глибинній воді ненависті,
він поринав без батискафа
у водорості підсвідомості,
у зарості алогічних питань,
у зіткнення, контрапункт
нерозв'язних проблем буття,
у війну світу й антисвіту,

Юрій Лазірко
2025.07.02 17:34
На кого лишив Ти, гадe?
Повні груди, пишний заде -
Літру назбирала сліз,
В бульбашках забило ніс.

Сповідаласі три рази,
Щоб позбутисі зарази.
Як мене поплутав біс,

Віктор Кучерук
2025.07.02 05:30
Як ґрунт підготувати,
Щоб мати врожаї, –
Розказують вдвадцяте
Учителі мої.
Відомо їм достоту,
Коли пора якраз
Уже іти полоти,
Чи підгортати час.

Юрій Лазірко
2025.07.02 03:14
Залишайсі на ніч - мій Сірко
Відхлепоче ті з рук мольоко,
Схочуть кури курчати "ко-ко"
На підстилках у стиль ро-ко-ко!

Я тебе на руках донесу,
Прополощу в миднице красу,
Покрою нам на двох кубасу,

Федір Паламар
2025.07.01 23:57
Розхожими були Патерики
Про кельників німих і бісогонів –
Тоді миряни різні залюбки
Рівнялись показово на канони.

Опісля настає період хронік:
Походи, розкоші, повстання мас,
Прославлені в суспільній обороні –

Леся Горова
2025.07.01 22:02
На екватор вмощені небесний
Зір липневих квітнуть едельвейси.
Космосу похитує їх вітер.
Там десь паленіє Бетельгейзе.
В Оріоні - зоряна імпреза!
Наднова народжується світу!

Багрянисто зірка догорає,

Борис Костиря
2025.07.01 21:47
Багато людей думають:
куди зник поет?
Куди він дівся
із літературного поля?
Його немає в соцмережах,
у "Фейсбуці", " Телеграмі",
його телефон
не відповідає.

Данько Фарба
2025.07.01 21:21
Якщо ти хочеш проковтнути це -  вперед. 
Я краще все перетворю на сміх і попіл. 
Забуду ключ від усіх своїх дверей. 
Розмножу гнів неприйняття на сотні копій.

Закриюся від натовпу плащем. 
Пройду як ніж через вершкове масло. 
Залишуся заручни

Іван Потьомкін
2025.07.01 13:52
Хоч було вже пізно,
В крайню хату до ворожки
Якось Чорт заскочив:
«Розкажи, люба небого,
Тільки правду щиру,
Що говорять тут про Бога
І про мене, звісно?
Прокляли, мабуть, обох

Віктор Кучерук
2025.07.01 12:27
Далеч безкрая синіє, як море,
Мліючи тихо в принаднім теплі, –
Жайвір щебече здіймаючись вгору
І замовкає, торкнувшись землі.
Змірюю поглядом світле безмежжя,
Хоч не збираюся в інші краї, –
Подуви вітру привітно бентежать
Ними ж оголені груди мої

Світлана Пирогова
2025.07.01 10:14
Густішає, солодшає повітря,
немов саме говорить літо,
пахуча розквітає липа.
- Це дерево душі, - шепоче вітер.
Цілюща магія, любов і ніжність,
бо до землі торкнулась Лада,
і все в цім дереві до ладу:
деревина легка і цвіту цінність.

С М
2025.07.01 09:09
Заявишся опівночі і мовиш ‘Ніч не видно’
Бо через тебе я засліп, і я боюся світла
Кажу тобі, що я сліпий, а ти показуєш мені
Браслети, що я оплатив давно

Назовні усміхаюсь, але на серці холод
Хоч кажеш, ти є поруч, я знаю щось не то

Тетяна Левицька
2025.07.01 08:05
Двічі не ввйдеш в рай,
у вертоград* розкішний,
бо не тобі в розмай
кров'ю писала вірші.
Небо і два крила –
в сонячному катрені,
ДНК уплела
в райдужні гобелени.

Борис Костиря
2025.06.30 21:47
Аритмія в думках, аритмія у вірші.
Ми шукаємо ритми, що розламують ніші.

Ми шукаємо сенсу у грудах каміння.
У стихії шукаємо знаків творіння.

У безликості прагнем побачить обличчя.
І порядок у хаосі, в темряві - свічі.

Козак Дума
2025.06.30 10:42
Смакую червня спілий день останній
раюючи, бо завтра утече,
а з абрикос медових спозарання
гарячий липень пироги спече.

Посушить стиглі яблука і груші
на бурштиново-запашний узвар,
задухмяніє пелюстками ружі

Богдан Манюк
2025.06.30 09:12
Частина друга Жовч і кров 1930 рік Потяг Львів-Підгайці на кінцеву станцію прибув із запізненням. Пасажир у білому костюмі та капелюсі упродовж усієї мандрівки звертав увагу на підрозділи польських військових, які й затримували рух потягу, сідаючи в

Тетяна Левицька
2025.06.30 08:21
На подвір'ї, біля хати,
в кропиві та бузині
дозрівають пелехаті
чорнобривці запашні.

На порозі чорний вужик
примостився спочивать.
Квітнуть мальви, маки, ружі —

Віктор Кучерук
2025.06.30 05:48
Закохані до згуби
Лише в своїх дружин, –
Дбайливі однолюби
Додому йдуть з гостин.
Хоч ген затишна гавань,
А тут – низенький тин, –
Наліво, чи направо,
Не зверне ні один.

Володимир Бойко
2025.06.29 23:49
Банальна думка – як воно
Зріднилось з путіним лайно.
І як воно – смердючі дні
Вовтузитися у лайні.

Відомі істини прості –
З лайном поріднені глисти.
І путін теж – огидний глист,

Юрій Левченко
2025.06.29 23:25
Мій мозок розчленився на клітини,
у кожній - ти ... в нейронах і аксонах
той погляд ще невинної дитини,
та пристрасть у найпотаємних зонах.
Мов не живу без цього всі ці ночі,
розірваних думок збираю зграю,
і розумію, що напевно хочу
тебе і жити,

Борис Костиря
2025.06.29 22:01
Безконечно росте трава,
Невідчутна і ледь жива.

І траві цій ніщо не указ,
Вона дивиться в нас і про нас.

Ця трава - ніби вічне зерно,
Що проб'є асфальт все одно.

С М
2025.06.29 17:16
Санта Фе, кажуть, десь у ста милях, по шосе
Я маю час на кілька чарок й автопрокат
У Альбукерке

Знову мчав я край доріг, самоти я шукав, як міг
Незалежності від сцен і глядачів
У Альбукерке

Євген Федчук
2025.06.29 14:18
Утішає мати доню: - Ну, що знову сталось?
Мабуть, що від того зятя клятого дісталось?
А та плаче: - Справді, клятий! Він мене покинув!
Не поглянув, що у мене на руках дитина!
- Треба ж було добре, доню ще тоді дивитись,
То не довелось би нині тобі і

Іван Потьомкін
2025.06.29 12:07
Заграйте, Маестро Перельмане ,
Щось із Сарасате .
А поки ви настроюєте скрипку,
Оповім, як довелось почуть про вас уперше.
...За обідом, який завжди передував уроку,
Учителька івриту у диптиху про Гріга
Порадила змінити Швейцера на Перельмана.
Я зн

Юрій Гундарєв
2025.06.29 11:45
Кілька днів просто не міг відійти від трагікомедії «Мій карпатський дідусь». Пронизливе враження - справді велике кіно, навіть не за форматом, а передусім, за художнім рівнем. Міжнародна творча команда (режисер і сценарист фільму - грузин Заза Буадзе, спі

Олег Герман
2025.06.29 10:15
Кожен із нас прагне жити цілісним, наповненим життям, відчувати внутрішню гармонію та здатність любити й бути любимим. І хоча шляхи до цього щастя у кожного свої, і кожен "здоровий" по-своєму, існують глибинні закономірності, що формують наш внутрішній

Віктор Кучерук
2025.06.29 06:19
Там, де куриться туманом
Гомінка ріка,
Виглядають спозарана
Хлопця-козака.
Почалася косовиця,
А тебе нема, –
Покажися-обізвися
Хоч би крадькома.

Борис Костиря
2025.06.28 21:48
Цей твір, який сховався у пучині
Глибинних вод, потоків, бурунів,
Пропав у невідомості, що нині
Диктує нам свій первозданний гнів,
Який нам світить із очей вогнів.

Цей текст не є сакральним чи пророчим,
Він народився у боях терзань

Марія Дем'янюк
2025.06.28 20:06
В лузі серед конюшини
Виросли дзвіночки сині,
І голівками хитають,
Дзвоном бджілок відганяють.
Прилетів сердитий джміль:
"Чути дзвін ваш звідусіль!"
Не дзвенять вже ті, співають,
На гостину бджіл скликають.

Козак Дума
2025.06.28 15:06
Усе життя, по суті – пошук істини,
як путь у невідоме, в один бік.
А сенс буття – не має часу й відстані,
йому байдуже, миля, день чи вік…

І живемо, немов у невагомості,
де гаємо години, де роки.
У митях так, на рівні підсвідомості,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори на сторінці:

Сергій Святковський
2025.06.27

Равлик Сонний
2025.06.25

Рембрі Мон
2025.06.07

Чорний Кугуар
2025.05.27

Анет Лі
2025.05.16

Федір Паламар
2025.05.15

Валерія Коновал
2025.05.04






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




 
 
Поезія


  1. Іван Світличний - [ 2009.04.08 16:49 ]
    Провина
    Великий гріх на серці я ношу. В.Стус
    Я винен, браття. Всі ми винні.
    Наш гріх судитимуть віки
    За беріїв, за Соловки,
    За чорні, зганьблені, злочинні

    Перегвалтовані роки,
    За куці істини нізчимні
    За те, що унтери причинні
    Нам кастрували язики,

    За довбані в катівнях ребра,
    За реабілітанські жебри,
    За небо гратами рябе,—

    Судіть мене. Судіть без знижки
    Судіть — я винен — хоч до "вишки",
    Мене, а заодно й себе.


    Рейтинги: Народний 6.5 (5.71) | "Майстерень" 6 (5.67)
    Коментарі: (3)


  2. Іван Світличний - [ 2009.04.08 16:24 ]
    Моя свобода
    Свободу не втікати з бою,
    Свободу чесності в бою,
    Любити те, що сам люблю,
    А не підказане тобою,

    Свободу за любов мою
    Хоч і накласти головою,
    А бути все ж самим собою, —
    Не проміняю на твою,

    Ліврейську, жебрану, ледачу,
    Вертку, заляпану, як здачу,
    Свободу хама й холуя.

    Несу свободу в суд, за грати,
    Мою від мене не забрати —
    І здохну, а вона — моя.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.71) | "Майстерень" 5.5 (5.67)
    Коментарі: (1)


  3. Віктор Цимбалюк - [ 2009.03.14 23:48 ]
    Сонет моїх бажань
    О, мій сонет, сонет моїх бажань!
    Заспраглому б дійти до джерела,
    Де хочу я пізнати корінь знань,
    Де ти, Людино, вже колись була…

    Схилити голову, мов полохлива лань –
    І пити, щоб розвіялась імла!
    Підставити під чисті струї длань –
    І спраглу душу вмити добіла!

    І ніби знаю я, де є те джерело,
    Яке від Світла ключ живий взяло…
    І я до нього стежкою іду…

    Круг озера сидять сім мудреців,
    І шмат пергаменту у кожного в руці…
    І я неквапно з кожним бесіду веду…

    30.08.2006 року, м. Хмельницький


    Рейтинги: Народний -- (5.38) | "Майстерень" -- (5.36)
    Прокоментувати:


  4. Віктор Цимбалюк - [ 2009.03.14 22:41 ]
    Осінній сонет
    Курличе в небі журавлиний сірий клин...
    Вже зібрано в снопи густе колосся...
    І не спинити нам з тобою часу плин...
    Скінчилось літо, за порогом – сива осінь...

    І я дивуюсь: в мене вже дорослий син...
    Яке ж пахуче і густе його волосся...
    Роса очей і брів погідний згин...
    А в мене в серці – щем, нуга і млосність...

    А журавлиний клин, вгорі, знай, все курличе...
    І осінь з неба дощ на землю кличе...
    А ми з тобою в даль бредемо вдвох...

    А жито, зібране в снопи, шепоче й дихає...
    Я обійму тебе за плечі: “Чуєш, тихо як?...”
    Наш син – весна, а ми – суть осінь... Хліб... Жнива...

    Кумпала Вір,
    14.08.2007 року, м. Хмельницький


    Рейтинги: Народний -- (5.38) | "Майстерень" -- (5.36)
    Прокоментувати:


  5. Віктор Цимбалюк - [ 2009.03.13 23:45 ]
    Сонет надії
    Хай хтось скаже мені, що держави у мене – нема...
    Хай сміється в лице, як почує, що предок мій – арій...
    Хай глузує, мовляв, у історії нашій – пітьма...
    Нас віками товкли – москалі, німчура, чи татари...

    Але я не боюсь, я впрягаюся в упряж ярма...
    І зі мною, мій Бог, ми навік з ним обоє у парі...
    Ця Земля нам дана саме тут, на хресті, не дарма...
    Саме тут те коріння, з якого зросте жито яре...

    І тоді я візьму й відділю жовті зерна від плевелів...
    І тоді я роздую вогонь, що в печі ледве жевріє...
    Свіже вимішу тісто й на черені випечу хліб...

    І тоді, на обжинках, за стіл сяде дружна родина...
    Від святої Аратти, Трипілля, Русі – до Вкраїни...
    Й перевтілене тіло моє знов впізнає душа...

    Кумпала Вір, 19.08.2007 року,
    м. Хмельницький – с. Іванківці


    Рейтинги: Народний 5.33 (5.38) | "Майстерень" -- (5.36)
    Коментарі: (7)


  6. Віктор Цимбалюк - [ 2009.03.12 16:06 ]
    Сонет про коня
    Не хочу нічого – коня подаруй мені, Боже!...
    Такого коня, щоби мав в крупі теплому крила...
    Такого коня, що на Небо здійнятися зможе,
    Й Карпати покаже мені, мов малесеньку брилу...

    Не хочу нічого – коня подаруй мені, Боже!...
    Такого коня, щоби мав межи жил своїх силу...
    Такого коня, що в галопі спинитися не зможе,
    І на Синю гору донесе, там живе моя мила...

    А на шпилі гори, коло ґражди, той кінь дибки стане,
    І підковами срібними гребеня Сонця дістане...
    І зарже, ніби грім, новину сповіщаючи їй...

    Обернеться Земля, над Карпатами спуститься вечір...
    Рипнуть двері твої, я тебе приголублю за плечі...
    Тріпне радісно гривою в лузі стриножений кінь...

    Кумпала Вір,
    17.10.2007 року, м. Хмельницький



    Рейтинги: Народний 5 (5.38) | "Майстерень" -- (5.36)
    Коментарі: (4)


  7. Наталя Радкевич - [ 2009.03.07 19:46 ]
    Прости....
    Ти сказав над цим потрібно подумать,
    а на наступний день "ні" сказав ти
    і на останок слів добавив ти "Прости"...
    хотіла я тоді інакше бажання задумать....

    На душу камінь кинув ти жорстоко,
    і сказав мені, що чесно все було....
    скажу лише - що було то вже прошло,
    і обернулось все мені тривогою....

    Ти не бійся, я забуду свої почутття,
    і не залишиться нічого, ти повір,
    мені ти душу не довірив, то хоч думку довір,
    і ось знову перевернулося моє життя....

    Але я справлюся і буду знову гарно жить,
    без тебе....без думок ніколи не тужить....


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  8. Микола Левандівський - [ 2009.02.24 19:23 ]
    Осіння соната
    Заще́мить груди. Осінь золота
    Мені простягне мідні руки,
    Ти не чекай, цілуй уста
    І не пускай до серця муки.

    Заще́мить груди. Листя золоте
    Впаде на тво́ї білі руки,
    Ти не зважай на листя те
    Зважай на серця ніжні муки.

    У грудях щем. А листя золоте
    Кружляє з вітром вальс осінній,
    Ти не зважай на листя те,

    Зважай на щем, бажання тлінні,
    Кохання наше розцвіте
    Пелю́стками троянд на тілі.
    2005-2009


    Рейтинги: Народний -- (5.36) | "Майстерень" -- (5.25)
    Прокоментувати:


  9. Олександр Єрох - [ 2009.02.14 10:27 ]
    Сонет 13 Чорному морю
    За обрій розстелилася блакить
    Безмежною, одвічною красою,
    Вітрило біле чайкою летить
    Над тишею та величчю морською.

    У позолоті сонячного дня
    Лазурний погляд вабить, спокушає,
    А хвиля, мов Венера чарівна,
    На берег срібні краплі розсипає.

    У тихий день, в негоду, в час нічний
    Чи в грізний шторм любуюсь я тобою,
    Усмішкою твоєю чарівною,
    Чи гнівом, що здіймає буревій.

    Ти вродою затьмариш все земне –
    Моя любов до тебе не мине.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.16) | "Майстерень" -- (5.15)
    Коментарі: (4)


  10. Олександр Єрох - [ 2009.02.14 10:13 ]
    Сонет 12
    Про долю я твою не розповім
    Ні по малюнках ліній на долоні,
    Ні по зірках, яскраво-золотих,
    Хоч сніг вже вкрив мої русяві скроні.

    На роздоріжжі з тисячі доріг
    Я не скажу, яка з них довша й краща,
    Де сяє сонце, де гроза чи сніг,
    Де чисте поле, де чорніє хаща.

    Та бачу я в очах твоїх палких –
    Нова зоря на сході запалала,
    Вона мені дорогу показала,
    Одну-єдину з тисячі доріг.

    Через пустелі, гори та моря
    Вперед мене веде моя зоря.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.16) | "Майстерень" -- (5.15)
    Коментарі: (4)


  11. Микола Левандівський - [ 2009.02.03 18:31 ]
    Я мрію про тебе...
    Я мрію про тебе і твій аромат
    Хай стане п’янкою лозою,
    Хай пустить коріння і виросте сад
    Уста хай покриє росою.

    Ти знаєш пахнуть літні вечори
    Вологим і зіпрілим сіном,
    Зайди в траву і побіжи, –
    Роса застигне на твоїх колінах.

    Прийди до теплої, осінньої води,
    Торкни осінню прохолоду,
    Піщаним берегом іди

    І не дивись в осінню воду,
    Лиш по коліна ти зайди,
    Люби свою чудову вроду.


    Рейтинги: Народний -- (5.36) | "Майстерень" -- (5.25)
    Прокоментувати:


  12. Галина Косович - [ 2009.02.01 17:57 ]
    ***
    Яка нестерпна мряка і сльота!
    Холодний дощ спинитися не хоче.
    Десь небо зникло. Замість нього клоччя
    Брудний туман на очі наверта.

    Як хочеться, щоб сірий дощ ущух,
    і недоречність ця в житті минула,
    Бо все одно тебе я не прощу,
    образу я так швидко не забула.,

    Та ось моя рука в руці твоїй.
    Зустрілись очі під благанням вій
    І в глибині бездонній потонули.

    І дощ тепер вже, як вода жива,
    І тулиться туман до рукава...
    Хоч би життя ніколи не минуло!


    Рейтинги: Народний 5.25 (5.41) | "Майстерень" -- (5.39)
    Коментарі: (3)


  13. Микола Левандівський - [ 2009.01.30 15:09 ]
    Чутно шепіт лаванди...
    Чутно шепіт лаванди вночі,
    Монотонно поїзд гуркоче,
    Сиве небо сльози ллючи,
    Твої плечі пестити хоче.

    В твої очі нестямно закоханий
    Ніжно торкнуся щоки, -
    Тільки дощ, наче гість непроханий,
    Знов цілунком впаде до руки.

    Чутно шепіт лаванди вночі…
    Моє серце занурене в звуки,
    Мов лелеки, в одному ключі,

    Полетім, втечемо від розлуки.
    Одинокий лиш дощ уночі
    Буде пестити в’янучі луки.


    Рейтинги: Народний -- (5.36) | "Майстерень" -- (5.25)
    Прокоментувати:


  14. Галина Косович - [ 2009.01.30 08:03 ]
    ***
    Чи в дорозі я, чи в тривозі,
    Все ти знаєш, люба, про мене,
    Хоч у сні, а стоїш на порозі,
    Люба мамо, невтомна нене.

    У твоєму маленькому серці
    Цілий всесвіт любові й тривоги,
    І здається, лихо здринеться,
    Та й піде з моєї дороги.

    Скільки раз тобі говорили:
    Бережи своє серце, мила,
    Та не вміє воно берегтися...

    А неспокій твій і невтома,
    Кличе нас до рідного дому,
    Щоб ніколи його не зректися.


    Рейтинги: Народний -- (5.41) | "Майстерень" -- (5.39)
    Прокоментувати:


  15. Галина Косович - [ 2009.01.29 20:15 ]
    ***
    Зеленим, жовтим і червоним
    Спалахують в душі у нас
    Якісь неписані закони,
    Що за межею слів і фраз.

    І на життєвих перехрестях,
    У підсвідомій глибині
    Як світлофор людської честі
    Горять по черзі ті вогні.

    Стій! Зачекай! Іди сміливо!
    Вони підказують. О диво.
    Ми підкоряємось без слів.

    І дай нам милості, о Боже!
    Щоб ту підказку мав би кожен
    З простих людей і королів.


    Рейтинги: Народний -- (5.41) | "Майстерень" -- (5.39)
    Прокоментувати:


  16. Микола Левандівський - [ 2009.01.29 16:16 ]
    Хтось напише для тебе...
    Хтось напише для тебе поему,
    Хтось присвятить тобі вірші,
    Та мої, лиш мої сонети,
    Несміливі для тебе гінці.

    Ти сумуєш без них і плачеш, -
    І радієш від них без кінця,
    Але в римах моїх пoбачиш
    Вираз суму і радість лиця.

    Хтось напише для тебе поему,
    Та нудотна проза життя,
    Лиш мої, лиш мої сонети

    Змінять вираз сумного лиця,
    Лиш в душі і у серці моєму,
    Буде радість твого митця.



    Рейтинги: Народний -- (5.36) | "Майстерень" -- (5.25)
    Прокоментувати:


  17. Олександр Єрох - [ 2009.01.20 15:19 ]
    Сонет 11
    Як дивно змінює все час:
    Надії, мрії, сподівання,
    Що вчора вабили так нас
    Сьогодні нам несуть страждання.

    Зима минає, і весна
    Похмуру землю прикрашає,
    Снігів змарнілих сивина
    У ніжних пролісках засяє.

    І оживає все живе –
    Цвіте під сонцем насолода,
    Щоб листопадова негода
    У серце впала знов моє.

    Незмінна неба лиш блакить,
    Що над Вкраїною летить.


    Рейтинги: Народний 4.63 (5.16) | "Майстерень" 0 (5.15)
    Коментарі: (6)


  18. Алісія Пардус - [ 2008.12.15 15:07 ]
    Туга
    У ніч, яку оспівують поети,
    У час натхнення, марення, видінь
    Ізнову подумки питаю, де ти?..
    Чи згадуєш мене, коли один?

    У ніч, яку оспівують поети,
    Полишила тебе я назавжди,
    І тугою дзвенять тепер сонети,
    А між рядків привиджуєшся ти.

    У ніч, яку оспівують поети,
    З'являєшся раптово уві сні,
    Нагадуючи про щасливі дні.

    Та хоч стискає серденько печаль,
    Я стерплю біль і затамую жаль,
    І тільки тугою дзвенять сонети...


    Рейтинги: Народний 5 (5.15) | "Майстерень" 5 (5.15) | Самооцінка 5
    Коментарі: (3)


  19. Алісія Пардус - [ 2008.12.14 11:58 ]
    Краплинка в океан
    Я не поет, а поки що аматор,
    Вірші - мої - краплинка в океан.
    В них - споглядання, мій душевний стан,
    І книгозбірня - моя Альма-матер.

    Проте не лишу мрій та сподівань,
    В думках уже - майбутній літератор.
    Навчуся тріолет, сонет писати -
    Лиш дайте час, щоб більше було знань!

    Лиш дайте час... а час летить за сонцем,
    Що загляда до мене у віконце,
    На Сході піднімаючись угору...

    Та що таке епохи і століття
    Для того, хто життя дарує слову,
    Хто за перо віддасть усе на світі?..


    Рейтинги: Народний 5 (5.15) | "Майстерень" 5 (5.15) | Самооцінка 5
    Коментарі: (4)


  20. Олександр Єрох - [ 2008.12.11 11:15 ]
    Сонет 10
    Вона заснула, мов дитина
    Підперши щічки кулачком
    Втомилася – чи це провина?
    Ось і лікує втому сном.

    В Європі німець гордовитий
    Сном спокій серця береже,
    Не спить напившись, як убитий,
    А спить – бо спати треба вже.

    Дитина спить – всміхнеться мати,
    Крізь сон всміхається маля
    І мати дивиться здаля
    Як щастя спить її у хаті.

    Крізь сон всміхнись, всміхнись мені
    Даруй усмішки чарівні.



    Рейтинги: Народний -- (5.16) | "Майстерень" -- (5.15)
    Прокоментувати:


  21. Олександр Єрох - [ 2008.11.12 10:26 ]
    Сонет 9
    Чи є поезія в віршах моїх,
    Чи правда є в словах віршів журливих?-
    У квітах непомітних, польових
    Краса зростає для очей вродливих.

    Я не змагаюсь із майстрами слів,
    Іду в життi стежиною своєю
    Та, як поет, натхненний Музи спів
    Я розумію серцем та душею.

    І в чистоті джерельних слів живих
    Дбайливо мові шану я складаю,
    Мов діаманти сяючі шукаю
    У справах поетихних та земних.

    Слова приходять з глибини віків
    У оксамиті щирих почуттів.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.16) | "Майстерень" 5.5 (5.15)
    Коментарі: (4)


  22. Іван Світличний - [ 2008.09.27 10:17 ]
    Жалісний сонет
    Умій суддю свого жаліти,
    Тяжкі гріхи йому прости,
    Та ж він людина, як і ти:
    У нього дома жінки, діти,

    Їм треба грошей принести,
    І треба - ніде правди діти -
    З лайна собачого зуміти
    Державний злочин довести.

    Хотів би ти в тій шкурі бути?
    В дугу свій горб і совість гнути?
    Собача доля! Зрозумій

    І не топчи багно в болото.
    Жалій суддю свого достоту,
    Як ми жаліємо повій.


    Рейтинги: Народний -- (5.71) | "Майстерень" -- (5.67)
    Прокоментувати:


  23. Іван Світличний - [ 2008.09.27 10:00 ]
    Тюрма
    Ми серцем голі догола Тарас Шевченко
    В тюрмі, за гратами, в неволі
    Мені приснилася ... тюрма.
    Але не ця. Ні грат нема,
    Ні варти. І всього доволі.

    І світ - ідилія сама.
    І люди - стовпище моголів
    З кокардами, а серцем голі:
    Кричать, а мова в них німа.

    Полуда очі заступила,
    На світ їм глянути несила,
    Всі ждуть... початку чи кінця?

    Відпущення гріхів чи страти?
    І гупають об ребра-грати
    Безвинно-заячі серця.


    Рейтинги: Народний -- (5.71) | "Майстерень" -- (5.67)
    Прокоментувати:


  24. Іван Світличний - [ 2008.09.10 20:49 ]
    Вечірня містерія
    Обсіли мороки-химери,
    Снується сутінь спроквола...
    Тужавіє драглиста мла.
    Принишкли камери-печери.

    І раптом - вічність ожила!
    Здригнулися небесні сфери,
    Й зоря достотністю Венери
    Над телевежею зійшла.

    А потім - друга... п'ята... сота...
    Хорали Баха! На висотах,
    На рівні Божих партитур!

    А поміж нами ліг облогом
    Забутий сферами і Богом
    Облуплений тюремний мур.


    Рейтинги: Народний -- (5.71) | "Майстерень" -- (5.67)
    Прокоментувати:


  25. Іван Світличний - [ 2008.09.08 11:31 ]
    * * *
    - Ну хто ти проти влади? Гнида.
    Хотів основи потрясти!
    - А ти? - питаю я. - Хто ти,
    Що правиш іншим панахиди

    І тешеш мари і хрести?
    Основи? Хто тобі їх видав
    В оренду? Хто їх так загидив,
    Що вже не змить, ні зішкребти?

    Мовчиш? Заціпило? Ні слова?
    Мов квочка, всівся на основах,
    За право взявши власний бзик,

    Та й кидаєш слова на вітер.
    Та ти, між іншим, не Юпітер.
    І я, між іншим, теж не бик.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.71) | "Майстерень" -- (5.67)
    Прокоментувати:


  26. Іван Світличний - [ 2008.09.08 11:57 ]
    * * *
    Не ті, сержанте, вже шмонали,
    Ти проти них шмаркач єси,
    Спецнатреновані носи
    Винюхували кримінали,

    Редактори - сановні пси -
    І цензори, старі шакали,
    Не в заді, в задумах шукали,
    А ще й аматори краси

    В цивільному... Та шкода й праці.
    Собачий труд під хвіст собаці.
    А може... там бацил нема.

    І нас на понт беруть даремне.
    Бо що як скажуть: "Діло темне,
    І служба йде, і тут тюрма".


    Рейтинги: Народний 4.75 (5.71) | "Майстерень" -- (5.67)
    Коментарі: (1)


  27. Іван Світличний - [ 2008.09.08 11:23 ]
    Шмон
    Шукайте і знайдете.(Святе Письмо)

    Стою — як мати народила:
    Без трусикiв, без панталон.
    Точнiсенько, як Аполлон,
    Безличний. А сержант без мила

    Полiз у рот, у афедрон.
    Пильнує, стерво, щоб бацила
    Антирежимності не звила
    Гнiзда крамоли. Шмон є шмон.

    Сержант шмонає по порядку
    I кожну латку, кожну складку,
    I кожен рубчик, кожен шов,

    Штани, труси, матню, холошi,
    Немов — пардон — шукає вошi,
    Та чорта пухлого знайшов.


    Рейтинги: Народний 6 (5.71) | "Майстерень" -- (5.67)
    Коментарі: (4)


  28. Іван Світличний - [ 2008.09.08 10:35 ]
    Випадковий сонет
    Я – випадок. Я із закону випав
    І впав у винятковість, як у сон.
    Але не любить винятків закон.
    Хоча – хіба це вибрик? виклик? випад?

    І все ж я, випаденець, під замком
    Сиджу собі, некондиційний виплід,
    Складаю іспит на циганський випіт
    (Колись би вже….. корова язиком).

    Бо що як всі захочуть випадати?
    Хто зможе випадущім раду дати?
    Ніхто. Ніде. Ніколи. Далебі!

    Невесело величині зникомій
    У світі строгих регул і законів.
    І все ж я – випадок. Сам по собі.


    Рейтинги: Народний 5.75 (5.71) | "Майстерень" 5.5 (5.67)
    Коментарі: (1)


  29. Володимир Ляшкевич - [ 2006.12.25 23:39 ]
    Різдвяний сонет
    На “раз” - кінець, на “два” - початок.
    І нібито одне і те ж:
    крові первогріховний спадок,
    і серця прагнення без меж...
    І дивовижні царські очі,
    що споглядають, вкотре, світ:
    Зорю, вертеп, вогні урочі,
    бучно-гучний волхвів прихід...

    На раз і два. А поміж ними -
    і ти, і я; минулий день,
    і день майбутній; літа, зими,

    різдвяна злагода пісень;
    де все, що варто нам і знати:
    Отець-Любов, Дитя і Мати.

    2000


    Рейтинги: Народний 5 (5.57) | "Майстерень" 5 (5.59)
    Прокоментувати:



  30. Сторінки: 1   ...   13   14   15   16   17