ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Борис Костиря
2025.07.12 22:06
Після невдалої операції на очах
чоловік став утрачати зір,
світ став поринати в темряву,
береги стали губитися,
навколо панував океан пітьми.
Як побачити знайомі
і такі дорогі обриси?
Як насолодитися картинами

Олег Герман
2025.07.12 18:15
Постійне прагнення контролювати все — від найменших дрібниць до невизначеного майбутнього — насправді є величезним тягарем. Це не просто неефективно, а й трагічно. Уявіть: ви безперервно виснажуєте себе занепокоєнням, мозок постійно прокручує найгірші сце

Світлана Пирогова
2025.07.12 14:16
А літо виставляє слайди:
гаряче сонце та асфальт гарячий;
із льодом склянку і мохіто...
Лиш думкою несешся в мандри.
Суцільна спека нині влітку,
а дощ, як зваба, вдалині маячить.

У нас ні краплі, лиш сушарка

С М
2025.07.12 13:54
в очах моїх ти
в очах моїх ти
в очах моїх ти ще на порозі
нумо зайдім іще для чогось
іще для чогось іще для чогось

в очах моїх ти
в очах моїх ти

Іван Потьомкін
2025.07.12 12:38
Нехай мене Зоська про вірш не просить,
Бо коли Зоська до вітчизни верне,
То квітка кожна вірш проголосить,
Зіронька кожна заспіває напевне.
Допоки квітка розквітне,
Допоки зіронька в леті,
Слухай, бо то щонайкращі поети.
Зірки блакитні, рожеві квіт

Юрій Гундарєв
2025.07.12 10:12
Якось незрозуміло… Ось він ще зовсім маленький хлопчик. Утім, відчуває себе центром Всесвіту, навколо якого обертаються тато, мама, бабуся і навіть пухнастий песик Віскі… Вони живуть у сивому будинку в самісінькому центрі чарівного міста. Оточують його

Юрій Гундарєв
2025.07.12 09:50
річний український воїн Костянтин втратив на війні обидві ноги…
Але саме там знайшов своє кохання - Ірину.
Миру і любові молодому подружжю!

Війна - це свіжі хрести,
це сльози, біль і руїни…
Ірина і Костянтин,
Костянтин та Ірина.

Артур Курдіновський
2025.07.12 07:39
В Парижі люди слухають Бізе,
У Римі носять вітчизняні кеди.
А в мене вже давно інакше все -
Четвертий рік я слухаю "шахеди".

Хоча відвідувати хочу теж
Борделі дорогі, кафе гостинні.
Базікають експерти з соцмереж:

Віктор Кучерук
2025.07.12 05:15
Хоч задум розумом відхилений
Бував разів, напевно, п’ять, –
Думки, надіями окрилені,
В одному напрямку летять.
Здійснити хочеться задумане
І врешті вирушить мені
До облюбованої Умані
На швидкоплинні вихідні.

Борис Костиря
2025.07.11 21:58
Він писав сценарії для тупих серіалів,
а вночі мріяв про справжню прозу.
Ці мрії були як утрачена Атлантида,
як підземна течія, непомітна назовні.
І ось він відчув, як його талант
стирається, як він перестає
бути самим собою, митець
уже не здат

Юрій Лазірко
2025.07.11 18:19
Ти наступила, як наступає на крила метелика вітер.
Легкість приборкана. Попіл весни у спалених дотиках квітів.
Місячним сяйвом до спраглої згуби намокла цнотливість паперу,
чайною хаткою серце чекає ходи церемонної. Ще раз

сад розібрався, він вивчив

Віктор Кучерук
2025.07.11 06:20
Прохолодні туманності
Повсякденних світань, –
Відчуття первозданності
Вберегла глухомань.
Відчуття безконечності
Найглухіших боліт,
Де від всіх суперечностей
Ізольований світ.

С М
2025.07.11 05:53
Метушня й штовхання ліктем
У кольоровій веремії
Явиться на зламі блиском
Інша сцена за хвилину

В темній самоті зійшло
Був ключем калейдоскоп

Володимир Бойко
2025.07.11 00:03
Кожне світило вважає, що світ має обертатися довкола нього. Де ванька напаскудив – там і «русскій дух». Велика брехня – спосіб реалізації великої політики. Ті, що не зупинили зло, так само за нього відповідальні. Велич у спадок не передається,

Борис Костиря
2025.07.10 21:40
Опадає цвіт безнадійно,
Опадає цвіт, як любов.
Опадає цвіт, як події,
Що хитають твердині основ.

Опадає цвіт прямо в серце
І кривавий лишає слід.
Поцілунком цвіт озоветься,

Козак Дума
2025.07.10 14:10
Стара Планина – лісом криті гори,
лунає мило поряд… саксофон.
До горизонту тепле, синє море
і раптом – голос скрипки їм у тон!

Легенький вітер пестить сосен віти,
метелики вальсують поміж крон…
У розпалі гаряче мирне літо,

Тетяна Левицька
2025.07.10 13:42
Мені уже двічі по віку Христа,
то що я від інших ще хочу?
Пора вже туди, де зоря золота
завершує долю пророчу.

Де Бог заколисує тишу небес
утомленим сонцем в зеніті,
де праведний порох в час тління воскрес

Віктор Кучерук
2025.07.10 08:11
Кришталем іскряться зорі
І холоне літня ніч, -
Десь, невидимо для зору,
Підвиває хижий сич.
Тишу різко ріже сплеском
На ставку, мабуть, карась, -
Від водойми безшелесно
Потяглася тінь якась.

Борис Костиря
2025.07.09 22:40
Я хочу заплутатись у твоєму волоссі,
немов у ліанах,
я хочу крізь нього пізнати
сутність світу.
Твоє волосся - як джунглі
із несходимими шляхами.
У ньому так легко заплутатись
і неможливо вибратися.

Ярослав Чорногуз
2025.07.09 12:20
Куди ведеш, дорого чарівна?
Де хмари - міст - між берегами лісу.
Чи до Олімпу здійметься вона?
Чи заведе в смурні обійми біса?

Не відаю, та знаю - поруч ти.
Це -- божевільно серце окриляє.
Бо є іще увись куди рости,

Ольга Олеандра
2025.07.09 09:25
Не розтискати рук.
Взаємно не розтискати.
Серця воркуючий звук –
Кохати!
Кохати!!
Кожну сумісну мить.
Є лиш вона і тільки.
Щастям душа бринить.

Тетяна Левицька
2025.07.09 08:10
Біла хмара, наче гребінь,
і дорога в синє небо
від порога пролягла.
Відчиняю навстіж хвіртку...
без хлібини йду в мандрівку,
сіль змахнувши із чола.
Оминаю: ріки, доли,
переліски, житнє поле,

Віктор Кучерук
2025.07.09 06:33
Хоч ще від сутіні до світу
Пташки співають там і тут,
Та вже на спад звертає літо
І дні коротшими стають.
Крокує літо безупинно
І не збивається з ходи, –
То кличуть ягоди в малинник,
То в сад запрошують плоди.

С М
2025.07.09 04:09
Не знав я що мені потрібна ти
Не бачив я що ти чекала
Когось хто поряд би сприяв
Своє співати хай вже як
І я мінявся
Бачу все тебе
Знаю є у мене ти

М Менянин
2025.07.09 01:03
Назва.......................................................................Стор.

1 Кращим людям Землі ........................................... 3
2 За щастя однодумців ............................................ 4
3 Українцям ....................

Борис Костиря
2025.07.08 21:39
Поет поселився у далекому лісі
і зарився листям.
Він зрозумів марнотність слави,
йому не потрібні
жодні визнання, жодні премії.
Його основними рецензентами
є птахи, а істориками літератури -
ведмеді. Він укривається

Іван Потьомкін
2025.07.08 21:03
Прощай, Росіє! Хай буде це назавше,
Аби твоє буття зійшло на небуття.
Прощай і без прощення йди у міфологію,
Аби Вкраїна й світ тебе забули назавжди.
Нам буде з ким розмовлять по-людськи:
Народів тьми і тьми, зневажених тобою,
Уже готують словники

Ярослав Чорногуз
2025.07.08 20:28
Сказала ти: до всього я готова,
Той -- кращий світ, чому б і не піти?!
Бо цей дарує дрібку лиш любові,
Зіткався ледь не весь із гіркоти.

До кого більш прихильним буде небо?
Один раз - так, а другий буде ні?!
Це ми зі смертю б'ємося за тебе...

Віктор Кучерук
2025.07.08 05:18
Як з усмішкою помру
На порозі хати,
Навіваючи журу
Стануть причитати.
Щоб нічого не утнув
Ще неохололий,
Покладуть мене в труну
І обступлять колом.

Борис Костиря
2025.07.07 21:54
Любов - шматок самої вічності,
мить єднання з абсолютом,
це шматок меду,
але він може бути згірклим.
У любові ми перебуваємо
у невагомості, але можемо
болісно впасти на землю.
У коханні ми відчуваємо

Олександр Сушко
2025.07.07 13:17
А коси жінки - висріблений ліс,
А усмішка, як гляну - гірко, сумно...
Вона ж шепоче: - Муже, не журись!
І наяву, і в снах для тебе юна!

І пахну, як трояндові поля!
Обійми ніжні, а думки - про тебе!
Тобі служу весь вік - не королям,

Віктор Кучерук
2025.07.07 08:14
Додала лише печалі
Перевтомленій душі, –
Несподівано сказала,
Що ми люди вже чужі.
Що мені пора забути
Про все те, що відбуло
І тоді не сяде смуток
На похилене чоло.

Борис Костиря
2025.07.06 22:08
Я радію молодій траві.
Хай народяться мрії живі!

Ця трава пробилась до нас
Крізь зими ворожий спецназ,

Крізь зими надійну тюрму,
Крижану, жорстоку, німу.

Світлана Пирогова
2025.07.06 18:51
Заквітчали мальви літо
біля хати й на городі.
Сонцем лагідним зігріті
обереги - на сторожі.
У шорсткому листі квіти
фіолетові, лимонні
і червоні (пестить вітер)
і рожеві - без шаблону.

Євген Федчук
2025.07.06 16:14
Хто не знає Олександра, що Невським прозвався?
В Московії його славлять і святим вважають.
Правду про його «геройства» чути не бажають.
Але зовсім не про нього я писати взявся,
А про батька Ярослава – в кого син і вдався.
Ба, ще й, навіть, переплюнув

Олександр Сушко
2025.07.06 10:12
Кармічні завитки бувають різні,
В одних любов'ю світяться, добром.
А в інших, наче зло у парадизі,
Води мутної на столі цебро.

Тотеми, знаки - у квітках, клечанні
Та щебеті травневім солов'їв.
Душа моя - після дощу світанок,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори на сторінці:

Сергій Святковський
2025.06.27

Равлик Сонний
2025.06.25

Рембрі Мон
2025.06.07

Чорний Кугуар
2025.05.27

Анет Лі
2025.05.16

Федір Паламар
2025.05.15

Валерія Коновал
2025.05.04






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




 
 
Поезія


  1. Віктор Ох - [ 2016.07.11 02:55 ]
    Акварелі

    Світлі і чарівні акварелі
    вміють передати півтони,
    настрої сумні або веселі,
    барви осені і настрої весни.

    Є якась медитативна сила
    в плетиві барвистих плям і смуг.
    Таємнича це, незрозуміла
    здатність помічати все навкруг.

    І народжує тоді художник
    зміст і форму, правду і красу.
    В речі кожній, у істоті кожній
    він і сміх побачить, і сльозу.


    Рейтинги: Народний -- (5.46) | "Майстерень" -- (5.43)
    Прокоментувати:


  2. Ігор Герасименко - [ 2016.07.03 09:01 ]
    Мряка сяяла
    Мряка сіяла сумно і м`яко,
    плакав дощ і зі мною балакав
    про Марокко, а може, Монако,
    де розплескано море блакиті,
    про тепло говорив і про квіти,
    про незвичні, свої не помітив.

    Сутінки наближались липневі,
    ми з дощем підійшли до лілеї,
    марокканської барви, і в неї
    кожна квітка - маленьке Монако...
    Дощ балакав зі мною і плакав,
    мряка сіяла світло і м`яко.

    07.2015


    Рейтинги: Народний -- (5.47) | "Майстерень" -- (5.39)
    Коментарі: (6)


  3. Ігор Герасименко - [ 2016.06.25 05:51 ]
    I до і після гарного дощу
    До

    Неначе сонце шлях стелило,
    яким думки гіркі повзли.
    І клен з долонями в щілинах,
    і ми були на небо злі.

    Пересихали Псел і Ворскла,
    було зело ледь-ледь живим.
    А клен ховав долоні в зморшках
    і роздратовано шумів.

    Після

    Неначе добрий дощ украв шлях,
    яким неспинно сумнів плив,
    і зрозумів я: ти - найкраща,
    і задзвенів твій срібний спів!

    Неначе добрий дощ украв шлях,
    яким до нас текла печаль...
    А клен сушив долоні в краплях
    і задоволено мовчав.

    22-28.06.2015


    Рейтинги: Народний -- (5.47) | "Майстерень" -- (5.39)
    Коментарі: (2)


  4. Ігор Герасименко - [ 2016.06.21 05:30 ]
    Кумири премилі
    Як ми чекали! Сонечко, з`явись!
    Години ці у цілковитій темряві,
    неначе вічній, злій-презлій, для віч,
    для ніжних-ніжних, можуть буть смертельними.

    Неначе снігом червень замело.
    Ми у пітьмі і холоді поплачемо...
    І врешті-решт засяяло воно,
    і насолоджуємося побаченням...

    Та затягнувся Сонечка візит.
    Напружено понурі очі мружимо.
    Але не стулимо до рисочок: висить
    над нами Хмара, біла. Як морозиво...

    11-19.06.2015


    Рейтинги: Народний -- (5.47) | "Майстерень" -- (5.39)
    Прокоментувати:


  5. Ігор Герасименко - [ 2016.06.18 13:52 ]
    До злету далеко
    І червень вже у височінь злетів!
    І прагнуть - плодики, іще у травні квіти.
    Та скільки необхідно кислих днів,
    щоб у раю серпневому доспіти?!

    В "червонобоке" зразу не стрибнеш,
    в "доросле" за хвилину не долізти.
    І яблучко, зелене і дрібне,
    сором`язливо тулиться до листя...

    11-17.06.2015


    Рейтинги: Народний 0 (5.47) | "Майстерень" 0 (5.39)
    Коментарі: (6)


  6. Ігор Герасименко - [ 2016.06.14 20:16 ]
    Запах томатного соку
    У літній полудень ми готували борщ
    і з овочами давніми і свіжими.
    Отак і почуття різняться, бо ж
    одні з`явились, інші в зиму вижили.

    Весна в очах сіяє і в садах,
    і шлях у рік ми весело осилимо.
    Але в серцях чому, палкий, запах
    томатний сік туманами осінніми?

    11-12.06.2016


    Рейтинги: Народний -- (5.47) | "Майстерень" -- (5.39)
    Коментарі: (4)


  7. Ігор Герасименко - [ 2016.06.09 19:35 ]
    Мистецтво і природа
    Щоб написати щось ліричне,
    чи іронічне, чи вогнисте
    прийшли ми до своєї річки,
    на наше озеро Кохнівське.
    що нам красивіше за Світязь.
    Всі фарби на палітру вижму...
    Скоріше: хоче подивитись,
    як пишемо, з вербою пижмо.

    І почали природу тішить
    словами, барвами легкими.
    У світлій, у священній тиші
    година, друга пролетіли...
    Давно вже сонце не в зеніті,
    давно вже з вірша вийшла пісня...
    Скоріше: хоче оцінити
    живопис із вербою пижмо.

    Щоб кожен у талант повірив.
    Один мазок і твір готовий!
    Усі у захваті у щирім!
    А ще рослинам до вподоби
    безпосередність і порядність.
    Надходять сутінки неспішно...
    Скоріше: хочеться погратись
    у піжмурки з вербою пижму.

    28.05.2016


    Рейтинги: Народний -- (5.47) | "Майстерень" -- (5.39)
    Коментарі: (5)


  8. Світлана Костюк - [ 2016.06.09 09:00 ]
    ***
    Липневим цвітом розпочався день
    Для пташечки, яка з гніздечка випала.
    Услід казали : їй не до пісень,
    Ще літня спека сліз усіх не випила…
    А пташечка візьме собі майне
    За веселково-росянисті обрії...
    Писав мудрець, що "...це також мине»,
    А надто для відважної , хороброї…
    І світло на литаврах забринить,
    І музика небесна виграватиме,
    Бо Ангел соломинку - срібну нить -
    Зів’яже так, що пташечка й не знатиме.
    Любов’ю розговіються сади,
    Липневим медом бджілка дорожитиме.
    І пісня знов повернеться туди,
    Де попри все в ній кожна нотка житиме…
    Бо так уже влаштовано людьми –
    Шукати у натхненні недосяжності.
    Моя маленька пташко, може ми
    Прийшли сюди,
    аби
    служити
    СПРАВЖНОСТІ?.


    Рейтинги: Народний -- (5.86) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (4)


  9. Іван Низовий - [ 2016.06.04 12:37 ]
    * * *
    Я з геніями пив і похмелявсь
    З пігмеями, не вартими уваги
    Моєї... Часто-густо помилявсь
    В оцінках: хто є геній, хто пігмей...

    Вони мене обходили в кар’єрі,
    Служили вірно владі та химері,
    Курили фіміам, лили єлей.

    Це ті, яких я переоціняв.
    Другі ж, недооцінені, вмирали
    І визнання посмертного не мали
    Роками. Час поняття підміняв.

    Все той же час розставить по місцях
    Оригінали творчі і муляжі,
    На порохи розсиплються вальяжі
    І куражі. Й зостанеться в серцях
    Лиш істинно високе! Дант і Кант
    Не подарують Пушкіна Дантесу...

    До самовихваляння інтересу
    Не мав ніколи істинний талант!




    Рейтинги: Народний -- (6.53) | "Майстерень" -- (5.79)
    Коментарі: (4)


  10. Іван Низовий - [ 2016.06.04 12:21 ]
    * * *
    Присліпла свічка осовіло кліпає,
    Припрошує мене до каяття...
    Живу потиху: хліб є і до хліба є;
    Новому дню радію, мов дитя.

    Та вечори смутять – вони нагадують
    Про смуту повоєнну
    І грозу
    Повальних криз,
    І зверхники не радують
    Підйомом вгору – длубаюсь внизу.

    Я – Низовий. Отож мені й судилося
    Досиджувать при свічці, на щаблі
    Найнижчому, погрожуючи стилосом
    Всім недругам своїм на всій землі.

    Таврую словом ближнього і дальнього –
    Почують, може, совість допече.
    Все ближче образ янгола печального,
    Торкається крилом сліпих очей.




    Рейтинги: Народний -- (6.53) | "Майстерень" -- (5.79)
    Коментарі: (2)


  11. Світлана Костюк - [ 2016.06.01 18:50 ]
    ***

    пір'їнку з крилець янгола зніму
    таку напрочуд ніжно голубину
    і обезболю серденько йому-
    чиємусь закривавленому сину
    торкнуся до невистиглих зіниць
    і вуст що неціловані ще зовсім
    як хлопчик той упав на землю ниць-
    то золотом заголосила осінь
    то хмари зворохоблені умить
    застигли серед неба у мовчанні
    а янгол зойкнув : де тобі болить?
    і миттю обезкровив рани рвані
    і плакала росою далечінь
    відтоді дотепер і без упину
    хрещатий слід ...
    промолене "амінь"
    і сивий стогін:
    сину
    сину
    сину


    Рейтинги: Народний -- (5.86) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (6)


  12. Світлана Костюк - [ 2016.06.01 18:22 ]
    ***
    У тім краю , де райдуга барвиста
    зливається з теплом усіх осонь,
    Де так гірчить сльоза твоя пречиста ,-
    Спинися ...помолися... охолонь...
    Струною болю переріж напругу.
    Струною світла тонко забрини.
    Прости печаль і ворогу , і другу,
    Заблудлого над прірвою спини...
    Бо це життя, напевно, пошук смислів,
    До себе шлях, від себе і ...туди.
    Де кожен крок - то як крилатий вислів
    На колах незбагненної води…


    Рейтинги: Народний -- (5.86) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (4)


  13. Лариса Пугачук - [ 2016.05.27 17:12 ]
    Прорвати прірву
    Переступаючи з долоні на долоню,
    йдеш по руках - то в ліву, то у праву,
    знак безконечності виписуючи сміло
    (сліпе, наївне – от тому й сміливе)
    (аби не коло, не велике коло - хвоста свого вхопивши за кінець).

    Глухі кути не оминеш, напевне, –
    в них потрапляєш часом підсвідомо,
    а часом і життя вганяє жорстко.
    Ошкіритись, гарчати і стрибати назустріч кожному тичку? –
    та можна… Оце найлегше, найпростіше, мабуть
    (медаль за мужність потім ще дадуть).

    А чи спинитись…
    і, розкривши очі, спокійно, холодно, і з усмішкою прірву
    стрибком за межі (їх немає ж бо!!!) прорвати, і
    прийняти світ у себе, увесь (увійде, ми – також без меж!!!)

    P. S. От тільки без вагань, без приміряння
    і без анонсів на усі світи (розплющить стінка,
    бо її поставлять, сама постане, виросте умить).

    «Пірнай! Тут мілко…» - це життя регоче!


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" -- (5.55)
    Коментарі: (8)


  14. Лариса Пугачук - [ 2016.05.21 17:25 ]
    Незвичний смак нового myбуття
    Проллялося насіння у ріллю,
    Зійшло і виросло, своє дало насіння.
    Земля утомлено: «Піду, мабуть, посплю», –
    Та десь узявся теплий дощ осінній
    І спрагу втамував, і обігрів.
    Життя вернулось, забуяло цвітом.
    І полиновий запах вечорів
    Спізнілим щастям солодко звагітнів.
    ***************************************
    – ГіркувАте на смак?
    – Авжеж.
    Ще й липке… Не проллється мимо?
    І бурхливе… Я не захлинусь?
    Чи осилю ковтнути, що хлине..?
    Ми ж обоє не знаємо, як і наскільки наповнено буде…
    – Це лякає?
    – Та наче не дуже.
    – Хочеш спробувати? Ризикни!
    – Ну а раптом верну… і тоді буде ніяково нам обом…
    – Цей напій п’ють лише ризикові!
    Та й не кожен у ньому… чомусь… насолоду знаходить для себе.
    – Я готова.
    – В мені вже давно несподіване вибухом зріє.

    Ми – у ризик!!!
    Та чи влетимо?......................


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" -- (5.55)
    Коментарі: (4)


  15. Світлана Костюк - [ 2016.05.12 14:37 ]
    ***
    І знову я біжу кудись по колу, де всі стежки - як навісні мости…Сліпців і звірів - тьма…ну а навколо – до вітру пришвартовані дроти…Такі міцні, що годі обірвати, такі колючі, що не обійти…І видає лукавий автомати…і ти уже не годен утекти…Бо всі стежки ведуть лише до себе, бо всі дороги сходяться в одну…І ти руками ловиш клаптик неба … і гойдалку - легку і навісну…Здіймаєшся над буднями і пишеш…так пишеш, аж заходишся плачем…Написаним уже живеш і дишеш, сплітаючи любов і дикий щем, і світла незнищенного вітрила, що потайки торкаються небес…Ти щось таке в поезії відкрила, що стало таємницею чудес…Що стало кодом вічної свободи , що здатне оживляти плоть і дух…І ці таємні надкосмічні коди – до СОНЦЯ траєкторія і рух…Твій білий біль і сонячна молитва…Приреченість свята і далина…Не програна іще з собою битва…. Іде війна...


    Рейтинги: Народний -- (5.86) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (11)


  16. Іван Низовий - [ 2016.04.27 08:33 ]
    * * *
    Тісно й на цвинтарі,
    Не пропхнешся –
    Зрештою, лиш у вузькій домовині
    Замість заплакати – засмієшся,
    Що непристойно живій людині.

    Повно і тут всепикатої пихи:
    Серед могилок – такі монументи!
    Добре, що тихо.
    Ніяке лихо
    З мертвих не стягне вже аліменти.

    Друзі всі тут – і молодші, і старші.
    Може, лишитися поряд з ними,
    Власною впертістю смерть поправши
    Вкупі з гріхами своїми й чужими?!

    Ще одного поховавши друга,
    Може, останнього вже з найкращих,
    Я відчуваю: всевбивча туга
    В серце вповза ще живе і… пропаще.

    2004


    Рейтинги: Народний -- (6.53) | "Майстерень" -- (5.79)
    Коментарі: (2)


  17. Іван Низовий - [ 2016.04.26 11:53 ]
    * * *
    Не з похмілля болить голова –
    Від високого тиску.

    Цілу ніч я мережив красиві слова
    І не маю від того ніякого зиску.
    Не друкують поетів. Нехай помира
    Найдревніше мистецтво високого слова.
    Не пора – для пера!
    Хай Гомер позира
    Із презирством:
    «Яка ж бо доба безголова!»
    Хай кепкує Шекспір:
    «До яких іще пір
    Будуть виродки ждать ренесансу?!»

    І звіріє людина.
    Людиною ж звір
    Вже не стане –
    Ніякого шансу
    На олюднення звіра немає...

    Болить
    Голова опустошена,
    Задурманіла.

    2002


    Рейтинги: Народний -- (6.53) | "Майстерень" -- (5.79)
    Коментарі: (6)


  18. Іван Низовий - [ 2016.04.23 11:29 ]
    Типаж

    До нестями впився
    І лежить
    Каменем чужого спотикання
    Мій Пілат і Брут.
    А час – біжить,
    А година ж, Господи, не рання,
    Й до смеркання котиться гарба,
    І воли волочаться, горбаті…

    Не щастьба, мій Бруте,
    Не судьба,
    Мій Пілате, тішитись на святі!
    Ти зчорнів,
    Пекельних справ коваль,
    Від своєї чорної роботи
    Й не тобі судилася печаль
    Святоочищальної Голготи.

    Я ж знайду і змогу, і снагу
    Власний гріх донести до розп’яття
    Й на хресті не вихриплю прокляття,
    Кров’ю осльозивши пилюгу!
    Мій брутальний Бруте,
    Мій Пілат,
    Підлий мимоволі,
    Від неволі,
    Маю милосердя я доволі
    І для тебе –
    Ти ж мені як брат,
    Хоч і каїн!
    Каюсь, далебі,
    Не востаннє.
    Знову спотикаюсь.
    Матюкаюсь.
    Хрест несу в собі
    Твій.
    І хоч кляну –
    Не відрікаюсь.

    1996


    Рейтинги: Народний -- (6.53) | "Майстерень" -- (5.79)
    Коментарі: (8)


  19. Владислав Лоза - [ 2016.04.21 13:00 ]
    Березневий диптих
    1

    Прости весну за голос, Мандельштаме,
    і виправдай замети навісні,
    а також сіль районного поштамту,
    цю білу сіль на голеній стіні:

    вона невідворотно відкладалась
    (я маю на увазі, біла сіль) –
    чи, може, штукатурка осипалась,
    як варто осипатися росі –

    такий лютневий осад безсоромний
    або лютневе свідчення німе
    спокутуватиметься вельми скромно,
    бо березень спокутуватиме

    лише сирі автобуси на Київ,
    а решта – перебільшення, котрі
    насправді дурнуватий сон сокири,
    яка давно не бачила зорі.

    2

    Лучче карна підведи до зради
    альбо жля на вої налети –
    теплий вітер, княже снігопаде,
    без упину бреше на щити.

    Біла кров лютіша за черлену,
    але нас ніхто не остеріг:
    не потяту і не полонену
    ляжемо росою на моріг,

    аще не сльотою на асфальті
    бензобаку сивого опріч:
    хто не був порубаний на Альті,
    танутиме ринвами узбіч,

    бо неситі стріли березневі –
    як волосся ханської весни –
    литимуться на потіху дневі
    на дажбожі внуці та сини,

    тож і не запитуй, хуртовино,
    рукава даремно не мочи,
    чом назад не заверне дружину,
    льоду, наче слави, іщучи.

    Березень-квітень 2016


    Рейтинги: Народний -- (5.33) | "Майстерень" -- (5.42) | Самооцінка 5
    Коментарі: (4)


  20. Вікторія Торон - [ 2016.04.06 02:31 ]
    В цю герметичну теплу ніч
    В цю герметичну теплу ніч,
    у скрині запахів і тиші
    ковзає хутром моя тінь,
    мов по натертому паркеті,
    і є задушливе чуття--
    все це сплановане раніше
    і ми у ватному бутті--
    немов фігурки у макеті.


    Знайомо тьохнув соловей—
    пристав, невидимий, до гурту,
    і все це ніби вже було
    в тісному сні в якомусь часі:
    усіх зібрали нас тоді,
    і хтось затишну неба стулку
    як ляду, тихо опустив,
    в оббивці ситцево- квітчастій.


    Як завершить експеримент,
    мета якого невідома?
    Чи пальми пластикові ці
    хтось планомірно переставить?
    Мов порожнистий той горіх,
    ця ніч підступно- невагома.
    Хтось в ній слідкує і мовчить,
    і безіменним правом править.

    2015


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.46) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (2)


  21. Ермі Сош - [ 2016.03.06 23:19 ]
    Без істини суть
    Прокинувсь шепіт сновидінь,
    Повів мене з собою.
    Хотів, щоб я віддала світ
    Й була його рабою.

    Та десь мій голос зазвучав
    В криниці сподівання,
    І я почула власний спів,
    Що мовив про бажання...

    "Немає в тебе мрій, дитя,
    Немає див чекання.
    Лиш волю й намір маєш ти
    І дзеркало признання"

    Так я відкрила очі в сні,
    А потім і від нього.
    Я знаю, щось живе в мені -
    Моя частинка Бога.

    І навіть якщо навкруги
    Так смачно кличуть спати,
    Настане час віддати борг
    За ці солодкі ґрати.

    І спільний шепіт сновидінь
    Найкраще обіцяє,
    Ілюзію усім дає
    І бірку прикріпляє.

    І ти вже маєш, куди йти
    І які ролі грати.
    Єдине, що ти віддаєш,
    Можливість вибирати.

    І тут уже нема питань,
    Немає сліз "Чи варто?"
    Ти прокидаєшся і йдеш
    В свій рай або за парту.


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  22. Олександр Олехо - [ 2016.03.03 10:42 ]
    Життя країни і твоє...
    Життя країни і твоє,
    як суголосся й паралелі,
    де ніч безсоння муку п’є
    і зайчик сонячний на стелі.

    Такі часи: в руці АКа
    і вічні цінності Європи.
    Давно помер віщун Лука,
    ментів змінили чесні копи.

    Плетуть політики зими
    масне весняне павутиння
    і засівають між людьми
    рудиментарне ластовиння.

    У варіаціях душі
    так мало опції «прощаю»,
    коли вторгаються чужі…
    Нехай і ангели із раю.

    Коли високі хижаки
    гукають «Слава Україні!»,
    а підпирають їх круки,
    усівшись поруч, на драбині.

    Коли дволичності сини –
    поводирі у сни-тенета,
    де гинуть люди без вини
    і нівелюється вендета.

    Життя країни і твоє –
    мазок, Мазох… уже картина.
    Лукаву долю з кров’ю п’є
    ще не народжена дитина…

    02.03.2016


    Рейтинги: Народний -- (5.51) | "Майстерень" -- (5.61)
    Коментарі: (3)


  23. Олександр Олехо - [ 2016.02.19 10:17 ]
    * * *
    омріяні
    ніякі
    запальні
    вирують
    і накочуються
    хвилі
    земних бажань
    щезають
    люди-дні
    байдужі
    непохитні
    і безсилі

    у спину віку
    дихають вогні
    і під ногами
    куриво прощання
    гарчить хрипить
    безсилля
    в злому сні
    лінчує душу
    зомбі-існування

    лякає сон
    де вічність
    не бринить
    і не зоріє
    срібними ночами
    а ефемерне
    обіцяє жить
    пророчими
    і хтивими
    устами

    антагоністи
    щастя і біда
    у щирому пориві –
    суща пара
    історія вихоплює
    з кубла
    чергового
    апостола піару

    життя іде
    слідами
    поколінь
    вкарбовуючи
    вічне
    «все минає»
    в сумирне
    і угодницьке
    «амінь»
    та істин
    поза нього
    не шукає…
    19.02.2016


    Рейтинги: Народний -- (5.51) | "Майстерень" -- (5.61)
    Коментарі: (4)


  24. Олександр Олехо - [ 2016.02.18 16:14 ]
    Ми хочемо жити...
    Ми хочемо жити у світі без милиць,
    де рівно і прямо, де радість і сміх,
    де Каїн – орач, а не братоубивець
    і ще зеленіє не скоєний гріх.
    Де тихо і сяйно, і гад підколодний
    не жалить у п’яти вселенську любов,
    не плаче безрідний, не просить голодний
    і право на щастя – основа основ.

    Ми хочемо жити у світі без болю,
    де мирні народи і лиха нема,
    де люди не гинуть за правду і долю
    і хіт раритету – остання тюрма.
    Де вольному воля, а страх потерпає,
    і сила насилля в опалі давно.
    Тапер задушевну мелодію грає –
    в театрі Амура йде чуле кіно.

    Та світ без пороків – парафія неба,
    а нам до гармоній – парсеки епох.
    Гадюча дорога – лякається кеба.
    Вибоїни, слизько і куриво-смог…
    І рідна країна – окрайок облуди,
    і люди усякі, і миру катма.
    Та іскра надії ще жевріє в грудях.
    А може, то просто… минає зима…

    18.02.2016



    Рейтинги: Народний 5 (5.51) | "Майстерень" -- (5.61)
    Коментарі: (10)


  25. Ірина Білінська - [ 2016.02.18 11:48 ]
    Вибрані
    Усі один одному – вибрані.
    Хтось більше комусь, чи менше.
    У дивні суцвіття зібрані –
    Ні останніх нема, ні перших.
    І схожі, до втрати пам’яті,
    Тому що, так значно легше
    Вчитися разом плавати
    І думати, що уперше...
    Ми, наче з колиски вирвані,
    Розвіяні теплим вітром…
    Попри невдачі - віримо,
    Шукаючи свого світла.
    Усі один одному – вибрані.
    Хтось більше комусь, чи менше.
    Павутинкою долі з’єднані,
    Щоб кожен себе довершив.

    2016


    Рейтинги: Народний -- (5.44) | "Майстерень" -- (5.4)
    Коментарі: (2)


  26. Олександр Олехо - [ 2016.02.17 06:20 ]
    Титанік чи ні?
    Цей Титанік тоне… не спасти.
    І не треба, хай іде під воду.
    Не судилось флагманом зрости,
    вести в бій за волю і свободу.

    Густо пишних слів у марноті
    і пліснявий пафос із кишені –
    винуваті дідьки і святі,
    тільки не оракул, не Арсеній.

    Слава Богу, що не куля в лоб…
    Нащо їй така ганебна доля?
    Цілий час з екрану: Гоп та гоп!
    Ген позаду «папєрєднік» Коля.

    А то був Титанік чи міраж
    з фейками дороги-перемоги?
    - Йду на ви! – погрожував кураж,
    утікали в паніці тривоги.

    Цей Титанік тоне… постели,
    айсбергу-народе, йому одри.
    Щоби не ікалося: Коли?
    Щоби не жахалося: Укотре!...
    18-00. 16.02.2016

    * * *
    Розіграли п’єсу от і до
    блазні української Коммори.
    На обличчях дивування «О!»
    (гонорари, оплески, актори…)...
    20-00. 16.02.2016


    Рейтинги: Народний -- (5.51) | "Майстерень" -- (5.61)
    Коментарі: (4)


  27. Олександр Олехо - [ 2016.02.16 06:26 ]
    * * *
    Гріхи, замолені словами.
    Слова, заклеєні устами,
    неначе латки на душі.
    Від марев дум до інкарнацій,
    народжених із моно-рацій.

    На зле підбурює лукавий
    єства людського доброту.
    Летять у небо чорні ґави
    терзати синю красоту.
    Немає віри без омани.
    Нема омани без чудес.
    Чорти у пеклі гоять рани.
    В раю гарчить на святість пес.

    Усяке всує перетліє
    у іншу сутність німоти,
    і засичать на зорі змії,
    і поповзуть із чорноти
    у світ живучого безбожжя
    жалити п’яти чи любов.
    На нечестивому підложжі
    будують дім для молитов.

    На роздоріжжі – мрії, долі…
    і псевдо-базиси весни.
    Учи устави і паролі
    до епохальної вини:
    від одержимих і нормальних,
    від пишномовних і німих,
    від ще живих і бездиханних –
    удач лихих і щасних лих.

    15.02.2016


    Рейтинги: Народний -- (5.51) | "Майстерень" -- (5.61)
    Коментарі: (7)


  28. Олександр Олехо - [ 2016.02.11 13:50 ]
    Впрягає вік...
    Впрягає вік твою нужду у мари часу.
    Біжи, людино, від біди у біомасу.
    Хтось обертає плід бажань у сім'я страху
    і на засадах топ-брехні будує плаху.
    І не спитає, як ти жив і що накоїв.
    Відразу голову з плечей – у рать ізгоїв.
    А безголовому життя – суцільне щастя.
    Не варто думати за все, що не удасться.
    Сьогодні – мить, а завтра – ніч: усе спочатку.
    Лишень постав мобільник свій на підзарядку.
    Бо раптом прийде есемес «осанна миру!»,
    а ти тримаєш у руці свинцеву гирю.
    Життя на мапі і в житті – дві різні долі.
    Сидиш на кріслі у теплі і вчиш паролі,
    щоб увійти у світ речей і безголів’я.
    Міняю пуд залізних слів на грам довір’я…

    11.02.2016


    Рейтинги: Народний -- (5.51) | "Майстерень" -- (5.61)
    Коментарі: (2)


  29. Владислав Лоза - [ 2016.02.08 18:34 ]
    ГД
    Тьмяніють вивіски затерті,
    наприклад “Супер-Шаурма”;
    іде раптовий свідок смерті,
    неначе іншого нема;

    крокує станцією свідок,
    звертаючи наприкінці
    туди, де незворотній видих
    продовжується у руці

    різкого фельдшера-примари
    і вибиває стетоскоп
    із пальців, позаяк не має
    ніяких додаткових спроб

    від пуповини відірватись
    і усамітнитися десь
    між термосів і прибиральниць
    або у світлі перехресть

    колійних і лотків торгових
    навколо ринку Оболонь
    переродитися у подих
    чи радше у тепло долонь,

    а свідок бачить його матір,
    її пологи навісні;

    лежить жетон у автоматі,
    немовби зерно в борозні;
    свого очікують машини,
    похрипуючи, як воли;
    висотується мурашине
    письмо з тунельної імли,
    єдиним із вагомих свідчень
    лягає на вагонний слід,

    хоча геометрично вище
    від станцій і народжень від

    заходить свідок на зупинку
    в недопалках і у росі:
    маршрутки жовтої не видко,
    тому невиспані таксі

    горнутимуться до таксиста
    отарою німих овець,
    відколи упаде пречиста
    зоря йому за комірець.

    Січень-Лютий 2016


    Рейтинги: Народний 5.25 (5.33) | "Майстерень" 5.25 (5.42) | Самооцінка 5
    Прокоментувати:


  30. Олександр Олехо - [ 2016.02.05 09:46 ]
    Кліо
    На фресках пам’яті – мазки.
    В архіві – течечки поснулі.
    Зразки тріумфу й не зразки…
    В кишені – пряники і дулі.

    Ховають величі гріхи
    нюанси часу копійчані,
    де щойно страчені круги
    і раритети бездоганні.

    Понабігали торгаші,
    рушають в путь єдинороги.
    Ґвалтують Кліо «калаші»
    і креатури перемоги.

    Ідуть віки, мар караван,
    уздовж дороги – мітки-гасла,
    де бронзовіє топ-бовван
    і тло діянь – безлика маса.

    05.02.2016


    Рейтинги: Народний -- (5.51) | "Майстерень" -- (5.61)
    Прокоментувати:


  31. Олександр Олехо - [ 2016.02.02 18:34 ]
    Не все відразу
    Не все відразу. Крок за кроком
    приходить черга за всіма,
    і хтось з невивченим уроком
    іде у тартар: слів нема…

    Але ж були – палкі разючі,
    коловорот поснулих мрій.
    Як обіг часу: дні п’янючі,
    і подвиг вбивць, і честь повій.

    З колін устали? Зорепади,
    осколки ниці і мани…
    Усі навколо – юди, гади,
    пекельні діти сатани.

    Оце і є спасіння миру ?
    З похміллям вічним на лиці
    несе в кишені дурень гирю.
    За ним - безумці і мерці.

    Бояться в світі одержимих
    (чи Шікельгрубер, чи "Пуйло").
    Народ і вождь – альянси зримі:
    оглушне «Біс!» – кульгаве зло…

    02.02.2016


    Рейтинги: Народний -- (5.51) | "Майстерень" -- (5.61)
    Коментарі: (2)


  32. Вікторія Торон - [ 2016.02.02 04:59 ]
    На картини Е.Хоппера
    Поміж життєвими сюжетами—холодне скло в панельних стінах,
    В кафе стоять порожні столики, де двоє нудяться розсіяно.
    Напівдріма, зронивши голову, самотня дівчина на станції,
    І жінка стигне перед дзеркалом або веде по тілу пальцями.
    Ми випадаємо з реальності серед луни в пустельній вулиці,
    В чеканні білому зависнувши, там, де нічого не відбудеться,
    В епілептично- жовтій аурі і пустоті бензозаправки,
    В змаганні з вітром, що вриваючись, в обличчя здиблює фіранки.
    В такі хвилини—хто ми? де ми? і на якій живемо відстані?
    Хто замість нас сидить у кріслах і в установах їздить ліфтами?
    На місці нашому залишена-- подоба наша—голограмою
    Перед вікном в подружнім ліжкові сидить в пітьмі пустою рамою.
    Куди тікаємо в мовчанні ми впродовж нудьги цілого вечора?
    Чому ми врешті повертаємось, ледь роздвоївшись післявтечею,
    В горизонтальний світ сюжетів і-- в тісний зажим цієї повісті?
    Ось жінка профіль свій підставила квадратно-різаній ранковості...

    2015










    Рейтинги: Народний -- (5.46) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (2)


  33. Олександр Олехо - [ 2016.01.27 12:37 ]
    А хто ти є?...
    - А хто ти є? – себе питаю,
    коли утомою життя
    я перед небом уклякаю
    своє нещире каяття.

    - А що ти робиш на гостині
    розмаю щастя і біди?
    На цій замацаній картині
    й твої помічені сліди.

    - А ну давай, шукай-но паю
    серед чернеток і півкуль…
    Отак себе застерігаю
    від кепкувань і ласих дуль.

    Я знаю тільки, що не знаю
    речей відомих, бо вони –
    лиш світлотіні в темнім гаї,
    краплини в повені весни.

    Хто надто мудрий, глянь угору:
    твоєї мудрості – зеро
    на терезах, що важать Мору
    гріхи діянь і мрій добро.

    Твоє усталене завзяття
    розвіє час. Епоха слів
    горить у прах. В її багатті
    та й не один катрен зотлів.

    - А хто я є? – вже не питаю,
    а мимохідь, поміж суєт,
    дурне питання нагадаю
    і сам собі: може, поЄт?

    27.01.2016


    Рейтинги: Народний -- (5.51) | "Майстерень" -- (5.61)
    Коментарі: (5)


  34. Олександр Олехо - [ 2016.01.23 09:15 ]
    Як голосно чорніє сонна тиша…
    Як голосно чорніє сонна тиша…
    У чорному квадраті – чорні сни.
    І чорний кіт полює білі миші,
    чекаючи зеленої весни.
    Вона осяє ночі і квадрати,
    і визволить із темряви кота,
    і щезне сенс вухатого шукати,
    тим більше, як його уже нема.
    Усе навколо світлом подобріє,
    і посмішки осядуть на уста,
    і ясне коло, вочевидь, зігріє
    линялого від старості кота.

    22.01.2016


    Рейтинги: Народний -- (5.51) | "Майстерень" -- (5.61)
    Коментарі: (2)


  35. Олександр Олехо - [ 2016.01.22 09:51 ]
    І мапа долі - на столі...
    І мить, і день, і місяці…
    Роки, віки, тисячоліття…
    Тримає всесвіт у руці
    осінній сум, весняне віття.
    Летить, кружляючи, Земля
    (танцює сонце «па» пінгвіна).
    Метафорично – міль кружля
    навколо лампи Аладіна.
    Ці міріади, прірва літ,
    і вектор сущої тривоги:
    а чи наш дім(ковчег і пліт)
    не ляже вічності під ноги?
    А чи у вирі чорноти
    та не погине слава світу?
    Там ходять люди(я і ти),
    учені діти заповіту.
    Сьогодні – мить, а завтра – день…
    Між ними ніч – межа і поле,
    і море траурних пісень,
    і метастази болю – горе…
    А також усміх уві сні:
    усе там лагідне і добре,
    не плачуть тонко голосні
    і дідько спить у міху-торбі.
    Летить, кружляє вік Землі
    у срібну ніч по колу часу,
    і мапа долі – на столі
    у доленосного спецназу.

    21.01.2016



    Рейтинги: Народний -- (5.51) | "Майстерень" -- (5.61)
    Коментарі: (12)


  36. Олександр Олехо - [ 2016.01.21 11:11 ]
    Один відсоток...
    Один відсоток на плечах тримає пів-землі –
    в доходах, акціях, скарбах… у "поті" на чолі.
    У руб’ї щирої душі виходять наперед
    свої багачики й чужі і пропонують мед
    єлейних слів з театру ню, де розкоші юрба
    тримає золото вогню, ховаючи раба
    у лик первісної жаги, у ненависть і зло,
    де перемішані боги і бісове число.
    Жадоба, тлуста говірка, віщує звідусіль,
    що доля ниці – не гірка і що солодка сіль,
    що завше так було і є, і буде до кінця –
    пелюстя ружі та шипи тернового вінця.
    Життя у сні і наяву: оргазм, іще оргазм…
    Вгорі чорніє паспарту, а там святий маразм.

    21.01.2016


    Рейтинги: Народний -- (5.51) | "Майстерень" -- (5.61)
    Коментарі: (8)


  37. Олександр Олехо - [ 2016.01.20 17:37 ]
    Координати
    Ми – нулики на площині буття,
    ми – цяточки у обширі блукання…
    А час іде і змінює щодня
    координати нашого бажання.

    І хай не рушиш з місця ти сідниць,
    але Земля… навколо днів кружляє,
    несе твоє стоїчне горілиць
    куди і доля, певно що, не знає.

    Бо і система сонячна сама
    мандрує у зіркових коридорах,
    і безвість, вочевидь – її сума,
    і невідомість – хоч якась опора.

    Куди прямує розуму жага
    у вимірах божественного Слова?
    Вночі кричить, лякаючи, пуга.
    Не клеїться із мудрістю розмова…

    20.01.2016


    Рейтинги: Народний -- (5.51) | "Майстерень" -- (5.61)
    Коментарі: (4)


  38. Олександр Олехо - [ 2016.01.16 09:51 ]
    Самоаналіз без Фрейда
    Хода по колу чи слідами
    своїх слідів з минулих днів,
    посперечатися з богами
    хіба що мертвий не хотів
    (або хотів, та тлінь спиняла).
    А інші – в чергу до трибун…
    Живе у кожному міняйлі
    талановитий говорун.
    Один глагол на всю спільноту,
    одної мови дітлахи.
    Якщо не ту натиснув ноту,
    глуши її: кахи, кахи…
    Ховаєш слово у горлянку,
    пережуєш його натще
    і пальцем тикаєш морзянку
    в своє натхненне «трохи ще»…
    Ідуть роки, а ти тупцюєш
    і переконуєш себе,
    що твориш ти, а не римуєш
    своє понуре «цоб-цабе».
    Боги сидять на видноколі,
    нетлінне лускають униз,
    а ти у тому ж его-колі
    вірші збираєш, яко хмиз –
    палити мари, гріти Музу
    і утішатися слівцем,
    та сотий раз в діряву лузу
    ціляти києм-олівцем.

    15.01.2016


    Рейтинги: Народний -- (5.51) | "Майстерень" -- (5.61)
    Коментарі: (8)


  39. Вікторія Торон - [ 2016.01.14 11:34 ]
    Сфера відкрилася...
    Сфера відкрилася вищих частот,
    світ захлинається від розуміння
    різноголосих ожилих істот—
    буйних рослин, гомінкого каміння...

    Cкалками сиплються літо й зима,
    і часового порядку не видно,
    стержня єдиного --знаєш—нема,
    вільній природі його не потрібно.

    В жменях—танцююче золото змій,
    звивистих, радісних і життєсяйних,
    трепетних тіней шугаючий рій
    тчеться в польотах своїх одностайних.

    Пахне безпекою всесвіту сад,
    вічністю, домом, сном перебулим.
    Тільки не треба дивитись назад,
    тільки не слід повертатись в минуле...

    2015


    Рейтинги: Народний -- (5.46) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (3)


  40. Олександр Олехо - [ 2016.01.13 13:38 ]
    Сон...
    Сон не мій. Вогні чужі.
    І чуже сум’яття.
    Лізе нервом до душі
    не моє прокляття.

    Сниться яро: все не так,
    із ніщо у більше…
    Дають гривню за п’ятак,
    а за гріш – пізніше.

    Вздовж дороги – вартові,
    ліхтарі розбиті.
    По коліна у кровІ
    миротворці ситі.

    Поле брані… кістяки
    у іржавих травах.
    Манячіють будяки,
    їм окрема слава.

    У кінці дороги – трон,
    орки і дракони,
    міні-гоблін, його клон
    і хрести-погони.

    Посипає край і люд
    небо білим снігом
    і рече з екрану Брут,
    пломеніє гнівом.

    Побороти «все не так»
    закликає красно.
    Аплодують щур і «хряк»,
    і радіють масно…

    Зайди, юди і брати –
    родичі та куми.
    Із олжею всі на «ти»,
    затівають тлуми.

    Кого вивезе крива
    у сухий остаток,
    де знецінені слова
    і на мир податок?

    Сон не мій, чужі вогні,
    як відлуння часу.
    Погибає світ у сні,
    муками, не зразу…

    13.01.2016


    Рейтинги: Народний -- (5.51) | "Майстерень" -- (5.61)
    Коментарі: (10)


  41. Олександр Олехо - [ 2016.01.12 09:51 ]
    Я мислю… живу…
    Чи ми вибираєм, чи нас вибирають
    дороги від дому, шляхи у життя,
    де кола пекельні, сягаючи раю,
    згрібають до купи роки і сміття.

    Це наче неволя, а поруч свобода,
    дроти неколючі… і лагідні пси.
    У кожної пісні завершення - кода,
    у кожної правди – свої голоси.

    Сенсорика щастя у вимірах неба,
    у хибах моралі, в моралі діянь.
    А нижче, в додатку – уживана кеба,
    дитя нерозумне порожніх пізнань.

    Життя в дуалізмі, як бути й не бути,
    і час розгалужень шукає криву,
    щоб перше дістати, а друге забути,
    і в душу хрипіти: я мислю… живу…
    12.01.2016


    Рейтинги: Народний 6 (5.51) | "Майстерень" 6 (5.61)
    Коментарі: (11)


  42. Олександр Олехо - [ 2016.01.09 13:11 ]
    Дуалізм...
    Концептуальна риса часу –
    відбув своє, давай: адью!
    Зариють в землю тіло-масу,
    душа чекатиме суддю.

    А там закони-перепони.
    Передпокої, як сізо…
    Набилось люду: віп-персони,
    вощані ляльки від Тюссо,
    а ще убивці та злодюжки,
    і просто люди без облич,
    пани заможні, вбогі служки,
    а також ті, що зовсім нич.
    Усе те скиглить, ниє, плаче,
    хтось рве сорочку до пупА,
    кружляє дзи́ґою і скаче –
    шумує, піниться юрба.

    Але ж суддя… узяв відпустку.
    Іще не вечір, ще не час.
    Кричи, волай у сиву пустку,
    луною – тихий парастас.
    Чекають душі. Якось буде.
    Бо не було ще, щоб ніяк.
    У судний день турнуть у груди:
    - Іди до раю! Неборак…

    Душа блага почимчикує
    із перепусткою в руках:
    - Свят-отче Петре, я не всує
    томила святістю свій прах.
    Давай скоріше спальне ложе,
    вина, музик і файних баб,
    і щоб усе було так гоже,
    як за життя в комеді-клаб.
    Апостол гляне в перепустку:
    - Даруй-но, душе, ач, облом.
    Ти поки йшла, звістили чутку,
    що ти жила з одним крилом.
    У храмі Господу молилась,
    а потім дідьку пай несла,
    між білим й чорним вік крутилась,
    дитя побожності і зла.
    Тобі відмова… се помилка…
    Сама же знаєш, як бува –
    оце цвіркун, а там кобилка.
    Різниця є? А чи нема?
    Тож повертайся в лоно суду
    і дочекайся на вердикт.
    Що переможе – ноша блуду,
    а чи чеснот святих інстинкт?

    Душа похнюплена вертає
    (таке єси на небесах),
    але питання: що втрачає,
    усівшись знов на терезах,
    ота небіжка? Плюс і мінус,
    ясу і млу, війну і мир?
    В кишені – дуля «фіга-фікус»,
    а на устах смачний інжир.

    Усе, зачате в дуалізмі,
    немає піку висоти.
    Є водолази й альпіністи
    у морі-горах доброти.
    Хто не вставав, той і не падав,
    а хто не падав, не літав.
    Від Бога сяйво, тьма від Гада
    в одній душі. Кого пізнав?
    Отож, людино, не проймайся
    ні пеклом-раєм, дідько з ним.
    Живи люби твори кохайся
    собі на втіху і живим…

    08.01.2016


    Рейтинги: Народний -- (5.51) | "Майстерень" -- (5.61)
    Коментарі: (6)


  43. Світлана Костюк - [ 2016.01.08 01:53 ]
    ***
    Ще в яслах спить те Боже немовля,
    А доля - наче тінь від хрестовини...
    А ірод вже вичікує здаля...
    А натовп вже бере його на кпини...
    І до Голгофи є тернистий шлях...
    І ниций вчинок Понтія Пілата.
    ...Ми молимось...а душі - на замках...
    А віра так - від свята і до свята...
    Йому б не скам'яніти в образах...
    Різдвяна Зірка темряву розсіє! (? )
    Народжений, щоб жити у серцях
    ...МЕСІЯ...


    Рейтинги: Народний -- (5.86) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (6)


  44. Оксана Рудич - [ 2016.01.06 22:55 ]
    ***
    Душа щемить від повноти.
    Так добре, що забракло слів.
    Від нависаючих мостів
    з роз’ятреної висоти.

    В блакить занурена стою,
    цілую місяць яснобокий.
    І, вперше за останні роки:
    - О, Світ! Я так тебе люблю!
    2000р.


    Рейтинги: Народний -- (5.42) | "Майстерень" -- (5.5)
    Прокоментувати:


  45. Вікторія Торон - [ 2016.01.05 03:15 ]
    Швачка

    Схилилась мовчки над шиттям,
    щоб про життя своє гадати,
    про те, як у земних завіях
    гуляє випадок-крутій,
    і проростати відчуттям,
    неначе зеленню крізь грати,
    що відповідь --не у подіях,
    але у нахилі подій.

    З численних збігів незначних
    народжується визначальність,
    одноманітно і ритмічно
    стіжок лягає за стіжком,
    і світ майбутнього застиг,
    іще не втілений в реальність,
    він тепло дише позапліччю
    і лащиться перед стрибком.

    Лункою цілістю, як дзвін,
    без тріщини дихотомії,
    він розтікається в гудінні,
    не розшматований ущент,
    від тебе знаку хоче він,
    ти опускаєш долу вії:
    ми всі -– у вільному падінні,
    це -- пауза, ти -- диригент.


    2014


    Рейтинги: Народний 5.25 (5.46) | "Майстерень" 5.25 (5.5)
    Коментарі: (6)


  46. Оксана Рудич - [ 2016.01.04 14:41 ]
    Колядка
    Кого й чого хоч раз не існувало!
    Реальність, наче сон, не має меж.
    Найгірше із можливого збувалось,
    хай збудеться найкраще врешті-решт!
    2001р.


    Рейтинги: Народний -- (5.42) | "Майстерень" -- (5.5)
    Прокоментувати:


  47. Оксана Рудич - [ 2016.01.03 13:06 ]
    Відпусти
    Відпусти, бурштинове Учора,
    золото розхлюпане моє,
    мій смарагдово-картонний город,
    що небес щоглами дістає…

    Наче і не знаю я про Завтра,
    як в кривавих променях зорі
    попелом надій накриє Правда
    спалені твої монастирі…

    Має межі тільки те, що є...
    А, відтак, і нікому обмежить
    й золото розхлюпане моє
    і твої сліпучо-білі вежі.
    2002р.


    Рейтинги: Народний -- (5.42) | "Майстерень" -- (5.5)
    Прокоментувати:


  48. Оксана Рудич - [ 2016.01.03 13:37 ]
    ***
    Складаю пас’янси з однакових днів,
    вже не довіряючись картам.
    Якщо Ти не вартий власних слів –
    моїх Ти, тим більше, не вартий.
    2002р.


    Рейтинги: Народний -- (5.42) | "Майстерень" -- (5.5)
    Прокоментувати:


  49. Олександр Олехо - [ 2016.01.03 12:46 ]
    Прокрустове ложе чеснот…
    Прокрустове ложе чеснот…
    Відрізати б хиби і вади –
    хай ходить по світу народ,
    а повзають черви і гади.
    Моральна спільното, агов!
    В єднанні добра – яра сила.
    Етична і правильна кров
    тече переможно у жилах.
    І в серці – вселенська любов
    до Бога, людини, травинки…
    А вади хай тонуть, немов
    уражені бісами свинки.
    Ідилія повна, якби:
    сказати сім-сім та і годі –
    умерлі у бруді раби
    воскресли у чистій природі.
    Міфічний харцизнику, ач,
    й тебе умостили на ложе.
    І як не крути і не плач,
    відмовити долі не гоже.
    Наснилося ліжко чеснот,
    гармонія і панацея.
    Гріхам об’являю бойкот
    (рядок чи роман-епопея?...).

    02.01.2016


    Рейтинги: Народний -- (5.51) | "Майстерень" -- (5.61)
    Коментарі: (14)


  50. Олександр Олехо - [ 2015.12.30 15:09 ]
    Круги
    У вічі та у спину – білі сни,
    розвіяні у ніч над голим полем.
    Стирає мить старі й нові роки
    з минулим щастям і прийдешнім болем.

    Але надія… так вже повелось –
    куранти б’ють і побажання звичні
    озвучує душа, а інший Хтось
    малює у душі круги дотичні.

    У тих кругах ще крутиться Земля,
    і сподівання на усе удале
    жагу людську, як завше, окриля,
    аби лишень круги… не відлітали.

    30.12.2015


    Рейтинги: Народний -- (5.51) | "Майстерень" -- (5.61)
    Коментарі: (8)



  51. Сторінки: 1   ...   9   10   11   12   13   14   15   16   17   ...   39