ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

В Горова Леся
2026.10.09 17:17
У квасолі джміль гуде:
Квіти там ще де-не-де.
А плоди дозріти встигнуть?
Так! Квасоля зветься вігна.

В серпні квітне - в самий раз!
Буде смакота у нас!
То ж старайся, джмелю милий,

Борис Костиря
2026.10.09 14:37
Я не хочу уже прокидатись.
Хочу бути у магії сну.
Я забуду паролі і дати
І спалю на майдані весну.
Я не хочу вертатись із казки,
Із уяви, чарівних споруд,
Із феєрій, туманів і ласки,
Феєрверків, містерій і пут.

Вячеслав Руденко
2026.10.09 10:48
— Що до пояснення ранку звитяжного
Лису шпаркому у сутінках вечора
Станє зі мною дзвеніти розважливо
Епосом скіфів пательня розпечена.
Контур егрегора часу прадавнього
Темне минулого - зваба незвідана,
Болотоходами стежка уславлена
Долі забутої

С М
2026.10.09 10:39
Я – Змій-Король, що повзає
По кублі своєму
Змій-Король, що повзає
По кублі своєму
Маю подруг, але знай
Що я маю, все для мене

Ось повзу на підвіконня

хома дідим
2026.10.09 09:02
іще палітурка сезонна
при вогкій стіні цегляній
у досвіт
фабричні освітлені вікна
залізнодорожні вогні
і цвинтар за переїздом
останній притулок мерця
під ґрунтом жорстким

Віктор Кучерук
2026.10.09 06:11
Від листя, очищена вітром, дорога
Блищить під ногами, як вимите скло.
Від ранньої стужі зростає тривога:
Чи встигну догнати минуле тепло?
Воно уночі подалося в безодню
Оту, що стіною оточує ліс,
В якому шукатиму в дні прохолодні
Тепло межи сосен,

Євген Федчук
2026.10.08 17:56
Сидять діди із бабами, згадують минуле.
Та не те, що десь від когось мимохідь почули,
А те, що самим малими прийшлось пережити,
З рідних країв податися ледь не на край світу.
Сидять, слухають всі мовчки, не перебивають,
Видно, заново минуле те пережи

Артур Сіренко
2026.10.08 17:02
Я продаю тишу
Дірявими шотландськими міхами,
Я міняю тишу
На мідні крейцери,
Карбовані в країні глиняній.
Купіть хоч трохи тиші
Ви, погоничі білих верблюдів -
Альбіносів пустелі необачності.

Володимир Мацуцький
2026.10.08 16:52
Головний посил вірша Володимира Мацуцького «Всесвітній громе, де ти?» — це не звільнення чи «порятунок» росіян від їхнього власного рабства, а заклик до справедливості, захисту України та покарання агресора. Автор звертається до вищих сил («Всесвітнього

Ольга Садкова
2026.10.08 15:49
Поспішав Славко до школи,
запізнитись не хотів:
мав здавати реферата про
породистих котів.

Біг охоче і бадьоро,
хоч портфель був заважкий.
Ось і школа, перший поверх,

Михайло Укран
2026.10.08 15:35
Оксамитами квітчана Панна
Самобутньо вкривала поля.
І ліси, і водойми старанно
Ніжний усміх вбирали здаля.

Не списати словами пейзажі
І прекрасні, барвисті вбрання
Сонцесяйних блискіткових пажів

Ігор Шоха
2026.10.08 15:13
                        І
Розбійники з великої дороги
трамбують меншу із усіх боків,
ніде не припиняються тривоги...
ніхто не кликав їх, а хто привів
неважко здогадатися – це строгі
третейські судді – жупел демагогів
у вигляді ґарантів і братів.

Володимир Ляшкевич
2026.10.08 14:17
У вогняні знемоги дні - провіщені, наснажені,
залюблені в меди життя - відроджені і ти, і я.
Це дивний збіг, як оберіг, як долі сміх, дороги біг,
де понад сни - лади струни, і з пелени - синь далини.

І лине буднів тятива туди, де пісня горлова,
де

Сергій Губерначук
2026.10.08 14:06
У 2026 р. світ побачили нові пісні на вірші Сергія Губерначука на платформі URockBallads (https://www.youtube.com/@URockBallads/featured). URockBallads на своєму YouTube каналі представляє рок-версії поетів-класиків (Т. Шевченко, І. Франко, Л. Українка),

Сергій Губерначук
2026.10.08 13:52
У 2026 р. світ побачили нові пісні на вірші Сергія Губерначука на платформі URockBallads (https://www.youtube.com/@URockBallads/featured). URockBallads на своєму YouTube каналі представляє рок-версії поетів-класиків (Т. Шевченко, І. Франко, Л. Українка),

Борис Костиря
2026.10.08 13:23
Я нічого не зміг роздивитись
У безглуздій німій темноті.
Я звалився з коня, ніби витязь,
У абсурд і свавілля катів.

Не побачу імен, фотографій
На вечірньому цвинтарі я.
Наче відблиск небачених графік,

хома дідим
2026.10.08 09:45
що сказати що написати друже
чи дістались ми суті й тиші нарешті
або нами оволоділа байдужість
хоч ми і продовжуєм вештатись
цими вулицями та майданами
веселощами у примарних мандрах
чудуванням чуттєвим у розкошах
бодай на хвильку отож-бо

Віктор Кучерук
2026.10.08 07:29
Заховалася в гущі туману
Тьмяна постать висока твоя.
Залишилося в серці, мов рана,
Повне ясного світла ім'я.
Час стирає деталі та риси,
Забирає у вирій літа, -
Я благаю тебе: озовися,
Розімкни жданим словом уста.

Ольга Садкова
2026.10.07 23:29
Залишилась хата самотиною
на поталу хижим ворогам,
стала передчасно вона сивою,
на глумління кинута димам.

Тіло їй поранено осколками.
Вікна, ніби очі без зіниць.
Розтинає небо понад Конкою

Артур Курдіновський
2026.10.07 19:40
Жовтневий день дістав свої пуанти.
Коли дощі почнуть сумний балет,
Самотнім стати може навіть Данте,
Уперше не допише свій сонет.

Втомилися виносливі атланти,
Десь непримхливий гине очерет.
Які для долі знайдуть варіанти

Світлана Пирогова
2026.10.07 18:07
Шипшина достигає в тиші листопаду,
П'є залишки тепла із вицвілих небес.
І знає: все минає - біль і час чудес.
Вона вже не шукає весняну розраду,

Крізь голі колючки і рани є принади,
Дух визріває попри сутінки і стрес.
Шипшина достигає в тиші лист

Тетяна Левицька
2026.10.07 15:20
Багряний плющ і жовті клени
сумують в сутінках черлених.
На бузиновому причілку
не видно ні джмеля, ні бджілки.
Город врожай віддав господі,
твердінь небесна хмари родить,
паливода блукає ревно
у білосніжних хризантемах.

Борис Костиря
2026.10.07 14:41
Нехай минають ця сльота,
Сюїта зливи, фуга вітру.
І буде чиста, як сльоза,
Поема істини і віри.
Ми крізь багнюку пропливем
До чистих берегів свободи.
Не треба інших од, поем.
Шукаємо крізь вічність броду.

Ігор Терен
2026.10.07 11:37
Граматика – моя коняка
і це не заперечить Даль.
В поезії я з’їв собаку,
якій на виставці, в подяку,
мені вручили би медаль.

Мене і бджоли не кусають,
і осам я не до смаку...

Віктор Кучерук
2026.10.07 06:49
Немов на нитку чисті перла,
У ряд нанизую слова
Про те, що щирість не померла
І віра в щастя теж жива.
І кожен звук, і кожна фраза
Тримає в пам'яті тепло
Тих гарних днів, коли нам разом
Повсюди сонячно було.

С М
2026.10.06 23:23
Старий розповідав казки

Мідник, що у грозі, самотній
Розчистить безнадійно
Листя на землі
І сім каменів побачить
У сьомім домі знайде дружній захист
Й переміни, що без наслідків

Іван Потьомкін
2026.10.06 22:32
Не зуздрився,як Сталіна і Арафата пережив,
Не кажучи уже про Леніна та Гітлера.
Хотілося б і Путіна-народовбицю пережить…
До віку Черчілля, знаю, не додризать.
Тим паче з дозою коньяка чи віскі
У ґроні товариськім, звісно.
Та хочеться, аби в життєву

Ольга Садкова
2026.10.06 22:14
Наснився поетові недописаний вірш. Щербатий, той вештався околицями. Ніде його не приймали, бо недовершений. Знесилений притулявся до брудних стін, грівся після безхатьків біля невичахлих вогнищ, котився за вітром невідь-куди. Страждав і мріяв про білосні

хома дідим
2026.10.06 22:03
натуралісте
йди в дива
і видива осоння
де листя облітає із дерев
у сірій зоні
чи у мертвій зоні
яка різниця хто
і чим живе

Мирон Шагало
2026.10.06 18:46
Там, де щезнув гамір міста,
де притишується крок,
осінь бавилася з листям
в лапанки поміж гілок.
Там, де вечорові тіні
вже вдягаються в сатин,
ті барвисті гри осінні
загубили часу плин.

Борис Костиря
2026.10.06 13:59
Пам'яті Віталія Коротича

Самотній патріарх прожив у лісі
У роздумах в наближенні зими.
Він відчував неподоланність висі
І обриси нової Колими.

Колись він був трибун, глашатай, лицар

Володимир Бойко
2026.10.06 12:59
Поки поети клеплють вірші,
В городі розкошують миші.
Усе погризли залюбки –
Картоплю, моркву, буряки.

Вони гризуть усе по праву –
Вони господарі в державі,
В їх розпорядженні город,

Тетяна Левицька
2026.10.06 10:11
Чому нудьгуєш день за днем? —
Перехрести лоба в змозі,
лайном не мастиш стіни ще,
не падаєш серед дороги.
Ще очі бачать спориші,
та відчуваєш запах м'яти.
Чому жаливою в душі
пече жалоба винувата?

Віктор Кучерук
2026.10.06 07:40
Ані туману, ані вітру
Побіля сонної ріки, -
Дух луки множиться в повітрі
На запах прілої луски.
Густіє темінь над водою,
Птахів стихають голоси, -
Трава хизується красою
Голубоватої роси.

М Менянин
2026.10.05 23:52
Пісок, пісок – пустеля –
не простір для життя,
аж раптом з Неба Скеля –
основа майбуття.
Бо Богу що подібне
хай на Землі росте,
тверде йому потрібне
і скеля саме те!

хома дідим
2026.10.05 22:38
поза вічним і тойбічним
позираючи до тем
що відмічено загальним
нехімічним олівцем
подорожі та їдальні
світлий зустрічі момент
і за певний час прощальний
щем а може і не щем
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори на сторінці:

Олег Гелолев
2026.10.08

Михайло Укран
2026.10.08

Ольга Береза
2026.09.08

Ярина Діброва
2026.08.07

Анастасія Ехо
2026.08.01

Фел Ходак
2026.07.22

Ольга Садкова
2026.07.18






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




 
 
Поезія


  1. Старий Сірко - [ 2012.03.17 00:36 ]
    Не біда
    Зніму кухвайку, відкину шузи,
    Не йде сьогодні до мене Муза.
    Та не для мене журба з печаллю -
    Не хоче Муза - покличу Галю!


    Рейтинги: Народний -- (5.4) | "Майстерень" -- (5.38)
    Коментарі: (4)


  2. Мар'яна Невиліковна - [ 2012.03.16 23:07 ]
    Р***н
    ліхтарі, що забули світло, і дірки наскрізні у рамах…
    запитальна апоплексія розтинає будівлі в тетріс,
    воскрешає іржаві брами,
    інсталює мене у нетрі
    найдивнішого з передсердь
    залізничного каравану...

    ти виварюєш з мене плями і виносиш із мене брухту
    півсебе, або навіть більше. роз’їдає коліно рана.
    фіолетово-чорну руту
    поетичного post-роману
    посаджу.
    ..на довічний термін.
    ..і парканом її, парканом!..

    2012


    Рейтинги: Народний -- (5.42) | "Майстерень" -- (5.43)
    Прокоментувати:


  3. Василь Кузан - [ 2012.03.16 23:51 ]
    Повiр


    Коли сльози пускають коріння
    У потріскану шкіру обличчя,
    Що сонце любові спалило,
    А руки зів’яло мовчать…

    Коли серце – пісочний годинник,
    А в ньому піску не лишилось,
    Бо вимили сльози у відчай,
    Патьоки розпуки лишивши…

    Коли у спустошену душу,
    Поорану плугом зневіри,
    Закине розхристаний вітер
    Зернину любові… Чекай –

    Знайде її голуб твій сивий
    І в сон тобі ще принесе…

    16.03.12


    Рейтинги: Народний -- (5.54) | "Майстерень" -- (5.7)
    Коментарі: (9)


  4. Ганна Осадко - [ 2012.03.16 23:41 ]
    Сарматське море
    Знаєш, малий,
    Усі ми живемо на дні сарматського моря,
    «Ш-ш-ш» – каже хвиля вночі, обнімаючи берег за босі ноги,
    «Тс-с-с» – я шепочу, коли ти зриваєшся через сон,
    Відчувши, як до вікон сірими писками туляться душі
    первісних дельфінів…

    Де узяти повітря? –
    ковток, пів ковточка, чи скільки не шкода, аби перебути сю ніч,
    аби дотягнути до спасенної смужки світла на обрії,
    як перебрести убрід тягучі води сарматського моря,
    вічно присутнього у моїй чорній
    солоній крові,
    скажи, малий….

    Спить…


    Рейтинги: Народний -- (5.65) | "Майстерень" -- (5.62)
    Коментарі: (4)


  5. Микола Дудар - [ 2012.03.16 21:55 ]
    Кльопи,гаєчки,гачечки... Присвята Івану Гентошу.
    У твоєму полі колориту
    В кожен колір впаяний діод.
    А в моїх мовчанках і молитвах
    Лиш іржа і гаєчки "тойот"...

    Там, де Поле - кльопи і гачечки.
    Де мовчанки молитовні - гам.
    Нам обом ще хочеться у гречку...
    Ой шкода, дісталася не нам..

    Глянули з порогу: - Боже, Старість!
    Це ж коли воно.. з яких там прав? ..
    Тільки-но дійшли були у спаринг -
    Щось, дзвіночком, писнуло: - до лав...

    А в запасі теж свої забави:
    Роздяглися виміром Нуля...
    І не ради титулу і слави -
    Там гачечки.. гаєчки...й поля..

    ..одним словом все



    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (5.65)
    Коментарі: (5)


  6. Леся Геник - [ 2012.03.16 20:45 ]
    ***
    Ноти смутку на скрипці прощання
    Ронить вечір сльозами дощу...
    Ти сьогодні всміхнешся востаннє,
    Я тебе назавжди відпущу.

    Потім довго ще буде ридати
    Понад містом чужий зорепад.
    Одиноко журливо спивати
    Скрипалевий засмучений лад...
    (16.03.12)


    Рейтинги: Народний -- (5.49) | "Майстерень" -- (5.62)
    Коментарі: (2)


  7. Уляна Дудок - [ 2012.03.16 20:01 ]
    Розмова
    У нашому дворі
    пліткують снігурі,
    підхопили знову
    дітвори розмову:
    запевняла Настя,
    що прийшла у гості
    фея-чарівничка,
    на плечі – синичка,
    сукня із ромашок.
    «Фантазерка наша, -
    хмикнула Софійка, -
    а до нас з Матвійком
    ельфики крилаті
    ходять зимувати».
    Катруся підказала,
    бо пори року знала:
    "то вже прийшла Вона –
    заквітчана Весна!"
    ........................
    Сполохані птахи:
    тільки «кі-ги-кі-ги».





    Рейтинги: Народний -- (5.53) | "Майстерень" -- (5.42)
    Коментарі: (8)


  8. Анна Вейн - [ 2012.03.16 20:27 ]
    Молись
    Буває, що життя ламає крила
    у той момент, коли злетів увись.
    І що поробиш - доля тут безсила.
    Як маєш крила - Богові молись...

    Як маєш розум - не міняй на гроші.
    Цінуй хвилини – в них усе буття.
    Достойно пронеси життєву ношу,
    З любов’ю, що не кане в забуття…


    Рейтинги: Народний -- (5.34) | "Майстерень" -- (5.3)
    Коментарі: (4)


  9. Костен Кава' - [ 2012.03.16 18:15 ]
    Окрошка
    16.03.2012



    Весна в который раз тревожит кошек,
    Маня на ветки заставляет выть.
    А ты, как прежде, делаешь окрошку,
    Пытаясь, по привычке, все забыть:

    Щекочущие ушко поцелуи,
    Смесь запаха духов и табака.
    И, до сих пор, боишься вспомнить всуе,
    Как отдала себя его рукам.

    Да… он любил слегка остывший кофе;
    Терпеть не мог слюнтяев и свиней;
    Тебя с улыбкой называл «Мой Кроха»;
    Глотая жизнь, не собирал камней.

    Она вошла без стука и прелюдий,
    Рванула руль навстречу небесам…
    Не веря, ты ждала, что дальше будет?
    Не слыша слов, не верила глазам…

    Как раньше, снова делаешь окрошку,
    Но запах кофе для тебя – табу.
    Одни решат, что отошла немножко;
    Другие знают – воешь на луну…


    Рейтинги: Народний -- (5.38) | "Майстерень" -- (5.38)
    Коментарі: (2)


  10. Леся Геник - [ 2012.03.16 18:21 ]
    ***
    ...І кожен світ примірює на себе,
    І фастриґує вдавано з боків
    На протязі невпинності років...
    І посилає прес-релізи в небо:
    Мовляв, ця мірка - врешті акурат!
    А виявляється: що врізане - то факт,
    Та лиш не в лінію, і зрештою - не мірка:
    Шмат полотна, а збоку - просто дірка!
    (15.03.12)


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" 5.5 (5.62)
    Коментарі: (4)


  11. Костянтин Мордатенко - [ 2012.03.16 16:59 ]
    «Парус»
    Крихке вітрило, видко ледво,
    читає світлі молитви.
    Чом так від берега далеко?
    Блакиті хоче надовбти?

    Ворушить губи полотняні,
    відкрило душу навстяжи.
    Не буревій воно шукає
    і не від затишку біжить.

    Бортами воду мляву будить,
    німб сонця б’є, стремить в розвой:
    шукає пекло, мов Іуду
    Ісус шукав, щоб зрадив той...

    2012


    Рейтинги: Народний 0 (5.39) | "Майстерень" 0 (5.3)
    Коментарі: (30)


  12. Олена Багрянцева - [ 2012.03.16 16:04 ]
    Все буде так, як ти наворожила...
    Все буде так, як ти наворожила.
    Впаде на щастя з рук стара підкова.
    Застигне кров коралова у жилах.
    А знаєш, я на все тепер готова.

    Не до весни у березні березам.
    За білий стан сніги беруть зухвало.
    Мої підбори вторять полонезам.
    Хай до межі невиправдано мало.

    Твій мудрий грак вертається безкрило
    У рідний край. За гілками ялини
    Згорнувся день, який наворожили
    Для Батьківщини.
    5.03.2012


    Рейтинги: Народний -- (5.53) | "Майстерень" -- (5.48)
    Коментарі: (4)


  13. Юрій Лазірко - [ 2012.03.16 14:36 ]
    белою дорогой
    ой до чего ж зима бела
    ой да на улице мороз
    спят под крестами купола
    в колоколах родись Христос

    ой до чего же замело
    ой да на улице пурга
    только на сердце мне светло
    о Рождестве поют снега

    ой до чего же кровь тепла
    ой да не улица страна
    жизнь поэтапная мала
    ангел конвойный сатана

    ой отчего же в кандалах
    ой да на улице Сибирь
    мне хоть бы чуточку тепла
    Боже рождайся не губи

    16 Марта 2012


    Рейтинги: Народний -- (5.68) | "Майстерень" -- (5.76)
    Коментарі: (39)


  14. Наталя Чепурко - [ 2012.03.16 14:41 ]
    Країна мрій.
    Країна мрій висока і чиста,
    Як водограй серед лісів дрімоти...
    В душі панує рівновага, красота -
    Це підсумок великої роботи.

    Думки, бодай, розбіглись хто куди -
    Їх треба привести до ладу.
    І почуття, затисканні в кути,
    Відновлять життєздатну насолоду.

    Бурхлива і стрімка життя ріка
    У вирій водограю потрапляє -
    Ніхто не знає, що його спітка,
    І скільки часу цей "вальсок" триває.

    Ніхто не знає скільки треба сил
    Протистояти прикрощам природи.
    Та кожен з нас - народу свого син,
    Примірник і мудрець свого народу!


    Рейтинги: Народний -- (5.46) | "Майстерень" -- (5.42)
    Прокоментувати:


  15. Наталя Чепурко - [ 2012.03.16 14:56 ]
    Пытливость пола.
    Я предвкушаю эту встречу:
    Пытливый взгляд, игривый тон,
    Невольно вздрагивают плечи,
    Слов маскарадный фаэтон...

    Болтливость не имеет места-
    Нежнейший флирт:"волны прилив".
    Ты выбор сделал: я-невеста.
    А у меня- другой мотив...

    Упряжка жизни надоела,
    И хочется легко вздохнуть,
    Чтобы душою, а не телом
    Пытливость пола завлекнуть!


    Рейтинги: Народний -- (5.46) | "Майстерень" -- (5.42)
    Коментарі: (6)


  16. Юлія Івченко - [ 2012.03.16 14:43 ]
    коло
    в мегабайти стече Вавилонська всесильна любов
    і проступить фальцетом світанок чаїнок натхнення
    чорне-чорне авто у посмішці схоже з «Рено»
    буде вірно чекати на вулиці вигнутих стегон


    коло замкнуте небом де взяти від нього ключі
    десять років спливуть і яким в тебе погляд буде
    а на нігтях в китайських малюнках живуть орачі
    хай сьогодні маленькі діти
    а завтра гранітні люди


    ці малюнки троянд ці маленькі малюнки троянд
    жовточолі пелюстки бджолиної доброї праці
    у дзеркалах знайди себе а тоді ворогів прощай
    бо вони тобі кращі друзі по кожній ранці


    Рейтинги: Народний -- (5.67) | "Майстерень" -- (5.76)
    Коментарі: (4)


  17. Вікторія Стукаленко - [ 2012.03.16 14:08 ]
    * * *





    Іду на прощу ...
        в Ботанічний сад.

    Дерева за парканом у безпеці?!

    Та ж Видубицькі дзвони б'ють в набат!
    І полотніє Мавки серце.

    2009


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.29) | "Майстерень" -- (5.25)
    Коментарі: (12)


  18. Софія Кримовська - [ 2012.03.16 13:48 ]
    Весна
    Бажань - ой-йой! Лише лічи:
    пальто, каблучка і ключі
    від мерса (можна і скромніш),
    цілунки, виноград киш-миш
    до них. Вино і шоколад.
    Ще чобітки і той халат,
    і сукню, вісім пар панчох.
    Ну, пупсику! Ну ти ж не лох!
    Ну не шкодуй грошей - весна!
    Скажи мені жадане: "На!"


    Рейтинги: Народний -- (5.57) | "Майстерень" -- (5.69)
    Коментарі: (21)


  19. Любов Бенедишин - [ 2012.03.16 13:13 ]
    Коли нема лелеки у гнізді…
    З небес холодна цебенить вода
    І затікає березню за комір…
    А світ завмер, у здивування комі,
    Над пусткою лелечого гнізда.
    Мов не збагне вагомості причин –
    Чому не повертаються пернаті.
    (Країн казково-сонячних багато,
    А рідний край, як істина – один.)
    Мені здається: людство у біді,
    Земля напередодні катастрофи,
    І мучеників ждуть нові голгофи, –
    Коли нема лелеки у гнізді…

    2000


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (34)


  20. Микола Дудар - [ 2012.03.16 12:31 ]
    ***
    .. і Ти
    за гратами розрад
    кусаєш небо через грати...
    Перелік всіх Твоїх посад
    на флейті
    тихо
    не
    зіграти.


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (5.65)
    Коментарі: (5)


  21. Світлана Луцкова - [ 2012.03.16 10:24 ]
    Художниці
    В полоні викоханих ліній
    І кольорів,
    Між півтонів і світлотіней,
    І яворів -
    Сплетіння мрій, барвінку, долі
    Та сон-трави.
    На заяснілім видноколі -
    Мольберт і Ви.
    Мов жменька срібного насіння,
    На Ваш ескіз
    Мазки збігаються промінням:
    Згори - униз.
    Між упокорених сюжетів
    Дзюрчить печаль.
    Є у оцих картин-сонетів
    Душі скрижаль.
    Нехай журба, нехай нелегко,
    Та світла мить:
    Летить із вирію лелека,
    І треба жить.
    Так, як живе торішній грудень
    В буянні трав.
    Дивись: зайнявся сірий будень
    Вогнями барв.

    1994


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (24)


  22. Марія Дем'янюк - [ 2012.03.16 09:02 ]
    ***
    Дроти стовпів гляділися в калюжу-
    виходила гітара.
    А вітер струни в ній перебирав.
    І танцювала диких хмар отара,
    допоки загасилася заграва,
    і вечір ту гітару... тишком вкрав...


    Рейтинги: Народний -- (5.46) | "Майстерень" -- (5.44)
    Коментарі: (3)


  23. Володимир Назарук - [ 2012.03.16 08:44 ]
    До Лесі Українки
    І що буде далі? Всесильна любов?
    Якщо ненароком розіб’ється в кров
    Знесилене тіло, в якому душа
    Не рідна нікому, а просто чужа.
    І що мені небо, в якому блакить
    Давно почорніла у ту страшну мить,
    Коли нуртували у серці думки,
    Про світле майбутнє, а все навпаки…
    І що буде далі? Питаю я знов,
    Коли на хресті розіп’яли любов?
    Коли ідеалу сьогодні нема!
    І пісня велична по суті - німа…
    То що ж буде далі?Ти знаєш чи ні?
    Для кого палають досвітні вогні?


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.44) | "Майстерень" -- (5.27)
    Коментарі: (2)


  24. Віктор Марач - [ 2012.03.16 08:32 ]
    Різнобуквиці
    Різнобуквиця – це таке слово або фраза, де всі літери є різними. В цьому плані ідеальною різнобуквицею слід вважати таку змістовну фразу, в якій кожна із 33 літер українського алфавіту зустрічалася б по одному разу. Якщо такі фрази й існують, то знайти їх досить складно. Ось кілька прикладів простіших різнобуквиць (в дужках вказано сумарну кількість літер).

    НЕДБАЙЛИВІСТЬ (13)

    НЕДОРІКУВАТИЙ (13)

    НЕЗРАДЛИВІСТЬ (13)

    НЕОБАЧЛИВІСТЬ (13)

    БОЯГУЗЛИВІСТЬ (13)

    БЕЗПОРАДНІСТЬ (13)

    ПІДЛАБУЗНИЦТВО (14)

    НЕЙТРАЛІЗУЮЧИЙ (14)

    ПРИГЛАДЖЕНІСТЬ (14)

    ВЕЛИКОДУШНІСТЬ (14)

    БЛАГОЗВУЧНІСТЬ (14)

    ДЕЗІНФОРМУВАТИ (14)

    БЛАГОВІЩЕНСЬКИЙ (15)

    БЛАСТОДЕРМІЧНИЙ (15)

    НАПІВРОЗДЯГТИСЬ (15)

    КАСТРУЛЕПОДІБНИЙ (16)

    КРУЖАЛЬЦЕПОДІБНИЙ (17)

    По чім фунт лиха все ж? (17)

    Сплюх щодня рибу їв – це ж кайф (23)

    Що ж їв? Пуд крихт я маю – й не зліг (24)

    Я б’юсь; зойки ж їм ще гірш ґвалту (25)

    Тю, в джунглях чай п’єм без кориці (26)

    Кроте, в джунглях цап чийсь б’є змію (28)

    Ну жах: чорт якийсь б’є їздців плющем (29)

    Ну жах: чорт якийсь б’є їздців плющем. Гра, ґешефт? (38; але літери а, р, т зустрічаються по два рази, а літера е – три рази)

    Громи чуть, дзвін б’є – сплю я: це ж їх кайф (30)

    Громи чуть, дзвін б’є, ще шум ґав – сплю я: це ж їх кайф (38; але літери е, а, в, у, м зустрічаються по два рази)

    Що ж, напишем з люті їй ряд букв: г, ґ, є, ф, х, ц, ч, ь, ... (33)


    Рейтинги: Народний -- (5.43) | "Майстерень" -- (5.39)
    Коментарі: (2)


  25. Олександр Григоренко - [ 2012.03.16 08:22 ]
    это судьба
    я так давно искала тебя
    вся жизнь на это ушла моя
    у нас так много еще впереди
    у нас
    ты права
    у нас
    это Любовь
    это судьба
    2012г.


    Рейтинги: Народний -- (5.43) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:


  26. Володимир Назарук - [ 2012.03.16 08:56 ]
    Людина із моря
    Для тебе усміхнеться морем серце
    І хвилею ударить по човну.
    Зеленою водою обернеться
    Тепло моїх обіймів, я здійму
    Навколо тебе хвилі легкокрилі,
    Які очистять розум від турбот.
    До них я залучу пісні стосилі,
    Які піднімуть вище всіх висот –
    До неба, де радіють ясні зорі,
    Де разом ми тепер на самоті.
    Я був колись людиною із моря,
    А став душею наших двох життів.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.44) | "Майстерень" -- (5.27)
    Коментарі: (1)


  27. Володимир Назарук - [ 2012.03.16 08:52 ]
    Київ
    Тиша. Ліс. Блакитне небо.
    Київ. Сонце. Знов і знов,
    Щось мене веде до тебе…
    Тут чарівно. Тут любов…

    Промінь серця твій зігріє,
    Як кінцевий шлях мети.
    Я живу – і значить мрію.
    Київ – серце, серце – ти.


    Рейтинги: Народний -- (5.44) | "Майстерень" -- (5.27)
    Прокоментувати:


  28. Володимир Назарук - [ 2012.03.16 08:19 ]
    Останнє

    У срібних проблисках осінніх,
    Горить топазовим вогнем
    Пожовкле листя в павутинні,
    Прим’яте вітром і дощем.

    Рубіни-промені повільно
    Суху пронизують траву.
    Лише смарагд – ялинок гілля
    Не втратить істину живу.


    Рейтинги: Народний -- (5.44) | "Майстерень" -- (5.27)
    Прокоментувати:


  29. Андрій Олеськів - [ 2012.03.16 08:17 ]
    У кожному живе талант
    У кожному живе талант,
    Чи то художник, чи поет,
    Чи режисер,чи музикант,
    Нова картина чи куплет?!

    У кожному живе митець,
    Чи то герой, чи то бунтар,
    Хоробрий воїн чи борець,
    Чи винахідник, чи казкар?!

    У кожному живе дивак,
    Чи мрійник диво-фантазер,
    Чи добрий, лагідний хижак,
    Чи архітектор-інженер?!

    У кожному живе глядач,
    Чи ліберал , чи демократ!?
    Філософ, громадський діяч,
    Чи то Платон, чи то Сократ!?

    Чи Робінзон, чи Гулівер,
    Чи то актор, чи то артист,
    Ти переможець і призер,
    Коли знайдеш свій хист!


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.2) | "Майстерень" -- (5.13)
    Коментарі: (1)


  30. Володимир Назарук - [ 2012.03.16 00:41 ]
    * * *
    Листя ллється листопадом,
    Стелить злато по землі,
    Дзвенькотить, летить над садом
    Поміж снів, в густій імлі.
    Пляж одеський золотавий
    Літа теплий день зберіг.
    Слід лишивши свій ласкавий
    На піску, щоб серце грів.
    Лине осінь містом владно
    Між платанів на бульвар.
    Злива сипле краплі ватні
    З ніжно-білих, теплих хмар.


    Рейтинги: Народний 0 (5.44) | "Майстерень" -- (5.27)
    Коментарі: (3)


  31. Микола Дудар - [ 2012.03.15 23:14 ]
    Высочество - Титул.
    Ваше Высочество!
    Мысли маются.
    Я так глуп.. и
    уставшим выгляжу.
    Кто один, тот - один.
    Птицы стаями...
    Снова утро.
    Ушедшее выжжено...

    Вашим Высочеством.
    Взгляды крошатся..
    Исчезает Напарник прожитым:
    Это всадник,
    прилипший к лошади...
    Это Юность
    аккордом на финише...
    -Может быть
    это Лира,
    Сыграна Осенью -
    Бесконечный дуэт Одиночества?!

    ..если где-нибудь, кто-нибудь бросит вас _
    Не забудьте отнять "высочество"...

    именем отчества..
    нитью столетий..
    именем вашим - Распорядитель,
    мог бы уже.. прошу, извините,
    Принца
    заметить..
    Ваше Высочество!..

    15.03.2012.


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (5.65)
    Коментарі: (1)


  32. Леся Геник - [ 2012.03.15 23:03 ]
    Нічия...
    ***
    Я не твоя... Я нічия́, як вітер,
    Що торсає за двері серед ночі.
    Як пил торішній міжвесняно в очі,
    Як попіл сірий непотрібних літер...

    В старій печі розтерзана вогненно
    Конає тінь останньої надії:
    Реве, гугоче, і за мить - говіє
    Димком ладанним до висот смиренно.

    На крилах вітру, а в мені відбитком
    Нічийності - полинної облуди.
    Стискає ялівцем колючим груди.
    І спогадів латунні темні злитки

    По сейфах пам’яті. Я не твоя... Не змиє
    Ні забуття, ні воля вітру того,
    Що вік від себе рветься і від Бога.
    Шматує серце зреченим: "нічи́я"...
    (15.03.12)


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" -- (5.62)
    Коментарі: (11)


  33. Олександр Григоренко - [ 2012.03.15 22:36 ]
    мовчання і золото
    кажуть що мовчання - золото
    але є таке
    одним мовчання дарує скарби
    іншим золото закриває роти
    2012р.


    Рейтинги: Народний -- (5.43) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:


  34. Олександр Григоренко - [ 2012.03.15 22:15 ]
    таке воно...
    життя стражденних - на поклоні
    " старцями" ті, що при законі.
    в еволюції влади - корупційна грижа:
    не подаси - не дамо вижити
    2012р.


    Рейтинги: Народний -- (5.43) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:


  35. Роман Миронов - [ 2012.03.15 21:23 ]
    Єлена
    Приготую тебе на вечерю,
    Пів на сьому (космічно, з вогнем),
    І скуштую оголену фею
    (Еротично-малиновий джем).

    Ти намокнеш, як вранішні трави
    (Кинеш поглядом через поріг),
    Ти богиня кохання і кави,
    Цілуватиму нижче (між ніг).

    Ти принцеса ночей (асфодела),
    Я грітиму щем твоїх вій,
    І відкрию таємні джерела
    (Нагадавши, що ти водолій).

    Наш вібрато трощитиме сцену
    (Вибиваючи небо у рай),
    І, зустрівши спросоння Єлену,
    Я почую від неї: "Кохай".


    [4 листопада 2011 р.]


    Рейтинги: Народний 5.4 (5.46) | "Майстерень" -- (5.39)
    Коментарі: (24)


  36. Дарія Мосягіна - [ 2012.03.15 21:11 ]
    Сніг
    Бо ти сам вже не той, і усі перехожі – не ті.
    Місто тихо шепоче святі заповіти Корану.
    Небо – анічичирк. Місто кутає сотні життів
    В повсть благеньку ранкового смоготуману.

    А на вулиці – люди. Полохані пташки богів.
    Чистять пір’я і чубляться за відвойовану крихту.
    Бач, на землю з’явились по волі й правах владарів.
    А тепер не дізнаються, хто вони. Хто? Та абихто.

    Зими ходять навшпиньки і кроки відміряні лічать,
    Не лишаючи сліду. І світ вже наскрізно промерз,
    огорнувшись байдужістю білої ковдри утричі.

    Лиш земля на сніги-діаманти багата, як Крез.
    Крізь ранковий туман пильно й сумно вдивляється в вічі,
    в сірі вічі мої кришталева безодня небес.

    2012


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.46) | "Майстерень" -- (5.38) | Самооцінка 5
    Прокоментувати:


  37. Дарія Мосягіна - [ 2012.03.15 21:02 ]
    Гілля
    В’ються тіні дерев, як химерні тонкі арабески,
    простягаються руки-гілки до старого вікна.
    Ізмарагдове плаття зносила до нитки весна,
    і шибки замастило патрате осіннє альфреско.

    Ці брунатові лінії – абриси смутку розкошлані,
    що закреслюють вперто ескізи для радісних днів.
    Їм так дишеться тяжко під лезом ліхтарних вогнів,
    і несила так бути, несила хилитися довше.

    Страх з бессонням уміло ладнають між душами стіни.
    Мов дерева, безсилі в осінній своїй наготі,
    люди втомленооко гортають роки і години,

    Закриваються двері до інших таємних світів,
    і не підеш уже до чужих вівтарів на гостину,
    бо ти сам вже не той, і усі перехожі – не ті…

    2011


    Рейтинги: Народний 5.38 (5.46) | "Майстерень" 5.25 (5.38) | Самооцінка 5
    Прокоментувати:


  38. Дарія Мосягіна - [ 2012.03.15 21:21 ]
    Весна
    Місто спить горілиць, оголивши натягнуту сітку
    Асфальтованих вен і вузьких капілярів-стежок.
    На вишневім крилі невагомих тонких пелюсток
    Відлітає удаль білосніжна тендітна лебідка.

    А повітря м’яке, і безмежність вчувається в ньому.
    Тільки й жив би, що пив зілля це із квітневих долонь!
    Б’ються ноти-птахи в божевільній пульсації скронь
    І втихають собі,як відчують отруйливу стому.

    Барвну тишу розлив мідний гонг по блакиті скляній,
    Що учора надзвонював пісеньку епікурейську.
    Отакої пори і живи, і чаруйся, і мрій!

    У сережки гіркі одяглися знайомі березки,
    І, заплівши мереживо ніжне зелених надій,
    В’ються тіні дерев, як химерні тонкі арабески.

    2011


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.46) | "Майстерень" 5.5 (5.38) | Самооцінка 5
    Прокоментувати:


  39. Дарія Мосягіна - [ 2012.03.15 21:48 ]
    ***
    Розкрилось в грудях з сотню чорних дір
    і всотують блакитний душепростір.
    Туди влітають фарби і папір,
    тупим безсонням вишарпана постіль,
    сухі троянди і старі саше...
    Їм всі замки байдужі і затори,
    я б їх запнула миршавим віршем,
    але уже на вікнах рвуться штори.
    Скрипить і гнеться жовтий фурнітур,
    трюмо безсило дзеркалами грима,
    і впевнено, бо вже не до бравур,
    холодний відчай грюкає дверима.

    Глитайте зором! Ви ж-бо, далебі,
    нічого і нікому не повинні.
    Не всититись повік моїй журбі,
    бо справді я голодна на Людину.

    2012


    Рейтинги: Народний -- (5.46) | "Майстерень" -- (5.38) | Самооцінка 4
    Прокоментувати:


  40. Леся Геник - [ 2012.03.15 20:19 ]
    ***
    Мені би цього разу промовчати…
    Хай сипле сніг, немов чужі слова,
    І вже востаннє випало стрічати
    Твою печаль самотнього вікна.

    Та буде ніч ще – спрагла чарівниця!
    І буде ранок кавою на двох…
    Та зовсім інша у моліннях жриця!
    І зовсім інший серед неба Бог…

    Хай буде так: у пам’яті мовчання
    І тільки очі, що не видно дна…
    Сьогодні на межі моє кохання
    Бере в полон розхристана зима!
    (25.1.12)



    Рейтинги: Народний -- (5.49) | "Майстерень" -- (5.62)
    Коментарі: (4)


  41. Іван Потьомкін - [ 2012.03.15 18:52 ]
    Весна справдешня

    Примарна вседозволеність весни.
    І пізній сніг, і заморозки в травні –
    То лиш борги зими.
    А весна справдешня –
    З усіх усюд поскликувати птаство,
    Од панцирів дубам звільнити плечі,
    Добрати шати кожній деревині,
    Піднять з колін охлялу бадилину,
    Зорать, заскородить, засіять, посадить...
    І тільки вже як солов’ї зневолять,
    Весна зодягне празникову сукню,
    Пришпилить до кофтини гілочку бузкову...
    Тоді кажіть про вседозволеність весни.




    Рейтинги: Народний -- (5.63) | "Майстерень" -- (5.87)
    Коментарі: (3)


  42. Олег Гончаренко - [ 2012.03.15 17:25 ]
    СВІЙ КРАЙ - ЯК РАЙ!
    Усе тут накипалося спокону
    до повного єднання і злиття…
    Її по-іншому й не зробиш, ніж іконно,
    оцю Картину Українського Буття.
    Її по-іншому не варто і робити,
    бо як ще наживеш чуття живі,
    залишившись самотнім-серед-світу?
    Це – карб «Щаслива радість на крові»!
    Без неї ти й забудеш – родом звідки.
    Без неї втонеш в (золотих!) пісках.
    Отак виболюй – квіточку до квітки,
    лист до листка і колосок до колоска…
    Твори цю Істину закохано і дивно,
    не пожалкуй ні рим, ні кольорів,
    щоб навіть той, хто вже забув родинне,
    побачивши, заплакав і прозрів!
    Не пожалкуй ні співу і ні крику,
    втань у оце Безмежжя просто й сам,
    щоб той, хто вмер, закам’янів навіки
    під ним, таки здригався й воскресав!
    Метнись душею ще вирами синіми
    (бо ти ж і Небо вистраждав колись!) –
    лиши цей Заповіт Завітний синові:
    «Свій край – як рай!» І прихились… І помолись…



    Рейтинги: Народний -- (5.39) | "Майстерень" -- (5.31)
    Коментарі: (2)


  43. Олег Гончаренко - [ 2012.03.15 17:46 ]
    БЕНТЕЖНА ВЕСНА
    Прийшла весна… І бачиться уранці вам
    так осягаємо квітнева невідь саг –
    і первозданна даль протуберанцева,
    і Вічні Двоє, що відбились в небесах.
    Вони зійшлись, хоч як старались людці
    їх розвести, і нині, і колись.
    По романтичній та романсовій розлуці,
    дивись (!), вони край обрію злились!
    Як мало ми себе коханим даримо,
    душі для сумнівів лишаючи, либонь…
    Оце ясне космічно-віще марево,
    хіба – не ти і не твоя любов?!
    Візьми її – Єдину-Перед-Світом,
    і поведи у сині, за село.
    Таким пречистим і пресвітлим білим цвітом
    плоти (мов арки тріумфальні!) замело!
    Прикмет прекрасних більше й не насниться,
    ніж нині проявилося з імли:
    бач, на плотах – закохані жар-птиці,
    що вчора просто «зозулястими» були.
    Які ще сумніви?! Краса не спокусила?!
    «Вчорашнє», як покинуте, мини!
    Сміливо линь, за стан обнявши милу,
    у безкраї бентежної весни.

    2012 р.


    Рейтинги: Народний -- (5.39) | "Майстерень" -- (5.31)
    Прокоментувати:


  44. Ірина Білінська - [ 2012.03.15 17:12 ]
    ОСІННІ ІЛЮЗІЇ
    А що, коли завтра — зима
    постукає в наші вікна,
    мій друже, - а Вас нема?!
    До холоду я не звикла.
    Летітиме білий сніг,
    тремтітиме небо сіре,
    згаснуть поволі дні
    колишніх прямих ефірів.
    Чи будуть ще сни про Вас?
    Чи будуть порожньо-чорні?
    В каміні вогонь погас,
    мов нас не було сьогодні.
    І завтра не буде, і
    вчора не було.
    Просто
    намарились Ви мені
    з любові, а чи зі злості.
    А, за вікном, -
    туман.
    Ми нині - найкращі друзі.

    Жевріють в сумних димах
    осінні мої ілюзії...





    Рейтинги: Народний 5.42 (5.45) | "Майстерень" -- (5.41)
    Коментарі: (9)


  45. Віктор Максимчук - [ 2012.03.15 14:19 ]
    Я ІНШИМ НЕ СТАНУ…
    А я, мамо, іншим
    Ніколи не стану,
    Допоки у небі
    Летять журавлі,
    Допоки з Іраку
    Чи Афганістану
    Не вернуться діти,
    Вкраїно, твої!
    Вже досить страждати
    Й світами блукати
    У пошуках істини
    А чи брехні?
    Пора, мабуть, рідна
    Вкраїнонько-мати,
    Вертатись до рідного
    Дому мені?..
    А вдома, а вдома
    Журитись не треба.
    Додому ведуть
    Візерунки доріг.
    Наш дім осявається
    Променем неба,
    Коли ти ступаєш
    На рідний поріг…


    Рейтинги: Народний -- (5.29) | "Майстерень" -- (5.3)
    Прокоментувати:


  46. Ірина ШушнякФедоришин - [ 2012.03.15 14:44 ]
    Діти-квіти
    - Мамо, а правда,
    що діти – це квіти?
    Ми ж бо не троянди,
    Діток не підлити!…

    - Діти для матусі –
    Серця квітничок:
    Доньки – маргаритки
    Пролісок – синок.

    Щедро виростає
    Той квітковий цвіт,
    Ласкою сповитий
    Від найперших літ.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.5) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (14) | "http://irynafedoryshyn.com/dity-kvity/"


  47. Світлана Луцкова - [ 2012.03.15 13:27 ]
    "Не скажу, вмираючи: була..." ( із Марини Цвєтаєвої)
    (поетична інтерпретація :)

    Не скажу, вмираючи: була.
    І не жаль, і не шукаю винних
    В тім, що гинуть пристрасні тіла
    Лиш в любовних подвигах невпинних.

    Ти - мого натхнення поводир,
    Що крилом у груди стукав зранку -
    Будь! - тобі наказую, - і вір:
    Нині я - твоя покірна бранка.

    2012





    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (12)


  48. Наталя Чепурко - [ 2012.03.15 11:57 ]
    От пробуждения к рожденью!
    Весна растекается пряным теплом:
    Стучат каблучки по дорожкам.
    И солнышко щедро смеется в окно,
    Сочувствуя мартовским кошкам...

    Такой романтичный чудесный денек
    Тебе захотелось увидеть воочию-
    Мир принял рожденье, как тонкий намек:
    Природа признала тебя своей дочерью!

    Красивая девушка, милая женушка,
    Счастливая мама и чудная дочь!
    Ты- лучик игривый от яркого солнышка!
    Ты- яркая звездочка в темную ночь!

    Я в сердце своем о тебе сохранила
    И добрую память, и чувство заботы...
    Люблю всей душою, как прежде любила-
    Высокий надрыв до слезящейся ноты...

    Судьбы не желаю тебе тяготящей-
    Пусть радостью светятся глазки-оливки!
    Пусть яркий ОГОНЬ, за собою манящий,
    Подарит тебе несказанные блики!


    Рейтинги: Народний -- (5.46) | "Майстерень" -- (5.42)
    Прокоментувати:


  49. Анатолій Сердечний - [ 2012.03.15 11:03 ]
    ***
    Живу, радію я життю
    Коли творю, коли працюю,
    Коли одну тебе люблю
    І лиш тебе цілую.
    Хочу відкрити почуття
    Їх серце дарувати зможе
    І в цьому мабуть суть буття
    І суть людини схоже.
    Тому напевно саме ти
    Весь час мене оберігала
    І через всі наші роки
    Вела, чекала і кохала.
    І я без тебе тільки тінь,
    Чи може ще солодкий біль,
    Чи марно прожиті літа,
    Чи твоя радість чи біда.
    І все ж щаслива я людина,
    Коли зі мною поруч ти,
    Я піднімаюсь на вершини
    І хочеться тепло нести.

    2009 рік


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.5) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (5)


  50. Володимир Назарук - [ 2012.03.15 10:12 ]
    «Рідна мова». 5 клас.
    - Нумо, п’ятий, на урок!
    Промовляє жваво Вова
    Вниз по сходинках плиг-скок.
    - Зараз буде рідна мова!

    - Зараз буде рідна мова! –
    Пританцьовують хлоп’ята.
    - Рідна мова! Рідна мова! –
    Мов пташки дзинчать дівчата.

    А дорогою до класу ,
    Завітали до їдальні:
    З’їли борщику відразу,
    Пампушок, котлетки сальні.

    У буфеті є смачненьке!
    Шоколадок ціла тьма!
    Все, що хочеш! Рідна ненько!
    Колом піде голова!

    - Може, нам вже час до класу?
    - Ні! Погратись ми забули!
    Бо перерва – це прекрасно!
    А дзвінка ми ще не чули.

    Відлетіла геть журба,
    Бо солодощів поїли.
    Ось і дзвоник, вся юрба:
    - Рідна мова! Все! Побігли!

    Дмитрик, Ігор, ще й Максим
    Для контролю прокричали:
    - Рідна мова! Чути всім?
    Ми урок давно чекали!

    І помчали вмить до класу
    П’ятикласники веселі.
    - Тут не знаємо образи!
    - Школа – рідна нам оселя!

    Поспішає п’ятий клас
    До учителя на мову.
    Тут об’єднує щораз,
    Щира радість від розмови!

    Ось, нарешті, й кабінет.
    - Ой, нарешті, рідна мово!
    І шевченківський портрет! –
    На дітей погляне знову.

    Ноги в руки, на місця.
    Книжку, зошита дістали.
    Дзвоник лине до дверцят,
    Кажуть учням: «Розпочали!».

    Вчитель легко в клас зайшов,
    Привітався, посміхнувся,
    Щоб сьогодні в класі знов
    Ти незнань своїх позбувся.

    Щоб в країну дивослів,
    Дивообразів пірнули.
    Якщо хтось не зрозумів –
    Пояснить аби збагнули.

    Як натхненно п’ятий клас
    Найріднішу любить мову.
    Дуже добре кожен з нас,
    Знає силу й ціну слову.

    Кожен знає: вигук, частку,
    Дієслово – все й будь-що!
    Мова – ненька, подих, ласка
    Для синів своїх й дочок!
    ………………………….

    Ось такий простий сюжет,
    Що з життя - в основу,
    Змалював дітей портрет:
    Марка, Павлика - чудовий.

    Змалював він: Ігоря,
    Лору, Германа, Арину
    І Оксанку – ці ім’я,
    Не забудуться віднині!

    Ще згадаємо: Мишка,
    Віолетту та Євгена;
    І Оленку, і Славка;
    Ось Марійка – з гобілену.

    Поспішатиме цей клас
    На уроки разом жвавий.
    Сподіваюсь, вразив вас
    Цей сюжет з життя цікавий…

    10.11.2010


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.44) | "Майстерень" -- (5.27)
    Коментарі: (2)



  51. Сторінки: 1   ...   1050   1051   1052   1053   1054   1055   1056   1057   1058   ...   1848