ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Євген Федчук
2026.04.09 19:53
Кажуть, був їх Іван Третій скупердяй страшний.
Аж білів, коли копійку діставав з мошни.
Хоч багатства мав чимало: вже і сам надбав
Та й від предків своїх скупих теж чимало мав.
І країну мав безмежну, і багатства в ній.
Та сидів на тих багатствах, нач

М Менянин
2026.04.09 17:36
А для вас, хто
Ймення Мойого боїться,
зійде Сонце Правди… Мал. 4:2

Ілля прибув на Україну,
Блага є вість початку Дня –
єднає серце батька й сина
і зцілена в краях рідня.

Охмуд Песецький
2026.04.09 17:27
Дивитись крізь оптику двох незамараних скелець,
І бачити світ у серпанку, і ним милуватися теж,
І визнавати, що ти не хазяїн життя, а лише поселенець,
І не владарюєш, а в мареннях так і живеш.

Ти іноді куриш "траву", і затим забуваєшся в димі,
На

Тетяна Левицька
2026.04.09 14:37
Дорогі друзі, хочу вам повідомити, що вчора на 62 році життя помер мій найкращий друг, наставник, людина з Великої Літери Ярослав Чорногуз.
Член НСПУ, журналіст, талановитий поет, співак, композитор, чуйний, добрий, емоційний, справедливий. Величезна вт

Борис Костиря
2026.04.09 13:36
Осінні дощі невгамовні й протяжні
Ідуть невмолимо, як військо звитяжне.

Вони проспівають відомі псалми,
В яких загубитися зможемо ми.

Осінні дощі все бринчать на гітарі
В своєму столітньому репертуарі.

Юрко Бужанин
2026.04.09 12:50
В моменти втрат оголюються нерви -
Аж хочеться, від відчаю, завити.
Живе ж на світі довго різне стерво,
А кращі і на Небі в дефіциті.

9.04.2026

В Горова Леся
2026.04.09 12:01
Розчахнута акація цвіте.
Щосили гонить живоносні соки
По знівеченім стовбуру високім -
Медовий дух летить в село пусте.

Там гулко-говірливі зазвичай
Зніміли вулики в траві, Сірком примятій.
Під ґанком спаленим буяє густо м'ята,

Федір Паламар
2026.04.09 11:48
Попивав сивуху зо червоним перцем
(Ох, мені погано - принесіть відерце),
Весело гуляли на весільнім герці:
Стрелив з арбелета тамаді у серце.

хома дідим
2026.04.09 09:01
фак оф алле
але нормально взагалі
пасхальний зайчик
білий кролик
що усього всього
ворожого на тлі
не треба рими
почервонілі очі голубі

Віктор Кучерук
2026.04.09 06:00
Безликий день без місяця й числа, -
Без запахів, без звуків і без зблисків, -
Лише сіріє непроглядна мла
І всюди мокро та підступно слизько.
Мов сонний сум весь простір оповив
І тишу заколисує навмисно,
Щоб понад лугом не лунав мотив
Веснянками за

Артур Курдіновський
2026.04.09 03:50
Холодний квітень розриває душу.
І сіра злива - в серце арбалет.
Ну як же так, мій незамінний Друже?
Зарано обірвався Ваш сонет!

Поставити питання зараз мушу:
Якщо не Ви, то хто ж тоді - Поет?
Хай заздрість чорна сяде у калюжу

Борис Костиря
2026.04.08 20:03
Хлопець біг крізь дощі невідомо куди,
Навмання, без призначення, цілі,
Крізь безмежне нашестя стрімкої води,
Крізь епох навісні заметілі.

Хлопець біг крізь калюжі, яруги, рови,
Крізь Освенцими й Хіросіми.
І над ним виростали фатальні гриби

Артур Курдіновський
2026.04.08 17:10
ЯРОСЛАВ ОЛЕГОВИЧ ЧОРНОГУЗ
(20.07.1963 - 08.04.2026)

ДРУЖЕ! ВЧИТЕЛЮ! МІЙ ЛІТЕРАТУРНИЙ БАТЬКУ! Яяяяяяяяяяяяяяяяяк?

Пішов із життя Поет, який подарував цьому світу справжнє світло кохання. А мені - подарував мене! Колись представники акторської профес

Костянтин Ватульов
2026.04.08 16:11
Західний вітер на згарищах сонної вулиці,
Кіт повернувся у пошуку крихти тепла.
Врешті до мене з надією ледве притулиться,
Вмоститься близько десь зліва і біля ребра.

Шкірою треться, а кігті розбиті та стомлені,
Зовсім промерзли худенькі на тілі кі

Віктор Кучерук
2026.04.08 08:21
Якби не рвався навпростець
І оминав горби й баюри,
То був би вже давно кінець
Ходою зродженій зажурі.
Якби дослухався порад
Людей досвідчених і мудрих,
То не вертав би вік назад
Ні на зорі, ні пополудні.

Артур Курдіновський
2026.04.08 06:03
Я не хочу рятувати світ,
Лізти на пекельну амбразуру.
Вже на аркуш ліг мій заповіт,
Він для більшості - макулатура.

Я не буду бігти навздогін
Тим, хто переміг і дні, і ночі.
Світ, неначе той невтомний млин,

Світлана Пирогова
2026.04.07 22:03
К-оли туман в ярах, як дим застиг,
В-она приходить босоніж по росах,
І-промені її вплелися в коси.
Т-римає Муза в пальцях вітру сміх.
Н-е кличе, а веде за небосхил.
Е-дем і тиша там такі незвичні,
В-она диктує рими фантастичні,
А кожен біль стає зе

хома дідим
2026.04.07 20:39
валандався усяко шлявся
та роззирався якомога
хто у вишиванці а хто у шапці
де благодать а де знемога
хто при колясці хто на лавці
а хто повзе через дорогу
щоб голубів іще зібрати
на крихти пиріжка з горохом

Ігор Шоха
2026.04.07 18:59
                    І
Менестрелі є. Вони існують
в цьому світі як мандрівники,
може бути, що не одесную,
та ошую де-не-де кочують
обіруч Господньої руки.
Отже, поки є чим дорожити,
ідемо попутно до кінця

Роксолана Вірлан
2026.04.07 18:43
І тільки уява є швидша за світло,
і тільки уяві підкорений простір,
як кориться глина- в теплі розімліла-
рукам гончаря - на майстерскім помості.

Як діва паліє під поглядом любка,
під помахом пензля злітають заграви -
так никнуть парсеки - до нест

Костянтин Ватульов
2026.04.07 18:36
Я хочу знов відчути море за вікном,
Не десь…на вістрі узбережжя Криму,
І просто до води, де сонечко зійшло
Крізь сад черешні преспокійно линуть.

Всміхаючись, сховавши в окулярах блиск
Очей, та йти по теплій плитці вулиць.
За стільки років, що майн

Віктор Кучерук
2026.04.07 08:51
Коротка ніч і довгий день,
І угорі - блакить небесна, -
І море радісних пісень
Переповняє світ чудесний.
І я святкую навесні
Всього народження й зростання, -
І рвуться пута на мені,
Щоб розпочав пересування

хома дідим
2026.04.06 19:03
не перевершити себе
до чого навіть намагатись
це усміхання де-не-де
не зовсім позначає радість
ту радість що усе підносить
і салютує бозна-чим
котрій ніколи не є досить
такий її бентежний чин

С М
2026.04.06 18:31
не торкаться долу
сонця не узріть
анічого тільки
біг біг біг
біжім
біжім

дім на пагорбі

Костянтин Ватульов
2026.04.06 17:06
Коли я повернусь, перший сніг долетить до землі,
А старенький таксист довезе із вокзалу додому.
Я згадаю, як мама казала слова непрості,
Як стрічала мене на порозі в халаті м’якому.

Коли я повернусь, місто буде холодним, чужим.
Наплюю, що ось так п

Борис Костиря
2026.04.06 16:34
Столітній парк розорений, розбитий,
Осквернений вандалами, стоїть
У сотнях невловимих смолоскипах,
Де гасне час, перемагає мить.

Завзяті лиходії й тимчасовці
Спроможні потолочити красу.
Вони взялися погасити сонце

Олена Побийголод
2026.04.06 15:53
Сергій Островой (1911-2005)

У лісі наодинці
жила Зима в хатинці;
вона солила сніжки,
поклавши їх до діжки;

замети нагортала,

Юрій Гундарів
2026.04.06 11:35
лютого 2026 року в Україну повернули тисячу тіл (останків) загиблих захисників…

В безсонячний лютневий день
одна за одною машини:
колона траурна іде —
німі холодні домовини…

Нам повернули лиш тіла,

Артур Курдіновський
2026.04.06 09:22
Весна заграє радісну симфонію,
Акордами розпустяться бруньки.
Я теж хотів піти до філармонії,
Та в долі закінчилися квитки.

Закрила серце злим чотирикутником
Тверда холодна кам'яна стіна.
Я не завжди був тінню та відлюдником!

Ольга Олеандра
2026.04.06 08:54
Втрачені сенси неможливо відновити.
Можна виростити інші – через ціннісне сито
просіяти коштовне зерня від лушпіння та інших видів сміття –
перетворивши втрату на зачин для нового життя.

Сенси, які загинули, мали базові вади:
приховані, замаскова

Віктор Кучерук
2026.04.06 05:56
Коли поволі повзаю
Угору чи униз, -
Ловлю себе на роздумі
Про неймовірну слизь
Отам, де є залишені
Колінами сліди, -
Де мрії глумом знищені
Мені болять завжди.

Іван Потьомкін
2026.04.05 19:35
Найперше зійшлась грищенецька рідня,
Навіть ті, кого, на жаль, досі не знав.
А ось із саду лутовок, що на горі,
Став несміло Езоп на поріг.
Неспішно Овідій з Причорномор’я прийшов,
Струшує куряву з подертих уже підошов.
З мольбертом і скрипкою (не ч

Тетяна Левицька
2026.04.05 17:54
Мовчазна жура у домі
позбирала ртуть.
Бідолашний, ще не в комі,
я, ще поряд, тут.

Не знаходжу собі місця
для негожих рук.
Це за буревійним містом

Микола Дудар
2026.04.05 17:31
Шановні друзі - однодумці! Вибачайте, це мій останій допис в Поетичні Майстерні. Маю вам зізнатись, що був інколи нестримний до ваших зауважень щодо моєї писанини… Огризався на гризотню де-яких… Але я горжусь тим, що прожив свій час, Богом даним, у пошука

хома дідим
2026.04.05 17:01
ніч постає
безрадно
непідзвітно
мов змок чи замк
ненависть продається
що ходовий артикул
будь спок будь спок
жеровисько як є

Борис Костиря
2026.04.05 14:32
Шум вітрів долинає з вікна
В заметілі епох і формацій.
Прозвучить незглибима вина,
Над якою не владний Горацій.

Шум часів у шаленості снів,
В какофонії дикій, нестерпній,
В мерехтінні безжалісних днів,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори на сторінці:

Костянтин Ватульов
2026.04.02

Іванна Сріблицька
2026.03.31

Олеся ніжна
2026.03.31

Майя М
2026.03.29

Олег Богдан
2026.03.28

Андрій Людвіг
2026.03.27

Охмуд Песецький
2026.03.19






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




 
 
Поезія


  1. Василь Світлий - [ 2012.01.07 14:34 ]
    СВІТЛО ЗАСВІТИЛОСЬ

    Земля, земля,
    радій, радій,
    бо тут
    Світло засвітилось,
    Дитя народилось.
    Славім!

    Це Він, це Він,
    Святий, Святий,
    Бог Син.
    З Діви воплотився,
    Духом оповився.
    Навік.

    В яслах, в яслах,
    в сінці, в сінці,
    навкруг
    Ангели літають,
    Царя прославляють.
    І ми...

    Ісус, Ісус,
    Живий, Живий,
    завжди.
    Христос народився,
    люд благословився.
    Амінь.


    Рейтинги: Народний -- (5.47) | "Майстерень" -- (5.39)
    Коментарі: (27)


  2. Іван Гентош - [ 2012.01.07 14:14 ]
    Різдвяне

    Пролітає сніжок довгожданий,
    Дух святковий витає довкрýж,
    В колядí, що від тата і мами,
    Щось тремтливе торкається душ…

    І гуртує, єднає незримо,
    Молитовно підносить серця.
    Нам Христос народився! Славімо!
    Нам надія зійшла від Творця!

    І зоря на небес діадемі
    Знов провадить до цінностей тих –
    Ми сьогодні усі в Вифлеємі
    Біля ясел клячієм святих…

    Не принесли багатства і статків –
    Лиш слова найщиріші хвалú…
    Дай нам віру, Небесне Дитятко,
    І наснагу і мудрість зішли!

    Хай вертеп колядує надвóрі,
    Ллється радість в повітрі тремкім…
    Щиро й вдячно застигнем в покорі –
    Нам Христос народився! Славім!

    7.01.2012


    Рейтинги: Народний 6 (5.58) | "Майстерень" -- (5.79)
    Коментарі: (28)


  3. Катерина Савельєва - [ 2012.01.07 14:40 ]
    Гола береза
    Я обпекла вуста холодним груднем,
    Пухнастий день розгулює по колу.
    Смiливим поглядом i волелюбним -
    Вiн споглядає на березу голу.

    Позамiтало листя пiд ногами,
    Ночами пестить вiкна завiрюха.
    Ти над моїми синiми губами,
    Гарячих та палких вiршiв послухай!


    Рейтинги: Народний 5.25 (5.33) | "Майстерень" -- (5.32)
    Коментарі: (1)


  4. Катерина Савельєва - [ 2012.01.07 14:48 ]
    Свiжий буревiй
    Трiпоче жовтим пiр'ям листя над землею,
    Шумить i обсипає золотом з гори -
    Все одягає до зимової пори.
    Безпомiчно здiймаю крила перед нею.

    Не хочу бути полонянкою твоєю,
    Пухку ялинку подругою обери.
    Душа замерзла вже до глибини кори
    I у тремтiннi листячко до неї клею.

    Лоскоче в танцi з моря буревiй.
    Однаково менi! Ти порятунок мiй.
    I нi для чого бити i ламати крила,

    Нехай i човен мiй зi зламаним веслом.
    Пахуча квiтка, та що дихає теплом:
    Ним окриляє i наповнює вiтрила.


    Рейтинги: Народний -- (5.33) | "Майстерень" -- (5.32)
    Прокоментувати:


  5. Павло ГайНижник - [ 2012.01.07 13:29 ]
    РІЗДВО
    РІЗДВО

    Христові сльози підбери,
    Ними умий душі крихкі перлини
    Й у со́бі Бога обійми –
    Пізнай Його страждань краплини
    І ними кіпоть змий, і до небес здійми
    Життя усе. Крізь ночі та крізь днини
    У очі Тайні зазирни
    Й відчуй Різдво нової вже людини.

    Павло Гай-Нижник
    7 січня 2012 р.


    Рейтинги: Народний -- (5.25) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  6. Олександр Григоренко - [ 2012.01.07 11:22 ]
    Столб света
    Моя душа, окруженная фиолетовым пламенем,
    Призывает столб света:
    Я ЕСМЬ Присутствие благое,
    Света столбом опечатай меня,
    Светом, что вызван именем Божьим
    Из Вознесенных Владык огня.
    Пусть мой храм он всегда хранит
    От розлада, что послан мне;

    Желания спалить и обратить
    Я призываю в фиолетовом огне.
    Буду во имя свободы взывать
    И тогда я смогу пламенем стать. (3х)

    ПРОЩЕНИЕ
    Я ЕСМЬ дающий здесь прощение,
    Прочь гоню страх и сомнения,
    Всех навек освобождая
    И победой окрыля

    Я взываю полновластно
    О прощеньи ежечасно,
    Сущему всему прощая,
    Милость всюду изливаю. (3х)
    2012г.


    Рейтинги: Народний -- (5.43) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:


  7. Ігор Павлюк - [ 2012.01.07 10:25 ]
    ЕПІЗОД-1
    * * *

    Ніщо журби не варте в світі цім.
    Так справедливо: кожному по вірі.
    Лише в людей усмішка на лиці,
    Бо не сміються ні боги, ні звірі.

    А плачуть всі – тихенько чи навзрид,
    Коли щасливі, чи коли вмирають,
    Вертаючи з весілля чи з корид,
    У райськім пеклі чи у пеклі раю.

    Галактики і атоми, і ми...
    Між ними...
    Посередники солоні.
    Із вубуху великої пітьми,
    Із затишку у маминому лоні.

    Я задихавсь від неба на Землі,
    Зловивши словом, що було і буде,
    Поживши в шкурі лордів, королів,
    В тюрмі-сумі і у собачій буді.

    На сцені серця геніїв я грав –
    Поетів тих, кого відчув до генів.
    Як з клена, з мене сходила кора,
    Росло волосся золотом зеленим.

    А небо, небо... зверху і в мені
    Росло, як тісто, солене зірками.
    Що після мене?
    Попіл і пісні.
    Переді мною...
    Врешті, все те саме:
    Аборти муз опісля тих раїв,
    Що мали ми в пекельні наші ночі.
    І друзі ті, яких не напоїв,
    Та похмелив,
    Що у житті дорожче...

    Між простором і часом я метавсь.
    І простором ставав мій час гумовий,
    Який горів під тиском, як метан.
    Метався і ставав золотословом.

    Мовчало небо – як земля могил
    Поетів, що поховані завчасно.
    І друзями ставали вороги.
    А друзі, як летючі свічі, гаснули.

    Світилися тумани із боліт.
    Світ нетутешній, трішечки неоновий,
    Творив пекельно-райське на Землі,
    Душі – як тілу в материнськім лонові.

    Лиш час ішов – як сніг на молоко,
    Як вітер, що умер і став скловатою.
    Одні бажають жити отако:
    Дурні – як мудрі, мудрі – дурнуватими.

    Комусь коти й вазони, а комусь
    Війна й кохання, слава чорта лисого.
    Здається, треба сісти у тюрму,
    Щоби в народу «получити вислугу».

    А що народ? Як ситий – спить собі.
    Вина й видовищ, і розмножень спрагує.
    Від суєти його рятує біль,
    Від болю він рятує душу брагою.

    І до корита з ложечкою йде.
    Холодне світло зір...
    Сніжинка в окові...
    Народ все менш складається з людей.
    А люде усе більше одинокі.


    Рейтинги: Народний -- (5.72) | "Майстерень" -- (5.75)
    Коментарі: (13)


  8. Наталка Янушевич - [ 2012.01.07 00:43 ]
    РІЗДВЯНЕ
    Близько небо і янгол близько,

    Простирадлом довкола сніг,

    А земля – то немов колиска

    Для щасливих дитячих снів.

    Я - дівча. І воно чекає

    Того давнього дива з див –

    Щоби янгол над нашим краєм

    Першу зіроньку запалив.

    Наче фольга легка, барвиста,

    Все закрутить святковий рій.

    Ти дитячим серденьком чистим

    Про усе надзвичайне мрій!

    2012


    Рейтинги: Народний -- (5.54) | "Майстерень" -- (5.54)
    Коментарі: (14)


  9. Марія Берберфіш - [ 2012.01.06 23:38 ]
    А зима розгорнулась...
    А зима розгорнулась люто
    мертво-білим снігів полотном.
    Крижаний до весни пором
    не запещує серць теплом.
    А її ж нам аби відчути...

    А навколо - ніч безпросвітна.
    То і що? То ж до ранку є шлях!
    Хай темніш і темніш в очах,
    хай несеш у руці свій прах,
    А світанок таки розквітне.


    Попередній варіант

    А зима розгорнулась світом.
    То і що? Най лежить собі!
    Не почути весняний спів,
    не зігрітись на лоні літа,
    як цю пору не пережити!

    А навколо - ніч безпросвітна.
    То і що? То ж - до ранку шлях.
    Хай щомиті темніш в очах,
    та світанок колись розквітне!
    І запахне в повітрі квітнем...

    (2012 р.)


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.43) | "Майстерень" -- (5.33)
    Коментарі: (6)


  10. Василь Кузан - [ 2012.01.06 23:00 ]
    Нова радiсть
    Приходить перший колядник,
    Приносить радісні новини:
    Христос родився! Ну а ти
    Лише очікуєш дитину.

    Всі колядують. До зорі
    Звертають погляди щасливі.
    І ти радієш, та твої
    Усі турботи у дитині.

    Ти думаєш: а чи вона
    Вже чує зоряну колядку?
    Колиска черева м’яка
    Колише бажане дитятко.

    Хай спить маленьке. Тихо, ти…
    Тихенько, зіронько, світи.

    06.01.2012


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.54) | "Майстерень" -- (5.7)
    Коментарі: (17)


  11. Іван Потьомкін - [ 2012.01.06 22:02 ]
    Щоб світ був однозначним на добро

    ...Цей світ оточує мене...
    Могутній подих ріллі.
    Відкрита рана – погук журавлів.
    Струмки випростуються в ріки.
    Рожевим квітом вибухнула брунька...
    ...Цей світ оточує мене...
    Ластів’ята вперше помічають землю.
    Про щось своє шепочуться сини.
    Замість уроків в «класи» грають школярі.
    Поміж формул професор тулить чортенят...
    ...Цей світ оточує мене...
    Хруснула галузка.
    Стадіон завмер в передчутті рекорду.
    Бібліотечну тишу розірвало: «Евріка!»
    Вода хлюпоче колискову лозам.
    Вві сні заговорило раптом немовля...
    ...Цей світ оточує мене...
    Як усе переплелось в лункому слові ЖИТЬ!!!
    Де межа наших світів?
    Роками чи століттями лічить свій вік?..
    ...Цей світ оточує мене...
    Розгортає пам’ять сувої чорні воєн.
    Невже й онукам судилося пізнати
    Тортур, каліцтва, затірки, кандьору?..
    З букварем зустрітись аж у десять?..
    ...Цей світ оточує мене...
    «Тільки б уточнювать слова, –
    Заповідав Декарт, – і світ позбувся б
    Половини своїх нещасть...»
    Цей світ оточує мене...
    Як хочеться, аби сини не знали
    Про слів багатозначність.
    Власне, про наругу,
    А то й дочасну смерть,
    Що криються за ними…











    Рейтинги: Народний -- (5.62) | "Майстерень" -- (5.86)
    Прокоментувати:


  12. Михайло Десна - [ 2012.01.06 21:03 ]
    Мала величальна у Різдвяну ніч
    Від Пречистої Матусі
    народився Ти, Ісусе!
    Батьку серцем помоливсь
    (слава, слава Богу) -
    Ти вродивсь!

    Хай не в місті перше слово
    прозвучало колисково,
    Батьку серцем помоливсь
    (слава, слава Богу) -
    Ти вродивсь!

    Іграшка дитяча зірко
    сяє всім Твоя, бо зірка!
    Батьку серцем помоливсь
    (слава, слава Богу) -
    Ти вродивсь!

    Принесли Тобі царі три
    знаки царської палітри.
    Батьку серцем помоливсь
    (слава, слава Богу) -
    Ти вродивсь!

    Величаєм Образ Мами -
    Жінки над всіма жінками!
    Батьку серцем помоливсь
    (слава, слава Богу) -
    Ти вродивсь!


    06.01.2012


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.48) | "Майстерень" -- (5.48)
    Коментарі: (13)


  13. Мирослава Мельничук - [ 2012.01.06 20:59 ]
    Передріздвяне
    Нині, нарешті, втомилося небо плакати.
    Хмари розтанули - люди підняли голови.
    Люди спинилися: щось відбулося знакове.
    Люди знітилися - наче стоять оголені.

    Зорі, нарешті, обрали між себе Обрану.
    Промені впали - і стало ясніше ясного.
    Люди побачили: не підлягають обміну
    душі на гроші, а вічність - на все дочасне.

    Бог народився! В ясельцях мала Дитина
    ніч переможе: ні страху уже, ні відчаю
    тому, хто вірить, хто знає свої провини
    і залишає серце в доброму, світлому, вічному.




    січень 2012


    Рейтинги: Народний -- (5.48) | "Майстерень" -- (5.43)
    Прокоментувати:


  14. Оля Лахоцька - [ 2012.01.06 16:27 ]
    Невечірній
    складати веселку з вечірнього світла,
    між грою у бісер хрипіти: я вірю...
    хто втому стирає, і сльози їм витре –
    один - невечірній.

    вкладаючись в ясла прокрустових правил,
    збирати надію з найменших окрушин,
    що він не пішов, не забув, не зоставив,
    а значить – я мушу…

    бо право свободи – це право на втрату,
    і тут не знайти, не сплести оберега,
    хіба тільки цвях, що кувався на брата,
    ввіб'єш до ковчега.

    а сталь – все гостріша, зливаються тіні,
    шепоче порадник: ось міра – і крито…
    ми всі – півтонами – пекучі, невірні,
    життя нерозлите...

    складаєм веселку з вечірнього світла –
    колиску для ноя у слові "людина",
    марія співає у ніч ненаситну,
    ніхто не загине…


    Рейтинги: Народний 5.42 (5.49) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (34)


  15. Людмила Лук'янець - [ 2012.01.06 16:54 ]
    ***
    Тиша. Годинник ритмічно
    Краплями з крану життя.
    Капає,капає в вічність...
    Милістю - в пригорщ буття.

    Вії колишуться томно
    Долених карих очей.
    Віра чи подив... судомно...
    Спалах... прозріння ночей.

    Сито над чашею світу
    Сіє все мливо як є.
    Тільки би смерть не зустріти,
    Тільки би щастя своє...

    Ходимо, ходим по колу.
    Хтось доганяє... - міраж!
    Падає крапля додолу...
    Важить вагар наш багаж...

    Щось заважкий? Ні? Ще б граму?
    Ще докладу... не кінець.
    Б'є сивий дух телеграму.
    Шле сяйво неба вінець.

    Тиша. Годинник ритмічно
    Краплями років - в пісок.
    Хтось обізвався цинічно.
    Хтось присягнув й - ані крок.

    Хтось не втримався й на крилах
    Знявсь над буденням своїм.
    В чім же безсмертя і сила?...
    Чим же на світі стоїм?..
    2011


    Рейтинги: Народний -- (5.46) | "Майстерень" -- (5.38)
    Коментарі: (4)


  16. Микола Дудар - [ 2012.01.06 16:36 ]
    ****
    Хотел остановить мгновенье,
    Но вышло злое западло:
    Споткнулся вдруг о старий пень я ,--
    И времья дальше потекло…


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (5.65)
    Прокоментувати:


  17. Микола Дудар - [ 2012.01.06 16:49 ]
    ****
    как ты быстро не старей -
    мода старится скорей...
    под влиянием погод -
    по четыре раза в год!..




    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (5.65)
    Прокоментувати:


  18. Микола Дудар - [ 2012.01.06 16:10 ]
    Девочке .... из паралельного класса
    На красном,что плеснуло за края,
    На поцелуе лунного бокала
    Застыла нерешительность моя,
    Как будто через миг мне петь в Ла- Скала…
    ...И ветерок причалил пузырьки,
    Раскладывая скромно свои ноты…
    И ночь зажгла , как рампы, угольки…
    Наш Випускной. Ну что же ты? Ну что ты?
    …Еще чуть – чуть осталось до зари.
    И нам, таким, уже не повториться…
    А я всегда тебя боготворил,
    Хотя в глаза и называл волчицей…
    Вдруг рассвело... "Ты что – нибудь скажи…"
    На тишине застыли девять балов…
    Заслушалось стихами поле ржи…
    И круг замкнулся лунного бокала...
    1999г.


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (5.65)
    Коментарі: (1)


  19. Микола Дудар - [ 2012.01.06 16:05 ]
    ****
    Стихи не в моде... Путь печали…
    И грусть -- запутанный маршрут...
    А мой – вперед! и две педали
    Слегка поддашь - опять зовут…
    А вот и ветер сеет вечер.
    Так одиноко в тишине.
    Полжизни мне летит на встречу --
    Видать кому-то там видней…
    У них чуток покрепче нерви…
    Их – сотня лет, моих – полста…
    Они завидуют, что первым
    Его я встречу у Креста...


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (5.65)
    Прокоментувати:


  20. Микола Дудар - [ 2012.01.06 16:18 ]
    ЭТЮД
    ( доченьке Кате )
    Осени – много. Дни -- невесомы.
    Девочка. Листьев букет…
    -- Вы мне исполните марш Мендельсона?
    Что же ей скажешь в ответ?
    -- Я бы исполнил, да весь мой оркестр
    Где-то на свадьбе другой…
    Нынче в оркестре -- новый маэстро.
    Он путает скрипку с трубой...
    Все же присядьте на краешек кресла,
    Сбросьте с души паранджу…
    Я теперь вижу: вы тоже невеста --
    Вот что я вам предложу…
    Ми обратимся к старым пластинкам --
    Где тут у нас Мендельсон?
    Чуть поскрипит и пойдет без запинки…
    Это ведь сон…



    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (5.65)
    Прокоментувати:


  21. Олександр Григоренко - [ 2012.01.06 15:29 ]
    Веление Сердца, Головы и Руки*
    Сердце
    Огонь фиолетовый в сердце пылай,
    Любовью божественной ярко сияй!
    Ты - милосердие истинно вечно,
    Да буду созвучен тебе бесконечно.

    Голова
    Я ЕСМЬ свет Христос во мне,
    Гори всегда в моем уме;
    Огонь фиолетовый ярко пылай,
    Ум мой навеки освобождай.

    Боже, податель насущего хлеба,
    Ум мой наполни огнем фиолетовым,
    Чтобы в сияньи Твоем небесном
    Стал мой разум разумом света.

    Рука
    Я ЕСМЬ неустанная Божья десница,
    Вечно тружусь, чтоб победы добиться;
    Великая радость для чистой души -
    Путь Срединный смиренно вершить.
    2012г.


    Рейтинги: Народний -- (5.43) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:


  22. Людмила Лук'янець - [ 2012.01.06 15:40 ]
    ***
    Хто ж бо хоче горенька чи біди?!
    Кожен рік стрічаємо як завжди.
    Ми йому співаємо все пісні,
    Столи накриваємо лиш рясні.

    Ми його прохаємо добрим буть,
    Прокладати рівну нам лише путь,
    Не лякать стихіями навесні,
    Дні давати радісні та ясні.

    Просим урожаю ми і тепла,
    Щоб земелька щедрою нам була.
    Щоб не знали голоду і біди,
    Й тільки вдосталь мали ми лиш води.

    Зарясніє веснонька у цвіту,-
    Просимо прогнати ми маєту,
    Просимо лиш ягідок і квіток
    Для маленьких любеньких щоб діток.

    А як прийде літечко,- щоб вода
    Була завжди лагідна й молода,
    Плюскали карасики у стави,
    Було вдосталь сінечка і трави.

    А як прийде осінь же золота,
    Хай солодким яблуком привіта,
    Хай грибочки всіюють всі ліси,
    Щоб було і їженьки, і краси.

    Кожен рік вітаємо як завжди.
    Кажем: - Щедрий роченьку, ти іди,
    Покуштуй із медом же в нас куті.
    Гостем всадим щиро на покуті.

    Ми його задобримо всім, що є,
    Хай же цілий рік він нам мир дає,
    Хай не ображається, повсякчас
    ми його вітатимем щиро в нас.
    2011


    Рейтинги: Народний -- (5.46) | "Майстерень" -- (5.38)
    Прокоментувати:


  23. Олександр Григоренко - [ 2012.01.06 15:31 ]
    Пламя обители
    Мой брат и сестра, вы помните меня.
    В вас Великий Источник жизни Святого Духа -
    Бело-огненная серцевина Альфы и Омеги.
    В тайной обители вашего храма пылает Огонь сердца,
    Это горит трехлепестковое пламя - божественная искра.
    Фиолетовое пламя трех лепестков воплощают качества Бога:
    Голубой лепесток с левой стороны - силу Бога.
    Желтый в центре - мудрость Бога.
    А розовый с правой стороны - любовь Бога.
    Достигните силы, мудрости и любви Божественного Царства,
    Закрепленного в вашем трехлепесковом пламени.
    Вы сможете исполнить все свои желания
    Во имя Свободи и Мира
    Всех навек освобождая и
    И радостью победы окрыляя.


    Рейтинги: Народний -- (5.43) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:


  24. Наталя Боровик - [ 2012.01.06 15:07 ]
    диктатура
    я встановлюю диктатуру щастя
    в межах свого проживання.
    щиро вірю - мені усе вдасться
    забуваю про страхи і вагання.
    я в тумані турбот буденних
    відшукаю місце для свята.
    бо у проявах свої нескінченних
    на дарунки доля багата.
    нехай будуть дощі і грози
    вирувати поряд зі мною.
    моє щастя, попри всі прогнози,
    керуватиме монаршою рукою.
    2012


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (1)


  25. Анна Куртєва - [ 2012.01.06 14:24 ]
    Цветаевой

    Встречной рябины вдруг каждая кисть
    К сердцу приникнет и хочет ожить
    В чувствах дерзаньем, а в мыслях строкой -
    Так мы и ходим, Марина, с тобой.

    Ноябрь, 1984


    Рейтинги: Народний -- (5.46) | "Майстерень" -- (5.42)
    Коментарі: (2)


  26. Анна Куртєва - [ 2012.01.06 14:03 ]
    Марине Цветаевой

    Долго рабыней твоих смелых уст
    Буду, Марина. Обет мой не пуст.
    Жаль, что при жизни отдать не могла
    Море тебе твоего же тепла.
    Боль, что в беде для натруженных рук
    Мало нашлось настоящих подруг.
    Стон, что от мира коварства и зла
    Хлеба на день получить не могла.
    Ах, как жестока с тобою судьба:
    Дочек и сына спасти не смогла,
    Нет на земле ни следа, ни креста,
    Только сестра, дотянувши до ста,
    Бродит среди безымянных могил...

    Но поднебесье - твое навсегда...
    Может быть, легче тебе, чем тогда?
    Может, познала гармонию сфер
    "С этой безмерностью в мире" без "мер"?
    Слышишь, как в каждом российском краю
    Шепчут стихи, как молитву твою?
    Видишь, не спят по ночам ведь в домах,
    Верность тебе, обретая в томах?
    Знаешь ли, сколько достойных детей
    Любят тебя все сильней и сильней?
    Хочешь ответить словами? Прошу:
    Ты продиктуешь, а я запишу.

    1984 г.



    Рейтинги: Народний -- (5.46) | "Майстерень" -- (5.42)
    Коментарі: (4)


  27. Лідія Стрельченко - [ 2012.01.06 14:50 ]
    Із циклу "Дзеркала снів"
    Всі гребінці - під подушками.
    Всі наречені - у дзеркалах.
    Зірка пливе до віконної рами,
    Щоб освітити долю у снах.

    Свято - без снігу. Світло - як пляма.
    Страви нудьгують у тарілках.
    Глиця нещасна - вже під ногами:
    В капцях чиїхось чи чобітках.

    Не ворожила тільки ялинка.
    Пахла, блищала, та не цвіла.
    Сни роздруковував зоряний принтер.
    Замість парфумів - свіжа смола.

    ~ 2006


    Рейтинги: Народний -- (5.25) | "Майстерень" -- (5.25)
    Прокоментувати:


  28. Володимир Сірий - [ 2012.01.06 13:48 ]
    ***
    Землі цибулина
    в ріллі голубій
    полярного сяйва
    пір’їни плекає

    06.01.12.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.53) | "Майстерень" -- (5.55)
    Коментарі: (14)


  29. Домінік Арфіст - [ 2012.01.06 13:17 ]
    РІЗДВО
    осяяна земля
    батьки
    царі з дарами
    хліва подертий дах – в нім висота…
    мовчало Немовля
    летіло небесами
    у світлі Зірки бачило – хреста…


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (26)


  30. Ганна Осадко - [ 2012.01.06 13:02 ]
    напередоднi Рiздва
    ...це так п-о-з-и-т-и-в-н-о:
    зустрічати сніг, що падає за вікном,
    із сонною посмішкою,
    потягнутися кішечкою,
    уявити:
    всі ці візерунки на шибі, крижані сердечка, прозорі квіти –
    особисто для мене, ніби ти їх вночі малював
    пензлем широким –
    олійна фарба густа, запашна, лискуча,
    малював із тамтого боку вікна-світанку,
    невагомо витав (сьомий поверх!), як Дух Різдва,
    чи сучасного, чи прийдешнього –
    хто ж його добере серед ночі, якого саме?

    ..................
    ... а вранці - потяг, о п'ятій.
    випита кава, спаковані речі...
    не до речі – валіза щоразу худіша, як вірний пес,
    що ж везти?
    До небес – за лімом – одна сукенка,
    По колінця, в горохи червоні,
    Смішна, як я...
    ......................
    ... я –
    що різна-залежна
    від літер, від тебе_вітру,
    невагомо витаєш
    із пензлем
    і пишеш мене:

    коли твої вуста промовляють
    «мале-е-енька» - звуки ладні, круглі, згортаються у клубочки;
    «золота-а-а» - опиняєшся усередині дзвону,
    він тебе втягує досередини – і тобою ж калатає;
    «н-і-іжна» - ти прозора билинка, ти кашка солодка, ти бабка
    срібляста, нечутна, тебе вже нема ніде...

    прокидаєшся –
    знову о третій –
    де сніг іде,
    де
    ти в береті з різдвяною зіркою
    береш мої сни за крильцята,
    і розфарбовуєш їх
    маковими цілунками
    світанку.


    Рейтинги: Народний -- (5.65) | "Майстерень" -- (5.62)
    Коментарі: (8)


  31. Тетяна Флора Мілєвська - [ 2012.01.06 12:15 ]
    * * *
    НА РІЗДВО, НА НОВИЙ РІК
    ПЕРШИМ ВХОДИТЬ ЧОЛОВІК!
    ХАЙ ДО ВАС ЗАЙДЕ БАГАТО,
    ЩОБ ЩОДНЯ БУЛО МОВ СВЯТО!
    І ДОБРОБУТ, І ЛЮБОВ -
    ПРЕБАГАЦЬКО! ЗНОВ І ЗНОВ!!
    06.01.2012
    ЩЕДРИЙ ВЕЧІР! ДОБРИЙ ВЕЧІР!


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.51) | "Майстерень" -- (5.58)
    Коментарі: (2)


  32. Адель Станіславська - [ 2012.01.06 11:09 ]
    Святвечір
    Білосніжним встелена обрусом
    до сердець Господняя стежина,
    з неба зірка до ясел з Ісусом
    на молитву скликала родину.

    Знову Він - усміхнена дитина,
    із любов"ю тягне рученята,
    в кожен дім, кожнісіньку родину,
    де готові цю любов прийняти.

    Пригорнися, серденько, до ясел,
    нині вони повні благодати!
    ...Стихли голоси, вогні погасли -
    лиш молитва, Син і Божа Мати.

    2012


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.51) | "Майстерень" -- (5.68)
    Коментарі: (18)


  33. Іван Гентош - [ 2012.01.06 11:22 ]
    пародія « Не бійтесь пацюка... »


    Пародія

    Не бійтесь пацючків – не тигри й не шакали,
    Не чудисько з Лохнес, що завжди на слухý.
    Поети всіх віків чомусь на дні шукали,
    А істина, мов спирт, гуляє наверху!
    А блики нетривкі, і все густіші тіні,
    Бармен не налива – все ясно і без слів.
    І Ви така чудна, така прекрасна в міні…
    Про що я говорив? – Не бійтесь пацюків…
    Щоб чутись як в раю – в кредит замовим трунок,
    Кав’ярня без вікон – чи то в очах вже глюк?
    А Ви така сумна – вже бачили рахунок?
    Казав же: той бармен – зажерливий пацюк!..


    5.01.2012


    Рейтинги: Народний -- (5.58) | "Майстерень" -- (5.79)
    Коментарі: (14)


  34. Олександр Кияшко - [ 2012.01.06 10:28 ]
    Де межа?
    Що є буття?
    Що небуття?
    Хто може чітко
    Дати знати,
    Якщо науку не чіпати
    Це дуже складно
    До пуття.
    Коли ми діємо – ми є,
    Коли спимо – мабуть немає,
    Хтось може дещо пам’ятає
    А більшість скаже маяття!
    Якщо частина нас живе
    Сприймаючи якісь події,
    Хтось наяву як зомбі діє
    Йдучи по стежці забуття.
    Можливо сон наш є життя?
    Життя є сном
    І в цьому сенс, -
    Що небуття й буття єдине,
    Бо де межа?
    У сні все лине як у житті.
    Любов і смерть біль і страждання,
    Ненависть, віра, сподівання -
    Нема межі.
    Є лиш незнання...


    Рейтинги: Народний -- (5.19) | "Майстерень" -- (5.25)
    Прокоментувати:


  35. Олександр Кияшко - [ 2012.01.06 10:54 ]
    Добро і зло
    Добро і зло,
    Любов й ненависть
    Керують світом
    День за днем…

    Лиш той життя це зрозуміє -
    Хто дуалізм буття відкине,
    Любов й ненависть об'єднає,
    Зло і добро в одне з'єднає.

    Той сутність істини збагне
    І шлях до неї осягне.


    Рейтинги: Народний -- (5.19) | "Майстерень" -- (5.25)
    Прокоментувати: | ""


  36. Анничка Королишин - [ 2012.01.06 07:43 ]
    Різдв"яне
    Ой,винесу усі смутки
    до сіней
    та запряжу кониченька
    до саней
    та почеплю на яремце
    дзвіночок
    та залишу на воротях
    віночок
    вези мене,кониченьку,
    в дорогу
    може,знайду свою долю
    небогу
    та най вдарять срібні дзвони
    по церквах
    та най прийду до Ісуса
    у Яслах
    та най складу Йому ясну
    кодяду
    та най вручу Йому долю
    молоду...


    Рейтинги: Народний -- (5.41) | "Майстерень" -- (5.33)
    Коментарі: (4)


  37. Тетяна Флора Мілєвська - [ 2012.01.06 03:52 ]
    * * *
    Сховалася в душі печаль,
    Відкрила очі - біль чудовий -
    Побігла б я від неї вдаль,
    Та ж тіло мало з нею змову.

    Я рвусь крізь лати самоти,
    Шукаю істину і щастя,
    Та знову осінь, знов плисти
    Рікою долі - Самовластя.

    Все ж прийде мить. Душі буття
    Підніме тіло над марноту:
    Ніколи сутністю життя
    Не стане хлібная турбота!

    Лиш той,хто йде назустріч мрії -
    Теплом навколо всіх зігріє!
    06.01.2012.


    Рейтинги: Народний -- (5.51) | "Майстерень" -- (5.58)
    Коментарі: (2)


  38. Юлія Івченко - [ 2012.01.05 23:29 ]
    пекти Наполеон в Різдво аеродромне....
    пекти наполеон в Різдво аеродромне
    у пелені нести свій сміх - господній гріх
    в шифоні золоті вбиратись на зорі
    і кращою загадкою сміятись за столом

    а далі мій літак у пізню Барселону
    а далі ти стоїш і мнеш якийсь папір
    і вовча зграя фарб на білім полотні
    як наше вчора що до серця горне

    а потім понесе – о міс чи може місіс
    яка різниця вам яка подвійність доль
    немов двійник встає із слів лупатий троль
    і аргентинське танго в шубці з рисі

    і ця зима як хліб –смачнішого не їла
    і це вино як кров – ти кажеш від Христа
    ну що ти зробиш зріла – не проста
    як біль- як сіль -як сльози в бренді Біла

    і коли до ноги пригорнеться весь світ
    струси свої страхи і зацілуй до ранку
    повзтиме рік новий у тебе бо дракон
    а ти стогни життям бо перша бо циганка


    Рейтинги: Народний -- (5.67) | "Майстерень" -- (5.76)
    Коментарі: (24)


  39. Чорнява Жінка - [ 2012.01.05 22:02 ]
    так слова впадают в речь
    так слова впадают в речь
    обласкать или обжечь
    краем

    так блаженное дитя
    откровеньями вертя
    знает

    так всё ýже узкий круг
    из друзей или подруг
    здешних

    так над морем голубым
    растворятся словно дым
    песни

    2012


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.6) | "Майстерень" 5.5 (5.61)
    Коментарі: (49)


  40. Устимко Яна - [ 2012.01.05 22:47 ]
    нічний етюд
    байдуже темряві спить собі втомлена
    втоплена в сум передмість
    сни до осель гоготять через комини
    з лиць проганяючи злість.

    криває вулиця, перечіпається
    кидає тіні у бік
    хто там сопе в нерухомості заячій
    весь зацерований вік?

    миша з діри подивовано дивиться
    нюшачи тиші п'яту
    привид з пивниці виходить на милицях
    весь у фамільних тату.

    дихають стіни і балки потріскують
    булькає-бродить вино
    ситий тарган заховався під мискою
    щоб не попастися знов.

    північ - годинник відкрився поламаний
    маятник місяцем став
    виліз на небо й висить голограмою
    тихо рахує до ста.




    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (13)


  41. Наталія Буняк - [ 2012.01.05 22:18 ]
    Поля квіток
    Відкрила вікна, напустила світла.
    Сховала темряву. ЇЇ як й не було !
    Це ж рік новий, і вже нова політра,
    В кольорах райдуги, несе тепло.

    Горить любов, горить і моє серце,
    Між хмарками вишукує блакить,
    Полилась кров, наповнює відерце.
    Наллю у келих, життя мойого мить!

    То ж вип’ємо до дна і ані краплі
    Не лишимо, щоб не допив ніхто!
    Збудуємо легенькі дерижаблі,
    Полет направим де поля квіток.




    Рейтинги: Народний -- (5.35) | "Майстерень" -- (5.24)
    Прокоментувати:


  42. Евгений Волжанский - [ 2012.01.05 21:54 ]
    Под Новый год
    Под Новый год. Уходят поезда,
    веселое кочующее племя;
    вода не убегает от моста;
    но водка - быстротечна, будто время.

    Езжает на метро, чьей кутерьмы
    хватило бы на оба ваших тома,
    к пирующим во времена чумы
    уснувший посреди армагеддона.

    И он мечтал однажды бросить пить,
    роман затеять с чистого форзаца
    и снежной бабе сердце растопить...
    ...но к ромовой - удобней подлизаться.

    Не так ли ты и я, и ты, и он -
    хотели бы, но ничего не вышло -
    хотели быть, но - вот, остыл перрон,
    и голос, чтоб окликнуть, время выжгло.


    Рейтинги: Народний -- (5.6) | "Майстерень" -- (5.6)
    Коментарі: (5)


  43. Анна Куртєва - [ 2012.01.05 20:57 ]
    Поэту

    Полюбила тебя я
    начерно,
    позабыла свой опыт
    начисто,
    твоей лирой, сраженная
    намертво,
    говорить начинаю вдруг
    наново.

    Я узнала красу
    первозданную,
    расписала красками
    странными,
    вдохновенье, тобою мне
    данное,
    окруженное мыслями
    давними.

    7 декабря 1977



    Рейтинги: Народний -- (5.46) | "Майстерень" -- (5.42)
    Коментарі: (6)


  44. Юрій Лазірко - [ 2012.01.05 20:36 ]
    Рiздво з поля бою
    1.
    Спів кулі – кондаки
    і тропарі,
    півкулі заселяє смерть,
    і радо
    рятує від тілесних
    упирів,
    мов коконова нитка
    шовкопряда.

    Роздаруватися
    за всіх зумій.
    Набій – для друга,
    янголу – відпустку,
    окопу – тіло,
    а Різдво – зимі,
    вдові –
    на покуті незносну пустку.

    2.
    Як біль душі до раю
    пронести?
    З ним не піднятися –
    бо кров’ю шитий,
    він важчав подихом,
    свинцем застиг
    і клявся смертю –
    є де болю жити.

    Від пальців побратима –
    світ погас,
    коли свої –
    до зброї приростали.
    Ти наче гільза,
    що злягла в ногах
    з пробитим капсулем –
    живцем для далі.

    3.
    Колядки білі з вітром
    для билин
    святочним обрусом
    війну накрили
    і тим, кого Свят Вечір
    обілив,
    забракло пуху від землі...
    і в крилах.

    Не йшли, не грілися
    в серцях бійців,
    не додавали духу –
    біль і свято,
    що тануло сніжинкою
    в руці.
    Замість сльози
    їй прикро догорати.

    5 Січня, 2012


    Рейтинги: Народний -- (5.67) | "Майстерень" -- (5.75)
    Коментарі: (25)


  45. Тетяна Добко - [ 2012.01.05 18:07 ]
    ***
    Хай все буде у нас попереду,
    Синій птах ще постука в вікно,
    Зовсім поруч ростуть два дерева,
    Та зустрітися їм не дано.

    Може, вітер прихилить крону,
    Чи сплететься колись коріння,
    Зовсім поруч – не значить скоро, –
    Я ще маю трохи терпіння.

    Хай попереду буде світання,
    І надія, і радість, і сни,
    Хай попереду буде кохання,
    І краса, й неповторність весни…

    2001


    Рейтинги: Народний -- (5.38) | "Майстерень" -- (5.38)
    Коментарі: (2)


  46. Ірина Зелененька - [ 2012.01.05 17:51 ]
    ***
    Виглядай мене із полювання по той край біди,
    де годинник у дзьобі несе боривітер білусі.
    І танцює крижина, немовби дівчисько - льонок.
    І люстерко дає – срібне, ніби моєї бабусі…
    Виглядай мене завтра, то, може, колись заживуть…
    Три ножі, три тюльпани, три ночі, тритони. Три суки
    лижуть руки мені, лижуть руки! Три суки твої,
    білі-білі, як сонце жури, я беру на поруки...
    Їх очиська лукаві, – лакизи, – сміються услід…
    Гавкіт небо колишнє колише: не слухайся – слухай!
    Їм несу у кишені гостинці – а хочеться … ртуть,
    бо вони б одна одну терзали довіку за вуха.
    Біля ніг полягали та дивляться дико. Гладкі.
    Їхні пещені носики чують… І котиться слина…
    Як же любить тебе наша псота! І бреше на схід,
    аж із неба летить в анемії зірок половина…
    Виглядай мене з ловів на лева по той край біди.
    Як не стане кривава луна – заспіваю білусі,
    всі годинники скинувши з неба, полину в льонок.
    І люстерко візьму: це тепер, наче дотик бабусі…


    Рейтинги: Народний -- (5.52) | "Майстерень" -- (5.56)
    Коментарі: (3)


  47. Олег Гончаренко - [ 2012.01.05 14:16 ]
    ВІТРИ НЕСЛИ У ДАЛЬ ЇХ ЗВУКИ
    Сурмач замислив Благовіст
    і вирвав сурми з мли розпуки,
    щоб над проталинами міст
    вітри несли у даль їх звуки.
    Він точно так відчув момент,
    коли весна вернулась знову.
    Сопілку взяв – на постамент,
    пісні сопілки – за основу.
    Він міражів мажорний тон
    одразу визначив, як сталий.
    Заграв – рвав нотами бетон.
    І цілі поверхи злітли,
    іще й повнісінькі «міщан»
    та «обивателів», колишніх!
    Він всіх прощав і всім прощав,
    бо відчував себе – всевишнім.
    І оживали люди ті,
    і дивувалось з них багато,
    бо вже й забули в темноті,
    що вміють слухати й літати.
    Лишивши в «комуналках» зло,
    народ шугав, і попри втому!
    Пісні, мов пелюстки, мело…
    Весна верталася додому…



    Рейтинги: Народний 5.5 (5.39) | "Майстерень" -- (5.31)
    Коментарі: (3)


  48. Василь Кузан - [ 2012.01.05 14:42 ]
    Богиня сонця
    Проклинаєш мене? Проклинай!
    Хай тобі допоможе Бог.
    Із тобою життя – не рай,
    А вулкан полохких тривог,
    І підвішений стан страхів,
    Що ось-ось упадуть на нас.
    Ти вишукуєш сто гріхів,
    Там, де жодного з них нема.
    Ти ревнуєш до тіні і
    Знов шукаєш уявних зрад.
    У напрузі минають дні,
    Але вірю, що це лиш гра –
    Підійду, обійму… Заспокойся.
    Ти безбожна богиня сонця!

    2012


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.54) | "Майстерень" -- (5.7)
    Коментарі: (20)


  49. Микола Дудар - [ 2012.01.05 14:55 ]
    ****
    Я мог бы ночью
    Показать тебе… Париж!
    Но знаю точно:
    Ты опять проспишь…


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (5.65)
    Прокоментувати:


  50. Микола Дудар - [ 2012.01.05 14:12 ]
    ****
    Ушедших дней воспоминания --
    Лиш повод задержать дыхание.
    Гадаю на кофейной гуще я:
    Желаю вспомнить дни грядущие…



    Рейтинги: Народний 5.5 (5.5) | "Майстерень" -- (5.65)
    Коментарі: (1)



  51. Сторінки: 1   ...   1050   1051   1052   1053   1054   1055   1056   1057   1058   ...   1815