ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Іван Потьомкін
2026.04.10 21:34
І, вийшовши звідти, Ісус відійшов
У землі тирські й сидонські
Євангелія від св.Матвія. 15:21
На північ попростував Ісус із учнями своїми.
З гори на гору од Гінасерету прослався шлях
З гори на гору... Під спекотним сонцем.
Треба ж одвідати усіх юдеїв

Мирон Шагало
2026.04.10 21:25
Десь там, за рогом — велике місто,
трамвай дзеленьком зупинки мітить,
крізь невгамовне щоденне дійство
кочують юрби туди і звідти —
турбот потоки
(десь там, за рогом).

Давно не ходять сюди туристи,

Світлана Пирогова
2026.04.10 19:54
Вітаю щиро з книгою новою —
Вона, мов птах, злетіла в височінь.
У кожнім слові — серце із тобою,
У кожному рядку —слів глибочінь.

Нехай її читають і відчують
Те одкровення, що в душі зростив.
Нехай слова торкають і чарують,

хома дідим
2026.04.10 18:44
цвіте форзиція
на форзаці квітневому
дехто байдужий звичайно
ще дехто у власній
нейропетлі
мало що помічає
хлопчик і дівчинка
років семи чи восьми

Костянтин Ватульов
2026.04.10 18:22
Уткнешся в кістляве плече та безслівно
Заснеш і на вигляд здасися святою.
Я знову по тілу відчую тремтіння
Від того, що поруч вляглася зі мною,

Від того, що все поміж нами серйозно,
Неначе невидима ниточка божа,
Що квітами митого вранці волосся

Володимир Ляшкевич
2026.04.10 18:02
Тремкі сніжинки, радощі зими,
старого і нового пеленання,
провулкового ліхтаря гойдання
у повні теракоти й білини.

Колядки хвилі з-за віконних рам,
гул в небі над святковими свічками,
тривога над вітальними ладами -

Юрій Лазірко
2026.04.10 16:49
наснилося мені
все місто у вогні
бо небо розцвіло
в гучних салютах
і радість на очах
і смуток у свічах
сирен і голосінь
давно не чути

С М
2026.04.10 14:08
В лапці у киці – криця
Хірургічний ніж – яскриться
Параноя з-за дверей токсичних

Твій шизоїде 21-й вік

Дріт колючий – дерті нари
Грець політики на палі

Юхим Семеняко
2026.04.10 11:51
У цій промовистій поезії чується голос автора, який не пропагуючи, створює власний метафоричний "дим" – дим внутрішнього бачення. Це не наркотичний ефект, а спосіб модерністського самовідсторонення. Спираючись на таку метафору як "оптика двох незамар

Борис Костиря
2026.04.10 11:44
Осінні дні ідуть, як мудрі старці
Із посохами, кашлем, у плащах.
Комусь, напевно, випадає трясця,
Як нагорода по сумних дощах.

Старі пророки рухають Усесвіт,
Потік ідей і круговерть часів.
Коли настане Ера Милосердя

Артур Курдіновський
2026.04.09 21:35
Зачиняються двері
У минуле моє.
А в прямому етері
Час, цинічний круп'є

Презентує новини,
Вщент усе розтрощив...
Кожна з них - домовина

Євген Федчук
2026.04.09 19:53
Кажуть, був їх Іван Третій скупердяй страшний.
Аж білів, коли копійку діставав з мошни.
Хоч багатства мав чимало: вже і сам надбав
Та й від предків своїх скупих теж чимало мав.
І країну мав безмежну, і багатства в ній.
Та сидів на тих багатствах, нач

Іван Потьомкін
2026.04.09 18:53
Узяв з собою Петра та Зеведеєвих синів.
Трохи відійшли од дому,
Став під оливою Ісус і каже:
«Млосно мені на серці якось.
Побудьте тут одні. Невдовзі повернуся».
Десяток кроків не пройшов – упав
І став молитися й благати Бога:
«Отче мій, якщо можли

М Менянин
2026.04.09 17:36
А для вас, хто
Ймення Мойого боїться,
зійде Сонце Правди… Мал. 4:2

Ілля прибув на Україну,
Блага є вість початку Дня –
єднає серце батька й сина
і зцілена в краях рідня.

Охмуд Песецький
2026.04.09 17:27
Дивитись крізь оптику двох незамараних скелець,
І бачити світ у серпанку з вогнями пожеж,
І визнавати, що ти не хазяїн життя, а лише поселенець,
І не владарюєш, а в мареннях так і живеш.

Ти іноді куриш "траву", і затим забуваєшся в димі,
На довгі

Тетяна Левицька
2026.04.09 14:37
Дорогі друзі, хочу вам повідомити, що вчора на 62 році життя помер мій найкращий друг, наставник, людина з Великої Літери Ярослав Чорногуз.
Член НСПУ, журналіст, талановитий поет, співак, композитор, чуйний, добрий, емоційний, справедливий. Величезна вт

Борис Костиря
2026.04.09 13:36
Осінні дощі невгамовні й протяжні
Ідуть невмолимо, як військо звитяжне.

Вони проспівають відомі псалми,
В яких загубитися зможемо ми.

Осінні дощі все бринчать на гітарі
В своєму столітньому репертуарі.

Юрко Бужанин
2026.04.09 12:50
В моменти втрат оголюються нерви -
Аж хочеться, від відчаю, завити.
Живе ж на світі довго різне стерво,
А кращі і на Небі в дефіциті.

9.04.2026

В Горова Леся
2026.04.09 12:01
Розчахнута акація цвіте.
Щосили гонить живоносні соки
По знівеченім стовбуру високім -
Медовий дух летить в село пусте.

Там гулко-говірливі зазвичай
Зніміли вулики в траві, Сірком примятій.
Під ґанком спаленим буяє густо м'ята,

Федір Паламар
2026.04.09 11:48
Попивав сивуху зо червоним перцем
(Ох, мені погано – принесіть відерце),
Весело гуляли на весільнім герці:
Стрелив з арбалета тамаді у серце.

хома дідим
2026.04.09 09:01
фак оф алле
але нормально взагалі
пасхальний зайчик
білий кролик
що усього всього
ворожого на тлі
не треба рими
почервонілі очі голубі

Віктор Кучерук
2026.04.09 06:00
Безликий день без місяця й числа, -
Без запахів, без звуків і без зблисків, -
Лише сіріє непроглядна мла
І всюди мокро та підступно слизько.
Мов сонний сум весь простір оповив
І тишу заколисує навмисно,
Щоб понад лугом не лунав мотив
Веснянками за

Артур Курдіновський
2026.04.09 03:50
Холодний квітень розриває душу.
І сіра злива - в серце арбалет.
Ну як же так, мій незамінний Друже?
Зарано обірвався Ваш сонет!

Поставити питання зараз мушу:
Якщо не Ви, то хто ж тоді - Поет?
Хай заздрість чорна сяде у калюжу

Борис Костиря
2026.04.08 20:03
Хлопець біг крізь дощі невідомо куди,
Навмання, без призначення, цілі,
Крізь безмежне нашестя стрімкої води,
Крізь епох навісні заметілі.

Хлопець біг крізь калюжі, яруги, рови,
Крізь Освенцими й Хіросіми.
І над ним виростали фатальні гриби

хома дідим
2026.04.08 19:30
покинуті тексти
що їх
фоліанти
та я
записую далі
слово за словом
на кухні чи
сидячи на унітазі

Артур Курдіновський
2026.04.08 17:10
ЯРОСЛАВ ОЛЕГОВИЧ ЧОРНОГУЗ
(20.07.1963 - 08.04.2026)

ДРУЖЕ! ВЧИТЕЛЮ! МІЙ ЛІТЕРАТУРНИЙ БАТЬКУ! Яяяяяяяяяяяяяяяяяк?

Пішов із життя Поет, який подарував цьому світу справжнє світло кохання. А мені - подарував мене! Колись представники акторської профес

Костянтин Ватульов
2026.04.08 16:11
Західний вітер на згарищах сонної вулиці,
Кіт повернувся у пошуку крихти тепла.
Врешті до мене з надією ледве притулиться,
Вмоститься близько десь зліва і біля ребра.

Шкірою треться, а кігті розбиті та стомлені,
Зовсім промерзли худенькі на тілі кі

Юрій Гундарів
2026.04.08 11:14
Укотре бюся об залізобетонну стіну байдужості. Та не можна захаращувати Вибране пересічними і не завжди елементарно вичитаними текстами Олександра Сушка! По-перше, Вибране - це обличчя порталу, який не варто перетворювати на міжсобойчик. А отже, це облич

Віктор Кучерук
2026.04.08 08:21
Якби не рвався навпростець
І оминав горби й баюри,
То був би вже давно кінець
Ходою зродженій зажурі.
Якби дослухався порад
Людей досвідчених і мудрих,
То не вертав би вік назад
Ні на зорі, ні пополудні.

Артур Курдіновський
2026.04.08 06:03
Я не хочу рятувати світ,
Лізти на пекельну амбразуру.
Вже на аркуш ліг мій заповіт,
Він для більшості - макулатура.

Я не буду бігти навздогін
Тим, хто переміг і дні, і ночі.
Світ, неначе той невтомний млин,

Світлана Пирогова
2026.04.07 22:03
К-оли туман в ярах, як дим застиг,
В-она приходить босоніж по росах,
І-промені її вплелися в коси.
Т-римає Муза в пальцях вітру сміх.
Н-е кличе, а веде за небосхил.
Е-дем і тиша там такі незвичні,
В-она диктує рими фантастичні,
А кожен біль стає зе

хома дідим
2026.04.07 20:39
валандався усяко шлявся
та роззирався якомога
хто у вишиванці а хто у шапці
де благодать а де знемога
хто при колясці хто на лавці
а хто повзе через дорогу
щоб голубів іще зібрати
на крихти пиріжка з горохом

Пиріжкарня Асорті
2026.04.07 20:06
як апокаліпсис минеться
залізо стане золотим
однак ніде не цінуватись
на цій землі уже ніким

04.26

Борис Костиря
2026.04.07 19:48
Із дзеркала витікає смисл,
поступово, повільно, невблаганно.
Із дзеркала тече кров
воєн світу.
Свічадо показує язик
новітнім тенденціям і теоріям,
які порвав на шматки час.
Дзеркало стало відображувати

Ігор Шоха
2026.04.07 18:59
                    І
Менестрелі є. Вони існують
в цьому світі як мандрівники,
може бути, що не одесную,
та ошую де-не-де кочують
обіруч Господньої руки.
Отже, поки є чим дорожити,
ідемо попутно до кінця

Роксолана Вірлан
2026.04.07 18:43
І тільки уява є швидша за світло,
і тільки уяві підкорений простір,
як кориться глина- в теплі розімліла-
рукам гончаря - на майстерскім помості.

Як діва паліє під поглядом любка,
під помахом пензля злітають заграви -
так никнуть парсеки - до нест
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори на сторінці:

всеволод паталаха
2026.04.09

Костянтин Ватульов
2026.04.02

Іванна Сріблицька
2026.03.31

Олеся ніжна
2026.03.31

Майя М
2026.03.29

Олег Богдан
2026.03.28

Андрій Людвіг
2026.03.27






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




 
 
Поезія


  1. Сантос Ос - [ 2011.07.19 15:30 ]
    Система
    Отож, людей загнали в пастку -
    їм весь сценарій прописали,
    Принесли добру "ласку"
    І у капкан усі попали!

    Усі живуть у своїх клітках,
    І кожен мучиться в собі -
    Ніхто не може звідти вийти,-
    Бо вже за нього прописали Світ

    І кожен з болю умирає,
    І при житті він не живе,-
    Собі іллюзію вбирає -
    "Що все як треба тут іде".

    Що треба просто народитись -
    А потім школа, дім, робота,
    Сім'єю, парою зженитись -
    І в цьому "істини" турбота.

    Невже для цього я явився?
    Невже і Бог мене придумав?
    Хіба для цього я приснився?
    Щоб просто вік оцей відбути?

    Хіба Система - тільки правда?
    Хіба робити я прийшов?
    Хіба б вона мене здолала -
    Тоді б я вірив у цей сон...

    І я б заснув...
    І був би сином,
    Студентом і працівником,
    Не був би я лише щасливим!
    Бо щастя я би не знайшов.

    Немає у Системі щастя!
    І серця в ній нема й любові!
    Вона для волі - просто пастка -
    І в ній Капкан, капкан для Долі...

    Вона не може відпустити,
    Вона у себе поглинає...
    І спутує "тебе" у ниті,
    З яких і виходу немає..?

    Немає виходу - на перший погляд,
    І розум виходу не найде,-
    Бо він системою говорить,
    Системний він лише провайдер:-).

    Та Він не злобний і не ворог,
    І думати його "отак" навчили,
    Він просто "мовою" говорить -
    Не знаючи, що "букви" вшили ...

    І розумом не найдеш вихід,
    Йому і пошуки Система вшила,
    Вона тебе повсюдно видить -
    Бо для без пеки її сила.

    І мозок в Неї - підневільний Робот,
    Його Вна знає "мікросхеми",
    І все, що розум "творить"-
    То залишки Системи...

    Але це тільки перший погляд!
    А глянути крім Розуму Душа бажає,
    Вона йому усе говорить,
    Та не Її він чось питає?

    Вона йому тихенько шепче,-
    Про обрії укриті квітом,
    Про це життя п'янке і легке,
    І про Господні заповіти.

    Розказує про дивні мрії,
    І силу Світу нескінченну,
    А він у логіці жевріє,
    І "паше" , бідний, на Систему.

    Вона не знає як сказати -
    Бо він постійно щось говорить,
    У пісні вся її загадка!
    А в нього логік коридори...

    Він прагматичний і "рішучий",
    Вона спонтанна й непізнанна.
    Він логіки затятий Учень,
    Вона - раба свого Кохання...

    І "жопа" повна - як вони окремо...
    Їх требаразом об'єднати!
    І витягти Його з Системи,
    Її навчити тут літати.

    І поєднарши їх у пару -
    Постане нова тут "сім'я"
    І виникне жаданий Намір -
    Замайорить прекрасне "Я".

    Себе тоді ти упізнаєш!
    Побачиш у собі Отця!
    Отримаєш усе що маєш!
    Для тебе ж створене Життя!

    І полетить безкрая пісня!
    І понесеться Заповіт -
    Що для Радості родився!
    І радістю тут повен Світ.

    Розтанеш ти у Благодаті,
    Неначе крапля в Океані -
    Зостанеться сама сама подяка -
    За мить життя - за мить
    Кохання.


    Щиро Дякую:-)

    Спасибі:-) 28.03.2009р.


    Рейтинги: Народний -- (5) | "Майстерень" -- (5) | Самооцінка 6
    Прокоментувати:


  2. Дмитро Куренівець - [ 2011.07.19 13:51 ]
    Літній шквал
    Він увірвався в густе передгроззя,
    в спеку й задуху
    Зніс капелюхи, скуйовдив волосся,
    думи роздмухав.

    Зірване листя з ним полетіло,
    віття і сміття.
    Геть відлетіли посмішки милі,
    роблені сміхи.

    Вітер розкидав прокурене чтиво,
    карти й шезлонги,
    протверезивши осоловілих
    бранців знемоги.

    Тихе життя огірків-помідорів,
    дачні турботи
    вистудив вічністю, мов командорів
    крок біля входу.

    Викинув в зАкраї все, що набило
    в мозку оскому, –
    вітер, що путь розчищав шанобливо
    блискавці й грому.

    2011


    Рейтинги: Народний -- (5.43) | "Майстерень" -- (5.44)
    Коментарі: (1)


  3. Яна Терещенко - [ 2011.07.19 12:50 ]
    НЕпопелюшка
    Хоч ти не принц, а я не Попелюшка,
    Та вірить в казку я не перестану,
    А хочеш, я для тебе нею стану
    Без маски, без карети й капелюшка ?

    Та не біда, що цього я не маю,
    У небі зорі – ось мої лакеї!
    Про щастя я секрет напевно знаю.
    У спадок він дійшов мені від феї.

    Сама знайду у лісі три горішки,
    Які здійснять мої таємні мрії,
    Я не боюсь ні краплі, анітрішки,
    З тобою йду крізь бурі і завії.

    Бо серце повне музики і казки,
    Горить у нім любов вогнем ясним,
    І спалює усі нікчемні маски,
    Я без вагань іду мерщій за ним.

    Коли проб’є дванадцять, десь у серці
    Ця казка не розтане, як туман,
    Бо я в твоїх очах, немов в озерцях,
    Чарівну казку створюю сама.

    Хоч ми з тобою й не герої з казки,
    Якщо любов у серці ще жива,
    Без магії, відкинувши всі маски
    Ми від природи здатні на дива!

    Опівночі шепну тобі на вушко:
    че кай мене… Цілую. Попелюшка.


    2010 р.


    Рейтинги: Народний 5.25 (5.25) | "Майстерень" 5.25 (5.25)
    Коментарі: (3)


  4. Андрій Перекотиполе - [ 2011.07.19 11:59 ]
    Бите скло
    Ці будинки зростають на битому склі
    І каркаси їх стін уплітаються в шкіру.
    Тут ганебно усе. Навіть душі людські,
    Наче мантру, мугикають приспів „Не вірю!”

    І котяча отрута стікає зі стін
    Поки ті, хто двоногі, течуть на роботу.
    Біганина фантомів, німий водевіль.
    Хто торгується з небом – віддасться болоту.

    Я не знаю, як довго триватиме шоу,
    Вже стирчать кістки предків з цієї землі
    Мій розбитий паралічем час не прийшов,
    Викривляються долі на битому склі.


    17.07.2011.


    Рейтинги: Народний 5 (5.38) | "Майстерень" -- (5.33)
    Коментарі: (4)


  5. Анатолій Клюско - [ 2011.07.19 10:32 ]
    Тернівка (Рідному селу)
    Рушником під ноги стелиться дорога,
    Мчать кудись за обрій ворони тривоги,
    І вітряк неначе крилами киває,
    З радості ти плачеш, сина зустрічаєш.

    В казку материнську між беріз ховаюсь,
    Чом я завше з неї сили напиваюсь?
    А думки в минуле спогадом пірнають
    Й мов літа поснулі знов розпочинають.

    В зелені живлющій раптом розчинюся,
    На коліна стану, до землі вклонюся.
    Бо ж ведуть до тебе всі мої мандрівки
    Ти - як сонце й небо, матінко-Тернівко.


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (5)


  6. Іван Редчиць - [ 2011.07.19 08:03 ]
    МІЙ САД

    Хто слухав цю небесну тишину,
    Той мислив про високе – не мізерне.
    Бо кожне слово і чуття ядерне,
    І час його в підкову не зігнув.

    Кладе життя глибоку борозну,
    А я сівач – іду і сію зерна.
    І скрізь пильную – чи не зійде скверна,
    І не покличе в сад мій сарану.

    І вдосвіта, росою змивши втому,
    Омолодивши очі і вуста,
    Я мовчки повертаюся додому.

    І справ дрібних велика марнота
    Нагадує мені про аксіому, –
    Плекати сад онукові малому.

    2011


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" -- (5.46)
    Коментарі: (15)


  7. Віктор Кучерук - [ 2011.07.19 08:37 ]
    Якщо знов оминула удача...
    О. Т…
    Якщо знов оминула удача –
    Гнівно долю свою не кляни!
    Все минеться, забудеться – наче
    Неспокійної юності сни.
    Якщо щастя донині не бачив –
    Не воно маскувалося в грим!
    Може, ти народився незрячим,
    Або щастя було неземним.
    Якщо серце у тебе гаряче –
    Перешкоди долай напролом!
    Будеш іншим взірцем, а тим паче
    Поведеш боягузів слідком.
    Якщо, скривджений правнук козачий,
    Ти не знаєш оцих постулат
    І, як жінка, в куточку десь плачеш,
    То мені ти не друг і не брат.
    Якщо істини ці утовкмачу
    Я тобі й ти усі їх сприймеш, -
    Жити стане не легше одначе
    Ні тобі, ні мені, але все ж…
    18.07.11


    Рейтинги: Народний 5.44 (5.61) | "Майстерень" 5.5 (5.87)
    Коментарі: (27)


  8. Євгенія Муц - [ 2011.07.19 06:54 ]
    Зовсім "Ні"
    Зіграв театр,ми спалили місто!
    Чи це доречно? ...власне зовсім Ні.
    Я не люблю коли тримають міцно,
    за те,що й так не згасне у мені.

    Зіграв театр,пафосно й дешево,
    і не моя вина поламаним словам,
    що билися в прожектори зі сцени,
    В передчутті,що це уже провал.

    Пролог підкреслено,я вперше помилилась,
    не там ті коми, і не те б сказать...
    Чи це доречно? Власне..я людина,
    А людям,впринципі, не писано літать.

    Зіграв театр..і мене звільнили
    Закувши в те,чого я не люблю.
    Скажи лишень,наскільки ж я людина,
    Що замість щирості піддалась міражу?


    Рейтинги: Народний -- (5.33) | "Майстерень" -- (5.25)
    Прокоментувати:


  9. Кока Черкаський - [ 2011.07.19 00:31 ]
    Пердіта-Хуаніта
    1. Я поїхав за границю
    Жеби тяжко гарувати.
    Покохав єм там дівицю,
    А ту дівицю було звати...

    І що би не казали ви мені-
    Я не знаю кращого імені:

    Раз! -Пердіта!
    Два! - Пердіта!
    Три! - Пердіта,
    Пердіта-Хуаніта!

    2. В неї гарні чорні очі,
    А ще кращі чорні брови,
    По-іспанськи щось бурмоче,
    І не знає укрмови.

    Але що би не казали ви мені-
    Я не знаю кращого імені:

    Раз! -Пердіта!
    Два! - Пердіта!
    Три! - Пердіта,
    Пердіта-Хуаніта!


    3. Я її повіз в відпустку,
    Щоби рідним показати,
    Зодягнув на неї хустку
    І сказав, що буде її звати...

    І щоб нам не дісталося від рідні-
    Я придумав їй два нових імені:

    Раз! -Галина!
    Два! - Галина!
    Три! - Галина,
    Галина-Василина!

    4. А воно ж - дурне, як двері,
    Хоч за паспортом - іспанка!
    Не сподобалось, холєра,
    Їй ані Галка, ані Ганка!

    Ходить і всім признається,
    Що вона - ніяка не Галина,
    І тепер з мене сміється
    Найостанніша в селі скотина!

    І що би не казали ви мені-
    Я не знаю кращого імені:

    Раз! -Пердіта!
    Два! - Пердіта!
    Три! - Пердіта,
    Пердіта-Хуаніта!

    5. Навіть вуйки сивочолі-
    Й ті глузують із Пердіти!
    Радять їсти нам квасолі,
    Щоби гарні були діти!

    Та що би не казали ви мені-
    Я не знаю кращого імені:

    Раз! -Пердіта!
    Два! - Пердіта!
    Три! - Пердіта,
    Пердіта-Хуаніта!


    "Не ім'я красить людину, а людина - ім'я!"



    Рейтинги: Народний -- (5.31) | "Майстерень" -- (5.28)
    Коментарі: (19)


  10. Володимир Тимчук - [ 2011.07.18 21:33 ]
    Зворотній погляд
    Останній акорд — рукоплески лились
    так моцно мов стали затактом.
    … Тоді ще в очах глядачів завмер стиск
    і бачу я плин за порядком:

    напруга мінору для пісні бринить,
    а ось і народження звуку
    наповнює барвами простір і зміст
    актора чистіша спонука.

    Неспокій однак все тривожить мене:
    цим кадром – не міг вдовольнитись.
    І бачу струни як торкнулась рука
    для строф, первозданних і чистих.

    …Однак і не тут вихідний піснеспів,
    а в ранах, пронизаних болем
    тієї людини, чий дух вже спочив,
    а нам — ще зорати це поле.

    2008


    Рейтинги: Народний -- (5.22) | "Майстерень" -- (5.25)
    Прокоментувати:


  11. Оля Оля - [ 2011.07.18 21:00 ]
    учитель (посв. виталику к.)
    назывешь кошкой,
    говоришь, "играй же!!"
    "здесь не так немножко",
    "это было раньше",
    "это нужно громче",
    "взгляд не опустила",
    "неразборчив почерк",
    "не хватило силы?!",
    "паузу длиннее",
    "здесь в конце поярче",
    "здесь прохладой веет,
    а должно быть жарче",
    "резче и точнее,
    четче, звонче, метче",
    "здесь совсем не греет",
    "здесь держи покрепче",
    "в общем-то неплохо,
    может получиться"..
    и с глубоким вздохом -
    к следующей странице....

    2011


    Рейтинги: Народний -- (5.31) | "Майстерень" -- (0)
    Коментарі: (2)


  12. Раїса Плотникова - [ 2011.07.18 18:12 ]
    Демон і Творець
    Ніхто й ніколи так її не брав...
    Ніхто не був таким відвертим катом,
    І зроду не палив каскад заграв,
    Щоб у вогні до сказу обіймати.
    Ніхто не ссав з тугих грудей життя,
    Й різкі вуста не розмикав так хтиво,
    І ніч не розстеляв до забуття,
    І ямби не сплітав таким курсивом,
    Ніякий Бог на думку так не йшов,
    Щоб оргія - мов вогнецвіт молитви,
    Щоб кожне слово, спалюючи кров,
    Ішло по горлу, наче лезо бритви.
    Ніхто не входив у ескіз душі
    Отак болюче, глибоко, безлико -
    Так істини маленькі ручаї
    Стікаються в значиме і велике...
    Цей ВІРШ єдиний - Демон і Творець -
    Дав вічність, та забрав її одразу,
    Лишаючи не лаври, не вінець -
    Лиш апогей нелюдського екстазу.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.5) | "Майстерень" 5.5 (5.5)
    Коментарі: (7)


  13. Женюся Миськів - [ 2011.07.18 18:50 ]
    Любов жорстока
    Любов така жорстока
    Жорстокістю зоветься
    Вона не може порівняти
    Ні радість, ні тепло.
    Вона тільки сміється
    із наших почутів.
    І тільки має
    дар влюбляти нас усіх.


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  14. Вітер Ночі - [ 2011.07.18 18:39 ]
    Я пытаюсь...
    Я пытаюсь пробраться к тебе
    Сквозь слова и пустые намёки,
    Сквозь года, их стремительный бег,
    И стихов запоздалые строки.

    Я пытаюсь найти в тебе то,
    С чем преступно навеки расстаться
    И, отважившись сделать глоток,
    Невозможно затем оторваться.

    Ты, сжимаясь от страха, бежишь,
    Будто я тебя выпью до капли
    И в ответ безучастно молчишь,
    Недоверчиво думая: - Так ли?

    Ты не веришь признаньям моим:
    Ни словам, ни глазам, ни упрёкам.
    Мир так тесен для счастья двоим.
    Почему же тебе одиноко?


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.5) | "Майстерень" -- (5.53)
    Коментарі: (27)


  15. Женюся Миськів - [ 2011.07.18 17:17 ]
    Я дівчина солдата
    Я - дівчина солдата!
    І цим я пишаюся!
    Тебе дочекаюся, коханий,
    Я всім святим клянусь!
    І нехай нудьгувати я буду,
    І важко буде нехай ...
    Я сильна дівчисько,
    Проблем я не боюся!
    Твоєї любові в ім'я
    Я біди всі стерплю!
    Запам'ятай, дорогий мій,
    Що я тебе люблю!
    Зараз живу мить,
    Коли тебе торкнуся ...
    Я - дівчина солдата ...
    І ЦИМ я пишаюся!


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Коментарі: (1)


  16. Анатолій Клюско - [ 2011.07.18 15:17 ]
    Землякові - сонетяреві
    Вітаю!- знову Майстрові сонету
    Я похвалою вуха полощу.
    Немов таріль вкраїнського борщу,
    Мені сонет,- скажу вам по секрету.

    Знов серце в мелодійності тенета
    Потрапить і захочу часнику,
    До нього, ще й пампушок для смаку,
    Із диво-печі земляка - поета.

    Отож працюйте, друже, всеньку ніч,
    Дрівцят натхнення підкидайте в піч,
    Щоб вранці знов - до столу свіжа страва.

    А ми серцями будем куштувать,
    Й рецепта станем файного прохать
    У кухаря - знавця своєї справи.


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (18)


  17. Анатолій Клюско - [ 2011.07.18 15:49 ]
    Варнаки
    На плечі варнакАм присіли долі
    І запитали в бунтарів сердито:
    -Що обираєм: чи голодну волю,
    Чи все ж таки, сердеги, рабство сите?

    І словом рубонув один щосили
    (Упала в долі голова відтята):
    -З тобою разом ляжу до могили,
    Не можу я себе перекувати.

    А другий опустився на коліна,
    Слугою став у замку на погості,
    Все догоджав, дивився в очі псино
    І обгризав зі столу пана кості.

    Служив і пану, й пановому сину,
    Терпів побої: кості ж гриз на славу,
    А захирів, його, немов скотину,
    Пани згнивати кинули в канаву.

    Рабу ж на плечі знов присіла доля
    І запитала, зовсім не сердито:
    -Гей, ти, що не обрав голодну волю,
    То як тобі, сердешний, рабство сите?


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (7)


  18. Віктор Насипаний - [ 2011.07.18 14:32 ]
    ***
    Веселі оранжеві карлики сонця
    Колючками сміху відстрілюють тіні.
    Метелик очей переверне світ сторца , -
    Тремтить голубінь на тонкій павутині.

    Гадаю на день по долонях листочків,
    Настроюю ранок струною стежини.
    Дивуюсь, як спека під сотні свисточків
    Тихенько втікає у царство ожини.

    Як вибухли трави, розп'яті дощами,
    Як розсипом срібла вагітніє річка,
    Як б'ється із вітром колосся мечами,
    Як радо веселки вигойдує стрічка.

    Підніме хмарину маленька комашка,
    Крильми пригортатиме яблунька звично.
    І небом закрутить маленька ромашка,
    Та й птахою випорхне день блискавично.


    Рейтинги: Народний -- (5.44) | "Майстерень" -- (5.29)
    Прокоментувати:


  19. Мирослава Мельничук - [ 2011.07.18 13:08 ]
    Мистецтво плачу
    Я навчилася плакати мовчки -
    навіть віями не змигну.
    Із ночей оберу найдовшу.
    Найбезсоннішу. Неземну.

    Я навчилася плакати тихо -
    ані поруху, очі вниз.
    Прагну миру... невже це примха?
    Недолугий гіркий каприз?

    Я навчилася плакати... плечі
    не здригаються, не тремтять -
    ти не знаєш, чому надвечір
    не вмираю я від проклять.

    Я навчилася плакати. Знову
    тільки Богові і тобі.
    О мій вірше! Оця розмова
    квітне маками на журбі.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.48) | "Майстерень" 5.5 (5.43)
    Коментарі: (15)


  20. Оксана Романів - [ 2011.07.18 03:22 ]
    бродячим котам
    відлік проходить, як дим крізь груди
    все, що колись піддавалось нам
    я забуваю, що значить люди
    заздрю бродячим котам

    Хай будуть білими сни і стелі
    так, щоб не різатись об краї
    зараз період зразку Помпеї
    і ми тут не лікарі

    Ти станеш осторонь. станеш правим
    я буду йти на вогонь і кров
    Боже, як втомлюють переправи!
    більше, аніж любов...

    Все в передчассі - надтонко, знаково
    дні, наче скельця із вітражів
    я присягнусь, що мені однаково -
    Ти б мене зрозумів...


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.41) | "Майстерень" 5.5 (5.34)
    Коментарі: (15)


  21. Віктор Кучерук - [ 2011.07.18 02:49 ]
    Ледве гілочка в шибку постука...
    К. Н…
    Ледве гілочка в шибку постука,
    Обриваючи сон дочиста, -
    За тобою печаляться руки,
    Спрагло терпнуть без тебе уста.
    Коли серце од серця окремо,
    Як дві зірки у сизій імлі, -
    Я німію, кохана, од щему,
    Наче звук у посохлім стеблі.
    Без цілунків і ласки твоєї,
    Почуваюся птахом без крил -
    Покружляю листом над землею,
    І лягаю додолу, як пил.
    Все оскома самотності крає
    Мою душу і серце скребе -
    Задивляюся в далеч безкраю,
    Та не бачу, не чую тебе.
    Лиш повітря легке коливання,
    Ніби жданого подиху рух, -
    На холодних щоках до світання
    Непокоїть і тіло, і дух…
    17.07.11.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.61) | "Майстерень" -- (5.87)
    Коментарі: (20)


  22. Зоря Дністрова - [ 2011.07.18 02:00 ]
    Заради одного слова
    Не співати мені для нього,
    і не жити мені - для двох…
    І заради одного слова –
    Півжиття віддала б. А Бог –

    Він немов би грається нами,
    І пустує. А що Йому ми?
    Він літає понад горами,
    І не мріє про «Мить зупини!»

    Бо ж у Нього попереду - вічність,
    А у нас – а богйогозна,
    Але ж, Господи, нехай ми – грішні,
    Без любові – самотньо. Одна.

    І нехай би померти завтра,
    І про сонце забуть, вочевидь,
    Та у серці коханого ватру
    Запали! На одну хоч би мить.


    Рейтинги: Народний -- (5.44) | "Майстерень" -- (5.38)
    Коментарі: (51)


  23. Кока Черкаський - [ 2011.07.18 00:13 ]
    нострадамусне
    відійшов Руслан у вирій,
    а за ним - Нечай.
    тільки олігархи з жиру
    бісяться. нехай.

    трішки ще - і у народа
    ввірветься терпець,
    і настане олігархам
    тотальний кабздець.

    ще ось-ось, ледь-ледь, ще мить-
    й настане гроза...
    а від втрат - в серці щемить,
    а з очей - сльоза...


    Рейтинги: Народний -- (5.31) | "Майстерень" -- (5.28)
    Коментарі: (4)


  24. Олександр Григоренко - [ 2011.07.17 21:26 ]
    Троянди коханання
    Простив гріхи друзям собі i ворогам
    кайдани сумління і всі жалі-страхи
    їх спакував любязно в скриньку з Небуттям
    в Щасливому Житті недосконалість непотрібу вони

    Сонячна Краса - свіже дихання
    приємна радість калата - зростають любові крила
    без погляду в минуле вперед гайда
    Щастя вільному - вільному щаслива Доля

    проростають троянди кохання в серцях щомиті
    радіють друзі Сонцю в небесах блакиті
    Яце Ти - Ти це я - Ми Одне
    еднаючі серця зливаемось в Єдине Ціле.
    2011р.


    Рейтинги: Народний -- (5.43) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:


  25. Аліна Шевчук - [ 2011.07.17 19:20 ]
    Наскрізь
    Зупинитися в онімінні... Відчути, що боляче:
    Душа змагається з літом лиш сам-на-сам.
    Відчути до реальності... Побачити, ніби поруч.
    Постаратися дати раду отим думкам.
    Розібратися. Заспокоїтись... Не виходить - берусь за ручку.
    Як же близько, чомусь так зайомо...
    Думки і душа - найвище значення,
    А ти спробуй пройти по ньому.
    Без остраху, ручкою провести Долю,
    Та все по лінії, без кроку фальшу,
    Здмухнути пил часу, що не лягав а ньому
    І так хотів прикрити собою Душу.
    ... У безвісті, між думками... - уже дифузія.
    Відсіяти слово? - Потрібен магніт.
    І знов розлетиться найреальнішою ілюзією
    Ненаписаних ще віршів яблуневий цвіт...
    І знову: стараюсь дать раду своїм думкам.
    Відчуваю більш, ніж реальне, і бачу усе, ніби поруч.
    Душа кличе Душу... Мовчить сам-на-сам...

    А рідко коли хто
    просто загляне в очі...
    І лише один
    на півжиття
    Зможе відчути.
    Чому тобі справді боляче...

    19.06.11 22:50


    Рейтинги: Народний -- (5.13) | "Майстерень" -- (5)
    Прокоментувати:


  26. Аліна Шевчук - [ 2011.07.17 19:42 ]
    Щоб заспокоїлася Душа

    Я не витру тебе зі спогадів,
    Бо неможна ж так - півжиття
    Тихих ранків з п’янкими заходами
    Безпощадно викинути в сміття!
    Забути барви всі і слова,
    Проміняти єдине небо,
    Щоб заспокоїлася Душа
    І на мить обернулась степом...
    Лиш на мить... Лише мить - цього досить,
    аби стати такою, як інші.
    І ніхто більше не попросить
    Прочитати про себе вірші...

    Але я ще молюсь ночами!..
    Намагаюсь забути, хто я...

    Твоє небо... мені сяє зірками
    І наспівує спогади моря...

    29.05.11 22:48


    Рейтинги: Народний -- (5.13) | "Майстерень" -- (5)
    Прокоментувати:


  27. Аліна Шевчук - [ 2011.07.17 19:00 ]
    My SUN (**, )
    Про що ти думаєш, закриваючи свої очі?..
    Коли перед ними - до болю знайомий момент:
    Доля секунди... і ті літні ночі,
    І рідний отой силует...

    Про що ти думаєш, вмикаючи "літню музику"?..
    Яка наново перемішує тільки осілі спогади.
    Вони ж ніколи до цього не звикнуть,
    Що вони з небуттям - майже порівно...

    Про що ти думаєш,задивляючися на зорі?..
    Коли знаєш, що десь на ці зорі дивиться Він.
    Так само згадуючи "на двох" море,
    Й слова, що збулись без причин...

    Про що ти думаєш, наперед знаючи всі слова?..
    Коли для мовчання - мільйони причин.
    Зоряним шляхом прослалось життя,
    І сяє над шляхом жасмин...

    15.05.11 23:03


    Рейтинги: Народний -- (5.13) | "Майстерень" -- (5)
    Прокоментувати:


  28. Аліна Шевчук - [ 2011.07.17 19:10 ]
    Про що ти мовчиш?
    Про що ти мовчиш? - Як вперше, про вірші.
    Все тільки мовчу і пишу...
    І досі не вмію мовчання довершить,
    Ту тонку із слів мережу.
    Молюсь на грозу і сповідую літо,
    Посилаю у небо листи...
    Зірки читають їх непомітно.
    Вітер мріями шелестить...
    А я пишу вірші про Всесвіт,
    Про Галактику душ, почуттів...
    (Мій блокнот від безсоння марить,
    Бо це ж не спокій, що він хотів).
    У кожного слова - півсотні значень.
    Для чиєїсь душі - якесь - та - істина...
    В мене Доля не просить пробачення
    За одне - на двох - розділене відстанню.
    Я можу не знати, коли і від кого,
    Але суть поселилась в мовчанні...
    Телефонними монологами
    Поєднались думки з зірками...
    Суть єдина! Єдино - правильна? -
    Треба дивитись в одному напрямку!
    Коли з минулого - то з минулого!..
    Суть промовляють подумки..!
    - Аби ти знала, про що ти пишеш...
    - Рівно про те ж, про що і мовчу!

    Пізнати любов - сутність найвища!
    А сенс має Галактика, коли її хтось почув!


    23.06.11 02:16


    Рейтинги: Народний -- (5.13) | "Майстерень" -- (5)
    Прокоментувати:


  29. Анастасія Поліщук - [ 2011.07.17 19:51 ]
    Метaморфоза
    Невимовно, сонливо, тяжко вона йшла у бій,
    Фортеця кривава недолі, дарунок голодних мрій.
    Прийшла з молодим, чаклунським щастям в зелених очах,
    Та в щастя був переоблік, на депозиті спав страх.

    Стрепенулась, злетіла в небо, розбите бляшанками хмар,
    Лише на дні виднівся розбуджений світом димар.
    Схопилась, постала огнево, затерла всі рани сміхом,
    І стала творити диво, знущатись хотіла над лихом.

    В агонії істини миті поглянула в дзеркало правди,
    Брехливої, мовчазної, байдужої людської вади.
    І подихом снігу тривожним створила собі новий світ,
    Де вітався із кішками кожний, де збирався щастя кульбіт.

    Розмалювала душу фресками янгольских спин,
    Поруч роздмухала вітер - годинний повітря плин.
    Змила хурделицю страху, танцюючи вільний фокстрот,
    Замиготіла свавільно, включивши автопілот.

    Тепер уже переможно вона крокувала у світ,
    Відбудована, безтривожна, людина нових орбіт.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.41) | "Майстерень" -- (5.38)
    Коментарі: (5)


  30. Женя Бурштинова - [ 2011.07.17 18:54 ]
    @@@
    Є дві розради - слово і сльоза,
    Обоє ненапоєні ніколи,
    І разом чи по черзі до вікна,
    Впадають пташенятами з крамоли.
    Є дві дороги - бита і стерня,
    І лиш одна стежина йде від хвіртки,
    Яка потойбіч - добра чи гірка,
    За обрій не заглянути нізвідки.
    Є дві мети - до неба й до життя,
    Обидві не осягнуті без віри,
    Дорога і розрада - це мольба
    Душі, що починається з офіри.
    17.07.2011


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" -- (5.44)
    Коментарі: (31)


  31. Анатолій Клюско - [ 2011.07.17 18:27 ]
    Кохання 1933
    Ненароджені діти від твого і мого кохання.
    Лише відчай і біль оченята їх шлють голубі.
    Простягаю для тебе скориночки крихти останні
    І останнє "люблю" шепочу ледве чутно тобі.

    Уже гупа у двері кістлява страшною косою,
    Уже вічності просить розтерзане серце з грудей.
    Та до уст нахилюсь, поділюся кохання росою,
    Це ж бо тільки воно ще на світі тримає людей...


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (11)


  32. Юлька Гриценко - [ 2011.07.17 17:27 ]
    Sorry
    Поміж небом моїм і землею
    Загубились солодкі слова.
    Я блукатиму сонним тунелем,
    Поки справжня, допоки жива.

    Хтось промчав перед мною. Сміливий.
    Бачу, квітку тримає в руці.
    То трава лиш... Ніяке не диво.
    Ну, а я більше мрія, ніж ціль.

    І тягнись, не тягнись — нуль емоцій.
    Так, ти добрий і дещо смішний.
    В тебе теплі усміхнені очі -
    Суміш спокою, рим і весни.

    І якби ти з'явився раніше
    З нас би вийшла чудова сім'я.
    Просто я, засинаючи з іншим,
    Звикла чути від Нього: “Моя”.

    17.07.2011


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.4) | "Майстерень" -- (5.32)
    Коментарі: (7)


  33. Софія Кримовська - [ 2011.07.17 16:50 ]
    ***
    Твоя відстань до сина більша,
    аніж Місяця до Землі.
    Обіцянки. Та краще тиша.
    Хай ще буде в душі малим.

    В нього очі кипіли сонцем -
    перша зустріч за десять літ.
    А на тому мобільнім боці:
    "Я не буду. Бувай. Привіт..."

    Не заплакав, а зціпив зуби -
    мама ж є і дідусь також.
    Чоловіче, колишній любий,
    його суму, прошу, не множ!

    Хай сміються очей волошки!
    Хай не ляже, як тінь, обман.
    Хай побуде маленьким трошки.
    Все одно ти не з ним, а там...


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.57) | "Майстерень" -- (5.67)
    Коментарі: (20)


  34. Любов Бенедишин - [ 2011.07.17 16:30 ]
    ВИРОК
    Світлини любові cховаю надійно
    між буднів, нудних і марудних…
    Святкую свободу – в оковах сумління –
    немовби на лаві підсудних.

    Картайте мене за небес велелюдність
    і часу ходу безупинну!
    У Вашому щасті – мою не_присутність –
    не ставте мені за провину.

    Я долю благала свій вирок змінити.
    А доля – жорстока й лукава:
    Ви маєте право
    мене
    не любити,
    любити – не маєте права…

    2004(2011)


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (48)


  35. Тіна Рагас - [ 2011.07.17 16:44 ]
    Маркетинг
    Споконвіків велося в світі:
    Птахи вклонялись небу, кріт – землі,
    Могутніх крил боялись сіті,
    Підземні рили нори – у душі сліпі.

    Змістилась вісь земної кулі,
    Болото небу мстить тепер затято,
    Багаті та високі душі
    Збагнули – відлік честі вже відтято.

    Маркетинг всюди в нас помітний,
    Рекламний щит ціну душі диктує,
    Талант, любов – кому потрібні?
    Купцеві ринок всі скарби дарує.

    Яка ж брутальна діє сила,
    Закон буття такий гряде сьогодні:
    Коли безкрилі носять крила,
    Птахи рятують гідність у безодні.


    Рейтинги: Народний -- (5.33) | "Майстерень" -- (5.25)
    Коментарі: (1)


  36. Віктор Мельник - [ 2011.07.17 15:48 ]
    У спадщину зоставимо печаль
    XIV
    У спадщину зоставимо печаль
    В чорноземі жита озимим болем
    Рушій прогресу садить бараболю
    Гойдає цвинтар – вічності причал

    Кружля Землі блакитний катафалк
    Чумацьким Шляхом – перекотиполе
    Суб’єкт життя копає бараболю
    Гуде транзитний космос, як вокзал

    Безсмертя цінник – цифри на картоні
    Пластмасові цяцьки армагедонів
    Прийдешності оманливий ескіз

    Тире надгробні – знаки переносу
    У небі зблисло, мов зламався посох
    Безсмертний дощ штрихує час навскіс.
    2011

    Цей сонет буде в моїй новій книжці, що має вийти восени. Поки що вона має робочу назву "Трильярди".



    Рейтинги: Народний 6.5 (5.63) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (5)


  37. Ляля Бо - [ 2011.07.17 14:12 ]
    До тебе...
    До тебе... по битому склі, по уламках "але",
    По тріщинах в серці після невдалих спроб...
    ...Тріумфи, зітхання, вигадування проблем...
    А, знаєш, так смішно, життя - не цукровий сироп.

    Пробач за слова і за те, незграбно замовчане,
    За щире невміння відверто розум дурманити,
    За погляд з-під лоба очима до болю вовчими,
    Коли з тих очей так невчасно впадуть діаманти...

    25.06.2011


    Рейтинги: Народний 5.25 (5.31) | "Майстерень" 5.25 (5.3)
    Коментарі: (9)


  38. Наталія Крісман - [ 2011.07.17 14:39 ]
    НЕ ОЗИРАТИСЯ НАЗАД!
    Пережити, вижити і жити! -
    В цьому світі, повному облуд,
    Коли серце зрадами прошито
    І дощем не змити вічний бруд.

    Пережити, вижити і жити,
    Слати мрії янголам у вись,
    Знов любов'ю серце воскресити,
    І світитись щастям, як колись.

    Пережити, вижити і жити,
    І хреста донести до кінця,
    Щоб колись, як прийде час спочити,
    Гідно зір піднести до Творця.

    Пережити, вижити і жити,
    Відпустити в небо всі жалі,
    Знов радіти сонцю і блакиті,
    І ступати гордо по землі.

    Швидкоплинність щастя - не наситить
    Душу, що втомилася від зрад...
    Пережити, вижити і жити,
    І не озиратися назад!


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.46) | "Майстерень" -- (5.38)
    Коментарі: (21)


  39. Леся Гурч - [ 2011.07.17 14:14 ]
    СПОВІДЬ
    Алюзія душевних катаклізмів
    Мандрує в світі простору-буття.
    Колодязь правди – вічності провісник
    Засуджує бездумне каяття.

    Притлумлені думки і почування
    Ще дихають – на мить не завмира.
    А моє серце – дзеркало жадання
    Шукає спрагло справжнього вина.

    Примхлива гордість досі ще клекоче,
    Напій омани друг ще допива.
    Це гріх, авжеж! Та мозок мій не хоче
    Лиш їсти хліб з добірного зерна.

    Люб’язність штучна просто остогидла.
    Любов усіх – дешевий аромат.
    Церковний спів й заучена молитва
    Нам забезпечить прощення навряд.

    Та забаганки наші превеликі,
    Хоч святість – лиш потік багатослів’я,
    Де криється людська багатоликість,
    Що прагне щиро Божого спасіння.


    Рейтинги: Народний 5.25 (5.38) | "Майстерень" -- (5.25)
    Коментарі: (9)


  40. Анничка Королишин - [ 2011.07.17 14:23 ]
    Знаєш,що я хочу?
    Знаєш,що я хочу?Трішки спокою.
    Лісової тиші кароокої.
    Смерекових ранків незахмарених.
    На грибах настояного марева.
    Пахнуть трави лісові колискою.
    Попід скелі річенька поблискує.
    Там стежина хвоєю постелена
    і казками,мудрими й веселими.
    Сняться гори!Кличуть,усміхаються,
    афинами й бриндзою вітаються.
    Небо близько,можна хмар торкнутися.
    Де б не був - захочеш повернутися.
    1997 р. липень


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.41) | "Майстерень" 5.5 (5.33)
    Коментарі: (4)


  41. Леся Гурч - [ 2011.07.17 14:53 ]
    РАБИ ВІРТУАЛЬНОСТІ
    Живу, існую, наче павутина,
    Чи сенс у цьому нашого буття?
    Мабуть творець не хоче, щоб людина
    В комп’ютерне вселилася життя.

    Машинка, віртуальність чи істота?
    Реалії, утопія чи сон?
    Сторіччя наше – інтернетна рота,
    Що їсть плоди із саду заборон.

    Консерватизм? – про що тут говорити,
    Як масове гнітить усе святе.
    Таке вже рідне, наше, колоритне
    Обмежує. Вивищує круте.

    А ми спокійно, мовчки споглядаєм,
    Вимірюєм, втікаєм, біжимо,
    А потім упокорено приймаєм
    Усі дари, що західне дало.

    Духовність наше б’ється у тенетах
    Духовність наша – матір-Інтернет,
    Вона «священна» як індійські Веди,
    Для неї ми не скупимось монет.

    Ми люди? Так, але без крил духовних.
    Молитва наша – віртуал-сніданок.
    Хіба цей світ є наміром Господнім?
    Це ж світ ідей – безглуздих забаганок.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.38) | "Майстерень" -- (5.25)
    Коментарі: (3)


  42. Леся Гурч - [ 2011.07.17 14:18 ]
    ТЕОРЕМА ЖИТТЯ
    Спустошена думками голова –
    Реалії бентежать мою душу.
    Цей рій думок гудить, немов бджола,
    Й зринає у свідомості. Я мушу

    Тоді вловити плинність всебуття,
    Поринути у світ печалі серця.
    Чого сльозяться очі від життя?
    Чого в кохання поржавіли денця?

    Отак життя – повчає і кара.
    Отак любов – то щезне, то засяє.
    Отак душа – вагається щодня,
    Бо рій спокус її не полишає.

    А доля – наче загадка, богема:
    То нам дає, то часом обкрада.
    Невже життя – безмежна теорема,
    Яку повік ніхто не розгада!?


    Рейтинги: Народний -- (5.38) | "Майстерень" -- (5.25)
    Коментарі: (1)


  43. В'ячеслав Романовський - [ 2011.07.17 13:29 ]
    НА БАТЬКІВСЬКІЙ ЗЕМЛІ
    Жаль, мріям вже не збутися -
    Лихий їх підстеріг!
    Забути все. Й забутися
    Між звалищ, пустирів.

    Та зашпор не відхукати -
    Закрижаніло все.
    І гірко серце слухати,
    Його неправда ссе.

    Хай на душі невесело,
    Та крила скласти - зась!
    Ще свіжим вітром, веснами
    Я не підперезавсь.

    У степ не вийшов зораний,
    Де полишив поля.
    Ще сяє поміж зорями
    Ясна моя зоря.

    Пощо на будні супиться
    І крокувать узбіч?
    Не відступлю - відступиться
    Ця горобина ніч.

    А не піддамся відчаю,
    То й мрії поверну...
    З неспокоєм повінчаний
    Іду, як на війну,

    Боротись, не змирятися -
    Хай знають сили злі!
    І нічого боятися
    На батьківській землі.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.53) | "Майстерень" -- (5.64)
    Коментарі: (13)


  44. Іван Гентош - [ 2011.07.17 10:05 ]
    пародія « Поратись пора... »



    Пародія

    Всьогό один набій – і той замόк!
    Ти зараз скажеш, що дощúло, мжúчка…
    А в результаті пшикнуло – осічка!
    Бо знаєш: антилопа – то не вовк…
    Ти не мисливець? Може цар Гвідон?
    Невикохана , сам казав – зараза!
    Ех, знову брати в руки макогон?
    Ти заховав? То є китайська ваза!
    Давай полюй! Бо зараз як загну!
    Не панда я – боятися не варто!
    Ну добре-добре! Там у льосі кварта –
    До полювання можна – лиш одну!
    Ну вже вилазь – червоний, ніби рак
    Тобі, герою, теж давно за сорок.
    А хто хвалився вчора: «Є ще порох…»,
    А потім перекинувся навзнáк?
    Дивись мені – щоб нині «на ура»,
    І постарайся влучно і без глупства!
    Чи ти б хотів, щоб панда самогубством?
    Ну нє, то нє! А поратись пора…

    17.07.2011ό


    Рейтинги: Народний 6 (5.58) | "Майстерень" -- (5.79)
    Коментарі: (25)


  45. Леся Гурч - [ 2011.07.17 10:43 ]
    *** *** ***
    Спопеліли думки – розтоптала їх вічність,
    Задрімало буття на моєму плечі.
    Охололі серця, збайдужіле сторіччя
    Принесло нам у дар аморальність душі.

    Розпливається світ як спотворена дійсність,
    Поглинають роки все коріння добра.
    Невже доля дала тимчасово у власність
    Здеградоване скрізь бездуховне життя?

    Незіпсований світ в окремішніх особах,
    Незасіяне зло. Звідки ж цвіт бур’яна
    Так проріс в Україні морально незлобній?
    Порятунок – знайти від душі ключаря!


    Рейтинги: Народний -- (5.38) | "Майстерень" -- (5.25)
    Коментарі: (6)


  46. Леся Гурч - [ 2011.07.17 10:08 ]
    ХТО Я ТАКА?
    Хто я для тебе?! Серця павутинка
    Чи просто суміш сіра крізь туман.
    Я ж загадка, душевна невидимка,
    Енергія воскреслих поривань.

    Хто я така?! Закохане дівчисько
    В холодному, зимовому шатрі.
    Я йду, лечу… до серця уже близько,
    Але воно в колючому хутрі.

    Хто я така?! Безвартісна коштовність,
    Солодка біль чи скорена жага,
    Безкрила птиця, хаосу безмовність…
    Чи може серця твого я раба?


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.38) | "Майстерень" -- (5.25)
    Коментарі: (2)


  47. Наталія Крісман - [ 2011.07.17 09:32 ]
    ДУША ЖИВА !
    Я знову впала, боляче, наднизько...
    Тепер навчаюсь дихати й плисти.
    На серці хтось незримий лезом висік -
    "Живи, Душа, і хай тобі щастить!".

    Зринають сили, віра воскресає,
    Вітрила з дна підносячи у вись.
    Душа жива, вона усім прощає,
    Може, й собі простить за все колись...

    17.07.2011р.


    Рейтинги: Народний -- (5.46) | "Майстерень" -- (5.38)
    Коментарі: (8)


  48. Віктор Кучерук - [ 2011.07.17 00:48 ]
    Пережити, вижити і жити...
    Пережити, вижити і жити
    Серед глуму, злиднів і брехні,
    Попри шал реформ несамовитий,
    Що життя вкорочує мені.
    Пережити, вижити і жити,
    Щоб сказати дітям про жахне
    Не життя, а болями повите
    Існування батькове земне.
    Пережити, вижити і жити,
    Не спаливши стяги та хрести, -
    Віру в краще удесятерити,
    Не упасти, а потроху йти.
    Пережити, вижити і жити
    Без образ на долю та на час, -
    Усміхатись сонцю у блакиті,
    Як життю колись – у перший раз…

    16.07.11.


    Рейтинги: Народний 5.42 (5.61) | "Майстерень" 5.5 (5.87)
    Коментарі: (17)


  49. Анатолій Притуляк - [ 2011.07.16 23:10 ]
    З циклу "Гидня"
    Гидня не спить,
    Гидня ламає списи
    Об голови втаврований мідяк.
    Монако – рай ! Над морем колоритно
    Лунає тиша молодих Карпат.
    Гидні - гибня ! гиванам, гофіцерам
    І люмпенам недавньої пори.
    Монако – вічність ! Морем дивовижно
    Пульсує серце юної доби.

    (16.07.2011)


    Рейтинги: Народний -- (5.3) | "Майстерень" -- (5.17)
    Прокоментувати:


  50. Анатолій Притуляк - [ 2011.07.16 21:03 ]
    З циклу "Гидня"
    Недооцінка. Самовираз
    В естета вичерпавсь талант.
    Не перший бій, останній вилаз
    І шрам на совісті. «О, ґвалт !»
    «Я не хотів, спровокували
    Бидлізм, агонія юрби».
    Візьми рушник і випий кави
    До голови це небери..
    Кантата втерта в скроні, пальці
    Патологічна міна дня
    І вкрай по жаб’яче шкребельце
    Шкребе й шкребтиме чуженя
    Опівдні – втомлені, сваволя
    Гігантський випалок гидні.
    Напийся краще йоду, бору
    Й до голови це не бери..
    Гудуть шарніри у лещатах
    Коробить внутрішнє ца-бе
    Тебе мабуть, запам’ятали
    Тебе, готуйся.. не мине !

    (16.07.2011)


    Рейтинги: Народний -- (5.3) | "Майстерень" -- (5.17)
    Коментарі: (1)



  51. Сторінки: 1   ...   1132   1133   1134   1135   1136   1137   1138   1139   1140   ...   1815