ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Мирон Шагало
2026.04.10 21:25
Десь там, за рогом — велике місто,
трамвай дзеленьком зупинки мітить,
крізь невгамовне щоденне дійство
кочують юрби туди і звідти —
турбот потоки
(десь там, за рогом).

Давно не ходять сюди туристи,

Світлана Пирогова
2026.04.10 19:54
Вітаю щиро з книгою новою —
Вона, мов птах, злетіла в височінь.
У кожнім слові — серце із тобою,
У кожному рядку —слів глибочінь.

Нехай її читають і відчують
Те одкровення, що в душі зростив.
Нехай слова торкають і чарують,

хома дідим
2026.04.10 18:44
цвіте форзиція
на форзаці квітневому
дехто байдужий звичайно
ще дехто у власній
нейропетлі
мало що помічає
хлопчик і дівчинка
років семи чи восьми

Костянтин Ватульов
2026.04.10 18:22
Уткнешся в кістляве плече та безслівно
Заснеш і на вигляд здасися святою.
Я знову по тілу відчую тремтіння
Від того, що поруч вляглася зі мною,

Від того, що все поміж нами серйозно,
Неначе невидима ниточка божа,
Що квітами митого вранці волосся

Володимир Ляшкевич
2026.04.10 18:02
Тремкі сніжинки, радощі зими,
старого і нового пеленання,
провулкового ліхтаря гойдання
у повні теракоти й білини.

Колядки хвилі з-за віконних рам,
гул в небі над святковими свічками,
тривога над вітальними ладами -

Юрій Лазірко
2026.04.10 16:49
наснилося мені
все місто у вогні
бо небо розцвіло
в гучних салютах
і радість на очах
і смуток у свічах
сирен і голосінь
давно не чути

С М
2026.04.10 14:08
В лапці у киці – криця
Хірургічний ніж – яскриться
Параноя з-за дверей токсичних

Твій шизоїде 21-й вік

Дріт колючий – дерті нари
Грець політики на палі

Борис Костиря
2026.04.10 11:44
Осінні дні ідуть, як мудрі старці
Із посохами, кашлем, у плащах.
Комусь, напевно, випадає трясця,
Як нагорода по сумних дощах.

Старі пророки рухають Усесвіт,
Потік ідей і круговерть часів.
Коли настане Ера Милосердя

Артур Курдіновський
2026.04.09 21:35
Зачиняються двері
У минуле моє.
А в прямому етері
Час, цинічний круп'є

Презентує новини,
Вщент усе розтрощив...
Кожна з них - домовина

Євген Федчук
2026.04.09 19:53
Кажуть, був їх Іван Третій скупердяй страшний.
Аж білів, коли копійку діставав з мошни.
Хоч багатства мав чимало: вже і сам надбав
Та й від предків своїх скупих теж чимало мав.
І країну мав безмежну, і багатства в ній.
Та сидів на тих багатствах, нач

М Менянин
2026.04.09 17:36
А для вас, хто
Ймення Мойого боїться,
зійде Сонце Правди… Мал. 4:2

Ілля прибув на Україну,
Блага є вість початку Дня –
єднає серце батька й сина
і зцілена в краях рідня.

Охмуд Песецький
2026.04.09 17:27
Дивитись крізь оптику двох незамараних скелець,
І бачити світ у серпанку з вогнями пожеж,
І визнавати, що ти не хазяїн життя, а лише поселенець,
І не владарюєш, а в мареннях так і живеш.

Ти іноді куриш "траву", і затим забуваєшся в димі,
На довгі

Тетяна Левицька
2026.04.09 14:37
Дорогі друзі, хочу вам повідомити, що вчора на 62 році життя помер мій найкращий друг, наставник, людина з Великої Літери Ярослав Чорногуз.
Член НСПУ, журналіст, талановитий поет, співак, композитор, чуйний, добрий, емоційний, справедливий. Величезна вт

Борис Костиря
2026.04.09 13:36
Осінні дощі невгамовні й протяжні
Ідуть невмолимо, як військо звитяжне.

Вони проспівають відомі псалми,
В яких загубитися зможемо ми.

Осінні дощі все бринчать на гітарі
В своєму столітньому репертуарі.

Юрко Бужанин
2026.04.09 12:50
В моменти втрат оголюються нерви -
Аж хочеться, від відчаю, завити.
Живе ж на світі довго різне стерво,
А кращі і на Небі в дефіциті.

9.04.2026

В Горова Леся
2026.04.09 12:01
Розчахнута акація цвіте.
Щосили гонить живоносні соки
По знівеченім стовбуру високім -
Медовий дух летить в село пусте.

Там гулко-говірливі зазвичай
Зніміли вулики в траві, Сірком примятій.
Під ґанком спаленим буяє густо м'ята,

Федір Паламар
2026.04.09 11:48
Попивав сивуху зо червоним перцем
(Ох, мені погано – принесіть відерце),
Весело гуляли на весільнім герці:
Стрелив з арбалета тамаді у серце.

хома дідим
2026.04.09 09:01
фак оф алле
але нормально взагалі
пасхальний зайчик
білий кролик
що усього всього
ворожого на тлі
не треба рими
почервонілі очі голубі

Віктор Кучерук
2026.04.09 06:00
Безликий день без місяця й числа, -
Без запахів, без звуків і без зблисків, -
Лише сіріє непроглядна мла
І всюди мокро та підступно слизько.
Мов сонний сум весь простір оповив
І тишу заколисує навмисно,
Щоб понад лугом не лунав мотив
Веснянками за

Артур Курдіновський
2026.04.09 03:50
Холодний квітень розриває душу.
І сіра злива - в серце арбалет.
Ну як же так, мій незамінний Друже?
Зарано обірвався Ваш сонет!

Поставити питання зараз мушу:
Якщо не Ви, то хто ж тоді - Поет?
Хай заздрість чорна сяде у калюжу

Борис Костиря
2026.04.08 20:03
Хлопець біг крізь дощі невідомо куди,
Навмання, без призначення, цілі,
Крізь безмежне нашестя стрімкої води,
Крізь епох навісні заметілі.

Хлопець біг крізь калюжі, яруги, рови,
Крізь Освенцими й Хіросіми.
І над ним виростали фатальні гриби

Артур Курдіновський
2026.04.08 17:10
ЯРОСЛАВ ОЛЕГОВИЧ ЧОРНОГУЗ
(20.07.1963 - 08.04.2026)

ДРУЖЕ! ВЧИТЕЛЮ! МІЙ ЛІТЕРАТУРНИЙ БАТЬКУ! Яяяяяяяяяяяяяяяяяк?

Пішов із життя Поет, який подарував цьому світу справжнє світло кохання. А мені - подарував мене! Колись представники акторської профес

Костянтин Ватульов
2026.04.08 16:11
Західний вітер на згарищах сонної вулиці,
Кіт повернувся у пошуку крихти тепла.
Врешті до мене з надією ледве притулиться,
Вмоститься близько десь зліва і біля ребра.

Шкірою треться, а кігті розбиті та стомлені,
Зовсім промерзли худенькі на тілі кі

Віктор Кучерук
2026.04.08 08:21
Якби не рвався навпростець
І оминав горби й баюри,
То був би вже давно кінець
Ходою зродженій зажурі.
Якби дослухався порад
Людей досвідчених і мудрих,
То не вертав би вік назад
Ні на зорі, ні пополудні.

Артур Курдіновський
2026.04.08 06:03
Я не хочу рятувати світ,
Лізти на пекельну амбразуру.
Вже на аркуш ліг мій заповіт,
Він для більшості - макулатура.

Я не буду бігти навздогін
Тим, хто переміг і дні, і ночі.
Світ, неначе той невтомний млин,

Світлана Пирогова
2026.04.07 22:03
К-оли туман в ярах, як дим застиг,
В-она приходить босоніж по росах,
І-промені її вплелися в коси.
Т-римає Муза в пальцях вітру сміх.
Н-е кличе, а веде за небосхил.
Е-дем і тиша там такі незвичні,
В-она диктує рими фантастичні,
А кожен біль стає зе

хома дідим
2026.04.07 20:39
валандався усяко шлявся
та роззирався якомога
хто у вишиванці а хто у шапці
де благодать а де знемога
хто при колясці хто на лавці
а хто повзе через дорогу
щоб голубів іще зібрати
на крихти пиріжка з горохом

Ігор Шоха
2026.04.07 18:59
                    І
Менестрелі є. Вони існують
в цьому світі як мандрівники,
може бути, що не одесную,
та ошую де-не-де кочують
обіруч Господньої руки.
Отже, поки є чим дорожити,
ідемо попутно до кінця

Роксолана Вірлан
2026.04.07 18:43
І тільки уява є швидша за світло,
і тільки уяві підкорений простір,
як кориться глина- в теплі розімліла-
рукам гончаря - на майстерскім помості.

Як діва паліє під поглядом любка,
під помахом пензля злітають заграви -
так никнуть парсеки - до нест

Костянтин Ватульов
2026.04.07 18:36
Я хочу знов відчути море за вікном,
Не десь…на вістрі узбережжя Криму,
І просто до води, де сонечко зійшло
Крізь сад черешні преспокійно линуть.

Всміхаючись, сховавши в окулярах блиск
Очей, та йти по теплій плитці вулиць.
За стільки років, що майн

Віктор Кучерук
2026.04.07 08:51
Коротка ніч і довгий день,
І угорі - блакить небесна, -
І море радісних пісень
Переповняє світ чудесний.
І я святкую навесні
Всього народження й зростання, -
І рвуться пута на мені,
Щоб розпочав пересування

хома дідим
2026.04.06 19:03
не перевершити себе
до чого навіть намагатись
це усміхання де-не-де
не зовсім позначає радість
ту радість що усе підносить
і салютує бозна-чим
котрій ніколи не є досить
такий її бентежний чин

С М
2026.04.06 18:31
не торкаться долу
сонця не узріть
анічого тільки
біг біг біг
біжім
біжім

дім на пагорбі

Костянтин Ватульов
2026.04.06 17:06
Коли я повернусь, перший сніг долетить до землі,
А старенький таксист довезе із вокзалу додому.
Я згадаю, як мама казала слова непрості,
Як стрічала мене на порозі в халаті м’якому.

Коли я повернусь, місто буде холодним, чужим.
Наплюю, що ось так п

Борис Костиря
2026.04.06 16:34
Столітній парк розорений, розбитий,
Осквернений вандалами, стоїть
У сотнях невловимих смолоскипах,
Де гасне час, перемагає мить.

Завзяті лиходії й тимчасовці
Спроможні потолочити красу.
Вони взялися погасити сонце

Олена Побийголод
2026.04.06 15:53
Сергій Островой (1911-2005)

У лісі наодинці
жила Зима в хатинці;
вона солила сніжки,
поклавши їх до діжки;

замети нагортала,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори на сторінці:

всеволод паталаха
2026.04.09

Костянтин Ватульов
2026.04.02

Іванна Сріблицька
2026.03.31

Олеся ніжна
2026.03.31

Майя М
2026.03.29

Олег Богдан
2026.03.28

Андрій Людвіг
2026.03.27






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




 
 
Поезія


  1. Марина Єщенко - [ 2011.06.25 10:02 ]
    Настроєве (субота)
    "Твої очі - озера бездонні!",
    "Наше кохання - вічне!"...
    Ти ж мені з неба зорі,
    Ти ж мені в церкві свічку,
    Ти ж мені серенади,
    Ти ж мені два тюльпани,
    А на свята троянди,
    І на свята - банани...
    Тільки одне, коханий,
    Дивом не врахував ти!
    Те, що мій батько Маккартні -
    Це звичайнісінькі жарти.


    Рейтинги: Народний -- (5.47) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (13)


  2. Іван Редчиць - [ 2011.06.25 10:28 ]
    ЛЮБЛЮ...
    Люблю тебе, як літо любить зливу,
    Раптову, ненаситну і грайливу…

    Люблю тебе, як зорі люблять роси,
    Як ніч купає в них шовкові коси…

    Люблю цю тінь, цю витончену грань,
    Коли майнеш у серці, ніби лань…

    Коли сяйнеш, як промінь золотий,
    І не збагну – це диво, а чи ти?!.

    Хіба свою любов я переллю,
    Як до небес душі не прихилю?..

    І вже вона довіку не зміліє,
    Бо ця любов – моє життя й месія…

    Коли в душі розкрилюються мрії,
    То не страшні пекельні їм стихії…

    І я, здається, світ би перейшов,
    Здолав би, вірю, тисячі оков!

    Люблю тебе й шукаю, ніби риму , –
    Легку, сяйливу, любу й невловиму…

    2011


    Рейтинги: Народний -- (5.49) | "Майстерень" -- (5.46)
    Коментарі: (4)


  3. Олена Осінь - [ 2011.06.25 09:53 ]
    Ілюзія цитринового спліну
    Невже
    Етюди в запалі вохри,
    Прозорий щем цитринового спліну,
    І тиха світломузика згори
    На наші дві містично-довгі тіні
    Самотні, рідні.
    По бруківці снів,
    Барвистою мозаїкою раю.
    І диво срібнокриле з рукавів
    У небо.
    Я тебе кохаю…
    І ти. Мене.
    У теплих ріках сліз.
    Цей блюз –
    Імпровізацій білі ноти.

    Осінній мій гіркий алкоголізм…

    (Невже?!...
    Ти кажеш, що ми так і не зустрілись.)

    Нудота.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" 5.5 (5.58)
    Коментарі: (32)


  4. Анатолій Клюско - [ 2011.06.25 09:43 ]
    Останній бунт
    Коли життя справлятиме обжинки,
    Впаде на застигаюче чоло
    Сльоза немолодої жінки,
    Дорожчої якої не було.

    І на душі підніметься повстання,
    Аж затремтить холодний смерті грець,
    Як серце захлинеться від кохання,
    Забувши, що хазяїн - мрець.


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (16)


  5. Анатолій Клюско - [ 2011.06.25 09:52 ]
    На перевозі до щастя
    ***
    Вдарило слово, неначе батіг,
    Свіжий рубець залишивши на серці:
    Чом ти кохання моє не вберіг,
    Лише спалив у безглуздому герці?

    Чом ти, коханий, мов злий чарівник,
    Мрії посіяв і зник з виднокола?
    На перевозі до щастя візник
    Нас не чекатиме більше ніколи.

    Але ж кохання й тобі на поріг
    Може не ступить, твій спокій укравши?
    Вдарило ж слово, неначе батіг,
    Клятий рубець залишився назавше...


    ***
    ...От знову вирито печеру
    У чорне черево землі,
    Вже не людина, а химера
    Зникає у могильній млі.

    Дружина б'ється, наче птаха,
    Та пруття смерті не зламать.
    Уже немає бідолахи,
    Лиш свічі пам'яті горять.

    Уже нема... Жона і діти,
    І всі знайомі розійшлись.
    Тепер на ньому мертві квіти
    Та холодніюче... колись.

    А з холодніючого того
    Враз жінка - вогником з пітьми.
    -Чого прийшла сюди, небого?
    Це ж вік не бачилися ми!

    Букетик ліг на постіль чорну,
    Він у могилі сам не свій.
    Здалось, як в юності пригорне
    І защебече: "Любий мій!"

    Сльозина бірюзою впала
    І, у скорботній самоті,
    Кохання перше зашептало:
    -Ув іншім стрінемось житті...


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (8)


  6. Юрій Сегеда - [ 2011.06.25 00:37 ]
    і кава як символ кохання до тебе
    і кава як символ кохання до тебе
    не спати писати і знову delete
    і тупо римую до неба не треба
    і зрідка з вікна поглядаю на світ

    і стукає літери серце трикляте
    чекає щемить і пригадує мить
    на тім боці світу ти мусила знати
    що кава гаряча і лампа горить


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.45) | "Майстерень" -- (5.39)
    Коментарі: (18)


  7. Борис Бібіков - [ 2011.06.24 23:58 ]
    ***
    озирнися: ці дні – закоркований в пляшці бриз,
    кораблі, що пливуть у небо, з очей пролите
    в нім губитися, мов коліщата старих валіз,
    в нім по яблучнім сліду котитися закрайсвіту

    це населене літо: солона вода доріг,
    живоплети будинків, настояна хмарна вовна
    це слова, що віддав, хоч так довго зимі беріг,
    хоч так довго боявся, що час віддавати сповна

    ти все чуєш: дроти й октави високих вольт
    до залізних судом у завішаних сном вагонах
    і горбатий ліхтар запрацює від сі-бемоль,
    залізничник зганятиме з прерій залізних коней

    щоб зірвались галопом: лиш курява – на перон,
    лиш затиснений у віконцях на згадку місяць…
    лиш розтоплені дні, що спливуть із соснових крон,
    і вростатимуть в сни, і проситимуть: озирнися


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.54) | "Майстерень" 5.5 (5.59)
    Коментарі: (16)


  8. Василь Кузан - [ 2011.06.24 23:45 ]
    Вона
    Вона приходить тихо, як печаль.
    Сідає біля ніг на сонне ліжко,
    Знімає снів фантазію-вуаль,
    Аж холодом огорне тіло трішки.
    Вона торкнеться пальцями бажань
    І розлетяться ті у різні боки.
    І втомлено, без криків і страждань
    Погасне світ просвітлено-високий.
    І переляк затріпотить в очах,
    І дихання зупиниться... Прощай.
    Вона така, як пауза в словах.
    А ти гадав – вона прийде на чай.
    У чорному, вона завжди за нами:
    Слідкує за маршрутами, бреде
    Полями, переправами, стежками…
    Вона живе всередині. Ніде
    Їй не буває добре так. Вона
    У кожного із нас таки одна.


    2011


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.54) | "Майстерень" -- (5.7)
    Коментарі: (18)


  9. Ал Дє - [ 2011.06.24 21:14 ]
    C
    X


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  10. Іван Редчиць - [ 2011.06.24 20:12 ]
    ЗЦІЛЕННЯ

    Вросли слова в чорноземи глибоко,
    Але душа не чує їх, мовчить.
    Буває, хилить росянисту віть,
    Сама на себе поглядає збоку.

    І хоч вона сьогодні ще нівроку,
    Та в глибині коріння заболить.
    О зцілення благословенна мить,
    У рідний край повернуться пророки!

    І радісно я кожному скажу,
    Всю потоптавши заздрощів межу,
    Що є пророки у моїй Вітчизні.

    Завжди ціную думку я чужу,
    З дитинства ненавидячи олжу, –
    Душа всмоктала правду сонцебризну.

    2001



    Рейтинги: Народний -- (5.49) | "Майстерень" -- (5.46)
    Коментарі: (3)


  11. Ірина Людвенко - [ 2011.06.24 17:06 ]
    ТИША
    Немає слів. Буває - бракне їх.
    Що я скажу тобі, смішна і тиха,
    Як стомлена щаслива солов'їха,
    По вильоті з гнізда пташат дзвінких?

    У тишу цю вростає мото-рик,
    І їй не шкодить. Змовкну на півслові.
    Я просто той далекий материк,
    Де, певно, і погости веселкові.

    Залізний кінь гарячий і чудний.
    Він довго мчав тебе заради миті
    Цієї тиші. Білий Посильний
    На двох одну світлину нам залишить.


    Умань 2011


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.46) | "Майстерень" -- (5.42)
    Коментарі: (12)


  12. Юлія Гордійчук - [ 2011.06.24 14:37 ]
    ***
    Утро красит. Вечер моет.
    Ночь придет, всех успокоит.
    Вытрет досуха, в халаты
    Завернет, уложит в хаты,
    Разрисует лунной вязью…
    До утра, оно закрасит.
    2011


    Рейтинги: Народний -- (5.24) | "Майстерень" -- (5.2)
    Прокоментувати:


  13. Вікторія Осташ - [ 2011.06.24 14:04 ]
    не (про) мармелад
    Він у тобі – під тобою – і над – і…
    вітер? намріяний ирій? – Господь!
    годі торочити про принади
    не еротичного мармеладу
    прагну – Любові… крізь душу і плоть
    вісь проштрикнула – на світло білеє
    ніжно-ніжно – а неминуче
    припадає вустами болючими
    не виціловує – зцілює


    Рейтинги: Народний -- (5.92) | "Майстерень" -- (5.82)
    Коментарі: (22)


  14. Іван Гентош - [ 2011.06.24 12:32 ]
    пародія « Я - начальник! »

    Пародія

    Закóханий в кáмбуз – у ньому ночую,
    Ікру “обожаю” – до неї вже звик!
    Робота прекрасна – відріжу, скуштýю,
    Що грубше лишилось – собі на язик!

    Усе добровільно – без тиску й наруги,
    Без лінощів, рáдо – моє ремесло!
    Щось порція менша (попробував вдруге),
    От хоч би на ранок якось пронесло…

    Горілки не можна – ну, максимум, пиво,
    Хоча грамів сто не завадить “під плов”…
    Ні-ні, тільки раз! Бо наріжеться криво.
    А врешті… пельмені… Ну… трішечки знов!

    О! Руки не ріжуть, і ноги, як з вати,
    Балик почекає , ще встигну – дарма!
    Вже й камбуз маленький, якийсь тіснуватий…
    Начальник тут – Я! Бо нікого нема…

    24.06.2011


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.58) | "Майстерень" -- (5.79)
    Коментарі: (54)


  15. Валерій Хмельницький - [ 2011.06.24 10:52 ]
    Ґудзики. Уперше...
    Розстебнув я ґудзик перший -
    Руки дрібно затряслись,
    Але справу ту довершив -
    І рука спускалась вниз

    Відшукати другий, третій
    І наступний (скільки їх?) –
    Добре як, що ти не вперта
    На дорозі до утіх.

    Я і досі пам’ятаю
    Про гарячу нашу хіть -
    Як без ґудзиків до раю
    Прямували ми за мить…


    24.06.2011


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.42) | "Майстерень" -- (5.44)
    Коментарі: (28)


  16. Віктор Насипаний - [ 2011.06.24 10:05 ]
    ***


    Вже не час розкидати каміння,
    Ще не час, щоб поволі збирати його.
    Небажання, несмілість,невміння
    Не спасе від утрат чи життєвих негод.

    Все по - іншому бути повинно,
    Чи занадто високий бар'єр беремо...
    Недосказанно так, половинно
    Чи живем, чи існуєм, чи, може, спимо.

    Півжиття пролетить, як півроку,
    І не знаєш чи жив, чи на краще чекав.
    На плаву все ж тримаюсь потроху
    В океані байдужості, болю й гріха.

    Розбудити у собі лиш звіра,
    Вигризати, боротись і вперто іти.
    Лиш терпіння, надія і віра
    Допоможуть в житті хоч чогось досягти


    Рейтинги: Народний -- (5.44) | "Майстерень" -- (5.29)
    Прокоментувати:


  17. Іван Редчиць - [ 2011.06.24 08:04 ]
    ЗАГАДКА
    Походив я по майстерні,
    Задаю загадку…
    Де ростуть думки мізерні?
    Де нема порядку?

    Та цього ніхто не знає,
    І не буде знати.
    Слово-зерня засихає,
    Ніде засівати…

    24.06.2011


    Рейтинги: Народний -- (5.49) | "Майстерень" -- (5.46)
    Коментарі: (6)


  18. Олександр Григоренко - [ 2011.06.24 02:11 ]
    Літо
    Грім розбуркав мене, просинаюся.
    Дощ заляпав у вікно:"- поглянь яка краса".
    Пристрасті киплять на небесах, гуде.
    Шугають в колісницях блискавки,
    Посміхаюсь теплорадо у віконце.
    На все свій час у плині днів -
    Світить сонечко у віконечко,
    Дощі ідуть, для них є ненька-Земля.
    Серденько радістю бринить в очах,
    Бо у небі диво-краса - райдуга казкова.


    Рейтинги: Народний -- (5.43) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:


  19. Кока Черкаський - [ 2011.06.24 00:13 ]
    Сказання про Рейтинг
    Кожен хоче жити так,
    Щоб все, як в людей.
    А для цього треба мало:
    Побільше грошей!

    Щоб була квартира, дача,
    Щоб авто було.
    А для цього що потрібно?-
    Щоб було бабло.

    Добре, коли ти шахтар
    Чи, там, президент:
    Заробити ті мільйони
    Можеш у момент!

    Гарно й муляр заробляє:
    Вранці ти ще - нуль.
    А вкинув три піддони цегли,
    Й надвечір - куркуль!

    І дівчатоньки-путани,
    Що на Окружній,
    Заробляють непогано,
    Їх там - цілий рій!

    Прокурори і мєнти,
    Продавці селери,
    Комбайнери і доярки-
    Всі справжні мільйонери!

    Циган заробля, єврей,
    Вірмени, грузини,
    Найостанніший бомжара
    Їздить в лімузині.

    Лиш одних у цілім світі
    Не люблять монети:
    Це-над прірвою у житі-
    Вкраїнські поети.

    Бідаки і бідакині,
    Ходять брудні, як ті свині,
    А під шаром бруду голі, -
    Отака в поетів доля!

    Цілий день нема шо їсти,
    Ані пити, ні присісти,
    Всі женуть їх звідусіль,
    Нема грошей і на сіль.

    А комусь як для душі
    Раптом схочеться віршів, -
    То впіймають небораку
    І поставлять його раком,

    Щоби запобігти страті-
    Змусять вірш здекламувати,
    Потім -в дупу копняка
    І зеленого Франка,
    Плата, звісно, невисока,
    Та, ніж ніяка - хоч така.

    Отака в поетів карма,
    Не життя - тюрма, казарма.
    Ще й гряде Всесвітнє Зло:
    Щодень гірше, ніж було!
    Бо поету не годиться
    Буть багатим на бабло!

    ЧАСТИНА 2

    Та прийшов до цих людей,
    Якийсь дід, старий єврей.
    Каже:
    - Бідні! Бідолашні!!
    Ви що, зовсім без грошей???

    Вам же ж пачку цигарок
    Треба в день! А краще - блок!
    І горілки по пів-літри,
    Я мовчу вже про дівок!

    Ви ж - еліта! Ви- б-ги!
    А всі ж навколо - вороги!
    Вони ж вашого не варті
    Тапка з лівої ноги!
    Ви ж такі талановиті,
    А вам - борги і батоги?

    Я займуся цим негайно,
    Обіцяю: буде файно.
    Хто з поетів "за"? Хто "проти"?
    Добре. Бачу - одностайно!

    Значить, мій план - не секрет.
    Ми тут створим Комітет,
    Щоб рішать на Комітеті,
    Хто найдостойніший поет.

    Створимо таку табличку-
    Кожен в ній получить стрічку.
    І кожен буде мати бали,
    Котрі решта йому дали.

    Хто з вас кращі пише вірші-
    Обжене того, хто гірші.
    Ця табличка нескладна,
    Зветься рейтингом вона!

    Й тут поетство як зраділо!
    А шапок вгору полетіло!
    І на радощах поетки
    Роздавати своє тіло

    Почали по ходу п'янки,
    Роздавали до світанку,
    Потім до, під час і після
    Ексклюзивного сніданку:

    Дід-єврей зварив ні з чого
    На воді, порожню манку,
    То ж в поетів були сили
    Знов продовжувать гулянку,

    І поетки віддавались
    Ще й другу половину ранку.
    Ну а потім, до обіду,
    Віддалися трохи й жиду.

    І сказав старий єврей:
    -Ну, тепер в нас все окей!

    ЧАСТИНА 3

    Зажили ж тепер поети!
    І, хоч їздять не в кареті,
    Гроші хоч якісь з'явились
    На вино і сигарети.

    А вже скоро буде краще
    Кожному, хто не ледащий,
    Обіцяв жид, що просуне
    Кращого з поетів в Ящик.

    Візьмуть в Ящик добрі дяді-
    То, вважай, ти в шоколаді:
    Буде в тебе море грошей,
    Дім, машина, дача, бл*ді...

    Одним словом, жизнь-маліна,
    І це все - без клофеліна,
    Без ножа, кастета, пушки, -
    Е-ех, живем, Русь-Україна!

    Залишилось небагато:
    Тільки сісти і писати,
    І таке щось сотворити,
    Щоб рраз - і в лавреати!

    А стати справжнім лавреатом-
    Це ж як підкорити атом!
    Чи Рокфеллеру самому
    Виявитись рідним братом!

    Це ж вам не хухри-мухри,
    Це ж не гімн писать "Пори",
    Чи рекламу для "Амвею"
    Чи фальшивої ікри!

    Лиш одна тепер проблема-
    Розплодилась ця богема.
    Плюнь чи кинь тупим предметом-
    І потрапиш у поета,

    Конкуренція, однако,
    Тут сплела свої тенета.
    Треба збільшити утричі
    Кількість членів Комітету.


    ЧАСТИНА 4

    Якось вранці, по сніданку,
    Вийшов Шеф на погулянку
    І зустрів, геть випадково,
    Молоду поетку Ксанку.

    Ксанка, хоч і молода,
    Але ж дівка - хоч куда!
    Ще й, бува, утне як віршик -
    То аж скипає враз вода!

    Підбігає до єврея,
    Каже: В мене є ідея!
    Треба заснувати орден
    Золотого Скарабея!

    Ті ж всі інші-немовлята,
    А переможу ж я, завзята.
    І ти мені цю гарну штучку
    Будеш до груді чіпляти!?

    Так, - погодився дідусь,-
    Переможеш ти, клянусь!
    Хоча... знаєш, вчора Бацька
    Натякав про Білорусь.

    - Та яка там "Білорусь"???
    Я ж з тобою, блін, ...люблюсь.
    Якщо збрешеш - то кохати
    Будеш виключно бабусь!

    Розвернулась - і пішла,
    Тільки бедрами хиля.
    В рейтингу - одна із перших,
    Хоч приїхала здаля!

    Підбігає тут Іванко,
    Гарний хлопець: вишиванка,
    Пишні вуса, як в Тараса,
    Пише українські танка.

    Каже Йванко:
    -Йой, біда!
    Я скотився в нікуда!
    Вчора був на першім місці,
    А сьогодні, блін, пі*да!

    Шеф йому відповіда:
    -Так, це дійсно, блін, шкода!
    Я не знаю, як це сталось?
    Мабуть, це все Галайда?

    Ти ж до тої Галайди
    Якось тихо підійди,
    Надавай їй тумаків,
    Якщо шо - втечеш у Львів.

    Бо тобі ця Галайдиха
    Ще такого зчинить лиха!
    Тільки дуже обережно
    Треба діяти нам, тихо,

    Щоб ніхто не здогадався,
    Щоби рейтинг не зламався,
    І, до речі, мій Іванку,
    Галайда ця - лесбіянка!

    ... І пішов Іван понуро,
    Дума, як провчити дуру,
    Щоби більше не писала
    Різну маячню і бздуру.
    * * *
    А до Діда на ковьор
    Залетів, мов метеор,
    Молодий поет з Франківська
    Теодоров Теодор.

    - Доки ждати з неба зірку?
    Хочу видати я збірку!
    У мене віршів вже з півсотні
    Назбиралось на сьогодні!

    Діду, я ж не просто так!
    В мене ж в Києві свояк
    При серйозних при ділах,
    З Януковичем в кєнтах!

    І якби я захотів,
    То вже б давно забронзовів!
    І уже б ліпили майстри
    Мою морду з алєбайстри!









    Рейтинги: Народний -- (5.31) | "Майстерень" -- (5.28)
    Коментарі: (31)


  20. Наталія Крісман - [ 2011.06.23 22:30 ]
    В ОСТАННЮ ДОРОГУ
    Хто ж знав, що прийдеться в останню дорогу
    Тебе проводжати у тузі німій?
    Благала щодня і щоночі у Бога,
    Аби Ти лишався хоч трішки ще мій.

    Любов’ю своєю Тебе рятувала,
    За руку вела, мов маленьке дитя.
    Та доля жорстока безжалісно жалить
    І смерть посилає у наше життя.

    Було, видно, мало моєї любові,
    Чи, може, занадто у світі цім зла?
    Закрив нині очі свої волошкові,
    Пішовши туди, де нема вже тепла.

    Я вірю, мій Любий, для нас ще постане
    Той світ, де ми будем в обіймах весни,
    Там більше душі не болітимуть рани
    І сповняться всі наші мрії та сни.

    Нехай, мій Коханий, минуться для Тебе
    Сьогодні страждання і муки усі.
    Для Тебе проситиму милостей в неба
    І зцілення ран – для своєї душі...
    23 червня 2001р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.46) | "Майстерень" -- (5.38)
    Коментарі: (26)


  21. Марія Гончаренко - [ 2011.06.23 22:47 ]
    Неопалима купина**
    Палаю вогнем майже білим
    сивизна – це вогонь
    що вирвався з тіла
    *

    ** Назву віршеві дала Ганна Осадко і я вдячна їй за це.


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (14)


  22. Юлія Радченко - [ 2011.06.23 22:47 ]
    Лляне літо
    Кришталеві цілунки - сум'яття пекельних недуг -
    Переплавлять сумління, неначе гріховну оману...
    Це не літо гаряче. Це простір душевних задух…
    Й гіпнотичні бажання сумних солов’їних сопрано…

    Перегрітий світанок… Він знову лишається сам…
    Це не місто жорстоке. Це просто повірили люди,
    Що асфальтові сльози – не чиста янтарна роса,
    А вечірні дощі, колоритно забарвлені брудом…

    Що не ніжиться ніч за бетонним засмоленим склом…
    Що земля – кам’яна і що сонячні бризки – софіти…
    …Але літо лляне все одно опромінить добром,
    Щоб приховану мудрість і вічність чиюсь відігріти…
    2011 рік


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.45) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (16)


  23. Роман Голіней - [ 2011.06.23 22:35 ]
    ***
    Вже сонце в гавань
    йде по зорі
    Намулом осідає ніч
    І тісно тісно
    в чистім полі
    Сяйнули вікна у дозорі

    Хоч лати
    латками покриті
    Русявочубі вартові
    Веселі радісні живі
    Мов місто плаває у житі


    Рейтинги: Народний 0 (5.44) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (6)


  24. Любов Бенедишин - [ 2011.06.23 22:26 ]
    Золота еліта сонячної проби
    То манни ждем, то снігу серед літа.
    Знайомі ґулі. Ті ж чужі граблі.
    Де українська золота еліта?
    Там, де і споконвік була – в селі.
    Їй просто не до чвар, не до містерій,
    вона і так щодня, як на війні:
    земля, ця найдуховніша з матерій,
    уже по саму душу в бур’яні;
    на пустирях надій, де сонне царство,
    вже так давно не сходила любов…
    «Романтикам» сільського господарства
    не до рожевих мрій, не до розмов.
    На луках – корови. Нехай пасуться…
    Жита? Ще колосяться у полях…
    І поки там, в парламенті, гризуться,
    плекають ниву руки в мозолях.
    Їм за життя усі гріхи відпущено
    (хоч і нема в них жодної вини).
    А ми все хліба просимо насущного.
    І маємо. Бо трудяться вони –
    одвічні гречкосії, хлібороби.
    …Є Україна, доки є село
    і світлі люди сонячної проби,
    що ближчих у Землі ще не було.

    2006 (2011)


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (40)


  25. Іван Редчиць - [ 2011.06.23 21:38 ]
    ДАРУНКИ
    Коханій

    В душі, і в погляді, у слові –
    Небес високих чистота.
    Кохана, чуєш, магму крові,
    Стрімку ріку несуть літа...

    Між берегів – пінисті хвилі,
    Здається, заздрить горда юнь.
    І в наші душі білокрилі
    Росу досвітню сіє рунь.

    Ми не сховаємо дарунки,
    А радо людям принесем.
    І освятившись поцілунком,
    Засяємо живим вогнем…

    2011


    Рейтинги: Народний -- (5.49) | "Майстерень" -- (5.46)
    Коментарі: (2)


  26. Кока Черкаський - [ 2011.06.23 20:07 ]
    лиш би, коханий, хотілося (пародія на пародію)
    лиш би, коханий, хотілося,
    лиш би, коханий, моглось,
    лиш би, коханий, у двері
    не подзвонив би хтось!

    Лиш би, цей хтось, подзвонивши
    Більше не став дзвонить,
    Нам би, коханий, протриматись
    Ще коротесеньку мить!

    Та тут знову дзвінки раз за разом,
    А у мене тремтять вже ноги,
    І хочеться крикнуть в екстазі:
    "Вдома нема нікого!"

    "Немає нікого вдома!
    Чуєте, курви кляті!?"-
    Що, важко, коханий, кохатися
    У чужій, орендованій хаті?


    Рейтинги: Народний -- (5.31) | "Майстерень" -- (5.28)
    Коментарі: (11) | "Поетичні майстерні"


  27. Анатолій Клюско - [ 2011.06.23 18:16 ]
    Про модерніста
    Дорога, кажуть, в генія - терниста.
    Отож вона тяжка і в модерніста.
    Мій вірш не всякий може зрозуміти,
    Він недоступний навіть ерудиту.

    На кожне слово тра до біса часу,
    Скумекать щоб, а я жену Пегаса
    І мрію, проявивши героїчність,
    Таке утнуть, щоб розбирали вічність...


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (11)


  28. Кока Черкаський - [ 2011.06.23 18:16 ]
    Картоплина (пародія)
    В мене золото, а не дружина,
    Ій ціни нема в базарний день!
    Випадає з рота картоплина
    В неї по дванадцять раз за день!

    Як ото, бува, ковтаю слину,-
    Бо ж так зголоднів, що ого-го-го!
    У дружини з рота картоплину
    Вийняв, з"їв - ото лиш і всього.

    Я тепер не маю із харчами,
    Ні проблем ніяких, ні турбот!
    Як захочу їсти - зву кохану,
    А у неї вже картоплі повен рот!

    А як вільна випада хвилина,
    Ми з дружиною формуєм капітал:
    В неї з рота випадає картоплина,
    Я ж її в мішок - і у підвал!

    Буде взимку їсти що і пити!
    Не страшні глобальних цін стрибки!
    Я лише боюсь, щоб про дружину
    Колорадські не дізналися жуки!


    Рейтинги: Народний 5.75 (5.31) | "Майстерень" -- (5.28)
    Коментарі: (10)


  29. Вітер Ночі - [ 2011.06.23 18:53 ]
    Там...
    Там, на дні,
    від очей завидющих,
    тиха гавань
    для наших сердець.
    Білі краби,
    розкішні медузи,
    привид сонця
    і чорні пастки.

    І загублені тіні
    фрегатів,
    і монет втаємничений
    блиск.

    Я тебе підіймаю до неба,
    і на тебе молюсь
    з глибини.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.5) | "Майстерень" -- (5.53)
    Коментарі: (7)


  30. Адель Станіславська - [ 2011.06.23 17:48 ]
    Гроза
    П'яним дощем
    лопотіло у вікна літо,
    свіжо трава запахла,
    змивши із себе пил,
    небо світило, неначе
    діряве сито –
    сонцю ховатись в ньому
    не вистачало сил.
    Грім гуркотів далеко
    і лаяв зливу,
    пристрасть між них кипіла
    стрілами білих вогнів
    я усміхалася літу,
    чомусь щаслива,
    громам, блискавицям, дощу,
    поміж спеки днів.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.51) | "Майстерень" -- (5.68)
    Коментарі: (10)


  31. Іван Редчиць - [ 2011.06.23 14:23 ]
    ГУДЗИКИ
    Василю КУЗАНУ

    Як розстібнув я ґудзик перший,
    Лілеї дивні зацвіли.
    Дивився я на них завмерши,
    І слів шукав для похвали.

    Як розстібнув я ґудзик другий,
    В ту мить відразу захмелів.
    Я скинув сумнівів кольчугу,
    І ледь свій меч не загубив.

    Як розстібнув я ґудзик третій,
    То в голові – аж загуло…
    Хоч раз кому так із поетів
    Зоря сідала на крило?!

    Як розстібнув четвертий, п’ятий,
    Дивлюсь, лишився ще один…
    І я натхненний і крилатий
    Ширяв орлом з крутих вершин.

    Я не боявсь ні туч, ні грому,
    І все тут сяяло й цвіло...
    Згадаю, радісно самому –
    Багато ґудзиків було!

    23.06.2011


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" -- (5.46)
    Коментарі: (9)


  32. Михайло Буряк - [ 2011.06.23 14:47 ]
    Опівночі
    Опівночі,приспавши ледве тінь.
    Я по загусклій акварелі ночі,
    Прийду до тебе подивитись в очі,
    Заплутавшись уже де янь ,де інь.
    Прийду аби у пік найбільших див,
    З долонь навчитись душу напувати,
    І власне щастя в очі цілувати,
    Знайшовши і причину і мотив.
    Перетворю слова в яскравий мак,
    Заставлю ним всі закутки та ніші.
    Щоб стали сни твої іще ясніші,
    Бо ти така вибаглива на смак.
    Бо навіть одудове "о-ду-ду",
    Для тебе (знаю,вірю,слово честі),
    Десятки має значень і підтекстів...
    Опівночі чекай...І я прийду!


    Рейтинги: Народний -- (5.46) | "Майстерень" -- (5.41)
    Прокоментувати:


  33. Магдалена Чужа - [ 2011.06.23 14:18 ]
    Фото НЮ
    намокли душі… відстані… стіна
    сумний кордон колючками прошитий
    і вже не нам з тобою говорити
    і помовчати в темряві не нам

    холодний день про сонце замовчав
    а втім не нам його за це судити
    комусь колись приреченим вердиктом
    пройшлася тінь недоспаних заграв

    прийшла весна... невчасно… не туди
    насмішка зла безглуздих нісенітниць
    ніхто не дав комусь гірких обітниць
    і вже тому так буде не завжди

    перещемить на віддалях вогню
    крізь білу ніч горітиме неспокій
    і відіб’ють холодні стопи кроки
    що бережуть душевні фото НЮ


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.5) | "Майстерень" -- (5.44)
    Коментарі: (16)


  34. Леона Вишневська - [ 2011.06.23 13:23 ]
    її звали Мода.
    У неї на кожен випадок є сукня.На кожен настрій,
    емоцію вона вдягає одну, а потім наступну.

    Кидає виклик у полохливий, вбогий на відчуття смаку соціум.
    Огортає себе багряним шовком, груди і стегна мереживом,
    чекаючи поки усі довкола замовкнуть.Заздрісні погляди перестануть стежити
    за кожним рухом, кокетливою зрадою, вона виливає на себе його улюблені парфуми
    й вкотре не відчуває запаху.

    Він сьогодні зніматиме з неї ідеальну сукню,
    невагомо легку й неприступну , де на бірці писатиме Prada.
    Іноді самотність-це сидіти навпроти людей, які безперервно цілуються
    і відчувати нестерпну відразу.Коли свідомість до стоту виснажена, до
    огидного п’яна.

    Вона полює щоночі наполегливо, вперто,
    одягнувши на себе екзотично-шалену сукню від неперевершеного Galliano.
    У нього сувора військова шинель, серце,пробите її очима.
    Вона смачна, тендітна, в маленькій чорній сукні від Chanel,
    його богема, ілюстрована щастям прима!

    Така до божевілля одержима, незалежна, робить його знервованим,
    хворим...Робить спантеличеним, обережним.
    Спокутує всі свої гріхи ліцензійними сукнями від Dior
    і ніколи йому не належить...


    Рейтинги: Народний -- (5.48) | "Майстерень" -- (5.4)
    Коментарі: (4)


  35. Василь Кузан - [ 2011.06.23 13:33 ]
    Лиш би... (пародія)
    лиш би, коханий, хотілося і моглось,
    лиш би, мій сонячний, діло дійшло до діла...
    лиш би, допоки та бісова кава не вся ще скипіла -
    музика ліжка скрипіла б, скрипіла, скрипіла...
    лиш би тоді не згадав ти, коханий, про борщ!


    2011


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.54) | "Майстерень" -- (5.7)
    Коментарі: (58)


  36. Марина Єщенко - [ 2011.06.23 12:33 ]
    Настроєве (четвер)
    я ж тобі, любий, щопонеділка борщі,
    я ж тобі, милий, вранці у ліжко каву!
    може, гаряча та кава, то не мовчи,
    може, у чашку налити - то інша справа...

    лиш би, коханий, хотілося і моглось,
    лиш би, мій сонячний, діло дійшло до діла...
    може, зварити в четвер поза чергою борщ?
    доки ще кава у турці не вся скипіла...

    23. 06. 2011


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.47) | "Майстерень" 5.5 (5.5)
    Коментарі: (24)


  37. Володимир Сірий - [ 2011.06.23 12:15 ]
    *-*-*

    Віршник Володимир
    Жерстю покрівлю крив.
    Три дні ані рими, -
    Лати, цвяхи, крокви.
    А нині до слова
    Взявся завзято він,
    Муза його знову
    Нюхає кокаїн.


    Рейтинги: Народний -- (5.53) | "Майстерень" -- (5.55)
    Коментарі: (9)


  38. Юлія Шешуряк - [ 2011.06.23 11:33 ]
    дівчинко...
    А.М.


    послухай, дівчинко, скільки років тобі?
    на якій вільній касі тобі продали цей джин?
    помада (запах ожини) стерлась на верхній губі
    пустеля гобі в голові, серце повне крижин

    дівчинко, моє нещастя, куди з тобою тепер?
    терпнуть руки і ноги, і ніч перейшла на крик
    твій тонкошкірий ромео не витримав і помер
    хто ж повезе тебе влітку на море в крим?

    дівчинко, вибач, сонце, та я вже давно не бі,
    можу тебе цілувати лише як мама - в чоло.
    сумка у стилі хіппі, конверси голубі,
    сильно, мабуть, кохала? швидко, мабуть, пройшло?

    кажеш, усе погано, кажеш, у тебе син
    чорних ворон малює, спить на руках бабусь.
    в бога, мала, не віриш, отже і не проси,
    і не пиши цих віршів, я їх давно боюсь.

    дівчинко, ніч цілюща, чорний пече імбир.
    скільки нам років, мила, вирішимо не ми.
    буде життя-похмілля, наче війна і мир -
    довге, а прочитати мусиш усі томи.


    Рейтинги: Народний 5.6 (5.54) | "Майстерень" -- (5.53)
    Коментарі: (64)


  39. Василь Кузан - [ 2011.06.23 09:20 ]
    Ого!
    А у тебе ґудзик розстібнувся.
    Розстібнувся ґудзик випадково
    І з-під блузи в тебе виглядає,
    Виглядає серденько...Ого!


    Я хотів про це тобі сказати,
    Я сказав би, може, та не можу,
    Бо з-під блузи в тебе виглядає,
    Виглядає, люба... О-го-го!



    Ґудзик знав, що робить. Випадково
    Випадає з рота картоплина,
    А на нього звідти напирало,
    Напирало звідти. У-гу-гу!


    Ти спокійно ґудзик застібнула
    І спитала: ”Що з тобою, милий?
    Чи тобі зробилося погано?”
    І сказав я жалібно: „Угу”.


    2000


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.54) | "Майстерень" -- (5.7)
    Коментарі: (43)


  40. Олена Багрянцева - [ 2011.06.23 00:15 ]
    Не виправдовуй. Темрява не бреше...
    Не виправдовуй.
    Темрява не бреше.
    Бракує жестів.
    Жаляться слова.
    Так буде легше.
    Тільки якнайменше
    Лишилось сил,
    Не множених на два.

    Великі справи
    Робляться неспішно.
    Сповитий сон
    Посопує в кутку.
    Ти можеш ніжно.
    Тільки трохи смішно,
    Що я сиджу
    В терновому вінку.

    Не виправдовуй.
    Крутиться твій глобус.
    Глобальний ризик
    Вибухне в мені.
    Нерівний голос.
    Їде наш автобус.
    І мерехтять здивовані вогні.
    19.06.2011


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.53) | "Майстерень" -- (5.48)
    Коментарі: (10)


  41. Анатолій Клюско - [ 2011.06.22 22:38 ]
    Хто є хто
    Вона велична - Творчості ріка.
    Вода у ній солодка і п'янка:
    Несе у море, що зоветься Вічність -
    Любов, снагу, надію, романтичність...
    Ріка бурхлива: треба ще й талан,
    Щоби на ній не згинути од ран.

    Один на хвилях вдачу гарну має,
    Пливе, наперекір порогів зграї,
    Все тужиться, все творить, не сумує
    І по-козацьки чайкою кермує,
    А заведе свою плакун-сопілку,
    Довкола будить стебелину й гілку.

    А другий коло першого ж порога
    Вже казна-що випрошує у Бога.
    Сердешному ніяк не зрозуміти,
    Що може він лиш сушею ходити.
    Потуги творчі - є самообманом:
    Пороги ж недоступні графоманам.

    Незатишно і цвітові, і листу
    Од римами пронизаного свисту,
    Бо строфи графо (тільки без образи)
    Лишень ворон доводять до екстазу.
    Додумались, сердеги, що робити -
    І вирішили річку... загатити.

    Відтоді і не так уже й багато
    Проходить чайок крізь міцну загату,
    Та стало талану й таланту мало
    І козакові на мандрівку вдалу -
    Бо, щоби свистом заглушить сопілку,
    Ті графомани утворили спілку...


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (7)


  42. Ольга Бражник - [ 2011.06.22 21:52 ]
    Імпресії
    Була як ніч душа моя,
    Бувало й гірше, mi fa male…
    Che bella cosa – то не я
    Думки за хвостики тримаю!
    Відхилення всього лише
    Два градуси одна мінута,
    А прірва нездоланна вже..
    О, cara mia, benvenuto
    До ніг ганебного стовпа…
    Робитиму, innamorata,
    Тулупи, фуете і па
    До вже сьогоднішнього ранку
    Па…
    Купа лушпайок від слів,
    Eх, жаль – всього не домовчала:
    Не знала як, а ти – не смів…
    О, bella, ciao-ciао-ciaо...

    10.06.2011


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.43) | "Майстерень" 5.5 (5.45)
    Коментарі: (8)


  43. Ганна Осадко - [ 2011.06.22 20:35 ]
    восьминога любов
    Все немов у Шекспіра:
    бо пожили так мало і болісно
    там, де темрява тисла стриножено,
    там, де небо було примарою –
    десь далеко вгорі
    та ніколи ніким не бачене...

    Любощі схарапуджені – протуберанцями в мозку –
    : кілька секунд тривали
    і тільки раз у житті –
    це ж воно і любов, діточки...

    ...він –
    ще нічого й не зрозумів,
    не спитав навіть в неї імені,
    у богині багаторукої,
    у коханки, як море, млосної,
    то й не мав кого потім кликати,
    бо помер на світанку...

    ...а вона, вже вагітна мудрістю,
    їстоньки перестала...

    ...як Офелія волоока –
    :кроками міряє печеру жіночих сумнівів
    і вервечками животворними
    стіни капища занавішує –
    намистини життям запліднені,
    щоб вродила любов сторицею...

    ...як Мойсей по мандрівці –
    :помирає змарніло-втомлена,
    коли тисячі діток народжених
    вперше пробують воду солону –
    чи сльози мамині...

    ...все немов у Шекспіра –
    чи жили, чи тільки снилося?
    Чи була то любов,
    чи інстинктів магічне плетиво?

    ...тільки дітки самотні здивовано вгору дивляться:
    Світлий Боже, шляхи твої дивні та дивні задуми,
    Вісім рук дарував – а навіщо вони сиріточці,
    Що не може обняти ні мами, ні тата мертвого?....



    Рейтинги: Народний -- (5.65) | "Майстерень" -- (5.62)
    Коментарі: (4)


  44. Іван Редчиць - [ 2011.06.22 19:50 ]
    РЕКВІЄМ
    Ця тиша сколихує серце і душу до болю,
    Ця тиша бринить, ніби в лузі шовковім коса.
    Ця тиша стоїть у душі, як висока тополя,
    Ця тиша упала на серця вогонь, як роса.

    Цю тишу на плечах ще й досі несуть ветерани,
    Цю тишу колишуть і зорі, й травневі сади.
    Ця тиша принишкла у небі й на персах коханих,
    Ця тиша, як дзвони, у пам'ять вросла назавжди.

    Ця тиша важка, мов тримаєм на плечах півсвіту,
    Ця тиша крихка, і прозора, й тонка, мов кришталь.
    Ця тиша жива, ми без неї не зможемо жити,
    Ця тиша стоїть перед нами – як вічна печаль…

    22.06.2011


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" -- (5.46)
    Коментарі: (3)


  45. Світлана Ілініч - [ 2011.06.22 16:23 ]
    Дощі
    Дощить.
    У цівках води,
    що збігає долі,
    втрачаюся
    і поволі
    знаходжу себе.
    Дощі…
    Дощі
    пролітають у небі
    забутими журавлями
    забутися б у нестямі,
    любитися б
    чи любити
    тебе у тобі тобою
    шаленим стрімким відмінком.
    Бо жінка.

    Дощі
    Дощі шумлять під ногами,
    неначе торішнє листя.
    Сльота прогортає лиця.
    Покинутими містами,
    великими автобанами
    і просто сільськими вулицями,
    де тіні самотньо туляться
    до вже не потрібного тину
    (кого тут уже хоронити,
    а надто – охороняти) –
    повсюдно гойдають сумніви
    розпачливий ігрек – «Де ти?»
    Питань сторожкі багнети
    пантрують у ночі глупій
    на жертву.

    Дощі.
    У поснулій сутіні
    у сітях рибальських бУхають
    громів велетенські риби.
    У сірій імлі пливти би,
    ловити дрібні краплини.
    Ці зливи, неначе сповідь
    моя, –
    невпинні.



    Рейтинги: Народний 5.5 (5.52) | "Майстерень" -- (5.53)
    Коментарі: (5)


  46. Ольга Бражник - [ 2011.06.22 14:34 ]
    Тисяча і одна
    Ці рухи навзаєм, ці рукоплетіння тіл,
    Ледь чутно на вушко палаючий хіттю подих:
    - Це просто так вийшло, я сам того не хотів...
    - І я не хотіла. Біда ж бо одна не ходить...
    Бузкове безумство - парфумами Жіванші,
    Трансляція наживо - ледь не на всіх частотах,
    Натільні хрести розміняли на бариші,
    А бач як... Нічого і не додалось, достоту.
    В ті ночі, якими так повен вчорашній флер,
    Душа виростала із тіла - до Дивосвіту.
    О, руки! Кого обіймаєте ви тепер?
    Не сміти!

    22.06.2011


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.43) | "Майстерень" 5.5 (5.45)
    Коментарі: (29)


  47. Іван Редчиць - [ 2011.06.22 13:22 ]
    БІЛЬ ПАМ'ЯТІ

    Хрестила смерть героїв у боях,
    Що сміло йшли на дзоти й кулемети.
    Щодня лиш вітер овіває прах,
    І в чорний день їх згадують газети.

    Не дожили герої до сивин,
    Мабуть, у тім їх доля винувата.
    Вони живуть у пам`яті родин…
    Загоїв час… Та хто поверне втрати?..

    Хоч притупився той великий біль,
    Хрестила смерть героїв, бо любили.
    Ми дбаємо лише про хліб і сіль,
    І заростають душі, як могили…

    22.06.2011


    Рейтинги: Народний -- (5.49) | "Майстерень" -- (5.46)
    Коментарі: (3)


  48. Марина Єщенко - [ 2011.06.22 12:43 ]
    обіднє (літературна пародія)
    боялась кричала ховалась... дверима замками
    вмикала ТБ, щоб не чути тебе такОГО (!)
    скелети у шафі, а в тебе - коштовні роги
    ще мить - і зірвéш мої двері цими рогами

    а я ж тебе вранці у полудень і під вечір
    під джаз під Висоцького... і під "Бутирку" часом...
    та раптом в повітрі запахло згорілим м"ясом
    і я спакувала в "клітинкові" сумки речі

    і доки японську вивчають малі сейлормунки
    я матом добірним ганяю твоїх покемонів
    от тільки нявчать вони дико і невгомонно
    і сонце спітніло і хтиво вмиває руки...


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.47) | "Майстерень" 5.5 (5.5)
    Коментарі: (91)


  49. Галина Фітель - [ 2011.06.22 12:23 ]
    пародія «Після вечірні»
    З тобою боротися марно, здаюся на милість,
    поволі вмираю, а ти наче Фенікс згубний.
    Покличу я вітра, хай попіл затвердне у ніжність,
    згадаю я Бога всує і мідні труби.

    Та що нам ті панки, хард-рок на канапі танцюєм,
    аж впав із вікна кіт в спекотне сонячне плесо.
    Муслім знов про вічне, а п"ята колона смакує,
    шикує намащені дьогтем сторінки у жовту пресу.

    Четвертий десяток – цілунків, і поз, і треків,
    і зранку язик не скаже, що ти ледащо.
    Ми дітям покажем мультфільм про Фіону й Шрека,
    а нашу касету нікому, ніколи, нізащо.

    22.06.2011


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.48) | "Майстерень" -- (5.46)
    Коментарі: (17)


  50. Дмитро Куренівець - [ 2011.06.22 11:14 ]
    Єдині дні (з Б. Пастернака)
    З прожитих зим, крізь днів юрбу,
    Зринають дні сонцевороту,
    І кожен неповторним був,
    І знов повторювався вкотре.

    І так помалу пречудна
    Сплелась їх ціла плетениця –
    Тих днів єдиних, коли нам
    Здається, ніби час спинився.

    Я пам’ятаю кожний з днів:
    Зими екватор вже на кресі,
    Шляхи мокріють, ллє з дахів,
    І сонце гріється на кризі.

    Й закохані, немов у сні,
    Квапливіше в обійми линуть,
    І в літеплі, як навесні,
    Впрівають нагорі шпаківні.

    Годинник сонний ледве йде,
    Ворушить стрілками своїми,
    І понад вік триває день,
    І не кінчаються обійми.

    2011


    Рейтинги: Народний -- (5.43) | "Майстерень" -- (5.44)
    Коментарі: (4)



  51. Сторінки: 1   ...   1143   1144   1145   1146   1147   1148   1149   1150   1151   ...   1815