ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Мирон Шагало
2026.04.10 21:25
Десь там, за рогом — велике місто,
трамвай дзеленьком зупинки мітить,
крізь невгамовне щоденне дійство
кочують юрби туди і звідти —
турбот потоки
(десь там, за рогом).

Давно не ходять сюди туристи,

Світлана Пирогова
2026.04.10 19:54
Вітаю щиро з книгою новою —
Вона, мов птах, злетіла в височінь.
У кожнім слові — серце із тобою,
У кожному рядку —слів глибочінь.

Нехай її читають і відчують
Те одкровення, що в душі зростив.
Нехай слова торкають і чарують,

хома дідим
2026.04.10 18:44
цвіте форзиція
на форзаці квітневому
дехто байдужий звичайно
ще дехто у власній
нейропетлі
мало що помічає
хлопчик і дівчинка
років семи чи восьми

Костянтин Ватульов
2026.04.10 18:22
Уткнешся в кістляве плече та безслівно
Заснеш і на вигляд здасися святою.
Я знову по тілу відчую тремтіння
Від того, що поруч вляглася зі мною,

Від того, що все поміж нами серйозно,
Неначе невидима ниточка божа,
Що квітами митого вранці волосся

Володимир Ляшкевич
2026.04.10 18:02
Тремкі сніжинки, радощі зими,
старого і нового пеленання,
провулкового ліхтаря гойдання
у повні теракоти й білини.

Колядки хвилі з-за віконних рам,
гул в небі над святковими свічками,
тривога над вітальними ладами -

Юрій Лазірко
2026.04.10 16:49
наснилося мені
все місто у вогні
бо небо розцвіло
в гучних салютах
і радість на очах
і смуток у свічах
сирен і голосінь
давно не чути

С М
2026.04.10 14:08
В лапці у киці – криця
Хірургічний ніж – яскриться
Параноя з-за дверей токсичних

Твій шизоїде 21-й вік

Дріт колючий – дерті нари
Грець політики на палі

Борис Костиря
2026.04.10 11:44
Осінні дні ідуть, як мудрі старці
Із посохами, кашлем, у плащах.
Комусь, напевно, випадає трясця,
Як нагорода по сумних дощах.

Старі пророки рухають Усесвіт,
Потік ідей і круговерть часів.
Коли настане Ера Милосердя

Артур Курдіновський
2026.04.09 21:35
Зачиняються двері
У минуле моє.
А в прямому етері
Час, цинічний круп'є

Презентує новини,
Вщент усе розтрощив...
Кожна з них - домовина

Євген Федчук
2026.04.09 19:53
Кажуть, був їх Іван Третій скупердяй страшний.
Аж білів, коли копійку діставав з мошни.
Хоч багатства мав чимало: вже і сам надбав
Та й від предків своїх скупих теж чимало мав.
І країну мав безмежну, і багатства в ній.
Та сидів на тих багатствах, нач

М Менянин
2026.04.09 17:36
А для вас, хто
Ймення Мойого боїться,
зійде Сонце Правди… Мал. 4:2

Ілля прибув на Україну,
Блага є вість початку Дня –
єднає серце батька й сина
і зцілена в краях рідня.

Охмуд Песецький
2026.04.09 17:27
Дивитись крізь оптику двох незамараних скелець,
І бачити світ у серпанку з вогнями пожеж,
І визнавати, що ти не хазяїн життя, а лише поселенець,
І не владарюєш, а в мареннях так і живеш.

Ти іноді куриш "траву", і затим забуваєшся в димі,
На довгі

Тетяна Левицька
2026.04.09 14:37
Дорогі друзі, хочу вам повідомити, що вчора на 62 році життя помер мій найкращий друг, наставник, людина з Великої Літери Ярослав Чорногуз.
Член НСПУ, журналіст, талановитий поет, співак, композитор, чуйний, добрий, емоційний, справедливий. Величезна вт

Борис Костиря
2026.04.09 13:36
Осінні дощі невгамовні й протяжні
Ідуть невмолимо, як військо звитяжне.

Вони проспівають відомі псалми,
В яких загубитися зможемо ми.

Осінні дощі все бринчать на гітарі
В своєму столітньому репертуарі.

Юрко Бужанин
2026.04.09 12:50
В моменти втрат оголюються нерви -
Аж хочеться, від відчаю, завити.
Живе ж на світі довго різне стерво,
А кращі і на Небі в дефіциті.

9.04.2026

В Горова Леся
2026.04.09 12:01
Розчахнута акація цвіте.
Щосили гонить живоносні соки
По знівеченім стовбуру високім -
Медовий дух летить в село пусте.

Там гулко-говірливі зазвичай
Зніміли вулики в траві, Сірком примятій.
Під ґанком спаленим буяє густо м'ята,

Федір Паламар
2026.04.09 11:48
Попивав сивуху зо червоним перцем
(Ох, мені погано – принесіть відерце),
Весело гуляли на весільнім герці:
Стрелив з арбалета тамаді у серце.

хома дідим
2026.04.09 09:01
фак оф алле
але нормально взагалі
пасхальний зайчик
білий кролик
що усього всього
ворожого на тлі
не треба рими
почервонілі очі голубі

Віктор Кучерук
2026.04.09 06:00
Безликий день без місяця й числа, -
Без запахів, без звуків і без зблисків, -
Лише сіріє непроглядна мла
І всюди мокро та підступно слизько.
Мов сонний сум весь простір оповив
І тишу заколисує навмисно,
Щоб понад лугом не лунав мотив
Веснянками за

Артур Курдіновський
2026.04.09 03:50
Холодний квітень розриває душу.
І сіра злива - в серце арбалет.
Ну як же так, мій незамінний Друже?
Зарано обірвався Ваш сонет!

Поставити питання зараз мушу:
Якщо не Ви, то хто ж тоді - Поет?
Хай заздрість чорна сяде у калюжу

Борис Костиря
2026.04.08 20:03
Хлопець біг крізь дощі невідомо куди,
Навмання, без призначення, цілі,
Крізь безмежне нашестя стрімкої води,
Крізь епох навісні заметілі.

Хлопець біг крізь калюжі, яруги, рови,
Крізь Освенцими й Хіросіми.
І над ним виростали фатальні гриби

Артур Курдіновський
2026.04.08 17:10
ЯРОСЛАВ ОЛЕГОВИЧ ЧОРНОГУЗ
(20.07.1963 - 08.04.2026)

ДРУЖЕ! ВЧИТЕЛЮ! МІЙ ЛІТЕРАТУРНИЙ БАТЬКУ! Яяяяяяяяяяяяяяяяяк?

Пішов із життя Поет, який подарував цьому світу справжнє світло кохання. А мені - подарував мене! Колись представники акторської профес

Костянтин Ватульов
2026.04.08 16:11
Західний вітер на згарищах сонної вулиці,
Кіт повернувся у пошуку крихти тепла.
Врешті до мене з надією ледве притулиться,
Вмоститься близько десь зліва і біля ребра.

Шкірою треться, а кігті розбиті та стомлені,
Зовсім промерзли худенькі на тілі кі

Віктор Кучерук
2026.04.08 08:21
Якби не рвався навпростець
І оминав горби й баюри,
То був би вже давно кінець
Ходою зродженій зажурі.
Якби дослухався порад
Людей досвідчених і мудрих,
То не вертав би вік назад
Ні на зорі, ні пополудні.

Артур Курдіновський
2026.04.08 06:03
Я не хочу рятувати світ,
Лізти на пекельну амбразуру.
Вже на аркуш ліг мій заповіт,
Він для більшості - макулатура.

Я не буду бігти навздогін
Тим, хто переміг і дні, і ночі.
Світ, неначе той невтомний млин,

Світлана Пирогова
2026.04.07 22:03
К-оли туман в ярах, як дим застиг,
В-она приходить босоніж по росах,
І-промені її вплелися в коси.
Т-римає Муза в пальцях вітру сміх.
Н-е кличе, а веде за небосхил.
Е-дем і тиша там такі незвичні,
В-она диктує рими фантастичні,
А кожен біль стає зе

хома дідим
2026.04.07 20:39
валандався усяко шлявся
та роззирався якомога
хто у вишиванці а хто у шапці
де благодать а де знемога
хто при колясці хто на лавці
а хто повзе через дорогу
щоб голубів іще зібрати
на крихти пиріжка з горохом

Ігор Шоха
2026.04.07 18:59
                    І
Менестрелі є. Вони існують
в цьому світі як мандрівники,
може бути, що не одесную,
та ошую де-не-де кочують
обіруч Господньої руки.
Отже, поки є чим дорожити,
ідемо попутно до кінця

Роксолана Вірлан
2026.04.07 18:43
І тільки уява є швидша за світло,
і тільки уяві підкорений простір,
як кориться глина- в теплі розімліла-
рукам гончаря - на майстерскім помості.

Як діва паліє під поглядом любка,
під помахом пензля злітають заграви -
так никнуть парсеки - до нест

Костянтин Ватульов
2026.04.07 18:36
Я хочу знов відчути море за вікном,
Не десь…на вістрі узбережжя Криму,
І просто до води, де сонечко зійшло
Крізь сад черешні преспокійно линуть.

Всміхаючись, сховавши в окулярах блиск
Очей, та йти по теплій плитці вулиць.
За стільки років, що майн

Віктор Кучерук
2026.04.07 08:51
Коротка ніч і довгий день,
І угорі - блакить небесна, -
І море радісних пісень
Переповняє світ чудесний.
І я святкую навесні
Всього народження й зростання, -
І рвуться пута на мені,
Щоб розпочав пересування

хома дідим
2026.04.06 19:03
не перевершити себе
до чого навіть намагатись
це усміхання де-не-де
не зовсім позначає радість
ту радість що усе підносить
і салютує бозна-чим
котрій ніколи не є досить
такий її бентежний чин

С М
2026.04.06 18:31
не торкаться долу
сонця не узріть
анічого тільки
біг біг біг
біжім
біжім

дім на пагорбі

Костянтин Ватульов
2026.04.06 17:06
Коли я повернусь, перший сніг долетить до землі,
А старенький таксист довезе із вокзалу додому.
Я згадаю, як мама казала слова непрості,
Як стрічала мене на порозі в халаті м’якому.

Коли я повернусь, місто буде холодним, чужим.
Наплюю, що ось так п

Борис Костиря
2026.04.06 16:34
Столітній парк розорений, розбитий,
Осквернений вандалами, стоїть
У сотнях невловимих смолоскипах,
Де гасне час, перемагає мить.

Завзяті лиходії й тимчасовці
Спроможні потолочити красу.
Вони взялися погасити сонце

Олена Побийголод
2026.04.06 15:53
Сергій Островой (1911-2005)

У лісі наодинці
жила Зима в хатинці;
вона солила сніжки,
поклавши їх до діжки;

замети нагортала,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори на сторінці:

всеволод паталаха
2026.04.09

Костянтин Ватульов
2026.04.02

Іванна Сріблицька
2026.03.31

Олеся ніжна
2026.03.31

Майя М
2026.03.29

Олег Богдан
2026.03.28

Андрій Людвіг
2026.03.27






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




 
 
Поезія


  1. Адель Станіславська - [ 2011.06.22 09:25 ]
    Пам'ять?
    ...все з початку, ідемо по колу, і знову, і знову...
    і святе, що у душах колись називалось любов'ю,
    і живі відчуття, ті, що правили нам за основу,
    розміняли, продали, пропили, піддали злослов'ю.

    Якось звично усе і буденно, мабуть, від повторень -
    нудить згодом уже навіть від найсолодшого меду...
    стерти на-ніц усі відчуття у млинку обговорень
    і розвіяти з вітром слова вже пусті... попереду

    все з початку, ідемо по колу, і знову, і знову...

    2011


    Рейтинги: Народний -- (5.51) | "Майстерень" -- (5.68)
    Коментарі: (18)


  2. Віктор Кучерук - [ 2011.06.22 07:22 ]
    Курган прадавній край села...
    Курган прадавній край села
    Був висотою в сорок другім.
    Тут наша рота полягла
    Через накази недолугі.
    Було простіше обійти,
    А не безглуздо штурмувати
    І замасковані пости,
    Й фортифіковані загати.
    Але старався командир
    Наказ виконувати чітко:
    Ми, у пілотках набакир,
    В атаку бігли без розвІдки.
    В окопах клята німчура
    Сміялась щиро з паруботи.
    Стогнала криками «ура»
    І помирала наша рота.
    О, скільки там було свинцю
    І скільки крові пролилося!
    Від командира по слівцю
    Подяки чути не прийшлося.
    В скорботі давній щовесни
    Радію подвигам народним.
    У командирів - ордени
    За тих, кого нема сьогодні.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.61) | "Майстерень" -- (5.87)
    Коментарі: (18)


  3. В'ячеслав Романовський - [ 2011.06.21 23:12 ]
    ВІЙНА
    Курівся шлях. Тьмяніли трави.
    Прогіркло пахли полини.
    І сонце шкірилось іржаве
    На перетоптані лани.

    Який то рік, в якому віці -
    Вже неважливо: йшла біда,
    І голод зазирав у вічі,
    І смерть стояла молода.

    Глуха земля втрачала розум,
    Стелила скрізь огонь і дим.
    І щедрий яловів чорнозем,
    І хліб од болю не родив...


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.53) | "Майстерень" -- (5.64)
    Коментарі: (5)


  4. Іван Гентош - [ 2011.06.21 23:36 ]
    пародія « До біса! »


    Пародія

    Боролись, боролись – люблю я боротись зранку,
    То ліпше пробіжки, зарядки – а що такого?
    А ти мене вранці, назло тому хриплому панку…
    Чудово, натхненно, окрилено і… безного…

    Муслім Магомаєв завбачно притих в колонці,
    А ти не здавався – то що я робити мала?
    Цікаво, чи камінь затвердне, скажімо, на Сонці?
    Повільно вмирати чи, може, давати… драла?

    Шпаки відлетіли, немов по команді в війську,
    І раки свистіли, напевно вивчали ноти.
    До біса тих панків, а з ними і їх англійську!
    До біса колонки! З котом у вікні… навпроти…

    21.06.2011


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.58) | "Майстерень" -- (5.79)
    Коментарі: (31)


  5. Марія Гончаренко - [ 2011.06.21 22:33 ]
    ріка
    ***
    З якої це дивини я сяю
    перепливаючи ріку ніжності
    в глибинах її зрушила ріку болю
    і поєднавшись
    вони голублять мене у хвилях
    і біль поглиблює ніжність
    і ніжність посилює біль
    *


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (16)


  6. Юлія Радченко - [ 2011.06.21 22:17 ]
    Відчуваєш? На кінчиках пальців – еротика ран…
    Відчуваєш? На кінчиках пальців – еротика ран…
    Безпритульністю втеч наділили степи пілігрима…
    Хто ішов тим шляхом, той навчився любити туман,
    Розуміти себе і надії лишати живими…

    Хто втрачав імена, як розбіжність коротких доріг,
    Як судинні стискання, як згубні струмки ейфорії,
    Той і страх перевтілював. Тільки єдине не зміг –
    Зберегти свої теплі дитячі фіалкові мрії…

    Міг дивитися вслід. Відчувати, як пахне полин.
    Вічна вищість землі заколисує степ безупинно….
    …Будуть інші шляхи. Буде щастя. Народиться син.
    Й безпритульні надії пригорнуться ніжно до тину…
    2011 рік


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.45) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (27)


  7. Марія Гончаренко - [ 2011.06.21 20:11 ]
    З шухляди. "до утра светиться"
    ***
    майский жук с золотистым взглядом
    стонет над гладью реки
    древнюю песню он исполняет
    хозяйке Большой Воды
    выйдет она
    лунным светом сокрытая
    в бледном сияньи волос
    будет их дом до утра светиться
    нездешнею роскошью рос...

    утром дом растворился в тумане
    скрыла ее вода
    он улетая коснулся крылами
    и выдохнул песню в меня
    *


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (13)


  8. Оксана Барбак - [ 2011.06.21 20:35 ]
    ***
    Дерево роду – на ньому самі черепи,
    Дихає вітер минулих життів перегаром,
    Я не боюся торкнутися їх, але ти
    Руку відводиш мою, як від смерті... Примари
    Душами предків зовуть мене в різні світи,
    Скільки розвелося в пеклі їх і у Едемі,
    Поки святою землею водив мене ти,
    Доки від сяйва його ув очах стало темно,
    Трісло каміння від подиху сонця, а ми
    Сховані під парасоледолонею йшли
    Сходами неба, пліч-о-пліч, нагі і німі,
    Просто вклонитись безмежній його душі...


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.34) | "Майстерень" -- (5.22)
    Коментарі: (8)


  9. Анатолій Клюско - [ 2011.06.21 19:54 ]
    На мінному полі
    Команду чекати на мінному полі,
    Де голос комбата насвистує долю.
    Журилась тополя, мов змучена мати,-
    На смертному полі стояли солдати.

    -Вперед!- аж до п'ят дрижаками проткнуло.
    І кілька хлоп'ят вмить у вічність пірнули.
    Позаду, повсюди - заслон автоматний.
    Приречені люди, вперед - помирати!

    Безжально воронки солдатів ковтають,
    Нові похоронки ридання збирають.
    Мов чорні ворони - зловісники долі-
    Листи похоронні - із мінного поля.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.5) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (12)


  10. Анатолій Клюско - [ 2011.06.21 19:56 ]
    Гріхи
    Подивилось сонце розгублено
    (Краще бачити б не довелось),
    Як життя,лиш тільки пригублене,
    На траву вином пролилось.

    Помирав він дниною гожою,
    Молоком піна на устах.
    Волею людською,не Божою
    В небеса зринав,наче птах.

    Небуття нагрянуло хмарою-
    В ній земний розтанув талан.
    І ставало тіло примарою,
    ЗагортАлось в смерті туман.

    А в повітрі мжичками-кулями
    Пролітали нові жахИ.
    І комусь життя чиєсь муляло.
    І творили люди гріхи.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.5) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (7)


  11. Вітер Ночі - [ 2011.06.21 19:27 ]
    *
    Моя війна...
    То не моя вина
    в далекім
    41-шім причаїлась.
    Чому ж колючим дротом обійма
    і попелом
    у шкіру
    в’їлась?!


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.5) | "Майстерень" -- (5.53)
    Коментарі: (20)


  12. Іван Потьомкін - [ 2011.06.21 18:21 ]
    ...Немовби з чорної діри
    Не весною, не літом
    І навіть не осінню, такою милою мені,
    Дитинство виринає з пам’яті.
    А чомусь тільки зимою.
    Ні, не тією з лижами та ковзанами
    У шапочці із китечками та в моднім светрі...
    А зі снігами попід саму стріху,
    Із зашпарами й закоцюблими ногами.
    З вітрами-віхолами, що на піч гнали...
    У чім ходив, у що взувавсь,
    Не годна пам’ять відтворити.
    Скорше всього – в ганчір’я,
    Злютоване суровими нитками...
    ...Ну, де, в якім музеї світу
    Вдяганку оту з голодних повоєнних
    Літ моїх ще віднайти можливо?..
    ...Немовби з чорної діри,
    Доносить пам’ять
    Війни холодний спогад.


    Рейтинги: Народний -- (5.62) | "Майстерень" -- (5.86)
    Коментарі: (5)


  13. Валерій Хмельницький - [ 2011.06.21 18:56 ]
    *а ти мене вранці* (поетична пародія)
    а ти мене вранці а ти в мене світлим ранком
    у друзки дві фари підфарники чи не здурів ти
    отак своїм авто моє ти жагучим цілунком
    ох я тебе я тебе тьху ти заїла платівка

    а ти мене вранці а ти в мене світлим ранком
    а я не в собі я не вдома ти чуєш мій милий
    на ауді мерсі ферарі порше я приїду чи танком
    а ти і втекти не зумієш о ні бо не в силі

    а ти мене вранці а ти в мене світлим ранком
    за все заплатити тебе я мій милий примушу
    а я тебе вдень без обіду вечері й сніданку
    на ліжку на пляжі на річці на морі й на суші


    21.06.2011


    Рейтинги: Народний -- (5.42) | "Майстерень" -- (5.44)
    Коментарі: (32) | "Юлія Шешуряк ранок"


  14. Женя Бурштинова - [ 2011.06.21 17:04 ]
    ***
    Сутінки вечір вливає в серця,
    Пульс вибиваючи з вен,
    Формула смутку не знає кінця,
    Зіткана з вітру сирен,
    Човником місяць гойднув в небесах,
    Пристрасті хвиля із весел
    Зоряним сяйвом майнула у снах
    Долі жмутом перевесел,
    Щоб поєднати серця на землі,
    Ті, що так прагнуть кохати,
    Та помиляються навіть святі,
    Зорям не все дано знати.
    2010


    Рейтинги: Народний -- (5.49) | "Майстерень" -- (5.44)
    Коментарі: (4)


  15. Іван Редчиць - [ 2011.06.21 15:27 ]
    ДРУЖНИЙ ХОР


    Натхненні чути голоси,
    І мій бринить у дружнім хорі.
    Хто юний – по коліна море,
    Дістав зорю на дні роси.

    Хутчій коханій принеси,
    Хай у душі засяють зорі.
    Натхненні чути голоси,
    І мій бринить у дружнім хорі.

    Крізь душу - промінь навскоси,
    Захочеш сіять, переореш…
    І переможеш біль і горе,
    Переламавши всі списи.
    Натхненні чути голоси…
    2011


    Рейтинги: Народний -- (5.49) | "Майстерень" -- (5.46)
    Коментарі: (4)


  16. Віта Парфенович Віва ЛаВіта - [ 2011.06.21 15:18 ]
    Поиск отражения
    Помоги мне встретиться со мной,
    И в тебе увидеть часть себя,
    Ход событий полнится молвой,
    Но молва внутри – полушутя
    Надо мной смеется - жесткий бич,
    Верный признак поиска пути,
    Помутнел на небе солнца диск,
    Не смогла когда сказать «прости»,
    Словно тучи мысли в голове,
    И слова, а слово – это Бог,
    Осуждений нет, сомнений нет,
    Я в пути, найду родной порог,
    Только лишь бы в зеркале тебя
    Видеть отражение свое…
    Полюбив себя, саму себя –
    Чувствую полет - души полет.
    Попрошу простить мои грехи,
    Просто так, ведь есть моя вина,
    В том, что ночь без сна - стихи-стихи…
    Я одна и словно не одна,
    Я с тобой и порознь, это факт,
    Разве нужен лишний веский довод.
    Мне неведом страх, в моих руках
    Поиски себя, любить же - повод.




    Рейтинги: Народний -- (5.37) | "Майстерень" -- (5.29)
    Коментарі: (5)


  17. Юлія Шешуряк - [ 2011.06.21 14:10 ]
    *ранок*

    тремтіла жадала боролась ногами руками
    стискалися м"язи навколо твого такого
    поволі вмирала і всує згадала бога
    а ти не здавався, ти - ніжність, затвердла в камінь

    а ти мене вранці, а ти в мене світлим ранком
    і раки свистіли на горах, шпаки у липах
    долоні мов медом намащені м"яко липли
    надворі англійською хрипло волали панки

    з колонок російською тихо співав про вічне
    муслім магомаєв - чотири десятки треків
    і сходило сонце в тобі, виливало спеку
    і кіт у вікні навпроти наш гріх засвідчив


    Рейтинги: Народний 5.6 (5.54) | "Майстерень" -- (5.53)
    Коментарі: (31)


  18. Світлана Мельничук - [ 2011.06.21 13:46 ]
    ***
    Образи, обрАзи, образИ...
    виникають у чіткім порядку.
    У дитинстві зрілості ази,
    та життя не відмотать спочатку.

    З кожним роком важче від образ,
    Образи сполохано тікають.
    Тільки образИ у кожен час
    до сих пір мій світ благословляють.

    2011


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.51) | "Майстерень" -- (5.56)
    Коментарі: (9)


  19. Світлана Мельничук - [ 2011.06.21 12:32 ]
    ***
    Не приносьте мені співчуттів.
    Визнаю, що життя не склалось.
    І нічого, крім гострих кутів
    на моєму шляху не зосталось.

    Та не треба мені співчуттів,
    не суцільна - ця смуга чорна.
    Просто пазлик один загубивсь
    і картина життя неповна.

    Відшукаю... Залишу все так...
    Я, достоту, не знаю нині.
    Як погубить мене мій шлях -
    принесіть співчуття родині.

    07.06.2011


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.51) | "Майстерень" -- (5.56)
    Коментарі: (5)


  20. Іван Гентош - [ 2011.06.21 12:07 ]
    пародія « Перпетум мобіле »

    Пародія

    Повір, лебíдонько моя,
    Що нині – кран підйомний я,
    І без жень-шеню (диво з див)
    Сильніший, ніж локомотив!
    Як тільки з’їв м’ясне рагý –
    Враз загорівсь, відчув жагу!
    Ми зараз тут … влаштуєм рай
    (Але і ти мене бажай).
    Я бог, Геракл і Аполлон –
    Хвала творцю жіночих лон!
    Не відчуваю пресу літ –
    На Еверéст! В політ! В політ!
    Розбив на друзки цілий світ –
    Та трохи заважає піт…


    …От чорт! Яка невдача! Жах –
    “Перпéтум мóбіле” зачах…

    21.06.2011


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.58) | "Майстерень" -- (5.79)
    Коментарі: (56)


  21. Іван Редчиць - [ 2011.06.21 12:14 ]
    У НЕБЕСАХ


    Я взяв на руки і поніс,
    І забринів стоарфно ліс.
    І тільки там, у небесах,
    Розкриливсь дужо я, мов птах.

    Я лину, лину… Вище хмар!
    Лечу я в сяйві дивних чар…
    Сягнувши серцем висоти,
    Дивлюсь, чи не злякалась ти…

    І підкорились небеса,
    На душу випала роса…
    Ну й височінь… Як гляну – жах!
    А в тебе зіроньки в очах…

    2011


    Рейтинги: Народний -- (5.49) | "Майстерень" -- (5.46)
    Коментарі: (6)


  22. Адель Станіславська - [ 2011.06.21 10:24 ]
    Що то сталось серцю?
    Що то сталось серцю,
    як заграв музи́ка?
    Що з очима стало?.. -
    Вкрила пелена...
    Де взялася туга,
    та така велика,
    мов глибока річка,
    що не має дна...

    Що то сталось серцю,
    може, в ньому рана,
    чи у ньому скалка
    болісно саднить,
    що літа минають,
    юність полум'яна
    канула у Лету
    за одну лиш мить?..

    Що то сталось серцю,
    як заграв музика?..
    Озирнулась, ніби
    вчора я була,
    а сьогодні доня, -
    юна, сонцелика,
    як весняна квітка
    ніжно розцвіла.

    2011


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.51) | "Майстерень" -- (5.68)
    Коментарі: (30)


  23. Василь Кузан - [ 2011.06.21 09:36 ]
    Я загорівся, затремтів
    Я загорівся, затремтів,
    В жагу жахливу полетів.
    Я впав на вістря висоти
    Бо і мене бажала ти.
    Я пломенів, я спопеляв,
    Душею тіло поглинав,
    Я дихав мов скажений пес,
    Я богом був, що впав з небес.
    Я розбивав на друзки світ,
    Стелив тобі зірок політ,
    Я піднімав тебе на хрест,
    Я був, мов промінь,
    Був, мов прес...

    Я заморився і зачах.
    А в тебе чортики в очах...


    2000


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.54) | "Майстерень" -- (5.7)
    Коментарі: (37)


  24. Віктор Кучерук - [ 2011.06.21 08:14 ]
    22 червня

    Упала бомба на світанні
    Десь на городах край села.
    Вона найперша - не остання, -
    Війною душі обпекла.
    Війнуло в хату жахом смути
    І одкотилося в поля.
    Не раз іще німчура лютий
    Дітей у небі "забавляв".
    Не в селах, катові пригожих,
    Була у нього, ясно, ціль.
    Та бомби сипались ворожі,
    Свистіли кулі звідусіль.
    Земля здригалася від болю
    І небо з розпачу гуло.
    На довгі роки в чорний колір
    Моє убралося село...

    22.06.09.


    Рейтинги: Народний -- (5.61) | "Майстерень" -- (5.87)
    Коментарі: (8)


  25. Олександр Григоренко - [ 2011.06.21 07:54 ]
    Родзинки душі
    до дому пливу до рідноґо джерела
    перлинка - лебідка там і росинка донька
    Едина сім'я - кирниця любові
    втамує спрагу дивоясного легінь-Місяця

    завібрують гори Карпат від щастя
    сонечко посміхнеться в рясному дощі
    меду цілющого з пелюсток нап'юся
    Любов - святе джерело бальзаму вічності

    Я плюс Ти - це МИ назавжди
    донька ти і я - щаслива сім'я
    в горах небес ця пісня луна
    вам любі родзинки мої
    2011р.


    Рейтинги: Народний -- (5.43) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:


  26. Анастасія Пєстова - [ 2011.06.21 03:43 ]
    Милое Счастье
    Ночь задвигает шторы
    Плотно,
    Звезды, моргая сонно,
    Гаснут.
    Стихли смех, разговоры,
    Стоны…
    Рядом с тобой спокойно,
    Милое Счастье.

    Стрелка съедает время
    Звонко,
    Тьма за собою прячет
    Правду.
    Ты засыпаешь крепко,
    Солнце.
    Мне хорошо, а значит
    Встретимся завтра.


    Было. И чувства ныне
    Те же.
    Вновь поправляю простынь
    Часто.
    Ты же меня обнимешь
    Нежно,
    Тихо так скажешь просто:
    «Милое Счастье…»
    21.06.11


    Рейтинги: Народний -- (5.28) | "Майстерень" -- (5.38)
    Коментарі: (2)


  27. Віктор Кучерук - [ 2011.06.20 20:51 ]
    Дід Іван
    Час од часу в подвір’ї під грушею
    Дід Іван витворяє дива:
    Вип’є чарку - і вітром закушує,
    Потім повну іще налива.
    П’є горілку, щоб рани не мучили,
    Щоб не корчить в судомах лице.
    В сорок третім під нашими кручами
    Нашпигований був він свинцем.
    В сорок третім далекому, пам’ятнім,
    Він не думав про бронзу, граніт.
    Як найкращий для нас нині пам’ятник -
    Дід живий непохитно стоїть.
    Вип’є чарку - ви з нього не смійтеся,
    Не судіть, якщо третю наллє.
    І минуле забуть не надійтеся,
    Поки дід у подвір’ї снує...


    Рейтинги: Народний -- (5.61) | "Майстерень" -- (5.87)
    Коментарі: (16)


  28. Оксанка Крьока - [ 2011.06.20 20:53 ]
    ***
    Осколки чувств, а может…ощущений.
    за облаком судьба, смеясь, дымит...
    Любовь и жизнь – совсем не паралельны,
    Но иногда кончается лимит.

    Но иногда, свой путь не начиная,
    Уходит жизнь, не путая шаги.
    А чаще мы, но только в разных стаях
    Теряемся за ласками других.

    2011



    Рейтинги: Народний -- (5.35) | "Майстерень" -- (5.25)
    Коментарі: (17)


  29. Оксанка Вовканич - [ 2011.06.20 18:33 ]
    * * *
    Всього лиш я, всього лише назавжди,
    Всього лише любов без вороття…
    І тільки ти всього лише несправжній.
    І не моє… всього лише життя.


    Рейтинги: Народний -- (5.23) | "Майстерень" -- (5.25)
    Коментарі: (8)


  30. Панна Марія - [ 2011.06.20 16:00 ]
    ***
    Життя дивне,
    кроки невпевнені,
    сумніви болючі,
    любов недолюблена...

    Кроками непевними
    сумніви долаючи
    любов зберегти,
    щоб життя сталося дивом.

    19.06.11


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.27) | "Майстерень" -- (5)
    Коментарі: (3)


  31. Ганна Осадко - [ 2011.06.20 16:07 ]
    перші повернення
    ...її перші повернення –
    з піонерського табору в червні, із моря в липні,
    її збиті колінця, її мовчання, її веснянки налиплі, –
    літо надворі! – а тримаються міцно на вилицях і на носі,
    сни її невагомо-вагонні, що ростуть, ніби трави, досі,
    у наплічнику галька – розкидати-збирати – така розрада…
    …потім – місто ранкове – як крем сметанкóвий. Зрада
    і собі, і дієті – наїстить донесхочу цього літа!
    Барбарисно-дюшесні цілунки, Ґумберт, Лоліта –
    ще у книзі...
    А липи розхристані, бджоли сонні,
    тепле місто – як мама на кухні. Пиріг. Осоння.
    У дитячій все зменшилось раптом – стелаж і ровер,
    підросли тільки квіти у горщиках. Бог говорить
    з нею вранці – чи голосом горлиці, чи бабусі.
    Поливальні машини усміхнені, сині буси...
    І живе – як домашнє завдання у зошит пише –
    перша тиша повернень. Навернень ранкова тиша...


    Рейтинги: Народний -- (5.65) | "Майстерень" -- (5.62)
    Коментарі: (8)


  32. В'ячеслав Романовський - [ 2011.06.20 15:17 ]
    ПОЦІЛУНКАМИ ВІЙ...
    Поцілунками вій
    Геть змету хмарку прикрого суму,
    На цих трепетних крильцях
    Тебе вознесу до небес.
    Ти настільки вродлива,
    Настільки в принадах розумна,
    Що в полон твій зі мною
    Зохотивсь потрапити без!

    Як ревную тебе
    До захоплених поглядів, люба,
    Вигораю дощенту,
    І в серці - пустеля німа...
    О висока любове,
    Освячена узами шлюбу,
    О гріховна любов,
    Од якої рятунку нема!

    Угорі, між зірок,
    Де літають, воркуючи, душі,
    Нам просторо й крилато
    І гарно, кохана, отам.
    Але ж тут, на землі,
    Кожен день я люблю тебе дужче,
    І нікому тебе
    Не віддам,
    не віддам,
    не віддам...


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.53) | "Майстерень" -- (5.64)
    Коментарі: (12)


  33. Юлія Радченко - [ 2011.06.20 14:11 ]
    Не проллється тривожність свічкова на жовті листи...
    Не проллється тривожність свічкова на жовті листи
    З хворобливих долонь… Данину не віддавши спокуті,
    Ти мене забувай. Я давно вже не здатна рости…
    Мої рухи квапливі давно вже затишшям закуті…

    Розфарбовуй сезон заярілих принадних суниць…
    Непритомні суцвіття зірвавши, не кидай у воду…
    І тому, хто назавжди пішов, не кажи «Зупинись!»
    (на зотлілих кістках неживої чужої природи)…

    На годинниках – зрада. Уривком чужого листа
    Заясніли думки, безсоромно на груди пролиті…
    Віддавай їм мене. Воскові мої будні й свята,
    Й золотаве життя у розпещенім пам’яттю житі…
    2011 рік


    Рейтинги: Народний -- (5.45) | "Майстерень" -- (5.5)
    Прокоментувати:


  34. Юлія Радченко - [ 2011.06.20 14:43 ]
    …Над святилищем – ангел… С глазами брутальной зари…
    …Над святилищем – ангел… С глазами брутальной зари…
    Ореолом прощенья - расплавились все янтари…

    Умирая за грех, отчужденный распятой звездой,
    Кто-то снова поверил, что мир – необъятно простой…
    Что из святости лет, вытекая по капле, как блик
    Чья-то кроткая кровь обагрила твой ангельский лик…

    …Обожженное солнце. Преломленный луч – янтарю…
    Так тепло на душе, хоть, казалось, давно не горю…
    2011 год


    Рейтинги: Народний -- (5.45) | "Майстерень" -- (5.5)
    Прокоментувати:


  35. Мирослава Мацо - [ 2011.06.20 13:23 ]
    ДОЩ
    Перші краплі дощу на віконному склі.
    Каже бабця в купе: "Майський дощ золотий..."
    Мокрий він, як завжди. Але ми — не такі.
    Від зневіри засохло шепочем: "Налий..."

    Пломеніє бурштин. Темінь пахне вином.
    Потяг. Ніч. І колеса двигтять, і думки —
    Вже аж там, де бували у мрії разом...
    Хто любив, той нелюбий. Любив потайки.

    Перші завше невгодні. Останні — свої...
    Я прощаю тобі усі болі, жалі,
    Бо йде дощ — мій коханець нічний. І зорі
    Вже не жде пілігрим, який пише вірші.


    Рейтинги: Народний -- (5.44) | "Майстерень" -- (5.38)
    Коментарі: (2)


  36. Василь Кузан - [ 2011.06.20 13:43 ]
    Емоційне
    Коли приймають рішення емоції,
    Єдина фраза розриває світ,
    Коли згортають крила навіть ангели –
    Як лебеді закінчують політ,
    Коли усе на грані, чи на лезі,
    Над прірвою на ниточці висить,
    Коли душа наповнена сльозами
    Й образа проявляє ненасить,
    Коли із слова виростає полум’я,
    Пожежа гніву поглинає все –
    Ти зупинися, може хвиля спокою
    Тобі душевний спокій принесе.
    Оглянься просто – там, на тому березі,
    Де все було – невже його нема?
    Не все живе у серці і на полюсі
    У кригу перетворює зима.
    Ти ж закриваєш все і заморожуєш…
    В моєму оці гріх тебе пече.
    Ти хочеш подивитися як з тіла
    Душа на білу скатерть потече?…


    2011


    Рейтинги: Народний -- (5.54) | "Майстерень" -- (5.7)
    Коментарі: (11)


  37. Анатолій Клюско - [ 2011.06.20 13:31 ]
    Стражденний
    Дивилася доля ув очі людині,
    Казала: Стривай, чоловіче!
    Чом руки твої опустилися нині
    І серце нікуди не кличе?

    Чом очі твої затягнуло туманом,
    У морок стрибнули надії,
    А одяг останній зірвали обманом
    Заброди якісь, лиходії?

    Та й голий, увесь у прищах і болячках,
    Забув ти про думи хороші,
    А кров ту, яку ще зберіг у "заначках",
    Нещадно висмоктують воші.

    Все чухаєш, голосно крекчеш од муки,
    Буває - уб'єш паразита.
    Та врешті опустиш знесилено руки,
    Бо тіло давно вже немите.


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (18)


  38. Анатолій Клюско - [ 2011.06.20 13:43 ]
    Пітьма
    На очі дню,що погибає,
    Вже сонячний мідяк лягає
    І поглинає все пітьма,
    А у пітьми очей нема.

    Нема очей,душі немає,
    Хоча й міцненько обіймає.
    Бува,для когось витче долю,
    І доля та-зі сліз і болю.

    На світі ж,певно,кожен знає:
    Незрячим щастя не буває.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.5) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (2)


  39. Магдалена Чужа - [ 2011.06.20 13:18 ]
    Про вуста
    Я так люблю твої сумні вуста,
    Які мовчать всіма словами світу,
    Тоді як я далеко не свята,
    І не горю тривожним сталагмітом.

    Коли ось так прикушуєш губу,
    І вже долонь без закликів пітніє.
    Тоді як ти ніким мені не був,
    А я тобі бліда периферія.

    Терпких слідів твоїх рожевих вуст
    Одна лиш тінь начеркає зухвало.
    Тоді як я торкнутись їх боюсь,
    Щоб тишу цю ніщо не плямувало…

    Перемовчиш. І ніжних ліній губ
    Зведе печаль безпрограшним санскритом.
    Тоді як ти – моїх відтінок згуб,
    Тих самих згуб, яких замовчав вітер.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.5) | "Майстерень" -- (5.44)
    Коментарі: (7)


  40. Валерій Хмельницький - [ 2011.06.20 10:47 ]
    Ти - герой не мого роману
    Не дивися на мене ласо,
    Наче кіт на маленьку мишку,
    Не облизуйсь, як пес на м'ясо,
    І не пробуй тягти у ліжко.
    Остогидла мені твоя харя,
    Не ходи по моїй кухні -
    А то ще кип'ятком ошпарю
    І в істериці крикну: «Здохни!»
    Що, тепер зрозумів? Чудово!
    Ти - герой не мого роману.
    Ще не втратив від жаху мову?
    Знай, твоєю - ніколи не стану...


    20.06.2011


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.42) | "Майстерень" -- (5.44)
    Коментарі: (31) | "Марина Єщенко ***"


  41. Чорнява Жінка - [ 2011.06.20 09:33 ]
    Опять весна (По И. Павлюку)
    ***

    Опять весна.
    И снова те же гаммы.
    Высоковольтово гудят мосты…
    Печаль бездонна, как могила мамы,
    И тихий сон – как голос из воды.

    И волосом твоим моя судьба прошита,
    Стекает ветер, саблю золотя.
    И чайки крик, и океан, и жито,
    Лишь ты и я…

    Подземный гром, небесное молчанье.
    Лишь райских яблонь слышен парафраз,
    Мы убежали, а они отчаянно
    Цвели без нас.

    Полынь цветёт, зоря души поэтовой.
    Луна на небе – хлеб на полотне.

    Опять весна.
    Целуемся добредово.
    Слова, как рыбу, кутаем в реке.

    И ждём плодов натурою покорною,
    Весна, греша, как молодость, уйдёт.

    И мы уйдём той белою дорогою…
    И там уснём…


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.6) | "Майстерень" -- (5.61)
    Коментарі: (39)


  42. Любов Бенедишин - [ 2011.06.20 09:30 ]
    Гомер
    ...Ще подивує містові невдячному.
    В сумирну Смірну повернувсь.Додому.
    Нелегко жити між людей незрячому,
    Та іноді ще важче не глухому.
    А він співав! І линув спів етером
    Понад віки - натхненно і крилато.
    Потрібно народитися Гомером,
    Щоб так любити світ, і так співати!
    ...Божественно бриніла "Іліада".
    Бездомний старець лагідно і сумно
    Дивився в очі рідної Еллади,
    Перебирав наосліп слова струни.
    Душа Співця формінгою* звучала...
    Аж вигулькнув один - Зоїл Зоїлом.
    (Чи талану сутязі бракувало?
    Чи ще якась там їдь його заїла?)
    Це ж треба - учепитися гієною
    У світлоносний хист, у пісню генія!
    (Чи мстою одержимий був таємною?
    Чи сам од себе вже не мав спасенія?)
    Воно ж нескладно - скривдити Поета
    (Ні, щоб собі щось гарне сотворити!)
    Вибльовує таких і досі Лета,
    Не здатна їх злобу перетравити.
    Ну, що ж... Співця обов'язок і право -
    Не зневажати заздрісних і ницих.
    Гомера Слово - на Олімпі слави.
    А злість Зоїла - притча во язицех.
    ...Нема Еллади. Йде новітня ера.
    Лише б поети не ламали крила, -
    Аби тягнулись до висот Гомера.
    Аби не опускались до Зоїла.

    2008



    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (17)


  43. Віктор Кучерук - [ 2011.06.20 08:22 ]
    Побажання

    Золотіє листя на тополі,
    Хоч вона душею молода.
    Хай тебе завжди минають болі
    І не зустрічається біда!
    Золотіє листя в час осінній,
    Тільки опадати не спішить.
    Хай тебе терпіння і везіння
    Обнімають дружно кожну мить!
    Золотіє листя у безмов’ї,
    Коли менше світла і тепла.
    Що є сили бережи здоров’я,
    Не згорай у клопотах дотла!
    Золотіє листя мальовничо,
    Сповнене тривоги і краси.
    Я тобі любові щиро зичу,
    Чистої, мов крапельки роси!
    Золотіє листя несміливо,
    Облягає душу гіркота.
    Будь завжди усміхнена й щаслива,
    І не думай зовсім про літа!
    Золотіє листя, золотіє...

    28.08.10.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.61) | "Майстерень" -- (5.87)
    Коментарі: (11)


  44. Роман Голіней - [ 2011.06.20 08:11 ]
    Вдовиця
    Побілила вдовиця хату,
    Рятувала світ від біди,
    Рятувала, щоб все ще кохати,
    І якщо не людей, то сади.

    Люди скажуть: „Білила горе!”
    Люди скажуть: „Білила біль!”
    Тільки в неї,
    в саду як,
    волосся чорне,
    А у хати,
    як в неї,
    скроні бліді.

    Побілила вдовиця хату,
    Бозна де ще знайшла тих сил,
    Мов сходила борг віддавати
    Тим, хто в парі поміж могил.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.44) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (18)


  45. Віктор Ох - [ 2011.06.20 00:42 ]
    НЕ НАЛИВАЙТЕ ПОВНІЇ ЧАРИ
    Ех, наливали ж і били об землю,
    чАрки спустОшивши повні!
    БулИ ми здорові, вільні й письменні,
    та відцуралися долі.

    Ось вже недоля нас і спіткала.
    Лізем з генделика рАчки.
    Замість дружини вдома стрічала
    подруга – біла гарячка.

    Лихо серйозне. Вже не сміється.
    Келихи всі перебило.
    Ноги не ходять. Тіло трясеться.
    Ми вже за крок до могили.

    Гей, наливайте повнії чари,
    та не горілки, а квасу,
    щоб не пропити і не прос..ти
    волю й свободу нам нашу!


    Рейтинги: Народний -- (5.46) | "Майстерень" -- (5.43)
    Коментарі: (6)


  46. Марина Єщенко - [ 2011.06.20 00:54 ]
    * * *
    Нахилюсь, поцілую ніжно…
    Може, ти й не помітив, любий:
    Це не я біля тебе в ліжку,
    Не мої шаленіють губи,
    Не в моїх у словах грайливих
    Така збуджена… перевтома…
    Це не я вся така щаслива,
    Й тіло терпне від тебе й ломить…
    Може, любий, ти не помітив,
    Та у ліжку з тобою – інша.
    Не судилось тебе зустріти…
    Нещаслива – чи щасливіша?!!

    2007


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.47) | "Майстерень" 5.5 (5.5)
    Коментарі: (23)


  47. Сергій Руденко - [ 2011.06.19 21:30 ]
    Біда, та й годі!
    Протече крізь пальці літо,
    Мов ота вода…
    І піде гуляти світом
    Осінь молода...

    Здасть кленові «бакси» драні
    В золотий запас,
    Щоб купити в мене дані
    Про всіх нас.

    Я ж не зможу заступити
    За межу
    І нічого їй лукавій
    Не скажу.

    Буду грати з нею в «жмурки»,
    «Пудрити мозги»…
    Буду «корчити придурка",
    «Ржати»: "Ги-ги-ги!»

    А вона (дурна, як курка)
    «Гнутиме» своє…
    Скаже з приводу «придурка»,
    Що такий я й є!

    Свисне Жовтня з Листопадом
    (Мать їх не туди!)
    І потягнуть мене садом
    В страшні холоди,

    В крижані зими палати,
    В білі сни,
    Щоб морозом катувати
    До весни.

    І ніхто із тих, кого я
    Осені не «здав»
    Навіть імені мого і
    Не згадав…

    Лиш Весна мене почує
    Серед тяжких дум…
    Пожаліє й ампутує
    Біль і сум.



    Рейтинги: Народний -- (5.37) | "Майстерень" -- (5.37)
    Коментарі: (15)


  48. Кока Черкаський - [ 2011.06.19 20:18 ]
    Судилося!..
    Я спав, бачив сон: ми на мисі,
    З усіх боків - синєє море,
    Захід сонця море фарбує
    У жовтогарячі кольори...

    Ти сиділа праворуч від мене,
    Торкалась мене лівим боком,
    То ж я тебе штурхнув ліктем,
    Ну так, начебто ненароком.

    Й ти мене теж штурхнула ліктем,-
    Так і штурхались ми поволі...
    А вранці нас розбудили:
    Ми були геть мокрі і голі.


    Рейтинги: Народний -- (5.31) | "Майстерень" -- (5.28)
    Коментарі: (4)


  49. Леона Вишневська - [ 2011.06.19 20:30 ]
    тіло, в якому два серця.
    Востаннє, я, мабуть, засинала тверезою чотири вічності тому.

    Завжди неадекватна, з гільзою поміж ключиць, наче зерна чайного дерева по Цейлону, розсіяна.

    Завжди така, що не лікує свої стигмати, заповнює шлунок цигарками і кавою.

    Зазвичай- міцною чорною, подвійною.

    Зібрати б всі свої безсоння і задушити в обіймах.

    Нехай сни, мов слайди, заповнюють порожнечу.

    Я іноді справді схожа на вбивство...жорстока, багатосерійна.

    Ти мене ніколи не викриєш, наврядче знайдеш...

    Готуй для гарячих сліз свої мужні, м’які, затишні плечі!



    Дозволь мені взяти псевдонім, одягнути перуку і довго, розпачливо плакати,

    сидячи в залі очікування, а потім кинути власне минуле до камери схову
    і назавжди поїхати з дому.Навіть, якщо надто сильно тремтітимуть руки, щось всередині болем різко обірветься.

    Я всерівно відчуватиму хаотичний, безладний стукіт...

    Бо в моєму тілі для тебе лагідно б’ється два втомлених,

    безнадійно відданих серця.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.48) | "Майстерень" -- (5.4)
    Коментарі: (8)


  50. Леона Вишневська - [ 2011.06.19 20:29 ]
    she lives inside
    Так як пахне твоє зап’ястя, свіжим сандалом і кмином,

    так і я, коли дістаю з шухляди чистий аркуш, щоб написати

    діагноз хворим на дистонію римам, розчиняю собою повітря.

    Тоді воно не здаватиметься настільки хтивим.І я ніколи, мабуть, таки не викину

    зношені днями сандалі.Залишаю тобі натомість ночі-викидні, залишаю на серці

    камінь.

    В мені совість прогнила персиком, мігрені дряпають скроні

    наскельним розписом, наче печерні люди.Я затискаю внутрішні клапани,

    і розмовляю з Господом, ніби за барною стійкою виливаю текілою душу

    прямісінько йому на груди.


    Моє зневоджене тіло, вкрите смарагдовим ситцем, так смачно, тихо говорить...

    І якщо він мені ще досі сниться, то ми повинні прокидатися поряд.



    Рейтинги: Народний 5.5 (5.48) | "Майстерень" -- (5.4)
    Коментарі: (7)



  51. Сторінки: 1   ...   1144   1145   1146   1147   1148   1149   1150   1151   1152   ...   1815