ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

М Менянин
2026.10.13 19:53
Охрещених молитва лине
бо ми разом будь-де й коли.
Тебе цей вірус* не поглине
покайся й Господа моли.

Щоб мати участь у молитві,
зручним щоб був для тебе час –
твій стогін хай звучить у битві

Світлана Пирогова
2026.10.13 15:12
Що відбувається у світі?
І виворіт реальності, і зовні
пронизує шалений вітер,
на жаль, багато розвелося довбнів.
Зійшли із розуму від принди
і сліпої влади. Злочинна дія:
встромили ніж у тишу. Кривда
розгулює кривавим буревієм.

Борис Костиря
2026.10.13 14:44
Він прокидався в лісі,
у покинутому будинку
і дивився у туманну даль,
виглядаючи майбутнє
чи нових, небачених потвор
і привидів минулого.
Він жив у своєму
гармонійному світі.

Ігор Шоха
2026.10.13 10:46
Де ви, герої діорами
і показухи у бою
шкільної давньої програми,
кого немає у строю
із тими, що ідуть за нами?
Нехай поетам ріже слух
така метафора, незвична
на звук для музикальних вух.

Вячеслав Руденко
2026.10.13 10:06
У Баден-Бадені москалики* й цикади,
Та я про те не знаю до пуття,
Шукаю гуглом світові принади,
Для бестіарію надземного життя.

Уважні ще чорніючі зіниці,
Що не лякаються осінньої сльоти -
Гасають ровери, літають повз синиці,

Віктор Кучерук
2026.10.13 07:35
Знову осінь: дощ і сирість,
І принишклий голий сад, -
І синоптиків нещирість
У прогнозах невпопад.
Знову осінь: жаль і смуток,
І на серці гіркота,
Бо не змінює маршруту
Непотрібна самота.

хома дідим
2026.10.12 22:04
у кращому разі
це нічого не означає
сонце сідає
запломенівши на мить
шибками
при цій пасторалі
не хочеться думати
що воно далі

С М
2026.10.12 17:23
Наступний дубль? . .
Окей!


Ти кажеш, хочу революції
Ну, розумієш
Усім кортить міняти світ
Мовляв, за цим є еволюція

Олена Кіс
2026.10.12 15:28
Жовтень ступає у шовкових шатах,
Золото сипле на плечі садів,
Літо згорнулось у хмарах крилатих –
Кутає шепіт у тінь берегів.

Світло і смуток – сестри єдині,
В серці злилися в мажорний акорд,
Тиша приходить, як сповідь людини,

Борис Костиря
2026.10.12 12:23
Я іду в елегійнім тумані
Повз надгробки забутих віків,
Крізь минулі епохи й обмани,
Крізь могутність запеклих замків.
У тумані мелодія чула
Озоветься із далі часів.
Прозвучить, наче флейта, минуле
Крізь граніт і Харона заплив.

Вячеслав Руденко
2026.10.12 10:02
Пам’ятаю тебе, абрикосовий дух серед липня,
Як тремтіло на протязі діло натруджених рук —
Левітація літом завжди буде смерті подібна,
Ніби дощ середмістя у збурений Бург чи НЕбург…

Ну і хай! Смерть раптова і ходить щоденно за нами,
Наче місяць з-за

Віктор Кучерук
2026.10.12 06:18
Щуляться під вітром осокори,
Осінь тче із листя килими, -
Ти мовчиш, то знову щось говориш
Про стрімке наближення зими.
Ось вона завіє всі дороги,
Землю заховає в білий сніг, -
Тільки осокори чорноногі
Будуть чатувати сум доріг.

Ольга Садкова
2026.10.11 23:17
Не на жарт розкис маслюк:
час пливе, а він — малюк.

Не росте вже котрий день.
Всі глузують, навіть пень.

Співчуває лиш сорока,
що сліпа на ліве око:

хома дідим
2026.10.11 22:15
часу дрібязок все що лишилося
змарнувати його нарешті
ми зійшлися і розійшлися ми
в розподіленій цій мережі
всяк за своїми снами і віршами
небажаннями снів і віршів
недовірив і недовірився
недорадив

Іван Потьомкін
2026.10.11 18:04
Про що ж він думав? Той, що уславився розбоєм,
Кому б на шибениці буть, та цар, розбійний сам,
Минуле все простив, благословивши на нові розбої.
***
Хропуть побіля Єрмака поплічники його,
Хто, як і він, сокирою й хрестом
На дружбу спокушав далекі од

Володимир Мацуцький
2026.10.11 16:56
Ще з часів радянської влади у літературному колі поетами вважалися тільки ті, хто був членом спілки письменників. З моїх пошуків я зрозумів, що Володимир Мацуцький не є членом спілки, а ви називаєте його поетом. Може це ваша особиста думка? Ні, це не о

Артур Курдіновський
2026.10.11 16:33
Господи! Як зимно! Як же зимно!
Мій малий осінній острівець
Перетворює на крик нестримний
Сповідь недолюблених сердець.

Спомин золотавою стезею
Йде та озирається назад.
Зрадники, ханжі та фарисеї

В Горова Леся
2026.10.11 15:33
Дрімай, дрімай, - шепоче в'ялий вітер,
Скотившись із німіючих ланів,
Шипшині, що взялась палахкотіти
Червонопристрасно, й не ясно, що на ній:
Чи ягоди, чи запізнілі квіти,
Чи розсипи коралові на дні
Мілкого яру, де присіло літо
На схил півден

Євген Федчук
2026.10.11 12:30
Вже кілька днів гриміло десь на сході
І виднокіл щоночі весь палав.
Максим пів ночі взагалі не спав,
Стояв, на схід дивився на городі.
Чого хотів насправді, він не знав.
Сказати чесно й німці вже дістали.
Та й москалів не надто і чекали.
Отож, пів

Тетяна Левицька
2026.10.11 08:34
Зазираю у очі бездонні,
Як у чорних агатах тону.
Ой, ви коні, мої вірні коні,
Вам відкрию свою таїну.
Що кохаю звабливу циганку,
Та не знаю, чи любить мене?
То веселкою світиться зранку,
А то вітром в степу промайне.

Віктор Кучерук
2026.10.11 07:16
Сталось так, як сталось,
Сталось так, як є, -
Те, що відлунало
Спати не дає.
Де отой звукопис,
Що два серця грів, -
Залишився попіл
Від гарячих слів.

Володимир Бойко
2026.10.11 00:18
На вакації до Печеніжина
Позбирались дівчата розніжені.
Кожній з них догоджай,
Хлопа в ліжко давай –
Та пішли вони із Печеніжина.

В політичних структурах Одеси
Просувають чужі інтереси

Ольга Садкова
2026.10.10 19:17
Не спитала любов, не спитала,
так, зненацька, у серце ввійшла:
хоч без слів,
але піснею стала,
хоч без квітів,
але зацвіла.

2011

Світлана Пирогова
2026.10.10 16:37
Хризантеми запалюють осінь:
Жменьки сонця на зимному ґрунті.
Як їм затишно в дружньому гурті!
Невисокі, деінде і рослі.

Не лякають їх ночі холодні,
Подих вогкого трепету вітру.
Оживляють собою палітру

Борис Костиря
2026.10.10 16:03
Дивлюсь я на колишню повінь,
Що стала привидом і сном,
Де чатовий лиш місяць повня
Киває ввічливо чолом.

На місці повені болото,
Сухі багнети комишів.
На березі дружина Лота

Віктор Насипаний
2026.10.10 12:30
Всі часто поспішають та дарма,
Бо часу завжди мало чи нема .
Постійно не встигаєм вічно ми,
А хочеться спинити гарну мить.

Бо день, як м’ячик, просто скік та скік.
Біжиш за ним, а він уже утік.
Зупинишся, оглянешся, а там…

хома дідим
2026.10.10 12:23
безперечно святково
і пристрасно
хоч би навіть через утому
підноситься географічне
топонімічне тобто
при своїй винятковій митниці
пан матвій звісний
всім вам відомий

Юрій Гундарів
2026.10.10 11:46
жовтня - День народження видатної української співачки
Ніни Матвієнко

До речі, який у неї був голос? Сопрано? Чи, може, мецо-сопрано?
А діапазон який - три октави чи чотири?..
Коли чуєш її голос, усі ці запитання відступають на другий чи третій пл

Тетяна Левицька
2026.10.10 11:21
Закортіло бабці втіхи,
Тож говорить чоловіку:
— Поки ми іще не в раю,
Буйну молодість згадаєм.
Що для неї літні роки? —
Одягла нові панчохи.
Чаклував дід так і сяк,
Та не впоратись ніяк.

Віктор Кучерук
2026.10.10 07:22
За межею літа -
Осені пора, -
Прохолодний вітер
І земля сира.
Жовтий лист кружляє,
Падає до ніг, -
І жура безкрая
Стала на поріг.

Артур Курдіновський
2026.10.09 22:01
Уламки сну розкидані повсюди.
Вони - про щастя, світло та весну.
Нема на мене ні судді, ні суду.
Покинуту й забуту ляльку вуду
В далекий кут розлючено жбурну.
Приречений, ніколи не забуду
Уламки сну.

В Горова Леся
2026.10.09 17:17
У квасолі джміль гуде:
Квіти там ще де-не-де.
А плоди дозріти встигнуть?
Так! Квасоля зветься вігна.

В серпні квітне - в самий раз!
Буде смакота у нас!
То ж старайся, джмелю милий,

Борис Костиря
2026.10.09 14:37
Я не хочу уже прокидатись.
Хочу бути у магії сну.
Я забуду паролі і дати
І спалю на майдані весну.
Я не хочу вертатись із казки,
Із уяви, чарівних споруд,
Із феєрій, туманів і ласки,
Феєрверків, містерій і пут.

Вячеслав Руденко
2026.10.09 10:48
— Що до пояснення ранку звитяжного
Лису шпаркому у сутінках вечора
Станє зі мною дзвеніти розважливо
Епосом скіфів пательня розпечена.
Контур егрегора часу прадавнього
Темне минулого - зваба незвідана,
Болотоходами стежка уславлена
Долі забутої

С М
2026.10.09 10:39
Я – Змій-Король, що повзає
По кублі своєму
Змій-Король, що повзає
По кублі своєму
Маю подруг, але знай
Що я маю, все для мене

Ось повзу на підвіконня

хома дідим
2026.10.09 09:02
іще палітурка сезонна
при вогкій стіні цегляній
у досвіт
фабричні освітлені вікна
залізнодорожні вогні
і цвинтар за переїздом
останній притулок мерця
під ґрунтом жорстким
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори на сторінці:

Єгор Мельниченко
2026.10.12

Олег Гелолев
2026.10.08

Михайло Укран
2026.10.08

Ольга Береза
2026.09.08

Ярина Діброва
2026.08.07

Анастасія Ехо
2026.08.01

Фел Ходак
2026.07.22






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




 
 
Поезія


  1. Віктор Ох - [ 2011.04.03 22:18 ]
    Ти про любов мені тихенько розкажи

    (переклад)
    Ти про любов мені тихенько розкажи.
    Тепло сердець і ніжний трепет збережи.
    Любов прийшла…
    і відійшла.
    На все життя нам наші душі обпекла.
    Чому таке кохання ми не зберегли?
    Хто винен тут – чи я, чи ти?

    В спекотний вечір ми з тобою сидимо
    і п'ємо темне оксамитове вино.
    Твоє життя –
    моє життя!
    Ту мить ми згадуєм, коли любов прийшла.
    Заприсяглись, що збережемо почуття.
    Клялася ти. Поклявся я…


    Рейтинги: Народний -- (5.46) | "Майстерень" -- (5.43)
    Прокоментувати:


  2. Володимир В'юга - [ 2011.04.03 21:11 ]
    Наша мама
    Стоїть будинок, як поема
    І в ньому сто життів у епілозі,
    Спіткнулась моя пам"ять у пролозі-
    Як вийшла молодою мама

    03-04-11


    Рейтинги: Народний -- (5.33) | "Майстерень" -- (5.25)
    Коментарі: (2)


  3. Віктор Ох - [ 2011.04.03 21:12 ]
    Так хочеться з живим митцем пивка попить

    Талант передається, як хвороба?
    Чи може рОдиться він у труді?
    Він спадок від батьків?
    Чи дар від Бога?
    Чи все залежить лиш від вчителів?
    Один поет предмети оминає,
    занурює у власні відчуття,
    і логіки ні в чому не шукає,
    абстрактностей нанизує слова.
    А інший – майстром є оповідання,
    фотографічно він фіксує все,
    розказує захопливо й повчально
    історії про те, або про це.
    У кожного з митців своє уміння.
    У кожного із них – своє крило.
    На крилах двох тих від буденності тяжіння
    ми до осяяння вершини злетимо.
    Вже, кажуть, є такі комп’ютерні програми,
    які поетів можуть замінить –
    вони придумують поеми і романи!
    Та хочеться з живим митцем пивка попить…



    Рейтинги: Народний 5.38 (5.46) | "Майстерень" -- (5.43)
    Коментарі: (12)


  4. Віктор Ох - [ 2011.04.03 21:31 ]
    ХТОСЬ ДУМКУ У ВІРШІ ШУКАЄ

    Хтось думку у вІрші шукає.
    Хтось любить словесне повидло.
    Для когось щось вперше буває.
    КомУсь уже все остогидло.
    Не тужся когось здивувати.
    Не бійсь комусь здатись банальним.
    Продовжуй собі віршувати.
    Не перший ти і не останній.
    Не бійся повторів, поете.
    Буть оригінальним не варто.
    Ну, що сказав нОвого Гете?
    Чи чим вразив так уже Байрон?
    Шекспір сам свогО не придумав,
    лиш переспівав десь почуте.
    ПопЕред і після Колумба
    в Америку плавали люди.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.46) | "Майстерень" -- (5.43)
    Коментарі: (5)


  5. Тамара Шкіндер - [ 2011.04.03 21:00 ]
    Все продється. Чуєш, брате!
    Все продається. Чуєш, брате!
    Все продається - батько й мати.
    Вже найдорожче розікрали
    Новонароджені вандали…
    ..............................................
    Про що шумів старий поліський ліс?
    За чим дощами плакав гірко?
    Розкутим болем грози розлились.
    Історії сумну писали збірку.

    Де сосни щоглові сягали зір,
    Впродовж століття брали сили.
    Під корінь виродки стяли той бір –
    Лиш чорториї-ями залишили.

    Кривава не здригнулася рука,
    В людину вселеному звіру.
    Бо навіть вовк далеко утікав,
    Коли над дубом монстр підняв сокиру...

    Все продається. Чуєш, брате!
    Все продається - батько й мати.
    Вітчизну зможуть розпродати
    Новоклоновані мутанти...





    Рейтинги: Народний 5.5 (5.47) | "Майстерень" -- (5.42)
    Коментарі: (14)


  6. Оринка Хвилька - [ 2011.04.03 20:21 ]
    не лише про весну...
    весна наступає на п’яти лютому
    (не місяцю) – ворогу найщирішому
    із викликом кидає «я-люблю-тебе!»
    і тисне – аби він вже щось вирішував

    єдину проблему – весни депресію
    згадаєш – і нумо стрічати літо
    жовтіюче поле уяви пресою
    засіяно – сходить і все – не жито!

    і що залишається – знов оратимеш
    та й то самотужки без жодних радників
    і вродить-таки не зерном – лапатими
    листками надії – півколом райдуги!


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.44) | "Майстерень" 5.5 (5.5)
    Коментарі: (7)


  7. Василь Кузан - [ 2011.04.03 18:54 ]
    Образ образи
    О́браз обра́зи…
    У чорному смерть.
    В білому обрис пекельної муки.
    Терпнуть і пальці, і руки, і дум
    Дихання гасне.
    Вповзає у звуки.

    Ким у сценарій уписано злам
    Лінії долі,
    Доволі кривавий?
    Знов по пустелі запечених ран
    Сліз безпорадних
    Ідуть каравани.

    Котиться колесо схилом життя,
    Відблиски лоску креше з юдолі,
    Міни минаючи буднів.
    А ще
    Плавить на олово
    Душі господні.

    Хочеться вірити в світле,
    Але
    Світло вітрилом
    За вітром
    Пливе.


    2011


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.54) | "Майстерень" 5.5 (5.7)
    Коментарі: (16)


  8. Олег Доля - [ 2011.04.03 17:24 ]
    Друзям на життя...(пісня)
    Розлуки вітер дме на нас,
    І береги покине радість,
    Незчерпні згадки: рідний клас,
    Душі залишуть теплу ясність.

    В життя доросле "хто куди.."
    З травневим дзвоном подадуться.
    О,друзі, щастя ви знайдіть,
    І не забудьте повернутись.

    Пройшли ми з вами триста бід,
    Втирали сльози і йшли далі,
    Вивчали Стронцій і Хлорид,
    Повірте, це ще не всі далі...

    Нехай дорога тобі, друже,
    Відкриє всі твої бажання,
    Але борись і словом дужим,
    Ввійди в цей світ - життя змагання.!


    Рейтинги: Народний -- (5.43) | "Майстерень" -- (0)
    Коментарі: (3)


  9. Любов Бенедишин - [ 2011.04.03 16:39 ]
    «Падам, падам…»
    Роззирається світ, як по паводку:
    Де намул, де – намитий пісок?

    …Ще та музика – навіть не в зародку.
    І той голос – іще голосок.
    Ще не сниться Едіт рідній вуличці.
    Ба, і Норберт – іще Натан.*
    Не змінити вже місце їх зустрічі,
    Та ще кожен із них – не там.
    Поміж ними – ще долі і відстані.
    Де Париж, а де – Рогатин!
    Їй рости ще, як пісні - до істини.
    Ще пишається Вюрцберг – не ним.
    До війни ще далеко. Й до вічності.
    Ще дрімає талант-Голіаф.**
    Ключ його скрипковий – не магічний ще.
    І вона – ще не та, не Піаф.
    В небеса ще їх душі не падають,
    Обійнявшись: «Падам, падам…»

    А майбутнє – себе уже згадує.
    І дивується власним слідам…

    2011


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (33)


  10. Дмитро Куренівець - [ 2011.04.03 16:10 ]
    МІСТО РИМ
    Мій притулок – Місто Рим.
    Я живу і мрію з ним.

    Раз чи два, неначе в Тібрі,
    я скупаюсь у верлібрі,
    попірнаю у мейнстрим…
    і таки вернусь до рим.

    Можна – танка, можна –хоку,
    мов льодяника за щоку:
    посмокчу, а все ж не з’їм –
    в них мені бракує рим.

    Можна часом ¬– білим віршем,
    можна віршем ще вільнішим.
    Скільки образів у нім!
    Але вірш ковзкий – без рим…

    Кажуть, це – простонародно,
    й так писати вже не модно,
    й хто до рими наркоман,
    той нездара й графоман!

    Кажуть, що в англійській мові
    геть пусті склади римові,
    а в китайців – жодних рим
    не було й не треба їм.

    Тільки в нас-то все інакше!
    Скільки рим у мові нашій,
    ще не займаних ніким.
    Як же можна нам – без рим?!

    Я за свіжі слово-мислі,
    за метафоричні й стислі,
    і за образів нестрим…
    Та чому, скажіть, без рим?..

    В римах тісно, як у рамці?
    Може, просто – більше праці
    і (хай метод є старим)
    стане вільно в рамцях рим.

    Ваблять, мов міста античні,
    ритми рим геометричні,
    звично з ними – тож ходім:
    вічне жде нас Місто Рим!

    2011


    Рейтинги: Народний -- (5.43) | "Майстерень" -- (5.44)
    Коментарі: (5)


  11. Софі Аголь - [ 2011.04.03 16:01 ]
    Бракує пауз, немає слів...

    Бракує пауз,
    Немає слів,
    Самотній дощ
    Давно зітлів.
    Мої світи,
    Твої листи,
    З тобою ми
    Давно на «ти».
    Нікого тут,
    І ноги босі,
    Із неба впала
    Змокла просінь.
    Самотній дощ
    Давно зітлів.
    Бракує пауз,
    Немає слів…




    Рейтинги: Народний 5.25 (5.28) | "Майстерень" 5.25 (5.19)
    Прокоментувати:


  12. Кока Черкаський - [ 2011.04.03 15:51 ]
    Мініатюра про оргазм
    Від сивої річки Тиси-
    І до підмосковної річки Клязьми,
    А потім – далі, ген до Японських островів по абсцисі,-
    Заговорили поети про оргазми.

    Раніше, як не було у нас сексу-
    Про оргазми говорилося недостатньо й мало.
    Хіба що, критикуючи американську жовту пресу,
    Компартійні видання щось там трохи писали.

    Навіть, описуючи бродвейські прем’єри
    І сумнівні цінності Голлівуду,
    Ніхто словом „оргазм” не зловживав на папері, в етері,
    І я теж надалі не буду!!

    Немов на дріжджах ерекції
    Зростає оргазмокультура!!!-
    Ви думали, що це вже кінець?-Ні!!!
    Так само зросла й моя мініатюра!!!

    А тепер кожен поет – доктор, спец оргазмології!
    Чим частіш вжива слово „оргазм” – тим більш знаний!!!
    І замість актуального терміну „нанотехнології”
    Вживає ще більш актуальний термін – „онано”.

    Оргазмують поети бурхливо-
    ГЕТЬ комуністичну патетику!!!!
    Відмінимо соцреалізм цнотливий,-
    Даєш оргазмоестетику!!!!

    Ви не подумайте, я ж не проти оргазмів у принципі,
    Хай вже краще оргазм, аніж грип свинячий!
    Лишень подивіться –он хлопчик малий сидить,
    Він не зна, що таке „оргазм”, і гірко плаче!

    01.04.2011


    Рейтинги: Народний -- (5.32) | "Майстерень" -- (5.29)
    Коментарі: (15)


  13. Єва Комарик - [ 2011.04.03 13:13 ]
    Згасаю.
    Другий день мої очі сумні й
    Перелякані. Мій таємний психоз
    Мене страхає - ніби мій, та НЕ МІЙ.
    Я не дівчина мрій, не безодня натхнення.
    Мої мислі - гарячі, як прірва огненна.
    Я світаю вночі, на світанку темнію.
    Все що можете ви, я давно вже не вмію.
    Все, що хочете ви, я умить здобуваю...
    Й прокидаюсь.
    Згадаю.
    Згасаю...

    03. 04. 20011


    Рейтинги: Народний -- (5.31) | "Майстерень" -- (5.19)
    Коментарі: (4)


  14. Іван Гентош - [ 2011.04.03 10:20 ]
    пародія « НАКІНЕЦЬ! »
    пародія

    Щодень міняю колготи, за місяць напевне всоте.
    Дев’ять кілометрів нитки – всього лише сорок грам.
    Твій погляд такий колючий - від нього і віндовз глючить,
    На кожнім коліні стрíлки… Не віриш? Помацай сам.

    Оранжеві, чорні, білі…(а погляди зрозумілі).
    Тобі до вподоби “в сітку”? Мій “екс” полюбляв“ажур”…
    Чи може тобі “з акрилом”? Чи я без колготок мила?
    “Сі-Сі” – то не “Габріелла”. Та я і не Демі Мур.

    Дрижу вся в режимі вібро (як добре, що мікрофібра).
    Сезонне бажання – сила, синхронне зітхання – рай…
    Ці зустрічі – як тортури. Літають навкруг Амури.
    Торкаюсь руками раптом… Обручко, не заважай!

    Закрили колготки, сорі, заставку на моніторі,
    Люблю, зрозумій, Ван Дама, мужчина – очей не мруж!
    Під ранок тобі присниться те місце, де ластовиця,
    І вже неважливо навіть, чи “Омса”, чи “Мулен Руж”.

    Порив, і суцільний ерос! Незручно тут принтер, ксерокс…
    Комп’ютерний стіл маленький, і зимний такий, як лід…
    На сповідь до шефа завтра! Та я ще і шефа варта!
    Кінчається день, як треба! Уперше за стільки літ…

    3.04. 2011


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.58) | "Майстерень" -- (5.79)
    Коментарі: (68)


  15. Михайло Десна - [ 2011.04.03 04:46 ]
    З ревізором
    Ніч, місто - смолоскип.
    Знов пісню хтось співа.
    Як до смоли прилип,
    так промовля слова.

    Бурштинова спідниця
    коротка і струнка.
    Бурштинова спідниця
    занадто вже легка.
    Бурштинова спідниця -
    як довго ще чекать,
    щоб все-таки відклеїти матерію і знять.

    Я пішки світ пройшов,
    на підприємствах був.
    Не полишав розмов -
    про "міні" різне чув.
    Бурштинова спідниця
    коротка і струнка.
    Бурштинова спідниця
    занадто вже липка.
    Бурштинова спідниця -
    як довго ще чекать,
    щоб все-таки відклеїти матерію і знять.

    Сто "о т а к и х!" ночей
    хай зачекають ще.
    Хай зачекають ще -
    ось вийду в селище...
    Бурштинова спідниця
    коротка і струнка.
    Бурштинова спідниця
    занадто вже липка.
    Бурштинова спідниця -
    як довго ще чекать,
    щоб все-таки відклеїти матерію і знять.

    Бурштинова спідниця
    коротка і струнка.
    Бурштинова спідниця
    занадто вже липка.
    Бурштинова спідниця -
    як довго ще чекать,
    щоб все-таки відклеїти матерію і знять.

    3.04.2011


    Рейтинги: Народний -- (5.48) | "Майстерень" -- (5.48)
    Коментарі: (19)


  16. Сонце Місяць - [ 2011.04.03 02:57 ]
    ~ Крихти містерій (ІІ)~
     
    Можливо не все, що тобі підкорилося
    античним опівднем лункої п’ятниці

    У каменях яшми, очима кентавриці
    пульсуючи протуберанцями Місяця
    кавалер Ланселот у чаду осяянім

    Змій оракул & блискавка бестіальна
    чарівниця Шалотт зачаклує прощання
    білі клапті латаття, печалі вільні

    На південному обрії твоєї страти
    негамована пристрасть, готичні брами
    коридори між викресленими світами

    Леопардове хутро, циркові шмати
    клеопатрові звірі, птахи фіміамні
    хвилі чистого спокою золотисті

    Голосами виткана вічність імлиста
    у вогневій спливаючи тантаграмі



    У/




     




    Рейтинги: Народний 5.5 (5.48) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (12)


  17. Мирослава Мельничук - [ 2011.04.03 02:47 ]
    Любов
    На перехресті рук і ніг
    людське єство - душа і серце:
    Любов ніхто не переміг -
    хоча й розбилося люстерце.

    Вона одна з усіх чеснот
    переосмислила минуле,
    усе невігластво і зло
    давно пробачила й забула.

    І перемножила мене
    на силу слів і досвід моці,
    на біль віків, що не мине,
    на власний біль у кожнім кроці.

    Перенаправила "прости",
    переплела всі "так" і "буде",
    перечитала всі листи,
    не вірить досі пересудам.

    Знамена білі - в Небеса -
    вона одна не має права.
    Тому поглянь - яка краса:
    згоряє пурпуром заграва.



    квітень 2011 р.


    Рейтинги: Народний -- (5.48) | "Майстерень" -- (5.43)
    Коментарі: (5)


  18. Ярослав Чорногуз - [ 2011.04.03 01:38 ]
    ПТАШИНІ КАРУСЕЛІ
    Ну нарешті, о лагідна весно,
    Ти прийшла ув обійми мої...
    Аж трава усміхнулась чудесно,
    Каруселі пташині в гаї

    Принесли нам вітри превеселі,
    Закрутились вони між гілля…
    У розлогій природи оселі
    Сонцесяйво співуче гуля.

    Плесо озера ніжить грайливо,
    Чуть веснянки дроздові сюди.
    Пада звуків піднесених злива,
    Підтанцьовують риби з води.

    2.04.7519 р. (від Трипілля) (2011)


    Рейтинги: Народний -- (6.99) | "Майстерень" -- (7)
    Коментарі: (15)


  19. Оринка Хвилька - [ 2011.04.03 00:10 ]
    СонетоБа(ба)
    Чи літо бабине, чи вже тепер – сонет,
    Вона ж бо й далі сипле Діє-словом,
    Не Беатріче, не одна з Джульєтт,
    І не Лаура – Баба, промислова.

    Її ловили – хто відром, хто – гаком
    Петраркові нащадки й Данта слуги,
    І замовляли – горе забалакати! –
    Понадсучасним віршем, недолугим.

    А їй би стиха – завести весільної…
    І гопака – аби гули світи всі!
    Тоді б зустріла не картеччю – сіллю,
    Із хлібом запашним, що аж світився б!

    А їм вона – то Баба, то Нібаба вже,
    Ну як тут будувать майбутнє райдужне!



    Рейтинги: Народний 5.5 (5.44) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (6)


  20. Леонід Казарін - [ 2011.04.02 22:56 ]
    Вера
    В бурном омуте дня городского,
    На бетонной тропе городской
    Не нашёл я на счастье подкову,
    Потерял я душевный покой.

    Сколько лет мы о счастье мечтали
    Веру в правду несли до конца.
    Мы устали, устали, устали.
    Жить и верить устали сердца.

    Отогрейте мне душу от стужи,
    Как бродягу в случайном дому.
    Неужели я больше не нужен
    На родимой земле никому?

    У огня посижу я до срока,
    Оживит мою веру тепло.
    Мне на этой земле одиноко
    Оттого, что размножено зло.

    Я иду среди горя людского,
    Окружённый холодной тоской.
    Не нашёл я на счастье подкову
    На бетонной тропе городской.

    Пусть отчаянье в сердце мне метит,
    Защищает меня пусть броня.
    Никому не удастся на свете
    С белым флагом увидеть меня.


    Рейтинги: Народний -- (5.48) | "Майстерень" -- (5.5)
    Прокоментувати:


  21. Іван Потьомкін - [ 2011.04.02 20:22 ]
    О, комплекс однолюбця
    Не вертай, не вертай, лиш долоні склади
    До молитви за всіх, що тебе не кохали
    Болеслав Лесьмян


    Не хочу, щоб голоблі часу розвернулись в юність,
    Тоді, присвоївши її собі на шкоду,
    Горів я безнадійно в полум’ї любові.
    Лише вона зоріла в кострищі тому.
    Годі помічать було готових визволить.
    А були ж такі ... Навіть зізнавались в тому...
    Та я затямивсь: тільки вона спроможна.
    О, комплекс однолюбця!.. Петрарка, Данте
    В коханні учнями були. Не вчителями.
    Любовна катаракта застелила очі також і їм –
    Згоріть ради одної, аніж зігрівати інших.
    З літами полуда спала. Розглянувся –
    Скільки жіночих лиць довкола квітне!..
    Краса відкрилась захватом, а не користю.


    Рейтинги: Народний -- (5.63) | "Майстерень" -- (5.87)
    Коментарі: (1)


  22. Мирослава Мельничук - [ 2011.04.02 20:39 ]
    Ранкове
    ранок.
    зроби мені каву,
    поки відкрию вікна.
    будь же до мене ласкавим –
    я вже до цього звикла.

    сонце
    так лагідно світить:
    напровесні це можливо.
    будь же до мене привітним –
    сонечко, ти мов диво…

    вітер
    постука в шибку
    і принесе стоголосся…
    будь же зі мною до віку -
    скільки б не довелося...


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.48) | "Майстерень" -- (5.43)
    Коментарі: (6)


  23. Тетяна Бідзіля - [ 2011.04.02 20:07 ]
    Як гарно весною у парку
    Як гарно весною у парку,
    Коли набубнявілі бруньки
    Ще тільки-но сонцю моргають,
    Неначе у нього питають:
    Чи можна уже розпускатись?
    Бо рвуться листочки на волю,
    Їм тісно в отих шкаралупках,
    Їм хочеться сонця. Доволі!
    Хай пташку людина послуха
    Із вітів зелених, не голих.
    Ще десь-не-десь тане льодинка,
    Та всіх вже чарує ця гама.
    Як мило колише дитинку
    Ласкава щасливая мама!
    На вулицях – інша картина:
    Людей поспішає лавина,
    Ярмарки кишать покупцями –
    Повіяло духом весняним.
    У парку – пливуть каруселі,
    Гойдаються діти веселі,
    І пташка на бруньку моргає,
    Їй пісню чарівно співає –
    Напевно, також дожидає
    Весну, що теплом зігріває.


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (0)
    Коментарі: (1)


  24. Наталя Чепурко - [ 2011.04.02 19:57 ]
    Лес осенний
    Я сегодня побывала в сказке:
    Лес стоял притихший и немой.
    А душа моя, расстёгнутая настежь,
    Мчалась по дорожке моховой!
    Вижу племя рыжих Мухоморов
    На поляне, скучившись стоят.
    И, устав от лишних разговоров,
    Грузди закосили под Маслят.
    Вот и Зонтик - мой спаситель,
    От дождя защитник мой,
    Мой коварный искуситель-
    Заберу тебя домой!
    Лучик солнца сквозь листву
    Озарил мою опушку-
    Упаду сама в траву,-
    И качаются верхушки...
    Сосны машут мне рукой,
    И облака уносят вдаль.
    Наклонясь над трепетной рекой,
    Утихает ноющая боль...



    Рейтинги: Народний -- (5.46) | "Майстерень" -- (5.42)
    Коментарі: (1)


  25. Яна Ляхович - [ 2011.04.02 19:08 ]
    Новому знайомому
    Неприйняті дзвінки. Пурпурний шрам.
    Красуня. Розпач і над’ївше серце.
    Поезія. Поразка. Сам-на-сам.
    Ти зовні чай, а п’єш – неначе з перцем.

    Смітник. Двірник. І коваль з року в рік
    Створіть любов, хоч вигадану втільте!
    Мій світ. Мій біль. Смутний, похмурий світ.
    Затемнення. Кінець. Вже смерть? Не вийде!

    Живу. Марнію. Добрива нема.
    Вода втекла. Засуха з почуттями.
    Безодня. Гріх. Довірливість. Зима.
    Безликий спір з чужими язиками.

    Хвороба. Місяць. До безумства страх.
    Цигарки. Вени. Шприц… Лиш не для мене.
    Одна планета. Попіл. Пух і прах.
    Надія-мрія. Психи. Вдача. Гени…

    Занепад. Зірка. Телефон в руках.
    Сльоза. Щока. Змокрілі вії. Подих.
    Свій ідеал чекаю. Ні, нема!
    Отрута. Пісня. Рок. І знову подих.

    Опіки-рубці по всій душі.
    Нитка. Втрата. Стук. Удар на серце.
    Грім. Молитва. Клятва. Не лиши.
    П’ю той чай в середині із перцем.

    Пустота. На дні. І нерви, нерви.
    Тиша. Тінь і сум. Кохання. Голод.
    Тільки чорне. Не існує зебри.
    Мінус. Полюс. Тягар. Від тебе – холод…


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  26. Яна Ляхович - [ 2011.04.02 19:21 ]
    настрій сутінків
    Вдихаю настрій сутінків –
    Сердечний плач і біль…
    Пігулки з назвою «любов»
    Ковтаєш, наче сіль.
    Долоні склеїлись в одну,
    Щось губи шепотять.
    Піїт іде в мою весну,
    Де мрії шелестять.
    Метаморфозно пахне час
    Й підтюпцем утікає.
    Я жити почала із Вас,
    І підсвідомість знає.
    Землі я заздрю, бо вона
    Свою орбіту має.
    Я ж одинока, і сама
    В руках свій світ тримаю…


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  27. Вітер Ночі - [ 2011.04.02 16:09 ]
    Два келихи...
    Два келихи – в однім отрута.
    Ти п’єш чи відсуваєш геть?
    Назавжди до стіни прикуті,
    Невільні і життя, і смерть.

    Скуштуй! Як солодко і дивно,
    І тільки потім запече
    Підступно, жадібно, невинно,-
    Укусить нишком і втече.

    Ти п’єш? Ти п’єш,- тремтять долоні
    І мимо вуст червоний слід.
    В такому вічному полоні
    Ти не була вже стільки літ.

    А потім чорна ніч пророча,
    І зрада. Випила одна!
    Ти віриш в це? Як довгі ночі,
    Коли я п’ю тебе до дна.



    Рейтинги: Народний 5.5 (5.5) | "Майстерень" -- (5.53)
    Коментарі: (24)


  28. Аліна Шевчук - [ 2011.04.02 16:48 ]
    Усміхайся!
    Усміхайся! Весна з тобою!
    Ніжно пестять ліси руки снів.

    Нова зірка стане навік золотою!
    Головне, щоб її хтось зігрів!

    Головне: Не триматись суму...
    Лишить місце для Щастя в душі.

    І воно повернеться... Обов́ язково!
    Мріять знову щасливі вірші.

    Подивись на зірки, як вперше.
    Загадай... Не чекай на долю

    Своє Щастя, хай серце вирішує!
    Усміхайся! Весназ тобою!

    27.03.11 22:20


    Рейтинги: Народний -- (5.13) | "Майстерень" -- (5)
    Прокоментувати:


  29. Аліна Шевчук - [ 2011.04.02 16:25 ]
    Розмова. У співавторстві з Музою
    Не зупинивсь більше час ні на мить.
    Серце спогадів повне до краю.
    І емоцій... Який від них щит?!

    Ти кохаєш його ще? -


    Кожен ранок і кожного вечора
    В літню спеку, зимову завію...
    В тебе доля своя - непозичена.

    Ти сумуєш за ним ще? -


    Після того, як зрушився світ,
    Допиваючи чашку зеленого чаю,
    Ти загадала його біля своїх воріт...

    Ти чекаєш його і донині? -


    Твоє Щастя - чудна теорема!
    На пів-Неба дорога до Раю...
    Не розмінялись на звичні проблеми.

    Ти пам"ятаєш все це? -


    І навіть в сон загублену доріжку
    Проходиш ти крізь сотні заборон.
    Усе затихло... Не минуло й тижня.
    І залишився
    лиш дзвінок...
    Чи сон?

    05.03.11 23:20


    Рейтинги: Народний -- (5.13) | "Майстерень" -- (5)
    Прокоментувати:


  30. Аліна Шевчук - [ 2011.04.02 16:20 ]
    Сузір'я Щасть
    Крихку галактику криштальних почуттів
    Я загубила б на чужій дорозі...

    Ішла у гості до сумних дворів
    Серпневих зір, що ждали на порозі.
    Кричали здалеку, що мають телеграму.
    - Ну і від каго ж?
    - Не казать просили...

    "Частинка "нас", все ж залишилась з нами.
    А ти мовчиш... І я не маю сили
    Порушить камінь наших обіцянь,
    Які ми перед зорями давали.
    Ми виліпили гострий небокрай...
    (Хіба ж то болю... ЩЕ було замало?)

    А він мені ще й досі ріже душу...
    Вона болить - не гояться ж-бо рани!
    Бо ті секунди забагато важать...
    і їх на час обмінювати марно...

    А коли ти усе це пам"ятаєш...
    І навіть хуртовини цих дворів -
    Хотів би вірити, що ти мене згадаєш:
    В сузір'ї Щасть... Дві зірки Почуттів."

    24.03.11 22.37


    Рейтинги: Народний -- (5.13) | "Майстерень" -- (5)
    Прокоментувати:


  31. Ніна Сіль - [ 2011.04.02 14:18 ]
    ***

    Просякне листя сонцем
    за весну,
    за літо, і –
    вже восени –
    засяє.
    А опаде –
    під снігом поховає,
    у зиму заховає
    цю весну.

    1995


    Рейтинги: Народний -- (5.4) | "Майстерень" -- (5.38)
    Прокоментувати:


  32. Ніна Сіль - [ 2011.04.02 14:46 ]
    Веснянка

    А вже весна!
    На білому світі
    знову весна!
    Течуть сніги –
    такі ще недавно
    білі сніги!
    І знову вона –
    така ще недавно
    юна вона –
    іде із ним –
    таким ще недавно
    закоханим!..

    1995


    Рейтинги: Народний -- (5.4) | "Майстерень" -- (5.38)
    Прокоментувати:


  33. Ліна Суханова - [ 2011.04.02 13:33 ]
    ***
    Там де вітер колихає гілля,
    Де хвилі біжать за край,-
    Додолу, на зустріч схиляється їм гілля.
    Там зароджається мій тихий рай...
    Там цілий день розмовляють птахи,
    Із теплого літа, аж до білої зими.
    Хрумке листя танцює під вітром танок....
    Там з квітів барвистих сплету тобі вінок,
    І подарую, як оберіг,
    Щоб оберігав твою маленьку душу.

    Спи.Спокій твій я не порушу.
    Покладу тебе на мох, духмяний, свіжий.
    У сонця променів наріжу.
    Вкрию, щоб було тепліше.
    З пам"яті зітру усі слова
    І між нами ляже тиша...
    Лиш вона, кольору небесного, одна..

    Метелики в лапках нестимуть тобі сни,-
    Малюючи барвами посмішку на твоєму обличі
    Ти зачекай, я ляжу поруч, зажди
    Дивись, твоя посмішка, вона моєму серцю личить!

    А хочеш, я крила тобі подарую?
    Дорогу покажу до мрій !
    Зірками стежину тобі прокладу я
    І ангелом стану тобі...


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  34. Оля Лахоцька - [ 2011.04.02 11:26 ]
    Не оглядайся
    Чиста енергія – час.
    Чуєш? пульсує у скроні –
    Докір для тих, хто погас
    В царстві тіней і безсоння.
    Вчора – згадати й знайти,
    Зараз – простити й забути
    Руку твою, тільки б ти
    Більше не зміг озирнутись.
    Вірна обіцянка – час,
    Міряєш кроками вічність,
    Тільки до тебе... до нас
    В долі немає дотичних.
    У задзеркальній ході
    Вирок найважчий – навіки...
    Квітка пливе по воді –
    Світла сльоза Еврідіки.


    Рейтинги: Народний -- (5.49) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (6)


  35. Олена Ткачук - [ 2011.04.02 11:34 ]
    ***
    О ні, не стане велич на котурни!
    Лише мізерне прагне висоти.
    Коли пророки вимруть, наче тури,
    Не матимем до кого дорости.

    Полохають чортів чортополохи –
    Не все ж троянди й мальви не усе ж!
    Дніпро не спотикнувся об пороги,
    І ми, гадав, не спотикнемось теж.

    Слабкі і дужі, ниці й полум‘яні…
    Але безсмертям славиться почин!
    Все пізнається, друже, в порівнянні,
    А не в рівнянні різних величин.

    І на котурни зводиться епоха.
    І текст сьогодні, що учора – вірш.
    На те й ростуть вони, чортополохи,
    Що проти них троянда красивіш!
    2011


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.52) | "Майстерень" -- (5.45)
    Коментарі: (4)


  36. Сергій Злючий - [ 2011.04.02 10:17 ]
    * * *
    іще ні слова ні півслова лише гул
    тяжке дудніння гомін спраглий до зростання
    а вже Гефест в золу тепліючу дмухнув
    жаринку викотив коржавими перстами

    кульгавий лубу наскоблив і раз у раз
    міхи присилюючи полум’я роздмухав
    заговорила Етна спалахами фраз
    мовчання зламане відновлюванням слуху

    ______________________________


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.42) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (1)


  37. Сергій Злючий - [ 2011.04.02 10:17 ]
    * * *

    ми глина дороги якою простуємо ми
    тій глині мугикати чавкати чмихати йти
    за колесом кожним за ботами за чобітьми
    щоб нами ставати і поруч ставати могти


    найменший зі свищиків щойно опалена твань
    ми глина хвилинна огорнена в гонор пустий
    хтось тихий і глиняний зіп’ятий із кружелянь
    нас – душу вдмухнувши – спікатися світом пустив

    ___________________________


    Рейтинги: Народний -- (5.42) | "Майстерень" -- (5.5)
    Прокоментувати:


  38. Мирослава Мельничук - [ 2011.04.02 01:10 ]
    Жменька
    я несу тобі в долонях
    мрій дитячих повну жменьку,
    слів гарячих, сліз солоних,
    молитов моїх тихеньких.

    я несу у них незримо
    незалякані надії,
    я завжди тобі нестиму
    перші промені на віях.

    розчини у склянці ліки...
    в круговерті велелюдній
    зникну й я отак безлико,
    розмінявши сни на будні.



    квітень 2011 р.


    Рейтинги: Народний -- (5.48) | "Майстерень" -- (5.43)
    Коментарі: (8)


  39. Вітка Квітка - [ 2011.04.02 00:06 ]
    Я до тебе й торкнутись не смію.
    Я до тебе й торкнутись не смію.
    Ти приходиш і сам в мої сни.
    Я від цього поволі шалію,
    Та не можу сказати – Піди!..
    Все таємно. Ні слова, ні думки
    Не дозволю у мріях собі.
    Все даремно. І наші стосунки
    Чимсь подібні крижаній воді.
    Я не знаю як подихом, рухом
    Ти зумів упектись в мою кров.
    Ти говориш – і я стаю слухом.
    Ти мовчиш – помираю знов.
    Кому треба ота незалежність
    Ні від кого? Від себе ж теж…
    Самота. Одинокість. Безмежність,
    Яка має мільйони меж!..
    Ти проходиш повз мене як вчора.
    Так сьогодні, так завтра пройдеш.
    В серці біль мовчазного докору,
    І сльозами його не зітреш.
    Власного серця гетера
    Від любові залежна душа.
    Скільки було, що майже померла.
    Шкода лиш, що майже. Шкода.
    18.02.2008


    Рейтинги: Народний -- (5.25) | "Майстерень" -- (5.38)
    Коментарі: (1)


  40. Вітка Квітка - [ 2011.04.02 00:18 ]
    І знову ніч. І знову я одна.
    І знову ніч. І знову я одна.
    Навкруг зима плете свої тенета,
    А я малюю обабіч вікна
    Хатинку, свічку і оті замети.
    І вже давно нема куди піти.
    Куди б не йшла – приходжу лиш до тебе.
    Невже весь світ зійшовся на тобі?!
    Кричати марно. Тільки пустка й небо.
    І на подвір'ї сизі голуби.
    А їм в житті так небагато треба –
    Лиш скибка хліба й горнятко води,
    Для них єдині альфа і омега…
    Шкода, не можу так, як от вони.
    Мені потрібно щось, а що – незнаю.
    Здійняти крила можуть лиш пісні.
    Мої пісні. Але й вони вмирають.
    І далі ніч. І кава на столі.
    І сигарета у руці згасає.
    Згадати хочу – люди без обличчь.
    Померти хочу – щось мене тримає.
    І я від олівця ані на крок.
    А гнотик свічки непомітно тане,
    А на папері – помира любов,
    А у вікна – троянда мовчки в'яне… 27.12.2007


    Рейтинги: Народний 5 (5.25) | "Майстерень" -- (5.38)
    Коментарі: (6)


  41. Анна Данканич - [ 2011.04.01 23:47 ]
    Нечутне лихо
    Прийшла весна. Цвітуть стрункі черешні.
    В полях невтомно коники сюрчать.
    Незмінно зачаровують тутешні
    чудесна вічність, сонце, благодать.

    Дрімають в люльках іграшки забуті:
    либонь, тут хтось збирався похапцем.
    Дощі без сліз відмолюють покуту -
    штрихують плеса сірим олівцем.

    Старий асфальт, в якім нема потреби,
    освідчується мовчки журавлю -
    блакитна фарба, мов дарунок неба,
    і ніжний напис: "Я тебе люблю".

    Одне лякає: тут занадто тихо.
    Неторканий, цнотливий світ роси -
    Чорнобиль... Білий біль. Нечутне лихо,
    вкарбоване у трави і ліси.


    травень 2009


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.38) | "Майстерень" -- (5.31)
    Коментарі: (1)


  42. Сергій Гольдін - [ 2011.04.01 23:03 ]
    Далеко, далеко, за тисячу літ
    * * *
    Далеко, далеко, за тисячу літ,
    Перепелиний глас.
    Хто я? Навіщо? Чавунний лід –
    Найважча з усіх прикрас.

    Зустріч, якої тоді не було.
    Можливість найбільша з усіх.
    Подряпавсь буттям, розбивши скло,
    Здійснивши звичайний гріх.

    Хто я? Навіщо? Нечутний плач
    Нікчемних моїх покаянь.
    А козеня кидається вскач:
    Чужа і первісна рань.

    Далеко, далеко. За тисячу літ
    Двір заросте споришем.
    Не відшукати дитячий слід,
    Пекучу сльозу лише.



    Рейтинги: Народний -- (5.44) | "Майстерень" -- (5.52)
    Коментарі: (1)


  43. Яна Ляхович - [ 2011.04.01 22:04 ]
    Для себе
    Мої очі – ранкові роси,
    А комусь – бруньки замерзлі.
    Заплітаю любов у коси,
    Визираю з думок тверезих.
    А характер пахне м’ятою,
    Хоч насправді на кактус схожий…
    Вдача не напхана ватою,
    Листопад занадто ворожий!


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  44. Світлана Ілініч - [ 2011.04.01 22:24 ]
    Вечірнє
    Пастелі останнього літа
            вже ллються на місто безладно.
    Твій Київ вечірній, горіхово-шоколадний,
    маршрутом кільцевим
            виводить свій звичний «о’к».
    Вокзали, розкривши пащеки,
            впускають потоки людей.

    Ти. Вечір. Неділя.

    Я знову тиняюсь без діла,
            годую чужих голубів –
    і очі мої голубіють, і небо усіх кольорів,
    неони пославши до біса,
            розводить свою акварель.
    І ти посміхаєшся світло: «Я знаю. Конечно, апрель…»

    Ти знаєш…
            І повняться сіллю

    долоні німих жебраків,
            що щастя збирають по гривні.
    Так глибоко в сонному вирі…
    Кому і для чого ми винні?
    Це серця гойдається човник.
    До гирла безпечно тече,
            поволі зникає Почайна.
    Будуймо нарешті ковчег.

    Я. Місто. Ти знаєш. Востаннє.


    Рейтинги: Народний -- (5.52) | "Майстерень" -- (5.53)
    Прокоментувати:


  45. Ніна Сіль - [ 2011.04.01 19:01 ]
    Хованки

    Я від сонця заховалась –
    а воно мене знайшло!
    Де дістало –
    цілувало,
    поки маком зацвіло,
    зашарілось,
    завстидалось
    і – втекло!

    1994


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.4) | "Майстерень" -- (5.38)
    Коментарі: (2)


  46. Ніна Сіль - [ 2011.04.01 19:13 ]
    Дощ і... дощ

    Дощ хлюпоче:
    – хлюп-хлюп-хлюп,
    я – охоче!–
    сплю, сплю, сплю;
    дощ дахами:
    – дум-дум-дум,
    а думками –
    сум, сум, сум;
    смуток ніжністю присплю,
    посміхнусь тобі: люб-лю;
    нас захлюпнуть не дощі –
    любо-любо-любощі;
    ніч шепоче:
    – люб-люб-лю,
    я – не сплю, не сплю,
    не сплю...

    1994


    Рейтинги: Народний -- (5.4) | "Майстерень" -- (5.38)
    Коментарі: (4)


  47. Зореслава Цибко - [ 2011.04.01 16:25 ]
    Задзеркалля
    Це все – моя остання золота симфонія:
    Весни зажурена мелодія,
    І вальсу білий невгамовний дим…

    Засяяв вечір – й у тривозі я…
    В повітрі золота поезія
    Спокійних крихітних хвилин…

    В душі ворушиться стара трагедія…
    Чарівних мрій сумна елегія
    Шепоче голосом чужим…

    До задзеркалля ще залишилось
    чотири кроки.
    Через туман і морок,
    небо й сонце.
    Трохи.
    Ще трохи пристрасті на білім полотні.
    Самотньо так співають яблука у сні…
    А у вікні,
    далекому, прозорому й дзвінкому,
    зникає час.
    І в настрої такому
    чомусь розквітнув сніг,
    мій загадковий оберіг…
    Та й лід – блакитний вірний друг –
    засяяв, з подивом, в обіймах
    твоїх рук!
    2001р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.42) | "Майстерень" -- (5.25)
    Прокоментувати:


  48. Женя Бурштинова - [ 2011.04.01 16:46 ]
    Інспекція на ПМ
    "На ПМ майстернях скоро
    Ждіть у гості ревізора",-
    Но згори зіпхнули факс,
    Тут у двері Жанна Д'Арк, с-с-с.
    - З сат. журналу я, власкор.
    /"Боже мій, це ж ревізор!"/
    - Будь ласка, прошу, ось сідати.
    Сатиру? Гумор? Що подати?
    - Лишень сідати... ну що ж нехай і так,
    Питання перше: " Хто і як,
    У кого тут які резерви,
    І хто подовше, без перерви.
    Почнем з найбільш сміхоагента
    На ймення Йван, Іван чи Гента.
    - О, тут все чисто, по закону,
    Відповідає рамкам клону,
    Вірші, пародії -
    близнятка,
    Як два мальованих горнятка.
    - Близнятка... ну, непогано для початку,
    Хто далі має добру хватку?
    - Даймон Пеем з античних літ
    На ліво - право ділить світ,
    Щоб по місцях ставало й грало,
    Йому лиш шпильки не хватало.
    - У мене є, це не проблема,
    Тут постає нова дилема -
    - Мене цікавлять форми, очі.
    - Та в нас є спец, це Вітер Ночі.
    - І щоб не страшно було в грози.
    - В нас є один, що тисне сльози.
    - А може ще є з кого зиск?
    - ?... Лиш комариний з нього писк.
    *****
    Щоб вийшов гарний діалог,
    На результат, а не в пролог,
    Спитаю ще в несмілій формі:
    - Чи і-і-і м-м-м потенція л-л-л в них в нормі?


    Рейтинги: Народний -- (5.49) | "Майстерень" -- (5.44)
    Коментарі: (24)


  49. Світлана Мельничук - [ 2011.04.01 15:49 ]
    ***
    Ми знов удвох. Про се й про те
    Ведем розмову обережно.
    Боюся втратити тебе,
    Так, ніби ти мені належав.

    Пихатий, зверхній. Та пусте.
    Моя сліпа любов - безмежна.
    Боюсь образити тебе,
    Так, ніби ти мені належав.

    А щастячко моє - скупе.
    Ти хочеш бути незалежним.
    Як розумію я тебе!
    Так, ніби ти мені належав...

    2007


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.51) | "Майстерень" -- (5.56)
    Коментарі: (5)


  50. Мирослава Мельничук - [ 2011.04.01 15:52 ]
    Єдність
    чи знаю тебе, коханий?
    напевне, я вірю в це:
    ти осені любиш ранок,
    як дощ омива лице.
    ти любиш гарячі грінки,
    зелений холодний чай,
    пожовклі старі сторінки,
    історію, Схід, Китай...
    і небо - чисте, блакитне,
    сріблясті швидкі літаки -
    несила без нього жити,
    а я... я усе навпаки...
    бо квіти люблю і кішку,
    холодні тонкі млинці,
    і каву гарячу в ліжку,
    і грудочку ґрунту в руці...
    відмінності нанизавши,
    щодень нас єднає знов,
    бо спільні для нас назавше
    надія, віра, любов.


    травень 2008 р.


    Рейтинги: Народний -- (5.48) | "Майстерень" -- (5.43)
    Коментарі: (8)



  51. Сторінки: 1   ...   1208   1209   1210   1211   1212   1213   1214   1215   1216   ...   1848