ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Іван Потьомкін
2026.11.07 18:17
Андрій Розумовський
Маестро, чи не могли б Ви подивитись оцю ось пісню ?

Бетховен
З приємністю, Ваша величність. Ви стільки робите для мене, що тепер я – найбагатший, мабуть, серед моїх колег. Де ще б я перевірить зміг те, що тільки-но створив, як не

Борис Костиря
2026.11.07 16:32
Мені часу постійно бракує.
Я не хочу втрачати на сон
Цілу вічність. Стоїть одесную
Невблаганний, жорстокий клаксон.

Океан промовляє безмежно
Уві сні, наче сага сторіч.
Я навшпиньках іду обережно

Ігор Терен
2026.11.07 13:51
Тарган вусатий б’є усі рекорди
і певно-що радіють бульбаші,
що їхній незамінний держиморда
вже переплюнув Мао й Чанкайші,
але мабуть, не знає навіть ШІ,
що бригадир колгоспного городу
не має ні моралі, ні душі.

Тетяна Левицька
2026.11.07 11:13
Тумани смокчуть хмарне вим'я,
міліє сивий небокрай.
Як хочеш, любий, душу вийми,
але журі не віддавай.

Цей листопад, мов битий щебінь,
під чобітками шурхотить.
Згубив пір'їни чорний лебідь

Віктор Кучерук
2026.11.07 06:54
О, як повільно рухається ніч,
Коли не спиш в очікуванні світла, -
Коли пітьму розсіяти невміч,
А туга в серці, наче терн, розквітла.
Судомить щемом душу самота,
Коли пітьма тримає у полоні, -
Молитвами вже втомлені уста,
Слізьми украй зволожені д

Артур Курдіновський
2026.11.07 02:21
Нехай в піску ховають очі страуси,
Нехай рожевим їм здається шлях.
Втомився я заповнювати паузи
У недотичних та чужих життях.

Гидую компліментами убогими -
Порожні звуки. Пухне голова.
Я нехтую скляними діалогами,

хома дідим
2026.11.06 23:47
хмари навіть і не сунуть
смугами лежать оце
вітер листя трусить сумно
ще поцілює лице
що пригоди що нагоди
ні до чого і нема
осінь при небесних водах
ексклюзивна і сама

Володимир Бойко
2026.11.06 22:59
Ненависті ніякої любов'ю не зіпсуєш. Хто не боровся з москалями, той надаремно вік прожив. Низькі люди похваляються високими ідеалами. Усі незалежні від когось таки залежні. І купаючись у золоті не забувай про рятівне коло. Носіїв глибоких

Ігор Шоха
2026.11.06 21:21
На душі не затишно одному
у часи великих перемін
цього світу. Може, хоч на тому
не побачу на шляху додому
моторошне капище руїн.

Як не буде, тільки б не конати
при електораті сатани,

Юрій Лазірко
2026.11.06 17:06
Текст:
-------
1.
He’s one of those warlocks,
who rummages through souls
in temples.

How many strange souls

Борис Костиря
2026.11.06 12:29
Нехай мене засиплять листям
І вкриють мулом забуття.
Осяє істина столика
Мої шляхи в нове буття.
Приїду в сонячну столицю
Для перемоги й каяття.

Нехай це листя заговорить

Віктор Кучерук
2026.11.06 06:43
Ярує осінь вітром і дощем,
Вихрить опалим листям до незмоги, -
Давай назад у літо утечем
Від лицемірства холоду й вологи.
Гайнем туди, де вчора на піску
Були ми сонцем щедро обігріті, -
Давай забудем осінь цю слизьку
У теплих чарах лагідного літа.

Вікторія Лимар
2026.11.05 21:26
Пісня

Дивовижна пані в пошуку, пізнанні.
Пензель у руці.
Фарби різнобарвні в стильному єднанні.
Всесвіту творці.

Приспів:

Артур Курдіновський
2026.11.05 16:56
Віват американському народу!
Завершилися жалюгідні спазми.
Сьогодні він обрав собі свободу
Від торгашів токсичного маразму.

Коротка й переконлива розмова!
Англійською ніхто не крикне "гойда".
Народ сказав своє вагоме слово,

Євген Федчук
2026.11.05 16:38
Лиш два роки проминуло з кривавої битви,
Де вдалося Радзивіллу козаків побити.
Де Кричевський славний згинув й козаків багато,
А вже знову з Литви хмари стали насувати.
Король польський нове військо, кажуть набирає,
Покінчити із козацтвом, мабуть пла

Борис Костиря
2026.11.05 13:05
Тепер автобус більше не приїде
За визначеним шляхом. Пізній час
Втонув у річці, ніби "Ріо-ріта",
Так відійшов, що вже забув про нас.
Замість вогнів - задавнені корита.
Колючий дріт обплутує Парнас.

За визначеним шляхом не приїдуть

хома дідим
2026.11.05 12:11
пора блекаутів і віршів
читати ще писати щось
вигадувати рими ліпші
немовби транс немов гіпноз
коли побачиш чи повіриш
у цьому вирі із марнот
бреде через дорогу лірник
на думці в нього анекдот

Ірина Вовк
2026.11.05 08:30
ЖАННА Д’АРК: ПОВЕРНЕННЯ В ДОМРЕМІ
(драматичний есей-містерія в голосах з прологом і трьома післядіями)

(до 595-их роковин смерті на вогнищі ЖАННИ Д’АРК, присвячується)


ПРОЛОГ: Три виміри Руана
(30 травня 1431 року. Руанська площа зас

Вячеслав Руденко
2026.11.05 08:25
Чую знову клацання копит -
Під копитом кольоровий вид
Крихіток піску на камінцях,
На кривих стежках і манівцях,
У картографічній ворожбі,
Де граки нудьгують на вербі,
Де роки у полум’ї століть
Мимоволі сунуть мимохіть

Віктор Кучерук
2026.11.05 06:07
Вологою насичене повітря
Повисло понад містом уночі, -
Німа пітьма приглушує палітру -
Ні вогника від лампи чи свічі.
Убралось місто в чорні оксамити,
Заснули вулиці, будинки і мости, -
Без світла важко і тривожно жити,
Без світла, знаю, спокій не

С М
2026.11.05 03:33
із золотого берега рабів
скинуто на ринку в орлеані новім
купець рубцюватий за трудами своїми
знай жінок шмагає, опівніч за мить, ов

бурий цукре, чом добре так смакуєш
бурий цукре, мов ті дівчачі згуби

Катерина Савельєва
2026.11.04 16:29
Журлива осенi краса,
Пробiглася босонiж небом.
Можливо, нам того не треба,
Що на дворi бринить роса.

Кружляє листя над землею –
Журлива осенi краса,
Мов позолочена коса,

Світлана Пирогова
2026.11.04 16:16
Цей ліс живий. У нього добрі очі.
Шумлять вітри у нього в голові.
Старезні пні, кошлаті поторочі,
літопис тиші пишуть у траві.
Ліна Костенко.


Іду до лісу.

Борис Костиря
2026.11.04 14:37
Чи не була порожньою краса
Актора знаменитого у кадрі,
Що дарували щедрі небеса,
Як нагроду чи небесну кару?

На сцені він підкорював усіх.
І слава насувалась, мов лавина.
Трагедія або нестримний сміх

Вячеслав Руденко
2026.11.04 11:46
Скіфи, кімерійці, чорні маври,
Може, ще арійці — та навряд...
Ми учора лише динозаври,
А тепер — екзистенційний ряд!

Ну, а у майбутньому — отрута,
Ніби рути-м’яти вогка ртуть,
Б’є у скроні часу лють закута,

Кока Черкаський
2026.11.04 11:26
Деякі автори такі кумедні
блокують доступ до свої нєтлєнок
Відкрию їм страшенну таємницю
Їх твори є доступні анонімно

Завжди їх можна прочитати
посміятись
рецензію щоправда не напишеш

Ірина Вовк
2026.11.04 09:26
У Львівській обласній бібліотеці для юнацтва імені Романа Іваничука, що на площі Ринок, відбулася презентація ювілейного перевидання книги «Марія з Магдали» – релігійної драми маловідомого польського поета й драматурга Антона Шандлєровського в українськом

В Горова Леся
2026.11.04 08:10
Листя, що впало на стежку, до сірого стовчене.
Краплі намистом на чорному - срібло на оніксі.
Та несподівано і кольористо тріпоче на
Мокрій обочині клапоть обірваний з коміксів.

Берег. Метелик. Малюк і рука, певно, батькова,
Міцно тримає, а з нею т

Віктор Кучерук
2026.11.04 07:19
Важка, велика та холодна
Роса на стеблах і листках
Культур баштанних і городніх,
І на утомлених руках.
Вона така, мабуть, до спеки,
Коли все гине, в'яне, схне, —
Ось-ось, вернувшись іздалека,
Нещадно сонце спалахне.

хома дідим
2026.11.03 23:42
ясно і зрозуміло що не спасуться всі-всі
і сам я не претендую повірте
бо кінець і наступний початок
чогось-там типу-якщо-б
є незмінним а саме
із небес щось потужно шарахне
а тому вочевидь
люблю обіймаю хочу вірити кожен

Кока Черкаський
2026.11.03 14:53
Нам обіцяли дати світло у четвер,
Та знов щось трапилось, і темно дотепер.
Не можу навіть подивитись марахвон,
Ну а без нього в мене дуже кепський сон!

По марахвону нам говорять все, як є:
Ось-ось Москва вже ка-пі-ту-лює!
Лиш треба два-три тижні

Борис Костиря
2026.11.03 13:42
Я іду і падаю у бруді,
Вирвавшися із пасток цупких,
Потонувши у далекім блуді
І промовах скорих, копітких.
Упаду в траву, як у основу,
У буття, початок і кінець,
У самої вічності промову,
Подолавши бісівський вінець.

Вячеслав Руденко
2026.11.03 10:48
В пітьмі по припічку гасали
Чотири чорні павуки,
Було їм припічку замало
І закороткі держаки.
Шляхи до печі, як дороги,
У невідоме знову звуть.
Вони гасали до знемоги,
В печі гула груднева лють.

Віктор Кучерук
2026.11.03 10:35
Багряний жар листків опалих
Підхопить вітер мимохідь
І, капризуючи помалу,
Вони дзвенітимуть, як мідь.
В танку кружлятимуть допоки
Вітрисько має сили й хист
Робити наскоки і скоки,
Іграти, ніби гармоніст.

Ірина Вовк
2026.11.03 08:44
«ДАНТЕ: ОСТАННІЙ ПОГЛЯД РАВЕННИ»

(драматична містерія в голосах на дві з'яви)

ДІЙОВІ ОСОБИ:
Данте Аліг'єрі (Майстер) – 56-річний поет-вигнанець, що помирає від малярії.
Голос Флоренції – темна, потворна постать у золотій короні, алегоричний о

хома дідим
2026.11.02 23:38
щодо творів отих неумисних
несумісних із логікою
непричетних до пошуків істин
чи здаються підробкою
бездоганність між іншим у світі
конкурентний протекціонізм
інсталяцій 3-d графіті
кю-ар-коди повсюди скрізь
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори на сторінці:

Віталій Татленко
2026.10.28

Микось Діденко Сухоцвіт
2026.10.27

Оксана Стемковська
2026.10.19

Йа Власне
2026.10.17

Єгор Мельниченко
2026.10.12

Олег Гелолев
2026.10.08

Михайло Укран
2026.10.08






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




 
 
Поезія


  1. Віталій Ткачук - [ 2009.10.02 14:55 ]
    Нас поєднують хвилі. І тільки
    Нас поєднують хвилі. І тільки.
    І безсоння нічних операторів,
    Що слова переводять, як стрілки,
    Що у слухавках вирили кратери.

    Ми осердями сотових вишок
    Поглинаємо тонкощі голосу.
    Нас прослухають. Може запишуть.
    Може схочуть залізти у голови.

    Нам залишиться тиша мовчання
    І цілунки повітряних дотиків.
    Прохолода в розділених спальнях
    Й пожиттєвого ступеня опіки.

    2009


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.45) | "Майстерень" 5.5 (5.37)
    Коментарі: (33)


  2. Кока Черкаський - [ 2009.10.02 13:31 ]
    Вона
    (Пародія на пісню "Вона")

    Завтра прийдуть депутати
    Знову Раду блокувати,
    Будуть блокувати дотемна...
    Будуть знову руйнувати,
    Зраджувати й балакати,
    Проїдати наші гроші, а вона...


    Лиш вона, лиш вона
    Працює, як дурна,
    Шахтарям дала зарплату,
    Алкоголікам – вина.
    Я співатиму про неї-
    Просто так, не за медаль,
    А вона сама тим часом
    Виплавля чавун і сталь.


    В Україні знову горе
    Чергові прийшли вибори,
    Кандидатів знову, як гівна...
    Але з кого вибирати,
    Як усі-дегенерати,
    Всі дегенерати, крім Вона...


    Лиш вона, лиш вона
    Працюватиме одна,
    Без Юща і без Тігіпка,
    Без Балоги й Литвина.
    Наша дівчинко печальна,
    Наша вОна золота,
    Ти-розумна, геніальна
    І святіша за Христа!

    2009


    Рейтинги: Народний 5.38 (5.32) | "Майстерень" -- (5.29)
    Коментарі: (9)


  3. Василь Степаненко - [ 2009.10.02 13:26 ]
    Людський дух
    *
    Двері не замкнув.
    Вкрасти в хаті щось… Чорма!
    Дух у ній живе.


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (5)


  4. Василь Степаненко - [ 2009.10.02 13:49 ]
    Річка
    *
    Річка
    вдихає неба простуду,
    глибокий синій смуток,
    на берегах якої принишкли кущі –
    вівці нестрижені.


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (6)


  5. Олександр Христенко - [ 2009.10.02 13:38 ]
    А ЩО НАСПРАВДІ
    Всього три слова: ”Я тебе кохаю!”
    А що насправді ти сказати хочеш:
    Чи це – пароль, перепустка до раю,
    Чи то розбитих мрій пекельні ночі?!

    29.09.09р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.51) | "Майстерень" 0 (5.42)
    Коментарі: (9)


  6. Ігор Міф Маковійчук - [ 2009.10.02 12:41 ]
    МАЛЮНОК
    Намалюй диво-край,
    Де немає жорстокості й фальші.
    Пісню в нім намалюй,
    Так, щоб не обірвати струни.
    і навчи, як іти,
    Як і Ти, щоб сьогодні в сьогодні.
    Без минулих тривог
    І майбутніх незвіданих дій.
    Обігрій жорсткість тем
    Олівцем голубої безодні
    І безмежжя краси
    І любові над час намалюй.
    Намалюй вільну мить
    Із життя швидкотечії миті,
    Де нікого нема окрім нас…
    Без прикрас…
    Намалюй несполоханий вітер,
    Що розвіює сум
    І навіює спокій душі.
    Не спіши, щоб забув,
    Що то тільки малюнок. І в квіти
    Не вливай жовтих фарб,
    Поміж нас.
    Хай без назв і пояснень, і слів.
    З почуттів. намалюй,
    Намалюй світло-зоряний простір.
    Намалюй, намалюй, намалюй…
    1997р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.41) | "Майстерень" -- (5.27)
    Коментарі: (16)


  7. Роман Пічурін - [ 2009.10.02 12:15 ]
    Відображення
    Моє відображення у вікні
    чимось зовні схоже на мене.
    Та немає блиску в очах
    і не має у ньому душі
    Віє холодом постать
    на скляному,гладкому папері.

    Це такий собі автопортрет
    Зазирнувши до нього я знаю.
    Відображення мертве й лихе
    Я лишу його там...
    Хай чекає..

    2009 Вересень


    Рейтинги: Народний -- (5.17) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:


  8. Роман Пічурін - [ 2009.10.02 11:18 ]
    Свята любов
    Еротично ляжеш в ліжко
    Ледь торкаючись мене
    Проведеш рукой по тілу
    Поцілуєш у лице

    Будем ніжно ми кохатись
    Говорити про любов
    У кохані цілуватись
    Обійматись.... Знов і знов

    Покажу тобі я пристрасть
    Забіжить по венам кров
    Хоч для когось ми є грішні
    Та свята у нас любов!!!

    2009 Вересень


    Рейтинги: Народний -- (5.17) | "Майстерень" -- (5.13) | Самооцінка 5
    Прокоментувати:


  9. Олексій Кацай - [ 2009.10.02 10:44 ]
    Світло в вирву безодні стікає...
    Світло в вирву безодні стікає,
    сплять галактики з чорних дірок,
    епос зниклого людства вростає
    в наддалекий космічний зв‘язок.

    Він хрипить, він пульсує, він лине,
    хоч зникають, як давні світи,
    катафотів криваві краплини
    у холодній пітьмі самоти.

    Хоч круг порожньо так, що аж лунко,
    хоч іржею хворіє метал,
    кожен спогад вичавлює думку,
    кожна думка – з антени сигнал.

    І вві сні згасле небо щось ранить,
    а по курсу, в грузькому ніде,
    обертається космос на пам‘ять,
    щоб комусь розповісти себе.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.38) | "Майстерень" 5.5 (5.38)
    Коментарі: (6)


  10. Олексій Кацай - [ 2009.10.02 10:44 ]
    Марсіянська блискавиця
    Іржавіє з колесами баддя,
    що має горду назву "марсоходу",
    в пустелі, де загублене життя
    шукають навіть в навісну негоду.

    От знову дме іржавий суховій,
    ламає небо кам‘яним цунамі
    і я в електросамоті своїй
    викрешую себе на небозламі.

    Я – складова його і вартова,
    піщана марсіянська блискавиця.
    Дивіться: я же поряд! я жива!..
    Спить в кратері земна іржава криця.


    Рейтинги: Народний -- (5.38) | "Майстерень" -- (5.38)
    Прокоментувати:


  11. Николай Таранцов - [ 2009.10.02 09:23 ]
    Дещо про мрії, дещо про життя
    Мріємо, щє кудісь піти
    Подалі,
    .......... де себе знайти,
    Люди, то кажуть, так буває,
    Наш світ в собі, що й зберігає,

    Щастя,
    ........... та десь воно далеко,

    Летіла з вирію лелека,..

    Мабуть що щось, і дома є,
    Інтимне, тільки лиш твоє,
    За чім душа, весь час страждає,
    Що, тільки лиш тебе чекає,..

    Як тяжо сЕбе зрозуміти,
    Як і життя з сенсом прожити,

    Мріємо,
    ............. а роки збігають,..


    Рейтинги: Народний 5.5 (4.33) | "Майстерень" -- (3.75)
    Прокоментувати:


  12. Ігор Міф Маковійчук - [ 2009.10.02 09:55 ]
    * * *
    Непомітно зотліла цигарка.
    Між завмерлих у часі годин.
    У старому, забутому парку
    Він сидів у задумі один.

    Друзі всі в номерах телефонів.
    Дім, робота – зупинки метро.
    Блідозорі полони безсоння.
    Лампа, аркуш, вино і перо.

    Фальш – усмішка, відвертість – образа.
    Промайнула чужою Вона.
    – Нас чекають, ходім, обмаль часу.
    Дім, дві долі, а поміж – стіна…

    Він пішов у тривожній задумі.
    Й споконвік не спитає ніхто
    Про його нерозділені думи
    В старім парку між станцій метро.

    1996р.



    Рейтинги: Народний 5.4 (5.41) | "Майстерень" 5.25 (5.27)
    Коментарі: (17)


  13. Олеся Овчар - [ 2009.10.02 08:12 ]
    Моє дитинство
    Пройшли роки – я вже доросла.
    Що – зрозуміла, що – і ні.
    Ну а моє дитинство босе
    І далі проситься у сни.

    Тримаючи в руках кисличку,
    Ясне, як веснянкова рань,
    З малиново-повидлим личком,
    Стрімке і щире без вагань.

    Штанці новісінько-протерті –
    Відзнака бойових звитяг...
    Воно упевнено і вперто
    Шукає свій до щастя шлях.

    Грайливі очі-небесинки –
    Невинна мудрість глибини.
    Пухкенька ручка волосинку
    Знімає сиву з голови.

    Воно ще й досі зрозуміє
    Травичку, пташку, звірину,
    Розіб’є камінцем уміло
    Скляну дорослу тишину.

    Не відпущу його від себе
    В далеко-невагомі дні –
    Разом літатимемо в небо
    Ловити посмішки ясні.

    2008


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.48) | "Майстерень" -- (5.45)
    Коментарі: (10)


  14. Михайло Закарпатець - [ 2009.10.02 08:32 ]
    Написати листа...
    Чи давно вам
    писали листи?
    Від руки, від душі –
    на папері?
    Чи давно уявляли,
    як вам
    листоноша
    постукає в двері?

    Чи давно
    підбирали слова
    для близької людини -
    у риму?
    Щоб листом
    заявити права
    на Любов,
    що в рядочках полине?

    Нам листи
    замінив Інтернет
    і провалля
    мереж
    соціальних.
    Чат(ування), он-лайн,
    forum.net,
    словоблуд
    в блогосферах брутальних...

    Та торкніться
    рукою листа,
    що людина вам рідна
    прислала.
    Відчуваєте?!
    Там теплота
    пальців тих,
    що листочка складали!...

    Там
    закохана ніжність
    і сни.
    Дні чекання
    і сльози пророчі.
    В цих рядках –
    візерунки Весни.
    І бажання торкатись
    щоночі...

    2009


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.45) | "Майстерень" -- (5.36)
    Коментарі: (1)


  15. Олексій Чупа - [ 2009.10.02 08:27 ]
    silent
    знаєш, якшо раптом тепло цих розмов
    вирветься назовні
    то наші міста
    вмить запалають а ми будемо захоплено
    танцювати навколо

    погодься — в цьому шось є
    стікати соком
    ковтати сльози
    падати дощем на асфальт
    і вмирати від спраги

    Ти ж бачиш!!! осінь так і не настала...
    Ти ж пам'ятаєш? найтепліше небо в цьому місті - над вокзалом
    загрієш ним свої долоньки посидиш на сходах
    і зникнеш в переплетеннях підземних переходів

    знаєш, якшо раптом хтось з нас замовкне
    інший підхопить ритм його подиху
    і засне промовляючи рідне ім'я


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (1)


  16. Богдан Сливчук - [ 2009.10.02 07:35 ]
    ПРОМЕТЕЙ НА П'ЄДЕСТАЛІ
    ЩИРО ВІТАЮ ВСІХ, ХТО ПРАЦЮЄ В ОСВІТІ ,З НАСТУПАЮЧИМ СВЯТОМ!!! ПРИЙДЕ ЧАС ВАШУ ПРАЦЮ ОЦІНЯТЬ ДОСТОЙНО.ЛЮБОВІ ,
    ЗДОРОВ'Я, ТЕРПІННЯ , УДАЧІ ВСІМ.

    Знайома стежка кличе знову в школу
    Тут вчитель залишив своє тепло.
    Дрібнесенькі значки на біле поле
    Він щиро сіяв , щоб добро зійшло.

    Навчав писати найтепліше слово,
    Частину серця віддавав серцям.
    Во ім’я інших з іменем любові
    Творив невпинно свій науки храм...

    Відквітли весни, ліг туман на скроні,
    Десятки літ минули, наче мить.
    Не мож роки утримать на припоні,
    І він вже на уроки не спішить.

    Та завтра знов прийде у свою школу –
    Тут правнук став недавно школярем.
    А він, стрункий, мов явір окрай поля
    На п’єдестал зійде із букварем.

    Підніметься , усміхнений в граніті
    І пам’ятником стане за життя.
    Бо другим світлом є у всьому світі,
    Бо вивів в люди не одне дитя!

    Підніметься, щоби завжди світити.
    Нащадкам обрій – скромний Прометей...
    Шкільний дзвінок завжди буде дзвонити,
    І кликати до класу , до дітей!




    Рейтинги: Народний 5.5 (5.4) | "Майстерень" -- (5.37)
    Коментарі: (4)


  17. Іван Редчиць - [ 2009.10.02 07:59 ]
    ОЗОРЕНИЙ ШЛЯХ

    Хай рідне, повнозерне, чисте слово
    Піснями в юних душах проростає,
    Якщо ви не соромитесь його,
    Й не мучите до безтяму російську.

    Вона вам не підкориться, бо знає –
    Ви зрадили її сестру, ту мову,
    Що не змовкала на бузках душі
    У непокірних предків споконвіку.

    Ні, не були вони такі байдужі,
    Ліниві думкою і почуттями,
    Бо цінували – волю і добро…

    Як Данко, сильні духом підвелися,
    І запалали гордими серцями.
    Ви бачите озорений той шлях?


    Рейтинги: Народний -- (5.49) | "Майстерень" -- (5.46) | Самооцінка 6
    Прокоментувати:


  18. Ірина Білінська - [ 2009.10.02 02:48 ]
    LOVE STORIE…
    Господи, який солодкий вечір
    поруч присідає на траву.
    Огортає серце безкінечність
    у якій я мрію і живу.
    І зірок у небі – не злічити.
    Сповнюється спокоєм земля.
    Так приємно жити і любити.
    Я питаю в неба: де ти? Я…
    Я собі придумаю love storie,
    поки вечір ще не догорів...
    …Як мені тебе бракує поруч
    в присмерку вечірньої зорі…


    Рейтинги: Народний -- (5.45) | "Майстерень" -- (5.41)
    Коментарі: (4)


  19. Ірина Білінська - [ 2009.10.02 01:41 ]
    ЛЮБЛЮ ЦЮ ОСІНЬ
    Люблю цю осінь – і вона для мене.
    Навіки невід’ємна у мені…
    Я листячко цілую ще зелене
    і те, що в кольоровому вогні.
    Я обіймаю висушені трави.
    І ріки огортаю, і поля...
    О, скільки митей в осені яскравих!
    І хтось сумує в ній, але не я.


    Рейтинги: Народний 0 (5.45) | "Майстерень" -- (5.41)
    Коментарі: (5)


  20. Ірина Білінська - [ 2009.10.02 00:13 ]
    ОСЕНІ СТРУНА
    Мила панно, музико моя!
    Чом сльоза засяла на обличчі?
    Погляд Ваш, то мій земний маяк –
    веде мене додому, ніжно кличе.
    Не сумуйте. Осені струна
    зазвучить печально і розтане…
    Ви плачете… у чім моя вина?
    Чим я Ваше юне серце ранив?
    Мовчите… ні подиху із вуст.
    О, як же Ви на мене, панно, схожа….
    Спадає з неба зірка у траву
    згораючи так швидко, Боже…


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.45) | "Майстерень" -- (5.41)
    Коментарі: (5)


  21. Володимир Ляшкевич - [ 2009.10.01 23:11 ]
    Toccata. Paul Mauriat. Поетична інтерпретація
    - Без осуду і флуду, я просто жити буду,
    здобуду і забуду, -
                        серця супокій над усе...

    - А сни проникливі,
    а повеневі весни, і
    мінливості твоєї юності,
    красивості леткої ніжності,
    невже нітрохи не бентежать?

    Не потривожать, не обернуть безупинні дні
    звучання тихої покірності -
    твоєї мудрої спокійності
    на радості чи на біду?

    Мені спинитися би теж біля прогалини,
    минути сутіні гущавини,
    у подиху відчути овиди
    своєї мрії золотої.

    І до барвистої висо́кості, принадної
    дістатися з імли безрадної,
    краси торкнутися доладної,
    знайти і далі понести...

    - А я давно вже мандрую у диво-краї,
    Вони близенько - не в далекій далині!
    І, як захочу, приходжу гуляти туди
    і до вподоби ті прогулянки мені!

    - Усе придумала моя мала розумниця?
    Хіба омріяному збутися?
    В зимову стужу не розлитися
    весняній хвилі чарівній.

    - Чому би й ні - для такого і диво-краї.
    Вони близенько - не у дальній далині!
    І як раніше, я нині літаю туди
    і так подобається там усе мені!

    - І сни проникливі, і повеневі весни, і
    мінливості твоєї юності,
    красивої сумної ніжності,
    які нітрохи не бентежать.

    Не розтривожаться, і не перегорну́ться дні
    твоєї тихої покірності,
    твоєї мудрої спокійності -
    від радості і на біду...

    - Без осудів і флуду жити буду, просто буду,
    непотрібне позабуду - буду, просто це над усе...


    2009



    Рейтинги: Народний -- (5.6) | "Майстерень" -- (5.62)
    Коментарі: (4) | "Toccata. Paul Mauriat"


  22. Олеся Овчар - [ 2009.10.01 23:02 ]
    Просто одне речення для підняття настрою
    Вимащена шоколадом
    Дивиться на мене
    Радість…
    Очима моїх дітей.

    p.s. Це не літературна поезія...
    Це поезія життя :)


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.48) | "Майстерень" -- (5.45)
    Коментарі: (12)


  23. Юлія БережкоКамінська - [ 2009.10.01 22:55 ]
    * * *
    Я прокинулась - жовтень,
    І дощі, і тумани,
    І глизяві світанки,
    Чадні вечори.
    Я потрапила в осінь
    Чужа і незвана:
    Ні тебе там, ні сонця…
    Не лишай!
    Забери!..
    Забери мене звідси
    У липень гарячий,
    Там наш час недопитий
    І зірка дріма…
    Там лишилась ромашка,
    Лишилась і плаче…
    Забери мене звідси,
    Тут скоро - зима.
    Тут немає нікого
    Із поглядом брата.
    Тут у посмішці жодній
    Не стріти сестри.
    Я прокинулась - жовтень
    Серед тліну і злата.
    Забери мене звідси!
    Забери, забери…
    1.10.09.


    Рейтинги: Народний 5.25 (5.49) | "Майстерень" -- (5.46)
    Коментарі: (6)


  24. Наті Вінао - [ 2009.10.01 22:24 ]
    СУД НОЧНОЙ КРАСОТЫ
    Широкие светло-зеленые листья виноградные,
    Которые насквозь искусственный желтый свет…
    Усики, в окоченевшем движении жадные
    Среди темноты, ярких звезд и планет…

    Здесь ноги в тепле, шерстью пледа согретые,
    А сердце качает кроваво-кофейную смесь…
    Мысли там, в поднебесье, раздетые
    Невинно-нагие , без кожи… А здесь

    Убили в сознании краски света…
    Лишь листья помогут выжить без неба!
    Неужто и после жить будет планета?
    Ведь я… эгоистка?…Нет хлеба.

    Стол пуст, чист, серьезен – в столовой царит тишина…
    Наверное, я ведь не там, а тут,
    Где суд красоты виноградной лозы… Имена?
    Я помнить могу имена? А боль?! Снуют
    Комашки вокруг этой лампы,
    А думают – Солнце...


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.24) | "Майстерень" -- (5.25)
    Коментарі: (5)


  25. Микола Левандівський - [ 2009.10.01 19:03 ]
    Ти, Я і Голос за кадром (мельодрама у віршах)
    Я: Ти не втечеш…

    Голос: «Не будь дурепою»

    Я: бо хворі комети
    ще літають…

    Голос: «Плював я на комети
    от на Марсі…
    жизнь в шикаладє»

    Я: для тебе Бог розсипав
    зорі намистом по небу

    Голос: «Романтика, читав Хвильового»

    Я: та так насипав…
    будеш збирати зі мною
    до старості…
    ти просто приречена
    на мене…
    на мою любов…

    Голос: «Попсове слово вжито
    ех, нудно ж як
    правий був Семенко»

    Я: Ми з тобою на
    небезпечному тарифі –
    «Завжди разом»
    ти не втечеш…
    моя посмішка
    твій улюблений смайлик

    Голос: «Подайте хустинку
    (шморгає носом)
    я так розчулився…
    піду під липи
    слухати цикад»

    Я: Вже накреслив наш
    земний маршрут
    як без зеленого світла
    твоїх очей?
    не хочу д_т_п

    Голос: «Паскудство
    ця абре віа тура
    мене дістала»

    Я: Зрікався тебе
    вже не тричі…
    як кожен злочинець
    вертаюсь на місце
    злочину…
    обіймаю постіль
    із твоїм запахом…

    Голос: «Ну-ну, вологість
    в кутиках очей
    тут не до місця
    о-о, вже не тричі
    зраднику
    твоя кава вже
    вистигла
    схололи твої
    почуття
    і ніч у зіницях –
    концентрована правда…
    камінний ідоле
    дівочої посмішки»

    Я: хіба я Августин?
    Аврелій чи Блаженний?
    Що читаю свою
    сповідь
    худенькими літерами
    з три крапками і комами
    при тремтячому вогнику
    свічки

    Голос: «Ну зовсім здурів
    справи кепські
    не в тільняшці
    видать народився
    плюндрує душу
    і здає в ясир…
    усе для неї…
    піде на галеру
    сімейного щастя»

    Я: Засніжена романтика
    твого обличчя
    я – крихта хліба
    з твоїх уст
    я – бісер з твоїх
    очей
    я…мабуть, твій
    промінь

    Голос: «Пішло й поїхало
    знову хвильовізм
    нудний ти Миколо
    Сосюра тобі
    не світить…
    а ще «сонячні кларнети»
    які продав Тичина…»

    Я: не буду говорити про
    місяць…
    про зорі – ліхтарики янголів
    з Космосу
    з Атлантиди Господа
    бо ми – лишень уламки
    від його провидіння
    ми – одна з амплітуд
    його любові
    його безголові творіння

    Голос: «Апокрифіческоє!
    А вона, мабуть
    не втече…
    хоча, навіщо ти
    їй такий потрібен?
    Августин з тебе
    поганий
    а вона…
    вона вартує…
    справжнього
    граду земного
    о-о, civitas mundi…
    ох, нудно ж…
    треба йти послухати
    тишу і цикад»

    Я: нарешті, я це вчув
    чи це не голос
    совісті
    так дошкуляє мені?
    це…може alter ego
    колишеться піском
    під моїми ногами…
    така самокритика
    мені недоступна
    я надто
    банально-серйозний
    для цього

    Голос: «Таки заскочив
    зненацька
    Михайль і Ґео
    би сміялися…
    ну, Ніколя ти дайош…
    я ж тобі на пальцях
    показую
    по літері виводжу:
    ти маленька тінь
    Вінграновського
    карикатура з Симоненка
    тьху!
    цикад набридло
    слухати
    все, я off line»

    Я: пішов, і слава богу
    якесь брождєніє в умі
    і сум дрижить мов
    електричка
    гамасплеск і
    виплеск
    твої обійми…
    азартний секс
    ти вже нікуди
    не втечеш…

    Голос: Абонент поза зоною
    досяжності
    Все, кінець п’єси.
    2009


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.36) | "Майстерень" -- (5.25)
    Коментарі: (13)


  26. Віталій Ткачук - [ 2009.10.01 17:00 ]
    Материки-I
    …І в очікуванні дива чи кількох вихідних
    Дивитись пророчо на скло і збирати скалки.
    Препаруючи поглядом, що немовби скальпель,
    Витинає тебе у віддалений материк.

    Вимивати кістки в амальгамі посохлих рік.
    Поєднати в собі розділеності Пангеї.
    Дзоти скелясті назвати своєю землею.
    Океани пройшовши тунелем швидких доріг,


    2009


    Рейтинги: Народний -- (5.45) | "Майстерень" -- (5.37)
    Коментарі: (18)


  27. Іван Редчиць - [ 2009.10.01 17:16 ]
    БІЛІ ХРИЗАНТЕМИ
    Цвітуть у косах ранні хризантеми,
    У чорних косах – білі, наче сніг.
    Милуюсь ними я щодня до щему,
    Коли сідає вечір на поріг.

    Цілую ніжно кожну пелюстину,
    Цілую так, як ще не цілував.
    І розквітаєш ти, немов жоржина,
    І ніч вдяглася в оксамити трав.

    Цвітуть у косах пізні хризантеми,
    У чорних косах – білі, наче сніг.
    Зорю найпершу, наче діадему,
    Я в юності для тебе приберіг.

    Цілую знову кожну пелюстину,
    Цілую так, як ще не цілував.
    Цілую ніжно шию лебедину,
    І слуха ніч зелену пісню трав.

    Цвітуть у косах білі хризантеми,
    У чорних косах – білі, наче сніг.
    Милуюсь ними я щодня до щему,
    Коли сідає вечір на поріг.

    Цілую ніжно кожну пелюстину,
    Цілую так, як ще не цілував.
    А вітер зачаровує калину,
    І пада цвіт на вишитий рукав…



    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" -- (5.46) | Самооцінка 6
    Коментарі: (2)


  28. Василь Степаненко - [ 2009.10.01 14:04 ]
    Ось так


    *
    Прибій кипить при дотику миттєвім
    Із усмішкою ніжного піску
    Берегової лінії.
    Ось так
    Любов раптово може закипіти.


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (7)


  29. Юлія Хвас - [ 2009.10.01 14:03 ]
    --***--
    Муза покірно чекає повернення осені,
    Уривками сонця літаюче небо латає.
    То регулює дощо-поетичні відносини,
    То слова здичавілі мовчки зганяє у зграї.

    І віриться музі чомусь не у правду, а в диво
    Трирічної витримки з маркою розчарування.
    А правда в'їжджає в свідомість локомотивом
    З важкими вагонами вибухо-віршування.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.37) | "Майстерень" 5.5 (5.25)
    Коментарі: (10)


  30. Мирон Шагало - [ 2009.10.01 14:28 ]
    Сон (сюр)
    Ти не запитуй, у чому резон,
    жодні пояснення в ньому не вмістяться.
    Важко збагнути недавній мій сон:
    дивні істоти -
    я і сто "ти" -
    на зворотному боці Місяця.

    Хай у астрономів думка не та,
    хай всі прагматики ниють і бісяться,
    хай ця ідея занадто крута,
    як параноя,-
    ти і сто "я"
    на зворотному боці Місяця.

    Хто я і хто ти?
    Реальні істоти,
    але...
    на зворотному боці Місяця.

    (2009, 2026)


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.46) | "Майстерень" -- (5.42)
    Коментарі: (3)


  31. Оринка Хвилька - [ 2009.10.01 13:40 ]
    загублений світ
    перебираєш в пам’яті паролі
    любов-надія-віра-що-там-ще
    міг бути і щасливим – з неба зорі
    знімати і ховати під плащем

    аби затим кохану рятувати
    від ворогів… та хоч би й від нудьги!
    даруй весну їй! – свято на додаток
    розтоплюй кригу!.. розмітай сніги!..

    ген-ген пішло – луною! – не згадати
    десь потаємний ключик в часі зник
    не відчинити скриньки. в серці кратер
    розкроює на частки – пересмикує

    ніде твої паролі – у мережі
    що раптом розсипається в руках
    дарма згадались видива бентежні
    летючі мрії – миші по шпаркáх


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.44) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (5)


  32. Іван Редчиць - [ 2009.10.01 13:35 ]
    СТАНЬ ВІЛЬНИМ...
    Стань вільним і гордим,
    Навік - не на мить.
    Неси в душі згорда –
    Небесну блакить.

    Стань вільним і гордим,
    Людиною стань.
    Будь сином народу
    Й героям повстань.

    Будь мужній і гордий…
    Ти чуєш мене?
    Вже хмар чорні орди
    Злий вітер жене.

    Стань вільний і гордий
    На рідній землі.
    Жбурни злиднів торбу,
    Дзвенять хай шаблі.

    Будь сильний і гордий,
    Куди б ти не йшов.
    Хай сонячні оди
    Співає любов.

    Стань вільний і гордий,
    Навік - не на мить,
    І в чистих акордах –
    Життя задзвенить…


    Рейтинги: Народний -- (5.49) | "Майстерень" -- (5.46) | Самооцінка 6
    Коментарі: (2)


  33. Юлія Фульмес - [ 2009.10.01 13:24 ]
    *-*-*-*-*
    Мій текст не стане серіалом,
    Мені би цього не хотілось:
    Записувати чорно-біло,
    Тлумачити чужі аннали.
    Мій текст не стане серіалом.

    Мій дім не виросте у нетрях,
    Я не зумію без сусідів
    Пекти торти, в”язати гетри,
    Або в настільній піраміді
    Ловити снігу білі нетлі.
    Мій дім не виросте у нетрях.

    Мій бог не воскресить учора,
    Ламке учора, збите тіром.
    Він, попри все, наївно вірить
    В печальний світ моїх історій,
    В невідворотній біль офіри,
    Мій бог не воскресить учора.

    Та вичислить мою адресу,
    І прийде як старий знайомий,
    Найперший гість в моєму домі,
    Читач моїх незграбних текстів.


    Рейтинги: Народний -- (5.52) | "Майстерень" -- (5.53)
    Коментарі: (25)


  34. Ігор Міф Маковійчук - [ 2009.10.01 12:33 ]
    ДВІ ОДИНОКОСТІ
    Вінчали нас не у Церковнім Храмі.
    Не грав орган, мовчав бенкетний зал.
    Втекли дві одинокості на зламі
    Із різних доль в надуманий причал.

    У пошуках омріяного щастя
    Зіткнулись у безсонності ночей.
    Та вицвілий каприз «несвоєчасність»
    Згубив запал сердець і блиск очей.

    Чи може то уже така природа
    І доля не міня свою ходу –
    Прозріння, що з’являється лиш згодом –
    Покара за вчорашню сліпоту.

    Два лебеді дві втомлені надії
    Зустрілися, щоб розійтися знов.
    На роздоріжжі сивих вітровіїв
    Розп’ята не дозволена любов.

    На роздоріжжі сивих вітровіїв
    Самотність не зняла своїх оков.
    Два лебеді, дві втомлені надії
    Знайшли і знову втратили любов.
    1996р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.41) | "Майстерень" -- (5.27)
    Коментарі: (7)


  35. Тарас Гончар - [ 2009.10.01 11:18 ]
    ВСЕ НА ПРОДАЖ

    життя – лайно! його люблять лиш мухи,
    хоча в кіно приховують і їх…
    в брехні туману, в суєті задухи
    нав’язують усім нам штучний сміх.

    гієни-лицеміри правлять балом,
    шановні гості – ляльки і раби…
    тут все на продаж, й покупців навалом,
    засліплених фіктивним щастям «ми».

    та хіба ж сонце на білбордах
    в синьому небі онкогенних фарб –
    і є це сяйво, що зоветься гордо
    світлом в кінці тунелю вічних благ?...


    Рейтинги: Народний -- (5.14) | "Майстерень" -- (5)
    Прокоментувати:


  36. Тарас Гончар - [ 2009.10.01 11:16 ]
    НЕЗРІЛИЙ ПЛІД

    візьміть для прикладу себе,
    або принаймні тінь безплотну…
    чи ж ви не чуєте? – щось тхне,
    так, наче все – лише болото.

    по ньому топчуться бики,
    оскаженілі від укусів
    таких же мух… пройдуть роки
    й світ врешті стане тим, чим мусів.

    сьогодні ж він є згустком снів,
    навіяних сліпцям дурманом,
    і кітчем недозрілих слів,
    вплетених в тьму самообманом.


    Рейтинги: Народний -- (5.14) | "Майстерень" -- (5)
    Прокоментувати:


  37. Тарас Гончар - [ 2009.10.01 11:18 ]
    НЕ ОБІЦЯЮЧИ НІЧОГО
    ми б лотерейно продались,
    не обіцяючи нічого;
    як не як зараз – це колись ,
    тож зайвим є винити Бога,
    й тим паче гавкати на тінь
    п’яних сусідів в білих масках,
    і захлинатись від прозрінь,
    припудрених піском «будь-ласка»,
    лише для того, щоб вода,
    в яку до речі всі ще вірять,
    зросила п’яти у плода,
    неначе ангельських крил пір’я…
    та хто за нас тут дасть хоч щось? –
    бодай би сон, хай і несвіжий,
    чи то туманне те «якось»,
    цілком непевне й щодо їжі.


    Рейтинги: Народний -- (5.14) | "Майстерень" -- (5)
    Прокоментувати:


  38. Іван Зубар - [ 2009.10.01 10:13 ]
    Думки
    І кожен з нас бажає гідно жити,
    жінок любити і дітей ростити,
    діждатися онуків неодмінно –
    ну, тобто, щоб усе було відмінно...
    Щоб у країні панувала згода,
    щоб не знущалось "панство" над народом –
    це кожного, мабуть, хвилює нині.
    ... Прості думки звичайної людини...


    Рейтинги: Народний 5.38 (5.42) | "Майстерень" 5.25 (5.35)
    Коментарі: (4)


  39. Марічка Мамчур - [ 2009.10.01 09:37 ]
    Жовте листя
    Жовте листя тихо опадає
    Під колеса пізнього авто.
    Одиноко краплями ридає
    Осінь у багряному манто.

    Ніжність твоя запізніло лине,
    Зігріваєш ти холодні руки.
    Ще хвилина, лиш одна хвилина -
    І заплаче небо від розлуки.

    І в туманах, сивих і печальних,
    Лиш луною озоветься осінь.
    Жовте листя тихо і безжально
    Смутком уплететься в мої коси.

    Та нехай. А ти — промінчик щастя.
    Простягаю я назустріч руки.
    І крізь дощ авто по мокрім листі
    Їхало додому із розлуки.


    Рейтинги: Народний 5.44 (5.31) | "Майстерень" 5.5 (5.23)
    Коментарі: (6)


  40. Іван Редчиць - [ 2009.10.01 08:00 ]
    КУДИ НЕ ГЛЯНУ...

    В глибокий слід німого рабства
    Душа упала, ніби птах.
    Кругом чатує хиже птаство,
    Й олжею кожний з нас пропах.

    Куди не гляну - маски, маски...
    Перелицьовані слова...
    О, як тобі, Вкраїно. жаско,
    Мабуть, не рада, що жива.

    Чом ти води у рот набрала
    З тих дочорнобильських криниць?
    На тебе суне зла навала,
    А ти все мрієш горілиць.

    І я тебе спитати мушу:
    Чи ти завжди була така?
    Чом продаєш співучу душу
    Ти всім підряд за п'ятака?

    Мовчиш?.. Мовчи, бо що казати,
    Коли бракує щирих слів?
    Чи довго будеш ти мовчати,
    Хмільна від мрій, надій і снів?

    О, як збагнуть твоє дивацтво
    При красній вроді і літах?!
    В глибокій слід німого рабства
    Летить душа з небес, як птах...



    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" -- (5.46) | Самооцінка 6
    Коментарі: (4)


  41. Олеся Овчар - [ 2009.10.01 08:34 ]
    Свіча мого існування
    Зориться свічею земне існування,
    Тепло ореолом розвіює щем.
    Хтось молиться щиро у Всесвіті-Храмі,
    Свічу запаливши небесним вогнем.
    Молитва душею цей віск оживила,
    Запаленим гнотом надія горить.
    Поволі-поволеньки, трохи зрадливо
    Відкапує воском земна диво-мить.
    Згорає вона – і теплом віддається,
    Невидимо більшає мій ореол.
    Теплішає в Храмі – і радістю в серці
    Відгукує голос отих Молитов.
    2009


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.48) | "Майстерень" -- (5.45)
    Коментарі: (19)


  42. Василь Кав'юк - [ 2009.10.01 07:11 ]
    Тінь
    Шлях життя проходить крізь печаль,
    А вітер розвіває тихо голос серця,
    Полине погляд стрімко вдаль,
    І розіб’ється у зачиненії дверці.

    Поглянь, як річка протіка понад містами горя,
    А ми камінням стоїмо під стінами Гоморри.

    Сірчане полум’я розвіє нашу душу,
    Заллє солоними слізьми небес .
    Тепер пекельне світло споглядати мушу,
    Зачинить двері в вічність триголовий пес.

    Пройти свій шлях не зміг не озирнувшись,
    Не завтрашнім я жив, страждав минувшим.

    Чому не зміг я зняти ці окови страху,
    Не Прометей я, не несу вогонь.
    Залиш мене коли душа бажає краху,
    Я просто тінь що дивиться на лінії долонь.


    Рейтинги: Народний 4.88 (4.88) | "Майстерень" 4.88 (4.88)
    Прокоментувати:


  43. Ірина Білінська - [ 2009.10.01 02:30 ]
    ПРИРУЧИТИ ПРОСТО...
    А знаєте, мила панно,
    приручити –
    це ж зовсім просто.
    Кохання, воно –
    без граней,
    без віку,
    статусу,
    зросту…
    Іноді, тільки погляд
    закрадеться у серце стиха
    і найменший, найлегший спогад
    тисне в грудях, що хоч не дихай.
    І ноти такі тривожні –
    у серці то сміх, то рана.
    Божевілля?
    Не знаю, може…
    Закохаєшся, а кохання –
    то мелодія дуже дивна,
    (не земна, а якась космічна)
    огортає єство людини…
    Та музика, панно, -
    вічна.





    Рейтинги: Народний 5.5 (5.45) | "Майстерень" -- (5.41)
    Коментарі: (7)


  44. Ірина Білінська - [ 2009.10.01 00:41 ]
    ВСМІХНІТЬСЯ ПАННО
    О, мила панно!
    Казко днів моїх!
    Журитись Вам осінньо ще зарано.
    Лиш Ваших вуст торкнеться легко сміх
    і серце Ваше квітне так тюльпанно.
    А людям що?
    Вони завжди такі, -
    заковані у рамки власних правил.
    Вони чужі, закони їх крихкі,
    тому не розівчилися лукавить.
    Ви не зважайте –
    мрійте і любіть!
    Любіть такими, інших бо не буде.
    Всміхніться, панно – принесіть у світ
    краплину світла,
    так потрібну людям.



    Рейтинги: Народний 5.39 (5.45) | "Майстерень" 5.25 (5.41)
    Коментарі: (10)


  45. Зеньо Збиток - [ 2009.09.30 23:06 ]
    Як моцно грає радіола
    (за мотивами Лесі Р. "Як гірко пахне матіола")

    Як моцно грає радіола.
    Якогось... крутим рок-&-рола,
    а злий зелений змій глаголит:
    – Женись на ній, бодай жени!

    Хай у Сірка вже буде буда,
    у міру ситим гавкне людьом,
    у міру – хвіст, мордяка й зуби,
    у міру – сучки й паркани.

    Твої... пухкенькі, вочі – фари,
    і сороксемий розмір шкарів.
    А я шукаю закамарок,
    де можна бавитись у "бах".

    Тікай. Спіймав, мов до росолу
    вищіпував вбранє поволи.
    Як моцно грає радіола…
    яке солодке в тебе "Аааааах!"

    30 Вересня 2009


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.33) | "Майстерень" 5.5 (5.27)
    Коментарі: (3)


  46. Зоряна Ель - [ 2009.09.30 22:08 ]
    Мері Поппінс, до побачення!
    В синь віконну сумовито
    Сочиться жура –
    Геть прогнала тепле літо.
    Так. Уже пора.

    Хвацько вивернувся флюгер
    Спиною на схід,
    Дивишся – і вже за пругом
    Твій вчорашній слід.

    Пафосно фарбує осінь
    Листя у кармін.
    Вітер впевнено приносить
    Дух осінніх змін.

    Густо пне холодні линви
    Долі із-за хмар,
    Вниз тікаючи по ринвах,
    Мокрий коминяр.

    Виспівали домісольку
    Безтурботні дні.
    Мері Поппінс парасолька
    Зникла вдалині.




    Рейтинги: Народний 5.5 (5.51) | "Майстерень" -- (5.46)
    Коментарі: (14)


  47. Сергій Рожко - [ 2009.09.30 22:45 ]
    «еміграція» роду «жіночого»
    За прогнозом погоди
    сьогодні на небі “зерó”.

    На «червоне» і «чорне»
    не ставиш з минулого літа,
    едельвейсовий сон
    в діаманти роси оповито,
    хоч обірвані струни - в руках
    шансоньє Фігаро.

    Твоя біла фата у проваллі –
    пташиним крилом,
    і гранатовий сік
    не одмити дощами довіку.

    Вже умовно засуджений
    (грав артистично каліку)
    мідне листя дерев
    вітер Сходу збирає на лом.

    Королева на день,
    як хотіла маленькою ще,
    і лялькù мовчазні
    тихо заздрили, вірячи тому,
    що в далеких краях
    під овації блискави-грому
    у святковий бокал
    не підсиплють отруєний щем.

    І нехай буде так.

    У проваллі зникає крило.

    Ця гусарська рулетка
    у пошуках кращого світу.

    Едельвейсовий сон
    в діаманти роси оповито.

    За прогнозом погоди –
    сьогодні на небі “зерò”.


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (6)


  48. Тамара Борисівна Маршалова - [ 2009.09.30 21:29 ]
    Може, наснилося?
    Жабенятко край калюжі
    Якось сумувало:
    - Поясни мені от, друже,
    Чом такий невдалий?
    І чому не вийшов ростом?
    І чому немилий?
    І чому негарний просто?
    І чому безкрилий?
    Хвіст відпав! Немає рогів!
    Зовнішність незграби!
    Дзьоб? Нема! Криві ще ноги!
    Хоч би ноги... Лапи!
    Свою зовнішність як бачу
    Я в тобі, калюжко,
    Так одразу гірко плачу...
    Хоч були б ще вушка!

    Вітер враз зірвався дужий,
    Схвилювавши воду.
    Жабенятко у калюжі
    Бачить іншу вроду.
    Роги є, і дзьоб з’явився,
    Крила, як у птаха,
    Хвіст відріс та розпушився,
    Зріст, як у жирафа...
    Жабеня очей не зводить:
    - Що це за страхіття?!
    Зрадив рід свій, що походить
    З енного століття?!
    Що казати? Що робити?
    Хочу все вернути!

    Стих тут вітер... Сонце світить,
    Наче все забуто.
    Брижі зникли на водиці...
    Жабеня без зміни!
    _____________________________
    Всім, що маєте, хваліться.
    Не збавляйте цІни.


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (2)


  49. Роман Кисельов - [ 2009.09.30 18:11 ]
    Дороги
    Чи йти до Тебе тихо і смиренно, і десь під спід
    сховати марень вишивку картату,
    дитячих мрій вабливу глушину.
    Як ті старі монахи, віри гідні,
    за хвірткою лишити власну волю
    і пожеґнати мерехткий облудний світ.
    Вітатися, обідати, радіти,
    хвалити будні і коритись долі,
    втішатися в покорі безгомінній
    і знати все ж, що це напівнічого не є ніщо.

    Чи пошукати хащ, де навіть досі ясніють дні
    в очах оленя сторожкого в гущавині.
    Любити крон ряхтливі амфілади,
    плекати перли в серці і складати
    у потаємну скриньку з кипарису,
    як ті шляхетні гностики старі.
    Іти в шорстких руїн прадавню тишу,
    пройти глибин зелені океани
    і розчинитись у воді і вітрі
    або… пристати в гавані малі,
    де грають вітражі, немов корали,
    і п’яні кришталеві кораблі.
    Іти наосліп, і шукати суті, і знайти
    оте, що світиться, як суть,
    і не забути, що це – не Ти.

    2008


    Рейтинги: Народний -- (5.38) | "Майстерень" -- (5.42)
    Коментарі: (2)


  50. Юрій Лазірко - [ 2009.09.30 17:24 ]
    Сонет XXIV
    У цих оголених до крику стінах,
    в забитім капищі, де світла амбра
    не проникає і не пахне кмином,
    а плісняву вдихають тиші зябра,

    на ніч стуляють очі херувими
    та висихають сльози канделябрам.
    Тут ллється невимовне уловимим
    і тамбурно на дах плететься мантра.

    А серце в мандрах, в пошуках амброзій,
    де залягають вітру абразиви.
    Я поділяю з небом сутінь сонцепалу.

    Сліди поезії, дорога в прозі
    повзе до капища тонким курсивом.
    Аби лиш крові на чорнило стало.

    30 Вересня 2009


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.68) | "Майстерень" -- (5.76)
    Коментарі: (19)



  51. Сторінки: 1   ...   1461   1462   1463   1464   1465   1466   1467   1468   1469   ...   1852