ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Ольга Береза
2026.09.20 21:39
Три жінки, мов три тіні при свічі.
Три таємничі обереги тексту.
Це не легенда — це його ключі.
Його приватні кризи і протести.

Одна була холодна, наче лід.
А друга — надто горда, як для нього.
Третя — лишила свій пекучий слід,

Вячеслав Руденко
2026.09.20 19:41
Водяні, фантастично сумні гостроверхі горіхи,
Чорне хутро у них — мов довершеність світу для всіх.
У шинкарнях степів, там де пізні і втомлені скіфи
Споглядають модерність часу з-під солом’яних стріх.

Запальна і суха чоловіча природа, як завжди.
Ге

Євген Федчук
2026.09.20 17:17
Фашизм здолали і війна скінчилась.
Часи великих надійшли надій.
Здавалося, живи тепер, радій.
Але ж біда нікуди не поділась.
І голод втретє забирати взявсь
Людські життя. Війну хоч пережили
Та звідки було взяти людям сили?
Рік перший повоєнний поч

Борис Костиря
2026.09.20 13:13
Я хочу поїхати, щоби вернутись.
Тікати від себе немає куди.
Порвати могутні кайдани і пута.
Нехай пил віків замітає сліди.
Я буду в тумані, як брахман закутий,
Полишивши всю метушню назавжди.

Куди не поїдь, повертатися знову

Іван Потьомкін
2026.09.20 12:36
«Ти плачеш, Йоно? І за чим?
За цим кущем, який ти не садив?»
«Ні, не за цим, мій Боже».
«А за чим же?»
«Плачу, а варто б скорше вмерти, аніж далі жити...
Іще тоді, коли в китовім череві
Три дні й три безсонні ночі
Я пристрасно моливсь, щоб Ти мен

Ольга Садкова
2026.09.20 12:21
Оце б весні хвалу співати,
квіткову щедрість і тепло.
Та звістка вдарила про хату
розбиту й зранене село.

І забур’янені могили.
І, як цурупалки, сади.
І згарища на житніх схилах.

С М
2026.09.20 12:05
НОВИНИ]
Усім відомий ресторатор щез десь із
Самого ранку
У мишачого кольору пальті
Закамуфльованього
Хтось бачив на вокзалі

[ПЕРЕХОЖИЙ]

Ірина Вовк
2026.09.20 10:43
ІІ. ШЛЮБНИЙ ВІНОК І ПРИСМАК ПОПЕЛУ Кімната була залита м’яким ранковим світлом, яке пробивалося крізь невелике вікно атріуму. На дерев'яному столі ще стояли залишки вчорашнього весільного бенкету: напівпорожні глеки з темно-червоним фалернським ви

Віктор Кучерук
2026.09.20 07:23
Мені щодня дитинство сниться
І пам'ятається завжди
В'юнка стежина до криниці
Та дзюркіт чистої води.
Нікуди з пам'яті не зникли,
Ні поодинці, ні гуртом, -
Верби плакучої пониклі
Гілки над милим джерелом.

хома дідим
2026.09.19 23:34
у вересневому саду
урочий спокій прохолодний
а де стояв джмелиний гуд
між горобиною та глодом
царює тиша лиш павук
снує свої нитки невтомно
як ти бредеш через траву
не садівник і не паломник

Тетяна Левицька
2026.09.19 22:20
Дзвонить донька, плаче: «Мамо,
Лишенько, мені погано!
Мій Василь поїхав зранку
На Десну, десь на рибалку.
Я хвилююсь наперед,
Бо мобілку не бере.
Може, вже завів коханку,
А сам бреше про рибалку?!»

Іван Потьомкін
2026.09.19 21:05
Яви нам, Боже, знов свої дива:
Аби і в спеку повноводим був Кінерет,
Щоб квітом забуяла Арава,
Щоб Дім Твій повнивсь тільки молоком і медом.
Зроби нас, Боже, знов людьми,
А не заложниками долі.
До цноти шлях вкажи – не до сваволі.
Не до ідей, а до

Ольга Садкова
2026.09.19 20:28
У блакитнім просторі безмежнім,
де й за обрієм немає берегів,
плавають хмарини незалежні
від добродіїв, а також ворогів.

Власний шлях, мета своя і вдача,
і бажання перевтілень повсякчас.
Крила розправляв Пегас неначе,

Юрій Лазірко
2026.09.19 16:37
Ого... йой-йой...
Моя бамбіно
Ого... йой-йой...
Ойойойойойой...

1.
Заходилисі дороги,
плакав місячними гріш.

Артур Курдіновський
2026.09.19 15:41
Вечірні вогні над проспектами виклали лінію.
Відлуння міської сонати звучить уві сні.
Приймаю свій шлях. Вже його не кляну та не змінюю,
Лише тиху пісню співаю свою лебедину я...
Нічого не бачу - лише рідні очі сумні!
Пишаються знову натхнення мого Б

Борис Костиря
2026.09.19 15:16
Поет стирався, ніби крейда,
У профанаціях життя.
Талант, поставлений на рейки,
У колію без співчуття.
Талант - не Фауст, а фантомність,
Не Арлекін, а тільки фат,
Втрачає силу і притомність,
Немовби престарілий кат.

Артур Сіренко
2026.09.19 12:39
Сонце рудою хвостатою білкою
Стрибає по крислатому дереві Всесвіту,
Збирає зірки-горіхи і гриби-туманності,
Ховає в дуплі Порожнечі, в прихистку войдів,
А тим часом сумна ворожка Істина
Фарбує виднокрай чорною фарбою
(Бо осінь, бо верес цвіте на паг

Вячеслав Руденко
2026.09.19 09:33
У імлі протилежних сторін,
В довгий дощ з мельхіорових крапель,
Ніби вождь вогняний маячні,
Ніби зла споконвічного тать,

Ти скачи як бербер … бедуїн,
Як частинка, розігнана ЦЕРНом,
Аж до срібних чернечих хрестів

Віктор Кучерук
2026.09.19 06:51
Над мною схилившись, чекаєш звитяги
І витримки, й сили в новому бою, -
Не буду підносити білого стяга,
Якщо ненаситно тебе я люблю.
Знедавна спокою не маю щоночі
Від дотиків ніжних усміхнених уст, -
Голубиш, цілуєш і дивишся в очі,
Звільняючи звичн

Ірина Вовк
2026.09.19 06:28
І. ДОКИ НЕ ЗГАСЛО СОНЦЕ «Коли небо затягне вогняна ніч і камінь стане дощем, єдиним надійним сховком залишаться обійми тих, кого ти любиш». Ранок у домі Авла починався як зазвичай. Сонце м’яко освітлювало мармуровий внутрішній дворик-атріум, де у фо

С М
2026.09.18 21:13
Якби міг я спростувати
Упертий двобій
Знову пробую втікати
Та смішно тобі
Бо колеса не ймуть доріг
І вантаж обіцянь пустих
Все лягає на плечі тягне вниз

Мирон Шагало
2026.09.18 20:46
Звільняючи пам’ять від клопотів сажі,
шукаю дитинства загублений скарб.
Малюю крихкі призабуті пейзажі
зі спогадів теплих, без пензля і фарб.

Там щастя ще юне, ще з назвою Подив,
і літо ще довге, і тисячі мрій.
Під вечір грози вдалині чути подув

хома дідим
2026.09.18 18:50
розмінний ендшпіль затяжний
як раз осіння тема
аж до прийдешньої зими
зима цінує певність
але наразі
карнавал і задзеркальні ігри
бринить варган дзвенить кімвал
позліткові палітри

Ольга Береза
2026.09.18 17:10
Він любив, коли місто стихало,
мандрувати його коридорами,
аж допоки воно не згасало,
ну, а зоряне небо узорами,
мов для вибраних оживало.
Він стояв тоді наче укопаний,
дуже довго отак, і не рухався,
й між будівлями, балками, блоками

Ольга Садкова
2026.09.18 14:18
Хлопчаки ішли зі школи.
Голосно сміялись.
Некультурними словами
жваво спілкувались.
Розгнівились перехожі.
— Та чи ж вам не сором?! —
запитали, зупинившись,
лихословів хором.

Борис Костиря
2026.09.18 13:32
Я хочу прийти, та закриті ворота.
Шукаю я вихід до інших світів.
Шукаю я тіні кота Бегемота,
Шукаю до Іншого точних мостів.

Шукаю я стежку лихого безумства,
Шляхи в невідомість, безодню, туман.
Шукаю я шифри книжок богохульства,

Володимир Бойко
2026.09.18 12:09
Брешуть завжди, а правду кажуть тоді, коли вигідно. Для законослухняних закони, а для всіх інших - підзаконні акти. Чесні судді здебільшого є малочесними і малочисельними. Фіговий листок запровадили, аби захиститися від голої правди. У панібра

Вячеслав Руденко
2026.09.18 09:52
У кістки, що вище лоба,
Б’ють талановиті духи
Заповідного етеру,
Залучивши потеруху
З тих, хто твердь хита небесну
Чи глибоке синє море
В час непевний, невід’ємний,
Як ритмічне справжнє горе

Ірина Вовк
2026.09.18 07:05
сюжетів з життя мешканців римського міста, навіяних знаменитим полотном КАРЛА БРЮЛЛОВА «ОСТАННІЙ ДЕНЬ ПОМПЕЇ» ПЕРЕДСЛОВО: Заклинання тіней (задум авторки) Коли ми дивимося на величне і трагічне полотно Карла Брюллова «Останній день Помпеї», нас з

Віктор Кучерук
2026.09.18 05:57
Вже осінню пахнуть тумани,
І впоює землю роса, -
І річка виблискує тьмяно,
І сонце зарано згаса.
І никнуть гаї в безгомінні
На схилах пологих Дніпра, -
І душу проймає осіння
Холодна та тиха жура.

хома дідим
2026.09.17 23:52
атож до чого ми прийшли
чого сягнули ми
в пасивному замилуванні
чи що рятує восени
від безпробудної війни
крізь плин
і неможливості
і нереальності так само

Галина Кучеренко
2026.09.17 21:49
Ти моя спрага -
Весь час пульсує, тріпоче стиха…
Ти моя втіха,
Щоб щемна спрага не всохла з лиха…
Як прохолодний
Ковток живильний
До насолоди
І божевілля...

Віктор Насипаний
2026.09.17 19:28
Ти йдеш в осінню світлу казку ранку,
Складаєш сонця пазли залюбки.
А красень – день під руку, як панянку,
Веде у танець неба нешвидкий.

Танцюють клени вальс тепла останній.
Каламчить дзвоник пташки десь вгорі.
Ця осінь – чарівна, привітна пані.

Євген Федчук
2026.09.17 19:19
Скільки було тих «героїв» всілякого штибу,
Що вважалися від чогось українці, ніби.
То Хрущова українцем москалі вважали,
Через нього Україні Крим «їхній» віддали.
Брєжнєв також «українець», бо там народився.
Хоча б хтось у його паспорт просто подивив

Юрко Бужанин
2026.09.17 16:48
Цей светрик червоний я бачу у снах,
В душі потайних переливах –
Так, ніби щасливих подій альманах,
Гортаю у смутку тужливім.

Хоч пам’ятний образ – звичайне вбрання,
Чому він запав отак в душу,
Що погляд уявно на ньому щодня?..

Артур Курдіновський
2026.09.17 15:22
Згадай мене у білосніжнім січні,
Послухай, як мовчить холодний рай.
Благаю, збережи старий наплічник,
В якому залишається навічно
Моїх надій незібраний врожай...
Поезію у світі прозаїчнім
Згадай...
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори на сторінці:

Ольга Береза
2026.09.08

Ярина Діброва
2026.08.07

Анастасія Ехо
2026.08.01

Фел Ходак
2026.07.22

Ольга Садкова
2026.07.18

Анна Марчук
2026.07.12

Паб Лімерик
2026.07.12






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




 
 
Поезія


  1. Юлія БережкоКамінська - [ 2009.06.04 12:32 ]
    ТУМАН

    Ми відірвані від всесвіту. Туман.
    Дні укотре замикає коло мжички.
    Заблукала би, якби не сила звички
    Ця планета, станція землян.

    Ані сонця, ні вечірньої зорі.
    Біле небо розстила рулони вати.
    Завтра теж не буде вистачати
    Нам блакитно-синіх кольорів.

    Це туман сідає на міста.
    Це туман закутує провулки.
    І в очах випрошує притулку
    Змокла білосніжна пустота.

    Як би їй не здатися на тлінь...
    Просочились смерклі дні в кімнату,
    І в мені прокинулась крилата
    Туга попередніх поколінь.

    Все тумани плинуть зоддаля,
    Змішуючи простори і висі.
    Лиш дитя малює, як злилися
    Сонце,
    небо,
    люди
    і земля.
    10.12.06.


    Рейтинги: Народний -- (5.49) | "Майстерень" -- (5.46)
    Прокоментувати:


  2. Юлія БережкоКамінська - [ 2009.06.04 12:06 ]
    ВІТЕР
    Хатки тримають зношені брилі,
    І ліс – неначе хор різноголосить.
    Блукає в тузі вітер по землі,
    Збираючи букети сосен.

    Ні затишку, ні спокою, ні сну,
    Гілки лягають долу, як корогви.
    Чи бачив ту нахилену сосну
    В бік нашого розбитого порогу?
    22.03.07.



    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" -- (5.46)
    Коментарі: (5)


  3. Юлія БережкоКамінська - [ 2009.06.04 12:58 ]
    * * *

    На душі – косметичний шов.
    І сховать його не вдалося.
    День осіннім дощем зійшов
    І повиснув на абрикосі.

    Та ж печаль, і така ж сльоза,
    Лиш того, що одвічно прісна.
    Завтра день буде, завтра, за...
    Раннє сонце на краплях блисне.
    15.10.06.



    Рейтинги: Народний 6 (5.49) | "Майстерень" -- (5.46)
    Коментарі: (2)


  4. Влад Псевдо - [ 2009.06.04 11:37 ]
    О.
    Завари мені чаю - міцного до дикого болю,
    Дай мені сірники - всоте я себе отрую.
    Мабуть, перед тобою я був надто голим:
    Це відплата страшна за відкритість і правду мою.

    Недостача сміливості - просто прийти і сказати
    В лоб - як кулею, може, взахлин, наповал...
    А тепер жереб мій - назавждИ бути названим братом,
    Перед лиш-не-сестрою я спраги не втамував.

    Хай інший "він" в тебе випросить чаю;
    Сірники, запльничка - так оті кращі беруть.
    Хай труїться. Смолою, тобою - він знає.
    А ти - ним задихайся,
    отрутою
    із отрут.


    Рейтинги: Народний -- (5.36) | "Майстерень" -- (5.34)
    Коментарі: (7)


  5. Ліна Масляна - [ 2009.06.04 09:15 ]
    Вона забула
    Вона торкнеться до свого волосся
    І не згадає, як робив це він,
    Не пожалкує, що кохання не збулося,
    Що не почули разом щастя дзвін.
    Вона не буде плакати даремно:
    То не кінець, їм просто не судилось.
    Вона це зрозуміла вже напевно:
    Для іншого, звичайно, народилась!
    Вона вночі подивиться на зорі
    І їх з минулим зовсім не пов’яже,
    На думку не спадуть ідеї горя,
    Із вільним серцем спати ляже.

    Вона забула вже! Вона перемогла!
    Рубців у її серці не лишилось.
    Інакше б вона просто не змогла,
    Бо не для мук у світі народилась!

    2000


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.45) | "Майстерень" -- (5.39)
    Коментарі: (8)


  6. Юлія БережкоКамінська - [ 2009.06.04 00:42 ]
    * * *
    Зірвані квіти
    Кров випускають
    У вазу.
    Зірвані квіти
    Сивіють,
    Начебто вдови.
    Про що ти мені
    Хочеш сьогодні
    Сказати
    Цим передсмертним
    Мовчанням
    Букету айстр?
    Ялта, 3.06.03.


    Рейтинги: Народний -- (5.49) | "Майстерень" -- (5.46)
    Прокоментувати:


  7. Юлія БережкоКамінська - [ 2009.06.04 00:20 ]
    КАПЕЛЮХ
    Дзвінок у двері. На порозі – друг.
    Застиглий погляд до нестями рідний.
    “Дозволь мені забрати капелюх,
    Що тиждень тому я забув. Потрібний”.

    “Проходь, бери. Я тут спекла пиріг,
    То, може з чаєм?..”
    “Ні”.
    “Замерзли ноги? -
    Надворі ж - вечір, і мороз. І сніг...”
    “Ну, наливай, погріюсь в тебе трохи”.

    Проміння лампи плавало в чашках,
    І погляд зупинявся на глазурі.
    Й провина. Й радість, й біль в твоїх очах,
    Вуста ж тремтячі, а слова похмурі.

    “Спасибі за смачний пиріг і чай”.
    Пішов. Його ковтнула завірюха.
    І знову ж те колюче “прощавай”,
    І знову він забувся капелюха.
    10.11.1999.


    Рейтинги: Народний 5.38 (5.49) | "Майстерень" -- (5.46)
    Коментарі: (9)


  8. Юрій Лазірко - [ 2009.06.04 00:58 ]
    Свiтом розлiтаюся
    Світом розлітаюся – сніжна новина.
    В серці розтаватиму, як мине зима.
    Як ятристу персть проб`ють сонячні списи,
    сивом розцвітатиму. Відсвітом коси

    дні мої жахтітимуть аж до божих жнив.
    Позбирай пригублено, пересій "як жив".
    Хай собі залишуся світлий, та нічий.
    Те що опадатиме – вже не закричить.

    У сулицях висійтесь, місячних мечах,
    ступлено заламаних, прикрощі та страх.
    Світом розлітаюся – сніжна новина,
    ніби приголубила вибухом війна.

    3 Червня 2009


    Рейтинги: Народний 5.58 (5.68) | "Майстерень" 5.75 (5.76)
    Коментарі: (9)


  9. Ярослав Чорногуз - [ 2009.06.03 22:38 ]
    * * *
    Коли вже осінь стане за плечима,
    Ріка життя літа у даль знесе,
    Дівча із голубенькими очима
    Мені весну у хату принесе.

    І раптом так засяє світла кіска,
    Мов сонце, що хуртечу розрива,
    Вона - струнка, мов польова берізка,
    І ніжна, мов ромашка лугова.

    Чомусь дитинством так тоді повіє -
    Любистком, чорнобривцем, чебрецем,
    І знов моя душа помолодіє,
    Мов торкнута квітневим вітерцем.

    Ласкавим зблиснуть променем зіниці,
    Мов сивину одкинуть із чола,
    Невже і справді юнка білолиця
    Мені весну у серце принесла?!

    Я одішлю скоріш її додому,
    Відчую, як у грудях відлягло,
    Вона дасть щастя хлопцю молодому,
    Мені очей залишивши тепло.

    7504 рік (від Трипілля) (1996)


    Рейтинги: Народний 7 (6.99) | "Майстерень" 7 (7)
    Коментарі: (2)


  10. Світлана Гармаш - [ 2009.06.03 22:30 ]
    .... старенький вірш
    Я просто – жодна інша: я – це я.
    Я теж живу.
    І вмію ще любити.
    Я вперта, і наївна, і крихка,
    Але така, що ладна все простити.
    Я трохи вредна, я така, як є.
    В зіницях сумнів деколи ночує
    Але ти чуєш, я – твоє, твоє
    Оте свічадо, що тебе відчує
    Душею й тілом –
    Без усяких фальш,
    Без перебільшень,
    Без якихось зверхонь…
    Захочеш ти - ми підемо ще дальш,
    Туди, де коні щастям мчуться верхи,
    Туди, де шовк і павутиння рук,
    Туди, де очі плачуть від цілунків,
    Де буде терпко від жаданих мук,
    І солодко від хвиль дарунків…
    А я боюсь. Ти знаєш, я боюсь,
    Якби раптово тілом захотіла, -
    Я об покору ніжно розіб’юсь
    Й зів’юсь сльозою я до твого тіла…
    А я боюсь, якби ти захотів,
    То цілував би ноги та долоні…
    Любив й любив, і може й би не вмів,
    Проте збирав би солод весь солоний…
    Я є така, прости, я є така,
    Прийми мене таку, яку ти любиш.,
    За те я буду завтра лиш твоя,
    І обіцяю, що мене не згубиш…


    Рейтинги: Народний 5.25 (5.03) | "Майстерень" -- (5.14)
    Коментарі: (4)


  11. Марічка Мамчур - [ 2009.06.03 20:16 ]
    ритм життя - такий
    Літаки
    поїзди вокзали
    ритм життя - такий...
    у слові "ритм" -
    втрати, телефони, дзвінки
    і роки...
    а руки
    не відчуваєш

    холодно... звичка
    зараз зігрієшся
    віскі мартіні глінтвейн
    теж звичка
    і холодно

    квиток вокзал
    море прощань на пероні
    зараз зігрієшся
    ніч у вагоні
    такий ритм життя...

    літаки поїзди вокзали
    тільки б не загубитися
    зігрітися торкнутися
    руки
    через роки


    Рейтинги: Народний -- (5.31) | "Майстерень" -- (5.23)
    Коментарі: (2)


  12. Василь Степаненко - [ 2009.06.03 20:43 ]
    Літо (акварель автора)
    Літо
    під бриликом сонця.
    Очеретинку тягнуть мурашки –
    щоб йому змайструвати
    сопілку.


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  13. Василь Степаненко - [ 2009.06.03 20:14 ]
    Подібно ним
    *
    Птахи не знають, що в дорозі буде.
    Летять туди,
    де миленько душі.
    Подібно ним
    Лечу до тебе, люба.


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (1)


  14. Аліса Коцюба - [ 2009.06.03 19:39 ]
    Пред иконой
    Cколько рук пред стариной иконой!
    Сколько просьб и молитв каждый день!
    Миллионы плаксивых историй
    От двухсот несчастливых людей.
    Сколько слов перед ней, обещаний,
    Осуждений из лживых ртов!
    Вы давно позабыли сами
    Смысл веры в своих Богов.
    Пред иконой… такая вера,
    Безгранично глубокий взгляд.
    Вы почти идеальны, наверно,
    Перед ней. Просто страшен ад.
    Сколько знает Ваш Бог, что видит!
    И как много просили Вы!
    Каждый пятый Его ненавидит
    За избыток Его любви.
    Сколько глаз пред стариной иконой!
    Сколько сот обещающих клятв!
    Хоть создали свои каноны,
    Хоть Господь не отец и не брат.
    Только все же… просить – у Бога,
    Хоть и слушать его - позор.
    Ваши души давно убоги.
    А молитвы – бессмысленный вздор.
    Сколько слез пред стариной иконой!
    Богу каждый - кто сын, кто дочь.
    Кто б спросил, сняв свою «корону»:
    Мой Господь, я могу помочь?

    01.06.2009 г.



    Рейтинги: Народний -- (5.45) | "Майстерень" -- (5.38)
    Коментарі: (11)


  15. Аліса Коцюба - [ 2009.06.03 19:56 ]
    Двадцать восемь строк
    Моим (разбитым в пух и прах) мечтам,
    Звенящим серебром в крупинках пыли,
    И вечно ждущим вылиться, словам…
    Моим любимым.
    Моим глазам, не плакавшим по нем,
    И тишине, свернувшейся клубочком…
    Моим мечтам, сожженным злым огнем
    В одной из ночи
    Моим, скучавшим по нему, губам,
    Просящим поцелуя неба, Бога,
    Моим (с протянутой рукой) мечтам
    Таким убогим.
    Моим, разлитым тонким полотном
    В тетрадях старых, писаным твореньям
    И чувствам, что живут одним лишь днем
    …Одним мгновеньем
    Моим ладоням, не согретых вновь…
    В который раз. Неуж то одолженье?
    Моим мечтам, творившим ту любовь…
    Моим сомненьям.
    И голосу, прозябшему в мороз.
    Спасибо…что все так и получилось.
    Из за него сказать мне не смоглось…
    Как мне любилось.
    Моим мечтам, уставшим от дорог
    Пылящимся, как старые тетради,
    Я посвящаю двадцать восемь строк…
    …Моей отраде

    Зима 2008 - 12. 03 2009


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.45) | "Майстерень" 5.5 (5.38)
    Прокоментувати:


  16. Аліса Коцюба - [ 2009.06.03 19:09 ]
    Свобода
    Мне б веревки, что больно впиваются
    В мои хрупкие рук запястья
    Развязать и на миг покаяться
    Пред моим долгожданным счастьем.
    Вытирая лицо ладонями,
    Онемевшими от неволи,
    Я пойму, что мне быть спокойною
    Неуютно…и как-то больно.
    Мне б глядеть над небесной прерией
    Безгранично свободным взглядом.
    И в души бесконечность веруя,
    Разгонять сей тоски мириады.
    Мне б любить только если любится.
    Не пытаясь себе чужою
    Каждый день становиться. Путаться
    В чужих мыслях – ох, вязкое море.
    Мне б не прятать себя от правильных
    Не чертить между нас границы,
    Не пытаться быть столь же праведной
    И мелькать в тех же тусклых лицах.
    Мне б глазами сиять, как радугой
    И любить каждый раз, коль просит
    Мне душа моя…столь неправедна.
    Столь природна в своих запросах :)
    09. 01. 2009


    Рейтинги: Народний -- (5.45) | "Майстерень" -- (5.38)
    Прокоментувати:


  17. Аліса Коцюба - [ 2009.06.03 19:50 ]
    Миг
    Когда-то в этом миге я была....
    Чертила горизонты своим взглядом,
    И в них, как в строчках, пылкие слова
    Плела в стихи... как в собственной тетради..
    Когда-то я смотрела в эту даль
    И упиваясь тишины молвою,
    Что на ветру звенела, как хрусталь,
    Я говорила с робкой тишиною...
    08. 11. 2008



    Рейтинги: Народний -- (5.45) | "Майстерень" -- (5.38)
    Прокоментувати:


  18. Аліса Коцюба - [ 2009.06.03 19:16 ]
    Ночь
    Я ночь люблю, раскинувшую крылья
    Бездонным темно-синим полотном,
    Когда свет звезд чуть серебристой пылью
    Ложится звонко под ночным окном.
    …Когда укутан старой тишиною
    (До дыр протертой шепотом ветров)
    Мой двор…Я чувствую рукою
    Густую тяжесть летних вечеров.
    Я ночь люблю, когда бездумно дразнит
    Ее молчанье тиканье часов,
    Ночь - самый странный, хоть и частый праздник,
    Когда в нем нет отягощенья слов.
    Размазанными брызгами рисует
    Кусочки колдовского торжества
    На полотне небесном…и целует
    Касаньем нежным небо до пьяна…
    Лето 2008



    Рейтинги: Народний 5.5 (5.45) | "Майстерень" -- (5.38)
    Коментарі: (2)


  19. Аліса Коцюба - [ 2009.06.03 19:30 ]
    Когда-то
    Я когда-то забуду все,
    Словно пепел, струшу всю память.
    Я закроюсь, как дверь на засов,
    Защищаясь от бед, закрывают.
    Я когда-то смогу понять,
    Невзирая на крики сердца,
    Что тебя я должна потерять,
    А иначе мне некуда деться.
    Игнорируя боль в груди,
    Стану вмиг для тебя ненавистной,
    Я открою ладонь. Лети…
    И печаль надо мной повиснет.
    Я когда-то смогу, как нить
    Эту память смотать в клубочек.
    И забыть. Навсегда забыть
    Смысл каждой написанной строчки.
    Я когда-то, упав со дна
    В небеса, упоенные страстью.
    Словно я этой страстью пьяна,
    Вдруг забуду сказать тебе «Здравствуй”.
    И мечты, как бумажный лист
    Я в ладонях сомну, услышав
    Каждый шорох..и ветра свист…
    И забуду, как тихо дышишь.
    Я пойму, что тебя ждала
    Слишком долго…и слишком верно,
    Что, любя, слишком много дала.
    И забуду тебя…наверно



    Рейтинги: Народний -- (5.45) | "Майстерень" -- (5.38)
    Прокоментувати:


  20. Аліса Коцюба - [ 2009.06.03 19:11 ]
    Будущее прошлое
    Мне останется лишь твой смех
    Звонкой россыпью меж этих стен
    И сто мыслей о том, что из всех
    Лишь с тобой не ждала перемен.
    Мне останется солнца луч,
    Что касался тебя вчера
    И от сердца хрустальный ключ,
    Что вчера я без спросу взяла.
    Мне останется стук колес
    Поездов, пыль в дорогах к тебе,
    Что останется? Верность – пес?
    И следы твоих ног на тропе?
    Придорожная пыль и смог…
    И застигнутый мной закат,
    А из сотен сплетенных дорог –
    Лишь одна… что ведет назад.
    Только точки в конце строки
    Среди слов на тетрадном листке
    И тепло от твоей руки
    На пунцовой моей щеке.
    От тебя лишь кусочек небес,
    Под которыми ты живешь.
    Что еще? Непроглядный лес
    Между нами? И рук моих дрожь?
    Что оставишь ты мне теперь?
    Теплый взгляд с фотографий своих?
    За тобой поплетется тень,
    Растворяясь в лучах седых.
    А со мной что оставишь ты?
    Терпкий привкус соленых слез?
    Горизонтов размытых черты
    Или запах твоих волос?
    От тебя лишь хрустальный ключ,
    Что украла, желая любви,
    И все тот же прозрачный луч, -
    Чуть седой солнца луч в пыли
    Я когда-то достану вновь
    Этот ключ… и сломаю его.
    Для чего мне твоя любовь,
    Если ты от меня далеко?...

    29.11.2007


    Рейтинги: Народний 5.38 (5.45) | "Майстерень" -- (5.38)
    Прокоментувати:


  21. Аліса Коцюба - [ 2009.06.03 19:58 ]
    Пятнадцать минут
    Пятнадцать минут. Все пройдет,
    Покроется искренней ложью
    И страсти дороги, как лед,
    Сгорят под неистовой дрожью.
    Пятнадцать минут. А потом
    Горсть талой любви на ладошках.
    Тогда, как бушующий гром,
    Сейчас – мелкий дождь за окошком.
    Пятнадцать минут… и закат…
    И тихо, так медленно, зыбко
    Твой пыл отступает назад
    И прячется в милой улыбке.
    Кто видел тебя таковым?
    Кому ты вот так улыбался
    Под небом усталым…слепым
    И мило так вдруг улыбался?
    Спасибо. За гром и метель,
    За то, что сегодня с тобою,
    За то, что сегодня постель
    Твоя пахнет мной, - только мною.
    Мне жалко, что ты так красив,
    Что многие так же охотно
    Тебе отдавались, просив
    Быть «только моим» на сегодня,
    Мне жалко, что ты не поймешь –
    Я все отдавала, что было.
    И в том только есть моя ложь,
    Что я тебя вечно любила.

    12.07.2007


    Рейтинги: Народний 5.25 (5.45) | "Майстерень" 5.25 (5.38)
    Коментарі: (1)


  22. Аліса Коцюба - [ 2009.06.03 19:52 ]
    Любимому
    Мой любимый, как тебя благодарить?
    Как сказать столь многое словами
    Как в стихи обычные вложить
    Всей любви моей большое пламя?!
    Я хочу всю жизнь, что мне дана,
    Провести с тобой, держась за руки,
    Провожая вместе вечера,
    Не пуская в дом ни грусть, ни скуку.
    Каждый день встречать твой новый вдох,
    Открывать глаза и быть счастливой,
    Словно мир у самых ног...
    Потому что я тобой любима.

    17.06.2006


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.45) | "Майстерень" 0 (5.38)
    Коментарі: (2)


  23. Аліса Коцюба - [ 2009.06.03 18:39 ]
    Что стоит быть с тобой?
    Для того, что бы быть твоей,
    Я открыла семьсот дверей,
    Я прошла восемьсот дорог,
    Чтоб своей ты назвать меня смог,
    Я вела безрассудный бой –
    Для того, чтобы быть с ТОБОЙ!
    Для того, что бы в нем победить,
    Я осмелилась даже любить.
    Я твердила всем тысячи раз
    Про восторг от твоих карих глаз,
    Но о том, как в тебя влюблена
    Знала только одна…тишина.
    … И еще – дневников листы -
    чтоб хоть как-то себя спасти.
    … я смотрела тебе в глаза -
    Сколько слов я хотела сказать!
    Хоть казалась чужой, не твоей,
    Просто не было нужных дверей.
    Потому что не знала тогда:
    Все дороги вели в никуда…
    Двести сорок и шесть долгих дней,
    Чтоб сейчас называться ТВОЕЙ.

    26.12.2005



    Рейтинги: Народний 5.38 (5.45) | "Майстерень" 5.25 (5.38)
    Коментарі: (4)


  24. Аліса Коцюба - [ 2009.06.03 18:52 ]
    Хуже всех
    От того, что я сегодня хуже всех!
    От того, что вот сейчас мне слишком больно
    Потому что я взяла безумный грех…

    Для того, что б быть сейчас бездумно вольной

    От того, что его слезы у меня
    Отозвались рваной болью в сердце,
    От того, что я шептала «нетвоя»
    И прикрыла в душу резко дверцу.
    От того, что эта дверца для него
    Слишком долго открывалась, как ключами,
    А теперь на все признания его
    Пожимаю робко я плечами.
    От того, что он свою ладонь…
    Так доверчиво вложил в мою ладошку.
    Только я опять шепчу «не тронь»,
    Прикрывая в сердце все окошки.
    От того, что его слезы, его боль –
    Лишь моя бездумная заслуга,
    От того, что его боль со мной…

    Обращаться будет, как с прислугой…

    От того, что это – просто грех,
    …А была я любящей, покорной.
    Но теперь. Сегодня – хуже всех!
    От того сейчас мне слишком больно.

    12.12.2005




    Рейтинги: Народний 5.25 (5.45) | "Майстерень" 5.25 (5.38)
    Коментарі: (1)


  25. Аліса Коцюба - [ 2009.06.03 18:41 ]
    Ветер
    Мне ветер целует щеки,
    Пытаясь отбить у тебя.
    Вот глупый! Ведь я одинока…

    …Точнее, ведь я - не твоя…

    Целует мне губы и пальцы
    И шепчет так нежно, с тоской:
    Не надо меня так бояться,
    Позволь, я побуду с тобой…
    Но мне не понять его грусти,
    Я слышу лишь мысли свои
    И ветер меня не отпустит
    До самой подъезда двери…
    …И листья так тихо танцуют,
    Кружась по осенним лесам…
    Ну вот, даже листья ревнуют
    Меня к твоим карим глазам.
    Как шепот дождя бесконечен
    И ты не обнимешь меня.
    Озноб мне укутает плечи,
    Собой от тебя заслоня.
    … я буду смотреть тебе в спину,
    Ты, может быть, это поймешь.
    И ты обернешься и мимо
    Уже никогда не пройдешь.
    Ты бросишь свою сигарету
    И молча ко мне подойдешь.
    Поспоришь с навязчивым ветром,
    Заставишь молчать глупый дождь.
    А ветер пусть небо целует,
    Пусть дарит свой трепет лесам,
    А мир? Да хоть весь пусть ревнует
    Меня к твоим карим глазам.

    23.10.2005


    Рейтинги: Народний 5.38 (5.45) | "Майстерень" 5.25 (5.38)
    Коментарі: (5)


  26. Аліса Коцюба - [ 2009.06.03 18:29 ]
    До встречи с тобой...
    До встречи с тобой остается два вдоха...
    А после глаза мои встретят тебя,
    И что-то во мне наподобие тока,
    Как дрожь пробежит, душу мне теребя.
    Осенним ковром устилаются земли,
    А мне до тебя как рукою подать,
    И шепот шагов твоих...тоже осенний
    Меня вдруг заставит чуть чаще дышать.
    До встречи с тобою три шага осталось, -
    Три шага, два вдоха, твой шепот шагов,
    А после, пьянящая душу усталость
    Меня подтолкнет к тебе...просто, без слов.
    И дома я буду все так же устало
    Тебя вспоминать, словно сказку из снов
    И думать о том, что ведь нас разделяли
    Три шага, два вдоха и шепот шагов...
    Я буду стоять и смотреть как ты куришь,
    Как ждешь меня, часто на время смотря,
    Ты, может, при встрече меня поцелуешь
    И дашь мне понять: ты немножко моя...
    Я буду ступать по осенним дорожкам,
    Усыпанным красной и желтой листвой
    И думать о том, что уже не немножко,
    А полностью ты – до дыхания – мой...
    ...Я буду не пьяной, а просто – счастливой,
    Но вряд ли ты это так скоро поймешь,
    И это не холод, мой славный, мой милый
    Во мне вызывает столь сильную дрожь.
    А ты не поймешь – просто ты со мной рядом,
    Поэтому я так ужасно пьяна,
    И я не замерзла, мне кофе не надо –
    Ты просто случайно коснулся меня.
    И если бы знал ты как буду я рада
    Быть просто с тобой...столько взглядов и слов!!!
    Как мало мне все же для радости надо:
    Три шага, два вдоха, твой шепот шагов...

    20.09. – 23.09.2005



    Рейтинги: Народний 5.38 (5.45) | "Майстерень" 5.25 (5.38)
    Коментарі: (5)


  27. Аліса Коцюба - [ 2009.06.03 18:07 ]
    Я
    Я - нежность в объятьях ветра,
    Я – жаркая искра огня,
    Я – музыка в стиле ретро,
    А ты разжигаешь меня.
    Я слишком для нежности страстна,
    Я ярче, чем искры огня,
    Для музыки – слишком опасна,
    Я – слабость, но слишком сильна.
    Я – линии всех горизонтов...
    А ты дотянись до меня!
    Я – сладкий и пламенный сон тот,
    Который уходит, маня...
    А ты...ты – рассвет моих мыслей,
    Ты – солнце улыбки моей!
    Для скольких еще стал немыслим
    Весь мир без улыбки ТВОЕЙ?
    Ты видел не солнце, а свечи,
    То было не горе, а грусть.
    И, может, в один зимний вечер
    К тебе я внезапно примчусь.
    ...А ты...ты же – тот самый ветер
    В объятьях с нежностью всей.
    тот ветер, что музыку ретро
    играет на искрах огней...

    в промежутке между 9-16 сентября 2005


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.45) | "Майстерень" 5.5 (5.38)
    Коментарі: (7)


  28. Аліса Коцюба - [ 2009.06.03 18:17 ]
    В семнадцать лет.
    В семнадцать лет… как хочется любить,
    Как хочется мечтать и улыбаться,
    Без устали над мелочью смеяться,
    Безмудро, беззаботно…просто – жить!
    В семнадцать лет.… О чем вы, господа?!
    Зачем мне ваши ветхие ученья,
    В них горечь вами прожитых мучений.
    И ваши мне слова сейчас – вода.
    В семнадцать лет… да я еще дитя!
    Мне жизнь еще подслащена любовью,
    Мне б пыл чей привязать сей жаркой кровью.
    Мне тошна грубость вашего нытья!
    Неужто я, в свои семнадцать лет
    Не знаю, что такое трудность воли
    И как оно живется с рваной болью?!
    Да что вам – наложить на все запрет.
    В семнадцать лет быть птицей без небес?!!
    Задумайтесь о том, что будет дальше.
    Не будет плыть ваш парусник бумажный,
    А ваша жизнь, как без деревьев лес.
    В семнадцать лет…без клеток, без оков,
    Чтоб солнце мне, как другу улыбалось,
    Хотя до восемнадцати осталось
    Всего каких-то шесть еще часов.

    10.08.2007


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.45) | "Майстерень" -- (5.38)
    Коментарі: (7)


  29. Аліса Коцюба - [ 2009.06.03 18:51 ]
    Без названия
    Я могла бы стать твоей... на минутку, -
    Просто больше бы вовек не смогла.
    И любила бы тебя...только в шутку
    Потому что мне с тобой свет, как мгла.
    И в глаза тебе смотреть я смогла бы,
    Рисовала бы во взгляде любовь,
    Только тошно и вряд ли мне надо
    Заражать твою глупую кровь.
    Побежит, как зараза по венам,
    Заразит каждый атом собой,
    Ты захочешь вдруг быть самым верным
    И всю жизнь будешь бредить лишь мной.
    И в глазах моих будешь так сладко
    Растворяться и делать все то,
    Что считаю я приторно – гадким,
    Как крепленое пиво – вино.
    А в ладонях твоих все так чисто!
    И меня там ни капельки нет,
    Как же хочется малярной кистью
    Рисовать вместо линий ответ!
    Я могла б заразить тебя, милый,
    А потом – к всевозможным чертям!!!
    Для чего? Просто будет КРАСИВО,
    Ненавижу любовь по слогам!
    И не надо искать в моем взгляде
    Хоть какой – то рисунок любви,
    И ладони совать мне не надо
    И просить, умолять «посмотри!»
    Я могла б заразить тебя, милый,
    Только слишком цена дорога
    За уменье БЕЗУМНО, КРАСИВО
    Полюбить все равно, что врага
    И в глаза тебе смотреть я не стану
    Потому что боюсь заразить,
    Потому что сама не устану
    Так БЕЗУМНО, КРАСИВО любить.

    17.04.2005



    Рейтинги: Народний 5.5 (5.45) | "Майстерень" -- (5.38)
    Коментарі: (2)


  30. Аліса Коцюба - [ 2009.06.03 18:34 ]
    Прощение?

    Извини! Я просто не сумела,
    Вот теперь я просто не смогла.
    Я пыталась! Правда! Я хотела,
    Но любовь свою не сберегла.
    В этот раз она сильнее билась,
    Из ладони рвалась как могла.
    И ладонь сама собой раскрылась
    И любовь кому-то отдала.
    Ну прости меня за все мученья!
    Я готова плакать по ночам,
    Чтобы получить твое прощенье
    За слова «тебя я не отдам».
    Извини меня за все, что было
    И за то, что будет лишь больней
    От того, что я действительно любила
    В этом мире всех тебя сильней.
    Извини за первый поцелуй тот,
    Что срывал ты с губ моих тогда,
    Но таких теперь уже не будет
    Может даже больше никогда.
    Извини за то, что своим милым
    Столько лет, любя тебя звала.
    Извини! Прости меня,… любимый,
    Что любовь я нашу предала!
    Извини за то, что так любила,
    А теперь шепчу тебе «не тронь!»,
    И за то, что так не вовремя открыла
    Я свою неверную ладонь.

    21.01.2005


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.45) | "Майстерень" -- (5.38)
    Коментарі: (4)


  31. Ельфійка Галадріель - [ 2009.06.03 18:39 ]
    Вже зовсім літо...
    Вже зовсім літо, шепоче листя
    Колише тіні і місить тісто
    Із пахощів, пилку і квітів
    Пече з них паляниці й дітям
    Маленьких янголів солодких.

    Шукає літо нові дороги
    Мякенький килим стелить під ноги
    З трав і волошок. За виднокраєм
    Здається знайдеш, те, що шукаєш
    Та де ж він, край той.

    І сотні квітів в нових уборах
    Співають пісні Купалу й в коло
    Вінки сплітають і їх купають
    В небесних зорях, що вниз падуть
    І землю рутою засівають.

    А запах липи бентежить ночі
    І сон од вікон жене. Неспокій
    Якийсь розлитий в повітрі, наче
    Крізь сміх щасливий от-от заплаче
    Росою яблуня в дворі.

    Шумлять потки, співають літу
    Холодну пісню снігів і криги
    Та їм ніхто вже в ці дні не вірить
    І важко котять могутні хвилі
    Аж в Чорне Море із синіх гір.


    Рейтинги: Народний 5.25 (5.13) | "Майстерень" -- (5.16)
    Коментарі: (2)


  32. Віктор Наумчик - [ 2009.06.03 16:18 ]
    ВІКНО
    Володар стін
    розвішував на золоті цвяхи
    живі картини.
    Та поміж снами
    він бачив лише стелю,
    й від того на його сорочці
    відірвалися
    всі золоті ґудзики насолоди.


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Коментарі: (3)


  33. Ольга Ляснюк - [ 2009.06.03 14:57 ]
    Нічний блюз
    Темними метеликами ніч
    сідає на долоні ліхтарів.
    Чорне крило темряви
    огортає твоє вікно.
    У твоїй кімнаті лишаються
    тільки невиразні силуети.
    І серед них – ти. Не треба світла.
    Не треба виразності.
    Ти вмикаєш старий,
    давно завчений блюз
    і виконуєш танець самотності...
    Зливаються звуки і рухи.
    Опускаються повіки – і зникає все.
    Лишаєтесь тільки блюз
    і ти.
    Навіть не ти, а
    твій самотній танець.



    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (4)


  34. Віктор Наумчик - [ 2009.06.03 13:41 ]
    ГРИЛЬ
    Коло друзів
    за круглим столом
    розпиває розмови,
    насипані з неба.
    А за вікном…
    …ого – яка…
    йде дівчина. За нею ще дві –
    стежать, завидливі, шиплять…
    …хвора бабця шукає аптеку – дід зліг…
    …пишуть слово Європа через «Е»…
    …сліпий хлопець пальцями перечитує клавіші.
    Яка різниця – чорні, білі? «Е», чи «Є»?..
    …за сусіднім квадратним столиком
    о 1305 щодня обідає рот…
    …дівчина з тацею і квіткою ходить,
    відбирає у повних порожнє.


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Коментарі: (1)


  35. Евгений Спежаков - [ 2009.06.03 12:49 ]
    "Желтеют картинки..."
    * * *

    Желтеют картинки,
    желтеют травинки,
    желтеет листва…
    Так было в прошедшем,
    так есть в настоящем,
    так будет всегда.
    Зачем по планете,
    ветрами отпетый,
    бреду в никуда?
    Эй, жизнь моя, где ты?
    Но нет мне ответа.
    Кружится листва.

    Срываются звёзды,
    срываются слёзы –
    и льются дожди.
    Судьбу загадаешь –
    ответа не знаешь,
    и даже не жди.
    Прошедшее лето,
    пустые советы,
    пустые слова…
    Любовь моя, где ты?
    Но нет мне ответа.
    Кружится листва.

    Сквозь мёрзлые лужи,
    осеннюю стужу, –
    дождусь ли тепла,
    И яркого света,
    и свежего ветра,
    и взмаха крыла?
    Пустая кассета.
    В прибое – монета.
    Болит голова.
    Эй, смерть моя, где ты?!
    …Но нет мне ответа.
    Кружится листва…


    Рейтинги: Народний 6 (5.5) | "Майстерень" -- (5.42)
    Коментарі: (2)


  36. Ліна Масляна - [ 2009.06.03 12:34 ]
    Тихий спогад
    Вже не гріють твої обійми…
    Я забула, як ти цілуєш…
    Хоч між нами не йшлися війни,
    Ти вже снів моїх не вартуєш.
    І здається, що десять віків,
    Хоч минуло лиш кілька років:
    За цей час я стільки разів
    Зустрічала чужі мені кроки.
    А твої кроки інші чули,
    Твої руки їх зігрівали.
    Були кращі, і гірші були –
    Одні бавились, інші – кохали.
    Коли інколи ми зустрічались,
    Я бажала просто мовчати…
    Твої очі на це ображались,
    Але так й не навчились питати!
    Знаєш, я лиш тепер зрозуміла,
    Що між нами було кохання!
    Просто ми, як завжди, не зуміли
    Влаштувати відверте прощання.
    Але я ні про що не шкодую,
    Лиш подумала так, на хвильку,
    Що я інколи голос твій чую –
    Тихий спогад про наші помилки…


    2001


    Рейтинги: Народний 5.42 (5.45) | "Майстерень" -- (5.39)
    Коментарі: (4)


  37. Тарас Федюк - [ 2009.06.03 12:45 ]
    ***
    Лишилося втратити ще тебе і порахувати. Тепер усі.
    Іще б ніхто ніде не подумав, а я вже знаю про це.
    Лишилося ще закрити легенько, якщо не проект, то процес,
    і навіть якщо іще не процес, то шепіт цих голосів,

    які любили мене просто так за те, що я дурень і ніч,
    що можна в ліжку курити цигарку разом на двох одну,
    що можна вдвох грозу пережити і навіть коротку війну,
    і на півслові піти уранці на електрич

    нарешті звільнитися час і можна садити над лиманом сад
    архіви перетрусити бо і спалити спалити їх
    життя усім практично всім дається та не для всіх
    і світ біліє у білім світі короткий мов озирнутись назад


    Рейтинги: Народний 5 (5.51) | "Майстерень" 6 (5.5)
    Коментарі: (3)


  38. Тарас Федюк - [ 2009.06.03 12:56 ]
    ***
    процес доживання - мистецтво тонке
    противне і пишне як пити саке
    по-перше: безсоння по-друге: вночі
    нуль три набирати
    по-третє: дощі

    сухарик дві молі чаї папірці
    півбіблії в кожній окремій руці
    на тумбочці в мисочці жовта хурма
    хурми і турми від
    рятунку нема

    і звички яким ні зупину ні меж
    сусіди що дивляться як ти ідеш
    якщо ти ідеш...
    а якщо ти мовчиш -
    долоня жовтіє-чорніє як чиж

    банальне: про спогади фото і про
    що хтось там горів і творив там добро...
    ...а жисть промайнула яскрава така
    неначе ганчірка по морді бика...


    Рейтинги: Народний 6.17 (5.51) | "Майстерень" 5.5 (5.5)
    Коментарі: (27)


  39. Варвара Черезова - [ 2009.06.03 11:41 ]
    І ці сни...
    І ці сни, що ніяк не прокинутись і не забути.
    Ірреальність потужно вібрує найбільше у скронях,
    І ці грані, що тоншають, грані вганяють у ступор.
    Повертаюсь до сонця обличчям частіше, мов сонях.

    Не лишатися поруч, а просто лишитись деінде.
    Засинати на плечах чи грудях чужих в електричках.
    Це прощання не надто болюче. Бо звикла. Бо рідне.
    І це майже не сумно. Бо ти вже не голод, а звичка.


    Рейтинги: Народний 5.42 (5.47) | "Майстерень" -- (5.46)
    Коментарі: (7)


  40. Олександр Христенко - [ 2009.06.03 11:13 ]
    НЕПРИСТУПНАЯ
    Неприступна, красива, как пава,
    Шла неспешно, легко, величаво:
    Гордый взор и осанка графини –
    Как же к ней подступиться мужчине?

    И вдруг, неведомо откуда,
    Ей весть пришла, а может, чудо:
    Сорвав очки, раскинув руки
    И сбросив тяжкий груз разлуки,
    С улыбкой, засиявшей ало,
    Раскинув руки, побежала...

    И светофор, за много лет,
    Не смог включить ей красный свет.
    Сигналя, замерли машины –
    Навстречу шел простой мужчина?..

    А для нее он самый-самый:
    Нескладный, вспыльчивый, упрямый
    И не красавец, может быть,
    Но Он умеет “Так!” любить,
    Лаская прядь ее волос...
    Вот и ответ на ваш вопрос.


    Рейтинги: Народний 5.75 (5.51) | "Майстерень" 5.25 (5.42)
    Коментарі: (11)


  41. Наталка Криничанка - [ 2009.06.03 11:17 ]
    Муза у Львові.
    4 червня о 19 00 год., вулиця Соломії Крушельницької,17 у Львові.Спілка письменників. Кав"ярня "Муза".
    Клуб "Розсипані перли" запрошує "Поетичні майстерні" на літературно-музичну вечірку.
    Чекаємо авторів сайту з нетерпінням.
    З повагою, Криничанка.
    До слова http://www.perec.in.ua/classic/70/


    Рейтинги: Народний -- (5.45) | "Майстерень" -- (5.28)
    Коментарі: (4)


  42. Олена Осінь - [ 2009.06.03 10:28 ]
    Блюз - я вільна
    Душа у стані прострації,
    І протяги для вентиляції,
    Вдихаю духмяні акації.
    П’ю тишу, як каву-глясе.
    Ріка без порогів і повені,
    Пливу в некерованім човені,
    Думки в почуття не заковані.
    Чекаю, куди занесе.

    Ковтаю розведений вакуум,
    І кличу зозулю-оракулом,
    Малюю по небу каракулі,
    Віршую, вигадую сни.
    З морозива злизую шоколад,
    Стриптизи танцюю на власний лад,
    Збираю до кошика зорепад.
    Я вільна, а все – восени.

    Накотить нестримними силами,
    І човен потопить з вітрилами,
    На камені кине знесилену.
    Підніме, і знову жбурне.
    Окропить гіркою калиною,
    І круговертю невпинною –
    Чи грішною, чи безвинною….
    Кохання не обмине.

    Та тільки сьогодні – прострація,
    Лиш вітер в бурхливих оваціях
    Цілує тонку мою грацію.
    На вухо шепоче gracias…


    Рейтинги: Народний 5.44 (5.49) | "Майстерень" 5.5 (5.58)
    Коментарі: (13)


  43. Олена Багрянцева - [ 2009.06.03 09:35 ]
    Крізь порцелянові двері...
    Крізь порцелянові двері
    Ходять у капцях протяги.
    Свіжа гуаш на папері.
    Пальці твої невпевнено
    В ніч проводжають потяги.

    Червень червоним черевом
    Тихо штовхає у спину.
    Стиглі черешні в пелені.
    Завтра ти будеш впевнений:
    Літо
    Знайшло
    Україну.
    3.06.09


    Рейтинги: Народний 5.83 (5.53) | "Майстерень" -- (5.48)
    Коментарі: (3)


  44. Сергей Цюрко - [ 2009.06.03 01:13 ]
    Загадочная женская Душа…
    Загадочная женская Душа…
    Глаза не лгут, слова не говорят…
    И искры Звёзд над головой горят…
    Поёт нам вечер песню не спеша…
    Загадочная женская Душа…

    Загадочная женская Любовь…
    Как часто любят вовсе не достойных…
    В руках твоих нежнейших и спокойных…
    Смятенье растворяется и боль…
    Загадочная женская Любовь…

    Загадочные женские черты …
    Всех линий тела хватит рисовать…
    И Жизнь, и Мир, и трепетно внимать…
    Рисункам волн твоих, где в каждой – только ты…
    Загадочные женские черты …

    Загадочная женская стезя…
    Твои целуя тёплые колени…
    Я превращаюсь в Божье умиленье…
    И мне не петь никак уже нельзя…
    Загадочная женская стезя…

    Загадочен весь Мир, где Солнце – ты…
    А от меня зависит – свет иль дождик…
    И нет сияний, на тебя похожих…
    И, слава Богу, сведены мосты…
    И каждый лучик напевает: «Ты!»…
    Я обнимаю Мир, где Солнце – ты…


    Рейтинги: Народний 0 (5.45) | "Майстерень" -- (5.38) | Самооцінка 3
    Прокоментувати: | "http://stihi.ru/avtor/profium"


  45. Сергей Цюрко - [ 2009.06.03 00:02 ]
    Телами слиться нежно - словно взгляд...
    Телами слиться нежно - словно взгляд

    Сливается с закатными лучами -

    Врасти друг в друга – душами, глазами,

    Губами, кожей всей, ногами и руками -

    Войти друг в друга мощно – как цунами –

    И осознать, что нет Пути назад -

    А есть Любовь и…

    Бога

    нежный

    взгляд

    ...

    Войти в твой Свет

    В твой Мир

    В твой Рай

    В твой Сад


    Рейтинги: Народний 0 (5.45) | "Майстерень" -- (5.38) | Самооцінка 3
    Коментарі: (1) | "http://stihi.ru/avtor/profium"


  46. Сергей Цюрко - [ 2009.06.03 00:35 ]
    Песня на заданную тему... Его нет давно...
    Его нет давно… Просто взял и… умер…
    Его именем может быть назван танкер…
    Он Тебя - для себя – как умел - придумал:
    Ты ушла – и он странным стал - словно сталкер…

    Он искал по ночам в чёрном Небе звёзды…
    А утрами искал, где гнездятся птицы…
    Он не знал, что близки все Твои угрозы…
    И Любовь… как и Жизнь… уже… не… повторится…

    Он стихи не писал – он словами плакал…
    Он слезами смывал на листах все буквы…
    А следы Твоих ног были также сладки…
    И от боли в Душе разорваны сутки…

    И вдали – где-то там - на другой Планете…
    Кто-то вместе с ним в ночах просыпался…
    Был наивен Мир и был чист, словно дети…
    Тот, в котором живым до сих пор он остался…

    Кто-то плакал с ним… может быть Ангел Божий?..
    Или дождь за окном - вечный добрый странник?..
    И сказал Тебе кто-то: «Так быть не может!…
    Разве любят – искренне – сердцем, делами?..
    Разве любят – нежно - словами, шагами?..
    Разве любят – страстно - дыханьем, стихами?..
    Пульсом крови пишут Любимым посланья?..»



    Его нет давно… Почему то… умер…
    Его именем конечно же не назван танкер…
    Он Тебя для себя навсегда придумал…
    …и слышны - по ночам - песни нежной шарманки…


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.45) | "Майстерень" -- (5.38) | Самооцінка 3
    Коментарі: (1) | "http://stihi.ru/avtor/profium"


  47. Сергей Цюрко - [ 2009.06.03 00:07 ]
    ты уже не можешь быть таким...
    ты уже не можешь быть таким
    ты уже не можешь так, как раньше
    мысли, песни, стоны, рваный клин
    аллергия от вчерашней фальши

    ты уже не можешь наобум
    просто так бродить по перелескам
    каждый стук и каждый громкий шум
    превращать в упор стены отвесной

    ты уже не можешь не дышать
    этим мигом, радостью и словом
    песней, звуком, лаской воскрешать
    стылый дух прохожего земного

    ты уже не можешь быть таким
    смысл в том, что Мир живёт и дальше
    наполняясь добрым и святым
    светом Неба, где ни капли фальши


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.45) | "Майстерень" -- (5.38) | Самооцінка 3
    Коментарі: (1) | "http://stihi.ru/avtor/profium"


  48. Юрій Сегеда - [ 2009.06.03 00:15 ]
    А горіхи падають...
    А горіхи падають на межу.
    Кожен день у пам’яті бережу.
    Листя затріпочеться й облетить...
    Записати хочеться кожну мить.


    Рейтинги: Народний 6 (5.45) | "Майстерень" -- (5.39)
    Коментарі: (22)


  49. Руслана Василькевич - [ 2009.06.02 21:10 ]
    ***
    Цей гамір рідний і такий живий,
    мов соловейка спів у гаї,
    під нього зранку прокидаюсь,
    із ним щоночі засинаю.

    Без нього дім цей - пустка,
    життя без нього - не життя,
    дитячий гамірливий сміх - це пісня,
    що лине у щасливе майбуття.

    Цей гамір рідний і такий живий,
    він звеселяє світ навколо,
    і додає життєвих сил,
    усіх гуртує в дружнє коло.

    Нехай лунає сміх цей звідусіль
    і там, де так з надією його чекають!
    Бо діти - наше щастя й втіха,
    вони батьківське серце звеселяють!


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  50. Василь Степаненко - [ 2009.06.02 21:58 ]
    Мовить не можу
    *
    Хтось найняв птахів.
    Свердлять піснями думки.
    З розуму сходжу.

    Хтось притяг сонце.
    Бачу лежить налигач
    Старої шкапи.

    Ранок тріщить на зубах.
    До піднебіння
    Липнуть словечка шорсткі.
    Мовить не можу.


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (2)



  51. Сторінки: 1   ...   1503   1504   1505   1506   1507   1508   1509   1510   1511   ...   1845