ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Юрій Лазірко
2026.09.25 17:24
поки ви не плачете
небо чисте
як же гірко бачити
пале листя

як же любо дихати
добрим словом
що лягає тихо так

Вячеслав Руденко
2026.09.25 15:52
Beeper – таємне ночі,
Тої, що в хутрі Неба,
Чорним струмком лоскоче
Річку життя, як щербу.

Де від Плеяд захмарних
Юний Гаврило босий,
Наче вівчар отари,

Борис Костиря
2026.09.25 13:45
Це так важливо - не проґавить час
Натхнень, прозрінь, осяянь і пророцтва,
Великий, ніби трепетний Тарас,
Не згаявши хвилини первородства.

Ця мить нечутно, тихо спалахне
І кане в час, мов крапля миготлива.
Не втопиш у озерах реноме,

Світлана Пирогова
2026.09.25 12:46
Красуне, знов нова і неповторна.
Твої тумани і дощі у час тривог,
А липа з кленом обіймаються удвох
Тоді, як вітер грає на валторні.

Глибинна? Так, тебе не осягнути,
Бо не спинити і не випити до дна.
Осіння звабо, ти така лише одна.

Ігор Шоха
2026.09.25 12:37
Війна дає шалені бариші
олігархії будь-якого краю,
де правду і свободу убивають,
а телеботи інтермережі,
буває, що від щирої душі
дияволу во плоті помагають.
Система влади має реноме
лукавого пройдисвіта і чорта.

Ірина Вовк
2026.09.25 07:54
VIІ. « РИМ ПОЧЕКАЄ! » Кімната молодого Плінія була завалена сувоями. Тут були вірші Вергілія, праці істориків і його власні начерки. Юнак гарячково пакував речі в шкіряну сумку. Завтра вранці в порту на нього чекав корабель до Остії. Пліній

Віктор Кучерук
2026.09.25 07:16
До сонця усміхається земля,
Діждавшись врешті просвіту в тумані, -
Вже росами вмиваються поля
І обсихають в теплому сіянні.
Усе навколо скинуло свій жаль,
Розвіялися сумніви й тривоги, -
Душа світліє, як прозора даль,
І стелиться життя нова дорога.

С М
2026.09.24 23:59
Лунатик на траві, дивись
Лунатик на траві, дивись
Згадавши як сміявся й грав колись
Інші диваки за ним велись

Лунатик у передпокої
Лунатики в передпокої
В газеті їх обличчя звернуті додолу

хома дідим
2026.09.24 23:03
обережно акуратно
непоспішно
оминаючи закинуті кути
де чаїться бозна-що
пантрує нищить
залишає непривабливі
сліди
вийшовши нарешті

Тетяна Левицька
2026.09.24 22:13
Ще краплі літа в осені барвистій
перлинами роси у падолисті,
та вже схиляють голови жоржини;
лоскоче оболок* вологий жовтень,
свавільний вітер бешкетує вкотре
прозорим привидом у журавлині.

Каштанів їжачки вп'ялися в землю,

Ольга Садкова
2026.09.24 20:58
Грались в піжмурки із сонцем,
якось, огірки.
Ув огудині сховались добре під листки.

Сонце тикається в листя:
як би зазирнуть?
Жодної нема шпарини ані там, ні тут.

Вячеслав Руденко
2026.09.24 18:34
Підлога бажає зігрітись,
Юрба із бандурами зліва
Несе непорочне угору.
Фіналу не буде — диво.

Диво з червоної глини,
Мета його нам невідома.
Шерех ще чути з обійстя

Євген Федчук
2026.09.24 17:13
Жили чоловік і жінка на хуторі. Звісно
Двом на хуторі отому їм було не тісно.
Бо ж ніхто до них не їздив, щоб погостювати.
А вони гостей любили у себе приймати.
Щоб самим у гості з’їздить – того не любили.
Тож на хуторі своєму у нудьзі сиділи.
Якось

Юрко Бужанин
2026.09.24 16:43
Так схожий на старовинні,
Я замок повітряний звів.
В ясній мальовничій місцині,
Із хитросплетінням ходів.

Заходимо вдвох у замок. –
Тут гарно, лише придивись:
І стіни – дзеркальний спалах.

Борис Костиря
2026.09.24 14:26
Колись доводиться прощатись
Із домом, книгами, людьми.
Не дочекаєшся пощади,
Хоч упади на дот грудьми.
Колись приходить час останній
І вирішальна дивна мить.
Всі непромовлені питання
Не можна в серці утопить.

Віктор Кучерук
2026.09.24 06:15
Предківські дороги нам дарують крила
І тримає міцно пращурів земля, -
Без того коріння, що дає всім сили,
Не злетить у небо молоде орля.
Пам'ятають стіни дорогої хати
Предків кожне слово, кроки і пісні,
Що з дитинства учать правду захищати
Від як

Ірина Вовк
2026.09.24 05:29
VІ. ТЯГАР СИНІВСЬКОГО ОБОВ'ЯЗКУ У задимленій майстерні коваля Квінта ранок почався з важкої розмови. За довгим дерев'яним столом сиділи двоє братів. Квінт, широкоплечий, із мозолястими від молота руками, та Марцелл – стрункий, загартований у боях ле

хома дідим
2026.09.24 00:00
вітер тихий і вітер злобний
понеділок а там четвер
чоловік зріс пішов із дому
зневірявся як міг помер
не того що хотів скандалу
чи хворів а чи впав у маразм
цих випадків буває чимало
а того що відбув свій час

Борис Костиря
2026.09.23 20:02
Перетоплений шлях у майбутнє, на гору жадану,
Перетоплений сміх, перетоплені плоть і кістки,
Перетоплений голос, далекий, тендітний, коханий,
І не можемо ми спорудити крізь вічність мости.

Перетоплені сили, наснага, надія і гордість,
Перетоплені зд

Федір Паламар
2026.09.23 19:32
   14. Во ім’я Життя Вишнього, слава Світлу горньому!    Шум-Кушта предстоїть, і возвіщає, і поучає. Шум бар Ну, Шум-Кушта, предстоїть і глаголе покірно перед Господом, прорікаючи:    – Минувся час мій, і належить мені відійти. Та не відаю, хто суп

Артур Курдіновський
2026.09.23 15:17
Я піду за дощем, закохавшись у сіру сльоту
Та не буду співати весні осяйні дифірамби.
Вже минули безглузді часи сподівань біля рампи -
Тож сьогодні вінок з порожнечі для себе сплету.

Не лякай мене, осене, холодом вранішніх злив!
Це - стихія моя! В

Артур Курдіновський
2026.09.23 15:16
В блокноті згорілім - згорілий рондель,
Від світлих рядків залишилось вугілля.
Душевна зневіра. Тілесне безсилля.
Стійке панування безмежних пустель.

Давно вже тендітна та ніжна пастель
Затьмарена модним строкатим свавіллям.
В блокноті згорілім -

Борис Костиря
2026.09.23 14:40
Він біг у даль, отримавши свободу,
Після заков тривалих і крутих,
Пірнаючи в найбільшу насолоду
Без нагород минущих, золотих.
На березі морському співи чайок
І плескіт хвиль, а він біжить кудись,
Звільнившись від умовностей і часу,
Пірнаючи у незг

Вячеслав Руденко
2026.09.23 11:38
Призначення чаю з жасмину співмірне
З безсмертям душі миловидної щучки,
Подоба якої не платить комірне
Ні Сонцю, ні вітру, не носить обручки.

Скажи йому: «Хронос!»—здригнеться відчайно,
Пелюстки, мов очі,наповняться змістом,
У збуренні, в русі, як

Ірина Вовк
2026.09.23 08:06
V. ЗОЛОТИЙ ДИМ ХРАМУ ІСІДИ Ранок у храмі богині Ісіди тонув у солодких пахощах єгипетських благовонь. Головний жрець Калпурній, одягнений у білосніжну лляну туніку, сидів біля вівтаря й задоволено перераховував приношення. Торговці з порту сьогодні бу

Віктор Кучерук
2026.09.23 06:28
Хлопці кажуть: Не спіши
На бочок лягати, -
Поживи ще для душі
Не в порожній хаті.
Ту знайди, що принесе
Для душі розраду, -
Для котрої над усе
У стосунках злада.

С М
2026.09.22 23:54
Едді, що за кпини?
Я телебачив нині
Едді, що за кпини?
Мене питає дехто
Про твій подвійний крій
Гадаю, це все хрінь
Ти кинув у пакет
Мені прислав оце –

Артур Сіренко
2026.09.22 22:56
Була осінь. Навіть уже не рання — переддень золотої (осені, не доби, золотої доби насправді не було та й не могло бути). Листя дерев спокою і споглядання ледь-ледь почало жовтіти: чи то від одвічної меланхолії міста, чи то від того, що обивателі почали но

хома дідим
2026.09.22 20:58
що із пригніченості цеї
завжди комусь реально гірше
бо не знаходить панацеї
ані у грошах ані віршах
одвічні теми хліб щоденний
що поминаєш у молитві
зірки далекі ближчі терни
сльозини потом оповиті

Вячеслав Руденко
2026.09.22 17:42
Даоська дошка, як мені без тебе
Хитатися під явором Небес —
Спиною чухатися об каміння Геба
На зло чужинцям із сльозливих п'єс?

Проходять хвилі по ланам строкатим
На радість непритомним четвергам —
На початках часи завжди багаті —

Борис Костиря
2026.09.22 13:07
Хоч краплю сну іще напитись
Ти, ноче благодатна, дай.
Промовить ніч така столика
І незглибима, як Дунай.

У морі сну втоплю тривогу,
Зайду до нього, мов корсар,
Знайшовши в безмірі дорогу

Ольга Садкова
2026.09.22 12:19
Опинившись посеред гармидеру,
з відчаю розсипаєшся на клаптики.
Не відразу отямишся
і силою волі зберешся до купи.
Заметушишся тоді:
там підбереш, там посунеш,
щось поставиш, щось перекинеш,
припасуєш, зірвеш, викинеш, притиснеш…

Володимир Мацуцький
2026.09.22 12:00
Казочка для дітей та їхніх батьків)

Озвучили казочку:
Автор, Добрий Кабанчик (П’ятачок),
Старий Собака, Рудий Кіт.
Особи, які згадуються:
Хазяїн, Хазяйка, Дочка, Колій, Цабе,
Люди, Свиня, Кабан, Миша.

Артур Курдіновський
2026.09.22 11:42
Твоє перо застигло в чорній тузі.
Немає слуг, палаців та карет.
Лише життя затягує корсет...
Нестерпно жити у важкій задусі!

За правду більше страти не боюся!
Недосконалий світ - крихкий намет.
Тобі новий підкориться сонет -

Ірина Вовк
2026.09.22 07:05
ІV. ОСТАННЄ ПРОРОЦТВО ТІБЕРІЯ У підвалі старого інсулі – багатоповерхового будинку для бідноти на окраїні Помпей – пахло вологою, дешевою оливковою олією та свіжоспеченим ячмінним хлібом. Тіберій, чоловік із поріділим волоссям та глибокими, спокійними

Віктор Кучерук
2026.09.22 06:38
І знову до рідної хати
Прямую селом навпростець, -
Несеться мене зустрічати
Запилений вкрай вітерець.
У теплі обійми приймає
І міцно цілує уста
В селі, де нікого немає,
Де хата батьківська пуста...
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори на сторінці:

Ольга Береза
2026.09.08

Ярина Діброва
2026.08.07

Анастасія Ехо
2026.08.01

Фел Ходак
2026.07.22

Ольга Садкова
2026.07.18

Анна Марчук
2026.07.12

Паб Лімерик
2026.07.12






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




 
 
Поезія


  1. Володимир Ляшкевич - [ 2006.02.17 12:08 ]
    Коханки Львова ІІІ. Rainbow - Cant Let You Go
    А за мною горять мости,
    а за мною дзвенять підкови!
    Раз у Львові мені цвісти -
    тут і мучитись вам, панове!

    Божеволіти од жадань,
    набухати сердечним шалом,
    загинатися від кохань
    за новим, "ходовим товаром”.

    І кінці більше не звести,
    не утішитись з полювання -
    у прицілах у вас хрести,
    ваша здобич - розчарування.

    А я вільна, як вільний світ,
    я небесний відбиток міста.
    Я з отими, що линуть від,
    а не до, упізнавши пристань.

    Я є глина для їхніх рук,
    подих рими, мотив звучання -
    хай небесний амура лук
    вчиться обсягу попадання.

    І не буде інакше, бо
    Долю вершить коханців мова -
    мого танку, мого тангó
    у обіймах Крилатих Львова.


    2004


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.6) | "Майстерень" 5.5 (5.62)
    Коментарі: (4) | "Rainbow - Cant Let You Go"


  2. Володимир Ляшкевич - [ 2006.02.17 12:21 ]
    Коханки Львова ІІ
    Я вернуся в це місто - до радості й сліз,
    у подробиці рідних до розпачу рис,
    і злинатиму вгору, і мчатиму вниз,
    зупиняючи миті прожиті "на біс”.

    Я вернуся у подих твоїх підворіть,
    у розчулений протяг тривожних століть,
    і ми будемо разом - хай нами щемить
    од засніжених часом твоїх верховіть.

    Моє місто, тобою єдиним жила,
    як міняла надії на крихти тепла.
    І тепер, видно чашу допивши до дна,
    я вертаю до тебе – одного, одна.

    Прихились до своєї билинки, листка,
    до частинки малої, живого ростка,
    подаруй руки вулиць, і лики святих,
    силуети
                        воскреслих
                                                людей дорогих.

    Я кохаю тебе - без вини, без вина,
    наче дівчинка, і як в обіймах – сповна.
    Я люблю тебе й іншого в світі нема
    задля юнки, яку не бере сивина.


    2004


    Рейтинги: Народний 5.7 (5.6) | "Майстерень" 5.83 (5.62)
    Коментарі: (14)


  3. Володимир Ляшкевич - [ 2006.02.17 12:05 ]
    Коханки Львова І
    Так і кохаю з відстані:
    води твої простуджені,
    русла, лагуни, пристані;
    дихаючи надією
    щодо взаємин радості
    у володінні мрією.

    Потім усе збувається -
    гостро, бентежно, гамірно -
    серед отих, що маються,
    світом сюди позичені,
    сумно кому і сутінно
    в місті мені присвяченім.

    Та не до них, бо - солодко
    і на постелях кам’яних, -
    дощик здіймає паводок
    тисячелюбопристрасті -
    руслом обіймів огнянних
    лину з проханням милості.


    2002


    Рейтинги: Народний 5.25 (5.6) | "Майстерень" 5.25 (5.62)
    Прокоментувати:


  4. Володимир Ляшкевич - [ 2006.02.17 11:47 ]
    Маньєристичні рубаї. Жінка
    * * *
    Ці диво-грона нам уже довіку
    не перепробувати - їх без ліку! -
    та й вина з них смакує тільки Бог,
    який плекати дав їх чоловіку.


    * * *
    Лише одну вкусити ягідку із грона
    і вже властителя на голові корона!
    Та від ковтка божественності жінки
    зринає Всесвіт із мужчино-електрона!


    * * *
    Жінки і квіти, миті звернуті у вічність,
    де магія і пристрасть, свята безтурботність -
    за це і неба вам блакить, і щира вдячність,
    і над усе - за Вами вдавану обачність!


    * * *
    На вершині здобутків захолодно, друже,
    серце мучиться там, до життя небайдуже...
    А мудріший із келихом сяде внизу,
    в гарних ніжках, і очі щасливо примруже.

    2010


    Культурологічна хиба

    І знову восьме березня! Було ж, неначе,
    і вчора, й нині?! Чортзна-що... Таки, Рибаче,
    дарма у Рибки Золотої ти просив
    собі щасливих дам... о українська вдаче!

    2011


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.6) | "Майстерень" 5.5 (5.62)
    Коментарі: (1)


  5. Володимир Ляшкевич - [ 2006.02.16 19:37 ]
    Фрагмент закінчення поеми
    ...
    Тривожно як... І за вікном,
    Війни обудженої тлом,
    Палання заходу - на схід,
    Од краю і до краю - літ
    Грози, якою навспаки,
    Здавалося, неслись роки…

    Збережену серед речей,
    Батькі́вську тулю до грудей
    Світлину - закінчи́вся біг
    Півсотні літ
    По смерті їх.

    О ще би місяць...
                         На дахи,
    Посипалися гомінкі,
    Величні краплі.
                   Хвиля і,
    Відлунюючи у всьому,
    Упала злива на пітьму,
    Підносячи до сонму губ
    Цілющі леза вод -
    Од згуб...
    І серце, серце - не у такт.

    І знову ось
    Не так, не в такт, -
    Поривами,
    Як у вікно
    ця буря, у розмите тло,
    У шквал - краплинності театр,
    Ріки проспект,
    Безлюддя тракт,
    Протягнутий сюди
    Антракт;

    Вкриваючи крилом дощу
    Метал скульптурного плащу,
    Каміння надмогильних слів,
    Зітхання парків і дахів,
    І біль,
    І муку самоти
    І розпач даної сюди
    Свободи - впитої в сльозу,
    І пам'ять - ріками по склу,
    Грозу і ляк...
    Не так,
    Затакт.

    Як Долі знак -
    За такт, затакт...

    Сліпучим рокотом спадав
    За зіткненнями горніх лав
    Грім, як кінцевий глашатай,
    Все нижче до волання: - Дай,
    Ще хвилю! -
                      Ламаність лекал,
                      Рик,
                      Спалах.
                      Змах -
    І літ хорал.
    І Сяєво,
    І тінь Долонь
    На спокої узрілих скронь.

    *
    Єдиний подих ярих мас
    І струмені стіною враз,
    Надавши круговерті вись,
    Помчали хвилями, злились
    У найхимернішу з подоб
    Руки небесної - Потоп...

    Та вибіливши інший лад,
    Ударив черешнево град.
    І брів, вкриваючи сліди
    Землею спитої води,
    І враз утих.
    І вмить потав...

    Лише із ринвами скавчав
    Від арки до мого вікна
    Самотній пес,
    А ще - весна,
    Услід усміхненій душі,
    Духмянила бузку кущі...



    Рейтинги: Народний 5.5 (5.6) | "Майстерень" 5.5 (5.62)
    Прокоментувати: | "Поема"


  6. Юрко Позаяк - [ 2006.02.16 12:06 ]
    АРИСТОКРАТИЧНИЙ ТРИПТИХ
    1.
    У колі інтелектуалів
    Шампанське мозок бадьорить,
    Як гарно жить без ідеалів,
    На мертві теми говорить.

    Ми всі в захопленні від Сартра,
    Ми всі без тями від Мане -
    Не все одно, що буде завтра?
    Не все одно, що головне?

    Життя - це симпатична драма,
    Легкий мінор, легкий мажор,
    Приємно поряд пахне дама
    Парфумом Крістіан Діор.

    Я жестом скромно-суперстарним
    Підношу іскряний фужер
    За кристалічно елітарних
    Аборигенів вищих сфер!

    2.
    Блискучий бал, чарівні очі -
    Я пам"ятаю все, як сон:
    І елегантний плескіт ночі,
    Й шалений виліт на балкон.

    Легкий, етерний поцілунок
    В зефірнії, пахкі вуста
    І як солодкий подарунок -
    Цнотливий дотик до бюста.

    Уся любов аристократа -
    Один метеликів політ:
    Короткий шал, безжурна втрата,
    І вже новий нас вабить цвіт -


    Лише достиг амурний плід,
    Я знов несу його на свято!

    3.
    Трапляється в аристократа
    Такий момент, коли він спить,
    Коли життя - суцільна втрата
    Бажання жить.

    Коли не радує шампанське
    І не бентежить дамський сміх,
    Коли він може не по-панськи
    Послать усіх.

    1996


    Рейтинги: Народний 5.38 (5.17) | "Майстерень" 5.25 (5.18)
    Коментарі: (1) | "Із збірки "Шедеври""


  7. Юрко Позаяк - [ 2006.02.16 12:19 ]
    * * *
    Коли добродій хоче срати,
    Він танцювать не годен вальс.
    О моя люба, погуляти
    Волів би хвильку я без вас!

    Та скоро я вернусь, натхненний,
    Нової сповнений снаги,
    Й ми знов у вальцері шаленім
    підем ногою до ноги!

    Й кружлятиме нас до нестями
    Вогненна танцю благодать,
    Аж поки знов (даруйте, дами!)
    Добродій не захоче срать.

    1990


    Рейтинги: Народний 5 (5.17) | "Майстерень" 5 (5.18)
    Коментарі: (2) | "Із збірки"


  8. Юрко Позаяк - [ 2006.02.16 12:49 ]
    * * *
    Й найостанніша шльондра мріє
    Про вірну і ніжну любов,
    Навколо моєї шиї
    Аркан затягається знов.

    Я знову чиясь надія,
    Я знов чийсь останній шанс,
    Я знову комусь щось винен,
    Тим більше, що вже взяв аванс.

    Мені демонструють очі,
    Всі сповнені розпачу й сліз,
    І крутять мені щоночі
    Дешевий душевний стриптиз.

    Сестричко! Даремна робота!
    Ти слізоньки витри, прошу!
    Знайди собі десь ідіота
    І вішай йому цю лапшу.

    В найкращих традиціях драми
    Прокрутиш комедію знов,
    Й, дасть Бог, золотими зубами
    Тобі ще всміхнеться любов!

    1993


    Рейтинги: Народний 5.08 (5.17) | "Майстерень" 5.25 (5.18)
    Коментарі: (1) | "Із збірки "Шедеври""


  9. Юрко Позаяк - [ 2006.02.16 12:26 ]
    * * *
    Щойно ми народились,
    Нам вручили по ложці
    І сказали: в майбутнім
    Вас чека бочка з медом.
    Треба йти прямо-прямо
    Треба йти й не звертати,
    Й ви побачите бочку
    Й буде в бочці тій мед.

    Й от, здається, збулося -
    Ми по вуха в тій бочці,
    І було б все, як треба,
    Тільки в бочці - не мед.

    1991


    Рейтинги: Народний 5.25 (5.17) | "Майстерень" 5.25 (5.18)
    Коментарі: (2) | "Із збірки "Шедеври""


  10. Юрко Позаяк - [ 2006.02.16 12:01 ]
    * * *
    Там далеко десь є планета,
    Де пасеться фіалкорова,
    Їсть траву голубу й співає
    Перламутрово-загадково.

    Це планета моєї втечі,
    Там я буду самим собою -
    Шестиногий, блакитноплечий,
    З оком лагідним над губою.

    Там до мене зберуться друзі -
    Троглодити, анацефали -
    Псевдофльорки розкриють вульви,
    Щоб скоріше ми їх запізнали.

    Але ми на них - нуль уваги,
    Полягаємо під верблоїд
    І хильнемо шмальної смаги -
    Смаги з кореня Рубероїд.

    Й заспіва нам фіалкорова
    Пісню-джусі, любиму змалку,
    Й масіпусінький у травинці
    Мент сюрчатиме у сюрчалку.

    А під ранок вже захмелілі,
    Перламутрово-загадкові
    Ми на віки поснем на хвилі
    Рубероїдної любови.

    1995


    Рейтинги: Народний 4.83 (5.17) | "Майстерень" 4.5 (5.18)
    Коментарі: (1) | "Із збірки "Шедеври""


  11. Юрко Позаяк - [ 2006.02.16 12:29 ]
    * * *
    МАРТ

    Верещить на голій гілці кіт
    І в мені прозоро ворухнулось
    Те, що вже давним-давно звернулось
    Й загубилось за туманом літ...

    1984

    * * *
    Немає більшої удачі,
    Коли без комплексу й напруг
    Поряд з тобою різво скаче
    Красивий сексуальний друг!

    1988


    Рейтинги: Народний 5.08 (5.17) | "Майстерень" 5.25 (5.18)
    Прокоментувати: | "Із збірки "Шедеври""


  12. Юрко Позаяк - [ 2006.02.16 12:18 ]
    МАКАБРИЧНА ВІЗІЯ
    Пацюки на дереві виїли ворон,
    Я іду збентежений після похорон.
    А на перехресті міліціонер
    Наче і не бачить, що я ще не вмер.
    Ех, життя-хріновина, штука не з простих -
    Довелось сьогодні закопать живих,
    І ніхто не плакав, і з землі не ліз,
    Видно, все на світі має вищий смисл.
    Все уже розставлено по своїх місцях,
    Й кожному розп"ятому вбито кожен цвях,
    Все на світі правильно! Правильний цей світ!
    Як умру у чистім полі, всім пошлю привіт!

    1988


    Рейтинги: Народний 0 (5.17) | "Майстерень" 0 (5.18)
    Прокоментувати: | "Із збірки "Шедеври""


  13. Юрко Позаяк - [ 2006.02.16 12:30 ]
    ФАТАЛІСТИЧНА ВІЗІЯ
    Турбуленція в небесах
    Виклика пертурбацію долі -
    На рівнім місці з"їжджає шлях,
    Завивається в карамболі:

    "Знай, псяюхо, твоє діло швах -
    Ти не газда своїх дестинацій,
    Ти гомунукль, мураха з мурах,
    Марйонета у грі констеляцій!"

    Смик не смик - порятунку нема!
    Предиковано всі твої рухи,
    Астроімпульс - й на лантух лайна
    Перем"ято зухвалого зуха!

    Крах, коляпс і тотальний дебакль,
    Непоборна перфідія долі -
    Будь ти хоч автентичний Геракль,
    Тебе скрутить в липкі карамболі!

    1992


    Рейтинги: Народний 4.5 (5.17) | "Майстерень" 4.5 (5.18)
    Прокоментувати: | "Із збірки "Шедеври""


  14. Юрко Позаяк - [ 2006.02.16 12:59 ]
    З "Ілюстрованого додатку до колекції поетів" №2
    Нечуйно виповнилась ніч,
    Бурштини зір вплела у крила
    Тривожно в серці гикнув сич,
    Та вирватись уже несила.

    О ніч-чаклунко! Вчадів я,
    П"ючи із чари чари-трути -
    У щебетанні солов"я
    Лихії віщування чути...

    Байрак, діброва й переліг -
    Все мовить темними словами,
    В СВІЧАДІ ПЛЕСА ЗЛОТОРІГ
    ПОВІСИВСЬ ДОГОРИ НОГАМИ!

    І заслабка моя рука
    Писать урочого сонета -
    Ся ніч очима павука
    Всю душу виссала з поета...

    1984


    Рейтинги: Народний 0 (5.17) | "Майстерень" 0 (5.18)
    Прокоментувати: | "Із збірки "Шедеври""


  15. Юрко Позаяк - [ 2006.02.16 12:05 ]
    з "колекції поетів", №6
    Сиджу в кав"ярні, цмулю каву,
    Ніщо не провіща револьту,
    Проваджу бесіду цікаву
    Про Маркеса і Верхню Вольту.

    Та в голові вже зріє дата
    І раптом настає пора,
    І клишоногі віршенята
    Чкуряють з-під мого пера.

    Чкуряйте з Богом, любі діти,
    Мої маленькі пердуни,
    Я ж буду плакать і радіти
    Й в кав"ярні протирать щтани.

    1986



    Рейтинги: Народний 5.08 (5.17) | "Майстерень" 5 (5.18)
    Прокоментувати: | "Із збірки "Шедеври""


  16. Юрко Позаяк - [ 2006.02.16 12:30 ]
    з "колекції поетів", №9
    Я прийду десь у втомі з роботи
    Ти наллєш мені, люба, какао,
    А собі - філіжанку скорботи:
    "Як там справи в братів із Макао?!"

    Хоч ти жовта, як стигла цитрина,
    А я білий, як біб із квасолі,
    Нам однакове ймення - людина,
    В нас однакові долі та болі!

    Тож нехай там загрози і грози,
    І нехай ще сутужно в Макао,
    Поєднали і радість, і сльози
    І цитрину, і біб, і какао!


    Рейтинги: Народний 5 (5.17) | "Майстерень" 5 (5.18)
    Прокоментувати: | "Із збірки "Шедеври""


  17. Юрко Позаяк - [ 2006.02.16 12:48 ]
    * * *
    Муедзин на мінареті
    Знов кричить "Аллах акбар!"
    Не піду я в синагогу -
    буду Леніна читать!

    * * *
    МОРБІДНА ВІЗІЯ

    Лободубі дуболоби
    Дуболобі лободуби...

    * * *
    Співа соловейко,
    Бо хоче самку,
    Тільце гаряче,
    Серденько б"ється! -
    Мудрий, прекрасний
    Закон природи:
    Хто не співає,
    Той не .......

    1989


    Рейтинги: Народний 4.5 (5.17) | "Майстерень" 4.5 (5.18)
    Прокоментувати: | "Із збірки "Шедеври""


  18. Юрко Позаяк - [ 2006.02.16 12:32 ]
    РУССКИЕ ЛИМЕРИКИ
    1
    Молодой чеовек из Рязани
    В ресторане накушался дряни
    Хоть ему не впервой,
    Не донёс он домой
    То, что давеча съел в ресторане.

    2
    Молодой параноик с Суматры
    Посещал без разбора театры.
    Есть в театре буфет,
    Или там его нет -
    Всё равно театралу с Суматры.

    3
    У купца из предместий Пекина
    Подрастало в усадьбе три сына:
    Цзаофань - старший сын,
    Средний был хунвейбин,
    Ну а Ванька - лентяй и дубина.

    4
    Молодой человек из Полтавы
    Добавлял себе в каву отравы.
    Раз-другой отравился,
    А потом пристрастился,
    И теперь пьёт отраву без кавы.

    5
    Молодой человек из кордовы
    Алименты платил для коровы.
    Жизнь порою сложна,
    Разве в этом вина
    Молодого отца из Кордовы?

    6
    Молодой лоботряс из Джакарты
    Проиграл всё имущество в карты.
    Если в бубне дыра,
    Заказать мизера
    Мог лишь этот кретин из Джакарты.

    7
    Молодой человек из Сибири
    Где бы ни был, таскал с собой гири.
    "На фига тебе это?" -
    Нет у парня ответа,
    У него есть с собой только гири.


    Рейтинги: Народний 0 (5.17) | "Майстерень" 0 (5.18)
    Прокоментувати: | "Із збірки "Шедеври""


  19. Юрко Позаяк - [ 2006.02.16 12:13 ]
    * * *
    Я був в Ленінграді,
    Я пив там вино
    Вино в Ленінграді
    Це справжнє гівно!

    Я був за кордоном,
    Я пив там коньяк -
    Коньяк за кордоном -
    Сциклистий шмурдяк!

    Ніде так не п"ється
    Як в тихим дворі
    У Києві ріднім
    О пізній порі.

    1987


    Рейтинги: Народний 5.25 (5.17) | "Майстерень" 5.25 (5.18)
    Прокоментувати: | "Із збірки "Шедеври""


  20. Юрко Позаяк - [ 2006.02.16 12:32 ]
    АНГЛІЙСЬКА БАЛАДА
    Миднайт. Лише байдужий мун
    Замок, Ай, самотні кроки.
    Лунко б'є холодні клоки
    Старовинний пендулум.

    Сто століть і сірий стоун...
    Хто там ?!. Незнайомий гест?!
    Ноубоді...Тисне чест,
    Колд віків проходить в боун...

    Знаю, скрізь тут ходить дес,
    Всі, хто був, пішли вже з нею,
    По таємнім, темнім вею
    Всі минули й зникли десь.

    Ай'м елоун... Й тільки в найті
    Я скликаю їх усіх,
    Знову чути м'юзик, сміх,
    Мову благородних кнайтів!

    В їхнім колі я сміюсь,
    Тайми згадую лицарства,
    Глорію колишню царства
    Й лиш під морнінг схаменусь...

    Замовкають звуки струн,
    Проскакав зелений дофін,
    Час, коли я ляжу в кофін,
    Знає тільки пендулум.

    1984
    [пендулум - годинник з маятником]


    Рейтинги: Народний 4.5 (5.17) | "Майстерень" 4 (5.18)
    Прокоментувати: | "Із збірки "Шедеври""


  21. Юрко Позаяк - [ 2006.02.16 12:42 ]
    * * *
    Видно, я ріс в недобрі часи,
    Я не можу сприймати поезію
    Коли в присмерках бродять менти
    Заважають приймать анестезію

    ОБІРВАНИЙ ЖІНОЧИЙ СОНЕТ
    ПРО КОХАННЯ

    Ти увійшов у мене наче спис
    Й обвис...

    1991



    Рейтинги: Народний 0 (5.17) | "Майстерень" 0 (5.18)
    Прокоментувати: | "Із збірки "Шедеври""


  22. Назар Федорак - [ 2006.02.16 10:18 ]
    Кінець зимівель
    Тишоблудить зима: сніголіт, вітростій,
    Монументи слідів убираються в мармур.
    У туземнім раю замерзають святі,
    зависають в повітрі... Для зцілення карми
    На зимових майданах збирається люд,
    Колядує під кригою гострого неба,
    Розглядає завислих святих, мов салют,
    І зникає в домівках. Здавалося, ще би
    Кілька схожих сеансів санацій і згод -
    І засяють над душами райські свічада,
    Розірветься мішок неземних насолод!..
    Так здається завжди на межі святопаду.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.45) | "Майстерень" 6 (5.51)
    Коментарі: (3) | ""Війни і зимівлі""


  23. Назар Федорак - [ 2006.02.16 10:56 ]
    * * *
    Вони хтиво зляглися. Вона завагітніла вмить.
    Він долоню поклав на живіт - вона розродилась.
    Дитинча підросло, прожило, і умерло, й смердить,
    Ще раніше і їх запроторила в себе могила.

    Так закінчився рід, розгубивши усі імена,
    не подбавши про святці, реліквії та документи.
    Ким він був? Термопільцем, тернопільцем? Хто його зна.
    А вона? Циганчам, потерчам чи купчихою з Гента?

    Та легендами світ не дійма це сімейство благе,
    Що на ньому й зростає споруда, сотворена Богом.
    Вони мовчки зляглись, народили, померли, і - ген -
    Дитинча постаріле повзе в козачки до святого.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.45) | "Майстерень" 0 (5.51)
    Прокоментувати: | "Понуре деревце"


  24. Назар Федорак - [ 2006.02.16 10:03 ]
    Крапки
    13
    Осінній виноград. І кіт,
    Мов келих білого вина...
    Дощу надірвана струна,
    Дощу мелодії гіркі.

    Старий листок, старий горіх.
    Згорає птах на двох вітрах.
    І тихо надійшла пора
    На тиху смерть, на тихий гріх...

    Кущі чіпляються за день, -
    Від сірих нігтів сиза тінь.
    Осінній виноград. І кінь,
    Мов білий кіт з вином іде.


    Рейтинги: Народний 6 (5.45) | "Майстерень" 0 (5.51)
    Прокоментувати: | "КРАПКИ"


  25. Назар Федорак - [ 2006.02.16 10:14 ]
    Крапки
    2
    Павуки, як пройдена сторожа,
    На зубах поскрипує багнет.
    Боже мій, нехай не переможу
    Запах відморожених ранет!..

    Стільки бився, устократно б'юся,
    Хай умру - тореадор зими, -
    Господи, посапуєш у вуса,
    Боже, нас до себе не прийми!

    Хай заплачем на хрестах багнетів,
    Хай цілуєм ноги павуків, -
    Боже, ми - два зірваних ранети -
    Дякую. Ти добре попоїв...


    Рейтинги: Народний 5 (5.45) | "Майстерень" 0 (5.51)
    Прокоментувати: | "КРАПКИ"


  26. Назар Федорак - [ 2006.02.16 10:01 ]
    Крапки
    1
    Вечірній дощ застиг, неначе меблі,
    Крісла туману боязко ідуть,
    І їхня вічна полохлива путь
    Минає наші погляди затерплі.

    Ми звикли так. Твоя волога сукня
    Сто літ як захлинулася слізьми,
    І в інтер'єрі мокрих фарб не ми,
    Лиш погляди, покинуті в майбутнім.

    Ми зникли так... Не знайдені картини,
    Забуті п'єси, втрачені томи.
    Старий туман зустрінемо не ми,
    Для нас лише вечірній дощ застигнув.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.45) | "Майстерень" 5 (5.51)
    Прокоментувати: | "КРАПКИ"


  27. Сергій Татчин - [ 2006.02.16 09:19 ]
    М.Фішбейну
    Коли холодні янголи зими
    Піднімуть в небо довгі срібні труби,
    Й поллється сум-мелодія, а ми
    Уявим, як примерзли їхні губи;
    Коли Земля зупиниться в пітьмі –
    Ділити всім живим грудневі зорі,
    Й поділить, і залишиться в умі
    Той залишок, в якому ми – прозорі;
    Коли Господь прихилиться чолом,
    Щоб подивитись людові у очі,
    І вклякнуть люди: „Господи... Шолом!”
    Й Господь перехреститися захоче;
    Тоді і я, і друг мій – ще не мрець,
    За стільки слів не схибивши ні разу,
    Через ліси і гори – навпростець,
    Дійдемо у пітьмі до Фішбейнstrasse,
    Й три пари рук розкинемо в хресті,
    Як і тоді, коли була причина,
    Бо на коли – ми маємо – тоді,
    А на причину – рима – Батьківщина,
    Тоді Господь від праведних щедрот
    Запалить день на самім сході суші
    І усміхнеться з зоряних широт,
    Й земля здригнеться
    й далі колом
    рушить...


    Рейтинги: Народний 5.25 (5.71) | "Майстерень" 5.5 (5.78)
    Коментарі: (1)


  28. Людмила Таран - [ 2006.02.15 23:23 ]
    * * *
    Тканина пересичена вином.
    воно із неї крапає, мов кров,
    і ти у платті - ніби жертва свіжа.

    Але весела жертва і хмільна,
    що всім дає гарячого вина, -
    і я ревную до усього світу.

    Моя ти королево потайна,
    таємна, темна посередо дня,
    а серед ночі - світла, як молитва.

    Наближення повільне, мовби сон.
    Я пійманий твоїм ясним вином.
    Та впитися
            мені шкодує
                      доля.


    Рейтинги: Народний 5 (5.27) | "Майстерень" 5 (5.39)
    Прокоментувати: | "Із циклу"


  29. Людмила Таран - [ 2006.02.15 23:36 ]
    6 Колекція коханок
    Любаска повна і важка -
    Люблю таких! Тілиста - щедра.
    Лиш голос їй подам - готова
    Лягти у слухавку і ждать...

    Конячко радісна! Як ми
    З тобою вволю нагасались.
    О, буде що
    нам
    спогадати
    На вбогім
    смертному одрі!


    Рейтинги: Народний 4.5 (5.27) | "Майстерень" 5 (5.39)
    Прокоментувати: | "Із циклу"


  30. Людмила Таран - [ 2006.02.15 23:56 ]
    5 Колекція коханок
    Мов пес побитий, я приповз
    До тебе. Мовчки, прохолодно
    Ти відчинила. Порятуй!

    Казав я: бий мене, топчи!
    Возненавидь! Або розсердься.
    Мовчала ти. Але уперто
    Я каявся...

    ... І ляпаси твої, і стогін,
    І зуби гострі, молоді,
    І крик розпачливий, і ласе,
    Немилосердне катування -

    Ця відомста мені дала,
    Упорснула шалену силу -
    Кусай, кусай у серце голе:
    Я сам благаю, аж кричу!


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.27) | "Майстерень" 5.5 (5.39)
    Прокоментувати: | "Із циклу "Колекція коханок""


  31. Людмила Таран - [ 2006.02.15 23:12 ]
    4 Колекція коханок
    Їй хочеться! Але боїться:
    Я чую нюхом. Невротична
    Ся кітка, ніжна, боязка.

    Прикриє очі - та повіки
    Тремтять, гарячі... Я веду
    По линві натяків і ласки.

    Її напруження мені
    Передається... Що зі мною? -
    Я наче підліток... Ураз

    У ній спалахує вино,
    Хоробре, владне і зухвале -
    Я, нею пійманий, горю.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.27) | "Майстерень" 5.5 (5.39)
    Прокоментувати: | "Із циклу "Колекція коханок""


  32. Людмила Таран - [ 2006.02.15 23:28 ]
    3 Колекція коханок
    Я тебе впіймаю, видро кучерява!
    ...Золоті коліна блимали в пітьмі.
    В рестораннім раї очі обіцяли,
    І бокал шампану
    шал підігрівав.

    Ти підігрівала? Видро кучерява,
    Досі я не знаю - як розтала ти.
    І лише кружало, там де ти лежала.
    Зібгана, мов постіль, сиротлива ніч..


    Рейтинги: Народний 5.25 (5.27) | "Майстерень" 5 (5.39)
    Прокоментувати: | "Із циклу "Колекція коханок""


  33. Людмила Таран - [ 2006.02.15 23:44 ]
    2 Колекція коханок
    Вона іде - і грає шовк:
    Він ліпить звивини і форми
    Її невичахлої плоті.

    Сховався: темно ув очу.
    Заласся
    тягнеться, мов слина.
    І вже повзе по спині хтивій
    Слимак-я-хочу!...
    Диво з тіла: ось тільки спало -
    Наче хто
    зненацька струм ввімкнув, і лиса
    Чманіє бідна голова...


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.27) | "Майстерень" 5.5 (5.39)
    Прокоментувати: | "Із циклу "Колекція коханок""


  34. Людмила Таран - [ 2006.02.15 23:31 ]
    1 Колекція коханок
    Груди гостренькі та очі дитячі - за ними
    Бачу я сплячий, іще не відкритий вогонь...
    Дівчинко люба, не шарпайся - я ж не почвара:
    Я научу тебе розкошам і таїні...

    Сад я досвітній люблю, нетолочені трави:
    Стежки немає, незбита дрімає роса...
    Та сторожка огорожа впівока дрімає,
    Тиша незаймана вабить - не знає сама...


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.27) | "Майстерень" 5.5 (5.39)
    Прокоментувати: | "Із циклу "Колекція коханок""


  35. Людмила Таран - [ 2006.02.15 23:31 ]
    * * *
    О, так: жіноче тіло - це крайобраз,
    Пейзаж ясний, мінливий. Перехлюп,
    Перетікання форм. Ти придивись
    До пагорбів і видолинків - чисті
    Смагляві лінії, що ладні розчинитись
    І в землю увійти (хоча вони -
    І лінії, і форми - це земля
    У розповні). А ти її не знаєш:
    Бо брати - це не значить упізнать І злитися.

    Не там шукаєш поклади любові.
    Тому такий голодний, як жебрак...


    Рейтинги: Народний 5.67 (5.27) | "Майстерень" 6 (5.39)
    Коментарі: (4) | "Із циклу "Колекція коханок""


  36. Людмила Таран - [ 2006.02.15 23:39 ]
    * * *
    І спали не рознявшись. І вода
    Несла катамаран. І напівсонні,
    Серед ночі, набряклі від любові,
    Були готові...

    А у воді як весело кохатись
    Актинії із ... я не знаю, що
    Пливе до неї, у вологу квітку
    Покласти золоту свою ікру.

    Паруються, радіють під землею,
    Чамріють од веселого злиття
    Живі клітини. Темне каменюччя
    Перетікає в теплі порожнини.

    Це кровообіг вічного життя?..


    Рейтинги: Народний 5 (5.27) | "Майстерень" 6 (5.39)
    Прокоментувати: | "Із циклу "Колекція коханок""


  37. Людмила Таран - [ 2006.02.15 23:44 ]
    3. Allegro
    Оселя духу - десь там, поза нами.
    І на землі він смутен, скутий. Ніч
    Його виводить в обшири безмежні.

    У хорі ангелів його світився голос
    І vox celestis ще звучав за ним,
    Коли удосвіта він повернувся долу.

    Здригнулось тіло. Хто? Ніхто мовчить.
    Та на єдину мить

    тобі відкрились
    Такі простори і така любов -

    Аж хочеться від радості ридати,
    І обійняти світ і приєднатись
    До вічності.



    Рейтинги: Народний 5 (5.27) | "Майстерень" 5 (5.39)
    Прокоментувати: | "Поетичні інтерпретації органної музики"


  38. Людмила Таран - [ 2006.02.15 23:56 ]
    ІІ Trio
    1.
    Не квапитись, - нехай обволікає повільна золота клейковина:
    у спогадів - окреме існування.
    Сховатися - читати щит Ахілла, чи в алкоголь
    упасти, чи в альков?
    - забутися: уже немає Сили вдавати далеч. Потягу, снаги

    Розмножуватися? - смішні потуги і залицяння цяцьок і утроб.
    Згоріло все дотла. До перед-мови.
    У серці яйця відчаю і згуб: мерзенний гріх, убозтво остаточне

    2.
    Приклич собі рухомий краєвид -
    у поїзді, наприклад, у польоті,
    Вві сні чи наяву: і сам себе
    Од смерті одволаєш, одвоюєш.
    Але туди, де креслення крила (переріз поперечний, довжина,
    структура пір'я...) ангела
    Самого, - туди не рвися: у робітні Бога тобі не місце...

    3.
    Спокійна шкіра тепла і зручна. Стирається і серце, і лице, -
    але хіба тобі
    Кували тіло?
    Коли трава постелиться - невже
    Забув її колінце золоте, яке само просилося до губ
    і сходило м'яким солодким соком?

    Звикай до смерті, як звикає жінка
    До крові: не лякайся і не бійсь. Але кругом насипано піску:
    у ліжку, під повіки, на волосся..
    Твоя тілесна думка - затісна, але потроху учиться душа
    тонесеньке вимолювати слово...



    Рейтинги: Народний 6 (5.27) | "Майстерень" 7 (5.39)
    Прокоментувати: | "Поетичні інтерпретації органної музики"


  39. Людмила Таран - [ 2006.02.15 23:20 ]
    Й. С. БАХ. ТОКАТА ДО МАЖОР, В. 564
    1. Allegro
    Жебраки у церкві, калатала
    Прокажених, огняні стовпи
    Проповідей

    і важкі дими
    Від аутодафе - привселюдні
    Спалення і показові страти.

    Та чому ж не меншає гріха?
    Карлики і плекане лицарство,
    Виродки, Потвори химородні,
    Всіх ковтнуть

    пекельні казани.

    Самобичування і стигмати,
    Осявання, видива, екстаз:
    Вірили - і булькала смола,
    І сірчаний дим услід стелився
    За сухими темними ченцями...

    Спекатися пекла у душі,
    Клекоту гарячої гордині
    І думок тілесних - сотні років
    Нас учили - та невчуто глас
    І криваві води підійшли
    Аж по груди.


    2. Adagio

    Нагими -
    У просторі страждань і мук,

    у нескінченному потоці
    Блювотини, облуд кривавих,
    Як на показ, гарячих місив, -

    пливемо.


    Рейтинги: Народний 5 (5.27) | "Майстерень" 5 (5.39)
    Прокоментувати: | "Поетичні інтерпретації органної музики"


  40. Людмила Таран - [ 2006.02.15 23:45 ]
    Г. Ф. Гендель. Концерт для органа з оркестром (ля мажор, тв. 7 № 2)
    3. Fuga
    Вогні біжучі, сморід попелища
    Апокаліпсис вибухів і бур -
    Усе минулося, усе забулось?

    Із мезозою вийдемо? Із моря?
    Усе спочатку - з глини, із ребра
    З білкової розлитої клітини?

    Я хочу володіти всім - і мною
    Владає все на світі, і нема
    Ніде умиротворення і раю.

    Пожадливість і захланність - жеброта
    Просіяна залишиться. Але
    Кому у серці вічність просіяє?

    Хто знав, що пристановище - у слові,
    Хто визволив од смерті вічний дух -
    Утік тривоги рваної і страху.


    Рейтинги: Народний 6 (5.27) | "Майстерень" 6 (5.39)
    Прокоментувати: | "Поетичні інтерпретації органної музики"


  41. Людмила Таран - [ 2006.02.15 23:10 ]
    Г. Ф. Гендель. Концерт для органа з оркестром (ля мажор, тв. 7 № 2)
    1. Ouverture. A tempo ordinario

    Пасуться золоті єдинороги з грузькими динозаврами. Вовки
    Цілуються з овечками і ланню.
    Де визрівають пахощі і звуки, зав'язуються вітер і дощі, -
    Блаженний спокій, ясність, міра, лад
    і вічний час у вічних виногронах.

    Живий, одухотворений гербарій - від моху до жагучих орхідей;
    Тут ще немає попелу і тліну,
    а золото жовтіє тихо, скромно
    Поміж грудками ситої землі.
    На всьому, всюди знати Божу руку,
    шорстку і щедру.

    Аж ось і ми - невинні і пречисті,
    Із душами дитячими: на них
    Іще ніхто не написав нічого: tabula rasa.
    Ангели врочисті виспівують хорали в унісон.
    Чого ми хочем - і самі не знаєм,
    бо що таке бажання: сила? час?

    Але нам треба сторожа у сни,
    бо відчиняє наші сновидіння
    хтосья невідомий,
    Довгий і слизький.
    Він тягне нас по лабіринту мозку, у закапелках
    Схованок і тайн показуючи те, чого не знали
    І знати не хотіли. Після сну
    У нас уже не ті, не чисті очі...

    2
    Господи, прости
    Небес над нами не згортай.
    Немилосердною красою
    Нас вилікуй. Різцем важким
    Пройди по серцю. Борозенки
    Сочитимуться. Оберни
    Наш куций розум і сваволю
    На послушенство.
    Благодать, дитяча лагідна душа
    Повернеться у груди.


    Рейтинги: Народний 6 (5.27) | "Майстерень" 7 (5.39)
    Прокоментувати: | "Поетичні інтерпретації органної музики"


  42. Людмила Таран - [ 2006.02.15 23:45 ]
    * * *
    Охлялий спалений папірчик
    Зів’яв. І ніжні письмена,
    Які писав усе життя, —
    Уже ніхто не прочитає.

    О зимна старосте! Поміж
    Лопаток
    ти морозним лезом
    Лоскочеш: хочеш нагадать
    Те молодече гарцювання
    І кров гарячого коня?

    Нічого більш не хочу я —
    Це найстрашніше.
    Та хіба що —
    У ложе, де самотність плаче,
    Де віє вітер і пісок
    Насіюється... проступає... —
    Її, сяйливо-молоду,
    Пахучу
    власним
    чистим
    тілом, —
    Її до мене поклади.
    Я тільки грітимусь о шкіру,
    О пульсування
    ніжних вен —
    А більш нічого...
    І засну —
    Мов немовля...


    Рейтинги: Народний 5 (5.27) | "Майстерень" 5 (5.39)
    Прокоментувати: | "Вірші київських поетів"


  43. Людмила Таран - [ 2006.02.15 23:57 ]
    * * *
    Ти нестерпна у вроді своїй,
    Хоч я знаю: для себе самої
    Ти цвітеш.
    І один лише раз
    Ти дала мені розкіш
    владання.

    Вполювати, украсти навіки!
    Прикувати ланцем...
    Але ні!
    Одягнути на стегна тремтячі
    Я жадав би
    цнотливості пояс.

    Він зі срібла кується? Зі сталі
    Виливається? І — чи на ньому
    Викарбовують гострі погрози
    Чи оздоблюють?
    Де там замок?

    У музеї Британськім, у Луврі,
    Я шукав за зразком... Та не бачив.
    І тепер, засинаючи, креслю —
    Аж в очу мені темно стає...


    Рейтинги: Народний 5 (5.27) | "Майстерень" 5 (5.39)
    Прокоментувати: | "Вірші київських поетів"


  44. Людмила Таран - [ 2006.02.15 23:04 ]
    * * *
    Якби не дбав про власне сім’я —
    Од мене в тяж
    зайшла б не ти
    Одна...
    Я списків не складаю,
    Але подумати... Усі,
    Якби зібралися, — добірне
    І вишукане товариство!

    У кожної — свій потаємний
    Мід пелюсток дозрілий мед,
    У кожної лежить насподі
    Волога матова перлина,
    Яку, пірнувши, дістаю...

    Але від кожної — дитя?
    Садок дитячий і життя
    Засмикане? Побійтесь Бога!
    Хіба що у страшному сні
    Таке привидиться...


    Рейтинги: Народний 5 (5.27) | "Майстерень" 5 (5.39)
    Прокоментувати: | "Вірші київських поетів"


  45. Людмила Таран - [ 2006.02.15 23:17 ]
    * * * З “НОВОЇ КОЛЕКЦІЇ КОХАНОК”
    Коли у танці грудь її танцює —
    Губами хочу персо уловить,
    І прямо тут уп’ястися, на людях,
    І випити її усю до дна.

    Але ж одразу тягнеться рука
    Униз, де вільгістю
    вже зайнялося лоно.
    Отут, при всіх, затиснути в куток!
    Однак нічого темними не бачу.

    Ти, спалахнувши, вирвалась, побігла —
    А я мов грім.
    Який у тому гріх,
    Що я тебе хотів?І не збагнути
    Цих довгоногих
    вітряних істот.


    Рейтинги: Народний 5 (5.27) | "Майстерень" 5 (5.39)
    Прокоментувати: | "Вірші київських поетів"


  46. Людмила Таран - [ 2006.02.15 23:16 ]
    * * *
    Жадаєш, а від іншого — таку,
    Неначе ниті бабиного літа,
    Шовкову ніжність...
    Я себе не знаю.
    Скільком би я належати хотіла?
    Або — нікому? Чи на полюсах,
    Чи — посередині моя справдешня правда,
    Захована, закопана під землю?

    Вона мовчить, її ніхто не знає,
    Немов скелети кельтські, і повік
    Той чоловік, який
    з тобою поряд,
    Ніколи не довідається тайни…

    Але ж ти грішниця! Хіба що — на папері...
    Однак — це гріх: у помислах, у снах...
    Я просинаюсь і крадьки реставрую
    Твій погляд на оголеному серці.

    А справді, що було б, якби здійснились
    Історії?
    ...Мов жаб‘яча ікра,
    До берега прибита, що чекає,
    Коли із неї пуголовки вродять...


    Рейтинги: Народний 5 (5.27) | "Майстерень" 5 (5.39)
    Прокоментувати: | "Вірші київських поетів"


  47. Людмила Таран - [ 2006.02.15 23:24 ]
    * * *
    Ти молода, як ніж, який зробили вчора.
    Сяйлива і гнучка — з колодочки до вуст.
    Але найперш — сама
    собі ти небезпечна.
    Краса — це ніжний ніж, який шукає крові,
    Хоч ріже тільки хліб, і тільки воду п‘є, —
    Але хто знає, що
    у нього є на мислі?

    Хтось — хоче напоказ, а хтось — притрусить сіном
    Чи попелом — аби спокусою не буть
    І не нарватися на невблаганний гріх.

    О лестощі вузькі і погляди олійні,
    Що тягнуться, мов сіть, як мимовільна хіть.
    Ти молода — яке сумне випробування...


    Рейтинги: Народний -- (5.27) | "Майстерень" 5 (5.39)
    Прокоментувати: | "Вірші київських поетів"


  48. Людмила Таран - [ 2006.02.15 23:37 ]
    * * *
    Ти втікаєш од цієї сухореброї безпритульної осени,
    Сльотавої і сльозливої,
    Яка тичеться у твоє обличчя
    Холодним носом.
    Швидше, швидше додому —
    Змерзлими негнучими пальцями дістати ключа,
    Втрапити у шпарку, —
    Омріяне домашнє тепло
    Чекає в червоному пледі.

    Змерзлими пальцями дістаєш ключа,
    Ледве втрапляєш у шпарку,
    Відчиняєш омріяні двері —
    З порога в обличчя — безпритульний вітер,
    По кісточки — вода із мертвим холодним листям,
    Сиротливі голі дерева
    І холод — до кісток.


    Рейтинги: Народний 5 (5.27) | "Майстерень" 5 (5.39)
    Прокоментувати: | "Вірші київських поетів"


  49. Людмила Таран - [ 2006.02.15 23:39 ]
    * * *
    Рідка ця річка. А колись були
    Такі щільні шовкові її води —
    Обтягували тіло аж по брови
    І ти була блакитна, як стріла.

    І гріховодна, й богобоязлива —
    Русалка, що на березі
    луску
    Дзеркальну розстібає, тіло сушить —
    Дерев’яніють очі у човна.

    Ти вся була — куди ти попливла,
    Чи розчинилась, як життя минає?
    І докору, приниження і жертви
    Ти не зазнала, бо тебе старою
    Не бачили.
    Куди ти попливла?



    Рейтинги: Народний 5 (5.27) | "Майстерень" 5 (5.39)
    Прокоментувати: | "Вірші київських поетів"


  50. Людмила Таран - [ 2006.02.15 23:11 ]
    * * *
    Виярки, вибалки, хащі і пущі.
    Гроші і вірші, між ними — душа.
    Де ти ходила, дитино моя,
    Що реп’яхи, як гріхи, почіплялись?

    Виярки, вибалки, русла колишні.
    Руки потріскані, наче земля.
    Ти не зуміла прожити безгрішною.
    Бити у груди — ще не каяття...

    Виярки, вибалки — тільки не прірвою,
    Що розверзається і поглина...
    Хащами-нетрями, пущами-дебрями
    Тисячоліттями рветься душа.


    Рейтинги: Народний -- (5.27) | "Майстерень" 5 (5.39)
    Прокоментувати: | "Вірші київських поетів"



  51. Сторінки: 1   ...   1832   1833   1834   1835   1836   1837   1838   1839   1840   ...   1846