ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Борис Костиря
2026.11.22 13:19
Холод ще повільно відступає,
А тепло приходить, мов король.
Долинають голоси із раю.
Так весна вступає в гідну роль.
Мерехтлива мова небокраю
Прозвучить, як первісний пароль.

Квіти язиками небо молять

Віктор Кучерук
2026.11.22 07:39
Жовтавий вихор знявся із дерев
І закружляв, описуючи кола, -
Так час летить, не знаючи перерв,
І струшує минуле з виднокола.
Несеться в далеч тужний шепіт крон,
В танку сплелися багрянець і просинь, -
Тримає гідно свій старий фасон,
Аби мені сподоб

хома дідим
2026.11.21 22:43
ніхто ні разу не просив
мене
дістати з неба зірку
мабуть життя пройшло дарма
поезія це рух окремий
або рух
усього із усім
і звідки взяти певність

С М
2026.11.21 20:31
Гроші прогулявши
Йди де платять і заробляй ше
Гроші це дим
Загрібай готівкою у заначку всі

Ферарі чи кав’яр, зірковий люкс
Можу придбати футбольний клуб

Артур Курдіновський
2026.11.21 18:28
В душі - гіркий відбиток болю втрат.
Лунають самоти осінні дзвони.
Та тільки вірний перстень Соломона
Не дозволяє бити у набат
І темний проклинати каземат,
В якому все життя дарма спливає.
Як лячно підійти до вогнеграю,
Бо він чужий! У когось є свя

В Горова Леся
2026.11.21 14:59
ПЗ неба червоно захід хлюпає,
Зафарбовує сокурину.
Будуть в осені сумнолюбої
Ще погідні та теплі днини.

Будуть в осені любоніжної
Над водою легкі тумани.
Буде осінь щоранку іншою,

Борис Костиря
2026.11.21 13:13
Я лезами тендітних пелюсток
Прийду у край нечуваний, незнаний
Крізь сонце і розпечений пісок,
Де квітне час глибокий, несказанний.

Так важко парадоксами іти,
Шляхами незбагненними, чужими.
Ти битим склом дістанешся мети,

М Менянин
2026.11.21 12:33
Гусак містом ходить-бродить*
винуватий без вини,
що шукає – не знаходить
бо довкола стан війни.

Ой, шкода як, сумний пташе,
не гроза, не буревій
так змінили життя наше –

Оксана Лозова
2026.11.21 11:57
Ні промінчика. Ніч смоляна.
Вже націлені жерла…
Люд у світі дивується нам:
Ще живі, ще не вмерли.
Стіни зводим і сієм жита,
Хоч війна за війною,
І бороним безцінне життя –
Та якою ціною…

Юрій Гундарів
2026.11.21 11:18
Унаслідок російської атаки на Київ 19 листопада 2026 року вибухова хвиля від падіння уламків пошкодила вікна, рами та окремі елементи фасаду й карнизів Володимирського собору.
Одними з авторів розписів у цьому храмі є видатні художники Віктор Васнєцов і

Олена Побийголод
2026.11.21 07:39
Із Василя Лебедєва-Кумача)

Барвить РАНОК світозорий
мури в древньому Кремлі.
Прокидається бадьорий
люд радянської землі.

Прохолода добромисно

Віктор Кучерук
2026.11.21 07:20
Німіють, поколюють, просто болять
Натруджені працею руки,
Та хочуть, як завжди, мене обійнять
Опісля гіркої розлуки.
В зусиллі притиснуть - прожиті літа,
Турбота, терпіння і ласка,
І мамина мудрість, одвічно свята,
Що з буднів утворює казку.

Артур Сіренко
2026.11.20 23:44
Колись, не так давно, в часи не такі уже й давні і навіть не епічні, і не міфічні я написав новелу «Дружина прокурора». Мене тоді звинуватили в упередженості, однобічності, суб’єктивності, надлишковій актуальності (це не література, мовляв), гіперболізова

хома дідим
2026.11.20 22:24
видива осінні
мокнуть під дощем
красоту зацінить
дехто із нікчем
начебто дизайнер
інколи естет
часом копірайтер
може і поет

Володимир Бойко
2026.11.20 21:23
Догоряє свіча горизонту,
Розповзається напівпітьма.
Вовкулаки незримого фронту
У облогу беруть крадькома.

Поховалися далі чимдалі,
Світ уклався у відстань руки.
Лиш в астралі, мов авта на ралі

Світлана Пирогова
2026.11.20 21:11
Осіння ніч
примчала на колісниці,
зупинилась…
п'є чашу темряви
до самого дна.
Ловить крізь тишу звуки -
гучно…
гучно…

Артур Курдіновський
2026.11.20 20:59
Не забуду! І свічка ніколи не згасне!
Я шукаю Її серед суму алей,
Заглядаю в обличчя байдужих людей,
Все навколо здається пустим і невчасним.
О, насніться мені, рідні очі прекрасні!
Вся реальність - поламана. Все шкереберть.
Ніжний погляд юрбою спап

Борис Костиря
2026.11.20 13:05
Чоловік, що прожив небагато
І розтанув у розквіті сил,
Мов згоріле до часу багаття,
Наче птах без польоту і крил.

По собі він залишив надгробок,
Ну а пам'ять розтала в літах,
Почорнілих, як зношена роба,

Ігор Терен
2026.11.20 12:46
Настала драма у комедіанта –
розтанули ілюзії і ось
нема кому у вічі заглядати,
прокажене продовжує стріляти,
а західне недочуває, – SOS!!!

***
Малоросійців зомбувати просто

Юрій Гундарів
2026.11.20 10:40
Від ракетного вибуху тремтить земля,
а надворі дитячий голос: «Бабах!»…
Не відає ще нерозумне маля,
що війна - жах…

Воно думає, що це просто гра:
дорослі ж не можуть його вбити
чи завдати важких ран!

Віктор Кучерук
2026.11.20 05:52
У наших жилах предків міць і сила,
А в пам'яті - звитяги чималі, -
Шукаю гідних, щоби відомстили
За сльози української землі.
Пліч-о-пліч станем проти супостата,
З'єднаємось в єдиний моноліт,
Бо час уже йому борги вертати,
Прийшла пора за все дав

С М
2026.11.19 23:26
Враз, у далекій землі
На диво, долоні мої
Воложіють з очікувань

Квітень, повітряна млість
Ліхтарі, а дитина як снить
На алеї піхоти стрій
Друже, хто із нас неправий

хома дідим
2026.11.19 22:57
мла імлиться
ще хтось її не боїться
ані в політичному сенсі
ані в релігійному смислі
хтось не звертає уваги
яка насправді різниця
але бувають інші
завше бувають інші

В Горова Леся
2026.11.19 22:24
Розриває тишу ранню криками
Птаха, ніби воду каламутить —
Так безглуздо.
Куширями сплутані спокути
Майже занімілі та забуті,
Тануть поміж тінями безликими,
В мулі грузнуть.

Ольга Береза
2026.11.19 17:18
Лиш, прошу, не розказуй мені про війну,
бо війна — то не гасла, а кров, глина й порох.
Ані те, як з донецьких доріг я прийду,
залишивши в бою половину опори.

Чи як свист небосхил на шматки розтинав,
де вогонь, побратими, окопи і вибух…
Як за кожни

Ольга Олеандра
2026.11.19 16:18
Давай перепишемо сенси, видалимо з них поверховість.
Потім приберемо шаблонність. Натомість… натомість
додамо у них ніжність – легеньку, наче пір’їну, що лягла на поверхню ставка.
Моя ніжність до тебе саме така.

А ще додамо обережність, щоб вітер, к

Артур Курдіновський
2026.11.19 16:11
Все затихло, замовкло у снах листопада...
Тільки сірі світанки та дні мовчазні
Нагадають, якими були навесні
Почуття та листи. Знову зайва порада
Заглушає тонкі солов'їні рулади...
У дворі вже давно поміняли паркан.
Все за ним тепер видно. Ніяких о

Борис Костиря
2026.11.19 13:22
О, як важливо вчасно відійти
Від суєти, марноти, часоплину!
Лиш тільки так ти досягнеш мети
І будеш вільним, мов незламна глина.

Я залишаю сцену у той час,
Коли вручають ордени й медалі,
І йду у ліс, де мій вогонь не згас

Тетяна Левицька
2026.11.19 08:08
Що сталось, те сталося,
так мало бути.
У Господа: палиця,
ліки, отрута,
і дні пораховані
до воскресіння,
і сльози знедолені
в смутку осіннім.

Віктор Кучерук
2026.11.19 06:47
Дощ уночі по вікнах тарабанив,
А потім сонце висушило скло,
Через яке всміхавсь до мене ранок,
Очей торкаючись і світлом, і теплом.
Ще ніздрі лоскотали аромати
До блиску вимитих листочків і цвітінь,
І в закутку затемненім кімнати
Ховалася поспішн

хома дідим
2026.11.18 22:50
відомо
виживає сильний
перемагає найсильніший
а дружба не перемагає
бо це лукавство й евфемізм
пригадуючи друзів навіть
атож були і в мене друзі
всі розійшлись кудись із часом

Артур Курдіновський
2026.11.18 19:48
Слова, слова... Яка ж у них ціна?
Вони - лише слабка анестезія.
Підробний світ чекає на месію,
Ми поодинці бачимо з вікна
Фантазії свої, в яких весна
Перемагає осінь, світлій Музі
Дарує сукню на казковім лузі
З тендітних синіх пролісків своїх...

Олена Побийголод
2026.11.18 17:06
Ану, нам пісню проспівай, веселий вітре,
веселий вітре, веселий вітре!
Моря і гори облетів ти всі на світі,
і всі на світі вислухав пісні.

    Заспівай нам про гори й пустині,
    про таємні глибини морів,
    про небокраї сині,

Борис Костиря
2026.11.18 16:24
Я шукаю в бездонному морі
Той важливий непізнаний знак,
Ніби спогади сиві, прозорі,
Що впіймає сумний неборак.
Я шукаю у пеленах ночі
Тіні натяку, впізнаний жест.
Я забуть наполегливо хочу
Те видіння, що прагнуло жертв.

Вячеслав Руденко
2026.11.18 14:49
Під шерех листя верб мені співало в гливах
Одне, мов з лісу, довге і густе,
А інше — ніби у раптових зливах,
Як згадка про минуле і пусте…

Лунало гучно, як стара бандура,
В потоках звуків між пожовклих крон,
Чи чумака забутого натура

Віктор Кучерук
2026.11.18 07:16
Хоч завтра вітер хмари розведе
І зацвіте колись побите поле -
Від горя не сховатися ніде
І болю не позбутися ніколи.
На серці будуть видимі рубці,
Повік душа чорнітиме від туги, -
Це мрію не утримати в руці,
Коли їй тісно в межах виднокругу.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори на сторінці:

Олександра Маківка
2026.11.16

Ярослав Ковальчук
2026.11.12

Петро Бончицький
2026.11.08

Віталій Татленко
2026.10.28

Микось Діденко Сухоцвіт
2026.10.27

Оксана Стемковська
2026.10.19

Йа Власне
2026.10.17






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




 
 
Поезія


  1. Адель Станіславська - [ 2018.08.21 15:35 ]
    А нема її...
    А нема її... та й нема.
    Відбула своє, відтужила,
    Відлюбила, відворожила,
    Відсніжила немов зима...
    Відбруньковано відцвіла
    і плодами у землю впала...
    Мало... Мало... Нестримно мало...
    Не зосталось її тепла.
    Тіко світла дрібний пучок -
    теплосяйне тонке пасе'мце...
    Піснезвук... ним тремтіло серце,
    як струною тремтить смичок...

    2018


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.51) | "Майстерень" -- (5.68)
    Коментарі: (2)


  2. Софія Кримовська - [ 2018.08.21 11:45 ]
    ***
    І раптом шибку в хаті затрясло,
    і зойк прострелив тишу, наче куля.
    Посипалися мати, бите скло,
    і полетіли макогон і дулі.
    І сон урвався дітям, і вони
    укотре заховаються у льосі.
    То страшно, як жахи приходять в сни.
    А де подітись, як нагрянув досвід?..


    Рейтинги: Народний -- (5.57) | "Майстерень" -- (5.69)
    Коментарі: (4)


  3. Наталка Янушевич - [ 2018.08.21 10:15 ]
    кінець літа
    Непомітно і тихо відступить за обрій тепло.
    Змерзне місяць-світляк та далекі-далекі сузір'я.
    Акварель пелюсток переллється в змарніле стебло
    І зникатиме десь. І надійде до нас надвечір'я.
    Тільки крок за поріг - там легка прохолода землі
    Крадькома зазирне, та не схоче тепло підпускати.
    І зачинять на ключ сині двері небес журавлі
    І заплачуть дощі попід вікнами змерзлої хати.
    Але поки ще є трохи сили у наших ночах,
    Поки стежка летить, поки віриться в казку про літо.
    Ми з тобою живі в зорепадах серпневих, хоча
    ми і в холод живі, поки здатні це літо любити.
    2018


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.54) | "Майстерень" -- (5.54)
    Коментарі: (8)


  4. Тетяна Левицька - [ 2018.08.21 09:09 ]
    Бузкове щастя
    I
    Бузок рожевий, білий, пурпуровий
    Розлогі грона цвіту розпустив.
    Не хмур, моя кохана, чорні брови,
    Тебе ніхто так міцно не любив.
    Голубить сонце мальовничі луки
    І трави у смарагдовій парчі.
    Не говори ніколи про розлуку,
    Твоя любов на відстані душі.

    Приспів

    Весняна мить п’янить, як сон дурманний,
    Несправжній діамант у долі не проси.
    Хоча бузкове щастя швидко в’яне?
    Світ божеволіє від Божої краси!

    II

    Настане інший день - бузок роскішний
    Додолу пелюстками опаде.
    Поглянеш в далечінь - червоні вишні
    Осяють, люба, личко молоде.
    Біжи назустріч сонцю полум’яно,
    Теплом зігріта квітко чарівна.
    Кохай! Звучить мелодія вінчально?
    Допоки в серці ще звучить струна!

    2016р.






    Рейтинги: Народний -- (6.27) | "Майстерень" -- (6.36)
    Коментарі: (4)


  5. Сонце Місяць - [ 2018.08.21 03:01 ]
    HCE
     
    самітнику без жодної нагоди
    лишаються озорені часи
    тональність неба, хмарні переходи
    пологи радощів & ласощі краси

    невидимі, кодовані, таємні
    полуди & спокусливі хрести
    кумири, фетиші й тотеми
    обіти, гонорові та пусті

    кислоти насолод & солі алхімічні
    літоти злив, нечутний літ птахів
    ті ночі, у які минає вічність
    міста огневі, береги лихі

    вуста жінок, що мимоволі не кохають
    липке вино, яке сочиться самохіть
    лабетами ошуканого жалю
    & сумовито вишукана злість




     




    Рейтинги: Народний -- (5.48) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (4)


  6. Марія Дем'янюк - [ 2018.08.20 14:01 ]
    Чарівливе
    Нічка-чарівниця льодяники готувала:
    сині, жовті, пурпурові.
    Прив'язувала їх до неба
    на ниточці шовковій.
    Хай на землю з них стікають
    сни солодкі та щасні,
    і на сплячих обличчях
    квітнуть усмішки зореясні.

    А опісля з'являвся красень-ранок
    в черленій сорочці,
    ті ниточки раз за разом зрізав
    і льодяники геть усі злизав.
    Тому ранок завжди солодкий,
    задоволений:
    загравою усміхається -
    з усім світом вітається.


    Рейтинги: Народний -- (5.46) | "Майстерень" -- (5.44)
    Коментарі: (1)


  7. Олександр Сушко - [ 2018.08.20 06:36 ]
    Фарисеї
    В раю господарює банда -
    Усе що маєм віддамо.
    Брехня, плітки та щира правда,
    А результат - Святе письмо.

    На душі павуки неситі,
    В ходу - облуда, острах, пліть.
    То, може, голову схилити,
    Приречено зректи "Беріть!"?

    Обкладені ясою лона,
    Готують купелі, хрести...
    Раби! Кладіте під амвона
    Грошву за кухлика води.

    Чи небом писані закони?
    Нема усталених оперть:
    За срібло - свічі та ікони,
    Народження, біда і смерть.

    Спаситель скромний, у ряднині.
    Душпастир - золотом сія...
    Чи люди у зневірі винні?
    За них скажу осуду я.

    Наживи процвіта епоха,
    Дороговказ один - "леве".
    Нема у храмах віри й Бога,
    Він у душі твоїй живе.

    20.08.2018р.

    Небо

    Запозичив Хронос мить одну
    Аби в небі я горів як зірка.
    Та життя сусіда-орк зітнув -
    На Савур- могилі впав без крику.

    П'ятеро лишилося сиріт,
    Тягнеться сім'я на захід сонця...
    Кліпнув оком втомлено Аїд -
    Місця в пеклі вже нема для хлопця.

    А зі мною поруч брат і син
    Захищали Україну-неньку...
    По травиці - росяний кармін,
    Виорано "Градами" земельку.

    Я погас. Мовчить осліпла вись,
    Ну, а ворог брагу п'є, горілку.
    У моїй господі оселивсь,
    Витирає рушниками пику.

    На Донбасі вигуки "Хурра!",
    Внуку обривають нитку мойри.
    Радості немає - біль, жура...
    Небо чорне. Всі погасли зорі.

    19.08.2018р.

    Писати чи працювати?

    Зріють думи, груші,чиряки,
    Друг усоте пише про природу.
    Я ж, панове, зовсім не такий,
    З квітня не вилажу із городу.

    Розвелось ледачих писунів
    Більше, ніж нахабних колорадів.
    Я б усх їх вигнав на лани
    Вивітрити романтичні вади.

    Що це за професія така -
    Шкряботіти прудко по сторінці?
    Хай зігне піїтик горбака
    І в обиччя віршиком не тиця.

    Для початку - хай почистить хлів
    І корівок поворушить ззаду.
    От де праця, піт і мозолі!
    Налітай, братва! Кому лопату?

    P.S.:
    Ліжечко у стилі рококо,
    Пахолок готує хвойну ванну.
    На колінах - муза без трико
    Кличе за собою у нірвану...

    20.08.2018р.

    Життя

    Я в раю! Вві сні та наяву!
    Піднімають мавки звично трени...
    Без жінок і дня не проживу,
    А вони страждатимуть без мене.

    Не люблю заплаканих венер,
    Научив Ерот веселим іграм.
    Длань вогка зрива барвистий флер,
    У клубок сплелися дикі тигри.

    Пристрасть - дар! А холод - це біда!
    Непотрібна самота у хаті!
    Хай кохання ліжком хилита,
    Потім опишу процес в руладі.

    Душі і тіла в монастирях!
    Лона павутиною окуті!
    Я би вам знайшов богатиря
    Аби віртуозно пестив груді.

    Хто сказав: "Кохатися ніззя!"?
    Євнухам обрізаним не вірте!
    В мене рій цнотливиць на сносях,
    Виношені у любові діти.

    Цілий вік отак, братва, живу,
    Жіночкам щодня знімаю стреси.
    Падає богиня у траву,
    Час прийшов літати в піднебессі.

    20.8.2018р.

    Невдале весілля

    Довбає брат:: - Побійся Бога!
    Доволі вже ловити ґав!
    - Он та - кирпатенька -нічого...
    Беру жоною! Уламав!

    Достатньо бігалось наліво,
    Пора шукати повідка.
    Хвилюються опуклі діви -
    Ерот із ліфів утіка!

    Ходив щодня в альковні кубла,
    Робив добрезних фей зі злюк.
    Чоловіки жінок не люблять,
    А я шаную і люблю.

    Та не дійшло до пусі-мусі,
    Весіллю швах! Душа на дні!
    Добро усім належать мусить,
    А не гаргароньці одній.

    Прогнали феї кирпоносу,
    Ще б трохи й грохнули - їй Бо!
    Ізнов стаю в похилу позу,
    Дарую радість і любов.

    20.08.2018р.








    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" 5.5 (5.49)
    Коментарі: (2)


  8. Серго Сокольник - [ 2018.08.19 22:27 ]
    Колооберт здійснився
    День за днем промайнули...
    Вже літечко верне на схил,
    Хоч не всі повернулись
    До рідного краю птахи.

    Мов рефреном... Чи дзвоном-
    "...від Сяну до Дону..." Тісний
    Був би світ, у якому
    Усі повернулись з війни...

    Тиха осінь повЕрне
    Достойно минуле життя.
    І замліє, затерпне
    Як рана стара, відкриття,

    Що вони віднайшлися,
    Загублені гроші в траві...
    КОЛООБЕРТ ЗДІЙСНИВСЯ.
    І ЧАС ПОЧИНАТИ НОВИЙ.


    © Copyright: Серго Сокольник, 2018
    Свидетельство о публикации №118081908408


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  9. Адель Станіславська - [ 2018.08.19 22:01 ]
    Спаса...
    Спливало чергове Спаса.
    Спасалися, як могли...
    Хтось квапив догнати маси
    гуртів, що плоди несли.
    Хтось йшов, бо іти годилось.
    Хтось спав і спасав свій сон.
    Десь людським судам не ймилось
    чинити богам закон...
    Спливали неспинні води.
    Спасівками гупав сад.
    Спасенно і так заблудло
    тік час і вертав назад
    навшпиньки аж до колиски,
    що межи смерек... та в лік:
    у тороки сонця, звисло,
    цілунками до повік.



    Рейтинги: Народний -- (5.51) | "Майстерень" -- (5.68)
    Коментарі: (2)


  10. Оксана Рудич - [ 2018.08.19 21:53 ]
    Вірші
    З Нею траплялися вірші.
    Вони снили Їй ночі (себто спали в одному ліжку).
    Втирали Їй оцтом лоба, рятуючи від застуд.
    Минало усе і усі, а вони були поруч, вони залишались тут,
    аби вартувати мрії, самотність і тишу.
    І в тій тиші, обмежений стелею, космос одразу глибшав…
    Крізь жорсткий синтетичний килим трава проростала…
    Чоловіки, котрі йшли за нею, направду жадали віршів
    (хоч на ранок більшість із них жодного слова не пам’ятала).
    Коли простір тріщав по швах від критичного рівня щирості –
    вірші нахабно вдирались в усі пустоти і спогади,
    траплялось – ховали по закутках речі і плутали дати.
    Але, попри всі ці жарти, – беззастережно їй вірили
    і не проминали про це, принагідно, усім нагадати.
    Й коли тіні лілові в ліхтарному світлі колишуться,
    сподіваючись марно, що стомлене місто, нарешті, засне,
    Вона тішиться з того, що вірші тут, може, й залишаться...
    Навіть, коли й Вона непомітно мине.
    2018р.


    Рейтинги: Народний -- (5.42) | "Майстерень" -- (5.5)
    Прокоментувати:


  11. Олександр Сушко - [ 2018.08.19 20:05 ]
    Над Парнасом
    Чоловічок я хазяйнуватий,
    Прикупив коня - весна, сівба...
    Та лошак не хоче працювати,
    В небесах літає! Це ганьба!

    Крила у тварюки, може, й гарні,
    Тільки зайві - одчикрижу їх.
    Пастку облаштовую у стайні,
    Навалив у ночви стоси книг.

    Од модерних начикрижив шмаття,
    Класиків усипав півсовка.
    Ох і вередун, скажу вам, браття,-
    Клюнув...на поезію Сушка!

    Завтра на ріллю - топити сало!
    Буде рало й борона важка...
    Музи тихо віжки одв'язали,
    Між крильми усілись голяка.

    Промайнули в небесах підковки -
    Обігнав Пегасик НЛО.
    А в онуки віршик зріє ловкий,
    Над Парнасом сонечко зійшло.

    19.08.2018р.



    Рейтинги: Народний -- (5.44) | "Майстерень" -- (5.84)
    Коментарі: (4)


  12. Володимир Бойко - [ 2018.08.19 17:00 ]
    * * *
    А що там далі – хто його там зна...
    Суцільна порожнеча й більш нічого?
    Чи там – позареальна білизна́
    В передчутті наближення до Бога.


    Рейтинги: Народний -- (5.54) | "Майстерень" -- (5.63)
    Прокоментувати:


  13. Василь Літвін - [ 2018.08.19 16:31 ]
    Єднайтеся

    Любіть нашу Україну,
    Шануйте рідну мову,
    Як маленьку дитиночку ,
    Красиву й чудову .

    Щоби була в вас завжди ,
    З обома гармонія .
    А земелька наша рідна ,
    Квітла,як півонія

    Прославляйте кожен час,
    Україну-мати,
    Аби могли за життя,
    Все їй віддати .

    Здоров я ,розум,силу й гроші .
    А головне душею вболівати,
    Вивчати мову свою рідну
    І внукам мати що сказати.

    І дасть вам Бог все вийде!
    Ми будемо незламні та єдині,
    Щасливенько проживати,
    В нашій Україні!

    Єднайтесь братці,
    По усьому світу ,
    Не забудьте що ви є-
    Козацького повіту!!!


    2017р


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0) | Самооцінка 5
    Прокоментувати:


  14. Світлана Майя Залізняк - [ 2018.08.19 10:03 ]
    Про дрібне

    Привезли квасолю бабці лисуватій,
    миску підставляють: лущ, співай, живи!
    А у неї докір - ластів'ям на ваті...
    І бредуть жаління з хмелю, кропиви.

    Ходить біла кицька... випросила моні.
    Опадають груші, гепають на дах.
    Муж присів на лаву, пундики солоні.
    Руки в потойбічних липових медах.

    Торохтить квасоля...
    "Як ти?" - йде сусідка.
    Для поштарки хвіртку відчинив онук.
    Насуває хмара, блискавиці зрідка...
    Бабця одягає третю із перук.

    Сокотять рудаві безпородні кури.
    Ой, дрібна квасоля. Голубі дими.
    Вітерець гортає крила-партитури.
    Бабця із ціпочком плине до куми...

    А в тієї бульби крупні - цинамонні,
    чистяться поденно морква та буряк.
    Черга довжелезна. Цербер на осонні.
    Щедро годували - роздобрів, обм'як.

    У кишені докір охолов, не дише.
    Бабця шепче "пізно", шерех підошов...
    Кицька вирлоока відпускає мишу.
    Дірочки від бубликів нижуться на шовк.


    2018


    Рейтинги: Народний 6 (5.77) | "Майстерень" 6 (5.89)
    Коментарі: (4)


  15. Ігор Шоха - [ 2018.08.19 09:00 ]
    Літні русалії
    Які роки, які твої літа,
    напоєні джерельною водою!
    Русалкою цілуй мої вуста,
    заворожи і піду за тобою.

    Залоскочи і хай несе вода
    і забирає у твої покої.
    Не забувай, що ти є саме та,
    якою снив і марив за якою.

    Але у цьому світі не слова,
    не наші мрії справджують надії.
    І сподівання наші – трин-трава...

    Хай не болить нікому голова,
    а перелесник хай собі радіє,
    що ти ще є – реальна і жива.

    08,2018


    Рейтинги: Народний -- (5.58) | "Майстерень" -- (5.95)
    Коментарі: (2)


  16. Ігор Терен - [ 2018.08.19 08:36 ]
    Аля фініш
    Сідає літо у свої човни,
    відчалює, тай осінь доганяє.
    І падає луною за лани
    провісниця нового урожаю.

    Грозою упилися баштани.
    Лютує небо – блискавки метає.
    Доспіли гарбузи та кавуни
    і є чим поділитися навза́єм.

    Ачей і ти ще нібито жива?
    І ще нівроку, хоч уже вдова
    і маєш те, чого душа бажає.

    І повні закрома, і гаманці...
    Та, може, аж у самому кінці
    хто як не я тебе іще згадає.

    08/18


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.42) | "Майстерень" 5.5 (5.5)
    Коментарі: (6)


  17. Сонце Місяць - [ 2018.08.19 03:17 ]
    окрай
     
    salut ненависте всебічна
    пекельне раз-у-раз
    із блискавицями образ
    фотографуючими вічність
     
    & знову ще якийсь із нас
    відчувши в собі поклик лише
    розвіюване попелище
    комфорту образíв прикрас
     
    відтак відбуде чи втече
    закинувши поза плече
    торбину сяйних ран
     
    туди кудись а там ключем
      коштовніша нудьга
     
    — ліричніший обман
     
     
     
     
     
     
     
     


    Рейтинги: Народний -- (5.48) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (4)


  18. Ігор Шоха - [ 2018.08.18 21:21 ]
    На схилі літ і літа
    Веслує літо в заводі ріки,
    де поїть таїна латаття біле,
    і дотики, «нечаяні», руки,
    і наше все, що не переболіло.

    Стоять човни – прив’язані таки
    до нашої верби, що не зотліла.
    А біля неї, чи не ті пеньки,
    якими ти у юності вертіла?

    І я, мов пень дубовий до верби,
    надію маю, гей би та якби
    на старості хоча би прихилитись.

    Та, що то є – просити на своє?
    Коли минає наше житіє,
    лишається на ідола молитись.

    08,2018


    Рейтинги: Народний -- (5.58) | "Майстерень" -- (5.95)
    Прокоментувати:


  19. Тетяна Левицька - [ 2018.08.18 19:58 ]
    Егоїст
    В рідне селище Корчі
    Син заїхав по харчі.
    Тож поклали в сумку
    Кролика та курку,
    Качку, гуску, шинку,
    І пузату диньку.
    Баночку сметани,
    різні марципани.
    сиру, ковбаси кілець.

    «Що?! Всього лоток яєць?
    Кури не несуться?
    Трухане - поб'ються!
    Це вам не котлети!
    Заверніть в газети,
    Пильно гляньте, мамо,
    Щось поклажі мало?
    Що? Забули сало?
    Ви мене дістали!
    Як тут будеш ситим?
    Досить говорити
    Про своє коліно,
    Утрамбуйте щільно,
    Щоб вмістити пляшку.
    Ні, не буде тяжко!
    Дайте невеличку
    Та несіть заничку.
    Не діждешся й хрону,
    Хоч не їдь додому!
    Покладіть ще меду,
    Яблука не треба!
    Потовчете яйця,
    Блискавку не вдасться
    Застібнуть напевно..
    Ось і так щоденно.
    Ворушіться швидше,
    Стежкою в Ставище
    Довго шкутильгати!

    Співчуває мати:
    «Важко без машини».

    «Мамо, спрямте спину,
    Замотайте ногу
    І гайда в дорогу».

    Син не переймався,
    Татко хоч не Тайсон,
    Призвіще - Бамбула,
    Ще допре баула.

    Хто, скажіть, у тому винен.
    Що в батьків така дитина?
    Зліпиш із черствого тіста -
    Будеш мати егоїста!
    2017р.


    Рейтинги: Народний -- (6.27) | "Майстерень" -- (6.36)
    Коментарі: (5)


  20. Тата Рівна - [ 2018.08.18 17:54 ]
    Білий вірш
    я лежу в своєму ліжку кімната сяє мов церква
    простирадла білі обличчя біле за склом вікна біліє небо
    я лежу в своєму ліжку – розірвалося серце
    холодець у неї серце було – кажуть – так їй і треба

    і коли я встану
    коли я зберу червоні бризки в букет троянд
    коли я зумію перевернути рубікон догори дриґом
    тоді пролунає з могильної ями мій останній ямб
    міф римоплетіння а поки обличчя біле ніби припудрене снігом

    поки я ще пульсую –
    не знаю як довго триватиме це чекання у передпокої
    шматки мого серця розтягли вже мурахи миші інші споживачі дармової манни
    біла кімната біль перебитий спокоєм
    третє сонце зійде – і тоді я встану

    будуть трояндами встелені ваші шляхи
    будуть утеплені моїм теплом ваші нори
    миші мурахи інші споживачі дармової манни
    небо впаде небо вам роздушить хребти
    аж тоді я встану

    розриваються гранати бомби петарди
    кулі наповнені рідиною суєта фальш старту
    переброджені бутлі банки із консервацією
    і серця переповнені менструальною кров’ю нації

    тихо-ша каже мені душа
    я ще тут потерпи почекай лоукосту моя манюся
    я дивлюся на неї я чую її та сміюся –
    я не вмію молитися тому й не молюся
    стиха тону у тоннах води – рубікон дороги дриґом – мені душем
    тихо-ша каже біла біла моя душа
    і цілує мене востаннє
    і душить


    17.08.2018. Рівне


    Рейтинги: Народний -- (5.4) | "Майстерень" -- (5.39)
    Коментарі: (4)


  21. Юрій Іванов - [ 2018.08.18 14:07 ]
    Твоя весна

    А може десь без запитань й раптово,

    в одному з випадкових паралельних світів,

    ми разом, поруч – наші діти!

    І навкруги все так яскраве, різнокольорове,

    що сумнівів нема: щасливі всі, здорові...



    Там сонце лагідним теплом безмежне,

    настільки світле і приязне, що нас та квіти обнімає,

    Всю душу ніжно, мов чайка, крилом огортає,

    І навіть час безжальний свій біг призупиняє.


    Я мовчки, досі дещо несміливо,

    дивлюсь на тебе: як загадкова і вродлива!

    Відчуваю: стихли моря звуки,

    не смію піднімать очей розкуто,

    напівпримружених від вічної краси –

    так юної тебе, невловимих твоїх кроків та

    майже літньої, пізньої весни...


    Остерігаюсь навіть випадково

    щось сколихнути більше:

    в світах далеких чи довкола

    мені нестерпно можеш бути з іншим.


    І де ж знайти або нехай відчути

    омріяний, прекрасний світ без смутку й темноти?

    Невже так само – уві сні?,

    через ранковий промінь ризикуючи забути

    немовби фільм про рай не на Землі.



    В віршах моїх – життя з тобою, і без тебе,

    розмотую вузли із спогадів хороших чи поганих,

    із снів та мрій, а часом – із вже звичних приступів душі.

    Напевно сказано усе до мене надто рано,

    Та ні, не сказано, й не все, і не вві сні...

    2018


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  22. Сонце Місяць - [ 2018.08.18 00:47 ]
    Палії
     
    якби не стало цілого світу
    лиш тільки бачити & дивитись
    лише би жити всіма очима
    вартових на хімічнім її весіллі

    враже де ми були як часи спинились
    чи нас осяяла вища ницість
    аби лиш чутися її дітьми
    проклятими & зігрітими нині

    як пломінь~дракон зі споду пекла
    продираючись крізь вулканічні жерла
    у тисячах тисяч сліпучих лез
    шугнув над чорні руїни небес

    наче зіркова коштовна мошва
    розвіялась у вируючий жах
    сонмища видив & виблиски порожнеч
    хаос богів & падіння всіх меж

    чи збулись чи умить промайнули в ніщо
    стрімкі потвори нестямних опор
    феєрії фантастичних мостів
    в антипітьму на звороті стихій

    палії на святах безнадії
    сутінкові виразки злотосрібні
    у трансцендентнім цвіті троянди
    у поверненні вічних поранень




     




    Рейтинги: Народний -- (5.48) | "Майстерень" -- (5.5)
    Прокоментувати:


  23. Серго Сокольник - [ 2018.08.17 23:55 ]
    Спрага творчості
    Прагну душею пустелі. Бо вже para bellum
    З осені смутком, коли надійдуть холоди.
    ...десь потаємних оаз невичерпні джерела
    Так зачекались... Мерщій я полину туди

    Мрією, щоб тамувати до творчості спрагу...
    (Серед пустелі оази- безцінні дари...)
    ...а за вікном водоспади сумні. І відвага
    Їм непотрібна моя. Безкоштовно бери

    Сірих осінніх дощів нецікаві краплини,
    Ніби підробні коштовності... Тільки візьми!
    ...спрага душі до пустелі спекотної лине...
    ТВОРЧОСТІ ПОШУК НАС, ВЛАСНЕ, І РОБИТЬ ЛЮДЬМИ.


    © Copyright: Серго Сокольник, 2018
    Свидетельство о публикации №118081708357


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  24. Ігор Терен - [ 2018.08.17 22:43 ]
    Секрет на двох
    У мене є один секрет на двох,
    та я його нікому не розкажу,
    інакше буде, – ах! А то і, – ох!
    Хоча і не замурзався у сажу.

    Є і сюжет один із багатьох,
    якими я нікого не принаджу,
    хоча один стараюсь за сімох
    і не зважаю на удачу вражу.

    Я не боюся теплих, ніжних слів,
    ще не забутих щедрою душею,
    аби не розлучатися з тією,
    якою ще у мріях дорожив...
    І це єдине із таємних див
    за обріями, плаями, межею.

    08/18


    Рейтинги: Народний -- (5.42) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (1)


  25. Ластівка Польова - [ 2018.08.17 21:09 ]
    Єдиному
    Чекатиму: він з’явиться в житті,
    І я змінюсь. І інші будуть весни.
    Розчавлена, розп’ята на хресті,
    Заради погляду його - воскресну.

    У вирі днів бентежних і тісних,
    Шукаючи себе у іграх босих,
    Я, як вовчиця, стерегтиму його сни
    І не помічу, що підкралась осінь.

    Втомившись від облич і від імен,
    Тягар років змиватиму сльозами...
    А він мене за плечі обійме
    І скаже тихо: не сумуйте,
    мамо.

    1. 08. 2011.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.5) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  26. Володимир Дубровський - [ 2018.08.17 21:13 ]
    Майбутній донечці (передчуття)
    Ой над горбочком сонце та й сходить
    Ген косарі із косами йдуть
    Білий лелека по ставку бродить
    Трудящі бджоли в небі гудуть.

    Ой сходи сонечко, зігрій віконечко
    Зігрій травичку і чисту водичку
    Ой прокинсь дівчинко, дівчинко – донечко
    Усміхнись личку, глянь на росичку

    Глянь на росичку, в сонці що грає
    В сонці що грає, коси вмиває
    Коси вмиває, косарям помагає
    Втому осилить, сил доливає

    Глянь на лелеку, що в річечці бродить
    В річечці бродить, тінь свою водить
    Глянь у віконечко на яснеє сонечко
    І усміхнись, усміхнись люба донечко

    Випий краси з роси сльози
    Сил наберись від бджіл - трудівниць
    В сонця візьми, тепла й весни
    Душу візьми з прозорих криниць

    Хай тобі сонце допомагає
    Хай тобі небо щастя дає
    Кращого в світі нічого немає
    Як та зозуля що довго кує…
    24.09.1996


    Рейтинги: Народний -- (5.25) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  27. Володимир Дубровський - [ 2018.08.17 20:38 ]
    Набор слов и чувств
    Окошко, снег, мороз,
    Береза, иней, воробьи
    Камин, тепло, из свечки воск,
    Постель, любовь и ты.

    Объятья, поцелуи и слова
    Взгляд глаз, лица черты
    Собака, стул, в углу дрова
    Мечты, фантазии и сны…
    1997


    Рейтинги: Народний -- (5.25) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  28. Козак Дума - [ 2018.08.17 20:01 ]
    Своя метода схуднення
    Весна надворі, схуднути рішила –
    купила пару дисків фітнесових
    й займатися додому поспішила,
    бо худнути потрібно почасово.

    – Ну, як ефект? – спитала баба Люся.
    Допитливий усе ж у нас народ.
    – Не знаю ще. Сиджу собі, дивлюся…
    і п’ятий доїдаю бутерброд!


    Рейтинги: Народний -- (5.15) | "Майстерень" -- (4.97)
    Прокоментувати:


  29. Козак Дума - [ 2018.08.17 18:58 ]
    Літні мотиви
    Під тином щедро мальви зацвіти,
    дівчатами на сонці запишались,
    а в лузі чутно тихий гул бджоли –
    з моїм дитинством все оте змішалось…

    У вітті дуба листя шелестить,
    а поряд, як тендітні дивокізки,
    шепочуться і линуть у блакить
    стрункі, з корою білою, берізки.

    Волошками розважливих очей
    пшеничний лан стрічає із-за лісу.
    Гадав, оте нікуди не втече,
    але тепер чешу макітру лису…

    Давно не чути співу солов’я
    із прохолодою чаруючого гаю,
    та слухаю уперто тишу я,
    коли село дитинства пригадаю.

    Вже килим неба всипали зірки,
    пастух-рогач гуртує їх у стадо.
    Та котрась утече і крізь хмарки –
    шубовсть у став, угледівши свічадо.

    Духмянять луки свіжим чебрецем –
    життя вирує, не стоїть на місці.
    Перед очима все твоє лице
    і посмішка над первістком в колисці…


    Рейтинги: Народний -- (5.15) | "Майстерень" -- (4.97)
    Прокоментувати:


  30. Адель Станіславська - [ 2018.08.17 09:15 ]
    Дай си на стримок...
    Дай си на стримок, дівче,
    та не пилуйся.
    Жити - не бігти,
    броди - не глибочінь.
    Світ ходить колом,
    світ у постійнім русі.
    Світ - полотно неткане:
    сліпот- прозрінь...
    Дай си на стримок...
    Видиш зів'ялі трави? -
    Осінь заходить тихо
    і жухнуть дни.
    Смерть не чекає правди...
    її забави -
    гостем безликим човгати віщі сни.

    Дай си на стримок...
    Квапишся?
    Пóщо, дівче?
    Віку вже -
    за полýдне скоро от-от сягне.
    Тиші надпий зо збанку -
    ще гóстить вічність.
    Пий, аж допоки час твій не промине...

    2018


    Рейтинги: Народний -- (5.51) | "Майстерень" -- (5.68)
    Коментарі: (2)


  31. Сонце Місяць - [ 2018.08.16 23:42 ]
    до запитання
     
    як нам вернутися, чи відповідь даси
    задуха й кіптява, у цій місцині
    самі прокляті & провинні
    ані краплини крові ні сльози

    дерева із гілляками-кістками
    відчитані бездумно молитви
    усе промовлено, хіба лише живи
    усе відбудеться & день новий настане

    тобі пасують стародавні барви
    & меланхолія камінних димарів
    ранкові контражури золотаві

    якраз о тій, сентиментальнішій порі
    невіддалік, неспішно & небавом
    заходяться до праці трунарі




     




    Рейтинги: Народний -- (5.48) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (2)


  32. Володимир Бойко - [ 2018.08.16 14:49 ]
    Ігри слів -7
    Заблудилися туристи
    І взялись дерева гризти.

    Одурілі тупорилі
    Півгороду тупо зрили.

    До фіктивної контори
    Завітали кредитори.

    Понавішував Макрону
    Ліліпутін макарони.

    Два ексгібіціоністи
    Налякали комуніста.

    Коло лона королеви
    Огорожа металева.

    Необачна Віолетта
    Випала з кабріолета.

    Ошаліла Неоніла
    Спересердя посиніла.

    У малині біля тину
    Спокусили Валентину.

    Ой, пішла недобра слава
    Про дівицю Доброславу.



    Рейтинги: Народний -- (5.54) | "Майстерень" -- (5.63)
    Прокоментувати:


  33. Олександр Сушко - [ 2018.08.16 08:09 ]
    Тяжка доля
    З парубоцтва шугаю між перса дівочі,
    Клав у ліжка, м'які спориші.
    Утомився, солодкого меду не хочу,
    Ти одну мені, Боже, лиши.

    Ніц не маю багатства, лиш музу й Пегаса,
    На любов лиш настроєний ген.
    Та на золото мавки персисті не ласі -
    Їм кохання лише дороге.

    Мої друзі нормальні, у кожного пара,
    Я - зі зграйкою любоньок сплю.
    На жагучі обійми щедротний, не скнара,
    Лиш поезію більше люблю.

    Знов у хаті щебечуть венери, мальвіни,
    В руки ліру стомляють дзвінку.
    Народивсь у любові. Од неї й загину...
    Як же гарно у цім квітнику!

    15.08.2018р.

    Коростень-Київ

    Сусід під боком без кінця "бу-бу",
    Годину мІзки втомлені полоще:
    - У транспорті чесатися табу,
    Насіння плюхай вдома, хоч би в горщик.

    А парубкові зручно прямо тут,
    Циганський табір весело гелгоче.
    Стареньку бабцю дів пресує гурт:
    Це - електричка. Тут тобі не Сочі.

    А їздять, в основному, селюки,
    Ті, хто працює тяжко у столиці.
    Навіщо їм салончики пахкі?
    Шкарпетки зняв - і жуй масненький шніцель.

    У Президента ж є крутий літак
    (з рабів бабло лупили аж куріло),
    А нам - дубоаі лави, потяг - брак,
    Возити зручно заступи та вила.

    Засумував комічний дідуган,
    Учитель, мабуть. Пенсія - маленька.
    - Тікай,- кажу,- подалі від гріха,
    У тамбурі, дивись - п'яниця бека.

    Чого тебе в це пекло понесло?
    Наклав книжок важезних у торбину...
    - Не від добра. Жене із хати зло,
    Не вистачає грошей на хлібину.

    Зупинка скоро. Вийняв цигарки,
    Поклав на плечі лемеша від плуга.
    Згдалися покійні вже батьки -
    Весь вік у праці. А добро - в злодюги.

    15.08.2018р.

    Нумо ховатися

    Вельбучний депутат все літо одгуляв,
    А я щодня ріллю руками мацав.
    Сьогодні колоради. Завтра - міль і тля,
    Ох, непроста, важка селянська праця.

    Дружина в бур'янах танцює краков'як,
    Свиріпу ще сапати і сапати.
    У пана ж - ложка-люкс, не репаний черпак,
    Латифундист відомий і мордатий.

    Я арсенал знайшов. Гвинтівку, автомат...
    Прознав народ, несе боєзапаси.
    Зібрались павуку поставить "шах" і "мат"
    І вигребти усю злодійську касу.

    Одказую: - Ви шо! Він мало не святий!
    Лише ізбоку трішечки зіпсутий.
    У нього наш добробут тільки на меті,
    Ми ж - вахлаки, а не поважні судді.

    Кум пукавку вхопив, гранату - мій сусід,
    Згребла у п"ястуки жона пістоля...
    Од шершнів я утік, сховався між корит,
    Щетиною кабанчик гузно коле.

    16.08.2018р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" 5.5 (5.49)
    Коментарі: (1)


  34. Ігор Шоха - [ 2018.08.16 07:20 ]
    За покликанням
    Що є, то є! Рубаю із плеча.
    Ні міфами, ні радістю, ні горем
    уже не завоюєш читача,
    якому завше по коліна море.

    Беруся до пера як до меча
    і невідомо, хто кого поборе.
    Арена потребує глядача...
    « Гори, гори, моя вечірня зоре!»

    Та що із того, що завізно там,
    де запрягають лебедя і щуку?

    Але і раку буде за науку,
    що словом відкривається сезам.

    До істини ключі даються нам,
    але закрита чарівна шкатулка.

    08.2018


    Рейтинги: Народний -- (5.58) | "Майстерень" -- (5.95)
    Прокоментувати:


  35. Серго Сокольник - [ 2018.08.16 00:43 ]
    Наше сакральне
    ***сенсозмістовне. Андеграунд***

    Ну що, дівчатко? Серце має... ?
    Чи "...ться"?.. Чи ні?.. Тобі видніш...
    Іди повз вий "шалалулаїв"
    Обабіч вОгнищ (чи... вогнИщ?..)))

    І недаремно... "Офіследі"-
    Не твій формат. Тому іди
    До мене. Не зжеруть ведмеді
    Тебе, коли ти до води

    Несміло прийдеш за наказом,
    Слухняно-скорена моя,
    І місяць у відьмацькій фазі
    На тілі голім засія,

    Немов розряд електроструму.
    Наплюй на офісну мораль
    І на "шалалуластів"... Думай
    Про мороку містичну даль,

    Про те, як я тебе чекаю
    Там... Біля вогнища... Утім...
    Я розповім, як проклинають
    Нас ті, що нині ПОЗА НИМ.

    За ним, за тим містичним колом,
    Куди, ступивши крізь світи
    НечИсті, ти, тремтливо-гола
    До нього зможеш увійти,

    Об трави витерши "псю крев". На
    Усе готова... what is it?
    ...це Лада з Марою, напевно,
    У двоєдиний приймуть світ

    Тебе, очищену зірками.
    І поєднавшись у воді
    Ми світ новий народим. Амен!
    ...а "проклинасти"- геть ідіть.


    © Copyright: Серго Сокольник, 2018
    Свидетельство о публикации №118081509411


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  36. Сонце Місяць - [ 2018.08.15 23:53 ]
    *Liтo *Z (III.)
     
    серпень~місяць імлисті жнива жне
    сягаючи за береги ахеронтські
    поневіряння петельне~кружне
    у воді сутінковій свинцеве сонце
    філософи снять цикути & секс
    під гіллям ялівцевим що мовби мощі
    цвілий вітер здобич ламку несе
    тіла марсіанські маршують крізь площі
    в холодних & вогких очах венер
    безперервний дощ із присмаком глинищ
    зшиває гнилий судомний етер
    песиголовець тут пасе свої свині
    тут лемент скажених & немічний герць
    на сходах cкляних у розсічену дійсність
    анатомічні театрища жертв
    той бік трясовин багрянисто~багнистих
    місто криваво~обвуглений мрець
    підноситься мов демонічний делірій
    у рештках фасадів & галерей
    із гронами фурій у люті безсилій
    проваллями вулиць сірчаний смерч
    розхмарені хвилі у вирі убивчім
    дерева ~ жаскі волання химер
    содомські видіння безжальні & хтиві
    як стигне біль в рівновазі терез
    обертається ніччю в денній могилі
    скніючий всесвіт розкрилена шерсть
    вже скрині скорботи дзвінкі & спустілі
    всі забуття розбиваються вщерть
    у зневажливім & натхненнім безсиллі



    ✴


    це пекло сповнено уламками тебе
    запекло стомлено потворами себе
    всякчас інакший день той самий де
    продертий глум ніщотний літній сплін
    хліб марноти убогий вічний млин
    & королям у ніч іти в заклятті злім
    бо небо навісне & невеселий сміх
    бо срібло згублено імлою тих доріг
    обіцянкам бо триста тисяч літ
    & світ паде розмитий світел слід




     




    Рейтинги: Народний -- (5.48) | "Майстерень" -- (5.5)
    Прокоментувати:


  37. Вікторія Лимар - [ 2018.08.15 22:15 ]
    Дядько Лев
    Згадую вкотре життєвий свій шлях,
    Інколи навіть сльоза на очах
    Зрадливо блисне ще й згадка, що доля
    Досі тримає в самотньому колі.

    Так і живу все один – тільки ліс,
    Рідний для серця, бо в ньому я зріс.
    Він, як жива неповторна істота.
    Світ мальовничий відкриють ворота:

    Квіточка, кущик, дЕрево, пташка,
    Все це для мене начебто казка.
    Є ще й рідня: це сестра та племінник,
    Гарний, охочий до всього,відмінник.

    Мавку зустрів Лісову,покохав.
    Щастя такого ніколи не знав!
    Байдуже, що Лісова ця дівчина,
    Щиро й вона полюбила хлопчину.

    Матері тільки не до вподоби:
    «Сестро, благаю, дай же їм згоду,
    Щоби жили молодята в коханні,
    Може, і наші здійсняться бажання!

    Внуків діждемось , справжнього свята.
    Радості, сміху буде багато!»
    Лагідним дотиком рідне внучатко
    Якось, торкнувшись до скроні спочатку,

    Скаже: « Волосся, чому в тебе сиве?
    Діду, ти ж кажеш, що дуже щасливий,
    Колір «чорнявий» десь втратив на схилі!»
    «Дітки, які ж ви гарненьку та милі!!!
    Дружня могла бути наша родина,
    Тільки не сталося – боляче й нині".

    13.08.2018



    Рейтинги: Народний -- (5.42) | "Майстерень" -- (5.45)
    Прокоментувати:


  38. Тетяна Левицька - [ 2018.08.15 21:03 ]
    Провокатор
    Подала у суд дружина
    Та й на чоловіка.
    "Б'є, - жаліється, - скотина!
    Вся розпухла пика".

    Пан суддя її питає:
    "За що потерпіла?"
    "Не второпаю, кохаю...
    З Толіком сиділа.
    Випили на брудершафт,
    Цьомнулися сухо,
    А мій вилупок і кат
    Зацідив у вухо!
    Суп варила. До сусіда
    Вбігла за горохом.
    Мій дурко усе провідав,
    Підбив ліве око!
    Напросився кум Давид
    Зарубати курку,
    Йолоп із ножем біжить,
    Як дурбелик з дурки!
    А на тій неділі, пане,
    В'юшив падло в рило,
    Лиш тому, шо до Степана
    На масаж ходила.
    Сторожу несла харчо,
    Ляпнула на блузку.
    Присягаюсь! Нi за що
    З носа пустив юшку!
    Однокласник раз в сто років
    Запросив на каву.
    Хтось доніс... Я була в шоці,
    З тих пір шепелявлю!
    І даю, і наливаю,
    Чищу дім й корита!
    Ваша честь, сама не знаю
    За що була бита!"
    2018р.


    Рейтинги: Народний -- (6.27) | "Майстерень" -- (6.36)
    Прокоментувати:


  39. Олена Багрянцева - [ 2018.08.15 17:17 ]
    Усе послідовно
    Усе послідовно. Все сходить колись нанівець.
    Засохнуть жоржини і листя пожовкне на клені.
    І стануть вершковими ночі колишні шалені.
    Затихнуть розмови, сповільняться ритми сердець.

    Усе послідовно. За втіху нам буде жура.
    І кожна дрібниця чомусь надзвичайно вагома.
    І вкотре поскаржиться серпень на сонячну втому.
    Спочити пора.
    15.08.2018


    Рейтинги: Народний 5.25 (5.53) | "Майстерень" -- (5.48)
    Коментарі: (4)


  40. Ігор Терен - [ 2018.08.15 14:56 ]
    Запитання PS
    Кому цілуєш очі уві сні
    і не літаєш феєю до мене,
    як це не раз бувало навесні,
    коли були ми юні і зелені?

    Чому забула мрії чарівні
    веселої моєї Мельпомени,
    коли ми залишалися одні
    у таїні невидимої сцени?

    Та не питаю, чи не сняться ті,
    надіїі наші світлі, золоті,
    напоєні жагучою любов'ю.

    У тебе інші очі над усе,
    якщо і досі магія несе
    у ролі не моєї, а чужої.


    Рейтинги: Народний -- (5.42) | "Майстерень" -- (5.5)
    Прокоментувати:


  41. Ірина Ільчук - [ 2018.08.15 12:16 ]
    ***
    літній вечір лікує денну втому
    і місяць сьогодні - всевидяче око небес
    вечірнє місто - любов, папіроси, балкони
    вечірнє місто - суміш чужих адрес

    у сірих будинках лишилося трохи шарму
    бо хтось у затхлій квартирі вмикнув ноктюрн
    і навіть електростовпи відчистили карму
    собі, бо дроти їх - кустарна подоба струн

    опалове небо в желейний випало осад
    липневе повітря липне і глушить звук

    ти ходиш під перевернутим синім келихом
    що вислизнув із чиїхось тремтячих рук

    01.08.2018


    Рейтинги: Народний -- (5.13) | "Майстерень" -- (5.13)
    Коментарі: (14)


  42. Козак Дума - [ 2018.08.15 11:01 ]
    Тяжка праця
    Стрічаються мені все рідше люди,
    усе частіше сурогат і бруд…
    Людиною родитись – справжнє чудо,
    лишатися – уже великий труд!


    Рейтинги: Народний -- (5.15) | "Майстерень" -- (4.97)
    Прокоментувати:


  43. Козак Дума - [ 2018.08.15 11:31 ]
    Казнокрадам

    Просту запам’ятайте, гниди, суть –
    останнім з вас ніхто не засміється,
    бо кожного чекає Божий суд,
    який нізащо вже не продається!

    03.08.2018


    Рейтинги: Народний -- (5.15) | "Майстерень" -- (4.97)
    Прокоментувати:


  44. Олександр Сушко - [ 2018.08.15 09:54 ]
    Візит

    Бачу острів журби. А довкруж море сліз,
    Тут мій батько працює за плугом
    Та цей берег не мій, бо володарі злі,
    Люди втомлені мруть, наче мухи.

    Нащо я прилетів? Ностальгія гризе?
    Тут не феї панують, а орки.
    Запах крадених благ просмердів тут усе,
    Лиш цукерки і нині солодкі.

    Київ тоне в димах, докорчовують сад -
    Буде стоповерховий генделик.
    А на кожнім кутку продають шоколад,
    Глузд і совість останні померли.

    Я тут зайвий. На спині нема горбака,
    Не краду, не брешу людям в очі.
    Отже, вирій. Стирає сльозину рука,
    Я сюди повертатись не хочу.

    15.08.2018р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" 5.5 (5.49)
    Коментарі: (1)


  45. Василь Кузан - [ 2018.08.15 09:40 ]
    Премія Ордену Карпатських Лицарів
    Друзі, оголошено 4 конкурс на здобуття поетичної Премії "Ордену Карпатських Лицарів"!!!
    Поспішайте надіслати добірки віршів!
    Детальні умови Конкурсу публікуємо нижче.

    Положення
    про поетичну премію «Ордену Карпатських Лицарів»:

    1. Премія присуджується за кращі поетичні твори написані чи видані окремою збіркою українською мовою протягом двох років у період до Дня Незалежності України. Премія присуджується авторові один раз у житті.
    2. Премія вручається, разом із посвяченням у лицарі «Ордену Карпатських Лицарів», на фестивалі «Карпатський Пегас» у с. Нагуєвичі 25-26 серпня 2018р. (у музеї Івана Франка).
    3. Переможці визначаються компетентним журі. Висунення кандидатів на нагороду відбувається публічно у мережі Інтернет. Допущеним до конкурсу вважається автор, чия добірка із 10 віршів опублікована на сторінціhttps://www.facebook.com/lycar.karpat. Право публікувати добірку на сторінці мають тільки члени журі, які попередньо розглядають добірки, надіслані авторами на електронну пошту: lycar.karpat@gmail.com.
    Просимо звернути увагу, що: 1) Диптих вважається двома творами, триптих - трьома. 2) Поеми до участі в конкурсі не допускаються. 3) Вінок сонетів вважається повноцінною добіркою і до участі допускається. Тоді окрім вінка сонетів авторові не потрібно надсилати жодного вірша. 4) Просимо під віршами не вказувати ні дату написання, ні місце написання твору, ні автора. 5) Будь ласка, подавайте кожен текст із нової сторінки через функцію "розрив сторінки" та виділяйте початок нового вірша назвою або зірочками (***)
    Подаючи твори на конкурс автор автоматично дає згоду на публікацію їх у збірках та альманахах конкурсу, якщо такі будуть видаватися.
    4. Переможці відзначаються у двох номінаціях: краща поетична книга та краща добірка із 10 віршів, опублікованих на сторінці конкурсу у Фейсбук (https://www.facebook.com/lycar.karpat )
    5. Добірка до публікації на сторінці допускається чи не допускається членами журі без пояснень. Добірки авторам слід надсилати особисто разом із вказаним правильно іменем та прізвищем на адресу: lycar.karpat@gmail.com до 20 серпня 2018 року. Доступ до електронної скриньки мають усі члени журі.
    6. Книги (по 4 примірники) авторам слід надсилати особисто на адресу: місто Трускавець Львівської області, Нова пошта, відділення №2, Василю Кузану (0976881925). Книги надсилати до 20 серпня 2018 (за штемпелем).
    7. Твори учасників конкурсу обговорюються публічно. У обговоренні можуть брати участь усі бажаючі. Єдиним ресурсом для публікації матеріалів про допущені до конкурсу твори та самих творів є сторінка конкурсу у Фейсбуці. Кожен читач має право висловити свою думку під публікацією в коментарі на вказаному ресурсі. Журі бере до уваги тільки рецензії, відгуки та обґрунтовані коментарі під публікацією. Кожен коментар має рівень дорадчого голосу. У полеміці вітаються лицарські традиції. Заборонено називати автора добірки, якщо ви його знаєте.
    8. Член журі має право при обставинах, коли особисто не може брати участь у засіданні, рекомендувати на своє місце іншу людину.
    9. Головування у журі кожного року переходить до іншої людини - члена журі. Голова журі має право на два голоси.
    10. Переможці (перше місце) у кожній номінації отримують диплом, грошову премію та цінну нагороду. Журі може приймати рішення про вручення додаткових нагород.
    11. Переможці та по 10 кращих, на думку журі, авторів у кожній номінації отримують право безкоштовно публікуватися у щорічному альманасі, який буде видаватися до наступного фестивалю (при наявності коштів).
    12. Ні вікових, ні гендерних, ні національних, ні жодних інших обмежень для участі в конкурсі немає. Головним критерієм при оцінці книг та добірок є тільки високий художній рівень та формальна довершеність текстів українською мовою.
    13. Рішення журі остаточне і оскарженню не підлягає.


    Рейтинги: Народний -- (5.54) | "Майстерень" -- (5.7)
    Коментарі: (5)


  46. Ігор Шоха - [ 2018.08.15 08:06 ]
    На одному полі
    Відмірює нам доля небагато,
    та найсумніше у юдолі цій,
    що мало віри у можливе свято
    по доброті і щирості людській.

    Червиве опадає. Та раніше –
    із ким п’ємо, буває, на коня?
    Лікують окаянного не вірші,
    і не солодка, навзаєм, брехня.

    Ідейні поні рвуться до олімпу,
    хоча й у люди ще не пізно йти,
    якщо не заважає сяйво німбу.

    Чого вартує дурня обійти?
    І наче є коли і як, та ніби
    не меншає цієї суєти.

    08.2018


    Рейтинги: Народний -- (5.58) | "Майстерень" -- (5.95)
    Коментарі: (2)


  47. Ярослав Чорногуз - [ 2018.08.14 23:42 ]
    Надія Козак Магнолія (пісня)*
    Над моєю долею – ніжно-білі лебеді
    Розпустили крилонька попід небеса.
    Як в саду напровесні зацвіла магнолія
    Квітом приголубивши і мої літа.

    Приспів:

    А я стою у диві тім,
    Радіє серце, бо у нім
    Стоїш і ти – очей краса,
    Любов моя – магнолія.

    Пелюстки мережкою лебедять над скронями
    До моєї осені проситься зима.
    Та в саду завесненім віхола-магнолія
    Як уперше – нам на двох – знову зацвіла.

    ПРИСПІВ:

    А я стою у диві тім,
    Радіє серце, бо у нім
    Стоїш і ти – очей краса,
    Любов моя – магнолія.



    Рейтинги: Народний 7 (6.99) | "Майстерень" 7 (7)
    Коментарі: (8)


  48. Володимир Бойко - [ 2018.08.14 23:26 ]
    * * *
    Торкатися тілами зголоднілими,
    Здаватися не в міру знахабнілими
    Усупереч пристойностям усім.

    При світлі чи то сонця чи то місяця
    Ті почуття колись та перебісяться
    Мовби скиталець, що знаходить дім.


    Рейтинги: Народний 4.5 (5.54) | "Майстерень" -- (5.63)
    Коментарі: (7)


  49. України Сокор - [ 2018.08.14 22:07 ]
    Людська жертва хижаку.
    Життєва доріжка в людей лиш одна,
    Вона не широка й не вузька вона.
    По ній олігарх мчить на коні,
    Правитель й суддя — на машині в броні.

    Єдність рушають дружби мости
    В крок не бажають з іншими йти.
    Статки кладуть до своєї кишені,
    Грабить народ — їхні мішені.

    Кинули людям з їдою кошик,
    Чобіт ризіновий, консерви, горошок.
    Надавши старенькім об’їдки з стола,
    Щоб щаслива й довга їх старість була.

    Правитель про це забуває.
    Байдужі вони, що війна “процвітає”,
    Придумав АТО чи ООС для омани.
    Народна війна йде за Волю держави!

    Правитель бажає як землю скупити,
    За гроші з офшорів, щоб зло скрити..
    Держава - це їхнє кредо,
    Доріжки їм стеляться медом.

    Стежинка в людей занадто широка,
    Війна, безвізи й велика морока.
    Та склалися так кепські справи,
    Що люд від'їжджає із своєї держави.

    Надходить щаслива година.
    На вибори йде проста людина.
    Обрати державних своїх вожаків.
    Так, що ж! Чи знов обере своїх хижаків?
    2018


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  50. Сонце Місяць - [ 2018.08.14 21:24 ]
    корdон
     
    знамення ~ їхня відсутність присна
    пекельний присмерк тліє на стелі
    & тишу годує у ветхім костелі
    сивіла з мармизою мони лізи

    вершники мчать через пустелю
    час неблизький, шлях надто пізній
    & зіркові недогарки зносять до тризни
    завсідники нічної оселі

    вершники мчать позбавляючи змісту
    барвисту ницість, немічну велич
    & обертаючи менестрелів
    на співців пліснявілих істин




     




    Рейтинги: Народний -- (5.48) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (8)



  51. Сторінки: 1   ...   456   457   458   459   460   461   462   463   464   ...   1855