ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Євген Федчук
2026.11.22 14:01
Дорога асфальтована кудись мене вела.
Ліси навколо золотом горіли.
Іноді з неба дощиком кропило.
Я їхав їхав від села і до села.
Та десь, напевно не туди звернув.
Те зрозумів, як довгий шлях проїхав.
Замовк мій навігатор, як на лихо.
Тож я на межі

Борис Костиря
2026.11.22 13:19
Холод ще повільно відступає,
А тепло приходить, мов король.
Долинають голоси із раю.
Так весна вступає в гідну роль.
Мерехтлива мова небокраю
Прозвучить, як первісний пароль.

Квіти язиками небо молять

Віктор Кучерук
2026.11.22 07:39
Жовтавий вихор знявся із дерев
І закружляв, описуючи кола, -
Так час летить, не знаючи перерв,
І струшує минуле з виднокола.
Несеться в далеч тужний шепіт крон,
В танку сплелися багрянець і просинь, -
Тримає гідно свій старий фасон,
Аби мені сподоб

хома дідим
2026.11.21 22:43
ніхто ні разу не просив
мене
дістати з неба зірку
мабуть життя пройшло дарма
поезія це рух окремий
або рух
усього із усім
і звідки взяти певність

С М
2026.11.21 20:31
Гроші прогулявши
Йди де платять і заробляй ше
Гроші це дим
Загрібай готівкою у заначку всі

Ферарі чи кав’яр, зірковий люкс
Можу придбати футбольний клуб

Артур Курдіновський
2026.11.21 18:28
В душі - гіркий відбиток болю втрат.
Лунають самоти осінні дзвони.
Та тільки вірний перстень Соломона
Не дозволяє бити у набат
І темний проклинати каземат,
В якому все життя дарма спливає.
Як лячно підійти до вогнеграю,
Бо він чужий! У когось є свя

В Горова Леся
2026.11.21 14:59
ПЗ неба червоно захід хлюпає,
Зафарбовує сокурину.
Будуть в осені сумнолюбої
Ще погідні та теплі днини.

Будуть в осені любоніжної
Над водою легкі тумани.
Буде осінь щоранку іншою,

Борис Костиря
2026.11.21 13:13
Я лезами тендітних пелюсток
Прийду у край нечуваний, незнаний
Крізь сонце і розпечений пісок,
Де квітне час глибокий, несказанний.

Так важко парадоксами іти,
Шляхами незбагненними, чужими.
Ти битим склом дістанешся мети,

М Менянин
2026.11.21 12:33
Гусак містом ходить-бродить*
винуватий без вини,
що шукає – не знаходить
бо довкола стан війни.

Ой, шкода як, сумний пташе,
не гроза, не буревій
так змінили життя наше –

Оксана Лозова
2026.11.21 11:57
Ні промінчика. Ніч смоляна.
Вже націлені жерла…
Люд у світі дивується нам:
Ще живі, ще не вмерли.
Стіни зводим і сієм жита,
Хоч війна за війною,
І бороним безцінне життя –
Та якою ціною…

Юрій Гундарів
2026.11.21 11:18
Унаслідок російської атаки на Київ 19 листопада 2026 року вибухова хвиля від падіння уламків пошкодила вікна, рами та окремі елементи фасаду й карнизів Володимирського собору.
Одними з авторів розписів у цьому храмі є видатні художники Віктор Васнєцов і

Олена Побийголод
2026.11.21 07:39
Із Василя Лебедєва-Кумача)

Барвить РАНОК світозорий
мури в древньому Кремлі.
Прокидається бадьорий
люд радянської землі.

Прохолода добромисно

Віктор Кучерук
2026.11.21 07:20
Німіють, поколюють, просто болять
Натруджені працею руки,
Та хочуть, як завжди, мене обійнять
Опісля гіркої розлуки.
В зусиллі притиснуть - прожиті літа,
Турбота, терпіння і ласка,
І мамина мудрість, одвічно свята,
Що з буднів утворює казку.

Артур Сіренко
2026.11.20 23:44
Колись, не так давно, в часи не такі уже й давні і навіть не епічні, і не міфічні я написав новелу «Дружина прокурора». Мене тоді звинуватили в упередженості, однобічності, суб’єктивності, надлишковій актуальності (це не література, мовляв), гіперболізова

хома дідим
2026.11.20 22:24
видива осінні
мокнуть під дощем
красоту зацінить
дехто із нікчем
начебто дизайнер
інколи естет
часом копірайтер
може і поет

Володимир Бойко
2026.11.20 21:23
Догоряє свіча горизонту,
Розповзається напівпітьма.
Вовкулаки незримого фронту
У облогу беруть крадькома.

Поховалися далі чимдалі,
Світ уклався у відстань руки.
Лиш в астралі, мов авта на ралі

Світлана Пирогова
2026.11.20 21:11
Осіння ніч
примчала на колісниці,
зупинилась…
п'є чашу темряви
до самого дна.
Ловить крізь тишу звуки -
гучно…
гучно…

Артур Курдіновський
2026.11.20 20:59
Не забуду! І свічка ніколи не згасне!
Я шукаю Її серед суму алей,
Заглядаю в обличчя байдужих людей,
Все навколо здається пустим і невчасним.
О, насніться мені, рідні очі прекрасні!
Вся реальність - поламана. Все шкереберть.
Ніжний погляд юрбою спап

Борис Костиря
2026.11.20 13:05
Чоловік, що прожив небагато
І розтанув у розквіті сил,
Мов згоріле до часу багаття,
Наче птах без польоту і крил.

По собі він залишив надгробок,
Ну а пам'ять розтала в літах,
Почорнілих, як зношена роба,

Ігор Терен
2026.11.20 12:46
Настала драма у комедіанта –
розтанули ілюзії і ось
нема кому у вічі заглядати,
прокажене продовжує стріляти,
а західне недочуває, – SOS!!!

***
Малоросійців зомбувати просто

Юрій Гундарів
2026.11.20 10:40
Від ракетного вибуху тремтить земля,
а надворі дитячий голос: «Бабах!»…
Не відає ще нерозумне маля,
що війна - жах…

Воно думає, що це просто гра:
дорослі ж не можуть його вбити
чи завдати важких ран!

Віктор Кучерук
2026.11.20 05:52
У наших жилах предків міць і сила,
А в пам'яті - звитяги чималі, -
Шукаю гідних, щоби відомстили
За сльози української землі.
Пліч-о-пліч станем проти супостата,
З'єднаємось в єдиний моноліт,
Бо час уже йому борги вертати,
Прийшла пора за все дав

С М
2026.11.19 23:26
Враз, у далекій землі
На диво, долоні мої
Воложіють з очікувань

Квітень, повітряна млість
Ліхтарі, а дитина як снить
На алеї піхоти стрій
Друже, хто із нас неправий

хома дідим
2026.11.19 22:57
мла імлиться
ще хтось її не боїться
ані в політичному сенсі
ані в релігійному смислі
хтось не звертає уваги
яка насправді різниця
але бувають інші
завше бувають інші

В Горова Леся
2026.11.19 22:24
Розриває тишу ранню криками
Птаха, ніби воду каламутить —
Так безглуздо.
Куширями сплутані спокути
Майже занімілі та забуті,
Тануть поміж тінями безликими,
В мулі грузнуть.

Ольга Береза
2026.11.19 17:18
Лиш, прошу, не розказуй мені про війну,
бо війна — то не гасла, а кров, глина й порох.
Ані те, як з донецьких доріг я прийду,
залишивши в бою половину опори.

Чи як свист небосхил на шматки розтинав,
де вогонь, побратими, окопи і вибух…
Як за кожни

Ольга Олеандра
2026.11.19 16:18
Давай перепишемо сенси, видалимо з них поверховість.
Потім приберемо шаблонність. Натомість… натомість
додамо у них ніжність – легеньку, наче пір’їну, що лягла на поверхню ставка.
Моя ніжність до тебе саме така.

А ще додамо обережність, щоб вітер, к

Артур Курдіновський
2026.11.19 16:11
Все затихло, замовкло у снах листопада...
Тільки сірі світанки та дні мовчазні
Нагадають, якими були навесні
Почуття та листи. Знову зайва порада
Заглушає тонкі солов'їні рулади...
У дворі вже давно поміняли паркан.
Все за ним тепер видно. Ніяких о

Борис Костиря
2026.11.19 13:22
О, як важливо вчасно відійти
Від суєти, марноти, часоплину!
Лиш тільки так ти досягнеш мети
І будеш вільним, мов незламна глина.

Я залишаю сцену у той час,
Коли вручають ордени й медалі,
І йду у ліс, де мій вогонь не згас

Тетяна Левицька
2026.11.19 08:08
Що сталось, те сталося,
так мало бути.
У Господа: палиця,
ліки, отрута,
і дні пораховані
до воскресіння,
і сльози знедолені
в смутку осіннім.

Віктор Кучерук
2026.11.19 06:47
Дощ уночі по вікнах тарабанив,
А потім сонце висушило скло,
Через яке всміхавсь до мене ранок,
Очей торкаючись і світлом, і теплом.
Ще ніздрі лоскотали аромати
До блиску вимитих листочків і цвітінь,
І в закутку затемненім кімнати
Ховалася поспішн

хома дідим
2026.11.18 22:50
відомо
виживає сильний
перемагає найсильніший
а дружба не перемагає
бо це лукавство й евфемізм
пригадуючи друзів навіть
атож були і в мене друзі
всі розійшлись кудись із часом

Артур Курдіновський
2026.11.18 19:48
Слова, слова... Яка ж у них ціна?
Вони - лише слабка анестезія.
Підробний світ чекає на месію,
Ми поодинці бачимо з вікна
Фантазії свої, в яких весна
Перемагає осінь, світлій Музі
Дарує сукню на казковім лузі
З тендітних синіх пролісків своїх...

Олена Побийголод
2026.11.18 17:06
Ану, нам пісню проспівай, веселий вітре,
веселий вітре, веселий вітре!
Моря і гори облетів ти всі на світі,
і всі на світі вислухав пісні.

    Заспівай нам про гори й пустині,
    про таємні глибини морів,
    про небокраї сині,

Борис Костиря
2026.11.18 16:24
Я шукаю в бездонному морі
Той важливий непізнаний знак,
Ніби спогади сиві, прозорі,
Що впіймає сумний неборак.
Я шукаю у пеленах ночі
Тіні натяку, впізнаний жест.
Я забуть наполегливо хочу
Те видіння, що прагнуло жертв.

Вячеслав Руденко
2026.11.18 14:49
Під шерех листя верб мені співало в гливах
Одне, мов з лісу, довге і густе,
А інше — ніби у раптових зливах,
Як згадка про минуле і пусте…

Лунало гучно, як стара бандура,
В потоках звуків між пожовклих крон,
Чи чумака забутого натура
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори на сторінці:

Олександра Маківка
2026.11.16

Ярослав Ковальчук
2026.11.12

Петро Бончицький
2026.11.08

Віталій Татленко
2026.10.28

Микось Діденко Сухоцвіт
2026.10.27

Оксана Стемковська
2026.10.19

Йа Власне
2026.10.17






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




 
 
Поезія


  1. Тамара Швець - [ 2018.03.30 17:49 ]
    Работа, дом и суета...
    Работа, дом и суета
    Гармония, уже не та,
    Проблемы хочется решить,
    Достойно жизнь свою прожить,
    И рано утром просыпаться,
    Восходом солнца восхищаться,
    Любить, дружить и наслаждаться,
    Стремиться к цели – не бояться,
    Мечтать, хотеть и строить планы,
    Не допустимы здесь обманы,
    Мечты, сбываются не все,
    Лишь закалённые в труде...

    2009


    Рейтинги: Народний -- (5.38) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  2. Олександр Сушко - [ 2018.03.30 12:43 ]
    Необережний чмих
    Гармонію вкусила муха,
    І ось тепер сумний фінал:
    Я критикнув старого друга,
    А він зчинив на сайті гвалт.

    В літературному шпагаті
    Порвались лірики штани.
    Це все зоїли винуваті,
    Чекай-но, друже, не жени!

    Хапай хутчій мою корону,
    За так віддам її тобі.
    А хочеш - стану епігоном,
    Писати буду про дуби.

    Присів доземно у поклоні,
    Покірно вуха опустив.
    Я миролюбець безборонний -
    Зміни на милість лють і лгнів!

    Зробив помилочку єдину,
    Од крику задрижав Парнас.
    Бо гумором на пана чмихнув -
    Істерика одразу, сказ,

    І хоч ти геній, чи не геній,
    Уперто шепчуть небеса:
    Поети робляться скажені,
    Якщо сатира їх куса.



    30.03.2018р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" 5.5 (5.49)
    Коментарі: (12)


  3. Олена Осінь - [ 2018.03.30 12:27 ]
    Ретро із шухляди
    Не виростай із просмалених сонцем шузів,
    Не догравай на вінілі хмільні night-paty,
    Хай іще будуть гротески, бурлески, ф’южн,
    Музи у джинсах, і янголи ще крилаті,
    Ще молоді. І у диво лунких поезій
    Вірь. І блукай аж до ранку плетінням вулиць,
    Кутайсь по вуха у місячний шовк і мерзни.
    Знаєш, а всі ми – строкатий і теплий вулик
    Зі сподівань і падінь, перехресних ліній,
    Із фаталізму тих зустрічей, що не стались.
    Ти залишайся для мене в дощах осінніх,
    Я у відлунні полотен тобі лишаюсь,
    У дежавю.
    Де не гаснуть вогні night-paty,
    Де бузтурботно до ранку танцюють музи,
    Хрипне вініл, саксофони…, Давай тікать? І –
    Схід розфарбовує обрій,
    блукальців,
    шузи…

    у ягідний сік – схід веселкового реґґі :)


    Рейтинги: Народний -- (5.49) | "Майстерень" -- (5.58)
    Коментарі: (13)


  4. Ігор Шоха - [ 2018.03.30 09:03 ]
    Послідовність
    Іще зі школи ми - готові
    і пам’ятаємо, як слід
    обороняти добрий рід
    і шанувати рідну мову.

    І хай доказує піїт,
    що є краса, і цілі інші,
    і є задачі важливіші,
    які рятують білий світ.

    Передаємо естафету
    у покоління на віки,
    аби жила моя планета
    і не вмирали вояки.

    Та маємо таку сусіду,
    яка не відає як слід,
    що означає добрий рід.

    І не залишиться і сліду,
    якщо онуки роду діда
    забули даний заповіт.

    03.2018


    Рейтинги: Народний -- (5.58) | "Майстерень" -- (5.95)
    Коментарі: (4)


  5. Ванда Савранська - [ 2018.03.29 22:24 ]
    Вітер
    "Почепила прання біля хати -
    Позривало прищіпки ураз!
    Ох, цей вітер, такий вже губатий,
    Ну губатий, як кажуть у нас."

    Вік живу, а такого не чула!
    Може, вітер привіяв любов?
    Може, будить весну, що заснула?
    "Та й губатий цей вітер, ій-бо!"

    27.03.2018


    Рейтинги: Народний -- (5.33) | "Майстерень" -- (5.37)
    Коментарі: (1)


  6. Василь Світлий - [ 2018.03.29 21:32 ]
    Помисел
    Гадав, що біг збагачує життя,
    Допомагає рух усюди бути…
    І досі якось болісно збагнути,
    Що в підсумку – велика метушня.


    29.03.18


    Рейтинги: Народний -- (5.47) | "Майстерень" -- (5.39)
    Коментарі: (8)


  7. Мирослав Артимович - [ 2018.03.29 21:14 ]
    Під враженням…
    О, ці жінки… Окраса мельпомени…
    Експресія, жіночність і любов…
    Вони – твоя прослава, о Родене!
    Явись на мить із вічності оков!

    Твого різця достойні їхні лиця
    Й серця, на сцені спалені дотла…
    Озвись – молю, Маестро! Появися
    І цей тандем у пластиці прослав!

    29.03.2018


    Рейтинги: Народний -- (5.63) | "Майстерень" -- (5.7)
    Коментарі: (6)


  8. Микола Дудар - [ 2018.03.29 21:26 ]
    Давно ушедшим дням бесповоротно...
    Как много вас, красивых, на пути…
    Ведь жизнь то больше впроголодь? Навстречу
    Бежал как зверь, сорвавшийся с цепи
    Устраивал засады каждый вечер…
    Дежуря у подъезда, в кабаках
    Заманивал в постель вас из немногих
    Зависело от шрамов на руках…
    И от мозóлей на глазах и вздохов…
    Не суждено… - стелил цветы во след…
    За преданность, за искренность девичью
    Невозмутимость губ, сронивших «Нет!»
    Храня, какую да ни есть, но личность…
    29-03-2018


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (5.65)
    Прокоментувати:


  9. Ігор Терен - [ 2018.03.29 20:39 ]
    Зозулясті півники
    Свої поети і поетки
    всі як один – нівроку.
    Одним подобаються нецке,
    а інші люблять хоку.

    Моєму синові малому
    до них далеко, звісно,
    але іде цілком свідомо
    у абстракціоністи.

    Коли мазюкати кінчає,
    то іноді таємно
    і руки, й пензлі витирає
    на полотні моєму.

    Увага! Смійтесь, як охота.
    Один художник знаний
    оглянув цю його роботу
    і каже, - геніально!

    03.18


    Рейтинги: Народний -- (5.42) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (5)


  10. Татьяна Квашенко - [ 2018.03.29 17:21 ]
    тень одиночества
    Период «селфи»…
    Кто хоть раз в нём жил –
    Без сожаленья распрощался
    С ним бы.
    Дружил, влюблялся –
    Жил бы не тужил.
    А то от «селфи» нарастают
    Нимбы…


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (4)


  11. Марґо Ґейко - [ 2018.03.29 17:22 ]
    Ця ніч
    А, ти моїх метеликів ловив
    Між грудями нестримними устами.
    Миттєвість найчуттєвіших лавин
    Вгамовував, руйнуючи устави.

    Палаючий розхристаний камін
    Нагрівся швидко, це не руська пічка.
    Медових вуст незвіданий кармін
    Ти цілував, я плавилась мов свічка.

    Найперша ніч з тобою – дивина,
    Закарбувалась реверансом карми.
    Хмільніша від вінтажного вина,
    Ця патока прикрита пелюстками.

    Із пут розпусно вибилась коса,
    Синхронно і бажання розплелося.
    Я згадую, що ти мені казав,
    Зав’язуючи очі тим волоссям.

    Проникнув на незриму глибину,
    Лунав у кожній мрії і клітині.
    Прозоро-білі краплі бурштину
    Лежали на тілесному сатині.

    Ця ніч є найпрекрасніша з оман,
    Втім, сни так і лишились цілинами.
    Я згадую її мов крізь туман…
    Вона була, але чомусь не з нами.



    Рейтинги: Народний -- (5.69) | "Майстерень" -- (5.75)
    Коментарі: (10)


  12. Леся Геник - [ 2018.03.29 16:25 ]
    Задовга зима
    Ця зима жаска задовга, ой задовга...
    Замерзають бідні журавлі -
    як востаннє, привела дорога
    до вітцівської землі.

    Безконечна ця пора, ой безконечна...
    Невгамовний апетит війни.
    Та ж кільком година ця конечна
    нині стала від зими!

    Боленосні ці сніги, ой боленосні...
    Скільки ж крові в них є на руках!
    Помирають у Карпатах сосни,
    відчаю тече ріка.

    Безнадійна ця зима, ой безнадійна...
    Тлумить шепіт марних молитов.
    На душі утворюється піна
    муки...знов, і знов, і знов...

    18.03.18 р.


    Рейтинги: Народний -- (5.49) | "Майстерень" -- (5.62)
    Коментарі: (2)


  13. Валерій Хмельницький - [ 2018.03.29 16:15 ]
    Величальна
    Величає себе до хмар,
    Хто не вірить - за барки хапає,
    В очі тицяє Божий дар,
    Що, здається, яєчня насправді.

    Нісенітниць набравшись ущерть,
    Одягає корону фальшиву
    І у бочці бездонній ель
    Перетворюється на пиво.

    А тоді, роздивившись навкруг,
    Занотовує все до дрібничок:
    Ось у того - зламався плуг.
    А в тієї – погані звички.

    Традесканції в джунглях ума,
    В’ються мислі по древу гадюччям,
    Та чого не було – то й нема,
    І безплідне не стане плодючим.

    Не трагедія - просто фарс...
    А ось Ілона Маска «Теsla»
    Полетіла недавно на Марс.
    Крига скресла, панове, скресла!


    29.03.18


    Рейтинги: Народний -- (5.42) | "Майстерень" -- (5.44)
    Коментарі: (2)


  14. Вікторія Лимар - [ 2018.03.29 15:00 ]
    Україна очима Ізраїлю
    Зустріч таки відбулася.
    Випадок їй допоміг.
    Слушна нагода знайшлася:
    Божа це воля чи збіг?!

    Він у Ізраїль далекий
    Двадцять років як відбув.
    Звик і до мови й до спеки, –
    Тільки людей не забув.

    Рідні, знайомі та учні –
    Всі ці роки про них знав.
    В пам’яті вислови влучні:
    Як свій предмет викладав.

    Зараз хвилюється знову,
    Двері відкриє у клас:
    І оживе рідне слово.
    Миттю зупиниться час.

    Хвиля з цікавого світу,
    Мудрістю сповнений зміст.
    З радістю слухають діти –
    Вчитель відчує свій зріст.

    Зріст збагатив він роками:
    Досвід, уміння та хист.
    Йшов нелегкими стежками
    У вдосконаленні рис.

    Каже, що звик на чужині,
    Тільки щось очі сумні.
    Він пам’ятає Вкраїну
    Ту, де не бУло війни.

    27.03.2018
    Свидетельство о публикации №118032906868




    Рейтинги: Народний -- (5.42) | "Майстерень" -- (5.45)
    Коментарі: (1)


  15. Вікторія Торон - [ 2018.03.29 14:24 ]
    Коли замислив він тебе
    За гранню доброго і злого, де позавидимість гуде,
    зросла раптова примха Бога, коли замислив він тебе,
    бо так бродив у нім неспокій, піймавши ум його сильцем,
    що сотворив він хмарний профіль напівуламком-олівцем.

    Він гуркотів, дощами крапав, жалями зливи обливавсь,
    сміявся він і гірко плакав, і без надії сподівавсь;
    струмки з вершин спадали шпарко, і гори кидались у них,
    злітали гейзери у парках в кошлатих шапках парових.

    І у потугах верхолазів, у тім, що сталось і гряде,
    він малював тебе в екстазі в надії виразить себе
    і розділить самотність Бога... Коли ж йому забракло сил,
    він безборонного, тремкого тебе в долину опустив,

    де часу рухаються жорна, і погляд в небо – тільки мить,
    де необхідність невідпорна і де любов не захистить...

    2018


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.46) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (7)


  16. Олександр Сушко - [ 2018.03.29 11:24 ]
    Нещастя
    Наче-неначе,
    Мовби-немовби...
    Музонька плаче -
    Спучило ковбик.

    Злиплися вірші
    У позолоті.
    Музоньку прищить,
    Пісно у роті.

    Плескає свита,
    Радісні гуки -
    Тягнуть піїта
    Ввись попідруки.

    Приндиться кузька,
    Мліють кокотки.
    Всіх засюсюкав
    "Геній" солодкий.

    "Майстру" не спиться,
    Пише ногою.
    Віршик-водиця
    Ллється рікою.

    Все про природу
    Та про дубочки.
    Лестощі в моді,
    Слави віночки.

    p.s:

    Горбиться насип,
    Стигне скелетик:
    Вчора Пегасик
    Схрупав сонетик.

    29.03.2018р.




    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" 5.5 (5.49)
    Прокоментувати:


  17. Сергій Гупало - [ 2018.03.29 08:07 ]
    * * *
    Замовчу – і гріхи замолю.
    Не виманюй у мене слова.
    Я в емейли не всиплю карлюк,
    Бо емейли, як мудра сова.

    На папері наївно пишу.
    І ні звуку, мовчання – святе.
    Я в колодязній тиші – віщун,
    І печаль не болить, а цвіте.


    Рейтинги: Народний -- (5.57) | "Майстерень" -- (5.71)
    Прокоментувати:


  18. Тамара Швець - [ 2018.03.29 07:48 ]
    Подул весенний ветерок...
    Подул весенний ветерок,
    С сосулек, капли потекли,
    В снегу, протаял островок,
    Зимы часы, уж сочтены,
    Природа, в ожиданьи спала,
    Весны уже пора настала…
    2009


    Рейтинги: Народний -- (5.38) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  19. Ярослав Чорногуз - [ 2018.03.28 23:58 ]
    Коронований
    Усе він доїть козла сатири,
    Одні й ті ж теми – по сто разів.
    Прогризли миші у хаті діри,
    А він все пише – як очманів.

    І винограду не ваблять грона,
    Він вибрав іншу – «шляхетну» путь –
    Хоч кукурудзяну та корону
    Захтів на лисину одягнуть.

    Він скоро вдягнеться вже по-панськи,
    Затеше круто своє стило.
    Гряде «новітній» Степан Руданський,
    Чи «невмирущий» байкар Крилов.

    Вже й «брат по духу» дурні не пише,
    Усим доводить, що не ішак.
    А цей клепа недолугі вірші –
    Король дурбеликів, тут – пішак.

    Не хоче править нехлюйство власне,
    Зате всих інших повчать готов.
    В борні цій лютій запал не гасне…
    До самокритики де любов?

    У нього суржик – Пегасом «тьопа».
    Самі прищі, чиряки в словах.
    Прямує сайтом цей недотьопа,
    Лайно розбризкує, просто жах!

    Його благають: друкуй поменше,
    Та більше твори свої ти прав.
    А він ротяку розкрив, як вершу:
    Це - авторських утискання прав!»

    Прогризли миші у мізках діри,
    Доїтись кізонька просить «ме!»
    А він все доїть козла сатири,
    ВіршАми* пучить його і дме.

    До унітазу, немов до трону,
    Його запрошено вже таки.
    Засушено з кізяків корону,
    «Перлини» вставлено з будяків!

    28.03.7526 р. (Від Трипілля) (2018)


    Рейтинги: Народний -- (6.99) | "Майстерень" -- (7)
    Коментарі: (10)


  20. Сонце Місяць - [ 2018.03.28 21:56 ]
    класичне
     
    Нарцис помер. Не задля кошту слави
    Не через надмір сенсу, брак ідей
    Без куражу, без епатажу навіть
    знічев’я. Але втім, Нарцис помер

    Його відшестя не увічнив мармур
    Мечей не схрещували маври
    Здебільш, засуджували, мабуть
    Добропорядний та знеславить

    Тепер настане вік сумніш & зліш
    Заллє вином крихкі дзеркала
    Ось кревний твій останній гріш
    Вбивай та їж, такий імператив

    І справивши дещицю тризн
    Покинутий напризволяще ейдос
    Бреде по весях & полях кудись
    І проповідує про смерть Нарциса

    (ad lib)




     




    Рейтинги: Народний -- (5.48) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (2)


  21. Олена Багрянцева - [ 2018.03.28 19:33 ]
    Говори казна-що. Я не вірю словам...
    Говори казна-що. Я не вірю словам.
    Доведеться нам глек розбити.
    Бо безладна весна підневільна вітрам.
    Бо розбурхане буде літо.
    Бо хоч греблю гати – так багато доріг,
    Що до прірви ведуть затято.
    Бо настане пора почуттів і відлиг.
    Вийде сонце з-за хмар плескате.
    Говори казна-що. Я звикаю до дій.
    Бо всі звуки – пуста полова.
    Без твоїх зволікань і моїх безнадій,
    Як по маслу, все йде чудово.
    28.03.2018


    Рейтинги: Народний -- (5.53) | "Майстерень" -- (5.48)
    Прокоментувати:


  22. Микола Дудар - [ 2018.03.28 17:44 ]
    Ковточками воду...
    І біг він до яру вже вкотре по воду
    Вернувшись, спочив і знову побіг
    Учора вона... надзвичайної вроди…
    А він щось бажав… не встиг чи не зміг…
    За клéнове листя майнула як вітер
    Проміння лісне загублене кимсь
    Він воду приносив ковточками звідти
    Вірив, що мавку, впіймає колись…
    28-03-2018


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (5.65)
    Коментарі: (2)


  23. Світлана Майя Залізняк - [ 2018.03.28 13:02 ]
    Календи
    1

    О, скільки янголів запінених...
    Слова-прокляття на вустах.
    Прикриті сіткою чи іменем.
    Зрад арифметика проста.

    Брели - звільняти поміж мурами,
    збивали капцями зірки.
    Турнепс дожовано, охмурено...
    Були б царівнами тітки.

    Оці недопалки - смотрящому.
    Календи грецькі... Йде весна.
    Охвітні вигуки "обрящемо!".
    Радій, Деметро навісна.

    Вже детонатори загорнено
    В габу, цятковану дощем.
    Читали Гемінґвея, Орвелла...
    Та й розгромили мир - ущент.

    2

    Лелека плине над плацдармами,
    рожево-синій сповиток.
    Усе спокутуємо. Кармою
    просякне завтрашній виток.


    2018


    Рейтинги: Народний -- (5.77) | "Майстерень" -- (5.89)
    Коментарі: (4)


  24. Анна Волинська - [ 2018.03.28 10:43 ]
    Якби ж то через терни — до зірок!
    Якби ж то
    через терни — до зірок!
    Якби
    не підлягти метаморфозі.
    Якби
    життя дарований рядок
    не зіпсувати у життєвій прозі.

    На жаль...

    В порохівницях — порохно.
    І не зорить нікому у дорозі
    вікно твоє, запилене вікно,
    яке ти сам помити вже не в змозі.

    2000


    Рейтинги: Народний -- (5.43) | "Майстерень" -- (5.31)
    Прокоментувати:


  25. Олександр Сушко - [ 2018.03.28 09:37 ]
    Картина Босха
    Малює Босх, у голові туман,
    У Вавілоні крики, гвалт, гармидер...
    Привів козу із поля дід Іван,
    Бабуня цідить молочко до відер.

    Розпалась вежа, бігають раби,
    Але навіщо нам вони здалися?
    Є сир і лой, вечеря та обід,
    Бебекання кози - достатку пісня.

    Під вежею - каміння, троща, суд,
    В Євфраті утопили будівничих.
    Рогату ж кралю полюбляє люд,
    Сусід у мене творогу позичив.

    Картина гарна - дам останній зуб,
    Подоєна мара ногами хвиця.
    Піду, на поле одведу козу,
    Їй Босх не треба - хай жує травицю.

    28.03.2018р.

    Вовчиця

    Заблукала овечка, не знає дороги додому,
    А навколо вовки - вуха ріже нещадне виття.
    Із похняблених строф повтікали крапки, тире, коми,
    І жбурнула людва в очі критики чорний будяк.

    Вовна у ковтунах, і потріскались ратички хворі,
    Начіплялось кліщів, і ослаблюють зір більмаки.
    Графоману біда - він до пекла чкурне апріорі,
    Хай хоч тут поживе, нам чіпати його не з руки.

    Зрію геніїв пук, в піднебессі ширяють таланти,
    Сіроманців різці їх ніколи не вкусять у зад.
    Рвуться ноти масні, віршів томики, зв'язки і гланди:
    Був густий баритон, а однині - безмовний кастрат.

    Безпідставно вважав, мій набуток - найвищої проби,
    Бо за ціле життя не шмагала сатирика пліть.
    Закунялось дарма, хижакові мій карк до вподоби,
    Клаца вовчик зубцем, і на мене, від злості гарчить.

    І вовчиця вже тут, зголодніли у неї малята,
    Вже летить у стрибку - заволаю за мить на зубах.
    Із пустого ніщо народилась повчальна балада,
    Хутко вірш допишу, ще не встигну, уже у літах.

    28.03.2018р.

    Про природу


    От сяду і всю правду розкажу,
    Куди не глянь - суціль одноманіття.
    Із дня у день римує друг-віршун:
    А ну присядь, підправлю музі віхтя.

    Спочатку уковтни на посошок,
    Протри очиці заспані, каправі.
    Безплатно перший подаю урок:
    Пасися в поетичнім різнотрав'ї.

    Як дум нема - пожуй но кураги,
    Помасажуй у музи гарно дійки.
    Натхнення лусне визрівший пухир,
    Попруть у світ сонети, коломийки.

    Нора і небо, камені та пух,
    Сумне - веселе, тлінь чи ваговите.
    Щемкі рулади - для дівочих вух,
    Сатира - для потенції піїта.

    Для величі, патетики - курсив,
    Шкрябни сльозаве куму на догоду.
    Немовби все ловкенько розповів:
    Пора іти, писати про природу.

    26.03.2018р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" 5.5 (5.49)
    Коментарі: (7)


  26. Тамара Швець - [ 2018.03.28 08:57 ]
    ЧЕРИ ПРЫГАЕТ, ИГРАЕТ...
    ЧЕРИ ПРЫГАЕТ, ИГРАЕТ
    ОВЧАРКУ, КАЖДЫЙ В НЕЙ УЗНАЕТ
    СО ЩЕНКА, У НАС ЖИВЕТ
    МЧИТСЯ, ЕСЛИ КТО ЗОВЕТ
    ОКРАСКИ ЧЕРНОЙ, ГЛАДКОЙ ШЕРСТИ
    ГЛАЗА ЕЕ, КАК УГОЛЬКИ
    ВСЕГДА ТАК ПРЕДАНА, ПЫТЛИВА
    И ОЧЕНЬ ЛАСКОВА, ИГРИВА
    НЕ ЛЮБИТ В ЗАПЕРТИ СИДЕТЬ
    НА КОШЕК И СОБАК СМОТРЕТЬ
    ИНОГДА, ВОЗМУЩАЕТСЯ
    СВОБОДУ ПОЛУЧИТЬ СТАРАЕТСЯ
    А ВОТ КОГДА ВО ДВОРЕ ХОДИТ
    МОЛЧИТ, И ЛИШЬ ГЛАЗАМИ ВОДИТ
    БЫВАЕТ, СМОТРИТ В ДАЛЬ НА ЛЕС
    ЗА ПТИЦАМИ, АЖ ДО НЕБЕС
    А НАШИ КОТИКИ, ИНОГДА ЕЕ БОЯТСЯ,
    ПРИХОДИТСЯ ИМ,
    НА ОРЕХ ВЗБИРАТЬСЯ
    ОТТУДА,СЛЕСТЬ НЕ МОГУТ САМИ
    НЕСМОТРЯ,НА ТО, ЧТО С КОГОТКАМИ
    КАК ТОЛЬКО МЫ ВО ДВОР ВЫХОДИМ
    ВСЕГДА , СОБАКА РЯДОМ ХОДИТ,
    ПЫТАЕТСЯ ЛИЦО ЛИЗАТЬ
    И КАК БЫ ХОЧЕТ, ЧТО СКАЗАТЬ…
    2009


    Рейтинги: Народний -- (5.38) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  27. Тамара Швець - [ 2018.03.28 08:02 ]
    Від природи ми такі...
    Від природи ми такі,
    Дуже різні, клопіткі
    У кожного, характер свій
    І цілий вирій різних мрій
    Що, достатньо одному,
    Лише крупинка іншому,
    Маєш ти того дістати,
    На що, характер будеш мати…

    2009


    Рейтинги: Народний -- (5.38) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  28. Тетяна Флора Мілєвська - [ 2018.03.28 03:31 ]
    ...
    Не умирала,
    та воскресилась.
    Життя без серця...
    Для чогось силюсь
    сказати щиро -
    мені байдуже,
    та тільки серце
    любов'ю туже.
    Та тільки руки
    тремтять в печалі:
    кучерик темний
    у вічній далі...

    Не умирала,
    та воскресилась:
    я знову пишу,
    я відродилась

    ***

    Тремтить сльозина,
    сумна й зрадлива,
    а з нею вірші,
    печаллю віщі.


    Рейтинги: Народний -- (5.51) | "Майстерень" -- (5.58)
    Прокоментувати:


  29. Ігор Шоха - [ 2018.03.28 01:26 ]
    Миттєвості
    Де ті наші юні
    і ясні літа,
    ночі повнолуння,
    очі і вуста,
    перші поцілунки
    і розлук жалі,
    запахи медунки,
    радощі малі?

    Все пішло у Лету:
    квіти і зело,
    оди і сонети,
    хата і село,
    тин і перелази,
    коні і вози...

    Образи, образи,
    ветхі образи.

    Пам'ять забуває
    закипілу кров.
    Серце нагадає,
    що таке любов,
    що нас поганяє
    у майбутній вік
    і чого не знає
    мудрий чоловік...

    Ідемо у люди,
    у своє ярмо...
    Може, якось буде,
    поки живемо?

    Будемо радіти,
    поки є межа -
    слово у зеніті,
    мова не чужа...

    У щасливі миті
    вірує душа.

    03.2018


    Рейтинги: Народний -- (5.58) | "Майстерень" -- (5.95)
    Прокоментувати:


  30. Матей Несторович - [ 2018.03.27 20:48 ]
    Незнаним легіонерам
    Ти той, з ким бачив зорі ті самі,
    Мело тим самим вітерцем
    Хто мріяв хвилями, пісками
    Знов нашим берегом.
    Тихцем.

    Що ти, що я на серце руку клали
    Співаючи ту саму пісню
    І до свого ти не додав удари
    Щоб билися мільйони інших.
    Звісно.

    Я чесно, не одразу й запримітив
    Як між рядків новинних ще одних
    Постів чергових, зборів коштів, твітів
    Розтануло й твоє ім'я.
    Ти стих.

    Знаєш, я би кричав в сталевих грозах
    З разу у раз його гучніше.
    Хай лишиться у нас в життєвих прозах.
    З поміткою :
    "Найважливіше".

    Ти мав мо більше бачить літ за мене
    Або не на багато менше.
    Надії, а не холод мать у венах.
    Хоча її ти мав.
    Мав завше.

    Ти, він, і інших тисячі складали
    Собою найвірніший легіон.
    Не ви не втримали, не ви впустили.
    Писали ж : "То не витримав
    бетон".

    Ти той, хто йшов по тих самих стежках
    Мело тим самим вітерцем
    На знову наших берегах
    Тебе згадаю я.
    Слівцем.

    2018


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.5) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  31. Марґо Ґейко - [ 2018.03.27 20:56 ]
    Інше сповідання
    У вібруючі струни вивільнює ніжність пружини.
    На храмину кохання обернена скромна каплиця –
    Мармурова підлога, вівтар, до інферно криниця.
    Він обожненням вріс в несвідоме чужої дружини.

    Мозаїчним портретом лягає римована смальта.
    Синкопують чуття, триголосна малюється фуга –
    Не коханець, не ворог і зовсім не схожий на друга,
    Він стрибок у безодню, віраж з елементами сальто.

    Розщепилась реальність умовно на дві половини.
    У святилищі – гейша, в палаці – васал, королева. *
    Ця залежність – труна! Втім, утроба труни металева –
    Клавесинне осердя ховає крило домовини.

    Неможливі бажання вгвинтилися в серце кілками,
    Не згорнути в спіралі жагою розіпнуті струни,
    Він цілунками зчитував з ніжних долонь її руни,
    Контрапункт обертався ритмічними сутрами ками.

    Одночасно не видно боки однієї медалі.
    Журавля поки вабиш з руки відлітає синиця.
    Пробудитися треба, побачити – гра лише сниться.
    Сповідання зректися, щоб salto не стало mortale.


    Рейтинги: Народний -- (5.69) | "Майстерень" -- (5.75)
    Коментарі: (13)


  32. Неоніла Гуменюк - [ 2018.03.27 09:59 ]
    Серцю не хочеться старіти
    А серцю так не хочеться старіти,
    Хоч зморшками пооране чоло,
    Ростуть онуки і дорослі діти,
    А старості немов би й не було.

    Летять роки, як птахи перелітні,
    Кудись удалеч, їх не зупинить.
    В душі звучать пісні та радість світла.
    Нехай же вічно ця триває мить.

    2018 р.


    Рейтинги: Народний -- (5.25) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:


  33. Олександр Сушко - [ 2018.03.27 06:01 ]
    Нива кохання
    Очицями краса на мене "блись" -
    Пора кохатись, задзвенів будильник.
    - Мій чоловіче, йди до мене, кись,
    Клади голівку на новий напірник.

    А я: - Ходім полоти бур'яни,
    Або засолим огірки у діжці.
    Вона ж мені: - Коханий, пригорни!",
    У руці "тиць" свої гарячі циці.

    - А, мо, давай утьопаю супця,
    З учора ти не їла і скоринки...
    Та лада вже не випустить живця -
    Долоні ухопили нижче спинки.

    - А хочеш, то поїдем на курорт,
    На острові далекім знімем хижку?
    Жона ж цілунком заліпила рот,
    І персами заштовхує у ліжко.

    Село труїти рушило жуків,
    Позбавлені лиш ми такого дива.
    Лани й городи мають мужики,
    Зате у мене є кохання нива.

    27.03.2018р.



    Купайся

    Втомила несита столиця,
    З бетону висотний барліг.
    Давай поцілуємось, кице,
    До біса пошлімо усіх.

    Тікаймо із пекла на дачу,
    Загаром обсмалим п'ятак.
    Аж мрію у руки ледачі
    Рапавий встромити держак.

    Я заздрю кротам на городі,
    Сусідці, що рве бур'яни.
    Сьогодні природа у моді,
    Річки, неозорі лани.

    Ми ж чавимо тлусті сідниці,
    Тріщать під вагою стільці.
    Обридло дивитись на шніцель
    І брилу сальця у руці.

    Пурнім у бджолине дзуміння,
    Досвітню цілющу росу.
    Разом потягаємо клим'я,
    Зашкваримо торс карасю.

    - Коханий, спинися, послухай!
    Була вже у пеклі на біс!
    Згадалася "мила" свекруха
    І гострий як голочка ніс.

    Від тиші я стану зелена,
    Люблю штовханину і шум.
    Ти ж їдь, покупайся без мене,
    Я оду про це напишу.

    27.03.2018р.

    Блаж

    Ламає вітер білу ружу,
    Вербу перегриза бобер.
    Консервний ніж встромили в душу -
    Сховатись годі від мегер.

    В кишенях порпається теща,
    Жона заначку вигріба.
    В обох ротяки, наче верші,
    Мій карк у відьом на зубах.

    Сичать удвох дзвінким хоралом,
    Луску здирають коропцю:
    - Гони бабло! Получки мало!
    Із хати геть! Іди, працюй!

    Од щиглів ніс болить і вуха,
    Під копчиком одні синці.
    Дарма я батька не послухав,
    Не взяв це кодло на приціл.

    Нашинкував м'якушки дробом
    І в буду вигнав би до пса.
    Тепер, братва, невдасі торба,
    Вже б краще шершень покусав.

    Умію тільки шепотіти,
    Казати "слухаюсь", "окей".
    Ссуть мужика, як аскариди,
    Життя нестерпне і гірке.

    Останні покидають сили...
    Прокинувсь - жінка поруч, блаж...
    - Який чудовий ранок, милий!
    Чого схопився? Поруч ляж!

    26.03.2018р


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" 5.5 (5.49)
    Коментарі: (13)


  34. Марія Волощук - [ 2018.03.26 23:05 ]
    Люблю тебе.(Szabó Lőrinc. "Szeretlek". Переклад з угорської)
    Я кожну хвилину ціную,
    Твій запах губами я чую.
    Кохаю тебе, я кохаю,
    виглядаю здалеку, шукаю.
    По тобі, кохана, знову плачу,
    І молюсь за вечір, щоб побачить.
    Сумний коханець без коханої-
    нуртує кров жагою п’яною.
    Цілую я тіло, молю
    про кожну хвилину твою.
    Я кожну хвилину ціную,
    Твій запах губами я чую.
    Чекаю, бажаю, жадаю,
    Я смак твоїх губ відчуваю.
    Цілую землю, де ступаєш;
    Цілую мить, коли чекаєш.
    Виглядаю здалеку, шукаю,
    Бо тебе кохаю я, кохаю.
    2017р.


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  35. Серго Сокольник - [ 2018.03.26 22:11 ]
    Листівка
    Все минуло. Ось і провійнули
    Дні кохання, сповнені теплом.
    Надішлю листівку у минуле,
    Де обом так затишно було,

    Хоч зимові сніжні буревії
    Замітали нам дороговказ,
    Нас вела адресою надія
    І бажання зігрівало нас.

    Все минає. У калюжі сяє
    Відблиск сонця, ніби на сльозі,
    І немає, тЕпло, та немає
    Вже адреси дійсної... Стезі,

    Що вела навпомацки до тебе,
    Не знайтися у світлині дня.
    Надішлю листівку. Може треба,
    Як було раніше... Навмання...


    © Copyright: Серго Сокольник, 2018
    Свидетельство о публикации №118032600551


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (5)


  36. Матей Несторович - [ 2018.03.26 21:41 ]
    Ментальна Реконкіста
    Дощі вогненні не рождають
    Нічого, крім старих тіней,
    Примар тих вулиць, що блукають
    У пошуках крихких людей.

    Врожай його не бачить краще
    Та чи то взагалі врожай?
    Не родить — робить тільки важче.
    Не дарить — забира вважай.

    Та чи закриють тії боги
    Собою від тяжких краплин?
    Мурах злякались, вже не в змозі
    В лице поглянуть до "тварин".

    Скува той дощ сама людина,
    І сипле радо із небес.
    Явля собі такого джина —
    Смертельних коїть лиш чудес.

    Прискорить хай ту підлу зливу
    Духовний наш метаболізм.
    Ніякий біль на межах зриву
    Не зломить чесний стоїцизм.

    Умиємся, намастимося —
    Ми з сотень крапель сотнею
    Нанесемося, нап'ємося.
    Нам вибору не дали — ми б'ємося.

    Богів нема? То добре! Бо німб
    Одягне кожен сам собі.
    Нема богів — зведем собі Олімп
    Не зчахнемо в гидкій журбі.

    Й затямте істини прості :
    Кінчається й найдовший дощ
    Неначе був він уві сні.
    Затихне шторм посеред площ,
    Загине холод по весні.

    2018


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  37. Вікторія Лимар - [ 2018.03.26 20:03 ]
    Словесна дорога
    Слова, як годинник, розбуджують вмить.
    Обличчям цікавим відкриють нам світ,
    Чуттєвий, пронизливий він, загадковий.
    Відчуємо потяг не випадковий:
    Словами, в пізнанні, та з відгуком літ
    Стосунки шліфуємо – розум не спить.

    Слова – вони стислі бувають, гіркі.
    Спілкуємось мляво або залюбки.
    В словесні баталії йдуть юнаки.
    Словами грайливо шепочуть жінки.
    Слова – міць і зброя, наш друг, помічник.
    Згуртуємось разом – і кожен так звик

    В словах порятунок і відгук знайти.
    Буває, що кличуть інтриги плести, -
    Тоді аж занадто бувають бридкі.
    А ще полюбляють ставати в рядки.
    У прозі, поезії значно зростуть.
    До рівня колись світового дійдуть!

    Слова – наша гордість, біль і страждання.
    Дають нам відчути і хвилювання.
    …Це краще, що є - подарунок від БОГА!
    Терниста, зіркова, словесна дорога!

    26.03.2018




    Рейтинги: Народний -- (5.42) | "Майстерень" -- (5.45)
    Прокоментувати:


  38. Сергій Гупало - [ 2018.03.26 16:28 ]
    * * *
    Як вогнище – шириться людське величчя.
    Остигли на спалищі попіл і гнів.
    І зовсім нічого нема на обличчях
    Отих перехняблених долями днів.

    Хитка доброта, що таки популярна.
    Її не згубити – це справа свята,
    Де не зарегоче обслинена лярва,
    А стане – як мучениця і Свята.

    На світі не все заплановано добре.
    Це тиха наснага для вправних думок,
    Що владу хитнули, а потім – і обрій,
    Який не дістане ніколи зірок.

    Не бачиться краще – нічого б не знати.
    Всміхаюся хлібу, що ось, на столі…
    І всі оті власні шалені утрати
    Такі несуттєві на нашій землі.

    Але і по цьому – утіху не жати.
    Обдумай, як легше без болю прожить.
    Он там, за дверима, прийдешнього шати,
    Хоч кажуть мені: це лише міражі.

    Яке те майбутнє – мій зір не побачить.
    Теперішнє – видно, та, звісно, не все.
    І хай неспокійно, а серце – юначе,
    Воно і похмілля життєве несе.


    Рейтинги: Народний -- (5.57) | "Майстерень" -- (5.71)
    Прокоментувати:


  39. Вікторія Лимар - [ 2018.03.26 16:23 ]
    Корона
    - А что с тобой сегодня, брат?
    Молчишь который час подряд!-
    - Да, видишь ли, какое дело:
    Держу "корону" неумело,
    Вот и молчу, чтоб не слетела.
    Посажена она не прочно,
    Ведь дали "короля" заочно !-

    25.03.2018



    Рейтинги: Народний -- (5.42) | "Майстерень" -- (5.45)
    Коментарі: (4)


  40. Микола Дудар - [ 2018.03.26 13:27 ]
    Історія призабутого вечора
    Не пізнавав себе у пориві…
    Лики дзеркал роздивлялись зі стін
    Без макіяжу… просто красиву
    Нишком в куточку наспівував Стінг…

    Дует переріс з дуета на тріо
    У голосі Стінга поштовх, чи сплеск…
    Екстравагантно - хімія й біо
    Вона наче кістка… я майже пес…

    А після у трьох під куполом зливи
    Наші тіла опускались на старт
    І я цілував. Розквітлу… красиву…
    А все таки Стінг, це свідок чи бард?..
    26-03-2018




    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (5.65)
    Коментарі: (2)


  41. Василь Кузан - [ 2018.03.26 08:00 ]
    Чи хочуть москалі війни?
    Чи хочуть москалі війни?

    …………………..Євгенові Євтушенку

    Чи хочуть москалі війни?
    Чи Богу моляться вони?
    Над неозорістю полів,
    Де крони схожі до голів
    Дітей, жінок і тих солдат,
    Що під березами лежать…
    Не скажуть правди їх сини,
    Чи хочуть москалі війни?…

    У морі, в небі, на Землі
    Москаль вклоняється війні.
    І від весни і до весни
    Війна іде до нього в сни.
    Москаль у лаптях бачить лиш:
    Горить Кабул… Не спить Париж…
    І Сирія не бачить снів
    Без кацапні, без москалів...

    Не спить обдурений Донецьк,
    Війни ж початок, не кінець.
    Але піддавшись пропаганді,
    Ще й досі лиже й служить банді…
    А банда хоче воювати
    За тих, у кого мозок з вати.
    …Поставить брата до стіни
    Москаль, що виліз із війни.

    © Василь Кузан


    Рейтинги: Народний -- (5.54) | "Майстерень" -- (5.7)
    Коментарі: (12)


  42. Неоніла Гуменюк - [ 2018.03.26 08:34 ]
    На коліна не ставай
    А на коліна не ставай ні перед ким,
    Перед начальством ти не прогинайся,
    Перед найближчим другом теж своїм,
    У ворогів ти не проси пощади.

    Гордість свою та мужність покажи
    І доведи, що духом ти незламний,
    Що в тебе до життя іще жаги
    Є так багато.Хай тобі позаздрять.

    А впасти на коліна можеш ти
    Перед матусею, могилою бабусі,
    Треба свої коліна прихилить,
    Коли державний прапор ти цілуєш.

    І ще навколішки молитву вознеси
    Всевишньому, за все Йому подякуй
    Та все життя у серці пронеси
    Любов до ближнього та до Вітчизни-мами.

    2018 р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.25) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:


  43. Олександр Сушко - [ 2018.03.26 06:29 ]
    Зміна стилю
    Перевзув Пегаса. Геть кирзу!
    Не сатира - лірика у моді.
    Намалюю...зоряну росу
    У вінку сонетів і рапсодій.

    Навкруги красунь жмути, сераль,
    Під вікном айва цвіте пахуча.
    У душі нірвана, пастораль,
    Маківка осонцена, блискуча.

    Сльози щастя линуть у траву,
    Удихає грудь вечірній легіт.
    Це не вірш - живу так наяву,
    То сміюсь, то поринаю в регіт.

    І лоскоче мавка під ребром,
    Інша хтиво шепотить у вушко...
    Начудив з пігулками хімпром,
    Заміцні, злітаю із катушки.

    Згодом - проза: крики, ломка, шал,
    М'яв у лапах аж до ранку гоблін.
    Відсьгодні щирий натурал:
    Буду мак любити і коноплі.


    25.03.2018р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" 5.5 (5.49)
    Коментарі: (8)


  44. Марія Лозан - [ 2018.03.25 23:29 ]
    ***
    Всіх простить? Величності Пророка
    Я не маю сили осяйнуть…
    Не карай, Всевидящее око,
    Бо припала камיִяниста путь.
    Жовті чорнобривці біля хати
    Зацвіли від пізнього дощу.
    Я втомилась радості чекати...
    Всіх простить? Не можу й не прощу…
    Я слабка, нікчемна перед Богом,
    Не завжди на правильнім шляху…
    Зупинюсь пред храмовим порогом:
    не молюсь, а тільки помовчу.
    Жовті чорнобривці ще жевріють,
    осінь завмирає день за днем.
    Пале листя, наче мрії, тліє
    і не розгоряється вогнем.
    2016р.


    Рейтинги: Народний -- (5.25) | "Майстерень" -- (5.25)
    Коментарі: (1)


  45. Матей Несторович - [ 2018.03.25 23:28 ]
    Згадка про принца
    Зирка, вирує-гомонить Европа,
    Фундамент розчиняється в землі.
    Як пройде ця на пам'ять, доблесть проба —
    На сії цінності одвічні й немалі?

    Брате наш, ти марив тихим небом,
    Здавалось би забутим Богом краєм,
    Ізраненим журбою, сухим степом.
    Місциною між пеклом та між раєм.

    Сльозу зітри, всміхнись, полковник любий,
    Сини стрільців, Вкраїни соколи
    Рушниць не склали й наш Дніпро пологий,
    І край нескорених постав з золи.

    Й кінця немає нашій боротьбі
    З новим кривавим молотом й серпом.
    В орла подобі, в сильній жадобí
    Вкриває він кривавим полотном.

    Та чи не вперше повставать супроти
    Долі невблаганної й хисткої,
    Нам, мрійникам та лицарям чесноти
    Заради злагоди, життя в спокóї?

    Без остраху, у бій підем з піснями,
    Та кожен раз щодень вступа в незнане
    Згадаєм тих, кого немає з нами
    І вам подякуєм, Вільгельме пане.

    2018


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (0)
    Коментарі: (4)


  46. Сонце Місяць - [ 2018.03.25 21:27 ]
    хвилина
     
    колись були часи
    & ми услід плювали
    тепер усе не так
    & нам плюють услід

    що треба геть усім
    примар яких принади
    фанфар чи фальші їх
    о, цей безмежний світ




     




    Рейтинги: Народний -- (5.48) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (16)


  47. Леся Геник - [ 2018.03.25 19:47 ]
    Слова, які втрачають силу...
    Слова, які втрачають силу,
    уперто рвуться ще назовні,
    а там тенета перепонні
    і постріли підступні з тилу.

    І погляди такі, осудні,
    з-під окулярів, з дна аж, Боже!
    Та ж так дивитися не гоже,
    бо замерзають горні студні.

    Ходити будеш сонця спраглий,
    просити будеш: "Дайте пити!"
    А поряд надмогильні плити
    і тільки надмогильні ваги.

    Чи зважать слово? Ні, не зможуть...
    Воно - як пух, його не вчути.
    Холодний дотик до отрути...
    Весни не буде, гинуть рожі.

    Лиш на руках ще білі вени
    й на образах німе моління.
    В сніги пірнає Воскресіння,
    та все одно спасенне.

    23.03.18 р.


    Рейтинги: Народний -- (5.49) | "Майстерень" -- (5.62)
    Коментарі: (4)


  48. Світлана Штатська - [ 2018.03.25 19:43 ]
    Німими пальцями читаю настрій твій
    Німими пальцями читаю настрій твій,
    Лягають сутінки у мудрості сувій...
    Спинися, доленько, віддай мені моє -
    І вже тоді хай ранок настає!


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  49. Христина Сікора - [ 2018.03.25 16:24 ]
    Гори -сині, хмари - білі
    Гори – сині, хмари – білі
    Сушать трави сонце й вітер
    Наче та камінна брила
    Не живу, але й не гину
    Наче та маленька квітка
    Відцвітаю надто швидко
    Коренем чіпляюсь долу
    Хоч думки тікають вгору
    Не здаюся анітрохи
    Але й подих неглибокий
    Поверхневий, нечіткий
    Погляд видається мій
    Що ж, на біса, відчуваю
    Мабуть, і сама не знаю
    Ген, між скель, хлюпоче річка
    Берег видно, чи він близько?
    Може варто перетнути
    Течію стрімку
    Чи буде
    Там усе, що тут шукаю
    Думаю, цей вчинок марний


    Рейтинги: Народний 4.5 (5) | "Майстерень" 4.5 (4.88)
    Коментарі: (4) | ""


  50. Ірина Вовк - [ 2018.03.25 10:22 ]
    "І прийде в Україну Чорновіл..."
    … І прийде в Україну Ч о р н о в і л…
    У небеса скипіло споночілі…
    В розкриллі чорнім і в розкриллі білім
    перелетить смертельний виднокіл.

    - Трудітесь, браття!.. Зерня – на порі,
    Бо ізорали нивку ч о р н і в о л и…
    Нас вороги бороли й не збороли,
    хоч омочили кров’ю вівтарі.

    Це смак змагань – завзятих і упертих
    нас трощено в горнилі Чорних Брам…
    Та зріє поле, в небо розпростерте:
    В і л яро плужив, а збирати – вам!

    Cпасенний Муж, котрий відпив причастя…
    Спасенний Муж, котрий причастям став…
    Та спопеліє той, хто у зап’ястя
    з кровавих крихт
    стражденний хліб
    украв!

    Хай Пієти священні омофори
    розвіють пил чумного спориша.
    І час проб’є – і сплине на простори
    розкута
    Ч о р н о в о л о в а
    душа…

    І спалахом Апостола й Пророка,
    з сльозою всепрощення на устах
    воззве над Україною високо
    не Ч о р н и й В і л, а чорно-білий Птах:

    - Прозріте, браття!.. Зерна ж не безкровні!..
    «Хіба ревуть воли, як ясла повні»?..

    1999, зі збірки "...І все ж - неопалима".




    Рейтинги: Народний -- (5.66) | "Майстерень" -- (5.8)
    Коментарі: (5)



  51. Сторінки: 1   ...   479   480   481   482   483   484   485   486   487   ...   1855