ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Борис Костиря
2026.10.06 13:59
Пам'яті Віталія Коротича

Самотній патріарх прожив у лісі
У роздумах в наближенні зими.
Він відчував неподоланність висі
І обриси нової Колими.

Колись він був трибун, глашатай, лицар

Володимир Бойко
2026.10.06 12:59
Поки поети клеплють вірші,
В городі розкошують миші.
Усе погризли залюбки –
Картоплю, моркву, буряки.

Вони гризуть усе по праву –
Вони господарі в державі,
В їх розпорядженні город,

Вячеслав Руденко
2026.10.06 12:09
Хвильове — чарівне!
Віртуальне — зайве!
Гвинтове — як совість —
Ніби щира правда!

Хвильові потоки:
Губи, очі, сльози,
У ресентиментах,

Тетяна Левицька
2026.10.06 10:11
Чому нудьгуєш день за днем? —
Перехрести лоба в змозі,
лайном не мастиш стіни ще,
не падаєш серед дороги.
Ще очі бачать спориші,
та відчуваєш запах м'яти.
Чому жаливою в душі
пече жалоба винувата?

Віктор Кучерук
2026.10.06 07:40
Ані туману, ані вітру
Побіля сонної ріки, -
Дух луки множиться в повітрі
На запах прілої луски.
Густіє темінь над водою,
Птахів стихають голоси, -
Трава хизується красою
Голубоватої роси.

М Менянин
2026.10.05 23:52
Пісок, пісок – пустеля –
не простір для життя,
аж раптом з Неба Скеля –
основа майбуття.
Бо Богу що подібне
хай на Землі росте,
тверде йому потрібне
і скеля саме те!

хома дідим
2026.10.05 22:38
поза вічним і тойбічним
позираючи до тем
що відмічено загальним
нехімічним олівцем
подорожі та їдальні
світлий зустрічі момент
і за певний час прощальний
щем а може і не щем

Ігор Шоха
2026.10.05 16:17
Троє тезок, різних іпостасей
в різний час, плюючи на закон,
і тому однакові наразі
в образі із арії паяца, –
як нікому не віддати трон,
на який вилазять самозванці,
типу кайзер, швондєр і Нерон.

Сергій Губерначук
2026.10.05 15:55
І світ спростувався, і зорі недобрі,
де мріявся спів;
і місяць так вірно і рівно за обрій
професор якийсь довів…

Ні! Це не пауз сумне дозвілля.
Так вже призвівся світ,
що поцейбічних істот свавілля

Вячеслав Руденко
2026.10.05 13:50
Випростались вечір і ворожка,
У невідворотне задивились,
Апостилем збляклої волошки
До стебла закляття долучились,

Наче крила райдуги під небом
Уночі, як сходить новий місяць,
Підкорившись скелям хвилі Ґеба*,

Борис Костиря
2026.10.05 12:19
Нехай же відкидають лизоблюди
Мої слова у синіх небесах.
Запроданці, перевертні, іуди,
Які пізнали не натхнення - страх.
Боїться сірість Божого натхнення,
Боїться слова на Голготах днів.
Це слово спалахне, як одкровення,
Стривоживши труху вчорашніх

Юрій Гундарів
2026.10.05 09:36
Спи, мій любий
хлопче буйночубий,
поки мовчить сирена
у небі смиреннім,
набирайся сил
для своїх вітрил!

Зрости одним махом,

Тетяна Левицька
2026.10.05 09:35
Я без щастя — безпорадна,
мов незряча сирота
на краєчку водоспаду,
за перилами моста,
за печальною нудьгою
та безсоннями думок,
де цнотливою любов'ю
огортає душу Бог.

Володимир Мацуцький
2026.10.05 09:23
Слава Богу грім гримить
і не гримлять ракети.
Шаную в громі кожну мить…
Всесвітній громе, де ти!?
Пролийся гасником-дощем
на війни-вогнища планети,
всі людські війни знищи вщент…
Всесвітній громе, де ти!?

Віктор Кучерук
2026.10.05 07:46
За зорями звіряюся вночі,
А вдень завжди за сонцем курс тримаю, -
В моїй душі палає дві свічі -
Любов до мами і любов до краю.
Вони горять, як предків заповіт,
Вони для мене - крила і коріння, -
З любов'ю тою я прямую в світ
Попереду нового поко

Софія Кримовська
2026.10.05 06:21
Колиска ця вигойдує печаль
Щасливих сподівань короткі миті.
Ще ріки чисті, кров'ю не залиті
Ліси й поля. Ще світла синя даль.
Ще у траві є місце для суниць,
Іще довкола тихо, навіть гречно.
Ще бігти полем легко і безпечно,
І падати знічев'я горіл

хома дідим
2026.10.04 23:02
вітрисько вщух
запала тиша
мов стороння дивна
поети люблять тишу
як-от звук
а ще негоду і свободу
в риму
бо приязне

Мирон Шагало
2026.10.04 21:27
Незбагненна таємниця,
ти і правда, й небилиця.
Сум у снах,
сміх в очах —
лиця, лиця, лиця, лиця.

Різнолика таємниця,
тут оса, а там — вже киця.

Володимир Бойко
2026.10.04 21:12
Заблукали в фіордах Норвегії
Футболісти варшавської «Легії».
Переплутали все
На шляху до Тромсе –
Тьмарить розум природа Норвегії.

У колишній Чехословаччині
Було все до кінця передбачено.

Вячеслав Руденко
2026.10.04 18:40
Марно думкою здіймаю
Вогке кволої бджоли.
Незручні та незугарні
З матіоли постоли.

Сік нектару — незборимий
У відрі на дні добра.
Дно на око — невловиме,

Євген Федчук
2026.10.04 15:23
Як піднявся Хмель і крикнув, що пора настала,
Україна тої ж миті уся запалала.
І козаки, і селяни за зброю взялися.
Пани-ляхи з України в страху подалися.
Жовті, Корсунь і Пилявці наснаги додали.
Вже й литвини не стерпіли, зброю в руки взяли.
Покоза

Іван Потьомкін
2026.10.04 13:28
Мокрого , як кажуть, не залякать дощем,
А деревам дощі і радість, і винагорода,
І з-поміж них калині чи не найбільша втіха –
Мов навесні, продовжує цвісти і радувати око…
Сховалось в передчутті негоди птаство невгамовне,
У шпарки позалазили його п

Борис Костиря
2026.10.04 13:03
Танцюючий блазень прийшов потішати
Холодну, жорстоку, неситу юрбу.
Прийшов у дранті і лахмітті, не в шатах.
Усмішка крива вперезала судьбу.

До кого промовить танцюючий блазень?
Він бачить байдужість і ницість в очах.
Навряд чи це хворе суспільство

Ірина Вовк
2026.10.04 10:55
СОН ДОВЖИНОЮ У ВІЧНІСТЬ (замість Післямови) Минуло майже дві тисячі років. Вулкан, який колись за лічені години стер з обличчя землі одне з найбагатших міст імперії, давно заспокоївся і покрився новим шаром зелені. Але під цим товстим, багат

Тетяна Левицька
2026.10.04 10:54
В юрбі знайти його не можу,
У інтернетних чатах теж.
Скажи мені, далекий Боже,
Де віднайти могильний хрест?
Можливо, син спочив у гаю
Чи на заплавині ріки?
Я полечу і позбираю
Його стражденні кісточки.

Віктор Кучерук
2026.10.04 07:14
Ключ журавлиний у небі курличе,
Мов за собою гукає мене
В край, де в озерах життя таємниче
Обігріває світіння ясне.
Там невідомо нічого про осінь
І не буває ніколи зими, -
Звідти весною тепло нам приносить
Птаство, якому радіємо ми.

хома дідим
2026.10.03 22:37
ось побіжний віршик
зліплений експромтом
без використання
інструментів ші
щось подібне пишуть
радше у вівторок
тексти для суботи
вишуканіші

Артур Курдіновський
2026.10.03 20:45
Прожилки в листочках - неначе дієзи,
Що літо палке підняли на пів тону.
По-іншому дихає осінь червона,
Замовкли фокстроти. Звучать полонези.

Високі тополі, тендітні берези
Приміряли зрілості жовту корону.
Прожилки в листочках - неначе дієзи,

Катерина Савельєва
2026.10.03 17:05
Ховаючи свої веснянi роси,
Блукаючи у лабiринтi сну,
Душа губила свої довгi коси
I випадково вiднайшла луну.

Гудуть навколо голосами оси
Та свою ложку меду облизну.
З усiх сторiн летять чутки, доноси

Борис Костиря
2026.10.03 13:57
Коли ж відбудеться отой стрибок,
Що рівновагу зірве і порушить?
Розплутається бісівський клубок,
І розвінчається мораль дворушна.
Замість мистецтва ницість і лубок
Панують, наче пісня дроворуба.

Пишу, пишу життя, немов роман,

Іван Потьомкін
2026.10.03 13:29
Одна хмара – за Йордан,
Друга на Єгипет.
Хай і сусідським деревам
Буде що напитись.
Хай і в них росте трава
Тричі на покоси...
Господь Бог не забува
Хто помочі просить.

С М
2026.10.03 12:50
як у дитини печалі дрібні
усе, що захочеш, я куплю тобі
грай кокетку, та знай мила все ж
між рук мені, легко, не утечеш
навіть коні не відтягнуть мене
шалені коні не відтягнуть мене

я помічав твій біль неясний

Тетяна Левицька
2026.10.03 12:33
Рядки лягають на папір
легким курсивом,
творю з думок чутливий вірш
у ніч вразливу.
Заповнюю шрифтами лист,
тло порожнечі —
цвяхами у блокнот вп'ялись
сюжети речень.

Ірина Вовк
2026.10.03 10:17
КАРЛ БРЮЛЛОВ: полотно «ОСТАННІЙ ДЕНЬ ПОМПЕЇ» або «…остання мить ПОМПЕЇ…» …І в цю останню, найстрашнішу хвилину Помпеї перестали бути містом окремих людей. Вулкан за мить змив різницю між золотом патриціїв і лахміттям бідняків, між вірою в Христа та с

Мирон Шагало
2026.10.03 09:42
Вже тиша в саду цвіткунами сюрчить,
в павутинці сріблястій — зупинена мить,
вже втому шепоче вечірня зоря
і мене милота обіймає твоя.

А завтра вже бабине літо — привіт! —
буйнобарвного світла крізь місто політ.
І знов ми відчиним для казки вікно,

Віктор Кучерук
2026.10.03 06:17
Давай поговоримо чесно і щиро
Про те, що найбільше хвилює обох:
Чому в дні прийдешні втрачаємо віру
І де у мовчанні ховається Бог?
Можливо, Всевишній втомився від криків
Та наших шалених і злих молитов, -
Чи, може, не бачить крізь темряву віку
Тих
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори на сторінці:

Ольга Береза
2026.09.08

Ярина Діброва
2026.08.07

Анастасія Ехо
2026.08.01

Фел Ходак
2026.07.22

Ольга Садкова
2026.07.18

Анна Марчук
2026.07.12

Паб Лімерик
2026.07.12






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




 
 
Поезія


  1. Олександр Сушко - [ 2018.02.16 12:22 ]
    Увіруй!
    Народ у нас увірує в усе:
    Добрезну тещу чи чортячі роги.
    А нас учили в бурсах й медресе
    Із пастви кревні зціджувать потрохи.

    У мене апетити о-го-го!
    Й товар продати нині вельми трудно.
    Брешу з амвона звично аж бігом,
    Виходить ловко, бо у лавці людно.

    Йде "на ура" відпущення гріхів,
    Цього добра у грішників чимало.
    Несуть у вуха сповіді лихі,
    А разом з ними гроші, яйця, сало.

    Є для татьби надійний інструмент -
    Святе письмо. І довга язицюра.
    О, як же гарно пахне свіжий мед!
    Пора іти: у церкві клієнтура.

    17.02.2018р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" 5.5 (5.49)
    Коментарі: (2)


  2. Неоніла Гуменюк - [ 2018.02.16 08:43 ]
    Чарувала колись мене веснонька
    Чарувала колись мене веснонька,
    Солодила медункою губи,
    До любові ще кликало теж мене
    Тепле літечко, наче до згуби.

    Пані Осінь з"явилася в золоті,
    Прохолодою вже освіжала
    Та лелечим крилом замахала
    Так, неначе літа мої прожиті.

    Ой, життєва холодная зимонько
    Із морозами, льодом, снігами,
    Ти ще встигнеш до мене прилинути,
    То ж прошу, щоби не поспішала.

    2018 р.


    Рейтинги: Народний -- (5.25) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:


  3. Сергій Гупало - [ 2018.02.16 07:02 ]
    Поза зоною епосу
    І ночами не сплю, і світанки минаю.
    Тінь за мною женеться, це значить – біжу.
    Уцілів я у пеклі, натішився раєм,
    Та ще треба здолати останню межу.

    Ні найменшій комашці, ні брату ні свату
    Не зізнаюся: суще на світі - моє.
    Я кудись утікаю? Я хочу піймати?
    Це у когось поразка, а хтось виграє.

    І женуться, як вітер, оспівані коні,
    Вилітають із епосу – прямо в шансон.
    Будь зі мною, о Боже, в моїй обороні:
    Бережи не мене, а звичайний мій сон.

    Я із часу не вистрибну – боком чи ницьма.
    Напрямки – залишається шлях до зірок.
    Я до них не лечу, і мені не проститься,
    І загуститься морок, де сорок морок.

    Ех, за зоною епосу, нижча ідейність.
    Упритул не помітно, не чути мене.
    Я живу за межею – в розгубленні: «Де я?»
    І усе це зі мною лише промине.


    Рейтинги: Народний -- (5.57) | "Майстерень" -- (5.71)
    Коментарі: (1)


  4. Володимир Бойко - [ 2018.02.15 23:53 ]
    * * *
    Вивільняюся із омани,
    Забуваючи, хто ти є.
    Бо у вигинах твого стану
    Дотліва почуття моє.

    Я пригадую й забуваю,
    Утікаю й вертаю знов.
    Умирає і воскресає
    Ненаситна, як звір, любов.


    Рейтинги: Народний -- (5.54) | "Майстерень" -- (5.63)
    Коментарі: (2)


  5. Ірина Вовк - [ 2018.02.15 22:06 ]
    "Як сотворила тебе мама"
    Хочеш знати, як це сталось?
    Звідкіля дівча це взялось? –
    твоя мама так сміливо
    доню сотворить схотіла...
    Щоб тебе родити вміло,
    надихнуть красою тіло –
    на троянд пахучі личка
    влила па́токи потічки...

    ... Молока вона немало пишним ружам
    додавала...

    Суміш дивна замісилась –
    ти із неї народилась!

    Хочеш знати, як там далі?
    Звідкіля уста у кралі? –
    мама в гори за снігами
    бігла спритними ногами...
    Білих лілій заметілі,
    меду й цукру бризки цілі,
    ягід пригорщі бездонні –
    соковиті і червоні...

    ... І кориці не жаліла – все змішала, як уміла...

    Вийшли зубки, всіх біліші,
    губки – вишеньок спіліші...

    Хочеш знати, чим скінчилось? –
    мама вбога залишилась,
    щоб створити диво мудре,
    світлооке, златокудре...
    Продала́ все без сумління,
    і купила в володіння
    землю-жилку... За донькою
    злото хлинуло рікою!

    ... Золоті багаті жили волосинки обложили...

    Щастя мав би я без міри –
    цілувать їх до могили...

    (Зі збірки "...І все ж - неопалима". - Львів:Логос,2001)


    Рейтинги: Народний -- (5.66) | "Майстерень" -- (5.8)
    Коментарі: (3)


  6. Козак Дума - [ 2018.02.15 21:00 ]
    Магія весни
    За зимою настане весна.
    За снігами – бурхливі потоки.
    За дощами – небес глибина.
    За плечима – лиш досвіду роки…

    Змінить зиму весняна краса,
    все укриє смарагдів парчею –
    у ранковім промінні роса
    надихатиме знову Орфея.

    За зимою приходить весна
    і кінець прохолодній погоді.
    Все навколо оновить вона,
    але магія та… лиш в природі.


    Рейтинги: Народний -- (5.15) | "Майстерень" -- (4.97)
    Прокоментувати:


  7. Олексій Кацай - [ 2018.02.15 21:19 ]
    Вузлики
    Там, де галактика зникає,
    на самому її краю,
    я балансую й вигораю
    до супокою. І свою
    розтягую орбіту в нитку,
    на пам’ять вузлики планет
    на ній скрутивши, аби швидко
    у спогади, як в інтернет,
    пірнути і здолати простір
    всією пам’яттю зірок.
    От – перший вузлик… То є просто
    десь на Землі Дніпра рядок
    у думі міжпланетних мандрів…
    А цей – на згадку про пейзаж,
    де в аватари зі скафандрів
    мій втілювався екіпаж,
    ледь долетівши до Пандори.
    А он – чудний Альдераан…
    Принцеса Лея… Небо хворе…
    Повстання вибух-ураган,
    де марить волею вже вітер,
    а воля вітром нас несе!..
    Й новими вузликами світу
    безмежжя пломеніє все.

    2017


    Рейтинги: Народний -- (5.38) | "Майстерень" -- (5.38)
    Коментарі: (2)


  8. Дружня рука - [ 2018.02.15 20:05 ]
    Емоція з мовчання і пісень
    Любов – це гарно.
    Це ніколи не відраза.
    Не плутайте із іншими речами.
    Любов – це не приватна справа.
    Для двох сердець - сліпа забава.
    Легко образити.
    Ще легше зруйнувати.
    Не скажеш їй: іди, шановна, спати.
    Її не можна в місті вполювати.
    Лиш можна їй від серця заспівати.
    Ще можна в попіл цілий світ перетворити,
    Коли вдавати, замість того, щоб любити ...
    О як багато образів вона в собі таїть.
    Коли мовчить. Тим більше, коли спить.
    Коли весела і коли сумна,
    Ніде, ніколи не буває, щоб одна.
    Вся різна. Зовсім інша кожен день.
    Нестримний буревій з мовчання і пісень …
    Що є любов? Що є ця супер - сила?
    Котра дає і відбирає крила.
    Кошту́є все й нічого водночас.
    У друзів все на ти. Якщо люблю, то вас.

    Красива як сама любов,
    У ніжності своїй слабка й вразлива.
    Не скинути невидимих оков,
    Ти не хотіла, але полонила ...
    А може не в хотінні цьому річ,
    По іншому ці ролі не зіграти,
    Неначе зорі розкидала мрії ніч,
    Щоб ти могла між ними політати ...


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  9. Світлана Майя Залізняк - [ 2018.02.15 15:39 ]
    Дилеми
    "Стоїть бабуся, дивиться на хату"


    Рейтинги: Народний -- (5.77) | "Майстерень" -- (5.89)
    Коментарі: (1)


  10. Світлана Майя Залізняк - [ 2018.02.15 13:42 ]
    Перелітній
    1

    Пиши, красуне, вірші хтось оцінить.
    І видасть книгу, понесе у млу.
    Ти кинула в куток ганчірку й віник,
    лишила нам арени, ковилу.

    Ти покохала - і перелетіла.
    О скільки вас таких - літак, цебро...
    Намащене сандалом юне тіло.
    Кальян, тафта. Щемливі тексти про

    екзотику- любов. Це ж муза плаче..
    Старі батути. Я на них - чужа.
    Стрибає втіхи блідо-жовтий м'ячик...
    Пегас окрилює неназване лоша.

    2

    Ізнову сніг. А в тебе - звична спека.
    Стезя - ряденцем, галькою, піском.
    Наснилась україночка - далека -
    у тридев'ятім царстві башт і ком.

    Лишаюся.
    Не каюся. Далію...
    Подякую читальникам, авжеж.
    Пливе у синю безвість Гамалія.
    А я - в холодній точці, між пожеж.

    2018


    Рейтинги: Народний -- (5.77) | "Майстерень" -- (5.89)
    Прокоментувати:


  11. Світлана Майя Залізняк - [ 2018.02.15 12:06 ]
    Сумбур

    Забіг закоханих по набережній... Гам...
    На фініші - серця, порив на старті.
    Медаль ховаю... щасливенну вдам.
    Добігла в трійці перших. Тижні гарту.

    Пахтіла кава... стигли кавуни...
    Пливли сирени, ратуші, флюїди.
    Роздрібнена мозаїка вини.
    Водичку в бодню носять данаїди.

    Підковані копита поні, кіз...
    Медаль розтала. Сонечко нівроку.
    На белебень - архар, напереріз.
    Несе у тайстрі віршики, уроки...

    Передчуття мандрівок, ще сумбур.
    Дай, Златоусте, мудрощів, порядку.
    ...ля мур... ля мур... - наспівує лемур.
    Ладнає над Русанівкою кладку.

    Для смертників - листівки, провіант.
    Десь там - війна. Любов нова - без віри.
    Шукає дуелянтів секундант.
    Оспівують офір - дзуміють - ліри...

    Руйнується підґрунтя...
    ...та...ра...рам...
    Стріла увись...
    Дрижать кити і леви.
    Закину довгий денник в інстаграм.
    Низатиму цеглини кришталеві.


    2018


    Рейтинги: Народний -- (5.77) | "Майстерень" -- (5.89)
    Прокоментувати:


  12. Петро Скоропис - [ 2018.02.15 12:20 ]
    З Іосіфа Бродського. Зі «Старих англійських пісень». Гаряча горожа
    Сніги на каменів гряді.
    Біліють падоли, бліді,
    як небо. І горожа лиш
    чорніє в самоті.

    Холоне ліс у білій млі.
    Світліє мла на тому тлі.
    Чорніють палі, у снігу
    нагі, із-під з землі.

    І їде верхівець один.
    Сліди вовків буцає кінь.
    Горожі палі у снігу
    підков чатують дзвін.

    У масть пальто, як перший грак.
    Сліпа вона. Ба, не сліпак,
    глухий, німий, гарячий, як
    ті палі, неборак.



    Рейтинги: Народний -- (5.41) | "Майстерень" -- (5.35)
    Коментарі: (4)


  13. Ночі Вітер - [ 2018.02.15 10:40 ]
    Душі непотріб...
    Душі непотріб міряла
    сльоза.
    Ти в ніч пішла.
    Що з тОї ночі серцю?
    Примара,
    потойбічна маячня.
    І божевілля
    іронічних
    скерцо.


    Рейтинги: Народний -- (5.81) | "Майстерень" -- (5.92)
    Коментарі: (10)


  14. Василь Кузан - [ 2018.02.15 10:10 ]
    Як зима зустрічає весну
    ***
    Як зима зустрічає весну,
    Так і я тебе, Пташко, зустрів.
    Розплела ти розкішну косу
    І прихованим порухом брів,

    Ледь помітним торканням до ран
    Вітерця, що полинув від вій,
    Ти роздмухала попіл повстань,
    Ти неспокій розбурхала мій.

    З того часу я – літо й вогонь,
    Лід у жилах поволі, та скрес.
    Вже шепочеш мені: охолонь!
    Я для тебе Голгофа і хрест.

    Я для тебе давно не зима –
    Сто пожеж, сто ідей, сто доріг…
    Ти вінок собі робиш сама.
    Як пелюстя, спадаю до ніг.

    Пломінцями п’янкого вогню
    Зігріваю тепер тебе я.
    Я лелію весну – я не сню!
    Ми – кохання стрімка течія.

    15.02.18 © Василь Кузан


    Рейтинги: Народний -- (5.54) | "Майстерень" -- (5.7)
    Коментарі: (6)


  15. Ірина Вовк - [ 2018.02.15 10:02 ]
    "Звідки ймення Устя, Устя-Златоустя"
    "ЗВІДКИ ЙМЕННЯ УСТЯ, УСТЯ-ЗЛАТОУСТЯ"


    А я слово "Устя"
    завивала в хустя.
    Устя -- у хустині,
    в вишитій свитині:

    -- А я собі Устя,
    Устя - Златоустя!
    Рученькі біленькі,
    устонька пухкенькі.
    З Божого облатка,
    з чистого із златка ...

    От така я Устя,
    Устя - Златоустя!
    Медом розтечуся,
    Богу помолюся --
    злотими устами,
    гожими літами ...

    ... Гомоніть струмочки:
    гарне ймення в дочки!
    Задзвоніть дзвіночки,
    гарне ймення в дочки!
    На яри й лісочки,
    за тини й тиночки:
    що за гарне ймення
    у моєї дочки!

    (Зі збірки "Семивідлуння". - Львів:Каменяр,2003)


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.66) | "Майстерень" -- (5.8)
    Коментарі: (8)


  16. Михайло Карасьов - [ 2018.02.15 08:59 ]
    Стрітення.
    Зима з весною стрілися.
    Зима у мокрих валянках,
    Та все іще надіється
    На прийдешній мороз.
    Весна з зимою стрілися.
    Весна – уся в проталинах,
    Трава ще не пробилася,
    Ще без дощів і гроз.

    Зима з весною стрілася,
    І для зими це стрітення –
    Кінець всьому. Одвіяла,
    Прощатися пора.
    Весна з зимою стрілася,
    І для весни це стрітення –
    Бруньками наливатися
    Та силу набирать!

    Зима з весною стрілися,
    Кінці й початки сплутали,
    Зелена й біла віхоли
    Вінцем переплелись.
    А ми... ми не зустрінемось.
    Я пізно народилася,
    Я навіть не довідаюсь,
    Яким ти був колись.

    Ти все, мабуть, гукав мене,
    І зник, не догукавшися.
    Між нами бездна вічності,
    Безкрайній сніжний лан.
    І лиш весняний пролісок,
    Яко небесне колесо,
    Викочує із безвісти
    Чи спогад, чи туман.

    * * *


    Рейтинги: Народний -- (5.34) | "Майстерень" -- (5.35)
    Коментарі: (3)


  17. Олександр Сушко - [ 2018.02.15 06:46 ]
    "Гробки"
    Кинуті лани, розбиті житла...
    Вожаки лишили без гнізда.
    О, як хочу я краплини світла,
    А прийшли жура і чорнота.

    ...Шельваги вантаж поворушили,
    Запитали: "Хто ти за один?".
    - Бачте, вої, он - хрести, могили?
    Йду пирій сапати і полин.

    Ось ладунок: заступ, оковита,
    Трохи є свяченої води...
    - Хутко розвертай оглоблі, діду,
    І сюди ніколи не ходи.

    В неживих надійні охоронці -
    Міни і " розтяжки" від рідні.
    І горить сльоза в старечім оці,-
    Навіть мертві нині на війні.

    Руки не дрижали ще ніколи,
    А тепер і день, і ніч трясе.
    Ось воно - прокляте Дике поле,
    Край Орди. Без люду і осель.

    15.02.2018р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" 5.5 (5.49)
    Коментарі: (6)


  18. Мирослав Артимович - [ 2018.02.15 06:27 ]
    Стрітення (Радість Симеона)
    Не гріє світ…Життя утома...
    Провалля часу…Вагота
    років старого Симеона
    додолу тисне… Неспроста
    його надією леліє
    цей день і Дух веде у храм:
    сьогодні він узрить Месію
    й воздасть молитву небесам:
    «У сяєві Святого Лику
    моя впокоєна журба.
    І відпускаєш Ти, Владико,
    свого покірного раба…»


    Рейтинги: Народний -- (5.63) | "Майстерень" -- (5.7)
    Коментарі: (1)


  19. Серго Сокольник - [ 2018.02.15 04:04 ]
    Приймаю вітання, дорогі друзі)
    Друзі, приймаю вітання) IV Всеукраїнський конкурс ім. Леся Мартовича. Удостоївся диплому 1 ступеня в поетичній номінації)


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (28)


  20. Сонце Місяць - [ 2018.02.15 03:14 ]
    інакше
     
    ізнову бачив сни
    та не було зі мною тебе в
    імлі цупкій
    між мертвих & живих
    шукав не знати що
     
    снігами навкруги
    стрічав давно не тих
    & на позір сторонніх
     
    крізь тьмаві
    пройми коридорні
    кімнати прохідні
    без люстер &
     
    не відчував
    сумління ані горя
    мовби згодом
    & щезав
     
    наступний
    спогад
     
    не
    пригадавши
     
     

     
     
     
     
     
     
     
     


    Рейтинги: Народний -- (5.48) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (14)


  21. Козак Дума - [ 2018.02.14 23:00 ]
    Остання любов
    За кілька кроків до зими
    свою любов зустріли ми.
    Шляхами різними ішли,
    але її таки знайшли.

    Хоча уже немало літ,
    та не страшні мороз і лід.
    І не лякають холоди,
    бо це кохання назавжди.

    Воно зігріє в заметіль,
    загоїть невимовний біль,
    теплом наповнює серця
    і душі пестить без кінця.

    Сердець гарячих лине стук
    під задушевний потиск рук.
    Печаль і туга відліта,
    тепер у нас одна мета.

    За кілька кроків до зими
    любов останню стріли ми.
    Я дякую тобі, мій Бог,
    вона у нас одна на двох!

    Розкрила нам любов свої обійми,
    зненацька захопила у полон.
    Така палка, що до небес підійме!
    Ми дихаємо лише в унісон.


    Рейтинги: Народний -- (5.15) | "Майстерень" -- (4.97)
    Прокоментувати:


  22. Олександр Сушко - [ 2018.02.14 20:42 ]
    Не судьба
    Заробила я лише на спред,
    Цілий вік жила на шиї в нені.
    Із чарунків висисала мед,
    Нині мужу патраю кишені.

    Так приємно жити без турбот,
    Спати, малювати акварелі.
    Хай працює муж мій, ідіот,
    Бо не дам поторсати бретелі.

    Чоловік хоча й неговіркий,
    Та міцний, з волячої породи.
    Хай іде сапати буряки,
    Відпочине опісля роботи.

    Бур'яни жбурляє на межу,
    Огірки прив'язує до жерді.
    Ну, а я - у ліжку полежу,
    Клацати втомилась на планшеті.

    На вечерю те, що й на обід -
    Чистої водиці повна кружка.
    Для дурних - робота, втома, піт,
    Для розумних - із пера подушка.

    Вечір. Зорі. Пусто в животі.
    Хочу до цибулі оселедця.
    Щезнув мій коханий. Десь утік.
    Та, боюсь, уже не повернеться.

    14.022018р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" 5.5 (5.49)
    Прокоментувати:


  23. Сергій Гупало - [ 2018.02.14 19:58 ]
    Б у д я к и
    Будяки відвертіші лілей.
    Це печаль, якої не оцінять.
    Помилковий напрямок ідей?
    Та і він буває, як вакцина.

    Певно, задалеко ми зайшли --
    Усміхатись навчені лілейно.
    Вічно півсирий еліт-шашлик
    Хвацько запиваємо єлеєм.

    Обізвуться будяки на це --
    Голочками вдарять, ніби струмом,
    І покотиться яйце-райце,
    І напнуться жили, як ті струни.

    Неосяжна будякова суть:
    Перельоти -- напрями спасіння;
    Будяковий пух і дух несуть
    Сім вітрів, а бачимо -- іскріння.


    Рейтинги: Народний -- (5.57) | "Майстерень" -- (5.71)
    Прокоментувати:


  24. Домінік Арфіст - [ 2018.02.14 16:41 ]
    Рахель - Бувало, не раз... (з івриту)
    Бувало, не раз після літнього дня
    прийду і стою край воріт.
    При заході сонця все слухаю я,
    як тихо твій голос дзвенить:
    «Мій дім в бідноті й тісноті
    і я в ньому у самоті».

    Живе в мені світло і спокій тих днин,
    їх ніжністю сповнений я
    і сумом солодким. У пісню свою
    ти вилити душу змогла:
    «Мій дім в бідноті й тісноті
    і я в ньому у самоті».

    І мариться й досі під вечір мені,
    крізь темну журбу й німоту,
    ледь чутну іздалеку знову ловлю
    наївну мелодію ту:
    «Мій дім в бідноті й тісноті
    і я в ньому у самоті».


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (15)


  25. Серго Сокольник - [ 2018.02.14 12:10 ]
    Валентинка
    Чарівні світлини
    Свята Валентина...
    Падає сльозина
    Просто на світлину...
    -дівчинонько мила,
    Ти така сумна...
    Чом не оселилась
    У душі весна?
    -завірюха... Північ...
    Холоду крижина...
    Як на серці зимно!..
    Хлопець мене кинув...
    Гірко сумувати
    У святкові дні...
    Серце дарувати
    Нікому мені...


    © Copyright: Серго Сокольник, 2018
    Свидетельство о публикации №118021405318


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (4)


  26. Світлана Майя Залізняк - [ 2018.02.14 12:36 ]
    За крок до...
    1

    Наснився лабіринт... І муж пішов.
    Оксана дивувалася - послухав...
    Нема відбитків (сніжно) підошов,
    охайно... тихо... ілюзорно... сухо.

    До кого - не турбує. Іпостась
    ним вибрана. Лишив будинок дачний.
    І мерла розповита... й вознеслась
    у віртуальну храмину побачень.

    2

    Просила двічі кума: "...подзвони...".
    Стекла дорога спільна у баюру.
    Зрізала кали, ковтуни вини.
    Побачила знайому шевелюру -

    і так зраділа... подалася... Ні!
    Спинилася - за крок до хвилерізу.
    Намарилось Оксані, не мені.
    Трамбую сонно вірші у валізу.


    2018


    Рейтинги: Народний 6 (5.77) | "Майстерень" 6 (5.89)
    Коментарі: (6)


  27. Світлана Мельничук - [ 2018.02.14 11:05 ]
    ***
    Ти мене усе-таки знайшов,
    Ніжний, милий, добрий, нелукавий.
    Тільки не збагнув, що ця любов –
    То коштовний камінь без оправи.

    Перед нею голову схилю,
    Душу відкривати надто пізно.
    В іншому житті тебе люблю,
    А у цьому – я уже заміжня…


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.51) | "Майстерень" 5.5 (5.56)
    Коментарі: (6)


  28. Вікторія Лимар - [ 2018.02.14 11:56 ]
    Святой Валентин
    С небесных спустился вершин
    Кудесник любовных желаний!
    Посланник, гонец, властелин –
    Святой Валентин долгожданный!

    Заглянет с улыбкой в наш дом –
    Сердечко с волненьем раскроет,
    Обнимет, прижмется с теплом,
    Заботой, достатком укроет.

    Растопит невзгоды и лед –
    К свершеньям зовет нас, вперед!

    14.02.2018
    Свидетельство о публикации №118021404258





    Рейтинги: Народний -- (5.42) | "Майстерень" -- (5.45)
    Прокоментувати:


  29. Віктор Кучерук - [ 2018.02.14 11:41 ]
    Дбайлива віхола
    Мерехтлива віхола лютнева,
    Попелом сріблястим уночі, -
    Ластиться вагомо на деревах
    І хоронить глибоко корчі.
    Кружеляє, сиплеться і гусне
    Втомлено на влежаних снігах,
    Давній наст винищуючи з хрустом
    І невидним роблячи весь шлях.
    Пів зими чекали нетерпляче
    Ми на танок віхоли і спів,
    Щоб ніхто ніколи не побачив
    Дві зрадливі низочки слідів...
    14.02.18


    Рейтинги: Народний 5.25 (5.61) | "Майстерень" -- (5.87)
    Коментарі: (6)


  30. Олександр Сушко - [ 2018.02.14 10:12 ]
    Моя любове!


    А шлях до сонця надто заважкий,
    Усоте переписував лібрето.
    Застряг у путах часу. А роки
    Летіли марно у неситу Лету.

    Амріта скисла. Уподобав спирт,
    До пекла перший був уже у черзі.
    Злетів з усіх вершин, шляхів, орбіт,
    Програвши місце в Ноєвім ковчезі.

    Всміхнулось диво, мовило " Ти мій!",
    І до життя покликав голос крові.
    Моя кохана світиться в пітьмі:
    Це - сяйво щастя, промені любові.

    Торкаючись крилом твого крила,
    Нектари випиваю з губ кармінних.
    Моя любове! Ти мене спасла!
    Я у раю! О, сонячна богине!

    14.02.2018р.



    Рейтинги: Народний 5.38 (5.49) | "Майстерень" 5.38 (5.49)
    Коментарі: (14)


  31. Неоніла Гуменюк - [ 2018.02.14 08:27 ]
    Казка місячної ночі
    Плив поволеньки місяць щербатий,
    Мов надкушений стиглий кавун,
    А навкруг нього зорі яскраві,
    Як зернятка розсипані тут.

    Усміхається він, десь донизу
    Сипле сяйво, мов срібло з ковша
    І сідає воно на ялини,
    Зачаровані ним ті стоять.

    Як вітрець прилетить і подмуха,
    То гойдаються легко гілки,
    Наче велетні.Ти лиш послухай,
    То не скрип, а цікаві казки.

    Сяйво місячне, наче накидка
    Королівська на плечах дерев.
    Але нічка мине дуже швидко,
    Казку ранок від нас забере.

    2017 р.


    Рейтинги: Народний -- (5.25) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:


  32. Іван Петров - [ 2018.02.14 02:58 ]
    Легше, легше!..
    Кому ввижаються весь час
    а чи то тіні, чи глибини,
    нехай займеться – хоч би раз –
    своїми власними творіннями.

    Нехай очима не своїми,
    а може навіть не чужими
    погляне разом і на себе,
    і на усіх, хто теж – під небом,
    що спільного між нас – багато,
    і навіть в будні, а не – в свято...

    Шукай людського, перш за все,
    а потім велич та – пусте.


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (2)


  33. Ярослав Чорногуз - [ 2018.02.14 01:16 ]
    Заклик
    Ти, враже, припини цю писанину,
    Бо ж день закоханих ми маєм нині.
    Давай мечі на землю покладем,
    Згадаємо коханих, той едем

    Що нам вони колись подарували,
    Дарують нині, будуть дарувати,
    Дні коли щастя в нас було немало,
    Дні, на кохання пристрасне багаті.

    Ми ж не кацапи дикі, кладемо мечі,
    І не порушим перемир"я і вночі!

    14.02.7525 р. (Від Трипілля) (2018)


    Рейтинги: Народний -- (6.99) | "Майстерень" -- (7)
    Коментарі: (6)


  34. Олександр Сушко - [ 2018.02.13 23:52 ]
    Слушна порада
    У буслика цибатого біда:
    І день, і ніч роззявлена ротяка.
    А кози радять: - Ти хоча й бідак,
    Та дзьоб закрий. Бо хтось туди накака.

    Ковтав би жаб, чалапав у багні,
    Носив би до гніздечка галузяки.
    Вже думав, що послухався. Аж ні,
    Ще й на додачу перейшов на гавкіт.

    Чи в гузно повстрягали колючки,
    А, мо кліщів назбирував у лісі?
    Не смішно. Може, виручим таки?
    Нехай летить у піднебесні висі?

    p:s.

    Якщо усі довкола вороги,
    Вважаєш, хочуть скинути до прірви -
    Тікай туди, де теплі береги,
    Бо ти - мішень для гумору й сатири.

    13.02.2018р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.44) | "Майстерень" -- (5.84)
    Прокоментувати:


  35. Олександр Сушко - [ 2018.02.13 18:00 ]
    Кармічне
    Відшепотіла пуща золотистим,
    Осінній вечір поринає в тиш.
    Та раптом - крики, стогони...убивство!
    Заплющуй очі, кашу з маслом їж.

    Ворушаться в саду гілляки глоду,
    Сокиру татя видно з-за кущів.
    Боїшся? Утопи в подушку морду:
    Комфортно жити можна й без душі.

    Ти що - святий? Або потрібно більше?
    Пролита крівця - не твоя вина.
    Ще ненароком і тебе заріже,
    І овдовіє молода жона.

    Сиди як миша. Все у шоколаді.
    Затихло. Глас на поміч не гука...
    Майоліка здригнулась у серванті -
    До хати гупа згубника рука.

    p.s:

    Байдужого не оминула злива,
    Зламала буря гнилувату віть.
    А люду подаю фінал щасливий:
    Птахи летять, діброва шелестить...

    13.02.2018р.



    Рейтинги: Народний 5.38 (5.44) | "Майстерень" 5.25 (5.84)
    Коментарі: (3)


  36. Олександр Сушко - [ 2018.02.13 14:55 ]
    Конкурент
    Колись у мавок перса обіймав,
    А ночували у дубовій бані...
    Ні сил, а ні бажання вже нема -
    Лишилося писати про кохання.

    Красуні юні - зморщені баби,
    Їм заступи слугують за ковіньки.
    Моя глава похилена в журбі,
    Сорочка визирає із ширіньки.

    Обід простий: скоринка і вода,
    А потім копирсаюсь на городі.
    Для чоловіка неміч - це біда,-
    Неначе композитор без рапсодій.

    Лютує баба. Стала навісна,
    Карасиком кручуся на пательні.
    Віагру - зась, бо серденьку хана:
    Для дідугана хімія смертельна.

    Убгався в еротичний магазин,
    Взяв грошенята (на труну зібрали).
    Чорнявий у рейтузиках грузин
    Розклав переді мною "причандали".

    ТАКЕ - не рекламують і в кіно,
    Потрібно лиш вмочити у олію.
    Одразу упізнав, що це - ВОНО,
    Від заздрості та люті зеленію.

    Стара, звичайно, вигукне " О, є-є!",
    Запхне одразу мужа в халабуду.
    Та біс і нею - хай мене жує,
    А "конкурента" купувать не буду.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" 5.5 (5.49)
    Прокоментувати:


  37. Володимир Бойко - [ 2018.02.13 12:28 ]
    * * *
    Коли фортуна оминає,
    Коли в житті не все вдалось –
    Щось неодмінно заважає,
    І в тому завжди винен хтось.

    Коли довкіл ніщо не тішить,
    Коли в душі мишва шкребе,
    Винити крайнього простіше,
    Аніж коханого себе.


    Рейтинги: Народний 5.25 (5.54) | "Майстерень" -- (5.63)
    Коментарі: (2)


  38. Козак Дума - [ 2018.02.13 09:20 ]
    Повний нуль*
    Колись один художник-жартівник,
    що над загалом тішитися звик,
    відчув у коштах немалу потребу
    і вирішив – пожартувати треба.
    Писав митець на грані аферизму,
    усе те називав супрематизмом.
    Іменував мистецтво він верблюдом,
    нав’юченим дивами звідусюди:

    Із Персії царями і Єгипту,
    вінками одалісок, манускриптів,
    принцесами з собачками і без,
    венерами-блудницями з небес.
    Він не вважав художників митцями,
    а філософії ганчірок їх знавцями.
    І живопис не був йому секретом –
    на череві товстухи лиш корсетом.

    Блукаючи між ворітьми і тином,
    «знавець» таки створив свою картину,
    де велич хисту, думки глибина,
    інтриги згусток, темна таїна,
    повії карі і глибокі очі
    та битва негрів прямо серед ночі.
    Ну, геній просто, біс йому не брат!
    За ніч родив у муках свій квадрат…

    Для арту не написано закону,
    а куншт той не вартує і лимона.
    Ним любуватись можна лише рачки,
    ціна в базарний день: на долар – пачка.
    Але у чому суть цього памфлету?
    Немає тут великого секрету:
    «шедевр» модерну зберігав інтригу,
    сторіччя висячи – угору дриґом!.


    Рейтинги: Народний -- (5.15) | "Майстерень" -- (4.97)
    Прокоментувати:


  39. Мирослав Артимович - [ 2018.02.13 06:05 ]
    Шаян*
    Мій уклін, перлинко між перлин
    У скарбонці див-дарів природи.
    Ти під сонцем вічна. Часу плин
    Ледь торкнувся, май, твоєї вроди.

    Поринає щедро день-у-день
    Тіло й дух у царство насолоди:
    У нектар твоїх лісів-легень
    І цілющі мінеральні води.

    Життєдайних струменів рої
    У єство усотую. Смиренний,
    Напуваю-зцілюю свої –
    Містом загазовані – легені…

    12.02.2017 Шаян, Закарпаття




    Рейтинги: Народний -- (5.63) | "Майстерень" -- (5.7)
    Коментарі: (11)


  40. Ярослав Чорногуз - [ 2018.02.12 23:14 ]
    Загадка
    Вдає із себе добрячка,
    У чаті майже з кожним дружить.
    "Конає" він "під дурачка",
    Завзято пану-чорту служить.

    Не ображає мов нікого.
    Послухать, то біліший Бога!
    Стріля з-за рогу в молоко,
    У спину цілить він - ...!!!


    Рейтинги: Народний -- (6.99) | "Майстерень" -- (7)
    Прокоментувати:


  41. Петро Дем'янчук - [ 2018.02.12 22:51 ]
    Сліпий
    Як би ж він знав , що не для нього
    Були ті лагідні слова
    Як би ж він знав , що не від того
    Боліла трепітна душа

    Можливо б так і не звивався
    І не ховав своїх думок
    Не пив так швидко , упивався
    Не одягав шипів вінок

    Не розгадав , не доторкнувся
    Для себе ласе відривав
    Зрікався , грівся , віддалявся
    Ту прірву сорому ковтав

    Чого хотів , усе отримав
    З усіх сторін , з усіх боків
    Та бідолашний і не визнав
    Хто за собою його вів.


    Рейтинги: Народний -- (4.91) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:


  42. Домінік Арфіст - [ 2018.02.12 22:10 ]
    біжу...
    біжу луною… луною…
    полями… тілами останнього бою…
    незбутнє все незабутнє…
    не-сутнє… суттєве… сутнє…
    кро́ками обережними…
    збереженими…зображеними…
    по воду ходять ображені…
    божа́ться життям збентежені
    священні а чи святоші
    годиться все про запас…
    … Господи, ми хороші…
    не бійся нас…


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (13)


  43. Оксана Мазур - [ 2018.02.12 21:44 ]
    ***
    Я у глек зцідила кисляку:
    Хай достоїть, перебродить хмелем.
    Доленько розпатлана, гірку
    Чарку вип’єм? Чи досмачиш зелом

    Біль княгині, що за служку є –
    Нелюбима більше, не до ложа…
    А зозуля за вікном кує,
    Навісна така, на відьму схожа,

    Бо вістує довголіть років
    Самотою. Чи топись, чи впийся!
    Серце пересіяне муки
    Ліс-ординець поціляє списом.

    Наваляю повсті, хай лежить…
    Руки чим зайняти, білі, княжі?!
    Ув очах два ворони олжі –
    Будь же проклят вічно, муже-враже!

    На губах кармінові сліди,
    Солод вуст чужих, що п’єш захланно.
    Кінь стоїть – буланий чи гнідий?
    А вона… руда? Русява? Га-а-а-рна...

    Доленько заповстана моя,
    Не чесати – стригти коси буду.
    Тільки снами давні він і я:
    Вірний князь іще цілує груди …
    11.02.18


    Рейтинги: Народний -- (5.58) | "Майстерень" -- (5.68)
    Коментарі: (16)


  44. Олена Кримнець - [ 2018.02.12 20:12 ]
    Господня сльоза
    В колиханні вітрів на зимовому тлі,
    У смиренні вмирання торішнього листу,
    В безпорадності плину смертей і життів
    Ти шукав таїну і приховані смисли.

    І про що погамований тишею біль:
    Ці морозні шипи ув оголені плечі
    У веретища тліну зодягнених піль,
    Їм на груди зі снігу вериги чернечі?

    І не відав ніхто, як і ти ще не знав –
    Горнє світло любові до тебе торкнеться.
    … Ось маленька гаряча Господня сльоза
    Щойно впала тобі на крижиночку серця.

    2018


    Рейтинги: Народний 0 (5.42) | "Майстерень" -- (5.46)
    Коментарі: (10)


  45. Лія Ялдачка - [ 2018.02.12 19:11 ]
    сірий вірш
    сірий дощ за сірим вікном
    в сіру зиму на сірі будинки
    на асфальті доріг сірим склом
    відзеркалює сірі відтінки
    неба сірого сірий зойк
    сірим птахом у сірих глибинах
    б"ється сіро поміж гілок
    в лабіринтах на сірих світлинах

    2018


    Рейтинги: Народний 5 (5.22) | "Майстерень" 5 (5.25)
    Коментарі: (7)


  46. Іван Потьомкін - [ 2018.02.12 19:56 ]
    ***

    Навмисне коло товаришів не ширив.
    Казав: «Навіщо додавати смутку тим,
    Кому іще далеко так до вирію,
    Відкіль вертаються лиш спомином гірким?»
    Не був святим, та й не надміру грішним.
    Не зносив сліз, порожніх слів невтішних.
    Просив, щоб не поклали у труну-тюрму,
    Де буде без душі незатишно йому.
    Спалить просив й розвіять понад степом.
    Зайчатко вдосвіта щоб пораділо: «Тепло!..»


    Рейтинги: Народний -- (5.63) | "Майстерень" -- (5.87)
    Коментарі: (5)


  47. Олександр Сушко - [ 2018.02.12 19:39 ]
    Вальс графомана
    Люто заздрять лукавці. А ще претендують на славу,
    До папахи й кокарди чіпка простягнулась рука.
    Із криниці краси і натхнення покрадено барви,
    Ох, нелегко мені, сльози скрапують із п'ятака.

    Зневільготніла тиш. Розривають Парнас фарисеї,
    І до флейти ізбоку доточують бензопилу.
    Утікає Пегас, залишає мене без ідеї,
    Ще до вчора писалися оди - щодня по кілу.

    Бачу камінь у пазусі - цюкне коли одвернуся,
    Чую шепіт злостивий - колеги наводять ману.
    Ніс, горлянка та вуха в подряпинах, саднах, укусах,
    Продовбав дятлодзьобий сатирик у тім'ї діру.

    Через гумор і сміх пробиваюсь до трону із боєм,
    Підстрибнув на півпальця, а далі вже моці нема.
    Світ поезії хаму завжди залишається грою.
    Я ж у Слові живу. Це - моя добровільна тюрма.

    Промінь сонця торкається лагідно до громовиці,
    Заспокоїти хоче коротку весінню грозу.
    Дуже гарно писати сонети було у столиці,
    Та без мене співають уже про дівочу красу.

    Хаповитим - відзнаки, пошану, хвалу та медалі,
    Я ж у черзі до премій та слави - в літах ветеран.
    Так хотілося жити в раю неземнім без печалі,
    Кажуть люди, що я не піїт, а таки графоман.

    12.02.2018р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.44) | "Майстерень" -- (5.84)
    Коментарі: (8)


  48. Ванда Савранська - [ 2018.02.12 18:51 ]
    * * *
    А ми такі вже оптимісти,
    Що і не говори!
    Усе б до світла йти чи лізти,
    Що там, в кінці нори,
    В кінці труби, тунелю, шанців...
    Шукаємо путі,
    Коли немає зовсім шансів,
    У повній темноті.
    Отож, коли нас проковтнули,
    То, брате, ще не край:
    Хай ми в кишківнику акули,
    Є дюри й там, шукай!

    06.02.2018


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.33) | "Майстерень" 5.5 (5.37)
    Коментарі: (4)


  49. Ванда Савранська - [ 2018.02.12 18:52 ]
    Загублений у часі друг
    Заходь до мене на Фейсбук
    (Звучить як фейсконтроль :)),
    Постав свій нік, введи пароль,
    Пришли хоч "помах рук"...

    У часі загубився друг -
    І час пустий, мов спейс.
    Усе-усе прощу Фейсбук
    За твій забутий фейс...

    12.08.2018



    Рейтинги: Народний -- (5.33) | "Майстерень" -- (5.37)
    Коментарі: (4)


  50. Іван Петров - [ 2018.02.12 18:16 ]
    Жіночий розсуд
    Які б чудові не звучали
    слова, а суть – одна...
    Хотіла ти, мабуть, кохати
    чи випити – до дна?..

    Із двох коханців хто багатший:
    ота, що вічно брати мчить –
    чи той, хто в хащах Інтернету
    дарує... хоч би мить?

    Отак вона все розсудила:
    а може – все – не так?..
    Чогось вона таки хотіла –
    тож виказала: "Брак!"


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (7)



  51. Сторінки: 1   ...   481   482   483   484   485   486   487   488   489   ...   1847