ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Євген Федчук
2026.11.22 14:01
Дорога асфальтована кудись мене вела.
Ліси навколо золотом горіли.
Іноді з неба дощиком кропило.
Я їхав їхав від села і до села.
Та десь, напевно не туди звернув.
Те зрозумів, як довгий шлях проїхав.
Замовк мій навігатор, як на лихо.
Тож я на межі

Борис Костиря
2026.11.22 13:19
Холод ще повільно відступає,
А тепло приходить, мов король.
Долинають голоси із раю.
Так весна вступає в гідну роль.
Мерехтлива мова небокраю
Прозвучить, як первісний пароль.

Квіти язиками небо молять

Віктор Кучерук
2026.11.22 07:39
Жовтавий вихор знявся із дерев
І закружляв, описуючи кола, -
Так час летить, не знаючи перерв,
І струшує минуле з виднокола.
Несеться в далеч тужний шепіт крон,
В танку сплелися багрянець і просинь, -
Тримає гідно свій старий фасон,
Аби мені сподоб

хома дідим
2026.11.21 22:43
ніхто ні разу не просив
мене
дістати з неба зірку
мабуть життя пройшло дарма
поезія це рух окремий
або рух
усього із усім
і звідки взяти певність

С М
2026.11.21 20:31
Гроші прогулявши
Йди де платять і заробляй ше
Гроші це дим
Загрібай готівкою у заначку всі

Ферарі чи кав’яр, зірковий люкс
Можу придбати футбольний клуб

Артур Курдіновський
2026.11.21 18:28
В душі - гіркий відбиток болю втрат.
Лунають самоти осінні дзвони.
Та тільки вірний перстень Соломона
Не дозволяє бити у набат
І темний проклинати каземат,
В якому все життя дарма спливає.
Як лячно підійти до вогнеграю,
Бо він чужий! У когось є свя

В Горова Леся
2026.11.21 14:59
ПЗ неба червоно захід хлюпає,
Зафарбовує сокурину.
Будуть в осені сумнолюбої
Ще погідні та теплі днини.

Будуть в осені любоніжної
Над водою легкі тумани.
Буде осінь щоранку іншою,

Борис Костиря
2026.11.21 13:13
Я лезами тендітних пелюсток
Прийду у край нечуваний, незнаний
Крізь сонце і розпечений пісок,
Де квітне час глибокий, несказанний.

Так важко парадоксами іти,
Шляхами незбагненними, чужими.
Ти битим склом дістанешся мети,

М Менянин
2026.11.21 12:33
Гусак містом ходить-бродить*
винуватий без вини,
що шукає – не знаходить
бо довкола стан війни.

Ой, шкода як, сумний пташе,
не гроза, не буревій
так змінили життя наше –

Оксана Лозова
2026.11.21 11:57
Ні промінчика. Ніч смоляна.
Вже націлені жерла…
Люд у світі дивується нам:
Ще живі, ще не вмерли.
Стіни зводим і сієм жита,
Хоч війна за війною,
І бороним безцінне життя –
Та якою ціною…

Юрій Гундарів
2026.11.21 11:18
Унаслідок російської атаки на Київ 19 листопада 2026 року вибухова хвиля від падіння уламків пошкодила вікна, рами та окремі елементи фасаду й карнизів Володимирського собору.
Одними з авторів розписів у цьому храмі є видатні художники Віктор Васнєцов і

Олена Побийголод
2026.11.21 07:39
Із Василя Лебедєва-Кумача)

Барвить РАНОК світозорий
мури в древньому Кремлі.
Прокидається бадьорий
люд радянської землі.

Прохолода добромисно

Віктор Кучерук
2026.11.21 07:20
Німіють, поколюють, просто болять
Натруджені працею руки,
Та хочуть, як завжди, мене обійнять
Опісля гіркої розлуки.
В зусиллі притиснуть - прожиті літа,
Турбота, терпіння і ласка,
І мамина мудрість, одвічно свята,
Що з буднів утворює казку.

Артур Сіренко
2026.11.20 23:44
Колись, не так давно, в часи не такі уже й давні і навіть не епічні, і не міфічні я написав новелу «Дружина прокурора». Мене тоді звинуватили в упередженості, однобічності, суб’єктивності, надлишковій актуальності (це не література, мовляв), гіперболізова

хома дідим
2026.11.20 22:24
видива осінні
мокнуть під дощем
красоту зацінить
дехто із нікчем
начебто дизайнер
інколи естет
часом копірайтер
може і поет

Володимир Бойко
2026.11.20 21:23
Догоряє свіча горизонту,
Розповзається напівпітьма.
Вовкулаки незримого фронту
У облогу беруть крадькома.

Поховалися далі чимдалі,
Світ уклався у відстань руки.
Лиш в астралі, мов авта на ралі

Світлана Пирогова
2026.11.20 21:11
Осіння ніч
примчала на колісниці,
зупинилась…
п'є чашу темряви
до самого дна.
Ловить крізь тишу звуки -
гучно…
гучно…

Артур Курдіновський
2026.11.20 20:59
Не забуду! І свічка ніколи не згасне!
Я шукаю Її серед суму алей,
Заглядаю в обличчя байдужих людей,
Все навколо здається пустим і невчасним.
О, насніться мені, рідні очі прекрасні!
Вся реальність - поламана. Все шкереберть.
Ніжний погляд юрбою спап

Борис Костиря
2026.11.20 13:05
Чоловік, що прожив небагато
І розтанув у розквіті сил,
Мов згоріле до часу багаття,
Наче птах без польоту і крил.

По собі він залишив надгробок,
Ну а пам'ять розтала в літах,
Почорнілих, як зношена роба,

Ігор Терен
2026.11.20 12:46
Настала драма у комедіанта –
розтанули ілюзії і ось
нема кому у вічі заглядати,
прокажене продовжує стріляти,
а західне недочуває, – SOS!!!

***
Малоросійців зомбувати просто

Юрій Гундарів
2026.11.20 10:40
Від ракетного вибуху тремтить земля,
а надворі дитячий голос: «Бабах!»…
Не відає ще нерозумне маля,
що війна - жах…

Воно думає, що це просто гра:
дорослі ж не можуть його вбити
чи завдати важких ран!

Віктор Кучерук
2026.11.20 05:52
У наших жилах предків міць і сила,
А в пам'яті - звитяги чималі, -
Шукаю гідних, щоби відомстили
За сльози української землі.
Пліч-о-пліч станем проти супостата,
З'єднаємось в єдиний моноліт,
Бо час уже йому борги вертати,
Прийшла пора за все дав

С М
2026.11.19 23:26
Враз, у далекій землі
На диво, долоні мої
Воложіють з очікувань

Квітень, повітряна млість
Ліхтарі, а дитина як снить
На алеї піхоти стрій
Друже, хто із нас неправий

хома дідим
2026.11.19 22:57
мла імлиться
ще хтось її не боїться
ані в політичному сенсі
ані в релігійному смислі
хтось не звертає уваги
яка насправді різниця
але бувають інші
завше бувають інші

В Горова Леся
2026.11.19 22:24
Розриває тишу ранню криками
Птаха, ніби воду каламутить —
Так безглуздо.
Куширями сплутані спокути
Майже занімілі та забуті,
Тануть поміж тінями безликими,
В мулі грузнуть.

Ольга Береза
2026.11.19 17:18
Лиш, прошу, не розказуй мені про війну,
бо війна — то не гасла, а кров, глина й порох.
Ані те, як з донецьких доріг я прийду,
залишивши в бою половину опори.

Чи як свист небосхил на шматки розтинав,
де вогонь, побратими, окопи і вибух…
Як за кожни

Ольга Олеандра
2026.11.19 16:18
Давай перепишемо сенси, видалимо з них поверховість.
Потім приберемо шаблонність. Натомість… натомість
додамо у них ніжність – легеньку, наче пір’їну, що лягла на поверхню ставка.
Моя ніжність до тебе саме така.

А ще додамо обережність, щоб вітер, к

Артур Курдіновський
2026.11.19 16:11
Все затихло, замовкло у снах листопада...
Тільки сірі світанки та дні мовчазні
Нагадають, якими були навесні
Почуття та листи. Знову зайва порада
Заглушає тонкі солов'їні рулади...
У дворі вже давно поміняли паркан.
Все за ним тепер видно. Ніяких о

Борис Костиря
2026.11.19 13:22
О, як важливо вчасно відійти
Від суєти, марноти, часоплину!
Лиш тільки так ти досягнеш мети
І будеш вільним, мов незламна глина.

Я залишаю сцену у той час,
Коли вручають ордени й медалі,
І йду у ліс, де мій вогонь не згас

Тетяна Левицька
2026.11.19 08:08
Що сталось, те сталося,
так мало бути.
У Господа: палиця,
ліки, отрута,
і дні пораховані
до воскресіння,
і сльози знедолені
в смутку осіннім.

Віктор Кучерук
2026.11.19 06:47
Дощ уночі по вікнах тарабанив,
А потім сонце висушило скло,
Через яке всміхавсь до мене ранок,
Очей торкаючись і світлом, і теплом.
Ще ніздрі лоскотали аромати
До блиску вимитих листочків і цвітінь,
І в закутку затемненім кімнати
Ховалася поспішн

хома дідим
2026.11.18 22:50
відомо
виживає сильний
перемагає найсильніший
а дружба не перемагає
бо це лукавство й евфемізм
пригадуючи друзів навіть
атож були і в мене друзі
всі розійшлись кудись із часом

Артур Курдіновський
2026.11.18 19:48
Слова, слова... Яка ж у них ціна?
Вони - лише слабка анестезія.
Підробний світ чекає на месію,
Ми поодинці бачимо з вікна
Фантазії свої, в яких весна
Перемагає осінь, світлій Музі
Дарує сукню на казковім лузі
З тендітних синіх пролісків своїх...

Олена Побийголод
2026.11.18 17:06
Ану, нам пісню проспівай, веселий вітре,
веселий вітре, веселий вітре!
Моря і гори облетів ти всі на світі,
і всі на світі вислухав пісні.

    Заспівай нам про гори й пустині,
    про таємні глибини морів,
    про небокраї сині,

Борис Костиря
2026.11.18 16:24
Я шукаю в бездонному морі
Той важливий непізнаний знак,
Ніби спогади сиві, прозорі,
Що впіймає сумний неборак.
Я шукаю у пеленах ночі
Тіні натяку, впізнаний жест.
Я забуть наполегливо хочу
Те видіння, що прагнуло жертв.

Вячеслав Руденко
2026.11.18 14:49
Під шерех листя верб мені співало в гливах
Одне, мов з лісу, довге і густе,
А інше — ніби у раптових зливах,
Як згадка про минуле і пусте…

Лунало гучно, як стара бандура,
В потоках звуків між пожовклих крон,
Чи чумака забутого натура
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори на сторінці:

Олександра Маківка
2026.11.16

Ярослав Ковальчук
2026.11.12

Петро Бончицький
2026.11.08

Віталій Татленко
2026.10.28

Микось Діденко Сухоцвіт
2026.10.27

Оксана Стемковська
2026.10.19

Йа Власне
2026.10.17






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




 
 
Поезія


  1. Сергій Гупало - [ 2018.01.04 15:09 ]
    * * *
    Це ж бо - доля така: оминати кущі,
    Шанувати вчорашні естрими і хвищі.
    Ніби встигнеться все, тільки треба мерщій
    Озирнути побоїще і попелище.

    А назад не поглянути. Стрілять – і вже…
    Нащо стільки думок і отак важко жити?
    Хай по стежці крутнеться яйце Фаберже,
    Так, щоб не під колеса і не під копита.

    А попереду що? День остиглий, але
    Він ще скрикне окрилено й буде боліти
    Ніби серце пречисте, але – замале,
    Що не бачить: до дому мого – оксамити.

    І,напевно, недобре, задовго мовчу
    У спливанні нестримної тиші і часу,
    Що скропили лжевиклично кров’ю парчу,
    Посміхнулися трутно пророку Тарасу.

    Переждеться, минеться? А де буду я?
    І усоте піду за якою луною?
    Де і муха не сіла, і кінь не стояв,
    Ще покірні перини лежать піді мною.

    Із собою не можу узяти когось.
    Треба далі – в солодко-самотньому сприті –
    Поклонитися світу, бо дещо вдалось:
    І до мене блаженства приходили миті.


    Рейтинги: Народний -- (5.57) | "Майстерень" -- (5.71)
    Коментарі: (1)


  2. Галантний Маньєрист - [ 2018.01.04 14:38 ]
    Блюз

    Мов японський пілот на останнє піке,
    я дивлюся на тебе – хай трохи гірке
    це саке на початку, а більше - в кінці,
    та між пунктами цими, як поміж колін,
    над якими цілунку манливий кармін.

    О життя між початком його і кінцем -
    міг би, певно, я бути і кращим пливцем,
    але швидше плисти між колін до мети,
    де усе - тільки ти, я не можу, зате
    довше й довше читати тебе - саме те,

    що рятує кармін і рождає дива
    на мелодію миті, чия тятива
    непомітно в чотири узята руки,
    грає щось невимовно небесне й близьке
    довгу мить
    до початку гірчинок саке.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" 5.5 (5.5)
    Коментарі: (13) | "''Може краще не пий...'' Марґо Ґейко"


  3. Юрій Поплавський - [ 2018.01.04 14:35 ]
    Коли всі рівні
    Коли всі рівні - тихо спить талан.
    Коли всі рівні - кожен є атлант.
    У тихому болоті є чорти.
    Змія повзе тихенько до мети.
    І тільки якщо хтось в фаворі
    Включаються вже інші сили долі.
    Спрацьовує девіз, не завдяки, а проти.
    Потрібно всіх і вся, й себе збороти.
    І не зважаючи на спротив долі
    Відчути знов себе в сідлі, на волі.
    Зустрічний вітер розвіває коси.
    З очей сльоза, на листі роси…
    Та тільки не спинятися, іти!
    І лише десь, з-за обрієм знайти
    Себе і місце своє в світі.
    І дякувати Богу, долі, миті,
    І не зважаючи продовжувати жити!
    А полотно життя малюнками розшити.


    Рейтинги: Народний -- (5.46) | "Майстерень" -- (5.42) | Самооцінка 4
    Прокоментувати:


  4. Марія Дем'янюк - [ 2018.01.04 13:24 ]
    Ніч на Різдво

    Крила полум'я свічі
    Гладили ікону.
    Білий ангел на плечі -
    Доброта бездонна.
    Віруйте, прошепотів,
    І туман з кадила
    Всі земні гріхи накрив.
    Зірка засвітила...

    І пірнала та зоря
    У прозорі сльози,
    Як торкалися очей
    Рученята Бозі.


    Рейтинги: Народний -- (5.46) | "Майстерень" -- (5.44)
    Коментарі: (5)


  5. Ігор Шоха - [ 2018.01.04 12:01 ]
    Відання
                                  І
    Бачу і лики, і лиця
    іконописні і горді.
    Морду малюю по пиці,
    а копіюю по морді.

    Відаю, знаю і чую
    поза- і очі у очі,
    хто є і що, одесную
    Бога і ангела ночі.


                                  ІІ
    Темінь убогу жалію,
    Не вириваю лопати.
    Хай і воно попотіє,
    тролячи фейки і мати.

    Не оминаю незряче
    і не даю йому кредо,
    поки опудало скаче
    поміж паяцом і недо.

                                  ІІІ
    Музу шаную і Ліру,
    зле і лукаве минаю,
    не довіряю ефіру,
    мові ворожій не вірю.
    За огорожею раю
    хочу любові і миру.

    Чуєш, поете? Допіру
    небо у тебе питає, –
    де талани за офіру,
    що у душі пробуває?

    Поки «ваяю» сатиру,
    хто у мені оживає?

                                          01.2018


    Рейтинги: Народний -- (5.58) | "Майстерень" -- (5.95)
    Коментарі: (4)


  6. Ночі Вітер - [ 2018.01.04 09:46 ]
    А шо...
    - А шо, війна?
    - Та, просто постріляти,
    як горобців в зеленому садку.
    - Мій батько воював
    з фашистом клятим,
    а це чого звелися на брідку?

    - Не знаю, кажуть, що бандери,
    що берці нікуди дівать.
    Батьки мої давно вже вмерли,
    нас не навчили воювать.

    - Ото біда, та вістря в землю,
    пішли в кав*ярню пиво пить!
    Я, брате, все в тобі пріємлю.
    Жив*ємо, може, відболить.



    Рейтинги: Народний -- (5.81) | "Майстерень" -- (5.92)
    Коментарі: (16)


  7. Неоніла Гуменюк - [ 2018.01.04 09:28 ]
    Дочекалися зими
    Врешті дочекалися зими
    З білим снігом та міцним морозом,
    Тепер можна їхати саньми,
    Коників запрягши в них вороних.

    І повітрям дихати гірським,
    Залюбки катаючись на лижах,
    Можна взяти також ковзани
    Та на ковзанці чудово відпочити.

    А який казковий краєвид
    Відкривається, як в ліс зайдеш зимовий.
    Дочекались справжньої зими
    Й зізнаємось їй усі в любові.

    2017 р.


    Рейтинги: Народний -- (5.25) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:


  8. Козак Дума - [ 2018.01.04 09:43 ]
    Дід Безмороз
    Тебе вітаю, сивий діду!
    Чому цього́річ без сане́й?
    Чом не лишаєш білосліду
    копит стрімких своїх коне́й?

    Чому бредеш тепер в чобо́тях,
    куди ж ти валянки подів?
    В багнюці краще чи роботи
    нема тобі без холодів?

    Де загубив свою коха́нку,
    пощо хурделицю сховав?
    Чому морозом вишиванку
    на вікнах не намалював?

    Чом за плечем пуста торбина?
    Дощів запріг чому у віз?
    Що, повтікали хуртовини
    і допоміг у тім „безвіз“?

    Запам’ятай, старий козаче, –
    це не Різдво й не Новий рік!
    Хай січень з лютим як не скачуть,
    зими нема – стоп часу лік!

    04.01.2018


    Рейтинги: Народний -- (5.15) | "Майстерень" -- (4.97)
    Прокоментувати:


  9. Сонце Місяць - [ 2018.01.03 21:15 ]
    безвідносне
     
    убивця не спить
    як у серці точиться відчай
    сатанинські диктує вірші
    зневажаючи всіх

    ✴

    ще не випаде сніг
    кружлятимуть містом
    раптом не терористи
    & стволи нарізні

    ✴

    лейтенанти виходять в ніч
    друкуватимуть знімки
    жінки питатимуть скільки
    відповідь буде ще ні




     




    Рейтинги: Народний -- (5.48) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (15)


  10. Петро Дем'янчук - [ 2018.01.03 19:02 ]
    РУХ
    Я люблю коли сніг
    Я люблю коли дощ
    Сам собі оберіг
    Серед гуркіту площ

    Обираю , суджу
    Із собою на ти
    Від реальності йду
    Однодумців знайти

    І рукам , і ногам
    Голові , і плечам
    Щастя тут , горе там
    Поділю , і віддам

    День дає , ніч цькує
    Результат мозолем
    Де добро запанує
    Від лихого вогнем

    Де порожнє , пусте
    Знахабніло терпке
    І не здібне саме
    Потребує своє

    Не сприймаю, спішу
    На ходу обійду
    Не копаю ,будую
    Що роблю те ціную

    Я люблю коли сніг
    Я люблю коли дощ
    Сам собі оберіг
    Серед спогадів площ.
    2018 рік.


    Рейтинги: Народний -- (4.91) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:


  11. Козак Дума - [ 2018.01.03 18:36 ]
    Зміна російського вектора

    Так чим сьогодні велична Росія?
    Поглянемо давайте без прикрас
    на те, що нам „втирає“ їх месія
    в своїх щорічних звітах всякий раз.

    Собак топити – це уже наука!
    Культура – їсти прямо із лопат,
    а дипломатія – то зовсім хитра штука,
    в ній правду скаже тільки психопат.

    У бідних красти – злочин? Ні, то бізнес!
    Духовність – вбивць кривавих прославлять.
    З того зліпили цілий катехізис
    й за унікальність стали видавать.

    А що ж там Пушкін, Лермонтов, Чайковський?
    Толстой з Єсеніним уже не до снаги?
    Часи змінились, новий стиль – московський!
    Вони рівнятись стали на других…

    03.01.2018


    Рейтинги: Народний -- (5.15) | "Майстерень" -- (4.97)
    Прокоментувати:


  12. Рудокоса Схимниця - [ 2018.01.03 17:48 ]
    Місяцівна
    Як підбор черевичка нагостро дзюравить стежину,
    Плач конвалії гасне, його не почує землиця.
    Дика панночко, гадино віща, вполюєш мисливця,
    Місяцівно облесна, розмітиш довірливу спину.

    – О юначе терновий, ти пощо блукаєш лісами?
    Сіє папороть сниво, зростають керваві суниці, –
    Їх не їсти, їх душі отруйні скалічать правицю,
    Утікай диким зайцем додому, до світла, до мами…

    – Місяцівно прозора, що руки кришталь і кинджали,
    Стану вітром палючим, затихну у фалдах спідниці.
    Срібна відьмо, убивнице гойна, прощу і проститься
    Божевілля украдених лілій у швах амальгами.

    Упирице, злодійко безвстидна, ловчине бездушна,
    Твої вищири хижі, а стегна хітливіші хоті,
    Виссеш сили, хай осінь схоронить пропажу в болоті,
    Бо щоповні зціловуєш квіти артерій. І душно

    Задихаються хлопці жертовні, пророслі у пущах
    У коріння, у камінь, у крик мандрагори зловісний.
    Місяцівно-відьмачко, в корсажі парчевім не тісно?
    Дівко ночі холодної, ти і цього не відпустиш…

    Чорним шовком лягатимеш, вгорнеш габою коліна…
    Він ячатиме круком, та ліс заховає обличчя,
    Він торкатиме груди – у пальцях чи глина, чи глиця –
    Запечатане серце на тисячу згустків зміїних.

    Хижі сіті косою накинеш до скону, до спину,
    Вистук в грудях схолоне, а сонце хіба лиш присниться.
    Опівніччя уп’ється укусом у виступ ключиці…
    Хай вмирає конвалія, панночка звіється димом.


    Рейтинги: Народний 6 (5.6) | "Майстерень" 6 (5.7)
    Коментарі: (33)


  13. Марґо Ґейко - [ 2018.01.03 16:30 ]
    Трава диявола

    де плазма кадить небосхил
    малює фрески крипти неба
    царю світил, я прошу сил
    не марити вночі про тебе

    де диск солярний догорів
    в заграві утворивши ербу
    лунає спів, не чутно слів
    то вітер сповідає вербу

    відлунням вторує йому
    моя спокутна тиха пісня
    усупереч всьому прийму
    тебе, любов моя запізня

    з мого склепіння зі сплетінь
    артерій, капілярів, нервів
    сонць серпокрилих мерехтінь
    несе чуття до міста левів

    вони лежать частіш без крил
    закуті в мармурі і гіпсі
    чому туди? тому що ти
    сьогодні знов мені наснився

    скурив з руки чад гіркоти
    пекельний фіміам дурману
    тепер думки - мої кати
    шаманять парою туману

    і вкотре в бдінні вечорів
    в храмині, чиї ґрати - ребра
    зорею мрів і серце грів
    той спогад, що забути треба

    у ньому світлий образ твій
    що у душі зіткався з плоті
    омано мрій, мій сум розвій
    допоки ладан ще не попіл!

    та я відкину каяття
    тебе плекатиму в молитві
    усе життя отак здаля
    лишається лише любити


    Рейтинги: Народний -- (5.69) | "Майстерень" -- (5.75)
    Коментарі: (5)


  14. Олександр Сушко - [ 2018.01.03 14:32 ]
    Розпач
    Качає баба прес. А мужики
    Кладуть важезну штангу їй на груди.
    У неї двопудові кулаки,
    Катує, мабуть, москалів для хунти.

    Ввійшла у раж, пучком підкови гне
    Ламає недоміркам з ходу роги.
    Не дихаю. Укляк трухлявим пнем,
    Жахаюся красунь сучасних трохи.

    В куток мене затиснула грудьми,
    Нависла, бо на лікоть гарний вище.
    Отак линами снідають соми,
    Подумав, що пора на гробовище.

    Не знаю як трималися штани,
    Відчув себе щуром у кігтях барса.
    А голос! Одведи і сохрани!
    Муркоче "милий!" профундовим басом.

    Під нею поламались терези,
    Обняти зась товсту бичачу шию.
    З такою хай кохається грузин,
    А я під нею гигну, околію.

    Утік із переляку. Вуаля.
    Зустрів тендітну - знов гризе тривога:
    Анорексія! Зморене маля!
    Пора писати, мабуть, некролога.

    Необережний чмих збиває з ніг,
    А заспіваю - кров тече із носа.
    Кохатися з такою - просто гріх,
    Втрача свідомість, в ліжку - смертна поза.

    Я від струнких, опуклих - без ума,
    Але поперло не таке як треба:
    То м'яса аж гора, то ніц нема,
    Зірки та місяць світять через ребра.

    Коли помацав мишу отаку -
    Потяг на кухню салом годувати.
    Втомився викликати їй швидку.
    Урешті плюнув, ну її до ката.

    О, чим же я Ерота розгнівив?
    В коханні крах, або не та планида.
    Важкі часи. Нема придатних дів.
    Лишилися тютюн і оковита.

    03.01.2018р.



    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" 5.5 (5.49)
    Коментарі: (4)


  15. Ірина Вовк - [ 2018.01.03 13:03 ]
    "На горі, на крутій, сивий Дух-Прометей…"

    …На горі, на крутій, сивий Дух-Прометей
    освітив наші руки і помисли,
    бо у вимірі духа - Планета Людей
    найцінніша у божому промислі.

    Заспів до двотомника "Сонцетони.Тон Перший - Поетичний". - Львів:Сполом,2016.


    Рейтинги: Народний 0 (5.66) | "Майстерень" -- (5.8)
    Прокоментувати:


  16. Козак Дума - [ 2018.01.03 13:52 ]
    Попіл
    Падає сніг, наче попіл:
    сірий, холодний, німий…
    Все у заметах і копах
    зі сподівань наших, мрій.
    Скипень. Журливо усюди,
    віє зима звідусіль.
    Сунуть у розпачі люди,
    всотує все заметіль…

    Приспів:
    Попіл… Всюди попіл.
    Сокіл… В небі сокіл.
    Попіл, попіл, попіл, попіл
    падає з неба на діл.

    Студень скував усе тіло,
    ось перехожий зомлів…
    Слово, на жаль, ще не діло,
    тонем у морі зі слів.
    Сипле нещадно доокіл,
    ніби розірвано міх.
    В небі розпластанім сокіл…
    Сокіл – надія усіх!

    Приспів:
    Попіл… Всюди попіл.
    Сокіл… В небі сокіл.
    Сокіл, сокіл, сокіл, сокіл,
    сокіл – надія для всіх!


    Рейтинги: Народний -- (5.15) | "Майстерень" -- (4.97)
    Прокоментувати:


  17. Петро Скоропис - [ 2018.01.03 12:45 ]
    З Іосіфа Бродського. Кентаври
    Наполовину красуня, наполовину софа, в своїм колі – Софа,
    оглашаючи темінь вулиці, чиї вікна – почасти лиця,
    стуком шести підборів (зрештою, катастрофа –
    те, що стосується змін, як їх не стороніться),
    вона спішить на побачення. Кохання є суміш тюлі,
    вóлосу, крови, пружин, валика, щастя, родив.
    Мужчина на дві третини, на одну легкова – Муля
    стрічає її гарчанням холостих оборотів
    і спокушає театром. Стегнам ще у колисці
    знайомі позиви м’яза до меблів, до викрутасів
    червоного дерева, шафи, чиї полиці,
    в свою чергу, пильні до трьох четвертин, анфасів
    із відбитками пальців. Спокушає театром, де, в закапелках-сховках,
    колесуючись в млі навзаєм, татуюючи їх фанеру,
    вони тішаться в павзах у драмі ляльок на шворках,
    чим, властиво, були ми у нашу еру.

    ІІ
    Вони вибігають зі будучини і, кричачи "даремно!",
    негайно туди вертаються; вам чується їх чечітка.
    Гілки опосіли птахи, численні несосвітенно,
    в них – ні пера, ні пуху, а лишень "дідька, дідька".
    Горизонтальне море, барвлене сонцепадом.
    Зимний вечір, позаочі у знемозі
    від синяви, бавиться, наче атом,
    намість розпастися, ланцюжком зі
    дзиґариків. Палені сірничини,
    гола статуя, знелюднілі місця танців,
    надто реальні, надто стереоскопічні,
    аби ще бодай в щось перевтілитись наостанці.
    Лише плющені речі, схожі на воду, рибу,
    надихаються часом родити іхтіозавра.
    Стихійно явленому, як вибух,
    профілю не знадобиться "завтра".

    ІІІ
    Помісь минучин-будучин, дана в камені, крупним
    планом. Розвиненим торсом і кінським крупом.
    Граматично узгодженими "був" і "буду"
    у границях осяжного. Дати цю річ, як груду
    нудних подробиць, в голій казковій хатці
    на лапах цибатих. Плюс нас, на лавці.
    Дати – лучачи з тими, кого любили
    в горизонтальній постелі. Або – у автомобілі,
    бранцями перспективи, ліній у рабстві. Заднім
    кріпчих умом. В ремствуючім, нагальнім
    конче – спротиві смерти – щемкім, драстичнім.
    Дати це разом – в тепер і вічнім
    житті, де, буцім ті яйця в сітці,
    ми отим однакові, що жахні насідці,
    одержимій у рамцях нашої ери
    шестикрилою поміссю віри і стратосфери.

    ІV
    Овид цвіту чобіт, плісені онучаки.
    Рокіровки і розмін років, століть на "ген-ген" і "от-от".
    Проти ночі ревуть, завертаючи з піль, муу-танки:
    крупний єдинорогий скот.
    Одне проникає в друге за помочі слова "друг"
    – рідше у розпал війни, чим ідучи з миром.
    Меч, у тузі за тілом при перековці в плуг,
    вислизає з руки, як мило.
    Крім повідка, хазяям і нíчим різнить собак,
    у книзі друга літера вторить отій, що перва;
    біля кінотеатру юрмляться підлітки, як
    в білоголовках замерзла сперма.
    І многорукість дерева для ветерана – мзда
    за одноногість, за чорний квадрат окопу
    зі водицею ржавою, де звізда,
    впавши, спасеться від телескопу.


    ----------------------------------------


    Рейтинги: Народний -- (5.41) | "Майстерень" -- (5.35)
    Коментарі: (4)


  18. Козак Дума - [ 2018.01.03 11:24 ]
    Танець з тишею
    Несамовита і холодна тиша
    листає сторінки всього життя.
    Вона черговий розділ тихо пише
    під музику мого серцебиття.

    Перегортає нескінченні ночі,
    похмуро зазирає у вікно.
    Її байдужі очі не пророчать
    мені нічого доброго давно.

    За вже немолодечі міцно плечі
    тримає сивочола танцівниця –
    моя коханка, вірна порожнеча,
    безмовна, невгамовна чарівниця.

    Відверто подивлюся їй у вічі,
    неволею не налякати бранця,
    одіну фрак і запалю всі свічі,
    та запрошу спокусницю до танцю.

    У мене усього було удосталь:
    любові, щастя, радощів, тривоги…
    Але за спокій – передчасні тости,
    іще ми не дістались епілогу!


    Рейтинги: Народний -- (5.15) | "Майстерень" -- (4.97)
    Прокоментувати:


  19. Козак Дума - [ 2018.01.03 11:05 ]
    Най, най, най…

    Віддам я долі непомірну требу,
    щоб побороти заздрість і пиху.
    І Небу щедрому подякую за тебе,
    за те, що стрінешся мені ти на шляху!

    Найзаповітніша в житті моєму мрія,
    як в час всесвітнього потопу Ной.
    Найвизначальніша за всі часи подія
    найголовніший із усіх герой!

    03.01.2018


    Рейтинги: Народний -- (5.15) | "Майстерень" -- (4.97)
    Прокоментувати:


  20. Козак Дума - [ 2018.01.03 11:07 ]
    Подія року?!
    До ручки довели вже „бгаття“ нас,
    від влади не чекав такого кроку –
    „безвіз“ назвати, як колись „безгаз“,
    подією сімнадцятого року!..

    „Досягнення“ те у скрутний цей час
    не варте навіть ламаного цента –
    ним скористатись за півроку з нас
    не спромоглося навіть і процента…

    Без пенсій доживаємо свій вік
    і без освіти звикли існувати.
    Без конституції уже не перший рік,
    без медицини будем вимирати.

    І з кожним роком усе більше „без“,
    реформи їх нагадують руїни.
    Не спинемо як цей парад імпрез,
    то можемо лишитись без країни.
    Як не зупинимо гаркавий полонез –
    зостанемося ми й без України!

    31.12.2017


    Рейтинги: Народний -- (5.15) | "Майстерень" -- (4.97)
    Прокоментувати:


  21. Козак Дума - [ 2018.01.03 11:39 ]
    Подарунки

    В житті бувають різні подарунки:
    букет квіток, сережки чи парфюм,
    художника веселого малюнки
    в міському парку, поміж вічних дум.

    Наряди, гроші, дім, освіта, бізнес,
    прикраси, відпочинок і сім’я –
    це основне, так званий катехізис
    того, що дарував постійно я.

    Та цих можливостей, кохана, ти не мала.
    Що жінка мужу може подарить, –
    слова ці ти не раз мені казала, –
    Лише себе, завжди і в кожну мить!

    Себе з лихвою дійсно дарувала
    й не лиш мені… Ти просто цим жила.
    Постелі згодом тобі стало мало
    і в решті-решт ти… по рукам пішла.

    Відомо навіть домогосподаркам,
    та мабуть не таким, як ти, під стать, –
    дурним смаком рахується подарки
    назад, колись кохана, забирать.

    31.12.2017


    Рейтинги: Народний -- (5.15) | "Майстерень" -- (4.97)
    Прокоментувати:


  22. Сергій Гупало - [ 2018.01.03 09:55 ]
    * * *
    Не хочеться передбачати холоди,
    Того, що люди уникати звикнули.
    Якби мене ще хтось нагородив,
    Що я зимових не хотів канікулів,

    То гармонійніше булось-жилось мені,
    Завжди теплом хотів би поділитися.
    А так – повзуть думки, як миші, вдалині --
    Однакові для ратиці і китиці.

    А холод суне довгий ніс. Щодня, на зло.
    І не зважає на безрадісні реалії:
    Он там один типаж усівся у шезлонг,
    Пишається, що любить сатурналії.

    Нестримно, звично тягне до тепла
    Тяжіння – не земне, а те, за смислами.
    Немовби щойно заметіль нас обтекла
    І шокувала доторками чистими.


    Рейтинги: Народний -- (5.57) | "Майстерень" -- (5.71)
    Прокоментувати:


  23. Петро Дем'янчук - [ 2018.01.02 22:21 ]
    Долоні
    Подібна зоряній фаті
    Гостинна , феєрична мрія
    Вальсуюча в моєму сні
    Лунає піснею , вродлива

    Ведем розмову сам на сам
    Жартуємо на різні теми
    Трапезу ділим пополам
    Смакуючи життєві терни

    Аналізуючи буття
    Приймаю розумом всебічно
    У вчинків є заслуг вага
    Що на шляху вмикають світло

    У всьому висновок один
    Ми вершники , актори долі
    Яким шипам збираєм плин
    Таким і раняться долоні.
    2018 рік.



    Рейтинги: Народний -- (4.91) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:


  24. Петро Дем'янчук - [ 2018.01.02 22:34 ]
    Віра
    Тобою марять мої дні
    Тобою марять мої ночі
    Летять мов зорі у ночі
    Слова кохання доленосні

    Шукаю спокій мовчазний
    Найти не можу , шаленію
    Мій сонця обрій золотий
    Віддав тобі життя надію

    Усе навколо зацвіло
    Ключем пташиним щебетало
    Любові чисте джерело
    Мене з тобою сповідало

    Твій відчуваю аромат
    Троянди квітка білокрила
    Запрошую в Едему сад
    Де ми з тобою - долі віра.
    2018 рік.



    Рейтинги: Народний -- (4.91) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:


  25. Марґо Ґейко - [ 2018.01.02 19:26 ]
    Обсидіанові очі
    Я дякую тобі за ніжні очі
    Обсидіанові немов ацтекський ніж
    Ти уві сні з’являєшся щоночі
    Я підставляю серце, хочеш ріж!

    Різьби на нім витки ініціалів
    Чекань свій лик в традиції ікон
    Відправа особливих ритуалів
    Віршує свій містичний типікон

    Я дякую тобі за всі розмови
    Але ще дужче за оте, що між
    За кожне недовимовлене слово
    Неперетнутий потайки рубіж

    За красномовність повного мовчання
    Яке є більш змістовним аніж speech
    За аскетичність в рухах за пручання
    У боротьбі бажань і протиріч

    Я дякую тобі за кожен привід
    В твоїх обіймах зупинити мить
    У сни приходиш ти? Чи може привид
    Яким ночами серце тихо снить?!

    Дбайливо зберігаю кожен дотик
    У тайнику під назвою душа
    Він буде там зі мною мабуть доти
    Допоки кровоток не спинить шал


    Рейтинги: Народний -- (5.69) | "Майстерень" -- (5.75)
    Коментарі: (9)


  26. Олександр Сушко - [ 2018.01.02 19:24 ]
    Усе не так!
    Повсюди щастя, гроші та любов,
    Чигає благодаті пильне око.
    Але у мене сльози - не улов:
    Усе не так, не те, вилазить боком.

    Друзяку стрів. Розважимось, ачей?
    Вже думав, що не вилізу із чата.
    А він про спирт кацапською рече,
    Поезії мої не хо читати.

    Сумую. Сів за гральний автомат.
    Збагатшаю! Ввижаються купюри...
    Поставлено зарплаті шах і мат,
    Програв усе, зідрали навіть шкуру.

    Назустріч краля. Хвицалки від вух,
    Аж дибом стали на мошонці пейси.
    Зубата, погляд - жесть. А я лопух.
    Іду в трамвай, вона - у мерседеса.

    А чи складу у купу два плюс два?
    Звичайна шістка стане, врешті, тузом?
    Течуть повз мене блага і людва.
    Хтось має все. А в мене - тільки муза.

    02.01.2018р.



    Рейтинги: Народний 5.5 (5.44) | "Майстерень" 5.5 (5.84)
    Коментарі: (5)


  27. Марґо Ґейко - [ 2018.01.02 18:56 ]
    Плоский штопор
    Каньйон зумів мене зачарувати
    Ріки і вітру ерозійний простір
    Обрамлений хмаринками із вати
    І скелями, що здалека не гострі

    Здіймаюсь на його рельєфне плато
    Дивлюся на ступінчастість граніту
    Тріпоче вітер легковажно плаття
    Безодня тягне силою магніту

    Стрибаю у тенета до природи
    Ширяє дофамін в мої судини
    Дзеркалять силует бездонні води
    А скелі необачність засудили

    Тому що навмання, без парашута
    Навіщо він, коли я маю крила?!
    Але кренить, збиваюся з маршруту
    Бовтаюсь мов вітрильник без вітрила

    Де крила?! Я ж була одвіку фея
    Літала під орудою у долі
    Ростила їх, плекала у ідеях
    Чому згубила пір’я з сили й волі?!

    Допоки не торкнулись ноги грунту
    На відстані від мене варти тверді
    Я дихаю повітрям в повні груди
    Але життя іде в обійми смерті

    А може не життя це було зовсім?!
    Бування в певнім просторі і часі
    Тож треба жити, бо настане осінь
    Зупинить хід життєвих катавасій

    І вмить стає не страшно, я розкута
    Похило вчусь ширяти, отже досить
    Проте, де є вина, там і спокута
    Безпомічність - це мій останній досвід

    Зефіре, ти ж не вій на мене косо!
    Заручниця твоя втрачає опір
    І янгол поруч також тебе просить
    Завалююсь невпинно в автооберт

    Лечу в бічному збуренні потоку
    У ковзанні з критичним кутом зносу
    До гострих скель лишається півкроку
    Не вийти з обертань навколо осі

    Покликана за обрій міражами
    В бажанні осягнути краєвиди
    Без крил не облечу їх віражами
    А штопор - шлях один - до панахиди.


    Рейтинги: Народний -- (5.69) | "Майстерень" -- (5.75)
    Коментарі: (4)


  28. Іван Потьомкін - [ 2018.01.02 17:58 ]
    ***


    Україно рідна, скільки тебе дурили,
    Зачавши од Богдана чи й раніш,
    Як безнастану висотували твої сили
    Чи й продавали за ламаний гріш.
    Який же треба розум було мати,
    Щоб волю, здобуту протягом століть,
    Захищену надійно мирним атомом,
    Знищить самотужки на догоду катові,
    Що споконвіку зачаїв на тебе злість.


    Рейтинги: Народний -- (5.63) | "Майстерень" -- (5.87)
    Коментарі: (2)


  29. Сонце Місяць - [ 2018.01.02 17:40 ]
    corpus orpheī
     
    ı.

    орфей залишає гадес
    щоб жити у передмісті
    хляти цикути кляті
    споживати собачу радість

    бентежити й дратувати
    або як повний місяць
    співати пісень звірам
    хай у тім не було змісту

    дощами чи заметіллю
    блукає його тіло
    пощо нікому не звісно
    ексцентричне читай особисте



    ıı.

    а ще був непарадний епізод
    коли притомний ледь орфей нірванний
    відпочивав чи трохи спав собі у ванні
    & з тілом селфився народ

    фанатам & завидникам шалом)
    хотілося брудних подробиць
    natura hominis шо зробиш
    але якось таких подробиць не було



    ııı.

    звісне алегорійне
    ракурси & наративи
    пізньоготичний стиль
    свої принесе плоди

    вулиці вічних міст
    синуси тильдоподібні
    пагорби & горби

    срібло міняючи
    на сновидіння мідь
    & недоречність рим
    вештається собі


    орфей чи його тіло
    чи тіла його

    тінь








     




    Рейтинги: Народний -- (5.48) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (20)


  30. Лариса Пугачук - [ 2018.01.02 15:11 ]
    Точка повернення
    Стежка як стежка,
    поле як поле: і твоє, і моє.
    Що там ділити – сльози та сміх?
    Їх вистачало на всіх,
    як і веселки в небі.
    Поділили на кольори:
    це твій, а це мій.

    Стежка межею стала:
    це – твоє, це – моє, переступати – зась!
    Ась?
    Хтось не почув застороги.
    Хрясь!
    Переломили.
    Не хліб – душі навпіл:
    і твою, і мою.
    Кров’ю стекла веселка
    в землю, зцементувавши її.

    Брилами горя
    крепнув рубіж.
    Закам’янілі серця
    стали глухою стіною.
    Виросте як до неба,
    землю розколе навпіл .
    І твою.
    І мою.

    Господи, стежку дай,
    що приведе до тебе
    кожного з нас.
    Поки ще цілий світ.

    02.01.2018


    Рейтинги: Народний 0 (5.49) | "Майстерень" -- (5.55)
    Коментарі: (13)


  31. Любов Бенедишин - [ 2018.01.02 15:01 ]
    ***
    Тягар образ, липкі спокуси,
    знак провини...
    Зжирає плоть і душу душить
    страх тваринний.

    Передчуття біди і краху,
    лет в безодню.
    Взиваю:
    "Визволи від страху,
    Страх Господній!"


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (10)


  32. Ірина Вовк - [ 2018.01.02 13:43 ]
    "Ліхтар"

    Горів, надихаючи світлом перо,
    Тремтів, від бажання нам руки зігріти…
    А вітер шалений пустив помело –
    І світло погасло, і шквалом розбиті
    Уламки рядків, що пашіли вогнем,
    Яскраві від рим, наче соняхи з літа,
    У темряві тліють. Лише де-не-де
    Займаються іскрами вуглики літер.
    І жаром проймають вцілілі слова –
    Буденні, прості, не парадні, не пишні.
    І радість сьогоднішня в них ожива,
    Виблискують чисто в них болі колишні.
    І враз прозріває майбутнього суть.
    І спалахом думка пронизує тишу –
    То ж руки сірник ліхтарю піднесуть,
    Хай знову горітиме сонячним віршем
    Уява і мрія – натхнення моє…

    У світі для всіх нас ліхтарики є!

    Перша публікація у газеті «Молода Галичина», 1983 рік, День студента.


    Рейтинги: Народний 0 (5.66) | "Майстерень" -- (5.8)
    Коментарі: (1)


  33. Оксана Мазур - [ 2018.01.02 13:39 ]
    Не…
    Не цілуй її шию, хай храми спинаються в небо,
    Хай шпилясті пір’їни збиває стріла торжества.
    У вітражному співі органу хто Либідь, хто лебідь,
    А вона упокорена Леда чужого ребра.

    Їй не каятись – жити, зануривши пальці прозорі
    В помаранчеву пащу геєнни, а суддями хто?
    Запинай стегна, груди, живіт, але звершиться голо
    Опівнічне пророцтво купальської ночі. І сто

    Зголоднілих русалок протяжно ураз заголосять,
    Розтинаючи тишу липневу на повсть проміж зір.
    Ти забудеш її, а вона обстриже чорні коси,
    Вона висіє коси і з того народиться звір…

    Там де льон і жита, де яєчка висиджує чайка,
    Де козак задрімає, схмелівши од браги тепла,
    Там пройде дивний звір, у стежину зволочиться крайка,
    Тільки коси обрізані, мабуть, навряд чи й була…

    Не цілуй ані шиї, ні перса чи смагу рамена,
    Не звертай навіть погляд у сад полуниць-молитов.
    Білі яблуні палені, зболені мавки і темне
    Вишиття гарячковою гладдю старих корогов.

    Не цілуй! Хай цілує вона, хай скипає окропом,
    Молоком вишугує за межі і щерблений край,
    Непритомною кров’ю, паруючим криком щокроку
    Помирає з жаги. Але ти не цілуй. Не чіпай.
    6.06.17


    Рейтинги: Народний 5.75 (5.58) | "Майстерень" 6 (5.68)
    Коментарі: (25)


  34. Домінік Арфіст - [ 2018.01.02 11:41 ]
    тінь...
    тінь вища людини – коли перед нею стіна…
    ніхто нікому не винен – коли всі кругом – вина́…
    ви́на… червоні ріки – пий-залийся… віки́
    я відпускаю наві́ки лебедем із руки…
    птиці дарма́ що в небі – всі путі до землі…
    кожному по потребі – голих у королі…
    вільних у божевільні… караних у кати…
    проповіді недільні… вибілені хрести
    о́біч доріг вчорашніх… пустки… пастки́ облуд…
    помирати не страшно – важко крізь біль і бруд
    тіло своє дожити вдячно у доброті…
    легітно відпустити… душеньці-сироті
    вимолити покуту… випрямити путі…
    ді́тьми… піснями бути – лиш би не в небутті
    Богу вернути душу – що відбула… збулась…
    це єдине що мушу… щоб не вертати в Час…
    не повертати в зиму – Господи, зимно як…
    пізню зітру сльозину… і простягну мідяк…
    … лебеді відлетіли – люта нині зима…
    і не холодно тілу – тіла більше нема…


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (19)


  35. Оксана Дністран - [ 2018.01.02 10:01 ]
    ***
    Відболілося маками,
    Відридалося відчаєм.
    Не пручаюсь, однаково
    Фотоплівки засвічені,
    Світ на долі поділений,
    До клітин – одцифрований,
    І за нашими спинами
    Вже не ангели, - ворони.

    2017


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.43) | "Майстерень" 5.5 (5.5)
    Коментарі: (2)


  36. Неоніла Гуменюк - [ 2018.01.02 09:46 ]
    Ви так далеко...
    Ви так далеко нині від сімей,
    Бо Батьківщину треба захищати,
    Охороняти сон малих дітей,
    Та щоб могли дорослі працювати.

    Сьогодні ви далеко від родин,
    Від батька, неньки та рідної хати,
    А в когось ще дідусь, мабуть живий,
    Що перемогу ніс у 45-м.

    Заради них тепер ви на війні,
    Холоднийх бліндажах, сирих окопах
    Вигнати ворога з вкраїнської землі,
    З близькими святкувати перемогу.

    2018 р.


    Рейтинги: Народний -- (5.25) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:


  37. Неоніла Гуменюк - [ 2018.01.02 09:45 ]
    Ви так далеко...
    Ви так далеко нині від сімей,
    Бо Батьківщину треба захищати,
    Охороняти сон малих дітей,
    Та щоб могли дорослі працювати.

    Сьогодні ви далеко від родин,
    Від батька, неньки та рідної хати,
    А в когось ще дідусь, мабуть живий,
    Що перемогу ніс у 45-м.

    Заради них тепер ви на війні,
    Холоднийх бліндажах, сирих окопах
    Вигнати ворога з вкраїнської землі,
    З близькими святкувати перемогу.

    2018 р.


    Рейтинги: Народний -- (5.25) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:


  38. Володимир Ляшкевич - [ 2018.01.01 17:51 ]
    Чоловіче
    Пиши лише рядки магічних слів,
    аж доки не потане туга днів -
    пиши себе собі собою, - не жінкам,
    бо їм це - як безодні фіміам,
    бо все - співмірності, і хто б хотів
    знести донизу з високості храм,
    складаючи, так чи інакше, крам.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.6) | "Майстерень" 5.5 (5.62)
    Коментарі: (6) | " Поетичні баталії - чоловіки vs жінки "


  39. Сергій Гупало - [ 2018.01.01 17:26 ]
    * * *
    Не все ще погано, якщо не болить голова, −
    Думки припливають, осяяння, вічне горіння.
    Відчинені двері. Поблизу − і слава-хвала,
    І гості, що вчора у тебе шпурляли каміння.

    Тривожно і лячно, одначе − даруйте! − прогрес.
    Летять не надумані смисли угору птахами.
    За листя опале зачіплюється інтерес
    І хочеться йти у дитинство далеке, до мами.


    Рейтинги: Народний -- (5.57) | "Майстерень" -- (5.71)
    Коментарі: (2)


  40. Сергій Гупало - [ 2018.01.01 17:39 ]
    Незнищенність
    Не завершена пісня про лиса рудого і книгу трави.
    І даремно Антонич Богдан – сонцеслав одіссейського шляху.
    Повернутись на рідну Ітаку – дочасно в отой вітровій,
    Як і жити в господі у Господа сміло, не маючи страху.

    А чи птаху позаздриш у злісну, як відьма, негоду таку?
    Як літати, то рибою краще, щоб тихо у світ ікропаду
    Заховати сміливість, оперену знаком бездонних лагун,
    І для старості досвід собі добирати геройсько-баладний.

    Це не гусінь повзе по одвірку – стікає фольклорна сльоза.
    Під вікном ялівець чубовитий тамує густіючи смисли.
    І поета слова заважніли на гіллі, як на терезах:
    – Перевернете небо – і щезнуть роки-місяці, дні та числа.


    Рейтинги: Народний -- (5.57) | "Майстерень" -- (5.71)
    Прокоментувати:


  41. Олександр Сушко - [ 2018.01.01 16:51 ]
    Диверсія
    Надворі дощ, моква, сльота,
    Шерхоче листям липи крона.
    На квадрокоптері кота
    Лошарі скинув на балкона.

    Втомив блохастий, сил нема,
    Оселя у пахучих мітах.
    Вже краще теща чи тюрма,
    Чи у заручниках в бандита.

    Лукавець він і вереда,
    А на додачу - ненажера.
    На капці підніма хвоста,
    Нові окроплює шпалери.

    Загнав жахіття у куток.
    Пручалося, кусало руку.
    Та виручає молоток:
    Впокоїв, затоптав у сумку.

    Нарешті скинуто вантаж,
    Упав з душі важезний камінь.
    А кіт ожив. Іде як паж,
    Зволожує новенькі рами.

    Прийшов додому. Чую "Гав!",
    Кудлатий пес гризе пуанта -
    Коли свиню сусіду клав,
    То підсадили диверсанта.

    Від галасу казан гуде,
    Слова згадались знамениті:
    Роби стороннім тільки те,
    Чого бажаєш власним дітям.

    01.01.2017р.


    Рейтинги: Народний -- (5.44) | "Майстерень" -- (5.84)
    Коментарі: (4)


  42. Марґо Ґейко - [ 2018.01.01 16:49 ]
    Й пляшку сухого вина
    Велична постать, лагідні руки, губи речисто мовчать
    Очі нещадні карі магніти, лава застиглих свічад -
    Альфа й Омега, магма пекельна, блиск вулканічного скла
    В цих океанах можна втопити змія вселенського зла

    Натовп навколо, вічна самотність, вдома та на чужині
    Бути зі мною хочеш, я знаю, сумно без тебе мені
    Ночі чування, безмір вагання, рветься терпіння струна
    Вип’ємо разом море кохання й пляшку сухого вина?!


    Рейтинги: Народний -- (5.69) | "Майстерень" -- (5.75)
    Коментарі: (5)


  43. Олександр Сушко - [ 2018.01.01 16:15 ]
    З Новим роком, наче!
    Мене заколупав ажіотаж,
    Підземний гелгіт, лайка, штовханина.
    А нині - перше січня, спокій, блаж,
    Людей немає, дихається вільно.

    Сьогодні день похилений, хиткий,
    Люд перегар вихекує із дула.
    З Дніпра побіг напитись навіть Кий,
    Товпа ж лежить наморена, поснула.

    У переході пиво ссуть бомжі,
    Жують сиру тараню на закуску.
    І кожен має те, що заслужив:
    Хтось - алкоголь, а я - жіночу блузку.

    Сусіду свято - жирна ковбаса,
    Аби столи згинались від спиртяки.
    А я щодня кружляю в небесах,
    Відпочиваю в пазусі у мавки.

    Прийшов з роботи. Скоро буде ніч,
    Амур на кухні доїда салата.
    Мені знімає ладо шати з пліч:
    Ідем у ліжко, будемо "літати".

    Ширяли довго. Втомлене крило
    Вгорнуло щастя втішене під боком.
    Ми будем спати, гріти поролон,
    А вас, шановні друзі, з Новим роком!

    01.01.2018р.



    Рейтинги: Народний -- (5.44) | "Майстерень" -- (5.84)
    Коментарі: (1)


  44. Світлана Майя Залізняк - [ 2018.01.01 15:18 ]
    Епізоди
    1

    Всюди гідри, лицемірство, тупість.
    Справжньою лишатися чи ні...
    Пропливаю між мурен і гупій
    У хиткому жовтому човні.

    Годувальні для пернатих, теплих.
    Тьма вертепів для сліпих ляльок.
    Епатуйте, вигравайте еппли.
    Тиражуйте мантру: "...буде ок...".

    2

    Новоріччя. Ні на шеляг снігу.
    Ждуть розвою шолудиві пси.
    Радісно, червоно від розбігу.
    Молитовно прошепчу "єси...".

    Горобці злякалися петарди,
    На бруківці пазли, конфеті.
    Миру ждуть, воюють леопарди.
    Знишклі миротворці - у хвості.

    Свято нині. Тіштеся, радійте.
    Рік собаки доброї гряде.
    Хап гризеться за посаду війта.
    Круть палац над будами кладе.

    3

    Я відстала від юрми та моди.
    Хорт на сцену вийшов. Скавулить.
    Музо, домонтуймо епізоди!
    Гострі шпиці підбирають нить.

    Оптимізму дози не ударні.
    Мандаринку здоганяє кіт.
    Я б молола каву десь... у Варні.
    Та тримає рідний живопліт.
    ......

    2018


    Рейтинги: Народний -- (5.77) | "Майстерень" -- (5.89)
    Коментарі: (5)


  45. Лариса Пугачук - [ 2018.01.01 15:05 ]
    Пролог
    Неначе осінь: немає снігу.
    То й не зима!
    Туман у коси –
    росинки срібні рука зніма.
    Годинник збився –
    завмерлі трави у зелень йдуть.
    Тепло стрімливо скидає важкість набридлих пут.
    Хода мов танець, у грудях сонце,
    душа увись.
    Ще б заспівати…
    Ну де ти, пісне?
    Агов, проснись!

    01.01.2018


    Рейтинги: Народний -- (5.49) | "Майстерень" -- (5.55)
    Коментарі: (22)


  46. Ірина Вовк - [ 2018.01.01 02:32 ]
    Новорічне
    За ту Любов, що серце зігріва,
    за тих людей, що поруч, крок за кроком
    з Надією, що вища за слова,
    живуть днем завтрашнім...
    За щастя! З НОВИМ РОКОМ!


    Рейтинги: Народний -- (5.66) | "Майстерень" -- (5.8)
    Коментарі: (2)


  47. Ірина Вовк - [ 2018.01.01 02:37 ]
    "Новий рік" (дитяча пісня)
    Новий рік, Новий рік –
    Добрий він чоловік:
    - Тук-тук-тук! Тук-тук-тук!
    Я ваш друг! Я ваш друг!

    Гості йдуть, щось несуть,
    Їм пиріг подадуть!
    Вилочки́ – на бочки́!
    А пиріг – у ручки...

    А по тім, а по тім
    Танцювати ходім.
    Стук-каблук! Стук-каблук!
    От так рух! От так рух!

    З дитячої музичної книжечки "В лапку джміль бере смичок". - Львів: Ліга-Прес, 2013.


    Рейтинги: Народний 0 (5.66) | "Майстерень" -- (5.8)
    Прокоментувати:


  48. Нінель Новікова - [ 2017.12.31 22:41 ]
    Вітання
    Півень згинув-забіяка,
    Прихопивши сніг...
    Рік веселої Собаки
    Лащиться до ніг!
    З Новим Роком, творчі люди!
    Хай Вам мир і щастя буде!
    Дай Вам Бог добра і сили,
    Щоб Собака не вкусила!!!


    Рейтинги: Народний -- (5.49) | "Майстерень" -- (5.47)
    Коментарі: (2)


  49. Олександр Сушко - [ 2017.12.31 21:44 ]
    Зінське щеня
    Зі звалища надбіг блохастий пес,
    Штовхає гавра поетичну хвіртку.
    У мене хвилювання, спротив, стрес -
    Скажене, ще учепиться у литку.

    А, може, псяка зовсім молодий?
    Не бачив ані м'яса, ані сала?
    Оббріхує подвір на всі лади,
    Одважив щигля, виявилось - мало.

    Кусає за халяву лютий звір,
    Із рота піна виліта заразна.
    Потиличник для нього - перебір,
    Обпудиться умить здихля нещасна.

    Дивитися не можу без сльози,
    Правиця в пащу устромля сосиску.
    О, люди! О, манери! О, часи!
    Ще гавкнеш раз - візьму у руки різку.

    31.12.2017р.


    Рейтинги: Народний -- (5.44) | "Майстерень" -- (5.84)
    Коментарі: (6)


  50. Володимир Ляшкевич - [ 2017.12.31 20:29 ]
    Одіссей. Продовження
    Все глибші, тонші проминулого сліди,
    на упокореній сітківці бруку тільки
    дощу нічного пил і марево вітринне, -
    земного суму барвні вогники розмиті -
    і каблуки леткі нової Пенелопи
    виспівують так мідно, мірно, як щити
    колись услід моїм човнам зі скель Ітаки.


    Рейтинги: Народний 6 (5.6) | "Майстерень" 6 (5.62)
    Коментарі: (15) | "Одіссей 3"



  51. Сторінки: 1   ...   500   501   502   503   504   505   506   507   508   ...   1855