ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Євген Федчук
2026.11.22 14:01
Дорога асфальтована кудись мене вела.
Ліси навколо золотом горіли.
Іноді з неба дощиком кропило.
Я їхав їхав від села і до села.
Та десь, напевно не туди звернув.
Те зрозумів, як довгий шлях проїхав.
Замовк мій навігатор, як на лихо.
Тож я на межі

Борис Костиря
2026.11.22 13:19
Холод ще повільно відступає,
А тепло приходить, мов король.
Долинають голоси із раю.
Так весна вступає в гідну роль.
Мерехтлива мова небокраю
Прозвучить, як первісний пароль.

Квіти язиками небо молять

Віктор Кучерук
2026.11.22 07:39
Жовтавий вихор знявся із дерев
І закружляв, описуючи кола, -
Так час летить, не знаючи перерв,
І струшує минуле з виднокола.
Несеться в далеч тужний шепіт крон,
В танку сплелися багрянець і просинь, -
Тримає гідно свій старий фасон,
Аби мені сподоб

хома дідим
2026.11.21 22:43
ніхто ні разу не просив
мене
дістати з неба зірку
мабуть життя пройшло дарма
поезія це рух окремий
або рух
усього із усім
і звідки взяти певність

С М
2026.11.21 20:31
Гроші прогулявши
Йди де платять і заробляй ше
Гроші це дим
Загрібай готівкою у заначку всі

Ферарі чи кав’яр, зірковий люкс
Можу придбати футбольний клуб

Артур Курдіновський
2026.11.21 18:28
В душі - гіркий відбиток болю втрат.
Лунають самоти осінні дзвони.
Та тільки вірний перстень Соломона
Не дозволяє бити у набат
І темний проклинати каземат,
В якому все життя дарма спливає.
Як лячно підійти до вогнеграю,
Бо він чужий! У когось є свя

В Горова Леся
2026.11.21 14:59
ПЗ неба червоно захід хлюпає,
Зафарбовує сокурину.
Будуть в осені сумнолюбої
Ще погідні та теплі днини.

Будуть в осені любоніжної
Над водою легкі тумани.
Буде осінь щоранку іншою,

Борис Костиря
2026.11.21 13:13
Я лезами тендітних пелюсток
Прийду у край нечуваний, незнаний
Крізь сонце і розпечений пісок,
Де квітне час глибокий, несказанний.

Так важко парадоксами іти,
Шляхами незбагненними, чужими.
Ти битим склом дістанешся мети,

М Менянин
2026.11.21 12:33
Гусак містом ходить-бродить*
винуватий без вини,
що шукає – не знаходить
бо довкола стан війни.

Ой, шкода як, сумний пташе,
не гроза, не буревій
так змінили життя наше –

Оксана Лозова
2026.11.21 11:57
Ні промінчика. Ніч смоляна.
Вже націлені жерла…
Люд у світі дивується нам:
Ще живі, ще не вмерли.
Стіни зводим і сієм жита,
Хоч війна за війною,
І бороним безцінне життя –
Та якою ціною…

Юрій Гундарів
2026.11.21 11:18
Унаслідок російської атаки на Київ 19 листопада 2026 року вибухова хвиля від падіння уламків пошкодила вікна, рами та окремі елементи фасаду й карнизів Володимирського собору.
Одними з авторів розписів у цьому храмі є видатні художники Віктор Васнєцов і

Олена Побийголод
2026.11.21 07:39
Із Василя Лебедєва-Кумача)

Барвить РАНОК світозорий
мури в древньому Кремлі.
Прокидається бадьорий
люд радянської землі.

Прохолода добромисно

Віктор Кучерук
2026.11.21 07:20
Німіють, поколюють, просто болять
Натруджені працею руки,
Та хочуть, як завжди, мене обійнять
Опісля гіркої розлуки.
В зусиллі притиснуть - прожиті літа,
Турбота, терпіння і ласка,
І мамина мудрість, одвічно свята,
Що з буднів утворює казку.

Артур Сіренко
2026.11.20 23:44
Колись, не так давно, в часи не такі уже й давні і навіть не епічні, і не міфічні я написав новелу «Дружина прокурора». Мене тоді звинуватили в упередженості, однобічності, суб’єктивності, надлишковій актуальності (це не література, мовляв), гіперболізова

хома дідим
2026.11.20 22:24
видива осінні
мокнуть під дощем
красоту зацінить
дехто із нікчем
начебто дизайнер
інколи естет
часом копірайтер
може і поет

Володимир Бойко
2026.11.20 21:23
Догоряє свіча горизонту,
Розповзається напівпітьма.
Вовкулаки незримого фронту
У облогу беруть крадькома.

Поховалися далі чимдалі,
Світ уклався у відстань руки.
Лиш в астралі, мов авта на ралі

Світлана Пирогова
2026.11.20 21:11
Осіння ніч
примчала на колісниці,
зупинилась…
п'є чашу темряви
до самого дна.
Ловить крізь тишу звуки -
гучно…
гучно…

Артур Курдіновський
2026.11.20 20:59
Не забуду! І свічка ніколи не згасне!
Я шукаю Її серед суму алей,
Заглядаю в обличчя байдужих людей,
Все навколо здається пустим і невчасним.
О, насніться мені, рідні очі прекрасні!
Вся реальність - поламана. Все шкереберть.
Ніжний погляд юрбою спап

Борис Костиря
2026.11.20 13:05
Чоловік, що прожив небагато
І розтанув у розквіті сил,
Мов згоріле до часу багаття,
Наче птах без польоту і крил.

По собі він залишив надгробок,
Ну а пам'ять розтала в літах,
Почорнілих, як зношена роба,

Ігор Терен
2026.11.20 12:46
Настала драма у комедіанта –
розтанули ілюзії і ось
нема кому у вічі заглядати,
прокажене продовжує стріляти,
а західне недочуває, – SOS!!!

***
Малоросійців зомбувати просто

Юрій Гундарів
2026.11.20 10:40
Від ракетного вибуху тремтить земля,
а надворі дитячий голос: «Бабах!»…
Не відає ще нерозумне маля,
що війна - жах…

Воно думає, що це просто гра:
дорослі ж не можуть його вбити
чи завдати важких ран!

Віктор Кучерук
2026.11.20 05:52
У наших жилах предків міць і сила,
А в пам'яті - звитяги чималі, -
Шукаю гідних, щоби відомстили
За сльози української землі.
Пліч-о-пліч станем проти супостата,
З'єднаємось в єдиний моноліт,
Бо час уже йому борги вертати,
Прийшла пора за все дав

С М
2026.11.19 23:26
Враз, у далекій землі
На диво, долоні мої
Воложіють з очікувань

Квітень, повітряна млість
Ліхтарі, а дитина як снить
На алеї піхоти стрій
Друже, хто із нас неправий

хома дідим
2026.11.19 22:57
мла імлиться
ще хтось її не боїться
ані в політичному сенсі
ані в релігійному смислі
хтось не звертає уваги
яка насправді різниця
але бувають інші
завше бувають інші

В Горова Леся
2026.11.19 22:24
Розриває тишу ранню криками
Птаха, ніби воду каламутить —
Так безглуздо.
Куширями сплутані спокути
Майже занімілі та забуті,
Тануть поміж тінями безликими,
В мулі грузнуть.

Ольга Береза
2026.11.19 17:18
Лиш, прошу, не розказуй мені про війну,
бо війна — то не гасла, а кров, глина й порох.
Ані те, як з донецьких доріг я прийду,
залишивши в бою половину опори.

Чи як свист небосхил на шматки розтинав,
де вогонь, побратими, окопи і вибух…
Як за кожни

Ольга Олеандра
2026.11.19 16:18
Давай перепишемо сенси, видалимо з них поверховість.
Потім приберемо шаблонність. Натомість… натомість
додамо у них ніжність – легеньку, наче пір’їну, що лягла на поверхню ставка.
Моя ніжність до тебе саме така.

А ще додамо обережність, щоб вітер, к

Артур Курдіновський
2026.11.19 16:11
Все затихло, замовкло у снах листопада...
Тільки сірі світанки та дні мовчазні
Нагадають, якими були навесні
Почуття та листи. Знову зайва порада
Заглушає тонкі солов'їні рулади...
У дворі вже давно поміняли паркан.
Все за ним тепер видно. Ніяких о

Борис Костиря
2026.11.19 13:22
О, як важливо вчасно відійти
Від суєти, марноти, часоплину!
Лиш тільки так ти досягнеш мети
І будеш вільним, мов незламна глина.

Я залишаю сцену у той час,
Коли вручають ордени й медалі,
І йду у ліс, де мій вогонь не згас

Тетяна Левицька
2026.11.19 08:08
Що сталось, те сталося,
так мало бути.
У Господа: палиця,
ліки, отрута,
і дні пораховані
до воскресіння,
і сльози знедолені
в смутку осіннім.

Віктор Кучерук
2026.11.19 06:47
Дощ уночі по вікнах тарабанив,
А потім сонце висушило скло,
Через яке всміхавсь до мене ранок,
Очей торкаючись і світлом, і теплом.
Ще ніздрі лоскотали аромати
До блиску вимитих листочків і цвітінь,
І в закутку затемненім кімнати
Ховалася поспішн

хома дідим
2026.11.18 22:50
відомо
виживає сильний
перемагає найсильніший
а дружба не перемагає
бо це лукавство й евфемізм
пригадуючи друзів навіть
атож були і в мене друзі
всі розійшлись кудись із часом

Артур Курдіновський
2026.11.18 19:48
Слова, слова... Яка ж у них ціна?
Вони - лише слабка анестезія.
Підробний світ чекає на месію,
Ми поодинці бачимо з вікна
Фантазії свої, в яких весна
Перемагає осінь, світлій Музі
Дарує сукню на казковім лузі
З тендітних синіх пролісків своїх...

Олена Побийголод
2026.11.18 17:06
Ану, нам пісню проспівай, веселий вітре,
веселий вітре, веселий вітре!
Моря і гори облетів ти всі на світі,
і всі на світі вислухав пісні.

    Заспівай нам про гори й пустині,
    про таємні глибини морів,
    про небокраї сині,

Борис Костиря
2026.11.18 16:24
Я шукаю в бездонному морі
Той важливий непізнаний знак,
Ніби спогади сиві, прозорі,
Що впіймає сумний неборак.
Я шукаю у пеленах ночі
Тіні натяку, впізнаний жест.
Я забуть наполегливо хочу
Те видіння, що прагнуло жертв.

Вячеслав Руденко
2026.11.18 14:49
Під шерех листя верб мені співало в гливах
Одне, мов з лісу, довге і густе,
А інше — ніби у раптових зливах,
Як згадка про минуле і пусте…

Лунало гучно, як стара бандура,
В потоках звуків між пожовклих крон,
Чи чумака забутого натура
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори на сторінці:

Олександра Маківка
2026.11.16

Ярослав Ковальчук
2026.11.12

Петро Бончицький
2026.11.08

Віталій Татленко
2026.10.28

Микось Діденко Сухоцвіт
2026.10.27

Оксана Стемковська
2026.10.19

Йа Власне
2026.10.17






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




 
 
Поезія


  1. Козак Дума - [ 2017.11.01 09:40 ]
    Балерина
    Ногами не торкалася землі,
    пташиною літаючи по сцені.
    Її чарівні очі у імлі,
    як дві зорі світилися зелені.

    Чутливі руки і осиний стан,
    та сповнене тепла велике серце
    проводили через життя туман,
    допомагали у щоденних герцях.

    У першу чергу "па" і "фуете",
    часу не вистачало на обранця.
    Вона думки відкинула про те
    і віддалася цілковито танцю.


    Рейтинги: Народний -- (5.15) | "Майстерень" -- (4.97)
    Прокоментувати:


  2. Козак Дума - [ 2017.11.01 08:43 ]
    Іди за мною
    Бери хреста, іди за мною,
    я поведу тебе за хмари.
    Полинемо удвох з тобою
    туди, де пломенять Стожари.

    Я підійму́ тебе до неба,
    у царство зоряного світла.
    Відкрию ту красу для тебе,
    аби зірницею ти квітла.

    Я поведу тебе у вічність,
    ми перетнемо невагомість.
    Побачиш Всесвіту вели́чність
    і опануєш підсвідомість.

    Візьми свій хрест і йди за мною,
    немов за хлібом йдуть голодні.
    Лиши все тлінне за спиною –
    я виведу тебе з безодні!


    Рейтинги: Народний -- (5.15) | "Майстерень" -- (4.97)
    Прокоментувати:


  3. Олександр Сушко - [ 2017.11.01 06:45 ]
    Дістав!
    Плаче дівка в інтернеті,
    Ллється слізок водоспад.
    Чоловік - потворний йєті.
    Вдома - січа, Сталінград.

    Йти, чомусь, боїться в хату,
    Каже, вчора ледь не вмер.
    Песик вирвав шмат із заду -
    Постарався бультер'єр.

    Утікає від папужок,
    Бо здзьобають бурерброд.
    Під сафою торба сушок,
    Уночі кладе їх в рот.

    Квокче курка на балконі -
    Не подобається пах!
    Пшикає одеколоном,
    Геть уже поїхав дах.

    Є гусак у ванні, жирний,
    Ужива м'яку траву.
    Десять років благовірний
    Писка миє у ставу.

    А у спальні три удави -
    Цюця, Вишкварка і Рекс.
    В ліжку з ними - Боже правий! -
    Не подобається секс!

    Кіт помітив трохи капці -
    Муж одразу чмиха в ніс.
    Все, дістав! Іду на танці!
    Потім - шашличок і ліс.

    Хай бере мітлу, амеба,
    Прибирає зоопарк.
    Як не зробить все як треба
    Повернуся - вирву карк.

    31.10.2017р.


    Рейтинги: Народний -- (5.44) | "Майстерень" -- (5.84)
    Коментарі: (2)


  4. Валентина Попелюшка - [ 2017.10.31 21:17 ]
    Сьогодні не модно вмирати від старості
    Сьогодні не модно вмирати від старости,
    Мерзнуть пуп’янки, сохнуть паростки.
    Ми впали в немилість,
    Планета втомилась
    Усіх нас тримати.
    Нас дуже багато.
    Мачуха?
    Мати?
    Дітисьок мільярди,
    Спустошені надра.
    Хіба їй до жиру?
    Ми втратили міру.
    І віру…
    Мода нової епохи –
    Аби не плодилися й дохли.
    Содом і Гоморра.
    Горе…
    Люде, цього ти хотів?
    На тобі «синіх китів»…
    Торнадо
    І «Гради».
    Принади.
    Паради.
    Катаклізми
    І клізми.
    На тризні
    Ми різні.
    …А хтось – шукає харизми,
    А в когось – перше кохання,
    А в когось – надія остання.
    А хтось – у мріях до неба,
    А хтось: «Воно тобі треба?»
    Та серед сюжетів страшних
    Знов двоє стають на рушник
    Ділити солодке й болюче,
    Аж поки смерть не розлучить
    І так же їм хочеться, Боже!
    Аби то було якнайдовше
    І померти удвох в один день,
    Байдуже, де,
    Від банальної старости,
    З унісонним: «Прости»,
    По собі не спаливши мости…
    І коли їх будуть нести
    В розпростерті обійми праматері,
    Хай від немочі плачуть оратори
    І моди законодавці
    У найвищого суду на лавці…


    Рейтинги: Народний 6 (5.52) | "Майстерень" 6 (5.54)
    Коментарі: (11)


  5. Козак Дума - [ 2017.10.31 18:50 ]
    Аміна
    Підступно із кущів, з нічної тьми,
    пустив хтось чергу довгу з автомата.
    Тендітна жінка з ангела крильми
    упала замертво – такий доробок ката.

    Своїм життям, наповненим ущерть,
    вона пройшла лише до половини.
    Її дорогу перетнула смерть
    і враз не стало гідної людини.

    Вона, як українська Жанна д’Арк,
    не раз й не два старій дивилась в вічі
    і не один отримав кулю в карк.
    На жаль тепер по ній палають свічі…

    Побільше б нам Окуєвих Амін
    та, як у неї, віри в свої сили –
    війни б давно ми зупинили плин
    і ворогів наголову розбили!

    31.10.2017


    Рейтинги: Народний -- (5.15) | "Майстерень" -- (4.97)
    Прокоментувати:


  6. Любов Матузок - [ 2017.10.31 18:34 ]
    ***
    …Він уперто не хоче носити обручку і запонки,
    має досвід - частини єднаються в ціле детальками,
    ну, а блиск - часто - фальш. Він втікає, рятуючись в затінку
    вагівниці ночей, де кохання - єдиною шалькою,

    де згортаються в горлі слова й видихаються згустками,
    а клятьба - вже не гріх, а знекровлена пристрастю заповідь,
    що засліплює війкові петлі манжетів - давитися пусткою,
    поки двійко голів, двійко тіл вибудовують запонку.
    2017


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.45) | "Майстерень" 5.5 (5.45)
    Коментарі: (11)


  7. Ендер Лід - [ 2017.10.31 17:17 ]
    Доба
    День такий
    Який непомітно пролітає повз тебе
    Висковзає з найміцніших рук
    Як літак, що ніжно пестить небо
    І волочить за собою тільки звук

    Ніч така
    Якої ти зовсім не контролюєш
    Вона приходить до тебе задумливо, тихо
    Ти можеш лише сказати, що колись таки її полюбиш
    Або не сказати нічого
    Щоб не накликати лиха

    Ранок такий
    Яким ти хочеш бачити його уві сні
    Божевільно щедрий, божевільно живий
    Як вишневі сади навесні
    Як намистини
    із дитячих мрій

    Вечір такий
    Який приходить в порожню квартиру
    Коли гості розійшлися по домівках
    Коли говорить лиш подих
    німими вустами сатири
    Як вінтажне кіно на пошарпаних кіноплівках

    2017


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.5) | "Майстерень" -- (0) | Самооцінка 4
    Коментарі: (1)


  8. Ендер Лід - [ 2017.10.31 17:01 ]
    Туман
    Туман зароджується у низовині
    Спираючись на пагорб,
    Змішується із сигаретним димом
    Закутує ліхтарі у далечині
    І накриває місто осіннє
    Неначе турецький килим

    Піднімається вище із плином часу
    Ще трохи
    і потопить струнку телевежу
    Його спокій порушують так не вчасно
    Автомобільні фари, вгризаючись
    У сріблясте мереживо

    І коли намагаєшся його наздогнати
    Вирушаєш у подорож
    За молочною ніжністю
    Все, що він може тобі обіцяти
    Це холодне повітря
    Налите жовтневою свіжістю

    2017









    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (0) | Самооцінка 4
    Прокоментувати:


  9. Олександр Сушко - [ 2017.10.31 16:00 ]
    Мушу
    Загнали вовка в пастку. Не втечеш.
    Грошей немає, і нема роботи.
    З кишень "Рошен" останній чавить кеш,
    У банківські переливає соти.

    А бунтувати сил уже нема,
    Вуста людські зашито переляком.
    Для громадян країна ця - тюрма.
    Вчувають харч круки, жуки та раки.

    На Сході, кажуть, гарно воював,
    В степах кістки, могили та горбочки...
    Там - за Дінцем - в яру глибокий став,
    Бурятські мами не знайдуть синочків.

    А браття досі плачуть на війні,
    Щоднини: той - каліка, той - убитий.
    Лежати ліпше нині у труні,
    Але у вічі заглядають діти.

    Не до віршів немудрій голові,
    Шукаю дідів автомат у житі.
    Дроти. Кордони. Посмішки криві...
    Боюсь. Та мушу вирватись із кліті.

    31.10.2017р.


    Рейтинги: Народний -- (5.44) | "Майстерень" -- (5.84)
    Коментарі: (8)


  10. Надя Семена - [ 2017.10.31 15:50 ]
    Осінній карнавал
    Терпке вино по вінця у бокалах!
    Любов і осінь - кругом голова,
    З тобою нам сьогодні світу мало,
    Дощем на щастя небо засіва.
    Листки каштанів мокнуть у калюжах,
    Весь тротуар у плямах парасоль,
    До перемін погоди нам байдуже,
    Налити ще вина тобі дозволь.
    Вино п'янке, як особлива осінь,
    Забудь печаль, надія в серці є!
    Твій поцілунок... ще його не досить
    Хай ніч нам світлом зоряним стає!
    У ритмі танцю листя закружляло,
    Мелодії похитують бокал...
    Тобі мене, мені тебе так мало
    Та є для нас - осінній карнавал!
    2015


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.5) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  11. Надя Семена - [ 2017.10.31 15:33 ]
    Білі роси
    Впав туман на білі роси,
    Майже зимня вже пора,
    Серце ще тепла так просить,
    Так від щастя завмира.
    Із тобою ми ще поряд,
    Кава в чашках на столі,
    Ще осінній ранок зорі,
    В завіконній гасить млі.
    Нині ранок такий тихий,
    Лиш синичок перегук,
    Та не має в тому втіхи,
    А є втома від розлук.
    Білі роси скраю стежки,
    Тане час як ця імла,
    Я збираюсь в край далекий,
    Де ні щастя ні тепла…
    2017


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  12. Ігор Шоха - [ 2017.10.31 10:38 ]
    Ремарки наугад
    ***
    Уже й трагікомедії немає,
    коли паяца путає лихий,
    а Ірода у лаври одягає.
    Елітою стає богема раю,
    месією – Антипа моровий.

    ***
    Ніщо не осоромить нас,
    як те, що пнеться «в люди».
    Терпіння лопає не раз,
    але не витирає час
    іржавої полуди.

    ***
    Поезія поезією та є,
    яка не є ні доброю, ні злою
    Наїною, Джульєттою, Ягою.
    А іншої поезії немає.

    ***
    Хто куди ведуть поводирі
    і на нервах скоморохи грають,
    авгури дають коментарі,
    а видющі їх не помічають.

    ***
    А декого запоями читають,
    а іншого минають до сих пір.
    Немає віри, поки – не до вір…
    Якщо тебе ніде не помічають,
    то нащо переводити папір?

    ***
    Поезія це – не робота,
    а хобі. Але головне:
    не лізе ні в які ворота –
    пиши войовниче й смішне.

                                          2017


    Рейтинги: Народний -- (5.58) | "Майстерень" -- (5.95)
    Коментарі: (16)


  13. Адель Станіславська - [ 2017.10.31 09:06 ]
    Оте що не чули досі
    у нас залишилось
    не так вже й багато часу
    на ці поцілунки
    на доторки і обійми
    цього ми не знали
    і не розуміли зразу
    спочатку було і ніяк
    і тепло' і війни...
    були оберемки гризот
    і стрімке чужіння...
    оглухлість - до зречень
    і болю жаскі стискання
    я крапля із очка...
    рослина з твого насіння
    ти - пів мого світу
    і сиве моє зітхання...
    і очі незрячі
    що вгадують знаний образ
    і руки тремтячі
    що гладять моє волосся
    тулюся щокою
    і стримую млість
    раз-по'-раз
    ми чуєм обоє
    оте що не чули досі...


    Рейтинги: Народний -- (5.51) | "Майстерень" -- (5.68)
    Прокоментувати:


  14. Адель Станіславська - [ 2017.10.31 09:09 ]
    Божевільна
    Дозволь собі бути слабкою.
    Не силуйся надаремне -
    не знайдеш у тім споко'ю...
    Так тягнеш - в очах аж темно.
    Пощо тобі се? Гай, досить
    об "стіни" та головою...
    Шалена уперта, осене,
    що ще не зайшлась зимою...
    А прийде... застудить роси -
    складеш перед нею зброю.
    Ти сильна? Тобі здалося:
    ти є і була слабкою...
    Приймися... смиренно, гідно,
    та й будь собі берегинею.
    Для чого тобі ці війни?
    Вже стільки у них погинуло...
    Будь тихо-покірно-хитрою.
    Се мудрістю здавна зветься.
    А з серця жалі всі витри -
    не слухай дурного серця.
    А розуму... Він не в тебе
    У тебе лише потуги
    Не бийся об лід, не треба,
    рибиною недолугою.
    Рибино, а чи рабине,
    ти думала вільна?.. Сильна?
    Червоно не стигмить, стигне
    зап'ястками: бо-же-віль-на...


    Рейтинги: Народний -- (5.51) | "Майстерень" -- (5.68)
    Коментарі: (4)


  15. Богдан Манюк - [ 2017.10.31 08:22 ]
    З циклу
    *****

    Ворогують між горами чулими
    і вростають у сонце далекими
    не розказане літо лелекою
    і розхвалене літо зозулею.
    Панні осені брехні ті, колами,
    віднайти б у зозулинім голосі,
    а вона – у гніздо, що на колесі,
    жовтим листом будити немовлене.

    Вечірня розвага

    На плечах парубків парубки –
    зобразили дзвіницю.
    Хто найвище, ади, залюбки
    сміх дівчат – у правицю
    тай підкинув його аж до зір,
    хоч віддав неохоче.
    Зорі – сміхом Господнім. Повір,
    зазоріє й дівочий.

    ЛожЕчник*

    Ложку для сонця
    і ложку для місяця.
    Та зачекай но – вітри перебісяться
    і не розхлюпають хмари та озеро.
    Будуть з ложками їдці віртуозними,
    зустріччю й раннім сніданком утішені.
    Зблиснуть подячно і знову розвішають
    в хаті гуцульській ложки на ложечнику.
    Нумо, газдине, біжи по малечу вже,
    що до сніданку з ложечника братиме
    сонячне й місячне.
    За рученятами
    cвітло пов’ється
    лозою і німбами,
    до оченят наймиліших подібними.

    *Поличка для ложок.

    Корзан*

    Зблиском плюнула цівка. Світлиною смерті
    похизується кріс. А підштовхнута смерть
    оминула задивлених сосен осердя,
    бо завчасно вмирають серця й дотепер
    на стежках, перекреслених зведеним крісом.
    Дзеркала висоти й цю принежду ** – собі.
    Не кажи: вечоріє… То чорним завісив
    СвітовИмрійник сонце. І знову – в журбі.

    *Постріл;
    **лиху пригоду.

    Перехрестя
    (За мольфарськими мотивами)

    Хитнувся місток над весною.
    Зійшлися там янголи хутко
    розмову різьбити смішною,
    в Карпатах з узвишшя почуту.

    Я

    - Гуцулко, брунькує весілля?
    На дереві роду не голо…

    Вона

    - Кір-зілля, ключ-зілля, зрад-зілля
    по горах, по долах, довкола.

    Зображено янголом першим
    завзяття химер пелюсткових,
    а другий картину довершив
    голками й нитками розмови.

    Я

    - Ой, легеня маєш, гуцулко!
    Крисаня затінює вроду.

    Вона

    - Не вийду з квітучого кулка,
    що здавна вогненне зісподу.

    А третього голка вколола…
    Той янгол картинне – додолу:
    навіщо різьбити крамолу,
    блаженною мовлену, голу?

    Я

    - Красуне, той легінь - покора.
    Лишень забаганки примножуй.

    Вона

    - Кір-зілля бере з Чорногори,
    у свічку сукає… Не Божий…

    Я

    - Усі ми були диваками,
    поки не по гострім камінні…

    Вона

    - Знаходить скарби, а не камінь –
    підказує свічка горінням.

    У янголів – проводи сміху,
    бо свічка виказує сховок:
    відірваний вічності віхоть
    не може служити лихому…

    Я

    - Обранець жартує… Навзаєм
    надумай веселу оману.

    Вона

    - А сховки свої відчиняє
    ключ-зіллям, що в нього не в’яне.

    Я

    - Фантазії, дівчино, - птиці,
    злетять і пощезнуть у хмарах.

    Вона

    - Зрад-зілля мені знадобиться
    і трохи чаклунського дару…

    Я

    - Та ні! На весільнім застіллі
    тривогу забудеш рутинну…

    Вона

    - Я квіткою стану на зіллі –
    середньою…
    Тай одпочину…

    Де рветься, майбутнє з минулим
    з’єднали небесні заледве…
    Три квітки-сестриці жахнулись,
    бо легінь… ой, шатан середню
    зірвав і поніс без мороки
    в горлянку пекельного гулу,
    а квітка зрад-зілля, що збоку,
    знайомим дівчам обернулась.

    Я

    - Кір-зілля, ключ-зілля, зрад-зілля
    зникають, гуцулко, довкола.

    Вона

    - Намрію ще з іншим весілля,
    на дереві роду не голо…

    *****

    Потривожимо небо,
    коли вже не можемо
    неспокійну жар-птицю,
    народжену серцем,
    дарувати обраниці,
    не завороженій
    вогнекрилим танком,
    що хутчіший од герцю.

    Заспокоїмо небо,
    коли вогнекрилою
    обігріто кохану
    в колибі чи в горах
    і немає пожеж,
    де нездійснене квилило б,
    привітавши вогонь
    силуетом покори.

    ****
    Чужі роки визбирують низини,
    а наш останній, норовистий наш,
    на обрій підхопив нас і полинув
    аж-аж туди, де позаземно аж.

    Стояли на хиткому непохитно,
    вінки сплітали щастю з божевіль.
    У снах ловили невловимі миті
    тай розсипали золотом на діл.

    Але, на жаль, губилися у слові,
    над ранком випливаючи зі снив, -
    ти, недосяжна, - на листку кленовім,
    а я блискітку в небі полонив.

    Під нами гори в призабутих лицях,
    небесним оком спалено траву.
    З чужих низин чужі вітри знялися
    І зникли ми назавше наяву.

    Диптих про вічне

    1.
    Завмерла ніч над бабиним кутом,
    де сходяться усі кути на світі,
    де вітругани й вітерці зігріті
    завчасно засинали біля стоп.

    О, кут ще бабин, хоч уже не той –
    без кочерги, без рогача, без пічки.
    І лиш павук на стінах цвяхи лічить,
    минаючи найдужчий над хрестом,*
    не вдягненим ніким у рушники,
    бо став давним-давно безлюддя віссю.
    Вітри проснулись і шматують пісню,
    що нині – сяйвом, плинним і хитким.

    2.
    А хитавиця дужчає. Літа
    з гуцульським вишиттям біди і щастя
    також бояться в забуття опасти,
    тому незмінно – ближче до кута,
    одвічно бабиного, з духами висот,
    прирученими жестом симпатичним.
    Тепер самотні духи з сяйва звично
    виточують сумну магічність нот.

    *Мова про поширений на Гуцульщині образ-хрест.

    2017р. Варка, Варшава, Париж, Канни, Монако, Підгайці.


    Рейтинги: Народний -- (5.63) | "Майстерень" -- (5.75)
    Коментарі: (20)


  16. Юрій Кисельов - [ 2017.10.31 01:23 ]
    Пісня українців (переспів "Пісні німців")
    Україна наша рідна
    В цілім світі над усе!
    Українець гордо й гідно
    Синьо-жовтий стяг несе!
    Гей, від Сяну аж до Дону,
    Від Полісся ген по Крим
    Дружно станемо в колони,
    Щоб здолати «третій Рим»!

    Українок сяє врода,
    Й дух не гасне в козаків!
    Нам призначила природа
    Встати з темряви віків.
    Батьківщина надихає
    На звитяги все життя –
    Долі іншої немає,
    Як і в рабство вороття!

    Єдність, право і свободу
    Для праотчої землі
    Діти рідного народу
    В лютій січі здобули.
    Розум наш і чесна праця,
    Україно – все тобі!
    Квітни поміж вільних націй,
    Перемігши в боротьбі!


    2015 – 2017



    Hoffmann von Vallersleben

    Das Lied der Deutschen

    Deutschland, Deutschland über alles,
    über alles in der Welt,
    wenn es stets zu Schutz und Trutze
    brüderlich zusammenhält.
    Von der Maas bis an die Memel,
    von der Etsch bis an den Belt,
    |: Deutschland, Deutschland über alles,
    über alles in der Welt! :|

    Deutsche Frauen, deutsche Treue,
    deutscher Wein und deutscher Sang
    sollen in der Welt behalten
    ihren alten schönen Klang,
    uns zu edler Tat begeistern
    unser ganzes Leben lang. —
    |: Deutsche Frauen, deutsche Treue,
    deutscher Wein und deutscher Sang! :|

    Einigkeit und Recht und Freiheit
    für das deutsche Vaterland!
    Danach lasst uns alle streben
    brüderlich mit Herz und Hand!
    Einigkeit und Recht und Freiheit
    sind des Glückes Unterpfand;
    |: blüh im Glanze dieses Glückes,
    blühe, deutsches Vaterland. :|


    1841



    Рейтинги: Народний -- (5.46) | "Майстерень" -- (5.42)
    Коментарі: (6)


  17. Козак Дума - [ 2017.10.31 00:19 ]
    Найперший ворог
    Мої приборкай, Господи, вуста,
    пристав до язика ти охорону,
    аби покірно ніс свого хреста,
    не суперечив божому закону!

    Язик мій – ворог. Часом він різкий,
    не знає меж, завад, авторитетів…
    А правда завше, що полин гіркий,
    але вона – повітря для поета.

    Боровся все життя з тим козаком,
    уже прошкує до порогу старість…
    Управитись несила з язиком –
    тоді і мрії кинь про досконалість?!

    Палкі приборкай, Господи, вуста,
    аби терпів найвищу заборону
    і ніс сумирно я свого хреста –
    ти ворога візьми під охорону!


    Рейтинги: Народний -- (5.15) | "Майстерень" -- (4.97)
    Коментарі: (11)


  18. Козак Дума - [ 2017.10.30 21:50 ]
    Місто судної осені
    У богом забутім краю,
    де й сонце щодня набурмосене,
    ховає натуру свою
    містечко одвічної осені.

    Маскує старі сіряки
    під фраки шикарні і смокінги,
    чужі видає мідяки
    за власні фінансові подвиги.

    Містечко старих образів,
    з мармиз богомазом написаних,
    як хвилі минулих часів,
    в болоті гнилому колисані.

    То місто холодних дощів
    і вітру колючого, лютого.
    Суспільство дірявих плащів
    і старця в кайдани закутого.

    Там падають гроші щодня,
    як листя порою осінньою,
    управа бреде навмання
    пустелею в одязі зимньому.

    Там жебрають швець і гончар,
    обоє босоніж, без глечиків.
    Уже за пожаром пожар
    втомились гасити пожежники.

    Там хижо лунає орган
    у храмі затятих церковників
    і гулко мовчить барабан
    у чорному хорі полковників.

    Немає там літа, весни,
    укрите все сірою хусткою.
    Тяжкі бачать жителі сни
    і круки кружляють над пусткою.

    Те місто умерло чи спить?
    Можливо жахіття наснилися?.
    Потрібно уже щось робить,
    щоб осінь та, судна, скінчилася!


    Рейтинги: Народний -- (5.15) | "Майстерень" -- (4.97)
    Прокоментувати:


  19. Олександр Сушко - [ 2017.10.30 20:28 ]
    Не вдома
    1

    Легко у небо зозуля шугнула -
    Висидить славка блакитне яйце.
    Дзьоб роззявлятиме дар Вельзевула,
    Цвінькати буде "матусі" в лице.

    Суне у пельку харчі байстрючаті,
    Власні ж не бачать мошви і жуків.
    Місця сестричкам немає у хаті,
    Жити укупі уже не з руки.

    2

    Лізуть нахабно божки із Йордану,
    Сито рохкочуть довкруж москалі.
    Все тут не наше - від Дону до Сяну,
    Ділять гніздо у Брюсселі й Кремлі.

    Зорі у небі. Пташата поснулі
    Плачуть безгучно у ніч уві сні.
    Вся Україна - зозульки-зозулі...
    Тут ми не вдома, а на чужині.

    30.10.2017р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.44) | "Майстерень" -- (5.84)
    Коментарі: (2)


  20. Лариса Пугачук - [ 2017.10.30 18:01 ]
    Пролітаючи повз
    пролітаючи повз
    притягнутися і обгорнути
    невловимим танком
    на блаженну безвимірну мить
    розплести віртуозно
    невмисне сотворені пута
    і життям що насниться
    сплативши негадане мито
    розвернути орбіту
    і вільний побачити світ


    Рейтинги: Народний -- (5.49) | "Майстерень" -- (5.55)
    Коментарі: (8)


  21. Іван Потьомкін - [ 2017.10.30 17:52 ]
    Дід Микита й Кіт


    Як задумав дід Микита
    Із кота зробить бандита:
    Пенсія ж – як кіт наплакав,
    На смерк дивиться і хата.
    А пристане кіт у шайку,
    Підуть справи на поправку.
    Зустріча дід по дорозі
    Миколая-мафіозі.
    «Згода,- каже волоцюга,-
    Пособлю тобі, як другу».
    І всерйоз, а не для глуму
    Заломив гарненьку суму.
    Спродав дід, що міг спродати,
    Бо ж майбутнє того варте.
    Місяць збіг, за ним - півроку,
    До прибутків – ані кроку.
    Дід із голоду вже пухне,
    Про кота ж немає слуху.
    Милосердий був сусіда -
    Приніс діду пообідать
    І розказує між іншим
    Про почуті щойно вісті:
    Що спіймали в якімсь банку
    З Миколаєм цілу банду.
    Із бандитами на диво -
    Був котяра шолудивий!..
    Як почув дід про кота,
    То і їсти перестав.
    Зблід умить, схопивсь за серце,
    Невиразне щось там шепче.
    Сусід з горя потерпа
    І враз чує: «Клич попа!»



    Рейтинги: Народний -- (5.63) | "Майстерень" -- (5.87)
    Коментарі: (1)


  22. Олександр Сушко - [ 2017.10.30 17:23 ]
    Проблема
    Не п'ю горілки. В цьому вся біда.
    А кум - п'яниця, море по коліна.
    У мене всі поези - сум, сльота.
    То, може, поковтати бренді, вина?

    Знайомець є. Веселий товстячок.
    Нетлінки пише тільки під сивуху.
    Для мене ж вірш - екзамен чи урок.
    Тримаю схиму, а у роті сухо.

    Пишу "любов", а око зріє гроб,
    Усе сльозаве, хмуре, нещасливе.
    Глибокі зморшки покривають лоб,
    І смикається ніс та вухо ліве.

    А друг пиячить. Пише про цицьки,
    Зриває пеньюари і жакети.
    Мої ж сонети вчорнені, жаскі,
    Годяться для Ромео і Джульєтти.

    Присів за компом, цмулю коньячок.
    Потьмарення, роздвоєння і ехо...
    Заснув. В екран уперся п'ятачок,
    Жона між ребер вгачує вареху.

    Отямився - везе у ніч "швидка",
    Три крапельниці встромлено у руки.
    А я ж зробив всього лиш три ковтка -
    Одразу пекло, і похмільні муки.

    До пляшки ти мене уже не клич -
    Вклякають музи під високим тиском.
    Нехай мої поези - темна ніч,
    Та я живий. І не страждають мізки.

    30.10.2017р.


    Рейтинги: Народний -- (5.44) | "Майстерень" -- (5.84)
    Коментарі: (4)


  23. Козак Дума - [ 2017.10.30 15:30 ]
    Дорога життя
    Життя людське – всього лише дорога
    в далекий край, де ангели живуть,
    тернистий шлях од матері до Бога.
    У кожного своя, окрема путь…
    У світ людина явиться безсила,
    і перший крик її – то плач, не сміх.
    Чи виростуть затим урешті крила,
    залежить, перш за все, від нас самих.

    Ми дбаємо за ширину дороги,
    її уклон і якість покриття…
    Хоча багато що у волі Бога,
    але і ти коваль свого життя!
    Дай, Господи, нам віри і надії,
    ще – мудрості та витримки добав,
    аби здійснити задуми і мрії,
    а на додачу – сили-волі сплав!

    Усе життя – незвідана дорога,
    яку не всім судилося пройти
    від самого батьківського порога
    у повні невідомості світи.
    Вона не за́вжди стелиться привітно
    червоною доріжкою униз.
    Буває круто зверне принагідно,
    а то – уверх і прямо на карниз…

    Діждалися ворожої навали,
    на фронт дороги наші потяглись.
    Вони одним лиш добавляють бали,
    а іншим відкривають шлях… у вись.
    І ті крокують по небесних сходах
    за Україну рідну і народ,
    своїм життям виборюють свободу
    і не чекають влади нагород.

    Життя людське – лише одна дорога,
    що мчить у невідому далину.
    Іще не близько наша перемога,
    за нас ніхто не виграє війну!.
    Не змиє негаразди, а невдачі
    раптово не розтануть, ніби дим,
    і нині найважли́віша задача –
    вирішувати треба все самим!

    Захисники, у нас одна дорога.
    Вона лягла через огонь і дим…
    Спасе Вітчизну лише перемога
    і здобувати нам її – самим!



    Рейтинги: Народний -- (5.15) | "Майстерень" -- (4.97)
    Прокоментувати:


  24. Ігор Шоха - [ 2017.10.30 14:45 ]
    Мовою України
    – Найлегше опустити крила
    і не печалитися тим,
    що є одна нечиста сила,
    яка руйнує отчий дім.

    Дивитися на пожарище,
    яке роздмухали гуртом
    і думати що це не ближче,
    аніж Гоморра і Содом.

    Чекати, поки шолудиве
    цькує собаче гасло, – фас!
    а волю і родючі ниви
    міняє на дешевий газ.

    І шаленіти од любові
    до релігійних ворогів,
    і запектись у власній крові
    іще до скреготу зубів.

    Терпіти, поки виють інші,
    а небо угамує лють,
    з якою й звірі найлютіші
    охлялу здобич не женуть.

    Я не очікую Європи,
    а вірю у надійний тил.
    О Боже, дай поету тропи
    будити гнів небесних сил
    і до пришестя чи потопу
    уже не опускати крил.

                                          10.2017


    Рейтинги: Народний -- (5.58) | "Майстерень" -- (5.95)
    Коментарі: (8)


  25. Наталка Янушевич - [ 2017.10.30 13:58 ]
    як самотність


    Це як впасти останнім горіхом на втомлений жовтень
    І лежати, лежати і мерзнути сильно під вечір.
    Між космічних вітрів не спромігся, напевно, би жоден
    Наспівати солодко-сумні нерозгадані речі.
    Так чекати на тишу, чекати, мов сонця у холод
    Та вдягати її, як безвиході темної пута.
    І сховавшись у неї, пройти зачарованим колом
    і не жити спокійно, а просто усе перебути.
    Мати часу, як листя, як золота - повні кишені,
    Мати спокій згадати, наскільки від інших окремо,
    І чекати тривожно в порожньому цьому смиренні,
    Мов бліда і миршава, та все ще жива хризантема.
    Так любити, як зиму за тлін, за правдиву сміливість
    Так шукати обіймів - як чаю ковтнути із м'яти,
    Бути білим листком і не знати чогось... Особливо,
    Що у всесвіті жужмом розкидане наше сум'яття.
    2017


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.54) | "Майстерень" 5.5 (5.54)
    Коментарі: (8)


  26. Марія Дем'янюк - [ 2017.10.30 11:16 ]
    Якби вернутися в те літо
    Якби вернутися в те літо...
    Аби вернулися літа...
    І знову бачу: йде у полі
    моя матуся молода.
    Така весела, говірка,
    Милуються нею тополі...
    А я сміюся своїй долі,
    В долоні мамина рука...
    Коли б то зупинити літо...
    Аби спинилися літа...
    А плесо річки, верболаз
    тихенько кличуть: йдіть до нас.
    І хвилі ніжать наші плечі...
    І темний плащ вдягає вечір...
    На небі місячний ясир
    Розкидав зоряний інжир...
    Така солодка твоя мова,
    Як лагідно бринить розмова...
    Якби те літо відгукнулось...
    Щоб повернулися літа...
    Червона рута, запах м'яти,
    Ми з мамою йдемо до хати,
    І теплий спокій на душі
    Вмостився радісно в тиші...
    Я озираюся в те літо,
    І зупиняються літа...





    Рейтинги: Народний -- (5.46) | "Майстерень" -- (5.44)
    Прокоментувати:


  27. Неоніла Гуменюк - [ 2017.10.30 08:35 ]
    Частиночка мого села
    В долині річечка біжить,
    Вона кудись все поспішає,
    На пагорбі - білі хати,
    Та в них ніхто не проживає.

    Колись же гамірно було,
    Півні будили тут світанок,
    І прокидалося село,
    Усіх до праці кликав ранок.

    Та поспішала дітвора
    Щодня із ранцями до школи.
    Минула вже ота пора
    І не повернеться ніколи.

    Бо очеретом заросла
    Долина, де паслись корови.
    Ота частиночка села
    Лише у сни мої приходить.

    2017 р.


    Рейтинги: Народний -- (5.25) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:


  28. Козак Дума - [ 2017.10.30 07:52 ]
    Жіноча логіка
    Жіноча логіка законам не підвладна,
    важливо пам‘ятати тут одне –
    для неї головне є другорядним,
    а другорядне – часто головне!..


    Рейтинги: Народний -- (5.15) | "Майстерень" -- (4.97)
    Прокоментувати:


  29. Олександр Сушко - [ 2017.10.29 22:48 ]
    Одвертість
    А можна відверто?
    Хай ходить доокола злодій.
    А ти - правдолюбець,
    І мова твоя - чиста гладь.

    Чого ж ти мовчиш,
    Не кажеш «Брехати вже годі!»?
    Тобі я не пара,
    Бо - зломщик, грабіжник і тать.

    Ми - блазні земного життя,
    Гидкі ворухкі торбохвати.
    Це знаєш напевне,
    Бо носиш украдений крам.

    Візьми це кольє,
    Й цургикай хутенько до хати.
    А будеш слухняна –
    Каблучку із золота дам.

    29.10.2017р.


    Рейтинги: Народний -- (5.44) | "Майстерень" -- (5.84)
    Коментарі: (3)


  30. Сергій Сірий - [ 2017.10.29 21:34 ]
    Слоненятко Роні
    Відео-казка


    Рейтинги: Народний -- (5.48) | "Майстерень" -- (5.38)
    Коментарі: (2)


  31. Василь Мартинюк - [ 2017.10.29 21:27 ]
    Життя летить …

    Життя летить і час не жде,
    Несеться все мов вітру шквали.
    Знов день минув, а ніч прийде,
    Засіє білим перевали.

    І світ увидиться мені
    Сумним, ніким не обігрітим.
    Зима несе холодні дні,
    Але душа живе ще літом

    Парище
    2017р.


    Рейтинги: Народний -- (5.13) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:


  32. Леся Сидорович - [ 2017.10.29 19:51 ]
    Сандармох
    Холодна осінь. Тридцять сьомий.
    Тут «Березіль» зів`яв-засох…
    Десятки років невідомий
    Стояв могильник – Сандармох.

    Їх тисяча сто одинадцять.
    А «Білбалтлаг» - лише пролог.
    Життя обірване зненацька
    В урочищі – це Сандармох.

    Зі Соловків вели етапом
    (страшним, останнім!) багатьох.
    Безжальний вирок – «Розстріляти!
    Сховає злочин Сандармох».

    Не стерла пам`ять їхні ймення,
    Хоч знаємо небагатьох.
    Для когось – вперше одкровення:
    Медвеж`єгорськ. І Сандармох.

    Зеров, Куліш і Підмогильний…
    НКВС тут цар і бог…
    За кожним нагляд дуже пильний.
    Вже скоро… Видно Сандармох.

    Тут Яловий, Ірчан і Епік.
    Чи ж Бог тоді осліп? Оглох?!
    І постріл в`язням душу випік.
    Могила спільна – Сандармох.

    Тут майже триста українців.
    Ніхто не пише некролог.
    Святкують жорна революцій
    В карельських землях. Сандармох.

    О, це ж не просто так - еліта!
    Цвіт нації і біль епох.
    Зігнали мало не з півсвіта
    На північ. В смерть. У Сандармох.

    Не дожили… Не долюбили…
    Не відчували всіх тривог…
    Щоб ми себе не одурили,
    Не забуваймо Сандармох.

    29.10.2017


    Рейтинги: Народний -- (5.43) | "Майстерень" -- (5.39)
    Коментарі: (1)


  33. Козак Дума - [ 2017.10.29 18:56 ]
    Сіркова правда
    За зраду платиться життям, не тільки кров‘ю!
    Дорослі це хай знають і малі.
    Хто одцурався од Вітчизни навіть в слові –
    тому немає місця на Землі!

    17.06.2016


    Рейтинги: Народний -- (5.15) | "Майстерень" -- (4.97)
    Прокоментувати:


  34. Ігор Шоха - [ 2017.10.29 17:54 ]
    О́паньки
    ***
    А сусіди наламали дров
    і уріжуть дуба. До обідні
    я б їх поколов,
    але їх любов
    і вони нікому не потрібні.

    ***
    А у Чуді Яга не одна
    на біду обирає майбутнє.
    О, весела страна
    і її сарана,
    що регоче. Аби – не на кутні.

    ***
    А Пу – великий! Голова!
    І не одна, а дві, та й годі.
    Але , – овва!
    Є й булава,
    коли очуняє на споді.

    ***
    А Ян узяв у руки ноги
    і в «ліліпутію» поліз,
    а з ним – усі його небоги.
    Але – на біс
    ще суне ніс
    за облюбовані пороги.

    ***
    А ось акваріум. До дна –
    океанарії тарелі
    і рибка золота. Одна.
    Але, яка то дичина
    у серпентарії пустелі.

    ***
    А на Олімпі грошей – туча.
    Усе «Рошену» Бог дає,
    допоки газ і порох є.
    А наша буча
    неминуча,
    коли рахуємо своє.

                                          2017


    Рейтинги: Народний -- (5.58) | "Майстерень" -- (5.95)
    Коментарі: (2)


  35. Ігор Шоха - [ 2017.10.29 09:31 ]
    Ювілейне
    Хай буде у пошані – Жінка!..,
    яка у вуйків на чолі
    вирівнює кути і стінки.
    А що не зробить українка,
    коли прижали москалі?

    Бо поки майстра відшукала,
    оцінку кожному дала.
    Великий досвід – це не мало.
    За відставного генерала
    немає кращого хохла.

    І як не дивуватись нині?
    Сама, у ролі конячини
    із лошаками сам на сам,
    а перетворює руїни
    в неперевершений Сезам.

    Чоловіки – слабкі істоти,
    а особливо до роботи.
    Та дещо додає снаги.
    Бо ми і випити не проти,
    коли закушуємо тортом
    або жуємо пироги.

    На це й даються іменини!
    І хай ламаються столи,
    коли обідають хохли,
    аби на славу України
    за щастя нашої родини
    ми гарно їли і пили.

                                          29.10.2017


    Рейтинги: Народний -- (5.58) | "Майстерень" -- (5.95)
    Коментарі: (5)


  36. Козак Дума - [ 2017.10.29 08:09 ]
    Ледве не помер
    – Товариша покинула дружина…
    – Оговтався од тої він напасті?!
    – Емоцій вже минула половина,
    але спочатку ледь не вмер…
    від щастя.


    Рейтинги: Народний -- (5.15) | "Майстерень" -- (4.97)
    Прокоментувати:


  37. Леся Геник - [ 2017.10.28 23:52 ]
    Іти
    Не важачи на біль, уперто йти,
    спинаючись поволеньки на ноги.
    А надовкруж хрести, хрести, хрести...
    І котловани, вириті з дороги...

    І муляжі сліпих поводирів,
    і масок неосвічених - огроми!
    Шукати вперто в цій глухій дірі
    хоч крапку ліку від гіркої втоми.

    Благеньку іскру, що не впаде ниць
    перед нечистим зрадницьки убого.
    Шукати дня у витоках зіниць -
    маленький натяк на єднання з Богом.

    І не знайшовши знову далебі
    укотре правди серед цього світа,
    усе ж іти, уперто йти собі,
    спинаючись поволеньки до світла.

    24.10.17 р.


    Рейтинги: Народний -- (5.49) | "Майстерень" -- (5.62)
    Коментарі: (1)


  38. Олександр Сушко - [ 2017.10.28 22:17 ]
    Земне
    Хай оступачить регулу олжець,
    На потрух перетворить справедливість.
    Спаситель одягнув терновінець
    Аби й підлоті дарувати милість.

    На дрантя ризи! Совість у куток!
    І до лампади чесність і нагана.
    Відзолиться на небесах порок,
    А нині час пройдох і дон-жуанів.

    Сусід -м'якушка, все добро віддав.
    У мене ж повня. Скарб не лізе в скрині.
    Цей світ - цупкі тенета для роззяв,
    Для слабаків - мотузки й гільйотини.

    В кишеню заповза вогка рука,
    А пелька розкривається, мов жерло.
    Та посміялась доля з козака:
    Востаннє серце тьохнуло й завмерло.

    27.10.2017р.


    Рейтинги: Народний -- (5.44) | "Майстерень" -- (5.84)
    Коментарі: (2)


  39. Василь Мартинюк - [ 2017.10.28 19:22 ]
    Ще недавно…

    Ще недавно мені поле шепотіло,
    Ще недавно мені вітром гомоніло.
    Чуєш, чуєш як сира земелька плаче?
    Чуєш, чуєш чорний ворон в небі кряче?

    Шепотіло мені поле – чуєш хлопче,
    Вже на сході рідну землю ворог топче.
    Шепотіло мені поле тихо, тихо,
    Ой пильнуйте, на Вкраїну суне лихо.

    Шепотіло, наче в душу зазирало,
    А на сході в білих барвах небо грало.

    Парище
    2017р.



    Рейтинги: Народний -- (5.13) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:


  40. Любов Бенедишин - [ 2017.10.28 17:44 ]
    На волю...
    Світ – розхитаний вулик.
    Страшно й гамірно нині.
    Спрагла тиші, не зчулась:
    Від- і до- в павутині.

    Фейки… запити-пута…
    Клони… клоуни-тролі…
    Вимикаю комп’ютер,
    Вириваюсь на волю.

    Світ – розхитаний вулик…

    26.10.2017


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (8)


  41. Ігор Шоха - [ 2017.10.28 13:36 ]
    Біла журба
    Ви чули?
                   Ви чули, як осінню
                                  падає листя
    із кучерів сивих,
                   із кучерів білих беріз?
    І ронить калина
                       червона калина
                                          намисто
    і капає,
            капає море зачаєних сліз.

    Це осінь ридає,
                  це осінь орошує поле.
    А ви пам'ятаєте
                         кру і курли
                                     журавлів?
    На білому світі немає,
                              немає ніколи,
    коли не чекає
                  із вирію
                              мати
                                        синів.

    Буває
           війною риплять
                        дерев'яні протези,
    коли повертає у бій
                             атакуюча ніч.
    Але не у цьому,
                 не в тому, –
                             як мовиться, –
                                              річ...
    Ви бачили як
                 усміхаються
                                   білі берези,
    коли оживає
                  поранене серце
                                       юначе?
    А мати радіє і плаче, –
                      тримайся, козаче!
    Радіє і плаче,
              і плаче од радості стріч.

                                          28.10.2017


    Рейтинги: Народний -- (5.58) | "Майстерень" -- (5.95)
    Коментарі: (2)


  42. Неоніла Гуменюк - [ 2017.10.28 10:05 ]
    Дарувала черешенці осінь вишиванку
    Зеленіла черешенька
    Листочками довго,
    Доки шлях свій завершував
    Гарний місяць жовтень.

    Та якось ще рано-вранці
    У вікно дивлюся -
    А черешня вся в багрянці,
    Вдягла жовту блузу,

    Що на сонці вигравала
    Яскраво-яскраво.
    Осінь в диво-вишиванку
    Черешеньку вбрала.

    2017 р.


    Рейтинги: Народний -- (5.25) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:


  43. Галина Онацька - [ 2017.10.28 08:44 ]
    Сі-мінор
    Прілі запахи зажурених дощів, –
    Мокрий лист і шурхіт під ногами...
    Між покритих позолотою кущів
    Осінь виграє мінорні гами.

    Знову сум... Вітрів холодний хор,
    Вічне небо хмарами покрите...
    І звучить Шопена сі-мінор,
    День осінній сумом оповитий.

    Ягоди калини серед віт,
    Мов коралів дороге намисто,
    Зачарований осінній дивосвіт
    Сипле й сипле всім під ноги листя.

    І краси величної не жаль,
    Шат розкішних, втрачених не шкода...
    Все пройде. Пройде і ця печаль.
    Все колись минає і проходить.


    Рейтинги: Народний -- (5.47) | "Майстерень" -- (5.46)
    Коментарі: (1)


  44. Козак Дума - [ 2017.10.28 00:50 ]
    Лицемір
    Поширені прикмети лицеміра –
    невідповідність слів його і справ.
    Волає "я за православну віру",
    а у кишені Тору заховав.

    Я бізнесу позбутись обіцяю,
    лише повірте, тільки дайте шанс!
    А потім – вперше чую, ні не знаю,
    не говорив я, запевняю вас…

    Бруківку відновлю за власні кошти,
    за кілька тижнів закінчу АТО!
    Четвертий рік воюємо… Та хто ж ти?
    А за бруківку й не згадав ніхто…

    Своїм ім’ям звик речі називати,
    і навіть чесно визнати вину!
    Чому ж три роки, розкажи солдатам,
    спецоперацією кличемо війну?.

    Корупцію здолаю у державі,
    усіх тюрма чекає крадіїв!
    Та дріб’язок в судах сидить на лаві,
    а більшає державних шахраїв…

    На лицедійство дивимось те з миром,
    не вчить нічому нас минулий час…
    А хто наступним стане лицеміром –
    залежить, як не дивно, і від нас!


    Рейтинги: Народний -- (5.15) | "Майстерень" -- (4.97)
    Прокоментувати:


  45. Серго Сокольник - [ 2017.10.27 22:52 ]
    Розстели мені постіль...
    Розстели мені постіль кохана.
    Розстели.
    Розвели наші долі тумани,
    Розвели...

    Цим туманам сліпа недові-
    ра ім"я,
    Їм, поганим, любов не потріб-
    на моя.

    Так далеко від тебе я мешкав
    на біду...
    Я в тумані загублену стежку
    Віднайду,

    Віриш, ні?...щось заглибився тріш-
    ки у щем...
    Зачекай мене, люба, на ліж-
    ку. Я ще...


    © Copyright: Серго Сокольник, 2017
    Свидетельство о публикации №117102600717


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (6)


  46. Ярослав Чорногуз - [ 2017.10.27 20:26 ]
    І затишок спустився із небес
    Ще осені тримається краса,
    Стоять дерева тихо в супокої.
    Пречиста хмара пухом нависа,
    І повен сад печалі золотої.

    Її вітрець насіяв і втомивсь,
    І за горою десь приліг спочити,
    Утихомирив злагіднілу вись,
    І все завмерло… Й не шелеснуть віти…

    Немов би сотворив одне з чудес,
    Бурхливе, рвійне проспівавши соло.
    І затишок спустився із небес,
    І ніжністю вгорнув усе довкола.

    27.10.7525 р. (Від Трипілля) (2017)


    Рейтинги: Народний 7 (6.99) | "Майстерень" 7 (7)
    Коментарі: (4)


  47. Козак Дума - [ 2017.10.27 20:53 ]
    Завжди на конi
    Спливали листопада рештки днів,
    «мурахи» рвали на ногах колготи,
    та не страшили модницю сухоти –
    у них вона й зимою «на коні»!


    Рейтинги: Народний -- (5.15) | "Майстерень" -- (4.97)
    Прокоментувати:


  48. Олексій Кацай - [ 2017.10.27 18:13 ]
    Дон Кіхот
    Коло світла..
    Танок…
    Болеро…
    Й зореліт, схожий чимсь на наваху…
    Вже достигло до звуків ядро
    круговерті Чумацького Шляху.

    Поряд брили,
    частинки і пил,
    метеори і, навіть, планети
    сиплють у cante grande світил
    радіоперешкод кастаньєти.

    Сто безодень лягло до Землі.
    Ста сигналів акорди в лакуни
    угрузають, тихішають і
    двигунів обриваються струни.

    Тиша,
    наче глянсована ртуть…
    Світло важчає ртуттю цією.
    І палаюча зла каламуть
    розгортається до апогею.

    «Дульсинея!!! – кричить Дон Кіхот,
    геть засліплений і геть оглухлий. –
    Я тебе захищу
    від німот!..
    Я не вірю, що звуки ущухли!

    До останнього скрику мого,
    до фламенко останньої ноти,
    я долатиму кляте ядро,
    мов галактику – давні пілоти!

    Їхнє зоряне лицарство є
    раси нашої сонячна риса…»
    Зорельоту
                   наваха
                              стає
    променем, що нагадує списа.

    І стає зрозумілим закон
    аварійної втрати орбіти:
    як тяжіння
    бере у полон,
    його треба собою зважніти.

    Й розплескавши фотонів нутро
    по поверхнях
    ста протуберанців,
    прохромити
    стокляте ядро
    звагою андалуського танцю.

    «І нехай я у рубці один,
    і нехай в недовірливій позі,
    із навахою взявши спочин,
    Санчо Панса спить в анабіозі,

    знає ядерних сил моноліт:
    ми Великого Вибуху діти –
    як в старий не вернутися світ,
    доведеться новий світ робити.

    З нот, любові,
    шляхетства і мов
    вітру.
    Не вітряків установи».
    Рвуться струни гітарні,
    немов
    струни давньої
    світобудови.

    Швидше мчить
    зореліт «Росинант».
    Бій новий, мов нова одисея.
    І кричить кожен світ,
    кожен квант:
    «Ми станцюємо ще, Дульсинея!..»

    2017


    Рейтинги: Народний -- (5.38) | "Майстерень" -- (5.38)
    Прокоментувати:


  49. Ді Чубай - [ 2017.10.27 18:58 ]
    Морозно
    А в батареях тече вода,
    У небі щодень усе більше снігу.
    Тепло відбуває - така хода! -
    І з вулиць не чути сміху.

    У батареях тече вода,
    Повітря уранці наче з туману.
    Тепло електричне - алмаз, руда :
    Коштовніше від металу.

    У батареях тече вода,
    Метали заповнились рідиною.
    Холод надворі - яка біда! -
    Ще й я не з собою.


    2017


    Рейтинги: Народний -- (5.38) | "Майстерень" -- (5.5)
    Прокоментувати:


  50. Ді Чубай - [ 2017.10.27 18:33 ]
    ...Або смерть
    Прийшли вночі.
    Постукали спроквола,
    І поки одягався тремтячи,
    Замкнули хату і садок у коло.
    Йому говорять : "Вийди, не мовчи".

    У світлі ліхтаря - червона зірка,
    А чорний прапор в хаті на стіні.
    Вони кричать, що викрили всю спілку,
    Та револьвер в шухляді. У столі.

    Він дуло підставля собі до скроні,
    А двері скоро зірвуться з петель.
    Спокійний він. Розслаблені долоні,
    Бо воля України або смерть.


    2017



    Рейтинги: Народний -- (5.38) | "Майстерень" -- (5.5) | Самооцінка 3
    Прокоментувати:



  51. Сторінки: 1   ...   516   517   518   519   520   521   522   523   524   ...   1855