ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Вячеслав Руденко
2026.11.22 17:22
Спить підступне у в’язниці,
Чути шерех чорних крил,
Млин розчинний у кавниці,
Місяць знову повен сил.

Бородою перехожі
Листя верб метуть вночі,
Рій метеликів вельможних,

Євген Федчук
2026.11.22 14:01
Дорога асфальтована кудись мене вела.
Ліси навколо золотом горіли.
Іноді з неба дощиком кропило.
Я їхав їхав від села і до села.
Та десь, напевно не туди звернув.
Те зрозумів, як довгий шлях проїхав.
Замовк мій навігатор, як на лихо.
Тож я на межі

Борис Костиря
2026.11.22 13:19
Холод ще повільно відступає,
А тепло приходить, мов король.
Долинають голоси із раю.
Так весна вступає в гідну роль.
Мерехтлива мова небокраю
Прозвучить, як первісний пароль.

Квіти язиками небо молять

Віктор Кучерук
2026.11.22 07:39
Жовтавий вихор знявся із дерев
І закружляв, описуючи кола, -
Так час летить, не знаючи перерв,
І струшує минуле з виднокола.
Несеться в далеч тужний шепіт крон,
В танку сплелися багрянець і просинь, -
Тримає гідно свій старий фасон,
Аби мені сподоб

хома дідим
2026.11.21 22:43
ніхто ні разу не просив
мене
дістати з неба зірку
мабуть життя пройшло дарма
поезія це рух окремий
або рух
усього із усім
і звідки взяти певність

С М
2026.11.21 20:31
Гроші прогулявши
Йди де платять і заробляй ше
Гроші це дим
Загрібай готівкою у заначку всі

Ферарі чи кав’яр, зірковий люкс
Можу придбати футбольний клуб

Артур Курдіновський
2026.11.21 18:28
В душі - гіркий відбиток болю втрат.
Лунають самоти осінні дзвони.
Та тільки вірний перстень Соломона
Не дозволяє бити у набат
І темний проклинати каземат,
В якому все життя дарма спливає.
Як лячно підійти до вогнеграю,
Бо він чужий! У когось є свя

В Горова Леся
2026.11.21 14:59
ПЗ неба червоно захід хлюпає,
Зафарбовує сокурину.
Будуть в осені сумнолюбої
Ще погідні та теплі днини.

Будуть в осені любоніжної
Над водою легкі тумани.
Буде осінь щоранку іншою,

Борис Костиря
2026.11.21 13:13
Я лезами тендітних пелюсток
Прийду у край нечуваний, незнаний
Крізь сонце і розпечений пісок,
Де квітне час глибокий, несказанний.

Так важко парадоксами іти,
Шляхами незбагненними, чужими.
Ти битим склом дістанешся мети,

М Менянин
2026.11.21 12:33
Гусак містом ходить-бродить*
винуватий без вини,
що шукає – не знаходить
бо довкола стан війни.

Ой, шкода як, сумний пташе,
не гроза, не буревій
так змінили життя наше –

Оксана Лозова
2026.11.21 11:57
Ні промінчика. Ніч смоляна.
Вже націлені жерла…
Люд у світі дивується нам:
Ще живі, ще не вмерли.
Стіни зводим і сієм жита,
Хоч війна за війною,
І бороним безцінне життя –
Та якою ціною…

Юрій Гундарів
2026.11.21 11:18
Унаслідок російської атаки на Київ 19 листопада 2026 року вибухова хвиля від падіння уламків пошкодила вікна, рами та окремі елементи фасаду й карнизів Володимирського собору.
Одними з авторів розписів у цьому храмі є видатні художники Віктор Васнєцов і

Олена Побийголод
2026.11.21 07:39
Із Василя Лебедєва-Кумача)

Барвить РАНОК світозорий
мури в древньому Кремлі.
Прокидається бадьорий
люд радянської землі.

Прохолода добромисно

Віктор Кучерук
2026.11.21 07:20
Німіють, поколюють, просто болять
Натруджені працею руки,
Та хочуть, як завжди, мене обійнять
Опісля гіркої розлуки.
В зусиллі притиснуть - прожиті літа,
Турбота, терпіння і ласка,
І мамина мудрість, одвічно свята,
Що з буднів утворює казку.

Артур Сіренко
2026.11.20 23:44
Колись, не так давно, в часи не такі уже й давні і навіть не епічні, і не міфічні я написав новелу «Дружина прокурора». Мене тоді звинуватили в упередженості, однобічності, суб’єктивності, надлишковій актуальності (це не література, мовляв), гіперболізова

хома дідим
2026.11.20 22:24
видива осінні
мокнуть під дощем
красоту зацінить
дехто із нікчем
начебто дизайнер
інколи естет
часом копірайтер
може і поет

Володимир Бойко
2026.11.20 21:23
Догоряє свіча горизонту,
Розповзається напівпітьма.
Вовкулаки незримого фронту
У облогу беруть крадькома.

Поховалися далі чимдалі,
Світ уклався у відстань руки.
Лиш в астралі, мов авта на ралі

Світлана Пирогова
2026.11.20 21:11
Осіння ніч
примчала на колісниці,
зупинилась…
п'є чашу темряви
до самого дна.
Ловить крізь тишу звуки -
гучно…
гучно…

Артур Курдіновський
2026.11.20 20:59
Не забуду! І свічка ніколи не згасне!
Я шукаю Її серед суму алей,
Заглядаю в обличчя байдужих людей,
Все навколо здається пустим і невчасним.
О, насніться мені, рідні очі прекрасні!
Вся реальність - поламана. Все шкереберть.
Ніжний погляд юрбою спап

Борис Костиря
2026.11.20 13:05
Чоловік, що прожив небагато
І розтанув у розквіті сил,
Мов згоріле до часу багаття,
Наче птах без польоту і крил.

По собі він залишив надгробок,
Ну а пам'ять розтала в літах,
Почорнілих, як зношена роба,

Ігор Терен
2026.11.20 12:46
Настала драма у комедіанта –
розтанули ілюзії і ось
нема кому у вічі заглядати,
прокажене продовжує стріляти,
а західне недочуває, – SOS!!!

***
Малоросійців зомбувати просто

Юрій Гундарів
2026.11.20 10:40
Від ракетного вибуху тремтить земля,
а надворі дитячий голос: «Бабах!»…
Не відає ще нерозумне маля,
що війна - жах…

Воно думає, що це просто гра:
дорослі ж не можуть його вбити
чи завдати важких ран!

Віктор Кучерук
2026.11.20 05:52
У наших жилах предків міць і сила,
А в пам'яті - звитяги чималі, -
Шукаю гідних, щоби відомстили
За сльози української землі.
Пліч-о-пліч станем проти супостата,
З'єднаємось в єдиний моноліт,
Бо час уже йому борги вертати,
Прийшла пора за все дав

С М
2026.11.19 23:26
Враз, у далекій землі
На диво, долоні мої
Воложіють з очікувань

Квітень, повітряна млість
Ліхтарі, а дитина як снить
На алеї піхоти стрій
Друже, хто із нас неправий

хома дідим
2026.11.19 22:57
мла імлиться
ще хтось її не боїться
ані в політичному сенсі
ані в релігійному смислі
хтось не звертає уваги
яка насправді різниця
але бувають інші
завше бувають інші

В Горова Леся
2026.11.19 22:24
Розриває тишу ранню криками
Птаха, ніби воду каламутить —
Так безглуздо.
Куширями сплутані спокути
Майже занімілі та забуті,
Тануть поміж тінями безликими,
В мулі грузнуть.

Ольга Береза
2026.11.19 17:18
Лиш, прошу, не розказуй мені про війну,
бо війна — то не гасла, а кров, глина й порох.
Ані те, як з донецьких доріг я прийду,
залишивши в бою половину опори.

Чи як свист небосхил на шматки розтинав,
де вогонь, побратими, окопи і вибух…
Як за кожни

Ольга Олеандра
2026.11.19 16:18
Давай перепишемо сенси, видалимо з них поверховість.
Потім приберемо шаблонність. Натомість… натомість
додамо у них ніжність – легеньку, наче пір’їну, що лягла на поверхню ставка.
Моя ніжність до тебе саме така.

А ще додамо обережність, щоб вітер, к

Артур Курдіновський
2026.11.19 16:11
Все затихло, замовкло у снах листопада...
Тільки сірі світанки та дні мовчазні
Нагадають, якими були навесні
Почуття та листи. Знову зайва порада
Заглушає тонкі солов'їні рулади...
У дворі вже давно поміняли паркан.
Все за ним тепер видно. Ніяких о

Борис Костиря
2026.11.19 13:22
О, як важливо вчасно відійти
Від суєти, марноти, часоплину!
Лиш тільки так ти досягнеш мети
І будеш вільним, мов незламна глина.

Я залишаю сцену у той час,
Коли вручають ордени й медалі,
І йду у ліс, де мій вогонь не згас

Тетяна Левицька
2026.11.19 08:08
Що сталось, те сталося,
так мало бути.
У Господа: палиця,
ліки, отрута,
і дні пораховані
до воскресіння,
і сльози знедолені
в смутку осіннім.

Віктор Кучерук
2026.11.19 06:47
Дощ уночі по вікнах тарабанив,
А потім сонце висушило скло,
Через яке всміхавсь до мене ранок,
Очей торкаючись і світлом, і теплом.
Ще ніздрі лоскотали аромати
До блиску вимитих листочків і цвітінь,
І в закутку затемненім кімнати
Ховалася поспішн

хома дідим
2026.11.18 22:50
відомо
виживає сильний
перемагає найсильніший
а дружба не перемагає
бо це лукавство й евфемізм
пригадуючи друзів навіть
атож були і в мене друзі
всі розійшлись кудись із часом

Артур Курдіновський
2026.11.18 19:48
Слова, слова... Яка ж у них ціна?
Вони - лише слабка анестезія.
Підробний світ чекає на месію,
Ми поодинці бачимо з вікна
Фантазії свої, в яких весна
Перемагає осінь, світлій Музі
Дарує сукню на казковім лузі
З тендітних синіх пролісків своїх...

Олена Побийголод
2026.11.18 17:06
Ану, нам пісню проспівай, веселий вітре,
веселий вітре, веселий вітре!
Моря і гори облетів ти всі на світі,
і всі на світі вислухав пісні.

    Заспівай нам про гори й пустині,
    про таємні глибини морів,
    про небокраї сині,

Борис Костиря
2026.11.18 16:24
Я шукаю в бездонному морі
Той важливий непізнаний знак,
Ніби спогади сиві, прозорі,
Що впіймає сумний неборак.
Я шукаю у пеленах ночі
Тіні натяку, впізнаний жест.
Я забуть наполегливо хочу
Те видіння, що прагнуло жертв.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори на сторінці:

Олександра Маківка
2026.11.16

Ярослав Ковальчук
2026.11.12

Петро Бончицький
2026.11.08

Віталій Татленко
2026.10.28

Микось Діденко Сухоцвіт
2026.10.27

Оксана Стемковська
2026.10.19

Йа Власне
2026.10.17






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




 
 
Поезія


  1. Іван Потьомкін - [ 2017.04.29 11:59 ]
    ...і рак не свисне з переляку

    «Від теплого слова і лід розмерзає».
    «Вола в'яжуть мотуззям, а людину словом».
    «Добре слово варт завдатку».
    «Добре слово краще, ніж готові гроші».
    «Слово до слова — зложиться мова».
    «Слово старше, ніж гроші».
    З української народної мудрості

    Тішу себе що ангел,головний мій лікар,
    прийме до уваги голоси всіх тих,
    хто, не відаючи про мою хворобу,
    до традиційного «Добридень!»
    додає таке доречне: «Будь здоров!»
    Бо ж день оцей мине, а призабуть хворобу
    хочеться і завтра, і позавтра…
    І що, коли під натиском «Будь здоров!»
    рак, що потайки вліз в мої груди,
    з Божою поміччю порачкує з переляку
    і вже не стачить у нього сил на свист.


    Рейтинги: Народний -- (5.63) | "Майстерень" -- (5.87)
    Коментарі: (5)


  2. Мирон Шагало - [ 2017.04.29 11:47 ]
    Травню молодий (подвійне хокку)
    Травню молодий,
    у цвітінь, у пахощі
    нас веди обох.

    Знову нам годи
    ласкою бузковою,
    солов’їним «тьох».

    (29 квітня 2017)


    Рейтинги: Народний -- (5.46) | "Майстерень" -- (5.42)
    Коментарі: (5)


  3. Степовий Сергій Ханенко Сергій - [ 2017.04.29 09:48 ]
    Мальоване сонце
    Мальоване сонце киває спросоня,
    Мов випуклий сонях у Бога в долонях.
    Насичує моря блакитні зіниці,
    Проміння над степом волочить мов шпиці.

    М'якими вітрилами збуджує майво,
    Весняне натхнення оспівує сяйвом.
    Мальоване сонце, кудрявий Ярило,
    Моїй Україні думки засліпило.

    2017 рік


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  4. Степовий Сергій Ханенко Сергій - [ 2017.04.29 09:31 ]
    До тебе
    До тебе –
    безкрилим птахом прилечу,
    і обігрію…
    Із неба
    туманом тихо припаду
    тобі на вії.
    Смерканням
    ночі, місячним любистком
    явлюсь до тебе.
    Мовчанням
    Розкажу, що більшого
    мені не треба.

    2017 рік


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  5. Олександр Жилко - [ 2017.04.28 21:47 ]
    Scarborough fair
    Якщо ти їдеш до Хмельницького на ярмарок,
    залізяки, цукор, цяцьки і лахи,
    нагадай про мене одній тамтешій лисиці —
    колись була вона любов'ю моєю.

    Хай пошиє мені сорочку в клітинку,
    залізяки, цукор, цяцьки і лахи,
    без жодної голки й тканини турецької,
    тоді знову буде вона любов'ю моєю.

    Скажи їй знайти довгу піщану косу,
    залізяки, цукор, цяцьки і лахи,
    між морем Азовським і морем Чорним,
    тоді знову буде вона любов'ю моєю.

    Скажи їй докупи зібрати усі ножі,
    залізяки, цукор, цяцьки і лахи
    і спалити усе на дні ріки глибокої,
    тоді знову буде вона любов'ю моєю.

    Якщо ти їдеш до Хмельницького на ярмарок,
    залізяки, цукор, цяцьки і лахи,
    нагадай про мене одній тамтешій лисиці —
    колись була вона любов'ю моєю.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.39) | "Майстерень" -- (5.47)
    Коментарі: (2)


  6. Нінель Новікова - [ 2017.04.28 20:53 ]
    Марина Цветаева Из могилы... Перевод


    Переклад з російської мови


    З МОГИЛИ…

    Проходиш, на мене схожий,
    Очі потупивши вниз,
    Як я колись! Перехожий,
    Прислухайся, зупинись!

    Узнай – набравши травинок
    В букетик, де маків цвіт,
    Що звалась колись – Марина
    І скільки я мала літ.

    Не думай, що тут – могила,
    Що раптом з’явлюся, зла…
    Сміятись і я любила
    І стриматись не могла.

    Рум’янились мої щоки
    І кучерики вились…
    Я теж була, ясноокий!
    Не бійся і зупинись!

    Собі тут біля гробниці
    Ти ягідок назбирай –
    Від цвинтарної суниці
    Солодшої не шукай.

    Похмуро лише не стій ти
    І дуже сумним не будь.
    Подумай про мене світло –
    І легко мене забудь.

    Як сонце тінню мережить
    Піт на твоєму чолі…
    Нехай тебе не бентежить
    Мій голос із-під землі.

    28.04.2017


    Примітки: Оригінал вірша Марини Цвєтаєвої:

    ***


    Идешь, на меня похожий,
    Глаза опуская вниз.
    Я их опускала тоже!
    Прохожий, остановись!

    Прочти – слепоты куриной
    И маков набрав букет,
    Что звали меня Мариной
    И сколько мне было лет.

    Не думай, что здесь – могила,
    Что я появлюсь, грозя…
    Я слишком сама любила
    Смеяться, когда нельзя!

    И кровь приливала к коже,
    И кудри мои вились…
    Я тоже была, прохожий!
    Прохожий, остановись!

    Сорви себе стебель дикий
    И ягоду ему вслед –
    Кладбищенской земляники
    Крупнее и слаще нет.

    Но только не стой угрюмо,
    Главу опустив на грудь.
    Легко обо мне подумай,
    Легко обо мне забудь.

    Как луч тебя освещает!
    Ты весь в золотой пыли…
    – И пусть тебя не смущает
    Мой голос из-под земли.

    03.05.1913



    Рейтинги: Народний -- (5.49) | "Майстерень" -- (5.47)
    Коментарі: (1)


  7. Мирослав Артимович - [ 2017.04.28 20:59 ]
    Депортація
    Сьогодні в Україні відзначаються 70-ті роковини злочинної акції тогочасного комуністичного керівництва Радянського Союзу, Польщі, Чехословаччини – примусового переселення (депортації) українського населення (150 тис. чол.)з етнічних українських теренів Закезоння у північно-західні землі Польщі (колишні німецькі). Ще раніше – протягом 1944-1946 років (перший етап загальної символічної акції «Операція «Вісла») у різні регіони тодішньої УРСР було евакуйовано майже 500 тис. чол. Під цю м’ясорубку попали і мої батьки.
    Тому добре знав з їх розповідей ще у дитячі та юнацькі роки про те пекло, яке довелося їм пережити.
    Хто не байдужий до своєї історії, мусить не забувати і про це.
    Я пам’ятаю…
    http://maysterni.com/publication.php?id=89861


    Рейтинги: Народний -- (5.63) | "Майстерень" -- (5.7)
    Коментарі: (6)


  8. Олександр Сушко - [ 2017.04.28 20:21 ]
    Муза і пузо
    На березі ледачі товстуни,
    Засмажені до повної знемоги,
    Збирали, наче хоботом слони,
    Усе, що море вкотить їм під ноги.

    Драглисті руки! Гори-животи!
    Обвислі щоки, пащі наче сумки!
    Їм родичі не люди, а кити -
    У складках жиру потопає думка.

    В новому віці смальцю ореол
    Запанував понад усі порядки.
    І Фідія фактурний Дискобол
    Осліп аби не бачити нащадків.

    Ну як мені в шеренгах животів
    Вибагливу вишукувати музу?
    Хотів про море! Про вітри хотів!
    Але складаю оду жиропузу.

    Куди не глянь -одні черевані!
    На вас дивитись більше я не хочу.
    Аби не стали снитися мені
    Піду додому і закрию очі.

    січень 2017р.


    Рейтинги: Народний -- (5.44) | "Майстерень" -- (5.84)
    Коментарі: (7)


  9. Ярина Чаплинська - [ 2017.04.28 13:26 ]
    ***
    Тримайся за неї,
    мій Боже.
    Вона сильна.
    Вона все зможе.

    Між кулями ворожими
    до тебе
    пройде живою.
    Мій Боже.

    Принесе тобі
    у молитві Слово,
    хліба, води
    і набоїв.

    Стане поруч з тобою —
    плече до плеча.
    І рука твоя не схибить,
    мій Боже.




    Рейтинги: Народний -- (5.43) | "Майстерень" -- (5.38)
    Коментарі: (4)


  10. Степовий Сергій Ханенко Сергій - [ 2017.04.28 08:28 ]
    Сопутниця мрій
    Солодким медовим цвітом
    Ти бавиш в мені дитя.
    Хорунжим, морським привітом
    Пізнати даєш життя.
    І в радості, чи в турботі,
    Ввісні, чи то наяву,
    В буденності, чи в роботі, -
    Плекатиму тінь твою.
    Мовчать надранкові роси,
    І сонце давно не спить.
    Це ти розпустила коси
    З очей висія блакить.
    Моя Чародійна Панно,
    Святиня моііх надій.
    Мені з верховини данна,
    Сопутниця моііх мрій.

    2016 рік


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  11. Степовий Сергій Ханенко Сергій - [ 2017.04.28 08:27 ]
    Дорога до квітів
    «Хананаміті, хананаміті».
    Дивись, нас кличе дорога квітів,
    Щасливий ранок і теплі ниви,
    Садів духмяних весільні гриви.
    Рум’яне сонце в твоїх долонях,
    Й хмарки стокрилі, немов на конях.
    А ти хворієш, досить хворіти.
    А як же квіти, вони, як діти.
    Ти скажеш тихо: «Треба летіти!!
    Ходімо ж, любий,
    Хананаміті.»

    2017 рік


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  12. Світлана Майя Залізняк - [ 2017.04.27 23:16 ]
    Хвильне


    Буття - кав`ярня, цирк,
    Мажорна баркарола.
    Заклякнув поводир
    У позі дискобола.

    Вирує хвильний плац,
    Пливуть макітри в Лету...
    Вареник - за ерзац
    Ікри чи арбалета.

    Лайдак у ріг щедрот
    Засунув носа, пальця.
    Фурчить коловорот...
    Несе неандертальця.

    Рудіє між парсун
    Серпанок бабці Єви.
    Учора плив Богун.
    Вже - пагін яблуневий...

    Виловлюй - та хутчіш -
    Рюкзак у хрестик-нулик.
    Між якорів, афіш
    Пресується минуле...


    2017


    Рейтинги: Народний -- (5.77) | "Майстерень" -- (5.89)
    Коментарі: (2)


  13. Олександр Сушко - [ 2017.04.27 19:01 ]
    Зона
    Майбутнє роду вперлось у реактор,
    Зітхає тяжко знівечений ліс,
    Навік своїм корінням тут уріс
    Приречений до смерті гладіатор.

    Сумний самітник пекло рукотворне
    Не проміняв на Ĕдем вдалині,
    Печуть його невидимі огні,
    Що еманує сатанинське ґорно.

    Колючий дріт - його терновінець,
    Жахний дарунок часу і прогресу,
    Навіки всі тут втратив інтереси
    Всеблагий, всепрощаючий Отець.

    І тихо духів смерті, а не світла
    Несе у море проклята ріка.
    Стирає сльози витертий рукав,
    І десь годинник тинькає обридло.


    Рейтинги: Народний -- (5.44) | "Майстерень" -- (5.84)
    Прокоментувати:


  14. Ігор Шоха - [ 2017.04.27 16:09 ]
    Вояцькі мандри
    Іду від отчого порогу
    у рай, додому, ...на війну.
    Якби не ці мої дороги,
    то як би бачив я весну?

       Уже поорані окопи
       і маки, краплями крові́,
       які посіяли укропи,
       малюють обрії живі,

    де і мене чекає мати
    і мила, ...файна на виду.
    А я від вибуху гранати
    у небо зоряне іду.

       Іду до Отчого порогу
       без ніг, але й без каяття.
       Якби не ця моя дорога,
       то як би я любив життя?

    О, як любив я майбуття
    у піки болю і тривоги!

                                                 04.2017


    Рейтинги: Народний 6 (5.58) | "Майстерень" 6 (5.95)
    Коментарі: (6)


  15. Нінель Новікова - [ 2017.04.27 10:39 ]
    Марина Цветаева Бабушке... Перевод
    БАБУСІ

    Трохи довгастий, точений овал,
    Одягу розтруби пишні…
    Юна бабусю! Хто Вам цілував
    Губи - погордливі вишні?

    Руки, що в залах палацу колись
    Вальси Шопена так грали…
    А вздовж обличчя блідого вились
    Локонів чорні спіралі.

    Погляд вимогливий, темний, прямий,
    До оборони готовий.
    Так ще дивитися спробуй, зумій!
    Юна бабусю, то хто Ви?

    Скільки можливостей з Вами пішли
    І не можливостей – лячно! –
    У невситиме провалля землі,
    Двадцятирічно полячко!

    День був невинним і вітряним був.
    Зорі темніли, згасали.
    Юна бабусю! Жорстокий цей бунт
    В серце – не Ви мені вклали?

    27.04.2017


    Примітки: Оригінал вірша Марини Цвєтаєвої:


    БАБУШКЕ


    Продолговатый и твердый овал,
    Черного платья раструбы…
    Юная бабушка! Кто целовал
    Ваши надменные губы?

    Руки, которые в залах дворца
    Вальсы Шопена играли…
    По сторонам ледяного лица
    Локоны в виде спирали.

    Темный, прямой и взыскательный взгляд.
    Взгляд, к обороне готовый.
    Юные женщины так не глядят.
    Юная бабушка, кто вы?

    Сколько возможностей Вы унесли,
    И невозможностей сколько? –
    В ненасытимую прорву земли,
    Двадцатилетняя полька!

    День был невинен, и ветер был свеж.
    Темные звезды погасли.
    Бабушка! Этот жестокий мятеж
    В сердце моем – не от Вас ли?


    Рейтинги: Народний -- (5.49) | "Майстерень" -- (5.47)
    Прокоментувати:


  16. Степовий Сергій Ханенко Сергій - [ 2017.04.27 07:22 ]
    Мамо..
    Мамо,
    Рядки ці спонтанні,
    Мов перла останні
    Летять несказанно,
    Як сніг.
    Твої вмілі руки
    Не знають розпуки,
    Мов приязні муки
    Доріг.
    Не плач, моя нене,
    Як вітер поверне
    Неторкані зерна
    Прийду.
    Промінчиком неба
    Схилюся до тебе.
    В твій дім на розпутті
    Зайду.


    2015 рік


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  17. Вікторія Торон - [ 2017.04.27 03:46 ]
    ...І страшно

    Під ліхтарями — тепло, непорушно,
    немов у ваті.
    Культі асфальту втоплені у тінях
    і ніздрюваті.
    Поснули люди. Блякла скатертина —
    в нерівних складках.
    Слідкує тиша. Скніє недопите
    вино в карафках.
    Життя застигло в спазмових обіймах
    чужої форми —
    в рідких зірках, кошлатому тер’єрі,
    деревах чорних.
    Навкруг стоять істоти без обличчя,
    мовчать уважно.
    ...Тривожно між пришельців незнайомих —
    і страшно.

    2017


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.46) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (6)


  18. Олександр Сушко - [ 2017.04.27 03:40 ]
    Ми - сарана
    У кожного народу свій Христос,
    Свої Пілати і свої Іуди.
    Накидали своїх гріхів обоз,
    І понесли чужим богам до суду.

    Своє лайно - сусіду за паркан,
    Неначе із балкона папіросу.
    І усихає з люті Іордан,
    Стіна плачу - чужих плачів не зносить.

    А ми Голгофу утоптали в грязь,
    Ще трохи - і зрівняється з землею.
    І кожен раб, повія або князь
    Краде потроху бога у єврея.

    Ми - сарана! Набридлі прохачі!
    Нахабно прагнемо чужого крова.
    У рай (не свій!) поцупили ключі.
    І хмурить брови мудрий Ієгова.

    У небесах курличуть журавлі,
    Під ними сплять Стрибогові онуки:
    Не поважають рідної землі,
    Чужим законом обкували руки.

    Коли ж не стане звільнення від мук
    І Бог чужу молитву не дочує,-
    Прокинеться незрячий ще онук,
    І капища прадавні ушанує.

    26.04.2017р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.44) | "Майстерень" -- (5.84)
    Коментарі: (7)


  19. Ігор Шоха - [ 2017.04.26 23:54 ]
    Проводи великої родини
    Зі мною поряд, мирно, звично,
    як іноді в одній сім'ї,
    здавалось, будуть жити вічно
    усі ровесники мої.

    Здавалося, усі сусіди –
    моя родина по крові́,
    коли обманюючи біди,
    ходили по одній траві.

    Не ті уже луги пастуші,
    і ті околиці доріг,
    поза-якими наші душі
    шукали інший оберіг.

    Переступаючи минуле,
    зі сходу рушила орда.
    Мене – хорошого!!! – забули.
    Між нами буча і біда.

    Старі любителі Союзу
    уже – заплічних діл майстри.
    Наїли людоїди пузо.
    Немає брата у сестри.

    Язикомовна Україна
    вертає на свої круги.
    Нав'язують чужу руїну
    свої варяги-вороги.

    Весна Росії йде по колу
    і має вишколи і школу.
    А далі? П'ємо – на коня?

    Крові жадає кацапня...
    І не очуняє ніколи
    ця інфікована рідня.

                                  04.2017


    Рейтинги: Народний -- (5.58) | "Майстерень" -- (5.95)
    Коментарі: (9)


  20. Ярослав Чорногуз - [ 2017.04.26 21:01 ]
    Ці чари музики святої
    Ці чари музики святої,
    Яка підносить і п”янить –
    Доба епохи золотої,
    І золотого чуда нить -

    Коли душа зліта над світом,
    Як лебідь, маючи крильми,
    І сонця золотого квіту
    Вдихає повними грудьми.

    У цій епосі жити буду,
    Вона - одна на всі часи,
    Вона виносить нас із бруду
    У небо вічної краси.

    7508 р. (Від Трипілля) (2000)


    Рейтинги: Народний -- (6.99) | "Майстерень" -- (7)
    Коментарі: (14)


  21. Ігор Шоха - [ 2017.04.26 15:52 ]
    Видумана казка
    І
    На етюди
    Минають покаянні дні.
    Гріхів уже немає,
    та є Амур, що навесні
    на інші спокушає.

    Лукавий ангел у серцях
    ламає перепони
    і наяву, а не у снах
    підсовує скоромне.

    Перелопативши труди,
    ідемо на етюди...
    Праворуч – озеро, сади,
    наліво – пересуди.

    Життя малює аніме,
    якого не буває,
    і уявилося саме
    біля хатини скраю.

    Пейзаж – опалені кущі,
    палітра Маріули…
    Вона малює, як дощі
    оплакують минуле.

    І як не вірити у ці
    видіння випадкові,
    коли усмішка на лиці
    і очі загадкові?

    І як повірити у те,
    що за межею раю
    буває грішне і святе,
    яке не спокушає?

    І це тобі не фаберже,
    омріяне весною.
    Вона як писанка уже
    мальована тобою.

    І дивуватися не зле,
    коли ми не ліниві
    на несподіване, але
    не видумане диво.

    Нічого доля не дає,
    аби минало всує.
    У неї – кожному своє
    у пам'яті ночує.

    За ці омани нічиї,
    і за оказію її,
    і за дівочу вроду
    дарує доля не одній,
    але обіцяну не їй
    мою поему-оду.

    ІІ
    У келію
    І як воно зі сторони
    не смішно виглядає,
    а юну діву за тини
    ніщо не заховає.

    Одне, що лицаря нема
    або набив оскому,
    бо як би писанка сама
    котилася із дому?

    Язик відомий талалай.
    Куди би не кортіло,
    а от екскурсія у гай –
    це благодійне діло.

    Куди дорога не веде –
    у келію, до лісу,
    а не усидіти ніде
    Діані і Уліссу.

    А тут і пасіка, й рої,
    і аромати цвіту,
    і краєвиди нічиї,
    і є чим напоїти.

    Не розійтися на межі.
    Ачей і діду не чужі
    цяцянки молодої?

    У неї – скельця-візажі.
    У нього інші міражі.
    І тішаться обоє.

    ІІІ
    Її візажі його очима

    Ой не байдужі до любові
    веселі шукачі пригоди,
    які видумують умови
    і не цінують епізоди.

    І сивочолого Жуана
    не полишає ще надія,
    що оживе його кохана
    із юності єдина мрія.

    І ось – явилася весною
    шукати рясту проти ночі.
    Світили юною жагою
    її азійські карі очі.

    Вони сміялися, і гріли,
    і научали йти по лезу,
    і нагадали ночі білі
    і сині аромати безу.

    І ось воно! Не за горою –
    уже не перше, й не останнє,
    очарування тою грою,
    що не дає розчарування.

    І не біда, що одинокі.
    Але – розділені літами.
    Напій березового соку
    не додає п'янкої тями.

    Ачей забули Божу ласку
    незрячі душі? Цього разу
    нехай гуляє їхня казка
    поза тини і перелази.

    А небо супилось грозою
    і рикошетило громами...
    І одинокою сльозою
    луна упала за лісами.

    .......................................
    Надія чорними ночами
    живе минулою любов'ю.

    ІV
    Його міражі її очима
    Вона художниця сама
    і не одна у мами.
    У неї донжуанів – тьма.
    Малює їх ночами.

    У кожного свої діла.
    Не помічають жінку.
    І кожному вона дала
    уже свою оцінку.

    Сивобороді як завжди
    бажають в «Отченаші»
    собі насущної їди –
    березової каші.

    Кубіта – юна як весна,
    а він, тугий на вухо,
    не добачає, що вона
    живе за Божим Духом.

    Картина маслом – сивий Дон
    і Діва, що ні разу
    не переходила кордон
    такого перелазу.

    І усміхається йому
    тоненьке юне чудо.
    А він боїться, – обійму,
    що скажуть добрі люди?

    І буде снитися обом,
    які активні на підйом,
    були вони щасливі.

    Ой, не дається висота,
    коли неміряні літа
    вертають неможливе

                                  04.2017


    Рейтинги: Народний -- (5.58) | "Майстерень" -- (5.95)
    Коментарі: (9)


  22. Нінель Новікова - [ 2017.04.26 11:26 ]
    Під плюшем пледу
    Переклад з російської мови

    З-під плюшу пледу, як знемога,
    Сон учорашній визирав.
    Що це було? Чи перемога? –
    І хто програв?

    Все передумую щоразу.
    Усе переживаю знов.
    У тім, чому не знаю назву.
    Чи то любов?

    Хто був мисливець? – Хто пожива?
    Все по бісівськи – навпаки!
    Що зрозумів глядач важливий –
    Сибірський кіт?

    У цій дуелі, хто був слабше?
    Хто, в кого був лиш тільки м’яч?
    А серце – чи моє, чи Ваше
    Летіло вскач?

    Що все-таки було – хто знає?
    Чого так хочеться весь час?
    Не знаю, чи перемогла я?
    А чи здалась?


    26.04.2017



    Примітки: Оригінал вірша Марини Цвєтаєвої:

    ПОД ЛАСКОЙ ПЛЮШЕВОГО ПЛЕДА


    Под лаской плюшевого пледа
    Вчерашний вызываю сон.
    Что это было? – Чья победа?
    Кто побежден?

    Все передумываю снова.
    Всем перемучиваюсь вновь.
    В том, для чего не знаю слова.
    Была ль любовь?

    Кто был охотник? – Кто добыча?
    Все дявольски-наоборот!
    Что понял, длительно мурлыча,
    Сибирский кот?

    В том поединке своеволий
    Кто, в чьей руке был только мяч?
    Чье сердце – Ваше ли, мое ли?
    Летело вскачь?

    И все-таки – что это было?
    Чего так хочется и жаль?
    Так и не знаю, победила ль?
    Побеждена ль?


    Рейтинги: Народний -- (5.49) | "Майстерень" -- (5.47)
    Коментарі: (6)


  23. Неоніла Гуменюк - [ 2017.04.26 09:34 ]
    Перемога над собою
    Не плач, прошу, себе ти не жалій,
    Подумай же хвилинку лиш над тим,
    Що комусь в світі важче, ніж тобі
    І за життя постійно ти борись.

    Хоч як буває іноді і важко
    Та до мети своєї йди сміливо,
    В кулак зіжавши всі свої болячки,
    То може й станеться у долі твоїй диво.

    Чогось зумій старанням досягти,
    А зоряна хвороба хай минає,
    Не вимагай для себе похвальби,
    Як заслужив, знайде тебе і слава.

    Будь завжди переможцем у житті,
    Успіху східці хай ведуть угору,
    Твори добро, то й вернеться тобі.
    Найголовніша перемога - над собою.

    2017 р.


    Рейтинги: Народний -- (5.25) | "Майстерень" -- (5.13)
    Коментарі: (1)


  24. Степовий Сергій Ханенко Сергій - [ 2017.04.26 09:05 ]
    Тополі, поволі
    Так смеркнуть тополі поволі,
    Зірки, наче сови, не сплять.
    Куняють вітри ясночолі,
    Шовкову вирівнюють гладь.

    А десь у далекому полі
    Осінню симфонію, спів,
    Наслухались трави стодолі,
    В дурмані хвилюючих снів.

    Відлунює барвами листя,
    Спада, мов ранкова роса.
    Їх погляд вибагливо-чистий
    Тепер підпира небеса.

    І все невідоме – знайоме,
    І все не чуже, надземне.
    Побачиш, спіткнешся на слові,
    Відчуєш, як серце щемне.

    Так смеркнуть тополі поволі,
    Я й досі між ними стою.
    У пошуках кращої долі,
    Навіки віддавши свою.


    2016 рік​


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  25. Степовий Сергій Ханенко Сергій - [ 2017.04.26 08:59 ]
    Морський скелет
    З-під лоба дивиться на степ
    Морський скелет.
    Плекає римами поет
    Цей силует.
    Білим по білому мете
    Пухка зима.
    Снігами спілими плете
    Косу пітьма.
    Акордами морозних війн
    Мчать береги.
    Піднявся вітер із колін —
    Тремтять сніги.

    Євство зими - це плід холоднокров'я,

    Іі сезонно-нерухома зброя.



    2017 рік


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  26. Олександр Сушко - [ 2017.04.26 06:08 ]
    Не питай, чом заплакані очі
    Не питай, чом заплакані очі,
    Чом сховала обличчя в кущах;
    Плаче серце від горя дівоче,
    Бо на носі нагнало прища.

    Я боюся з’явитись на люди,
    Телефона до рук не беру.
    Від ридання здригаються груди,
    Страшно в зеркалі зріти мару.

    Він з'явився учора раптово,
    Бо в сусіда погладила пса.
    Я ж не знала, що він нездоровий
    І моя постраждає краса.

    Нюшкував мої руки та плечі
    І завзято облизував ніс.
    Засвербів мій шнопак понадвечір –
    Добре, хоч не проказу приніс.

    Мені море уже по коліна,
    Стисну волю в залізний кулак:
    Як не визріє через годину,
    То насмерть задушу цей чиряк.

    25.04.2017р.


    Рейтинги: Народний -- (5.44) | "Майстерень" -- (5.84)
    Коментарі: (15)


  27. Володимир Бойко - [ 2017.04.26 00:46 ]
    * * *
    Вечір жагою мене напоїв,
    Я вже хмелію думками про тебе,
    Більше нічого мені і не треба,
    Ані жар-птиці, ані солов’їв.

    Решту візьму я від теплої ночі –
    Руки твої, що мене оповили,
    Ніжне, тремтливе від дотику тіло,
    Милі, блискучі крізь темряву очі.



    Рейтинги: Народний 5.5 (5.54) | "Майстерень" 5.5 (5.63)
    Коментарі: (6)


  28. Степовий Сергій Ханенко Сергій - [ 2017.04.25 22:51 ]
    Блаженственні гості
    А ти мене нагодуй:
    душевноспеченими почуттями,
    аби до мене вони знестями
    прийшли блаженственними гостями.
    Мов спілі вишні -
    червоні, пишні.
    Пірнаті хвилі -
    тисячокрилі,
    Мене купали б на небосхилі
    Вечірньої морської тиші.
    Я цілував би їхні долоні, --
    Душа заграла б на саксофоні.
    Пузата радість на струнах скрипки
    Безбожно стукала б людям в шибки...
    Глянь: над Дніпром, над Дунаєм, Бугом
    Веселка небо зорала плугом!...
    Душевноспеченим пахне простір,--
    До мене хлинуть ранкові гості!!


    2017 рік


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  29. Ніна Виноградська - [ 2017.04.25 21:29 ]
    Вперше


    Я вперше приїжджаю не до мами,
    А до її могили і хреста.
    Весни початок і квітневі гами
    Птахи вивчають з нотного листа.

    Немає квітів і не квітне слово,
    Із-за парканів зиркне кропива.
    Пусті гніздечка ластівок, діброви,
    Лиш пахне перша молода трава.

    Іще торішньосірі всі левади,
    На Сейм іще не спущені човни.
    А в повені вода сталева радо,
    Неначе морем залила клини.

    І празниково зустрічають вікна,
    Що одяглись в геранієвий цвіт.
    Біленькі хати, що роками звикло
    Чекають скорий ластівок приліт.

    Незмінне все... Немає тільки мами,
    Нема мого родинного гнізда...
    Ні телефон, ні, навіть, телеграми
    Не знайдуть адресата... Ця біда

    На цвинтар привела мене сьогодні,
    Де мама й тато поряд навіки.
    Так боляче - в неділю Великодню
    Я не відчую їхньої руки.


    Рейтинги: Народний -- (5.53) | "Майстерень" -- (5.77)
    Коментарі: (1)


  30. Степовий Сергій Ханенко Сергій - [ 2017.04.25 21:29 ]
    Я хочу..
    Вдихнути ранкову ранковість,
    Почути твій голос, твій сміх..
    Надпити туманом бадьорість
    З роси, що в тилу твоїх ніг.
    Будити морські оксамити,
    Як будять їх зранку Боги.
    Спішити любити, - щоб жити.
    Я хочу хотінням жаги.
    Незвершене - чудом вершити.
    Будуючи правди мости, -
    Я хочу життєм просто жити!!
    Бажаю свободи, а ти!?


    2017 рік












    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  31. Олександр Сушко - [ 2017.04.25 17:56 ]
    Пан
    Живе зі мною поруч пан.
    Але не можу я збагнути,
    Чому в пітьмі через паркан
    Летять брудні шматки отрути.

    То пісню я не так пишу,
    Сумну змальовую картину.
    Щодня сатирою грішу,
    Сміюсь, немовби без причини.

    Ще - дилетант і віршомаз,
    Богемі , наче прищ у гузні.
    "Любитель", а не "майстер-клас",
    Такі ж невдахи мої друзі.

    І геть приземлена душа -
    Не одірвалася від рала.
    Пишу не "вІрша", а "віршА",
    Їм хліб із часником і салом.

    Що не виспівую хвалу,
    Не ласий до чужої слави.
    Слухняно слухаю хулу
    З відкритим ротом як роззява.

    Світлина ось така моя
    Приносить панові утіху.
    Мене ж турбує аби я
    Не прищепив гидкої пихи.

    Нехай жбурляє кізяки
    І шпетить в очі й поза очі:
    Свою правицю і думки
    Бруднити злобою не хочу.


    25.04.2017 р.


    Рейтинги: Народний -- (5.44) | "Майстерень" -- (5.84)
    Коментарі: (5)


  32. Адель Станіславська - [ 2017.04.25 14:49 ]
    Попід хмари - туман
    Попід хмари - туман.
    Сонцеколо поринуло спати.
    Поміж простір думки -
    розсівається туглість єства.
    Ілюзорна ява...
    Гори, тіні, потріскує ватра,
    лижуть ніч язики -
    магнетичний огень божества.
    Виколісує такт
    розтривожена порухом дримба,
    гойда-гойдоньку-да...
    В дивним танці зайшлися тіла...

    Сонцеобрій крізь сон
    розпромінює головам німби,
    між роси вистига
    тепла сночи* до рана зола...
    2017

    *з вечора, що передував проминулій ночі (діал.)


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.51) | "Майстерень" 5.5 (5.68)
    Коментарі: (6)


  33. Нінель Новікова - [ 2017.04.25 13:41 ]
    Марина Цветаева Мне нравится... Перевод
    НІНЕЛЬ НОВІКОВА

    Переклад з російської мови

    ***

    Чудово, що не Вами хвора я,
    Чудово , що і Ви не хворі мною,
    І що важкою кулею земля
    З-під наших ніг не попливе весною.

    Що можу бути щира і чудна,
    Розкута і не гратися словами,
    І що палкою хвилею одна
    Не паленію, стрівшись рукавами.

    Чудово те, що іншу при мені
    Спокійно обіймаєте за плечі,
    Не прагнучи в пекельному вогні
    Спалить мене, ревнуючи, в цей вечір.

    За те, що, ніжний мій, моє ім’я
    Вдень і вночі не згадуєте всує…
    І що ніколи в тиші церкви я
    Над нами не почую: алілуя!

    Вам дякую рукою й серцем теж,
    Що Ви мене – не знаючи, на щастя! –
    Так любите – за спокій мій без меж,
    За вечорами зустрічі нечасті.

    За наші не прогулянки нічні,
    За сонце не у нас над головами, –
    Що Ви, на жаль, не мною хворі, ні!
    І що, на жаль, хворію я не Вами!

    25.04.2017

    Примітки: Оригінал вірша

    Мне нравится, что Вы больны не мной,
    Мне нравится, что я больна не Вами,
    Что никогда тяжелый шар земной
    Не уплывет под нашими ногами.

    Мне нравится, что можно быть смешной –
    Распущенной – и не играть словами,
    И не краснеть удушливой волной,
    Слегка соприкоснувшись рукавами.

    Мне нравится еще, что Вы при мне
    Спокойно обнимаете другую,
    Не прочите мне в адовом огне
    Гореть за то, что я не Вас целую.

    Что имя нежное мое, мой нежный, не
    Упоминаете ни днем, ни ночью всуе…
    Что никогда в церковной тишине
    Не пропоют над нами: алиллуйя!

    Спасибо вам и сердцем и рукой
    За то, что Вы меня –не зная сами! –
    Так любите: за мой ночной покой,
    За редкость встреч закатными часами.

    За наши негулянья под луной,
    За солнце не у нас над головами, –
    За то что Вы больны – увы! – не мной
    За то, что я больна – увы! – не Вами!

    03.05.1915


    Рейтинги: Народний -- (5.49) | "Майстерень" -- (5.47)
    Коментарі: (9)


  34. Марія Дем'янюк - [ 2017.04.25 11:44 ]
    Споконвічне
    Цілий світ у мені:
    Минуле, цей день і майбутнє,
    Мов кленові вогні,
    Ті події такі незабутні.
    Пурпурові світанки,
    І краплини дощу на віконні,
    Твої ніжні обійми
    І синочкові оченьки сонні.
    Теплі мами слова,
    Що щебече завжди - соловейкова доля.
    Святить паску світанок у ріднім селі,
    І на те Божа воля.
    Неба клич : Обійми!
    І навшпиньки тягнусь до хмаринки,
    Чи ранкової зірки,
    Яка щедро дарує зіринки...
    Нерозривно у часі
    Минуле, цей день і майбутнє:
    Споконвічна любов,
    мов черешневий цвіт,
    Зустрічає попутніх...


    Рейтинги: Народний -- (5.46) | "Майстерень" -- (5.44)
    Коментарі: (2)


  35. Любов Бенедишин - [ 2017.04.25 09:37 ]
    Квітневі перегони
    "Хто перший в красу?!" -
    заблуд грає деревами.
    Спішать, пригинаються -
    цвіт оберемками.

    А зайда-мороз
    грізно клацає клешнею
    і над абрикосою,
    і над черешнею.

    І вишенька
    цвіт прикриває долонями.
    Зимі б тільки глянути -
    що з перегонами?

    "А може, й собі..." -
    завагалась акація.
    Квітневий фальстарт.
    Снігу фальсифікація...

    04.2017


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (27)


  36. Неоніла Гуменюк - [ 2017.04.25 09:19 ]
    Українонька моя
    З твоїх долонь п"ю ніжність і тепло,
    З твоїх казок я мудрості черпаю,
    З легенд прадавніх знаю що було,
    А буде що, то згодом я дізнаюсь.

    Трембіти дивний звук з Карпатських гір
    Відразу своїм серцем відчуваю,
    Подільський мальовничий краєвид -
    Душею з нього я красу вбираю.

    Полісся синьоокого льони,
    Неначе очі дивляться на мене,
    І Слобожанщини безмежнії лани,
    Де колоски гойдає вітер теплий.

    Озер Волинських срібний дивограй
    Зорі до себе уночі все манить,
    А Буковина - то музичний край,
    Звучить в мені Яремчука піснями.

    Усе це Українонька моя,
    Така багата, рідна і красива.
    Тебе любити, ненько буду я
    Доки живу, допоки стане сили.

    2017 р.


    Рейтинги: Народний -- (5.25) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:


  37. Неоніла Гуменюк - [ 2017.04.25 09:43 ]
    Запах черемхи
    Біля криниці край села,
    Де стежечка веде в долину,
    Черемха знову розцвіла
    Та простір весь заполонила

    Духмяним ароматом тим,
    Який не сплутаєш ні з котрим.
    Розноситься навкруг, мов дим
    Ніжний, п"янкий, срібно-прозорий.

    Пливе, пливе повільно так,
    Ним дихаєш на повні груди,
    І, наче дивовижний птах
    В серці твоїм кохання будить.

    2017 р.


    Рейтинги: Народний -- (5.25) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:


  38. Олександр Сушко - [ 2017.04.25 07:12 ]
    Чайки
    Кричали чайки, наче ті коти,
    І билися за вкрадену рибину,
    Стовбурчили загривки та хвости,
    І клацали дзьобами безупину.

    Не помічали в приступах жаги
    Затоптану, скалічену чайчину.
    Стирчала кістка в неї із ноги,
    Бо посестри зламали їй коліно.

    Коли ж її затихнув голосок
    Й рибина щезла у чиємусь роті,
    Прийшла пора упасти на пісок
    Й її шматкам розтерзаної плоті.

    Птахи злетіли важко в небеса
    Мені крильми махнувши на прощання,
    Пропали десь гармонія й краса
    Під супровід взаємопожирання.

    Зненавидів я чайок. Незлюбив.
    Сталеві очі, жадібні до крові,
    Виповнюють мене відраза й гнів,
    Що в них немає справжньої любові.

    Холодна ж бо у лютості краса,
    Байдужа і до болю оніміла.
    Нехай летять собі під небеса,
    Поміж вітрами точать свої крила.

    лютий 2017 р.



    Рейтинги: Народний -- (5.44) | "Майстерень" -- (5.84)
    Коментарі: (25)


  39. Ярослав Чорногуз - [ 2017.04.24 23:42 ]
    Простелилася днина ясна
    Простелилася днина ясна,
    Пригорнула гаї світлоруко.
    Чарівлива красуня весна
    Забуяла розкішно на луках.

    І розвіялась ночі імла,
    Має зачіска густоволоса.
    Смарагдові* стрічки заплела
    У розкішні усміхнені коси.

    Рідну землю торкнула крильми,
    Провела рукавом променисто,
    І трави запашний оксамит
    Все укрив, наче груди – намисто.

    Чути – ллється з гілля залюбки
    Звуків радісних сонячна злива…
    Обціловують співом пташки
    Постать юну і вічно вродливу.

    24.04.7525 р. (Від Трипілля) (2017)


    Рейтинги: Народний -- (6.99) | "Майстерень" -- (7)
    Коментарі: (6)


  40. Лариса Пугачук - [ 2017.04.24 22:00 ]
    Твій вибір
    Прийшов на поміч
    так своєчасно.
    Та своєрідно…
    Ще тільки гомін
    зачувсь неясний,
    а ти вже спіднє
    здираєш прудко.
    До тіла рвешся,
    береш за грудки.

    Ну, як здобуток,
    мій щонайперший?
    Пішла наруга на душу,
    друже?

    Не осоружно?

    24.04.2017


    Рейтинги: Народний -- (5.49) | "Майстерень" -- (5.55)
    Коментарі: (3)


  41. Ніна Виноградська - [ 2017.04.24 16:51 ]
    Письменницькі бур'яни

    Ви на колінах біля трону квилите,
    Долоні простягнули для прохань.
    І скільки треба сліз — ви стільки й виллєте,
    Напишете про тисячі кохань.

    Про квіточки, про яблуні і вишеньки,
    Про ґрона виноградні і вино.
    А правду ви ніколи не напишете,
    Для чого вам усе оте воно?!

    Хіба від того матимете премії?
    Йдете в літературі, мов сліпці.
    І ви — лауреати, всі ви — генії,
    Насправді — завидющі і скупці.

    Прикрилися всілякими квиточками,
    Ви — графоманські голі королі.
    Та запаслись впливовими дружочками —
    Злиденної держави діти злі.

    Хіба писати вам про революції,
    Голодомор?.. Та ви — ота юрба,
    Що є у віці вічної полюції.
    Ви — бур’яни, письменницька ганьба.


    Рейтинги: Народний 5.25 (5.53) | "Майстерень" -- (5.77)
    Коментарі: (6)


  42. Олександр Сушко - [ 2017.04.24 16:26 ]
    Молися, мамо!
    Вже котрий рік тебе немає поруч,
    І жити звик уже на самоті.
    Але не відпускає болю обруч -
    Без тебе стіни дому геть пусті.

    І, як колись, уже не тішать свята
    Та потьмяніли юності дива.
    Пішла у рай моя старенька мати
    І ангел пісню їй уже співа.

    А я ще тут. Пісні співаю людям,
    Їх душі засіваючи добром.
    Аби Творець у час Страшного суду
    Спасіння дав синам твоїм обом.

    Молися, мамо, із небес за сина,
    Щоби Господь простив йому гріхи.
    Тоді, можливо, я тебе зустріну
    Й віддам усі несплачені борги.

    24.04.2017р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.44) | "Майстерень" -- (5.84)
    Коментарі: (2)


  43. Світлана Майя Залізняк - [ 2017.04.24 10:29 ]
    Сутнє


    Серце - стрімка саламандра.
    Сонце... тривоги-кущі.
    Плани - і сходження, й мандри.
    Час приминає плющі.
    Крекче, затоптує сутнє.
    Онде сріблистий ціпок.
    Щемко душі... неспокутно...
    Плащ Мамариги намок.
    Стрівся козак той казковий,
    Дивиться мутно - хоч плач.
    Каже: зчужіли діброви,
    Гіркне поліський калач.

    Чим заперечиш? Туманно.
    Квітне розмир`я осот.
    Топче босяк Челентано
    Шрот виноградний... та в рот...
    Люд зазирає - раденький,
    Тче свої рядна-путі.
    Тужить-кривавиться ненька:
    Сили ізнову не ті...

    Ціни й погода мінливі....
    Скупчення лозунгів-ос.
    Чавляться спогади, сливи.
    Книжники вчать - не Христос.

    Повняться манною хмари.
    Білиться стовбур до свят.
    Уречевились примари.
    Скрапує сік-дистилят...

    В Часу чимало роботи.
    Йде шестернями Шекспір.
    Мізки запудрюють боти -
    Між профурсеток, порфір.

    Бачиться завтра - багате.
    Багнеться вірити (все ж...)
    В дух прадідівської хати,
    Яр животворчих пожеж.

    2017


    Рейтинги: Народний -- (5.77) | "Майстерень" -- (5.89)
    Коментарі: (5)


  44. Неоніла Гуменюк - [ 2017.04.24 09:13 ]
    Думав я женитися
    Я не раз хотів жениться,
    Без дружини - пропадай,
    Ні з ким навіть посвариться,
    Сумно, чорт же забирай.

    Тут з-за печі щось вилазить
    Та до мене зразу - скік:
    -Це мене ти викликаєш? -
    І штовхає сильно в бік.

    -Ні, - кажу я, - що ти, що ти,
    Я про тебе лиш згадав,
    Випивали з кумом вчора,
    Мабуть трішки перебрав.

    Як заснув - не пам"ятаю,
    Воно ж дивиться увічі:
    -Не журися, друже, - каже,-
    А уважно придивися.

    Чи тобі я не підходжу,
    В мене також є "хвігура",
    Та й красою заворожу,
    Заведемо шури-мури.

    А на роги не дивися,
    Бо рогатим станеш сам,
    Як надумав одружитись,
    То назад не повертай.

    Довго в ліжку я крутився,
    Повернувся та й упав,
    Бачу кума на порозі
    Із плящиною в руках.

    -Ні, мабуть я одружуся,
    А то "білочки" прийдуть,
    І чарчину візьмуть в зуби,
    Ось тоді я пропаду.

    2017 р.


    Рейтинги: Народний -- (5.25) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:


  45. Неоніла Гуменюк - [ 2017.04.24 08:25 ]
    Зрада
    А зрада серце обпіка вогнем,
    Наче мечем пронизує все тіло,
    Та, мов лещатами стискає душу ще,
    Стоїш тоді, немов закам"янілий.

    Немає слів, солоні сльози лиш,
    Мовби гірку отруту ти ковтаєш,
    Образа в горлі вже клубком стоїть,
    Тебе все душить і не відпускає.

    -Та заспокойся, - кажеш сам собі,-
    Не тільки ти, в нас зраджених немало,
    Ще усміхнеться доленька тобі
    Й щасливим іще будеш почуватись.

    Минає час.Поволі біль втиха,
    Та сонце радості зійде, загоїть рану,
    Зрідка його усе ж ти відчуваєш,
    Бо спомин давній, мов ножем штрика.

    2017 р.


    Рейтинги: Народний -- (5.25) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:


  46. Ніна Виноградська - [ 2017.04.24 06:34 ]
    Розмова з дідом

    І коли я стою наодинці зі зболеним світом,
    То регоче печаль і волає розбита душа.
    А країна моя замерзає, заквітчана цвітом,
    Хвора з горя, беззахисна, ніби маленьке пташа.

    Бо утратила все — сподівання і світлу надію,
    Де у вікна щоранку — і сонце, і ніжне тепло.
    Я другої країни, дідусю, придумать не смію,
    Я хотіла, щоб в ній українське текло джерело.

    Щоби вишні весною гуділи рясними хрущами,
    Про які ще Шевченко писав у чужій далині.
    Розтерзали державу, вивозять і вдень, і ночами,
    І безвихідь в усьому, зарадити як тут мені?

    Ти казав, мій дідусю, що кров українську не змішуй,
    Бо з прадавніх часів кров ота протікає в роду.
    І від того болить, що нащадок в колисці колише
    Українця малого, а в долі чатує біду.

    І чорнозему слід, що чорніє на труджених пучках,
    Кожне зернятко в полі — то наші недоспані сни…
    Садить разом зі мною картоплю маленька онучка,
    Я навчаю її, а навкруг зеленіють поля ярини.


    Рейтинги: Народний -- (5.53) | "Майстерень" -- (5.77)
    Коментарі: (2)


  47. Ірина Бондар Лівобережна - [ 2017.04.23 23:57 ]
    Рання весна
    Вербових котиків торкання
    Розбудять промені в очах.
    Морозом приспане кохання
    З теплом знайде до серця шлях,
    І буде сонце – на удачу,
    Слова складуться у вірші.
    Сьогодні я тебе побачу,
    І завесніє на душі.

    ID: 721567
    04.03.2017


    Рейтинги: Народний -- (5.45) | "Майстерень" -- (5.56)
    Прокоментувати:


  48. Ірина Бондар Лівобережна - [ 2017.04.23 23:04 ]
    Крига скресне
    …А крига непрозора та тонка,
    Що в сад весни веде (чи в потойбіччя?).
    Чекає там простягнута рука,
    Де між кущів приховані обличчя
    Тих, що шепочуть: «Може упаде?»...
    Шалені оси жала обламали
    І згинули, не видно їх ніде.
    Зоріє сад. Далеко до фіналу,
    Бо та рука – основою основ
    Підтримає. Нарешті крига скресне!
    Вишневий сад мені цвістиме знов,
    Ріка звільниться, побіжать у вЕсну
    Веселі хвильки чистих промінців,
    Теплом зігріють воду, небо, сушу,
    І сила та, що є в твоїй руці,
    Медвяним соком розтривожить душу.
    ID: 719745
    22.02.2017


    Рейтинги: Народний -- (5.45) | "Майстерень" -- (5.56)
    Прокоментувати:


  49. Володимир Бойко - [ 2017.04.23 22:53 ]
    * * *
    Ти пробач, що ніяк
    Розминутись не можу з тобою,
    Що про тебе щораз
    Непокоять знадливі думки.
    За тобою услід,
    Наче проліски вслід за весною,
    Сподівння пливуть,
    Як за часом спливають роки.

    Ті іскринки вогню,
    Що з очей твоїх в душу запали,
    Самоцвітами зблискують
    В снах моїх, наче зірки.
    Та нестерпно мені,
    Коли бачу, якою ти стала,
    І з печальних думок
    Проростають пекучі рядки.


    Рейтинги: Народний -- (5.54) | "Майстерень" -- (5.63)
    Коментарі: (4)


  50. Леся Сидорович - [ 2017.04.23 20:50 ]
    Рондель
    Щоби цей світ у прірву не злетів,
    Будь як Оленка. Або просто будь.
    Люби життя, вершину цю здобудь,
    У кожному відкрий мільйон світів!

    Даруй всім усміх, жвавий танцю спів.
    Для кожного промінчиком побудь.
    Щоби цей світ у прірву не злетів,
    Будь як Оленка. Або просто будь.

    Плекай любов, збагни таємну суть.
    Живи на повну в позитиві днів,
    Побач усю яскравість кольорів,
    Про посмішку щоденну не забудь!
    …Щоби цей світ у прірву не злетів.

    23.04.2017


    Рейтинги: Народний -- (5.43) | "Майстерень" -- (5.39)
    Коментарі: (7)



  51. Сторінки: 1   ...   557   558   559   560   561   562   563   564   565   ...   1855