ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Вячеслав Руденко
2026.11.22 17:22
Спить підступне у в’язниці,
Чути шерех чорних крил,
Млин розчинний у кавниці,
Місяць знову повен сил.

Бородою перехожі
Листя верб метуть вночі,
Рій метеликів вельможних,

Євген Федчук
2026.11.22 14:01
Дорога асфальтована кудись мене вела.
Ліси навколо золотом горіли.
Іноді з неба дощиком кропило.
Я їхав їхав від села і до села.
Та десь, напевно не туди звернув.
Те зрозумів, як довгий шлях проїхав.
Замовк мій навігатор, як на лихо.
Тож я на межі

Борис Костиря
2026.11.22 13:19
Холод ще повільно відступає,
А тепло приходить, мов король.
Долинають голоси із раю.
Так весна вступає в гідну роль.
Мерехтлива мова небокраю
Прозвучить, як первісний пароль.

Квіти язиками небо молять

Віктор Кучерук
2026.11.22 07:39
Жовтавий вихор знявся із дерев
І закружляв, описуючи кола, -
Так час летить, не знаючи перерв,
І струшує минуле з виднокола.
Несеться в далеч тужний шепіт крон,
В танку сплелися багрянець і просинь, -
Тримає гідно свій старий фасон,
Аби мені сподоб

хома дідим
2026.11.21 22:43
ніхто ні разу не просив
мене
дістати з неба зірку
мабуть життя пройшло дарма
поезія це рух окремий
або рух
усього із усім
і звідки взяти певність

С М
2026.11.21 20:31
Гроші прогулявши
Йди де платять і заробляй ше
Гроші це дим
Загрібай готівкою у заначку всі

Ферарі чи кав’яр, зірковий люкс
Можу придбати футбольний клуб

Артур Курдіновський
2026.11.21 18:28
В душі - гіркий відбиток болю втрат.
Лунають самоти осінні дзвони.
Та тільки вірний перстень Соломона
Не дозволяє бити у набат
І темний проклинати каземат,
В якому все життя дарма спливає.
Як лячно підійти до вогнеграю,
Бо він чужий! У когось є свя

В Горова Леся
2026.11.21 14:59
ПЗ неба червоно захід хлюпає,
Зафарбовує сокурину.
Будуть в осені сумнолюбої
Ще погідні та теплі днини.

Будуть в осені любоніжної
Над водою легкі тумани.
Буде осінь щоранку іншою,

Борис Костиря
2026.11.21 13:13
Я лезами тендітних пелюсток
Прийду у край нечуваний, незнаний
Крізь сонце і розпечений пісок,
Де квітне час глибокий, несказанний.

Так важко парадоксами іти,
Шляхами незбагненними, чужими.
Ти битим склом дістанешся мети,

М Менянин
2026.11.21 12:33
Гусак містом ходить-бродить*
винуватий без вини,
що шукає – не знаходить
бо довкола стан війни.

Ой, шкода як, сумний пташе,
не гроза, не буревій
так змінили життя наше –

Оксана Лозова
2026.11.21 11:57
Ні промінчика. Ніч смоляна.
Вже націлені жерла…
Люд у світі дивується нам:
Ще живі, ще не вмерли.
Стіни зводим і сієм жита,
Хоч війна за війною,
І бороним безцінне життя –
Та якою ціною…

Юрій Гундарів
2026.11.21 11:18
Унаслідок російської атаки на Київ 19 листопада 2026 року вибухова хвиля від падіння уламків пошкодила вікна, рами та окремі елементи фасаду й карнизів Володимирського собору.
Одними з авторів розписів у цьому храмі є видатні художники Віктор Васнєцов і

Олена Побийголод
2026.11.21 07:39
Із Василя Лебедєва-Кумача)

Барвить РАНОК світозорий
мури в древньому Кремлі.
Прокидається бадьорий
люд радянської землі.

Прохолода добромисно

Віктор Кучерук
2026.11.21 07:20
Німіють, поколюють, просто болять
Натруджені працею руки,
Та хочуть, як завжди, мене обійнять
Опісля гіркої розлуки.
В зусиллі притиснуть - прожиті літа,
Турбота, терпіння і ласка,
І мамина мудрість, одвічно свята,
Що з буднів утворює казку.

Артур Сіренко
2026.11.20 23:44
Колись, не так давно, в часи не такі уже й давні і навіть не епічні, і не міфічні я написав новелу «Дружина прокурора». Мене тоді звинуватили в упередженості, однобічності, суб’єктивності, надлишковій актуальності (це не література, мовляв), гіперболізова

хома дідим
2026.11.20 22:24
видива осінні
мокнуть під дощем
красоту зацінить
дехто із нікчем
начебто дизайнер
інколи естет
часом копірайтер
може і поет

Володимир Бойко
2026.11.20 21:23
Догоряє свіча горизонту,
Розповзається напівпітьма.
Вовкулаки незримого фронту
У облогу беруть крадькома.

Поховалися далі чимдалі,
Світ уклався у відстань руки.
Лиш в астралі, мов авта на ралі

Світлана Пирогова
2026.11.20 21:11
Осіння ніч
примчала на колісниці,
зупинилась…
п'є чашу темряви
до самого дна.
Ловить крізь тишу звуки -
гучно…
гучно…

Артур Курдіновський
2026.11.20 20:59
Не забуду! І свічка ніколи не згасне!
Я шукаю Її серед суму алей,
Заглядаю в обличчя байдужих людей,
Все навколо здається пустим і невчасним.
О, насніться мені, рідні очі прекрасні!
Вся реальність - поламана. Все шкереберть.
Ніжний погляд юрбою спап

Борис Костиря
2026.11.20 13:05
Чоловік, що прожив небагато
І розтанув у розквіті сил,
Мов згоріле до часу багаття,
Наче птах без польоту і крил.

По собі він залишив надгробок,
Ну а пам'ять розтала в літах,
Почорнілих, як зношена роба,

Ігор Терен
2026.11.20 12:46
Настала драма у комедіанта –
розтанули ілюзії і ось
нема кому у вічі заглядати,
прокажене продовжує стріляти,
а західне недочуває, – SOS!!!

***
Малоросійців зомбувати просто

Юрій Гундарів
2026.11.20 10:40
Від ракетного вибуху тремтить земля,
а надворі дитячий голос: «Бабах!»…
Не відає ще нерозумне маля,
що війна - жах…

Воно думає, що це просто гра:
дорослі ж не можуть його вбити
чи завдати важких ран!

Віктор Кучерук
2026.11.20 05:52
У наших жилах предків міць і сила,
А в пам'яті - звитяги чималі, -
Шукаю гідних, щоби відомстили
За сльози української землі.
Пліч-о-пліч станем проти супостата,
З'єднаємось в єдиний моноліт,
Бо час уже йому борги вертати,
Прийшла пора за все дав

С М
2026.11.19 23:26
Враз, у далекій землі
На диво, долоні мої
Воложіють з очікувань

Квітень, повітряна млість
Ліхтарі, а дитина як снить
На алеї піхоти стрій
Друже, хто із нас неправий

хома дідим
2026.11.19 22:57
мла імлиться
ще хтось її не боїться
ані в політичному сенсі
ані в релігійному смислі
хтось не звертає уваги
яка насправді різниця
але бувають інші
завше бувають інші

В Горова Леся
2026.11.19 22:24
Розриває тишу ранню криками
Птаха, ніби воду каламутить —
Так безглуздо.
Куширями сплутані спокути
Майже занімілі та забуті,
Тануть поміж тінями безликими,
В мулі грузнуть.

Ольга Береза
2026.11.19 17:18
Лиш, прошу, не розказуй мені про війну,
бо війна — то не гасла, а кров, глина й порох.
Ані те, як з донецьких доріг я прийду,
залишивши в бою половину опори.

Чи як свист небосхил на шматки розтинав,
де вогонь, побратими, окопи і вибух…
Як за кожни

Ольга Олеандра
2026.11.19 16:18
Давай перепишемо сенси, видалимо з них поверховість.
Потім приберемо шаблонність. Натомість… натомість
додамо у них ніжність – легеньку, наче пір’їну, що лягла на поверхню ставка.
Моя ніжність до тебе саме така.

А ще додамо обережність, щоб вітер, к

Артур Курдіновський
2026.11.19 16:11
Все затихло, замовкло у снах листопада...
Тільки сірі світанки та дні мовчазні
Нагадають, якими були навесні
Почуття та листи. Знову зайва порада
Заглушає тонкі солов'їні рулади...
У дворі вже давно поміняли паркан.
Все за ним тепер видно. Ніяких о

Борис Костиря
2026.11.19 13:22
О, як важливо вчасно відійти
Від суєти, марноти, часоплину!
Лиш тільки так ти досягнеш мети
І будеш вільним, мов незламна глина.

Я залишаю сцену у той час,
Коли вручають ордени й медалі,
І йду у ліс, де мій вогонь не згас

Тетяна Левицька
2026.11.19 08:08
Що сталось, те сталося,
так мало бути.
У Господа: палиця,
ліки, отрута,
і дні пораховані
до воскресіння,
і сльози знедолені
в смутку осіннім.

Віктор Кучерук
2026.11.19 06:47
Дощ уночі по вікнах тарабанив,
А потім сонце висушило скло,
Через яке всміхавсь до мене ранок,
Очей торкаючись і світлом, і теплом.
Ще ніздрі лоскотали аромати
До блиску вимитих листочків і цвітінь,
І в закутку затемненім кімнати
Ховалася поспішн

хома дідим
2026.11.18 22:50
відомо
виживає сильний
перемагає найсильніший
а дружба не перемагає
бо це лукавство й евфемізм
пригадуючи друзів навіть
атож були і в мене друзі
всі розійшлись кудись із часом

Артур Курдіновський
2026.11.18 19:48
Слова, слова... Яка ж у них ціна?
Вони - лише слабка анестезія.
Підробний світ чекає на месію,
Ми поодинці бачимо з вікна
Фантазії свої, в яких весна
Перемагає осінь, світлій Музі
Дарує сукню на казковім лузі
З тендітних синіх пролісків своїх...

Олена Побийголод
2026.11.18 17:06
Ану, нам пісню проспівай, веселий вітре,
веселий вітре, веселий вітре!
Моря і гори облетів ти всі на світі,
і всі на світі вислухав пісні.

    Заспівай нам про гори й пустині,
    про таємні глибини морів,
    про небокраї сині,

Борис Костиря
2026.11.18 16:24
Я шукаю в бездонному морі
Той важливий непізнаний знак,
Ніби спогади сиві, прозорі,
Що впіймає сумний неборак.
Я шукаю у пеленах ночі
Тіні натяку, впізнаний жест.
Я забуть наполегливо хочу
Те видіння, що прагнуло жертв.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори на сторінці:

Олександра Маківка
2026.11.16

Ярослав Ковальчук
2026.11.12

Петро Бончицький
2026.11.08

Віталій Татленко
2026.10.28

Микось Діденко Сухоцвіт
2026.10.27

Оксана Стемковська
2026.10.19

Йа Власне
2026.10.17






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




 
 
Поезія


  1. Ніна Виноградська - [ 2017.04.23 18:53 ]
    На Спасівці

    На тій землі, де пахнуть чисті роси,
    Де соняшник у вікна загляда.
    Я бігала мала, щаслива, боса.
    Був світ — безмежний, мама — молода.

    І в батькових руках злітала в небо,
    Сміялась мама сонячно обом.
    Здавалось, більше від життя не треба…
    Тепер його листаю, мов альбом.


    Рейтинги: Народний -- (5.53) | "Майстерень" -- (5.77)
    Коментарі: (1)


  2. Нінель Новікова - [ 2017.04.23 18:50 ]
    Весенний этюд 2
    Божественно играли на рояле
    И расцветали крокусы в садах,
    А у дорог кокетливо стояли
    Берёзки в изумрудных кружевах.

    Невестились деревья в белой пене.
    Гнездо готовил аист-старожил.
    А куст персидской сказочной сирени
    Нам ароматом головы кружил…

    2017


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" -- (5.47)
    Коментарі: (2)


  3. Ніна Виноградська - [ 2017.04.23 18:25 ]
    Горнуться вишні

    А ранок вже залебедів
    І небосвіт розквітнув сонцем.
    Стара земля моїх дідів
    Горіхом стука у віконце.

    У мальви вбралися тини,
    І вишні горнуться до хати…
    Іще ростуть у снах сини,
    А вже по воду вийшла мати.


    Рейтинги: Народний 5 (5.53) | "Майстерень" -- (5.77)
    Коментарі: (2)


  4. Ніна Виноградська - [ 2017.04.23 18:58 ]
    Про рідне

    У тім краю,
    Де ріки
    Тихоплинні,
    Де райдуги із них
    Вологу п’ють,
    Ще не завмерла
    Мова України.
    Вона живе,
    І люди
    В ній живуть.

    Де клечанням
    На Трійцю
    Пахнуть хати
    Й татарським зіллям
    Вистелено світ,
    Любистками
    І дивом
    Рути-м’яти —
    Матусі руки —
    Пам’ять ранніх літ.




    Рейтинги: Народний -- (5.53) | "Майстерень" -- (5.77)
    Прокоментувати:


  5. Олександр Сушко - [ 2017.04.23 16:47 ]
    Про груді
    Вони завжди біля хреста.
    Та не святу я маю звичку.
    Цілують знов мої вуста
    Грудей верхівки -полунички.

    Торкає їх мій язичок,
    Тремтять в руках духм'яні гори:
    Надпито ніжності ковток,
    Чуття вирують, наче море.

    Мені вершини віддались
    І просять пестощів для себе.
    Втужавіли. Стримлять увись
    Аби й Амур їх бачив з неба.

    Опуклі кінчики грудей
    Мене торкаються грайливо.
    Оце і є мій Колізей -
    Рабом живу я там щасливо.

    23.04.2017р.


    Рейтинги: Народний -- (5.44) | "Майстерень" -- (5.84)
    Коментарі: (17)


  6. Світлана Майя Залізняк - [ 2017.04.23 15:52 ]
    Аномалія
    1

    Бувають різні дні, букетики, невдачі.
    Ось дівчинка-піранья зустрілася - дрібна...
    Пильнуй, прокусить все: п`яту, долоню, м`ячик.
    Пошлеш її - нещасну. Наступний вже пірна...

    Насниться ще не раз маршрут глибоководний.
    Читатимеш у зливу бульбисті смс.
    Я, Юргене, мовчу... Міцній безперешкодно.
    Якщо болить не вельми, то... прикладу компрес.

    2

    Три нулики та мінус. Навіщо цей аналіз?
    Довкола пінне море і квітень у снігу.
    Ти ж не любив, хитнув листки, горизонталі...
    Кольчугу доплітаю, повчаю на бігу.

    І я колись отак летіла на сяйливе.
    І затуляла вуха, бо всі казали - грім.
    Чекає десь, повір, твоє охвітне диво.
    А миготливу рибку лиши в кіно старім.

    Зігрів. Пусти! Віддай - тому, хто грубий-перший.
    Луска її зелена, цілісінька... в тату...
    Знай: дівчинці-піраньї не до вподоби верші.
    Ти кликав у бархани буденщини не ту.

    2017


    Рейтинги: Народний -- (5.77) | "Майстерень" -- (5.89)
    Прокоментувати:


  7. Світлана Ковальчук - [ 2017.04.23 14:38 ]
    Тонка ескізна провесінь весни
    Тонка ескізна провесінь весни.
    Торкання губ.
    Елегія цілунків
    у краплях, невагомих і рясних.
    І постріл
    бруньки.
    Лунко.

    Спадуть сонця смарагдових дощів
    на пальці і
    покотяться красиво.
    Яка ескізна пастораль!
    Напів
    поділимо
    сонця, цілунки, диво.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.5) | "Майстерень" 5.5 (5.52)
    Коментарі: (3)


  8. Олександр Жилко - [ 2017.04.22 21:01 ]
    Мої двадцяті
    Я дебютую в двадцятих роках
    маленькою книжкою віршів.
    Двадцять шість коротких історій
    поміж золотавих форзаців.
    Бо двадцяті роки твердо стоять
    на пустих сторінках антологій,
    бо неминуча спрага для них
    ці темні пробіли заповнити.

    Чи товаришем, а чи зрадником
    запишеться проміжком в змісті.
    Зрештою, кимось таки запишеться.
    Можливо, і першим, і другим.
    Хтозна чи прийде тридцять другий
    і скільки достигне до того.
    Хтозна чи прийде сорок перший
    і чи нитка достатньо довга.

    Молодість вимальовує кола
    і прошиває століття наскрізь.
    Так записано сто років тому,
    так перепишеться наново зараз.
    Страшно чути гомін святковий,
    пам'ятаючи обпечені пальці.
    Страшно радісно розуміти:
    я на собі відчую двадцяті.


    Рейтинги: Народний 0 (5.39) | "Майстерень" -- (5.47)
    Коментарі: (2)


  9. Олександр Сушко - [ 2017.04.22 16:04 ]
    Шпичка


    Оказія відбулась за столом ,
    Сиджу похмурий, і прямий мов тичка.
    У плоть устрягла й коле як жало
    Маленька але дуже гостра шпичка.

    Її руками витягнути зась -
    Угрузла вглиб, вилазити не хоче.
    І наче на пательні той карась
    Підстрибую та лаюсь поза очі.

    Сміються поруч гості залюбки,
    Радіють і спілкуються одверто.
    Натомість у штанах мої думки,
    Бо хочу місце вштрикнуте потерти.

    Кум тости виголошує бучні,
    В руках пляшчину стиснув півлітрову.
    Але не помічає, що мені
    Не до пісень та щирої розмови.

    І серед нас є люди-шпичаки -
    Угвинтяться, немов ракета в небо.
    А ти - терпи. Можливо і роки.
    Бо маєш інтереси і потреби.

    Той - дасть грошви. А той - почесний чин.
    А, може, з доброти, відпише дачу.
    І ти, не розгинаючи колін,
    Сам собі кажеш: " Потерпи, козаче."

    Витягуй геть "незручності" оті -
    Не варто честь розмінювать на блага.
    Бо втратиш неодмінно у житті
    Останні крихти людської поваги.

    22.04.2017 р.


    Рейтинги: Народний -- (5.44) | "Майстерень" -- (5.84)
    Коментарі: (1)


  10. Сергій Сірий - [ 2017.04.22 14:42 ]
    Каша для сонечка
    Із-за хмарки вийшло
    Сонечко ласкаве:
    Зашарілись вишні,
    Розімліли трави...
    Колоски пшениці
    Сонечко зігріло,
    На гніздо синиці
    Променем присіло.
    У ріці скупалось,
    Аби бути чистим.
    Квітам дарувало
    Сонячні намиста.
    Зазирнуло сонце
    І в домівку нашу.
    Я йому в долоньці
    Дала трішки каші:
    «Пригощайся, любе,
    Набирайся сили,
    Щоб завжди і всюди
    Для нас ти світило!»


    Рейтинги: Народний -- (5.48) | "Майстерень" -- (5.38)
    Прокоментувати:


  11. Неоніла Гуменюк - [ 2017.04.22 10:12 ]
    З берізками бавиться вітер
    Погойдує вітер сережки беріз,
    Бавиться ними, приємно лоскоче,
    Буває і так, що доводить до сліз,
    А потім в обіймах втішає до ночі:

    -Люблю вас, струнких білокорих красунь,
    А те, що жартую, ви вже вибачайте.
    Хоча вітерець і бешкетник й пустун,
    Увечері знову на нього чекають.

    2017 р.


    Рейтинги: Народний -- (5.25) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:


  12. Неоніла Гуменюк - [ 2017.04.22 09:53 ]
    Підслухана пісня
    У траві на березі ставка,
    Де ростуть вербички кучеряві,
    Я підслухав ненавмисне як
    Дівчинонька молода співала.

    Про серденько, що Його коха,
    Вигляда з далекої дороги
    Любого такого козака,
    Та про Його очі волошкові.

    Спокій втратила вона ж бо через них,
    Поселили їй журбу у душу,
    Як просила двійко бистрих крил
    У садочку в білої голубки.

    Щоб полинути до милого свого,
    Заспокоїтись, побачивши живого,
    І ворожий загасить вогонь
    Та від куль закрить Його собою.

    Що їй птаха говорила та:
    -Нежурися, дівчинонько мила,
    Більше сліз гірких не проливай,
    Він повернеться, чекати треба й вірить.

    2017 р.


    Рейтинги: Народний -- (5.25) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:


  13. Олександра Камінчанська - [ 2017.04.21 21:40 ]
    Спогадальне...
    ***
    Батько сіяв пшеницю озиму, вклонявся землі,
    У Бога просив урожайного, щедрого року…
    Ми, такі безпечальні, ще зовсім дітиська малі,
    Раділи за таткове: «Дякую, Боже!...нівроку…».

    Далі босими п’ятами йшли по колючій стерні,
    Мама вслід нам кричала: «Болітиме, дітки!»… Боліло.
    Та чомусь так здавалось, у час той далекий, мені –
    Буду тільки міцніти від того… і певно міцніла.

    А брати серед поля – довільні, чекають мене,
    Назбирали колосся густого повнісінькі жмені.
    І не йдемо додому аж поки вже хтось не гукне,
    Допоки за обрій не скотиться сонце червлене.

    Намолочено збіжжя! Ось-ось запахтять калачі,
    Ласкаво відкохані щедрою працею мами.
    Добірна і пишна цвітінь, золоті дукачі –
    Вродливиться осінь неюна багата хлібами...

    …Ще і нині дитина, бо тато чека на жнива,
    Ще матуся старенька пече Великодню хлібину.
    Я – щаслива… Щаслива! Бо казка не вмерла – жива!
    Я – дитина…


    Рейтинги: Народний -- (5.48) | "Майстерень" -- (5.54)
    Прокоментувати:


  14. Принцеса Поетеса - [ 2017.04.21 17:23 ]
    Недописане богами
    Недосказане між нами,
    Недописане богами,
    Бо зустрілися раптово
    Наші очі знову.
    Ми мабуть уже стомились,
    В почуттях своїх згубились.
    Сотий раз уже по колу
    Все шукаєм спільну мову.
    Може, краще відпустити,
    Все забути, далі жити
    І навік закрити дверці
    Для кохання в свому серці.
    Та залишиться я між нами
    Недописане богами.


    Рейтинги: Народний 5.25 (5.25) | "Майстерень" 5.25 (5.25)
    Коментарі: (2)


  15. Олександр Сушко - [ 2017.04.21 14:48 ]
    На самоті
    На самоті пишу свої пісні,
    Обнявши, наче подругу, гітару.
    Такі дива ввижаються мені,
    Що зразу почуваюся мольфаром.

    У слові - крик. Або гаряча кров.
    У ноті - спів, чи гуркоти металу.
    Щемливий звук - це зраджена любов,
    Покривджені сердечні ідеали.

    Це у цвіту замріяні сади
    Та безкінечна солов'я рулада,
    Надійні обереги від біди,
    Від суєти нікчемної відрада.

    Гудуть протяжно товстуни-баси,
    Цілують консонанси флажилета:
    Отам моя гармонія краси!
    Рождається і знову йде у Лету.

    Отам і я, насправді, і живу,
    Удихую любов на повні груди.
    Співати пісню хочеться нову,
    У вірші щедро радості сипнути.

    Щоденно розсіваю ці дари -
    Вони мені, насправді, не належать.
    Мій друже! Вірш оцей собі бери!
    Я їх іще немало намережу.

    22.04.2017р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.44) | "Майстерень" -- (5.84)
    Коментарі: (5)


  16. Лариса Пугачук - [ 2017.04.21 13:04 ]
    Гормоновилив
    о як мало треба для зваби
    зваблення
    люблення

    мить — i бринить мить
    i тонке рве
    i униз йде
    млiсть

    мicт перекинутий
    i не утекти
    не сховатися

    проступа роса
    простiр зависа
    гойда гойдаша

    ша…ша…
    хіть зминай
    не давай їй
    розповзтися по тілу

    змий
    перелий
    переплав сплав
    і дістань із самого дна
    первозданне

    і вибухни

    з глибини
    вивергай рай
    і наповнюй її знов

    кров гуде
    в мене йде
    життя


    17.04.2017


    Рейтинги: Народний -- (5.49) | "Майстерень" -- (5.55)
    Коментарі: (8)


  17. Любов Бенедишин - [ 2017.04.21 08:52 ]
    ***
    Мамині обійми.
    Снів насіння зоряне...
    Проростають війни.
    Виростають - воїни.

    21.04.2017


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (2)


  18. Тетяна Флора Мілєвська - [ 2017.04.21 01:09 ]
    Увы?
    Я не праздничная птица.
    И не в стае воронья.
    Если что - я не синица.
    И журавль - увы - не я.
    Мчатся лица, лица. Злится
    Ночь тихонько за окном.
    Бирюзой лечу к зарнице.
    Волком ветер за спиной.


    Рейтинги: Народний -- (5.51) | "Майстерень" -- (5.58)
    Прокоментувати:


  19. Тетяна Флора Мілєвська - [ 2017.04.21 00:18 ]
    Де не була
    Де не була, і де вже ніколи не буду.
    Вітер зриває із неба сіру полуду.
    Осінь вкриває весну. А їй це байдуже.
    У щастя сторінки тремтливі - вирвати мушу
    День у весни, що з осіннім нальотом.
    Листя
    Дивиться так і предсмертно, і слізно.
    Дихає груднем квітень.
    Бруньки ж при надії:
    Хтось їх засіяв. Для чогось таки ж засіяв?..


    Рейтинги: Народний -- (5.51) | "Майстерень" -- (5.58)
    Коментарі: (6)


  20. Ніна Виноградська - [ 2017.04.20 23:01 ]
    Спомин про батька


    1

    Мій батько був хорошим пічником
    І на його печах росла Сумщина.
    Бо разом з материнським молоком
    Тепло вбирала радісно дитина.

    Умів усе, великий був мастак.
    Та шанували всі за добру вдачу,
    Що не відмовить, зробить піч. Відтак,
    У Пісках знали — тато не ледачий.

    2

    Ставала в чергу від зими Сумщина,
    Щоб збудувати влітку теплу піч…
    Неспішно, за цеглиною цеглина —
    Він працював, доки настане ніч.

    Від протягів кухвайка гріла плечі,
    І довгим був його робочий день.
    У нього зроду не куріли печі,
    І він їх клав, співаючи пісень.

    Дитяча пам’ять від років не в’яне.
    Було у батька відчуття вини,
    Як біля ліжка ставив дерев’яну,
    Бо без ноги був батько ще з війни.

    Я згадую татуся, як він зранку
    (І досі біль пронизує мене!)
    Затягне пасок, вдягне колодянку.
    Бере велосипед — і враз гайне

    До магазину. Хліб купити треба,
    Іще цукерок, печива для нас.
    В сестри і в мене радості — до неба!,
    Бо тато вдома… Яблука… І Спас…



    Рейтинги: Народний -- (5.53) | "Майстерень" -- (5.77)
    Коментарі: (4)


  21. Лариса Пугачук - [ 2017.04.20 21:19 ]
    Безтурботно
    i коли до тебе йду,
    усмiхаюсь за пiвкроку
    за пiвщастя пiвжиття
    як до тебе я iду

    як поглянеш у мiй бiк
    розвидняється дорога
    свiт у свiтлi i у цвiтi
    як подивишся в мiй бiк

    як iду як не iду
    як мовчу i як спiваю
    ти в менi i ти це знаєш
    i на щастя й на бiду

    19.04.2017


    Рейтинги: Народний -- (5.49) | "Майстерень" -- (5.55)
    Коментарі: (4)


  22. Олександр Сушко - [ 2017.04.20 21:00 ]
    Мій друг
    Мій друг не розрізняє кольорів,
    Упевнено на чорне каже - біле.
    Одвертість викликає в нього гнів -
    Уясувати це йому безсилий.

    Мої думки отруєні АТО,
    Калікам утомився зріти в очі.
    А друг довба мене як молотком,
    Що я прекрасне бачити не хочу.

    Що не малюю пензлем пастораль,
    І вірші не вдягаю в пишні шати.
    На рану тисне, наче на педаль,
    І я мовчу. Всміхаюсь винувато.

    Мій друг не хоче бачити біду -
    Естетики нема в патьоках крові.
    А я пишу про це не до ладу,
    Тривожу криком психіку здорову.

    Мій друг не розрізняє кольори,
    Упевнено на біле каже - чорне.
    Ачей діждусь тієї я пори,
    Коли прозріє й до грудей пригорне?

    21.04.2017р.


    Рейтинги: Народний -- (5.44) | "Майстерень" -- (5.84)
    Коментарі: (3)


  23. Мирон Шагало - [ 2017.04.20 19:30 ]
    Зацвітають анемони
    Ех, знову зацвітають анемони,
    і білі миті їхнього буття
    чимдуж розхитують важкенні дзвони
    оглушливого завтра. Забуття

    проймає місто це аж до околиць,
    де ліс уже проснувся від зими.
    Квітки ті поспішають, як ніколи,
    зцілити душу міста від пітьми.

    Ті квіти манять у свою неволю,
    й до них я вкотре руки розпростер:
    «Благаю, вивільніть мене від болю,
    коли це місто вами поросте».

    (2017, 2026)


    Рейтинги: Народний -- (5.46) | "Майстерень" -- (5.42)
    Прокоментувати:


  24. Ярослав Чорногуз - [ 2017.04.20 18:50 ]
    Моління для друга
    Я прошу Богів моїх одверто –
    Скільки тих уже лишилось днів –
    Дайте швидше Ви мені померти,
    Щоб мій друг, нарешті порадів.

    Щоб мій друг – ого! – повеселився –
    Ви мене убийте на війні.
    Йому дайте гарну молодицю
    І лишіть купатись у багні.

    Він не любить гарного нічого,
    Любить, як навколо йде війна.
    Як стає навколо все убогим,
    Як свиню – не тягнуть! – із лайна.

    Хай собі купається і рохче,
    Хай жирує в рідному гною.
    Бо метати бісер їй у очі –
    Все одно, що цілувать змію.

    Дайте смерті, тільки не зненацька –
    Щоб од болю вив я, гриз траву.
    Щоб ментальність другова – хохляцька –
    Тішилася щастям наяву.

    «Він он здох, а я дивись, живий ще.
    Білу, горду кістку їсть черва.
    Вже не він, а я од нього вище!» –
    Мовить друг мій отакі слова.

    На поминках скаже він «у тузі»,
    Що ми разом рвались у АТО,
    Що були із ним – найкращі друзі,
    І любив мене він, як ніхто.

    І куди до нас «жидам пархатим»!
    Люблять один одного вони.
    І не вміють друзів убивати
    Злим не тихим словом, без війни.

    20.04.7525 р. (Від Трипілля) (2017)



    Рейтинги: Народний -- (6.99) | "Майстерень" -- (7)
    Коментарі: (6)


  25. Віта Парфенович Віва ЛаВіта - [ 2017.04.20 16:42 ]
    Приказка і казка
    Мій Рубікон невидимий й нежданий,
    який вдалося вкотре перейти,
    і став колишнім нинішній коханий,
    і сплутав дати, погляди, сліди,
    посіяв у мені сумяття й тугу,
    не відрізнити правда де й брехня,
    хоч мовчки брав багато мою руку,
    і тіло, якби міг, то брав щодня.

    Разів по три, не менше, і насильно,
    втискався в плоть, втамовуючи хіть,
    кохатися і грати у всесильних,
    цілунками лишати в мені слід,
    нав'язлива огида й порожнеча,
    любив себе аж надто, через край,
    а я пристойна і якраз доречна,
    якщо не так щось, отже, вибачай.

    Простий, як картоплина у мундирі,
    а ти хотіла, панно, фрікасе?
    А ти хотіла щось? Доволі дивна,
    коли не роздивилась оте все,
    а я такий, як є, бери і падай,
    вклоняйся в реверансі і давай,
    дивуй і феєричним шоу радуй,
    лишу тобі я мідяка на чай.

    Оце така є приказка і казка,
    мораль така - шануйсь й ціни себе,
    і зійде і на тебе Божа ласка,
    коли не зрадиш сам перед себе.
    Коли не втратиш ти свого обличчя.
    Коли оману скинеш із очей,
    не побоїшся висказати в вічі,
    що то не лицар, а всього плебей.
    Що тіло - то твоє здоров'я й власність,
    а не нахаби річ, вперед, цінуй!
    Жени подалі, хто не чує плачу,
    але себе і душу не гвалтуй.


    Рейтинги: Народний -- (5.37) | "Майстерень" -- (5.29)
    Коментарі: (3)


  26. Ніна Виноградська - [ 2017.04.20 13:46 ]
    По дорозі додому

    Німують хати в Україні
    Пустими вікнами зіниць.
    Стоять безрадісні раїни,
    Не раді спалахам зірниць.

    Нечутно тужать наші хати,
    Стоять без вікон і дверей.
    По закордонах винуваті,
    А в засвітах життя старе.

    І ніби вкрила чорна хустка
    Державу і увесь народ.
    З колишніх сіл постала пустка.
    Не треба щастя і свобод.

    Боротись нікому й не треба,
    Не треба хліба і води.
    Незмінне тільки синє небо...
    Де заблукав наш поводир?
    19.04.17


    Рейтинги: Народний -- (5.53) | "Майстерень" -- (5.77)
    Коментарі: (1)


  27. Ірина Саковець - [ 2017.04.20 12:40 ]
    ***
    Вмивається бризками світла весняне місто,
    і скрізь викладає мозаїку білий цвіт.
    Люблю оксамитову тишу, глибоку, чисту.
    Люблю цей святковий і приязний за́вжди світ.

    Вертається день, виливаючи куди-небудь
    усі кольори: золотий, бірюзу, бордо...
    Плету з різнотрав'я вінок і вдягаю небу,
    а небо мені у дарунок – легенький дощ.

    Мов крашанка, сонце в насиченій сині квітня.
    У кошику ранку – тепло і, немов нектар,
    пахуче повітря. Вдихаю бажання жити,
    де квітнуть каштани і рідно шумлять жита.

    2017


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.45) | "Майстерень" 5.5 (5.48)
    Коментарі: (2)


  28. Валерій Хмельницький - [ 2017.04.20 12:21 ]
    Застряг(ла) (поетична пародія)
    Я по самісінькі в тобі застряг – чи здогадаєшся?.. -
    Ніякими зусиллями не витягти.
    Мо', скористаюся оливою чи смальцем -
    Вціліють вівці при вовках неситих.

    Застряг в тобі, немов старий годинник,
    І зупинився... Боженько мій, Боже!
    Не розберу, кому і хто що винен,
    Поки зі ста́ттю розібратися не зможеш.


    20.04.17


    Рейтинги: Народний -- (5.42) | "Майстерень" -- (5.44)
    Коментарі: (2) | "Богдана Лапченко Застрягла "


  29. Адель Станіславська - [ 2017.04.20 10:49 ]
    Великдень
    Ой, великий день,
    бо Великдень!
    Величаємо і...
    величаємося,
    Воскресіння днесь!
    І гучне дзелень
    од дзвінниць гуде...
    Та й не каємося...
    Та й не любимо...
    Маловірністю
    назнесли Йому
    кривд - намистами!..
    Та плекаємо
    в душах сумніви -
    Бо Христос Воскрес
    та Во істину!

    Чи ж просвітлені
    повертаємо
    до життя свого
    многоликого?..
    А у небі ген -
    білий журавель
    крилами вбійма
    дня Великого...


    Рейтинги: Народний -- (5.51) | "Майстерень" -- (5.68)
    Коментарі: (2)


  30. Адель Станіславська - [ 2017.04.20 09:06 ]
    То був стрибок
    То був стрибок, здавалося, в безодню.
    Безкрилий лет - на "пан, або пропав"...
    Змішалось вчора, завтра і сьогодні
    в безмірну мить, як час кудись втікав...

    Не він втікав - лише сама від себе,
    І знову й знов вертала накруги...
    В тім вирі нуртувало стигле небо
    і долі кріпли вишні береги...

    2017


    Рейтинги: Народний -- (5.51) | "Майстерень" -- (5.68)
    Прокоментувати:


  31. Олександр Сушко - [ 2017.04.20 06:02 ]
    Не клич біду
    Не клич біду. Вона сама прийде,
    Запазурить обіймами печалі.
    Благати пощадити - то пусте:
    Ножа у серце зажене зі сталі.

    Підступно підкрадеться, наче тать,
    Або як тихий дріботливий дощик.
    І смерті покладе важку печать,
    І забере у тебе найдорожче.

    І ти не встигнеш крикнути услід
    Та долі одвести лихої руку.
    І гаснеш сам. Й довкола гасне світ.
    І щось у грудях вкорчиться у муках.

    Не клич біду. Вона вже за плечем,
    Уголодніло дихає у спину,
    Дамокловим схилилася мечем
    Аби і ти зігнув свої коліна.

    20.04.2017р.


    Рейтинги: Народний 5 (5.44) | "Майстерень" 4.5 (5.84)
    Коментарі: (18)


  32. Володимир Бойко - [ 2017.04.20 00:21 ]
    Остання імперія
    Жодна з імперій іще не померла одразу,
    Чадом імперським од них іще довго смердить.
    Довго зомбує живе ця імперська зараза,
    Вишкір хижацький як спадок минулих століть.

    Кожна з імперій сконає - чи мирно, чи з кров'ю,
    Кожна з імперій таки добігає кінця.
    Жодна з імперій не варта і доброго слова.
    Як і оця.


    Рейтинги: Народний -- (5.54) | "Майстерень" -- (5.63)
    Коментарі: (2)


  33. Олександр Сушко - [ 2017.04.19 15:59 ]
    Пора на фронт
    Пора на фронт. І годі віршувати
    Та на Парнасі тішити богів.
    Бери до рук важкого автомата,
    Іди у бій вбивати ворогів.

    Замкни вуста. Покинь чарівне стило,
    Біда прийшла і в твій приватний рай.
    Сусід у дім ввірвався здичавілий,
    Його сліди забруднили наш край.

    Сьогодні ти потрібен десь у полі,
    Негідно его тішити з-за спин.
    І хай курок натре тобі мозолю,
    Поет - це, перш за все, громадянин.

    Нема старих і хворих у поетів
    Допоки ніж утримає рука.
    Тебе страшить руків'я пістолета?
    Ти - не мужик! Кишка твоя тонка!

    Братів своїх до бою словом кличеш,
    А сам сидиш сполоханим щуром.
    Коли вернешся - от тоді й напишеш
    Про неба синь і трави за селом.

    Ще буде час бучні складати оди
    Та лірики накрапати з пера,
    Іди на захист власного народу,
    На Сході він в окопах умира.

    2014 рік, травень


    Рейтинги: Народний 0 (5.44) | "Майстерень" 0 (5.84)
    Коментарі: (16)


  34. Неоніла Гуменюк - [ 2017.04.19 09:19 ]
    Ой, калинонько-калино
    Ой, калинонько-калино,
    Запашний твій білий цвіт
    Радує нас стільки літ
    Щовесни, немов дитина.

    Його ніжним ароматом
    Впитись можна, як вином,
    Серце сповнене добром
    Все чека такого свята.

    Коли кетяги червоні
    Нахилились до землі,
    Настають осінні дні,
    Літо котиться за обрій.

    А як вдарить морозець,
    Ягідки стають солодкі,
    Пригощайтеся їх соком.
    Там уже й зима гряде.

    Час отак летить невпинно,
    Вдаль кудись біжать літа,
    Зостається лиш вона
    Красуватися, калина.

    2017 р.


    Рейтинги: Народний -- (5.25) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:


  35. Неоніла Гуменюк - [ 2017.04.19 09:51 ]
    Хатина-сиротина
    Стара облуплена стоїть,
    Вже покосились вікна й двері,
    Дбайливі руки господинь
    Давно торкалися до неї.

    Вона зосталась сиротою,
    Ніхто її не доглядає,
    Подвір"я заросло травою,
    Косить ніхто не поспішає.

    Крислата груша біля тину
    Гіллям їй сонце закриває,
    Ніхто про неї й не згадає
    Стару маленьку цю хатину.

    2017 р.


    Рейтинги: Народний -- (5.25) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:


  36. Олена Балера - [ 2017.04.19 08:49 ]
    ***
    Відходить літо і дрижать несходжені дороги,
    Хвилини-блискавки дарують просвіт нетривалий.
    Безбожний час, що у душі позбавлений святого,
    Руйнує зболені світи лиш порухом недбалим.

    Непізнаний життєвий шлях, свавільний і розлогий,
    Поставив тисячі силець прийдешнім на поталу.
    Ми розбиваємо серця, скривавлюємо ноги,
    А душі тягнуться увись, мов лиха і не знали.

    Пророчі загадки планет і виверт сьогодення,
    Проігнорований урок розпачливих колізій
    Формують наших душ політ і спалахи натхнення.

    За рогом досвід хихотить, показує мармизи.
    Уламки нездійсненних мрій утратили імення.
    А мудрість повагом іде і прийде під завісу.

    2017


    Рейтинги: Народний -- (5.7) | "Майстерень" -- (5.87)
    Прокоментувати:


  37. Ігор Шоха - [ 2017.04.18 22:21 ]
    Житейські парадокси
    ***
    Несповідима путь Расєї.
    Усі заручники у неї,
    як у Єгипті в Житії.
    Є совість в нації цієї,
    але і та – одні євреї,
    які оплакують її.

    ***
    Бували ми не дуже голосні,
    а нині де-не-де іще тихіші.
    І не одному мариться мені –
    роботу всіх виконують одні,
    але посади обіймають інші.

    ***
    Моя економія в дії:
    ні газу, ні ват, ні води...
    Але залишає надія.
    Усі – абоненти злодіїв,
    допоки керують жиди.

    ***
    Було і є. Чого брехати,
    що балом править сатана.
    Ті самі унтери пихаті
    життям уміють торгувати,
    допоки точиться війна.

    ***
    Усі історії минулі
    нуворишів біля корит
    не поміняли реквізит.
    Надійся на контрольну кулю,
    коли ідеш на суїцид.

    ***
    На біду – бунти народні,
    революції – на горе.
    І журитися не варто,
    адже гірше, ніж учора,
    буде тільки-но сьогодні,
    отже – краще, ніж узавтра.

                                  2017


    Рейтинги: Народний -- (5.58) | "Майстерень" -- (5.95)
    Коментарі: (4)


  38. Олександр Жилко - [ 2017.04.18 18:47 ]
    Ґрунти і насіння
    Живуть поміж своїх, живуть поміж дерев
    в садах фруктових, в домах без вікон,
    в домах без стін, під куполом дірявим.
    Живуть поміж дерев, живуть поміж своїх,
    живуть по-двоє, по-троє, як вирішує час,
    як жартує погода і сміється врожай.
    Живуть поміж своїх, не покидаючи дому,
    який збудував, який виростив і доглядав.
    Їдять плоди соковиті, полюють на звірів.
    Живуть поміж дерев, не виходять на зовні
    бояться світла убивчого і вітру гарячого
    пустелю і втомлений ґрунт, сірий пісок.
    Живуть поміж своїх, живуть поміж дерев,
    сиротами бездітними, без пам'яті зовсім,
    без імен і назв, на простих словах.
    Живуть поміж дерев, живуть поміж своїх,
    живуть - доживають, засихають, старіють,
    насінням входять у землю,
                                        проростають садами.


    Рейтинги: Народний -- (5.39) | "Майстерень" -- (5.47)
    Коментарі: (2)


  39. Олена Багрянцева - [ 2017.04.18 12:31 ]
    А ти станеш мені писати складні етюди...
    А ти станеш мені писати складні етюди.
    Говоритимеш те, що почути завжди хотіла.
    Тільки знаю, між нами відстань нестерпна буде.
    Буде прірва між нами глибока і захміліла.

    Ти пускатимеш в серце моє гарячі стріли.
    Обіцятимеш повні пригоршні втіх оманливих.
    Але буде стіна стояти між нами біла.
    Білі крила пасують тільки безпечним янголам.

    І ти будеш мені брехати про все на світі.
    Рахуватимеш перешкоди, які ми здолали.
    Даруватимеш оберемки духмяних квітів.
    Тільки знай, що всього цього мені буде мало.
    16.04.2017


    Рейтинги: Народний -- (5.53) | "Майстерень" -- (5.48)
    Коментарі: (1)


  40. Ігор Шоха - [ 2017.04.18 12:35 ]
    Напередодні
                            І
    Хто чумакує у майбутнє,
    уже не зупиняє мить,
    аби почути слово путнє,
    яке у безвісті летить.

                            ІІ
    На кожній станції останній
    уже очікує не Лета,
    а втрачена жага писання
    на зайвім поприщі поета.
    Рятує те, що убиває
    у пошуку любові Бога,
    яка утрачена буває
    і до людини, і до Нього,
    як у новому Заповіті
    від імені Його любові –
    усе, що діється на світі
    воістину одного Слова.

                            ІІІ
    У те, що вірили, забули –
    і наші цілі, і мету.
    Життя наповнює минуле,
    відмотуючи суєту.

                                  04.2017


    Рейтинги: Народний -- (5.58) | "Майстерень" -- (5.95)
    Коментарі: (2)


  41. Володимир Бойко - [ 2017.04.18 12:22 ]
    Застрягла (пародія)
    Застрягла я в тобі по самі груди,
    Та вихід підказали добрі люди -
    Горілки з перцем випила чарчину
    І стало в тОбі – море по коліна.




    Рейтинги: Народний 0 (5.54) | "Майстерень" -- (5.63)
    Прокоментувати: | "Богдана Лапченко, сайт "Поетичні майстерні""


  42. Неоніла Гуменюк - [ 2017.04.18 10:41 ]
    Закохалося дівча
    (пісня)

    Стежечка вузесенька
    Вгору поповзла,
    А по ній ранесенько
    Дівчинонька йшла.

    Із повних відеречок
    Вода хлюп та хлюп,
    А гаряче серденько
    Усе стук та стук.

    І тріпоче радісно,
    Як мале пташа.
    Дівча закохалося,
    Бо весна прийшла.

    Веснонько квітучая,
    Віночки плети,
    Доленько дівочая
    Будь щаслива ти.

    2017 р.


    Рейтинги: Народний -- (5.25) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:


  43. Неоніла Гуменюк - [ 2017.04.18 10:31 ]
    Дуби-вартові
    Стояли біля двору три дуби,
    Їх тут іще мій прадід посадив,
    А поруч виросла струнка біла берізка,
    Тулилася до них так близько-близько.

    Оті дуби були, немов брати,
    Берізонька - то рідна їх сестриця.
    Свою країну захищать пішли
    Усі чоловіки з того обійстя.

    У хаті залишились мати й доня,
    Чекали рідних соколів вони.
    А біля двору, наче вартові
    Міцні дуби ті, велетні могутні.

    2017 р.


    Рейтинги: Народний -- (5.25) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:


  44. Олександр Сушко - [ 2017.04.18 06:36 ]
    Душогуб
    З таких як я - вирощують катів.
    Люблю сокиру взяти за руків’я,
    Аби сусід од жаху затремтів,
    Забув дорогу на моє подвір’я.

    Мене чарує вигляд свіжини
    І бадьорить шалено запах крові.
    А крики болю тішать мої сни,
    Всолоджують фантазії казкові.

    Ізмалку дуже вабило до мук,
    Метеликам ламав завзято крильця.
    Ловив душею спрагло кожен звук,
    Коли пташок заплутував у сильця.

    Любуюся коли в очах сльоза,
    І в горі хтось здійма до неба руки.
    Радію, що німують небеса
    Байдуже споглядаючи на муки.

    Мене зовуть ухоркати бичка
    Та нутрощі майстерно розідрати.
    Люблю всадити тушу на гачка
    І за роботу кров'ю взяти плату.

    До поглядів сполоханих вже звик,
    Немов написано на лобі «nota bene».
    Я – щирий, добродушний чоловік.
    Та люди хрестяться, проходячи повз мене.
    18.04.2017 р.


    Рейтинги: Народний -- (5.44) | "Майстерень" -- (5.84)
    Коментарі: (5)


  45. Тамара Ганенко - [ 2017.04.18 06:24 ]
    Засипало, завіяло
    Засипало, завіяло, снігами занесло
    Далеке, недосяжне, перемріяне село.

    Зі штормом океанами летить моє: -- Агов!..
    Як ви,
        моі залишені?
           І
            як
               моя любов?

    Ідуть сніги лапатіі, мандрують по землі,
    Листи, як снігу клаптики, біліють на столі,

    Цілують- виціловують і душу, і лице,
    Словечком кожним горнуться, початком і кінцем,

    Незграбні іхні літери барвінками цвітуть,
    Тихенько перешіптують про зустріч золоту...

    А сутінки за вікнами дощі й дощі прядуть.
    Сніги села далекого десь тихо- тихо йдуть...


    10 грудня 1997





    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (6)


  46. Тамара Ганенко - [ 2017.04.18 06:24 ]
    ... Гору щастя й криницю печалі
    У світінні асфальтів чужих,
    Ліхтарів, що байдуже мовчали,
    Ворожбит мені наворожив
    Гору щастя й криницю печалі.

    Ти веди мене, доле моя,
    У поля, де все зелено й чисто,
    Де тополі край шляху стоять,
    І калина вдягає намисто.

    Де правічний, прадавній мій ліс
    Дочекатись не може з дороги,
    У хатину, де аж до землі
    Прилягли, мов щенята, пороги,

    Де зірки опадають в пітьму
    Урочисто, як свічі вінчальні,
    Там безмовно з рук долі прийму
    Гору щастя й криницю печалі...


    (З книги "Із тернами в серці", 2003)


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (2)


  47. Сабіна Київська - [ 2017.04.17 21:18 ]
    Україна
    Моє серце з тобою моя Україна –
    Ти у мене одна,
    ти у мене єдина.
    З тобою в печалі, і в радості в кожну хвилину.
    Розривають Україну ті прокляті кати,
    А ми не в змозі їх прогнати.
    Серце кров’ю знов заллється –
    Від рани, від болю.
    Затужила Україна , бо хоче на волю.
    Затужила моя мила,
    Що буде з тобою,
    Як би мала крила,
    Полетіла б на волю.
    Полетіла б, як та птиця –
    До сонця, до неба.
    Затужило моє серце –
    Нам болю не треба.
    Ллється кров синів твоїх,
    А що ж буде з нами,
    Як же бути із «братами» -
    З тими москалями.
    Болить серце за країну –
    За тебе доню, за тебе сину…


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0) | Самооцінка 5
    Прокоментувати:


  48. Сабіна Київська - [ 2017.04.17 21:03 ]
    Шепоче діброва
    Твої очі
    Дівочі,
    І серце тріпоче –
    Побачити хоче..
    ****
    Йому забути несила,
    Як тебе колись любила.
    Як шептала діброва,
    Такі ніжні три слова.
    Шептала …. А може ні..
    Здалось уві сні.
    ****
    Твої очі –
    Дівочі,
    І серце тріпоче –
    Кохати хоче.
    ****
    Чекала я знову ,
    Почути три слова,
    Чекала ….а може ні??
    Знов приснилось в вісні…
    ****
    Приходжу я знову,
    Де плаче діброва.
    І вже не почути –
    Ніжні три слова.
    ****
    Твої очі –
    Дівочі …
    І серце не хоче….
    І вже не тріпоче…


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0) | Самооцінка 5
    Прокоментувати:


  49. Сабіна Київська - [ 2017.04.17 19:49 ]
    Жизнь – море…
    О море бушует,
    Ему тоже не спится,
    А я все смотрю,
    как чайка кружится.
    Волна набегает
    На берег родимый,
    Рисунки на песке стирает,
    Моей жизни не длинной.
    Вновь с тоскою я сдружилась,
    А чайка надо мной кружилась.
    Снова к морю возвращаюсь,
    Рукою жизни касаюсь.
    А жизнь, как кинопленка рвется.
    Я жить хочу,
    Душа из тела прется….
    Душа моя, как птица в небе,
    И былью снова станет небыль.
    А чайка мой – Ангел,
    Хранитель небесный,
    А ворон прилетел –
    Ворон зловестный!!
    Ведь жизнь моя не повторится,
    А чайка-ангел вновь кружится….


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  50. Сабіна Київська - [ 2017.04.17 19:20 ]
    Сад
    Люблю я сад весною,
    Коли рожево-білий цвіт.
    Все покривається красою,
    Мого дитинства, юних літ.
    ****
    Весна пришла, все оживає,
    А цвіт летить-летить, кружляє.
    І знов в думках до тебе лину
    До того цвіту, мов перлини.
    ****
    І квітне сад –
    Мій милий сад.
    І знов з’являєшся у сні,
    Той цвіт, приснився ти мені.
    ****
    Від аромату я п’янію,
    І знов в думках про тебе мрію.
    Мій сад розцвів в життєву днину –
    Моєї юності хвилину.
    ****
    Приснився мені мов наяву,
    Лише для тебе я живу.
    Для тебе, саде мій пашнистий,
    Ти як сльоза дитини – чистий.
    ****
    І знов приснився ти у сні,
    Моєї юності весни.
    Вітер закрутить, той цвіт у танок
    Під пісню весняну, під пісню пташок….
    ****
    Моя душа знов заспіває,
    А цвіт летить-летить, кружляє…


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:



  51. Сторінки: 1   ...   558   559   560   561   562   563   564   565   566   ...   1855