ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Віктор Насипаний
2025.07.20 18:01
Гірка і чорна, ніби кава, п’ється ніч.
У ній себе від смутку не сховати.
Розчинить трохи час думок на чашки дні.
Неспокій кличе в стрій нічної варти.

І я в молитві щирій світлом проросту.
А світ мене повторить раз по разу.
Підкину місяця монету зо

Євген Федчук
2025.07.20 14:49
Бажання бути вище від усіх
У москалях ще з давніх пір сиділо,
Коли вони з боліт своїх гляділи,
Як живуть люди в землях у чужих.
Щоб жити так, то треба щось робить.
А їм же лінь, тож брехні і пускали
Про те, чого не знали і не мали.
І в брехнях тих

С М
2025.07.20 07:19
Ніби в танці із моря зринув
Їх військовий галеон
Дикунів підкорити
І палацом у сяйві сонць

Був сей берег Монтесуми
Із листям коки золотим
Довгі зали з таємницями

Віктор Кучерук
2025.07.20 06:38
У пошуках щастя земного,
Від міста іду до села, –
Устелена терном дорога,
Між глодом густим пролягла.
Дивлюся під ноги й навколо
Невтомно спрямовую зір, –
Здається – ходжу я по колу,
Раз бачу щодня до цих пір

Володимир Бойко
2025.07.20 01:17
Мода на патріотизм стає модною так само, як донедавна мода на зраду. Люди, що з якогось дива зараховують себе до когорти великих, мають схильність до дрібного паскудства. Писаки, що довго і марно претендують на визнання власної геніальності, в очік

Артур Курдіновський
2025.07.20 00:48
Назустріч снам запрошує мене
Не виправдана дійсністю надія.
Я знов будую речення складне,
Здогадуючись: кожний гість – месія.

Побачу сяйво – синє, крижане,
Йому червоне – явна протидія.
Гарячий колір високо стрибне…

Борис Костиря
2025.07.19 22:05
Лунає крик зозулі з тої далі,
Де ти живеш в надії та печалі,

Де розчинились мрії і думки,
Де йдуть назад змарновані роки.

Я продерусь крізь зелень живодайну,
Крізь сумніви стривожені і давні

Юрій Лазірко
2025.07.19 19:28
от і все
набігались думки за правдами
та кляп у роті замість лірики
утрати стали непоправними
і слів нема на панегірики
зі сходу дме есересер

приспів:

Юхим Семеняко
2025.07.19 18:35
Під мостами клошарами Франції
Розглядались державні вакансії.
А не в офісах десь.
Ви чогось боїтесь
Під мостами пожити у Франції.

Непогане життя у Валенсії –
У народу є пільги та пенсії.

Світлана Пирогова
2025.07.19 11:15
Зранку до вечора сонячні мандри
ллються промінням, лоскочуть теплом,
створюють літній на згадку альбом.
Хмари біліють - розв'язані банти.
Сукня небесна в палітрі відтінків,
ніби прасована ніжна блакить.
Персик пахучий медами п'янить,
а від крисан

Ірина Вовк
2025.07.19 10:32
Літо – по літі… По лІтах – літа…
Човник пливе. Зелен-хвилечка грає!
Хай не минає година свята,
Хай не минає…

Стежечка в житі – тужніють жита…
Зірка твоя мерехтить – не згорає…
Хай не минає лиш бутність ота,

Віктор Кучерук
2025.07.19 08:13
Яри прохолодні
У нас, де завгодно,
Злякають імлою
Когось вслід за мною.
В яру, як годиться,
Завжди багновиця
Та ще таємниця,
Мов мрія, ясниться...

Артур Курдіновський
2025.07.19 02:25
Сумний полон смарагдової тиші
Читає гордовито свій вердикт.
Підходжу до судді свого все ближче,
Бо слухати про себе правду звик.

Він повністю правий. Йому видніше,
Для кого хто – безцінний рятівник.
Минуле стало чорним попелищем,

Борис Костиря
2025.07.18 22:16
Ця жінка погубить мене.
В подвір'я забуте й сумне

Прилине листок випадковий,
Зірвавши природи закови.

Ця жінка загрозу таїть.
У Богом призначену мить

М Менянин
2025.07.18 21:34
Встала думка українця
натерпівся вже по вінця:
скільки питиму цю чашу –
топче ж ворог землю нашу.

Смерть йому нести не вперше,
ще при цьому світу бреше –
всіх в оману ввести хоче,

С М
2025.07.18 17:00
Рештки волосся випадуть геть
Старість, все оце
Далі слатимеш мені валентинки
Ще вітання і грампластинки?
Як загуляю, прийду вночі
Ти мені одчиниш?
Будеш зі мною разом і поруч у
Шістдесят чотири?

Артур Сіренко
2025.07.18 16:08
Таїна дерев і повітря
Відома схимнику Сонце –
Відлюднику лісу Галактика,
Що вдягнув діряву свиту Ніщо,
Може він був кульгавим грішником?
А тепер світить у цій темряві,
Наче він запалив воскову свічку
Молитви першопочатку –

Іван Потьомкін
2025.07.18 13:17
Київ – не Сузи. Доки Майдан зализував невиліковні рани, Гаман-Янукович шибениці уник. Зібравши награбоване, вдосвіта із Межигір’я зник. Тепер він у гостиннім краї, куди злітаються злочинці звідусіль. Сказати б, у царстві Амалека. Міняються там претендент

Ігор Шоха
2025.07.18 10:02
А наші предки мали на Русі
все, що нащадки захищають нині
в усій красі,
бо живемо усі
не на московії, а в Україні.

***
А косолапе рижого не чує.

Віктор Кучерук
2025.07.18 05:15
Треба вірити в краще,
Бути мужнім і сильним, –
Не здаватись нізащо,
Щоби дихати вільно.
Бо не раз вже ставалось,
Що соромились вчинків,
Як шукали і жалість,
І просили підтримки.

Олег Герман
2025.07.18 02:18
Психологія – не математика. Вона не оперує догмами чи аксіомами, а радше є широким полем для досліджень, гіпотез та інтерпретацій людської поведінки. Саме ця гнучкість, на жаль, створює благодатний ґрунт для маніпуляцій та спекуляцій, особливо в просторі

Олександр Буй
2025.07.17 22:21
Моя спокуса і мої вериги.
Холодна лава і гаряча крига.
Яскравий місяць і пожухле сонце.
У світ ворота. Із душі віконце.

З тобою просто, а без тебе складно.
Ні відстані, ні часу не підвладна,
Ти владарюєш на землі й на небі,

Борис Костиря
2025.07.17 21:35
Місто-привид, в якому втонули серця,
Місто-привид, в якому втонули надії.
Місто-привид, в якому збагнеш до кінця
Смисл нездійсненності, втраченість мрії.

Місто-привид здіймається, ніби скелет,
І гуркоче в падінні у цеглу і глину.
І даремно шу

Євген Федчук
2025.07.17 20:44
Вже сонечко до заходу хилилось.
Позаду залишавсь буремний Понт.
Легенька хвиля билася у борт.
А люди із надією дивились
На Таврики високі береги,
Куди вони вже кілька тижнів прагли.
Губами, пересохлими від спраги,
Подяку шепотіли, бо ж боги

Ігор Герасименко
2025.07.17 18:25
Ні порічки, ні Марічки
спілі ягідки – не милі.
На плечі, на спині річки
чоловік долає милі.

Макрометри. Невеличкий,
та ні краплю не безумний.
На плечі, на спині річки

Вячеслав Руденко
2025.07.17 11:43
Серед стерні, що вицвіла в борні
Під час метафізичної атаки
В межах часу війни за білі маки
Рятують поле роси осяйні,
Де зла Солоха з лантухом в кутку,
На випадок нічної ескапади
Не мотивованого края зорепаду,
Усім готує схованку хитку,

Віктор Кучерук
2025.07.17 06:25
Перегріте сонцем літо
Пахне п’янко в’ялим цвітом
І пахтить, немов кадило,
З боку в бік гарячим пилом.
Душним робиться повітря
По обіді на безвітрі
І легені обпікає
Спекота оця безкрая.

Юрій Лазірко
2025.07.16 23:14
Ледь прозора нитка з поділкою між -
На багатих і може...
Може і не варто за ломаний гріш
Поклонятись вельможам.

Хто усе шукає де подіти час,
Хто за крихти роботу.
Та осиротіло дивляться на нас

Юрій Лазірко
2025.07.16 23:11
Згубило небо слід амеби в краплі
і дурняка мікроби лОвлять за язик.
По кінескОпі скаче Чарлі Чаплін -
в котлі готовиться трапезний черевик.

Приспів:
А там, у кума -
Стигне бараболя.

Борис Костиря
2025.07.16 22:04
Це вже ніколи не повернеться,
Немає вже шляху назад.
Минуле відлетіло з вереском,
Немов грайливий зорепад.

Ці усмішки і сльози намертво
Вросли в минуле, як трава.
Укрились листям рухи й наміри,

Устимко Яна
2025.07.16 20:28
з горішка човник хлюпає веслом
і довга тінь між хвилями і дном
і те весло до дна – як перевесло
гойдає сонце глибоко на дні
весняні ночі теплі літні дні
й передчуття «от-от» – аби не щезло

з горішка човник брижі на воді

Ігор Терен
2025.07.16 20:21
А деякі сліпі поводирі,
не маючи душі, явили тіло
і... пазурі
на тому вівтарі,
куди нечистій силі закортіло.

***
А шулеру політики не треба

Ольга Олеандра
2025.07.16 09:43
Ти програєш, я виграю.
Що з цим підходом нездорове?
Чи ми з тобою у бою
списи схрестили гарячково
і має хтось перемогти,
а інший, здоланий, програти?
А переможець святкувати
«поБеду» бажану свою,

С М
2025.07.16 09:00
Коли матуся відмовить усім на запрошення
І сестрі вашій батько розжує
Що ви втомились від себе і власних утотожнень
Запрошую, королево, міс Джейн
Чи зайдете, королево, міс Джейн

І коли квіткарки зажадають виплати за кредитом
А троянди їхні відпахт

Віктор Кучерук
2025.07.16 08:51
Непереливки без жінки
Стало жити козаку, -
Сивиною павутинки
Засріблилися в кутку.
Вкрилась плямами підлога,
Як і скатерть на столі
І, неначе чорний погар,
Пил з'явився скрізь на склі.

Борис Костиря
2025.07.15 22:32
Новорічні іграшки в середині травня -
що може бути абсурдніше?
Можна кожен день починати
як Новий рік.
Новорічні іграшки лежать
як свідчення швидкоплинності
часу. Вони лежать
у бетоні, у піску,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори на сторінці:

Олександра Філь
2025.07.17

Сергій Святковський
2025.06.27

Равлик Сонний
2025.06.25

Рембрі Мон
2025.06.07

Чорний Кугуар
2025.05.27

Анет Лі
2025.05.16

Федір Паламар
2025.05.15






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




 
 
Поезія


  1. Вікторія Торон - [ 2016.03.29 11:36 ]
    Ти кажеш мені --правда переможе (песимістичне)
    Ти кажеш мені — правда переможе.
    Вона перемагає або ні.
    Ув’язнена в підземній глибині,
    навпомацки вона готує ложе
    для низки несподіваних нещасть,
    здавалося б — химерних, безпричинних,
    де не розділиш винних і невинних
    і навіть смерті мало чого вчать.
    Тож розвиток можливий не один,
    хай навіть правота на нашім боці.
    Шукають люди збурених емоцій
    знайомий, вже утоптаний загін,
    щоб бить копитом і бажати згуби
    усіх, кого не можуть досягти.
    А правда? Правда може прорости,
    коли уже нікого з нас не буде...

    2014


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.46) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (3)


  2. Тетяна Сливко - [ 2016.03.29 08:12 ]
    Весна прийшла
    Весна прийшла - летять лелеки.
    До неба явір тягне віти-
    лелек стрічає він здалека.
    Хай стане сил їм долетіти.

    І сонце вже свої фіранки
    відкрило й сипле вогне-блиски.
    Бруньки радіють й спозаранку
    блищать на гіллі як підвіски.

    Тремтить верба- бруньки налиті,
    схилила голову й чекає
    коли в зеленім оксамиті,
    свою вже наготу сховає.

    Шепоче щось рожевий ранок,
    Блакитним проліскам пестливо.
    І сипле він мені на ганок
    Із сонця зайчики грайливо.


    Рейтинги: Народний -- (5.32) | "Майстерень" -- (5.25)
    Коментарі: (3)


  3. Мирохович Андрій - [ 2016.03.29 01:08 ]
    боббіфішер
    отож стосунки схожі на шахи
    є два є чотири це сім це п’ять
    сицилійський захист починаєш тим
    що запрошуєш на піцу
    особливістю гамбіту є таке
    що даруєш квіти
    білі починають чорні в захисті
    жертвують пішаків слонів час
    перехоплюють ініціативу
    у надії загнати королеву
    яку чогось іменують ферзем
    проста тактика часто дієва
    як і решта простих до щему речей
    тим паче якщо напряму
    вони стосуються нас
    думати на два ходи наперед
    три кроки вперед чотири кроки
    думати наперед
    думати що найкраще
    просто змести фігури
    і вдарити дошкою по голові


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.39) | "Майстерень" -- (5.38)
    Коментарі: (2)


  4. Серго Сокольник - [ 2016.03.29 01:43 ]
    Депрессивно- оптимистическое
    Снова сменится год,
    Об утратах былых не жалея,
    И ненужность сметет
    Прошлогодней листвы на аллеях.

    Предначертанный путь
    Время каждому жизни отмерит,
    Не жалея ничуть
    О бессмысленно- глупых потерях.

    Унесут поезда
    Вникуда наших дней бандероли.
    Навсегда, навсегда
    Будут нами доиграны роли.

    "Навьих чар" соловьи
    Нам подарят последнюю шалость,
    Ведь подарков любви
    Нам на долю немало досталось.

    И в последний трамвай
    Я к тебе, словно в душу, залезу.
    Доиграй, доиграй
    Нашей страсти прощальную пьесу!

    Эту тему беречь
    Нам дано, словно родины знамя.
    Наших солнечных встреч
    Будет пьеса доиграна нами.

    Пусть людская молва
    Пышит злом- ей спасибо за это,
    И ложится трава
    Нам ковром под тела до рассвета...

    ...Покатилась звезда
    Листопадом ушедшего в Лету.
    Никогда, никогда
    Мы назад не получим билета...


    © Copyright: Серго Сокольник, 2016
    Свидетельство о публикации №116032801001


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (2)


  5. Володимир Бойко - [ 2016.03.28 23:15 ]
    * * *
    Горить душа… Нічим не загасити…
    Класичним засобом – жінки, вино…
    Нічого не вдається сумістити –
    Моє єство розчахнуте давно.

    В жінках – обман, липкий мов павутина,
    Вино – дурман, що застилає суть.
    Із наслідком заплуталась причина,
    Моральну породивши каламуть.

    Обурюються мною блюдолизи,
    Колишні друзі закидають теж.
    Їм не загрожує моральна криза,
    У їх активі – оптимізм без меж.

    Для них – це неіснуючі проблеми,
    Лакейський досвід – дуже цінна річ.
    Та ґвалтом не доводять теореми,
    І каганцем не розганяють ніч.

    1989-2014


    Рейтинги: Народний -- (5.53) | "Майстерень" -- (5.62)
    Коментарі: (6)


  6. Роман Коляда - [ 2016.03.28 23:39 ]
    Недонароджений
    Недонароджений,
    Тіло без першого крику.
    З горла у небо несила
    Штовхнути своє ім’я.
    Гривня пучок,
    Нас у Бога таких – без ліку,
    Та закохався у тебе
    Один тільки я.

    Ти посміхнешся:
    «Усе ще у маминім лоні»?
    Не відповім,
    Ну або відповім не в такт.
    Кожен із нас побував
    У такому полоні,
    А на свободу –
    І радий би, тільки як?

    Недо, чи пере-
    Ачи й взагалі не любили.
    Може тому
    Цінував батарейки так.
    Лампочку до плюса
    З мінусом притулили
    Ось тобі й світло,
    Аби лише добрий контакт.

    Вже не до сміху,
    Коли не людина, а схема.
    Логіка, смисли,
    «Тому що» і «позаяк».
    А почуття?
    Невідома нікому тема.
    Кожні стосунки немов
    Міжнародний пакт.

    Раптом – кохання,
    І де було взятись «бзику»:
    Дикий відлюдько згадав
    Дивне слово «сім’я»?
    Думав, що пари нема,
    Бо яка б захотіла «шику»,
    Взяти за руку й не знати,
    Чи геній, чи маніяк?

    Новонароджений,
    Ох зараз буде і крику...
    З горла у небо щосили
    Штовхаю своє ім’я.
    Гривня пучок,
    Нас у Бога таких – без ліку,
    Та закохався у тебе
    Один тільки я.


    2016


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.45) | "Майстерень" 5.5 (5.54)
    Коментарі: (1)


  7. Ірина Бондар Лівобережна - [ 2016.03.28 22:38 ]
    Фантазія на тему «Nun ist es Zeit, daß ich mit Verstand…»
    Фантазія на тему «Nun ist es Zeit, daß ich mit Verstand…»
    Генріха Гейне (диптих)
    1.
    О, я так щиро грала п'єсу!
    Такий трагічний був фінал!
    Ти називав мене «принцеса»
    І гарно так підігравав!
    А я під стелею літала,
    Троянди кидали до ніг!
    Шалено публіка гукала,
    Що шал кохання – то не гріх!
    Ліпила я розбите серце
    Зі слів і полум'яних фраз,
    І тануло в очей озерцях
    Усе, що не торкалось нас...

    Та вже акорди відлунали,
    А в серці - справжній біль ятрить,
    Бо те, що грою я вважала, -
    Мого життя трагічна мить…
    ******************
    2.
    Как я играла в этой драме!
    Как роль моя была легка,
    В ней чувства лёгкими волнами
    Парили выше потолка!
    Как расписала я кулисы!
    Как радостно вздыхал партер!
    Какая страстная актриса!
    Какой галантный кавалер!
    Не знал никто, что я играла,
    И фальши не было на грамм!
    Я – будто вправду умирала,
    И вправду сердце – пополам!

    Ты наблюдал всё, улыбаясь…
    А боль – она пришла сама.
    Я незаметно – заигралась…
    О, синих глаз твоих тюрьма!
    26.07.14


    Рейтинги: Народний -- (5.41) | "Майстерень" -- (5.45)
    Коментарі: (9)


  8. Ірина Бондар Лівобережна - [ 2016.03.28 22:24 ]
    Гасне світло. Диптих
    Гасне світло на обрії неба.
    Десь у кронах грай-вітер затих.
    Не тривож мою душу, не треба!
    Дай побути в обіймах твоїх...

    Не торкайся словами, як криця,
    Про буденні діла промовчи.
    Те, що, може, тобі - дрібниці,
    То для мене чуттєві ключі,

    Що з забутих глибин таємних,
    З-під намулу байдужих фраз,
    Повертають на рідну землю
    Двох роз’єднаних болем - нас.

    Я із трепету, із мовчання,
    Коли мову ведуть тіла,
    Знов намрію собі кохання,
    Так, як я лиш колись могла...

    Загорнуся у тебе, як в долю,
    Ще хвилину відчую тепло...
    ...Вже ні туги немає, ні болю…

    Добре, годі. І сонце зайшло...
    19.10.2013
    *********
    Гаснет огненное светило,
    Ветер в кронах ложится спать.
    Я в объятьях твоих забылась...
    Ты не смей меня отпускать!

    Дай побыть мне ещё желанной,
    Долгожданной, любимой твоей...
    Для тебя это, может, странно -
    После холода прежних дней

    Вдруг сама пришла отогреться,
    Прижимаюсь ещё сильней...
    На кого же мне опереться
    Среди будней и мелочей?

    Я из трепета, из молчанья,
    Когда речь поведут тела,
    Сотворю для себя желанье
    Прежней нежности и тепла…

    Отогреюсь, себе поверю,
    Над несбывшимся сном взлечу...

    Только день за окном – чернеет.
    Село солнце. Я свет включу...
    19.10.2013


    Рейтинги: Народний -- (5.41) | "Майстерень" -- (5.45)
    Прокоментувати:


  9. Михайло Десна - [ 2016.03.28 14:16 ]
    Інтимна лірика
    Про це не напишуть
    ні Ліна Костенко _
    ні навіть
    Свята Богородиця.
    Інтимніше…
    Вигляд, наприклад,
    шатенки.
    З волоссям (а це уже … «троїця»).
    «Краса» спілкування образливих свідчень
    як сфера інтимної лірики.
    Чому ж сороміцьки
    ховатися двічі
    за листям бездушної міміки?
    А раптом Сам Бог
    стурбовано скаже:
    «Чи їв ти те розбрату яблуко?»
    Зізнаюсь, що їв.
    Та ще й запивав…
    І,
    враже,
    порушував азбуку.

    28.03.2016


    Рейтинги: Народний -- (5.48) | "Майстерень" -- (5.48)
    Коментарі: (5)


  10. Лариса Пугачук - [ 2016.03.28 14:22 ]
    Як стогне вітер...
    Уже на небі… біля тата й мами…
    Чого ж ти, брате, назавжди заснув.
    Спливає шибка зимними сльозами,
    Я в них втонув…
    Ти був... ти був… ти був…

    Як стогне вітер, кидаючи в небо
    Моє виття, закутане у біль:
    – Скажи, як жити, брате, тут без тебе?..
    Та не приходить відповідь звідтіль.

    Весна щедрує, та тобі вже, рідний,
    Зозуля сотню літ не накує.
    Гортає пам’ять знімками сповідно.
    Ти був…
    Не був! –
    Ти є, мій брате!
    Є-є-є-є-є-є-є!!!..


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" -- (5.55)
    Коментарі: (19)


  11. Василь Луцик - [ 2016.03.28 11:08 ]
    ***
    Вирізай себе з каменю цього дня,
    вирізай сам-себе-своїм талантом.
    Будь Шекспіром, ван Гогом, чи Кантом,
    чи навіть ногою коня.

    Цей світ утрильйонне життями линяв.
    І ти не соромся линяти також.
    Бо доля твоя – соковите тако,
    а ти ненаситне няв.

    Не бійся кидати предмети об стіни.
    За тими стінами – точно краще.
    Герої дракона фігачать коліном
    і натще.

    2016


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.42) | "Майстерень" -- (5.42)
    Коментарі: (7)


  12. наТалка гЛід - [ 2016.03.27 21:02 ]
    Вендета по-донецьки
    "Не боюся нічого-нічого.
    Тихий березень снігом зустрів..
    Не боюся московського бога!
    Навіть решту провладних "Богів".

    Я зустрів її ніжну, неждану -
    Навіжено носив, наче птах.
    Небеса розпускались над нами,
    Як підсніжники на могилах.

    Не боюся московського бога.
    Сніг всю душу мою перемів
    Проводжала у довгу дорогу
    Та, котру я зустріти зумів.."

    Зацілована, морем роззута,
    Розчарована в степу вітрах,
    Вона випила сонця цикуту..
    І за ним увесь жар потах.

    Розлетілись омани,мов друзки,
    Що під снайперський впали приціл..
    І чортячого зілля кружка
    Брязконула об цинковий стіл.


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (2)


  13. Іван Потьомкін - [ 2016.03.27 20:35 ]
    Дивний дар краси
    ...І вчасно погляд одвести
    Від тої, що відкрита всьому світу,
    Що, наче брунька навесні,
    Готова вибухнуть рожево-білим квітом.
    Сховати захват і зажмуритись на мить,
    Щоб не осліпнуть в сяйві з’яви.
    Домалювать в уяві дозрілу вроду,
    Молитовно скласти руки перед Ним
    За дивний дар краси,
    Яким Він увінчав Природу.


    Рейтинги: Народний -- (5.61) | "Майстерень" -- (5.85)
    Коментарі: (2)


  14. Мирохович Андрій - [ 2016.03.27 19:40 ]
    все найкраще завжди попереду
    старий х’юго поправляє ремінь
    розправляє складки френчу
    ніби ненароком торкає їм сідниці
    троє юних вже офіцерів
    високі стрункі осяйнолиці
    все попереду служба на східному кордоні
    піддатливі дівки мужність і кар’єрний ріст
    все попереду все найкраще попереду
    х’юго пропонує по келишку шнапсу і благословляє
    кров і ґрунт потребують постійного захисту
    як і приватна власність та традиційні цінності арійця
    від більшовиків жидів циган та решти непотребу
    випивають навстоячи і зігують
    юнаки виходять голосно сміючись
    сілезія це благословенна земля
    кінець серпня тридцять дев’ятого спекотний
    можна ще по пиву і час на вокзал
    востаннє вони зустрінуться через вісімнадцять років
    на віденському мості
    персонажами фільму «Нічний портьє»


    Рейтинги: Народний -- (5.39) | "Майстерень" -- (5.38)
    Коментарі: (10)


  15. Марина Орбан - [ 2016.03.27 17:08 ]
    Без назви
    Можеш замикати себе на замки від чистих ілюзій,
    Можеш позбавляти себе відвертих сумлінь,
    Можеш вивчати про види дифузій,
    Закони, що пройшли через сто поколінь.
    Можеш втікати від усього, від усіх,
    Можеш знайти в невідомому відоме,
    Можеш думати про якийись гріх
    або про плаття вчора куплене.
    Можеш вважати хмару сонцем, дощ - снігом,
    Можеш відшукати мільйони картин,
    Можеш якось зігрітися льодом,
    Неважливо.
    Одне зробити ти спробуй -
    назвати цьому всьому хоч одну з причин.

    2016


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Коментарі: (1)


  16. Ірина Бондар Лівобережна - [ 2016.03.27 13:22 ]
    Інтимна лірика
    Вранці Горщик на вікні Сонце покохало!
    Ніжно-ніжно так його променем торкало…
    Виноград, що ріс в землі, пагін вигнув гнучко.
    Синю Чашку на вікні обійняв за ручку.
    На столі собі стояв Чайник невеличкий.
    Від плити, де Газ палав, заблищали щічки.

    У каструльці на плиті Варево кипіло,
    Мабуть, лагідні слова Ракам шепотіло…
    І від пестощів таких Раки розімліли,
    Густо-рясно в кип’ятку всі почервоніли…
    Далі – більше! Там Вода покохала Крана!
    Враз – зірвало в нього дах! Вибухнув вулканом!

    Крісло–гойдалку фонтан окропив невдало…
    Розбудив від сну Кота у коханні шалу!
    Про кохану Кіт згадав, про Хазяйку-Бабцю,
    В коридор хутчіш помчав – «окропити» капці!
    А тимчасом ще сильніш розхиталось крісло…
    Адже снилося йому любе «м’яке місце»…

    Чайник заспівав свистком, пару «видав» влучно,
    Про свою згадав любов дзвінко, лунко, гучно!
    Пар на кухні гнав увись, сон розбивши в друзки,
    В вищі сфери піднялись співи – до мотузки.
    Там Кухонний Рушничок лагідно, маніжно
    До мотузки ПрИщіпка притискала ніжно…

    Що еротику пишу – ви вже вибачайте!
    Я ж не перший раз грішу про Вазон та Чайник!
    Вибачайте, що слова всі такі несмілі…
    І картинка не нова – та знайомі цілі.
    Про кохання вам пишу прОстими словами,
    Щоб Поезія була Чистою, без Зваби…

    ID: 505752
    17.06.2014


    Рейтинги: Народний -- (5.41) | "Майстерень" -- (5.45)
    Коментарі: (3)


  17. Ірина Бондар Лівобережна - [ 2016.03.27 12:18 ]
    Літати!
    Літати!
    Нехай десь крапає вода із крана...
    Забути,
    Що все придумала сама, і все - омана...
    Всміхатись!
    Назустріч сонячному дню і небу!
    Кохати,
    І свою ніжність берегти - для тебе.
    Відчути,
    Що у польоті все буденне зникло.
    Розлити
    Довкола себе доброту і світло.
    Сягнути
    Душі незвіданих глибин таємних...
    Спуститись,
    І разом з небом полюбити - землю.

    ID: 433728
    26.06.2013


    Рейтинги: Народний 5.25 (5.41) | "Майстерень" 5.25 (5.45)
    Коментарі: (5)


  18. Серго Сокольник - [ 2016.03.26 22:54 ]
    Чекання
    В синьому мареві сонячний гасне ліхтар...
    Ніч розправляє потроху воронячі крила...
    Звістки від любої серця чекає радар...
    Звістки немає весь день... Що ж-бо трапилось, мила?

    Може, забувшись, блукаєш у соннім гаю,
    Тішачись співом пташок, що вертаються з раю,
    Вдома, мов смуток, лишивши "мобілку" свою,
    І у легені весняне повітря вдихаєш?..

    В темному небі, немов на написаний твір,
    Смуток тривоги розлив з авторучки чорнило.
    Віти дерев, мов антени, торкають ефір,
    Ловлячи звістку від тебе... Що трапилось, мила?

    День, що скінчився без тебе- скінчився, чи ні?
    Як до мовчання одвічності важко звикати...
    Щось відбулося. Чи трапилось. Ти подзвони.
    Вечір. І ніч ще попереду. Буду чекати...


    © Copyright: Серго Сокольник, 2016
    Свидетельство о публикации №116032601262


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (9)


  19. Лариса Пугачук - [ 2016.03.26 22:06 ]
    Не згуби мене
    прийшла до тебе
    тихо за плечима
    стою
    і притуляюся губами
    до твого дихання
    що долітає в тиші
    і ним живу
    і ним живу
    без нього
    не чую світу
    і себе не чую
    де ти там я
    і там ясніє небо
    і там злітають зорі нам в долоні
    і обручають піснею довіри
    спливаю ніжністю
    і тану на світанні
    в обіймах мрії

    не згуби мене...


    Рейтинги: Народний 5.38 (5.49) | "Майстерень" -- (5.55)
    Коментарі: (6)


  20. Ірина Бондар Лівобережна - [ 2016.03.26 13:49 ]
    Калинове кохання
    Відспівали мої солов`ї,
    Вже калИновий цвіт не тривожить…
    Ти сказав, що кохаєш її,
    А мене вже кохати не зможеш…

    Не збагну: я жива? нежива?...
    …На тендітнім кущі калинОвім
    Краплі крові – гіркі ті слова –
    Зчервоніли на гіллі в діброві…

    Дощ осінній краплини знайшов,
    Що сльозами з очей пролилися,
    І під ноги жбурнув… Ти пішов,
    Розійшлися шляхи, розійшлися…

    Терпкість ягід вже зводить вуста,
    Та німіє душа безупинно.
    У тобі - та причина проста,
    Що мені не солодка калина…

    ID: 433727
    26.06.2013


    Рейтинги: Народний 5 (5.41) | "Майстерень" -- (5.45)
    Коментарі: (8)


  21. Віктор Кучерук - [ 2016.03.26 09:09 ]
    * * *
    Мені здавалося колись,
    Що непідвладний час осмуті, –
    Що ти, як рана, відболиш
    І сум не зможе повернутись.
    А він, я знаю, тільки зріс,
    Бо ти донині перед зором
    Стоїш, доводячи до сліз
    Мене нестерпніше, ніж вчора...
    24.03.16


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.61) | "Майстерень" -- (5.87)
    Коментарі: (12)


  22. Ірина Бондар Лівобережна - [ 2016.03.25 23:48 ]
    Шукали зірку
    Сідає сонце. Там, на небокраї
    Доріжка пролягла сріблястих свіч…
    Так солодко цикадами співає,
    З собою манить нас південна ніч…

    На мить в твоїх обіймах завмираю,
    Вдивляюсь в глибину коханих віч…
    Під нами книжку вічності гортає
    Морська вода – припливами сторіч…

    -«Дивися, зірка впала! Он, за краєм!
    Побігли, може знайдемо, хутчіш!
    Бо буде щастя тим, хто відшукає!»
    -«Чекай мене! Тримай мене міцніш!»

    На березі, в піску та на узгірку,
    Де світяться небесні вітражі,
    Півночі ми удвох шукали зірку,
    А що знайшли – нікому не кажи…

    ID: 429483
    05.06.2013


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.41) | "Майстерень" -- (5.45) | Самооцінка 5
    Коментарі: (4)


  23. Світлана Майя Залізняк - [ 2016.03.25 22:22 ]
    Абстинентний синдром

    Імеретинським шафраном яскрієш у пам`яті снів.
    Кодлами-колами ходить луската сторожа.
    Серпень ажурно дощить… На Супою маслинному дні
    В рань прокидається квітка – пурпурне а може.

    Наче не треба жадання, усе в ту грозу відбулось.
    Ти – експонат-кучерявець юнацтва музею.
    Як би жили-пригасали, злетівши за Ворсклу чи Рось...
    Леви застрягли у гратах-зубах Колізею.

    Що ж, дресируй левенят. Вибирай картоплі та листи.
    Палиш духмяну – з торішнього пижма – цигарку.
    Соняхи зрізано, вже вибиваю зернятка... не з тим...
    Сік маракуйї – для кайфу. На шибі три марки.

    Жовта горгопка привезена в дім для чудес.
    Хтось автостраду накреслив, а стежку заплутав.
    Ти вибачай…і зимове мовчання, і вірш-інтерес.
    Дикою морквою тлумиться спогадів рута.

    З маками житніми в осінь шафранну полегко іти.
    Срібно дзвенять словеса, ізумрудна туніка.
    Позатуляла батистом шиплячі стозубі роти.
    Над шепотінням сосонок шугають шуліки.

    «…встигла, не встигла...» – бубніє дівчатко, ступає у слід.
    Мрій хрестовик висисає рої махаонні…
    Синя крамниця ваганів. Ти, мабуть, іще серцеїд.
    Потяг наш котиться… час відчіпляє вагони.

    2016


    Рейтинги: Народний -- (5.77) | "Майстерень" -- (5.89)
    Коментарі: (7)


  24. Настя Каланхое - [ 2016.03.25 21:51 ]
    ...
    Я тебе і крізь стіни бачу:
    Щоки впали – куди цілувать?
    та хіба ж ми не праведно жили?
    Та за що тебе так катувать?
    Бо ж і кров в твоїх жилах – світло,
    І в серці твоєму – любов.
    Ти б, мабуть, усе на світі
    пройшов, пережив, зборов,
    Але світ тебе, ніби золото,
    На пробу бере, на зуб.
    І простір було розколото,
    прихистком став його зруб:
    Там протяги були всюди,
    Мої губи торкалися рук.
    Тобі підіймалися груди.
    Мені доземно падав дух.
    2016


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Коментарі: (1)


  25. Володимир Ляшкевич - [ 2016.03.25 21:28 ]
    Львівська Samba
    Музики вільні коди,
    кутики гострі брів.
    Ти - березневі іди,
    я – твій раптовий Львів.
    Тихе торкання речень,
    теплі кружляння слів,
    кояться дивні речі
    у пелені світів.

    Перше долонь змикання,
    подих на двох один,
    і півмелодій рання
    пісня тремких судин.
    Ноти сум’ять колишніх
    виром летять аорт
    у босанову рухів,
    рідний на двох акорд.

    Ніби то рідні долі
    лініями сплелись,
    і далечінь поволі
    не покидає вись -
    тане світанком вечір
    у надвіконнім склі,
    кояться дивні речі
    на весняні́й землі.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.57) | "Майстерень" -- (5.59)
    Коментарі: (11)


  26. Леся Геник - [ 2016.03.25 20:35 ]
    ***
    Така мені солодка ця жовтінь,
    Така медова, аж єство п'яніє,
    Пірнаючи у хвилі золоті,
    У сонячно-грайливі листовії.

    Такі мені чудесні ці вогні,
    Що навкруги яскраво палахкочуть.
    Дивуюсь ненаглядній дивині,
    Не можу надивитись, і не хочу.

    О, мила осене, художнице чудна,
    Які ж оази ти наворожила!
    Довкруг містерія буяє неземна.
    Що навіть небу втриматись несила.

    Воно зціловує твої палкі вуста,
    Воно стікає у твої обійми,
    І сонце щасне межи вами вироста...
    Лише б не війни, Господи, не війни...

    Але на мить втрачає суще міць,
    Але на час від муки маю спокій,
    Коли пірнаю в злато багряниць,
    У ці медово-райдужні потоки...

    Така мені солодка ця жовтінь...

    (9.11.15)


    Рейтинги: Народний -- (5.49) | "Майстерень" -- (5.62)
    Коментарі: (10)


  27. Світлана Майя Залізняк - [ 2016.03.25 20:11 ]
    Я зрікаюся тіла



    Я зрікаюся тіла - гніздища сирітського духу.
    А навіщо душа? Вже немає душевного друга.
    Меркне хадж без вина, причащальників шумного кола.
    Нащо дім Іброхіма - трьох вір торохке покотьоло?
    Не спокусить побілене пекло, не возрадує рай.
    Без рідні - нащо плем'я хитляві й закони порушні?
    Утоптав перші сходинки трону пресвітлих і мужніх.
    Світ - роїння піщинок і сонячних ос вогнеграй.


    2016



    Сухбат Афлатуни

    я отрекся от тела – гнезда сиротливого духа
    и к чему мне душа? нет со мною души моей, друга
    что мне хадж – без вина, собутыльников шумного круга?
    что мне дом Иброхима – трех вер троекратная скука?
    старый рай мне к чему или свежепобеленный ад?
    если мы не увидимся больше – что мне племена и законы?
    я ступил на подножие светлого трона
    мир – собранье песчинок что в солнечном свете кружат


    Рейтинги: Народний -- (5.77) | "Майстерень" -- (5.89)
    Коментарі: (2)


  28. Дмитро Куренівець - [ 2016.03.25 15:25 ]
    Максим Богданович: Погоня
    Як за долю батьківського краю
    В серці острах почую ясний –
    Остру Браму святу пригадаю
    І вояцтво на конях міцних.

    В білій піні проносяться коні,
    Рвучко, з хрипом біжать по ріллі…
    Стародавня Литовська Погоня –
    Не спинити, не стримать її.

    Все ви дивитесь в далеч безкраю,
    Перед вами, за вами – роки.
    Шлях ваш де і куди пролягає?
    Ви в погоню зірвались – за ким?

    Чи вони, Білорусь, понеслися
    Навздогін за твоїми дітьми,
    Що забули тебе, відреклися,
    Продали, віддали до тюрми?

    Бийте в серце їх – бийте мечами,
    Не давайте зчужинитись їм!
    Хай почують той біль, що ночами
    За вітчизну у серці моїм!

    Мати рідная, Мати-Країно!
    Біль пекучий не стишиться той…
    Ти прийми свого рідного сина
    І за тебе померти дозволь!

    Все летять і летять грізні коні,
    Срібна збруя гримить ув імлі…
    Стародавня Литовська Погоня –
    Не здолати, не стримать її!

    03.2016


    Рейтинги: Народний -- (5.43) | "Майстерень" -- (5.44)
    Коментарі: (4)


  29. Вікторія Торон - [ 2016.03.25 11:22 ]
    Сім'я з тамтої сторони
    Сьогодні знов розлігся крик у тій сім’ї через дорогу.
    З гаражних піднятих дверей котились каменем слова.
    Завмерла вулиця, немов лякливий звір учув тривогу,
    і з кожним поштовхом новим земна розходилась кора.

    У чоловічий дужий крик вплітавсь слабкий жіночий голос,
    та нищівна обвальна лють межі не знала й берегів,
    він зупинитися не міг – і від прокльонів щось кололось,
    немов важкий більярдний шар по жерсті вулиці гримів.

    Він ревно дбає про сім’ю і сам займається ремонтом,
    але неспокій із глибин чадними пасмами пливе.
    У чорнім вихорі душі — торнадо моторошне «око»,
    що в нім «крокуючий мертвець»* наосліп нищить все живе.

    Обоє підлітків-дітей, немов слухняні автомати,
    із пильним страхом стережуть шкарлупку спокою крихку,
    одне бажання в них живе — зло потривожене приспати,
    щоб зачаїлося воно з глухим гарчанням у кутку.

    О, як мені цього не знать — рефлексу вдаваної смерті
    в кільці невидимого зла, мов непробивної стіни!
    ...Як всі, закрию я вікно — напівприглушені і стерті,
    нас не терзатимуть тепер діла тамтої сторони.

    2015


    Рейтинги: Народний -- (5.46) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (6)


  30. Лариса Пугачук - [ 2016.03.25 10:49 ]
    Я запарюю каву зелену...
    День, як день,
    То одне, а то інше підходить.
    І мілке,
    І таке, що із розуму зводить.
    Наче й кіт
    Попід ноги не кидався зранку,
    Та проблем
    Повна купа з самого сніданку.
    Є такі,
    Що прихоплюють дихання зразу,
    Цілий день,
    Наче скалка, з думок не вилазять.
    Та найбільш
    Допікає суцільна дрібнота,
    Дзень-дзелень,
    Та й посипались звідкись турботи.

    Хто ще там?
    Потихеньку стаю їжачиськом…
    День скінчивсь –
    Не підходьте до мене і близько!
    Завтра теж –
    Вам даю вихідний від роботи.
    Бідам всім,
    Також прикрощам, також гризотам.
    Вихідних
    Буде два, як заведено всюди.
    Відкладу
    Неприємні новини на будень.
    Як втомлюсь,
    То відпустку візьму від напастей,
    І пірну
    З головою у мрійливе щастя.

    Вже сміюсь…
    Вже виспівує настрій хороший.
    Плечі є –
    Якось буду нести звісну ношу.
    Бо своя,
    Бо кому ще потрібна, крім мене?
    Ну, підходь!
    Я запарюю каву зелену…


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" -- (5.55)
    Коментарі: (10)


  31. Ігор Завадський - [ 2016.03.25 09:24 ]
    Ми пливли
    Ми пливли у шорстких небокраях трави
    Уві сні, в піднебінні суниці
    Це такі несходимі бувають стежки
    І такі темноокі криниці

    І вся сила лишалась в спітнілому мху
    Так було, нібо корки вийняли з ніг
    Ми летіли безкрило в безодню сліпу
    Що звивалася полозом в сонці на дні

    Ми пройшли крізь зіницю, ми падали в став
    Поміж гострих кристалів, суглобчастих брил
    А за шкірою штори бубнявів, зростав
    Білим окликом ранок, немов гвинтокрил

    Ще кришився цукатний пиріг голосів
    І гойдався лимоновий маятник площ
    У нестерпному світлі. Я очі відкрив
    Цокотів по піддашшю горобчатий дощ


    Рейтинги: Народний 5.25 (5.42) | "Майстерень" 5.25 (5.44)
    Прокоментувати:


  32. Михайло Десна - [ 2016.03.25 08:15 ]
    Сходження
    На здобуття премії
    «Сам з собою – генії!»
    шикуйсь!
    Показово,
    як видовище інкасаторського мішечка,
    провулком містечка
    кроком руш!

    Від нудьги й самоти
    за походженням
    я угору свій погляд зведу.
    День народження –
    містика сходження.
    Альпініст я життя.
    Ну і ну…

    Важко визначить
    місце знаходження:
    компас роки рахує.
    Й ціну.
    День народження –
    містика сходження.
    Альпініст я життя.
    Ну і ну…

    25.03.2016


    Рейтинги: Народний -- (5.48) | "Майстерень" -- (5.48)
    Коментарі: (6)


  33. Алла Пружна - [ 2016.03.25 07:34 ]
    Синичка
    Холодна з неба мрячить мжичка...
    Довкола сірість навісна.
    Та вже - цвірінькає синичка,
    А отже - йде до нас весна!

    Усім довкола провіщає,
    Що холодів – пройшла і тінь.
    Душа схвильована - співає
    І лине з серця: цінь-цінь-цінь!


    Рейтинги: Народний -- (5.46) | "Майстерень" -- (5.25)
    Прокоментувати:


  34. Віктор Кучерук - [ 2016.03.25 07:10 ]
    Залишаймося людьми!..
    Немов жебрак, щодня блукає
    Пес безпритульний між людьми, -
    І перехожі пригощають
    Його то хлібом, то кістьми.
    Та є такі, хто зажди з люттю
    Жбурнути хоче камінцем,
    Або штрикнути вістрям пруття,
    В бік підупалий чи в лице.
    Не відчуваючи провини,
    Ані зблизька, ні звіддалік, –
    Пес наїжачить гнівно спину
    І відбігає хутко вбік.
    А потім дивиться печально,
    Спроможний ясно зрозуміть,
    Що рветься ниточка єднальна,
    Між ним і нами, мимохіть…
    23.03.16


    Рейтинги: Народний -- (5.61) | "Майстерень" -- (5.87)
    Коментарі: (10)


  35. Василь Шляхтич - [ 2016.03.25 00:17 ]
    Спішить майбутнє
    Не молився, як гожа дитина.
    Не молився, коли підоспів…
    Глянь, не люба йому Україна,
    Як молитва, як мова, як спів.

    Оправдання шукає він нині
    У неправді, що в правді була,
    І про Бога своїй же дитині
    Не розкаже святії слова.

    Роки йдуть і прощатися треба,
    І зробити з життя свого звіт.
    Перед ним земля - пекло і небо.
    Хто тут скаже в який йому світ?

    Шкандибає душа до воріт
    У тривозі, звичайно, за себе…
    У неволю до грішних сиріт.
    В церкві тихо співають молебень…


    Рейтинги: Народний -- (5.45) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  36. Любов Бенедишин - [ 2016.03.24 22:18 ]
    Віз
    Понеділок (повно ж діл!)
    витирає піт:
    впрігся в тиждень, мовби віл.
    А за ним услід
    вже вівторок вируша -
    брату пособить.
    Задивилася душа
    у небес блакить...
    Добігає середа,
    сердиться: "Мерщій!
    Як застрягнемо - біда..."
    А четвер їй: "Стій!
    Вам не впоратись утрьох.
    Добре, що є я.
    Нумо, піднатужмо крок!"
    Аж тріщить шлея...

    П'ятниця зімкнула брови:
    "Теж мені турбота!
    Що не встигнемо, доробить
    все як слід субота".

    А неділі нема діла:
    що - на тому возі.
    Знов зітхає понеділок:
    "Без кінця в дорозі..."

    24.03.2016


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (12)


  37. Оксана Дністран - [ 2016.03.24 22:00 ]
    ***
    Судомно березень затискує в кулак
    Зім’ятий шовк сталевого світанку,
    Шукаючи опра́вдний долі знак
    За мимовільну власну забаганку
    Відкинути сум’яття із лиця,
    Переступити комплекси зимові,
    Утілити з майстерністю митця
    Бажання всі душевні невимовні.

    Зсірілий ранок за́скленість очей
    Беззахисно маскує під байдужість,
    Горобини скоцюблених плечей
    Торкаючись у спробі надолужить
    Загаяння несмілості подій,
    Терпке вино неви́коханості ночей,
    Зчорнілі кетяги невиповнених мрій,
    Усе жадане, пристрасне, охоче.

    А я іду повз спроби мовчазні,
    Які струмують в погляді хмільнім.


    Рейтинги: Народний -- (5.43) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (4)


  38. Алла Пружна - [ 2016.03.24 22:38 ]
    Надії Савченко
    Зламали пташці українській долю,
    Неправедно обмовили в суді.
    А їй співати хочеться на волі
    В її літа нестримно-молоді,
    А їй би не сидіти, а літати!
    Полинути – на батьківський поріг!
    Надію – не посадите за грати,
    Бо проросте – билинкою крізь сніг.

    Їй бачиться - безкрає синє небо,
    Проста вечеря вдома на столі,
    Усмішки друзів, пОдруг милих щебет,
    Обійми мами - на своїй землі.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.46) | "Майстерень" -- (5.25) | Самооцінка 5
    Коментарі: (2)


  39. Володимир Бойко - [ 2016.03.24 22:22 ]
    Відгомонів у золотому гаї (переклад з С. Єсеніна)
    Відгомонів у золотому гаї
    Беріз веселих шелест гомінкий,
    І журавлі печально пролітають,
    І не жаліють більше ні за ким.

    За ким жаліть? Бо кожен – подорожній
    Пройде, зайде, і знов залишить дім
    За усіма сумує подорожник
    З широким місяцем над ставом голубим.

    Стою самотній на рівнині голій,
    А журавлів відносить вітер вдаль,
    Весела юність вже за видноколом
    Але мені минулого не жаль.

    Не жаль тих літ, що за вітрами линуть
    Ні весен молодих бузковий цвіт.
    В саду горить багаття горобини.
    Та тим вогнем нікого не зігріть.

    Не обгорять у горобини грона
    Від жовтизни не пропаде трава.
    Як дерево на землю листя ронить,
    Так я печальні зронюю слова

    І коли час їх вітром позмітає,
    У далечінь відносячи кудись.
    Скажіть тоді, що золотому гаю
    Відгомонілось мовою беріз.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.53) | "Майстерень" 5.5 (5.62)
    Коментарі: (11)


  40. Ігор Шоха - [ 2016.03.24 21:04 ]
    Квиток до каси вокзалу
    Іще не вечір і до ночі
    куняє у мені піїт.
    Мене чарують Ваші очі,
    але на станції – транзит.

    Але оказії немає,
    аби замовити меню.
    І я у залі не чекаю
    мені обіцяну рідню.

    Це не ідилія із казки,
    а – у минуле колія,
    якою їдуть небораки
    і козаки, такі як я.

    На іншу прозу мало часу.
    І я питаю, як поет,
    чи є такі надійні каси,
    де продають до Вас білет?

    2016


    Рейтинги: Народний -- (5.56) | "Майстерень" -- (5.91)
    Коментарі: (6)


  41. Серго Сокольник - [ 2016.03.24 16:45 ]
    Поетичний маніфест
    Вийди зранку в чисте поле,
    Світу шир вдихни, мов волю-
    В полі світ широкий!..

    Всім дається по потребі.
    Хай подивиться у небо
    Погляд ясноокий.

    І почуєш Голос Неба
    -Обери свою дорогу,
    Нею йди сміливо.

    А як прийде в тім потреба,
    Я прийду на допомогу-
    Станеш невразливим.

    Хай ніщо тебе не спинить.
    Хай твою прикриє спину
    Доля легкокрила,

    І кубло оте зміїне,
    Те, що знищує країну,
    Настроми на вила.

    У пера твого на вістрі
    Хай заклякнуть і зависнуть
    Ниці духом гади.

    Ти корупцію, поете,
    Виявляй у нетрях НЕТу-
    Ось моя порада.

    І в "реалі". "Недо-вірші"
    Хто на смерть країні пише-
    Нищи без упину,

    Щоби ворог відав клятий,
    Знавіснілий і пихатий,
    Це- ТВОЯ КРАЇНА.

    Згине той, хто духом нижчий.
    Рудиментами не знищить
    Те, що ти засієш.

    І нехай часи лихії,
    Та поезії стихія-
    Це- ТВОЯ СТИХІЯ.

    Тим, у кого в серці морок,
    Хто країні лютий ворог-
    Перейди дорогу.

    Як загадано- так буде.
    Хай тобі всі чесні люди
    Йдуть на допомогу.


    © Copyright: Серго Сокольник, 2016
    Свидетельство о публикации №116032407791


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (9)


  42. Ірина Кримська - [ 2016.03.24 16:01 ]
    Гуси в нічному небі
    Чуєш, гуси летіли у вечір у синій?
    Сутінкова печаль в унісон їм вела.
    Але ж гуси раділи своїй батьківщині,
    То й печаль вже печалитися не змогла.
    Був той голос небес перелитий по вінця –
    Вечір келихом повним прозоро дзвенів.
    В нім тонули комети, зірки і зірниці,
    А зринали назад сріблом співаних слів.
    Чуєш, гуси вже тут? Це весна остаточно.
    Тому сніг – лиш рукопису новий листок.
    Вечір синій – забарвлений у твої очі.
    Очі – вирій далекий, хоч сам ти за крок.
    24 березня 2016 року


    Рейтинги: Народний -- (5.45) | "Майстерень" -- (5.43)
    Прокоментувати:


  43. Віта Парфенович Віва ЛаВіта - [ 2016.03.24 14:36 ]
    Конверт

    Що у тебе у тім конверті?
    Добрі вісті, чи звістка смерті?
    Може, щирі новини долі,
    Може смуток, а чи ганьба.
    В прямокутнім отім просторі
    Місце є чому чи нема...

    Що у тебе там? Таємниця?
    Оповідка про час і відстань?
    Що мені там? І чи судилось
    Розірвати папір і визнать,
    І тонкі емоційні спиці...
    Здивування, слова розмиті,
    Й таємниці уже нема.


    Рейтинги: Народний -- (5.37) | "Майстерень" -- (5.29)
    Коментарі: (2)


  44. Ірина Кримська - [ 2016.03.24 13:33 ]
    Марципан у снігу
    Знову сніг. Знову березень зимний і зимний.
    Чорні пАгони – білі пагОни на них.
    Припинило сердЕнько свій стукіт нестримний:
    Марципаном упало на вибляклий сніг.
    Хтось його підбере. Хтось, хто любить цукрове.
    Подивлюсь, як пригубить чи відкусить шматок.
    Зафіксую останні судоми любові.
    І зроблю в противагу агонії – крок.
    Крок від себе, від серця, від страти під снігом.
    Ось на руки сніжинка лягла. Їй я хто?
    Вона дивиться пильно очима індиго.
    Я вже сліпну смертельно. І я вже фантом.
    Це весна чи зима… Це вже вічність настане.
    Бо – як серця нема – ти без серця живеш.
    Просто радість замовкне й не бризне фонтаном,
    Досягнувши висот піднебесних і меж.
    Марципани-серця на смаку мигдалевім
    Губить березень сніжний – у сніг, не в траву.
    Присмак вічності в роті – важкий, металевий.
    Новий досвід, в якому по смерті – живу.
    24 березня 2016 року







    Рейтинги: Народний 5.25 (5.45) | "Майстерень" -- (5.43)
    Коментарі: (4)


  45. Світлана Майя Залізняк - [ 2016.03.24 11:15 ]
    а люд іде...


    Любуйся малевами Йєрки,
    Носи кишеньку накладну.
    Желейні радощі-цукерки
    Дадуть зайці - і не одну...

    Відкриють без "сім-сім" ворота.
    Попросять феї за стола.
    Рак чистить клешню - від болота ж...
    Змію вмедовує бджола.

    На черепасі шмат гіпюру.
    Ген коник з моря - див трамплін.
    У вовка синя шевелюра.
    В цю казку носить цепелін.

    Висять на шовку полуниці.
    Виделки срібні сяють аж...
    Вже хвалить реп перепелиця!
    Пегас розпродує плюмаж.

    А ти не спи - і щось ухопиш.
    Не встигнеш хатку - хоч бекон.
    Горили строчать гороскопи.
    Хитає дуб червоний слон.

    Стомився Фенікс від горіння,
    Облюбував собі фонтан.
    Ось лає тхір стовпотворіння,
    Жбурляє долар за платан.

    На мухомори саме знижка,
    Відрізав цяточку малюк.
    У Троля Третього - задишка.

    ...а люд іде - зірвало люк...

    Відомий тур цей без реклами.
    Біжи стежинкою мурах.
    Десь алебастрові адами
    І єви глиняні - за змах.
    ........................

    А тут дощі... гелікоптери...
    Сусід вигулює артрит.
    І бронтозаврами всі ери
    Бредуть до свячених корит.

    2016


    Рейтинги: Народний -- (5.77) | "Майстерень" -- (5.89)
    Коментарі: (4)


  46. Іван Потьомкін - [ 2016.03.24 08:03 ]
    Гаман

    Сходиться люд на площу Суз.
    Невдовзі мотуз накинуть на шию,
    І я зависну на шибениці тій,
    Що сам звелів поставить спішно...
    Як усе перекрутилось за ніч!..
    Ще ж увечері оповідав я в дружнім колі,
    Що сталося зо мною після розмови з Ахашверошем.
    «Як належну честь віддати чоловіку?»-цар запитав.
    Кому ж, як не мені, подумалось, та честь належить?
    І щиросердо порадив я володарю півсвіту:
    «Зодягнути в царські шати, посадовить на царського коня
    І хай котрийсь там із сатрапів, тримаючи повіддя, кричатиме:
    «Так честь належну віддає наш цар!»
    Дружина й гості, видно, вже знали правду,
    Та я не міг спинитись: лють переповняла
    При спогаді однім: Мордехай сидів на тім на коні…
    Юдей, що так і не вклонивсь мені, Гаману,
    Без чиїх порад цареві аж ніяк не обійтись.
    А я тримав повіддя й кричав, як Ахашверош звелів.
    За сором слід відплатить подвійно:
    На Мордехая вже шибеницю зводять,
    А непокірне й гордовите його плем’я
    Зо дня на день чека погибель:
    Царська печать уже скріпила мій указ.
    «Не чини цього!»- дружина й гості.-
    Якщо з юдейського насіння Мордехай,
    Перед яким сьогодні зачав ти падать,
    То не здолать тобі його нізащо!»
    Не послухав, хоч зненависть і пиха
    Уже попідруки вели мене до лиха.
    Та ще якого!.. Відки ж було знати,
    Що й Естер-цариця – теж з-поміж юдеїв?!
    Вчинила в себе учту цареві та мені...
    Учту, що зашморгом от-от скінчиться.
    А, може, й для десятьох моїх синів.

    P.S.
    Ставши правою рукою Ахашвероша, Мордехай розіслав в усі кінці царства новий указ, щоб юдеї розправлялись зі своїми напасниками. Відтоді й досьогодні 14 адара (за місячним календарем) вони справляють свято Пурим, назване так, бо, перш ніж здійснити свій зловісний замір, Гаман кидав жереб-пур. Того дня неодмінною стравою є коржики – «Вуха Гамана». Мабуть, для того, щоб він на тому, а новочасні юдофоби на цьому світі прислухались до голосу Історії.



    Рейтинги: Народний -- (5.61) | "Майстерень" -- (5.85)
    Коментарі: (2)


  47. Ігор Шоха - [ 2016.03.23 21:49 ]
    Ліричному героєві на схилі дня
    ***
    Я уві сні вичитую слова
    і рими мелодійні, досконалі.
    А наяву п’яніє голова, –
    як не розбити ці тремкі скрижалі?

    ***
    Достигає маківка років,
    усихає і немає зміни,
    епітафій, і немає слів,
    поки поховаємо дідів,
    без яких немає України.

    ***
    Себе не нав’язую. Боже, боронь.
    В симпатіях – дуже постійний,
    коли почуваю довіру долонь.
    Якщо ви – у воду, то я – у вогонь.
    Я з тими, кому я потрібний.

    ***
    Звичайно, я – не херувим.
    Моє ім’я іще зелене.
    Колючий терен... Не святим
    покину я свій отчий дім
    і не розвіюся, як дим,
    коли згадаєте про мене.

    ***
    І не можу, але мушу сам
    темряву розвіяти синам
    і чекати зі свічею – раю.
    Ось і все, що я робити маю.
    Та, аніж повірити словам
    і давати соло солов'ям,
    краще я себе переспіваю.

    ***
    Коляд-коляд-колядин… Ну а далі? Забуваю.
    Я із тисячі один, але менше не буває.
    Коляд-коляд-колядин, – колядую я до неба.
    Я на тисячу – один, але більше і не треба.

                                                 2016


    Рейтинги: Народний -- (5.56) | "Майстерень" -- (5.91)
    Коментарі: (14)


  48. Ярослав Чорногуз - [ 2016.03.23 21:24 ]
    Весняний етюд
    Хоч день іще – на небі місяць,
    Неначе біла пектораль.
    Й мене оповиває з висі
    Весни бадьорої печаль.

    Вже хмари сонце заховали
    І це повітря крижане
    Із півночі на південь чвалом
    Вітрисько батогом жене.

    І підкидає вгору листя.
    І різко шарпає гілля.
    І ковдру витягши імлисту,
    Вкриває нею сад здаля.

    19.03.7524 р. (2016)


    Рейтинги: Народний -- (6.99) | "Майстерень" -- (7)
    Коментарі: (8)


  49. Анонім Я Саландяк - [ 2016.03.23 17:54 ]
    Весна:
    ...брУкові доріжки,
    дерева –
    уже некам’яні...

    Усміхнулася вона,
    уже квітнева,
    що тішить, та – не мені-мені-мені...
    “настановила” ріжки.

    23.03.2016
    покрай дороги дерева некам’яні всміхалася квітнево вона та немені що тішить виставила роги

    24.03..2016


    Рейтинги: Народний -- (5.38) | "Майстерень" -- (5.25)
    Коментарі: (2)


  50. Лариса Пугачук - [ 2016.03.23 17:49 ]
    Де ти, єдиний…
    Моє ти сонце, моє ти небо, моя ти зоре,
    Моя ти пiсне, ти мiй єдиний – моя ти доле.

    Як ми радiли, як ми спiвали, як ми кохали!
    Завжди над нами барвистим сяйвом веселка грала.

    Побрались любо, хотiли щастя, чекали дiток –
    Та чорна хмара закрила небо над нашим лiтом.

    Iз тої хмари злетiла куля, як блискавиця, –
    I темна хустка лягла на плечi – я удовиця.

    I круки чорні принесли звiстку, що ти, коханий,
    Лежиш у полi, розкинув руки, вже бездиханний.

    Якби я знала, якби могла я, якби лiтала –
    З тобою разом на тому полі на землю впала.

    Із того жита, де кров гаряча лилась із тiла,
    Червоним маком у небо синє душа злетiла.

    Ой, де ти, пiсне… Де ти, єдиний… Ой, де ж ви, зорi?!
    Не стало неба. Не стало сонця. Не стало долi…


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" 5.5 (5.55)
    Коментарі: (8)



  51. Сторінки: 1   ...   564   565   566   567   568   569   570   571   572   ...   1796