ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Артур Курдіновський
2026.11.22 18:55
Усе життя - велике синє поле,
Крізь поле це дорога непроста
Кладе мовчання у сухі вуста,
Тут пісня не лунатиме ніколи,
Лише відлуння, сповнене крамоли!
Здається, все прожите - тільки сон...
Стоїть жури ворожий батальйон,
Засохли польові яскраві кві

Ірина Вовк
2026.11.22 18:46
ІІІ. ЕПОХА БАРОКО: Тінь, пристрасть і застигла мить

8. «КАРАВАДЖО: СВІТЛО І ТІНІ ПОРТО-ЕРКОЛЕ»

(Містерія на три з’яви-«видіння» з прологом та епілогом)

Дійові особи:
Мікеланджело Мерізі да Караваджо – Майстер, поранений, згасаючий

Володимир Бойко
2026.11.22 18:27
Напівбрати-напівкати,
Напівтварюки-напівлюди,
Напівсвятоші-напів-Юди –
І спробуй з глузду не зійти!

Пощез стовідсотковий вміст –
Діли усе наполовину,
Бо навіть ницу худобину

Вячеслав Руденко
2026.11.22 17:22
Спить підступне у в’язниці,
Чути шерех чорних крил,
Млин розчинний у кавниці,
Місяць знову повен сил.

Бородою перехожі
Листя верб метуть вночі,
Рій метеликів вельможних,

Євген Федчук
2026.11.22 14:01
Дорога асфальтована кудись мене вела.
Ліси навколо золотом горіли.
Іноді з неба дощиком кропило.
Я їхав їхав від села і до села.
Та десь, напевно не туди звернув.
Те зрозумів, як довгий шлях проїхав.
Замовк мій навігатор, як на лихо.
Тож я на межі

Борис Костиря
2026.11.22 13:19
Холод ще повільно відступає,
А тепло приходить, мов король.
Долинають голоси із раю.
Так весна вступає в гідну роль.
Мерехтлива мова небокраю
Прозвучить, як первісний пароль.

Квіти язиками небо молять

Віктор Кучерук
2026.11.22 07:39
Жовтавий вихор знявся із дерев
І закружляв, описуючи кола, -
Так час летить, не знаючи перерв,
І струшує минуле з виднокола.
Несеться в далеч тужний шепіт крон,
В танку сплелися багрянець і просинь, -
Тримає гідно свій старий фасон,
Аби мені сподоб

хома дідим
2026.11.21 22:43
ніхто ні разу не просив
мене
дістати з неба зірку
мабуть життя пройшло дарма
поезія це рух окремий
або рух
усього із усім
і звідки взяти певність

С М
2026.11.21 20:31
Гроші прогулявши
Йди де платять і заробляй ше
Гроші це дим
Загрібай готівкою у заначку всі

Ферарі чи кав’яр, зірковий люкс
Можу придбати футбольний клуб

Артур Курдіновський
2026.11.21 18:28
В душі - гіркий відбиток болю втрат.
Лунають самоти осінні дзвони.
Та тільки вірний перстень Соломона
Не дозволяє бити у набат
І темний проклинати каземат,
В якому все життя дарма спливає.
Як лячно підійти до вогнеграю,
Бо він чужий! У когось є свя

В Горова Леся
2026.11.21 14:59
ПЗ неба червоно захід хлюпає,
Зафарбовує сокурину.
Будуть в осені сумнолюбої
Ще погідні та теплі днини.

Будуть в осені любоніжної
Над водою легкі тумани.
Буде осінь щоранку іншою,

Борис Костиря
2026.11.21 13:13
Я лезами тендітних пелюсток
Прийду у край нечуваний, незнаний
Крізь сонце і розпечений пісок,
Де квітне час глибокий, несказанний.

Так важко парадоксами іти,
Шляхами незбагненними, чужими.
Ти битим склом дістанешся мети,

М Менянин
2026.11.21 12:33
Гусак містом ходить-бродить*
винуватий без вини,
що шукає – не знаходить
бо довкола стан війни.

Ой, шкода як, сумний пташе,
не гроза, не буревій
так змінили життя наше –

Оксана Лозова
2026.11.21 11:57
Ні промінчика. Ніч смоляна.
Вже націлені жерла…
Люд у світі дивується нам:
Ще живі, ще не вмерли.
Стіни зводим і сієм жита,
Хоч війна за війною,
І бороним безцінне життя –
Та якою ціною…

Юрій Гундарів
2026.11.21 11:18
Унаслідок російської атаки на Київ 19 листопада 2026 року вибухова хвиля від падіння уламків пошкодила вікна, рами та окремі елементи фасаду й карнизів Володимирського собору.
Одними з авторів розписів у цьому храмі є видатні художники Віктор Васнєцов і

Олена Побийголод
2026.11.21 07:39
Із Василя Лебедєва-Кумача)

Барвить РАНОК світозорий
мури в древньому Кремлі.
Прокидається бадьорий
люд радянської землі.

Прохолода добромисно

Віктор Кучерук
2026.11.21 07:20
Німіють, поколюють, просто болять
Натруджені працею руки,
Та хочуть, як завжди, мене обійнять
Опісля гіркої розлуки.
В зусиллі притиснуть - прожиті літа,
Турбота, терпіння і ласка,
І мамина мудрість, одвічно свята,
Що з буднів утворює казку.

хома дідим
2026.11.20 22:24
видива осінні
мокнуть під дощем
красоту зацінить
дехто із нікчем
начебто дизайнер
інколи естет
часом копірайтер
може і поет

Володимир Бойко
2026.11.20 21:23
Догоряє свіча горизонту,
Розповзається напівпітьма.
Вовкулаки незримого фронту
У облогу беруть крадькома.

Поховалися далі чимдалі,
Світ уклався у відстань руки.
Лиш в астралі, мов авта на ралі

Артур Курдіновський
2026.11.20 20:59
Не забуду! І свічка ніколи не згасне!
Я шукаю Її серед суму алей,
Заглядаю в обличчя байдужих людей,
Все навколо здається пустим і невчасним.
О, насніться мені, рідні очі прекрасні!
Вся реальність - поламана. Все шкереберть.
Ніжний погляд юрбою спап

Борис Костиря
2026.11.20 13:05
Чоловік, що прожив небагато
І розтанув у розквіті сил,
Мов згоріле до часу багаття,
Наче птах без польоту і крил.

По собі він залишив надгробок,
Ну а пам'ять розтала в літах,
Почорнілих, як зношена роба,

Ігор Терен
2026.11.20 12:46
Настала драма у комедіанта –
розтанули ілюзії і ось
нема кому у вічі заглядати,
прокажене продовжує стріляти,
а західне недочуває, – SOS!!!

***
Малоросійців зомбувати просто

Юрій Гундарів
2026.11.20 10:40
Від ракетного вибуху тремтить земля,
а надворі дитячий голос: «Бабах!»…
Не відає ще нерозумне маля,
що війна - жах…

Воно думає, що це просто гра:
дорослі ж не можуть його вбити
чи завдати важких ран!

Віктор Кучерук
2026.11.20 05:52
У наших жилах предків міць і сила,
А в пам'яті - звитяги чималі, -
Шукаю гідних, щоби відомстили
За сльози української землі.
Пліч-о-пліч станем проти супостата,
З'єднаємось в єдиний моноліт,
Бо час уже йому борги вертати,
Прийшла пора за все дав

С М
2026.11.19 23:26
Враз, у далекій землі
На диво, долоні мої
Воложіють з очікувань

Квітень, повітряна млість
Ліхтарі, а дитина як снить
На алеї піхоти стрій
Друже, хто із нас неправий

В Горова Леся
2026.11.19 22:24
Розриває тишу ранню криками
Птаха, ніби воду каламутить —
Так безглуздо.
Куширями сплутані спокути
Майже занімілі та забуті,
Тануть поміж тінями безликими,
В мулі грузнуть.

Ольга Береза
2026.11.19 17:18
Лиш, прошу, не розказуй мені про війну,
бо війна — то не гасла, а кров, глина й порох.
Ані те, як з донецьких доріг я прийду,
залишивши в бою половину опори.

Чи як свист небосхил на шматки розтинав,
де вогонь, побратими, окопи і вибух…
Як за кожни

Ольга Олеандра
2026.11.19 16:18
Давай перепишемо сенси, видалимо з них поверховість.
Потім приберемо шаблонність. Натомість… натомість
додамо у них ніжність – легеньку, наче пір’їну, що лягла на поверхню ставка.
Моя ніжність до тебе саме така.

А ще додамо обережність, щоб вітер, к

Артур Курдіновський
2026.11.19 16:11
Все затихло, замовкло у снах листопада...
Тільки сірі світанки та дні мовчазні
Нагадають, якими були навесні
Почуття та листи. Знову зайва порада
Заглушає тонкі солов'їні рулади...
У дворі вже давно поміняли паркан.
Все за ним тепер видно. Ніяких о

Борис Костиря
2026.11.19 13:22
О, як важливо вчасно відійти
Від суєти, марноти, часоплину!
Лиш тільки так ти досягнеш мети
І будеш вільним, мов незламна глина.

Я залишаю сцену у той час,
Коли вручають ордени й медалі,
І йду у ліс, де мій вогонь не згас

Тетяна Левицька
2026.11.19 08:08
Що сталось, те сталося,
так мало бути.
У Господа: палиця,
ліки, отрута,
і дні пораховані
до воскресіння,
і сльози знедолені
в смутку осіннім.

Віктор Кучерук
2026.11.19 06:47
Дощ уночі по вікнах тарабанив,
А потім сонце висушило скло,
Через яке всміхавсь до мене ранок,
Очей торкаючись і світлом, і теплом.
Ще ніздрі лоскотали аромати
До блиску вимитих листочків і цвітінь,
І в закутку затемненім кімнати
Ховалася поспішн

хома дідим
2026.11.18 22:50
відомо
виживає сильний
перемагає найсильніший
а дружба не перемагає
бо це лукавство й евфемізм
пригадуючи друзів навіть
атож були і в мене друзі
всі розійшлись кудись із часом

Артур Курдіновський
2026.11.18 19:48
Слова, слова... Яка ж у них ціна?
Вони - лише слабка анестезія.
Підробний світ чекає на месію,
Ми поодинці бачимо з вікна
Фантазії свої, в яких весна
Перемагає осінь, світлій Музі
Дарує сукню на казковім лузі
З тендітних синіх пролісків своїх...

Олена Побийголод
2026.11.18 17:06
Ану, нам пісню проспівай, веселий вітре,
веселий вітре, веселий вітре!
Моря і гори облетів ти всі на світі,
і всі на світі вислухав пісні.

    Заспівай нам про гори й пустині,
    про таємні глибини морів,
    про небокраї сині,

Борис Костиря
2026.11.18 16:24
Я шукаю в бездонному морі
Той важливий непізнаний знак,
Ніби спогади сиві, прозорі,
Що впіймає сумний неборак.
Я шукаю у пеленах ночі
Тіні натяку, впізнаний жест.
Я забуть наполегливо хочу
Те видіння, що прагнуло жертв.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори на сторінці:

Олександра Маківка
2026.11.16

Ярослав Ковальчук
2026.11.12

Петро Бончицький
2026.11.08

Віталій Татленко
2026.10.28

Микось Діденко Сухоцвіт
2026.10.27

Оксана Стемковська
2026.10.19

Йа Власне
2026.10.17






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




 
 
Поезія


  1. Вікторія Торон - [ 2017.02.14 05:57 ]
    О ти, життя солодка таємнице! (переклад)*
    О ти, життя солодка таємнице!
    Нарешті, зрозумілий мені зміст
    Бажань, сум’яття, пошуків одвічних,
    Щемких пустих надій, палючих сліз.

    Ввесь світ шукає тільки лиш любові,
    Усіх чуттів веде до неї шлях,
    І серце поривається на поклик,
    Любові, що керує у віках. (4 рази)

    2015



    Ah! Sweet mystery of life, at last I've found thee
    Ah! at last I know the secret of it all
    All the longing, seeking, striving, waiting, yearning
    The idle hopes and joy and burning tears that fall.

    For 'tis love and love alone the world is seeking
    And 'tis love and love alone I’ve waited for
    And my heart has heard the answer to its calling
    For it is love that rules for evermore. (4 times)

    (Lyrics by Rida Johnson Young, music by Victor Herbert, 1910)

    (scenes from “Naughty Marietta”, 1935, with Jeanette McDonald and Nelson Eddy)



    Рейтинги: Народний -- (5.46) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (10)


  2. Серго Сокольник - [ 2017.02.13 22:53 ]
    В задзеркальному лісі...
    В задзеркальному Лісі пітьми
    Втаємничені Чорні Ворони
    Кожну мить, кожну мить, кожну мить
    Казку Лісу від Світу хоронять.

    І коли ти Казкар Видатний,
    Сокровенну закриють завісу
    Стукачі, шпигуни, брехуни-
    Ті Ворони, господарі Лісу.

    Заблукаєш пітьмою стежок,
    Що ведуть до сріблястих галявин,
    Закуняєш в абзцах книжок,
    Що стирчать із ботфортів халяви...

    Чи, можливо, інакше... КОНЕКТ
    Перерветься, раніше ніж ВИЙДЕШ
    На галявину з лісу. І НЕ Т-
    (т)и дійдеш. А тебе таки "дІйдуть".

    Ти до ПРАВИЛА ПОШУКУ звик?
    Як не ти, то на тебе "малява"...
    Бо за ФЕЙКОМ ховається НІК-
    Всім керуюча Списана Лярва.

    Ти шукатимеш, певне, її
    ПОЗА МЕЖАМИ?.. Маєш причину,
    Бо СОБАЧКУ на цьому ти з"їв
    З дивним іменем КІБЕРЗЛОЧИННІСТЬ...


    © Copyright: Серго Сокольник, 2017
    Свидетельство о публикации №117021301127


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (15)


  3. Тетяна Добко - [ 2017.02.13 19:37 ]
    Чаклунка
    Захочеш – тебе зачарую,
    Захочеш – приворожу,
    Як згадаєш мене у сує, –
    На поміч неждано прийду,
    Чудернацькі розвію чари,
    Що казати, як їх нема? –
    Це Любов, а не примара
    У надійний полон взяла.
    Я покличу у зорепади,
    У високу небесну блакить,
    Хто сказав, що Любов – це кара
    За незвідану щастя мить?


    Рейтинги: Народний -- (5.38) | "Майстерень" -- (5.38)
    Прокоментувати:


  4. Мирослав Артимович - [ 2017.02.13 17:38 ]
    Едем (диптих)
    Дорогою до Закарпаття

    Смерековоликі пасма гір
    Сивою волічкою увиті
    І пливуть у неба Синевир,
    Де купають вовну у блакиті.

    Латориця-змійка поміж них
    Видиха студене шамотіння…
    А на схилах – прояви весни :
    Скапують зими останки тлінні…

    Шаян

    Мій уклін, перлинко між перлин
    У скарбонці див-дарів природи!
    Ти під сонцем вічна. Часу плин
    Ледь торкнувся, май, твоєї вроди.

    Щедро омиваєш день-у-день
    Тіло й дух у царство насолоди:
    І нектар твоїх лісів-легень
    І цілющі мінеральні води.

    Життєдайних струменів рої
    У єство усотую. Смиренно
    Напуваю-зцілюю свої –
    Містом загазовані – легені…

    11-13.02.2017 с. Шаян, Закарпаття


    Рейтинги: Народний -- (5.63) | "Майстерень" -- (5.7)
    Коментарі: (10)


  5. Ночі Вітер - [ 2017.02.13 16:13 ]
    И ветер...
    И ветер,
    в огне сожжённый,
    и образ твой –
    боль и тлен.
    Вхожу в Тебя, –
    зАмок тронный,
    и гибну,
    касаясь колен…


    Рейтинги: Народний -- (5.81) | "Майстерень" -- (5.92)
    Коментарі: (6)


  6. Леся Геник - [ 2017.02.13 15:24 ]
    Дивна квітка
    Ти у мені цвітеш, як дивна квітка.
    Тендітно ніжать серце пелюстки.
    Спиваю щастя - море ціле, ріки,
    п'янкі струмки і гойні потічки.

    Спиваю неба хвилі неозорі.
    І наче небом я стаю сама,
    купаючись у таїні любові,
    і до її торкаючи крила

    Лечу над світом білим, де замети
    своє туркочуть змерзлій далині.
    А у мені роз'ясненим куплетом
    і квіти зацвітають, і пісні.

    Ще й пригортають радісне пелюстя
    до снігу, до зимового жалю.
    Візьму й собі зимі цій посміхнуся,
    признаюся, що квітну, що люблю.

    Бо ти в мені цвітеш, як дивна квітка -
    магнолія, ромашка чи тюльпан...
    Спиваю щастя повноводі ріки,
    цілі моря, та де там - океан!

    28.01.17 р.


    Рейтинги: Народний -- (5.49) | "Майстерень" -- (5.62)
    Коментарі: (8)


  7. Олександр Олехо - [ 2017.02.13 12:26 ]
    Настане день
    Поволі обертаючись, Земля
    несе півкулю у весняну ласку,
    де в небі чути крики журавля,
    що повертає з далечі у казку

    своєї благодатної землі
    й такої незрадливої печалі,
    яка покличе знов у марні дні
    його летіти у чужинські далі.

    Поволі обертаючись, несе
    планета нас по колу часоплину,
    і пише хаос гибелі есе,
    а вічне заперечує: не згину…

    Іще зими феєрія жива,
    іще поля затаєні снігами,
    іще у піч вітрисько завива
    холодними нічними голосами,

    але поволі золота зоря,
    ота зоря, що нами Сонцем зветься,
    теплішає – листки календаря
    ведуть у час, коли земля проснеться:

    настане день, в якому голоси
    і журавля, і неба, і розмаю
    зіллються в хор весняної жаги
    оновлення надії, долі, краю…

    13.02.2017



    Рейтинги: Народний -- (5.51) | "Майстерень" -- (5.61)
    Коментарі: (18)


  8. Павло ГайНижник - [ 2017.02.13 11:32 ]
    ОФІРУВАННЯ РАНКУ-СНІГОЦВІТУ
    ОФІРУВАННЯ РАНКУ-СНІГОЦВІТУ

    Офірування вранішнього світу –
    Лапа́тим снігом пе́ститься земля,
    Вальсує небо у зимо́вім квіту
    Під тиху музу вітра-скрипаля.

    І вікову природа виграє́ сюїту,
    Пір’їнки хмар на обрій вистеля,
    Й сніжи́нковому тішиться зеніту
    Чарі́вна казка – білий цвіт кружля.

    Павло Гай-Нижник
    13 лютого 2017 р.


    Рейтинги: Народний -- (5.25) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  9. Неоніла Володимирівна Гуменюк - [ 2017.02.13 10:15 ]
    Ще раз про кохання
    Твій сміх бринить дзвіночками конвалій,
    А пісня ллється весняним струмком,
    Єдиного лише в житті кохаю,
    Воно квітує, сповнене добром.

    Мов польові волошки - сині очі,
    Сонечком сяє усмішка твоя,
    В міцних обіймах я втонути хочу,
    Неначе в морі ніжності й тепла.

    Пестять так лагідно шорсткі твої долоні
    Кучері,що русявими були,
    А нині вони трішки з сивиною,
    Та обіцяєш увесь вік любить.

    Для мене прихилити небо ладен
    І ясну зірку звідтіля дістать,
    Леліять й берегти, немов троянду,
    Як ти,такого в світі більш нема.

    Щоби кохав мене аж до нестями,
    Моєму щастю й успіхам радів.
    Горнусь до тебе ластів"ям, коханий,
    І моє серце віддане тобі.

    2017 р.


    Рейтинги: Народний -- (4.75) | "Майстерень" -- (4.63)
    Прокоментувати:


  10. Богдан Манюк - [ 2017.02.13 08:29 ]
    З циклу
    За батярським мотивом.

    Філіжанка гуцульська – як обрій між пальцями
    і громами, й дощами посічений часто.
    Хто смакує з такої, той матиме рацію,
    бо й гірке неспотворене інколи – щастям.

    Басанунка*, зав’язана бантом, – окрасою
    вишиванці та горлу, тремкому над ранком…
    А поки що тебе ота нічка привласнила,
    що її ти вважав за надійну фіранку.

    На дубові столи похилилися голови
    пранащадків опришків. Розбурхані тіні
    напівсонно з чубами зіграють у холиво,**
    усміхаючи пащу старого каміна.

    Захмелілі не цнотою здавна багатими…
    Моложава шинкарка, близнючка негоди,
    чи не всіх парубків подивує... трійнятами,***
    од яких і гультяй не відмовиться жоден.

    2017р.

    *Стрічка, яку зав’язують біла коміра вишитої сорочки;
    **гра у хованку;
    ***карпатський посуд з найкращими стравами, до складу якого входять три горщики, з’єднані спільним вухом.


    Рейтинги: Народний -- (5.63) | "Майстерень" -- (5.75)
    Коментарі: (16)


  11. Тетяна Флора Мілєвська - [ 2017.02.12 22:09 ]
    ...
    И я, и комната грустны.
    Мы так ведь оба не земны.
    Растеряны. Неброски ростом.
    Нам жизнь в полроста пахнет воском.

    Не церковь - нам печаль чужда.
    Но вновь душевная нужда
    Нас заставляет слушать ритмы
    И отбивать их на палитре...

    И сюр, и нежная импрессия
    Нам тихо окна занавесили...


    Рейтинги: Народний -- (5.51) | "Майстерень" -- (5.58)
    Коментарі: (8)


  12. Ярослав Чорногуз - [ 2017.02.12 22:19 ]
    Снігова чаклунка
    Стоїть зима й не думає іти,
    Все побілила, ніби цвітом вишні…
    І я, неначе у роки колишні,
    Аж по коліна у снігах отих.

    Сосна спустила обважнілі крила
    І нахилила голову униз
    На віти і на захололий хмиз
    Мов барси сніжні раптом навалились.

    Поверхня аж загусла, мов сметанка,
    Тремтить уся замерзла – без тепла.
    Неначе снігова чаклунка – б`янка*
    В полон свій безсердечний узяла.
    Б`янка – біла (італ.)

    11.02.7524 р. (Від Трипілля) (2017)
    Київ, Національний ботанічний сад ім. Г.Гришка.
    ділянка Криму.


    Рейтинги: Народний 7 (6.99) | "Майстерень" 7 (7)
    Коментарі: (20)


  13. Василь Кузан - [ 2017.02.12 19:10 ]
    Фізіологія (пародія)

    Пародія:

    Чоло вкривають роси,
    Пітніють ноги й руки.
    Під пахвами волога…
    У ніздрі легко б’є
    Душок дезодоранту,
    Що вже змішався з потом.
    І риба… Мов базаром
    З тобою ми йдемо.
    Ти не лякайся. Звісно,
    У мене все в порядку.
    Я не хворію, друже –
    Це не туберкульоз!
    Це все природно, рідний.
    Це фізіологізми.
    Це все тобі підказка,
    Що я тебе люблю.


    Рейтинги: Народний -- (5.54) | "Майстерень" -- (5.7)
    Коментарі: (7)


  14. Татьяна Квашенко - [ 2017.02.12 17:09 ]
    дрозды-рябинники
    есть Бог и Буг. нет святости и злости…
    с тобою это было ли, со мной? –

    рябинники наведывались в гости,
    повадившись на ягоды зимой.
    стояли мы среди февральской стужи,
    с надеждою и крошками в горсти.

    что по зиме сердечной людям нужно? -
    своё гнездо, как птице, обрести.
    и солнца, разбивающего оземь
    холодной боли душащий нарост.

    и будет май, и ландыши, и просинь.
    и дрозд-рябинник станет певчий дрозд.
    и Богово конечно будет с Богом,
    а Бугово – останется реке.

    рябины уродилось нынче много,
    и вот стихи горчат на языке…


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (9)


  15. Микола Дудар - [ 2017.02.12 15:45 ]
    " Біла ворона"...
    там де горе скопищем зріло…
    там де зріло скопищем горе,
    ти виглядав кольором білим -
    серед усіх… з вихідом в море.


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (5.65)
    Коментарі: (2)


  16. Любов Бенедишин - [ 2017.02.12 14:05 ]
    Бурлескно-гротескне
    …Пророк ненароком
    комусь перешле SMS-ку, –
    у склянці з окропом
    розбурхає бурю бурлеску.

    Іронія долі:
    свобода – у гроті гротеску.
    Час трилерів, тролів
    сканує віднайдену фреску.

    Знов Юда у чаті
    «пасе» віртуального тезку.
    …А Бог – теслювати:
    ладнає тесак і стамеску.


    12-13.02.2017


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (15)


  17. Світлана Майя Залізняк - [ 2017.02.12 13:08 ]
    Чудесна...

    Трясуть Україну - як вишню.
    Летять ягідки, галузки...
    Зацькована дружба колишня.
    Все мішма: люстерка, совки,
    Граблі, фотознімки, доноси,
    Вишиванки чорні, перкаль...
    Пракорінь волав стоголосо,
    Та зайдам чужого не жаль.

    Чавучаться долі... Тужіння.
    Мезга забродила - і тхне.
    Віночки плели героїні,
    Прогнали у мрево курне.

    Кіт сала наївся без квоти.
    Вовтузиться з решетом знать.
    Бредуть у вертеп ляльководи.
    Прогности-цикади сюрчать...

    У трумнах сини-чорнобривці.
    Вітрам розсівати чабер
    По скропленій крівцею нивці.
    Стою між баштанів, химер.

    Давати простибі - почесно.
    Просити і клянчити - зась.
    Трясуть Україну - чудесна...
    Офірна краса-іпостась.



    2017


    Рейтинги: Народний -- (5.77) | "Майстерень" -- (5.89)
    Коментарі: (1)


  18. Олексій Кацай - [ 2017.02.12 12:39 ]
    Розбомблених надій аеродром...
    Розбомблених надій
                    аеродром
    щоранку атакують
                    людолови
    й заручники
                    ненависті і крови
    стокгольмський не приховують синдром,
    про що
                не повідомить CNN,
    а ТАСС додасть
                    гібридної отрути…
    Лиш мандрівник у часі,
                    може бути,
    збагне весь жах
                    донецьких
                            ойкумен.

    2017


    Рейтинги: Народний 5.25 (5.38) | "Майстерень" 5.25 (5.38)
    Коментарі: (3)


  19. Віктор Кучерук - [ 2017.02.12 10:29 ]
    Жура
    Уперше так налякано журюся,
    Уперше довго маюся без сну, –
    Ніяк не йде із пам’яті матуся,
    Ніяк журу з душі не прожену.
    Тепер життя поділено надвоє,
    На “до” і “після” клопотів сумних, –
    На до проблем, накликаних бідою, -
    І вічної скорботи після них.
    Ех, мамо, мамо, – як ти засмутила
    Раптовою розлукою мене, –
    Згубилася в цвітінні заметілі,
    Пішла назавжди в мрево крижане...
    11.02.17


    Рейтинги: Народний -- (5.61) | "Майстерень" -- (5.87)
    Коментарі: (4)


  20. Микола Дудар - [ 2017.02.11 22:21 ]
    Ви скажіть там усім...
    умістились в одну довжину
    і підходим до весел по черзі
    Ви скажіть там усім: - я живу
    серед кращих з усіх в світі версій!!!


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (5.65)
    Прокоментувати:


  21. Іван Потьомкін - [ 2017.02.11 19:37 ]
    Роман Петрів (Роман Писарчук)

    Цього року йому б виповнилось 90. Не дожив до цієї дати. Та якби життя міряти випробуваннями, що випали на його долю, то з певністю можна твердити, що прожив він кілька життів.
    Народився 11 лютого 1927 р. в с. Велика Воля Миколаївського району Львівської області в родині хлібороба. У рідному селі закінчив початкову школу. Згодом вступив до Львівської торговельної школи.
    Студентом, у 1943 р. вступив у лави ОУН і долучився до підпільної боротьби проти німецьких окупантів. Після вигнання німців з України в 1944 р. продовжував боротьбу в підпільних рядах ОУН проти більшовицької окупації. Працював на посаді помічника-референта пропаганди повітової екзекутиви. 22 березня 1945 р. натрапив на засідку МДБ, був поранений і опинився в Дрогобицькій тюрмі. Звідти етапом вивезений до Воркути й ревтрибуналом засуджений на десять років позбавлення волі та п’ять років позбавлення громадянських прав. Сидів з кардиналом Йосипом Сліпим, поетом Патрусом-Карпатським. 1954 р. Р. Петріва звільнено, а в 1957 р. знову заарештовано й Львівським облсудом засуджено за ст. 54-10 ч.1 КК УРСР (ст. 54 КК УРСР відповідає ст. 58 КК РРФСР 1938 р.) на десять років таборів у Дубровлазі в Мордовії. У 1961 р. визнаний особливо небезпечним рецидивістом. Постановою ПВР УРСР 1960 р. термін знижено до шести років. Звільнений 11.01.1963 р.
    Каторга, надзвичайно тяжкий фізичний труд у складних кліматичних умовах підірвали здоров’я, але не силу духу й інтерес до життя. Писав про те, що думав, про що болить і співає душа. Окрім віршів і прози, перекладав українською Лермонтова, Ахматову, польського поета В. Броневского, з української на російську «Мойсея» Франка.
    Пішов із життя 18 січня 2015 р.

    Бiлi, бiлi, задубiлi,
    Нi шматиночки на тiлi,
    А барак — труна.
    Дошка в дошку — нi щiлини.
    З десять кубикiв ялини,
    А труна одна.
    Лежать рiвно, штабелями,
    Наче знятi з пилорами
    Мерзлi горбилi.
    Скiльки їх — кому цiкаво?
    Ікс — налiво, ікс — направо...
    Етап до землi.
    А земля тверда, холодна
    I прийняти їх не годна,
    Каже: ждiть весни.
    Вчора зеки, нинi — трупи
    Щiльно складенi докупи,
    Хтозна-ч’ї сини.
    На пальцях фанернi бирки,
    Скрiзь нудотний запах сiрки,
    Чи, може, гниття.
    В грудях вiд пробою дiрки —
    Слiд останньої провiрки
    На смерть i життя.
    Тундра бiла, очумiла...
    Нiч на снiжну постiль сiла,
    Мiсяць пре в зенiт.
    Але сонце править свiтом,
    Водить промiнним магнiтом —
    Пише Богу звiт.
    Воркута, 1953 р.

    ***
    Летять лелеки, знов летять,
    Кружляють над старим потоком,
    І горда осінь крок за кроком
    Останню косить сіножать.
    Дотліли хмари вороні
    Та й гаснуть в сонячній пожежі.
    Пішли по них лелечі стежі,
    За ними — літо по стерні.
    Мов по весіллі. Тишина,
    Роз’їхались співучі гості...
    А на калиновому мості
    Чиясь прощається весна.
    1969 р
    ***
    Буває хіть в дозвіллях вечорових
    сповільнити ходу, призупинити час,
    і в пам’яті поміряти ще раз
    на всіх широтах пройдені дороги.
    Лінивих буднів каторжні обози
    з чужим добром утопій та обман,
    пролиту кров, солоний піт і сльози,
    гектари цвинтарищів каторжан.
    І тут подумаю: для кого
    ці дані дикої доби?
    Хай час замулює сліди
    діяній Молоха страшного.
    Хай в пам’яті оптичнім склі
    на всіх обновлених дорогах
    добрі діла, по волі Бога,
    стають оздобою Землі.
    Та за хвилину — думка справа
    з протестом гнівним: «Схаменись,
    мовчати ти не маєш права,
    бо суд іде, а ти спізнивсь!..
    Твої зізнання в ході справи —
    свідоцтво Правди під хрестом,
    надійний човен переправи
    перед розібраним мостом».
    Квітень 1995 р.




    Рейтинги: Народний -- (5.63) | "Майстерень" -- (5.87)
    Коментарі: (3)


  22. Татьяна Квашенко - [ 2017.02.11 18:14 ]
    сказка о потерянном времени
    В руки твои опускаюсь я взглядом растерянно.
    Ты переводишь часы в эту ночь на мгновение
    ближе ко мне. Я как стрелка в потерянном времени.
    Перевести меня может помочь Провидение -
    не на часы, а на жизнь. Я к запястью пристёгнута.
    Носишь меня на руках через сонные улицы.
    Мысли послушно повисли, тобою расстёгнуты
    (как ты сумел не порвать там, где не было пуговиц?)
    Тусклый фонарь за спиной гаснет, вдрызг обезвоженный
    многими летами, щурится сослепу в лица.
    Пусть на руках твоих вряд ли я выгляжу строже, но
    очень стараюсь от них до утра не отбиться,
    и не разбиться на счастье, в которое верилось.
    Смотрим опять мы друг другу в сердца – ну не дети ли?
    Что это там, как луна, бледно-матово светится?
    Счастье? – оно! Хорошо, что темно, и заметили!
    Вот же мы, счастье! Увидь нас, в ночи дальнозоркое!
    Переведи нам часы на начало творения,
    чтобы не прятаться в чувствах извечных по норкам нам,
    чтобы не пыткой любовь нам была - откровением.

    В руки твои опускаюсь я – время любить…

    '2o10


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (11)


  23. Ярослав Чорногуз - [ 2017.02.11 14:00 ]
    Роздуми коло каміна (переклад на російську Світлани Груздєвої)*
    *
    То пламени играют языки…
    А может, это мыслей лепестки?
    Я так невольно ими восхищаюсь...
    Явилось озаренье – мне с руки!..

    *

    И огненный язык вдруг воспарит,
    Потрескивая, вновь заговорит,
    А иногда выстреливают искры:
    Как в жизни: прочный мир – и всё горит!..

    *

    Гудит огонь, как на семи ветрах.
    Поленья рассыпаются во прах.
    Проходит всё…но теплится надежда,
    Что истина рождается в словах.

    *

    Весёлого огня искрятся тени.
    Так долго греют душу и колени…
    Иллюзия окутала меня,
    Что бесконечно пламени цветенье.

    *

    Красива углей тлеющих картина.
    С моей любовью музыка едина…
    И – восстающий Образ из огня:
    Цветущи и влекущи георгины…

    лютий 7524 р. (ВІд Трипілля) (2017)


    Рейтинги: Народний 7 (6.99) | "Майстерень" 7 (7)
    Коментарі: (14)


  24. Мирослав Артимович - [ 2017.02.11 12:46 ]
    На дурняк (З циклу «Прислів’янки»)
    «З дурнем каші не звариш»

    Каже якось товариш:
    «З дурнем каші не звариш».
    Стали бульбу ми варити,
    Щоб у дурні не пошитись.

    «Дурню море по коліна»

    Дурню море по коліна –
    Коли випита чарчина.
    Щоб не стати дурнем, брате, –
    Треба дві чарчини мати.

    ***
    Дурному море по коліна?
    Чудово! Щоб не утопати –
    Упрошуй дурника уклінно
    Іти у парі з ним купатись.

    «Дурням закон не писаний»

    Щоб закон був і для дурнів –
    Стали дýрні не дурнì:
    Бюлетені пхають в урни –
    В Раді будуть на коні!

    «Дурний як пень»

    Запиндючилися пні,
    Що вони усі дурнì
    Та почулось гасло шкурне:
    «Кожному пеньку – по дурню!
    А тоді ввійшли у смак:
    «Як пеньків, раптово, брак? –
    Хай тоді, без балачок,
    Дурня вибере пеньок.
    Решта дурнів – то розумні,
    Хай не корчать з себе дурнів,
    Без пеньків нехай не плачуть –
    Їм субсидії призначать! »

    «Пошли дурня по раки, а він жаб наловить»

    Колись давно в річках водились раки,
    Тепер і мудрий рака не найде.
    Пірнають вперто дýрні-небораки,
    А там лиш квакне жаба де-не-де.

    «Не тямить голова, що язик лепече»

    «Слуг народу» не назвеш дурнями нізащо –
    Кожен гострий на язик, а в ділах – ледащо.
    Червоніє мікрофон за тиради речі,
    Та не тямить голова, що язик лепече.

    04-05.02.2017


    Рейтинги: Народний -- (5.63) | "Майстерень" -- (5.7)
    Коментарі: (12)


  25. Леся Геник - [ 2017.02.11 12:06 ]
    Не повертай
    Ти мене мені не повертай,
    я собі без тебе не крилата.
    Тишу ворохобить зірка злата -
    дзенькнула, упавши...
    Зачекай!
    Ще мене мені не повертай...

    Хоч до ранку, першої роси
    за межею стримай зойки світу,
    погляди і хижі голоси,
    не студи сю купіль розігріту.

    Хай на вікнах місячна тасьма
    заколише, заговорить ранок.
    Знаєш-бо, солодшого нема
    за цілунок теплий наостанок,
    що вуста спивають на порі
    в мент, коли соплять ще димарі.

    Тож мене мені не повертай.
    Хай побуду тишею чи йгрою,
    тільки ж у тобі, аби з тобою
    під крилом у ночі...
    Зачекай!
    Ще хоч мить мене мені не повертай...

    7.08.15 р.


    Рейтинги: Народний -- (5.49) | "Майстерень" -- (5.62)
    Коментарі: (16)


  26. Лариса Пугачук - [ 2017.02.11 11:40 ]
    Оголена (диптих)
    Чисте бажання закутаю в ризи любові,
    Йтиму до тебе по вулицях міста старого.
    Одіж святкова чіплятиме декого, мабуть.

    Можуть залапати навіть, або забруднити.
    Можуть порвати навмисне і тицяти пальцем,
    Через проріхи вдивляючись в голу основу.

    Тільки –
    Я не вбоюся очей тих недобро нечистих.
    Чисте бажання з собою тобі принесу я.

    ***************************************

    гарячковість мого бажання
    ти підкреслиш своїм умінням
    і можливо мене пораниш
    мій найперший
    та піднебіння
    зачекалось тремкої зливи

    ой, лякає мене сміливість
    12.01. - 11.02.2017


    Рейтинги: Народний -- (5.49) | "Майстерень" -- (5.55)
    Коментарі: (12)


  27. Любов Бенедишин - [ 2017.02.11 11:07 ]
    ***
    Мрії вичахли потроху.
    В душах – пліснява і мох.
    Морок мацає мороку:
    Що – розважимось удвох?

    Вись – вакантна. Вакханалій
    Потребує час-крутій.
    …Порох струшую з сандалій.
    …Мне війна доріг сувій.


    11.02.2017


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (20)


  28. Мирослава Шевченко - [ 2017.02.11 10:43 ]
    ***
    Не вміємо літати як птахи,
    Як ці дуби, не вміємо мовчати.
    Чи друзі ми чи, може, вороги?
    Напевне так ми не змогли б сказати.

    Не віримо ні людям, ні собі,
    Не бачимо, де праведне, де грішне,
    Загублені в стотисячній юрбі,
    Самих себе шукати будем вічно…

    Приземлені, безликі і слабі,
    Свої земні гріхи ми тихо лічим…
    Химерні шати, пишні й дорогі,
    Нам затуляють сонця ясні вічі.

    З дитинства нам знайомі береги
    Та море синє вільні запитати:
    «Скажіть чому, чому не птахи ви?
    Чому ви не навчилися літати?»

    Лютий, 2017


    Рейтинги: Народний -- (5.32) | "Майстерень" -- (5.25) | Самооцінка 4
    Коментарі: (6)


  29. Ігор Шоха - [ 2017.02.11 10:03 ]
    Гамлет
    Утихає зал. І я на сцені
    До людей іду із-за куліс.
    Чую я далеке сокровенне,
    Що усіх очікує колись.

    Чорний морок за імлою ночі
    Сліпить і пронизує мене,
    Та якщо можливо, Авва, Отче,
    Хай мене ця чаша омине.

    Я люблю сценарій непохитний
    І у п'єсі гратиму на біс.
    Та у драмі цій я буду вбитий.
    Кожна крапля крові – море сліз.

    Все жадає миті однієї.
    Від своєї долі не втекти.
    Я один. У ложі – фарисеї.
    Жити – це не поле перейти.

                                  1997, 2017


    Рейтинги: Народний -- (5.58) | "Майстерень" -- (5.95)
    Коментарі: (13)


  30. Володимир Бойко - [ 2017.02.11 00:26 ]
    Романтика (автопереклад)

    Не зупиняє нас імла,
    Ні сніг, ні лід, ні дощ, ні вітер.
    Нам вистачатиме тепла
    Для душ, в романтиці зігрітих.

    Хай вітер лиця обпече,
    Нехай зігне утома ноги,
    Не проміняти ні на що
    П'янку романтику дороги.

    Наш шлях завжди за горизонт,
    Де скелі небо закривають,
    Де гір неписаний закон,
    З якого винятків немає.

    Та тільки ось одна біда –
    Час повертатися в долини.
    Та пам’ятаємо завжди,
    Що є не скорені вершини.

    Щоб в душах пломінь не схолов,
    Ми падаєм, щоб підніматись,
    Змовкаєм, щоб співати знов,
    Йдемо удаль, щоб повертатись.

    2008 – 2017




    Рейтинги: Народний -- (5.54) | "Майстерень" -- (5.63)
    Коментарі: (4)


  31. Тетяна Флора Мілєвська - [ 2017.02.10 23:23 ]
    А король...
    Що найгірше... Зникають люди
    Понад берегом в річку. Бути
    Всім у Леті. Чого боятись?
    Там вже друзі. А тут - не знати.

    Тут повірять, як "люди кажуть".
    Пуд не з'їли... І мало каші,
    Путь самотньо пройти у лашах
    З того саме, що - "люди кажуть"...

    А чи варто кидати в гарті?
    А чи варто міняти щирість
    На довіру - "сказала більшість"?

    Затягнулись тенета долі,
    Може, просто не досить солі?
    Може, й так...
    Та король знов голий...


    Рейтинги: Народний -- (5.51) | "Майстерень" -- (5.58)
    Коментарі: (6)


  32. Олексій Кацай - [ 2017.02.10 23:07 ]
    «Людина-амфібія»: sequel
    Ностальгія є мрії осадом
    в спогадання туманній сфері,
    а безмежна галактика – посагом
    для міжзоряної Гуттіере.

    Іхтіандр навчився літати
    і покинув земні океани,
    аби більш не сидіти за ґратами
    в тих, кому ще літати зарано.

    Бальтазар і Зуріта вже скніють.
    Молоді ж, навпаки, – багатіють
    і, з зірок повертаючись, дюзами
    знову збовтують осади в мрії.

    2017


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.38) | "Майстерень" 5.5 (5.38)
    Коментарі: (2)


  33. Адель Станіславська - [ 2017.02.10 21:19 ]
    Білим болем літа запорошено
    Білим болем літа запорошено,
    Білим инеєм кришаться сни
    І не знає душа розтривожена:
    До котрої припасти весни?..

    До котрої піни яблуневої,
    До яких благодатних криниць,
    Де ще втоми нема полудневої,
    Тільки втіха розквітлих зіниць...

    Тільки млосно від радості світлої
    У прийдешньому юному дні,
    Де тремтінням жаги заповітної,
    Так окрилено мариться в сні...

    До котрої весни притулитися
    Між життєвих крутих берегів?
    ... Мерзнуть літ пообривані китиці
    Між заметами зимних снігів.

    2017


    Рейтинги: Народний -- (5.51) | "Майстерень" -- (5.68)
    Коментарі: (6)


  34. Серго Сокольник - [ 2017.02.10 20:10 ]
    Заметіль, заметіль...
    ***пісенно***

    Заметіль, заметіль
    Розливається холодом світу.
    І не видно довкіль,
    В закамарках промерзлого сіті,

    Тих слідів, що вели
    До твого нещодавно порогу.
    Часу плин... Часу плин...
    І прохання злітає до Бога-

    Віднайти, віднайти
    Ті шляхи, запорошені снігом,
    Донести, донести
    До порогу спеленену ніжність,

    Що неначе дитя
    Буде бавитись, серцем зігріта...
    Та нема вороття...
    Тільки сніг... Тільки туга... І вітер...


    © Copyright: Серго Сокольник, 2017
    Свидетельство о публикации №117020901870


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (6)


  35. Мирон Шагало - [ 2017.02.10 20:22 ]
    Shine On You Crazy Diamond (переклад)
    Згадай, коли юним був ти,
    мов сонце світив.
    Сяй же, красо безумства!
    Нині ж у тебе в очах
    чорний морок і жах.
    Сяй же, красо безумства!
    Ти давно у двобої
    дитинства і слави, гордий своїм «я».
    Став ти мішенню далеких насмішок,
    ти вже чужинець, легенда і страдник. Сіяй!

    В тайну сягнув, як пророк,
    запрагнув зірок.
    Сяй же, красо безумства!
    Ночі й сліпучого дня
    страх пройняв аж до дна.
    Сяй же, красо безумства!
    Ти є надто ретельним,
    що аж до нудоти гордий своїм «я».
    Буйний дикуне і ясновидо,
    ти просвітитель, художник та в’язень. Сіяй!

    Де ти тепер — тут чи там?
    Віддався вітрам?
    Сяй же, красо безумства!
    У тебе багато личин,
    в нас також, ти не один.
    Сяй же, красо безумства!
    Повернешся у світло
    вчорашньої слави, гордий своїм «я».
    Врешті, хлопчисько, програв ти звитягу,
    правди старатель і жертва ілюзій. Сіяй!

    (2017, 2026)


    Рейтинги: Народний -- (5.46) | "Майстерень" -- (5.42)
    Прокоментувати:


  36. Юрій Лазірко - [ 2017.02.10 20:01 ]
    променевий
    у променя натягнута струна
    до крихти серця в годівниці
    візьми тепло у вирій не минай
    моя розгублена жарптице

    неси його через орду снігів
    повз леду ковані палаци
    у сивий край молочних берегів
    у душ розмай у сон акацій

    неси його у доброті людей
    в очах тих рідних і далеких
    від променя струна тебе веде
    мов небо у журбу лелека

    15 Березня, 2016


    Рейтинги: Народний -- (5.68) | "Майстерень" -- (5.76)
    Коментарі: (2)


  37. Юрій Лазірко - [ 2017.02.10 19:59 ]
    я сльозина
    я сльозина в очах
    а навколо мене лиш ти
    у прозорого неба нутрі
    в'януть миті мов квіти
    горять мов листи
    наче подих останній зорі

    на життя полотні
    розмалюю сумне
    кольоровими снами дітей
    попіл серця на вітер
    прийміте мене
    раннім променем в човен грудей

    хай гойдає нас кров
    в теплих ріках судин
    сила - слово душа із вітрил
    є чому відболіти
    ти такий не один
    об якого день зуба гострив

    бо пульсує весни
    набігаюча мить
    кожна крапля виношує рух
    Бог у білому світі
    живе між людей
    у забутий мандрує мов пух

    я сльозина в очах
    а навколо лиш ти...

    10 Березня, 2016


    Рейтинги: Народний -- (5.68) | "Майстерень" -- (5.76)
    Коментарі: (2)


  38. Юрій Лазірко - [ 2017.02.10 19:06 ]
    те невмолиме
    малюй мені море на мокрій піщині
    даруй мріям колір у сонця краплинах
    я крихітний шерех душею віднині
    я небо заснуле на віях осінніх

    хай скрипка зустріне свого Паганіні
    а день усміхається довго і синьо
    я казка нечувана досі в дитині
    я ласка зворушена дотиком дивним

    хай миті погожі і сни зозулині
    не зійдуться клином у сум не полинуть
    я спокій вражаючий там за дверима
    я те невмолиме у тім невгасимім

    4 Березня 2016


    Рейтинги: Народний -- (5.68) | "Майстерень" -- (5.76)
    Коментарі: (2)


  39. Тетяна Левицька - [ 2017.02.10 19:47 ]
    Вечорова
    Лиш куряву прибив цей дощик вечоровий.
    Пливе в калюжі біла хмарка-човен.
    У намистинах зорецвітна матіола.
    Пурпурне небо ще не піниться довкола,
    ховає сонце, мов червінець у панчоху.
    Густіє небосхил, зі глибини потроху
    спливають де-не-де сріблясті квасолини.
    На зморенім коні мрійливо вечір лине.
    Нашвидкуруч ніч одягає темну тогу,
    збираючи важкі валізи у дорогу.
    Снодійні краплі у повітрі пелюстковім.
    На повні груди літо дихає у полі
    парфумами землі, ванільними, терпкими,
    присвячує Всевишньому натхнені рими.
    Пора й мені молитися, на серці втішно -
    ніщо не стане поміж мною й небом вічним!

    2016 р.


    Рейтинги: Народний -- (6.27) | "Майстерень" -- (6.36)
    Коментарі: (10)


  40. Іван Потьомкін - [ 2017.02.10 19:22 ]
    Заворожені велети













    Ще поміж шубою й плащем,
    А дерева свою справляють весну:
    Націлилась тополя в піднебесся,
    Береза чеше косу під дощем...
    Ну, як їх всіх звеличити мені,
    Їх, побратимів многоруких,
    За їхню долю многотрудну
    І за одвічну відданість Весні?












    Рейтинги: Народний -- (5.63) | "Майстерень" -- (5.87)
    Коментарі: (2)


  41. Маріанна Алетея - [ 2017.02.10 18:09 ]
    Чужа
    На перехрестях чужих доріг
    Чужа.
    І оминає людей потік
    Одна.
    Не зрозумілі її прості
    Слова.
    Тут не чекають її давно.
    Шкода.
    Така буденна і марудна
    Іржа.
    Час викидає за виднокрай
    Речей.
    Німу, невидиму і пусту
    Ту тінь.
    Порозсипалися уламки
    Ідей.
    У порожнечі, тій що поміж
    Світів,
    І понад стінами загаслих
    Тих мрій.
    В хитросплетінні вже забутих
    Дротів
    Застряг колючкою лиш сховок
    Зі змій.


    Рейтинги: Народний -- (5.43) | "Майстерень" -- (5.36)
    Прокоментувати:


  42. Неоніла Володимирівна Гуменюк - [ 2017.02.10 09:42 ]
    Мій Летичів
    Де річка Вовк впадає в Буг Південний,
    Є селище міського типу мальовниче,
    Красується тут православна церква,
    Собор Михайлівський, костел є католицький.

    Ікона в ньому дуже-дуже цінна
    Божої Матері, це добре знають всі,
    І влітку на Ягодну їй вклонитись
    Паломники приходять звідусіль.

    Життя для всіх розмірене і тихе,
    Вирує лиш базар по вихідних,
    Але не дай,Господь як сталось лихо,
    На поміч поспішають геть усі.

    Кармелю-меснику тут пам"ятник величний
    На площі височить біля костелу,
    А на старому цвинтарі - могила,
    Ідуть сюди вклонитися Устиму.

    Людей талановитих тут багато,
    Традиції шанують, давній звичай,
    І погуляти люблять тут на свято.
    То ж розквітай надалі, мій Летичів.

    2017 р.


    Рейтинги: Народний -- (4.75) | "Майстерень" -- (4.63)
    Прокоментувати:


  43. Ігор Шоха - [ 2017.02.09 23:49 ]
    Домашні вороженьки(5)
                   VII(і наші, і чужі)
    Не треба їхати на дачу,
    аби отримати респект.
    Дивися телепередачу,
    рішай онукові задачу
    і говори, що ти естет!
    Але й сусіди не ледачі,
    що не квартира – то поет,
    у коридорі – туалет,
    у ліфті виховані мачо
    виписують іх-y-z.
    Онуки іншої планети
    усі «глаголять на свойом»
    не те що, – «как адін умром»,
    але за «єто і за это».
    Навчала школа і батьки
    і виростає покоління,
    реалізуюче уміння
    із точністю до навпаки.
    Або не те «навикладали»,
    не те у голови заклали
    премудрі наші вчителі,
    або ще тих не люстрували,
    які усе ще москалі.
    Двомовна аж!.. – уся еліта
    то пише вірші, то стіхі,
    і невідомі неофіту
    путі історії лихі.
    І плодять янусів каліки,
    як і самі із юних літ,
    щоб на віки або навіки
    їм зав’язати білий світ.
    А що! Вони – культуріш-русіш
    на кухні чешуть язикі,
    під вікнами загальний нужник,
    а у під'їзді чистий суржик,
    – а хуліж! Ось то ми які!
    А винні українці, звісно,
    одні вони бомжі і рвань,
    від них жидам-кацапам тісно,
    куди не йди, куди не глянь.
    А дуже хочуть у Європу!
    « Не вышла рожа!» Ось і все.
    Ось те гальмо, що до потопу
    або у прірву нас несе.
    Москалики готові рачки
    лизати Путіну кіло,
    щоб українця – і заначки
    у нашій хаті не було.
    Жандарм розтерзаного світу
    і прогресивний прохіндей
    купив довір'я у людей.
    Чума двадцятого століття
    у двадцять першому гряде.
    Митці червоного терору,
    непереможні у бою,
    уже показують за морем
    кваліфікацію свою.
    А ошелешені народи –
    пролетарі усіх країн
    чекають місію зі сходу –
    клеймо душителя свободи
    і ескалацію руїн.
    Росія Трампа вже купила.
    І ворог з номера один
    перетворився на горилу,
    яку вже обнімає мило
    така ж макака через тин.
    Масштаби світу, дачі, сайту
    не співрозмірні та, – окей!
    Лобами буцають гіганти,
    а гулі-рулі – у людей.
    Не чудеса, що знову й знову
    доктрина Рашії така,
    що розпирає чудака
    від непомірної любові
    до цитаделі язика.
    Не дивно, що апологети
    Росії Путі на планеті
    забули, де чия земля.
    А дивина, що і поети,
    які готуються у Лету
    іще на прив'язі кремля.
    Які пихаті їхні лиця!
    Але на що така рідня,
    що бреше світу наодинці,
    що найправдивіші – ординці,
    усе високе – кацапня,
    усе ніяке – українці?
    А як перечити, коли
    є й українці язикаті,
    які уміють показати,
    що це вони!.. вони були
    герої, доні і сини,
    вони одні і їх плакати
    супроти горя і війни…
    Якщо ви за, хіба я проти?
    Бряцайте опуси свої –
    і пересмішники мої,
    і недалекі патріоти.
    Ховайте і своє лице
    за лик совковий і привітний…
    …………………………….............
    Та, незважаючи на це,
    гряде ще день правдиво світлий.

    Не додає до пієтету
    це заяложене, – ханжа…
    Ой, є ще нині пацієнти
    на кінчику пера поета,
    які заріжуть без ножа
    за іронічні компліменти.
    Та не надійтесь, окупанти,
    що ми, буває, відкоша
    даємо дуже делікатно,
    бо є і міра, і межа,
    яка нейтральна. А чужа –
    для іншого менталітету,
    який приписуєте нам
    чужим по духу українцям,
    які вже напились по вінця
    отрути вашого вина.

                   Епілог
    Духовно і на розум бідна,
    душевно хвора і негідна
    існує ще людина-вовк.
    Але нема чого радіти,
    що ожили у цьому світі
    такі герої із казок.
    Тому самі себе не лаймо.
    Усе лихе колись мине.
    Ціною чого – не питаймо.
    І вас не буде, і мене…
    Але забуте пам'ятаймо.
    Ми заплатили свій оброк
    життями(і «мішками крові» –
    найгероїчніший …совок),
    аби усі були здорові
    і був осиковий кілок
    затесаний напоготові.
    ………………………...........
    А я уже не рад і сам,
    що попадають у герої
    оці «розбійники із гною»,
    як научає Уільям…
    О! Я овацій не почую,
    а за оказію таку
    я опус цей запатентую,
    як у терновому вінку
    мою анафему совку.

                                  2010,2017


    Рейтинги: Народний -- (5.58) | "Майстерень" -- (5.95)
    Коментарі: (2)


  44. Іван Низовий - [ 2017.02.09 21:54 ]
    * * *
    Вишнево-калиново-солов’їна
    Країно, чом я змушений вмирати
    Від сорому за те, що українцем
    Народжений?! Чому чужі пілати
    Вмивають руки роблено-наївно
    В той час, коли подзвякують червінці
    В руках іуд-запроданців?!
    Чаїно
    При битому шляху кигиче мати,
    А я, на перехрестях розіп’ятий,
    Оглумлений забродою-чужинцем,
    Дивлюся безпорадно на руїни
    Святої прапрабатьківської хати.

    2003


    Рейтинги: Народний -- (6.53) | "Майстерень" -- (5.79)
    Коментарі: (6)


  45. Леся Геник - [ 2017.02.09 20:37 ]
    Сама по собі
    Я не з вами і не́ проти вас.
    Я сама по собі.
    Мандрівниця.
    Блудна діва, що згаює час,
    не вартуючи навіть мізинця.

    Не дивіться осудливо, ні.
    Що той осуд колючий безвольній?
    Тільки вітер живе у мені,
    тільки рани од світу незгойні.

    Я не скаржусь, пробачте!
    Ідіть
    зазирайте у душі цнотливим,
    возносіть їх аж до верховіть,
    додавайте лжелету й лжесили.

    А мені... А мені не туди!
    А мені на поля, у безлюддя,
    де затоптує сонце сліди
    усілякої скверни й облуддя.

    Де неторкане мрево снігів,
    де мож голосно так голосити,
    що аж чутиме вухо богів,
    пустомольбами густо набите...

    Я не з вами і не проти вас.
    Я сама по собі...

    2.10.17 р.


    Рейтинги: Народний -- (5.49) | "Майстерень" -- (5.62)
    Коментарі: (4)


  46. Оксана Дністран - [ 2017.02.09 20:07 ]
    ***
    Хтось вийшов з мірилом теслярським
    І з обрію в зорях досвітніх
    Витесував лави кухонні,
    Споруджував тин, аналої.
    А обрій – аж в землю вгинався,
    Голубив її, не одіту,
    Ссав місяць щокатий, уповні,
    Ведмедиці перса поволі.

    В ніч промені зір пломеніли,
    Ніяк не тесалися в рамки,
    Язичницьки шкірили голки,
    Ламались і падали в небо.
    А обрій - з упертістю хвилі
    Тягнув бурлакуюче лямку,
    Вплітався сум‘яттям примовклим
    У морок обіймів Ереба.


    Рейтинги: Народний -- (5.43) | "Майстерень" -- (5.5)
    Прокоментувати:


  47. Віктор Кучерук - [ 2017.02.09 08:25 ]
    Немає матері
    Крізь сон вслухаючись в слова
    І світ не бачачи віднині, –
    Лежить матуся, мов жива,
    В тісній утробі домовини.
    Сльоза згорьована моя
    На щічці маминій не тане, –
    Ствердивши холодність лиця
    І нерухомість неслухняну.
    То плачу, наче немовля,
    То мить розгублено німію, –
    В снігах розкопана земля
    Бідою наглою чорніє.
    Немає матері… Нема
    Дзвінкої радості моєї, –
    Лиш туга болісна й німа
    Зростає в серці й над землею.
    Скорбота втрати не дає
    Ні говорить мені, ні дихать, –
    І в’яже прядиво своє
    В душі засмученій безвихідь...
    08.02.17


    Рейтинги: Народний 6 (5.61) | "Майстерень" 6 (5.87)
    Коментарі: (22)


  48. Олександра Камінчанська - [ 2017.02.08 23:16 ]
    ***
    Кров не водиця,
    Світе немилий.
    Гімн для годиться,
    Жевжики, вила…
    Звідки, кудою?...
    Дивні пришельці…
    Сум за бідою,
    Зношені берці…
    Губиться гривня
    В пащі мільйонній.
    Страшно і дивно
    Вчора, сьогодні…
    Мріяли, прагли…
    Снилося, може…
    Пафосні зали,
    Пишні вельможі.
    Битви без правил,
    Тупіт на місці.
    Кволенька слава,
    Оплаканий «двісті»…
    Ветха бабуся,
    Полатана свита…
    З темені рвуться
    Народжені жити…



    Рейтинги: Народний -- (5.48) | "Майстерень" -- (5.54)
    Коментарі: (1)


  49. Ярослав Чорногуз - [ 2017.02.08 22:33 ]
    Спогад про улюбленого співака
    Мій улюблений український співак, найкращий український і світовий тенор Анатолій Солов"яненко - воістину солов"їний голос України (1932-1999). "Стоїть гора високая" (сл. Л.Глібова, музика народна) у супроводі рідної йому і мені Національної заслуженої капели бандуристів України імені Г.Майбороди. ( запис 1982 року). На жаль, мені не довелося з ним співати у складі капели. Я прийшов у колектив 2002 року, а Солов"яненка не стало 1999 року. Останній прижитєвий концерт в палаці "Україна" це було 2 березня 1999 року, він співав у супроводі нашої капели і я мав щастя бути присутнім на цьому концерті. Як журналіст, я написав 3 матеріали про Анатолія Борисовича ще за його життя, спілкувався з ним. Він був простим, щирим і відвертим. Давав мені інтерв"ю по телефону. І опублікував ці матеріали: 2 - у журналі "Українська культура" та 1 - у журналі "Театрально-концертний Київ".

    В цьому році Анатолію Солов"яненку виповнилося б 85 років.

    Як поет, написав про нього такі, дещо емоційні, але щирі рядки:

    Солов"яненко, Солов"яненко -
    України вишневий цвіт.
    Й до коліна твого не дістане він -
    Паваротті-космополіт!

    7503 р. (Від Трипілля) (1995)


    Рейтинги: Народний 7 (6.99) | "Майстерень" 7 (7)
    Коментарі: (6)


  50. Світлана Майя Залізняк - [ 2017.02.08 21:20 ]
    Парсуна
    1

    Проминала хатки, хитавиці...
    Маю діжечку - дар Діогена.
    "Будь людиною..." - виє вовчиця,
    Наближається... ікла довженні...

    А в левиці стобарвна парсуна.
    В бік овечки дивлюсь іронічно.
    Слон пожежний фіранки розсуне,
    Я сідаю, мандрую за Ічню.

    2

    Вуж соромить за крила і правду.
    В сон - зміївни плямисті, безокі...
    Умовкаю... А слів міріади.
    Мо`, шедеври сплету ненароком.

    Вчать симпатики війн і гашишу,
    Бджолоїди, кочерги-хапуги...
    Закапелки - для доброї миші.
    Ген пегасся пасеться муруге.

    Людозвірі вгризаються, брешуть...
    Напинаються вени і шатра.
    Доварила зайчатам кулешу...
    Розпросторює сіверко ватру.


    2017


    Рейтинги: Народний -- (5.77) | "Майстерень" -- (5.89)
    Прокоментувати:



  51. Сторінки: 1   ...   573   574   575   576   577   578   579   580   581   ...   1855