ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Артур Курдіновський
2026.11.22 18:55
Усе життя - велике синє поле,
Крізь поле це дорога непроста
Кладе мовчання у сухі вуста,
Тут пісня не лунатиме ніколи,
Лише відлуння, сповнене крамоли!
Здається, все прожите - тільки сон...
Стоїть жури ворожий батальйон,
Засохли польові яскраві кві

Ірина Вовк
2026.11.22 18:46
ІІІ. ЕПОХА БАРОКО: Тінь, пристрасть і застигла мить

8. «КАРАВАДЖО: СВІТЛО І ТІНІ ПОРТО-ЕРКОЛЕ»

(Містерія на три з’яви-«видіння» з прологом та епілогом)

Дійові особи:
Мікеланджело Мерізі да Караваджо – Майстер, поранений, згасаючий

Володимир Бойко
2026.11.22 18:27
Напівбрати-напівкати,
Напівтварюки-напівлюди,
Напівсвятоші-напів-Юди –
І спробуй з глузду не зійти!

Пощез стовідсотковий вміст –
Діли усе наполовину,
Бо навіть ницу худобину

Вячеслав Руденко
2026.11.22 17:22
Спить підступне у в’язниці,
Чути шерех чорних крил,
Млин розчинний у кавниці,
Місяць знову повен сил.

Бородою перехожі
Листя верб метуть вночі,
Рій метеликів вельможних,

Євген Федчук
2026.11.22 14:01
Дорога асфальтована кудись мене вела.
Ліси навколо золотом горіли.
Іноді з неба дощиком кропило.
Я їхав їхав від села і до села.
Та десь, напевно не туди звернув.
Те зрозумів, як довгий шлях проїхав.
Замовк мій навігатор, як на лихо.
Тож я на межі

Борис Костиря
2026.11.22 13:19
Холод ще повільно відступає,
А тепло приходить, мов король.
Долинають голоси із раю.
Так весна вступає в гідну роль.
Мерехтлива мова небокраю
Прозвучить, як первісний пароль.

Квіти язиками небо молять

Віктор Кучерук
2026.11.22 07:39
Жовтавий вихор знявся із дерев
І закружляв, описуючи кола, -
Так час летить, не знаючи перерв,
І струшує минуле з виднокола.
Несеться в далеч тужний шепіт крон,
В танку сплелися багрянець і просинь, -
Тримає гідно свій старий фасон,
Аби мені сподоб

хома дідим
2026.11.21 22:43
ніхто ні разу не просив
мене
дістати з неба зірку
мабуть життя пройшло дарма
поезія це рух окремий
або рух
усього із усім
і звідки взяти певність

С М
2026.11.21 20:31
Гроші прогулявши
Йди де платять і заробляй ше
Гроші це дим
Загрібай готівкою у заначку всі

Ферарі чи кав’яр, зірковий люкс
Можу придбати футбольний клуб

Артур Курдіновський
2026.11.21 18:28
В душі - гіркий відбиток болю втрат.
Лунають самоти осінні дзвони.
Та тільки вірний перстень Соломона
Не дозволяє бити у набат
І темний проклинати каземат,
В якому все життя дарма спливає.
Як лячно підійти до вогнеграю,
Бо він чужий! У когось є свя

В Горова Леся
2026.11.21 14:59
ПЗ неба червоно захід хлюпає,
Зафарбовує сокурину.
Будуть в осені сумнолюбої
Ще погідні та теплі днини.

Будуть в осені любоніжної
Над водою легкі тумани.
Буде осінь щоранку іншою,

Борис Костиря
2026.11.21 13:13
Я лезами тендітних пелюсток
Прийду у край нечуваний, незнаний
Крізь сонце і розпечений пісок,
Де квітне час глибокий, несказанний.

Так важко парадоксами іти,
Шляхами незбагненними, чужими.
Ти битим склом дістанешся мети,

М Менянин
2026.11.21 12:33
Гусак містом ходить-бродить*
винуватий без вини,
що шукає – не знаходить
бо довкола стан війни.

Ой, шкода як, сумний пташе,
не гроза, не буревій
так змінили життя наше –

Оксана Лозова
2026.11.21 11:57
Ні промінчика. Ніч смоляна.
Вже націлені жерла…
Люд у світі дивується нам:
Ще живі, ще не вмерли.
Стіни зводим і сієм жита,
Хоч війна за війною,
І бороним безцінне життя –
Та якою ціною…

Юрій Гундарів
2026.11.21 11:18
Унаслідок російської атаки на Київ 19 листопада 2026 року вибухова хвиля від падіння уламків пошкодила вікна, рами та окремі елементи фасаду й карнизів Володимирського собору.
Одними з авторів розписів у цьому храмі є видатні художники Віктор Васнєцов і

Олена Побийголод
2026.11.21 07:39
Із Василя Лебедєва-Кумача)

Барвить РАНОК світозорий
мури в древньому Кремлі.
Прокидається бадьорий
люд радянської землі.

Прохолода добромисно

Віктор Кучерук
2026.11.21 07:20
Німіють, поколюють, просто болять
Натруджені працею руки,
Та хочуть, як завжди, мене обійнять
Опісля гіркої розлуки.
В зусиллі притиснуть - прожиті літа,
Турбота, терпіння і ласка,
І мамина мудрість, одвічно свята,
Що з буднів утворює казку.

Артур Сіренко
2026.11.20 23:44
Колись, не так давно, в часи не такі уже й давні і навіть не епічні, і не міфічні я написав новелу «Дружина прокурора». Мене тоді звинуватили в упередженості, однобічності, суб’єктивності, надлишковій актуальності (це не література, мовляв), гіперболізова

хома дідим
2026.11.20 22:24
видива осінні
мокнуть під дощем
красоту зацінить
дехто із нікчем
начебто дизайнер
інколи естет
часом копірайтер
може і поет

Володимир Бойко
2026.11.20 21:23
Догоряє свіча горизонту,
Розповзається напівпітьма.
Вовкулаки незримого фронту
У облогу беруть крадькома.

Поховалися далі чимдалі,
Світ уклався у відстань руки.
Лиш в астралі, мов авта на ралі

Світлана Пирогова
2026.11.20 21:11
Осіння ніч
примчала на колісниці,
зупинилась…
п'є чашу темряви
до самого дна.
Ловить крізь тишу звуки -
гучно…
гучно…

Артур Курдіновський
2026.11.20 20:59
Не забуду! І свічка ніколи не згасне!
Я шукаю Її серед суму алей,
Заглядаю в обличчя байдужих людей,
Все навколо здається пустим і невчасним.
О, насніться мені, рідні очі прекрасні!
Вся реальність - поламана. Все шкереберть.
Ніжний погляд юрбою спап

Борис Костиря
2026.11.20 13:05
Чоловік, що прожив небагато
І розтанув у розквіті сил,
Мов згоріле до часу багаття,
Наче птах без польоту і крил.

По собі він залишив надгробок,
Ну а пам'ять розтала в літах,
Почорнілих, як зношена роба,

Ігор Терен
2026.11.20 12:46
Настала драма у комедіанта –
розтанули ілюзії і ось
нема кому у вічі заглядати,
прокажене продовжує стріляти,
а західне недочуває, – SOS!!!

***
Малоросійців зомбувати просто

Юрій Гундарів
2026.11.20 10:40
Від ракетного вибуху тремтить земля,
а надворі дитячий голос: «Бабах!»…
Не відає ще нерозумне маля,
що війна - жах…

Воно думає, що це просто гра:
дорослі ж не можуть його вбити
чи завдати важких ран!

Віктор Кучерук
2026.11.20 05:52
У наших жилах предків міць і сила,
А в пам'яті - звитяги чималі, -
Шукаю гідних, щоби відомстили
За сльози української землі.
Пліч-о-пліч станем проти супостата,
З'єднаємось в єдиний моноліт,
Бо час уже йому борги вертати,
Прийшла пора за все дав

С М
2026.11.19 23:26
Враз, у далекій землі
На диво, долоні мої
Воложіють з очікувань

Квітень, повітряна млість
Ліхтарі, а дитина як снить
На алеї піхоти стрій
Друже, хто із нас неправий

хома дідим
2026.11.19 22:57
мла імлиться
ще хтось її не боїться
ані в політичному сенсі
ані в релігійному смислі
хтось не звертає уваги
яка насправді різниця
але бувають інші
завше бувають інші

В Горова Леся
2026.11.19 22:24
Розриває тишу ранню криками
Птаха, ніби воду каламутить —
Так безглуздо.
Куширями сплутані спокути
Майже занімілі та забуті,
Тануть поміж тінями безликими,
В мулі грузнуть.

Ольга Береза
2026.11.19 17:18
Лиш, прошу, не розказуй мені про війну,
бо війна — то не гасла, а кров, глина й порох.
Ані те, як з донецьких доріг я прийду,
залишивши в бою половину опори.

Чи як свист небосхил на шматки розтинав,
де вогонь, побратими, окопи і вибух…
Як за кожни

Ольга Олеандра
2026.11.19 16:18
Давай перепишемо сенси, видалимо з них поверховість.
Потім приберемо шаблонність. Натомість… натомість
додамо у них ніжність – легеньку, наче пір’їну, що лягла на поверхню ставка.
Моя ніжність до тебе саме така.

А ще додамо обережність, щоб вітер, к

Артур Курдіновський
2026.11.19 16:11
Все затихло, замовкло у снах листопада...
Тільки сірі світанки та дні мовчазні
Нагадають, якими були навесні
Почуття та листи. Знову зайва порада
Заглушає тонкі солов'їні рулади...
У дворі вже давно поміняли паркан.
Все за ним тепер видно. Ніяких о

Борис Костиря
2026.11.19 13:22
О, як важливо вчасно відійти
Від суєти, марноти, часоплину!
Лиш тільки так ти досягнеш мети
І будеш вільним, мов незламна глина.

Я залишаю сцену у той час,
Коли вручають ордени й медалі,
І йду у ліс, де мій вогонь не згас

Тетяна Левицька
2026.11.19 08:08
Що сталось, те сталося,
так мало бути.
У Господа: палиця,
ліки, отрута,
і дні пораховані
до воскресіння,
і сльози знедолені
в смутку осіннім.

Віктор Кучерук
2026.11.19 06:47
Дощ уночі по вікнах тарабанив,
А потім сонце висушило скло,
Через яке всміхавсь до мене ранок,
Очей торкаючись і світлом, і теплом.
Ще ніздрі лоскотали аромати
До блиску вимитих листочків і цвітінь,
І в закутку затемненім кімнати
Ховалася поспішн

хома дідим
2026.11.18 22:50
відомо
виживає сильний
перемагає найсильніший
а дружба не перемагає
бо це лукавство й евфемізм
пригадуючи друзів навіть
атож були і в мене друзі
всі розійшлись кудись із часом
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори на сторінці:

Олександра Маківка
2026.11.16

Ярослав Ковальчук
2026.11.12

Петро Бончицький
2026.11.08

Віталій Татленко
2026.10.28

Микось Діденко Сухоцвіт
2026.10.27

Оксана Стемковська
2026.10.19

Йа Власне
2026.10.17






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




 
 
Поезія


  1. Вікторія Торон - [ 2016.11.15 04:20 ]
    По Хелоуїн-і — дощ з самого ранку
    По Хелоуїн-і — дощ з самого ранку...
    Усміхнені опудала промокли
    так, що сухої нитки не знайти.
    Таке життя — вони це розуміють,
    а надто той, що розуму шукав
    в країні Оз... Прибитий до землі
    загублений кульочок m&m's,
    ще навіть не початий...
    Як це добре —
    коли б і що не коїлось у нас,
    завжди гряде Його Величність Дощ,
    з поблажливістю змиє всі сліди
    й покаже — все повинно бути чистим,
    умитим, мовчазним, простоволосим,
    ледь сонним, нерішучим, вайлуватим,
    мов знову народилося в цей день
    і дивиться на світ короткозоро...

    2015


    Рейтинги: Народний -- (5.46) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (2)


  2. Олександр Жилко - [ 2016.11.15 03:21 ]
    Відродження
    Ось вже остання одежа скинута,
    полягла у бою із вітром безжальним.
    Залишились дельти рікок північних
    наповнились струмки вен пульсуючих.
    Чорно-гранатове гілля дерев у парку
    спалахи літа-весни-осені вистраждало
    і тепер морозом на склі звивається,
    наближаєтся з трепетом, несміливо.

    Так довго ліпили у мріях зиму,
    аби злипались чудернацькі крони,
    плавленим пластеліном сніжної ковдри,
    аби наближатись ближче, аби торкатись.
    І цілуватись тими місцями гарячими
    з яких навесні проростуть бруньки.
    І обніматись, так кронами обніматись
    щоб від тисячі іскор танув сніг.

    2016


    Рейтинги: Народний -- (5.39) | "Майстерень" -- (5.47)
    Прокоментувати:


  3. Юрій Кисельов - [ 2016.11.15 01:39 ]
    * * *
    У глибині сибірських руд
    Не полишайте сподівання -
    Не пропадуть ваш хресний труд
    І дум високі поривання.

    Надія - розпачу сестра -
    В пітьмі Аїдового царства
    Збадьорить духом, і лицарства
    Свята повернеться пора.

    І дружба, і любов до вас
    Дійдуть і крізь холодні мури,
    Як вільне слово - без зажури -
    В невільний долітає час.

    Старі кайдани вже тріщать,
    Тюрма палає, і свобода
    Вас радо прийме біля входу,
    Й вам браття віддадуть меча.


    1999 - 2016




    Олександр Пушкін

    * * *

    Во глубине сибирских руд
    Храните гордое терпенье,
    Не пропадет ваш скорбный труд
    И дум высокое стремленье.

    Несчастью верная сестра,
    Надежда в мрачном подземелье
    Разбудит бодрость и веселье,
    Придет желанная пора:

    Любовь и дружество до вас
    Дойдут сквозь мрачные затворы,
    Как в ваши каторжные норы
    Доходит мой свободный глас.

    Оковы тяжкие падут,
    Темницы рухнут — и свобода
    Вас примет радостно у входа,
    И братья меч вам отдадут.

    1827


    Рейтинги: Народний -- (5.46) | "Майстерень" -- (5.42)
    Коментарі: (8)


  4. Микола Дудар - [ 2016.11.15 00:10 ]
    ***
    ... коли розплющить місяць свої очі
    відро криничної пришкандибає в хлів…
    а піч як піч, заквокче по-дівочі—
    в хустиночку загорнуть чорний хліб…
    і встане він і вийде спозаранку
    з косою а чи просто з батогом
    вона його чекатиме на ганку
    і порівно світитиме обом
    сонечко…
    15.11.2016.


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (5.65)
    Коментарі: (1)


  5. Світлана Майя Залізняк - [ 2016.11.14 23:44 ]
    Риторичне


    ...а люди хороші. Впадеш - підведуть.
    І кожен торує поламану путь.
    Біжить ескалатором цівка надії...
    Вікно прорубали.
    ...живу-молодію...

    Валізи із салом тягли у вагони,
    Шукали прихистя у Брно, Лісабоні...
    Співали про степ. Вишивали кошулі.
    Мільйон кавалькад зупинялось... минуло.

    Усіх обійму - та не всіх пожалію.
    Зливається кров у бокату сулію.
    Поміж волоцюг там і сям - волонтери,
    Закуплять-відправлять...
    Читаю Бодлера.

    Злітати б розкрилено. Сонячно - вище!
    А люди окуклюють низ.... попелища...
    Стрибає утіхи смугаста опука.
    Шукає качаток пажерлива щука.
    Із осами Сіпсик воює патлатий.

    Ну як між добра нице зло розпізнати?


    2016


    Рейтинги: Народний -- (5.77) | "Майстерень" -- (5.89)
    Коментарі: (1)


  6. Василь Луцик - [ 2016.11.14 22:02 ]
    ***
    піском засипало по шию
    сонцем повіки собі зашию
    розвію по вітру свій розум-дим
    і стану каменем золотим

    2016


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.42) | "Майстерень" -- (5.42)
    Коментарі: (10)


  7. Наталя Мазур - [ 2016.11.14 21:45 ]
    Sauve-moi
    Я вимкну інтернет і телефон,
    Не знати щоб, не бачити, не чути
    Отих, що за приміркою корон
    Себе лиш бачать. Соком із цикути
    Готові щедро частувати всіх
    І, величчю впиваючись своєю,
    Займаються солодшою з утіх:
    Рівняють інших з чорною землею.
    Не знаю, як вести із ними бій:
    Йди до людей, написано, з любов’ю...
    Та, на коліна ставши: «Боже мій,
    Sauve-moi de tels amis*»,– промовлю.

    *Sauve-moi de tels amis (франц.) –врятуй мене від таких друзів.


    14.11.2016


    Рейтинги: Народний -- (5.53) | "Майстерень" -- (5.64)
    Коментарі: (2)


  8. Лариса Пугачук - [ 2016.11.14 20:23 ]
    Обереги
    Наснився сон, уже під самий ранок,
    Такий вже добрий і такий щемкий.
    Теплом засіяв душу наостанок
    Та обернувся спомином летким:

    У край фіранки вітерець повіяв,
    Відкрились очі, перейшли кордон,
    Де снилось щастя.

    … У колисці мрії –
    Згорнусь клубочком,
    Повернуся в сон,
    В якому тато у садку бджолинім
    Збирає літо у пахучий стіг.
    В кутку стрічає гронами калина,
    За нею розкошлатився горіх.
    Де сонце висне у високім небі,
    І жайвір звідти пісню пролива,
    Де проростає на майбутню требу
    Поміж землі трава, трава, трава…

    Хіба ж це сон, коли відкриті очі,
    І запах сонця забиває дух?
    Мого дитинства райського куточок –
    Так хочеться, щоби не зник, не вщух,
    Щоб в нім життя було, щоби калина
    Там наливалася із року в рік,
    Щоби усіх скликала на гостину.

    Хіба це сон?..
    – Це щастя оберіг.

    14.11.2016


    Рейтинги: Народний -- (5.49) | "Майстерень" -- (5.55)
    Коментарі: (4)


  9. Василь Мартинюк - [ 2016.11.14 20:01 ]
    Земле рідна

    У моє надвечір’я вривається спомин знечівя,
    І журба дорогої землі, тягарем знов у серце паде.
    Та земля , від якої якось в далечінь відлетів я,
    Де над вечір червоним неоном палає полум’я руде.

    Далеким маревом вона мені являється у млі,
    Й так хочеться душі туди вернутися скоріше.
    Де хліб шумить на скибі чорної землі,
    Чомусь лиш там мені становиться світліше.

    Знов Бабче мариться мені, старе село,
    Де я родився й вчився жити змалку.
    Закрию очі – наче й віку не було,
    І самому себе стає мені чуть жалко.

    Думки немов дороги простяглись,
    Тримати тугу вічну – терпнуть руки.
    І те що є тепер, і що було колись,
    Життя у всесвіті всього лиш крихти муки.

    Я повернусь, до тебе ще устами притулюся,
    Ти не злякайся, я не прийду проститися.
    З чужих світів до тебе повернуся,
    Тобою рідна земле причаститися.

    2012р.


    Рейтинги: Народний -- (5.13) | "Майстерень" -- (5.13)
    Коментарі: (1)


  10. Козак Дума - [ 2016.11.14 17:28 ]
    Санітарний день
    Я не писав сьогодні принципово,
    у мене нині санітарний день.
    В віршах ретельно чистив кожне слово,
    порахував всі такти у пісень.

    А потім довго-довго ладив рими,
    жіночі й чоловічі шліфував.
    Старався уникати „Риму“ з „Кримом“,
    а також „серце“ з „перцем“ оминав.

    Нудна робота, що там говорити,
    давно себе я так не муштрував.
    Жилета з рукавами щоб не зшити –
    довідники і словники гортав.

    Дивись – надвечір все академічно,
    та скучнувато стало на душі.
    По правилам: і точно, і практично,
    а де ж пісні поділись і вірші?!.


    Рейтинги: Народний -- (5.15) | "Майстерень" -- (4.97)
    Прокоментувати:


  11. Козак Дума - [ 2016.11.14 17:25 ]
    Помовчи
    Не варто говорити, помовчи.
    Послухай тишу, там своя чарівність.
    Не треба слів, ти подумки кричи
    про сподівання юності і щирість.

    Про щастя, горе, чисті почуття,
    зітхання, тугу, біль і щем у серці.
    Про підлість, смуток, пізні каяття,
    та про життя у вогняному герці...

    Не гоже говорити про любов!
    Вона без слів усе сама розкаже,
    у повній тиші завирує кров
    і болем мовчазним на душу ляже.

    Моїй душі пустих не треба слів,
    повідає усе виразно тиша.
    Як вогник світлих почуттів зітлів –
    безмовно вітер хай полин колише…


    Рейтинги: Народний -- (5.15) | "Майстерень" -- (4.97)
    Прокоментувати:


  12. Леся Геник - [ 2016.11.14 15:26 ]
    Перший сніг
    Перший сніг. Вечірнє місто.
    Серцю в грудях тісно-тісно.
    Вікнам чорним дивовижа -
    першосніжжя біла крижма
    пеленає все довкола.

    Йду, не кваплячись, по-воли
    по розгубленій бруківці.
    А за мною - білі вівці,
    білі котики і миші
    у вечірній білотиші.
    Ніби казка, наче ява.

    На долоньку зірка впала,
    чи не зірка, а крижинка -
    перша лагідна сніжинка.
    Серцю в грудях тісно. Тісно!

    Перший сніг файкує містом...

    12.11.16 р.


    Рейтинги: Народний -- (5.49) | "Майстерень" -- (5.62)
    Коментарі: (4)


  13. Олександр Олехо - [ 2016.11.14 15:22 ]
    Злободенне...
    А осінь ходить поміж нас
    з обличчям сірим волоцюги,
    і вітер-френд віщує глас:
    Ідуть у гості завірюхи!

    Утім, вже нині нанесло,
    неначе в січні, перемети.
    У тиші ранку спить село,
    на вітах білі еполети.

    Ще не зима, але оскал
    її холодної породи
    листопад місяць налякав,
    заскливши в ніч сльотливі води.

    Звичайно, осінь на круги
    іще поверне млисте чтиво,
    але сьогодні: топ-сніги…
    Читай їх нариси поштиво.

    14.11.2016



    Рейтинги: Народний -- (5.51) | "Майстерень" -- (5.61)
    Коментарі: (4)


  14. Ігор Шоха - [ 2016.11.14 12:32 ]
    Зимне попурі
    І
    У полі віє хугою-пургою.
    Посивіли дерева і трава.
    Але цією ранньою зимою
    ще диригує осінь дощова.
    І на її пюпітрі щогодини
    і що-не-день – новий репертуар:
    то об’являє фуги хуртовини,
    інде опереджає роковини,
    а то назад гортає календар.
    Не виплакані арії із опер
    цієї симфонічної пори,
    і, чинячи зимі шалений опір,
    жовтогарячі, та бліді і мокрі
    ще майорять осінні прапори.
    І чуються нечувані мотиви.
    То соло сюр, то шоу увертюр.
    То буревій, розпелехавши гриви,
    як огир б'є копитами алюр.
    Що не чекай, а пізно або рано
    і морозенко запряже у сани
    булану, і гніду, і ворону,
    а далі черга віхоли настане,
    яка огорне мрякою тумани
    і одягне у білу пелену
    пейзажі й декорації казкові...
    Почуємо рапсодію зимову,
    її поліфонію затяжну
    і на волинці місячну сонату...
    І завітає гостею у хату
    снігуронька, і занесе дари
    улюбленець всієї дітвори –
    із палицею – дідо пелехатий.
    І, може, подарують меценати
    забуті новорічні вечори.

    ІІ
    Зима іде із півночі і сходу.
    Не помагають західні вітри,
    і явно остогиділо народу,
    що не утихомирює погоду
    хороша міна на лиці у морди
    і не така її манера гри.
    Принесене чумою моровою
    те саме, що украдене зимою
    у осені – даремна суєта.
    Але Кощій із торбою-сумою
    існує. І не осінь золота,
    а насуває золота орда,
    на іншій території якої
    одна яса і темрява густа.
    У пам'яті малюємо ще казку
    із контурами довоєнних мап,
    і приказку, і лиховісну ласку
    тісних обіймів і медвежих лап.
    Десь вибухають карлики-гіганти
    і на землі з'являються мутанти,
    яких немає навіть у Перро.
    І Лоухі* Ягою заглядає
    за Калевалу*, де ще сонце сяє,
    а Сампо* перемелює добро,
    за сині води моря і Дунаю,
    за Гоголевий, а не наш, Дніпро,
    який і досі юний і широкий
    у їхнє море чайок не жене.
    Мотаються сороки білобокі,
    сова, буває, крилами майне,
    або ворона на вербі високій
    очікує скоромне і смачне.
    А іншого нічого не буває,
    хіба що засумують упирі
    на Лисій маргаритиній горі.
    І очамріла пам'ять умирає
    зимовою луною попурі...

    ІІІ
    Але зима лишається зимою.
    Учора обіцяли снігопад,
    а там і рік Новий не за горою...
    Аби не кулі… І якби – не град.
    Нехай і не поезія, а проза:
    у синій іній заснують морози
    узори віт і білі килими,
    і на вікні мальовані мімози
    засяють силуетами зими.
    Її візаж, її мініатюри –
    на дзеркалі хрещеної води.
    І на новій зимовій партитурі
    рефренами ударять холоди –
    форте і п'яно на клавіатурі
    голодної куті і коляди.
    А на багату – обіцяють візи,
    а не фермати і нові репризи
    з діезами – а ля і – о-ла-ла,
    а декому і оперні круїзи
    аби у серці Муза ожила,
    аби були герої й героїні,
    достойні поетичного пера.
    І молодий гуцул у полонині
    заграє, наче вітер на соснині,
    мелодію любові і добра;
    почуємо, – ой, вівці та отари,
    узріємо, навіяну у сни,
    наяду, і уявимо до пари
    її, як дивину старовини.
    І хай би полонила амазонка
    гусара-гусляра не на війні,
    але, таки, на білому коні,
    або яка русалка з ополонки,
    та хай би і знайома незнайомка
    покликала поета уві сні.
    Тоді якоюсь іншою порою,
    нараяне погодою ясною,
    прокинеться торішнє і земне
    і так повіє ранньою весною,
    що і зима такого не утне.

    11.11.2016


    Рейтинги: Народний -- (5.58) | "Майстерень" -- (5.95)
    Коментарі: (2)


  15. Неоніла Володимирівна Гуменюк - [ 2016.11.14 10:58 ]
    Наснилась юності пора
    Взяла я в руки гілку полину,
    Розтерла листя тісно у долонях,
    І гіркотою той полин "дихнув",
    Вже й застелив сріблястим димом скроні.

    Вітер гойда високі полини
    Там, де колись рум"янились суниці,
    Юності птах давно змахнув крильми,
    Пора чудова та і досі сниться.

    2016 р.


    Рейтинги: Народний -- (4.75) | "Майстерень" -- (4.63)
    Прокоментувати:


  16. Василь Мартинюк - [ 2016.11.14 10:11 ]
    Замри на мить
    Замри на мить
    Десь за горами
    Кидає сонце проміння золоте
    В морську глибінь.
    А небесами біляві хмари
    Несуть з собою тінь,
    І кидають згори
    Ту чорну тінь на плечі.
    Скоро вечір.
    Карпати, багряним майорять.
    За обрій упаде
    Вже сонце ясне,
    І квіти, що барвами горять
    В пітьмі погаснуть.
    Візьми кресало,
    І викреши вогонь.
    Хай полум’я горить
    На чорнім фоні
    Немов червоні коні.
    Замри на мить.
    Десь тихо, тихо
    Струмочок шелестить
    Про все на світі
    Тобі у вуха.
    Мовчи і слухай
    Аж поки упаде летюча зірка.
    Під хвилею думок
    Скупається душа.
    Знов стане голосна
    І чиста мов струмок.
    Так буде, аж поки вихор
    Закрутить метелицю
    Мов білу смерть,
    І все зруйнує вщерть.

    2015р.


    Рейтинги: Народний -- (5.13) | "Майстерень" -- (5.13)
    Коментарі: (1)


  17. Лариса Пугачук - [ 2016.11.13 21:52 ]
    Настрій
    Автобуси, вагiтнi пасажирами,
    Тихенько від бордюру вiдповзають,
    Маленькими ривочками осилюють
    Дорогу, що заметена снiгами.

    Свого чекаю, а поміж чеканням
    Пiдстрибую і начебто танцюю,
    Зi мною разом дивовижнi рухи
    Повторюють всi люди на зупинцi.

    Мороз цiлує мої щоки й носа,
    I, мабуть, губи через мить зачепить.
    Щоб не добрався вiн до них, спокусник,
    Втiкаю в тепле черево маршрутки.

    А люди в нiй сидять якiсь святковi,
    Завмерли iз усмiхненим обличчям, -
    З динамiкiв, як новорiчна казка,
    Мiрей Матьє чудовий голос лине.

    Pardonne-moi ce caprice d`enfant
    Pardonne-moi, reviens moi comme avant
    Je t`aime trop et je ne peux pas vivre sans toi


    Рейтинги: Народний -- (5.49) | "Майстерень" -- (5.55)
    Коментарі: (4)


  18. Галина Кучеренко - [ 2016.11.13 20:36 ]
    Самотність у натовпі (ранок у метро)
    …Похмурий вигляд мало кому личить,
    Сердитий – може тільки відштовхнути…
    Нам зась чужому руку протягнути,
    Порив душі всіх поряд спантеличить…
    … Їх голови в девайси свої «вгнуті»,
    Побачити вдається рідше й рідше
    Від усмішки осяяне обличчя
    І щирий сміх у натовпі не чути…
    …Чи поглядом чийсь погляд перетнути
    Наважишся? Весь шквал недоброзичень
    Відчуєш зразу, заречешся тричі
    Хоч подумки до когось дотягнутись…
    …А очі в багатьох неначе кличуть -
    Немає їм з ким болем поділитись,
    Нема до кого душу прихилити…
    …Світ «інфо» нашу людяність калічить…

    ©11.11.2016


    Рейтинги: Народний 5.38 (5.38) | "Майстерень" -- (5.41)
    Коментарі: (5)


  19. Ірина Бондар Лівобережна - [ 2016.11.13 15:06 ]
    Побачення
    Як перли диво-чистої роси,
    Твої торкання квітнуть полум"яно...
    У шал своїх обіймів - запроси!!!
    На зустріч, що омріяна, коханий!

    Пірну в волосся... лагідно чола
    І вуст твоїх я спрагло доторкнуся...
    Цілуй, цілуй! Без тебе - не була!
    Твоя - у кожнім подиху, і рУсі!

    Вогонь по тілу - від твоїх долонь.
    Від поцілунків тих, що пестять тіло...
    В душі - вогонь! У серденьку - вогонь!
    І я уже всесильна, і стокрила!!!

    Злітаю в небо! Віддаюсь тобі,
    Цілую п"янко, шаленію знову!
    Твої осяйні очі голубі
    Без слів -
    коханням
    струменять казково!

    Та час - спливає. Вже тобі пора...
    Гірчать хвилини щастя полинами...
    Та теплий пломінь в серці - не згора!
    Не обертайся! Зорі - поміж нами..
    ID: 545545


    Рейтинги: Народний -- (5.45) | "Майстерень" -- (5.56)
    Коментарі: (6)


  20. Данчак Надія Мартинова - [ 2016.11.13 12:39 ]
    В І Д Л У Н Н Я
    В1длуння

    Надежда Мартынова /Данчак/

    “Разом нас багато, нас не подолати”, -
    Так радісно співали, що аж відлуння закричало,
    -Як, що Вас так багато, пора гуманно вас кінчати,
    Підвищив ціни в два-три рази, щоб олігархам-бідним дати,
    А ви, той “сіренький народе”, тоді вже будете співати:
    “Цінами можете нас подолати, в труну нас загнати,
    І мільйона – два, три, п*ять нас не до рахувати».

    Ми не бидло, ми не козли і не трусливі “хохли”.
    Нас можна ще трохи як “кур” общипати та обібрати.
    Ногами розтерти, на нас поплювали, пінку зібрати.
    І в яму з непотребом нас поскидати, брехнею залити мізки...
    То як воно сталось? – 50 мільйонів - треба звести...
    П’ять /двадцять/ років добробут зростав, ВВП підіймалось.
    П’ять, а то й більше, мільйонів куди подівалось?

    А відлуння кричало : « нас стало, нас стало…».


    © Copyright: Надежда Мартынова Данчак, 2011
    Свидетельство о публикации №111050503633


    Рейтинги: Народний -- (5.19) | "Майстерень" -- (4.88)
    Прокоментувати:


  21. Ярослав Чорногуз - [ 2016.11.13 11:30 ]
    Молоко дня
    І знову мряка вийшла на луги,
    І тисне сум захолоднілу далеч.
    І розгулявся вітер навкруги,
    Тепло втікає, світла – мало-мало.

    Короткий день зіщулився, поблід,
    За обрій утікає він крізь віти.
    І вечір – темряви густої – плід,
    Усе навколо хоче оповити.

    Імла-нудьга оточує мене,
    Протягуючи щупальця далекі.
    Гілки, дерева злиті ув одне,
    Дня молоко мов допили із глека.

    12.11.7524 р. (Від Трипілля) (2016)


    Рейтинги: Народний -- (6.99) | "Майстерень" -- (7)
    Коментарі: (6)


  22. Нінель Новікова - [ 2016.11.13 10:52 ]
    Танець білого лебедя
    Я лебедя сумного пригостила –
    На самотині озером гуляв.
    І він граційно вигнув шию, крила,
    У тихім танці вдячно закружляв.

    Зворушливо, божественно-красиво,
    Неначе ангел нам явив себе.
    Хотілось плакати від того дива
    Й молитися на небо голубе…

    Буває так, що світ увесь не милий.
    Безодні манять невблаганні очі.
    Згадай тоді цей тихий танець білий
    І раптом жити знову так захочеш!

    2016


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" 5.5 (5.47)
    Коментарі: (4)


  23. Олександра Камінчанська - [ 2016.11.12 22:44 ]
    Поет

    Не претендує на пророцтво,
    Мережить верші, от і все…
    Прийшовши в світ хвилинним гостем –
    Одною римою блажен.

    Метання, помисли, образи –
    Минуть у спогадах, роках.
    Пташині добре з небом разом,
    Й душа поета, наче птах.

    Так вольно волі між словами,
    Так славно славі між людей.
    Іде повз вічні дреми, драми
    Людина Божа – Єлисей.

    Ідуть, царі, небоги, волхви,
    Горять заграви, десь – бої…
    Бредуть шляхом, як вічність довгим
    Межи чужих – свої. Свої?

    …А він мережить ґречний, грішний,
    Хоч не Месія, не пророк.
    Лягає каменем наріжним
    Ще крок.



    Рейтинги: Народний -- (5.48) | "Майстерень" -- (5.54)
    Прокоментувати:


  24. Юрій Лазірко - [ 2016.11.12 20:54 ]
    освiтлюю i дихаю
    світалося
    на всі світи
    і засвіти
    далеке я
    у зорях
    стало гаснути
    і зодіак
    у холоді блакитному
    немов маяк
    розтанув
    поза вікнами

    до суєти
    дорогу ранок вистелив
    де я
    і ти
    дві одинокі істини
    і плаче сон
    за прихистками спокою
    ціна либонь
    за крок
    стає високою

    впереміж гра
    освітлюю
    і дихаю
    курли
    чи кра
    полине
    понад стріхою
    і що болить
    переросте
    у колоті
    у світлу мить
    де не вмовкає
    молодість

    безкрилий птах
    ці перелітні спомини
    бо у словах
    летіли невагомими
    і серця бій
    що поростає холодом
    уже не мій
    а чисте
    тиші золото

    зима от-от
    приспить снігами
    дні
    і ртуть
    із нагород
    є та
    яку жалі
    не вб’ють
    хай буде так
    аж до весни
    воскреслої
    любові смак
    вдарятиме ще веслами

    9 Листопада, 2015


    Рейтинги: Народний -- (5.68) | "Майстерень" -- (5.76)
    Коментарі: (2)


  25. Віктор Ох - [ 2016.11.12 20:46 ]
    Доки є у нас любов
    (еквіритмічний переклад тексту пісні з репертуару Леонарда Коена)


    Ти танцюй зі мною під скрипковий шал.
    Оминем загрози, свій знайдем причал.
    Голубами миру обернемся знов,
    доки є у нас любов.
    Доки є у нас любов!


    Я б твоєю вродою тішився завжди!
    Як вавілонянка рухаєшся ти.
    Покажи, чи все в тобі я уже знайшов,
    доки ще живе любов.
    Доки ще живе любов!


    В себе на весіллі ще зтанцюєм ми.
    В танці мене мила ніжно обійми.
    І вершин досягнем, і дійдем основ,
    доки є у нас любов.
    Доки є у нас любов!


    В танці поцілунки втаємничимо.
    Згодом своїх діток ще народимо.
    Танець то наш сховок, він нам як покров,
    доки ще живе любов.
    Доки ще живе любов!

    Ти танцюй зі мною під скрипковий шал.
    Оминем загрози, свій знайдем причал.
    Голубами миру обернемся знов,
    доки є у нас любов.
    Доки є у нас любов!

    ===============

    Dance Me to the End of Love

    ( Leonard Cohen)

    Dance me to your beauty with a burning violin
    Dance me through the panic 'til I'm gathered safely in
    Lift me like an olive branch and be my homeward dove
    Dance me to the end of love
    Dance me to the end of love

    Oh let me see your beauty when the witnesses are gone
    Let me feel you moving like they do in Babylon
    Show me slowly what I only know the limits of
    Dance me to the end of love
    Dance me to the end of love

    Dance me to the wedding now, dance me on and on
    Dance me very tenderly and dance me very long
    We're both of us beneath our love, we're both of us above
    Dance me to the end of love
    Dance me to the end of love

    Dance me to the children who are asking to be born
    Dance me through the curtains that our kisses have outworn
    Raise a tent of shelter now, though every thread is torn
    Dance me to the end of love

    Dance me to your beauty with a burning violin
    Dance me through the panic till I'm gathered safely in
    Touch me with your naked hand or touch me with your glove
    Dance me to the end of love


    Рейтинги: Народний -- (5.46) | "Майстерень" -- (5.43)
    Прокоментувати:


  26. Володимир Бойко - [ 2016.11.12 19:09 ]
    В ресторані (переклад з О. Блока)
    Не забуду ніколи (він був чи наснився,
    Дивний вечір): заграва зорі
    Запалила й розкраяла небо імлисте,
    І на жовтій зорі - ліхтарі.

    Я сидів при вікні в переповненій залі.
    Про любов десь бриніли пісні.
    Я послав тобі чорну троянду в бокалі
    Золотого, як небо, аї.

    Я, твій погляд зустрівши бентежно й зухвало,
    Уклонивсь, не відвівши очей.
    Кавалеру своєму ти різко сказала:
    «Ти поглянь, закохався і цей».

    І нараз щось у відповідь гримнули струни,
    Заспівали нестямно смички,
    Та була ти зі мною всім спротивом юним,
    Ледь помітним тремтінням руки.

    Ти, немовби сполохана пташка, рвонулась,
    Ти пройшла, наче сон мій легкий...
    І замріялись вії, парфуми зітхнули,
    Зашептались тривожно шовки.

    Ти з глибин задзеркальних очима стріляла,
    Поціляючи душу ізнов...
    Танцювала циганка, намистом бряжчала
    І вищала зорі про любов.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.54) | "Майстерень" 5.5 (5.63)
    Коментарі: (8)


  27. Світлана Майя Залізняк - [ 2016.11.12 17:56 ]
    Коловорот
    1

    Хусток наплетено - з брехні,
    Бери пухнасту, грійся, душе.
    Клюють синиці чепурні
    Кармінні ягідки та груші.

    Веде синів Лаокоон,
    Укуси змій - мов блискавиці.
    Ось правди лик-хамелеон,
    Чуток хімічні полуниці.

    Життя туманне, колихке -
    І лиш Харона курс незмінний.
    Орли над сарнами в піке.
    Ридає ридма Прозерпіна.

    Психею вибачив Ерот.
    Скажені вівці гублять руна.
    Вогніє мар коловорот...
    ...війна-хуртеча чорно суне...

    2

    Стаєш на межень - менше куль.
    На скалки-друзки - обереги.
    Про що питати у зозуль?
    ...сентиментально... безберего...

    Заходь у храм чи у вагон,
    Кричи закоханим: "...ой, гірко!"...
    Дрижить країна-полігон.
    І тхне-смердить вселенська сірка.

    Не затихає тулумбас.
    На підтанцьовки згодних - тьмуща.
    Малечі казку тче Панас.
    Перун викрешує грядуще.

    3

    Для оптимізму є фужер.
    Втіх наливай, липнева доле.
    Гармидер стихне - у четвер,
    І... задзумлять гречані бджоли.


    2016


    Рейтинги: Народний -- (5.77) | "Майстерень" -- (5.89)
    Коментарі: (2)


  28. Павло ГайНижник - [ 2016.11.12 15:29 ]
    СЕРЦЕ ЗАКОХАНИХ
    СЕРЦЕ ЗАКОХАНИХ

    Серце закоханих знає – чуттів глибших більш не буває,
    Вони – то є світ навкруги́, гра ніжності, див і снаги́!
    Той всесвіт їм славні співає і зорями шлях устеляє,
    В якому, без зради і мли, в зцілу́ванні їх береги…

    В любові – цвіт краю не має, вирує, барвить, устеляє
    Солодкою хвиллю нуги́ – життя, які прагнуть жаги
    До щастя, що вічно буяє. До долі, яка обіймає,
    Сплітаються де райдуги, де двоє – безсмертні боги!

    Павло Гай-Нижник
    12 листопада 2016 р.


    Рейтинги: Народний -- (5.25) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  29. Ніна Виноградська - [ 2016.11.12 12:44 ]
    Спомин

    Палахкотіло, гуркотіло,
    На цілий світ отак гуло!
    Душа розчавлена, а тіло –
    Де ділося його тепло?

    Я розумію з гіркотою –
    Тебе на світі вже нема.
    Тепер удвох із самотою,
    А в серці - попелом зима.

    Зі мною тільки зойк мовчання,
    І стогін тиші, крик сльози.
    І спогад нашого кохання
    У вірші, що прийшов з грози.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.53) | "Майстерень" -- (5.77)
    Коментарі: (1)


  30. Уляна Світанко - [ 2016.11.11 21:03 ]
    Спрагла
    Спрагла стала та пила поволі,
    Жадібно ковтала краплі божевіль,
    Рук торкалась та вуста схололі
    Кожним нервом щемно відчували ціль.

    Сік дурману розлила по венах,
    Сором розчинився, між – пульсує звір,
    Ласкою по вигинам, скажено
    Грався гронами, увесь полум’янів.

    Смерч крутився в розкошах у плоті,
    Струменем молочної ріки, в тобі
    Кригу проламав, позбавив цноти,
    Танець неосудний – пестощів двобій.

    10.11.2016


    Рейтинги: Народний -- (5.44) | "Майстерень" -- (5.35)
    Коментарі: (2)


  31. Ніна Виноградська - [ 2016.11.11 19:22 ]
    Без назви

    1

    А серце мовчки молиться в раю
    Твоїх очей і рук твоїх крилатих,
    Що вміють захистити й обнімати
    Моє кохання і печаль мою.

    Воно від щастя захлинеться враз,
    І замовкає, бо зліта до неба.
    Багатство не значущих ніби фраз
    Для мене – світ, в якому йду до тебе.

    Безмежна ніжність і дитинний страх,
    Що може хтось оце призупинити,
    Що перетворить в зиму наше літо,
    А нас – у безталанних, у невдах…

    2

    Ви розчинились у пітьмі, пішли…
    Тремтять слова на вітрі падолистом…
    Беззбройна я стою серед хули
    І не стікає долу сліз намисто.

    Обличчя не закрити від брехні
    І від чужих очей, страшних до згуби…
    Самотньою згоряю на вогні,
    Дивлюсь крізь натовп… І стискаю губи.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.53) | "Майстерень" -- (5.77)
    Коментарі: (2)


  32. Лариса Пугачук - [ 2016.11.11 10:32 ]
    Уклін
    Повніє тиша, всотуючи голос
    Останніх крапель зливи за вікном.
    Так гуркотіло, так за щось боролось –
    Чи повернеться колосом зерно?

    А чи по тріщинах стече даремно,
    Не напоївши спраглої землі?
    Вслухаюсь в теплу тишу чорнозему,
    Де сходять словом вірші на ріллі.

    10.11.2016


    Рейтинги: Народний -- (5.49) | "Майстерень" -- (5.55)
    Коментарі: (3)


  33. Олена Балера - [ 2016.11.11 09:07 ]
    ***
    Маленький ковток живодайної тиші
    Рятує думки від непотребу слів.
    Прискіпливі тіні неприйнятих рішень
    Турбують сумління, безжальні і злі.

    Тому не тримається певно в сідлі
    Розпачливий розум і плентає пішим,
    І страшно палити усі кораблі,
    Майбутнє від цього, на жаль, не видніше.

    Вузли перепуть і витки віражів,
    І манять уяву, і душу тривожать.
    А сумніви в’ються, неначе вужі,

    І логіка їх подолати чи зможе?
    Лякають падіння і травми чужі,
    І міряє світ під прокрустове ложе…

    2016



    Рейтинги: Народний -- (5.7) | "Майстерень" -- (5.87)
    Коментарі: (6)


  34. Микола Дудар - [ 2016.11.11 08:37 ]
    На фоне всего...

    милый субботний вечер
    и где-то в конце июня
    знала
    я ведь замечу
    на фоне всего
    манюню
    вот подошли к причалу
    один на двоих билетик
    только
    доплыть осталось
    света.
    николо…
    светик.
    09.11.2016.


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (5.65)
    Коментарі: (1)


  35. Олексій Могиленко - [ 2016.11.11 06:22 ]
    Дивний сон
    Два олені по пустелі
    Втрьох летіли мимо скелі.
    Прилетіли ,шусть у нірку,
    У траві лиш видно зірку.

    Пропливали бегемоти,
    Їм назустріч із болота
    По травичці в ополонці
    Котиться солоне сонце.

    Хап,і в пазуху ,за щоку
    Заховали лежебоки.
    А воно ж таке солоне!
    Аж пече,як лід червоний,

    По зубах воно лоскоче.
    Плачуть звірі,страус квокче.
    Темно в лісі,страшно дуже,
    Сонце всі шукали дружно.

    Допоміг жираф кусючий
    І отих злодюжок злючих
    Поколов крилом він влучно,
    Засміялися ті гучно,

    Сонце й випало з кишені!
    Знов летять пішком олені...
    Сонце світить серед неба...
    Я прокинувся .Це ж треба,

    Щоб хотів би ,не придумав.
    Хтось почує ,скаже з дуба
    Я упав і геть забився.
    Сон такий мені приснився.

    Хочете- вірте,хочете -ні,
    Бачив я таке вві сні.
    01.03.15.


    Рейтинги: Народний -- (5.43) | "Майстерень" -- (5.42)
    Коментарі: (4)


  36. Ярослав Чорногуз - [ 2016.11.10 22:24 ]
    Осінній день
    Осінній день, осінній день,
    Сміється – вже ріденьке – листя.
    Немов замріяних пісень
    Сяйнули блискітки вогнисті.

    Озерна рінь, озерна рінь
    Несе своє текуче срібло,
    Вібрує чарами… Вгорі
    Аж небо усміхом розквітло.

    Сумна печаль, сумна печаль -
    Очеретиння шепче стиха –
    Од мого берега відчаль
    І відчай забери і лихо.

    Усе мина, усе мина,
    Зникає осінь з небокраю…
    Лише поезії весна -
    Цвіте у серці й не минає!

    10.11. 7524 р. (Від Трипілля) (2016)


    Рейтинги: Народний -- (6.99) | "Майстерень" -- (7)
    Коментарі: (8)


  37. Адель Станіславська - [ 2016.11.10 21:58 ]
    Не смій
    Не смій поринати в нутро - болить...
    Не смій бо казати слова: " я знаю".
    Є Той, хто плете й обрізає нить
    тоді, як звершиться усе, що має.

    Життя благодать? Хто таке сказав?
    Життя - то і гріх, і падіння й мука...
    А хтось уявляв і був певен - знав,
    як думав, мене... Я ж бо - тінь розпуки.

    Бо я не комусь, не чиясь - своя!
    І Божа, як схоче мене ввібрати
    по тому, як вигорю вся дотла...
    й забракне снаги і бажань впіймати

    себе первозданну... Минувся час.
    І, ні... Не верну... Не впізнаю броду...
    Лиш вірю, що Той хто талює нас,
    уміло колотить життєву воду.

    Він добрий? Та ні -справедливий. Бог.
    Закони зіткав до буття початку...
    Є зачин. Історія. Епілог...
    І долі незрима стійка печатка.

    На чолах, на душах і ув очах
    Поглянь, зазирни, не відводь бо зору.
    Не смієш... Тобою керує страх.
    Бо лячно узріти мене... прозору.

    2016


    Рейтинги: Народний -- (5.51) | "Майстерень" -- (5.68)
    Коментарі: (9)


  38. Ванда Савранська - [ 2016.11.10 21:30 ]
    Люди осені
    Рондо
    Ми – люди осені. Осінні,
    Ми зіткані із світла й тіні,
    З любові й тихого прощання,
    З тепла й холодного світання.
    Злітаємо у висі сині,
    Та виснемо на павутині.
    Повітря наше – це кохання.
    А в душах – мрія і вагання.
    Ми – люди осені…

    Нас тішать крики журавлині,
    І легко дихається нині,
    І квітів радує буяння,
    Цінуєш мить – немов остання,
    О, миті пристрасті осінні!
    Ми – люди осені…

    04.10.2014


    Рейтинги: Народний -- (5.33) | "Майстерень" -- (5.37)
    Коментарі: (2)


  39. Ванда Савранська - [ 2016.11.10 21:35 ]
    * * *
    Прийшла пора листи спалити, стерти файли,
    Порвати зошити старі і фото.
    Це наче осінь: надійшла, змітає й палить –
    Прощальна перед холодом робота.

    А десь вітають вічне літо, б'ють кокоси,
    Улітку – й зими, влітку – йдуть до школи.
    Улітку все минає просто, навіть осінь:
    Немає грані між було й ніколи.

    14.10.2016


    Рейтинги: Народний -- (5.33) | "Майстерень" -- (5.37)
    Коментарі: (3)


  40. Олександр Козинець - [ 2016.11.10 21:42 ]
    Мандариново...
    Дівчино, молода, нащо тобі те прядиво?
    Вже на часі весільний рушник вишивати.
    Балансуючи між брехнею і зрадами,
    Підростає любов. Але чи жива ти?
    Люди кажуть, що треба зібратись в кулак,
    Лізуть в душу безпечно, мов діти у воду.
    А ти знаєш сама з ким вже краще і як
    Говорити потрібно або поводитись.
    Допоки дощі із пригнічених сліз
    Уночі і на ранок дзвеніли ринвами,
    Білий голуб тобі гарну звістку приніс:
    Скоро буде усе мандариново!


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (6)


  41. Світлана Майя Залізняк - [ 2016.11.10 20:02 ]
    Сонце пригасло...


    Дівчино із Таращі,
    Мова твоя - російська,
    Плани хиткі, пропащі:
    Любчик пішов до війська.

    Палиш побіля урни...
    Маківки у віночку.
    Линуть пісні бравурні,
    Збитки рахує квочка.

    Сонце пригасло.
    Нежить.
    Вкрали м`яку валізу.
    Щось тобі тут належить.
    Ворог зусюди лізе...

    Очі мигдалевидні.
    Осінь.
    Кармін гарячий.
    Хтось перекаже бридні.
    Мати дочасно плаче.

    Батечко - злотник-легіт.
    Сестри пішли у повії.
    Ріки твої безберегі.
    Плачеш... відклеїлись вії.

    Сюркає електричка.
    - Гдє ти? - надзвонює Хачік.
    Сльози тобі не личать!
    В лоні пломінчик-зайчик.

    2016


    Рейтинги: Народний -- (5.77) | "Майстерень" -- (5.89)
    Коментарі: (1)


  42. Леся Геник - [ 2016.11.10 18:18 ]
    Хто сказав?
    О, дівчинко з блакитними очима,
    ця осінь дійсно трохи дощова.
    Та хто сказав тобі, що це - причина,
    щоб перестати вірити в дива?

    І хто сказав, що ці осінні сльози -
    це точно-точно знаки на біду?
    Ти тільки глянь, як сонячно і гоже
    сьогодні листя жовкне у саду!

    Ти придивись, як ліс розмалювали
    жовтневі пензлі, он яка краса!
    Що колір цей - журитися підстава,
    о, хто таке й коли тобі сказав?

    Ти не печаль себе цим жовтим листям.
    На все у світі місце є і час.
    Хай нині дощ понуро ходить містом,
    а завтра сонце обцілує нас...

    То ж для зажури зовсім не причина
    ця осінь, дійсно трохи дощова.
    О, дівчинко з блакитними очима,
    повір, ще будуть сонячні дива!

    26.10.16 р.


    Рейтинги: Народний -- (5.49) | "Майстерень" -- (5.62)
    Коментарі: (8)


  43. Дарій Зіньківський - [ 2016.11.10 13:51 ]
    Пробудімося вже, українці!
    Допоки терпіти ще, сестри і браття,
    Диктат паразитів у батьківській хаті –
    Занепад, злидні, геноцид, їх сваволю?!
    Невже ми нездатні мати кращу долю?!!!
    * * *
    Той, хто мову рідну забуде –
    Найцінніше втратить: свободу,
    Без духу – людини не буде,
    Без мови – не буде народу!
    * * *
    Прокиньмося вже, українці,
    Настав час себе запитати:
    Допоки паскудам-чужинцям
    Над нами іще панувати?!

    Допоки нас зайди пихаті
    Будуть грабувати, дурити?!
    Допоки ще нам в нашій хаті
    Вони не даватимуть жити?!

    До славного нашого роду
    Нечистих орда запосілась –
    Кліщем паразитна порода
    В добродушних русичів в’їлась!

    Захопивши місце еліти,
    Нахаби народ загнуздали,
    Винищують, зводять зі світу –
    До прірви вже нас підігнали.

    Вдалось їхній бісовій владі
    В брехню нас, в обман опустити,
    В алко-нарко-тютюннім чаді,
    В розпусті і матах втопити.

    В зневазі цнотливість і чистість,
    Кохання святе лебедине:
    Тваринному віддано вищість,
    Духовне ж – на корені гине.

    Нас туплять, щоб ми вдовольняли
    Лиш згубні тілесні потреби,
    Вироджувались й вимирали –
    Кому і навіщо це треба?!

    Чужинці з століття в століття
    Паплюжать культуру і мову,
    В бійні і морів жахіття
    Ввергають нас знову і знову.

    Тримає нас нечисть в полоні,
    Ллє кров нашу, ніби сказилась:
    Із восьмидесяти мільйонів
    Лиш з чверть, може, нас залишилась.

    Стараннями вражої зграї
    У нашому рідному краї
    Війна братовбивча палає,
    А нечисть капшук набиває!

    В тім підлім «гібриднім» двобої,
    Мруть ще ненароджені діти,
    Мруть світочі наші, герої –
    Там нищиться наша еліта.

    Довірились ми, віддалися
    Гарантам, а ті – обдурили:
    Захищати нас поклялися,
    Та в спину ножа нам встромили!

    «Гарант»–«старший брат» нас вбиває,
    А решта – миротворство корчить –
    Не про нас оті «друзі» дбають:
    В їх посмішках – оскали вовчі.

    Підштовхують нас в домовину,
    Дурили нас й будуть дурити,
    Щоб дану нам Богом країну
    У свої пащеки вхопити.

    Сподіваймося ж лиш на себе,
    І тільки собі довіряймо,
    Задля щастя під мирним небом –
    Патріотам владу надаймо!

    Єднаймося, братні народи,
    У дружну могутню родину,
    Наповнімо духом Свободи
    Всю нашу святу Батьківщину!

    «Хати з краю» в собі спалімо,
    Бо ж в наших руках – наші долі,
    Та наших нащадків звільнімо
    Від страждань і ганьби неволі!

    Кровососам створімо негоду:
    Втопімо їх, плюнувши разом,
    Хай щезне з тіла народу
    Навічно смертельна зараза!

    Нас предки славетні знаснажать,
    Прозріння вогонь запалає –
    Спопелить він тих, котрі кажуть,
    Що нас не було і немає!

    Повстаньмо ж бо, люди співучі,
    На зажерливу нечисть і зло –
    На очищених нивах родючих
    Засіваймо Любов і Добро!

    Занепадний прапор змінімо:
    Щоб сонячне було над синім,
    А «Ще не вмерли України…» –
    На: «Вкраїна квітуча, сильна…»!

    Манкуртів і колони п'яті –
    Змітаймо слуг вражих до ями!
    Розвіймо ті сили прокляті,
    Що нас зіцькували з братами!

    Очистімо неньку-Вкраїну
    Від зайд, паразитів, злодіїв,
    Щоб лад настав в кожній родині
    Й збувалися всі наші мрії.

    Любов і правдивість щоб знову
    У наших серцях панували,
    Щоби рідні пісня і мова
    Велично і гордо лунали!

    Пощезли щоб ворога й тіні,
    Й Весна українська настала!
    Слава навіки Україні!!!
    Героям її вічна слава!!!


    Січень – травень 2016 року,
    с. Зіньків Хмельницької обл., м. Вишневе Київської обл.


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0) | Самооцінка 3
    Прокоментувати:


  44. Лариса Пугачук - [ 2016.11.10 12:28 ]
    Еквілібристика
    Еквiлiбристика слова -
    Поняття чудове.
    Дається легко.
    I безлiч слiв є, якими можна
    Цiкаво гратись та жонглювати
    I зберiгати пряму ходу.

    Еквiлiбристика тiла –
    Рiч зрозумiла.
    Вдається важче,
    Бо наше тiло бува втрачає
    Поняття центру (а часом й мiри)
    I може носом землi торкнутись.

    Еквiлiбристика душi:

    Варiант перший.
    Хитає душу то влiво-вправо,
    То вверх, то вниз, то вкособiч.
    Людина прагне усiм вгодити,
    Та ще й усiстись на два стiльцi.
    Заносить бiдну, нещадно трусить,
    Балансування iде на гранi.
    Або зiрветься та й розiб’ється,
    Або зi страху зіб’ється серце.

    Варiант другий.
    Йдемо ми прямо. З-пiд лоба погляд.
    – I прапор в руки (подруга каже).
    I прапор в руки! Що ще забули?
    Зустрiчний поїзд? Хай буде поїзд.
    Чи пожалiти залiзо бiдне?..
    Крiзь нього пройдемо ми спокiйно –
    Душа прямує не в цьому свiтi,
    Що їй той поїзд - i не помiтить.
    Душа прямує, ступає дзвiнко.
    Спiває пiсню, радiє свiту!

    Який нам вибiр дарує доля?
    Здається, друзi, що тут самi ми
    Спокiйно можем узяти прапор
    І йти пряменько зi щастям в серцi.
    I хай той поїзд, один чи другий
    Пре нам назустрiч.
    Чи ж нам боятись?
    Чи ж нам вагатись?
    Чи ж вiн нас спинить?!! -
    Коли весь Всесвiт нам в душу лине,
    Коли коханням дорога в’ється.

    Ходімо прямо! А там, що буде…

    15.10.2014


    Рейтинги: Народний -- (5.49) | "Майстерень" -- (5.55)
    Коментарі: (2)


  45. Олена Балера - [ 2016.11.10 07:43 ]
    Еварра та його боги (переклад з Джозефа Ред’ярда Кіплінґа)
    Читайте тут:
    Це казка про Еварру, що колись
    В заморських землях створював богів.
    Давало місто золото йому
    І каравани бірюзу везли,
    Наближеним він був до короля
    І кривдити його ніхто не смів
    Або займати словом голосним.
    Втомившись прикидатися, з нудьги
    Зробив зі злота й перлів бога він
    В коштовній діадемі з бірюзи,
    В якого очі сяяли людські.
    І він од слави й гордощів сп’янів,
    Бо всі, як Богу, кланялись йому,
    І написав: «Творіть Богів ось так,
    Хто зробить їх інакше, той помре.»
    Він був шанованим… А згодом вмер.

    Читайте про Еварру, що колись
    В заморських землях створював богів.
    Еварра в місті без достатку жив,
    Що каравани втратило усі.
    І майстра переслідував король,
    І городяни зневажали теж.
    І він, пошарпаний від поту й сліз,
    Назустріч сонцю бога змайстрував,
    А блиск од нього сіяв жах довкруг.
    Король і місто визнали його
    І він од слави й гордощів сп’янів
    І написав: «Творіть Богів ось так,
    Хто зробить їх інакше, той помре.»
    Він був шанованим… А згодом вмер.

    Читайте про Еварру, що колись
    В заморських землях створював богів.
    Еварра із людьми простими жив,
    В селі, що загубилося між гір,
    І вирізав із впалої сосни
    Він бога і наніс на щоки кров
    Овечу, очі з ракушок зробив,
    Взамін волосся дикий мох поклав,
    Корону богу із соломи сплів.
    Його майстерність славило село,
    Несли йому мед, молоко і сир.
    Еварра збожеволів од похвал
    І написав: «Творіть Богів ось так,
    Хто зробить їх інакше, той помре.»
    Він був шанованим… А згодом вмер.

    Читайте про Еварру, що колись
    В заморських землях створював богів.
    Не сповна розуму Еварра був,
    У нього в мозку вирувала кров,
    Тому він жив самітником завжди
    З худобою, обгорнутий рядном,
    На пальцях рахував і розмовляв
    З деревами, з туману кепкував.
    Коли ж звелів до праці стати Бог,
    Він ідола зліпив з багна й рогів,
    Огидного, в короні із трави.
    І рев худоби у вечірній час
    Йому здавався схваленням юрби,
    Він простогнав: «Творіть Богів ось так,
    Хто зробить їх інакше, той помре.»
    Ревла худоба… Згодом він помер.

    Душа його потрапила у рай
    І він побачив чьотирьох богів
    І надписи, і подив огорнув
    Еварру, що він дурно працював.
    Промовив Бог зі сміхом: «Це твоє.»
    «Я грішний!» – закричав Еварра. «Ні.
    Якби ти щось інакше написав,
    Залишились би каменем боги,
    І не довідався б ніколи я
    Про дивний твій вражаючий закон,
    Залежний від хвали юрби й корів.»
    Еварра засміявся зі слізьми
    І викинув богів із раю геть.

    Це казка про Еварру, що колись
    В заморських землях створював богів.


    Рейтинги: Народний -- (5.7) | "Майстерень" -- (5.87)
    Коментарі: (3)


  46. Вікторія Торон - [ 2016.11.10 05:13 ]
    У світі, німому, як здиблений айсберг
    У світі, німому, як здиблений айсберг,
    ми всі обдаровані (так видається)
    свободою волі.
    У часі, що плине, куди —невідомо,
    де прудко ховається ящірка суті,
    у чому — свобода?

    Можливо, праві вони, ті, хто шукає
    народного батька, вождя і "світило" —
    із ним буде легше?
    Усім розтолкує, що треба любити,
    для чого страждати, для чого старатись
    і що усе значить.

    Щоранку незаймана свіжа палітра
    розкішних емоцій на тебе чекає —
    які з них обрати?
    Кого пожаліти, кого засудити,
    кому не пробачить, кому присягнути,
    чим день заяснити?

    З морозу самотності вскочити в хутро
    спітнілих обіймів, щоб тануло серце, —
    чи радість не в цьому?
    Проблем екзистенції щоб не бувало,
    холодних питань, що звіряєш у небо
    (а з неба — ні слова)!

    У світі, німому, як здиблений айсберг,
    ми всі обдаровані (так видається)
    свободою волі.
    У часі, що плине, куди — невідомо,
    де прудко ховається ящірка суті,
    у чому — свобода?

    2016


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.46) | "Майстерень" 5.5 (5.5)
    Коментарі: (4)


  47. Серго Сокольник - [ 2016.11.10 00:06 ]
    Конгеніально-літературне
    Іде на скін осінній день
    У беззмістовності пісень
    Про те, що є... Чи майже є...
    І ти брехню, мов правду п"єш,
    І так минає день життя,
    Що відійде у забуття,
    Коли б не ВІН...
    Бо у душі
    Неначе дзвін-
    Це йдуть вірші
    З порталу космосу- тобі...
    І серце відпускає біль...
    Дзелень-дзелень...
    Немов дзвінок,
    Що закликає на урок,
    Тебе несе в фантазій край...
    Ти хвилювання не ховай...
    Прийми пологи у душі-
    Ось-ось народяться вірші,
    І ти у них, немов дитя,
    Летиш у мрії забуття...
    Дзелень-дзелень...
    Іде трамвай
    З останнім вигуком "бувай !"
    З його відкритого вікна,
    З якого дивиться ВОНА,
    У ті часи, де сонця світ
    І так позаду мало літ...
    У ті краї, де світлі сни,
    Де мама і нема війни...
    І відійшов... І вже нема...
    І в серце наповза пітьма...
    В його розстібнутий кошІль
    Сумні складаються вірші...
    Дзелень-дзелень-
    Це дзвін по нас.
    Бо неодмінно прийде час,
    Коли в зав"язаний кушак
    Вкладем останнього вірша,
    І відійдем у ті краї,
    Де всі написані твої
    Вірші своїм живуть життям...
    А ти?..
    Чи був?..
    Чи жив ти сам?..


    © Copyright: Серго Сокольник, 2016
    Свидетельство о публикации №116110901170


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (9)


  48. Віктор Кучерук - [ 2016.11.09 23:59 ]
    Прикмети старості
    Лиш трембіти голосні
    Засурмлять мені в Карпатах, –
    Стануть радісними дні
    В стрімголовім вирі свята.
    Краю мрій і сподівань,
    Ми зустрінемося скоро, –
    Подаруй душі світань
    Миті світлі та прозорі!
    Хай дружина-вереда
    Посумує за горою,
    Як гуцулка молода
    Привітається зі мною.
    Вір не вір, та до цих пір
    Часом з пам’яті не стерло,
    Як вела мене до зір
    Дівка схилами Говерли.
    Духовигті та жаркі
    Вистигали полонини
    Там, де сяяли зірки
    І горіли очі сині.
    Ох, яка ж вона була
    Ніжна, хтива і гаряча, –
    То зітхала спроквола,
    То кричала нетерпляче.
    То хотіла до людей,
    То самотності хотіла –
    То бажала бозна-де
    Упізнати тілом тіло.
    Цілував і пізнавав
    Сміх чужий і рідну муку,–
    Мов застояний не знав
    Гіркуватої розлуки.
    На добро чи на біду,
    Та мені на думку спало
    Обіцяти, що прийду,
    Щоб утішити помалу.
    Підпирали небеса
    Верховіттями смереки
    І, мов полум’я, згасав
    Повен місяць недалеко.
    Розсипалися убік
    Двох коханців зорепади, -
    І вслухався мандрівник
    У трембіт гучні розкати...
    09.11.16


    Рейтинги: Народний -- (5.61) | "Майстерень" -- (5.87)
    Коментарі: (6)


  49. Микола Дудар - [ 2016.11.09 22:25 ]
    ***
    пела Иванка пела…
    словно весь мир на фото...
    жизнь улыбается белым…
    в черном пальто лишь ноты...
    в ночь поприходят фильмы
    где-то з седьмого... рядом
    вас поцелуют сильно
    это пустяк, ладно…
    где у вас тут больница?
    ах это вы, чернила…
    надо же так напиться
    любви до пьяна с милым...
    08.11.2016.


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (5.65)
    Прокоментувати:


  50. Микола Дудар - [ 2016.11.09 22:25 ]
    ***
    ты видел многих президентов
    издалека… издалека…
    плывёт твой шар с полу-брезента
    скользит поверхности река
    и на душе полу-спокойствий
    во власти ветра - полубог!
    ты наравне средь удовольствий
    от головы
    до самих ног…
    09.11.2016.


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (5.65)
    Прокоментувати:



  51. Сторінки: 1   ...   591   592   593   594   595   596   597   598   599   ...   1855