ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Іван Потьомкін
2026.10.04 13:28
Мокрого , як кажуть, не залякать дощем,
А деревам дощі і радість, і винагорода,
І з-поміж них калині чи не найбільша втіха –
Мов навесні, продовжує цвісти і радувати око…
Сховалось в передчутті негоди птаство невгамовне,
У шпарки позалазили його п

Борис Костиря
2026.10.04 13:03
Танцюючий блазень прийшов потішати
Холодну, жорстоку, неситу юрбу.
Прийшов у дранті і лахмітті, не в шатах.
Усмішка крива вперезала судьбу.

До кого промовить танцюючий блазень?
Він бачить байдужість і ницість в очах.
Навряд чи це хворе суспільство

Ірина Вовк
2026.10.04 10:55
СОН ДОВЖИНОЮ У ВІЧНІСТЬ (замість Післямови) Минуло майже дві тисячі років. Вулкан, який колись за лічені години стер з обличчя землі одне з найбагатших міст імперії, давно заспокоївся і покрився новим шаром зелені. Але під цим товстим, багат

Тетяна Левицька
2026.10.04 10:54
В юрбі знайти його не можу,
У інтернетних чатах теж.
Скажи мені, далекий Боже,
Де віднайти могильний хрест?
Можливо, син спочив у гаю
Чи на заплавині ріки?
Я полечу і позбираю
Його стражденні кісточки.

Віктор Кучерук
2026.10.04 07:14
Ключ журавлиний у небі курличе,
Мов за собою гукає мене
В край, де в озерах життя таємниче
Обігріває світіння ясне.
Там невідомо нічого про осінь
І не буває ніколи зими, -
Звідти весною тепло нам приносить
Птаство, якому радіємо ми.

хома дідим
2026.10.03 22:37
ось побіжний віршик
зліплений експромтом
без використання
інструментів ші
щось подібне пишуть
радше у вівторок
тексти для суботи
вишуканіші

Артур Курдіновський
2026.10.03 20:45
Прожилки в листочках - неначе дієзи,
Що літо палке підняли на пів тону.
По-іншому дихає осінь червона,
Замовкли фокстроти. Звучать полонези.

Високі тополі, тендітні берези
Приміряли зрілості жовту корону.
Прожилки в листочках - неначе дієзи,

Вячеслав Руденко
2026.10.03 19:56
Тягніться, очі, за Ель Греко,
Спирайтесь, спини, на довгі сходні,
Кидайтесь в ноги густим смерекам,
Під стріхи лізьте в страху господнім.

Немов премудрість годинникарства
Шляхами манівців, без бою,
Хто знає, на які штукарства

Катерина Савельєва
2026.10.03 17:05
Ховаючи свої веснянi роси,
Блукаючи у лабiринтi сну,
Душа губила свої довгi коси
I випадково вiднайшла луну.

Гудуть навколо голосами оси
Та свою ложку меду облизну.
З усiх сторiн летять чутки, доноси

Борис Костиря
2026.10.03 13:57
Коли ж відбудеться отой стрибок,
Що рівновагу зірве і порушить?
Розплутається бісівський клубок,
І розвінчається мораль дворушна.
Замість мистецтва ницість і лубок
Панують, наче пісня дроворуба.

Пишу, пишу життя, немов роман,

Іван Потьомкін
2026.10.03 13:29
Одна хмара – за Йордан,
Друга на Єгипет.
Хай і сусідським деревам
Буде що напитись.
Хай і в них росте трава
Тричі на покоси...
Господь Бог не забува
Хто помочі просить.

С М
2026.10.03 12:50
як у дитини печалі дрібні
усе, що захочеш, я куплю тобі
грай кокетку, та знай мила все ж
між рук мені, легко, не утечеш
навіть коні не відтягнуть мене
шалені коні не відтягнуть мене

я помічав твій біль неясний

Тетяна Левицька
2026.10.03 12:33
Рядки лягають на папір
легким курсивом,
творю з думок чутливий вірш
у ніч вразливу.
Заповнюю шрифтами лист,
тло порожнечі —
цвяхами у блокнот вп'ялись
сюжети речень.

Ірина Вовк
2026.10.03 10:17
КАРЛ БРЮЛЛОВ: полотно «ОСТАННІЙ ДЕНЬ ПОМПЕЇ» або «…остання мить ПОМПЕЇ…» …І в цю останню, найстрашнішу хвилину Помпеї перестали бути містом окремих людей. Вулкан за мить змив різницю між золотом патриціїв і лахміттям бідняків, між вірою в Христа та с

Мирон Шагало
2026.10.03 09:42
Вже тиша в саду цвіткунами сюрчить,
в павутинці сріблястій — зупинена мить,
вже втому шепоче вечірня зоря
і мене милота обіймає твоя.

А завтра вже бабине літо — привіт! —
буйнобарвного світла крізь місто політ.
І знов ми відчиним для казки вікно,

Віктор Кучерук
2026.10.03 06:17
Давай поговоримо чесно і щиро
Про те, що найбільше хвилює обох:
Чому в дні прийдешні втрачаємо віру
І де у мовчанні ховається Бог?
Можливо, Всевишній втомився від криків
Та наших шалених і злих молитов, -
Чи, може, не бачить крізь темряву віку
Тих

Артур Курдіновський
2026.10.03 00:51
Ми одне від одного далеко.
Сон змінився на ранковий крах.
Ти очолюєш бібліотеку
Кращу за усі - на Небесах.

Дивиться на місто біла хмара,
І спостерігає добрий Бог,
Як старанно пишеш формуляри

В Горова Леся
2026.10.02 21:55
Ще не торкнула сивина осіння
Брюнета-осокора темних скронь ,
Рудої вільхи не горить вогонь
І соковиті під вербою тіні.
Смиренне у прощальнім омовінні
Росою, що тримається до півдня,
Стихає літо в царині осонь.

хома дідим
2026.10.02 21:13
гуляє вася
пожувавши тирси
а що ото лишається робити
йому
життя зужита пісня
звісна
слова ті й самі із тих самих літер
він випив би

Володимир Мацуцький
2026.10.02 20:34
Свобода як усвідомлення неминучості («Пробудження») У вірші [«Добрий Кабанчик»] Володимира Мацуцького філософський підтекст свободи є центральним стрижнем усього твору. Попри «дитячу» форму казки про тварин, автор порушує глибокі екзистенційні питання,

Ольга Садкова
2026.10.02 20:19
У садочку світлячки
сяють, ніби зірочки.

Я їх кілька вніс у хату.
«Подивись, — гукаю, — тату!»

А у жменьці лиш жучки.
Де поділись світлячки?

Вячеслав Руденко
2026.10.02 16:50
Оброблений канвою золотою,
Тримав він лише тишу до пори,
У зорях марився корою під горою,
Здіймаючись у церкві на хори!

У норові доконаних івентів,
Де попід небом парить Кант нудний,
Облудний розум пестив компліментом,

Борис Костиря
2026.10.02 13:39
Я відчуваю борг святий, несплатний
Перед полями і перед людьми.
Я - ніби лицар у залізних латах,
Вкриваю вічність сильними грудьми.
Я світові явлю слова закриті,
Слова, заховані у тайниках,
Слова, що небесами оповиті
Там, де ширяє нескоримий птах.

Тетяна Левицька
2026.10.02 10:34
Не знаю, чи кохав мене завжди,
чи розважався у жазі нестримній,
спиваючи із губ моїх меди,
солодкі, наче ночі лебедині.
Напевно, хто б там що не говорив,
для тебе я була палким натхненням,
веселкою посеред теплих злив,
п'янким дурманом, сло

Ірина Вовк
2026.10.02 10:04
ЯК СОТВОРИЛА ТЕБЕ МАМА"

(переспів італійської музичної класики)

„Цей ворожби старий мотив
схитрився я відкрить,
як мамі вдалося твоїй
цю вроду сотворить!”

Віктор Кучерук
2026.10.02 06:11
В життєвім ломбарді припали вже пилом
Залишені мною фрагменти надій,
Які нещодавно служили вітрилом
Для судна, що згинуло в гущі подій.
Десь там, під водою, і компас, і карта,
І пляшка зелена сухого вина, -
Утрачене мною чогось, певно, варте,
Коли

хома дідим
2026.10.01 23:54
осяяно вітражний
фірмовий день осінній
оспіваний у римах
стрункіших за мої
засипаний плодами
а поруч – все у квітах
яких ти не купляєш
і я так само ні

С М
2026.10.01 22:54
Частина I: Принц Руперт Пробуджується(0:00–4:31)

Прощавайте, дзвони майстра храму
Його кіоск і чорний кмин
Ґречність вибраного слова
Едем обіцяний
Принц Руперт при скляних сльозах
Шафран шабат кров із повік

Іван Потьомкін
2026.10.01 21:39
Прощай, Росіє! Хай буде це назавше,
Аби твоє буття зійшло на небуття.
Прощай і без прощення йди у міфологію,
Аби Вкраїна й світ тебе забули назавжди.
Нам буде з ким розмовлять по-людськи:
Народів тьми і тьми, зневажених тобою,
Уже готують словники

Світлана Пирогова
2026.10.01 20:31
Бринить над яром тиша десь далеко.
Вже обрій золотить тополі.
Осінній відчуваю солод,
Хоч морок проростає ледве-ледве.

Воркують сині, вайлуваті тіні.
І чути ніжність слів доречних,
І сутінки схилились ґречно.

Володимир Бойко
2026.10.01 19:48
Москалям на вулкані Камчатки
Закортіло пограти у «прятки».
Хто хутчіше стрибав,
Булькнув в лаву й пропав
Й не паскудить терени Камчатки.

На КП на кордоні Хорватії
Запровадили тест з демократії.

Євген Федчук
2026.10.01 19:09
Коли упхались в Україну москалі,
Її скорити дуже швидко захотіли,
Але по пиці тільки добре ухопили,
Стаючи добривом чужої їм землі,
Знайшлось не так багато світових країн,
Які б відкрито москалям допомагали,
Солдат і зброю їм у поміч посилали.
І се

Артур Курдіновський
2026.10.01 16:23
Я вип'ю келих осені гіркої,
Пізнаючи таємну благодать.
Ми так і не зустрілися з тобою...
Хіба що листям неживим загою
Безглузді мрії, що в мені болять.

Я осушу цей келих. Вмить порветься
Чекань моїх натягнута струна.

Борис Костиря
2026.10.01 14:52
Води ніколи не нап'єшся
З криниці чистої сльози.
Не зіграна на сцені п'єса.
Надірваний фагот грози.

Ти не пізнаєш цю криницю,
Її глибини, таїну.
Ідеї епохальні й ниці

Тетяна Левицька
2026.10.01 12:46
Захлинаюся зболеним віршем —
у сутемряві місяця німб.
Задивляюся в небо частіше,
щоб побачити Бога у нім.

Та пітьма затуляє Світило,
сіллю вкрила чумацький мій шлях.
Я колись божевільно любила

Ірина Вовк
2026.10.01 12:02
Сьогодні в Україні велике свято -- Богородиці Покрови...

В каштанах тоне місто вечорове –
мій древній Львове, колисковий Львове…
Застигли тіні у проміннім рвінні –
і шпилі веж,і вулиці камінні…
Це дихання епохи важкогруде –
Крилатий Лев… криниці…
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори на сторінці:

Ольга Береза
2026.09.08

Ярина Діброва
2026.08.07

Анастасія Ехо
2026.08.01

Фел Ходак
2026.07.22

Ольга Садкова
2026.07.18

Анна Марчук
2026.07.12

Паб Лімерик
2026.07.12






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




 
 
Поезія


  1. Ярина Чаплинська - [ 2015.12.14 13:09 ]
    ***
    Із швидкістю світла —
    красиво і стрімко
    ми влітаємо фотоспалахами
    по 5G цифрових магістралях
    у нанотехнологічне ХХI сторіччя.

    А стрілки старого годинника
    все так само —
    монотонно волочать по колу
    печерне каміння —
    зраду, підлість, брехню.


    Рейтинги: Народний -- (5.43) | "Майстерень" -- (5.38)
    Прокоментувати:


  2. Вікторія Фединишин - [ 2015.12.14 11:09 ]
    Пробач, що зустрілися долі

    Пробач, що зустрілися долі
    В духмяний вечір при зорі,
    Коли була з тобою поряд
    І погляд твій мені в душі горів.

    Пробач за те, що зараз я не поряд
    І марно зустрічі не жди.
    Пробач, що мій холодний погляд
    В твоєму серці назавжди.

    2014р.


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  3. Вікторія Фединишин - [ 2015.12.14 11:17 ]
    Не вір усмішці без обличчя
    Не вір усмішці без обличчя,
    бо це всього лиш маска.
    Вона до себе вабить, кличе,
    ховаючи тяжкі поразки.

    Бо ця усмішка нишком плаче,
    ніхто не бачить її болю
    і хоче буть вона найкращою,
    бажа зігріть усіх любов’ю.

    І хоче бути вона щедрою
    у своїй бідності і злидарстві,
    так, щоби найбільші ледарі
    зацікавились акторською спритністю.

    Не вір усмішці без обличчя,
    бо це лише майстерна гра.
    Вона сяє доброзичливістю
    в безличності своїй вмира.

    2014р.


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  4. Неоніла Володимирівна Гуменюк - [ 2015.12.14 10:25 ]
    Синочкові
    Тягнеться до сонця рученятами,
    Дивиться очицями зіркатими,
    Бо йому цікаво все навкруг.
    Обережно,боязко ступаючи
    Робить,ні за що вже не тримаючись,
    Свій найперший самостійний крок.

    Діти згодом всі стають дорослими,
    Колись й перед тобою,мій соколику
    Відкриються усі шляхи-путі.
    Лиш одне сказати хочу,сину мій:
    Ким би ти не став та будь людиною,
    Це найголовніше у житті.

    1981 р.




    Рейтинги: Народний -- (4.75) | "Майстерень" -- (4.63)
    Прокоментувати:


  5. Неоніла Володимирівна Гуменюк - [ 2015.12.14 10:18 ]
    Шкільна дружба
    Такого класу дружного
    Не пам"ятає школа,
    Були ми "всі за одного"
    Й "один за всіх".Довкола

    І школярі,і вчителі
    Й батьки теж дивувались,
    Усі в селі:старі й малі
    Про нашу дружбу знали.

    Коли зробити щось - гуртом,
    Скоріш за всіх справлялись,
    За бешкет теж усі разом
    Тоді відповідали.

    Успішність різною була:
    "Відмінно" й "посередньо"
    І "добре".Та не мали зла
    Чи підлості у серці.

    Якщо,бува хто і хворів,
    Відвідували часто.
    На іменини - всім пиріг
    Й напій солодкий з яблук.

    Та й розлетілися у світ,
    Кожен знайшов стежину,
    Якою йде багато літ,
    Робота,дім,дружина.

    А втіхою тепер для нас
    Є діти й онучата,
    Та пам"ятаємо свій клас,
    Хоча й роки промчали.

    Усі ми дружим й дотепер,
    А зустрічі - у радість,
    Вважаєм за братів й сестер
    Тих,з ким колись навчались.

    2015 р.


    Рейтинги: Народний -- (4.75) | "Майстерень" -- (4.63)
    Прокоментувати:


  6. Віта Парфенович Віва ЛаВіта - [ 2015.12.14 10:23 ]
    Вертайся!
    Зимно тілу від морозу,

    А душі – від протягу,

    Мовчки я ковтаю сльози,

    І прямую потягом,

    В літо, де щасливі разом,

    І за руку ти мене...

    І нема слідів образи...

    Час не здожене!



    Вертайся!

    Я хочу, щоб поруч ти!

    Зізнаюсь –

    Без тебе доволі зимно...



    І як тебе забути?

    І як тебе знайти?



    Якби могла...

    На жаль...

    В розлуці хто з нас винен?



    Я шукатиму твій образ,

    Відголісся – погляди.

    Надто все було серйозно,

    І душа без одягу,

    Просто лине в люди, в зиму,

    А навколо – простори,

    Головне не заблукати,

    Не лишитись осторонь...



    Вертайся!

    Я хочу, щоб поруч ти!

    Зізнаюсь –

    Без тебе доволі зимно...



    І як тебе забути?

    І як тебе знайти?



    Якби могла...

    На жаль...

    В розлуці хто з нас винен?


    Рейтинги: Народний -- (5.37) | "Майстерень" -- (5.29)
    Коментарі: (4)


  7. Сніжана Козачка - [ 2015.12.13 22:59 ]
    Мандрівка революцією
    Стареньке вело «Україна»
    Мене катало вулиця́ми,
    Які закутала калина,
    Червоно-чорними руками.
    Понагинали спини верби,
    А на коліна не присіли,
    І реготять ромашки небу,
    Хоч злодії по них ходили.
    Покошена трава запахла,
    Ще більше, ніж жива, радіє −
    Так більша слава їй і шана,
    Вона ж накормить і зігріє.
    ……………………………..
    Між барикадами кермую,
    Бачу там гасло «Банду геть!»
    А пацифісти галасують:
    «До провокацій не підем!»
    Лякають зміни радикальні
    Системи власної усіх
    Лунають співи на майдані,
    З повстання роблять просто сміх.
    Але шістнадцятого січня
    Після законоухваля́нь
    Почув люд націоналістів
    Й пішов за ними до повстань.
    Там, на «Грушевського» події
    Розставили крапки над «і» −
    Все ж можна розгортати дії
    В революційній течії́…
    Вдалося Віктора прогнати
    У лютому лиш через те,
    Що більшість наших демонстрантів
    Пішли за правими уже.
    Однак, система надто сильна..
    Російська банда, що прийшла
    Повстань процес призупинила
    І бандюків уберегла.
    Політики у перемозі,
    Народ ні з чим так і зоставсь
    Ціною жертв героїв сотні,
    Формат у владі іншим став.
    Та не пора «складати зброю»:
    Корупція іще жива,
    Вбивці «Небесної» на волі,
    В політиці ідуть дива..
    Реформ суттєвих не поча́лось,
    У економіці обвал,
    Люстрація, частково, стала
    Формальною тепер, нажаль.
    Майдан не був спокійним, тихим,
    Та позитив приніс гучний,
    Бо хто зна, скільки злодій лиха
    За рік правління б начворив.
    Напевно, Янукович взявся б
    Виборювати новий строк.
    Звичним шляхом фальсифікацій
    Здобув свавільну владу б знов.
    Для нас величним є здобутком
    Консолідація людей,
    Нові патріотичні рухи,
    Та розвиток благи́х ідей.
    Проте, лишається факт фактом:
    Не переміг іще майдан
    Треба докласти сил багато
    Щоб вирватися з тих оман.
    І з пострадянським злим минулим,
    Скінчити раз і назавжди,
    Де всяка людяність заснула,
    З яким жили ці двадцять три…
    Ми знаєм, що не зруйнувавши
    Олігархічний кримінал
    Не буде вільної держави,
    Життя не буде знову нам.
    Війна агресорів Росії
    Боротись заважає теж
    Та очевидне розумієм:
    Розформувати треба все ж
    В державнім механізмі сфери.
    Країні зміни треба вкрай.
    Нехай полишуть мародери
    Мій найдорожчий рідний край.
    ………………………………
    Я хочу їхати і далі,
    І роздивлятись краєвид...
    Он сходить сонечко медаллю,
    Ми здобуваєм знову мир…
    Козачка Сніжана Репеченко
    2015р


    Рейтинги: Народний -- (5.25) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  8. Лілея Дністрова - [ 2015.12.13 22:48 ]
    У сніжній віхолі мрій...
    Прилинь, прилинь у віхолі сріблястій,
    І у полоні круговерті зацілуй...
    Танком сузір'їв, маревом зірчастим
    Сонет кохання на зіницях закарбуй.  

    Лети, лети у мандри неокраї,
    Міжгалактичні далі...крізь захмарні сни.
    Сипни з небес кришталь думок яскравий...
    Зігрій...вчаруй...наснаж у гаморі зими...  

    Стели, стели перлистих днів надії,
    Розвіюючи вільним подихом пітьму...
    Сплети, сплети мереживо у мрії,
    Що ясно мерехтять сніжинками в танку.

    2015 р.


    Рейтинги: Народний -- (5.3) | "Майстерень" -- (5.44)
    Коментарі: (10)


  9. Світлана Майя Залізняк - [ 2015.12.13 22:08 ]
    Положення левентик

    Може, в душевнохворих душа, як перст, не болить...
    Їм хочеться неба, зеленої тиші-глибіні.
    А думка-ореля надщербленим крайчиком "хить...".
    Крапчастий екран - зі стрічками Хічкока, Фелліні.

    Дзеркала-примари... міняється відеоряд...
    Накочують хвилі, пітніє казенна сорочка...
    Чи знала я муки невільних у діях? Навряд.
    Жалію у балії цинковій щуку, линочка.

    У час крововиливів, зрад і геройських смертей
    Варення з айви - найприємніші ліки від стресу.
    Товпою затоптаний в сажі новий Прометей.
    Три гейші розкидали фантики із мерседеса.

    Айвенго все бореться з нежитем, хлебче глювайн.
    Вигулює лірика в хутрі напахчена фіфа.
    Плети, Пенелопо... Знов снився кухонний комбайн,
    Намащені йодом коліна купальниць і піфій.

    Пішли мудрагелі-діди в затуманений схрон.
    Лишили ріллю, безпритульні човенця, причілки.
    Онукам - знімати із вух серпантин виногрон
    І курси міняти - у бурю та щопонеділка.

    Спасе наші душі лускаті-сяйні фордевінд.
    Терплячим дарує Нептун сухопуття бакштаги.
    За полем блекотним - ні драчок за нафту, ні бід...
    Лиш Альфа, Омега, розцвічене айстрами Благо.


    2015


    Рейтинги: Народний -- (5.77) | "Майстерень" -- (5.89)
    Коментарі: (2)


  10. Наталя Мазур - [ 2015.12.13 22:51 ]
    Місто не спить
    Небо над містом в мереживі чорних дерев
    Храмовим шпилем підперто і списом ялини.
    Присмерк вечірній, що зітканий з тисяч химер,
    Світла ліхтарного переривають краплини.

    Місто натомлене шурхіт коліс оповив,
    Тьмяна бруківка підхоплює їх колискову.
    Вулиць дотичних безлюдні, вузькі рукави
    Кличуть у безвість пірнути, страшну й загадкову.

    Місто зітхає, йому би спочити на мить,
    Вимкнути світло, машини, людей і розмови.
    Скільки століть промайнуло, та місто не спить...
    Просто містам так судилось – не спати ніколи.


    07.12.2015р.


    Рейтинги: Народний -- (5.53) | "Майстерень" -- (5.64)
    Коментарі: (8)


  11. Адель Станіславська - [ 2015.12.13 21:10 ]
    Затишшя
    Затишшя також потрібне.
    Ще кажуть: либонь, перед бурею...
    Буденність краплинно-дрібно
    у горлі гірчить мікстурою...

    І так чогось мілко-мілко,
    і тісно душі неприкаяній...
    Мов десь дотліває зірка,
    затлумлена братом каїном.

    Мов десь вигорає свічка,
    мільйони разів запалювана,
    і скупо (все рідше й рідше)
    теплом мерехтять проталини...

    Затишшя... Льодово-зимне...
    Зігріти би душечку бурею,
    що пристрасно і нестримано
    ввірветься у світ Магурою*!

    2015
    * Донька громовержця Перуна, хмарна діва, у слов'янській міфології прекрасна , крилата , войовнича.


    Рейтинги: Народний 6 (5.51) | "Майстерень" 6 (5.68)
    Коментарі: (8)


  12. Сергій П'ятаченко - [ 2015.12.13 21:53 ]
    #Зрада_перемога
    сніг випав так швидко ще швидше розтанув
    не ясно це зрада чи це перемога
    осінній тріумф і зимова омана
    лягають під ноги

    посипались букви сніжинками з книги
    вода над отарами жаб замерзає
    стріла тридев’ята прокльовує кригу
    царівни немає

    і риби якби ж то була у них шия
    плечима б знизали й сказали будь ласка
    попробуй в зустрічних вгадати кощія
    на кожному маска

    зима відступила тепер все пропало
    і нам не вгадати хто злив цю декаду
    а ті хто у курсі ті нам не сказали
    напевно це зрада

    або перемога що завжди з тобою
    стріла пробиває зневіру зимову
    дивись он царівна ступає водою
    сніг падає знову

    5.12.2015


    Рейтинги: Народний -- (5.48) | "Майстерень" -- (5.56)
    Коментарі: (2)


  13. Сергій П'ятаченко - [ 2015.12.13 21:33 ]
    Каштани і гільзи
    Ти ідеш розриваючи навпіл повітряні маси
    восени вони мають крихкий і знервований стан
    ти ідеш відділяючи простір собою від часу
    і в шпарини між ними летить за каштаном каштан

    і блищать наче гільзи чи мідні прикраси жіночі
    за одним нагинаєшся й міцно стискаєш в руці
    десь на розі Соборної і швидкоплинної ночі
    яка стежить печально за нами в оптичний приціл

    і здається печаль за сестру свою радість точніша
    розуміння цього уповільнює врешті твій крок
    зупиняєшся ти потім час і у просторі тиша
    ти свій палець кладеш на каштан хтось кладе на курок

    наближається ніч піднімається вітер зі сходу
    крізь шпарини і пальці просочиться всюди і скрізь
    і в осіннє повітря цих вулиць додасть трохи згодом
    запах прілого листя і запах відстріляних гільз
    01.11.15


    Рейтинги: Народний -- (5.48) | "Майстерень" -- (5.56)
    Коментарі: (2)


  14. Ігор Шоха - [ 2015.12.13 20:07 ]
    Караул!!?
    Ой не тому, що ми пілоти,
    руйнує рать родную Русь.
    Але розборкою польотів
    прийдеться ще – колись… комусь…

    Коли анексія – не мито,
    на часі є воєнний стан.
    Расєя хоче закусити.
    У лугандонії – корито,
    а у Криму – Афганістан.

    Не діє, – слава Курултаю!
    Гібридний молох сарани
    із-за границі виповзає
    змією іга і війни.

    Немає миру без нагана.*
    Велить устав іти у бій,
    але у розпалі подій
    умили руки отамани,
    на абордаж ідуть погани
    і не стріляє вартовий.

    Коли мурло ішло у хату,
    не запитали, – хто іде!?
    Не попередили, – стояти!
    А не уміє – зупиняти,
    бо не зупиниться ніде.

    І за окраїнами краю,
    де буйна наволоч пішла,
    червоне пір'я у орла
    на всі боки летіти має.

    То на війні – як на війні.
    А тут іде орда несита
    усе украдене ділити...
    І «иже с ними», а чи ні
    огидні покручі на дні,
    а воля вимагає, – бити!

    2015


    Рейтинги: Народний -- (5.57) | "Майстерень" -- (5.93)
    Коментарі: (2)


  15. Ярослав Чорногуз - [ 2015.12.13 18:17 ]
    Чиясь замріяна хода
    Зима із вкрапленнями снігу,
    Який лишився по садах.
    У замерзаючу відлигу
    Все небо – як з туману дах.

    Десь на алеї тихнуть кроки -
    Чиясь замріяна хода.
    І вітерець рожевощокий
    Опале листя підкида.

    Ще романтичний дух витає,
    Хоч тьмяне вже його лице.
    Гуляє осінь золотая
    Під руку тихо з морозцем.

    4.12.7523 р. (2015) Київ, ботанічний сад.



    Рейтинги: Народний -- (6.99) | "Майстерень" -- (7)
    Коментарі: (6)


  16. Ігор Шоха - [ 2015.12.13 18:45 ]
    Нон ґрата Парнасу
    Перевелися уже пілігрими.
    Барди й паяци почили в раю.
    Кануть у Лету гармонія, рими.
    Мода на ню, парвеню, дежавю.
    Тихо орудує сапою лихо –
    гвардія типу режиму ЦеКа.
    Із неоліту виказує пи́ху
    неоеліта з душею совка.
    Є менестрелі, нема панацеї.
    І спонукає неволя людей
    йти у нікуди, заради ідеї,
    що обіцяє – ніколи й ніде...
    Дереворити – химери... Пенати –
    поутікали до іншої хати.
    Гаряче жити у вирі подій...
    Має юродивий що приміряти:
    торбу позичену, посох чужий
    і суєвір’я лихої недолі.
    І не рятує Висоцький і Цой.
    У позачассі, тамуючи болі,
    йде одинокий ліричний герой.
    Думає, – поки іду за юрмою,
    мушу носити за неї суму.
    А сповідаючись, каже Йому:
    – Маю водити її за собою
    і видавати себе з головою
    щирою лірою бозна-кому.

    2015


    Рейтинги: Народний -- (5.57) | "Майстерень" -- (5.93)
    Коментарі: (2)


  17. Олексій Могиленко - [ 2015.12.13 14:37 ]
    Небо не мовчить


    Буває, в небо кулаки
    Ми піднімаєм в гніві, люті:
    „О, Боже, де Ти? Не мовчи!
    Як міг Ти нас уже забути?”

    Здається, небо все мовчить,
    Спалити очі може сонце.
    Ти в гніві в небо не дивись,
    А краще в свою душу, в серце.

    Я знаю, правди на землі
    Не має, не було, не буде.
    Та справедливість є, повір.
    Не нам судить, є вищі судді.

    Найвищий суд – на небесах,
    Земний найвищий – твоя совість.
    Вона і вдень, вночі у снах
    Відкрити серце твоє хоче.

    Ти в очі сироті заглянь
    І подивися на каліку.
    На тих, хто хімій для життя
    Прийняв без міри й ліку.

    Не відвертайся, хай болить,
    Нехай пройме тебе від болю.
    Бездонне небо не мовчить,
    Воно схилилось над тобою.
    15.09.2012


    Рейтинги: Народний -- (5.43) | "Майстерень" -- (5.42)
    Прокоментувати:


  18. Олексій Могиленко - [ 2015.12.13 14:30 ]
    Тернистий шлях


    І знов упав, і знов гріхи
    Й лукавий шепіт сатани:
    "Ти впав, ти мій, радій життям,
    Я все лишень тобі віддам;

    Дивись, усі отак живуть -
    Широкий шлях, просторий путь,
    Брати і сестри тут ідуть;
    Вузенька стежка - тільки ями,
    Вернись, підеш тепер із нами".

    Спіткнувсь, упав, душа болить,
    Але не хочу більш грішить;
    Солодкий гріх - гірка отрута,
    Не шлях широкий - то болото.

    Давно оце душа пізнала:
    В гріхові радості немає
    І волі в рабстві не буває.
    Лукавий вже хай не шепоче,
    Хоч впав, але іти за ним не хочу.

    І знов упав, і знов гріхи...
    Молюся Богу: "Мене прости".
    Я вірю, бачу - пробиті руки
    Лікують душу, знімають муки.

    А ніжний голос мого Христа
    З любов'ю кличе в небеса.
    Встаю, беру свого хреста,
    Хоч падаю, але вперед іду.
    Вже скоро, Господи, прийду.
    12.12.2004


    Рейтинги: Народний -- (5.43) | "Майстерень" -- (5.42)
    Прокоментувати:


  19. Світлана Костюк - [ 2015.12.13 06:27 ]
    Босоніж в небо

    палахкотіла як свіча на вітрі злому
    крізь час і чад і листопад і дику втому
    секунди жмутками листків в`язали будні
    і миті ці мені були вже незабутні...
    а я стояла на вітрах не трепетала
    любов світилася в очах любов палала
    була сильнішою стократ за всі незгоди
    була немов осінній сад і тихі води
    немов поліське джерело під журавлями
    що гублять втомлене крило летять над нами
    була кривавником густим пучечком м`яти
    ніхто мене у тому сні не смів спиняти...
    твоєю стала а чи ні - сама не знаю...
    жила мелодія в мені відлунням раю...
    жила любов до цих людей до світу цього
    душа босоніж в небо йшла - шукати Бога...


    Рейтинги: Народний -- (5.86) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (10)


  20. Вікторія Торон - [ 2015.12.13 04:30 ]
    Жорсткі свободи правила учить
    Жорсткі свободи правила учить--
    неначе в крижану ступати воду,
    перетинати течію без броду,
    коли душа у паніці кричить;
    у невідому вирушивши путь,
    не знати, чи далеко до нічлігу,
    знесилено, засапавшись від бігу,
    боятись, що тебе переженуть;
    щомиті відриватися від мрій
    на поклик прозаїчної задачі,
    коли в очах темніє від невдачі—
    себе лиш винуватити у ній;
    забути про поезію зітхань,
    безвиході, всерівності, покори...
    Ти сам в своїм житті долаєш гори,
    ти—архітектор шансів і бажань.
    Це страшно—від тривоги знемагать
    і хід життя усталений ламати…

    Та хто дозволив демонів призвати
    і на мечі свій страх перекувать?

    2015


    Рейтинги: Народний -- (5.46) | "Майстерень" -- (5.5)
    Прокоментувати:


  21. олександр квітень - [ 2015.12.13 00:04 ]
    Волки в овечьей шкуре
    В лживых законах ПУТИНСКИХ приставов
    Сладкая ЛЕСТЬ-отрава
    РОССИЯНЕ-не становитесь ФАШИСТАМИ
    Нет у фашизма правды
    ;;;;;;;;;;;;;;;;;;;;;;
    ГОРЬКАЯ ПРАВДА в словах МАКАРЕВИЧА
    Поперек горла стала
    Тем чья в овечьей шкуре блеючи
    Волчая пасть с оскалом
    ;;;;;;;;;;;;;;;;;;;;;;
    КТО разжигает междуусобицу
    В ДУМЕ цитируя ГЕББЕЛЬСА
    ЗВЕРЬ в православной церкви МОЛИТСЯ
    Перед ИКОНОЙ крестится
    ;;;;;;;;;;;;;;;;;;;;;;
    НЕТУ ИУДЫ в нашем ОТЕЧЕСТВЕ
    Есть на РУСИ изменники
    Ночью взывает палач к человечности
    Утром на трупах ценники…….
    ;;;;;;;;;;;;;;;;;;;;;;
    Вечером ОДЫ во славу величия
    Днем воронье в наградах
    РОССИЯНЕ нету денег у нищего
    У ОККУПАНТОВ правды

    «Олександр Квітень»
    м.Мукачево
    2 червня 2014 року


    Рейтинги: Народний -- (5.29) | "Майстерень" -- (5.29)
    Прокоментувати:


  22. олександр квітень - [ 2015.12.13 00:51 ]
    Знедолена
    Вічно знедолена
    завжди обкрадена
    в шинку закладена
    з лихом побратана
    ти Україна моя
    Вільний народ твій
    живе як за гратами
    люди вже ставши
    від праці горбатими
    ходять і досі
    в сорочках полатаних
    де ж твоє добре ім"я
    ____________________
    Квітка зів"яла
    тираном підкорена
    війнами стомлена
    голодоморами
    чую я плач
    над твоїми просторами
    сльози гіркі як полин
    вічність застигла
    й очима суворими
    спостерігає
    за хлопами хворими
    що проміняли
    Вкраїну з соборами
    на територію гроші
    та чин

    Олександр Квітень
    м.Харків
    15 травня 1996 року



    Рейтинги: Народний -- (5.29) | "Майстерень" -- (5.29)
    Прокоментувати:


  23. Олена Малєєва - [ 2015.12.12 23:35 ]
    Чемні дівчата
    Чемні дівчата не пишуть вірші,
    Чемні дівчата вчаться у вишах,
    Чемним дівчатам не до кохання -
    Лише на себе їх сподівання.

    Чемним дівчатам в житті нелегко.
    Чемних дівчат не пускають у пекло.
    У чемних дівчат замість мрій лиш цілі,
    Ще в них свої, а не штучні, вії.

    Чемні дівчата не колять губи,
    Мають свої, невеличкі, груди.
    У чемних дівчат маленька зарплата,
    Чемні дівчата обожнюють тата.

    Чемні дівчата не палять сигари,
    Чемних дівчат не зустрінеш у барах.
    Чемних дівчат не затягнеш у койку,
    Ні поодинці, ані по двоє.

    Чемні дівчата працюють гідно,
    За чемних дівчат нікому не встидно,
    Я скажу більше: на них всім плювати,
    Крім, хіба що, їхнього тата.

    В чемних дівчат є лиш один недолік:
    Коли на них всім на світі пофіг,
    У чемних дівчат не витримують нерви -
    Ось звідкіля і беруться стерви!


    Рейтинги: Народний -- (5.38) | "Майстерень" -- (5.34)
    Коментарі: (2)


  24. Ігор Шоха - [ 2015.12.12 22:10 ]
    Статуетки-бовванчики
    ***
    У Пітері нова культура –
    із порцеляни фетиші
    путініани без душі:
    або у образі лемура
    (Lemurа catta? Ката гуру?)
    або сидить на «кукиші».

    ***
    Не сидиться і не спится Вові.
    Отамо – і гроші, і бої,
    онино – сусіди, і корова,
    отуто здихає, ген – здорова.
    Ось і тягне у чужі краї.

    ***
    Йому увага є усюди
    і забувають лизоблюди,
    що пожирає їх вампір.
    Але купують шалапута:
    хелло серійне... хтиве... люте –
    і не людина, і не звір.

    ***
    На царя його еліта маже,
    а у небі Божий перст покаже,
    хто «кришує» вихреста попів.
    Невідомо, як ще карта ляже...
    А за еМПеЦе діяння каже,
    що живе за тридцять срібняків.

    ***
    Мочить, мучить, убиває
    і ніхто не знає,
    де й коли біля сараю
    під собаче, – баю-баю
    і воно сконає.

    ***
    Злісний карлик нагнітає з ложа
    ненависть до всього, що живе.
    Та живе звичайно переможе
    неживе, конаюче, вороже
    Каїнове дзеркало криве.

                                  2015


    Рейтинги: Народний -- (5.57) | "Майстерень" -- (5.93)
    Прокоментувати:


  25. Людмила Калиновська - [ 2015.12.12 22:40 ]
    Час

    Як пісок межи пальці, час,
    і не має ніяких меж
    зупинити незламних нас,
    що на варті пісочних веж.

    Скільки б ти не чекав вогню –
    не запалиш вологий хмиз:
    негостинне твоє меню,
    чай солодкий давно прокис.

    Ти чекаєш торкнутись щік,
    порятунок не скоро твій –
    вже на відліку інший бік,
    це не відлік уже, а бій.

    Заметілі укриють слід,
    ковдра знову впаде до ніг,
    хто ти – той, що дивився вслід,
    хто ти – той, що услід побіг?

    Намальований жовтий смайл
    усміхатиметься щораз,
    Коли ти видалятимеш файл,
    з монітору, що бачив нас…


    Рейтинги: Народний -- (5.56) | "Майстерень" -- (5.49)
    Коментарі: (2)


  26. Людмила Калиновська - [ 2015.12.12 22:19 ]
    ***
    Прощатися, прощати, не любити…
    Цей дивний стан нікому не прощу –
    собі, що полюбила, дивом, жити
    і вірити і райдузі й дощу…

    Тобі, що ти таке собі дозволив:
    украсти душу й блиск моїх очей
    тоді, коли ходила чистим полем
    як лань, і не сахалася людей…

    Тоді, коли відміряла спрокволу
    гріхів смертельних – стільки скільки є,
    і вітряків, що світ перемололи
    на крок вперед не зіграних прем’єр…

    Собі, смертельно втомленій жахами,
    що – упаду. Не піднімусь. Ніяк –
    я не прощу. Та будувати храми
    нізащо вже не кину, позаяк…

    Прощатися, прощати і… любити,
    що зліплене, що створене з піску,
    мені з народження було привите,
    зі сповитку.


    Рейтинги: Народний -- (5.56) | "Майстерень" -- (5.49)
    Коментарі: (2)


  27. Зоря Дністрова - [ 2015.12.12 21:45 ]
    ***
    Мовчання – як знак. Слова, заморожені в часі.
    Як добре, що стіни глухі, не чути в них шепоту.
    Як добре, що біль – це тільки таблетка від трепету
    В грудях. Як добре, що ти… тільки тінь на терасі.

    А тиша мовчить… А тиша шепоче словами твоїми,
    Що вітер приніс на плечі. І їм опиратися годі.
    Вони, наче спомин, такі невиразні й холодні.
    Вони, наче тінь від ліхтарні біля каплиці Боїмів.

    Мовчання не скресне. Мовчання – то повесні крига.
    Слова проростуть, хоча ґрунт буде зовсім чужим.
    І тінь на терасі, мій спомин, розтане, як дим.
    І зболене серце колись відігріє відлига…


    Рейтинги: Народний -- (5.44) | "Майстерень" -- (5.38)
    Коментарі: (6)


  28. Любов Бенедишин - [ 2015.12.12 18:58 ]
    ***
    Небес блакитним перламутром
    глибокий погляд заяснів...
    Чи ця зима не любить хутра?
    Не беручка до ковзанів?

    Контрасту легітне контральто...
    Відлуння нотки золоті...
    І шпацирує по асфальту
    зима в осінньому пальті.

    11.12.2015


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (23)


  29. олександр квітень - [ 2015.12.12 16:56 ]
    Россияне опомнитесь
    РОССИЯНЕ ОПОМНИТЕСЬ!!

    Не судите не судимы будете
    Не зовите милостью разбой
    Не молитесь на иконы Путина
    Дьявол он не может быть святой
    ---------------------------------------------
    Как не может армия опричников
    Видеть слезы наших матерей
    Нет и тени Русского величия
    В волчьей стае "вежливых людей"
    -----------------------------------------------
    Как и нету тени у сомнения
    Что без крови нет глубоких ран
    Нету у вражды благословения
    Нет России больше у славян!!!
    Олександр Квітень 15 липня 2014 року


    Рейтинги: Народний -- (5.29) | "Майстерень" -- (5.29)
    Прокоментувати:


  30. олександр квітень - [ 2015.12.12 16:33 ]
    Посланіє путлєру і його москальським фарисеям з мукачево або ( запамятай тиран)
    Прийдешній час немов чиєсь прокляття
    Колись сусіди , нині вороги….
    Москва війни розпалює багаття
    Лихим тиранам війни до снаги
    •••••••
    Давно ходили Римські легіони
    Землі було їм мало і рабів
    Людські життя , чиїсь чужі закони
    Зникали під ударами мечів
    •••••••
    Проходив час , ось варвари зміцніли
    Розтяли Рим як кволе каченя
    Запамятай тиран !!! Немає сили
    у люті
    Як і нема її в піснях
    Що іх співають вірні фарисеї
    «про велич нації» « чудовий руський світ»
    Той світ- жебрак голодний невеселий
    З протягнутою шапкою стоїть
    •••••••
    А пам’ятаєш орди Чингиз-хана
    Завзято підкоряли племена
    І як стогнали триста літ Славяни
    Під ношею татарського ярма
    •••••••

    А де ж тепер імперія монголів ???
    Розпалася в брудних сухих степах !!!
    Запамятай тиран !!! Що вітер волі
    Не зупинити в тюрмах ,таборах
    •••••••
    І дух свободи неможливо вкрасти
    Спалити , як ти вже спалив Донбасс
    І пам’ятай !!! Що не у владі щастя
    А у КОХАННІ …Що живе у нас
    У ВІРІ В БОГА !
    У УСМІШЦІ СИНА !
    У КРАЄВИДАХ РІДНОЇ ЗЕМЛІ !
    Ще пам’ятай
    НЕ ВМЕРЛА УКРАЇНА
    Хоч як не намагались москалі !!!!
    •••••••
    А може хочеш славу Бонапарта
    І величі російського царя
    І влади Тамерлана……..
    ОЙ не варто !!!
    Бо БОГУ не залишиш хабаря
    Коли ВСЕВИШНІЙ запитає стиха
    Тебе !!!
    За душу що занапастив
    За кров за ворожнечу і за лихо
    Йому не знайдеш відповісти слів
    •••••••


    Не зможеш відповісти і за долі
    Загиблих і скалічених синів
    За покликом російської сваволі
    На теренах гібридної війни
    •••••••
    Свої гріхи ти не відмолиш з часом
    А злочинам не буде забуття
    За КРИВДУ НА РОЗДЕРТОМУ ДОНБАССІ !!!
    За сльози і загублені життя !!!


    ОЛЕКСАНДР КВІТЕНЬ
    30 листопада 2015 року
    М. Мукачево –смт Городок (Макарів -1)


    Рейтинги: Народний -- (5.29) | "Майстерень" -- (5.29)
    Прокоментувати:


  31. Неоніла Володимирівна Гуменюк - [ 2015.12.12 15:06 ]
    Паперовий кораблик дитинства
    Пливе кораблик паперовий
    Струмочком,наче морем синім.
    Мені ж пригадується знову
    Моє далекеє дитинство.

    Ми теж кораблики пускали
    Після дощу в калюжах радо,
    І себе гордо уявляли,
    Що стоїмо ми за штурвалом

    Справжнього судна в океані,
    А шепіт хвиль,неначе пісня,
    Вітаються дельфіни з нами,
    Як друзі весело й привітно.

    Ми дійсно були фантазери,
    А час спливає за водою.
    І той кораблик із паперу
    Забрав дитинство із собою.

    2015 р.


    Рейтинги: Народний -- (4.75) | "Майстерень" -- (4.63)
    Прокоментувати:


  32. Неоніла Володимирівна Гуменюк - [ 2015.12.12 15:17 ]
    Живи,мудра книго!
    У вік інтернету та космосу,
    Суцільного телебачення,
    Здавалось би нині для кожного
    Вже книга не має значення.

    Все бачимо,знаємо,вміємо
    Із сайтів,фейсбуків та форумів,
    Та книгу нічим не замінимо,
    З неї ж набираємось розуму.

    А починали з "Букварика",
    "Читанки",гарної казочки.
    Якби не книга - не знали б ми
    Шевченка,Франка та Ахматову.

    Неначе води цілющої
    З криниченьки невичерпної
    "Напитися" прагнем мудрості,
    Добру навчитися й чемності.

    Хто не прочитав книги жодної
    За своє життя - шкода того,
    Духовно ж бідна душа його,
    Хоч він володіє й мільйонами.

    Як світло яскраве в темряві,
    І дороговказ для кожного,
    Живи,мудра книго на користь всім,
    Цінніша скарбів найдорожчих ти.

    2015 р.


    Рейтинги: Народний -- (4.75) | "Майстерень" -- (4.63)
    Прокоментувати:


  33. Олена Красько - [ 2015.12.12 14:47 ]
    Любові ніжності...
    Ти молодий,
    розумний,
    з очима як у бога…
    А я?
    Що можу дати я тобі
    окрім сердечної любові?
    Окрім тепла і ніжності?
    Окрім печалі сніжності…

    О! Як же плачу за тобою
    ночами уві сні
    і наяву…
    Хоч вдень все ж якось і живу,
    й радію світу,
    і пишу
    кохання мого
    тобі
    палкі привіти…
    Летіть, вірші!
    Ви мої квіти-діти…

    12.12.2015


    Рейтинги: Народний -- (5.25) | "Майстерень" -- (5.25)
    Прокоментувати:


  34. Вікторія Торон - [ 2015.12.12 13:21 ]
    Усмішка
    І знову, по захмарених роках,
    коли із неминучим мирить досвід,
    мені з’явилась усмішка твоя,
    неначе сонце бризнуло у просвіт.

    І закрутилось знов веретено,
    ожила мрія бавиться зі мною,
    неначе нас, розлучених давно,
    хтось ниткою зшиває золотою.

    Змінилось все, а усмішка твоя,
    що полонила юні мої очі,
    як прапорець на щоглі корабля,
    із впертістю хлопчачою тріпоче,

    і я, немов прочанка навесні,
    надіюсь із таємним серця скоком
    до одкровення світлого її
    раптово прилучитись ненароком...

    Як радісно, що ти її зберіг,
    в далеких і важких своїх блуканнях,
    коли було не видно берегів,
    коли ти був самотній і останній,

    всі друзі загорнулись, як один,
    у кокони свої—не догукнутись,
    і стоптаної гордості полин
    був гіршим від ядучої отрути!

    Життєвий сенс вертається на круг,
    коли, хай зрідка, усмішка з тобою--
    неначе порятований твій друг,
    крізь небезпеки винесений з бою.

    2015


    Рейтинги: Народний -- (5.46) | "Майстерень" -- (5.5)
    Прокоментувати:


  35. В'ячеслав Романовський - [ 2015.12.12 11:17 ]
    У степу

    Пізня осінь. Днина зимня –
    Чирка вітер, як терпуг.
    Шерхотить кукурудзиння
    Ще не прибране в степу.

    І дорога невесела.
    Гей, автобус, виручай!
    Зачекалися оселя,
    Затишок, тепло і чай.

    Вип’єш запашний гарячий –
    І верстов, мов не було.
    Он і гайвороння кряче,
    І видніється село…
    11.12.2015.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.53) | "Майстерень" -- (5.64)
    Прокоментувати:


  36. Тетяна Добко - [ 2015.12.12 10:43 ]
    Сила бажання
    Героїв двоє – Він і Вона.
    Лицар сумний і таємний,
    Ніхто про нього не зна.
    Жінка близька і далека,
    Вірить в любов і дива.
    Близька, бо бажання єдине –
    Бажання бути разом,
    Камінь точить краплина,
    Не те ще під силу двом.
    Він жадав, щоб бажання зникло,
    Бо жінка його – чужа,
    Бажання ставало пеклом,
    Як лють на вістрі ножа.
    Бажання було, як розплата
    За час, що нестримно мина.
    Бажань не буває багато,
    Якщо десь чекає Вона.
    Він бажав Її,
    Як бажають вітру у спеку,
    Як бажає вода вогню,
    Як бажають лелеки
    Повернутись на землю свою,
    Як бажають ще не кохавши,
    Не звідавши біль утрат,
    Як бажають ще не бажавши,
    Щоб шлях повернув назад.
    Бажання часом гостріше
    Леза холодних слів,
    А часом стає палкішим
    Давніх мрійливих снів.
    Бажання бува неосяжним,
    Бажання буває крилом,
    Із ним враз стаєш відважним,
    Забувши про меч і шолом.
    Бажання буває спалах,
    Бажання буває грім,
    А потім зненацька – примара,
    Як світ колихнеться під ним...

    2011


    Рейтинги: Народний -- (5.38) | "Майстерень" -- (5.38)
    Коментарі: (1)


  37. Оксана Рудич - [ 2015.12.12 00:19 ]
    ***
    Яка різниця: де падати
    і кому це здається таким карколомним,
    коли ти достатньо високо
    над злетами і падіннями
    і трошки ближче до Бога?
    Навіть, розбившись на смерть.
    Чи, зрештою, є різниця
    скільки все це тривало:
    місяць або мільйони
    самих солодких хвилин,
    коли по всьому ти знаєш
    те, що знаєш лиш ти
    і сотні душ до тебе?

    Сотні щасливих душ.
    2003р.


    Рейтинги: Народний -- (5.42) | "Майстерень" -- (5.5)
    Прокоментувати:


  38. Оксана Рудич - [ 2015.12.12 00:13 ]
    Танці
    Нас таки впустило Небо
    в бальний зал серед снігів:
    стін оголені дерева
    й колонади з ліхтарів.

    Я танцюю, гра дорога
    на скляному ксилофоні.
    А коли померзнуть ноги –
    ти зігрій мені долоні.
    2003р.


    Рейтинги: Народний -- (5.42) | "Майстерень" -- (5.5)
    Прокоментувати:


  39. Оксана Рудич - [ 2015.12.12 00:09 ]
    ***
    Вода розсуває стіни
    і робить повітря червоним.
    Мої мармурові коліна.
    Твої найтепліші долоні.

    Спочатку лягали тіні
    і тільки потім – волосся.
    У пам’яті все без зміни,
    коли б все це не відбулося.
    2003р.


    Рейтинги: Народний -- (5.42) | "Майстерень" -- (5.5)
    Прокоментувати:


  40. Оксана Рудич - [ 2015.12.12 00:17 ]
    Молодість
    Ти – молодість душі моєї,
    гаряча, вірна й нетерпляча,
    де тіні в липових алеях
    закоханих перстами святять.

    Мене ти міг би зрозуміти,
    аби ж не сто одна весна,
    коли у певний час на вітах -
    та сама, сніжна, сивина.
    2003р.


    Рейтинги: Народний -- (5.42) | "Майстерень" -- (5.5)
    Прокоментувати:


  41. Оксана Рудич - [ 2015.12.12 00:50 ]
    ***
    Я мрію ще, чи просто заспана?
    За спиною – смоляна темрява,
    кришталь здається діамантом,
    а діамант здається краплею
    роси, що вогко відокремлює
    шовк ночі від льняного ранку.
    2004р.


    Рейтинги: Народний -- (5.42) | "Майстерень" -- (5.5)
    Прокоментувати:


  42. Віктор Кучерук - [ 2015.12.11 23:15 ]
    Жур
    Багріє обрій кров’ю і димами
    Помалу задихається земля.
    Неначе янгол, на руках у мами
    Довірливо вмостилося маля.
    Вона стоїть, похитуючись трішки,
    Розбуджуючи зором пустоту, -
    А я, чужий, зітхаючи невтішно,
    На дзеркалі каміннім обеліска,
    Вирізьблюю вдову і сироту...
    10.12.15


    Рейтинги: Народний -- (5.61) | "Майстерень" -- (5.87)
    Коментарі: (10)


  43. Серго Сокольник - [ 2015.12.11 22:17 ]
    Впечатление от картины Крамского "Незнакомка"
    Эта девушка вовсе тобой не больна.
    Эта девушка смотрит во все времена

    Свысока... Чуть отбросив покров паланкина...
    Из портшеза... Кареты... Вагона... Машины...

    С интересом... Но вовсе она не больна.
    Ты ее не зови... Выпей лучше вина!

    Сразу истины голос услышишь в вине.
    Просто- разность сословий... По чьей-то вине...

    По вине... И- в вине... И цитируя Блока,
    Увести б в кабинет этот вьющийся локон...

    Этот взгляд... Это тело... К несчастию, нету
    Ни кареты, ни денег... И нет кабинета.


    © Copyright: Серго Сокольник, 2015
    Свидетельство о публикации №115121111880


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  44. Сергій Гупало - [ 2015.12.11 20:09 ]
    Ж у р а в л і
    Дурило вистрілив, але не вцілив.
    Хотів убити птицю – журавля.
    І став журавлик як одне і ціле
    Із матір’ю, навіки немовля.

    Ідуть роки, ячать меридіани,
    І птахострій ламається навпіл.
    Таких, невбитих, забагато стало,
    Тому летять зарано, ген, за Ніл.

    Там добре, де затримуються крила.
    Природа – відриває від землі.
    Якось революційно: забарились
    Удома журавлі, вони – в імлі.


    Рейтинги: Народний -- (5.57) | "Майстерень" -- (5.71)
    Прокоментувати:


  45. Любов Бенедишин - [ 2015.12.11 20:38 ]
    ***
    Селам аж дивно, їй-право.
    Звістку смакують міста:
    та ж ілюзорна оправа,
    тільки... картина - не та!

    Злочин!? Сенсація року!?
    Котяться слухів громи:
    в грудні - у серці Європи -
    викрадення... зими.

    11.12.2015


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (8)


  46. Ярослав Чорногуз - [ 2015.12.11 19:32 ]
    Видіння
    Як з попелища - валить дим,
    По небі сунуть, як примари,
    Важкі свинцеві темні хмари,
    Чорніють знічені сади.

    Небес, дерев злилися барви,
    Вони зустрілись тет-а-тет…
    Сіріють ген - будівлі гарні,
    Як попіл – кожний силует.

    Немов чернець накинув рясу
    На ніжну київську красу.
    І спогади боїв Донбасу
    Вечірні сутінки несуть…

    3.12.7523 р. (2015) Київ, ботанічний сад ім. Г.Гришка


    Рейтинги: Народний -- (6.99) | "Майстерень" -- (7)
    Коментарі: (8)


  47. Людмила Смоляр - [ 2015.12.11 19:19 ]
    * * *
    Піднімаюсь на схил, як на гребінь самої себе.
    Опускається тиша, але не привносить порядку.
    Я молюся, бо знаю: хоч давнє усе, а слабе.
    І пасуться на схилі лиш яблуня і яблунятко.
    Виринають із пам’яті лиця, немов з-під води,
    і здається, що світові не умістити об’єму
    усього́, що вже трапилось. Господи, не підведи,
    і хай буде по-твоєму все в королівстві твоєму
    і по-моєму все – в королівстві моїм.
    Піднімаюсь потроху – видніється дім
    у рельєфі такому, якого іще не було́.
    Вчора дід сивочубий, водій «Верховини» чи «Яви»
    зупинився навпроти і довго вдивлявся в чоло,
    І спитав не багато й не мало, а просто – «Чия Ви?».
    Піднімаюсь на схил, обмірковую все, - а чия ж?
    Наближається ніч по відомому їй розпорядку.
    Я молюсь, як умію, а вмію лише «Отче наш»,
    І пасуться на схилі лиш яблуня і яблунятко.


    грудень 2015


    Рейтинги: Народний 5.25 (5.46) | "Майстерень" 5.5 (5.36)
    Коментарі: (2)


  48. Руслана Василькевич - [ 2015.12.11 17:33 ]
    скоро прийде Миколай
    Чув ти,друже,у наш край
    Завітає Миколай?
    Прийде він у темну нічку,
    Як лише закриєш вічка,
    Під подушку покладе
    Подарунки і піде.
    Десь високо там у небі
    Чує хтось твої потреби,
    За цілий рік добрих вчинків,
    Матимеш ти мандаринки,
    І цукерки,і пакунки,
    І на вікнах візерунки.
    Чи був чемним ти весь час?
    Миколай спішить до нас!


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (1)


  49. Юля Бро - [ 2015.12.11 14:00 ]
    * * *
    Ні рік, ні день, а тихий шепіт «ще…»
    Ти пригадав, а вигадав неначе.
    Плеча лелечий вигин, дивний щем.
    Що знали ви – півтисячі кліше?
    А Бог сказав: поезія лише
    Зі спогадів твоїх та передбачень.

    Згадаєш
    …як летів (лежав?) навзнак,
    як пнувся цмин, їжачився будяк,
    а кров трави, мов позначка і знак
    всихала на сорочці та спідниці.

    …чи стебла очерету при ріці -
    тремтливі пальці у шорсткій руці
    цеберко перекинуте й лящі
    лускаті ляскають хвостами по щоці

    …чи любощі на маку й молоці
    в застиглій на стегні солоній цівці

    …чи як на пагорб дерлися кущі
    мов вівці.

    2015


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.55) | "Майстерень" 6 (5.53)
    Коментарі: (6)


  50. Олексій Могиленко - [ 2015.12.11 14:29 ]
    Вечір.вітер


    Віє вітер вдалині,
    Виє вовк в гущавині.
    Вітер віє ,а вовк виє
    Розрізнити не зумію.

    Не піду в ночі я в ліс,
    Заховався десь там лис.
    Лис той хитрий листям вкрився,
    Він із вовком посварився.

    Лис і вовк мені не друзі.
    Ліс замовк ,все спить в окрузі.
    Біля мами засинаю,
    Білий ангел прилітає.

    Білий ангел прилітає
    І подушку поправляє.
    Колискову він казкову
    Заспіває мені знову.
    03.02.14


    Рейтинги: Народний -- (5.43) | "Майстерень" -- (5.42)
    Прокоментувати:



  51. Сторінки: 1   ...   637   638   639   640   641   642   643   644   645   ...   1847