ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

хома дідим
2026.11.22 23:09
не вистачає часу
якісно перечитати
усе що понаписував
дідим
не переймайся тим
лови свій diem carpe
гуляй допоки світ
засни із ним

Борис Костиря
2026.11.22 22:27
Пишу я ампулою ці
Такі стражденні вірші.
Стікають кров'ю на лиці
Рядки, осінні, грішні.

Пишу сльозами у собі,
Молитвою і криком.
Спалю на давньому вогні

Артур Курдіновський
2026.11.22 18:55
Усе життя - велике синє поле,
Крізь поле це дорога непроста
Кладе мовчання у сухі вуста,
Тут пісня не лунатиме ніколи,
Лише відлуння, сповнене крамоли!
Здається, все прожите - тільки сон...
Стоїть жури ворожий батальйон,
Засохли польові яскраві кві

Ірина Вовк
2026.11.22 18:46
ІІІ. ЕПОХА БАРОКО: Тінь, пристрасть і застигла мить

8. «КАРАВАДЖО: СВІТЛО І ТІНІ ПОРТО-ЕРКОЛЕ»

(Містерія на три з’яви-«видіння» з прологом та епілогом)

Дійові особи:
Мікеланджело Мерізі да Караваджо – Майстер, поранений, згасаючий

Володимир Бойко
2026.11.22 18:27
Напівбрати-напівкати,
Напівтварюки-напівлюди,
Напівсвятоші-напів-Юди –
І спробуй з глузду не зійти!

Пощез стовідсотковий вміст –
Діли усе наполовину,
Бо навіть ницу худобину

Вячеслав Руденко
2026.11.22 17:22
Спить підступне у в’язниці,
Чути шерех чорних крил,
Млин розчинний у кавниці,
Місяць знову повен сил.

Бородою перехожі
Листя верб метуть вночі,
Рій метеликів вельможних,

Євген Федчук
2026.11.22 14:01
Дорога асфальтована кудись мене вела.
Ліси навколо золотом горіли.
Іноді з неба дощиком кропило.
Я їхав їхав від села і до села.
Та десь, напевно не туди звернув.
Те зрозумів, як довгий шлях проїхав.
Замовк мій навігатор, як на лихо.
Тож я на межі

Борис Костиря
2026.11.22 13:19
Холод ще повільно відступає,
А тепло приходить, мов король.
Долинають голоси із раю.
Так весна вступає в гідну роль.
Мерехтлива мова небокраю
Прозвучить, як первісний пароль.

Квіти язиками небо молять

Віктор Кучерук
2026.11.22 07:39
Жовтавий вихор знявся із дерев
І закружляв, описуючи кола, -
Так час летить, не знаючи перерв,
І струшує минуле з виднокола.
Несеться в далеч тужний шепіт крон,
В танку сплелися багрянець і просинь, -
Тримає гідно свій старий фасон,
Аби мені сподоб

хома дідим
2026.11.21 22:43
ніхто ні разу не просив
мене
дістати з неба зірку
мабуть життя пройшло дарма
поезія це рух окремий
або рух
усього із усім
і звідки взяти певність

С М
2026.11.21 20:31
Гроші прогулявши
Йди де платять і заробляй ше
Гроші це дим
Загрібай готівкою у заначку всі

Ферарі чи кав’яр, зірковий люкс
Можу придбати футбольний клуб

Артур Курдіновський
2026.11.21 18:28
В душі - гіркий відбиток болю втрат.
Лунають самоти осінні дзвони.
Та тільки вірний перстень Соломона
Не дозволяє бити у набат
І темний проклинати каземат,
В якому все життя дарма спливає.
Як лячно підійти до вогнеграю,
Бо він чужий! У когось є свя

В Горова Леся
2026.11.21 14:59
ПЗ неба червоно захід хлюпає,
Зафарбовує сокурину.
Будуть в осені сумнолюбої
Ще погідні та теплі днини.

Будуть в осені любоніжної
Над водою легкі тумани.
Буде осінь щоранку іншою,

Борис Костиря
2026.11.21 13:13
Я лезами тендітних пелюсток
Прийду у край нечуваний, незнаний
Крізь сонце і розпечений пісок,
Де квітне час глибокий, несказанний.

Так важко парадоксами іти,
Шляхами незбагненними, чужими.
Ти битим склом дістанешся мети,

М Менянин
2026.11.21 12:33
Гусак містом ходить-бродить*
винуватий без вини,
що шукає – не знаходить
бо довкола стан війни.

Ой, шкода як, сумний пташе,
не гроза, не буревій
так змінили життя наше –

Оксана Лозова
2026.11.21 11:57
Ні промінчика. Ніч смоляна.
Вже націлені жерла…
Люд у світі дивується нам:
Ще живі, ще не вмерли.
Стіни зводим і сієм жита,
Хоч війна за війною,
І бороним безцінне життя –
Та якою ціною…

Юрій Гундарів
2026.11.21 11:18
Унаслідок російської атаки на Київ 19 листопада 2026 року вибухова хвиля від падіння уламків пошкодила вікна, рами та окремі елементи фасаду й карнизів Володимирського собору.
Одними з авторів розписів у цьому храмі є видатні художники Віктор Васнєцов і

Олена Побийголод
2026.11.21 07:39
Із Василя Лебедєва-Кумача)

Барвить РАНОК світозорий
мури в древньому Кремлі.
Прокидається бадьорий
люд радянської землі.

Прохолода добромисно

Віктор Кучерук
2026.11.21 07:20
Німіють, поколюють, просто болять
Натруджені працею руки,
Та хочуть, як завжди, мене обійнять
Опісля гіркої розлуки.
В зусиллі притиснуть - прожиті літа,
Турбота, терпіння і ласка,
І мамина мудрість, одвічно свята,
Що з буднів утворює казку.

хома дідим
2026.11.20 22:24
видива осінні
мокнуть під дощем
красоту зацінить
дехто із нікчем
начебто дизайнер
інколи естет
часом копірайтер
може і поет

Володимир Бойко
2026.11.20 21:23
Догоряє свіча горизонту,
Розповзається напівпітьма.
Вовкулаки незримого фронту
У облогу беруть крадькома.

Поховалися далі чимдалі,
Світ уклався у відстань руки.
Лиш в астралі, мов авта на ралі

Артур Курдіновський
2026.11.20 20:59
Не забуду! І свічка ніколи не згасне!
Я шукаю Її серед суму алей,
Заглядаю в обличчя байдужих людей,
Все навколо здається пустим і невчасним.
О, насніться мені, рідні очі прекрасні!
Вся реальність - поламана. Все шкереберть.
Ніжний погляд юрбою спап

Борис Костиря
2026.11.20 13:05
Чоловік, що прожив небагато
І розтанув у розквіті сил,
Мов згоріле до часу багаття,
Наче птах без польоту і крил.

По собі він залишив надгробок,
Ну а пам'ять розтала в літах,
Почорнілих, як зношена роба,

Ігор Терен
2026.11.20 12:46
Настала драма у комедіанта –
розтанули ілюзії і ось
нема кому у вічі заглядати,
прокажене продовжує стріляти,
а західне недочуває, – SOS!!!

***
Малоросійців зомбувати просто

Юрій Гундарів
2026.11.20 10:40
Від ракетного вибуху тремтить земля,
а надворі дитячий голос: «Бабах!»…
Не відає ще нерозумне маля,
що війна - жах…

Воно думає, що це просто гра:
дорослі ж не можуть його вбити
чи завдати важких ран!

Віктор Кучерук
2026.11.20 05:52
У наших жилах предків міць і сила,
А в пам'яті - звитяги чималі, -
Шукаю гідних, щоби відомстили
За сльози української землі.
Пліч-о-пліч станем проти супостата,
З'єднаємось в єдиний моноліт,
Бо час уже йому борги вертати,
Прийшла пора за все дав

С М
2026.11.19 23:26
Враз, у далекій землі
На диво, долоні мої
Воложіють з очікувань

Квітень, повітряна млість
Ліхтарі, а дитина як снить
На алеї піхоти стрій
Друже, хто із нас неправий

В Горова Леся
2026.11.19 22:24
Розриває тишу ранню криками
Птаха, ніби воду каламутить —
Так безглуздо.
Куширями сплутані спокути
Майже занімілі та забуті,
Тануть поміж тінями безликими,
В мулі грузнуть.

Ольга Береза
2026.11.19 17:18
Лиш, прошу, не розказуй мені про війну,
бо війна — то не гасла, а кров, глина й порох.
Ані те, як з донецьких доріг я прийду,
залишивши в бою половину опори.

Чи як свист небосхил на шматки розтинав,
де вогонь, побратими, окопи і вибух…
Як за кожни

Ольга Олеандра
2026.11.19 16:18
Давай перепишемо сенси, видалимо з них поверховість.
Потім приберемо шаблонність. Натомість… натомість
додамо у них ніжність – легеньку, наче пір’їну, що лягла на поверхню ставка.
Моя ніжність до тебе саме така.

А ще додамо обережність, щоб вітер, к

Артур Курдіновський
2026.11.19 16:11
Все затихло, замовкло у снах листопада...
Тільки сірі світанки та дні мовчазні
Нагадають, якими були навесні
Почуття та листи. Знову зайва порада
Заглушає тонкі солов'їні рулади...
У дворі вже давно поміняли паркан.
Все за ним тепер видно. Ніяких о

Борис Костиря
2026.11.19 13:22
О, як важливо вчасно відійти
Від суєти, марноти, часоплину!
Лиш тільки так ти досягнеш мети
І будеш вільним, мов незламна глина.

Я залишаю сцену у той час,
Коли вручають ордени й медалі,
І йду у ліс, де мій вогонь не згас

Тетяна Левицька
2026.11.19 08:08
Що сталось, те сталося,
так мало бути.
У Господа: палиця,
ліки, отрута,
і дні пораховані
до воскресіння,
і сльози знедолені
в смутку осіннім.

Віктор Кучерук
2026.11.19 06:47
Дощ уночі по вікнах тарабанив,
А потім сонце висушило скло,
Через яке всміхавсь до мене ранок,
Очей торкаючись і світлом, і теплом.
Ще ніздрі лоскотали аромати
До блиску вимитих листочків і цвітінь,
І в закутку затемненім кімнати
Ховалася поспішн

хома дідим
2026.11.18 22:50
відомо
виживає сильний
перемагає найсильніший
а дружба не перемагає
бо це лукавство й евфемізм
пригадуючи друзів навіть
атож були і в мене друзі
всі розійшлись кудись із часом

Артур Курдіновський
2026.11.18 19:48
Слова, слова... Яка ж у них ціна?
Вони - лише слабка анестезія.
Підробний світ чекає на месію,
Ми поодинці бачимо з вікна
Фантазії свої, в яких весна
Перемагає осінь, світлій Музі
Дарує сукню на казковім лузі
З тендітних синіх пролісків своїх...
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори на сторінці:

Олександра Маківка
2026.11.16

Ярослав Ковальчук
2026.11.12

Петро Бончицький
2026.11.08

Віталій Татленко
2026.10.28

Микось Діденко Сухоцвіт
2026.10.27

Оксана Стемковська
2026.10.19

Йа Власне
2026.10.17






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




 
 
Поезія


  1. Микола Дудар - [ 2015.10.05 22:11 ]
    …щось є
    - а в ній щось є, - шепоче листя, -
    диви… диви, яка хода! --
    і простилається намистом...
    і б'є ключем у слід вода…
    і оживає колір мертвий…
    і хтось у стрій призве сім нот!
    і видий стан простане твердо
    лицем гравюр і позолот...
    2015.


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (5.65)
    Коментарі: (6)


  2. Марина Бойківчанка - [ 2015.10.05 17:54 ]
    ******
    **********
    1.Не грім гримить вже майже рік без перестану,
    Не блискавка палить над головою.
    Це Україна виривається з капкану,
    З капкану, що зветься війною.
    2.Стікає кров’ю бідна ненька,
    Тримається з останніх сил.
    Кричить від болі, куля рве серденько,
    Ніхто їй не прикриє тил.
    3.Європа й Америка на нашому боці,
    Як жаль що це тільки в словах.
    Тільки й говорять на кожному кроці,
    А українці гинуть в боях.
    4.Тисячі уже померлих українців,
    Десятки тисяч ранених лежать.
    Чому ж не покарають цих злочинців?
    Через яких ми змушені страждать.
    5.Та ми ж українці, не якесь там бидло,
    Не має часу, щоб жалітись і страждати.
    Під ковпаком Росії жити вже набридло,
    Нам треба Україну захищати.



    31.08.2014р


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  3. Ірина Саковець - [ 2015.10.05 13:25 ]
    ***
    Намазую ніч на медову скоринку місяця,
    легка, невагома, у кріслі м'яких кипарисів.
    Акваріум неба – і зоряні риби світяться
    чужими світами, висріблюють осені риси.

    Мережу на ли́сті (ще жовтень його не знівечив)
    жоржини й ожину, стихійні орнаменти моря.
    Повітря хрумке, як забуте у сумці печиво.
    Мов рись, нашорошена тиша чатує на морок.

    Туманна ріка, витікаючи з інших вимірів,
    покірно, як пес, лиже руки. На правому боці –
    три пта́хи в моєму шатрі, ще одна – розмірено
    видзьобує з темені визрілу ягоду сонця.

    2015


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.45) | "Майстерень" 5.5 (5.48)
    Коментарі: (3)


  4. Олександр Бобошко Заколотний - [ 2015.10.05 13:17 ]
    Дрогобич
    Д Р О Г О Б И Ч

    „Трохи є”, – відповідають місцеві мешканці
    на запитання про відстань до церкви Юрія.
    Місто, яке спонукає вештатись, вештатись...
    Дорогоцінні миті
    у Часу
    чи відвоюю я?

    Не за хмарами – жовтень:
    гречку, а, може, й ратиці
    роздаватимуть людям,
    як додатковий стимул.
    Та плювати б на ті вибОри
    з високої ратуші!
    (На яку охоронці тверезі
    чомусь не пустили).

    П’ятдесять „Карпатської”.
    Бо попередні двіста
    вже всотались у кров
    і трансформувались у вірші.
    Старовинні маєтки,
    з осудом не дивіться:
    я зазвичай – борець за тверезість
    (найпередовіший);
    це лиш зараз,
    натхнений музикою,
    застиглою в дереві,
    я дозволив собі пообідати
    не без змія...

    І, відчувши себе –
    ризикну сказати –
    напівбандерою,
    водночас і з марксистами
    шукаю
    порозуміння.

    2015 р.


    Рейтинги: Народний -- (5.51) | "Майстерень" -- (5.59)
    Коментарі: (3)


  5. Світлана Майя Залізняк - [ 2015.10.05 12:14 ]
    Всепроникне

    Закликає бабця - сива, голосиста:
    "Ви купіть у мене низочку намиста!
    Ось ще сумка ціла, блискавки робочі.
    Небагато, дітки... Лиш троячку хочу".

    Не спинився дядько, підлітки - повз неї.
    А багата осінь б`є у мідні реї...
    Сипле обіцянки, листя - серед бруду.
    Я згубила гудзик, це ж знайомство буде.

    Всюди - маслючками - виросли хатинки:
    Тимчасові, різні.
    Тисни на пружинки...
    Все отут незмінне, все пливке, вагоме.
    На одну принцесу - три мільйони гномів.

    - Гордо за сьогодні, прикро за учора... -
    Каже вибивайло край кафе "Комора".
    Є у нього привід, вистачає втіхи.
    Задарма годують бідолах без стріхи.
    Тельбухи, капуста, хліб, компот солодкий.
    Дід край сміттєбака лом збира - на водку.

    Всепроникне Щастя.
    Злото, цезій, стронцій.
    Всевидющий Боже, дай ще мирних опцій.
    Якось ми до тями прийдемо - по листю...
    Хай в живих солдатів будуть руки чисті.


    2015


    Рейтинги: Народний -- (5.77) | "Майстерень" -- (5.89)
    Прокоментувати:


  6. Домінік Арфіст - [ 2015.10.05 11:50 ]
    ...осіннє скерцо...
    я п’ю і п’ю твою холодну воду
    дощів і водопадів і озер
    а осені химерний костюмер
    міняє щодоби на колір моду
    я ще так щедро роздаю тепло
    я ще так сонячно сміюся над собою
    не зберігаю сили для двобою
    і не ховаю тіла у кубло…
    я ще засну… вже дзвін далекий б’є…
    моя любов остуди захотіла…
    осиротілу душу обів’є
    вогонь мого палаючого тіла…


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (5)


  7. Тетяна Сахно - [ 2015.10.05 11:48 ]
    Ти не сумуй, що вже настала осінь…
    Щороку в день цей дивна осінь
    тобі під ноги знову простила
    багрянцем вкриті з листя коси ,
    дарує кольорів дива.

    Тихенько так, неначе боса,
    навшпиньках вийшла із воріт,
    в твоє життя прокралась осінь,
    в скарбницю додаючи літ.

    Та не сумуй – зима твоя далеко,
    а літо бабине порадує теплом,
    онуків нам ще принесуть лелеки
    й покажеш їм ти батькове село.

    Нехай твої посивіли вже скроні
    і став не раз ти гарним дідусем –
    твоє серденько , наче на кордоні,
    далеку юність й досі стереже.

    Ти не сумуй, що вже настала осінь,
    у кожної пори є і свої плюси:
    рука за руку ми з тобою й досі
    берем любов з осінньої краси.

    03.10.2015



    Рейтинги: Народний -- (5.25) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  8. Неоніла Володимирівна Гуменюк - [ 2015.10.05 09:44 ]
    Зозулині черевички
    Темновишневі гарні черевички
    Подарувало літечко зозулі,
    Вона зраділа їм,але не взула,
    Поклала між зеленої травички.

    Ними милуються усі,хто тут буває,
    І птаха нахвалитися не може.
    А квіти ці вмиває теплий дощик,
    Втирає сонце рушником яскравим.

    2015 р.


    Рейтинги: Народний -- (4.75) | "Майстерень" -- (4.63)
    Прокоментувати:


  9. Неоніла Володимирівна Гуменюк - [ 2015.10.05 09:41 ]
    Я сповідаюсь віршами
    Я сповідаюсь віршами
    Перед людьми і Господом,
    Перед своєю совістю.
    Спокій люблю і тишу я.

    Терпіть не можу галасу,
    Пустопорожніх балачок,
    На них часу не трачу я,
    А вже із віршів-квіточок

    Величенький вінок сплела,
    Прикрасивши життя своє,
    Вклала туди душі й тепла.
    І шанувальники вже є.

    То ж їм подякувать спішу,
    Слова найкращі підібрать,
    За те,що є кому читать
    Все,що писала і пишу.

    2015 р.


    Рейтинги: Народний -- (4.75) | "Майстерень" -- (4.63)
    Прокоментувати:


  10. Серго Сокольник - [ 2015.10.05 02:17 ]
    Питання
    От скажи- може плюнути на?..
    Бо розсипано бісер для кого?.. Ну?
    Це ж стіна...
    І замовкне в безодні луна
    Непотрібно-почутого стогону.
    Ти ж-бо на-
    солодитися тілом моїм
    Сотню раз
    Мала час.
    То чи варто у долі
    Просити
    Стонадцятий раз?
    Та й не бісер
    Це зовсім скотився з долоні.
    Це скінчилось кохання,
    І сльози солоні
    Покотились по стежці життя-
    В забуття...
    ...вимітаєм сміття?..


    © Copyright: Серго Сокольник, 2015
    Свидетельство о публикации №115100500821


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  11. Наталя Мазур - [ 2015.10.04 23:50 ]
    Холоднішає...
    Холоднішає...
    День поза днем
    Випадають тумани поволі.
    Виноград заяснівся вогнем
    П`ятипалих листків.
    На осонні
    Кряче ворон - старий реаліст.
    Відлітає вороняча зграя.
    Млявий вітер - бродячий арфіст -
    Павутину, як струни торкає.
    Заклопотаний день по стерні
    Пробігає, не зранивши п`яти.
    У задумі стою, бо мені
    Неможливо той день наздогнати...
    Осягнути не можу оте
    Сум`яття на околиці літа...
    А край поля ще й досі цвіте
    Подорожник дрібнесеньким цвітом.

    04.10.2015р.


    Рейтинги: Народний -- (5.53) | "Майстерень" -- (5.64)
    Коментарі: (14)


  12. Марина Бойківчанка - [ 2015.10.04 22:11 ]
    *****
    **********
    1.Черговий постріл і падає солдат,
    Ворожа куля в серці опинилась.
    Ніколи снайпер не стріляє наугад,
    Солдат із смертю на бою зустрілись.
    2.Знає солдат, ще зовсім скоро - і його не буде,
    А жаль, ще так багато не зробив.
    Хтось пам’ятатиме, а хтось забуде,
    Лиш мама знає – він Батьківщину боронив.
    3.Хлине кров із рани, біль пронизує все тіло,
    Воїн спокійний, лиш сльози на очах бринять.
    Один разочок маму обійнять хотів він,
    Та не судилось – на полі бою буде помирать.
    4.І згадує солдат матусині обійми,
    І так спокійно, добре на душі.
    Він знає – вже ніколи не обніме,
    Одне лиш слово хочеться сказать: «Прости».
    5.«Прости, матусю, що не виправдав надії,
    Прости, що іноді я боляче робив.
    Пробач, що зруйнував всі материні мрії,
    Та знай, твій син завжди із честю жив.
    6.Із честю зараз й помираю,
    І гордо в очі смерті я дивлюсь.
    Все добре, мамо, я не страждаю,
    Лише за тебе Богові молюсь.
    7.Щоб дав тобі Він сили витримати втрату,
    Прости мене, як всі прощають.
    Мамо, не треба так себе картати,
    Ти знай, ГЕРОЇ НЕ ВМИРАЮТЬ!!!»






    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  13. Марина Бойківчанка - [ 2015.10.04 22:30 ]
    *******
    **********
    1.«Прости мене, прости, що не дожив,
    Прости й збудь усі наші незгоди.
    Моя матусенько, я землю боронив,
    Прости, і не чекай біля порогу.
    2.Знаєш, матусю, лиш тут я зрозумів,
    Я зрозумів: нема дорожчої за тебе.
    Хотів обняти, так хотів,
    Хотів…та відлітаю в небо.
    3.І не жалію я про згублене життя,
    Помер не даром, помер за Батьківщину.
    У нас – бійців, є істина проста:
    «Врятую брата – сам загину»
    4.Один я був у тебе, рідна мати,
    І кожен день про брата мріяв я.
    Ти залишилася сама, а я пішов на страту,
    Така напевне доленька моя.
    5.Ти знаєш, мамо, а не страшно воювати,
    Бо є підтримка тисячі бійців.
    Кожного з них вважаю я за брата,
    Я знаю, що не сам наводячи приціл.
    6. Прости мене, прости, що не дожив,
    Прости й збудь усі наші незгоди.
    Моя матусенько, я землю боронив,
    Прости, і не чекай біля порогу.»



    12/01/2015р


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  14. Роксолана Вірлан - [ 2015.10.04 22:45 ]
    Моя кохана ( в орбітах честі)
    Моя кохана, де твої мечі?
    У землю вгнані аж по рукояті?
    Кіньми вривайся, зорями сичи,
    вистеблюйся, оманами прим"ята.

    Вовчиці воєм душестій ятри,
    зализуй, яко сучка, рвані рани
    стопродана й нетребна - в шпориші
    переховай жалі свої до рана.

    Під магією синьої грози,
    під іклом навісної блискавиці
    артерії свої перегризи
    а не зловися у лабети вбивцям.

    І вигодуй незрячих вовченят
    не молоком зі скровленої цицьки,
    а полинами вигірклих утрат -
    щоб випекти із них тепління ниці,

    бо не зійде калиновий огонь
    освяченням на плеса сухостою
    і на корчів непроминальний сон,
    і на серця, що з млявості покроєм.


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (12)


  15. Софія Кримовська - [ 2015.10.04 22:55 ]
    ***
    Цей чоловік
    цілий вік
    бив чолом до землі.
    Піт у глибокій ріллі
    полив не одну картоплину.
    Цей чоловік,
    у якого чоло в ріллі
    зморшок глибоких,
    усміхається.
    Каже: «Сину,
    бачиш он ту стежину,
    он ту, через поле, довгу?
    Треба втомити ноги,
    щоби дійти до себе,
    треба любити сонце,
    щоби піти за обрій,
    тра опалити крила,
    щоби дійти до мрії…»
    Цей чоловік
    із виораним чолом
    ріже хліб за столом,
    чорний м’якіш товче
    єдиним зубом.
    І життя не кляне –
    любить…


    Рейтинги: Народний -- (5.57) | "Майстерень" -- (5.69)
    Коментарі: (10)


  16. Світлана Майя Залізняк - [ 2015.10.04 21:45 ]
    Сад. Квіти зла

    Не закликайте отут помирати,
    Лізти на шпиль - і кричати: "крушімо!".
    Лики-святенники-бізнеси-дати -
    Конгломерат.
    А по війнах так німо...

    Сотні убитих, спинилися кулі.
    Стовчено долі, серця та ксилеми.
    Пік.
    Роззираюсь... І завтра, й минулля -
    Вічні, стожарі для горору теми.

    Цілі-надії мусуються плебсом.
    Піниться ель у струмках Ельдорадо.
    Зроду людва телесується... Плесо
    Сили усмоктує.
    Діти - відрада.

    Жорна, вітрила, питльована пісня,
    Стиглі горгопки, вишивані думи...
    Тонуть ковчеги...
    Спасатися пізно.
    Спалено пліт, плащаницю і гуму.

    Юди в юдолі.
    Черниці побиті.
    Кров`ю окроплено пні, медальйони.
    Зло надщербило карафку блакиті.
    Спрагу тамують отари драконів.

    Що Тобі, Господи, пишеться в небі?
    Сьома печать відкришилася.
    Труби.
    Сонм блискавиць.
    Принишкають на греблі
    Жаби й лелеки - під сяйвом тризуба.

    Полум`я гасять голодні сіроми.
    Владця Охріма шпиняє Валєра.
    Гаспиди всучують всім паліндроми.
    Рев.
    Квіти зла...
    Сад - у стилі Бодлера.

    Час відділяти пелюстя від гною.
    Фраєри кажуть: є землі, де краще.
    Не сподівайся на дядечка Ноя.
    В шторм залишаєшся напризволяще.


    2015


    Рейтинги: Народний -- (5.77) | "Майстерень" -- (5.89)
    Прокоментувати:


  17. Олексій Могиленко - [ 2015.10.04 21:36 ]
    Дитячий ангел





    Намалюю ангела,
    Що летить по небу.
    Береже від зла мене,
    Коли є проблеми.
    Кольорів не підберу –
    Неземна краса.
    Намалюю я йому
    Гарних два крила.

    Ось веселка перед ним,
    Це у рай ворота.
    Хор там ангелів святих,
    Усі славлять Бога.
    Ангел мій там серед них
    Білий, наче сніг.
    Вірю я: ще прилетить
    Він до мене в сні.

    Знов зустрінемось, тоді
    Попрошу, як друга:
    - В рай повернешся, скажи
    Що люблю я Бога.
    Ангел, ангел світлий мій,
    Неземна краса.
    Намалюю я тобі
    Гарних два крила.
    22.01.2013


    Рейтинги: Народний -- (5.43) | "Майстерень" -- (5.42)
    Прокоментувати:


  18. Іван Потьомкін - [ 2015.10.04 19:29 ]
    Розмова із Всевишнім

    В моїх літах годилося б дізнатись од Всевишнього
    Те, що не вдалось почуть царю Давиду.
    Але не можу збайдужніть до того, що діється на світі,
    І хоч як кінік Монім із Сіракуз сприймаю його,
    Мов сновидіння чи навіжених маячню,
    Наважуюсь спитать Господа Бога:
    «Допоки зникатимуть не поіменно, а тисячами люди?
    Допоки пожежами буде оповито мало не півсвіта?
    Допоки триватиме в ООН базікання про справедливість?
    Знаю, що не віра в Тебе, а незборимий потяг
    Будь-що ввійти в Історію (байдуже, з якого боку)
    Править сьогодні світом...
    І доки не почую, коли ж скінчиться фантасмагорія оця,
    Не спитаю, скільки ж мені лишилося ще жити.
    ----------------------------------------------------
    «Скільки днів у раба Твого?» -Псалом 119:82-84.


    Рейтинги: Народний -- (5.63) | "Майстерень" -- (5.87)
    Коментарі: (1)


  19. Микола Дудар - [ 2015.10.04 17:22 ]
    ***
    … і хай село біжить на бійку
    і хай не так в старовину
    минуле знову ставить двійку
    ніхто! ніде! не оминув…
    їй-богу, того не відняти:
    святі думки глибоких ран
    я теж побіг. не першим. п'ятим…
    бо маю страх
    і стадний стан...
    2015.


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (5.65)
    Коментарі: (2)


  20. Галантний Маньєрист - [ 2015.10.04 13:52 ]
    Не всі жінки ...
    Хай все менше жінок, за якими нутром тремчу,
    і бентежать діоптрії досвіду ті ще речі
    на поличках тонких і крилатих колись плечей -
    що й не хочеться далі, аніж за одеж парчу,
    тільки хмелю в крові, і усохлого глузду течі, -
    знаю, глибше, у кожної світиться Божий слід,
    і, буває, у блиску Його ані попіл не чутний,
    ні лід...




    Рейтинги: Народний -- (5.49) | "Майстерень" -- (5.5)
    Прокоментувати:


  21. Микола Дудар - [ 2015.10.04 10:54 ]
    ***
    То тут війна... то там війна...
    Геть озвіріли. Воїни,
    А журавлі не сняться вам
    Чи тільки "гради"?.. Боїнги?!…
    І відповзає статус - кво
    Та все в обійми проситься
    Бо там, де горе - гори бомб!
    Життя до смерті звозиться
    Згортає ковш у пласт земний
    Питання, а не відповідь.
    Минало все і це мине...
    Принаймні я - увірую


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (5.65)
    Коментарі: (2)


  22. Неоніла Володимирівна Гуменюк - [ 2015.10.04 09:40 ]
    Зоряний сад
    Зорями всіяне небо,мов квітами,
    А місяченько,як той садівник.
    Пестить,леліє,слова мовить ніжні
    Тихо-тихенько кожній із них.

    Зіроньки слухають,як зачаровані,
    Не втомлюються вічно в танці кружлять,
    Сяють-виблискують,неначе золото.
    В серці теж квітне хай зоряний сад.

    2015 р.


    Рейтинги: Народний -- (4.75) | "Майстерень" -- (4.63)
    Прокоментувати:


  23. Неоніла Володимирівна Гуменюк - [ 2015.10.04 09:15 ]
    Дорогим вчителям
    На ниві безкрайній юних сердець
    Сієте добре,мудре і вічне.
    Нехай же здоров"я дає вам Творець,
    А подарунком від нас будуть квіти.

    Школі та дітям віддали сповна
    І не шукали легкої дороги,
    Вдячності слово нехай пролуна
    На вашу честь,дорогі педагоги.

    Незвіданим шляхом Країною Знань
    Ви ведете вихованців щоденно,
    Навчаєте їх життя пізнавать.
    Вам,як батькам,уклін наш доземний.

    2015 р.


    Рейтинги: Народний -- (4.75) | "Майстерень" -- (4.63)
    Прокоментувати:


  24. Віктор Кучерук - [ 2015.10.04 08:56 ]
    Давно було
    Любисток ріс і папороть цвіла,
    І мох пружнастий не їжачив спину,
    Хоч ніч була без світла і тепла,
    І оповита запахом полинним.
    Розношувана вітром, гіркота
    Обачно перелісок оминала, –
    Де ти, – єдина грішниця свята,
    Мене труїла диханням помалу.
    Тіла в ту ніч здригались такт у такт,
    А все повз нас полинуло, помріло, –
    Давно було, але було все так,
    Як ми, тоді закохані, хотіли…
    03.10.15



    Рейтинги: Народний -- (5.61) | "Майстерень" -- (5.87)
    Коментарі: (6)


  25. Михайло Десна - [ 2015.10.04 08:24 ]
    На трьох
    Завербувати б
    затишок
    (на трьох!).
    До простоти,
    до таїнства хорошого.
    Щоб не наснився
    ніби раптом...
    мох
    як неповага
    від отого,
    на тебе
    схожого.
    Старі часи
    загорнуті плащем.
    Про що?

    Ні з ким.
    Нема коли.
    Нема і що.

    04.10.2015


    Рейтинги: Народний -- (5.48) | "Майстерень" -- (5.48)
    Прокоментувати:


  26. Віктор Чубенко - [ 2015.10.03 22:54 ]
    Мій заклик до громади під час виборчої кампанії
    На мерський престол - претендентів парад,
    Та я за одного у щирій тривозі:
    - З людьми я, - волає оцей кандидат, -
    Постійно знаходжуся у діалозі!

    Постійно - це значить весь час, кожну мить,
    Удень і вночі, без перерви й спочинку.
    Бідненький, це ж він і не їсть, і не спить,
    Не має часу приголубити жінку.

    І щелепу, мабуть, вже зводить йому,
    І суша у роті, і в'януть ще вуха -
    За вуха його я турбуюсь тому,
    Бо це ж діалог - то говорить, то слуха.

    Та майте ж ви совість, усі, як один:
    Насмажте картоплі, розлийте півлітру.
    Коротше, помовчте хоч десять хвилин:
    Нехай бідолашний цей сходить до вітру...











    Рейтинги: Народний -- (5.48) | "Майстерень" -- (5.38)
    Прокоментувати:


  27. Оксана Мазур - [ 2015.10.03 21:50 ]
    Гра

    Візьми гітару в руки, о візьми!
    Візьми її, як хвойду чи коханку.
    Лелечим згуком злунить од стіни,
    Ввійде, вросте й забудеться до ранку,

    Бо день новий. Історія нова.
    І що отим розпачним переливам…
    Кришталь фужеру виповнять слова,
    Згалужуючись бліками і зливами.

    Візьми гітару, чуєш, це наказ.
    Вилещуй спурхом пальців струнну тонкість.
    Бо то не спів, а крик од метастаз,
    Двобій, дворух, двоспазм, двобіль, дволомка.

    Не ти її… ніколи ти її!
    Хай бавишся в самообманне его,
    Жорстоких фраз обпалені краї –
    Так баглось сліз, а місяць креше регіт.

    І ловиш скалки, мостиш поміж нот
    Керваві самоцвіти не-любові.
    Свічею згасне видиво чеснот
    У цигарковій плинності розмови.

    Між вас полин, і болість, і обман.
    І терня обладунків недомовок…
    Візьми гітару. Бо таким був план:
    Зіграти і забути. Вкотре знову.
    3.10.15



    Рейтинги: Народний 6 (5.58) | "Майстерень" 6 (5.68)
    Коментарі: (10)


  28. Олена Малєєва - [ 2015.10.03 20:39 ]
    Як не банально…
    Хоч як не банально вчитися читати по букварях –
    Не кожному у житті насправді так пощастило.
    А дехто вивчає цифри по датах смерті й життя
    І вчиться читати по епітафіях на могилах.

    Куди не підеш – усюди колюча стерня,
    І зерно від полови без тебе уже відділили.
    Хтось зібрав урожаї на безмежних твоїх полях,
    І ловити тих злодіїв безглуздо та не під силу.

    Ні, не банально втрачати цнотливість у шлюбну ніч,
    Де він і вона, і між ними лише кохання.
    А буває і так: із злочинцем ти віч на віч
    І неможливо уникнути зґвалтування.

    Постукай у двері. Чекай. А відчинить хто?
    Як за дверима не просто пусто. Порожньо!
    Втекли всі – хто пішки, хто на авто…
    І ти розумієш: лишатися тут неможна.

    І як не банально було б і тобі тікати.
    І справді - це ж найпростіша штука є.
    Ти сідаєш біля закритих дверей чекати –
    А раптом хтось подорожній у них постукає?
    03.10.2015 р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.38) | "Майстерень" -- (5.34)
    Коментарі: (1)


  29. Ярослав Чорногуз - [ 2015.10.03 20:00 ]
    Молитва коханій
    Прошу тебе: безмежжям свого чару
    Не відпускай, допоки я живий.
    Спокус потуги всі минуть задарма.
    Як оберіг – коханням оповий.

    Немов Ронсар* на берегах Луари**
    Натхнення подих щоб ловив новий,
    Даруй жагу – Богів напій нектарний
    І солод від амброзії й халви.

    Але навчи не зловживать надміру
    Тим щастям нашим, хай ця слабина
    Обов`язком нудним, щоденним, сірим

    Не стане, новизну завжди пізна.
    Офірою мою наснажуй віру –
    Світи мені, любове осяйна

    3.10.7523 р. (2015) Конча Озерна, Півострів Печалі.


    Рейтинги: Народний -- (6.99) | "Майстерень" -- (7)
    Коментарі: (6)


  30. Уляна Яресько - [ 2015.10.03 16:09 ]
    Осінь застукала
    Взаємини жовтня із вереснем досі безвізові:
    Природа на митниці чесна. Не жде хабаря.
    Хоч літо затрималось, бавило сонця ескізами,
    Та нині цитринова пані фартух приміря.

    Мисткиня від Бога. Дерева слугують мольбертами.
    Щоправда, невічні картини. Живуть до зими.
    Застукала осінь напів-непристойно-відвертими
    Когось із натхненними душами. Певно, це ми.


    Рейтинги: Народний -- (5.48) | "Майстерень" -- (5.48)
    Коментарі: (3)


  31. Неоніла Володимирівна Гуменюк - [ 2015.10.03 10:04 ]
    Майже "Лісова пісня"
    Чи то вже збіг обставин,
    Чи мало бути так,
    Зустрілись на галяві
    Дівчина та юнак.

    Вона тримала квіти
    Духмяні лісові,
    Не знала де подіти
    Ті очі голубі.

    Зрум"янилась,мов рожа
    Поміж зелених трав.
    -Дівча на Мавку схоже,-
    Так хлопець їй сказав.

    -А ти,що Лукаш,може,
    Коли мене впізнав?
    Дивись,бо заворожу,
    Щоби не жалкував.

    Отак пожартували
    Й не зчулися самі,
    Коли прийшло кохання
    До них серед весни.

    Минуло тепле літо
    Та осінь не одна,
    Любов зорею світить
    Закоханим серцям.

    2015 р.


    Рейтинги: Народний -- (4.75) | "Майстерень" -- (4.63)
    Прокоментувати:


  32. Неоніла Володимирівна Гуменюк - [ 2015.10.03 09:15 ]
    Богородице-Діво
    Богородице-Матінко,Діво Маріє,
    Припадаю уклінно я до Твоїх ніг.
    Ти від зла захисти нашу рідну Вкраїну
    І від куль вбережи малих діток її.

    Скільки сліз пролили матері за синами,
    Скільки сиріт уже наробила війна.
    Зупини ворогів,вони ж теж християни,
    Та нічого святого в серцях їх нема.

    А із статків,нажитих на горі людському,
    А ні їм,ні родині не буде добра.
    Хай вертають солдати з окопів додому,
    Бо за мирную працю їм братись пора.

    Руки їхні так хочуть обняти кохану,
    Поскоріше на трактор свій танк помінять,
    І пройтись рано-вранці по хлібному лану,
    Найщасливішим в світі себе відчувать.

    Богородице-Діво,проси свого Сина
    Хай на злагоду й мир усіх благословить.
    А ми дякувати Йому будем щоденно
    І Господнє Ім"я прославляти щомить.

    2015 р.


    Рейтинги: Народний -- (4.75) | "Майстерень" -- (4.63)
    Прокоментувати:


  33. Світлана Майя Залізняк - [ 2015.10.03 09:00 ]
    Тітка Шура

    Відійшла напередодні Різдва Богородиці.
    Греблею золотаві мрії-сонцята котяться...
    Кіт сусідський лапу обпік, спинився на кладці.
    Байдужі їй перегони, юрба можновладців.

    Йде Шура повз човни, доярню, заглядає в стійла.
    Не треба вже її синам ні лозинки, ні пійла.
    Одежина тепер навічно, хустка хрещата.
    Побачить когось отам, пожаліється тату.
    Нарешті сама-самісінька, пенсія ціла.
    Борщ варити навчилася, а суп не зуміла...

    Знасилував бідну Шуру молодик жонатий.
    Благовірний стерпів, порадив "таких оминати".
    Була Шура поштаркою, в сумці листи, "Мурзилка"...
    Менший син Микола - невиправна помилка.
    Старший помер на Уралі, дружина - в монашки...
    Судити покійницю - гріх, розуміти важко.

    Дивлюся вслід – полотно буття сіре, вузлисте.
    На чорну старість відклала болячок із триста.
    Хтось викликав міліцію, пес її винуватив.
    Нащо сину-п`яниці на оковиту давати?

    Ходила-плавшудила, спала під чужим тином.
    У шістдесят - палиця, пахла димами, кмином.
    З матір`ю моєю молилася, втрачала масу.
    А я бурчала: болотом - боса, внесе заразу...

    Їла, мовчала-нишкла…померла в бабдомі вчора.
    Усохло тіло, зів`яла сільська мандрагора.
    Хата її в бадилинні, невістка пригляне.
    Сіється сім`я крізь тини - просяне, конопляне.

    Тьма жінок-нещасниць в реаліях, літературі.
    Гвалтують, цитькають...
    Царство небесне - Шурі.
    Хронічне затуркання, серпантини-депресії.
    Махну пером з Полтави - тихій жертві агресії.


    2015


    Рейтинги: Народний -- (5.77) | "Майстерень" -- (5.89)
    Коментарі: (2)


  34. Світлана Майя Залізняк - [ 2015.10.03 09:53 ]
    Де це…

    Від самодостатності до самогубства -
    Шафа з кардамоном, перцем, ваніллю.
    На шардоне виброджує чиєсь глупство,
    Геніальність, мов рис, укрилася цвіллю.

    Дивочне коїться з моїм-чужим світом.
    Осінню не втішене, млоїться серце.
    Засихає фізаліс, мруть неофіти...
    Даленіє зозуля: "хто ви... де це..."...

    В ашдвао кинеш пігулку, помолишся...
    Полоще горло муза - десятий вечір.
    Стомилася білка в мідному колесі.
    Плети з вовни петлі - тамуй словотечу.


    2015


    Рейтинги: Народний -- (5.77) | "Майстерень" -- (5.89)
    Прокоментувати:


  35. Олексій Могиленко - [ 2015.10.03 06:05 ]
    Весна в Україні
    Біля хати вишня зацвіла
    Бджілки-працівниці при роботі.
    Знаю: Україна вже не та,
    Вірю в процвітання і добробут.

    Біля хати вишня зацвіла,
    Аромат весни п’янить до болю.
    В пам’яті залишиться Майдан
    Залитий кров’ю і любов’ю.

    Біля хати вишня зацвіла.
    Одна з тих, що оспівав Шевченко.
    Україно! Мила, люба – уставай!
    Воскресай і процвітай, рідненька.
    2014


    Рейтинги: Народний -- (5.43) | "Майстерень" -- (5.42)
    Прокоментувати:


  36. Олексій Могиленко - [ 2015.10.03 06:20 ]
    Ранкова молитва за Україну

    Добрий ранок, Україно!
    Помолюся Богу нині
    За наш край, за рідні землі
    Щоб були благословенні.

    Щоб не знали ми більш горя,
    Щоб були усі здорові.
    Хай цей гарний новий день
    Починається з пісень.

    Добрий ранок, Україно!
    Помолюся Богу щиро
    За діток, що йдуть до школи,
    Щоб навчались вони добре,

    За батьків в селі стареньких
    Хай їм не болить серденько,
    Хай насушний буде хліб
    В кожнім домі на столі.

    Добрий ранок, Україно!
    Будь навік благословенна.
    Боже, дай нам процвітання,
    В добрий справах дай єднання.

    Боже, кращу долю нині
    Дай моїй Ти Батьківщині.
    Краю мій, свята земля!
    Помолюсь за тебе я.
    19.01.2014


    Рейтинги: Народний -- (5.43) | "Майстерень" -- (5.42)
    Коментарі: (3)


  37. Світлана Майя Залізняк - [ 2015.10.02 21:54 ]
    Позолоть


    Пензликом рудавим
    Фарбувала Осінь
    Павільйони, лави,
    Чайники безносі...
    Зупиняла кішку -
    Невимовно чорну,
    Розсипала фішки,
    Слухала валторну.
    Листям прикрашала
    Зонт, каптур монашки,
    Майталала шалі,
    Пильнувала свашку...

    Стомлена, голодна
    Втислася в автобус.
    В лісі - хата, бодні,
    Містечковий глобус.

    Дочки дрібнозубі
    Не чекали мами,
    Вішали на дубі
    Грибників панами,
    Насушили глоду,
    Стригли зайця, білку.
    Їм у лісі зроду
    Вузько, прісно, мілко.

    Старша хоче в Суми,
    Менша на Хрещатик.
    Обступили: "Думай,
    Як нас вдовольняти...".
    Розіслала Осінь
    Давні адамашки,
    Середульша просить
    Светрик, як у Дашки...

    На осонні сіла.
    Думала з годину -
    Чи продати діло,
    Позолоть, хатину...

    Їжачиха чмиха:
    "Ти не плач, не варто.
    Он у мене лихо:
    Загубилась Марта".

    Висохлим осотом
    Осінь йде до ставу.
    Візьме під відсоток
    Всі багатства ґави.

    2015


    Рейтинги: Народний -- (5.77) | "Майстерень" -- (5.89)
    Прокоментувати:


  38. Олена Малєєва - [ 2015.10.02 21:02 ]
    Зелене світло
    Я видихаю млосно твоє ім'я.
    І довгоного хочу іти назустріч...
    Та ноги вростають у землю, немов коріння.
    Яка дурнувата й крихка, як лід, є доля моя...
    Яке нестерпно-вологе бажання дати відсіч...

    Облишити боротьбу і здати свої позиції
    Так просто і так зухвало з жіночого боку...
    Тому покладаюсь на милосердя інквизиції,
    І затамовую власні ретроспекції...
    А ти ж став напрочуд сміливий! Що ж, нівроку!

    Можна стояти і створювати затори,
    А можна мчати назустріч квітневому вітру.
    Із жовтня, із листопада, просто в карпатські гори.
    Стояти і гальмувати -нестерпне горе,
    В той час як довічно скасоване червоне світло.
    01.10.2015


    Рейтинги: Народний -- (5.38) | "Майстерень" -- (5.34)
    Коментарі: (2)


  39. Марина Бойківчанка - [ 2015.10.02 20:06 ]
    *******
    **********
    1.Рік жаху й смерті щойно промайнув,
    Й ніби відбувся в нас «ремонт» у владі.
    Великою ціною народ перемогу здобув,
    Й, здається, побороли ми корупцію і зраду.
    2.Та ні, українці, ми тільки на старті,
    Й ще довго нам до фінішу брести.
    А хабарі як брали, так і будуть брати,
    Щоб систему цю змінити – треба довгий путь пройти.
    3.Уявіть собі, мої добрі люди,
    Що хабарництво в нас більше вже як 20 літ.
    І в тому плані в нас довгенько змін не буде,
    Й це тільки ще початок наших бід.
    4.Верховна Рада – це велика родина,
    Суцільні друзі, куми і брати.
    Крісло в Раді по династії: від батька до сина,
    Й ми самі в цьому винні, як не крути.
    5.Чому «вершки» від колишньої влади,
    Ще й досі покарання не зазнали?
    Чи для того знов народ має повстати,
    Щоб про обіцянки ви свої не забували?
    6.Чому ще й досі штани у кріслах протирають?
    Хіба вміють щось крім крадіжки робити?
    Через їх вчинки люди кров проливають,
    Через них звучить страшне слово «вбити».
    7.Та як відомо, є дві в медалі сторони,
    Друга – це ми, прості українці.
    І кожного разу йдучи на вибори,
    У кандидатів було по сопілці.
    8.Й ми танцювали, сліпо вірячи в слова,
    Плекаючи надію на краще.
    Та з кожним роком все більшою була стіна,
    Й здавалося б, що стали ми пропащі.
    9.Стіна, що ставала нам на заваді,
    Й все більше й більше руки зв’язувала нам.
    Стіна, за якою купувались посади,
    Стіна, за якою не було місця нам.
    10.Своїми руками ми її збудували,
    Й дали Їм шанс на розкішне життя.
    Та ми збудували, ми й зруйнували,
    Й загнали їх в кут, звідки нема вороття.
    11.Раптом прокинулась наша свідомість,
    Змінили владу ціною життя.
    І що отримали ми натомість?
    Один крок вперед й два кроки назад.
    12.Ремонт цей в владі тільки косметичний,
    Чи готовий знов наживку проковтнути народ?
    Всі помічають, що поки що все знов проблематично,
    Й не дай нам Боже, щоб знову були біда й потоп.
    13.Потоп від крові українського бійця,
    Потоп від крові простого селянина.
    Біда, коли уже не повернути до життя,
    Маленьку дворічну дитину.
    14.Я розумію, що не можна все змінити одразу,
    Я знаю, що потрібен для цього час.
    Цілий рік ми викорінюємо заразу,
    Заразу, що згубила всіх нас.
    15.Кожного з нас страх обіймає,
    Коли вкотре нам обіцянки дарують.
    Та надія у серці в нас не згасає,
    Що вірою нашою вже не торгують.


    15.03.2015р


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  40. Марина Бойківчанка - [ 2015.10.02 20:54 ]
    *******
    **********
    1.Спи спокійно, наш герою,
    Спи, бо ти своє відвоював.
    Мужньо ти бився з московською ордою,
    Й у битві з ними ти життя віддав.
    2.Приїдеш, брате, в домовині,
    Вже не обнімеш матусю свою.
    Не мине від сьогодні і днини,
    Щоб не згадала мати дитину свою.
    3.Спи спокійно, наш вічний герою,
    Мужньо ти віддав своє життя.
    Ти не підеш вже більше до бою,
    Хто зна, чим завершиться ця боротьба.
    4.Мунили ночі, пройшли тривожно дні,
    І ось ти на порозі рідної домівки.
    Ти вдома…в цинковій труні,
    Останній раз мати цілує у голівку.
    5.Вже не відчуєш материного тепла,
    Не будеш знати ніжності обіймів.
    Для тебе вже закінчилась війна,
    Ти помер за вільну Україну.
    6.Спи спокійно, мій шкільний друже,
    В останню путь тебе сьогодні проводжають.
    І кожен щиро за тобою тужить,
    Та кожен знає, що герої не вмирають.

    27.02.2015р


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  41. Марина Бойківчанка - [ 2015.10.02 20:01 ]
    ДЛЯ МАМИ
    Про маму.
    1.Сірі очі, що випромінюють любов,
    Усмішка, що нагадує промінчик сонця.
    Ніжні обійми, що дарують тепло,
    Й вічно страждальне материне серце.
    2.Завжди усміхнена, незважаючи на біль,
    Знайде слова підтримки у важку хвилину.
    Одна-єдина у мами є ціль,
    Захищати і виховати свою дитину.
    3.Ніжні руки, що вічно у трудах,
    Спітніле чоло, бо в роботі зранку до ночі.
    Й ніколи не минаючий страх,
    Й сльози, що затуманюють очі.
    4.Страх за дитину, що зараз в дорозі,
    Страх за маля, що безтурботно спить.
    Страх за бійця, що встати не в змозі,
    Страх, щоб не втратити радості мить.
    5.Матуся, ніби справжній хлібороб,
    Де полем є душа її дитини.
    Любов і щирість – таким засіває зерном.
    Й не забуває про добра зернину.
    6.Й вірить неня, що скоро вродить урожай,
    Що дасть плоди душі засіяне поле.
    Й сподівається бідненька, що бодай
    Один разочок за життя відчує за дитину гордість.
    7.Щоб швидше проростали паростки зерна,
    Кожен день роками обробляє поле.
    В душі ж самої ведеться боротьба,
    Чи це поле не затопить жорстокості море.
    8.А ти ростеш даруючи надію,
    Що зможеш залишатись «на плаву».
    Й боїшся, щоб не розтоптати мрію,
    Щоб не розчарувати неньку свою.
    9.Та якось ненароком так буває,
    Що не помітиш як завдаш матусі болю.
    Вона обличчям усміхнеться, а душею страждає,
    Й ні сльозинки не ронить, та серце обливається кров’ю.
    10.Сиджу і згадую ту колискову,
    Під яку в дитинстві засинала я.
    І хоч на мить так хочеться вернутись знову,
    В світ дитинства, в світ безтурботного життя.
    11.Бо ще тоді я безтурботно засинала,
    І гадки не мала, яким буде завтрашній день.
    Світом казок я в снах мандрувала,
    Й не думала про те, що все колись пройде.
    12.А зараз засинаю з думкою одною,
    Щоб завтра знов побачити її живу.
    Нехай вже сивою, нехай не молодою,
    Та найріднішу – матусю свою.
    13.Я рідко говорю слова любові,
    І рідко кажу дякую тобі.
    Та чомусь не забуваю причиняти болі,
    Й від мене рідко чуєш ти «Прости».
    14.Страшно, мамо, уявити цю картину,
    Що одного ранку не обнімеш мене.
    Не пригорнеш до свого серденька дитину,
    Хоч вже доросла, бо час невпинно йде.
    15.Пробач, кохана, за те, що стала я доросла,
    Прости, наймиліша, за неслухняність мою.
    Жаль, що повернути час назад не можна,
    За тебе щиро Богу я молюсь.

    04.04.2015р.


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  42. Наталка Янушевич - [ 2015.10.02 19:28 ]
    ***
    Мертві окопи першої світової
    З космосу видно й досі,
    Бо ж не буває шрамів без воєн,
    Шрами – платня за досвід.
    Сітка траншейна густо побита
    Вирвами на Донбасі.
    Поки це небо ще привідкрите,
    Ми оминемо пастки.
    Може, зрадієм колись з тобою,
    Тільки от плаче осінь:
    Мертві окопи першої світової
    З космосу видно й досі.
    2015


    Рейтинги: Народний -- (5.54) | "Майстерень" -- (5.54)
    Коментарі: (6)


  43. Юрій Лазірко - [ 2015.10.02 18:56 ]
    Блискавицi серця LX, мандрами свiтла
    1.

    у сніжно-крилій
    у круговерті
    блукає світло
    помежи смерті
    шукає серця
    що шви згубило
    і розійшлося
    вогнем
    по тілу

    мандрує снігом
    а сльози
    сміхом
    думки минає
    мов ласка
    втіху
    і припадає
    на ґанок святом
    на примхи
    бідне
    людьми
    багате

    2.

    то зірки листя
    що облетіло
    озолотило
    хрести й могили
    мости і вікна
    морозом скуті
    окопи
    ями
    підвали ртуті

    не пожаліло
    волоссю срібла
    дитині
    казки
    про рать у сідлах

    3.

    то військо бите
    глухе неначе
    плететься краєм
    між сном і плачем

    збирає сили
    лякає тупіт
    тримайся враже
    не глипай
    тупо

    за нами правда
    одна
    єдина
    в проміння травах
    тремтить країна
    тебе не шкода
    де дівся сором
    на милість пізно
    у яму
    скоро
    тобі негідний
    тобі стоклятий

    відкриєм пекло
    гарматній ваті

    4.

    війна не глипне
    душа не хлипне
    а сніг цей липне
    неначе в липні
    до крил бджолиних
    цвітіння липи
    прозорість вікон
    бог криги випив

    і день не рушить
    і ніч не втішить
    ці білі душі
    що вкрали тишу

    умовні грані
    між сном і шалом
    немов кохання
    якого мало
    чи неміч тіла
    у час падіння

    ці душі білі
    до посиніння

    5.

    до неба
    видих
    землі подушка

    і вже не видно
    що кров
    не юшка
    душі не чути
    між голосіння
    ні слів отрути

    ви мов насіння

    гостинність тиші
    два метри росту
    не треба глибше
    лягайте гості

    нехай насниться
    рай журавлиний
    хай ворог вчиться
    тут Україна

    6.

    дев’ятий місяць
    життя в утробі
    лети не бійся
    неси у дзьобі
    родині щастя
    лелеча доле
    там світлу впасти
    де Бог дозволить
    розраді бути
    маляті зріти

    молитв почутих
    і світла квіти
    нехай полонять
    тінь розворушать
    чи син чи доня
    яса у душу

    26 Лютого, 2015


    Рейтинги: Народний 5.75 (5.68) | "Майстерень" 6 (5.76)
    Коментарі: (9)


  44. Юрій Лазірко - [ 2015.10.02 18:59 ]
    Блискавицi серця LIX, облiтаючи вiдболiти
    1.

    усе
    що має відболіти
    нестерпно прикре
    і нудне
    ситніше
    ближче до корита
    в помиях рило
    день за днем

    2.

    таке
    що має облітати
    просохло
    до останніх жил
    сказати є що автомату
    коли у серці засніжить
    і кулі
    з дикістю стрімкою
    шукають місця
    для вини
    кривавою спливе рікою
    це бісоявлененя війни

    3.

    це переповнення емоцій
    і недоживлення подій
    ти на якому
    правдо
    боці
    найнепідкупніша з судів
    тобою
    їздять миротворці
    латаюсь хрестиком
    діла
    то їхня шия
    вік у шворці
    без опочивки провела

    4.

    кров
    на пагонах генерала
    цвістиме липою
    й вогнем
    чого ти
    правдонько
    шукала
    між тьмою вічною
    і днем
    кому ти долю дарувала
    з короною
    і кумачем
    той зняв твій лик
    із п’єдесталу
    і блазня виставив
    з мечем

    5.

    паяц в палац шмигнув
    і щиро
    роздав капусту паяцні
    коли б то я
    собі так вірив
    на Боже ‘так’
    порожнє ‘ні’
    на п’яне ‘стій’
    тверезе ‘тупни’
    стисни скрути
    і відіжми
    загостення
    проходить тупо
    між дичиною
    і людьми

    6.

    та світлий той
    у кого свічка
    від вітру вільна
    і задух
    несе мене венозна
    річка
    у море кисню
    упаду
    насолоджуся
    кругозором
    багатим стану
    на сльозу
    і небо
    у душі прозоре
    опеленаю
    у грозу

    7.

    давися владою
    паяце
    лякай проказами
    вогнем
    ти вклав багато
    сил
    і праці
    аби приборкати
    мене
    але любов
    росте не з кусня
    не з крихти
    з царського стола
    давися
    поки сам не луснеш
    ла-ла ла-ла
    ла-ла ла-ла

    8.

    весна в любов
    а та на серце
    лягає наче там сніги
    немов холодний світ
    помер цей
    а з ним душа
    і вороги
    і виросло
    в безхмар’ї небо
    що жоден постріл
    не візьме
    мені би трішки сонця
    ще би
    і покурличе в мандри
    смерть
    і роздаватиме надію
    тепло і радість
    той кого
    так легко
    розпинати вміють
    прикрившись іменем
    його

    24 Грудня, 2014


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.68) | "Майстерень" -- (5.76)
    Коментарі: (2)


  45. Світлана Мельничук - [ 2015.10.02 14:17 ]
    ***
    В графі надія - поставлю прочерк.
    І там де віра - т.д., т.п.
    Моя любове, до гурту хочеш...
    А може, зразу - у ДТП?

    Моя любове, у тебе з трійці
    Нехай примарний, а таки шанс.
    Ну що ти робиш на цій бруківці?
    Доволі гніву. Ну ж, підіймайсь!

    Надія, віра і трохи щастя...
    Нехай для когось, чи про запас.
    А ти, любове, прошу, зостанься.
    Тобі, любове, іще не час.

    2015


    Рейтинги: Народний -- (5.51) | "Майстерень" -- (5.56)
    Коментарі: (3)


  46. Олександр Бобошко Заколотний - [ 2015.10.02 10:52 ]
    Порятуй, богородице, Україну
    * * *

    Порятуй, Богородице, Україну!
    Більше, мабуть, нема на кого надіятись.
    Бо Спаситель – довірливий і наївний
    і, здається, крізь пальці
    на біль наш дивиться.

    Бо в шикарному храмі (метро „Кропоткінська”)
    просять зовсім про інше Кирил і компанія.
    Розумієш, Маріє,
    Його заклопотаність!
    Стільки різних прохань...
    Переповнення пам’яті.

    Світ іще не оговтався від Волновахи –
    а свічки вже шикуються
    в „Я – Маріуполь”.
    І горить.
    І кровить.
    І триває навала
    на упертих укропів,
    нескорених укрів.

    Так явись,
    не злякавшись вогню і диму –
    захисти нашу землю,


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.51) | "Майстерень" -- (5.59)
    Коментарі: (4)


  47. Неоніла Володимирівна Гуменюк - [ 2015.10.02 10:14 ]
    Любов цвіла ромашками
    Цінуймо кожен день,проведений з коханими
    І пам"ятаймо мить,коли любов цвіла
    Трояндами,ромашками,тюльпанами,
    В серці запалила іскорки тепла.

    Життя таке коротке і час швидкоплинний,
    Літа біжать так стрімко,мов бистрая ріка.
    То ж бережім,шануймо кохані половинки,
    Нехай лунає щастя мелодія дзвінка.

    2014 р.


    Рейтинги: Народний -- (4.75) | "Майстерень" -- (4.63)
    Прокоментувати:


  48. Таїсія Цибульська - [ 2015.10.02 09:30 ]
    Як стати поетом
    Як мені поетом стати?
    Як ті віршики складати?
    Каже мама:"Треба, сину,
    підібрати гарну риму!"
    Каже тато:"Треба зміст!"
    а бабуся каже:"Хист!"
    А дідусь додав:"Учення!
    І краплиночку натхнення!"

    2015


    Рейтинги: Народний -- (5.45) | "Майстерень" -- (5.45)
    Коментарі: (13)


  49. Неоніла Володимирівна Гуменюк - [ 2015.10.02 09:51 ]
    Вічний вогонь пам"яті
    В парку міському вічний вогонь
    Палає,мов серце солдата
    Того,який ворожий дзот
    Собою закрив.Врятувати

    Вдалося йому побратимів своїх,
    Про це вони всі пам"ятають.
    Вже їхні онуки приходять щорік
    Сюди,щоби вшанувати,

    Вклонитись могилі героя-бійця,
    Подякувать за перемогу.
    Повторюють подвиг діда й отця
    Нині вони там,на Сході.

    2015 р.


    Рейтинги: Народний -- (4.75) | "Майстерень" -- (4.63)
    Прокоментувати:


  50. Олексій Могиленко - [ 2015.10.02 06:49 ]
    Перед сном

    - Тату, розкажи-но казку,
    Розкажи мені, будь-ласка.
    Хоч одненьку, хоч маленьку,
    Щоб заснула я швиденько.

    Про лисичку та ворону,
    І бичка, що із соломи,
    Й хлопчика Котигорошка
    Розкажи мені хоч трошки.

    Розкажи про рукавичку,
    Чи про редьку і про мишку.
    А ще краще про поросят
    І про маленьких козенят.

    Розкажи якусь ти нову,
    Що мені ще не відома.
    Знаєш ти казок багато,
    Ти ж у мене добрий тато.

    - Знаєш ти, моя маленька,
    Всіх казок вже чималенько.
    Обніми міцніше тата,
    Буду я розповідати.

    Розповім я про Адама
    І про Єву, першу маму,
    Про осличку, що говорить,
    Про дорогу серед моря.

    Про хлопців, що не згоріли,
    Про левів та інших звірів.
    В Біблії чудес багато,
    Буду їх розповідати.

    Слуха тата моя доня,
    „Ще історію” – спросоння
    Тихо шепче й посміхнулась.
    От і все. Уже заснула.
    04.06.2012


    Рейтинги: Народний -- (5.43) | "Майстерень" -- (5.42)
    Прокоментувати:



  51. Сторінки: 1   ...   662   663   664   665   666   667   668   669   670   ...   1855