ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Ігор Терен
2026.02.15 16:58
А кривда залишає хибні тіні
про істину... і не гидує світ
усім, що нині
доїдають свині,
і тим, що ділять орки із боліт.

***
А малорос на вухо не тугий,

Євген Федчук
2026.02.15 15:28
Про царицю Катерину Другу по Росії
Ще за життя говорили, що вона повія.
Хто тільки не був у неї тоді у коханцях,
Хто лиш не озолотився на тій «тяжкій» праці.
Її можна зрозуміти: чоловіка вбила,
Та єство своє жіноче нікуди ж не діла.
А цариця ж… Хто

Олена Побийголод
2026.02.15 14:17
Із Леоніда Сергєєва

Навколо багато накритого столу в очікуванні гостей походжають Теща з Тестем.

Теща:
Що оце?

Тесть:

Борис Костиря
2026.02.15 11:44
Мінливість травня тиха і примарна
Спалахує і гасне вдалині.
Мінливість травня, мов свята омана,
Що не горить в пекельному вогні.

Побачиш таємничий рух природи
В мінливості сезонів і дощів.
Так істина себе у муках родить

Юрій Гундарів
2026.02.15 10:46
Доброго вечора, шановні радіослухачі! В ефірі щотижнева передача «Особистість - поруч!» Сьогодні наш гість - переможець конкурсу короткого оповідання на таку всеосяжну тему, як «Мета мого життя», Іван Кочур. Зараз ми сидимо у затишній однокімнатній ква

Іван Потьомкін
2026.02.14 19:27
Слухаючи брехливу московську пропаганду, неодноразово ловиш себе на тому, що десь уже читав про це: що зроду-віку не було ніякої тобі України, що мова українська – це діалект російської... Та ще чимало чого можна почути з екранів телевізора чи надибати

Микола Дудар
2026.02.14 15:38
Здетонірував неспокій…
Аж здригнувся холодильник.
Недалечко, в кілька кроків,
А над ним пра-пра світильник…
Довелось порозумітись.
Ніч неспокю вже вкотре,
Головне, щоб не гриміти
І дотриматися квоти…

Ігор Шоха
2026.02.14 11:44
А наш великий воїн Скандербек
один за всіх воює й не тікає.
Він(ім’ярек)
сьогодні ще абрек,
та термін скороспечених минає.

***
А бевзям до душі усе супутнє

Світлана Пирогова
2026.02.14 11:05
Усе темнішає: і світ байдужий,
і ніч тривожна, і зими крижини.
Лиш місяченько, давній, добрий друже
нагадує минуле, щось дитинне.
Легким вражає світлом сонне місто,
Як охоронець душ і снів солодких,
Не маючи для себе зовсім зиску,
Освітлює дорогу

Борис Костиря
2026.02.14 11:01
Ні, не сховаєшся ніде
Від погляду німого ока.
Безжальний суд тепер гряде.
Крокує кат розлогим кроком.

Цей погляд пропікає скрізь
До серцевини, до основи.
Якщо існують даль і вись,

Адель Станіславська
2026.02.14 10:02
Стомлене серце торкається тиші.
Гупає лунко, мов дзвони церковні.
В дотику тім прокидаються вірші
І лопотять, мов дощі підвіконням.

Стомлений день витікає у вечір
І мерехтить межи тиші свічею...
Ніч опадає на стомлені плечі

Віктор Кучерук
2026.02.14 07:23
Не сидить незрушно в хаті
Невиправний мандрівник, -
По чужих світах блукати
З юних літ помалу звик.
Не зважаючи на пору,
Та не дивлячись на вік, -
Рюкзака збирає скоро
Невгамовний чоловік.

М Менянин
2026.02.13 22:12
Хто ще про людей цих напише?
Чиї душі плачуть від ран?
Касатий, Наглюк і не лише,
Нагорний. Тупіца, Таран…*

Колись на вокзалі у Мені –
для рук вантажі в ті літа,
а поруч і в’язи зелені,

Лесь Коваль
2026.02.13 20:45
Не слухай інших - слухай тупіт степу
між веж курганів і хребтів валів,
що бє у груди перелунням склепу
й від крові вже звогнів, пополовів.
Вдихни на повні жар вільготи Яру
Холодного, як мерзла пектораль,
впусти його під шкіру барву яру,
наповни не

Артур Курдіновський
2026.02.13 18:42
Кілька місяців. Кілька життів
Я прожив, загубивши єдине,
Де в роси найчистіші краплини
Свято вірив. І дихав. І жив.

Мерехтіння вечірніх зірок,
Мов пронизана сумом соната,
Та, яку я не зможу зіграти,

Юрій Лазірко
2026.02.13 16:55
як тихо
я сплю
сонце ляга
на ріллю

небо
пошите з калюж
стежкою в’ється

Юрій Гундарів
2026.02.13 14:57
Столиця України знову під шквалом ракетних ударів.
Тисячі киян у п‘ятнадцятиградусні морози лишилися без тепла, без електрики, без води.
У ХХI столітті варварськими методами чиниться справжній геноцид проти мирних людей - стариків, дітей, вагітних жінок

Пиріжкарня Асорті
2026.02.13 10:25
Протокол 01/02.2026 від тринадцятого лютого поточного року. Місце проведення — Головний офіс Спостерігається масив образів, в якому сакральні, космічні та наукові поняття не стільки логічно з’єднуються, як взаємно змішуються і розчиняються. "Миро" я

Борис Костиря
2026.02.13 10:21
Я бачу в полоні минулих років
Своїх сьогоденних знайомих.
Вони подолали великий розрив
Епох і часів невідомих.

Ну звідки вони там узятись могли
У зовсім далекій епосі?
Знамена і гасла стоїчно несли,

Олена Побийголод
2026.02.13 07:49
Із Леоніда Сергєєва

Починає світлий образ Тещі:
Ну, от і слава Богу, розписали.
Сідайте, гості-гостеньки, за стіл!
Ослін займе, звичайно, баба Валя,
якраз із дідом Петриком навпіл!

Віктор Кучерук
2026.02.13 06:43
Злісні ракетні удари
Горе раз-по-раз несуть, -
Запах дошкульного гару
Легко породжує сум.
Скрізь повибивані вікна,
Скрипи розкритих дверей, -
Нищать роками без ліку
Орки невинних людей.

С М
2026.02.13 03:10
Я – той
Ким він є, так само
Ти – той, ким я є
І ми всі разом

Бачте, свиня
Тікає від ножа
Або летить

Іван Потьомкін
2026.02.12 19:13
Заграйте, Маестро Перельмане ,
«Наспіви циганські» з Сарасате .
А поки настроюєте скрипку,
Оповім, як довелось почуть про вас уперше.
...За обідом, який завжди передував уроку,
Учителька івриту в моєму диптиху про Гріга
Порадила змінити Швейцера на

Сергій Губерначук
2026.02.12 18:03
У джунґлях я на тигра наступив,
і все довкола стало враз смугастим,
цей жах мене злякав і притупив –
сон зник – і в пащі я не встиг пропасти.

На ковзанах лечу по кризі я,
яка вже надломилася на краї;
ось ріже лід, ось-ось підводний яр –

Євген Федчук
2026.02.12 17:32
Серед степу в глухій балці багаття палає.
Утомився, зупинився козак, спочиває.
Коня пустив, хай пасеться – трави у достатку.
Сам сидить та на сорочці пришиває латку.
Вже подерлася сорочка, на тілі зіпріла.
Давно уже козаченьки в похід не ходили.
Нем

Борис Костиря
2026.02.12 11:59
Я піду крізь дощ, і град, і бурі.
Я піду крізь болі лихоліть.
Я піду крізь снігу кучугури,
Щоб пізнати глибину століть.

Я пройду випробування світу,
Пастку сатани, вогонь проклять,
Продерусь крізь зарості і віти,

В Горова Леся
2026.02.12 10:31
Мила подруго, сестро чи мамо старенька й недужа
У холодному домі, де зимно від вікон і стін,
У замерзлому місті, де небо тривогами тужить,
Там усе, що ти мала, поставила доля на кін.

Найрідніші твої опинились у кроці до прірви.
А усе, що бажалос

Микола Дудар
2026.02.12 09:18
Тужать не дужі… очі нужденних…
Боже, байдужі… гори консервних
Дико прикуті, зморені горем.
Прадід забутий без обговорень.
В сходах безсмерття панство панує,
А у конвертах старість сумує…
Тужаться дужі… тож небезпека?
Боже, байдужі… небом лелеки…

Віктор Насипаний
2026.02.12 09:03
Нині в класі про прикмети
Завели розмову:
Що це значить, як знайдеш ти
Враз стару підкову?

Всі мовчать. Один сміється:
- Певно, хитрість є там.
Бо мені чогось здається, -

Лесь Коваль
2026.02.11 22:42
Зима шаліла - її лютий половинив,
прохожі куталися, ковзали і грузли,
а ми щасливі у тенетах хуртовини
стояли осторонь від всіх.
Землею
Тузли.

З твоїх очей на білий сніг летіли іскри.

Ярослав Чорногуз
2026.02.11 19:48
Он засяяв сніг за віконечком,
Пішли іскорки у танок,
Народилося ясне сонечко –
Молодесенький Божич - Бог.

І надворі вже дні погожії,
Знову більшає білий день.
Прибуває нам сила Божая,

Юрко Бужанин
2026.02.11 12:29
Арчі —
мій малий читирилапий друг —
завершив свій ранковий ритуал
на газоні біля під’їзду.
Потім він подивився на мене
цими вологими очима,
у яких —
і любов, і виклик,

Тетяна Левицька
2026.02.11 11:23
Про ідеал, мій друже, не пишіть —
дурман ілюзій в полисках звабливих.
Немає цвіту в змореній душі,
це Вам здалося, що я особлива.

То Ви мене намріяли з пісень,
зліпили із фантазій феєричних.
А я скажу відверто Вам, лишень,

Борис Костиря
2026.02.11 10:18
Чи може бути
обличчя мовчання?
Обличчя у того,
у чого його не може
бути за визначенням.
Обличчя мовчання -
це лице пустки,
це хмара накуреного диму

Артур Курдіновський
2026.02.11 03:35
Невиліковний біль уже не вщухне.
Всі вірші, від початку до кінця, -
Естетика прокуреної кухні
Та сповідь непочутого мерця.

Метафора - мов порція отрути,
А цілий твір - отруєне вино.
Спостерігає чорним оком лютий,

І Ірпінський
2026.02.11 02:24
На кухні маленькій сиділа зима,
І в спальні, в вітальні... Усюди
Така безпардонна, здавалося аж,
Що в гості прийшли саме люди

Та як без ключів і без дозволу та
В будинки вкраїнські проникла?
Яка ціль візиту, причина, мета?
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори на сторінці:

Стейсі Стейсі
2026.02.14

Вадим Структура
2026.02.07

Дарій Стрілецький
2026.02.05

Акко Акко
2026.02.03

Стефан Наздоганяйко
2026.01.28

Кіра Лялько
2026.01.22

Аліна Гурин
2026.01.19






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




 
 
Поезія


  1. Серго Сокольник - [ 2015.02.01 23:39 ]
    Алупкинскому парку. Старый стих.
    Предисловие. Я верю. И так будет.

    Угрюмо глядел Воронцовский дворец,
    Как мы целовались с тобою,
    Отмерив нам грустный свиданью конец
    На башне курантовым боем...

    Листвою осеннею парк шелестел
    Когда ты рассталась со мной,
    Как будто разлуку утешить хотел-
    Вы оба вернетесь весной.

    Прольются печальные слезы небес
    На парк в ожидании нас,
    И сонце их высушит множество раз,
    предчувствуя радостный час..
    .............................
    Мы встретимся вновь,
    И воскреснет любовь...

    адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=469026
    рубрика: Лирика любви
    дата поступления 28.12.2013
    автор: Сокольник


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  2. Галина Гнатюк - [ 2015.02.01 19:45 ]
    ***
    Ще й зими не було - а весна що не день, то чутніша.
    Ще й життя не було - а гляди, доростають сини...
    І таке на душі - не сказати ні словом, ні віршем,
    І таке між людьми - що, здається, не треба й війни.
    Та не час нам, не час голосити до хрипу, до скону,
    Хоч би й вітер зі сходу і небо, немов на грозу...
    Богородиця Діва вже плаче криваво з ікони -
    Чи зуміємо ми
    Відмолити Їй
    Кожну сльозу?..
    1/02/2015


    Рейтинги: Народний 5.67 (5.68) | "Майстерень" 5.75 (5.73)
    Коментарі: (11)


  3. Татьяна Квашенко - [ 2015.02.01 18:22 ]
    из Натальи Пасичник
    что в имени чужом тебе отныне -
    посеребренный пепел автострад
    поедут люди и вослед за ними
    с усилием начнется листопад

    и выпрыгнуть бы да куда деваться
    и твой попутчик как заведено
    в пути не станет интересоваться
    куда ты едешь или от кого

    лишь той ольхе что одесную зритель
    твое лицо выглядывать потом
    когда внезапно тормознет водитель
    и разобьет стекло горячим лбом

    и ты не с того света а спросонья
    услышишь как стихает ветра вой
    как телефон вибрирует в ладонях
    почти живой


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (1)


  4. Іван Потьомкін - [ 2015.02.01 18:20 ]
    Лютий 2015

    ...Плачу... Не як поет ридма.
    Слізьми сухими плачу
    І в мареві немовби бачу
    Супутників моїх незмінних на лижні.
    Раз-по-раз оглядаються, питають:
    «Невже отак ми швидко йшли, що вони відстали?
    А, може, заблудилися в завії сніжній?»
    Не заблудились ми – в ізраїльській зимі лишились.
    Всупереч намірам не радять виїжджати лікарі.
    Так що не оглядайтесь, любі, і не шукайте в завірюсі .
    Дай Бог, аби наступний лютий в хвороби відвойовано було
    І ми в звабливому Тіролі неслись за вами по лижні.



    Рейтинги: Народний -- (5.62) | "Майстерень" -- (5.86)
    Коментарі: (1)


  5. Володимир Пан - [ 2015.02.01 18:37 ]
    Зустрілись очі
    Зустрілись очі старості та юності. Зустрілися десь думки та мрії старості та юності. зустрілися дві різних епохи. Очі старості,вірніше віку злегка зволожені і дивилися у світ молодих не заплаканих очей. Одні знали життя. Бачили вічність вміли видавати мудрість. Інші молоді. Нахабні, наполегливі стрімкі і бентежні. Прагнули довести що світ весь мусить все віддати. Очі віку дивились і злегка посміхались.
    Очі молодості дивилися і просто прагнули. Куди?
    А Світ дивився. Дивився , мовчав. Просто думав. В той час коли очі віку знали що вже казати немає що. А якщо і є що сказати то просто те що називається незнанням


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Коментарі: (2)


  6. Володимир Пан - [ 2015.02.01 18:29 ]
    Лист невідомому адресату…
    Лист невідомому адресату…

    Ми були коханцями у минулому житті. І ми кохали…
    Кохали без обручок і чужих благословень,
    наперекір усім правилам і законам.Але ти заборонив мені любити іще когось, крім тебе. І тому я буду самотня… і в цьому житті, в і наступному…
    Мене оточують тисячі безликих створінь, порожніх душ, брудних думок і бажань.
    І я хочу пройти осторонь цього світу, який мені чужий і огидний… Мені байдуже, що там кричать за спиною – від заздрості, дурощів чи власного безсилля…
    Мені байдуже, хто страждає через мене.
    Навіщо мені усе це, коли у мене є Ти?..
    Ти – безмежний океан неземної радості, ти – неприборкана стихія і тиха гавань, в якій не чути звуків злого світу.У тобі є все…

    Ти – частина мого серця, шалено-пульсуюча артерія.Ти – сенс мого існування, тобою заповнений весь простір Всесвіту і моєї свідомості.Без тебе мене не існувало ніколи. Як і тебе без мене.Я не пам’ятаю, ким ми були, але нам усі заздрили…А можливо, ми уже безсмертні…Ми вросли у землю нескореним духом свободи, розіслали свої мрії сотнями білих голубів, спустили свої думки на землю зливою, що змивала світ від бруду…
    Нас уже не розлучити.Ніколи.Я не проміняю на дорожню куряву наш світлий політ.Я берегтиму наші крила глибоко в душі.Вони такі пошарпані і стомленні, але рідні…І хай я уже не зможу полетіти, щоб тебе знайти, але я завжди буду поруч.Я буду усім, що тебе оточує – теплим днем, тихою ніччю, радістю і вірою.І я залишу на твоєму столі перо. В мочене у кров натхнення.Те, що не згорає у вогні неправди.Дане мені із неба. Бережи його. І поки ти його берегтимеш, житиму і я.
    Щоб у наступному житті знову закохатися.Лише у тебе.І у небо.Ми - безсмертні…



    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  7. Володимир Пан - [ 2015.02.01 16:16 ]
    1
    Я вийшов на околишню дорогу
    За містом
    У полі вже спадало надвечіря
    За містом
    Випроставши рук зупиняв авто
    За містом
    Так далеко бачив я чиєсь село
    За містом.

    була липнева вечірня година
    за містом
    було галасно й не просто край дороги
    за містом


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0) | Самооцінка 4
    Прокоментувати:


  8. Владислав Лоза - [ 2015.02.01 15:18 ]
    У застінках


    Позирати в квадратне віконце і
    не побачити диво із див,
    щось плести і плести охоронцеві
    про ідею, систему й мотив,

    а в умі пориватися мічено
    (хоч немає тремтіння колін)
    за складські та службові приміщення
    до освітлених білим вітрин,

    де ховає статуру завбачливо
    поміж стендів, полиць і т.д.
    недосяжний, щемкий, неоплачений,
    п’ятилітній “Louis du Conte”.

    22/01/15


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.33) | "Майстерень" -- (5.42) | Самооцінка 5
    Коментарі: (2)


  9. Микола Бояров - [ 2015.02.01 08:14 ]
    ...ідея

    01-02-2015


    Рейтинги: Народний -- (5.8) | "Майстерень" -- (5.8)
    Коментарі: (8)


  10. Ростислав Нємцев - [ 2015.02.01 05:34 ]
    Квебекантроп
    Той так прожив життя що зміг побачить все.

    Кінець.

    В другім житті він бідним став,
    насправді бідним, зовсім без нічого.

    Забудьте Квебекантропа,
    хлопа, що ні на кого а ні трішечки не схожий.


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0) | Самооцінка 5
    Прокоментувати:


  11. Ростислав Нємцев - [ 2015.02.01 05:51 ]
    Маленький кінець світу
    Ах! Ах!
    Вмер
    птах

    Птахи
    голуби
    Наші долоні

    Що з ними стало сьогодні
    що себе впізнати не годні

    Колись їх бачили
    в ясній висі зустрічались
    у небі ширяли
    з радістю спілкувались
    себе пізнавали
    з такою легкістю

    Що з ними зараз
    чотири долоні без пісні
    вони мертві
    і спорожнілі

    Я скуштував кінця світу
    твоє обличчя руїною стало
    бо затихли чотири голуби
    бо вмерли чотири долоні
    Опали
    одна біля одної вряд

    І питаєм себе
    В скорботі
    що за смерть таємнича
    яка таємнича робота
    у смерті
    яким шляхом таємним у нашій тіні
    куди наш погляд не в змозі сягти
    Смерть
    з”їла пташині життя
    впіймала пісню й політ перервала
    чотирьох голубів

    що лежать перед нами
    без променя душ
    і без тріпотіння сердець.


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0) | Самооцінка 5
    Прокоментувати: | "http://www.saintdenysgarneau.com/2014/09/27/petite-fin-du-monde/"


  12. Петро Дем'янчук - [ 2015.01.31 23:28 ]
    Середина
    Мені вже молодість пророчить
    Потік води - що камінь точить
    Дозріли пагони , плоди
    Збирайся вже у осінь йти

    А я ще зеленью буяю
    Трав медоносів сік збираю
    Тримаю марку - перший клас
    Беруть , купують на розхват

    Ти постривай мене тривожить
    Занадто рано шлеш симптони
    Ще кров вирує , гуморить
    Дорослим бути не спішить


    Меніб тобою вічно бути
    Завжди яскравим , не старіти
    Кохання людям дарувать
    Любов'ю сім'ї - опікать.
    2000р.

    А молодість усе тікає
    Все розуміє , вибачає
    Втішає батьківським теплом
    Мов мати - колихає сном.


    Рейтинги: Народний -- (4.91) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:


  13. Володимир Маслов - [ 2015.01.31 22:20 ]
    Я - Волноваха
    Обстрел... У блокпоста легли снаряды,
    огнём и дымом белый свет затмив.
    Насквозь изрешечён стоящий рядом
    автобус, переполненный людьми.

    Кто чудом выжил – выбивали окна,
    шофёр ломал заклинившую дверь,
    дрожали окровавленные стёкла,
    в них мир кровавым виделся теперь.

    «Я – Волноваха», – вторят украинцы,
    скорбя душой и сжав плакат в руке,
    от Харькова до западной границы,
    и на каком – неважно – языке.

    Россия ищет сотни оправданий,
    обманывая всех который раз,
    а в череде бессмысленных страданий
    разменною монетой стал Донбасс.


    Рейтинги: Народний -- (5.43) | "Майстерень" -- (5.42)
    Коментарі: (5)


  14. Петро Дем'янчук - [ 2015.01.31 22:43 ]
    Тонус
    Не забуті , омріяні ночі
    Сколихнула у грудях мить
    Прилетіла нежданим вітром
    Понесла - у небесну блакить

    Розтривожила хвилі спокуси
    Затуманила розуму прить
    Стеленила - засмучену душу
    Спогад змусила солод пить

    Я радію бажанням щоразу
    Хоч тривожать вони все живе
    І лечу я до тебе - відразу
    Тільки хвиля ця ніжна прийде...
    2011р


    Рейтинги: Народний -- (4.91) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:


  15. Петро Дем'янчук - [ 2015.01.31 22:29 ]
    Ворон
    Доторкнутись до серця дозволив
    Потаємні бажання відкрив
    Постелив біля ніг - море квітів
    Так взаємності щиро хотів

    Покружляв , поводив , і покинув
    Віру в щастя від мене забрав
    Повернув на свою ти стежину
    Не прощався , усе обіцяв

    Не дозволю собі я кохати
    Не дозволю побачить тобі
    Так подам - що не зможеш впізнати
    Не пройдеш по моїй стороні

    Всім на зло буду вірити в диво
    Побудую в самому собі
    Ту людину , ту віру , надію
    За якою заплачуть ченці

    Ти задайся питанням до себе
    Чи захочу - повірити знов
    Чи потрібен ти будеш для серця ?...
    Що із легкістю так - розколов.
    2011р.


    Рейтинги: Народний -- (4.91) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:


  16. Серго Сокольник - [ 2015.01.31 22:40 ]
    Українська доля
    Темним лісом, сумними ярами,
    Від Волхвів перелившись у Храми,
    Посивіла від смутку і болю
    України посічена доля...

    У віках одкровення шукала...
    Від нещастя ти щастя чекала...
    Вся заспівана до безголосся...
    Розмінявши на голод колосся...

    Опинившись сестрою без брата,
    Все комусь без вини винувата
    Нездійсненна одвічності мрія...
    Серед попелу- іскра надії...

    Буревії дерева хитають...
    Наче миті, віки пролітають...
    Все блука сиротина у полі-
    України омріяна доля...

    2014


    © Copyright: Серго Сокольник, 2015
    Свидетельство о публикации №115013112384


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (2)


  17. Петро Дем'янчук - [ 2015.01.31 22:02 ]
    Взаємність
    Блиск полум'я в очах гарячих
    Запалює , полонить в мить
    Без слів говорить , забирає
    Всю волю - розум теленить

    Той жар мов з розмаху по струнам
    Мов з неба каменем - у щент
    Знаходить грані , і кордони
    Які - ще не зумів відкрить

    Пристрасть і біль - танок тілами
    Старт і розбіг , солоний смак
    Тиск у висках - туманний погляд
    Солод п'янкий , медовий злак

    Блиск полум'я очам без волі
    Ледь жевріє , з останніх сил
    Без сну мені розповідає
    Взаємність - то є стимул жить.
    2014р


    Рейтинги: Народний -- (4.91) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:


  18. Соломія Полонська - [ 2015.01.31 22:18 ]
    Александру
    Эти строки полны Тепла
    Тихой Радости, светлой Мечты
    Жить в домашнем уютном мирке
    Без тревоги и суеты.
    Счастье с милым делить пополам
    Пить со сладкими плюшками чай
    Чтобы кто-то тебя пожалел,успокоил
    Сказал - "Не скучай!"
    Чтобы чувствовать чьё-то тепло
    И защиту - спина к спине.
    Чтобы глядя глаза в глаза
    Видеть Искренность в их глубине.
    Чтобы Музыкой голос звучал Задевая струны Души
    Чтоб скучать и чтоб Он скучал
    И с работы домой спешил.
    Чтобы знать,что прийдя домой
    Ты получишь любимый компот
    И что Счастье Родное твоё очень любит тебя и ждёт.


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  19. Петро Дем'янчук - [ 2015.01.31 20:21 ]
    Характер
    Не шукай мене пропащий
    Я заручник авантюр
    Не літай в моєму світі
    Там царює - хижий звір

    Я не знаю компромісів
    Вже не вірю , не живу
    Мав колись сім'ю , родину
    Всі від мене - у раю

    Не люби мене безстрашний
    Лід кує на все пастки
    Заморочить , заморозить
    Розітре у прах кістки

    Схаменіться , відхрестіться
    Під руїнами трава
    Пожовтіла , повсихала
    Мертва - у живій вода.
    2010р.


    Рейтинги: Народний -- (4.91) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:


  20. Петро Дем'янчук - [ 2015.01.31 20:51 ]
    Клятва
    Тягнуся поглядом до неба
    Безмежність простору - магніт
    Спускаюсь думкою у спокій
    Печаль свою - розвеселить

    Мій злет це пошук , порятунок
    Вершина заповітних мрій
    Там можу я - тебе покликать
    Знайти віддушину в тобі

    Пусти мене в свої обійма
    Без слів все прочитай , почуй
    Відчуй як б'ється , як радіє
    Плекає біль своїх надій

    Вогнем горить , сльозою гасить
    Вмивається теплом твоїм
    Біжить струмком , цілує руки
    Простити просить - смуток твій

    Час не повернеш , не зупиниш
    Всьому своє - не відвернеш
    Втішає те що вже не кинеш
    Зі мною решту - проведеш

    Світанку час - пора прощання
    Тону у спогаді нічнім
    Я не надовго , дочекайся
    Шану віддам - і мовить грім

    Минає день , ніч заступає
    Злітаю думкою - у вись
    Я зірочку свою шукаю
    Візьми цю душу , покорись.
    2006р.


    Рейтинги: Народний -- (4.91) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:


  21. Іван Потьомкін - [ 2015.01.31 20:58 ]
    Роман Петрів
    В багряний вересень дорогами війни
    до наших хат, що згарищами тліли,
    на танках, на гарбах, на скакунах зіпрілих,
    з пустинь, степів, з-над Волги і Чуни -
    нечувано, негадано з'явилися вони
    і ми їх, як гостей, по звичаю зустріли.

    І мітинги були, і фільм, і патефон
    в димах махри і чаді словоблуддя,
    притихли дзвони і еректеон,
    і страх пішов по селах на полюддя,
    бо там, де мало бути правосуддя,
    стояв камінний ідол-фараон.

    Хтось плакав, хтось моливсь, впрягаючись в ярмо,
    дививсь на світ, як Ной перед потопом,
    і, заслонивши душу і вікно
    і рот заткнувши, наче бочку чопом,
    наш вільний хлоп зробився знов холопом -
    ледь випливши - знову пішов на дно.

    А потім...потім...Люди поможіть
    звільнити душу від гріха мовчання!
    Були могили, кров, колючий дріт,
    тіла знівечені, прокльони і ридання -
    спокута за сумирність, за вітання...
    і тисячі голгоф на наш убогий рід.

    Тепер зітхають: "Всіх нас в тім вина,
    що сплодили й пестили супостата,
    спасителем назвали суперката!"
    Феміда - й ця, зворушившись до дна
    (яка ж то незвичайна дивина!),-
    вмиває руки і вдає Пилата.

    В багряний вересень дорогами війни
    до наших сіл, що билися з бідою,
    нова біда приїхала гарбою
    і сіла нам на барки восени,
    щоб потім нас,виновних без вини,
    піднять на хрест катівською рукою.

    Вересень 1989
    ---------------------------------




    Рейтинги: Народний -- (5.62) | "Майстерень" -- (5.86)
    Коментарі: (3)


  22. Віктор Ох - [ 2015.01.31 19:21 ]
    Черемшина - 2


    Про зозулю, ластівок, отару,
    солов’я за гаєм і кошару,
    осокори, гори і калину
    ми співаєм пісню "Черемшина".
    Приспів:
    В колориті тому потопаєм.
    В буднях ми романтику шукаєм.
    Наш народ співає –
    душу вивертає!
    Й так собі живе.

    Чи діждалась вівчара в садочку
    дівчинонька в тихому куточку?
    Чи прийшов він? Чи вони кохались?
    Як все склалось? Чи вони побрались?
    Приспів:
    Ми про те ніколи не узнаєм.
    І романтики у тім не маєм.
    Наш народ співає –
    душу зачіпає.
    Й так собі живе.

    Чи вони в райцентрі поселились,
    чи товклись в будинку зі старими?
    Чи дівчѝна вміла газдувати,
    а вівчар нормально заробляти?
    Приспів:
    Ми про те не знали і не взнаєм,
    бо проблем своїх нам вистачає.
    Наш народ співає –
    душу добру має.
    Й так собі живе.


    Рейтинги: Народний -- (5.46) | "Майстерень" -- (5.43)
    Коментарі: (2)


  23. Роксолана Вірлан - [ 2015.01.31 19:24 ]
    Галактичні рушники ( в орбітах честі )
    Земля забандажована снігами.
    Плюється арта дробом канонад.
    Як дівка - туга - руки вгору ламе,
    сльозою б"є у місяця дукат.

    І гне у три погибелі гілляки
    ударна хвиля чорних заметіль.
    і спогадаєш дім - не скипле заки
    святого гніву загущіла сіль.

    Ти снишся їй: засніжені повіки,
    уривки бою, льодовий валун...
    ти - вже до передкроку смерті звиклий-
    кохану в думці ще цілуй, цілу...

    бо завтра димні рушaться заслони,
    оспалий ґвер оскалиться на "раз",
    розгорне душу небо безборонне,
    краплаве око розімкне Донбас...

    Пополовіла ніч. Зірки поскубли
    голодні круки.Сонцем обрій звив.
    І рушники - не встелені до шлюбу-
    знялись у галактичні рукави.


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (10)


  24. Петро Дем'янчук - [ 2015.01.31 18:27 ]
    Шлях
    Збиті ноги мої , рани руки мої
    Йду за покликом власного серця
    По сухій , по землі - по росі , по грозі
    Дочекаюсь його - пригорнеться

    Біль нестерпний трима - сила духу одна
    Не дає зупинитись , спочити
    Поки мрія жива , не дрімає душа
    Буду йти - своє щастя шукати

    Докладу всих зусиль - щоб себе зберегти
    Не розвіять свої всі таланти
    Щоб для тебе цвісти , у тобі прорости
    Щоб допить до кінця - всі світанки

    Ти на мене чекай , на мій біль не зважай
    Жертва ця не даремна - в науку
    Щоб беріг як дійшов , щоб цінив що знайшов
    Тільки так - оминають розлуку...
    2013р



    Рейтинги: Народний -- (4.91) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:


  25. Петро Дем'янчук - [ 2015.01.31 18:41 ]
    Пам'ять
    Я ніколи тебе не забуду
    Свою першу - весняну росу
    Наші ніжні , недоспані ночі
    Твою велич , любов , і красу

    Я ніколи не зможу здолати
    Того болю - що тінню живе
    Я не зможу його відігнати
    Бо в мені - з того часу не мре

    Я не знаю у кого спитати
    Я не знаю - навіщо пішов ?
    Як залишив самого шукати
    Те прощення - де місяць зійшов

    Я звертаюсь до бога в молитві
    Я благаю - тебе захистить
    Ми є діти його , і ми грішні
    Хай забуде усе , хай простить.
    2010р.

    Лист осінній під ноги лягає
    Усміхаються стиглі жита
    Тільки в серці ще плаче , і крає
    Поминальну п'ю чашу - до дна...


    Рейтинги: Народний -- (4.91) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:


  26. Петро Дем'янчук - [ 2015.01.31 18:39 ]
    Кому що...
    Один ішов , один знайшов
    Тобі дістанеться і здача
    Був слухачем чужих промов
    Отримана - від них подяка

    Закономірностей прикол
    Де блати - там і компліменти
    Де праця , практика , закон
    Мажори - папірці , і мати

    Все рвуть від іншого собі
    Обманом - кращу половину
    Самі і вабляться тоді
    Павліни - їм ласкають спину

    Живем усі як горобці
    Шукаємо - даремну здобич
    Побільшеб працювали всі
    Тодіб - і не впадали в кому

    Найпопулярніша у нас
    Є звісно жаба - щей рапуха
    Весь інформує резонанс
    Доносить рупором - до уха

    Нетреба мудрості томів
    Багато знати , і вивчати
    Чим ти живеш ? Який твій дім ?
    Твої заслуги , і розтрати.
    2014р


    Рейтинги: Народний -- (4.91) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:


  27. Валентина Попелюшка - [ 2015.01.31 18:52 ]
    Я вірю у тебе, як в Бога…
    Я вірю у тебе, як в Бога…
    До болю нове відчуття.
    Я знаю: тобі перемога
    Потрібна не менш, як життя

    Нікому тебе не здолати,
    Не вбити, не взяти в полон.
    Святий Український Солдате!
    Для тебе нема перепон.

    Бо ти - не загарбник, не злодій,
    Відстоюєш гідно своє,
    Хоча і узимку на сході
    Щодня гарячіше стає.

    Знов лізуть і лізуть прокляті
    І прокляті нами давно.
    Хай краще б у себе у хаті
    Прибрали смердюче лайно.

    У світі немає нікого,
    Хто б край наш безкарно топтав.
    Я вірю у тебе як в Бога,
    Бо Бог - там де правда свята.

    27 січня 2015


    Рейтинги: Народний -- (5.52) | "Майстерень" -- (5.54)
    Коментарі: (4)


  28. Петро Дем'янчук - [ 2015.01.31 16:32 ]
    Саме той
    Почуттями у слід за тобою
    Весни , зими - міняють роки
    Балансую , нагадую знову
    Що я поряд - прошу не спіши

    Пелиною покрите кохання
    Замітають образи - піски
    На душі знов звучить муза - скрипка
    Все благає забудь , не тужи

    Не почута мелодія кличе
    У вологих очах - мерехтить
    Доторкнутися хоче до нього
    Та забутий мотив - тихо спить

    Я легенда погаслої зірки
    Карусель - ілюстрованих драм
    Атрибут для нанесення мітки
    Саме той - хто умів так любить.


    Рейтинги: Народний -- (4.91) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:


  29. Петро Дем'янчук - [ 2015.01.31 16:03 ]
    Землі
    Спішіть побачити красу
    Усі її принади
    У холод , спеку , у грозу
    Спішіть спостерігати

    Вона єдина сіль земні
    Що нам дарує змогу
    У щасті , радості , біді
    Отримать - насолоду

    Черпайте , пийте , і любіть
    Природи неньки вроду
    Їй шану гордо пронесіть
    За широту , свободу

    Якщо талант - пиши пером
    Митець - твори мазками
    У поколіннях щоб жило
    Прекрасне , з іменами.
    2013р


    Рейтинги: Народний -- (4.91) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:


  30. Петро Дем'янчук - [ 2015.01.31 16:39 ]
    Зрада
    Вона мовчки пішла - тінь холодна
    Їй у слід не сказали ні слова
    Він від неї - ховав свої ночі
    Тут вона не знайшла його очі

    Знову сонце яскраве погасне
    Заховає тепло ніжне , ласку
    Розповість їй журба свою казку
    Про любов - що не знала початку

    Вона в полі калиною стала
    Своїм цвітом - усих чарувала
    Свою долю віршем написала
    Де без нього - у пісні пропала.
    2010


    Рейтинги: Народний -- (4.91) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:


  31. Петро Дем'янчук - [ 2015.01.31 16:20 ]
    Правда
    Між холодним і гарячим
    Між чорним , і білим
    Десь між небом і землею
    Була - непомітним

    Десь на дотик неприємна
    Комусь - як видіння
    Десь стороняться мов горя
    А мені - прозріння

    Виставляє потаємні
    Людські страху - мантри
    Відкриває моногамні
    Відвертості - карми

    Гнітить совість - тим хто має
    Покірності учить
    Приструняє де ламає
    Нелюдяність - мітить

    Прикро , сумно розуміти
    Гнучке покоління
    Якщо й мають право знати
    Усе їм - прислів'я.
    2014р


    Рейтинги: Народний -- (4.91) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:


  32. Ірина Кримська - [ 2015.01.31 16:22 ]
    Слизнякові

    Допомогти повірити – а як?
    Що – силоміць повіки розтуляти?
    Нехай повзе долівкою слизняк –
    Йому я не супутниця й не мати.

    У нього шлях: наприповзки в траву,
    У нього ціль: від грудки до стеблини.
    І якщо я не так, як він, живу,
    Хай він повзе. Я ж маю шлях людини.

    Але коли межи людських підошв
    Побачу його рух слизький в нікуди –
    Пройду природно мимо – ніби дощ –
    Однак чавити слизняка не буду.

    31 січня 2015 року


    Рейтинги: Народний 5.25 (5.45) | "Майстерень" 5.25 (5.43)
    Коментарі: (10)


  33. Ірина Кримська - [ 2015.01.31 16:05 ]
    На війні
    Іде війна – у напрямку думок,
    У напрямку життя і серцевини.
    Іде війна як затяжний урок
    Для всіх, хто не спокутував провини.

    Іде, летить! Рве тіло на шматки
    І розкидає їх по видноколу.
    Смакує ними хижо й залюбки
    Куратор нашої непройденої школи.

    Іде війна, а я у ній стою
    Ще ціла – не шматками – бо живуча.
    Я в тім бою і в тім таки строю,
    Де Україна, і Дніпро, і кручі…

    31 січня 2015 року


    Рейтинги: Народний -- (5.45) | "Майстерень" -- (5.43)
    Прокоментувати:


  34. Петро Дем'янчук - [ 2015.01.31 15:04 ]
    Спів
    Кохання без кохання - гине
    Воно не здатне виживать
    Любов що без любові лине
    Зальє дощами благодать

    Усе у всьому як додаток
    Усе для всього попіл , прах
    Один без одного мов темінь
    В якій недовго й заблукать

    Сонце без райдуг - не веселка
    Сади без квітів все муляж
    Брід без води по суші хвиля
    Ти без мети комічний блаж

    У порівняннях доля істин
    У настановах учать вчить
    Хто розуміє той і бачить
    Хто захотів - той зміг прожить.
    2013р


    Рейтинги: Народний -- (4.91) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:


  35. Омелян Курта - [ 2015.01.31 15:26 ]
    Закохані
    Ліс, пітьма,
    Кругом трава,
    Сидять закохані там пари,
    Горять дрова,
    Іскри летять
    Високо за синії хмари.

    Дрова горять,
    Іскри летять
    До неба рясними снопами,
    А дома дівчат
    Та юних хлоп’ят
    Чекають зажурені мами.

    Зіронька згасла,
    Сонечко сходить,
    Промені сяють аж за Татри
    Пари сидять,
    В обнімку глядять
    На попіл загаслої ватри.

    Сонечко сходить
    Ватра погасла
    На ліс роса паде рання
    А в юних серцях
    Хлопців, дівчат,
    Вогнями палає кохання.

    2014


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  36. Омелян Курта - [ 2015.01.31 15:52 ]
    Не ріжтеся, не бийтеся
    В полонині два олені
    Б`ються за самицю
    Витоптали копитами
    Зелену травицю

    А самиця олениця
    До битки байдужа
    Вона давно покохала
    Молодого мужа.

    Схаменіться, не деріться,
    Не ламайте роги,
    Будьте чемні, відступіться
    Милому з дороги.

    На покуті, на розпуті
    Чорний ворон кряче
    За водою під вербою
    Там дівчина плаче.

    Серце мліє, сльози ллються,
    Туга душу крає,
    Через неї хлопці б’ються,
    Що робить не знає.

    Не ріжтеся, не бийтеся,
    Обох вас кохаю,
    Що робити із серденьком
    Я й сама не знаю.

    2013


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  37. Андрій Басанець - [ 2015.01.31 15:58 ]
    * * * *
    Того, хто ждав, і хто позбувся тями,
    кому прийшовся світ не по нозі,
    важкими пересохлими губами
    зовуть зі сну старі колодязі.
    Ба навіть там, де вже не можна бути,
    де вже немає вікон і дверей,
    лисицею прикинулась цикута –
    іржаве серце кігтиком дере...
    Бо всі, хто був, і хто тебе покинув –
    тепер прозора непорушна гладь.

    Лиш дві черешні – Настя й Катерина
    шепочуться,
    сміються
    і тремтять...

    2015


    Рейтинги: Народний -- (5.64) | "Майстерень" -- (5.8)
    Коментарі: (2)


  38. Ірина Кримська - [ 2015.01.31 12:09 ]
    Сьогодні
    Упала зірка.
    У небі – дірка.
    На серці гірко.
    В повітрі – сірка.

    Нечистий ловить.
    Ховаю слово.
    Гублю підкови.
    Втрачаю мову.

    І всі усюди
    Німіють люди.
    Очам – полуда.
    Порожні груди.

    Не крикне й птаха.
    Душа – комаха
    Під власним дахом.
    Бо совість – плаха.

    Політ зітерто.
    Мо’ я вже мертва?

    31 січня 2015 року


    Рейтинги: Народний -- (5.45) | "Майстерень" -- (5.43)
    Коментарі: (4)


  39. Андрій Басанець - [ 2015.01.31 11:40 ]
    * * * *
    ще на городі поралась Явдоха
    ще ткався хміль у неї на плечі
    ще під вікном твоя сорочка сохла
    а потім дощ сорочку намочив

    ще під дощем вирівнювалось жито
    ще ти ходив без слова як святий
    і все хотіло впасти і напитись
    твоєї молодої німоти

    а потім раптом вікна потьмяніли
    бджола зібрала в вузлики тепло –
    то за городом змовились могили
    щоб сніг ішов
    щоб літа не було

    2015


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.64) | "Майстерень" 5.5 (5.8)
    Коментарі: (4)


  40. Петро Дем'янчук - [ 2015.01.31 10:21 ]
    Різні
    Твоїх ночей - солодкі чари
    Міцний напій , зелений змій
    На откровення надихали
    Даруючи - приємний біль

    Останній раз мені навієш
    Мотив співучий , і п'янкий
    Кудись біжиш , кудись тікаєш
    Цінуєш час свій - золотий

    А як ти слізно обіцяла...
    Клялася пристрасно мені
    Знайшла причини , обікрала
    І заховалася в собі

    Давно було , давно минуло
    Ми зовсім різні , і чужі
    Моє мені в любові лине
    Твоє пропаще - у вині.
    2009р.


    Рейтинги: Народний -- (4.91) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:


  41. Петро Дем'янчук - [ 2015.01.31 10:56 ]
    Криза
    Не має дня , не має ночі
    Все перевернуте верх - дном
    Засніжені у літа очі
    Зима пророчить - в унісон

    Лодоні вкриті пилом , жаром
    Потріскані в синець вуста
    Зачитані, звучать солоні
    Твої придумані - слова

    Усе байдуже , ненависне
    Інстинкт звірячий виживать
    Помітить територій грані
    Чужих пройдисвітів - лякать

    Плюю на все , сьогодні криза
    Панує скрізь голодний звір
    Хоронять пламенне , іскристе
    Народжують - нутром чуже

    Пробач кохання , все спокуте
    Не здатен , не зберіг вінця
    У домовині градом плаче
    Клеймом на грудях - засиха.
    2012р


    Рейтинги: Народний -- (4.91) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:


  42. Петро Дем'янчук - [ 2015.01.31 10:42 ]
    Так просто
    Так трапилось , так сталося
    В середині зламалося
    Пішло усе на перекір
    Побитим щебнем - на вздогін

    Де ластівка гніздилася
    Де біль сирітська крилася
    Де парою - у переліт
    Там чорна стрічка , битий лід

    Лети сама , лети одна
    За тебе молиться земля
    Мені не всилі далі знать
    На себе в котре - не зважать

    Бунтують вихрем почуття
    Жалкує спогад , і душа
    Та мушу боронить своє
    Бо в серці - колорит живе

    На крок відстану , утечу
    Холодним вітром замету
    Сховаю постать , всі кінці
    Печаль покину в стороні

    Хай доля вирішить , заступить
    Співає жарт у слід розлуки
    Зніяковіють - ночі дня
    Я сповіддю- у те життя.
    2009р.


    Рейтинги: Народний -- (4.91) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:


  43. Петро Дем'янчук - [ 2015.01.31 09:41 ]
    Майська ніч
    Коси розплітала - по воді пускала
    Руки омивала , ворожила ніч
    Мавки шепотіли - очі мерехтіли
    Вгледіти єдиного - прагнула вона

    Слова заклинання , по поверхні хвиля
    Палко цілувала - марева вуста
    Собі нагадала , себе утішала
    Вірила у диво - квітами душа

    Бачила у сяйві , як скакав по полі
    Вершник гнав галопом - місяця благав
    Сили дати духу , подолати відстань
    Покохати щиро - тонкий лади стан

    Час біжить , крокує , ранок сонце чує
    Чари помирали - заіскрився став
    Мрію проводжала , коси заплітала
    Відпускала грішна - непокірний дар.
    2012р


    Рейтинги: Народний -- (4.91) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:


  44. Петро Дем'янчук - [ 2015.01.31 08:20 ]
    Неволя
    Вона була мов запитання
    Ту відповідь - йому шукать
    Гра здогадок , полон бажання
    Прозорість в темряві вивчать

    Зірвав ще з молоду , окутав
    Сховав у тернах від зірок
    Казав що він - єдина мрія
    Яку він в змозі обігнать

    Вона світ бачила намистом
    Їй співрозмовник - дикий звір
    Коли заграє промінь блиском
    Їй ехо зиском - праздно вір

    Вона навчилася просити
    Її коран - обставин збіг
    Коли він поряд - майоріти
    Коли одна - у схлипах біль
    2010

    Благала - відпусти , молила
    Набридла клітка золота
    Тиж не любив , усе гординя
    Твоя підступності ганьба

    Отак одна і зеленіла
    Знайшла свій захист потурань
    Панічна роль - корити крила
    Творіннями - відвертих знань.
    2012р


    Рейтинги: Народний -- (4.91) | "Майстерень" -- (5.13) | Самооцінка 5
    Прокоментувати:


  45. Юлія Івченко - [ 2015.01.31 06:08 ]
    Місто надій.
    червоного кольору стомлені простирадла
    перевернуто простір вибачень безпорадний
    те вино нам робилося з мертвого винограду
    як відпила - допий

    це загроза коли в твоєму серці гоїться Мавка
    коли обираєш бездонні заплави та вищу планку
    уже не втекти і тому береш на додаток
    перший квиток де Кий

    обмітаєш сніжинки поглядом що в нестямі
    нарешті тут і кожне дякую по кілограму
    а ти ж щаслива – мелодрама на медодрамі
    здрастуй місту надій

    мій дім на краю космосу і я його бороню
    перетоптане щастя вишні із I love you
    дозвольте вас панно малювати у стилі ню
    птахами чорних вій

    дозволяю бо знаю, що сніг із очима криги
    я не хочу холодного а лише грати на мигах
    і грогу спити поки за вушком схлипує
    пелюстка гранатовий мій



    Рейтинги: Народний 5.5 (5.67) | "Майстерень" -- (5.76)
    Коментарі: (4)


  46. Ірина Кримська - [ 2015.01.31 00:11 ]
    Нічия
    Поплач зі мною, мріє. Ти була.
    А нині – у поезії лиш кома.
    Затрачена на зльотах і балах –
    Усім знайома і однак зникома.

    Плеча, чола, руки або струни
    Торкаєшся з надією – вернутись.
    Та все отут із контуром труни:
    В труні на мрію ніде озирнутись.

    Ходи – он іще протяг і вікно.
    Самітнице, вертайсь, хіба, до Бога.
    Хай заплете у білий свій вінок
    Твою ніким не пройдену дорогу.

    опівночі 31 січня 2015 року


    Рейтинги: Народний -- (5.45) | "Майстерень" -- (5.43)
    Коментарі: (2)


  47. Аліса Коцюба - [ 2015.01.30 23:01 ]
    Срываются пули.
    Срываются пули, стремясь обрести свой стон.
    Визжа, разрезают воздух и рвут пространство.
    Холодные пули не знают ничьих имен.
    Они - лишь оружие в руках обозленных засранцев.

    Срываются пули из рук ненавидящих толп,
    Железо да порох, но каждая с ядом смерти.
    Ты счастлив и добр?! Минууутку, товарищ.. ХЛОП!
    «Мы дарим Вам зло и боль. С доставкой. Примерьте!»

    В какой-то момент вы поймете, как глупо злы.
    Что вы отравляете мир этой черной злобой.
    Вы вяжете сами себя в претугие узлы,
    А мы, как и раньше, в сердцах своих носим свободу.
    27.01.15


    Рейтинги: Народний -- (5.45) | "Майстерень" -- (5.38)
    Коментарі: (3)


  48. Христина Дівчур - [ 2015.01.30 22:01 ]
    А в серці траурна печаль

    В домах свічки уже не затухаючи горять
    Бойовики уже не затихаючи бомблять
    І вже не чути і веселощів, лиш гомін пуль
    І вже земля покарана й зачищена під нуль
    Ми всі переживаємо за всіх
    І вже нема в Україні поділу своїх, чужих
    Усі вже просто, всі мої сини
    Батьки і наречені, молоді
    Як мати хочу оборонить крилом
    Поцілувати і низький уклін чолом
    Та їх нема, усі за Україну там
    Коли ж повернуть спокій, мир той нам???
    В очах свічки і тисячі смертей
    І сльози вже без ліку на щоках
    Коли вже пройде, вже той чорний час
    Та зараз сльози, сльози у всіх нас
    Й ніхто не буде убивать дітей
    І не вкладається, що стільки вже нема
    І вже не можу підібрати слова
    Нема коментарів, одна строка
    І співчуваємо, а траур без кінця…
    @ Дівчур Христина 2015


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  49. Світлана Майя Залізняк - [ 2015.01.30 21:47 ]
    Це не втрата глузду...


    Це не втрата глузду, я притомився за літо.
    По сорочку до шафи полізеш - і день свисне.
    Хутчіш би зима, хай запорошать її мітли
    Міста велелюдні, а для початку - хоч листя.

    Ляжу не роздягаючись, шукатиму коди
    В чужих одкровеннях, доки залишки року
    Поволі переходять на "зебрі"асфальт.
    Свобода -
    Це коли звітрюються імена із трону,
    А сік піднебіння солодший від халви Шираза,
    І, хоча мізки перекручені, наче ріг муфлона,
    Жодного співчуття тим, хто минув оази.

    2015


    Иосиф Бродский

    Я не то что схожу с ума, но устал за лето.
    За рубашкой в комод полезешь, и день потерян.
    Поскорей бы, что ли, пришла зима и занесла всё это -
    города, человеков, но для начала зелень.
    Стану спать не раздевшись или читать с любого
    места чужую книгу, покамест остатки года,
    переходят в положенном месте асфальт.
    Свобода -
    это когда забываешь отчество у тирана,
    а слюна во рту слаще халвы Шираза,
    и, хотя твой мозг перекручен, как рог барана,
    ничего не каплет из голубого глаза.


    Рейтинги: Народний -- (5.77) | "Майстерень" -- (5.89)
    Коментарі: (2)


  50. Ігор Шоха - [ 2015.01.30 20:28 ]
    Відповідь патріотам-пацифістам
    Не легко встояти на зламі
    у веремії віковій.
    Працює задана програма
    і виконавець ще живий.

    Це може я, а може інший,
    у кого вистачить снаги
    на кроки виважені й більші,
    аніж чекають вороги.

    Стогнати й плакати навчились, –
    які ми бідні і дурні.
    Ми що – для цього народились?
    Ми що – лишилися одні?

    Ліворуч, прямо і направо –
    і наче палуба мала.
    Не убиває вже держава,
    але уміє – з-за вугла.

    Руками злодія-абрека
    змиває нація гріхи.
    І на усвоєння абетки
    немає легкої руки.

    І на освоєння науки
    дається невеликий час,
    а повернутися до злуки –
    така мізерія цей раз!

    Убити й викинути звіра,
    вернути православну віру
    автокефальну і свою.

    Або за вільну Україну
    і неподільну, і єдину
    лягти абреками в бою.

                                  30.01.2014


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.56) | "Майстерень" -- (5.91)
    Прокоментувати:



  51. Сторінки: 1   ...   662   663   664   665   666   667   668   669   670   ...   1806