ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

хома дідим
2026.10.03 22:37
ось побіжний віршик
зліплений експромтом
без використання
інструментів ші
щось подібне пишуть
радше у вівторок
тексти для суботи
вишуканіші

Артур Курдіновський
2026.10.03 20:45
Прожилки в листочках - неначе дієзи,
Що літо палке підняли на пів тону.
По-іншому дихає осінь червона,
Замовкли фокстроти. Звучать полонези.

Високі тополі, тендітні берези
Приміряли зрілості жовту корону.
Прожилки в листочках - неначе дієзи,

Вячеслав Руденко
2026.10.03 19:56
Тягніться, очі, за Ель Греко,
Спирайтесь, спини, на довгі сходні,
Кидайтесь в ноги густим смерекам,
Під стріхи лізьте в страху господнім.

Немов премудрість годинникарства
Шляхами манівців, без бою,
Хто знає, на які штукарства

Катерина Савельєва
2026.10.03 17:05
Ховаючи свої веснянi роси,
Блукаючи у лабiринтi сну,
Душа губила свої довгi коси
I випадково вiднайшла луну.

Гудуть навколо голосами оси
Та свою ложку меду облизну.
З усiх сторiн летять чутки, доноси

Борис Костиря
2026.10.03 13:57
Коли ж відбудеться отой стрибок,
Що рівновагу зірве і порушить?
Розплутається бісівський клубок,
І розвінчається мораль дворушна.
Замість мистецтва ницість і лубок
Панують, наче пісня дроворуба.

Пишу, пишу життя, немов роман,

Іван Потьомкін
2026.10.03 13:29
Одна хмара – за Йордан,
Друга на Єгипет.
Хай і сусідським деревам
Буде що напитись.
Хай і в них росте трава
Тричі на покоси...
Господь Бог не забува
Хто помочі просить.

С М
2026.10.03 12:50
як у дитини печалі дрібні
усе, що захочеш, я куплю тобі
грай кокетку, та знай мила все ж
між рук мені, легко, не утечеш
навіть коні не відтягнуть мене
шалені коні не відтягнуть мене

я помічав твій біль неясний

Тетяна Левицька
2026.10.03 12:33
Рядки лягають на папір
легким курсивом,
творю з думок чутливий вірш
у ніч вразливу.
Заповнюю шрифтами лист,
тло порожнечі —
цвяхами у блокнот вп'ялись
сюжети речень.

Ірина Вовк
2026.10.03 10:17
КАРЛ БРЮЛЛОВ: полотно «ОСТАННІЙ ДЕНЬ ПОМПЕЇ» або «…остання мить ПОМПЕЇ…» …І в цю останню, найстрашнішу хвилину Помпеї перестали бути містом окремих людей. Вулкан за мить змив різницю між золотом патриціїв і лахміттям бідняків, між вірою в Христа та с

Мирон Шагало
2026.10.03 09:42
Вже тиша в саду цвіткунами сюрчить,
в павутинці сріблястій — зупинена мить,
вже втому шепоче вечірня зоря
і мене милота обіймає твоя.

А завтра вже бабине літо — привіт! —
буйнобарвного світла крізь місто політ.
І знов ми відчиним для казки вікно,

Віктор Кучерук
2026.10.03 06:17
Давай поговоримо чесно і щиро
Про те, що найбільше хвилює обох:
Чому в дні прийдешні втрачаємо віру
І де у мовчанні ховається Бог?
Можливо, Всевишній втомився від криків
Та наших шалених і злих молитов, -
Чи, може, не бачить крізь темряву віку
Тих

Артур Курдіновський
2026.10.03 00:51
Ми одне від одного далеко.
Сон змінився на ранковий крах.
Ти очолюєш бібліотеку
Кращу за усі - на Небесах.

Дивиться на місто біла хмара,
І спостерігає добрий Бог,
Як старанно пишеш формуляри

В Горова Леся
2026.10.02 21:55
Ще не торкнула сивина осіння
Брюнета-осокора темних скронь ,
Рудої вільхи не горить вогонь
І соковиті під вербою тіні.
Смиренне у прощальнім омовінні
Росою, що тримається до півдня,
Стихає літо в царині осонь.

хома дідим
2026.10.02 21:13
гуляє вася
пожувавши тирси
а що ото лишається робити
йому
життя зужита пісня
звісна
слова ті й самі із тих самих літер
він випив би

Володимир Мацуцький
2026.10.02 20:34
Свобода як усвідомлення неминучості («Пробудження») У вірші [«Добрий Кабанчик»] Володимира Мацуцького філософський підтекст свободи є центральним стрижнем усього твору. Попри «дитячу» форму казки про тварин, автор порушує глибокі екзистенційні питання,

Ольга Садкова
2026.10.02 20:19
У садочку світлячки
сяють, ніби зірочки.

Я їх кілька вніс у хату.
«Подивись, — гукаю, — тату!»

А у жменьці лиш жучки.
Де поділись світлячки?

Вячеслав Руденко
2026.10.02 16:50
Оброблений канвою золотою,
Тримав він лише тишу до пори,
У зорях марився корою під горою,
Здіймаючись у церкві на хори!

У норові доконаних івентів,
Де попід небом парить Кант нудний,
Облудний розум пестив компліментом,

Борис Костиря
2026.10.02 13:39
Я відчуваю борг святий, несплатний
Перед полями і перед людьми.
Я - ніби лицар у залізних латах,
Вкриваю вічність сильними грудьми.
Я світові явлю слова закриті,
Слова, заховані у тайниках,
Слова, що небесами оповиті
Там, де ширяє нескоримий птах.

Тетяна Левицька
2026.10.02 10:34
Не знаю, чи кохав мене завжди,
чи розважався у жазі нестримній,
спиваючи із губ моїх меди,
солодкі, наче ночі лебедині.
Напевно, хто б там що не говорив,
для тебе я була палким натхненням,
веселкою посеред теплих злив,
п'янким дурманом, сло

Ірина Вовк
2026.10.02 10:04
ЯК СОТВОРИЛА ТЕБЕ МАМА"

(переспів італійської музичної класики)

„Цей ворожби старий мотив
схитрився я відкрить,
як мамі вдалося твоїй
цю вроду сотворить!”

Віктор Кучерук
2026.10.02 06:11
В життєвім ломбарді припали вже пилом
Залишені мною фрагменти надій,
Які нещодавно служили вітрилом
Для судна, що згинуло в гущі подій.
Десь там, під водою, і компас, і карта,
І пляшка зелена сухого вина, -
Утрачене мною чогось, певно, варте,
Коли

хома дідим
2026.10.01 23:54
осяяно вітражний
фірмовий день осінній
оспіваний у римах
стрункіших за мої
засипаний плодами
а поруч – все у квітах
яких ти не купляєш
і я так само ні

С М
2026.10.01 22:54
Частина I: Принц Руперт Пробуджується(0:00–4:31)

Прощавайте, дзвони майстра храму
Його кіоск і чорний кмин
Ґречність вибраного слова
Едем обіцяний
Принц Руперт при скляних сльозах
Шафран шабат кров із повік

Іван Потьомкін
2026.10.01 21:39
Прощай, Росіє! Хай буде це назавше,
Аби твоє буття зійшло на небуття.
Прощай і без прощення йди у міфологію,
Аби Вкраїна й світ тебе забули назавжди.
Нам буде з ким розмовлять по-людськи:
Народів тьми і тьми, зневажених тобою,
Уже готують словники

Світлана Пирогова
2026.10.01 20:31
Бринить над яром тиша десь далеко.
Вже обрій золотить тополі.
Осінній відчуваю солод,
Хоч морок проростає ледве-ледве.

Воркують сині, вайлуваті тіні.
І чути ніжність слів доречних,
І сутінки схилились ґречно.

Володимир Бойко
2026.10.01 19:48
Москалям на вулкані Камчатки
Закортіло пограти у «прятки».
Хто хутчіше стрибав,
Булькнув в лаву й пропав
Й не паскудить терени Камчатки.

На КП на кордоні Хорватії
Запровадили тест з демократії.

Євген Федчук
2026.10.01 19:09
Коли упхались в Україну москалі,
Її скорити дуже швидко захотіли,
Але по пиці тільки добре ухопили,
Стаючи добривом чужої їм землі,
Знайшлось не так багато світових країн,
Які б відкрито москалям допомагали,
Солдат і зброю їм у поміч посилали.
І се

Артур Курдіновський
2026.10.01 16:23
Я вип'ю келих осені гіркої,
Пізнаючи таємну благодать.
Ми так і не зустрілися з тобою...
Хіба що листям неживим загою
Безглузді мрії, що в мені болять.

Я осушу цей келих. Вмить порветься
Чекань моїх натягнута струна.

Борис Костиря
2026.10.01 14:52
Води ніколи не нап'єшся
З криниці чистої сльози.
Не зіграна на сцені п'єса.
Надірваний фагот грози.

Ти не пізнаєш цю криницю,
Її глибини, таїну.
Ідеї епохальні й ниці

Тетяна Левицька
2026.10.01 12:46
Захлинаюся зболеним віршем —
у сутемряві місяця німб.
Задивляюся в небо частіше,
щоб побачити Бога у нім.

Та пітьма затуляє Світило,
сіллю вкрила чумацький мій шлях.
Я колись божевільно любила

Ірина Вовк
2026.10.01 12:02
Сьогодні в Україні велике свято -- Богородиці Покрови...

В каштанах тоне місто вечорове –
мій древній Львове, колисковий Львове…
Застигли тіні у проміннім рвінні –
і шпилі веж,і вулиці камінні…
Це дихання епохи важкогруде –
Крилатий Лев… криниці…

Ольга Садкова
2026.10.01 11:24
Розірвеш тенета власного страху,
зробиш перший крок —
і починають рости крила.
І ширшає обрій,
бо ти вже — над собою колишнім.

Треба лише втримати напрямок польоту,
аби вітри спокус

В Горова Леся
2026.10.01 07:56
Спокійне сонце з неба волошкового
Тепло зливає до мілкого полудня.
Та не встигає вщент його наповнити,
Як тінь густа бджолині крила сковує,
В омані дня, що обернулась холодом.

Зніміння пересилити чи станеться
В погожім завтра тихооксамитовім,

Віктор Кучерук
2026.10.01 06:52
Солодкувато-пряний запах
Осінніх трав уже повсюди, -
Мов дух згасання причалапав
І в тьмяній тиші звично блудить.
Зашарудять пожовклі трави
І стихнуть зразу в безгомінні, -
Лише не меншає тіснява
Холодних запахів осінніх.

Артур Сіренко
2026.10.01 00:42
Глиняні люди
Марять свої глиняні сни
В тій безпорадності — безнадії ріки.
Глиняні люди,
В яких забули вдихнути душу,
Яких не захотіли випалити
(Бо вони ж не глечики,
І не шматок гіркого лісу -

хома дідим
2026.09.30 23:11
ввійти у розповідь зненацька
заримувати бруд і брют
провести паралель між спрутом
і містом вулиць і споруд
неони ліхтарі вечірні
помножити на світ зірок
дощем заштрихувати тіні
а звідки дощ – не зна ніхто
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори на сторінці:

Ольга Береза
2026.09.08

Ярина Діброва
2026.08.07

Анастасія Ехо
2026.08.01

Фел Ходак
2026.07.22

Ольга Садкова
2026.07.18

Анна Марчук
2026.07.12

Паб Лімерик
2026.07.12






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




 
 
Поезія


  1. Світлана Майя Залізняк - [ 2015.07.31 10:08 ]
    На пленері


    Толька привіз у трави татків бус,
    Арсен читав у джипі Муракамі...
    Петро йшов пішки - знаний боягуз,
    Дзвонив Нателлі, бо забув панаму.

    Писали всі! Гнат - про безпечний секс,
    Принади гамака, смак адюльтеру,
    Ед пригадав: біг песик Рекс,
    Наїхала на хвіст руда мегера;
    Зросив сльозами кейс, блокнот і шарф,
    Присвячував рядки персистій Риті.
    Отримав за епітет і "базар".
    Усі ж були "продвинуті", маститі...

    Оспівував хариту Харитон,
    Природно на узліссі ціпеніти.
    За пнем побачив замок, моцний трон,
    Хітон, сандалі, кралині ланіти...

    Дитя Марі зловило жабеня,
    Запхало олівцем на дно горняти.
    Не вистачало для натхнення дня.
    Ще вирішили кліп отут відзняти.

    Творили всі... Збиралися на ланч,
    Бабок сачком ловили, спали в лузі.

    Знайшовся на усіх один слухач -
    Припнутий цап. Ловець рядків-ілюзій.


    2015


    Рейтинги: Народний -- (5.77) | "Майстерень" -- (5.89)
    Коментарі: (2)


  2. Ніна Виноградська - [ 2015.07.31 06:51 ]
    Купальський день


    Липневий світ, ясний купальський день,
    Під вигорілим небом спека, спека...
    І гріє боки посивілий пень,
    Над гніздами стоять стрункі лелеки.

    І оглядають з висі дивосвіт –
    Городи, луки, верби, квіти, люди.
    Пташата підросли за днями вслід,
    Тепер чекати вирію вже будуть.

    Купальський день, заквітчана трава,
    Під жовтим сонцем пахощами вмита.
    Вже скоро починаються жнива,
    Перебіжить за половину літо.

    Дозріє і збереться урожай,
    Наповняться добром усі комори.
    Мій працелюбний український край
    Встає до сходу сонця в літню пору.
    07.07.15


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.53) | "Майстерень" -- (5.77)
    Коментарі: (2)


  3. Серго Сокольник - [ 2015.07.31 03:39 ]
    У вагоні
    Знову міряє час вагон...
    Вже он
    Повз вікно пливуть ліхтарі...
    Зітри
    Ти в минуле відпливший час
    Нараз.
    В такт коліс дзвенить голова...
    Бува...

    І в майбутнє шляхи ведуть
    У путь...
    Ти з відкритої пляшки хміль
    Мов біль
    По краплині у себе влий,
    Малий.
    Це розлука твоя гірка
    Така.

    А за поїздом сліз ріка
    Стіка,
    Бо не вернеться зорепад
    Назад.
    Бо не впали зірки до рук...
    Тук-тук...
    А колеса по стикам в такт-
    Так-так...

    І в безсонні нічнім ти сам
    На сам
    Із думками, що надійшли
    Зі мли,
    Що затьмарився небокрай-
    Прощай!..
    Розлучилися назавжди...
    Не йди!..


    © Copyright: Серго Сокольник, 2015
    Свидетельство о публикации №115073100923


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  4. Віктор Чубенко - [ 2015.07.30 23:02 ]
    Слава - бджола (Емілі Дікінсон, переклад з англійської)
    Слава - бджола.
    Вона співа -
    Має жало -
    І одне крило.


    Рейтинги: Народний -- (5.48) | "Майстерень" -- (5.38)
    Коментарі: (8)


  5. Валерій Хмельницький - [ 2015.07.30 17:21 ]
    Володимир Висоцький. Про дикого вепра (переклад з російської)
    В королівстві, де все тихо і мирно,
    Де ні війн, ні катаклізмів, ні бур,
    Десь узявся дикий вепр неймовірний -
    Може, буйвіл, може, бик, може, тур.

    Сам король мав печію, також астму,
    Та ще й кашель лютий ледь його не добив, -
    A тим часом нечестивець смугастий
    Їв одних, а інших в ліс волочив.

    Видає тоді король три декрети:
    "Звіра знищити пора нанівець!
    А хто наважиться на це, у кареті
    Ще й принцесу повезе під вінець".

    І в зневіреній до краю державі -
    Як увійдеш, навскоси й навпростець -
    У зажурі відчайдух жив недбалий,
    Кращий з кращих, та опальний, стрілець.

    На долівці розляглись люди й шкури,
    То співали, то мед-пиво пили -
    Засурмили у дворі трубадури,
    Хап стрільця - і у палац повели.

    Там король йому прокашляв: "Не буду
    Я мораль тобі читати, стрілець, -
    Та коли застрелиш ти чуду-юду,
    То й принцесу поведеш під вінець".

    A стрілець: "Так це хіба нагорода?!
    Краще взяв би я портвейну відро!
    А принцесу під вінець - не погоджусь,
    Бо помножу звіра й так на зеро!"

    A король: "Кажу тобі, годі!
    A як ні, то запру тебе в тюрму!
    Королівського вона усе ж роду!.."
    A стрілець: "Та хоч убий - не візьму!"

    І допоки з ним король сперечався,
    Зжер жінок ну майже всіх і курчат
    І до замку короля підібрався
    Вищезгаданий вже бик-супостат.

    Що ж, забрав стрілець портвейн із собою,
    Чуду-юду вмить поклав - і, на сміх,
    Вкрив принцесу з королем ще й ганьбою -
    Хоч опальний, та усе ж кращий всіх.


    30.07.15


    Рейтинги: Народний -- (5.42) | "Майстерень" -- (5.44)
    Коментарі: (7) | "Высоцкий Владимир Про дикого вепря"


  6. Ніна Виноградська - [ 2015.07.30 16:56 ]
    Свято душі


    Вже перебігло літо за межу,
    Донизу нахилилося колосся.
    І захід сонця схожий на іржу,
    Чи на чиєсь фарбоване волосся.

    Уже волошки відцвіли в житах,
    Від’їлися малі перепелята.
    Чому, не знаю, але я, мов птах,
    Літати хочу, ніби нині свято.

    Лоскочуть ноги теплі спориші
    І червоніють кетяги калини.
    Отой підйом, що є в моїй душі,
    Я передати хочу Україні.
    20.07.15


    Рейтинги: Народний -- (5.53) | "Майстерень" -- (5.77)
    Коментарі: (2)


  7. Ніна Виноградська - [ 2015.07.30 16:50 ]
    Урок життя


    Я сто разів летіла серцем в прірву,
    Я розривала пута із думок.
    Я думала – біду із долі вирву
    І до свободи буде лише крок.

    Не тільки я, моя біда не спала,
    Безсоння в неї від моїх страждань.
    Вона мене очікувала, знала,
    Що кожен день мій із одних питань.

    І відповіді жодної немає,
    Бо ти на небі, я на цій землі.
    Твої гріхи спокутую і знаю,
    Що гостряться іще мої шаблі.

    Іще не сплять намертво пси ворожі,
    Пантрують кожен мій успішний крок.
    Та я не зупинюсь на півдорозі,
    І це для мене ще один урок.
    04.10.13


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.53) | "Майстерень" -- (5.77)
    Коментарі: (1)


  8. Ніна Виноградська - [ 2015.07.30 16:48 ]
    Літнє



    Ранок такий строкатий,
    Вечір глухий такий.
    Зорі з небес кудлаті,
    Клен за вікном стрункий.

    Пахне медово липа,
    Літу нема кінця.
    Дощиком хмарка хлипа,
    Місяць сховав вінця.

    Тихо на видноколі,
    Мжичкою сіє дощ.
    Вікна відкриті в поле,
    Пахне сусідський борщ.
    20.07.15



    Рейтинги: Народний -- (5.53) | "Майстерень" -- (5.77)
    Коментарі: (1)


  9. Богдан Манюк - [ 2015.07.30 12:59 ]
    *****
    З циклу «Карпатські бранзолєти»

    Молоко з бербениці голодному світиться,
    видається цілющим
    разом із цілушкою.
    Не помітить і холива сонця із місяцем,
    допиваючи білу поточину сущого.

    На долівці б йому бербеницю залишити,
    дранкогузові, завше маркотному,
    в лудині –
    не порунтає неба,
    що золотом вишите,
    невміньково в зажуті не вп’ється облудами.

    Сокотити піде по страбаччі доріженьку
    од Карпат до раю – голіруч, а не з барткою,
    щоб вернутися янголом
    ранком засніженим
    і черпати нівроткам із вічності – квартою.

    2015р.


    Примітка:
    бербениця – висока вузька діжечка для перевезення молока;
    холиво – гра у хованку;
    поточина – струмок;
    дранкогуз – голодранець;
    маркотний – невдоволений;
    лУдина – одяг домашнього виготовлення;
    рунтати – рухати;
    невміньково – ненароком;
    зажута – скрутне становище;
    сокотити – сторожувати;
    страбаччя – гостре каміння;
    бартка – гуцульський топірець;
    кварта – кухоль;
    ніврОтки – бідняки.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.63) | "Майстерень" -- (5.75)
    Коментарі: (9)


  10. Світлана Майя Залізняк - [ 2015.07.30 12:08 ]
    Радій...

    А правда у вічі - завжди моветон.
    Мовчи у хустинку чи шнапс - велемудро,
    коли промовляє огрядний патрон:
    "Давайте бухати, а праця - на утро".

    Не варто казати про курс - навмання,
    проекти із хибами, з ганджами "смєти".
    Якщо ти сідаєш на правди коня,
    то шлях манівцями, тобі - у поети.

    Між мушель розкритих, рожевих перлин
    побачиш пластмасові торси і кулі.
    Усе перемеле Високості млин:
    і липи одквітлі, і пера зозулі.

    Прокраяти мусиш лахміття брехні,
    ще зопалу звалиш у крейді боввана.
    Опінії пишуть на сцені, в пивній...
    Тоб ж - репутацію створять погану.

    А правда - зіжмакана, кинута на
    прослави і розкошів кедрові шкіци.
    Радій - хмаровиння, смугаста луна...
    І жменя піску - з берегів Біарріца.

    2015


    Рейтинги: Народний -- (5.77) | "Майстерень" -- (5.89)
    Прокоментувати:


  11. Кароліна Бундаш - [ 2015.07.30 11:53 ]
    (лист самотнього художника)
    Коли ти ввійшла, я напевне знав, яка у тебе душа -
    свіжа й терпка, мов апельсинова цедра,
    таку ховають у складки суконь, щоб запах пристрасті нікого не спокушав,
    навіть якщо остання - надмірно щедра.

    Коли ти ввійшла, я відчував на смак
    твоє ягідне серце крізь панцир корсету й ребер.
    Я був переконаний, що творитиму знову,
    однак
    нікого більше не малюватиму, окрім тебе.

    Ти натомість бажала тільки один портрет -
    цей намір мені у скронях місячний кратер виїв,
    між нами замість сполучника "і" стояло лише "тире" -
    там, де твоя обручка змикалась кільцем на шиї.

    Ти приходила щосуботи, стукаючи підборами об бруківку біля мого вікна,
    стримано посміхалась, поспіхом переступала поріг,
    і в безладі акварельно гірких кімнат
    лишала по собі післясмак, який я так натхненно беріг.

    Я довго і ніжно віддавав тебе полотну,
    намагався вкласти у нього хоча б мізерну частку своїх нудотно-болючих ночей
    боявся, якщо в гарячу каву твого волосся без зайвих розмов пірну,
    одразу мене зсередини обпече...

    Між нами напнулася осінь, мов пуповина,
    годувала мене тижнями, самотою, а на сніданок - мокрим опалим листям...
    Скажи, скільки б коштувала твоя оголена спина,
    якщо б я платив поцілунками тільки кистю?


    Останній мазок лягав на твій комір, неначе жертва,
    благаю, заший мене навіки в своїх рукавичках,
    щоб пальці взимку не мерзли.

    Впадати у відчай - надто погана звичка,
    якщо я все життя кохатиму тебе пензлем.

    2012


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.36) | "Майстерень" -- (5.38)
    Коментарі: (2)


  12. Ютченко Анна - [ 2015.07.30 11:18 ]
    саморух (продовження)
    бо ти не зупиниш
    цей рух і цей вир
    і все те що є для тебе сущим
    це небо що стає чорним й густим
    і сонце що падає у воду як насінина

    говориш собі:

    хоч йди хоч не йди
    дороги з роками поростуть ріками
    а волосся не старістю а сіллю біліє блищить
    як срібло на світлі

    говориш собі:

    йти чи не йти
    бо ніч заливає пітьмою міста
    бо не бачу не чую
    попереду ці вогні як човни
    все пливуть і пливуть перед очима

    говориш собі:

    дивись вже і місяць росте із води
    стає обличчям милого
    тягнись ж бо
    йди до нього
    йди
    бо знову тоне

    цей вир у ріці вже не зупиниш
    як не зупиниш рух любові у тілах

    тоді говорю тобі:
    йди ж бо
    йди


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  13. Ютченко Анна - [ 2015.07.30 10:52 ]
    саморіст
    якби ж ти ходив за мною тихо
    я б показала тобі як яблуні порослі туманом
    стоять холодні і тихі як тіні під травами
    як все гойдають-вигойдують вітри
    у колисці із віття сонце – золоте дитя

    якби ж ти ходив за мною тихо
    я б показала тобі як красиво
    навесні поростають озера дощами
    а краплини корінням вростають у дно
    так міцно вода поєднується з водою
    як поєднується в нас тільки пам'ять і час

    а потім ніщо
    а потім знов саморіст
    і паводок збільшує тіло озер

    якби я тільки змогла
    якби я тільки зуміла
    лишати сліди як насіння в землі
    щоб не повертаючись рости і рости
    у маленьких долонях золотого дитя
    поміж міцного коріння весняних дощів
    поміж скошених трав
    де тіні липнуть до твоїх підошов
    де кожен наш рух міцно вростає у крок
    як вростає в тіло лиш поезія

    тоді б ти знайшов
    тоді б ти тихо пішов
    за мною


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  14. Віктор Чубенко - [ 2015.07.30 09:42 ]
    Про дідуся, красуню і золоту рибку
    Раз рибку золоту спіймав дідусь,
    І думає: «Це ж означає щось!»
    Та що й до чого – він уже забувсь,
    І відпустив… Спас рибку так склероз.

    ***

    Попалась кралі рибка золота
    І краля, звісно, просить про своє.
    А рибка їй: - Ти гарна й молода,
    Які бажання – в тебе й так все є!

    2015


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.48) | "Майстерень" -- (5.38)
    Коментарі: (2)


  15. Олександр Олехо - [ 2015.07.30 08:18 ]
    Оте, що
    Оте, що «є», і те, що «має бути»,
    розведені на рингу по кутах.
    Одне снагою напинає груди,
    а інше на тремких стоїть ногах.

    Добро і зло – одної долі грані.
    Нові ворота та старі «козли».
    Липневі ночі зорями духмяні.
    Кому, за що, а головне, коли?

    Зійшлись у герці. «Є»…, ач, здоровило,
    за опонента більше у рази.
    Віками скрути жИло, не тужило,
    вкорінене у думи і ази.

    А «має бути» – недолуге й кволе,
    мана ілюзій, віри, сподівань.
    Бажання щирі, але тіло голе –
    об’єкт для пересічних кепкувань.

    Тримаю кулаки за «має бути».
    Надія ще жива у сущу мить.
    Скоріше би сконали Юди й Брути,
    бо те, що «є», у печінках сидить.

    25.07.15р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.51) | "Майстерень" -- (5.61)
    Коментарі: (4)


  16. Олена Красько - [ 2015.07.30 01:10 ]
    ***
    Чатувала ніченьку
    Розливала річечку
    Щоб шляхи були чистенькі
    По яких іде миленький

    Замісила тістечко
    Заспівала пісеньку
    Щоб доріженька легка
    Мому любому лягла

    Вже і місяць посвітлів
    Зорю ясну засвітив
    Та нема коханого
    В любов мою вбраного

    Знаю-знаю хто тримає
    Долю нашу не пускає
    Хто не вірить в щастя сам
    Не дозволить його нам

    Смаколиків напекла
    Пташенятам віднесла
    Щоб забувать на це життя -
    Разом ми до небуття

    30.07.2015


    Рейтинги: Народний -- (5.25) | "Майстерень" -- (5.25)
    Прокоментувати:


  17. Олена Красько - [ 2015.07.30 01:19 ]
    Йому все одно
    Йому все одно
    Чи свята ти
    Чи грішна
    Чи напилась гіркої води
    І йдеш сама – пішки
    Йому все одно

    Йому все одно
    Чи гарна ти
    Чи потворна
    Чи співаєш вночі пісні
    Чи балдієш в кіно – від поп-корну
    Йому все одно

    Йому все одно
    Чи бідна ти
    Чи з грішми
    Чи відкрита до нього душа
    Чи як забита – діжка
    Йому все одно

    Йому все одно
    Чи щаслива ти
    Чи плачеш
    Чи відпустила свої гріхи
    І на лисій горі – скачеш
    Йому все одно

    Йому все одно
    Чи радієш ти
    Чи нудьгуєш
    Напився твоєї води
    І за іншими вже – пильнує
    Йому все одно

    Йому все одно
    Чи наповнена ти
    Чи скеля
    Хотів тебе випити всю
    А далі йому – хоч пустеля
    Йому все одно

    Йому все одно
    Чи вулкан ти
    Чи кратер
    Палить за собою мости
    І на попелищі – плаче...
    Йому все одно?

    А тобі все одно?
    Та не зовсім…
    Але знову пустився – дощ!
    Тому виживеш ти
    Сьогодні
    І звариш іншому борщ

    29.07.2015


    Рейтинги: Народний -- (5.25) | "Майстерень" -- (5.25)
    Прокоментувати:


  18. Мирослав Артимович - [ 2015.07.30 00:55 ]
    ***
    Вернувся у бронзі. Велично постав
    На рідній горі Святоюрській.
    Високе чоло, молитовні уста,
    А постать… неначе у русі.
    Неначе – в апостольській праці увесь
    Ти знов, український Мойсею,
    Освячений літнім дощем із небес,
    Ведеш нас, Владико Андрею!

    29.07.2015




    Рейтинги: Народний -- (5.63) | "Майстерень" -- (5.7)
    Коментарі: (4)


  19. Анатолій Криловець - [ 2015.07.29 19:57 ]
    Пересторога для колобків
    Хвалить шеф. Мовчки піч колупаю.
    Та немає в очах моїх захвату.
    Може, сватати буде, гадаю,
    Може, просто збирається трахнути.

    29 липня 2015 р.


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (6) | "http://poezia.org/ua/id/42434/personnels"


  20. Володимир Вінокуров - [ 2015.07.29 18:50 ]
    Я хочу бути з тобою
    Я хочу бути з тобою
    У щасті, у горі, завжди.
    Як берег в обіймах морської
    Води.

    Я хочу бути з тобою,
    Байдуже, що думає світ.
    Без тебе я черствий, а серце –
    Граніт.

    Без тебе так зимно весною
    І холодно від пустоти…
    Я хочу бути з тобою!
    А ти?

    29.07.2015


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  21. Валерій Хмельницький - [ 2015.07.29 17:14 ]
    Де кум?..
    Як нема кому,
    То і кум куму –
    Та нехай би й так - просто обійняти.
    "Але де той кум?" -
    Й обіймає сум
    Боязку куму у нічній кімнаті.

    І тремтить кума -
    "Знову все дарма!"
    Почала кума на очах сивіти.
    Глу́па ніч німа,
    Кума все нема -
    За вікном горять зорі-самоцвіти.

    Не росте полин
    Поміж капустин,
    Не пливуть качки, не шукають ряски,
    І нема кому
    Боязку куму -
    Де подівся кум, матері ‘го трясця?

    Не приходить кум
    І проймає сум -
    Десь блукає кум, шляк його би трафив!
    То ж нема кому
    Відтепер куму...
    За вікном скрипить під ногами гравій...


    29.07.15


    Рейтинги: Народний 0 (5.42) | "Майстерень" 0 (5.44)
    Коментарі: (36)


  22. Світлана Майя Залізняк - [ 2015.07.29 16:29 ]
    Пісочне


    Вітрів серпневих стежка – навмання.
    Циганський піт, копит відбитки срібні.
    Крізь пилюгу, що лошачок здійняв,
    Тремтить піскар на синій волосіні.

    Штурмують ластівки нічий курінь.
    Мандрують кавуниці автобанами.
    Пора сплітання-відсікань корінь
    І обміну – помешканнями, ранами.

    Шукай залізо в рудному пласті.
    Тримай рецепти щастя в таємниці.
    Зріс ломикамінь між сердець та стін.
    Кого вбив кум – стирається різниця.

    Пливуть качки, дараби, міражі...
    Кумі набрид Ванкувер, хоче в Драбів.
    ...Ступаю в човен кавних ворожінь,
    Минувши парасолі димних пабів.

    Годинники пісочні між колон.
    І всюди – рейвах, перманентний шмон.

    2015



















    Рейтинги: Народний -- (5.77) | "Майстерень" -- (5.89)
    Прокоментувати:


  23. Наталя Шаповалова - [ 2015.07.29 15:20 ]
    Гра за п'єсою С. Беккета "Гра"
    Так. Дивно. Лише темрява. Навіть
    без соку лимона владнають діла.
    У нього їх двоє і кожну він бавить,
    і в кожній він бачить порожні тіла.
    У них - він суміжний, в англійському дусі
    парфум вивіряє скупий детектив.
    В любовних митарствах - однакові друзі,
    у стрижці газону - пасив та актив.
    Останні тортури. Листопад на вістрі -
    жалітися пізно на зойк голосів.
    Під попілом скуте смарагдове листя
    навіки лишає цинічність кутів.
    Зруйновані маски на мармур сумління,
    ковтаючи зраду, торочать одне:
    Так. Дивно. В коханні немає спасіння.
    Кохання для тебе спасіння і є.

    2015


    Рейтинги: Народний 5.25 (5.38) | "Майстерень" 5.25 (5.42)
    Прокоментувати:


  24. Ніна Виноградська - [ 2015.07.29 12:52 ]
    Невтішне літо


    Різьблене ошатне листя,
    Як липень навкруг, зелене.
    А в жовтні вбереться місто
    У золото цих же кленів.

    А зараз панує спека,
    Аж вицвіло з неї небо.
    До осені ще далеко,
    Ще в літі в усіх потреба.

    Ще яблука спіють, груші,
    Зварились варення з вишні.
    Але гризота у душах
    І настрій такий невтішний.

    Війна у моїй країні,
    Поранені є і вбиті.
    Сирітські сльози, вдовині,
    Не сохнуть навіть у літі.

    Тепер їх уже навіки
    Зігріти ніщо не зможе.
    Без батька і чоловіка
    Життя їхнє горе множить.

    А як там на фронті діти?! -
    Серце не змінює думу.
    По липню іду, по літу,
    Повна безсилля й суму.
    09.07.154


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.53) | "Майстерень" -- (5.77)
    Коментарі: (1)


  25. Ігор Павлюк - [ 2015.07.29 11:19 ]
    Уривок із поеми-2
    * * *

    Квітнева рань.
    Співають хижі птахи.
    Незвані гості сходяться до нас.
    У час цвітінь, державну пору краху
    Весна – війна.

    Свою війну я вже учора виграв
    І душеньку забрав у біль і сон,
    Де квіти, зорі і вогнисті тигри,
    Де лонний схрон.

    А тут лікують кров’ю від ілюзій,
    Тирани в масках «демократ» чи «сер».
    Коли мені стріляли в спину друзі,
    То космос розпадавсь, як СССР.

    І стогін мій, мов світло, буде довго
    У ньому йти і йти кудись туди...
    Де сам Дідусь по вічній Хаті човга,
    Знов ліпить щось із хліба і води.

    Війна вбиває музику квітневу.
    Попівен провінційних чути плач.
    Летять пташки і голенькі дерева.
    Хрести летять...
    І біси зі ствола.

    А влада шинкарів у цій країні
    Погубить і країну, й шинкарів.
    Окраїна?..
    Украйна.
    Степ...
    Руїна...
    Душевне м’ясо.
    Небо у Дніпрі.

    Молився я всю ніч.
    На ранок – світло.
    Біль розчинився.
    Біло.
    Просто.
    Даль.
    І хочеться – щоб чесно і не підло...
    І мріється – щоб мама молода...

    Немає мами.
    І держава... бачиш...
    Війну почати легше, ніж любов.
    А я із безпритульності собачої
    Солідних келій так і не знайшов.

    Хоча все більше монастирська пасіка
    Мене голубить.
    Там же мед і біль.
    І Місяць в небі плюскає карасиком,
    Нагулює сріблистість для весіль.

    Мов сірнички з головками зеленими,
    Валяються дерева молоді.
    І збиті людом пам’ятники-Леніни
    І кров на молодесенькій воді.

    Сумна й шумна кругом і в нас погода.
    Весна зі снігом.
    Прірва і тоска.
    І меншає в державі цій народу...
    Ключі ржавіють у чужих замках.

    Майбутні дні, мов букви із хмаринок,
    Над горизонтом гаснуть, гаснуть, га...
    Тепер усе виноситься на ринок:
    Людська душа, подушка порога.
    .
    І важко жити...
    І вмирати легко
    У ці часи таких перетирань,
    Що світ – немов чорнобильський лелека,
    У напівсні болючім умира.

    Засну і я з моїм дурненьким світом,
    Що таємничий, древній, корінний.
    Любив до болю землю, іскри, вітер...
    Моя дорога – біла тінь струни.

    Історія ж бо з крупними мазками
    Мене хвилює мало – там брехня...
    Над мамою росте хрестатий камінь.
    Я йду з хрестом.
    І пташка доганя...

    Мене з хрестом догнати їй не важко.
    Вона тихенько сіла на хреста.
    І став хрест легший...
    І душа – як пташка...
    І з ангельськими крильми висота.

    І кисне чорний кисень України
    У золотих туманах забуття.
    І знову, знову нам стріляють в спини
    Під сивий космос вовчого виття.

    І світло зір лимонним соком грає
    У горлі тих, що впали і лежать,
    Адже ніхто отут не воскресає,
    Хто не навчився чесно умирать.

    Ми ж міряємось болями своїми
    Із ворогами й друзями тепер.
    Хто біль несе найбільший –
    Зі святими
    Спочине в Бозі,
    Коли вже помер...

    Любив життя, неначе богослужбу.
    За чесну битву дякував святим.
    І згадував мечиська харалужного,
    Який лікує душу, стертий в дим.

    І вороги хвилюють кров осінню.
    Я їх люблю.
    Свою голублю смерть.
    В чаїно-журавлинім голосінні
    Минуле чорно-біле і німе.

    Танцює смерть на вулицях Вкраїни.
    Між кулями велика скукота...
    Вони дзижчать над серцем комарино,
    В якому глибиніє висота.

    Поміж мечем, плачем я – тихий промінь,
    Солоний спів мій без високих слів.
    Рятують друзі, церква, чай із ромом...
    І сіль Землі.

    Моє ім'я на Бугові напишуть...
    Країна хора.
    Я її поет...
    Як з корабля, що тоне,
    Скачуть миші,
    Так людські душі скачуть із планет,
    Які уже втомилися крутитись
    У жадібній печалі забуття.
    Стою біля розбитого корита,
    Немов дитя.

    А наді мною журавлі і чайки.
    Кругом ростуть вокзали і церкви.
    П'ю чорний чай.
    Смалю козацьку файку.
    Дивлюсь у вир.

    І вир мене вже більше не лякає.
    Горить в мені лампадка золота,
    Яку бабуся принесла з Почаєва?..
    Не пам'ятаю.
    В даль несу хреста.

    Допомагаю іншим, тим, що поряд.
    Мені допомагають ближні теж.
    І предків кров згортається на корах.
    І біль душі уже не має меж.

    Лиш біль і сон.
    Бодун після Майдану.
    Не радують ні слава, ні хула.
    І рано ще зализувати рани
    У цій великій битві світла й зла.

    На все я буду з космосу дивитись.
    Ні смерті не боюсь і ні життя...
    І квіти мені зорі, зорі – квіти...
    І я уже удома, не в гостях.

    Паломник я.
    Попереду зірниця.
    Вже осудів брехливих не боюсь.
    І солодко мені дитинство сниться.
    І сонячно-казково сниться Русь.

    А потім сни збуваються химерно.
    І плаче зірка – рибка золота.
    Міняю лаври на криваві терни.
    Болюче глибиніє висота.

    Бо справжній Шлях земний – завжди терновий.
    Розквітне терен – радісно душі.
    Коли фальшиві ідоли і слово –
    Небесна кров іскриться на ножі.

    А я все більше з Богом, а не з вами,
    Тепленькі люде, схильні до іудств.
    Я не такий, як ви, бо ріс без мами.
    Впадав у єресь і влітав у блуд.


    Рейтинги: Народний -- (5.72) | "Майстерень" -- (5.75)
    Коментарі: (2) | "http://poezia.org/ua/id/42435/"


  26. Ніна Виноградська - [ 2015.07.29 10:13 ]
    Бабусина прикмета


    До голоду – врожай на горобину, -
    Колись мені казала це бабуся...
    Вродила нині так, що віти гнуться,
    А серце мучать думи без упину.

    Я розумію – нас попереджають
    З небес високих з голоду померлі.
    Колись їм Лета вже відкрила жерла,
    Й зібрала смерть високі урожаї.

    Хай кетяги червоні горобини
    Горять яскраво тільки на весіллі.
    Ми вирвемо війни та болю зілля
    І мир зі щастям прийдуть в Україну.
    20.07.15


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.53) | "Майстерень" -- (5.77)
    Коментарі: (1)


  27. Василь Кузан - [ 2015.07.29 08:53 ]
    * * *

    у передмісті незнаних істин
    у топці світу
    згорає віра
    що шнур бікфордів
    прип’яв до літа
    у передсердя вливають ріки
    бунтарську піну
    від бруду душу
    холодна вічність
    чи хто омиє
    іржа на волі
    старої зброї
    вгрузає в глину
    війни немає
    бо переможець
    давно загинув
    чужі лелеки над рідним полем
    клюють майбутнє
    а сутність долі живе в окопі
    життям безпутним
    нема команди
    нема набоїв
    лиш волонтери
    немов насіння
    чи передвісник
    нової ери

    25-26.07.15


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.54) | "Майстерень" -- (5.7)
    Прокоментувати:


  28. Серго Сокольник - [ 2015.07.29 01:14 ]
    Мистецтвознавець. Гумореска
    От не художниця. Аж ні з якОї
    (з правої, з лівої- НІ- сторони)
    До галереї із передпокою
    Водить та й водить потічок рясний...

    -Мистецтвознавець. Живопис вивчала.
    (а як вивчала, то можу й навчить)
    З роду я пензля в руці не тримала,
    Та малювати навчу вас за мить.

    У магазині набір продається.
    Пензлі. Інструкція. Фарби. Рядно.
    Вивчив. Розвів. І малюй, що прийдеться
    Згідно шаблону. Мені все одно!

    Ще не завадило б по галереї
    Як екскурсантам зі мною пройтись-
    Поллака трохи змішать з Рафаелем...
    Як малювати уміли колись!..

    Як у віршІ не підібрана рима,
    Автопідбірник ввімкни- і вперед!
    (хочеш- пиши. Та з казками такими
    Щось я не чув, щоб виходив поет)

    Ну, а як будеш не надто слухняним-
    Буде не радісна доля твоя.
    Мною заведено у малюванні-
    Мистецтвознавець сьогодні- ЦЕ Я!!!
    ....... ....... .......
    От не на часі... Обпалені крила...
    Справи... Турботи... А серце щемить-
    Скільки талантів ти щойно згубила?
    Скільки ще згубиш... як не зупинить?


    © Copyright: Серго Сокольник, 2015
    Свидетельство о публикации №115072900331


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  29. Кароліна Бундаш - [ 2015.07.28 18:05 ]
    комета
    мені комета впала за комір:

    вкусила голкою за плече,
    лягла у кратер зі шкіри, –
    не йми віри
    усім, хто каже, що не пече
    носити зірку у кулаці,
    чи сонячному сплетінні,
    чи над лопаткою, як Пелоп.

    візьми за правило телескоп,
    терпіння лише з прямих ліній,
    лягай горілиць,
    бо небо надто старий кобзар:

    порветься сузір’я – матимеш свій квазар.

    комети падають не за обрій,
    комети падають у людей.

    комети падають в люди
    у гороскопі - як пил як опік
    як зміст,
    рудий хвіст
    комусь у волосся, комусь - на груди

    тому, якщо замість серця чорна діра
    спробуй комету витягти з-під ребра


    2015


    Рейтинги: Народний 5.42 (5.36) | "Майстерень" 5.5 (5.38)
    Коментарі: (4)


  30. Михайло Десна - [ 2015.07.28 18:11 ]
    До Дня хрещення Русі
    За місце під сонцем
    найвищої проби
    касирка з віконця
    продала квиток.
    Поляку з естонцем -
    під знаком особи;
    мені ж росіянин -
    до скроні пісок.

    Не завжди на пляжі
    шукають засмаги.
    За місце від сажі
    борюся життям.
    Та тільки у чаші
    занадто аж спраги.
    Під сонцем є місце
    хіба що чубам.

    У світі новела -
    сама штовханина.
    І навіть Говерла
    ще не Еверест.
    Але ще не вмерла -
    живе Україна.
    Стоїть Володимир.
    Й освячено хрест.


    28.07.2015


    Рейтинги: Народний -- (5.48) | "Майстерень" -- (5.48)
    Прокоментувати:


  31. Іван Потьомкін - [ 2015.07.28 17:15 ]
    Літність
    Чи так завжди було,
    Чи це таке поліття,-
    Все добивається настійно в пам”ять.
    Туман поплив за Десну.
    Катер надсадно простогнав.
    Врізнобіч розтеклася пара молодят.
    Не доказала щось важливе сойка...
    А, може, це надходить літність?
    Серце готується до нових ритмів?
    Якомога більше обертонів хоче долучать до тону?
    З призахідного скравка неба всі позбирать відтінки?
    Кожну бадилину по імені назвати?
    Так, це не поліття, а справжня літність надійшла.
    Стривай, вона, здається й знаки подавала
    З дупла он тої одинокої верби.


    Рейтинги: Народний -- (5.63) | "Майстерень" -- (5.87)
    Прокоментувати:


  32. Ніна Виноградська - [ 2015.07.28 17:39 ]
    Іду по літу


    Іду по літу,
    Потрапляю в липень,
    В медовий цвіт,
    Де трубадурить джміль.
    Де абрикоси
    Сонечком зігріті,
    З наливом білим
    Розливають хміль.

    Іду по сонцю
    В молодих калюжах,
    Одне вгорі,
    А інше на землі.
    Сміються радо
    І в’юнок, і ружа,
    Петрів батіг
    Уже дістав шаблі.

    Далеко ще
    І листопад, і грудень,
    Ще скоситься не раз
    Густа трава.
    Іще калина зробить
    Свято в будень.
    А у поета
    Визріють слова.
    18.07.15


    Рейтинги: Народний -- (5.53) | "Майстерень" -- (5.77)
    Коментарі: (2)


  33. Світлана Майя Залізняк - [ 2015.07.28 12:37 ]
    Рвійний вірш

    Дощ збиває абрикоси...
    Засихає кріп.
    Ділять грушу чорні оси.
    Ти - за десять кіп.

    Зранку дзвониш: "хутко їду...";
    "глохне білий джип...".
    Рве-шматує "Енеїду"
    Цап у тіні лип...

    Та куди ж подався, Йване?
    З козами - сама.
    Сибарит рудий, диванний.
    Ще ж діток нема...

    Обіцяв цюцькові буду,
    Клуні - тин і саж.
    Прийняла тебе - приблуду.
    Вивчила масаж...

    Наварила пива, раків,
    Їв густі борщі.
    Не зірвав ні руж, ні маків...
    Повернись мерщій!

    Хоч такий - мені ти любий,
    Прилаштуй насос...
    Узяла у прийми Люба
    Карлоса, він - бос.
    Каже, треба десь у тиші
    Пересидіть з рік.
    Був до нього митник Гриша,
    Добрий чоловік.

    Я тебе лиш до господи
    Рвійно завела.
    Знову дзвониш: "Я у Бродах...";
    "ще веду вола...".

    Накосив би вранці-рано,
    Обійняв би стан.
    Лепехою гою рани...
    Заграє Богдан...

    П"ю нектари і настойки,
    Вишила бузок...
    Відведу тебе до Зойки....
    Був десь мотузок.

    2015


    Рейтинги: Народний -- (5.77) | "Майстерень" -- (5.89)
    Коментарі: (5)


  34. Ніна Виноградська - [ 2015.07.28 11:24 ]
    Не карай війною


    Не покарай нас, Господи, війною!-
    Просили всі прапращури мої.
    На жаль, всі покоління наді мною
    Відчули на собі тягар її.

    Якщо караєш – не карай війною,
    Смертями рідних, Боже, не карай!
    Хай половіє жито і весною
    Нам вистачить на хліб і коровай.

    Нехай скоріше світлий час настане,
    Щоб з горя не сивіли матері.
    Нехай мої Амалія і Таня
    Щасливі будуть в мирі і добрі.
    24.07.15


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.53) | "Майстерень" -- (5.77)
    Коментарі: (1)


  35. Ніна Виноградська - [ 2015.07.28 10:21 ]
    Ніякий


    Ніякий чоловік ніяким буде
    Усе життя, із юні до сивин.
    Хоч надуває він і щоки й груди,
    Мілким він є і не шукай глибин.

    Не порятує, не подасть вам руку,
    Ніякий – він однаковий до всіх.
    Хоч гірко плачте, хоч гризіть науку,
    Йому байдужий ваш і біль, і сміх.

    З ніяким буде і життя ніяке,
    З його калюжі не злетиш до зір.
    З ніяким і життя – суцільна мряка.
    Не віриш? Віднайди і перевір.
    25.07.15


    Рейтинги: Народний -- (5.53) | "Майстерень" -- (5.77)
    Прокоментувати:


  36. Ніна Виноградська - [ 2015.07.28 10:37 ]
    Без матусі


    В хустинах біленьких сидять біля двору
    Старенькі бабусі, за вісімдесят.
    За кожною світ повен радості й горя,
    І пелени повні малих онучат.

    Розмова їх жвава, але не тихенька,
    Бо недочувають, слова, мов горох.
    Минулого року сиділа тут ненька,
    Сиділи чотири, а нині – утрьох.

    Пропалюють спогади серце, і душу,
    Як мама просила: - Надовго не йди.
    Пухова хустина і курточка з плюшу...
    Ти де, моя рідна?! В усьому сліди

    Твоєї любові, де ти, ніби свічка,
    В свої дев’яносто горіла для нас…
    І нині розмова тече, ніби річка,
    Говорять про ціни, тарифи і квас.

    Ровесниці мами старенькі, на лаві,
    Тримають минуле у серці, в собі…
    Як хочеться миру для них у державі,
    Щоб не доживали в тривозі, в журбі.
    23.07.15


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.53) | "Майстерень" -- (5.77)
    Прокоментувати:


  37. Світлана Майя Залізняк - [ 2015.07.28 00:20 ]
    Щедрість

    Секонд-хенд аж до дверей - обіцяють сайти.
    З Філадельфії фартух, з Ангулема батик.
    Від версальських бабць шовки, гольфи із Тулузи.
    Я не зналася із тим, хто жбурнув рейтузи,
    І ніколи не візьму недоносків, штори.
    Ось червоні ганчірки. Де ж тореадори...

    Щось накидав нам Лімож, додавали Канни.
    Уявляю торс вельможі - замастив "банани".
    Ось жилетка п"є-де-пуль - мрія пекінеса.
    Скільки тут набито гуль, випито еспресо...

    Клюнув сукню попугай, дірочка чимала.
    - Я зашию залюбки... - ухопила Алла.
    Ось бікіні від повій, комбідрес у цятку...
    Затуляю носа... Йду - повз пахучу ятку.

    Дивна щедрість. Все для мас: бренди Левіс, Гуччі.
    Приміряє дід Панас байкові онучі.


    2015


    Рейтинги: Народний -- (5.77) | "Майстерень" -- (5.89)
    Коментарі: (1)


  38. Олена Красько - [ 2015.07.27 21:42 ]
    ***
    Не приходь густої ночі
    Не любімось поза очі
    Вийде сонце – стане ясно
    Світ без тебе не прекрасний

    Не пускай до себе в серце
    В очі не дивись відверто
    В темряві нам цілуватись
    Без вельона віддаватись

    Не покриють хусткою
    Назовуть розпусною
    Слава – тобі
    Сльози – мені

    Я не буду захищатись
    На небезпеку наряджати
    Бо все що їм – то і тобі
    Тому іди
    Просто йди

    27.07.2015


    Рейтинги: Народний -- (5.25) | "Майстерень" -- (5.25)
    Прокоментувати:


  39. Світлана Майя Залізняк - [ 2015.07.27 18:34 ]
    Макоцвітне

    А ти шукаєш порт Геракліон...
    Гортаєш на шезлонгу ветхі мапи.
    На ланцюжку - сапфірний скорпіон.
    Засапані гребці... Служниця-мавпа.

    В Ізіди просиш сина, в Зевса - злив.
    Складаєш артефакти, голиш пейси.
    Твій кукурузник дуб наш завалив.
    Пологів жде сусідка-стюардеса.

    Писав Стесихор, надгризав стило...
    Боги заводили в оману греків.
    О брате, привези перлин з кіло -
    Коли доцмулиш пульке від ацтеків.

    Хто б напоумив, хто б тебе спиняв...
    На мандри Макоцвітне проміняв.

    2015


    Рейтинги: Народний -- (5.77) | "Майстерень" -- (5.89)
    Прокоментувати:


  40. Ірина Кримська - [ 2015.07.27 16:38 ]
    Передчуття звуку
    Сосни настрУнились – позамовкали.
    Вечір … стострунно мовчить.
    Тиша складає екзамен вокалу –
    Може зірватись на стогін за мить.

    Сосни мої! Золоті недотОрки!
    Як же заграти на вас темну ніч?
    В сутінках двоє – гітара і Лорка –
    Разом злилися в струну протиріч.

    Раптом в поліських пісках – Еспаньола!
    Острів – не острів! Образ. Міраж.
    Сосни наструнчились, вийшли у коло.
    Тихо. Так тихо, що голосно аж!..

    27 липня 2015


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.45) | "Майстерень" -- (5.43)
    Коментарі: (4)


  41. Світлана Майя Залізняк - [ 2015.07.27 16:10 ]
    Назавжди...

    А Вітра назавжди не зловиш. В обійми
    Напроситься сам, де чутки - навперейми...
    Опінює снива, пливкі пантоміми.
    Цвіте простирадло...
    Іржавіють клеми.

    Так свіжо-вільготно кохається в юні.
    Паруюча бульба, когут - за будильник,
    Шматки оселедця на таці трикутній,
    Що мати внесла - і самотня, й прихильна.

    Село за тополею, хрест надвисокий,
    Розвалля хатин, усихаючі вишні,
    Сюрчання цикади, росисті осоки.
    Роман у Бордо все мережить колишній...

    А Вітрові кучері плутають мари.
    - Лети... легковірна... - солом"яний шерех.
    Ти губу копилиш...
    Сачок на гітарі.
    Над хутором Літо - жаль барви мадери.

    2015


    Рейтинги: Народний -- (5.77) | "Майстерень" -- (5.89)
    Коментарі: (1)


  42. Ярослав Чорногуз - [ 2015.07.27 14:52 ]
    У сонцем коронованому гаю
    У сонцем коронованому гаю
    Поволеньки добро моє росте.
    Так болісно до свого повертаю,
    Немов душі вікно своє протер.

    У ній – росток, мов квітка польовая,
    Своє лице відкриє золоте,
    Як дощик її щедро поливає –
    Вона сміється, пахне і цвіте.

    Але і крук чигає десь на гілці,
    І вигнались осоти й пирії
    Щоб придушити ніжні ті пагінці…

    Тож на сторожі будь, життю радій,
    Як бореш зло гуртом, не поодинці –
    Зникають раптом прикрощі твої.

    26.07.7623 р. (2015)


    Рейтинги: Народний -- (6.99) | "Майстерень" -- (7)
    Коментарі: (4)


  43. Марія Дем'янюк - [ 2015.07.27 13:58 ]
    Грушевий вечір
    Цей вечір можна пити з молоком.
    Мастити м"ятою на скибу хліба.
    І запах грушок, здобрених вином.
    І зорі в небі оп"янілі ніби.
    Серпнева втома тулиться до ніг.
    Та вітер обіймає плечі ніжно...
    Немовби зупинився плину біг
    І Єва з дерева зриває груші грішно.
    Медовий місяць поспішає нині :
    Готує груші ночі-господині...


    Рейтинги: Народний -- (5.46) | "Майстерень" -- (5.44)
    Коментарі: (2)


  44. Василь Луцик - [ 2015.07.27 13:25 ]
    ***
    Так є завжди: від щастя
    До нестям.
    А спробуйте із неба відчеканити монету –
    Назвіть життям.

    2015


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.42) | "Майстерень" -- (5.42) | Самооцінка 4
    Коментарі: (3)


  45. Любов Бенедишин - [ 2015.07.27 10:38 ]
    ***
    Нестримна спрага літа...
    Летючі міражі...
    Пустеля неба.
    Хмари - мов ковчеги.
    Юрмляться нетерпляче
    за обрієм
    дощі -
    погримують
    і ждуть своєї черги.

    Але ночам у млості
    вже сняться холоди,
    і ватра днів
    поволі догорає.
    І щедрий сад
    останні
    вигойдує плоди,
    нічого
    не чекаючи навзаєм.

    26.07.2015


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (4)


  46. Ірина Кримська - [ 2015.07.27 07:58 ]
    Монолог Галатеї
    Ти хочеш мистецтва? Мистецтва забракло –
    Готується рама чи рампа, чи тур.
    Я вже не пір’їна в руках у Геракла –
    Мистецтво не стерпить повтору тортур.

    Ти хочеш мистецтва. А я невблаганна.
    Я стомлена й чемна. І майже свята.
    Хоч грала мистецьки, не знаючи гами –
    Бо не розуміла, що то – висота.

    То тільки тобі зрозуміло достоту,
    Що я – Галатея – і задум, і плоть.
    У власних очах я – вразлива істота.
    В очах у митця – найкоштовніший лот.

    Ти хочеш мистецтва. А я поламалась!
    Банально. Як лялька, чи гаджет, чи план.
    Для нас семи нот було ніби замало –
    Ураз обезкрилів обіймів реглан…

    Усе я вгадала. Усе ти прогавив.
    Нехай не фальшивіє нота кінця.
    Натхненно зіграли і пристрасть, і славу.
    За це мені – волю, митцеві – вінця.

    26 липня 2015


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.45) | "Майстерень" 5.5 (5.43)
    Коментарі: (2)


  47. Серго Сокольник - [ 2015.07.27 01:33 ]
    Летний дым
    Ты далеко. Ты решаешь вопросы.
    Душная ночь, словно дым папиросы...
    Скучная ночь. Мне тебя не хватает.
    В вазе с мороженым скука растает
    Под коньячок. И ложиться-то рано...
    ...постная рожа гугнявит с экрана
    Новости. Правды не видно ни зги.
    Тупо жара расплавляет мозги...
    Стелется дымом вопрос без ответа
    В тему "дожить бы теперь до рассвета",
    Словно забитая чем папироса...
    Смех... И печаль... И ответ без вопроса...
    Все возвратится -так верится в это-
    В это чумнОе по цельсию лето,
    Словно кипящие чаны в аду...
    Вскроется рана. Ты жди. Я приду.


    © Copyright: Серго Сокольник, 2015
    Свидетельство о публикации №115072700455


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  48. Іван Потьомкін - [ 2015.07.26 17:55 ]
    От тільки б нам не старіть...
    ...А діти виростуть.
    От тільки б нам не старіть.
    Щоб дівчина,
    Яку ти оглядаєш так не по-батьківськи,
    Не кинула, мов докір:
    «Дядьку...»
    Аби дружина наніч не сказала:
    «А пам’ятаєш?..»
    ...А діти виростуть.
    От тільки б якомога довше
    Із ними друзями лишатись.
    Щоб їхні друзі нашими були.


    Рейтинги: Народний -- (5.63) | "Майстерень" -- (5.87)
    Коментарі: (1)


  49. Наталя Шаповалова - [ 2015.07.26 14:45 ]
    * * *
    Чоловіки не люблять жіночих віршíв,
    вимащених карамеллю римованих звуків:
    антисоціальний сльозливий мотив,
    матріархальні проблеми і муки,

    безпорадних жалів метроном,
    змішаний з присмаком дешевого градусу,
    іронічний, колючий тон,
    як ознака відсутності пафосу.

    Безкінечні присвячення всім,
    хто і був, і не був, і колись-то, можливо, і буде,
    закіптюжений сталений ритм,
    і не менше трьох крапок, і оклики майже усюди.

    Чоловіки не люблять жіночих віршів,
    і будь-які схожості в них відкидають.
    Але поміж із тим, в годину до снів
    свої імена у їх назвах шукають.


    Рейтинги: Народний -- (5.38) | "Майстерень" -- (5.42)
    Коментарі: (2)


  50. Мирохович Андрій - [ 2015.07.26 11:16 ]
    піша прогулянка з приємністю і не без моралі
    красивий чоловік
    в дорогому костюмі
    сідає в блискучий лексус
    наближаюсь пішки
    в нього ситі вдоволені очі
    а в мене як у золушки
    в рюкзаку три горішки
    два ф-1 та один ргд-5
    сповнений сумнівів я і сум’ять
    як господь що спогляда гонорово
    на содом і гоморру
    треба зрештою вирішити
    таке легко тільки сказати
    а от як воно краще
    йобнути зразу
    чи все ж випити пива
    і до завтра почекати


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.39) | "Майстерень" -- (5.38)
    Коментарі: (7)



  51. Сторінки: 1   ...   669   670   671   672   673   674   675   676   677   ...   1847