ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Віктор Кучерук
2026.11.19 06:47
Дощ уночі по вікнах тарабанив,
А потім сонце висушило скло,
Через яке всміхавсь до мене ранок,
Очей торкаючись і світлом, і теплом.
Ще ніздрі лоскотали аромати
До блиску вимитих листочків і цвітінь,
І в закутку затемненім кімнати
Ховалася поспішн

хома дідим
2026.11.18 22:50
відомо
виживає сильний
перемагає найсильніший
а дружба не перемагає
бо це лукавство й евфемізм
пригадуючи друзів навіть
атож були і в мене друзі
всі розійшлись кудись із часом

Артур Курдіновський
2026.11.18 19:48
Слова, слова... Яка ж у них ціна?
Вони - лише слабка анестезія.
Підробний світ чекає на месію,
Ми поодинці бачимо з вікна
Фантазії свої, в яких весна
Перемагає осінь, світлій Музі
Дарує сукню на казковім лузі
З тендітних синіх пролісків своїх...

Олена Побийголод
2026.11.18 17:06
Ану, нам пісню проспівай, веселий вітре,
веселий вітре, веселий вітре!
Моря і гори облетів ти всі на світі,
і всі на світі вислухав пісні.

    Заспівай нам про гори й пустині,
    про таємні глибини морів,
    про небокраї сині,

Борис Костиря
2026.11.18 16:24
Я шукаю в бездонному морі
Той важливий непізнаний знак,
Ніби спогади сиві, прозорі,
Що впіймає сумний неборак.
Я шукаю у пеленах ночі
Тіні натяку, впізнаний жест.
Я забуть наполегливо хочу
Те видіння, що прагнуло жертв.

Вячеслав Руденко
2026.11.18 14:49
Під шерех листя верб мені співало в гливах
Одне, мов з лісу, довге і густе,
А інше — ніби у раптових зливах,
Як згадка про минуле і пусте…

Лунало гучно, як стара бандура,
В потоках звуків між пожовклих крон,
Чи чумака забутого натура

Віктор Кучерук
2026.11.18 07:16
Хоч завтра вітер хмари розведе
І зацвіте колись побите поле -
Від горя не сховатися ніде
І болю не позбутися ніколи.
На серці будуть видимі рубці,
Повік душа чорнітиме від туги, -
Це мрію не утримати в руці,
Коли їй тісно в межах виднокругу.

М Менянин
2026.11.18 02:21
Прокинулась в цей час застава –
до зброї кожен богатир,
палає обрію заграва,
а потім бою страшний вир.

Повільно повстають до справи
дружини цих чоловіків,
бо захист краю – їхнє право

Світлана Пирогова
2026.11.17 20:44
Огорни мене скоріш любов'ю,
Бо без тебе сіро все і мрячно.
Лілії цвіли - торкалось слово.
Озеро кохання вже у рясці.

Тихе-тихе, мовчазне уранці.
Квіти-поцілунки - спогад помарнілий.
Не загоїть серпня вечір рани.

хома дідим
2026.11.17 19:59
розчулення найзначущіші
чому би і не омани
ґатунки найзолотіші
така собі маячня
коли огортає холод
болить порожніючий шлунок
у сутіні цій безпутній
полуді наступного дня

Борис Костиря
2026.11.17 18:58
Я ніколи туди не вернусь,
У простори довіри і болю.
Я могилам святим не вклонюсь,
Не ввійду у величні собори.

Я ніколи уже не піду
Сизим степом у ніжнім смерканні.
Я упав на слизькому льоду

В Горова Леся
2026.11.17 11:10
Свіжа рілля запахтіла корінням і дизелем.
Сита ворона з бенкету злетіла нарешті.
Сонце латунне до обрію хмара притиснула.
З крони високої дня доливаються рештки.

Ще до зими кілька кроків, ще трохи осіннього
Полудня в затишку листям сухим зарудіє.

Ірина Вовк
2026.11.17 07:34
«МІКЕЛАНДЖЕЛО: СЕРЦЕ БІЛОГО КАМЕНЮ»
(Драматичний есей-містерія на три дії з прологом)

Дійові особи:
Мікеланджело Буонарроті – 26-річний скульптор, одержимий красою, закоханий у досконалість людського духу.
Голос Каррарської Брили (Гіганта) – поран

Віктор Кучерук
2026.11.17 05:47
Синє небо й жовте поле
Маю споконвік -
Не хитнути силу волі
Ані в жоден бік.
Бо тепер громи сердиті
Падають згори
І щодня несамовито
Гримає: "Умри!.."

С М
2026.11.16 23:58
дідусь був мореходом
поплавав між льодів
у цього китобоя
на колінах я сидів
чувши «синку я на березі
вмираю із нудьги
мені би із друзяками
зайти в чужі піски»

Ігор Терен
2026.11.16 17:21
А влада пшеків дещо пойняла
стосовно українського ґаранта,
бо довела –
від білого орла
не більше толку як від номінанта.

***
А бомонд богемі помагає

Борис Костиря
2026.11.16 16:53
Не хочу квітку я зривати,
Бо я порушу у житті
Якусь важливу рівновагу
У космосі й серцебитті.

Краса проб'ється через вінця,
Крізь огорожі і мейнстрим.
Краса проб'ється через віно,

хома дідим
2026.11.16 16:00
можливо я повторююсь
та це малосуттєво
повторюється всяко
усілякий
не треба апології
оскільки я не жертва
можливо навпаки
це стилістична якість

Кока Черкаський
2026.11.16 13:43
Водії не люблять пішоходів,
Пішоходи ненавидять водіїв,
Фермери клянуть суху погоду,
А турист кляне сезон дощів.

Всякий віднайде якусь причину
Щоб образити, обматюкать тебе,
Бо всередині у кожної людини,

Паб Лімерик
2026.11.16 08:34
Вчителі в кабінеті завпеда
Освятили закон Архімеда.
А завгосп не святив.
Отакий колектив
Згуртувався навколо завпеда.

Розповів театральний бариста
Про симфонії Ференца Ліста.

Віктор Кучерук
2026.11.16 07:04
Під шелест опалого листя
Забави продовжує осінь -
Одягнута в шати багристі,
Повсюди тиняється боса.
Тумани сплітає в мережку,
Гойдає оголені віти
І сипле на вимиту стежку
Дарунки від себе чи літа.

Борис Костиря
2026.11.15 18:29
Не зупинятися у слові,
Коли сягнеш глибин, вершин.
Слова спочинуть охололі.
На слово сяде херувим.
Не зупинятися в розгоні,
В польоті до далеких зір,
Здолати мури й перепони
У прагненні забутих вір.

Євген Федчук
2026.11.15 17:40
Гортаю в Інтернеті сторінки,
Новини і погоду розглядаю,
Чогось собі цікавого шукаю
І, зокрема, якісь нові книжки.
На сайтах їх багато викладають.
Дивлюся, що читають москалі.
Вже й не дивуюсь їм узагалі,
То просто дикість, що вони читають.

Юрій Гундарів
2026.11.15 09:14
Його серце зупинилося 27 березня на Слов’янському напрямку. Прощання відбулося у Вербну неділю. Траурний кортеж розтягнувся через увесь Київ — від Майдану Незалежності до Лівого берега, де він жив.
На Троєщині та Лісовому масиві люди виходили з машин, ст

Ірина Вовк
2026.11.15 07:43
«ДЖОРДАНО БРУНО: Попіл нескінченності, або Ніч на площі Квітів»
(Драматичний есей-містерія на три дії з прологом)

Дійові особи:
Джордано Бруно (Ноланець) – філософ-домініканець, мандрівний мислитель-пантеїст, якому належить теорі

Віктор Кучерук
2026.11.15 07:07
Ні зорі, ні душі, ані тіні -
Тільки тиша й пітьма навкруги,
Тож в уяві малюю видіння
Місць отих, де іти до снаги.
Не буває там темряви й тиші,
І відсутні тривожні думки,
І хмарини там вітер колише ,
І світіння торкає щоки.

Володимир Бойко
2026.11.15 01:14
Людожерам непогано вдаються ролі людинолюбців. Хтось демократією живе, хтось нею грається. Політик – це особа, яка однією рукою будує державу, а іншою її руйнує. Навіть наймізернішим людцям доступні цукерки «Гулівер» в асортименті. Криводушн

Віктор Насипаний
2026.11.14 23:50
З молитви проростаєм до життя.
Комусь шляхи чи стежка невеличка.
А весни, як горобчики, летять.
Міліє, висихає люд, як річка.


Щодня кудись мчимо, як хитрий грак.
І враз, як тінь, в землі минаєм поспіль.

С М
2026.11.14 22:44
Безконечний дощ зі слів ллє в паперовий келих
Током, досхочу свавільним, сковзаючи крізь усесвіт
Сум водойм і хвилі втіх поймають мій відкритий розум
Осяюючи, пестячи

Jai Guru Deva Om
Світ незмінний, хай би що
Світ незмінний, хай би що

Світлана Пирогова
2026.11.14 22:03
Вуалями туманними вкриває листопад.
Мокріють і сиріють вулиці навколо.
Не залишилось майже осені чудних принад.
І сонця барва виглядає досить кволо.

Застигли сумно голі клени в сірому ряду.
Лапате листя застелило легко стежку,
(Нахаба вітер враз й

Ігор Шоха
2026.11.14 21:48
Лише у пам’яті спливає
дуга над плесами води
і сум за веселковим краєм.
На тому березі за плаєм
лишилися мої сліди.

У лузі, де росла калина
і де-не-де чортополох,

Іван Потьомкін
2026.11.14 21:34
«Йдучи до жінки, -Ніцше говорив,- треба брать батіг з собою». І ось він укупі з приятелем- філософом запряжені тягнуть віз, А підганяє обох їх батогом нічим, здавалося б, невиразна жінка. Обом судилось невблаганне «НІ» від неї,як мова заходила

хома дідим
2026.11.14 18:51
присіла ґава на димар
при іншій думці нерозкритій
який-сякий еміль верхарн
кому його державні ритми
старий єврей біля дверей
в його руках сезонні квіти
у нього власний апогей
він відає про смак амрити

Артур Курдіновський
2026.11.14 14:46
Кричить мені осінь захоплене "браво",
Дарує римовані оплески з листя.
Себе відчуваю воскреслим артистом -
Та вже нема сил на реакцію жваву.

Ні з ким у житті не співав я в октаву.
За те, що не змерз у порожньому місті
Кричить мені осінь захоплен

Артур Сіренко
2026.11.14 13:30
У 1895 році після завершення навчання в Київському інституті шляхетних дівчат доля закинула мене в одне подільське містечко N., де були білі хати-мазанки з солом’яними горобцевими стріхами, де круторогі корови та нечемні гуси ходили просто вулицями, де с

В Горова Леся
2026.11.14 13:04
То так сумно, як знову торкається подихом
Неминуча зима, що почином бентежила,
Як губилася поміж циклонними межами,
Снігу мокрого в ніч насипаючи потайки,
Щоб вернути мене за зимовими мештами
Від порогу, де біле узрію я з подивом.

То так прикро,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори на сторінці:

Олександра Маківка
2026.11.16

Ярослав Ковальчук
2026.11.12

Петро Бончицький
2026.11.08

Віталій Татленко
2026.10.28

Микось Діденко Сухоцвіт
2026.10.27

Оксана Стемковська
2026.10.19

Йа Власне
2026.10.17






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




 
 
Поезія


  1. Ірина Саковець - [ 2015.05.13 22:43 ]
    Художник
    І шум очерету як музика давніх епох:
    торкнешся води – і розійдеться колами тиша.
    Велично і дивно тобі, ніби сам собі бог,
    у раї один: треться сонце об ноги, і глибші

    за всі океани ці трепетні звуки землі,
    окрилений танець берези на білих пуантах,
    а хмари пливуть піднебессям, великі й малі,
    у синій задумі, – з далеких країв емігранти.

    Їх завтра не буде, і річка кудись потече
    вражати самотнього мрійника медяно плином,
    а ти переносиш мільйони незвичних речей
    на жовто-блакитну основу своєї картини.

    2015


    Рейтинги: Народний 5 (5.45) | "Майстерень" -- (5.48)
    Коментарі: (2)


  2. Юрій Кисельов - [ 2015.05.13 22:16 ]
    Батальйон "Азов"
    Азовське море реве бурхливо.
    "Азов" до бою веде комбат
    у грози й вітер, у сніг і зливу -
    пора настала навести лад

    на дикім Сході. В шаленім герці
    здобуде волю Вкраїни син.
    Снаряди. Кулі. І біль у серці.
    І не змовкає церковний дзвін.

    Назад - ні кроку, бо Маріуполь
    позаду. В наступ - а де наказ?
    Ятріє душі бійців розпука
    в чеканні битви за весь Донбас

    і Приазов'я. Гранітні скелі,
    напевно, знали ще в давнину,
    що Україна тут - не пустеля.
    Чужак не виграє цю війну.




    22.04.15


    Рейтинги: Народний -- (5.46) | "Майстерень" -- (5.42)
    Коментарі: (7)


  3. Юліана Барвінська - [ 2015.05.13 22:51 ]
    Незламна
    Поцілунок обпалений кулею,
    і здається, що вже не дихаю...
    Ти побудь зі мною
    Чуєш? Будь зі мною!
    Заховались від усього світу ми.

    Зорі сяють вночі, аж світяться,
    ясним променем зігріваючи...
    Чи ти любиш мене?
    Люби мене!
    Пташки вранішньої не чекаючи.

    Пролетить уранці шукаючи
    і знайде нас, в обіймах
    спалених.
    Чи пробачиш мені, кохаючи?
    А чи просто так...пробачиш?


    13.05.2015


    Рейтинги: Народний -- (5.25) | "Майстерень" -- (5.25)
    Коментарі: (2)


  4. Світлана Майя Залізняк - [ 2015.05.13 20:20 ]
    Реноме

    Прошу Редакцію Майстерень, що дбає про реноме поетичного сайту, видалити усі коментарі та публікації Сергія Гупала, в яких згадуються мої ім"я, прізвища.
    Це потрібно насамперед Поетичним Майстерням. Такі публікації не мають сенсу та художньої цінності.
    Це явище тролінгу.

    Сайт ПМ створений для поезії.

    У відповідь на зауваження ПМ івців Гупало пише
    "Дякую за увагу, мої "однодольці"! Я всіх вас почув! Прислухався! Сьогодні ж видалю цей "шедевр"! Олені ж я вже колись писав, що є моменти, коли я не зважаю, що переді мною - жінка! Важкий минулий рік у мене був... Здавалася, цих пацифістів-імперіалістів душив би на кожному кроці...Не кажу вже про сепаратистів... Я видалю цей "твір", видалю!
    Сергій Гупало (М.К./М.К.) [ 2015-05-13 20:23:30 ]



    ***

    До особистих проблем Гупала не маю стосунку. В реальному житті не знаю автора.
    Я за мирні поліпшення.
    За нейтралітет.
    Я ні від кого не відділялася, повернулася з Криму в Полтаву, до свого коріння. Я сформована особистість.
    З мене досить тролінгу від Гупала.



    Щодо "душив би" - можна прочитати

    Звернення митрополита Онуфрія
    МИТРОПОЛИТ КИЇВСЬКИЙ І ВСІЄЇ УКРАЇНИ,
    ПРЕДСТОЯТЕЛЬ УКРАЇНСЬКОЇ ПРАВОСЛАВНОЇ ЦЕРКВИ

    http://news.church.ua/2015/05/14/poslannya-predstoyatelya-upc-shhodo-vidznachennya-1000-littya-muchenickoji-konchini-svyatix-knyaziv-borisa-i-gliba/

    за 15 травня 2015 року









    Рейтинги: Народний -- (5.77) | "Майстерень" -- (5.89)
    Прокоментувати:


  5. Мирон Шагало - [ 2015.05.13 19:59 ]
    Захід сонця
    Знов сонце цілувало хмари. Втома, знов незрима,
    прощала всі суєти дня великодушно.
    Хилилась тінь твоя і радісно, і скрушно
    у тінь того, хто обціловував тебе очима.

    Як вечір міста, ти від сонця тихо багровіла,
    окрилена окрайцем щастя. Крізь утому
    несла шаріння доторків його додому —
    і вкотре ніч твоя із чорної зробилась біла.

    (12 травня 2015)


    Рейтинги: Народний -- (5.46) | "Майстерень" -- (5.42)
    Прокоментувати:


  6. Любов Бенедишин - [ 2015.05.13 17:04 ]
    ***
    Проклять "гоморра і содом".
    Божки убогі.

    Утроба Всесвіту...

    Аж до
    тяжких пологів:
    примарні радощі земні,
    надій плацебо.

    ...болить і плаче
    у мені
    зачате небо.

    2015


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (6)


  7. Ігор Шоха - [ 2015.05.13 15:24 ]
    Третейське чистилище
    Це явно, що не пиріжок*,
    але ніхто не ахне,
    що зопалу для багатьох
    поезією пахне.

    Воюють всі на всі боки́
    за гасла і сюжети
    і поетичні вояки
    і бойові поети.

    Але оказія така
    не дуже помагає,
    якщо на голки їжака,
    є жала пчілки Майї.

    Де двоє кинулись у бій,
    то й третій – як годиться.
    Бо стільки вилито помий –
    ніщо не освятиться.

    Боюся цього, як вогню,
    але така кебета.
    Немає вибору в меню
    опального поета.

    А як інакше час мине
    і хто тебе почує,
    коли за темне і ясне
    ніхто не голосує?

    Те недото́ркане стає,
    а інше – на котурни,
    або у ролі (як і є)
    сердитого Сатурна.

    О, войовничі читачі
    козирної колоди,
    багато краще у печі
    виходити із моди.

    О, неотесані таки
    поети-забіяки,
    ви пишете у дві руки
    і не печете раки.

    І це уже не до лиця
    шута-гусара-молодця,
    що ніби не ледащо.

    І я за ближнього молю,
    бо все одно усіх люблю
    і всує, і нізащо.

                                  13.05.2015


    Рейтинги: Народний -- (5.58) | "Майстерень" -- (5.95)
    Коментарі: (7)


  8. Ігор Шоха - [ 2015.05.13 15:37 ]
    У травень по-новому
    Щось не святкується мені.
    Не чую барабан,
    а перемогу у війні
    очолює пацан.

    Хоча і буцає воно
    і мекає, – ...е, ...бе,
    А у ефірі все одно
    попахує ДеБе.

    Усі святкують у полях –
    на ниві, у бою,
    і зі сльозою на очах
    за вотчину свою.

    І мрії кожного несуть
    у інше майбуття,
    де по Хрещатику ідуть
    захисники життя.

    Але немає партизан.
    А є таки воєнний стан,
    і не до перемог,
    аж поки Юду на аркан
    візьме якийсь калмицький хан.
    І хай поможе Бог.

                                  09.05.2015


    Рейтинги: Народний -- (5.58) | "Майстерень" -- (5.95)
    Прокоментувати:


  9. Леся Геник - [ 2015.05.13 15:07 ]
    Розцвіли каштани
    Розцвіли каштани...
    Сонце полум*яне
    Ласо шугонуло у крутіж суцвіть.
    Піниться, шумує,
    Променем цілує
    Кожну найдрібнішу вінценосну віть!

    Ну а та - пашіє...
    Щастя струменіє
    З листу золотого у небесний ківш.
    Боголика милість
    Долі опустилась,
    І довкола, ніби, стало все добріш.

    Все миліше стало.
    Проясніли зали
    Ті, де нещодавно гелготала ніч.
    Злоязикі чвари,
    Збриджені почвари
    Спудилися й прудко повтікали пріч.

    Геть од цього світла,
    В закапелки - скніти!
    Нині час не тіней, нині час не зла...
    Палахкочуть щасно
    Кетяги прекрасні,
    На каштанних кронах світяться дива.

    (6.05.15)


    Рейтинги: Народний -- (5.49) | "Майстерень" -- (5.62)
    Коментарі: (1)


  10. Світлана Майя Залізняк - [ 2015.05.13 10:39 ]
    Театральне
    Букет із колючого дроту
    Мені обіцяє Гордій.
    Так хочеться миру - без квоти.
    А він підбігає: "...не смій!".
    І тицяє пальцем у карту,
    Шестірками криє тузи,
    Лепече про клімат Урарту.
    Вже й роги дістав у кози.
    Кричить:"Відступи, забодаю!
    Без тебе двигтіє Парнас".
    А я вже дійшла до Удаю.
    Русалки несуть протигаз,
    Бо стало ядучим повітря,
    Падіж цитаделей надій.

    ...чи їж для наснаження "Вітрум"...
    ...чи хмарним снопом володій...

    Дощі...
    Захлинається тиша.
    В Непалі - гул поштовхів, рух.
    А муза розцвічена пише -
    Між цих засмальцьованих мух.

    В театрі - коти, інваліди
    І тиснява мар-пелюсток...
    Мну віршик про дєвочку Ліду,
    Що лахи завозить у сток...

    Гордій ще показує зуби.
    Шкала магнітуди... екран.
    На пнях оргазмують суккуби...
    І маки зростають із ран...

    Усе тут моє - непропаще:
    І мова, і крап намистин,
    І ближні, що моляться натще...
    І всипаний склом серпантин.



    2015


    Рейтинги: Народний -- (5.77) | "Майстерень" -- (5.89)
    Коментарі: (4)


  11. Петро Дем'янчук - [ 2015.05.13 06:12 ]
    Батьківщина
    Біжить , спішить стрімка вода
    Із гір та на долини
    Так мліє , горнеться душа
    До рідної родини

    Деб ти не був , деб ти не жив
    Будь вірним Батьківщині
    Де в світ ступив , від кого вчив
    Тут розум віри , сили

    Усе це добре пам'ятай
    Від прадіда до діда
    Це найрідніший отчий край
    Він зветься - Україна...
    2015р.


    Рейтинги: Народний -- (4.91) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:


  12. Петро Дем'янчук - [ 2015.05.13 06:32 ]
    Народові
    Кольором блакитним , голуба крилом
    Намалюю світу - миру голоси
    Хай вони розкажуть - долями людей
    Як цінити радість - у очах дітей

    Хай моя палітра - всім покаже жах
    Той яким керує - війн панічність зла
    Як тиран вбиває , губить все живе
    Щей при цьому хрестить - вбивцю палача

    Чесний розуміє - ворог в спину б'є
    Хто стоїть за правду - той і наше все
    Совісті сумління , гострота меча
    Той хто совість втратив - тому вісник тьма

    Написав мазками , розписав віршом
    Щоб героїв знали - свідчили пером
    Той народ є сильним - хто стоїть щитом
    Той перемагає - де народ герой.
    2015р.


    Рейтинги: Народний -- (4.91) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:


  13. Петро Дем'янчук - [ 2015.05.13 06:35 ]
    Клопоти...
    Купив дід козеня
    Сторгувавсь за дарма
    Таке миле брикуня
    Мов юла мультяшна

    Задоволений іде
    Зекономив грошей
    Вистачить йому іще
    На коньяк хороший

    З бабою збирали рік
    З пенсії по троху
    Стало сумно , кіт утік
    Нема з його толку

    Не гадали вони довго
    І не мудрували
    Будуть мати молоко
    Мінімум затрати

    Все вони прорахували
    Склали до копійки
    Ось тепер хазяїни
    Їм позаздрять тільки

    З цими думами допив
    Дід останню чарку
    Як під вухо хтось вліпив
    Упав з переляку

    Із качалкою над ним
    Грізна стала баба
    То ти будеш пити з ним ?...
    Вилупком від цапа

    Дід тікати з козеням
    Та у різні боки
    Рветься зиск весь по краям
    Почались клопоти...
    2015р.


    Рейтинги: Народний -- (4.91) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:


  14. Артхельга Бо - [ 2015.05.13 04:29 ]
    Трансформація
    Стихає гамір, день вмирає,
    Як ти вмираєш щохвилини.
    Прощайся з сонцем, з небокраєм,
    Прощайся з тілом, о людино!
    Твоє ім'я в душі погасне
    І станеш ти Нічим, і Чимось,
    І всесвіт твій всесвітнім стане,
    Ти з простором-едине ціле.
    Не поспішай, це рух прискорить,
    Замовкнеш-закричиш щосили!
    Дощу краплинка-морем стане
    З любові створиш корабель,
    А з молитов напнеш вітрила...
    І вже спинити неможливо
    Життя земного бачення як дива...
    Тоді воскреснуть дово-крила,
    Політ у себе-віри міра.


    Рейтинги: Народний -- (5.25) | "Майстерень" -- (5.08)
    Прокоментувати:


  15. Артхельга Бо - [ 2015.05.13 02:48 ]
    ІСТИНА
    Істина, як стала точка в круговерті...
    І досяжна ціль лиш для поетів!


    Рейтинги: Народний -- (5.25) | "Майстерень" -- (5.08)
    Коментарі: (1) | ""


  16. Серго Сокольник - [ 2015.05.12 23:07 ]
    Неизменность перемен. Женщине
    Холодно подали руку Вы.
    Время повернуто вспять.
    Хватит любовными муками
    Мысли свои омрачать.

    Списано на обстоятельства.
    Простенько так... "Налегке"
    Выдан талон на предательство,
    Как акционный пакет.

    Более Вас не касается
    Песен любовных вранье.
    Вроде и жизнь продолжается.
    Только не жизнь. Житие.

    Это- как лифчик без трусиков.
    Как вместо кофе- кефир.
    На пол рассыпанных бусинок
    Полуразорванный мир...

    Выпей-ка, что ли, анисовой!..
    Песня предельно проста-
    Как же тебе, моя кисонька,
    В марте одной, без кота?

    В сердце вползающий гадиной
    Новый любовный каприз-
    Это покрытая патиной
    Тема, вернувшая жизнь.


    © Copyright: Серго Сокольник, 2015
    Свидетельство о публикации №115051210166


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  17. Надя Сарабай - [ 2015.05.12 23:08 ]
    Закрилося серце
    Закрилося серце
    Від світу, від болю
    Захлопнулись двері
    Захотілось спокою.

    І вже не відкрити
    Як сам не захочеш.
    Навіщо так жити?
    Ти й сам бути можеш!

    Самотність спасає,
    Вона друг хороший.
    Та як привикаєш,
    Більш нічого й не хочеш…

    Нікого не треба…
    Чомусь так чудово:
    Свій світ, своє небо,
    Нікого навколо!

    Ніхто й не помітить,
    Що ти не поруч.
    Тоді як зрозуміти
    Коли клянуться в любові?

    Як говорять назавжди
    Навіки з тобою,
    А потім зникають…
    Жахливо до болю :(


    Тоді й замикаєш
    Все, що можливо.
    І не відкриваєш,
    Хіба станеться диво…

    Ти цього боїшся,
    Та знов піддаєшся…
    Можливо не зразу,
    Та все ж – ти здаєшся.

    А потім, як тільки
    Буде можливість
    Тебе ранять ще раз,
    А ти робиш милість…

    І ще раз і ще…
    Ти вже більше не можеш
    Терпіти це все
    Й закриваєшся знову…


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  18. Олена Кримнець - [ 2015.05.12 22:47 ]
    Ріка
    Простерта ніч холодної води,
    Темнаві хвилі – плинне узороччя -
    Тебе перепиняючи, плюскочуть.
    Ой не ходи тудою, не ходи...

    Минай той берег, висланий гіллям, -
    Тополі там і верби суховершать,
    І смерть на дно позакладала верші
    Й зове оподаль криками малят.

    Лети, мов зграйка ластівок, урозтіч,
    Хай дряпає туман лускатий крилля –
    Ріка безсила так на тебе виллє
    Свою осмуту і свою безпоміч.

    2015


    Рейтинги: Народний 0 (5.42) | "Майстерень" -- (5.46)
    Коментарі: (8)


  19. Світлана Майя Залізняк - [ 2015.05.12 21:24 ]
    Ти

    Ти в цьому світі – мати і дружина.
    Ти в пеклі буднів – порцеляна, сталь.
    Тебе назвали – Сальвія, Гражина...
    Дозволили вдягти чадру, вуаль.
    Тобі дали цяцьки, трибуну, дошку.
    Тебе на фресках бачили і ню...
    І сина відберуть... криши окрошку...
    І всиплють на сивини тютюну.
    Тебе співати просять – голосисту.
    І – знадну, вільгу – кинуть на пісок.
    Течеш-мутнієш – років сорок... триста...
    Аж поки не народиться Тюссо.


    Рейтинги: Народний -- (5.77) | "Майстерень" -- (5.89)
    Прокоментувати:


  20. Петро Дем'янчук - [ 2015.05.12 19:00 ]
    Підлість
    Ти наполеглива була
    Олімп переконання
    За все ти відповідь дала
    Купила всі картання

    Все нав'язала , піднесла
    Немов йому це треба
    Твоя зухвала маячня
    Всьому його потреба

    Завжди ти жертвою була
    Любила так до болю
    Під принципи усі лягла
    Для власного , для крову

    За віком старшою була
    Тому і поспішала
    Та от збагнути не могла
    Любов не любить блата

    А він в наївності своїй
    Дозволив не перечить
    Хотів - щоб не стирали мрій
    Де він кохання пестить

    Та де там , хто його питав
    За нього краще знали
    Тільки її щоб признавав
    Частіше підливали

    Раптово так скінчилось все
    Хвилиною в секунді
    Він не дозволив вкрасти те
    Чим дорожив в розлуці

    Таким повчальним став урок
    Для вискочок мізерних
    Не смійте свій стелити шовк
    Де вас не ждуть - нікчемних...
    2015р.


    Рейтинги: Народний -- (4.91) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:


  21. Петро Дем'янчук - [ 2015.05.12 19:39 ]
    Шахрай і Дурень
    Полеміка навколо шинку
    Дячок піймавсь на хабарі
    Він вимагав віддать до ранку
    Кабанчика , і шмат землі

    Бо вигнав бабі біса з хати
    Якого бачив тільки він
    Перечитав усі молитви
    Аж штукатурка впала з стін

    У баби жив він три неділі
    Пост зберігав тільки в ночі
    В день спочивав собі у тіні
    А іноді - і на печі

    Трапезу правив по законам
    Усе окремо в тарілках
    Поклони бив , хрестивсь іконам
    Усе як вичитав в книжках

    Нагнав на бабу стільки страху
    Що та вже згодна все віддать
    Гріхів нарахував в достатку
    Підсумував - пора вмирать

    І тут ти грішна , і там також
    Куди не глянь нічого взять
    Пуста душа і та із стажем
    Одна свиня , і соток з п'ять

    Склав документ , скропив водою
    Печать поставив із гербом
    В шинок пішов , бабу з собою
    Щоб всі це бачили гуртом

    А люд там грамотний , дотепний
    Почав в подробиці впадать
    Тай викрили який він чесний
    Давай йому мізки вправлять

    Учили прямо , й косо , криво
    Ще буде довго лікувать
    Відкрилось шахраєві диво
    Як може люд простий послать

    Тікав кульгаючи - стрибками
    Рознервувався на всі сто
    Ще й підписали телеграму
    Йому попу - що він х...ло
    2015р.


    Рейтинги: Народний -- (4.91) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:


  22. Кобринюк Ірина Айлен - [ 2015.05.12 17:44 ]
    Диванні війська
    Ох як набридли вже мені
    Війська диванні.
    Що мирно чуються уві сні.
    Та стали популярні.

    Бо надивилися новин
    І начитались в інтернеті
    Й експертів поточився плин
    В парку із пивом у пакеті

    Чоловіки з набитим пузом
    Такі політики й стратеги.
    Й жінки не ліпші навіть бабці
    Глибокі висувають теги.

    Скажіть навіщо говорити
    Про те, чого не бачив сам.
    Колег наслухався з війни,
    А чи хоч хтось із вас був там?

    А чи хтось чув пострілів ряд?
    Чи зрив гранат, як стріляв град?
    Чи бачив хтось як на очах
    Вмирає друг ваш або брат?

    І сунуться усі писати,
    Про біль і горе і страждання
    Про Україну у руїні
    І своє болісне сприймання...

    Коли ти мирно спиш у хаті
    І молишся, щоб не прийшла повістка
    Лиши вже, друже, мудрувати
    І жди зі Сходу добру звістку.


    Рейтинги: Народний -- (5.26) | "Майстерень" -- (5.17)
    Прокоментувати:


  23. Світлана Майя Залізняк - [ 2015.05.12 09:22 ]
    Камедетеча
    У передгроззя вишні гомонять.
    Повчора чула шелестку розмову.
    Тих балакух вціліло тільки п`ять.
    Летіла зграя кажанів на лови.

    А я стомилася від бесід, лиць,
    Остуди прагла. У вишневий ґелґіт
    Із дому вийшла під мечі грімниць.
    Дух млоївся у зашморзі елегій.

    Листочки лопотіли про мороз,
    Петарди, цвяшки, гусінь, лезва, круків.
    Я знаю ліки, і рецептів стос…
    – І вербам – зле! – кивнула в бік прилуки.
    Вщухає вітер. Зійде сонце в рань!
    Літоростки впинались в горло, в плечі.
    Біль струменів…
    Яскріла чорна твань.
    Навскісний дощ тлумив камедетечу.


    Рейтинги: Народний -- (5.77) | "Майстерень" -- (5.89)
    Коментарі: (3)


  24. Артхельга Бо - [ 2015.05.12 01:44 ]
    КОМП'ЮТЕРИЗАЦІЯ
    Пронизивши крізь нитку-голку
    Пронизивши крізь розум славу
    Відчуджень віру будувать не варто
    Безсильність духа і насильство ока...
    У рук "руче'ньки" виросли маленькі
    І "сонце" народилося у сенсу.
    Кришталь-із крил ідей столиких
    Із чистих роздумів з'явилось "Еко"
    Пропасниця зачала прощу
    І породив Енох Епоху.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.25) | "Майстерень" -- (5.08)
    Коментарі: (2)


  25. Артхельга Бо - [ 2015.05.12 01:12 ]
    РОЗЧИННИК
    Шприци, наручники, наркотики...
    І я проста наручна наркоманка,
    А може не проста, але складна
    Кохання мого лихоманка...
    Кричати, рота затуливши,
    Мовчати, так і не навчившись
    Сприймати методи навчання
    Проколу голкою "чекання"
    А шприц наповнений водою,
    Землею, сонцем і травою
    І все розчинене ТОБОЮ.


    Рейтинги: Народний -- (5.25) | "Майстерень" -- (5.08)
    Прокоментувати:


  26. Світлана Костюк - [ 2015.05.11 23:04 ]
    ***
    Спини мене, мій Ангеле, спини...
    Кругом весняно так і сонцецвітно...
    Чого ж душа, як птаха перелітна,
    Втікає у свої космічні сни?..
    Спини її, спини її, спини...
    ...Життя земне подібне теж на сни,
    Де можна грати ролі і не грати...
    Де вільно продаються автомати,
    Де соловейко не_співати звик...
    Життя земне - жахливий бойовик...
    ...Спиніть його, спиніть його, спиніть,-
    Цей фільм, де режисери - не від Бога,
    Де кров`ю юних скроплена дорога,
    Ікони кровоточать на стіні...
    Спиніть його, спиніть його, спиніть...
    ...Життя таке прекрасне й таємниче,
    В нім світла вистачає і тепла,
    Аби ЛЮБОВ у серці ожила
    І освітила душі і обличчя ...


    Рейтинги: Народний -- (5.86) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (8)


  27. Устимко Яна - [ 2015.05.11 22:53 ]
    дві душі
    обідній час а церква не обідавши
    пересипає в поросі мідяк
    і тиші їй наточено на дві душі
    що вітром не розвіються ніяк

    сидять собі замурзані під брамою
    на двох у них і радість і журба
    одна незряча світ навпіл розламує
    а друга кришить сонце голубам


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (8)


  28. Лілея Дністрова - [ 2015.05.11 16:30 ]
    У підсвідомості...
    Коли рядки лягають на папір...
    Се вже не розум так бентежно промовляє,
    У підсвідомості леткий ефір
    Натхненням...шаленіє...в душу просякає.
    І ти у дивній Чудо-стороні...
    Мов дика блискавка черкаєш вгнутий промінь.
    І рими мчать на білому коні,
    Наздоганяючи грімниці грізний гомін.
    А зорі...пломеніють крізь туман,
    Просвічуючи сутінки, думок вразливих...
    Сей стан такий подібний на обман,
    Ілюзію...Та ні...це танець муз грайливих!
    2015 р.


    Рейтинги: Народний -- (5.3) | "Майстерень" -- (5.44)
    Прокоментувати:


  29. Світлана Майя Залізняк - [ 2015.05.11 13:12 ]
    Самотужки...
    З"явився в маї невтомимий імпресаріо.
    Атласні сорочки. Вночі співає арії.
    Романс бузково пише... Каже: "неповторна".
    А хтось йому зламав у дощ зонта, валторну.

    І вже той чоловік заляпав чисті шиби.
    Від мене до мольфарки Довбні в хащу диба.

    Там зварено напою, вкинув тлусту жабу...
    Щипає за мізинця, лізе - чорним крабом...
    Вже сколопендрою шмигнув, шукає мишу.
    Ну, як спасти людину, де смітисько дише?

    Індиферентністю не пахне. Шал і манія.
    То дятлом слід клює, то кличе в Данію...

    Ген пес із буди виліз, то ж знайомець - мокрий.
    Просився в імпресаріо, лящав "Я - добрий!
    Стежину зорну торуватиму - найвищу!".
    Минаймо тих ласкавців, що завзято свищуть.

    В горішнє сяйво йти нелегко - самотужки.
    Зате не покусають ні песці, ні заздрі служки.


    2015


    Рейтинги: Народний -- (5.77) | "Майстерень" -- (5.89)
    Прокоментувати:


  30. Володя Криловець - [ 2015.05.11 12:15 ]
    ***
    По діброві ходить вітер
    Та й складає щось із літер.
    А в гаю росте берізка,
    Вітер їй сплітає кіски.

    І в погожі дні ясні
    Він співає їй пісні.
    А будяк в траві регоче,
    Злісно вітрові шепоче:

    «Щось ти зачастив одначе
    До берізоньки, юначе!
    Хоч ти сильний, та попався,
    Бо по вуха закохався…»

    Каже вітер: «Може, досить
    Всюди пхати свого носа?»
    Та як схопить він кийка
    Й нумо вчити будяка!

    11 травня 2015 р.


    Рейтинги: Народний -- (5.44) | "Майстерень" -- (5.25)
    Прокоментувати:


  31. Світлана Майя Залізняк - [ 2015.05.11 08:45 ]
    Надін
    Надін працює перукарем у божевільні.
    – Там люди – цілком нормальні, стрижки довільні.
    Так щиро дякують... жують... малюють снива.
    Вони не подадуть пліток тарань червиву.
    Сміються так дитинно, залюбки, ганяють мошку.
    Я поміж них сімнадцять зим, гадалось – трошки.
    Чого ж на пошту повертатися – в дурдом, на глузи?
    У тих людей потік злоби, відкриті шлюзи.
    Звикаєш, придивляєшся, видіння ловиш.
    Роман пишу вночі – про ножиці любові.
    Був залицяльник, та поїхав, десь у Анталії.
    А я все жду когось надійного, пантрую талію.
    Стрижу до полудня, накручую сюжет, волосся...
    Хотіла вже й піти звідсіль – у цирк, та не вдалося.

    2015




    Рейтинги: Народний -- (5.77) | "Майстерень" -- (5.89)
    Коментарі: (6)


  32. Серго Сокольник - [ 2015.05.11 00:09 ]
    Війна
    Подивись у холодні зіниці війни.
    Що у них? Як побачиш- повік не забудеш.
    Це безвиході сум, мов наліт сивини.
    Це за рідними смуток, мов рана у грудях.
    Це з товариша смертю відкритий секрет,
    Що безсмертя скінчилось. Його вже не буде.
    Шлях на небо до Бога у зблисках ракет...
    І стежина під ними... стежина в нікуди.
    Що ти пишеш, коли ти цього не пізнав?
    Не вдихав гнІйних ран той тампоновий смуток.
    Ти в медроті в палатці сирій не лежав,
    Усіма, навіть Богом самим позабутий.
    Ні. Війна- це не вірш про весільне пиття.
    Хоч воно й не без того. І Чарз*... І горілка...
    І наказ... За наказом ти втратиш життя.
    Чи відкупишся іншим. Війна ж бо оскільки...
    Це печаль. Бо не знаєш ти долю свою.
    І не скоро вертатись на отчі пороги...
    І з губи, що її закусив у бою,
    Смак солоний стікає. Твій смак перемоги.

    *хто був в Афгані (та й не тільки)- той знає.


    © Copyright: Серго Сокольник, 2015
    Свидетельство о публикации №115051100296


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  33. Артхельга Бо - [ 2015.05.10 22:36 ]
    пісня
    Відкриваючи очі
    Пізнаєш білу стелю
    Вікно, світло світу
    І замкнені двері
    Ідучи в світ незнаний
    Із рідного дому
    Пізнаєш нереальність
    Реального, втому
    Поглинаючи світу
    Цього атмосферу
    Пізнаєш CO2
    І засмічену еру
    Розпаливши багаття
    Багате на попіл
    Відчуваєш можливість
    Все відкласти на потім

    1998


    Рейтинги: Народний -- (5.25) | "Майстерень" -- (5.08)
    Коментарі: (2)


  34. Анатолій Криловець - [ 2015.05.10 20:21 ]
    У фландрійських полях
    Палає мак фландрійських піль
    Поміж хрестами звідусіль.
    Ми тут. А в синій вишині
    Бравує жайвір, та пісні
    Все глушить впертий скоростріл.

    Ми вбиті. Як же мало днів,
    Світанків, теплих вечорів
    Любили!.. Нині ж ми в труні
    Фландрійських піль.

    На бій із недругом святий!
    Віднині наш вогонь нести
    Вже вам!.. А як із боротьби
    Ви нам принесете ганьби,
    Проснемось ми – й зашелестим
    З фландрійських піль.

            1 травня 2015 року






    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (2) | "http://poezia.org/ua/id/41959/"


  35. Володимир Маліцький - [ 2015.05.10 15:08 ]
    Скажи...
    Скажи…

    Скажи, чи в тебе є концепт
    Рванути стрімко першим пароплавом
    Од лона, благ, свобод держави,
    Яка дала життя, але рецепт
    Із підписом п’яного костоправа?

    Скажи,

    Набридло бачити гірке на дотик,
    Очима слухати ґівняні страви,
    Спиною їсти брудні справи,
    Он лайн варити цей наркотик,
    Щоб роздавати всім наліво і направо?

    Скажи,

    Чи бути дурнем ти не звик,
    І кожен день ти робиш різні вправи,
    Щоб не забути мови, хоч ширшаво
    Ти вимовляєш “мамо” – хай навзкрик,
    Але без матері ти жить не в праві?

    Скажи,

    Що візьмеш бога за офшор,
    І “Кобзаря” з лицем зухвалим,
    І древо свого роду підупале,
    Але яке не взяли війни, лихо, мор,
    І рідну землю, повну сечі й калу?

    Скажи,

    Що цей театр остогид,
    І незабаром сцена буде під завалом,
    Усе вогнем накриє… попіл, лава,
    А ти стояти будеш, з сумкою навскид,
    Десь на кормі і з видом златоглавих?

    Скажи…


    Рейтинги: Народний -- (5.28) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:


  36. Микола Іванович - [ 2015.05.10 15:07 ]
    Немає сенсу
    Немає сенсу знову рятувати,
    Душа моя на ниточці висить.
    Для неї майстрував роками грати,
    Тепер її пильнують люті пси.

    Холоне серце без тепла на небі,
    Покритий темрявою горизонт.
    Летить у вічність одинокий лебідь
    Через роки у свій далекий сон.


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  37. Анастасія Надольна - [ 2015.05.10 14:15 ]
    Пам'ять Крут
    Завзяття, молодість і драма,
    І воля, де ціна життя.
    Під Крутами свобода впала,
    Але душа іще жива.

    І Україна що у жилах
    Текла у кожного із них,
    Любов до рідної країни
    Студентів відданих землі

    Омита кров'ю залізниця,
    Омита кров'ю молодих.
    Там , де колись свобода впала,
    Там виріс новий дух землі. ( 06.05.15)


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  38. Тетяна Кльокта - [ 2015.05.10 13:02 ]
    * * *
    Хрущі хрущать об скло віконне.
    Хрусткі думки. Обличчя сонні…
    Маленькі крила за плечима:
    Ти – ельф з розумними очима,
    А я – ельфійка, я цариця…
    Чи будем вечору кориться?

    Кладу на стіл шматочок літа,
    Згортаю жменею із вікон
    Хрусткі думки, обличчя сонні.
    Хрущі хрущать об скло віконне…


    Рейтинги: Народний -- (5.44) | "Майстерень" -- (5.5)
    Прокоментувати:


  39. Марися Лавра - [ 2015.05.10 12:49 ]
    кардіоекстаз
    обрубана кардіограма
    прочиненою брамою просить увійти
    за нею усенькі світи
    розчурхану цнотливість мою
    скував філігранно
    укинув на денце в безрусля ріки
    як туркус п'є небо аби голубіти
    ти мною впивався
    не тіло а суціль шовків
    озвалися тремко густі оберемки
    рум'янкок осів осадово на гладі щоки
    і небо упало
    і глина у леті ліпила фігури статури
    навпомацки ми
    цілуючи сонце в тандемодуеті
    волошками днесь чи учора нарешті вцвіли
    заплетом косиці устлали волосся
    моя і твоя збубнявілі бруньки дві руки
    високу чуттєвість до Бога підносять
    цю панну розкішнУ хмари де спів гомінкий
    де янголи ї зодягнуть у все біле
    ромашками всиплють окрилять і святости німб
    над тіло причеплять її розговіле
    над плечі
    над перса
    вона оченятами блим
    а далі на крилах озоропрозорих
    ї янголи спустять на землю розчинять у нас
    нарешті блаженство
    дарунок од Бога
    надміру ніжливиЙ взаємопрониклий екстаз

    2015


    Рейтинги: Народний -- (5.47) | "Майстерень" -- (5.46)
    Коментарі: (8)


  40. Василь Кузан - [ 2015.05.10 11:08 ]
    А корабель дитинства відплива
    Вітаю матусю і всіх мам зі святом!

    Музика і виконання Володимира Сірого. Відео Наталії Кузан та Олексія Тичка


    Рейтинги: Народний -- (5.54) | "Майстерень" -- (5.7)
    Коментарі: (9)


  41. Ярослав Чорногуз - [ 2015.05.09 20:04 ]
    Світлана Костюк До синього коня*

    мій синій коню мій синій коню мій синій коню
    лети галопом неси до сонця я не борОню
    життя минає мій синій коню життя минає
    немає вітру немає волі чудес немає

    точи копита мій синій коню точи копита
    вже наша воля на всіх майданах кістьми прибита
    вже наша воля на сірих площах на всіх знаменах
    чи підіймемо чи піднесемо чи ті рамена

    мій синій коню гарячий коню іскриста гриво
    якщо Вкраїна насправді вільна чом нещаслива
    чом нещаслива чого сумує і гірко плаче
    а хтось покірний покірно радить терпи козаче

    а скільки ж можна мій синій коню уже терпіти
    онуки просять батьки не можуть не вірять діти
    неси нас коню де вольна воля під небесами
    добудем щастя добудем долю Боги із нами


    Рейтинги: Народний -- (6.99) | "Майстерень" -- (7)
    Коментарі: (4)


  42. Ксенія Озерна - [ 2015.05.09 19:19 ]
    Симфонія смутку
    Річка не спить. Ніч мерехтлива надворі.
    Сиве волосся вербне тихо гойдає зорі.
    Не спиться мені і млину старому.
    Ледь чутно як понад нами скрипку скрипаль втішає.
    Може, він знає щастя, може, журу без краю.

    Я і вітер отерпли на мить обоє.
    Серце іде назустріч хвилі струни тремкої.
    Безвітря, а звуки такі бентежні.
    Он і старезний явір струшує зорі у воду.
    Хто б отрусив минуле, корінь омив зі споду...

    Спогади...
    Спогади. Спогади - крила лелечі.
    Місяць легку намітку кинув вербі на плечі.
    Нічна меланхолія. Скрипка плаче.
    Скільки смичків потрібно, щоби залатати рани?
    Симфонія смутку... Перша весна без мами.

    08-15.05.15.


    Рейтинги: Народний -- (5.51) | "Майстерень" -- (5.47)
    Коментарі: (14)


  43. Мирохович Андрій - [ 2015.05.09 17:46 ]
    за рікою, в затінку дерев
    померти можна від цирозу в сорок
    або коли тобі двадцять і випадаєш з вікна
    чи в детепе або в старості оточеному внуками
    коли в тебе деменція і плутаєш імена
    дітей з іменами святих і всі однакові
    білі і чисті як лікарняна стіна
    кожна смерть переконлива
    в кожній свій чар і доцільність
    лише не ця
    лише не смерть в тіні териконів
    у запилючених степах
    коли згадуєш призабуті молитви
    втискаєшся у прогрітий ґрунт
    коли не хочеш бути генералом
    і ревно жалкуєш що не птах


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.39) | "Майстерень" 5.5 (5.38)
    Коментарі: (13)


  44. Тетяна Кльокта - [ 2015.05.09 13:37 ]
    * * *
    Переливаючи з порожнього в пусте
    І повертаючи з пустого у порожнє,
    При ділі може бути всяк і кожен.
    І діло те нехитре і просте.

    А можна брудом плеснути в лице,
    Бездумно, без жалю, беззастережно,
    Або штовхнути камінь обережно
    На голови із даху – от і все…

    Я не скажу відверто слів хули,
    (Хоч, може, й слід): мене цьому не вчили.
    І не помщусь. Збираю рештки сили
    І все прийму – від ватри до золи.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.44) | "Майстерень" 5.5 (5.5)
    Прокоментувати:


  45. Тетяна Кльокта - [ 2015.05.09 13:37 ]
    * * *
    Переливаючи з порожнього в пусте
    І повертаючи з пустого у порожнє,
    При ділі може бути всяк і кожен.
    І діло те нехитре і просте.

    А можна брудом плеснути в лице,
    Бездумно, без жалю, беззастережно,
    Або штовхнути камінь обережно
    На голови із даху – от і все…

    Я не скажу відверто слів хули,
    (Хоч, може, й слід): мене цьому не вчили.
    І не помщусь. Збираю рештки сили
    І все прийму – від ватри до золи.


    Рейтинги: Народний -- (5.44) | "Майстерень" -- (5.5)
    Прокоментувати:


  46. Світлана Майя Залізняк - [ 2015.05.09 12:53 ]
    Пора грому


    Я споглядала, як Арахна тче
    І сповнює бджола чарунки-соти.
    Постала Кліо сяйна за плечем,
    Промовила: "Озорюй ці широти".

    У серці - флогістон, солодкий щем.
    А травень сіє мерехким дощем...
    Пора спокути, релаксацій, грому.
    Я - птаха.
    Не належу тут нікому.


    2015



    Рейтинги: Народний -- (5.77) | "Майстерень" -- (5.89)
    Коментарі: (4)


  47. Іван Потьомкін - [ 2015.05.09 10:29 ]
    ***
    Не пострілом влучним в самісіньке серце,
    Щоб навзнак навіки лежать,
    А потиском дружнім крізь січі-герці
    Хотів би народи всі поєднать.
    P.S.
    Щоразу, як Земля завершує ще один оберт,
    Думаю про них, поборників братання,
    І певен, що й завтра зійде сонце для всіх нас.


    Рейтинги: Народний -- (5.63) | "Майстерень" -- (5.87)
    Прокоментувати:


  48. Петро Дем'янчук - [ 2015.05.09 10:04 ]
    Розум
    Давай розставимо крапки
    У відповідях будем чесні
    Всі визнаємо помилки
    І змиримося у протесті

    Не станемо шукати змов
    Давай лишатися союзом
    Втечем від свідчень , перемов
    Бо тільки нам приймати градом

    Буває різне , і для нас
    Знайшлись турботи у спокусах
    Всі вимоги лікує час
    Усіяний в потугах - скрутах

    Можливо це останній шанс
    Нам зберегти , сильнішим бути
    Тому тримайся , це за нас
    Ще б'ються двох сердець молитви...
    2015р.


    Рейтинги: Народний -- (4.91) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:


  49. Петро Дем'янчук - [ 2015.05.09 10:07 ]
    Герой
    Любов'ю зцілена душа
    До неба в радощах злітає
    Стає наївна мов дитя
    Все потаємне відкриває

    На сонці проблиск золотий
    Тепла весіннього принада
    Грайливий паводок стрімкий
    Моя піднесена плеяда

    Тону у цьому небутті
    Розчулений таким видінням
    Пейзажем міражу - красі
    У захваті від гри промінням

    Любов коханню донесла
    Усі найкращі компліменти
    Назад немає вороття
    Тому хто звінко бив в куранти...
    2015р.


    Рейтинги: Народний -- (4.91) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:


  50. Петро Дем'янчук - [ 2015.05.09 09:04 ]
    Дяка
    У переспівах майська ніч
    У солов'їв пора кохання
    Сади розквітли запашні
    Воркуємо і ми до рання

    Так хочеться усе віддать
    За цю блаженну неповторність
    Молити бога зберігать
    За надану життям взаємність

    Колише вітер парку лан
    Скриплять старезні крона дуба
    І зорі сяють поміж хмар
    В піднесенні сама природа

    Ідем алеєю у двох
    У вирі цього ворожіння
    У радості душі їство
    Один для одного спасіння

    Яка ж чудова є ця ніч
    Все в оксамитових плетіннях
    Як я люблю тебе , і світ
    Що нам відкрив талант прозріння...
    2015р.


    Рейтинги: Народний -- (4.91) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:



  51. Сторінки: 1   ...   690   691   692   693   694   695   696   697   698   ...   1854