ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Віктор Кучерук
2026.02.16 07:16
Зимові дні, неначе сни,
Минають скоро, -
Прояви жданої весни
Щодня надворі.
Водою хутко взявся сніг
І вже струмочки
Бринять і лащаться до ніг,
І тішать очко.

Микола Дудар
2026.02.15 23:23
Котика ніжного дотики…
Небо суцільно захмарене…
Крадуть, знущаюсться покидьки.
Господи, де ж воно, праведне?
Ночі і дні наші втомлені…
Поле засніжене, зранене…
Котику - братику - ангеле,
Поруч побудь на повторені…

С М
2026.02.15 17:23
Знати би от
Коли спинитися, коли іти
А в зимовому середмісті
Усе на думці сніги брудні

Вийшовши уночі торкайся
Злота вогників, що вони
Виказують утечу тіней

Ігор Терен
2026.02.15 16:58
А кривда залишає хибні тіні
про істину... і не гидує світ
усім, що нині
доїдають свині,
і тим, що ділять орки із боліт.

***
А малорос на вухо не тугий,

Євген Федчук
2026.02.15 15:28
Про царицю Катерину Другу по Росії
Ще за життя говорили, що вона повія.
Хто тільки не був у неї тоді у коханцях,
Хто лиш не озолотився на тій «тяжкій» праці.
Її можна зрозуміти: чоловіка вбила,
Та єство своє жіноче нікуди ж не діла.
А цариця ж… Хто

Олена Побийголод
2026.02.15 14:17
Із Леоніда Сергєєва

Навколо багато накритого столу в очікуванні гостей походжають Теща з Тестем.

Теща:
Що оце?

Тесть:

Борис Костиря
2026.02.15 11:44
Мінливість травня тиха і примарна
Спалахує і гасне вдалині.
Мінливість травня, мов свята омана,
Що не горить в пекельному вогні.

Побачиш таємничий рух природи
В мінливості сезонів і дощів.
Так істина себе у муках родить

Юрій Гундарів
2026.02.15 10:46
Доброго вечора, шановні радіослухачі! В ефірі щотижнева передача «Особистість - поруч!» Сьогодні наш гість - переможець конкурсу короткого оповідання на таку всеосяжну тему, як «Мета мого життя», Іван Кочур. Зараз ми сидимо у затишній однокімнатній ква

Іван Потьомкін
2026.02.14 19:27
Слухаючи брехливу московську пропаганду, неодноразово ловиш себе на тому, що десь уже читав про це: що зроду-віку не було ніякої тобі України, що мова українська – це діалект російської... Та ще чимало чого можна почути з екранів телевізора чи надибати

Микола Дудар
2026.02.14 15:38
Здетонірував неспокій…
Аж здригнувся холодильник.
Недалечко, в кілька кроків,
А над ним пра-пра світильник…
Довелось порозумітись.
Ніч неспокю вже вкотре,
Головне, щоб не гриміти
І дотриматися квоти…

Ігор Шоха
2026.02.14 11:44
А наш великий воїн Скандербек
один за всіх воює й не тікає.
Він(ім’ярек)
сьогодні ще абрек,
та термін скороспечених минає.

***
А бевзям до душі усе супутнє

Світлана Пирогова
2026.02.14 11:05
Усе темнішає: і світ байдужий,
і ніч тривожна, і зими крижини.
Лиш місяченько, давній, добрий друже
нагадує минуле, щось дитинне.
Легким вражає світлом сонне місто,
Як охоронець душ і снів солодких,
Не маючи для себе зовсім зиску,
Освітлює дорогу

Борис Костиря
2026.02.14 11:01
Ні, не сховаєшся ніде
Від погляду німого ока.
Безжальний суд тепер гряде.
Крокує кат розлогим кроком.

Цей погляд пропікає скрізь
До серцевини, до основи.
Якщо існують даль і вись,

Адель Станіславська
2026.02.14 10:02
Стомлене серце торкається тиші.
Гупає лунко, мов дзвони церковні.
В дотику тім прокидаються вірші
І лопотять, мов дощі підвіконням.

Стомлений день витікає у вечір
І мерехтить межи тиші свічею...
Ніч опадає на стомлені плечі

Віктор Кучерук
2026.02.14 07:23
Не сидить незрушно в хаті
Невиправний мандрівник, -
По чужих світах блукати
З юних літ помалу звик.
Не зважаючи на пору,
Та не дивлячись на вік, -
Рюкзака збирає скоро
Невгамовний чоловік.

М Менянин
2026.02.13 22:12
Хто ще про людей цих напише?
Чиї душі плачуть від ран?
Касатий, Наглюк і не лише,
Нагорний. Тупіца, Таран…*

Колись на вокзалі у Мені –
для рук вантажі в ті літа,
а поруч і в’язи зелені,

Лесь Коваль
2026.02.13 20:45
Не слухай інших - слухай тупіт степу
між веж курганів і хребтів валів,
що бє у груди перелунням склепу
й від крові вже звогнів, пополовів.
Вдихни на повні жар вільготи Яру
Холодного, як мерзла пектораль,
впусти його під шкіру барву яру,
наповни не

Артур Курдіновський
2026.02.13 18:42
Кілька місяців. Кілька життів
Я прожив, загубивши єдине,
Де в роси найчистіші краплини
Свято вірив. І дихав. І жив.

Мерехтіння вечірніх зірок,
Мов пронизана сумом соната,
Та, яку я не зможу зіграти,

Юрій Лазірко
2026.02.13 16:55
як тихо
я сплю
сонце ляга
на ріллю

небо
пошите з калюж
стежкою в’ється

Юрій Гундарів
2026.02.13 14:57
Столиця України знову під шквалом ракетних ударів.
Тисячі киян у п‘ятнадцятиградусні морози лишилися без тепла, без електрики, без води.
У ХХI столітті варварськими методами чиниться справжній геноцид проти мирних людей - стариків, дітей, вагітних жінок

Пиріжкарня Асорті
2026.02.13 10:25
Протокол 01/02.2026 від тринадцятого лютого поточного року. Місце проведення — Головний офіс Спостерігається масив образів, в якому сакральні, космічні та наукові поняття не стільки логічно з’єднуються, як взаємно змішуються і розчиняються. "Миро" я

Борис Костиря
2026.02.13 10:21
Я бачу в полоні минулих років
Своїх сьогоденних знайомих.
Вони подолали великий розрив
Епох і часів невідомих.

Ну звідки вони там узятись могли
У зовсім далекій епосі?
Знамена і гасла стоїчно несли,

Олена Побийголод
2026.02.13 07:49
Із Леоніда Сергєєва

Починає світлий образ Тещі:
Ну, от і слава Богу, розписали.
Сідайте, гості-гостеньки, за стіл!
Ослін займе, звичайно, баба Валя,
якраз із дідом Петриком навпіл!

Віктор Кучерук
2026.02.13 06:43
Злісні ракетні удари
Горе раз-по-раз несуть, -
Запах дошкульного гару
Легко породжує сум.
Скрізь повибивані вікна,
Скрипи розкритих дверей, -
Нищать роками без ліку
Орки невинних людей.

С М
2026.02.13 03:10
Я – той
Ким він є, так само
Ти – той, ким я є
І ми всі разом

Бачте, свиня
Тікає від ножа
Або летить

Іван Потьомкін
2026.02.12 19:13
Заграйте, Маестро Перельмане ,
«Наспіви циганські» з Сарасате .
А поки настроюєте скрипку,
Оповім, як довелось почуть про вас уперше.
...За обідом, який завжди передував уроку,
Учителька івриту в моєму диптиху про Гріга
Порадила змінити Швейцера на

Сергій Губерначук
2026.02.12 18:03
У джунґлях я на тигра наступив,
і все довкола стало враз смугастим,
цей жах мене злякав і притупив –
сон зник – і в пащі я не встиг пропасти.

На ковзанах лечу по кризі я,
яка вже надломилася на краї;
ось ріже лід, ось-ось підводний яр –

Євген Федчук
2026.02.12 17:32
Серед степу в глухій балці багаття палає.
Утомився, зупинився козак, спочиває.
Коня пустив, хай пасеться – трави у достатку.
Сам сидить та на сорочці пришиває латку.
Вже подерлася сорочка, на тілі зіпріла.
Давно уже козаченьки в похід не ходили.
Нем

Борис Костиря
2026.02.12 11:59
Я піду крізь дощ, і град, і бурі.
Я піду крізь болі лихоліть.
Я піду крізь снігу кучугури,
Щоб пізнати глибину століть.

Я пройду випробування світу,
Пастку сатани, вогонь проклять,
Продерусь крізь зарості і віти,

В Горова Леся
2026.02.12 10:31
Мила подруго, сестро чи мамо старенька й недужа
У холодному домі, де зимно від вікон і стін,
У замерзлому місті, де небо тривогами тужить,
Там усе, що ти мала, поставила доля на кін.

Найрідніші твої опинились у кроці до прірви.
А усе, що бажалос

Микола Дудар
2026.02.12 09:18
Тужать не дужі… очі нужденних…
Боже, байдужі… гори консервних
Дико прикуті, зморені горем.
Прадід забутий без обговорень.
В сходах безсмерття панство панує,
А у конвертах старість сумує…
Тужаться дужі… тож небезпека?
Боже, байдужі… небом лелеки…

Віктор Насипаний
2026.02.12 09:03
Нині в класі про прикмети
Завели розмову:
Що це значить, як знайдеш ти
Враз стару підкову?

Всі мовчать. Один сміється:
- Певно, хитрість є там.
Бо мені чогось здається, -

Лесь Коваль
2026.02.11 22:42
Зима шаліла - її лютий половинив,
прохожі куталися, ковзали і грузли,
а ми щасливі у тенетах хуртовини
стояли осторонь від всіх.
Землею
Тузли.

З твоїх очей на білий сніг летіли іскри.

Ярослав Чорногуз
2026.02.11 19:48
Он засяяв сніг за віконечком,
Пішли іскорки у танок,
Народилося ясне сонечко –
Молодесенький Божич - Бог.

І надворі вже дні погожії,
Знову більшає білий день.
Прибуває нам сила Божая,

Юрко Бужанин
2026.02.11 12:29
Арчі —
мій малий читирилапий друг —
завершив свій ранковий ритуал
на газоні біля під’їзду.
Потім він подивився на мене
цими вологими очима,
у яких —
і любов, і виклик,

Тетяна Левицька
2026.02.11 11:23
Про ідеал, мій друже, не пишіть —
дурман ілюзій в полисках звабливих.
Немає цвіту в змореній душі,
це Вам здалося, що я особлива.

То Ви мене намріяли з пісень,
зліпили із фантазій феєричних.
А я скажу відверто Вам, лишень,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори на сторінці:

Стейсі Стейсі
2026.02.14

Вадим Структура
2026.02.07

Дарій Стрілецький
2026.02.05

Акко Акко
2026.02.03

Стефан Наздоганяйко
2026.01.28

Кіра Лялько
2026.01.22

Аліна Гурин
2026.01.19






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




 
 
Поезія


  1. Микола Дудар - [ 2014.08.31 21:07 ]
    із циклу " Манюні приколи"
    Смерть одна… обличчя різні
    усе по Сонцю, вздовж Життя
    приходить тихо рано-пізно
    а звабить як - без вороття…
    2014.


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (5.65)
    Коментарі: (2)


  2. Василь Кузан - [ 2014.08.31 21:49 ]
    На порозі вересня

    Бринить роса на павутинні літа,
    Гойдає сонця зайчиків малих –
    Лисиця осені примружилась на них
    І синьо дзвонять піднебесні квіти.

    Стебло зігнуло шию до землі,
    На стежку вуж погрітися виходить,
    Шукає ранок у калюжі броду,
    А у повітрі паморозь стоїть…

    А чи дзвінке її передчуття?
    Проймає дрож – ніяковіє цнота,
    Що вже її торкнулась позолота…

    Під тиші мелодійне прикриття –
    Вистава тіней, близькість таїни…
    Неначе і нема у нас війни…

    31.08.14


    Рейтинги: Народний -- (5.54) | "Майстерень" -- (5.7)
    Коментарі: (8)


  3. Олександр Олехо - [ 2014.08.31 20:02 ]
    Тебе не розстріляють...
    Тебе не розстріляють просто так,
    а лиш за те, що українська – рідна,
    за те, що трИзуб – то не тільки знак
    і гама кольорів любові гідна.

    Тебе не розстріляють, друже мій,
    як донесеш на патріота краю –
    ще і пайок поповниш з того свій
    і доповзеш до зрадженого раю.

    А що життя? Конає за вікном.
    Молися, брате. Богу не однако,
    чи ти помреш іудою з баблом,
    а чи відмовиш нечисті зі знаком…

    31.08.2014


    Рейтинги: Народний -- (5.51) | "Майстерень" -- (5.61)
    Коментарі: (12)


  4. Іван Потьомкін - [ 2014.08.31 18:32 ]
    ***

    Не в радість мені сьогодні свята –
    Ні світські, ані релігійні,
    Бо ж нечисть за горло вже хвата
    Й до прірви штовхає Україну.
    Під жаб’ячим поглядом Московії
    Закляк світ. Про санкції белькоче, про ООН...
    І невтямки йому, що ще з часів Петрових
    Підлоту й силу Росія возвела в закон.


    Рейтинги: Народний -- (5.62) | "Майстерень" -- (5.86)
    Коментарі: (7)


  5. Мирослав Артимович - [ 2014.08.31 17:47 ]
    ВІП*
    немає слів і сил нема
    упень і розум не сприйма
    блюзнірства «русского вождя»
    без честі совісті чуття
    лише диявольський оскал
    і на чолі тавро – москаль…
    та зримі путінські путі –
    хлюпоче у чеканні Стікс
    вискоблює човна Харон
    не будь-кому – для ВІПерсон
    перевезе без мідяка:
    персона-бо дивись яка!..

    31.08.2014


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.63) | "Майстерень" -- (5.7)
    Коментарі: (22)


  6. Петро Скоропис - [ 2014.08.31 16:04 ]
    З Іосіфа Бродського. Елегія (Дотепер, як згадаю твій голос, то мандражу..."
    Дотепер, як згадаю твій голос, то мандражу
    не вгамую. Що взагалі природно. Й ті ж бо зв’я́зки
    не рівня голому м’язу, пасемцю, багажу
    під скліючими баньками, або бздику з утряски
    речі з літами. І поза м’ясом, звук
    не убуває й опісля тертя об тишу
    розрядженого повітря і, з двох запорук
    трапити у халепу, обере гіршу:
    вторення казаному. Справна ще голова
    паморочиться, як вечоріє, гудить мороку,
    ніби платівка, нівечачи слова,
    і пальці навзаєм завадять смикнути голку,
    дати спокою звивинам, – наче віддати честь
    полуді у формі нестач у змісті
    за повноти мелодії. Знаєш, існують десь
    речі, предмети такої ниті
    цільних зв’язків, що, беручи обіт
    дійсно праматері тощо і таке ін., природі
    під силу ступити ще один крок і злить
    їх воєдино: тум-тум фокстротів
    з крепдешином спідниці; муху і цукор; нас,
    в разі, кепськім украй. І піднести в ранзі
    до дивовиж Мічуріна. Он щука вже домоглась
    блиску луски на пустій бляшанці,
    на виделці в руці. Пак, природі не в дивину
    й розділяти, помішуючи, й убавляти в тілі
    частіше, аніж додати; взяти б хоч звірину
    в плейстоценовій пущі; ми – часточки змалілі
    крупного цілого, що хвостом й вильне
    яко шнур телефонний, від динозавра
    лишивши хіба-що хребтину. Й дзвонити не
    випадає нікуди, хіба що у післязавтра,
    де озветься хіба інвалід – хіба
    як утратить кінцівку, подругу, душу –
    сам продукт еволюції. І набрати цей номер, – ба,
    що виповзти із води на сушу.

    .
    1982


    Рейтинги: Народний -- (5.41) | "Майстерень" -- (5.35)
    Коментарі: (3)


  7. Тетяна Бондар - [ 2014.08.31 15:55 ]
    ***
    Не впокореним стадом,
    А народом-воїном
    Ми під кулями й «Градами»
    Свою волю виборюєм.
    Не словами, а славою,
    Кров’ю чесною, чистою,
    Ми тіла свої сплавлюєм.
    Ми єдині.
    Ми вистоєм.
    У окопі з солдатами
    Ми до Господа молимось.
    Б’ють нас танками. Й зрадами.
    Не чекайте.
    Не зломимось!
    Б’ють брехнею лукавою.
    Чуєш, Боже?... Ми зможемо!
    Ми з Тобою і Правдою
    Цю пітьму переможемо!!!
    Лють орди брата-Каїна
    На землі своїй спинимо.
    …Нам не страшно – ми знаємо:
    ТИ за НАШИМИ СПИНАМИ….

    31/08/14


    Рейтинги: Народний -- (5.48) | "Майстерень" -- (5.44)
    Коментарі: (5)


  8. Тетяна Соловей - [ 2014.08.31 13:51 ]
    Пройдені дні
    Світання ледь~ледь
    Розлива на поля
    Сумну круговерть
    Про минувшину дня
    Той сум знов встає
    Тче солодкі пісні
    Й забува серце моє
    Про минулі вже дні.
    І дивні сни,
    Як ті сонця
    Зайдуть за піски
    Багрянці без лиця.
    Ідуть дна по одній
    Так схожі мені
    На пройдені дні,
    Що відходять за обрій.


    Рейтинги: Народний -- (5.42) | "Майстерень" -- (5.25)
    Коментарі: (2)


  9. Іван Гентош - [ 2014.08.31 12:58 ]
    Смертельний бій

    Неправда й правда б’ються – знають люди,
    Добро і зло, ненависть і любов.
    Наш дух незламний – паніки не буде,
    Народ ніхто ніколи не зборов!

    Кровинка в жилах закипає кожна,
    І б’ють серця во ім’я перемог!
    Бо нація така – непереможна,
    І ціль свята у нас, і з нами Бог!

    Зневіра – гірше, як ковток отрути,
    Ще куля не одного обпече…
    Та затремтить вороже плем’я люте –
    Бо ми єдині, до плеча плече!

    Хоч знаємо – немало з нас поляже,
    Але то честь загинути в борні!
    Не відступаймо! Начувайся, враже!
    Могутнє «Слава!» чуєш вдалині?

    Той волі клич тобі не побороти –
    Змете заброд народний буревій!
    То добровольці знов стають у чоти
    В бою смертельнім!
    І змикають стрій!


    31.08.2014


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.58) | "Майстерень" -- (5.79)
    Коментарі: (25)


  10. Інна Ковальчук - [ 2014.08.31 10:44 ]
    Осінь
    Крадеться осінь, стука у вікно…
    Агов, чаклунко!
    Щось ти надто швидко…
    Серпневу ніч спиваєш, як вино,
    мов оковиту, вистояну влітку.

    Вплете земля жоржини у вінки,
    достиглу зав’язь поскладає в кошик…
    Які плоди – медові чи гіркі –
    ховає твій небесний міхоноша?

    Удосталь поцарюєш, далебі,
    але минеться, знову все минеться…
    Не зрадь, чаклунко! Вернеться тобі,
    коли морози визріють під серцем…


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.67) | "Майстерень" 5.5 (5.68)
    Коментарі: (17)


  11. Михайло Десна - [ 2014.08.31 07:45 ]
    Гра
    Я - "ура".
    А ти - "гора".
    На гору я здіймаюся -
    ось тобі і гра.
    Дістатися давно б
    вершини вже пора,
    але... але я, за контрактом,
    не маю ще відра.
    Сізіф ось надихає,
    в їдальні є ікра...
    Поаркушно вилущується
    стовбур єдиного пера.
    Ти задоволена?

    Все ж таки це гра...

    31.08.2014


    Рейтинги: Народний -- (5.48) | "Майстерень" -- (5.48)
    Коментарі: (9)


  12. Микола Дудар - [ 2014.08.31 00:08 ]
    ***
    вдвічі скорше горять сірники
    і ціна на життя впала вдвічі
    безкоштовно метуть двірники
    антиподи до лейбли "від річчі"
    я схиляюсь - скоротшать усіх
    кого втричі, кого аж до дупи
    значить Святість віднімуть і Гріх…
    значить гривня, всерівно, чи рупій
    я ніколи не вірив рублю
    ну, і долар за мною не бігав
    тільки раз я промовив "люблю"
    і півсвіту проснулося ігом…
    я свій сад омолоджував… в піт -
    діаманти фамільного склепу
    я уперше промовив "нарід"
    і вкоротшав одвічну потребу…
    30.08.2014


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (5.65)
    Коментарі: (5)


  13. Микола Дудар - [ 2014.08.30 21:26 ]
    А ми такі...

    все ближче ближче гауб-стріли…
    прапрадід дзвони б"є
    на сплох
    на магістралі цівки біглі
    і смерч гарцює в танці
    колом…

    ось - ось замкне кінці ведучий
    ось - ось розплющить очі осінь
    а Бог Війни,
    падлюка сучий,
    веде ЇЇ в таємний спосіб…

    а ми такі…
    не ликом шиті!
    а ми такі...
    що й до гіляки!
    хай не завжди з похмілля бриті
    проте у нас звірячі чакри
    30.08.2014.


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (5.65)
    Коментарі: (2)


  14. Світлана Майя Залізняк - [ 2014.08.30 20:01 ]
    Мавчине

    Все буде файно, людоньки.
    Авжеж.
    Ніхто не відбере макітр і меж.
    Галушку зліпимо під реп "тарах..." і "му-у...".
    Кого ж молити?
    Каятись кому?

    У резеді музики й самоскид.
    Кружляє в танці тьма оман, обид...
    Збирає Байда на джгути і гак
    Між вуркаганів, партій, гультіпак.

    Тулюся до верби, шукаю тиш...
    А Той, хто греблю рве, сичить:"Облиш...
    Тепер ні сну, ні вільного дупла.
    Приплинь до мене... Булькотить смола...".

    І так мені червоно аж до Фів...
    Хіба ж буває щастя пів-на-пів?

    Чудна любов теперішня - бо зла.
    Сплетіння вулиць...
    Кігтів...
    Сил...
    Розлам.



    2014


    Рейтинги: Народний -- (5.77) | "Майстерень" -- (5.89)
    Коментарі: (2)


  15. Анастасія Поліщук - [ 2014.08.30 13:16 ]
    Сливово-яблучний
    Ти іди - не лякайся, що вогко.
    У саду поміж яблук і слив
    Дуже росяно, дуже!
    Зігрій!
    Чи не треба,
    І крапельку дьогтю,
    Наче вправний і мудрий аптекар,
    Доливай до нектарів зорі,
    Щоби рани загоїлись і
    Щоб у груди ввірвалася спека,
    Щоб не гріти.
    Три кроки назад -
    І нікого, хіба що застуда...
    Чи вже був, а чи, може, ще буде
    Той сливовий і яблучний сад?
    Чи зігрієш, а, може, покинеш,
    Прикриваючись терпкістю рос?
    У такому невіданні проз
    Усе далі простую на північ,
    Де напевно, що ранки - вологі,
    І де подих - одразу в росу.
    Я тебе у сади запрошу,
    Коли зовсім закінчиться дьоготь.


    Рейтинги: Народний -- (5.41) | "Майстерень" -- (5.38)
    Коментарі: (2)


  16. Анонім Я Саландяк - [ 2014.08.30 11:04 ]
    “Сумно” в стилі гурту « Гуляйгород» (для Гуляйгорода)
    (щось, наче ремейк)

    Ой сумно, Боженьку, сумно.

    Сумно-о-о
    нині
    в Україні
    є…

    Вражий москаль
    знову-знову-у-у
    крівцю п’є-є-є.
    Бога не боїться,
    і ніко-о-ого…
    Коли ж той путін
    вже наїситься…
    м’яса людсько-о-ого.

    Ой не вситИться
    він ніко-о-оли…
    Вже аж чорної нап’ється
    у пеклі смО-о-оли.

    О-о-о- є!
    Мати їхала в авто
    і діток дво-о-оє
    тікали з АТО,
    порятував-а-атись…
    Вже була би й ра-а-да,
    але тут москаль – а хто?
    Ох, пальнув із гра-а-ада.

    Ой,все загорілося!
    Куди ж діва-а-атись,
    а так не хотілося
    помера-а-ати.

    Плакала дити-и-ина -
    а де тато?
    Притулитись хо-о-очу
    і обня-а-ати…
    Та знайшлась причина
    і на те:
    ой моя дитино
    батенько тай на АТО.

    Щось неве-е-есело стало…
    Щоби москалева сім’я
    тай не діжда-а-ала
    завтрашнього дня.

    Ой сумно-сумно,
    сумно-о-о… та не знати…
    Ще заплаче
    й москальськая мати
    та її московська дочка
    ой тай гіркими сльоза-а-ами
    за синочком
    й за коха-а-аним…

    Ой, сумно-сумно в Україні,
    москаль пекельний казИтся,
    та йому, ох, так не минеться!
    Сумно буде й в МосковщИні!

    25.08.2014


    Рейтинги: Народний -- (5.38) | "Майстерень" -- (5.25)
    Коментарі: (6)


  17. Татьяна Квашенко - [ 2014.08.30 09:27 ]
    Светлана Костюк. Бабье.. Перевод с украинского
    вновь лета бабьего чуднУю позолоту
    поет душа предательски дрожа
    как паутинка в солнечном киоте
    что может оборваться на глазах
    и падают листочки как надежды
    на тишину на трепетность волос
    а в глубине записанное прежде
    и все что срисовать не удалось
    ни красками ни звуками словами
    ведь что они для дня и высоты
    такая сокровенность между нами
    что не постигнуть и не перейти
    сравнимая с ночными журавлями
    неуловимо чистая для слов
    что колоситься будет не словами
    а золотом нескошенных хлебов
    что заискрится где-нибудь на взлете
    орбитами придуманных миров
    а завершится в этой позолоте
    совсем без слов

    '2014



    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (12)


  18. Олеся Лященко - [ 2014.08.30 08:49 ]
    -
    Час монотонно тягнеться,
    мов стрічка з продуктами у магазині.
    Будинки у сон одягнені,
    Богові душу винні.

    Трамвай на браслеті колії
    пізнім розцвів аметистом.
    Дерева руками прозорими
    душі колишуть над листям.


    Рейтинги: Народний -- (5.41) | "Майстерень" -- (5.25)
    Коментарі: (2)


  19. Олександр Олехо - [ 2014.08.30 07:55 ]
    Свинка
    Кому потрібна ця війна?
    Хіба не вбий – не актуально?
    Та має силу сатана –
    безумну силу, не моральну.

    Давно – мізерне і низьке…
    закомплексоване дитинство.
    Тепер – цинічне і слизьке…
    доросле і огидне свинство.

    Лжу хрюкає на цілий світ.
    Дивись, громадо, – чисте рило,
    і тишком риє чужий пліт.
    За тином щедро уродило.

    В чужий город, в чуже життя,
    з уставом права «хто сильніше»,
    несе усякого сміття
    і кожен день усе рясніше.

    Тих посіпак – орда і рать.
    На троні свинка – командором.
    Кому біда, їй – благодать
    зі всім її кнурячим двором.

    Така ось видиться дурня…
    А що город? Було б до столу,
    якби не хижа та свиня,
    а ще щурі зі свого роду.

    29/08/2014


    Рейтинги: Народний -- (5.51) | "Майстерень" -- (5.61)
    Коментарі: (10)


  20. всеслав всеслав - [ 2014.08.30 05:12 ]
    Коли у нічному борделі...
    Коли у нічному борделі,
    що пристрасним потом пропах,
    здригаюсь в обіймах Аделі,
    блукає під вікнами страх

    із п’яним обличчям бриґанта,
    чекаючи, поки засну,
    щоб двері фанерні зірвати
    і викрасти душу ясну.

    Чого би лякав мене злодій?
    Та я не зважаю на це,
    і з криком у груди холодні
    ховаю солоне лице.

    Тому мене більше Адела
    не любить уже, як було.
    Тому в цю січневу хурделю
    до церкви мене занесло.

    Сміються дружки наді мною,
    і скоса зорить панотець,
    коли волоцюга із гною
    до янгольських кличе сердець.

    З лопатою я нерозлучний
    таланти ховаю в землі.
    Все так. І мене це не мучить.
    Слова мене мучать малі.

    Поети то грішна порода,
    спасай мене мати свята
    шепочуть самі із болота
    осквернені срібні уста


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.5) | "Майстерень" -- (0) | Самооцінка 6
    Прокоментувати:


  21. Ярослав Чорногуз - [ 2014.08.29 20:17 ]
    Прощальний етюд
    Сонце ніжило всіх без упину,
    Умлівало цілісіньку днину -
    Мов на мить спалахнуло кохання
    Й усміхнулося літо - востаннє!

    29.08.7522 р. (Від Трипілля) (2014)


    Рейтинги: Народний -- (6.99) | "Майстерень" -- (7)
    Коментарі: (11)


  22. Володимир Книр - [ 2014.08.29 19:56 ]
    Ха (потрійне)
    Хто каже, що мистецтво надиха,
    що є ще хтось між нами без гріха,
    що Путін на Донбас не зазіха,
    тому - моє потрійне "Ха-ха-ха!"

    2014


    Рейтинги: Народний -- (4.91) | "Майстерень" -- (4.92)
    Коментарі: (1)


  23. Михайло Десна - [ 2014.08.29 17:51 ]
    У відповідь
    Пігулку гірку - під язик.
    Аполітичність - на кадик.
    Горілку всю - на материк
    (здоровий глузд зненацька зник)...
    А Україна - не м'ясник,
    не зазіхач, не
    руйнівник.
    Любов, яка не під шашлик, -
    не поліцейський
    віри
    крик...
    Є бізнес.
    Котрий
    гвалтівник.

    29.08.2014


    Рейтинги: Народний -- (5.48) | "Майстерень" -- (5.48)
    Коментарі: (10)


  24. всеслав всеслав - [ 2014.08.29 13:01 ]
    ні про що
    Де всі мої поділися стіхі
    які я так складав
    упевнено та марно
    і навертав од Катманду до Варни,
    немов солдатиків
    впроваджував до лав.
    Я, певно, наловив
    багато
    ґав.

    Я, певно,
    наловив
    і не наївся.

    І ґави
    гавкаючи,
    наче доктор Лівсі,
    набудував але вже не нарився,
    і тільки виповнився звідси

    тільки так
    це зроблено лихі
    стіхі
    собі на знак


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.5) | "Майстерень" -- (0) | Самооцінка 6
    Прокоментувати:


  25. Олена Балера - [ 2014.08.29 12:34 ]
    вернусь додому із тобою скутий (переклад з Едварда Естліна Каммінгса)
    вернусь додому із тобою скутий –

    з тобою – «я» мої, як слід ламкий,
    мов тінь, примара, видимість чи смуток
    (як майже хтось, хто є завжди ніким)

    хто був ніким, допоки ти вернулась,
    назавжди пережив самотню мить
    і мріє, щоб печаль пішла в минуле,

    зійти зірками крізь твою блакить:

    тому ім’я любові забарилось
    не більше, ніж терпів би я ярмо –
    відсутність миті, де мене щосили
    тримає зайда, ніби натюрморт

    хто ти, якщо страхи й надії
    зникають всі і радість серце гріє?


    Рейтинги: Народний 6 (5.68) | "Майстерень" 6 (5.84)
    Коментарі: (17)


  26. Домінік Арфіст - [ 2014.08.29 10:33 ]
    сивіла
    ні дива ні діви ні видива димного
    ні аду ні саду содомного дому
    ні сонця старому ні сну молодому
    в блідому пророцтві каліцтва родинного…
    поломані кості незламного остова
    загострено сохнуть націлені в ціле…
    впиваються теплі затуплені стріли
    в засмолені очі солоного острова…
    не вірить ніхто а хто вірить – не слухає…
    застане зима – не замерзнемо голими…
    і не злетимо в небеса відчайдухами
    померти нікому не буде дозволено…


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (22)


  27. Нанея Золотинська - [ 2014.08.29 09:37 ]
    Невагомість
    2007р
    Зафарбувати невагомість
    Того відвертого торкання
    Між нами вдерлося кохання
    І все червоним залилось.

    За чорні чари, ще й без чварів
    Заламіновані пісні про страх…
    Страх і горе за бажання
    Чужої долі. Так хотіти
    Нам один одного далось
    Це невід’ємне право.

    Кудись все дерлось, десь
    Тяглось і ти – все глибше
    Далі й далі танок нестримного кохання
    В шаленім темпі розгорання.
    Між нами став солодкий крик.

    Ти поряд. Таке жарке тіло
    Навколо мене обвилось
    І ми лежали…
    Серця наші з грудей тікали і тікали…
    Саме тоді все відчувалось
    Немов живу зараз востаннє
    А завтра буде просто сон
    Просто намарена пригода.
    Зустрінемося й там
    Щоб знову
    Теплоти горнутись
    І в морі криків захлинутись.
    Вже скоро буде нам нагода.


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  28. Інна Ковальчук - [ 2014.08.29 08:04 ]
    ***
    Кривавий,
    болісний, стоклятий
    пульсує час від сатани…
    Найкращі кинуті вмирати
    в обійми лютої війни…
    Регоче зрада їм в обличчя,
    терпіння випито до дна…
    І дотліває на узбіччі
    неопалима купина…


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.67) | "Майстерень" -- (5.68)
    Коментарі: (19)


  29. Михайло Десна - [ 2014.08.29 08:23 ]
    Питається
    Коли розроблять нам
    зручний
    безпечний
    план "Стоп Афганістан"?
    Провокаційний стан.
    Терпець урветься.
    Як не янголам,
    то нам...

    29.08.2014


    Рейтинги: Народний -- (5.48) | "Майстерень" -- (5.48)
    Коментарі: (3)


  30. всеслав всеслав - [ 2014.08.29 05:39 ]
    Ісідор Дюкасс
    Я не хотів, щоб за мене вмирали
    але виходить наперекосяк.
    То бог вивішує на небі чорний знак,
    то мама покидає, наче мало

    без неї люду на тім світі - і вона
    душею виповнить нарешті порожнечу.
    Так говорити гидко і негречно.
    Стою один. У черепі - війна.

    Я не хотів твоєї смерти, мамо.
    Я сам за тебе вмерти би хотів.
    За тебе я б на бога руку звів,
    аби не їхала ти з ним у синь незнану.

    Я всі дороги склом позасипав
    і вказівки зірвав на перехрестях.
    Але цей бог без сорому і честі
    з моєї муки тільки ся сміяв.

    Я завалив деревами дороги.
    Я трав насіяв заросли стежки.
    Даремно все. І крок його тяжкий
    все далі від життя. Чавунні ноги

    пробили скрізні ями у землі.
    Навіщо йдуть слухняно, мов дитячі,
    за богом чорним, мертвим богом, лячним,
    на інший бік твої сліди малі...

    І я стою стовпом посеред шляху,
    запізно битись, сліз мені нема...
    Бридка блакить, висока ця тюрма,
    на мене налягла чавунним дахом.

    І я стою, немов дурний лівкут,
    якого правою примусили писати.
    Я незборимий вал хотів побудувати,
    і ось стою із жменями піску...

    Дві жмені часу в мене залишилось
    і віршами заповнений мішок.
    “На що мене ти проміняв, синок?”
    я чую голос. Як у мозок шило.

    Я серед пустки бовдуром стою.
    Ліси повалено. І засклено дороги.
    Пісок у небі й місяць однорогий.
    Рогачиком я душу, як змію,

    із грудей закривавлених виймаю.
    А бог городить цЕркви на церквИ,
    і лізе на хреста серед мокви
    і на хресті - ногами чеберяє?..


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (0) | Самооцінка 6
    Прокоментувати:


  31. всеслав всеслав - [ 2014.08.29 05:30 ]
    У небі роздавили крашанку
    У небі роздавили крашанку
    і гине на хресті єврей.
    Душа, від тіла одірвавшись,
    пішла к порогу до дверей.

    Стояв я посеред кімнати
    розгублено, ні в тих, ні в сих.
    Я міг би сльози проливати,
    гіркий вдавати міг би сміх,

    але дивився їй у спину,
    очей не змога відвести,
    і в пам’яті, мов у комині,
    палив коханої листи.

    А я усе кричав: ‘Не йди!’,
    а я молився: ‘Повернися!’
    незчутно посеред біди,
    й не міг на тебе надивиться...

    Вона до вулиці зійшла,
    де пізні їхали трамваї
    і хмара лапами гребла
    на хмарочосів вертикалі.

    Мовчали всі, ніхто не йшов,
    у вікна деякі гляділи,
    хтось тіло їв і божу кров,
    і споглядав господнє діло.

    Вона пройшла, за рогом зникла,
    немов ніколи й не була,
    мене - як паперову квітку
    серед камінного села..


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (0) | Самооцінка 6
    Прокоментувати:


  32. Яфинка Незабудка - [ 2014.08.29 01:33 ]
    Сни

    Не приходь до мене в сни
    Птахом білим, птахом чорним,
    Не мене до себе горнеш,
    Світ між нами не тісний.

    Не тривож мене вночі
    Вогником очей зелених,
    В мою душу безіменну
    Не тряси гіркі дощі.

    Ти не мій небесний знак,
    Не лети, як сині зорі,
    У полинні, срібнокорі
    Вірші - наче дикий мак.

    2014


    Рейтинги: Народний 5 (5.45) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (14)


  33. Яфинка Незабудка - [ 2014.08.29 01:38 ]
    Осіння печаль
    І глибшає мені осіння ця печаль,
    І пахне яблуками день, і золотиться,
    Ще літо бавиться з погодою квача,
    Йому ще сниться чорна шовковиця...

    А вранці понад горами - туман
    До неба, як до Бога, притулився,
    У полонині злим, застудженим вітрам -
    Самотнє сіно, пересохле у копицях

    Шепоче тихо: "Зимно уночі.
    Учора тут дзвеніла косовиця,
    Присядь, людино, поруч. Помовчи,
    Хай зачекає сонячна столиця."

    Печаль осіння бронзова, окрила,
    Немов поет у віршах - душу оголила.

    2014


    Рейтинги: Народний -- (5.45) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (8)


  34. Світлана Луцкова - [ 2014.08.28 22:47 ]
    Вечір на Гарді
    Скрадаються сутінки. Наміри їхні темніють.
    Обачні felini лишають сліди на воді.
    Та ближче до півночі гусне вода, як олія,
    І кігті фелінів од неї - брунатно-руді.

    Сміється Діана. Вклякає навколішки Туллій.
    Стріла орхідеї свої пустоцвіти рече.
    І пахне повітря сльозами німої косулі,
    І пахне мускатом безбожно красиве плече.

    Призахідний промінь у кучері озера Гарди
    Востаннє занурив обличчя своє осяйне...
    О, вечоре дикий, приборканий мій леопарде,
    Лиш сонце сховається, знаю, ти зрадиш мене.

    2014


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (25)


  35. Любов Долик - [ 2014.08.28 22:25 ]
    Питання
    Мій Господи! Молюся і питаю –
    та що вже може бути з нами далі?
    Я в Тебе вірую, і у свою країну,
    у правду серця, у своїх дітей!
    А в інтернеті ширяться новини:
    загарбник суне, пнеться, лізе, йде...
    А я в астрологів питаюся прогнозу –
    чому не бачите оте, що бачу я -
    коли криваві віділлються сльози
    у печінках
    нечистого
    кремля?

    28.08.2014


    Рейтинги: Народний -- (5.6) | "Майстерень" -- (5.67)
    Коментарі: (6)


  36. Василь Кузан - [ 2014.08.28 22:33 ]
    Ложка перцю

    На тому боці, там де ти
    Стоять хрести, що при дорозі
    Моєї пам’яті.
    Нести,
    Хоч я нести його не в змозі,
    Мені доводиться тягар
    Угару, гіркоти, знемоги
    Від перебільшення пустот
    Уявою твоєю.
    Доти,
    Допоки доти самоти
    Стрілятимуть над полем Леля,
    Я падатиму в засвіти.
    Світитимуть сумні лілеї
    Чи орхідеї дикі там,
    Де ми кохалися.
    Сьогодні
    На дні чуттів, у глибині
    Воскрес вогонь.
    Як великодні
    Зіниці пломеніли.
    День,
    Мов дамська сумочка, вмістив
    І лак, і ацетон коктейлю…
    Але,
    Під серцем я промінчик теплю,
    Тебе лелію і люблю.
    Боготворю жіночі чари,
    Що відкривають вікна-чакри
    І сонце змішують з дощем.
    А ще
    Біля хреста, чи за хрестом,
    Чи у авто, чи під мостом,
    Я відчуваю – ти з хвостом!
    Русалка може?
    Може відьма?
    Зникають сумніви безслідно
    Лиш розтікається під серцем
    Спокуси мед з кохання перцем.

    28.08.14


    Рейтинги: Народний -- (5.54) | "Майстерень" -- (5.7)
    Коментарі: (3)


  37. Ігор Шоха - [ 2014.08.28 21:05 ]
    Путьки-бацьки тощо
    Ми, уже доведено, не Раша
    і не малороси-холуї,
    що були охрещені, як наші:
    і чужі, і інколи – свої.
                   Нас немає, поки їх багацько:
                   йорнутих, обманутих і злих.
                   І тому панують Путьки-бацьки,
                   поки ми воюємо за них.
    Ми як помело у естафеті –
    з рук у руки все передають
    Кобі – цар Микола, Каті – Петя,
    поки всіх до ручки доведуть.
                   Не дістались тільки Ліліпуті.
                   Комплексом поранене дитя,
                   тикає у сторінки забуті
                   наше незалежне майбуття.
    КеГеБісти – це відомі півні.
    Бачили, як тупає кугут?
    І у кого сила не на рівні,
    ця личина буде тут-як-тут.
                   Так і Путьку на лихе тягнуло
                   ще коли цькували у дворі.
                   Виросло у джинові минуле.
                   Де ж казитись, як не на горі?
    З резидента сів у президенти.
    Ну, а далі, що там не було?
    І за це фанати і студенти
    охрестили коротко, – Х**ло.
                   Осідлав собі усі простори
                   у скафандрі і у літаку –
                   сушу, і моря, і Фанські гори –
                   все, що кукурікає совку.
    Всі йому у Думі аплодують.
    Все-таки диктатор, як не є.
    І душі не чають, і не чують, –
    копія Рішара й Депардьє.
                   Переплюнув ката-супостата,
                   бо мораль для нього не устав.
                   Кращий друг у сина того тата,
                   у якого голову знімав.
    Словом, без обмежень і ліміту
    пре вперед, як будь-який балбес,
    то собі поуправляє світом,
    то, буває, спуститься з небес,
    І тоді опудало вселенське
    Гебельса цитує по-німецьки,
    має пілотажний епатаж.
    Ла-ла-ла роялить молодецьки,
    наче тінь єфрейтора пейзаж.
                   І в ажіотажі молодиці
                   теж готові на усё, що є,
                   бо оратор, судячи по пиці...
    А у ДееНеРі є столиця,
    де сватами мафія стає.
    Буде ще одна карикатура
    на велике наше СеРеСеР.
    У утробі чокнута натура
    випирає зовні аж тепер.
                   Пожалію ближнього. Дай, Боже,
                   хай його умиє у святі
                   кров, що ним пролита у житті.
    А коли займе чортяче ложе,
    хай «мінує» все, на нього схоже,
    Путьками утикані путі.

                                  07.2014


    Рейтинги: Народний -- (5.56) | "Майстерень" -- (5.91)
    Прокоментувати:


  38. Ондо Линдэ - [ 2014.08.28 21:08 ]
    cassandra revisited
    распадался июль. фитильки мотоциклов сточило о грунт и дымы
    примостило на прикус.
    огурцы дорожали. кто ждал, как у моря тюрьмы, огурцов, торопился,
    рассаливал что-то.
    а нам остальным,
    нам двоим
    только пух грозовой и к нему пар гудронного стикса,
    сватовство пергидроли к эмали в царапинах донных...
    наконец мы покончили с ванной
    и с улицей душной.
    наконец нам двоим только чай, горизонтик вагонный
    и далекая даль, и немытой забытая кружка.

    ---

    ее лицо мне снилось молодым.
    никто еще не диктовал родным
    ее цены. ни яблоко, ни дым.
    я не была тогда знакома с богом.

    потом мой брат украл ее. привез.
    ее лицо мне снилось; не спалось.
    я вором назвала париса, горсть
    пепла бросив утром им на блюдо.

    но кто бы мне поверил. кто бы мне
    поверил, как она ему во сне.
    пророчить проще, даже зря, чем не
    опускать при встрече с ними взгляда.

    потом осада, голод, тишина
    по вечерам. ни праздника, ни сна.
    одень ее лицо, моя война,
    пускай она хотя бы день не плачет.

    вернулся бог. встал за моим плечом.
    смотрел, как нас пленил босой торчок,
    негромко список кораблей прочел
    и прочь пошел. и снова стало тихо.

    кому теперь пошутит аполлон
    что капает неделя с похорон
    как позвоночник мытый топором,
    засаленная утварь с верткой полки?


    Рейтинги: Народний -- (5.47) | "Майстерень" -- (5.58)
    Коментарі: (2)


  39. Микола Дудар - [ 2014.08.28 21:49 ]
    О!..
    Терпець урветься
    В Серпні згине…
    Із потойбіччя
    Сни і сни…
    І марить їхнє
    "вражий сину…"
    І не втекти,
    Бракує сил

    … ген баба Мотря
    Крекче - стогне
    У неї нерви від
    "нірван"
    Цвіте і родить
    Врозріз догми
    А світ хай сп’ється
    В драбадан…

    Та й дід Микита
    Як макітра
    Є завжди сало й чорний хліб…
    А серпень, що?
    Засмокче вітром
    Принишкнуть всі
    На кілька діб…
    2014.


    Рейтинги: Народний 6 (5.5) | "Майстерень" 6 (5.65)
    Коментарі: (7)


  40. Валентина Попелюшка - [ 2014.08.28 15:00 ]
    Гуманоид
    Красуется царек на тронном месте,
    Сам от себя придя в немой восторг...
    ...А "гумконвой" привез во Псков "груз 200",
    Немного разгрузив донецкий морг,

    Немного разгрузив завод луганский.
    Гуманитарий, мать его ити!
    А свой народ упорно кормит сказкой,
    Мол, мы страна - добрее не найти.

    А люди тупо верят и не ропщут,
    Не ведая, что сотни их солдат
    В степях донецких в ямах мелких общих
    Присыпанные кое-как лежат.

    "Военных русских нету в Украине!
    Что? Взяли в плен? Убили? Вы о ком?
    Те заблудились, ну а те на мине
    Взорвались на ученье всем полком"

    И не моргнет, и взгляд он не отводит,
    И щеки дует, словно паруса.
    Вот о таких и молвится в народе:
    Ему хоть плюй в глаза, а он: "роса"...


    П.С. написала російською для поширення серед росіян. Щоб швидше прозрівали...


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.52) | "Майстерень" -- (5.54)
    Коментарі: (8)


  41. Любов Бенедишин - [ 2014.08.28 15:48 ]
    ***
    у сутність
    у реальність
    у сьогодні
    виборсуватись
    пам'яттю
    з безодні
    із небуття
    недуги
    невагомості
    поволі
    повертатись
    до свідомості

    23.08.2014


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (16)


  42. Валентина Попелюшка - [ 2014.08.28 14:31 ]
    А Господь рятує білий світ...
    Пізно уночі і рано-вранці
    Злий павук сіткú брехнí снує.
    А Господь сидить на білій хмарці
    І вплітає праведне, Своє.

    Має Він роботу нині часто -
    Злий павук наплів багато бід.
    А Господь залатує дірчасте
    І щодня рятує білий світ...


    Рейтинги: Народний -- (5.52) | "Майстерень" -- (5.54)
    Коментарі: (10)


  43. Ігор Шоха - [ 2014.08.28 14:39 ]
    З вершини піраміди
    І гоноровий істину шукає,
    чому не утішає сонця лик,
    коли його кебета не сіяє
    у омофорі юрмища калік.
                   Чи то реінкарнацій вічне коло
                   кидає лютих у немитий світ,
                   де не існує завтра, а ніколи –
                   усіх, кого вигонили із школи,
                   духовно перетворює у лід?
    Чи то забули люди про Феміду
    і кожен випинається, аби
    усе собі в могилу-піраміду?
                   Іще немає еталону світу,
                   і творять ліліпутію раби.
    Освоюють новітні фарисеї
    старі державні храми на крові,
    аби зайняти місце в мавзолеї
    із мумією ката візаві.
                   І ось воно реально запалило
                   на цілий світ вонючий фіміам,
                   і скаче малоросом ниций хам,
                   являючи своє нахабне рило,
                   якому відкривається сезам,
                   на тому місці, де кури́ть кадило.
    У капища доноєвих богів,
    у сиві допотопні піраміди,
    у пантеон Озіріса й Ізіди
    на місце фараонів і царів
    їм треба новоявлених вождів,
    аби добро не залишало сліду.
                   І бігають озброєні каліки,
                   шукаючи, чия рука владика
                   за порухом ручища КаДеБе.
    І в образі диявольського лику,
    своєю небезпекою велика,
    безлика Русь не пізнає себе.

                                  28.08.2014


    Рейтинги: Народний 0 (5.56) | "Майстерень" 0 (5.91)
    Коментарі: (8)


  44. Богдан Манюк - [ 2014.08.28 14:26 ]
    *****
    З образІв недовершені погляди стерті,
    а залишені – в обрисах гострих.
    Покуття
    для приходу щодня
    нетутешньої смерті –
    похизується чорним і вкотре – у простір.

    Домовиниться. Лихом побиті,
    повиті,
    підіймаються вихором понад хатами,
    і не може священик уваги просити,
    зачепився за всесвіт,
    за хрест і за камінь…

    Позолочені сльози
    на кожнім вінкові
    і ячать материнські довіку… земного…
    Доладнаєм ланцюг собі – слово у слові,
    щоб себе прив’язати
    до мертвих і Бога.

    Перемовини з лихом
    від хати до хати,
    і в церковці старенькій,
    отій на горбочку,
    як і дітям убитих війною солдатів,
    загубилось півщастя
    німим ангелочкам.

    2014р.


    Рейтинги: Народний -- (5.63) | "Майстерень" -- (5.77)
    Коментарі: (20)


  45. Мирон Шагало - [ 2014.08.28 14:35 ]
    Загадка (для дітей)
    Я встаю, коли надворі
    вже усі погаснуть зорі,
    і у денну путь рушаю
    аж ізвідти, з-понад гаю.

    Ось і в небі я, над вами,
    над містами, над полями.
    Я загляну в кожну квітку
    і ставок нагрію влітку.

    А як піднімуся вище,
    ой, це що? Таке хмарище!
    Та мені відваги стане:
    як пригрію — геть розтане.

    Я за день трудилось добре,
    що ж, пора мені за обрій.
    До світанку буду спати.
    Як мене, вгадайте, звати?


    Відповідь: ОКЧЕНОС (читати навпаки)

    (серпень, 2014)


    Рейтинги: Народний -- (5.45) | "Майстерень" -- (5.41)
    Коментарі: (4)


  46. Світлана Майя Залізняк - [ 2014.08.28 13:40 ]
    Із зірки



    Дивитися із зірки - це ж непросто.
    Не кожен ас далеко залетить.
    Фарбуються шовки, перила мосту.
    А мати між цикад:"...он вуха... цить".

    І я лечу...
    Від хмари до листка.
    Ген облавок, метелик...
    Без квитка.

    І так мені дитинно, так палючо.
    Жоржини зів"ядають...
    Сіть павуча.

    Рядно.
    Квасоля.
    Пришерхає сонях...
    Кричати гуси вчать, мовчати - Соня.


    2014


    Рейтинги: Народний -- (5.77) | "Майстерень" -- (5.89)
    Коментарі: (1)


  47. Світлана Майя Залізняк - [ 2014.08.28 13:43 ]
    Манівці

    Тепер свободонька розлога.
    Шукай панів і панацей.
    Сідай на круп єдинорога -
    І часником...
    І чебрецем...

    Судилось пінно ошаліти.
    Лети за конус-терикон.
    Десь там пустелі, чорні діти,
    У тіні лип Армагеддон.

    Ніхто нікому і нічого...
    Ні скиб, ні віршів, ні ножів.
    Була одна грузька дорога.
    Грядуть... елітні бліндажі.


    2014


    Рейтинги: Народний -- (5.77) | "Майстерень" -- (5.89)
    Коментарі: (1)


  48. Іван Гентош - [ 2014.08.28 12:13 ]
    Світе, подивися правді в очі…
    Світе, подивися правді в очі –
    Звір напав на нас, іде війна!
    Ми наш вибір боронити хочем,
    Та сильніший нині сатана.

    Править бал – криваві злодіяння,
    Без личини вже – у всій “красі”.
    Хижаку потрібні умовляння?
    Чом не втихомиримо усі?

    В небеса ідуть Герої наші…
    Хто Ведмедю вкаже місце – Стій!
    Ну а ви – всміхаєтеся Раші?
    Скільки можна потурати їй?

    Безконечні заклики, дебати –
    То з гранати вирване кільце!
    Скільки можна в толерантність грати –
    Помагати зберегти “лице”?

    Та нема давно лиця у звіра –
    Є захланний і бездушний спрут!
    А у нас живе надія й віра –
    Ми за вас також воюєм тут!

    Пахне воля кров’ю і димами…
    Як слова молитви в неба вись –
    Світе, докажи, що ти із нами,
    Швидше правді в очі подивись!


    28.08.2014


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.58) | "Майстерень" 5.5 (5.79)
    Коментарі: (24)


  49. Устимко Яна - [ 2014.08.28 11:09 ]
    **
    місячна дорога через озеро
    палахкоче вогниками свіч
    ми на той бік звуки літа возимо
    там де осінь витопила піч

    де парує сном і кукурудзою
    де поволі хрипне очерет
    музику на 3 іржаві ґудзики
    кожен з нас небавом обере


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (16)


  50. Ігор Шоха - [ 2014.08.28 11:28 ]
    Ностальжі без адреси
                   І
    Існує нібито сім’я.
    Усі далеко і високо...
    А як буває одиноко,
    я згадую:
                  – Це ти?
                                – Це я!

    І в цьому істина проста.
    Звела нас доля на години
    і залишила
                         ...роковини
    і ледь опалені уста.

    І цілий рік – рука в руці,
    коли у лічені секунди
    ми дихали на повні груди.

    І погляд вічності в кінці.
    І як русалки у ріці,
    тебе ніколи вже не буде.

                   ІІ
    За ланню не полює Артеміда
    і Аталанту не жене Актей.
    Данайцями забута Енеїда,
    у Пенелопи – милий не Еней.

    У віщі сни являється Медуза...
    Але ніколи не явилась ти
    як інколи повинні давні друзі
    луною не почутого прости.

    Нічого проти вічності не маю.
    Але не уявляю на землі
    оази у пустелі, у імлі,
    що краща від існуючого раю.

    І як у пеклі, серед ночі, часом,
    ота Горгона...
    – Господи, боронь, –
    і, як ласо, охоплює щоразу,
    і опікає душу, як вогонь.

    Але у діалозі мало дива:
    – Ти хто?
              – А ти?
                   – Я вічності зима.
    Її і заглушити неможливо,
    але і чути сил уже нема.

    І приступом глухої ностальгії
    охоплює забуте почуття...
    Але туди немає вороття.

    І туманіють силуети мрії –
    у юності утрачені надії,
    у вічності украдене життя.

                                  2014


    Рейтинги: Народний -- (5.56) | "Майстерень" -- (5.91)
    Коментарі: (4)



  51. Сторінки: 1   ...   703   704   705   706   707   708   709   710   711   ...   1806