ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

хома дідим
2026.10.04 23:02
вітрисько вщух
запала тиша
мов стороння дивна
поети люблять тишу
як-от звук
а ще негоду і свободу
в риму
бо приязне

Мирон Шагало
2026.10.04 21:27
Незбагненна таємниця,
ти і правда, й небилиця.
Сум у снах,
сміх в очах —
лиця, лиця, лиця, лиця.

Різнолика таємниця,
тут оса, а там — вже киця.

Володимир Бойко
2026.10.04 21:12
Заблукали в фіордах Норвегії
Футболісти варшавської «Легії».
Переплутали все
На шляху до Тромсе –
Тьмарить розум природа Норвегії.

У колишній Чехословаччині
Було все до кінця передбачено.

Вячеслав Руденко
2026.10.04 18:40
Марно думкою здіймаю
Вогке кволої бджоли.
Незручні та незугарні
З матіоли постоли.

Сік нектару — незборимий
У відрі на дні добра.
Дно на око — невловиме,

Євген Федчук
2026.10.04 15:23
Як піднявся Хмель і крикнув, що пора настала,
Україна тої ж миті уся запалала.
І козаки, і селяни за зброю взялися.
Пани-ляхи з України в страху подалися.
Жовті, Корсунь і Пилявці наснаги додали.
Вже й литвини не стерпіли, зброю в руки взяли.
Покоза

Борис Костиря
2026.10.04 13:03
Танцюючий блазень прийшов потішати
Холодну, жорстоку, неситу юрбу.
Прийшов у дранті і лахмітті, не в шатах.
Усмішка крива вперезала судьбу.

До кого промовить танцюючий блазень?
Він бачить байдужість і ницість в очах.
Навряд чи це хворе суспільство

Тетяна Левицька
2026.10.04 10:54
В юрбі знайти його не можу,
У інтернетних чатах теж.
Скажи мені, далекий Боже,
Де віднайти могильний хрест?
Можливо, син спочив у гаю
Чи на заплавині ріки?
Я полечу і позбираю
Його стражденні кісточки.

Віктор Кучерук
2026.10.04 07:14
Ключ журавлиний у небі курличе,
Мов за собою гукає мене
В край, де в озерах життя таємниче
Обігріває світіння ясне.
Там невідомо нічого про осінь
І не буває ніколи зими, -
Звідти весною тепло нам приносить
Птаство, якому радіємо ми.

хома дідим
2026.10.03 22:37
ось побіжний віршик
зліплений експромтом
без використання
інструментів ші
щось подібне пишуть
радше у вівторок
тексти для суботи
вишуканіші

Артур Курдіновський
2026.10.03 20:45
Прожилки в листочках - неначе дієзи,
Що літо палке підняли на пів тону.
По-іншому дихає осінь червона,
Замовкли фокстроти. Звучать полонези.

Високі тополі, тендітні берези
Приміряли зрілості жовту корону.
Прожилки в листочках - неначе дієзи,

Катерина Савельєва
2026.10.03 17:05
Ховаючи свої веснянi роси,
Блукаючи у лабiринтi сну,
Душа губила свої довгi коси
I випадково вiднайшла луну.

Гудуть навколо голосами оси
Та свою ложку меду облизну.
З усiх сторiн летять чутки, доноси

Борис Костиря
2026.10.03 13:57
Коли ж відбудеться отой стрибок,
Що рівновагу зірве і порушить?
Розплутається бісівський клубок,
І розвінчається мораль дворушна.
Замість мистецтва ницість і лубок
Панують, наче пісня дроворуба.

Пишу, пишу життя, немов роман,

Іван Потьомкін
2026.10.03 13:29
Одна хмара – за Йордан,
Друга на Єгипет.
Хай і сусідським деревам
Буде що напитись.
Хай і в них росте трава
Тричі на покоси...
Господь Бог не забува
Хто помочі просить.

С М
2026.10.03 12:50
як у дитини печалі дрібні
усе, що захочеш, я куплю тобі
грай кокетку, та знай мила все ж
між рук мені, легко, не утечеш
навіть коні не відтягнуть мене
шалені коні не відтягнуть мене

я помічав твій біль неясний

Тетяна Левицька
2026.10.03 12:33
Рядки лягають на папір
легким курсивом,
творю з думок чутливий вірш
у ніч вразливу.
Заповнюю шрифтами лист,
тло порожнечі —
цвяхами у блокнот вп'ялись
сюжети речень.

Мирон Шагало
2026.10.03 09:42
Вже тиша в саду цвіткунами сюрчить,
в павутинці сріблястій — зупинена мить,
вже втому шепоче вечірня зоря
і мене милота обіймає твоя.

А завтра вже бабине літо — привіт! —
буйнобарвного світла крізь місто політ.
І знов ми відчиним для казки вікно,

Віктор Кучерук
2026.10.03 06:17
Давай поговоримо чесно і щиро
Про те, що найбільше хвилює обох:
Чому в дні прийдешні втрачаємо віру
І де у мовчанні ховається Бог?
Можливо, Всевишній втомився від криків
Та наших шалених і злих молитов, -
Чи, може, не бачить крізь темряву віку
Тих

Артур Курдіновський
2026.10.03 00:51
Ми одне від одного далеко.
Сон змінився на ранковий крах.
Ти очолюєш бібліотеку
Кращу за усі - на Небесах.

Дивиться на місто біла хмара,
І спостерігає добрий Бог,
Як старанно пишеш формуляри

В Горова Леся
2026.10.02 21:55
Ще не торкнула сивина осіння
Брюнета-осокора темних скронь ,
Рудої вільхи не горить вогонь
І соковиті під вербою тіні.
Смиренне у прощальнім омовінні
Росою, що тримається до півдня,
Стихає літо в царині осонь.

хома дідим
2026.10.02 21:13
гуляє вася
пожувавши тирси
а що ото лишається робити
йому
життя зужита пісня
звісна
слова ті й самі із тих самих літер
він випив би

Ольга Садкова
2026.10.02 20:19
У садочку світлячки
сяють, ніби зірочки.

Я їх кілька вніс у хату.
«Подивись, — гукаю, — тату!»

А у жменьці лиш жучки.
Де поділись світлячки?

Вячеслав Руденко
2026.10.02 16:50
Оброблений канвою золотою,
Тримав він лише тишу до пори,
У зорях марився корою під горою,
Здіймаючись у церкві на хори!

У норові доконаних івентів,
Де попід небом парить Кант нудний,
Облудний розум пестив компліментом,

Борис Костиря
2026.10.02 13:39
Я відчуваю борг святий, несплатний
Перед полями і перед людьми.
Я - ніби лицар у залізних латах,
Вкриваю вічність сильними грудьми.
Я світові явлю слова закриті,
Слова, заховані у тайниках,
Слова, що небесами оповиті
Там, де ширяє нескоримий птах.

Тетяна Левицька
2026.10.02 10:34
Не знаю, чи кохав мене завжди,
чи розважався у жазі нестримній,
спиваючи із губ моїх меди,
солодкі, наче ночі лебедині.
Напевно, хто б там що не говорив,
для тебе я була палким натхненням,
веселкою посеред теплих злив,
п'янким дурманом, сло

Віктор Кучерук
2026.10.02 06:11
В життєвім ломбарді припали вже пилом
Залишені мною фрагменти надій,
Які нещодавно служили вітрилом
Для судна, що згинуло в гущі подій.
Десь там, під водою, і компас, і карта,
І пляшка зелена сухого вина, -
Утрачене мною чогось, певно, варте,
Коли

хома дідим
2026.10.01 23:54
осяяно вітражний
фірмовий день осінній
оспіваний у римах
стрункіших за мої
засипаний плодами
а поруч – все у квітах
яких ти не купляєш
і я так само ні

С М
2026.10.01 22:54
Частина I: Принц Руперт Пробуджується(0:00–4:31)

Прощавайте, дзвони майстра храму
Його кіоск і чорний кмин
Ґречність вибраного слова
Едем обіцяний
Принц Руперт при скляних сльозах
Шафран шабат кров із повік

Іван Потьомкін
2026.10.01 21:39
Прощай, Росіє! Хай буде це назавше,
Аби твоє буття зійшло на небуття.
Прощай і без прощення йди у міфологію,
Аби Вкраїна й світ тебе забули назавжди.
Нам буде з ким розмовлять по-людськи:
Народів тьми і тьми, зневажених тобою,
Уже готують словники

Світлана Пирогова
2026.10.01 20:31
Бринить над яром тиша десь далеко.
Вже обрій золотить тополі.
Осінній відчуваю солод,
Хоч морок проростає ледве-ледве.

Воркують сині, вайлуваті тіні.
І чути ніжність слів доречних,
І сутінки схилились ґречно.

Володимир Бойко
2026.10.01 19:48
Москалям на вулкані Камчатки
Закортіло пограти у «прятки».
Хто хутчіше стрибав,
Булькнув в лаву й пропав
Й не паскудить терени Камчатки.

На КП на кордоні Хорватії
Запровадили тест з демократії.

Євген Федчук
2026.10.01 19:09
Коли упхались в Україну москалі,
Її скорити дуже швидко захотіли,
Але по пиці тільки добре ухопили,
Стаючи добривом чужої їм землі,
Знайшлось не так багато світових країн,
Які б відкрито москалям допомагали,
Солдат і зброю їм у поміч посилали.
І се

Артур Курдіновський
2026.10.01 16:23
Я вип'ю келих осені гіркої,
Пізнаючи таємну благодать.
Ми так і не зустрілися з тобою...
Хіба що листям неживим загою
Безглузді мрії, що в мені болять.

Я осушу цей келих. Вмить порветься
Чекань моїх натягнута струна.

Борис Костиря
2026.10.01 14:52
Води ніколи не нап'єшся
З криниці чистої сльози.
Не зіграна на сцені п'єса.
Надірваний фагот грози.

Ти не пізнаєш цю криницю,
Її глибини, таїну.
Ідеї епохальні й ниці

Тетяна Левицька
2026.10.01 12:46
Захлинаюся зболеним віршем —
у сутемряві місяця німб.
Задивляюся в небо частіше,
щоб побачити Бога у нім.

Та пітьма затуляє Світило,
сіллю вкрила чумацький мій шлях.
Я колись божевільно любила

В Горова Леся
2026.10.01 07:56
Спокійне сонце з неба волошкового
Тепло зливає до мілкого полудня.
Та не встигає вщент його наповнити,
Як тінь густа бджолині крила сковує,
В омані дня, що обернулась холодом.

Зніміння пересилити чи станеться
В погожім завтра тихооксамитовім,

Віктор Кучерук
2026.10.01 06:52
Солодкувато-пряний запах
Осінніх трав уже повсюди, -
Мов дух згасання причалапав
І в тьмяній тиші звично блудить.
Зашарудять пожовклі трави
І стихнуть зразу в безгомінні, -
Лише не меншає тіснява
Холодних запахів осінніх.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори на сторінці:

Ольга Береза
2026.09.08

Ярина Діброва
2026.08.07

Анастасія Ехо
2026.08.01

Фел Ходак
2026.07.22

Ольга Садкова
2026.07.18

Анна Марчук
2026.07.12

Паб Лімерик
2026.07.12






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




 
 
Поезія


  1. Серго Сокольник - [ 2014.10.26 00:57 ]
    Ночь любви в поле (16+)

    Ночь любви в поле ( 16+ )

    Эта дивная ночь так тревожно-сладка...
    Несозревшая рожь шелестит у виска...
    Мы с тобою лежим да на грешной земле,
    И любовь нам двоим дарят звезды во мгле...

    Было таинство дня, и вечерний закат...
    И безумство огня, словно пламенный ад...
    Охладила порыв вездесущая мгла....
    Ты коснулась меня... Словно в душу вошла...

    Мы нагие лежим да на поле ржаном...
    Я в тебе недвижим... И движим... А потом
    За разрывом-травой потянулась рука,
    И дрожит свет ночной, словно жилка виска...

    адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=479572
    рубрика: Лирика любви
    дата поступления 15.02.2014
    автор: Сокольник


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  2. Серго Сокольник - [ 2014.10.25 23:45 ]
    Пізнання жінки. Наукове дослідження (16+)
    Пізнання жінки ( наукове дослідження 16+ )

    Жінко- що ти є? Серденько моє,
    Розкажи на запитання, що життя дає,
    Хто ж ти- каламуть?... Чи рухлива ртуть?
    Так же ж бажано пізнати всю жіночу суть...

    Броунівський рух?.. Парфумерний дух?..
    Мушля равлика підкаже- приклади до вух...
    Це жіноче тіло без кінця грішило...
    Все ж я знаюсь на цій справі-неодмінний нюх.

    От цнотлива ця. Дивишся- вівця...
    А приділиш їй увагу- затріпоче вся...
    Річки беріжки- ніжки дві стрункі...
    Камінь шалу у вологе- теми, ще й які...

    Твій кохання шал- пара чи душа?
    Ти створіння ентропії- хаосу межа.
    У кохання ти наведеш мости,
    І нараз щасливим шлюбом зможеш розвести...

    Чи дитя, чи мати- як тебе пізнати?
    Цю оголеність чутливу прикривають шати
    Правди і брехні... Розкажи мені
    Ти секрети ці жіночі... Ні? -Ідемо спати!..

    адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=479768
    рубрика: Лірика кохання
    дата поступления 16.02.2014
    автор: Сокольник


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  3. Серго Сокольник - [ 2014.10.25 23:54 ]
    Забавы юности (16+)
    Забавы юности ( 16+ )

    Над землею солнышко ласково смеется.
    На поляне девушка парню отдается...
    Вся одежда сброшена, и в траве густой
    Озорные, голые, двое- мы с тобой.

    Неглубокой речки берег не изрыт...
    Позабыт навечно, котелок кипит...
    Слилось тело с телом, юности задор!
    Мы дровишки дружбы да в любви костер

    Все себе бросаем в упоеньи дня...
    -Ляг ко мне нагая! Поцелуй меня!
    -Дай, тебя за руку отведу к воде...
    Ты желанья муку ощути везде...

    Встали, искупались, в воду занырнув,
    И опять упали, в счастье утонув,
    В луговые травы берега реки...
    Юности забавы...Как же вы сладки!..

    адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=478776
    рубрика: Лирика любви
    дата поступления 11.02.2014
    автор: Сокольник


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  4. Серго Сокольник - [ 2014.10.25 23:44 ]
    Рабиня (16+)
    Рабиня ( 16+ )

    У залі, де віск, мов сльоза, омиває свічки,
    Оголена вся, білотіла, цнотлива Рабиня,
    Присвяту Господарю, ніжний танок, залюбки
    Для мене ти з шалом коханки виконуєш нині.

    Тобі ці жорстокі світи непотрібні були,
    Навіщо холодна потреба буремної волі?
    Кайдани, тоненькі і ніжні, намистом лягли
    На шию, і тіло стікає бажаннями. Доля

    Твоя не у тому, щоб шмата черствого шукать,
    Втішаючись думкою, що от одірвешся, вскочиш,
    Та підеш від мене... Як гарно в таночку кружлять
    З таким відчуттям, що для мене ти створена. Ночі

    Наповнені трунком п"янким поцілунків. Грудей
    Тих подихів ніжних, і лона вологого шалу...
    В неволі солодкій щасливіша серед людей-
    Уява не висвітлить наших "Пирів Валтасара"...

    адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=476992
    рубрика: Лірика кохання
    дата поступления 04.02.2014
    автор: Сокольник


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  5. Серго Сокольник - [ 2014.10.25 23:23 ]
    Ироничный вопрос (16+)
    Ироничный вопрос ( 16+ )

    Скажи, ну когда ты наелась любви?
    Ленивы и вялы движенья твои,
    Прохладного тела холодный ожог,
    И "вялотекущи" движения ног.

    Ленива прохлада твоих поцелуев,
    Живот не дрожит в предвкушении страсти...
    Под "телик" лежишь ты без жара в крови...
    Когда ты успела наесться любви?

    Так сельский, откормленный гостем котяра
    Всю ночь от еды не отходит угара.
    Он "Вискасом" пузо набьет до ушей,
    И ловит мышей... И не ловит мышей...

    адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=468267
    рубрика: Лирика любви
    дата поступления 25.12.2013
    автор: Сокольник


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  6. Серго Сокольник - [ 2014.10.25 23:18 ]
    Вівця та Вовк. Прадавня дуже притча
    Вівця та Вовк. Прадавня дуже притча

    В Прадавній Греції здавна
    Філософи писали притчі.
    Сподобалась мені одна...
    Оця... Жіночо-чоловіча...

    ...Струнка Овечка молода
    Раз Вовка хижого зустріла,
    І ну тікати, бо шкода,
    Як в пащі згине юне тіло.

    Та все кричала на ходу-
    Рятуйте! Ме... Рятуйте! Мамо!..
    І от, на щастя чи біду,
    Забігла в огорожу храму.

    Спинився Вовк. В святі місця
    Йому дорога перекрита.
    Промовив він- Моя Вівця!
    Одначе будеш ти убита.

    Якщо не з"їм, то жрець тебе
    Хоч як, та принесе у жертву!
    Відповіла Вівця на те-
    Усе одно мені, де вмерти!

    Їй Вовк- Який меркантилізм!
    Яка вузька в Вас точка зору!
    Вам все одно, та не мені-
    Я їсти хочу, як на горе!..





    адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=497369
    рубрика: Байка
    дата поступления 07.05.2014
    автор: Сокольник


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  7. Серго Сокольник - [ 2014.10.25 23:52 ]
    Агрессивная тупость
    Агрессивная тупость ( ликующим )

    Вы играли словами,
    Тупо веря в награду в Раю.
    Вы махали флажками,
    Агрессивно шагая в строю.

    Звездам верили глупо.
    Дождались. У дверей грянул гром.
    Агрессивная тупость,
    Как змея, заползает в ваш дом.

    Агрессивная тупость-
    Теперь вне тебя вам не жить.
    Агрессивная тупость-
    Что можешь ты им предложить?

    Черно-белости мира
    Своего в разноцветьи миров?
    Сожжены все клавиры-
    Пусть свирепствует скрип сапогов!

    Агрессивная тупость-
    Все в колоннах, в шеренгах, в строю.
    Агрессивная тупость-
    Всем диктуешь ты волю свою,

    Эту волю неволи,
    Безголовой толпы сладкий грех,
    И бездарные роли,
    И одна ты решаешь за всех.

    Агрессивная тупость-
    И восстал Кривоногий Кумир.
    Агрессивная тупость-
    Что ты можешь подать в этот мир?

    Полусдавленный гений,
    В час, когда все решают скоты?
    И талантов, и мнений
    Молчаливо закрытые рты?

    Агрессивная тупость-
    Этот выбор для вас- приговор.
    Агрессивная тупость-
    И свободу похитил не вор.

    Это сами свободу
    Променяли себе без затей
    На бесправья породу,
    Обрекая проклятьем детей.

    адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=489297
    рубрика: Лирика
    дата поступления 31.03.2014
    автор: Сокольник


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  8. Серго Сокольник - [ 2014.10.25 23:43 ]
    Заздрісники. Така собі прадавня притча
    Заздрісники. Така собі прадавня притча

    Великий стародавній Бог
    Раз вирішив порозважатись.
    Заздрісників одразу двох
    Призвав, і став пропонувати-

    Просіть, що хочеться кому!
    Не забувайте лиш одного-
    Я рівно вдвічі дам тому
    Хто другим буде. Слово Бога

    Міцніше сталі. Тут-таки
    Заздрісники давай гадати,
    Що попросити, допоки
    Від заздрощів не постраждати.

    От каже зрештою один-
    Мій Боже! Вибий мені око!
    Замисливсь Бог... Питає він-
    Навіщо дурість ця жорстока?

    Ага- сміється заздрісник-
    Хоч від цього зазнаю болі,
    Та втішусь, іншому коли
    Повибиваєш ти обоє!


    адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=497316
    рубрика: Байка
    дата поступления 07.05.2014
    автор: Сокольник


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  9. Серго Сокольник - [ 2014.10.25 23:06 ]
    Сомнения
    Сомнения

    Мы по темному лесу-
    Как по отчему дому.
    И знакомы все бесы.
    И все страхи знакомы.

    Нам не спрятаться, скрыться
    От минувших напастей.
    И нельзя изумиться
    Неожиданно счастью.

    За любовью порою
    Нелюбовь не видна,
    Словно яд, растворенный
    При наливе вина.

    Этот лес- неизменен.
    Этот лес- наши души.
    Искушенный сомненьем,
    Голос сердца послушай-

    Как загадано в Книге,
    Все исполнено будет
    Искаженьем интриги
    От несыгранных судеб.

    адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=490453
    рубрика: Философская лирика
    дата поступления 05.04.2014
    автор: Сокольник


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  10. Серго Сокольник - [ 2014.10.25 23:14 ]
    Вуж та Чапель. Байка
    Вуж та Чапель (Байка. Таке ви ще не читали)

    Хитрющий- прехитрющий Вуж
    Схотів, пролізши крізь болото,
    Залізти в хату, та чимдуж
    Затято взятись до роботи-

    Перекусати хазяїв,
    Наїстись сала у коморі,
    Спалити наостанок хлів...
    Коротше, наробити горя.

    Та поки дурень радо ліз,
    Від щастя закотивши очі,
    Під"ївся Чапель- довгий ніс,
    Його сковтнувши серед ночі.

    Мабуть, прийшов мені гаплик-
    Подумав Вуж, та все ж поліз
    Поміж кишками до сідниць,
    Щоб вилізти, неначе Глист.

    Та файний Чапель- мудрагель
    (як довгий ніс, то й довгий розум!)
    Сідниці деревом підпер-
    А ну, вилазь, якщо ти в змозі!

    Так лазив Вуж, туди- сюди,
    Аж поки весь перетравився.
    І тільки бачили Глисти,
    Як Вуж дурний занапастився.
    ....... ....... ....... .......
    Побачить можем паралель-
    Коли в чужу залазять хату,
    То цих непроханих гостей
    Назад не можна випускати!


    адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=494760
    рубрика: Байка
    дата поступления 24.04.2014
    автор: Сокольник


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  11. Ігор Шоха - [ 2014.10.25 21:10 ]
    Холодна «булава» Росії
    У Раші фаза бойні, бучі і руїни.
    Чечня і Сомалі виходять у тираж.
    Для зручності взяли: сусідню Україну,
    тупий ажіотаж і куций епатаж.

    Але ось-ось – зима і буде фаза сплячки.
    Бодай Мишко-прем’єр нап’ється і засне,
    і буде ссати лапу гідра нетерплячки
    і отоді зима уже не омине.

    І поки ще вітри дрімають на осонні,
    зальотний буревій і медом не корми,
    а дай води Дніпра і паші оболоні
    у пащу сe la vie суворої зими.

    І обнімає жах інформаційний простір.
    Усіх своїх собак, і всю чужу вину
    навішує бабай на «йолку» ще одну.
    І голий листопад веде його у гості
    у віхолу боїв, у затяжну війну.

    Новоросія є, а Україна «лишня» –
    така програма дій новітнього совка.
    І вигідно, коли закони, наче дишло,
    і Раду обійме родина кунака.

    І Віче не чутно, і завивають гусла.
    У «генія війни» найвищий гонорар.
    Осінні ручаї у поетичних руслах
    бурульками лягли на мерзлий тротуар.

    Примара Вована обшарює обійстя.
    Незвані посланці обрубують кінці.
    Росії все не те – по назві українське,
    хіба що «булава» і у її руці.

    Обзавелась рідня джентльменами удачі,
    і не на порожняк орудує Донбас.
    Всі на одне лице у кожній передачі,
    і «денгі дай вперёд», і «перекроємъ ґаз».

    І тіпає озноб усю «сім’ю» народів.
    Ще не варили щі, а видно вже Москву* –
    оскомина така, що щелепи порву**.

    Гуляють у саду, крадуть – у огороді.
    І не бере ніяк ебола кукловодів.
    Росія підняла над світом булаву.

                                  10.2014


    Рейтинги: Народний -- (5.57) | "Майстерень" -- (5.93)
    Коментарі: (3)


  12. Валентина Попелюшка - [ 2014.10.25 17:24 ]
    У дитячому садочку
    У дитячому садочку
    Затишне подвір'ячко,
    Там гуляють в холодочку
    Дітки з групи "Зірочка".

    Їм щодня читає казку
    Юлія Євгенівна.
    Вже про "дякую" й "будь-ласка"
    Знають юні генії.

    Вчить читати, малювати
    Ната Олександрівна,
    Зацікавлені малята
    По дитинству мандрами.

    Висипається пісочком
    Перших рочків мірочка,
    І ростуть, немов грибочки
    Дітки з групи "Зірочка".


    Рейтинги: Народний -- (5.52) | "Майстерень" -- (5.54)
    Коментарі: (12)


  13. Іван Гентош - [ 2014.10.25 17:00 ]
    Майбутнім депутатам
    У нас політика багатих?
    Народ – пішак у вашій грі?
    Ми лиш потрібні “вибирати”,
    А далі – якось ви одні?

    І знову – “рóзпили” і гроші,
    І знов, як помело, язик?
    Народ потéрпить – він хороший?
    Вже більш як двадцять років – звик?

    Білбордів густо, як у плавнях,
    І нудить від політреклам…
    Ви рветесь у “мужі державні” –
    Так прагнете служити нам!

    Отак би кожному кортіло
    Не за мандат боротись, ні!
    Життя віддати, душу й тіло
    Там – на АТО в святій борні!

    По виборах всміхнутись сито –
    Не вийде, браття, час не той!
    Народ воскрес – його не вбито,
    Встає з колін – бо він Герой!

    Щоб не набралась гніву хмара
    Ви зрозумійте накінець –
    Народ віднині не отара
    Лякливих стрижених овець!

    Хто прóйде – мусить пам’ятати:
    Для нього кожен день живи!
    Тримайся, брате-депутате –
    Час засукати рукави!


    25.10.2014


    Рейтинги: Народний -- (5.58) | "Майстерень" -- (5.79)
    Коментарі: (17)


  14. Ігор Шоха - [ 2014.10.25 16:46 ]
    Придибенція Боніфація
    Аварія? Війна? У Швеції – тривога.
    Чорнобилем пашить підводна «булава».
    Іде через Гольфстрім Донбасу допомога.
    – У нас усе о’кей! – передає Москва.

    Не визнає Ла-ла, що, наче кіт, нашкодив,
    і оніміло теле-радіо, але
    поширює ефір овації народу
    і аплодує світ, – оле-оле-оле!

    Але у еФеСБе по горло є роботи.
    Засмоктує «Біду», а Врунгель* – у Кремлі.
    І радіоефір у Рашії не проти,
    що діють у льоду пірати Сомалі.

    Передається SOS – така радіограма.
    У шефа є прийом на цей сигнал біди:
    – Маркіза! Всё о’кей!
    А далі – телеграма:
    – Стояти до кінця або і назавжди...
    Занурюйтесь у мул чи заривайтесь,
    а головне – живими не здавайтесь,
    якщо уже нема повітря і води…

    І екіпаж до подвигу готовий.
    Усе одно усім – не знести голови…
    І капітан «Побєди» рапортує, «стоя»,
    що лежачи на дні, загине під вагою
    не ядерної, а тяжкої булави.

    А карли у Кремлі і щирі, і відверті.
    Двосотенний баласт занурили у мул…
    Пішли усі у рай. А там у караул
    і рапорт подадуть: «Ты чё не знаєшь, Петя,
    мы вытащили всё – и водку, и ракеты,
    а экипаж «Беды» «узял и утонул»**.

                                  10.2014


    Рейтинги: Народний -- (5.57) | "Майстерень" -- (5.93)
    Коментарі: (4)


  15. Любов Соловей - [ 2014.10.25 14:04 ]
    Я до тебе прийду
    Я до тебе в землянку прийду,
    Я в окопі тебе накрию.
    Де б не був ти, тебе знайду,
    Подарую любов, надію.

    Я загляну у очі твої
    Обійму тебе ніжно, пестливо.
    Мій солдате, герою війни,
    Наша зустріч - це справжнє диво.

    Я тобі прошепчу всі слова,
    Про які ти марив ночами.
    В серці в тебе любов ожива
    До дружини, дітей, до мами.

    Хай скінчиться прокляття війни,
    Підлий ворог згине до ранку.
    Тільки наша любов і сини
    Будуть з нами навік до останку.

    В нас попереду ціле життя.
    Я про нього ночами мрію.
    Жах війни відійде в небуття.
    Маю в серці таку надію.

    2014 р.


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0) | Самооцінка 5
    Прокоментувати:


  16. Галина Михайлик - [ 2014.10.25 14:55 ]
    Прозріння
    А я собі ось тут – в садочку фей
    ходжу поміж гортензій, руж і лілій.
    І соловей, бельканто корифей,
    милує-пестить забуттям у співі…

    Жасмину і меліси дрібку - в чай,
    туди ж іще – гібіскусу й волошки…
    Гарячі пиріжки, вощина… Рай!
    Свічник, перо, ряднина, срібні ложки,
    горожа кришталева доокіл -
    непроникнá, висока і заперта.

    Ураз – осколки!.. Вибухи світів…
    Прозріння: шлях... і я на ньому – Герда!..

    24.10.2014


    Рейтинги: Народний -- (5.64) | "Майстерень" -- (5.79)
    Коментарі: (24)


  17. Серго Сокольник - [ 2014.10.25 14:33 ]
    Минута встречи
    Минута встречи

    В эпоху, когда рушатся миры,
    И мера жизни слишком коротка,
    И на пороге чУмные пиры,
    Минута встречи- как же ты сладка!..

    И ожиданье встречи сквозь тебя
    Пройдет, как "дней связующая нить",
    И из последних сил крепишь себя
    Желанием единственным- дожить.

    Дожить, чтоб из протянутой руки
    Испить любви короткой звездопада.
    Мы наших тел сплетенные венки
    Наденем друг на друга, как награду

    За все, за все, что испытали мы
    Идя дорогою тернистой к этой цели.
    Она, как свет среди кромешной тьмы-
    Для этого мы только уцелели.

    адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=481505
    рубрика: Лирика любви
    дата поступления 24.02.2014
    автор: Сокольник


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  18. Серго Сокольник - [ 2014.10.25 14:48 ]
    Відьма. Спокута. Поміж часів
    Відьма. Спокута. Поміж часів.

    Ти ходила нічними ярами
    В Чарі Дійства прогоркло-солоній,
    І нічні наполохані трави
    Лоскотали оголене лоно...

    Ти літала нічними містами
    І кропила їх кров"ю сердець,
    Щоб в пожежних вогнях вихорАми
    Легковірність звести нанівець...

    І у шалі пізнань ексцентричних
    Ніч, торкнувши тебе, тріпотіла,
    Наче подруга зваб еротичних,
    Обійнявши оголене тіло...

    Ці знання, що від Темряви Ночі,
    Від закритої іншому Брами,
    Жаром вогнища жалять охоче...
    Закрутились на тілі цепами...

    Час не той... І не та нині Ера,
    Щоб у клубах гламурно "світитись"...
    Середвіччя примхлива Химера-
    Доведеться за все розплатитись...

    І "бомонду" образи відчуєш...
    І плебейське шипіння незгодних...
    І Епоха Майбутня парує.
    І "зіркове" те вогнище модне.

    Тільки раз. За долоню узявшись,
    Ту, що нею ти Коло обводиш,
    Мов на подіум стрімко піднявшись,
    Ти, як Зірка, на вогнище сходиш.

    Ти вся гола стоїш перед ними...
    Вже вогонь доторкнувся до тіла...
    Тільки раз у житті є хвилини...
    Це-твоє. Ти сама так схотіла.

    Лине крик твій останній, мов пісня...
    У Майбутнє Рука волохата
    Душу тягне, в Минулім завислу...
    Жменя попелу. Стомленість ката...





    адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=525681
    рубрика: Лірика
    дата поступления 25.09.2014
    автор: Сокольник


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  19. Серго Сокольник - [ 2014.10.25 13:42 ]
    Ніч у готелі (16+)
    Ніч у готелі ( 16+ )

    Ми танемо в томному мороці.
    Ми злилися двоє в одне.
    В скуйовджених локонів порослі
    Обличчям покрила мене

    Ти, в вигині ніжного, спраглого,
    Чарівного тіла лежиш,
    І в місячну повінь одягнута,
    Уся від бажання тремтиш.

    Чарівно, і солодко, солодко
    Я тіло твоє обійму,
    І, в шалі від доторку голого,
    Беззахисно-палко візьму.

    Яка ж ти красива, коханочко!..
    Венерою на полотні
    Ти сяєш від ночі до раночку,
    Коли віддаєшся мені...

    На справі кохання ми знаємось,
    І в подиху коко шанель
    Так лагідно нам усміхається
    Старий таємничий готель...



    адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=485587
    рубрика: Лірика кохання
    дата поступления 14.03.2014
    автор: Сокольник


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  20. Серго Сокольник - [ 2014.10.25 13:33 ]
    Мы не знакомы (16+)
    Мы не знакомы ( 16+ )

    Мы не знакомы. Я не помню
    Ни цвета глаз, ни вкуса губ.
    Стриптиз передо мной исполнив,
    Ни платьев цвет, ни мягкость шуб
    Мне не почувствовать, не видеть
    Прохладной тела белизны...
    Мне Вас изменой не обидеть
    В несмелом трепете весны.
    Я не познаю, как несмело,
    Остатки гордости храня,
    Мне подарив нагое тело,
    Вы вся, надевшись на меня
    В любовном сладостном дурмане,
    Себя пронзив стрелой любви,
    Мне отдадитесь. Сам я ранен
    Мечтой... Не ранен. Се ля ви...
    Из непреложенных усилий,
    Фантазий, не осуществив
    Своих желаний, Вы незримы,
    Как домик карточный сложив,
    Своим мечтаньям потакая.
    Мы не знакомы. Я поник.
    Порыв желаний истекает,
    Как влагу поглотил родник.
    Вы не приложите усилий
    Ко встрече. Но порой ночной,
    Явившись в звезд небесной сини,
    Во снах Вы будете со мной,
    Пройдя прохладой темных комнат...
    И я готов Вам обещать-
    Я Вас не помня буду помнить...
    Не зная буду познавать...

    адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=485803
    рубрика: Лирика любви
    дата поступления 15.03.2014
    автор: Сокольник


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  21. Серго Сокольник - [ 2014.10.25 13:47 ]
    Капля ртути
    Капля ртути

    Каплей ртути легла ты на чью-то ладонь...
    Капля ртути... Ее удержать ты попробуй...
    Ты в сверканьи ее ядовитом не тронь.
    Но ронять погоди, поиграй с ней немного...

    Так ярка... Так подвижна... Как отблеск луны
    Отражен в этом взгляде, игриво- холодном...
    Ты прохладой зовешь в эротичные сны,
    Оставаясь при том отрешенно- свободной...

    Капля ртути... Красой неживою своей
    Ты играешь судьбою желанья живого...
    Не стекай по ладони! Останься на ней!
    Капля ртути... Ты ядом отравишь любого!..

    адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=513177
    рубрика: Лирика любви
    дата поступления 24.07.2014
    автор: Сокольник


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  22. Серго Сокольник - [ 2014.10.25 13:47 ]
    Ще кохай
    Ще кохай!. .

    Ще кохай мене! Ще кохай,
    Поки небо розкидало зорі!
    Не віддай мене! Не віддай
    На самотністю перчене горе.

    Поки час іще, поки час
    Наш не вийшов- цілуй, кохана!..
    Поміж нас уже, поміж нас
    Причаїлась розлуки рана...

    Забери мене, забери!..
    Зацілуй, закохай до ранку!
    До зорі кохай, до зорі,
    До світання, як до останку.

    Тож візьми мене, тож візьми,
    Закохай у шаленстві ночі!..
    Що в коханні не вічні ми-
    Серце вірити все не хоче...


    адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=505442
    рубрика: Лірика кохання
    дата поступления 16.06.2014
    автор: Сокольник


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  23. Інна Ковальчук - [ 2014.10.25 11:10 ]
    Прошу...
    дарма китаєчку пошито
    із ряден цинкових…тому –
    живий, молитвою зігрітий –
    не залиши мене саму

    під небом, де черлена осінь
    вогнями серце продима,
    чи за полеглими голосить,
    чи то чаклує тайкома…

    покар і холоду по вінця
    у бунтівній моїй душі…
    прошу: з війною наодинці
    мене саму не залиши…


    Рейтинги: Народний -- (5.67) | "Майстерень" -- (5.68)
    Коментарі: (17)


  24. Олександр Олехо - [ 2014.10.25 09:14 ]
    Честь шахової корони - В. Висоцький
    * * *
    Я кричав: «Ви що там, очманіли?
    Загубили шаховий престиж!»
    Тут гуртом на мене налетіли:
    «Дуже добре – ти і захистиш!

    Тільки знай, що Фішер мізкуватий.
    Спить на шахівниці – що то є!
    Вміє без упущень, чисто, грати…»
    Хай би що, мене так не узяти.
    Хід конем в запасі – ось моє.

    Ох, ви мускули зі сталі,
    Пальці навчені до гри!
    Гонорові дерев’яні
    Дві фарбовані турИ!

    Друг мій, футболіст, повчав: «Тримайся!
    Гарантую, тут йому – облом.
    За тили і центр не переймайся.
    Атакуй по краю – напролом!...»

    Я наліг на біг, на стометрівки,
    В бані употів і добре сплю,
    Ковзани узув, а ще кросівки…
    Після отакої перевірки –
    Я його без мату удавлю.

    Ох, натруджені долоні,
    М’яз широкої спини!
    Гей ви, коні, мої коні!
    Ох, треновані слони!

    «Не спіши, а головне, не горбся –
    Так боксер пояснював мені –
    Ближче не підходь, а бий у корпус.
    Пам’ятай, що козир твій – прямі».

    Ось корона шахова – на карті.
    Хай лише до неї підійдЕ!
    Ми зіграли з Талем десять партій –
    В преферанс, в очко і на більярді.
    Таль сказав: «Такий не підведе!»

    Ох, рельєф мускулатури!
    Дельтовидні – кавуни!
    Що мені його легкі фігури,
    Ті конячки і слони!

    І в буфеті, для чужих закритім,
    Кухар заспокоїв: «Все окей!
    Із таким чудовим апетитом
    Ти ковтнеш усіх його конЕй!

    І сідай, бо путь чекає дальній,
    Їжею наповни ще рюкзак.
    Ось тобі на двох пиріг пасхальний:
    Хай цей Шіфер, кажуть, геніальний –
    Та поїсти, певно, не дурак!»

    Ох, затяті ми горішки!
    Ми корону привезем!
    Пішаком туди я пішки,
    А назад уже ферзем!

    * * *
    Тільки прилетіли – зразу сіли.
    Фішки підготовлені стоять.
    Фоторепортери налетіли,
    І снують, і лейками мигтять.

    А мене і дома – хто здолає?
    Від нахаб я маю оберіг!
    Ще мені невміння посприяє:
    Нізащо той Фішер не узнає,
    Що за хід йому я приберіг.

    От задьорі випало ходити.
    Кажуть, що він білими мастак.
    Походив "є два" на "є чотири",
    Щось мені знайоме…чи не так!

    Хід за мною. Лячно. Нумо, Сєва!
    Уночі тайгою – еге-ге!
    Пам’ятаю – старша королева:
    Ходить як захоче, от холера,
    Ну а коні – літерою Ге.

    Добрим словом згадую друзяку –
    Показав, як ходять, як здають…
    З’ясувалось потім – з переляку
    Я класичний розіграв дебют!

    Бачу, він лаштує їсти вилку.
    Я би з’їв. Найліпше – то ферзя…
    Під таку закуску четвертинку,
    Тільки пити, знаєте: «Ніз-зя».

    Я голодний майже до нетями:
    Тут у них лиш кава і омлет.
    Вже клітинки маряться кругами,
    Королів я плутаю з тузами
    І з дебютом плутаю дуплет.

    Є прикмета – я і ризикую.
    Ще й удача зманює: ходи!
    Я його замучу, зашахую!
    Лиш би тільки дамку провести.

    Стежу я, щоб не було промашки ,
    Кухаря пригадую в журі.
    Пішу рать змінив би на «рюмашки»,
    Враз би прояснилось в голові!

    А у нього – ще оті фігури!
    Небезпечні ферзі і слони.
    А мої фігури – суто дури.
    Королеви тільки є і тури,
    Офіцери, ясно – не слони.

    Ні му-му, розм’якнув, наче вата.
    Щось би з’їсти? Певно, що пора.
    Бити чим? Турою страшнувато.
    Справа у щелепу?.. – ранувато,
    Бо незручно якось – це лиш перша гра.

    …Оборону він мою ламає
    Давнішню індійську у момент.
    В пам’яті нав’язливо зринає
    Індо-пакистанський інцидент.

    Та дарма він так із нашим братом,
    Відповідь я маю, навіть дві:
    Щойно він мене дістане матом,
    Я його через стегно захватом,
    Або хід – конем по голові!

    Я додав у мислях трохи руху –
    Дещо просвітліло на лиці.
    Як умієш, стане сил і духу
    З пішака прорватись у ферзі!

    Фішер став до хитрощів вдаватись,
    Встане, пробіжиться і назад.
    Баламутив турами мінятись –
    Ще б йому мене і не боятись,
    Лежачи я жму сто п'ятдесят!

    Краєм пре, по центру також тисне
    І коли він зважився на шах,
    Оголив я біцепс ненавмисне,
    Знявши для вагомості піджак.

    І у залі стало враз тихіше.
    Він помітив, що я устаю…
    Мабуть, йому стало не до фішок
    І хвалебний, одіозний Фішер
    У ту ж мить пристав на нічию.

    2014


    Рейтинги: Народний -- (5.51) | "Майстерень" -- (5.61)
    Коментарі: (11)


  25. Серго Сокольник - [ 2014.10.25 04:18 ]
    Встреча поэтов (16+)
    Встреча поэтов. ( 16+ )

    Судьбой нам дарована встреча, моя поэтесса,
    И воздух пронизан желаньем познанья процесса
    Слияния душ, упоенных поэзии силой...
    И голову счастье кружит в ожидании милой...

    Скажу я тебе, словно оду желанью слагая-
    Ты неповторима, в любви совершенно другая,
    Я женщин знавал, все же как ты на них непохожа!
    И в сердце, как пазлы, сложилось желание... Боже!..

    Извечность желаний себе мы исполнить поможем.
    Нам станет степною травою любовное ложе.
    В поля побредем мы одетые в солнечный ветер,
    Вдвоем, затерявшись для всех на огромной планете...

    Чтоб ласково солнце нагие тела целовало,
    И где-то вдали за холмами гроза бушевала,
    И сладко-тревожные песни нам ветры шептали,
    Играя травою, примятой от наших сандалий...

    И в страстном порыве, почти истязая друг друга,
    И яду испив в невозможности выйти из круга,
    Тебя целовать, словно ведьму в горниле огня,
    И слушать в истоме о том, как ты любишь меня.

    И громом вулкана взорвется гроза за горою,
    И с неба потоком дождя исступленье омоет...
    Причина ли, следствие- что есть явление это-
    Природы каприз, или все же слиянье поэтов?..

    адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=500217
    рубрика: Лирика любви
    дата поступления 20.05.2014
    автор: Сокольник


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  26. Серго Сокольник - [ 2014.10.25 04:45 ]
    Жіноча роздвоєність (16+)
    Жіноча роздвоєність ( 16+ )

    Жіноча роздвоєність- ніжна чутливість,
    Завзята жагою бажання буремною.
    І поряд настраханість зради, вразливість,
    Засліплена тою підозрою темною-

    Це все у природі будови жіночої.
    Мабуть недаремно Природа створила
    Той розріз красивий між ніжок дівочих...
    Така вже будова жіночого тіла...

    адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=475743
    рубрика: Лірика
    дата поступления 29.01.2014
    автор: Сокольник


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  27. Серго Сокольник - [ 2014.10.25 04:18 ]
    Ночь любви в поле (16+)
    Ночь любви в поле ( 16+ )

    Эта дивная ночь так тревожно-сладка...
    Несозревшая рожь шелестит у виска...
    Мы с тобою лежим да на грешной земле,
    И любовь нам двоим дарят звезды во мгле...

    Было таинство дня, и вечерний закат...
    И безумство огня, словно пламенный ад...
    Охладила порыв вездесущая мгла....
    Ты коснулась меня... Словно в душу вошла...

    Мы нагие лежим да на поле ржаном...
    Я в тебе недвижим... И движим... А потом
    За разрывом-травой потянулась рука,
    И дрожит свет ночной, словно жилка виска...

    адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=479572
    рубрика: Лирика любви
    дата поступления 15.02.2014
    автор: Сокольник


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  28. Серго Сокольник - [ 2014.10.25 03:26 ]
    Путники
    Путники

    Мы за счастьем идем по горящей земле.
    Мы забыты. Отпеты. Петляем во мгле.
    Нас травили. Пугали. Сбивали с пути.
    Мы в пути. Мы устали. Нам трудно идти.
    Только нас не собьешь с шага мерного вспять.
    Далеко? НедалЕко? Шагать и шагать...
    Мы вгрызаемся в землю. Встаем и идем.
    Зову сердца лишь внемля. С пути не сойдем.
    Нас не тронь. Мы ответим. Уже не простим.
    Мы дойдем до рассвета сквозь пламя и дым.
    Мы как факел несем в сердце Веру свою.
    И достойно займем наше место в строю.


    адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=520757
    рубрика: Лирика
    дата поступления 01.09.2014
    автор: Сокольник


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  29. Серго Сокольник - [ 2014.10.25 01:24 ]
    Гражданская война
    Гражданская война

    Неба черную слизь луч рассвета рассек.
    Обагренная высь истекает в песок.
    Это ангелов трубы исторгают свой глас.
    Это сжатые губы стонут песню о нас.
    Это демоны ныне исполняют зарок-
    Разорвать Украину за свободы глоток.
    Напряженью разрыва есть предел и ответ
    Разпрямленной пружины. И в огне брода нет.
    Это наше былое разлетелось во прах.
    Это время героев и мерзавцев в слезах.
    И в прицел панорамы сквозь бредовые сны
    Виден жутко-кровавый лик гражданской войны.

    адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=503509
    рубрика: Гражданская лирика
    дата поступления 06.06.2014
    автор: Сокольник


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  30. Андрій Басанець - [ 2014.10.25 00:29 ]
    * * * *
    Сивим китицям-птицям
    у вечірніх кагатах
    все неспіване сниться,
    все не хочеться спати.

    Хто не вірив – побачить,
    хто любив – одсахнеться.
    Ось вам очі незрячі,
    ось обмануте серце.

    Наспівалися синьо?
    Насміялися срібно?
    Нате ж мокре вориння,
    нате ниву безхлібну.

    Нате сяючу крицю
    снігового булату...

    Хочуть снитися птиці.
    Тільки нікому спати.
    2014


    Рейтинги: Народний -- (5.64) | "Майстерень" -- (5.8)
    Прокоментувати:


  31. Ігор Шоха - [ 2014.10.25 00:51 ]
    Нації без агітації
    Народе, схаменись,
                   на тебе уповають
    і моляться підчас,
                          і приміряють суть
                   небесного буття,
                          і всю надію мають,
    коли у боротьбі за тебе умирають,
    а в час випробувань і душі віддають.
                   Безсмертний ти єси і гіллям, і корінням,
                   а доля на вагу не варта п’ятака.
                   І тільки й того є, що золоте терпіння
                   та воля над усе у ролі кріпака.
    То чом же і тепер не думаєш за себе,
    угоднику дурний воюючим чинам,
    що тикаєш свій перст навпомацки у небо
    і воза із багна усе тягаєш сам?
                   Купуєшся на міф ідеї комунізму,
                   і продаєш своїх онуків і дітей,
                   заради торжества чужого егоїзму
                   на згарищі палких обвуглених ідей.
    Віками у ярмі вела тебе Росія.
    За Крим і Рим її – твоя пролита кров.
                   І пам’ять ще жива,
                   і тліє ще надія,
                   що у твоїй душі ще дух не охолов.
    Козацький дух навчить,
                   як він один уміє,
                   що ні чужий орел, ані своя «месія»
                   не обере тобі за тебе ні любов,
                   ані свободи заповітну мрію.

                                  24.10.2014


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.57) | "Майстерень" -- (5.93)
    Коментарі: (5)


  32. Віктор Ох - [ 2014.10.24 23:43 ]
    Стихія
    Ми кинуті у вир ріки життя,
    долаємо пригоди й перепони,
    гамуємо страхи й серцебиття,
    напружуємо м'язи і нейрони.

    Не хочеться натрапить водокрут,
    трясовину, болото чи канаву.
    До повних вод наш проляга маршрут,
    тож сенс життю придумаєм на славу.

    Стихій великих прагнемо - Дніпра,
    Йордану, Нілу, Гангу, Амазонки,
    доплить до Моря Щастя і Добра,
    якщо не лайнером, тоді хоча б на джонці.


    Рейтинги: Народний -- (5.46) | "Майстерень" -- (5.43)
    Коментарі: (6)


  33. Олена Малєєва - [ 2014.10.24 22:20 ]
    Заборонений плід
    Солодко… солодко… Ти цілуєш мене:
    Я твій гріх.
    Я тепер божевільна!
    Мені зараз плювати на всіх!

    Най побачить
    Як я тану у мужніх руках.
    Най говорить,
    Що забули і сором, і страх.

    Не вагайся, їж його:
    Заборонений плід.
    Най повстане
    І Бог проти нас, і ввесь світ.

    Так, ти втратиш
    Свій давно остогидлий Едем.
    Що ж: удвох ми
    Із тобою Землею підемо.

    Ти посадиш,
    І виростуть нові сади.
    Будуть діти у нас,
    Буду я, будеш ти.

    Не вагайся –
    Ти такий самий Бог, як і він.
    Панувати у світі він хоче без тебе –
    Один.

    Тож цілуй,
    І отримуй сакральне знання.
    Від сьогодні – навіки:
    Ти мій муж, я – дружина твоя.
    24.10.2014.



    Рейтинги: Народний -- (5.38) | "Майстерень" -- (5.34)
    Коментарі: (3)


  34. Софія Кримовська - [ 2014.10.24 22:18 ]
    ***
    І вечір був, і билася вода
    у скло вікна, немов звала на поміч.
    В кімнаті біля люстра молода
    стирала макіяж. Важка утома
    все тіло пробирала. Молодий
    хропів на ліжку. Подарунків купа.
    На білій сукні підошов сліди.
    Чекала ніч. Не шлюбна. Просто глупа.


    Рейтинги: Народний 5.25 (5.57) | "Майстерень" -- (5.68)
    Коментарі: (5)


  35. Василь Світлий - [ 2014.10.24 21:17 ]
    Повернення

    Шляхетності перо відкладене набік.
    Сьогодні – не поет, а просто чоловік,
    Байдужий до зірок, до рими і до слів,
    Який би десь поспав, який би щось поїв.
    А далі працював, невтомно наче віл
    Майструючи собі тамтешній кругозір,
    Де засівав поля, де доглядав сади,
    Щасливий, що все так, щасливий, що ти є.
    Та стогони землі, та грому гуркотня…
    В залишені ряди повернення бійця.
    І знову це перо, і знову ці слова
    Та тільки інший світ, в якому інший я.

    22.10.14.


    Рейтинги: Народний -- (5.47) | "Майстерень" -- (5.39)
    Коментарі: (8)


  36. Любов Долик - [ 2014.10.24 16:00 ]
    Володимиру Орищуку
    Менестрель-журавлик,
    кароокий лицар,
    сяє щира правда,
    доброта з обличчя.

    Записався в осінь
    першим новобранцем
    мандрівний філософ
    зоряних дистанцій.

    Золотавих істин
    справжній охоронець.
    В погляді іскристім
    вже... кохана тоне!

    Хай же твої крила
    завжди небо кличе,
    Хай дівчина мила
    дивиться у вічі -

    хай же усміхнеться,
    як щаслива доля,
    хлопцю – менестрелю
    рідного Подолля!

    18.10.2014


    Рейтинги: Народний -- (5.6) | "Майстерень" -- (5.67)
    Коментарі: (6)


  37. Любов Долик - [ 2014.10.24 16:49 ]
    Віоліні Ситнік
    О, пані Віоліно!
    Напевно, Ви – царівна,
    що з кам’янецьким сонечком*
    прийшла з легенди дивної...

    О, пані Віоліно!
    У Вашому промінні –
    від поглядів смарагдових
    враз оживе.. каміння,

    де таємниці давньої
    прозорий сум видзвонює
    і гіркотиння сивого
    невихололий слід.

    Крізь осінь, тиху, лагідну,
    під золотими кронами
    зітхне, як Слово праведне –
    і осінить блакит...

    18.10.2014


    Рейтинги: Народний -- (5.6) | "Майстерень" -- (5.67)
    Коментарі: (5)


  38. Любов Бенедишин - [ 2014.10.24 14:13 ]
    Давидові псалми
    О Боже мій! Хто я перед Тобою?
    Спасибі, що звеличуєш мене –
    Не царським чином, лаврами героя –
    А Словом, що ніколи не мине.

    Крізь вічну тишу в сяйві Оберегу,
    Крізь те, що буде, й те, чого нема –
    Пливу в Твоєму, Господи, ковчегу
    До берега останнього псалма…

    Як і давно – замріяний і юний,
    До лона гусел тягнеться рука.
    Хвала Тобі! Перебираю струни…
    Великий цар з душею пастуха.

    24.10.2014



    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (21)


  39. Іван Потьомкін - [ 2014.10.24 14:18 ]
    М.Лермонтов "Прощай, немитая Росіє" (до 200-річчя з дня народження)
    * * *

    Прощай, немытая Россия,
    Страна рабов, страна господ,
    И вы, мундиры голубые,
    И ты, им преданный народ.

    Быть может, за стеной Кавказа
    Сокроюсь от твоих пашей,
    От их всевидящего глаза,
    От их всеслышащих ушей.

    1841?
    Прощай, немитая Росіє,
    Рабів край і тупих владик,
    І ви, мундири голубії,
    І люд, що їм коритись звик..

    Можливо, що Кавказ високий
    Сховає од пашів твоїх,
    Од всюдисущого їх ока,
    Од їхніх вух, що чують всіх.
    1841?
    ________________________________________



    Рейтинги: Народний -- (5.63) | "Майстерень" -- (5.87)
    Коментарі: (1)


  40. Іван Гентош - [ 2014.10.24 12:48 ]
    пародія « Пропав екватор »

    Пародія

    Я не дрімаю. Не ледачий.
    Радію – доленька така,
    Що трохи випити на дачі
    Не гріх… нектару… з буряка.

    І млієм двоє. Я і літо.
    Город заріс? Пусте, нехай…
    Екватору також налито!
    На трьох, по третій – справжній рай!

    Той слоїк наче детонатор –
    Колись він вибухне таки!
    Ще по одній! А де Екватор?
    Шука на грядці огірки…


    23.10.2014


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.58) | "Майстерень" 5.5 (5.79)
    Коментарі: (36)


  41. Василь Кузан - [ 2014.10.24 12:28 ]
    Мокра осінь

    Ця осінь схожа на жебрачку,
    То злота просить, то тепла.
    Знайшла цукерок мокру пачку,
    Розсипала… Перетекла
    Сльоза через межу надії.
    Ніхто не втішить, тільки ніч
    Від понеділка до неділі
    У шибку стукає… На піч
    У хату проситься зігрітись,
    Одежу висушити і
    Приготувати з листя ліки
    І випити. Такі земні
    Її потреби, тільки де
    Притулок дервішка знайде?

    23.10.14


    Рейтинги: Народний -- (5.54) | "Майстерень" -- (5.7)
    Коментарі: (8)


  42. Леся Сидорович - [ 2014.10.24 12:44 ]
    Ліна.
    Бузкова палітурка. Тиша. Ніч.
    Там всі слова шліфовані, мов перли.
    І я не знаю, в чім тут справді річ:
    Синонім «Ліна» до гори Говерли.

    Їх триста, як спартанців, що колись
    Не побоялись тисяч персів Ксеркса.
    Читай і думай. Думай і молись.
    Поезія, а не відбиток ксерокса.

    Нехай у світі є десь Еверест,
    Нехай про когось слава всюди лине.
    Говерла й Ліна. Вгору Божий перст.
    Для мене це вершини України.

    23.10.2014


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.43) | "Майстерень" 5.5 (5.39)
    Коментарі: (14)


  43. Опанас Драпан - [ 2014.10.24 11:04 ]
    осінні плачі
    кінець
    '2014


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (31)


  44. Валентина Попелюшка - [ 2014.10.24 10:47 ]
    Самотня танцюристка
    На сценах вулиць, парків, площ
    Танцює осінь в ритмі польки,
    А люди думають, що дощ,
    І відкривають парасольки.

    І де той гідний кавалер,
    Щоб закружляв її у вальсі?
    Нема тепер таких манер,
    Ба, навіть вітер заховався.

    Партнера осені нема,
    Та й глядачі втікають швидко,
    Тому й вистукує сама,
    І вже не польку, а чечітку.


    Рейтинги: Народний -- (5.52) | "Майстерень" -- (5.54)
    Коментарі: (14)


  45. Галина Михайлик - [ 2014.10.24 09:30 ]
    Окрилені орелі (переклад-переспів)
    В юнім сонечку квітневім
    парк старий голубить цвіт
    й диво-гойдалки веселі
    вирушають у політ.
    Хай там що на білім світі –
    серце мліє і щемить,
    тільки небо, тільки вітер
    і дитинства ще на мить…
    Тільки небо, тільки вітер
    і дитинства ще на мить…

    Приспів:
    І линуть над оселі,
    не відають завад,
    окрилені орелі
    летять, летять, летять!
    Окрилені орелі
    летять, летять, летять!

    З року в рік стаємо старші -
    юні крила все міцніш.
    Скоро спогадами наші
    будуть зошити шкільні.
    А допоки ми ще діти –
    нам зростати і летіть…
    Тільки небо, тільки вітер
    і дитинства ще на мить…
    Тільки небо, тільки вітер
    і дитинства ще на мить…

    Приспів.

    У весняному розкриллі
    кругом-обертом Земля!
    І регочеться привільно,
    і співаю птахом я!..
    Хай там що на білім світі –
    серце мліє і щемить,
    тільки небо, тільки вітер
    і дитинства ще на мить…
    Тільки небо, тільки вітер
    і дитинства ще на мить…

    Приспів.

    19-22.10.2014


    Рейтинги: Народний -- (5.64) | "Майстерень" -- (5.79)
    Коментарі: (23)


  46. Олександр Олехо - [ 2014.10.24 09:27 ]
    Йдемо вибирати
    Йдемо укотре владу вибирати,
    йдемо у час осінньої сльоти.
    Не дай нам, Боже, опісля казати:
    - Хотіли краще, вийшло, як завжди…

    Зарано сніг упав на чорні плечі.
    Зима торкає землю і людей.
    Є форс-мажор і є буденні речі,
    що упованням рвуться із грудей.

    А що, наш рід – обранець у недолі?
    Чому весь вік усе у нас не так?
    Чи ми свої людські забули ролі
    і граємо в театрі казна-як?

    Аби та гречка розуму лишилась.
    А тих, що гречкосії – у дурдом!
    У міх жадоби не сховаєш шила,
    бо там уже перелік із котом.

    Так хочеться дороги-магістралі.
    Узбіччя не пасує козакам.
    Позичити би духу у Грааля
    та вдарити безчестя по зубам.

    Шануймося, народе, бо ми варті
    ні осуду, ні сміху – гордих днів.
    Постав сумління у душі на варті
    і буде так, як Бог усе хотів.

    24.10.2014


    Рейтинги: Народний -- (5.51) | "Майстерень" -- (5.61)
    Коментарі: (9)


  47. Серго Сокольник - [ 2014.10.24 00:02 ]
    Кохання в нічній хаті (16+)
    Кохання в нічній хаті ( 16+ )

    Дівчино моя, іди до мене!
    В напівтемній хаті нишкне хіть...
    Ти тремтиш, тендітна і шалена,
    Солодко п"ючи єднання мить...

    Я в тобі... Гладенько і чуттєво
    Випиваю всю тебе до дна.
    Ми одні у хаті... Наче Єва,
    В цілім світі ти моя одна...

    Місяць хату міря крізь фіранку...
    Таємниче сипле срібний пил...
    Ми кохатись будем до світанку...
    Тільки на зорі не стане сил,

    І тоді в ранковій прохолоді
    Ми, тілами сплетені, поснем...
    В місячного світла насолоді,
    Випещені зоряним дощем...


    адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=522907
    рубрика: Лірика кохання
    дата поступления 12.09.2014
    автор: Сокольник


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  48. Серго Сокольник - [ 2014.10.24 00:12 ]
    Эксгибиционистка (16+)
    Эксгибиционистка ( 16+ )

    На камне девушка лежала
    Изящно спинку изогнув,
    Совсем нагая. Чуть дрожала
    Воды поверхность. Я, нырнув,

    И вынырнув чуть-чуть подале,
    Ей любовался из воды.
    Пришел ее любимый парень...
    Я, словно путая следы,

    На камень загорать соседний
    Неловко лег... Ну а она,
    Одетая лишь в ветер летний,
    Вдруг подошла. И на меня

    Глядела как-то странно очень...
    Затем вернулась к пареньку,
    И предо мною, днем, не ночью,
    Ему отдавшись, на боку

    В изгибе спинки, и со стоном
    Совокуплялась на виду,
    И все глядела, как с укором,
    Ну почему, мол, не иду

    Я третьим к ним... Оцепеневши,
    Смотрел я, затаивши дух...
    Все кончилось. Собрали вещи...
    Уходят... И услышал вдруг-

    Ты извини, конечно, парень-
    Сказала, платье теребя-
    Я виновата... Как в угаре...
    Вся возбудилась... От тебя...


    адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=487031
    рубрика: Лирика любви
    дата поступления 20.03.2014
    автор: Сокольник


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  49. Галина Гнатюк - [ 2014.10.23 23:05 ]
    Невтомні дятли вчать собі морзянку...
    Невтомні дятли вчать собі морзянку,
    Допоки не обсіли холоди…
    Дрімає ліс у сивому серпанку…
    Давай-но, стежко, клич мене туди,
    Де просто в очі заглядають сосни,
    Де навіть тиша – срібно-золота.
    Там високо мені – аж високосно! –
    Мабуть,
    до неба
    серце
    дороста!..
    23.10.2014


    Рейтинги: Народний -- (5.68) | "Майстерень" -- (5.73)
    Коментарі: (8)


  50. Валентина Попелюшка - [ 2014.10.23 16:17 ]
    Тато-герой
    Підійду до тата,
    обійму за шию.
    Він мене підняти
    аж до неба вміє.
    В нього сильні руки
    і волосся русе.
    У часи розлуки
    я за ним журюся.
    Повернувся з бою
    тато мій недавно.
    Він за нас з тобою
    і життя віддав би.
    За Вкраїну-неньку,
    за поля й дороги,
    за дитя маленьке,
    дідуся старого,
    за дуби і клени,
    за мурашку навіть
    Він – герой у мене,
    хай усі це знають!


    Рейтинги: Народний -- (5.52) | "Майстерень" -- (5.54)
    Коментарі: (10)



  51. Сторінки: 1   ...   732   733   734   735   736   737   738   739   740   ...   1847