ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Пиріжкарня Асорті
2025.07.29 18:33
бажав ділитись генним кодом
данило майстер з усіма
та де набрати стільки люду
нема

II.
нема й здоровя щоб ділитись
а малахітниця стара

Сергій Губерначук
2025.07.29 12:23
Любов – надзвичайно дивовижне почуття. Найперше, це найвища християнська чеснота. Як пише Сергій Ґуберначук, «любов – почуття Христове». Для Сергія найгармонійнішими та реальними були і залишаються (принаймні у віршах) «тихий Рай Людей і Любовей Великих»

Юрій Гундарєв
2025.07.29 09:33
Майбутній автор легендарного роману «На Західному фронті без змін» уже у 18 років пізнав, що таке війна,
отримавши численні поранення…

На західному фронті без змін:
людство не вчить уроків…
Знову земля у шрамах мін -
не зробиш зайвого кроку.

Віктор Кучерук
2025.07.29 05:40
Яка мені справа
До вашої слави,
Або привілеїв, чи всіх нагород,
Якщо без упину
Донині гне спину
За борг неоплатний народ.
Не хоче багатий
Підвищить оплату,

Артур Курдіновський
2025.07.29 01:48
Веселонько! Тебе не повернути!
Напам’ять вивчив дивні кольори.
Кричуща справедливість самосуду!
Безкарність врешті-решт перебори!

Хіба що знову мовчки проковтнути
Образу. Гучно плакати навзрид.
Шукати кульки вилитої ртуті,

Борис Костиря
2025.07.28 21:54
Вичерпаність моря, вичерпаність долі.
У долині свічі гаснуть, як тополі.

Запанує пустка у гаю печальнім
І на землю ляже, як шатро мовчання.

Перегрів таланту є нічим не кращим,
Ніж брести у лісі лайдаком пропащим.

С М
2025.07.28 12:24
Ти і я, усе ходимо кола і бачимо
Оцей безлад навколо
Прагнеш і хапаєш новини щодня
Вір і не вір, носороги навколо є

І питаєш себе а міг би
Та допоки можливо, літай, гуляй
І знай, присутність твоя потрібна

Віктор Кучерук
2025.07.28 11:22
Коли я чую звуки кроків
Її за власними дверми, -
Моя душа втрачає спокій,
А сам змовкаю, як німий.
Бо намагаюся почути
Гучні сигнали від дзвінка
Про те, що зараз зникне смуток
З думок невпинних мужика.

Артур Курдіновський
2025.07.28 03:49
Покриє, наче саван, білий сніг
Будиночок, де панувало літо.
Строкатий джміль на крилах чарівних
Літаючи, щасливо міг прожити.

У чергуванні холоду й відлиг,
А потім – між тюльпанами і житом,
Під впливом сонця променів ясних

Борис Костиря
2025.07.27 21:51
Упав із яблуні пізнання плід.
Немов снаряд, упав об невідомість.
Ніщо не похитне його політ,
Що в'язне у незнану невагомість.

Цей плід упав, мов сотні мегатонн.
Вже ядерна зима над нами висне.
І встромить спис у землю сам Плутон.

Олександр Буй
2025.07.27 20:20
Здавалося б, написано усе,
Але читати геть нема коли:
Роман життя до розмірів есе
Стискає невгамовний часоплин.

Ну що ж, нехай. Де коротко – талант.
Робити краще – гарне зіпсуєш.
Не навчений поет і музикант,

Євген Федчук
2025.07.27 15:46
Пішов дід проти суботи в поле полювати
І три дні його не чути було і не знати.
Баба вже й людей підняла шукати старого,
Коли ж і він повертає живий, слава Богу.
Як уздріла його баба, то стала кричати:
- Де тебе чорти носили? Куди пропав, клятий?
А с

Світлана Пирогова
2025.07.27 14:43
Рожевий світанок тебе спонукає
любити життя, любити людей.
Хоч знаєш: реальність пекуча - не казка,
А в тебе, як в сонця, - купа ідей.
Зсередини світишся легко, квітково,
і попри байдужість, стільки добра,
бо хтось розуміє всю суть із пів слова.
Га

Іван Потьомкін
2025.07.27 11:32
«Незамінимі є!»-
Прийміте, Якове, цю істину до себе в гості.
«Незамінимі є!»-
Не солодко Вам буде з гостею цією там, у високості.
Бо я її ще й дещо приперчу:
«Не всіх за образом і на подобу Бога створено!
А тільки тих, хто, як і сам Господь,
Без п

Артур Курдіновський
2025.07.27 05:51
Забуті чи порушені статути
Давно покрив багаторічний пил.
Щось невідоме може затягнути
Туди, де вже немає більше сил.

Триматися. Нав’язана спокута
Веде до недоглянутих могил.
Вони не згодні навіть натякнути

Віктор Кучерук
2025.07.27 05:17
Успадкую від чутої пісні
Тихий смуток і бажаний сміх, –
І нерівність відому й безвісну
Протяжних українських доріг.
Успадкую і пристрасть, і щирість
До своєї дружини від слів,
Що для чистки сумління з’явились
І які серцем радо зустрів.

Борис Костиря
2025.07.26 22:13
Коли всі слова вже сказані,
приходить туман мовчання.
У ньому живуть
невідомі істоти,
губляться рукописи,
зникають голоси,
розчиняються надії.
У ньому ворушить клешнями

Олег Герман
2025.07.26 20:49
У психологів і психіатрів, людей, які щодня працюють з особистісними переживаннями та досліджують різні тонкощі поведінки, сприйняття реальності неминуче змінюється. Ми починаємо бачити норму там, де більшість помічає дивацтва, і б'ємо на сполох у ситуац

Віктор Насипаний
2025.07.26 14:22
Довго дядько у крамниці
Огляда вітрини.
Річ якусь бере з полиці,
То питає ціни.

Чеше лоба, мружить очі,
Раз по раз зітхає.
Сам не знає, що він хоче.

М Менянин
2025.07.26 14:02
Почув Благовіст* хто Софії –
на часі молитва тому,
звернутись до Бога в надії
і стати прихильним Йому.

Геть сум віджени свій, козаче,
бо посмішка личить тобі –
довкола все краще, неначе,

Віктор Кучерук
2025.07.26 05:49
Я бажаю вам позбутись
Безуспішності й невдач, –
Не вдаватися у смуток,
Не вдарятися у плач.
Я бажаю вам яскравих
Та успішних дій і справ, –
Дочекатися появи
В світі парості добра.

Артур Курдіновський
2025.07.26 02:07
Все дивиться на небо весняне
Моя душа, рятуючись від згуби.
Провадження до мене позовне
Навколишні світи складають грубо.

І тільки щось далеке, рятівне
Перемагає звук сумної туби.
Боїться сьогодення нищівне

Борис Костиря
2025.07.25 21:47
Вишня, заросла бур'янами
і дикими деревами, -
це тендітність,
заросла грубістю.
Вона далеко від людей,
від цивілізації,
ніхто її не бачить,
ніби забуту сутність.

Юрій Лазірко
2025.07.25 17:52
Згубив її з останнім вивихом струни.
За першим видихом ще не відчув утрати.
Любов летітиме у Місячній Сонаті,
як долетить до серця, Боже – схорони
і сотвори їй вічну... Де Твої палати
заходять, нiби у Йордан, в Чумацький Шлях,

дай місця – аж до ві

Сергій Губерначук
2025.07.25 15:25
На авансцені – четверта стіна.
Не зрить героїня оглядної зали.
У морок шовковий безтямна вона
по білій мотузці з реалій сповзала.

У звукоцеху кували ліси –
бо, власне, ліси це і є звукоцехи;
як фон – голоси, голоси, голоси,

Володимир Бойко
2025.07.25 12:19
Папуаси в лісах Полінезії
Влаштували читання поезії.
Хто найкраще читав -
На закуску попав
І поетів катма в Полінезії.

У славетному місті Козятині
Продавали на ринку козлятину.

Михайло Підгайний
2025.07.25 11:22
Весна джерела породила
В лісах між заячих стежок.
Із вод, що бігли вниз по схилах,
Сплітався кволий потічок.
    На стежці кладка у минуле
    Ще досі там, над потічком,
    Між трав, де літо промайнуло,
    Між верб розлогих за селом.

С М
2025.07.25 10:57
ДляИншого*


Іще чекали день &
На небі хмари темні
Поговір сумний «Він
Іде з життя
Нема йому життя»

Віктор Кучерук
2025.07.25 10:46
На світанні догоряють зорі
І стає сріблистою роса, -
І про щось притишено говорить
Вітер прояснілим небесам.
На світанні налилася синню
І покрилась брижами ріка, -
І хмарки пронизує проміння,
Рясно сіючись навскосяка.

Артур Курдіновський
2025.07.25 07:11
Надія, непомітна сіра миша,
Ховається від злої сарани,
Бо світ навколо сильно погрубішав,
Все менше віри. Більше сивини.

Оглухнути. Принаймні, так зручніше,
Коли лише плювки та стусани
Зробили справу. Діамант мутнішав,

Борис Костиря
2025.07.24 21:54
У полі, в лісі чи в саду
Не клич біду, не клич біду.

У самоті чи на виду
Не клич біду, не клич біду.

Не клич біду на свій поріг,
Пізнавши таємний гріх.

Артур Сіренко
2025.07.24 10:38
Того незачесаного літа я мандрував з Рудим Зачарованим Мандрівцем річкою – Дніпром (Бористеном). Ми плили човном вниз по течії від Любеча аж до Низів. Під кошлатим сірим вітрилом на якому ми намалювали вохрою знак Сонця. Інколи (коли вітер втомлювався і б

Татьяна Квашенко
2025.07.24 09:04
Полювали з Полею на полі
ми на квіти для прикраси долі
і зустріли на дорозі кицю,
що ходила пити до криниці
та напилася водиці вволю,
тож полює на польовку в полі,
там де квітів просто досхочу.
А що далі було – промовчу!

Артур Курдіновський
2025.07.24 05:47
Де серце із полегшенням зітхне,
Там більше вже не буду сумувати.
Покинувши приміщення чумне,
Я припинив шукати винуватих.

В обличчя вітер весняний дмухне,
Життя чуже так легко прикрашати!
Порожнє гасло, пафосно-гучне,

Віктор Кучерук
2025.07.24 05:45
Як належить, як годиться,
Як складається завжди, –
Рожевіє зоряниця –
Блідне місяць молодий.
Укриваючись імлою,
Снами марить небосхил, –
Тільки очі вабить грою
Світло двох небесних тіл.

Ярослав Чорногуз
2025.07.23 22:44
Моя душа кривавилась від болю,
Ота з косою клята знов прийшла.
І почала свою чинить сваволю,
На очі мов насунулась імла.

І в серце заганяла люто голку.
І душу рвала кігтями вона.
Чи правда то була, а чи наколка --
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори на сторінці:

Олександра Філь
2025.07.17

Сергій Святковський
2025.06.27

Равлик Сонний
2025.06.25

Рембрі Мон
2025.06.07

Чорний Кугуар
2025.05.27

Анет Лі
2025.05.16

Федір Паламар
2025.05.15






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




 
 
Поезія


  1. Леся Українка - [ 2013.05.07 01:31 ]
    Давня казка (частина 1)
    Може б, хто послухав казки?
    Ось послухайте, панове!
    Тільки вибачте ласкаво,
    Що не все в ній буде нове.

    Та чого там, люди добрі,
    За новинками впадати?
    Може, часом не завадить
    І давніше пригадати.

    Хто нам може розповісти
    Щось таке цілком новеє,
    Щоб ніхто з нас не відмовив:
    «Ет, вже ми чували сеє!»

    Тож, коли хто з вас цікавий,
    Сядь і слухай давню казку,
    А мені, коли не лаврів,
    То хоч бубликів дай в’язку.


    1. ЧАСТИНА ПЕРША

    Десь, колись, в якійсь країні,
    Де захочете, там буде,
    Бо у казці, та ще в віршах,
    Все можливо, добрі люде.

    Десь, колись, в якійсь країні
    Проживав поет нещасний,
    Тільки мав талан до віршів
    Не позичений, а власний.

    На обличчі у поета
    Не цвіла урода гожа,
    Хоч не був він теж поганий, –
    От собі – людина божа!

    Той співець – та що робити!
    Видно, правди не сховати,
    Що не був співцем поет наш,
    Бо зовсім не вмів співати.

    Та була у нього пісня
    І дзвінкою, і гучною,
    Бо розходилась по світу
    Стоголосою луною.

    І не був поет самотній, –
    До його малої хати
    Раз у раз ходила молодь
    Пісні-слова вислухати.

    Teє слово всім давало
    То розвагу, то пораду;
    Слухачі співцю за теє
    Ділом скрізь давали раду.

    Що могли, то те й давали,
    Він зо всього був догодний.
    Досить з нього, що не був він
    Ні голодний, ні холодний.

    Як навесні шум зелений
    Оживляв сумну діброву,
    То щодня поет приходив
    До діброви на розмову.

    Так одного разу ранком
    Наш поет лежав у гаю,
    Чи він слухав шум діброви,
    Чи пісні складав – не знаю!

    Тільки чує – гомін, гуки,
    Десь мисливські сурми грають,
    Чутно разом, як собачі
    Й людські крики десь лунають.

    Тупотять прудкії коні,
    Гомін ближче все лунає,
    З-за кущів юрба мисливська
    На долинку вибігає.

    Як на те ж лежав поет наш
    На самісінькій стежині.
    «Гей! – кричить він, – обережно!
    Віку збавите людині!»

    Ще, на щастя, не за звіром
    Гналася юрба, – спинилась,
    А то б, може, на поета
    Не конечне подивилась.

    Попереду їхав лицар,
    Та лихий такий, крий боже!
    «Бачте, – крикнув, – що за птиця!
    Чи не встав би ти, небоже?»

    «Не біда, – поет відмовив, –
    Як ти й сам з дороги звернеш,
    Бо як рими повтікають,
    Ти мені їх не завернеш!»

    «Се ще также полювання! –
    Мовить лицар з гучним сміхом. –
    Слухай, ти, втікай лиш краще,
    Бо пізнаєшся ти з лихом!»

    «Ей, я лиха не боюся,
    З ним ночую, з ним і днюю,
    Ти втікай, бо я, мосьпане,
    На таких, як ти, полюю!

    В мене рими-соколята,
    Як злетять до мене з неба,
    То вони мені вполюють,
    Вже кого мені там треба!»

    «Та який ти з біса мудрий! –
    Мовить лицар, – ще ні разу
    Я таких, як ти, не бачив.
    Я тепер не маю часу,

    А то ми б ще подивились,
    Хто кого скорій вполює.
    Хлопці! геть його з дороги!
    Хай так дуже не мудрує!»

    «От спасибі за послугу! –
    Мовить наш поет, – несіте.
    Та візьміть листки з піснями,
    Он в траві лежать, візьміте».

    «Він, напевне, божевільний, –
    Крикнув лицар. – Ну, рушаймо!
    Хай він знає нашу добрість –
    Стороною обминаймо.

    А ти тут зажди, небоже,
    Хай-но їхатиму з гаю,
    Я ще дам тобі гостинця,
    А тепер часу не маю».

    «Не на тебе ждать я буду, –
    Так поет відповідає, –
    Хто ж кому подасть гостинця,
    Ще того ніхто не знає».

    Лицар вже на те нічого
    Не відмовив, геть подався;
    Знову юрба загукала,
    І луною гай озвався.

    Розтеклись ловці по гаю,
    Полювали цілу днину,
    Та коли б же вполювали
    Хоч на сміх яку звірину!

    А як сонечко вже стало
    На вечірньому упрузі,
    Стихли сурми, гомін, крики,
    Тихо стало скрізь у лузі.

    Гурт мисливський зголоднілий
    Весь підбився, утомився,
    Дехто ще зоставсь у гаю,
    Дехто вже й з дороги збився.

    Геть одбившися від гурту,
    Їде лицар в самотині.
    Зирк! – поет лежить, як перше,
    На самісінькій стежині.

    «Ах, гостинця ти чекаєш! –
    Мовив лицар і лапнувся
    По кишенях, – ой, небоже,
    Вдома гроші я забувся!

    Усміхнувсь поет на теє:
    «Не турбуйсь за мене, пане,
    Маю я багатства стільки,
    Що його й на тебе стане!»

    Спалахнув від гніву лицар,
    Був він гордий та завзятий,
    Але ж тільки на упертість
    Та на гордощі багатий.

    «Годі жартів! – крикнув згорда.
    Бо задам тобі я гарту!»
    А поет йому: «Та й сам я
    Не люблю з панами жарту…

    Бачиш ти – оця діброва,
    Поле, небо, синє море –
    То моє багатство-панство
    І розкішне, і просторе.

    При всьому сьому багатстві
    Я щасливий завжди й вільний».
    Тут покликнув лицар:
    «Боже! Чоловік сей божевільний!»

    «Може буть, – поет відмовив, –
    Певне, всі ми в божій волі.
    Та я справді маю щастя,
    І з мене його доволі.

    Так, я вільний, маю бистрі
    Вільні думи-чарівниці,
    Що для них нема на світі
    Ні застави, ні границі.

    Все, чого душа запрагне,
    Я створю в одну хвилину,
    В таємні світи надхмарні
    Я на крилах думки лину.

    Скрізь гуляю, скрізь буяю,
    Мов той вітер дзвінкий в полі;
    Сам я вільний і ніколи
    Не зламав чужої волі!»

    Засміявсь на теє лицар:
    «Давню байку правиш, друже!
    Я ж тобі скажу на теє:
    Ти щасливий, та не дуже.

    Я б віддав отой химерний
    Твій таємний світ надхмарний
    За наземне справжнє графство,
    За підхмарний замок гарний.

    Я б віддав твоє багатство
    І непевнії країни
    За єдиний поцілунок
    Від коханої дівчини…»

    Щось поет хотів відмовить
    На недбалу горду мову,
    Та вже сонечко червоне
    Заховалось за діброву.

    Надійшла сільськая молодь,
    Що з роботи поверталась,
    І побачила поета,
    З ним приязно привіталась.

    Тут поет взяв мандоліну,
    І на відповідь гуртові
    Він заграв і до музики
    Промовляв пісні чудові.

    Всі навколо нерухомі,
    Зачаровані стояли,
    А найбільше у дівчаток
    Очі втіхою палали.

    Довго й лицар слухав пісню,
    Далі мовив на відході:
    «Що за дивна сила слова!
    Ворожбит якийсь, та й годі!»

    1893. 12.11


    Рейтинги: Народний -- (5.68) | "Майстерень" -- (5.63) | Самооцінка 6
    Коментарі: (1)


  2. Леся Українка - [ 2013.05.06 23:54 ]
    Як дитиною, бувало
    Як дитиною, бувало,
    Упаду собі на лихо,
    То хоч в серце біль доходив,
    Я собі вставала тихо.

    «Що, болить?» – мене питали,
    Але я не признавалась –
    Я була малою горда, –
    Щоб не плакать, я сміялась.

    А тепер, коли для мене
    Жартом злим кінчиться драма
    І от-от зірватись має
    Гостра, злобна епіграма, –

    Безпощадній зброї сміху
    Я боюся піддаватись,
    І, забувши давню гордість,
    Плачу я, щоб не сміятись.

    2.02.1897


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.68) | "Майстерень" -- (5.63)
    Коментарі: (4)


  3. Валентина Попелюшка - [ 2013.05.06 23:58 ]
    Ні, не подряпав мене кіт
    Ні, не подряпав мене кіт,
    Та клопоту й без того досить.
    Я пізнавав великий світ,
    А постраждав маленький носик.

    Додолу злазив, як умів,
    Об ліжко носом зачепився.
    Свою помилку зрозумів
    І майже зовсім не забився.

    О, стільки різних таємниць
    Життя за спиною ховає.
    Ні, не подряпав мене киць,
    Бо котика у нас немає.

    22.12.2011



    Рейтинги: Народний 5.5 (5.52) | "Майстерень" -- (5.54)
    Коментарі: (14)


  4. Валерія Дивна - [ 2013.05.06 23:33 ]
    Рудій вовчиці
    Я знаю твоє життєве амплуа, вовчице,
    Воно таке затьмарене й згубне для тебе, кралю.
    Ти любиш поглинати собі несхожих і пити їх,
    А я дивлюся на теє нишком і про спасіння твоє марю.

    Я знаю про твою нічну муку, вовчице,
    І як зóряна зжирає утопії милі тобі, певна.
    Ти падатимеш і вставатимеш на лапи потужні,
    Для тебе віддатись поразці то є ганебно.

    Я знаю, - окрасу змінила ти в надії на зміни, вовчице,
    (як наче від себе і хитрих думок ти матимеш змогу втекти).
    І зуби свої заховай, не боюся тебе, моя сило,
    Та пробирайся нестримно крізь чергові колючі гілки.


    Рейтинги: Народний -- (5.42) | "Майстерень" -- (5.25)
    Прокоментувати:


  5. Іван Редчиць - [ 2013.05.06 21:40 ]
    ***
    Коли Месію в серце ти покличеш,
    Засяє дух – і житимеш ти вічно,
    Не буде сліз, і болю, і гріха, –
    Та не втопись у вирі хаотичнім.



    Рейтинги: Народний -- (5.49) | "Майстерень" -- (5.46)
    Коментарі: (2)


  6. Світлана Костюк - [ 2013.05.06 21:12 ]
    ***-
    у рідному краї
    тривожно й незатишно знов
    впокорено волю
    надіям обрубано крила
    і тільки душа
    ще останню свічу не згасила
    і тільки душа
    прагне рабських позбутись оков

    у рідному краї
    вже й мова неначе чужа
    і пісня народна
    не скрізь і не завжди почута
    і терпне душа
    невпокорена наша душа
    якій приготована зради солодка отрута

    у рідному краї
    ніяк не посходять сніги
    і гинуть лелеки
    і квилить печаль журавлина
    а крига холодна ламає круті береги
    і схлипує в ніч
    аж під корінь підтята калина

    2013


    Рейтинги: Народний -- (5.86) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (41)


  7. Василь Шляхтич - [ 2013.05.06 21:46 ]
    Великоднє
    Його розп*яли на хресті,

    Бо це був задум вбити.

    Лиш Бог Всевишній мовив: - Ні!

    То Син мій. Буде жити!



    Завмерло Тіло, а душа

    Злетіла вже на небо

    У Того, хто дає життя

    І помага в потребі.



    Пророки мовили колись,

    Що Божий Син Воскресне,

    Тож, брате-сестро, помолись

    За диво це небесне.



    Нам Володимир заповів,

    Прийнявши Віру Божу,

    Щоб до єднання шлях привів

    У Мові й Вірі гожій.



    Хай Всемогутній з висоти

    Молитву скріпить нашу,

    Живім у себе як брати,

    Гріха відкиньмо чашу.



    Воскреслий бачить всі діла -

    І тут, і там, і всюди,

    Щоб всіх дорога привела

    До Храму, БОЖІ ЛЮДИ.
    u3/154a


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.45) | "Майстерень" -- (0)
    Коментарі: (3)


  8. Іван Редчиць - [ 2013.05.06 16:01 ]
    ***
    Христос воскрес! – і серце тріумфує,
    Христос воскрес! – і вся душа вирує,
    Христос воскрес! – окрилюється дух, –
    Ніхто без нього Бога не почує.


    Рейтинги: Народний -- (5.49) | "Майстерень" -- (5.46)
    Коментарі: (4)


  9. Василь Шляхтич - [ 2013.05.06 14:11 ]
    Провісник
    Поет терпить.
    Його болить,
    Коли знає, що Квітка в’яне.
    Що в суспільстві немає шани
    Той, що поміг зняти кайдани...
    Навколо скрипить...
    І він не спить.

    Поет плаче,
    Коли бачить
    Ворожнечу з вовка зубами
    Між братами і між сестрами.
    Вона триває вже роками...
    Чортів святять
    В церкво-дачах.

    Поет вірить
    В богатирів,
    Які здійснять дідів наших мрії
    І любов, мов пшеницю засіють,
    І полову від зерна відвіють...
    Дадуть вирок
    Брехні дібрам.
    17.03.2007р.


    Рейтинги: Народний -- (5.45) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  10. Інна Ковальчук - [ 2013.05.06 13:04 ]
    Заблукала
    Заблукала у нетрях стрічань,
    де на вістрі жагучої миті
    заколисує болі сповиті
    чиста радість і щемна печаль.

    Де стійка павутинка гріха
    ледь торкається тіні спокути,
    і в обіймах безмовності чути,
    як тремтливо кохання зітха.

    Заблукала в ночей таїні,
    де клубочаться спогади сиві,
    і любові вогненним курсивом
    доля пише сонети мені.

    І життя між оголених рим
    обертається в колі своїм…




    Рейтинги: Народний 5.5 (5.68) | "Майстерень" -- (5.69)
    Коментарі: (16)


  11. Інна Ковальчук - [ 2013.05.06 10:17 ]
    Акорди
    Диптих

    І


    Блукає ніч рядками партитури,
    сюїту долі награва мені,
    акорди щастя, мрії та зажури
    бринять і тихо гаснуть вдалині,

    на схід зорі складає Всесвіт гімни,
    вони ще сплять в долонях у зірок,
    та час нестримний –
    о, який нестримний!-
    кладе назустріч дню стійкий місток.

    По ньому йде майбутнє яснооке,
    відлуння лине повагом здаля,
    і пильно так вслухається у кроки
    солодким сном розніжена земля.


    ІІ



    Як відспіває тиша вечорова
    речитативом
    повсякденних втом –
    торкнеться серця
    споконвічне слово
    і забринить
    між скрипкою й смичком.
    Величним форте,
    лагідним легато
    сягне висот
    п’янкий перегук струн,
    і ніч скупає місячну сонату
    у стоголосих переливах лун.









    Рейтинги: Народний 5.5 (5.68) | "Майстерень" -- (5.69)
    Коментарі: (15)


  12. Ігор Павлюк - [ 2013.05.06 09:23 ]
    Святкові медитації
    Космічний вітер.
    Людство в небесах.
    А на Землі лиш наші кості й камінь.
    У смерті, знаєм, теж своя краса
    Сотворена Всевишніми руками.

    Все більше тягне в церкву, ніж в корчму.
    Хай Бог боронить, щоб судити інших...
    Хто десь поліз в комуну, на куму
    І сироті, вдові поможе він же.

    Несу в собі трагедію, як хрест.
    Царі і гендлярі несуть так само.
    По вертикалі Шлях не має верств.
    А храм для тіла –
    Це душевний замок.

    Я на «широку ногу» в світ живу:
    Вже дев’ять літ –
    Між Києвом і Львовом,
    Допоки ляжу в золоту траву,
    Яка чека метелика, корову.

    Свята тривога богошукача –
    Мов дерева, що на соборі древнім.
    Як в інопланетянина очах –
    Його боги такі ж сумні і кревні.

    Я вірш пишу на музику Землі,
    А небо сіє воду золотаву –
    Й ростуть хрести і зорі, крила слів,
    Що люблять батьківщину, не державу.

    Лоскоче душу ангельська печаль
    І біла тінь свічі дорогу мітить.
    Чекає плоть стріли або меча,
    Коли душа збирається на мітинг,
    Де ділять хліб, видовища раби,
    Раби рабів бажають влади тоскно.
    А хтось, як завжди: «От якби, якби...»
    Історія ридає кров’ю, воском.

    А я вже знаю два святих світи:
    Утробу мами і оцей, тутешній,
    З яким я після сорока на Ти...
    А є ще третій –
    Тайний.
    Як і перший...

    Люблю їх трьох.
    А в пам’яті один.
    Печально й ніжно згадую колиску,
    Яка гойдалась декілька годин...
    А потім – вітер...
    Холодно і слизько.


    Рейтинги: Народний -- (5.72) | "Майстерень" -- (5.75)
    Коментарі: (6) | "http://poezia.org/ua/id/36913/"


  13. Юрій Лазірко - [ 2013.05.06 05:20 ]
    Блискавицi серця XXXVIII, притiлесна
    1.

    серця космос
    кров пуста
    в ньому
    човник
    віскі
    хай би він
    до сну
    пристав
    кинув
    якорисько

    впала б
    тиша
    на уста
    мов на брук
    і в дрізки
    кинута
    торчма
    з моста
    черепна валізка

    2.

    як-не-як
    я
    де-не-де
    сиплюся
    у слові
    це
    за ґрати
    із грудей
    йде
    пісок розмови
    мов із нирки
    камінці
    що проходять
    стрімко
    з правил
    дертися по чімсь
    вибирає
    стінку

    марш-кидок
    під сам суфіт
    з матом
    важко-хворим
    пише крапка
    заповіт
    дохне
    ніч
    на шторах

    ще не виділена
    жовч
    ситий
    шлунок міста
    мат
    на хрипи перейшов
    в горлі
    стало тісно

    3.

    в'язне
    у горлянці
    плаз
    що
    під серцем
    грівся
    що мені тепер
    до вас
    боле мій
    хай місяць
    не зітлів ще
    на хресті
    цибулиннім
    церкви
    у мені
    є тьма кутів
    для живих
    і мертвих

    4.

    байдам
    я усім
    байдак
    а
    гайкам
    попуста
    хоче хто
    бере за так
    мов торбину
    дусту

    посипає
    тут і там
    впоперек
    навколо
    і здихає
    сліпота
    воскресає
    голос

    5.

    падь паде
    гуде бджола
    серце
    очі рані
    падло ночі
    тінь стебла
    шиба їсть
    з герані

    листя
    спраги прапори
    і весни вітрила
    душу тягнуть
    догори
    щоб вона
    ятріла
    відчувала
    сонця спис
    як розпятий
    цвяхи
    щоб у ній
    думки велись
    перелітні птахи

    6.

    я
    неписаний закон
    в мушлях
    моря згустки
    світлотінню
    для ікон
    розхвилюю
    пустку

    я
    прочиненість
    вікна
    і його
    прозорість
    спить
    в мені
    думок війна
    догорають
    зорі

    я
    потіха
    без вина
    і сльози посуха
    хто сягне мене
    до дна
    той пройметься
    духом
    шквалом
    прадідів
    століть
    днів розп’ять
    і слави

    я
    та п’ядь блага
    землі
    душобогодала

    3 Травня, 2013


    Рейтинги: Народний 6 (5.67) | "Майстерень" 6 (5.75)
    Коментарі: (25)


  14. Костянтин Мордатенко - [ 2013.05.06 01:30 ]
    вірш видалено
    вірш видалено


    Рейтинги: Народний -- (5.39) | "Майстерень" -- (5.3)
    Коментарі: (1)


  15. Леся Українка - [ 2013.05.05 23:30 ]
    Чого то часами, як сяду за діло…
    Чого то часами, як сяду за діло
    Або як вже працю кінчаю я сміло,
    Не раз се на мене, мов хмара яка,
    Спадає сумная задума тяжка?

    Така то задума спиня мою руку,
    Що людськую бачу кругом себе муку,
    Недолю та сльози – і думка зрина:
    Нащо тут здалася ся праця дрібна?..

    Недолі й дотепніші люди не вбили,
    Що ж з нею подіють слабі мої сили?
    І кидаю пращо, бере мене жаль –
    Та друга вже думка розважить печаль:

    Все ж, може, ся пісня якую людину
    Розважить успіє хоч би на хвилину,
    І щиро промовленим словом моїм
    Збуджу огонь я у серці чиїм.

    А може, й пожиток який з того буде,
    І з праці моєї скористають люде…
    І знов мені зваги в душі прибуло,
    І знов я за діло, підвівши чоло!


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.68) | "Майстерень" -- (5.63)
    Коментарі: (2) | "Енциклопедія Лесі Українки"


  16. Жоана Мадзестеш - [ 2013.05.05 23:08 ]
    Стук сердца в соц. сети...
    На десятках сетей социальных
    Мы находим, любим, теряем
    Узнаем друг друга из тысяч
    Но иногда полюбив отвергаем
    Отвергаем боясь боли и муки
    Не почуствовав тепла что дарят руки
    Не вкусив поцелуя в реале
    Мы в инете как дети в любовь поиграли

    Но а встретясь на улице пыльной
    И найдя взгляд знакомый, любимый
    Никогда не отпустим дуг друга
    Ведь на то аргумент есть весомый

    Я почувствую стук сердца
    Ты почувстуеш страсть дыханья
    Открывая дверцу сознанья
    Остаемся в плену прикасанья...
    2013 год


    Рейтинги: Народний -- (5) | "Майстерень" -- (5)
    Прокоментувати:


  17. Володимир Сірий - [ 2013.05.05 22:28 ]
    Плач Єремії
    Знеболення віри…
    Зневолення дій…
    Святих канонірів
    Ошукує змій.

    Оті, що й віками,
    Тропар і псалом,
    Лиш вільно у храмі
    Гостює Содом,
    Шепоче: законно!
    Не згодні, то йдіть!

    Пречиста Мадонно,
    Руйнується світ.
    Побільшало опцій
    Тілесно - палких:
    Вінчаються хлопці,
    Шлюбують жінки.
    Зникає громади
    Порядок твердий…

    Спасіння заради,
    Ісусе, - гряди!

    05.05.13


    Рейтинги: Народний -- (5.53) | "Майстерень" -- (5.55)
    Коментарі: (28)


  18. Марія Туряниця - [ 2013.05.05 22:01 ]
    Тобі
    04.05.2013 (23:17 к.ч)

    Стукаючи в твої двері -
    Я по собі ходила.
    Знали слова на папері,
    Як спокій в собі убила.

    Я намагалась докричатись
    До всіх куточків твоєї душі,
    А вночі хотілось сховатись
    МОЛЯЧИСЬ, ЩОБ МИ НЕ СТАЛИ ЧУЖІ.

    Всі докори помруть зі мною,
    Таку вже жахливу вдачу маю.
    І почуття, що зародилось весною
    Напевно, в сльозах заховаю.

    Буває хочеться закричати:
    «Не будь сліпцем байдужим!».
    Взамін вирішую мовчати,
    Втамовуючись болем дужим.

    Любов уміє єднати страждання,
    Тільки страждає хтось один.
    Той, чиї душевні діяння
    Замерзають у спеку від хуртовин.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.5) | "Майстерень" -- (0) | Самооцінка 3
    Коментарі: (7)


  19. Ксенія Озерна - [ 2013.05.05 22:23 ]
    ***
    Я знаю, що ти небесна
    земле, надією скресла,
    віками на шмаття рвана -
    сама заживляєш рани.

    Я знаю, що ти небесна,
    любове, нині воскресла,
    весни світанкове днище,
    ти - праведна, ти - найвища.
    Тобою готова стати
    жінка на ймення МАТИ.

    Я знаю - вона небесна
    дитям, що у світ принесла,
    сльозою на тілі фрески,
    хрестом, що нелегко нести.
    Небесність її пречиста
    в пасхальнім зеленолисті,
    під звуки душевної ліри
    зростає корінням. Увіруй!

    2013


    Рейтинги: Народний 5.83 (5.51) | "Майстерень" -- (5.47)
    Коментарі: (36)


  20. Олександр Менський - [ 2013.05.05 20:26 ]
    Сила любові
    Усього Всесвіту замало
    Любові щирій і святій.
    Свою межу втрачають далі
    У таїні одвічних дій.

    Стає значимим світ одразу,
    Як і у ньому кожна мить...
    І навіть Смерть собою вразить
    Непереможний дар - Любить!
    2013р.


    Рейтинги: Народний 5.42 (5.5) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (14)


  21. Наталя Чепурко - [ 2013.05.05 19:02 ]
    Заутренняя.

    Заутренняя... Звон колоколов...
    Услышать это - и не нужно слов...
    Как-будто бусы рухнули на пол!..
    И каждая горошинка спешит на свой престол!

    Звук рассыпается на тысячи созвучий:
    То нарастает с яростью кипучей,
    А то болтается, как-будто мотылёк:
    Летел на свет, а дале - невдомёк.

    И сердце радуется, слыша звон церковный...
    А для души - то тайный знак условный:
    Знак облегчения и умиротворения,
    Знак радости, всеобщего прощения.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.46) | "Майстерень" -- (5.42)
    Коментарі: (2)


  22. Павло ГайНижник - [ 2013.05.05 19:38 ]
    ВІНЕЦЬ
    ВІНЕЦЬ

    Не переймайся чи десь пекло пла́є.
    На марно це. Лиш тре́мтом кла́ца лік
    До дзвону су́дного, який переламає
    Твій раптом швидкоплинний вік.
    І тільки той Дзвона́р високий знає
    Хто впа́де і куди. Ту волю не уник
    Ніхто іще. Лиш мент – і вже немає
    Тебе ніде. Весь світ навколо зник

    Й вже не повстане. Су́рма заволає
    В ту мить, коли чесно́та й гріх
    Впаду́ть на терези́ і вирок пролунає,
    А ти триматимеш чудовисько за ріг
    Й втопатимеш у юшці, що палає
    Без часу й міри. Неосяжний сміх
    Над долею нікчемною заграє
    І розчави́ть буття. Ти підеш за поріг

    Без вороття. Душа тоді узнає
    Дух провидіння й чи раніш ти зміг
    Бувати тим, який не заблукає,
    Що шлях пізнав поміж земних доріг
    Ще за життя. І янгол проспіває
    Пісню ріша́льну, сонм для тих, хто ліг
    В землю скорботи. Суд вже не чекає
    На каяття. Ти взнати істину устиг?
    Пізнаєш смертю. Бог там сповідає…

    Павло Гай-Нижник
    5 травня 2013 р.


    Рейтинги: Народний -- (5.25) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  23. Валентина Попелюшка - [ 2013.05.05 16:34 ]
    Вервиця віршованих та ілюстрованих СМС вітань
    із Воскресінням Христовим!

    Вітаю Всіх із світлим празником Христового Воскресіння!
    Христос Воскрес! Воістину Воскрес!  Спільне вітання для кожного окремо!Збірка вітань із картинками  для Вас та Ваших близьких на всі смаки.
    З світлим святом Воскресіння!З днем, коли Христос Воскрес!Щастя, радості, везінняХай зішле Господь з небес!За столом зібраласьВся наша родина,Святкує ВеликденьРідна Україна.Із тими святамиЯ усіх вітаю,Свяченим яєчкомВсіх благословляю."Христос воскрес!"-десь пролунало,І на душі святково стало.Ось кошики із рушникамиНесуть до церкви із пасками.Святково свічки засвітились,І всі частунки освятились."Христос воскрес"-лунають дзвони.Хай зникнуть всякі перепони!Хай у душі панує свято,Хай успіхів буде багато!Хай завжди і у всім щастить.І хай вас Бог благословить!Чому на землі так святково сьогодні?Бо з неба зійшло Воскресіння ГосподнєІ Ангельські хори співають з небесСьогодні Великдень!Син Божий Воскрес!Горять свічки, зорять ікони.Земля в молитві до небес."Христос Воскрес!" -  лунають дзвони,дзвенять: "Воістину Воскрес!"Хай мир у серці Вашому панує.Хай ангел Божий щастя Вам дарує. Ісус Христос - здоров'я шле з небес. Христос Воскрес! Воістину Воскрес!Звістка радісна лунає!Світ Ісуса величаєВеликоднім дзвоном, співом,Чистим серцем - повним віри,Ясних, добрих сподівань!Великодніх Вам світань!Хай лине увись передзвін великодній,
    І кличе молитва душу в політ!
    Хай зійдуть на землю щедроти Господні
    І крила розгорне оновлений світ!
    Хай мир у серці вашому панує,
    Хай ангел Божий щастя вам дарує.
    Ісус Христос – здоров'я шле з небес.
    Христос Воскрес!
    Воістину Воскрес!І ВІН ВОСКРЕС,Наш Бог і Спаситель.І до своїх дітей вернувся знов.Пройшов крізь стіни щоби їх навчити,Що найдорожчим скарбом є ЛЮБОВ!ХРИСТОС ВОСКРЕС!!!Славіте нашого ХристаЗа кров його, за Хресні муки.Любіть його, як він любив,В годину щастя і розлуки.Христос Воскрес!Хай лине увись передзвін великодній,І кличе молитва душу в політ!Хай зійдуть на землю щедроти ГосподніІ крила розгорне оновлений світ!Проміння теплеСиплеться з небесВітаю з Пасхою.Христос воскрес!Чому на землі так святково сьогодні?Бо з неба зійшло воскресіння Господнє,і ангельські хори співають з небес -Сьогодні Великдень!Син Божий Воскрес!Рік у рік Любов Господнятворить свято Великодня.Маленькі янголи несуть дари з небес -Христос воскрес! Воістину воскрес!Свяченого яєчка, доброї паскиі сонця окрайчика - з Божої ласки!У мирі та щасті, добрі та любовісвяткуйте Великдень в родинному колі.Великдень. Чудо із Чудес!Радіємо-Христос Воскрес!В цей день вітаємо зі святом,здоровя зичимо багато.Хай щастя в серце завітає,Добром Господь Благословляє!Христос воскрес!Воістину воскрес!!З Воскресінням Христовим щиро Вас вітаю!Жити в радості й любові від душі бажаю!Запашною нехай буде Великодня Паска,І до віку буде з Вами Світла Божа ласка!Христос воскрес!Великодних радощів,добра та щастя!Втілення всіх задумів прекрасних.Хай сонцем повниться життя й натхнення,і кожна мить  нехай буде благословенна!Христос воскрес!!!Хай в кошик Вам ляжуть баранчик i паска,шматочок сальця, запашная ковбаскаi писанок пару з корiнчиком хрону -хай плине достаток до Вашого дому.Ще можна поставити меду горняткощоб справи у Вас цiлий рiк iшли гладко.Христос Воскрес!XPИCTOC BOCKPEC, зiйшoв з нeбec, пpинic yciм нaдiю!Цвiтe yce i квiтнe вce i люди вci paдiють.B дyшi y кoжнoгo вecнa, y cepцi- миp i лacкa.Hexaй cмaчнa i зaпaшнa дoвepшить cвятo ПACKA!!!Хай Божа Матiр вас охороняє,а Дух Святий здоров'я посилає;Господь дарує Ангела з небес -Христос Воскрес!!!Дзвонять дзвони Великодні!Божа Пасха вже сьогодні.Лине пісня із небес,Радість всім Христос Воскрес!Хай Божа Матiр вас охороняє,а Дух Святий здоров'я посилає;Господь дарує Ангела з небес -Христос Воскрес!!! Воскрес!!!тут місце для Вашого вітаннятут місце для Вашого вітання


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.52) | "Майстерень" -- (5.54)
    Коментарі: (11) | "Збірка вітань із колекції моїх дітей на їх сайті КОЛЯДУЄ УКРАЇНА"


  24. Михайло Десна - [ 2013.05.05 15:21 ]
    Паски
    Заборонений "хліб",
    що наосліп удався
    (не від грому осліп,
    не від блискавки взявся),
    колоситися став
    (хробакам до вподоби)
    і в жнива зажадав
    чорну Жінку-Чорнобиль.

    На косу або серп,
    як на вузол, заплівся.
    Із кісток його герб,
    ще й землею умився.
    І змією в житах
    прагне коїти замах
    на життя в Небесах
    задля темряви в ямах...

    Та з'явився Господь
    повечеряти хлібом.
    Бо життя, що є плоть,
    возлюбив наше. Ібо
    і Отцю завдяки,
    і Святому з Ним Духу
    освятив нам паски
    для подальшого руху.

    05.05.2013


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.48) | "Майстерень" -- (5.48)
    Коментарі: (6)


  25. Валентина Попелюшка - [ 2013.05.05 14:31 ]
    Покаяння. Епілог.
    Тримаю щастя на руках -
    Новонароджене хлопчатко.
    Благословенна у віках
    Ріка життя, де все спочатку.

    Вітає херувимів хор
    Під ніжні звуки диво-струнок.
    Ім’я, мов доля, Теодор –
    Безцінний Божий подарунок.

    Господь невпинно споглядав
    І покаяння щире бачив.
    Якщо мені синочка дав,
    То, може, все ж таки пробачив?..

    30.12.2010 р.


    На завершення теми - поради для жінок, які здійснили аборт.

    • щиро і докладно висповідатися зі всіх гріхів смертельних і повсякденних (аборт – один із найбільших смертельних гріхів).
    • часто сповідатися і причащатися.
    • заховувати заповіді Божі і церковні.
    • добровільно накладати на себе якусь покуту (це робити лише з дозволу свого сповідника);
    • жінка, яка має шлюбного чоловіка і ще може народжувати дітей, нехай постановить собі, що при Божій помочі народить дитину, а як Бог поблагословить – то і більше дітей народити. Така пожертва себе самої для дітей буде найкращою частковою спокутою за аборти.
    • постановіть собі, що у подружньому житті ніколи не будете вживати жодних протизаплідних пігулок і цю християнську повинність будете поширювати у своєму оточенні.
    • спілкуючись з людьми, постановіть собі, що серед свого оточення не допустите того, щоб хтось із жінок зробив аборт.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.52) | "Майстерень" -- (5.54)
    Коментарі: (15)


  26. Василь Світлий - [ 2013.05.05 11:02 ]
    Христос Воскрес !
    Христос Воскрес і розцвіла надія.
    Любов Велика нині поміж нас.
    Намарне всяка сила протидії,
    Бо Він – Господь, наш Захисник і Спас.

    05.05.13


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.47) | "Майстерень" -- (5.39)
    Коментарі: (18)


  27. Анатолій Криловець - [ 2013.05.05 09:27 ]
    ***
    Світе мій! Ось яке право!
    Ось вона – воля свята:
    Знов одпускають Варавву,
    Знов розпинають Христа.

    Треба нам пильність плекати.
    Вічна борня йде зі злом:
    Вірного сина Пилата
    Із екстремістом Христом.

    Всякий, хто може дивитись,
    Хай не одводить очей:
    Ворог народу – це митар,
    Вождь його – це фарисей.

    Тим, хто посміє (о горе!)
    Йти за Ісусом Христом,
    Буде тбіліська Гоморра,
    Буде литовський Содом.

    Цвяхи гострімо на жертви,
    Щоби за ребра – й на хрест…
    Книжники! Пізно: із мертвих
    Знову народ наш воскрес.

    17 січня 1991 року



    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (5) | "http://poezia.org/ua/id/19949/personnels"


  28. Василь Бур'ян - [ 2013.05.05 09:59 ]
    Великдень
    На вигоні, в смарагдовім вінку,
    Весна Великдень радо зустрічає.
    Стара верба, по пояс у ставку,
    Крислате гілля у воді купає.
    Зозуля в лузі дзвони золоті
    Виковує на срібній наковальні.
    Хмільний вітрець із поля прилетів,
    Тай задрімав на мить в опочивальні.
    Бджола цілує квітку запашну,
    Гойдаючись в нектаровій колисці,
    І черемшина, славлячи весну,
    Цнотливо квітне в білому намисті.
    Озвався грім з небесних володінь,
    Уздрівши хмарку з довгою косою,
    І юний дощ листочки молоді
    Вмиває ніжно Божою росою.
    Чудовне сяйво лине з-під небес,
    Шле благовість землею молодою:
    Христос Воскрес! Воістину Воскрес!
    Зі святом вас! З Великоднем!
    З весною!


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.47) | "Майстерень" -- (5.43)
    Коментарі: (8)


  29. Іван Редчиць - [ 2013.05.05 04:33 ]
    ***
    Люблю, чекаю, і молюсь не всує,
    Люблю, радію, перед Ним танцюю,
    І небо нахилилось до землі, –
    Пробиті руки Богові цілую...


    Рейтинги: Народний -- (5.49) | "Майстерень" -- (5.46)
    Коментарі: (11)


  30. Валерій Колесник - [ 2013.05.04 23:07 ]
    Мандри
    В зорянім оксамиті я почекаю ранку.
    Як нездійсненну мрію, стріну зорю світанку.
    Біль, наче промінь світла, змусить сягнути горе.
    Душу не спинить простір - всесвіт, мов чорне море.
    Що там зустрів? Безмежність? Ні лиш краплинки долі.
    Що там? Кінець чи початок? Лиш світло в безмежнім колі.
    Панує "тубал" потворний,та все ж проросте насіння.
    В ґрунті тепла й любові пустить добро коріння.




    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  31. Валерій Колесник - [ 2013.05.04 22:46 ]
    Тарасове слово
    Діти мої внуки мої, тяжка ваша доля,
    Я дивлюсь на Україну, вона мов не моя.
    Страшна, чорна, ще й обдерта, атомом побита,
    Її довго руйнувала вся московська свита.
    В стольнім граді важко стати повести розмову,
    Бо й новітні яничари крадуть рідну мову.
    Тягнуть злодії прокляті крихти із комори,
    Олігархи скоро й землю вивезуть в офшори.
    Повставайте діти мої – кайдани порвіте
    І чужинців кровопивців із Дніпра женіте.
    Починати треба знову усе будувати,
    Жити в мирі і любові, братство згуртувати.
    2013


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  32. Анатолій Криловець - [ 2013.05.04 21:10 ]
    Великоднє брато-сестринське
    Мрію я: в час Великодня –
    О жаго великодня! –
    Ти затулиш повіками
    Свої карі безодні.

    …У твої вткнуся коси я.
    Гарно вдвох під вербою.
    Сестро, хочу христосатись
    Цілий вік із тобою!

    15 квітня 2012 року


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (7) | "http://poezia.org/ua/id/32744/personnels"


  33. Богдан Манюк - [ 2013.05.04 18:41 ]
    *****
    Люд пішов, і зосталися хрест зі сльозою
    і земелька в обіймах моїх і вінків.
    Я без батька! Наблизили небо з любов’ю
    янголята йому, для безсмертя стрімкі.

    А камінні довкруг позолотами всує
    попрощалися з батьком у світлі руки…
    Ще лишаюся з ними – життя довіршую.
    Чи тоді дочекаюся в небі стрімких?..

    2013р.


    Рейтинги: Народний 6 (5.63) | "Майстерень" -- (5.77)
    Коментарі: (28)


  34. Юрій Лазірко - [ 2013.05.04 18:51 ]
    Блискавицi серця XXXVII, жартiвливозанослива
    1.

    друже
    небайдужий
    хочу
    неба
    й дуже

    небо
    у тобі
    та рядки
    в трубі

    а на ній
    бігме
    хор
    ні бе
    ні ме

    2.

    брате
    вітрогінний
    дай словам
    коріння

    і ціни
    не вішай
    бо не тушка
    з вірша

    кожне
    слово
    знає
    де йому
    лягати
    у кого
    стріляти
    по кому
    вмирати

    і у нім
    дрімає
    сила
    дух
    і свято
    простір
    інкубатор
    кардіонабату

    нічого
    ліпити
    із повітря
    Бога

    смішками
    прибиті
    до ікони
    роги

    3.

    не тобі
    читати
    світло
    на повіках
    не твої
    палати
    серце
    чоловіка

    чорторий-потоки
    пінка з каламуті
    що воно
    за око
    просто
    нерва
    жмутик

    4.

    просто
    буря
    в склянці
    але
    склянка
    море
    бобуніння
    в танці
    вакуум
    прозорий

    це
    не небо
    жодне
    й висота глибинна
    це
    раз плюнь
    безодня
    голод баговиння

    5.

    не складай
    у кошик
    все
    що попадеться
    бо
    вірші
    не гроші
    мають
    запах
    серця

    це вони
    спроможні
    душу
    осідлати
    втнути
    наче ножні
    вправніше
    від мату

    це вони
    у воду
    дивляться
    і бачать
    що за чим
    приходить
    чим
    воно
    заплаче

    в них
    сміється доля
    там
    вона готує
    сльози
    з дрібки солі
    з моря
    алілуя

    6.

    маю дрібку
    солі
    у рядках
    розчинну
    хилу силу
    волі
    на життя
    хвилину

    маю що
    сказати
    все
    про
    що немаю
    у моїх
    палатах
    запах
    ліків
    й раю

    ти зайди
    не бійся
    тиша
    вже воскресла
    і її
    не бісить
    як тебе занесло

    ось рядок
    погрійся
    я
    душі підкину
    наче бузька
    стрісі
    рані
    батьківщину

    а горить
    і зимно
    значить
    сил замало
    у халатних римах
    щоби
    серце
    стало

    а
    як серце
    стане
    то й слова
    розтануть
    в омі-океані
    молоці
    нірвани

    3 Травня, 2013


    Рейтинги: Народний -- (5.67) | "Майстерень" -- (5.75)
    Коментарі: (15)


  35. Інна Ковальчук - [ 2013.05.04 17:35 ]
    Голгофа
    Останній день.
    Стражденно і несила.
    Якийсь причинний Господа кляне.
    Душа безмовно зноситься, а тіло
    пручається і стогне, бо земне.
    Яріє сонце.
    Гамірно і людно.
    І необорно хочеться, аби
    тут, на Голгофі, розіпнули Юду,
    позачергово, на очах юрби.
    Все так, як є.
    І так, як має бути.
    І хресна путь, і глас:"Христос воскрес!"
    Перемогти.
    В майбутнє зазирнути.
    І гірко посміхнутися з небес…



    Рейтинги: Народний 5.5 (5.68) | "Майстерень" -- (5.69)
    Коментарі: (13)


  36. Роксолана Вірлан - [ 2013.05.04 17:14 ]
    Сонцепомазання
    Хвилюють обрій згиби гір.
    Ліси онімблені у весни.
    Прядуть листву
    дуби старезні-
    ростуть легендами ушир.
    З корінням рвуться зо землі
    стрілчаті сосни -
    в неба глиби,
    гачкують гостро
    хмарну рибу -
    дощі розбурхавши зо снив.
    Забуті предки...тіні слів
    і Параджанівські закадри
    на плівці вітру, в димі ватри,
    ув обезвогненій золі.
    Марічка тонкоголоском
    ще докликається Івана...
    яркотне арніки сопрано,
    кульбаб сочисте молоко...
    шурхотні кроки Травяра -
    він заговорює рослини,
    чарує стебла словоплинно -
    зусюд шепотний тарарам,
    джерельні спохлипи і лад.
    В тугі кимвали полонини
    проміння б"є...
    Святиться днина-
    сонцепомазання Карпат.


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (32)


  37. Олександр Олехо - [ 2013.05.04 16:50 ]
    Весняна повість
    Весняна повість Божого терпіння.
    Весняне свято віри та добра.
    Поправши смерть, у світ прийшло спасіння,
    зігріте сяйвом сонячного дня.

    Церковним дзвоном добра звістка лине:
    - Радійте, люди, ЧУДУ із чудес.
    Розп'ятий глумом Божий син не згинув.
    Христос воскрес! Воістину воскрес!

    Ціну життя не зміряти роками,
    коли воно мина у суєті.
    Пожертви день злітає над віками
    і майорить у гордій висоті.

    Вшануй цей день. На зоряних долонях
    твоя душа без віри пропаде.
    У чорний вирій на шалених конях
    її безвір'я з часом віднесе.

    Отож люби, і вір, і сподівайся.
    І не кляни своєї долі хрест.
    Поки живеш, надії поклоняйся:
    - Христос воскрес! Воістину воскрес!


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.51) | "Майстерень" -- (5.61)
    Коментарі: (12)


  38. Сергій Сірий - [ 2013.05.04 15:49 ]
    Твоє тіло - наркотик
    Твоє тіло – наркотик.
    Твоє тіло – наркотик.
    Відчуваю його і на смак,
    і на дотик.
    Я від нього дурію,
    сміюся і плачу.
    І на нього, як мрію,
    все, що маю, те трачу.
    З ним я просто літаю:
    пригублю – й одразу...
    В ньому сили черпаю
    до наступного разу.
    Скільки б я не приймав
    твоє тіло – не можу,
    ні, не можу прийняти
    смертельної дози.
    Мені мало його,
    твого млосного тіла,
    хоча вмерти на нім
    дуже часто хотілось.
    Я від нього залежу,
    від цього страждаю.
    Твоє тіло – наркотик.
    І ліків немає!


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.48) | "Майстерень" -- (5.38)
    Коментарі: (5)


  39. Василь Шляхтич - [ 2013.05.04 15:37 ]
    Починаймо!
    Починаймо вже від нині
    діяти, щоб в Україні
    Ісусові не вбивали більш цвяхів
    в Його святе, боже тіло.
    Щоб Його це не боліло.
    Щоб у серцях наших не було гріхів.
    Хай промовить час любові,
    нехай великодня сповідь
    викине гріхи з усіх наших сердець
    так, щоб в Великодні Свята
    любов була в наших хатих.
    За це добром дарив буде Бог Отець...
    04.05.2013р.



    Рейтинги: Народний -- (5.45) | "Майстерень" -- (0)
    Коментарі: (2)


  40. Микита ХЧ Баян - [ 2013.05.04 14:43 ]
    * * *
    И такое было и мы такими были,
    Любви чувства и боль мы пережили.
    На светлом берегу нашего сознания
    Ещё свежи тёплые воспоминания.

    2011


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  41. Марія Туряниця - [ 2013.05.04 14:04 ]
    не так
    І ми з тобою вже ніхто
    Й нас тепер цікавлять інші.
    А починалось, як в кіно,
    Закінчилось все більш трагічно.

    «Не доля» - люди скажуть.
    Та їм не зрозуміти те, що є.
    Нехай критикують або навіть зв`яжуть,
    Я не відпущу чуже і водночас своє.

    До біса лицерміство й лаконічність.
    Гордість тепер ні до чого.
    Над нами постала вічність,
    Проблема усього живого.

    «Час вирішить, він не підвласний…»
    І хто таке сказав?
    Кожен вчинок вчасний,
    Нашу долю б врятував.

    Моє життя єдине й не повторне,
    Я не проживу його нудно,
    Враховуючи все те ілюзорне,
    Що діє на людей згубно.

    Ми втрачаємо найрідніших…
    Правда, не дано зрозуміти нікому,
    Що нема у світі вірніших,
    Ніж ті, що з спокою, у війну повертались додому…


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (0)
    Коментарі: (2)


  42. Ігор Павлюк - [ 2013.05.04 14:49 ]
    * * *

    З бодуна виходжу важче й важче...
    Із артезіанських ям душі
    Вірші волочу – собі і вам ще,
    Воїни, артисти, торгаші.

    Тільки нафіг вам вони здалися –
    Із вовками, мавками, селом,
    Лісом, що іскрить, мов шкура лиса,
    Журавлиним хрещена пером.

    Дико і безбожно стало в світі,
    Де і круг вже «на круги своя»,
    Де усе продажне, навіть вітер,
    Навіть безпритульна течія...

    Хрест і місце під хрестом – так само.
    Але ж треба вірить, варто жить...
    Щоб не заблудитись – йти по шрамах –
    По своїх...
    Що хоч мені кажи.

    З пісняра я казкарем роблюся.
    Значить – Шлях і вік беруть своє.
    І моя кохана – вже бабуся,
    І сльоза до крові дістає,
    Що здійснила кровообіг вічний,
    Обігріла світлом десь когось –
    І лягла під великодні свічі…
    Ось.


    Рейтинги: Народний -- (5.72) | "Майстерень" -- (5.75)
    Коментарі: (12)


  43. Віталій Попович - [ 2013.05.04 13:11 ]
    Зносився
    Ну не тряси мною!
    все… зносився…
    сірими хмарами набив кишені і за пазуху…
    напхаю листя сухого,
    зранку сонцем похмелився
    хоч не розумію, кому я це розказую?

    Тротуари краще підмітатиму – руками
    Ну, і приблизно через десять років
    Прочитаю Харукі Муракамі
    Про пісню вітру, -
    а поки одиноко…

    Та ні не в тому сенсі, що спустошений!
    Тому зловживаю багато алкоголю в кабаку
    Скоріше правда в тому,
    що я зношений
    Емоціями, які спалили в мені доброту!

    Сумний виходить опис, -
    ну як інакше?
    Брехати собі, а потім одягнутись «модно»…
    В накуреній кав’ярні не стане краще,
    Але і за відвертість тут не гордо…

    Мені б хоч раз написати пісню,
    Або вірш чи фразу –
    Про любов – взаємну!
    Тоді поділюсь цією вістю
    З усіма, хоч цим зроблю приємно…

    2012


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  44. Інна Ковальчук - [ 2013.05.04 13:23 ]
    Молитви
    Відболить,
    відячить,
    відлуна
    сумота у моєму сьогодні,
    усміхнеться нарешті весна
    і очистить вогнем великоднім.

    Відсумується,
    і повесні
    між порогами вічного плину
    незворотньо воскреснуть в мені
    молитви, де любов
    і Вкраїна.





    Рейтинги: Народний 5.5 (5.68) | "Майстерень" -- (5.69)
    Коментарі: (16)


  45. Іван Низовий - [ 2013.05.04 12:22 ]
    * * *
    Свячену крашанку насилу
    Кочу з минулого туди,
    Де через мамину могилу
    Епоха витовкла сліди.
    Свою сізіфову роботу
    Ніколи я не полишав:
    Крізь рясноту брудного поту
    Світитись прагнула душа.
    Який занедбано-убогий
    Мій край, а думалось, в раю
    Від плісняви ідеологій
    Очищу долю я свою…
    Несусвітенна заморочка,
    Подій убивча крутія –
    Ані хреста, ані горбочка…
    Котися, крашанко моя…


    2000


    Рейтинги: Народний 7 (6.53) | "Майстерень" -- (5.79)
    Коментарі: (29)


  46. Іван Низовий - [ 2013.05.04 12:20 ]
    Образок про мірошника Яриша і його млинці
    "Діду Яриш, куди ти шпариш?".

    І зі спритністю юнака
    За малими ганявся Яриш
    По орбіті свого вітряка.

    Дід лиш з вигляду був сердитий,
    А насправді – такий добряк:
    Нас по черзі любив ловити
    І носити у свій вітряк.

    Під нестрогим його арештом
    Кожен спійманець їв млинці,
    Що лисніли від смальцю.
    Решта
    Чергувала при вітряці.

    "Діду Яриш, куди ти шпариш?" –
    Це вже черга моя прийшла,
    І вже Яришу я товариш,
    Вже їмо з одного стола,
    З однієї тарілі…
    Смачно!

    Дід підсовує ще млинців.
    І ніскілечки вже не лячно
    В цім штормуючім вітряці.

    Дід умів дарувати ласку
    Нам, чужим, бо не мав своїх,
    Він ділив і млинці, і казку –
    Скільки б нас не було – на всіх.

    Світ крутився в обмежжі поля.
    Посередині був вітряк.
    В ньому – Яриш…
    І з того кола
    Я не вирвуся вже ніяк.



    2000


    Рейтинги: Народний -- (6.53) | "Майстерень" -- (5.79)
    Коментарі: (10)


  47. Анна Волинська - [ 2013.05.04 10:31 ]
    Перші весняні грози
    * * *

    Перші весняні грози. Перші духмяні зливи
    На тополині бруньки, на черешневий цвіт,
    Мiсто взяли в облогу. Ввечері — відступили:
    Нiч Великодна сходить в цей не найкращий світ.

    В церкві старій зібралось люду не так багато.
    Зараз підуть поважно в хресний хід хоругви.
    Наші зшарпанi душі, вбогі, лата на латi,
    Таїнство Воскресiння — зцiли, благослови.

    Хай же сповна проститься всім, хто життя марнує,
    Хай же нарешті стихне сірих днів суєта.
    Пiд передзвін величний вірю у Вiсть благую,
    В церкві старій чекаю Воскресiння Христа.

    1992


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.43) | "Майстерень" -- (5.31)
    Коментарі: (3)


  48. Марія Туряниця - [ 2013.05.04 10:02 ]
    ***
    Білий лист,
    Душевні слова,
    Творчий хист
    рядками ожива.
    Люди змінились…
    Покоління не те.
    Шанувались всюди,
    А тепер ніде.
    Що нам чекати
    від нового десятиліття?
    Де правди шукати,
    Тікаючи від одноманіття?
    Я не вправі судити.
    Бог всім суддя…
    Мало що можна змінити,
    Назад нема вороття.
    Але є сьогодні,
    Те саме, вирішальне.
    Робіть справи благородні
    Творіть щось оригінальне.


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати: | ""


  49. Олександр Менський - [ 2013.05.04 10:27 ]
    У храмі...
    У стінах старенького храму,
    У тиші якійсь віковій.
    З душею, подібною Хаму,
    Знаходжу собі супокій.

    Старі образи з рушниками,
    Свічки молитовно горять.
    І дивно, що навіть для Хама
    Дається уся благодать.
    2013р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.5) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (12)


  50. Устимко Яна - [ 2013.05.04 10:43 ]
    тонке шиття
    з яких висот з яких небесних скринь
    весна виносить сонце на тарелі
    з яких дощів мандрують менестрелі -
    маєвої мелодії майстри

    відкіль весна бере тонке шиття
    розгладити мережива рахманні
    яку молитву дихає на банях
    що золотом крізь неї мерехтять


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (10)



  51. Сторінки: 1   ...   828   829   830   831   832   833   834   835   836   ...   1797