ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Юрко Бужанин
2024.09.23 17:09
Думки нуртують
і на скроні тиснуть дзвінко,
У фантазій
сплелися вони
візерунки...
Поряд мене Ти(!) йдеш,
найпрекрасніша

Олександр Сушко
2024.09.23 12:54
Був поетом. Літав понад хмарами,
А тепер на Донбасі, в рову.
Не залякуйте Божими карами,
Бо і так я у пеклі живу.

Ні вперед, ні назад. Нема виходу.
Смерть усюди. Хитається світ.
Перепаленим порохом дихати

Леся Горова
2024.09.23 11:39
Немічні промені сонця, що сонне ще,
Ріжуть туману навішену шаль.
Та не під силу дебеле полотнище
Ніччю затупленим іхнім ножам.

Човгають вперто, дирявлять настирливо,
Вже не такі і безсилі на взір,
Бо заблищала роса намистинами

Микола Дудар
2024.09.23 07:46
Скажу вам більше — є готівка…
Ну десь тако вагонів зотри
В одному з них своя горілка
(Тут ще дізнатися би котрий…)
Багато де чого залежить
З якого боку підібратись,
І не дай бог, якщо є нежить…
Бо доведеться теліпатись

Віктор Кучерук
2024.09.23 05:55
Несвідомі ми та грішні,
Раз у головах бедлам, –
Наряджаємось розкішно
І гуляємо без гальм.
Обираючи десь одяг,
Чи п’ючи хмільний напій, –
Пам’ятаймо, що на сході
Йде за щастя наше бій.

Юрій Лазірко
2024.09.23 02:08
не потрібні вже слова
лала-ла-лала-ла-лала-ла

1.
місячного сяйва мілина
ти і я
не випиті до дна
ти і я

Ярослав Чорногуз
2024.09.22 22:01
Питаєте, чого це я сумую?
Бо самота навколо, самота.
І ніби все життя минає всує,
У бік незрозумілий поверта.

І що у нім? Яка краса чи втіха?
І зникло розмаїття, хоч любов
Горить, яріє чи палає стиха,

Володимир Каразуб
2024.09.22 20:54
Немає нікого хто поруч твого життя
Солодким цілунком погодить тебе на завтра,
І буде не проти сказати тобі, що за-
Бути уже не спроможний, що станеш початком
Великої книги. Напише хтонічний роман,
Історію світла, історію часу та словом
Сплітаючи чис

Сонце Місяць
2024.09.22 15:43
ефемери зимового вересня
землеміри німого кіно
лейтмотив надзвичайно первісний
римування авжеж гуано

понад зірваними піввуалями
нас діждеться нуарний суар
крокодил неприродно роззявлений

Світлана Пирогова
2024.09.22 14:00
Ми різні з Вами...Небо і земля,
Холодний місяць і гаряче сонце.
Мелодії старого скрипаля
Примарою лягають у долоньці.

Ми різні з Вами...Літо і зима,
Як тиха осінь і весна квітуча.
Ніщо й ніхто нас разом не трима.

Євген Федчук
2024.09.22 12:58
Сидять бабці під під’їздом на лавці широкій.
Уже кожній з них, напевно за сімдесят років.
Вже на світі нажилися та напрацювались.
Ото тільки що сидіти на лавці й зосталось.
Між собою гомоніти, щось розповідати,
Кісточки усім знайомим поперемивати.
В

Устимко Яна
2024.09.22 11:49
віє запах тривожний
від сухого зела
мов оплакує кожний
прутик літа й тепла

осінь в лісі та гаї
скоро зайде в міста
осінь часу не гає

Козак Дума
2024.09.22 11:07
Тримай себе у натовпі бентежнім,
хай він усіх паплюжить і усе.
На себе розраховуй, незалежно,
що ближній срібло й посмішку несе.

У мрії поринати не стидайся,
та не обожнюй навіть власних дум!
Брехні – не вір, а лесток – опасайся,

Юрій Гундарєв
2024.09.22 09:46
Браслетні перлини
на зап’ястя -
дарунок дружини
на щастя.

За теплі хвилини
в снігопади -
сяйливі краплини

Микола Дудар
2024.09.22 07:44
Тебе чекав би допізна
У край села на сінокосі
Де загубилася весна
У літі з дозволу ще й досі…

І розстелився б все одно
На місце те, не випадкове
Черпали б з неба ми вино

Віктор Кучерук
2024.09.22 07:33
Не для мене ще усмішки
Із твоїх медових уст, –
Цим вдоволенням нітрішки
Не впиваюся чомусь.
Наковтався удостачу
Тільки сильної жури,
Поки ти мене не бачиш
І не чуєш до пори.

Микола Соболь
2024.09.22 06:04
Часи млинів минули і волів.
Сучасний світ немов несеться в прірву.
Колись добрішим бути я хотів.
А нині що? Давай за козир чирву.
Або вино. Достатньо вже хрестів.
Для бубни є на Банківській орава.
Поетові, на жаль, бракує слів.
А сильні світу оберу

Микола Дудар
2024.09.21 12:59
Поміж...
Нібито впійманий, нібито схований…
Де ж тебе, друже, носили чорти?
Нібито вогняний, нібито вовняний,
Хто ж підтиратиме славні хвости
Різного племен, в правді упевнені
Скільки всього, чи вистачить сил?
В чаші заплетені, небом накреслені

Леся Горова
2024.09.21 12:48
Вечір тіняву тче ажурну,
І спадає по краплі гулко.
То гріхи й грішки мене журять
В сповідань моїх перегуках.

Тиша ллється, та не вспокоїть,
Не обійме, така колюча.
А мені її, надважкої,

Володимир Каразуб
2024.09.21 12:00
Нехай тебе в моїй не буде вічності,
Ні губ твоїх, ні рук, ні сонця білого,
Воно вгорі для осені позичене,
З твоїх очей на жовтень перевтілилось.
І я у нім, і вірю, що не скотиться,
Що назавжди горить, мов на картині, де,
У жовтих хвилях осені не вт

Іван Потьомкін
2024.09.21 11:37
Щоденників не вів.
Життя поміж рядками залягло.
Був певен, щось таки мене вело
І днями, і впродовж років.
І якщо хтось захоче прочитати,
Хай поспішає, доки ще живий,
Щоб здогади в інші світи не слати
І не сказать: «Якийсь він не такий...»

Микола Соболь
2024.09.21 08:30
Їжачки каштанів падають з дерев
на бруківку скверу, у пожухлі трави,
кожен рік скидає дерево старе
їжачки у листя золотаве.
Для дітей забава, їх тут повен парк,
гомінка малеча грається плодами.
Я примружив очі, через листя шарк
сам біжу дитиною до

Віктор Кучерук
2024.09.21 05:38
Ти мене замучила безладдям
І надлишком придбаних речей, –
Поламала шафу, а в шухлядах
Не лишила й ніші для мишей.
У кімнаті душно та імлисто,
У повітрі висне всякий пил, –
А було без тебе свіжо й чисто,
І не мав мороки старожил.

Ярослав Чорногуз
2024.09.20 23:29
В обіймах матінки Природи
Люблю душею я цвісти.
Якби хоч тінь твоєї вроди,
Якби була зі мною ти!

І це високе безгоміння
Сміялося б із висоти,
Розвіялась печаль осіння,

Козак Дума
2024.09.20 21:57
Ми наймиліше в серці носим,
у думах наших бережем,
і лише подумки голосим,
як лихо десь підстереже…

Безмовно наше серце плаче,
щемить беззахисно душа,
і повноводо лине «Кача»,

Ігор Деркач
2024.09.20 21:32
А бути чи не бути є ще шанси.
Захоплюємо села і міста!
Це ще аванси,
та нема балансу
у популяризації шута.

***
А той, що не утік, у теплій ванні

Микола Дудар
2024.09.20 21:00
Оскільки /
Оскільки сьогодні ти бунтівник,
Перелаштуй себе заново.
Ти мене чуєш, ну що то за крик?
І не забудь, підкинеш за авторство…

Оскільки сьогодні ти водолаз,
Переіначим і призвіще.

Сергій Губерначук
2024.09.20 15:02
Ярий Славе мій дивний!
Наспіваймо пісень
у пралипень чарівний
і в один той же день*!

28-ої ночі,
28-го дня
разом здіймемо очі

Світлана Пирогова
2024.09.20 12:52
Без тебе плачу я струною,
І пісня, наче темна хмара
Далеко лине із журбою.
Тебе чекати - мені кара.

Без тебе засихає квітка,
Хоч дощ періщить, як з відра.
Квартира, мов залізна клітка.

Іван Потьомкін
2024.09.20 10:55
З такої хмари в Україні
Такий би дощ зненацька ринув,
Що спраглі од чекання ринви
Діжки і відра перекинули б...
...Натомість із Єрусалиму
Хмара в Єгипет чомсь полинула.
Дощу благають синагоги,
Здіймають голоси до Бога,

Юрій Гундарєв
2024.09.20 09:31
вересня російська авіабомба влучила у пансіонат для літніх людей у Сумах.
Одна людина померла, ще дванадцять поранено…

Будинок для літніх людей.
Багатостраждальні Суми.
Совість, пропитана кров’ю, де?
Сумно…
Мабуть, для кривавих бомб і ракет

Микола Дудар
2024.09.20 06:48
Серпень, хлопче, що з тобою?
Знову збігу задощив
Не здивуєш нас водою
Ти диви, ше й оточив…
Заперіщив… розізлився
Міра жарту певна є…
Ну а після в небо змився
Православного вдає…

Микола Соболь
2024.09.20 06:19
Зацокотить трамвай по рейках,
задріботить у вікна дощ,
перечитаю вкотре «Швейка»…
Не любиш «Швека»? Ну і що ж.
Візьми собі Дюма чи Кінга,
нудьгу сховай між сторінок.
Вінілу крутиться платівка,
міняю джаз дощу на рок.

Віктор Кучерук
2024.09.20 06:15
Якщо чесно, то роками
Я, безсонню завдяки,
По ночах лиш марю снами
І даремно мну боки.
Важко в спогадах блукаю,
Легко втомлююсь від мрій, –
Хворість змучила до краю
Та змінила розклад мій.

Артур Курдіновський
2024.09.19 21:52
Якщо я вкраду кілограм бараболі -
Чекають п'ять років позбавлення волі.

Якщо я беззбройну людину приріжу -
Шість років в'язниці. А може, і більше.

Якщо я зґвалтую десь жінку красиву -
Довічне - це вирок цілком справедливий.

Євген Федчук
2024.09.19 13:32
«Москву» як наші потопили,
Москальський скреп на дно пустили,
На болотах піднявся вий:
- Та як таке можливо було,
Щоб наша гордість потонула
Фактично не вступивши в бій?!
Хіба коли таке бувало,
Як «дєди» наші воювали?
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори на сторінці:

Васка Почеркушка
2024.09.16

Антон Мог
2024.08.20

Ілля Шевченко
2024.08.17

Юлія Рябченко
2024.08.04

Мирослав ЕкманКременецький
2024.07.25

Олекса Квіт
2024.07.05

Любов Інішева
2024.07.04






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




 
 
Поезія


  1. Юра Товмач - [ 2013.04.06 18:18 ]
    Ось так
    Сидиш буває – прозріваєш
    Від самого себе
    Думками постійно десь літаєш
    Забувши про все на світі
    Ой, забув – згоріло м’ясо
    Плита згоріла й згоріла хата
    Немає більше військомата
    Запросила ти мене до себе
    Боюсь за тебе
    Згорить і твоя хата
    Бо без халата
    Поїхали до мене
    Насмажим чіпсів…
    Ой, забув
    Будиночок колись тут був
    Поки мене не знав
    А взнав – зазнав
    Пізнав і зник
    І тільки
    Так
    Ось так
    Ну якось
    Так


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  2. Юра Товмач - [ 2013.04.06 18:52 ]
    Тобі на вушко
    Тсс - тихенько, не говори
    Прошу нічого не кажи
    Не треба зайвих слів
    Взагалі їх не потрібно
    Твої вуста повністю в помаді
    Ммм – смакота перестиглої черешні
    Фарбами за’палу і млості
    Ле’лять локони твого волосся
    Ням – яка чері ця зваблю’ча
    Сиджу як я на голках
    Зухвальства кактусів колючка
    Нестриманий тілесний протяг
    Захований у мріях потяг
    Субстанція – ммм блаженство
    Ця черешня із твого саду
    Зійшов я знову, і знову
    На станції у твоїм раю


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  3. Юра Товмач - [ 2013.04.06 18:45 ]
    Безхребетний трикутник
    Тво’ї чарівні очі ті дівочі оу - ці – очі…
    Тво’ї шарнірні танці як на ляльці на цій панянці…
    Тисну я бестижі пальці – наглі її пальці за плечима в танці…
    Відчуваю зухвалі ша’ржі у долонях па’жа, ню животика в дерве’ші…
    Наодинці лізу я за межі, я на вежі, ейфелетвоїтівежі –межі-межіміражі…
    Ти зі мною в куражі, піжамікстури тіж і ніж і авокадо, екзотоцьом-мм…
    Спіймали втому –то’му йдем додому ми до мене чи до тебе –хм…
    Яка чудова кава, ти як мо’я мила пава із шоколада-ннада…
    Яка принада на то’бі мо’ї ті адре’налі’нзи відкриті ві’зи…
    В безсонні ті круїзи пішки тво’ї зваблю’чі ніжки…
    І кігті як у кішки трішки аж занадто-надто…
    Тво’ї духмяні кави мали і не спали…
    Робо’ти ми усі проспали…
    Спали і літали…
    Спали …
    Ой.


    п.с. займатися читанням на одному диханні без зупину !)


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  4. Юра Товмач - [ 2013.04.06 18:29 ]
    Валентинка



    Я так сильно лю дівчи’ну
    Заколихую цю днину

    На хвили-ну й на секу-нду

    Надкусив я мандаринку
    Що забрав із під ялинки

    Мандари-нку й апельси-нку

    Файні маємо дарунки
    Я цілую твої руки

    Твої па-льці , твої о-чі

    Я малюю валентинки
    І ховаю у торбинки

    Валенти-нки, й мандари-нки

    Що казати я не знаю
    Бо писати не казати

    Я не зна-ю, я не хо-чу

    Твої очі, мої руки
    Мої пальці, твої вії

    Кльова па-ні, гарна тьо-тя

    Вас зі святом я вітаю
    Серенади я співаю

    Мо’я ле-ле, ой люлілю-лі

    Ти богема я дилема
    Ти скуйовджена поема

    Мо’я ле-ле, ой люлілю-лі
    Мо’я ле-ле, ой люлілю-лі


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  5. Юра Товмач - [ 2013.04.06 18:32 ]
    Ти-я



    Ділібіліділіти
    Ділібіліділія
    Ти читаєш ці рядки
    Так ти-ти,
    І, посміхаєшся
    Не розуміючи ні слова, а?
    Ділібіліділія
    Ось, така ідилія
    Ми як ті небесні діти
    І від цього ніде дітися
    Ми як ті голі квіти
    Анестезія подорожника
    Ділібіліділіти
    Ділібіліділія
    Ми як ті голі діти
    І без листя не зігрітися
    Ми як ті небесні квіти
    Словесна імітація
    Ділібіліділія
    Ділібіліділіти
    Підморгни
    І посміхнися
    За вікно ти подивися
    Не побачиш там цих квітів
    Подарованих тим дітям
    Бо ті квіти
    То і є ті діти
    Ось така у нас сім’я
    Ділібіліділі ти
    Ділібіліділі я…


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  6. Юра Товмач - [ 2013.04.06 18:07 ]
    Джунглі
    День як день зимовий теплий день
    Попереду трьохвимірний тунель
    Машина часу несе нас у світи
    В тропічні, дикі наповнені зві’рами ліси
    Де на одинці в набедрених повязках лиш я і ти
    Ми дикі нібелунги пустелі вічнозелених тропіків
    Наші оголені тіла подерті від шипів колючих дотиків
    Не боїмося а ні чорної пантери а ні плямистих тигрів
    Із Амазонки ловимо пірані дивлячись у вічі крокодилам
    Ми виклики кидаємо гримучим зміям і горилам
    Ми призвичаїлись виживати в спекотні дні
    Хоч і переслідують постійно зграї із вовків
    Я твій охоронець - лев ти моя левиця дика звабниця
    Я пошматую всих гієн які почнуть до тебе залицятися
    За поясом у мене з леза загроза всим бушменам
    Ти носиш пазурі на острах всим пігмеям
    Ми аборигени - жителі лісів
    Із баобабів наробимо списів
    Нас не злякають ночі – ті, по екзотичному дитячі
    Де з хащі очі світяться котячі
    Де з папороті на тебе й мене сопе бізон
    На наші шиї з гілляччя пальми летить пітон
    Для тебе я приручив всих диких хижих жителів із джунглів
    Я побудував на дереві будиночок із сухих бамбуків
    Я оберігаю тебе і наших левенят від злого ока
    Подалі від мегаполісів пророка
    Нас занесло в нікуди, природа й адреналін
    Лише со'лодко-солоне возєднання енергій наших тіл…


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  7. Юра Товмач - [ 2013.04.06 17:11 ]
    з 8 "марта"
    Якби я міг повернутись двадцять літ назад
    З усвідомленням всього що маю:
    «Прийшов би я сьогодні в третій клас
    І знову роздавав я оберемок квітів із тюлюпанів
    ***
    Подарував ці квіти зірвані з шкільної клумби
    Всим старшокласницям і вчителькам
    Побачив би я щастя й радість в їх очах
    А від ровесниць третім оком я бачив смуток
    ***
    Чекав на виклик до директора при всій повазі
    Де нагадалиб мні за кожен день тюльпана
    Що дарував я кожен день усим дівчатам
    А ще за вірш про Клару Цеткін на шкільній лінійці
    ***
    І перевели б мене у іншу школу –до, чужих тюльпанів


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  8. Юра Товмач - [ 2013.04.06 17:49 ]
    Весна прийшла, а коли вже літо
    Поцілунок зеленого яблука
    Із нашого паперового літа
    Розсипалася ти передімною
    Порізавши пальця пелюсткою сіна
    Сад яблуневий надкушую ранній
    Твою папіровку і білий налив
    Літній наш день – він ніби останній
    Кислинкою пристрасті нас запалив
    В проміння суцвіття сплітаються губи
    Розлоге гіляччя твій стан обійма
    Яблучний сік стікає на зуби
    Літня пора нас у двох зачала


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  9. Юра Товмач - [ 2013.04.06 17:39 ]
    Кажи життю - я рокенрол !
    Де Рай? На землі –над чи під?
    Безумовно -ніхто цього не знає
    Коли, з ким і де скуштуєш плід
    Пліт через молочні ріки –це і є ліки?

    З чого вирішили, що ніби все не так?
    Є кохана дівчина яка теж кохає
    Можливо сама про це ще і не знає
    Цілком можливо, все можливо –чи не так?

    Хтось не вправі диктувати комусь умови
    Наполягати полежати лежнем в день
    Під український рок прийде пророк
    І зробить крок – за трибуною буде шок
    Життя наша школа, а вона - то є доля


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  10. Юра Товмач - [ 2013.04.06 17:31 ]
    Ти не прийшла, а я чекав
    Рондо Л.ван Бетховена , звін -акустика
    Твої руки обійняли деко скрипки
    Ця симфонія від С. Прокоф’єва
    Ти моя мелодія – стикання нитки

    Смокінг, фортепіано - клавіші
    Ми в дуеті творим рай із Ріхард Штрауса
    Мої пальці пересортовують Йоганнес Брамса
    Ти немов би я - ідилія релакса


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  11. Юра Товмач - [ 2013.04.06 17:45 ]
    Останній сніг 13 року
    Кроком руш до своєї мрії
    Ціль одна вона лишень твоя
    Слід від літ на світлім тілі
    У віках загартована душа

    Життя посеред зораного поля
    З сім’я правди виросла сім’я
    Незалежиш нівідкого -божа воля
    Божеволієш від долі і від її ти ім’я

    Квітнем ваблять її губи
    У долонях сніг лежав
    Локони колосся пестять руки
    По твоїй гомілці Березень розтав

    Журавлина горобина у моїх садах
    Яблучна на смак калина на твоїх ланах
    Цвіт із сонячного світла у твоїх очах
    І весняна чарівниця у моїх думках


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  12. Юра Товмач - [ 2013.04.06 17:37 ]
    Страх та й годі
    Серпнева ніч, злива, гроза і дика іволга
    Крик стривоженого лісу принесла вона
    Наближається Воно, те –чого ще не було
    Що ховається у хащах? Що, чи хто – Воно?

    Будиночок у горах, що понад озером
    Тримається на відстані доріг
    Вона приїхала із міста цього літа
    Пів місяця назад ставши на його поріг

    Третя ночі, заспані в утомі очі
    Літера на моніторі зависа
    З лісу Воно дивиться щоночі
    За вікнами дощі льють як із відра

    Шкребеться щось у двері, тінь та за вікном
    Воно вже знову поруч -ти з неточиним ножом
    Тиша гнітить спокій, страх все тіло прониза
    Воно ліпить гнізда на деревах – вільха чи сосна

    Дочекалась ранку, валізи вже на ганку
    А перед очима це Воно…


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  13. Юра Товмач - [ 2013.04.06 16:56 ]
    Біла сон-трава
    Ось і слон, хоча ні, то сон
    Білий, білий сон як із снігу слон
    Сон - це ти, ти є сонце
    А слон то я – вічність з небуття
    Мальована моя ти сон-трава
    Ти квітка степова, що ожила
    У снах священного слона

    Вітер вкрав цю квітку польову
    Він кидає виклики слону
    Сила вітру плоті набула
    З снів забрала квітку в небуття

    Сніг поплив – білу річку сотворив
    В хвилях корабель із вітру потопив

    Сон-трава та ожила
    Кольору природи набула
    Й білою рікою зацвіла
    У скарбниці з мрій,
    Слона із небуття…


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  14. Юра Товмач - [ 2013.04.06 16:47 ]
    Океанічні корали ніщо в порівнянні з твоїми плодами
    Пройду я босоніж по розбитому шклу
    По стежині, що тече -водоспадом до тебе
    Окенські корали промайну по самому дну
    Щоб ти скорше, берегами, притулилась до мене

    Захлинаючись думкою знову благаю й молю:
    -Ти степами просторими в моїй голові зелені'й!
    -Ти лісами зимовими у мить звесняній!
    -Ти плодами своїми мене одари!
    Ти, моя – ти, така одна. Тебе, я смакую – тебе, я тремчу…

    Моя Україно – моя ти країна, моя ти і радість й печаль
    За тебе ця воля і слава і правда за тебе ця вся благодать
    Молімо ж і ми Українські ми діти за свято на рідній землі
    Бо маєм наснагу черпати з завітів Шевченка Тараса Григоровича


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  15. Юра Товмач - [ 2013.04.06 16:34 ]
    Лист
    Привіт мила, моя файна пані, привіт моя любове
    У голові немов сафарі, пишу із міста - Лева я листа
    Хурделиця, метіль з думок лише за тебе – о боже!
    Перед очима - чарує моє серце твоя уквітчана коса
    Сиджу я тут, наразі, у лабіринті немов той мінотавр
    Смакую каву, млинці твою любиму згущеку-круасан
    Цукати –Львівські, липучі далебі трішки, у моїх руках
    Солодкі губи, завше у моїх думках, на твоїх, м́м́ губах
    Кавярню цю, заполонило прозорим димом з цигарок
    Згадав я сон - про тільки наш божественний танок
    Переплетіння пальців рук у такт ходи–ми були боги
    В шаленстві пристрасті, під небесами, літали ми тоді
    І заклинали пучину сновидінь, ми духи – ті що ожили
    І гнулась ти немов лоза і погляд твій блажений з леза
    І різала коханням серце на шматки в чеканні рейса
    Ось і мій літак – цей рейс, на самоті, Львів - НьюЙорк
    Варшава, Познань і Берлін, - Париж, Мадрид і океан
    І переліт, через рутину мрій –де я, лист тобі і аероплан


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  16. Юра Товмач - [ 2013.04.06 16:50 ]
    Сон як на долоні
    Хочеш – я зігрію твою ніжність білими снігами
    Теплом тіла зтануть, на очах, втомою наснаги
    Хочеш – я вкраду, для тебе, зоряні кришта’лі
    Буду місячну солодку вату з неба дарувати

    Хочеш - я зриватиму із тебе листя, що на то’бі
    По листочку опадатиме платя барвінкове
    Хочеш – я домовлюся із вітром , з небесами
    На хмаринці мою радість будуть колисати

    Хочеш – розтелю я поле, з квітів, в тебе під ногами
    Залицятися, у снах, до тебе, стане пелюстками
    Хочеш – вічність із натхнення у руках тримати
    Солов’їну, рідну мову , всим на світі людям дарувати

    А хочеш, у снах твоїх, за тебе слоненят я порахую –один і два
    Хочеш – сьогодні час я зупиню, дійсність в камінь оберну
    Все живе на мить завмре, ця мить – твоя, вона лиш для добра
    Хочеш – потаємний сховок покажу, у сни свої - з твоїх, тебе я заберу


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  17. Юра Товмач - [ 2013.04.06 16:35 ]
    Невпізнаний летючий об'єкт
    Пливу…тобою марю

    Іду…тобою марю

    Що

    Зімною сам незнаю

    Їду…твій образ на узбіччі

    Твої кришталики зіниць

    Спрямовані

    У мо’ї вічі

    Мить…

    Ти

    НЛО

    Попереду

    Цього

    Авто

    А

    Далі…

    Тисну я по гальмах…

    Кермо спрямоване

    В зворотній відлік часу’

    Мій плямистий леопард

    Від несподіванки

    Вилітає

    На зустрічну полосу

    Вітер в скронях

    Серце ожило

    Й

    Прокинулось

    І

    Через

    Що

    Задумалось

    Але,

    Мабуть було

    Вже

    Байдуже

    І

    Навкруги

    Все райдужне

    Від

    Паніки

    Й

    Гідравліки

    Керма

    Й

    Ребра

    І

    Пошматованого

    Ремня

    Безпеки

    Де

    Ж

    Ви

    Мої

    Лелеки-

    Швидкої допомоги

    й

    беззвучні монологи…

    Лиш

    Спалахи

    В прожекторах

    Очей

    Тих

    Хрестиків червоних

    Медсестер

    Що

    Зашарілись

    На крилах побажання

    Твойого сподівання

    Й

    Відвантажили

    Твої думки

    Із

    Попелу

    Отого

    ДТП

    Мить…

    І

    Ти

    Є

    Не

    В

    Авто

    А,

    В

    МРТ

    Тієї машинерії

    Мить…

    І

    Ти - прокинувся…

    Домашнє ліжко…

    І

    За вікном

    Той

    Місяць-пан

    Зорі-панянці

    Нірвану

    Грає

    На сопілці…

    Зимовий сад Карпат…

    Камін...

    Оніміння пальців на руці

    На якій

    Тепло

    І

    Вічно-Твоє

    Ніжне

    НЛО…


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  18. Юра Товмач - [ 2013.04.06 16:19 ]
    Дніпровська Ніагара
    ЇЇ коханка

    Філіжанка

    А

    Ще

    Чорнява

    Шоколядка

    Її

    Вуста цукати

    Бажання

    Вічність там блукати

    Вона

    То є

    Солодкі муки

    Прийняла

    Якось вона

    Руки

    З коридорів влади

    Тієї слави

    Химери стимулятора

    Антропоанотатора

    У шлунку алігатора

    Що

    Мешкають

    В дніпровських заводях

    І хвилях - хвилюючих обіймів

    Тих разючих

    Та осінніх

    Сплесків прохолоди

    Й

    Пірнає в струни

    Мелодій снів

    Чарівних

    Теплих

    Ніжних

    і

    Трішки

    Ідеальних

    Але

    По справжньому

    Не справжніх

    А

    Трішки

    Ідеальних

    і

    Вайлуватим присмаком

    Смакує

    Доти

    Доки

    Буде імпульс насолоди

    Той

    Роздаватись

    В

    Ділянці

    Скроні

    і

    Наближатись

    В

    Ділянку

    Псевдо – Мандельброта

    Тії

    Абстракції сердець

    На полотні уяви

    Взаємності

    Де переплітаються

    Вони

    Системи рівноцінні

    Нервово дихальні

    Й судинні

    що

    Заряджають

    Вічний

    Той двигун

    Життя

    і, мов

    Рятують від агонії

    Прописаний

    Аптекопекарем

    Рецепт

    Від меланхолії

    Тієї

    Втоми

    Дурниць

    і

    Маячні

    Тієї…

    Рецепт

    Тобою

    Зветься

    З

    Семи тих літер

    Тії

    Абетки

    Й

    Джоконди репродукції

    і

    Методом дедукції

    Само

    То

    Випливає

    Дніпро…

    Дніпровська хвиля…

    Тиха гладь води…

    Дніпровська переправа…

    Рясний той дощ…

    Погода невблаганна…

    і

    Ти

    Дніпровська Ніагара


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  19. Юра Товмач - [ 2013.04.06 16:24 ]
    Сон
    Я з радістю розділю тепло крила
    І зможемо разом все подолати
    Фізичну втому в спекотні ті жнива
    А ще солодкі паляниці споживати
    ***
    Я з радістю заручу'сь із небесами
    Не дивлячись на сліпоту і німоту
    І пестити усю твою красу вустами
    Волосся з злата цілувати, леліючи у зорю
    ***
    Я з радістю зітру з лиця землі все-все
    Залишимось ми на одинці, більш нікого
    На острові кохання ти пізнаватимеш мене
    Рай у насолоді ми створимо для цього
    ***
    Портрет для тебе я намалюю на воді
    Як корабель він попливе морями
    На палубі ми будем лиш одні
    Безсоромно переплітаючись тілами
    ***
    Ми час загубим десь у океані
    Нічна зоря із сонцем поміняються місцями
    І знову й знову нас накриє насолода із цунамі
    І час від часу дельфіни з чайками літатимуть над нами
    ***
    І все ж це знову сон
    Який бере в полон і знову в кандалах
    Нічні метаморфози із піска і корабля
    І лиш приємна згадка на моїх – твоїх вустах...


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  20. Юра Товмач - [ 2013.04.06 16:04 ]
    У нічному полоні
    Зелен сад за тво’їм парканом
    Бачу у снах я щоночі
    Свіжістю трав твого аромату
    Зорі розсипані у патлах волосся
    Подихом вітру відчуваю флюїди
    Тіла твойого сонного в ліжку
    Крила створила нічна та чарівність
    Злетів я із даху мов птаха у пошуках квітки
    Літав я по закутках безхмарного міста
    Випадково зламавши крило об граніт обеліска
    І впав я камінням додолу з розгону
    Під ліжко похилого дому Подолу
    Проспав я півночі на схилах Дніпрових
    Прокинувся в снах від холоду двору
    З шаленим запалом пірнув я у воду
    Щоб сплеском емоцій потрапити в твою діброву
    Діброва зеленого саду природи
    Ніколи не зрів такої я вроди
    Лежиш на перині і щічка на голій долоні
    Дивлюся твій сон і повнівстю в твоїм полоні…


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  21. Юра Товмач - [ 2013.04.06 15:57 ]
    Не’Бо
    Не свердли мене своїм крижаним поглядом

    Зазираючи в глибину підсвідомості

    Не розбещуй моє бачення вульгарним доглядом

    Осягаючи збудники рефлекторної заподатливості

    ***

    Не жери мене язиками аморфними

    Підкидаючи вуглинки зрадливої асиміляції

    Не зваблюй мої зіниці протеже оманливими

    Декламуючи бажання псевдо анотації

    ***

    Не виставляй моє табу на ідеальні утопії

    Балансуючи інтереси соцмереж архівованих

    Не плекай ти прагматизму в антифілософії

    Колапсуючи на грані в мовах поміркованих

    ***

    БО РОЗІБ’Ю ТВОЮ ГЛИБУ В ТРИВІАЛЬНИЙ ДРІБ’ЯЗОК

    РЕЛАКСУЮЧИ СТРАХ У НАДСВІДОМОСТІ

    БО НАДЕРУ ТВОЮ ДУШУ В АСТРАЛЬНИЙ БІ-ЗВ’ЯЗОК

    КОМПЛЕКСУЮЧИ ЛІБІДО МОВ ТВОЄЇ БАНАЛЬНОСТІ


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  22. Юра Товмач - [ 2013.04.06 15:33 ]
    Парасолька
    За вікном вікно у небеса…

    Чистота…

    Спонтанності

    Тієї…

    Твоєї

    самовідданості

    за стиль життя…

    Який

    ти

    осягла…

    І

    відбираючи

    із натовпу

    метеликів,

    що

    налітавшись в небесах

    спочити

    забажають

    від

    втоми

    життєвої рутини

    на розмаїтті

    магії

    тієї парасолі

    й

    лілії

    афродизіака…

    Дяка,

    за ті

    зухвалі

    вії…

    Які,

    все

    безсоромно

    пускаючи

    ті феромони

    насолоди

    небесного

    добра…

    В віконні

    брами,

    а далі

    в

    небеса…

    З

    яких біжить роса…

    Й

    яка

    полює

    завжди на метеликів

    тих,

    що

    приручила…

    Давши сховок

    на вустах

    солоних…

    Від сліз

    морських…

    що,

    створили небеса…

    Роса…

    Твоя коса

    уквітчана у чудеса…

    І

    парасолька

    в небеса…

    А

    ще,

    твоя рука…

    Що,

    правцю мою обвила

    як омела

    з

    троянд,

    прозоро-білосніжних

    ніби ніжних…

    Але,

    наразі

    червоно-темних

    в

    колір

    води

    з

    артерії

    небесних водоспадів

    пелюсток крил

    метеликів-титанів

    яких

    ти налякала

    у

    клапанах

    свойого серця

    з шипів

    небесно-білосніжної

    троянди

    з парасольки…


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  23. Юра Товмач - [ 2013.04.06 15:55 ]
    Твій дотик шоколяду
    Добрий день!
    Я олень?
    Чому тремтиш?
    Рука чому холодна…давай зігрію?
    Рукавичку можу дати?
    Скажи чи можу взнати?
    Чи можу я згадати?
    Чи просто вирвати з грудей я плятку шоколяду?
    І з’їсти, навіть не жувати, а проковтнути?
    На очах твоїх і тих,
    Хто
    Звик слюну ковтати
    Гірку, від шоколядоцельофану
    Всі заздрять мні.
    Ні
    Не мні – А нам
    Червоні губи на морозі,
    Твої липкі
    І
    Чорні,
    І со’лодкогі’ркі
    Від того
    Цельофаношоколяду
    Так,
    Я це відчув…
    В своїх губах із снігу
    Що,
    Потекли і полилися
    Струмочком гіркошоколяду…
    І вимазав твої я губи
    В свої сніги
    Із шоколяду…


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  24. Юрій Арлюсс - [ 2013.04.06 15:56 ]
    Ревнощі
    Як ненависть народжується швидко!
    Лиш був байдужим,тут стрибок і вмить -
    в тунелі темному,десь там далеко світло,
    а думка шаленіє і горить.
    Плету звертання з жортскістю та кровю,
    у голові єдиний топчу шлях,
    нагострюю свою холодну зброю,
    так забиваю собі в серце цвях.
    "Ти сам цього бажав натхненно,
    все сам зробив,щоб лиш відчуть її".
    Тепер я розумію достеменно,
    що їду по сталевій колії.
    "Що в ненависті звабило тебе?
    Передчуття пориву та снаги?
    Хотів по-іншому побачити себе?
    Надати світові ще більшої ваги?.."
    Усе огидно!Всюди - пустка!Всюди!
    Нічого не знаходжу вже ніде.
    Все в темряві.Прозорі люди.
    Лиш ненависть до світла доведе...
    Порожній,свіжий,наче в самоті,
    я відчуваю насолоду,як в горах.
    "Той самий цвях вбиваєш глибше ти!"
    Той самий:любий і холодний цвях.
    І я готуюся,гартую кривду.
    "Обєкт вже близько,витягай ножа!
    Ув очі зазирни й стрибай у прірву
    і ти дізнаєшся,яка твоя межа..."
    Уже стріляю,розриваю,бю,
    впиваюся і формою,і змістом,
    із ненависті джерела я пю
    і тішуся червоно-теплим вмістом...

    Все тихо.Все мовчить.Я сам,
    без сумніву,жалю чи співчуття.
    Живу і бачу тут і там
    з собою у самотності злиття.
    Оце й було життя?!Живімо знов!
    Я хочу знов прожити все:
    самотність,ненависть і...теплу кров.
    Нехай смерть знову палець піднесе.
    Адже,насправді,нові відчуття,
    осмисленні з собою на одинці -
    вже не примарні символи буття,
    а,наче дітям,від життя гостинці.


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  25. Юрій Арлюсс - [ 2013.04.06 15:29 ]
    Alter
    "Гляди,він бачить всіх людей наскрізь,
    він знає й твій "байдужий" погляд
    і хто б до цього окуліста не поліз,
    усіх він ставить у шеренгу,поряд."

    Здається вартим муж цей того,
    щоб я йому покращив зір,
    та,бач,кохання навкруг нього.
    Гадав - мисливець?Ні - лиш звір.

    "А цей,з літами на волоссі
    так красномовно все веде,
    неначе сад його ще й досі
    завянути не встиг ніде."

    Стривай.Заглянь в його словник,
    шукай на букві "г",де "кара".
    Знайшов?Розумний садівник
    вже б викорчував.Цей - нездара.

    "Чого мовчиш,похмурим став?
    Є насолода,Жінка,друзі.
    погано?Як там хтось казав:
    "не все минає в чорній смузі!"

    Мовчи!Не дай патякать знов,
    не варто цим відволікатись,
    багато хто з таких розмов
    порожній - прагне виливатись.

    "Ось,поруч.Приязно мовчить,
    прищурив око,губи сміхом.
    У нього голос не тремтить
    упевнений аж достолиха."

    Ця впевненість в ньому лиш лжа.
    І не комусь - собі самому.
    На дзеркалах у нього ржа.
    Йому не варто буть одному.

    "А той?Він має сильний вплив,
    диви,яка довкола зграя!
    Ану піддай йому чортів
    хай раз лиш облизня спіймає!"

    Він має вплив?Той що із того?
    Яка тобі до того справа?
    Збирати кволого й слабкого,
    скажи мені,чия забава?


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  26. Сантос Ос - [ 2013.04.06 15:07 ]
    Шум в містах
    Суєта доріг...
    Тисячі людей,..
    В місті завше біг...
    Шум чужих ідей...

    В місті метушня,
    Гамір кожен день,
    Всі кудись летять,
    Закликом грошей...

    Всі кудись ідуть,-
    Хоч спинився б хтось,
    В місті не живуть!
    В місті "роблять щось"...

    Кожен десь іде
    В гаморі проблем,
    Страх усіх веде,
    День отам за днем...

    Хоч прокинься ти!!!
    Серед цих людей,
    Залишай там сни,
    Щоб не спати в день!

    Щоб собі знайти,-
    Рідний Власний Шлях,
    Дай Душі весни, -
    Твоє тут життя.

    Дай їй полетіть,-
    До своїх надій,
    Хай вона в цю мить, -
    Вчує голос твій.

    В голосі слова:
    "Я з тобов іду!
    Ти лиш заспівай!
    Я тебе знайду!"

    18.09.2012р. Дякую :)



    Рейтинги: Народний -- (5) | "Майстерень" -- (5) | Самооцінка 4
    Прокоментувати:


  27. Юрій Арлюсс - [ 2013.04.06 15:59 ]
    Три крапки
    Я,наче здавлений...мені бракує...чистого
    повітря...слова,духу,часу...чашу
    життя барвистого,солодкого,врочистого
    я не бажаю...не шукаю:нащо?..
    хвалити те,що похвали не потребує...
    в нас...
    бавиться,іскриться та вирує -
    час...
    я піднімаюсь...я люблю життя!Хто так,як я?..
    полюбить підніматись у життя...
    в житті...
    побачить сцени із буття...
    в бутті...
    буття почує...
    чутких чуток чуттєвії чуття чуттів -
    весь світ вирує
    у вирі вирів-почуттів...
    сміється...з трагедій сцени та в житті...
    я й сам...я сам з собою...
    не один лишився,
    адже є я
    і самість є моя...
    зі мною...
    сам з собою...
    я зустрівся...
    я наче здавлений...мені бракує...
    між людьми...я сам...весь світ вирує...
    у мені...мене самого...
    МІЖ ЛЮДЬМИ МЕНІ БРАКУЄ МЕНЕ САМОГО У МЕНІ!..
    немає...бога...
    не потрібно!..мені...
    в мені...


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  28. Юрій Арлюсс - [ 2013.04.06 15:47 ]
    Маргінал
    Ти думав довго,все перебирав
    і грали числа,інтеграли грали,
    похідні і синуси вклякали,
    усі кричали,бали розставляли,
    та нервували,нерви діставали,
    а ти читав і око тренував
    (та,певне,ти його лиш травмував).
    І ось,коли твій погляд "всепронизний",
    ввіпявся у сусіднє горло,
    там ти побачив їхнє кодло:
    в усьому - лиш одне,в одному - все,
    повторення таке тавро несе,
    розрізнення туди і не проникне.
    І ти замовк,хоч і до того лиш мовчав
    (дарма,що ти на голові не заскакав).
    І ось(яка трагедія) мовчиш і досі
    і слухаєш розумування голомозі
    та жарти надтехнічно-надогидні
    та бачиш в них потужнорозумові злидні.
    Знов всі сміються з словоблудних фраз,
    отарний мікромозок раз у раз
    кидає конформістські думи-самоглуми
    собі самому.Чи тобі одному?


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  29. Юрій Арлюсс - [ 2013.04.06 14:17 ]
    Кожен день
    О надвечіря,стомлених пора!
    Чи християнству спати не пора?
    А з ним і втомленим - і праведним,і грішним -
    слід відійти у верхній світ й долішній.
    Хай нове сонце нове дасть тепло,
    стомився світ - нове потрібно зло.
    По обрію пливуть творці в божественнім човні,
    світ крутиться навколо них в божественному сні.
    Хіба божественність в творці,а не в творцях?
    Хіба бог грає в кості в небесах?
    Чи не божественна у кості гра?
    Вже вечір,вже пора,давно пора!

    О світлий ранок,нова благодать!
    Що я життю взаміну можу дать?
    Воно ж бо - жінка,найцінніше любить,
    то ж дам я їй дітей,нехай голубить.
    Та лиш безцінне найцінніше в світі,
    то ж дам їй цінності - мої це діти.
    Я ж бо творець:всі цінності - мої,
    я - темна хмара,діти - палії.
    Нехай розтрощать все німе й крихке,
    все праведне,правдиве і ламке.
    Хіба старе не бється з молодим,
    що так танцює,аж з старого дим?
    Божественний двобій,становлення у танці!
    Божественний театр я споглядаю вранці.


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  30. Юрій Арлюсс - [ 2013.04.06 14:49 ]
    Тому, хто піднявся
    Якщо ти чесним із собою
    ідеш життям-комедією-грою -
    стережись
    очей,направлених увись,
    бо очі ті узріли ідола колись.
    Тепер,коли всі демони вляглись,
    тіла благають супокою,
    вже не волають під важезною рукою,
    лиш плечі,деколи,болять
    та ноги,ідучи,тремтять,
    але вуста покірливо мовчать.
    Так і несуть тягар життя
    і томляться від тягарів буття
    осли й верблюди.Дар-тягар,
    тягар-вівтар,тягар-базар,
    провина-кара,гріх-митар,
    "добро" і "зло",і "я",і "ти"
    душа-мураха може понести.
    І дивиться увись,
    на тебе.Стережись!


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  31. Валентина Попелюшка - [ 2013.04.06 13:18 ]
    2.4. Якби ж хоч раз поглянути їй в очі
    Зустріч з мамою.

    «Тепер, на Хресній дорозі, зустріч з Матір’ю є для Тебе, Ісусе, підтримкою. Вона є поруч з Тобою, іде по Хресній дорозі, з Тобою терпить. А моя мама? Чи була вона колись зі мною? Ніколи. Не була зі мною в хвилину, коли зачала мене, бо не була сповненою свідомості і бажанням мати дитину. Не дала своєї згоди на початок нового життя, так, як це зробила Твоя Мати. Моя мама зустрілась зі мною і відкинула мене. Не хоче, щоб ми були разом. Але чому? Невже я гірший від тисячі інших дітей? Невже я не маю права на життя? Ні, маю таке право, його дав мені сам Бог. Мамо! Невже я ніколи не зможу сказати тобі це слово? Ніколи не обніму тебе своїми маленькими рученятами, ніколи не пригорнусь до тебе? Невже ніколи не загляну в твої очі? Мати Христова! Проси про милосердя до всіх матерів, які підіймають руку на своїх дітей.»


    Ісусе! Коли ніс Ти хрест важкий -
    Скатований, осміяний юрбою,
    Усі шляхи, кривавії стежки
    Пройшла матуся поруч із Тобою.

    Чому ж у мене ненька, мов чужа?
    Безпомічне дитя убити хоче,
    Невинну душу ріже без ножа…
    Якби ж хоч раз поглянути їй в очі.

    Як хочу, щоб дозволила мені
    Так мало - народитись і зростати...
    Але вона у непробуднім сні
    Намірилась мене заколисати.

    >>;
    o Використано фрагменти із одноіменної книги. Ів. Франківськ. Нова зоря, 2008р. >>
        змісту циклу "Хресна дорога ненародженої дитини"    


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.52) | "Майстерень" 0 (5.54)
    Коментарі: (9)


  32. Мирослав Артимович - [ 2013.04.06 12:16 ]
    Акторці (до дня народження)
    Не сумуй, що сіре небо,
    а не сонячна блакить -
    наслухай, воно для тебе
    тихо-тихо шепотить:
    «Хай нові осінять ролі,
    ще не зіграні, – зіграй!
    А життя у ласки долі
    сповивається нехай!»

    06.03.2013


    Рейтинги: Народний -- (5.63) | "Майстерень" -- (5.7)
    Коментарі: (24)


  33. Леся Геник - [ 2013.04.06 11:09 ]
    ***
    Кличе синиця долю голосно на світанні,
    Пір'ячко жовто-сонне горнучи до весни.
    Наче примара сіра, блудить у світі пані
    Та, що наврочив місяць хугою восени.

    Чи позабула стежку, чи загубила вірність -
    Відповіддю не зранить висіяна луна
    Першого просвітління, де застелила вічність
    На голобокі ниви білені письмена.

    Ген поза хмари жалю лине світанний голос
    Віряної пташини - жде свою долю, жде.
    Променем золотавим сіється ране соло
    Там, де священний кужіль сонце вгорі пряде...
    (6.04.13)


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" 5.5 (5.62)
    Коментарі: (10)


  34. Олександр Менський - [ 2013.04.06 11:51 ]
    Пора...
    Бути актором набридло
    В сірій буденності справ,
    Хоч і чимало повидла
    З того для себе я мав.

    Тільки, здається, об'ївся,
    Дух у мені став гладким.
    Годі вдавати артиста!
    Власне, пора змити грим.
    2013р.


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (14)


  35. Іван Потьомкін - [ 2013.04.06 10:12 ]
    Право на Тору (з добірки "Поміж рядками "Аґади»)

    «І вийшов Мойсей на гору, а хмара закрила гору.
    І слава Господня спочивала на горі Сінай, а хмара закривала її шість день.
    А сьомого дня Він кликнув до Мойсея з середини хмари...
    І ввійшов Мойсей у середину хмари, і вийшов на гору.
    І Мойсей пробував на горі сорок день та сорок ночей»
    Книга Вихід. 24:15-16,18

    Щойно Мойсей з’явивсь на небі ,
    Як янголи навперебій зачали просить
    Всевишнього не віддавать Тору людині:
    «Як можеш Ти позбутися того,
    Що виношував задовго до створіння світу?»
    «Чи гідний цей чоловік такої честі?»
    ....................................................................
    Незрушно дививсь Господь на воїнство Своє,
    А як угамувалось, звернувся до Мойсея:
    «Відповідай на закиди невтішні слуг Моїх».
    «Страхаюсь, Боже, щоб не спалив мене котрийсь із них».
    «Торкнись рукою Престолу і починай без остраху».
    І начебто змаліли недоброзичливці перед Мойсеєм.
    «З чого починається Тора, яку наміривсь
    Дать мені Всевишній:«Я – Господь, Бог твій,
    Котрий вивів тебе із землі Єгипетської...»
    А ви, духи небесні, чи ж були рабами фараона?
    Чи місили глину, мішаючи її зі слізьми й кров’ю?
    Чи били вас по спинах канчуками?»
    Янголи мовчали.
    «Не буде в тебе інших богів, крім Мене...»
    Відки вам знать, як то непросто жить
    Серед язичників із рукотворними божками».
    Янголи мовчали.
    «А пам’ятать про День Суботній,
    Що не велить братися за будь-яку роботу...»
    Та ж ви і в будень не робите нічого.
    А як будете сповнять:
    «Шануй батька свого та матір?»
    Ви ж народились не від них.
    А «Не вбивай!»
    «...Не кради!»...
    А про спокуси плоті що ви знаєте,
    Що годні перерости в перелюб?»
    Янголи мовчали.
    «Для нас, людей, Господь створив Тору,
    Щоб до скотини не скотились ми!»
    Вклонились мовчки янголи Мойсею.
    І тоді Всевишній порушив тишу:
    «Відтепер Мойсеєвою хай Тора зветься!»
    ---------------------------
    Тора -П'ятикнижжя.
    Аґада - юдейські легенди.



    Рейтинги: Народний -- (5.6) | "Майстерень" -- (5.84)
    Коментарі: (1)


  36. Мішель Платіні - [ 2013.04.06 08:14 ]
    Колискова для дорослих
    Спи, моя мила, в далекій чужИні,
    Хай принесе Тобі сон у торбині -
    Сала кусочок і бубликів в'язку,
    І колискову цю, добру як казку...
    Лю-лЮ... Лю-лю-лю-лЮ!
    Сни заколисуйте милу мою...
    Лю-лЮ... Лю-лю-лю-лЮ!
    І розкажіть, як я сильно люблю!

    Спи, моя люба, бо треба вже спати.
    Завтра листи тебе будуть чекати,
    Пісня оця і Богданкове сонце.
    Хай у Твоє воно світить віконце...
    Лю-лЮ... Лю-лю-лю-лЮ!
    Сни заколисуйте маму мою...
    Лю-лЮ... Лю-лю-лю-лЮ!
    Добру, розумну і рідну таку!

    Хай Тобі сняться зелені Карпати,
    Як ми ідемо чар-зілля збирати.
    Ватра до неба високо злітає...
    А колискова ця сум проганяє...
    Лю-лЮ... Лю-лю-лю-лЮ!
    Я заколишу кохану свою...
    Лю-лЮ... Лю-лю-лю-лЮ!
    Прошепочу їй на вушко - ЛЮБЛЮ!!!

    7.03.2001, 6.04.2013


    Рейтинги: Народний 5 (5.31) | "Майстерень" 5 (5.2)
    Коментарі: (16)


  37. Олександр Олехо - [ 2013.04.06 08:34 ]
    Світ божевілля
    Розтерзані мрії. Розвіяні сни.
    Над вічністю смерті літають вони.
    І сняться нам пекла квітучі сади
    та райського дому криваві кати.
    Там демони ночі в одежі весни,
    там ангели світла не знають краси.
    Там горе на радість і щастя на жаль,
    клинок паперовий розрубує сталь.
    Гармонія творень – потвора чуттів,
    а хаос розрухи – святиня вождів.
    Там дзеркало правди відлунює жах
    погибелі віри в безумних очах.
    Повітряні тверді – основа основ
    і мильна бульбашка – всесвітній остов.
    Там безлічі менші за нуль величин,
    а наслідки перші від давніх причин.
    Там сонячні ночі й захмарені дні,
    там спалює холод і студять вогні.
    Це світ божевілля, де Бога нема,
    де логіку страху несе Сатана.
    Спільнота байдужих жорстоких створінь
    кидає на Землю погибелі тінь.
    Над вічністю смерті – дорога життя.
    По ній в людське завтра прямує дитя.
    Хтось строго та пильно вдивляється вслід,
    караючи болем на тисячі літ.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.51) | "Майстерень" -- (5.61)
    Коментарі: (6)


  38. Юлія Івченко - [ 2013.04.06 02:56 ]
    Автомобільне.
    з ким ти сьогодні мовчала жінко зі шкірою кави
    із молочним ще хлопчиком що тобою не вміє плавати
    ось стоїть такий наче ангел і вся його липова лава
    бунтує під шкірою бинтує навпомацки лівих і правих

    до безтями розлючений на автомобільні прожилки
    на дядька якому потрібно грошей бо хворіє жінка
    і тебе не колишуть його нагорьовані жилами будні
    раптом не схаменешся і сам як той дядько будеш

    кажеш лажа – життя і немає житла і оскліло
    іще із дитинства немилосердна у людяність віра
    і легше за все промовити тобі столичному ідіоту
    що не робота красить людину а людина роботу

    розумієш у блідому офісі у моїм зболілім терпінні
    час намотує на лікті вимучених зайчат потепління
    де дівчатка яким по двадцять що мають меню і мам
    де замовлені суші приносяться із білих брам

    небесних будинків де інколи безалкогольне мохіто
    нагадує про сезонні дощі істерик автомобільного літа
    і жінка зі шкірою кави красива до сказу і грізна
    розпалює себе у вогонь підкидаючи поглядом хмизу


    Рейтинги: Народний -- (5.67) | "Майстерень" -- (5.76)
    Коментарі: (16)


  39. Іван Низовий - [ 2013.04.06 01:09 ]
    * * *
    Душа не проситься на спочин –
    Вона в зеніті сподівань,
    Хоча й втомилася від збочень,
    Перегінців і відставань.

    Вона сьогодні торжествує,
    Радіє світлу і теплу:
    Не пропаде нічого всує,
    Не перетліє на золу!

    Хоча й на осінь повертає,
    Та не похмуриться душа:
    Перегортає, пригортає,
    Довершує і доруша...


    1990


    Рейтинги: Народний -- (6.53) | "Майстерень" -- (5.79)
    Коментарі: (14)


  40. Іван Низовий - [ 2013.04.06 00:20 ]
    * * *
    Тоді не знали ще кефіру
    І кисле молоко пили,
    Отож зловмисники Шекспіру
    В кефір плювати не могли.

    А ще раніше, в іншу еру,
    Не знали елліни авто,
    Тому псувати атмосферу
    Гомерові не міг ніхто.

    Цвіла поезія духмяна,
    Добро винищувало зло,
    І заздрісного графомана
    Тоді і в гадці не було.

    А нині я втрачаю віру
    В чуття високі і святі –
    Не можна випити кефіру
    В його первісній чистоті!

    2001


    Рейтинги: Народний -- (6.53) | "Майстерень" -- (5.79)
    Коментарі: (12)


  41. Галина Михайлик - [ 2013.04.06 00:11 ]
    дев’ятий день
    і ось весна... бринять гаї
    танцює небо
    співають янголи вгорі
    мені про Тебе
    углиб захащених борів
    тікає морок
    без Тебе я вже дев’ять днів
    за місяць – сорок...

    05.04.2013



    Рейтинги: Народний -- (5.64) | "Майстерень" -- (5.79)
    Коментарі: (16)


  42. Василь Кузан - [ 2013.04.05 23:13 ]
    День без...
    День без розмов з тобою…
    Зброю ховаю в піхви.
    Хвіртку відкрию псові.
    Пастка впіймає душу.

    Душать слова у горлі
    Горем… Сказати мушу:
    Мушлю свою покину
    Винну. Себе пробачу…

    Бачу тебе лиш поруч.
    Учнем готовий стати.
    Мати нерозуміння –
    Мінного неба стежка.

    Стежу за рухом долі
    В полі твого кохання.

    04.04.13


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.54) | "Майстерень" -- (5.7)
    Коментарі: (14)


  43. Ірина ШушнякФедоришин - [ 2013.04.05 19:03 ]
    Спочатку
    Весна. Життя. Великий день.
    Світ починається спочатку.
    Птахи нові леліють кладки.
    Край повен сміху, теревень.
    Приший дощем на серці латку...

    У брамі квітня жмурить сон,
    Загубленим у щасті, очі.
    Проміння ніжитись охоче...
    Мажорно зве акордеон...
    Пусте, що нерви біль лоскоче...

    Бо вже сьогодні линеш ти
    У яблуневоцвітне завтра.
    Вуста п’янить любові мантра.
    Пагіння прагне висоти...
    Рятує світ родинна ватра...

    Син виростає із пелен
    І плавить сум, як шоколадку...
    До тебе вперше каже: «Татку!»
    Весна. Життя. Великий день.
    Світ починається спочатку...


    Рейтинги: Народний 5.67 (5.5) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (15)


  44. Наталка Янушевич - [ 2013.04.05 16:32 ]
    ***
    Буває, так собі живу…
    Аби не гірше.
    То напинаю тятиву
    В недільній тиші.
    То думку з кужеля пряду
    В повільний будень.
    Що написали на роду –
    Оте і буде.
    І жду – чи спека, чи дощі –
    Рядочка вірно
    В передпокої у душі –
    У словозбірні.
    2013


    Рейтинги: Народний -- (5.54) | "Майстерень" -- (5.54)
    Коментарі: (11)


  45. Мирон Шагало - [ 2013.04.05 15:43 ]
    Немов рахують...
    Старі примари-димарі —
    застиглі миті,
    немов рахують угорі
    літа прожиті.
    Там розчахнула голубінь
    віки-безодні.
    Ех, димарів безмовна тінь —
    лиш на сьогодні...

    (2013)


    Рейтинги: Народний -- (5.45) | "Майстерень" -- (5.41)
    Прокоментувати:


  46. Олександр Гора - [ 2013.04.05 14:24 ]
    Приворожи (попытка перевода)
    Приворожи меня!
    Не молчи!
    Ну что тебе..?
    Владеешь ты словом !
    Скажи о чувствах,
    Что до поры
    В вечности жили вне времени.
    О белых орхидеях расскажи,
    Какие они хрупкие, нежные и пригожие.
    Как только что ты их выбирал
    Между десятков других,
    Потому они на меня похожи.
    Окружающий исчезает города звук,
    Медленно касаясь стеблей.
    Заворожи!
    Не разжимай лишь рук, -
    Силы нету оторваться от груди твоей ...


    Рейтинги: Народний -- (5) | "Майстерень" -- (0)
    Коментарі: (3)


  47. Домінік Арфіст - [ 2013.04.05 13:11 ]
    ФАУСТ
    жах якому немає імені
    відпусти мене відпусти мені
    ти лети собі в хащі тисові
    і палай собі і світи собі
    у світи несусвітні-сховані
    клич ночами сичами-совами
    не чіпай моє тіло зболене
    моє серце – від бід відмолене –
    світлом б’є – і в його світінні
    світом тішаться тіні…
    тіні…


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (14)


  48. Христина Мулик - [ 2013.04.05 12:41 ]
    Першовідкривач
    Хоч без мети зірвати сім печатей
    Із твого серця, все одно відчиню,
    І буду легко й совісно читати,
    Немовби книгу зі старої скрині.

    За тим же ділом геть пущу крізь себе,
    Що ти мене читаєш більше року.
    Що ти відкрив мене, як пташка небо
    Або як Магеллан нову протоку.
    07.02.2013


    Рейтинги: Народний -- (5.42) | "Майстерень" -- (5.31)
    Прокоментувати:


  49. Тася Чорненька - [ 2013.04.05 12:34 ]
    Мій Всесвіт
    Ти-Всесвіт мій!Дивлюся і дивуюсь,
    У нас в душі однакові світи,
    Ти кажеш:"Відстань...",а я не хвилююсь,
    на кожну відстань є свої мости.

    Сам Бог з'єднав рукою наші долі,
    Шляхи наші схрестилися не раз,
    І відстань не причинить більше болі,
    Коли свята любов стоїть за нас.

    Нехай хвилини зупинять свій хід,
    До тих пір,доки ми не будем двоє,
    І навіть,якщо проти нас ввесь світ,
    Ніщо не розведе мене з тобою.

    Ти-Всесвіт мій!Тобою я нап'юся,
    Хай лиш застигне час,жорстокий час,
    Я на колінах кожну ніч молюся,
    Щоб Бог скоріше,милий,з'єднав нас.



    Рейтинги: Народний -- (5) | "Майстерень" -- (5)
    Прокоментувати:


  50. Валентина Попелюшка - [ 2013.04.05 10:50 ]
    10. Приниження болючіше за рани

    Слава страстям Твоїм, слава довготерпінню Твоєму, Господи.

    Ісусе, Ти мусиш переносити такий встид перед тим розбещеним людом. Здерли з Тебе одяг, і Ти нагий стоїш перед народом. Мало було страждань, мало було катувань і коронування терниною, але ще треба було завдати Тобі такого стиду - наготи. Однак Ти переносиш той встид за гріхи, якими світ любується, які світ рекламує, оглядає, читає, якими вбавляється. Христе, задля терпінь Твого обнажения, благаємо Тебе з глибини нашого серця: наповни нас обридженням до тих гріхів, які ми поповнюємо через оглядання огидних фільмів, читання безстидної літератури, через безстидні жарти, думки і погляди. Двй, щоби ми в часі спокус з великою відразою і страхом тікали перед ними і ніколи в нашому житті не допускалися страшних гріхів.

    Заюшений хітон мов прикипів
    До ран, які печуть і кровоточать.
    Та це не перешкода для катів,
    Вони здирають одяг і регочуть.

    А біль росте, йому нема межі.
    Приниження болючіше за рани.
    Стікають цівки крові, як вужі.
    Вже б і померти. Але ще зарано.




    * * *
    Принижують, буває, і мене.
    Коли образа болем крає душу,
    Втішає, заспокоює одне:
    Христос терпів – і я терпіти мушу.

    Під час важких випробувань, образ
    У Нього вчусь любові і терпіння,
    За кривдників молюся повсякчас,
    І чистим залишається сумління.
        >>    
        змісту циклу "Хресна дорога"    


    Рейтинги: Народний 0 (5.52) | "Майстерень" 0 (5.54)
    Коментарі: (17) | "Сторінка автора на сайті «КЛУБ ПОЕЗІЇ» Євгена Юхниці, звідки вірші на цю тему видалили разом із автором…"



  51. Сторінки: 1   ...   832   833   834   835   836   837   838   839   840   ...   1789